Professional Documents
Culture Documents
Hete Yohann Volfhanh Faust145
Hete Yohann Volfhanh Faust145
Дія перша
Гарна містина
Аріель
Музикою надземно-чарівною
Хор ельфів
(Серенада)
(Ноктюрн)
Зазорілися, яркі,
І великі й дрібні-дрібні,
І далекі і близькі.
А на мирнім небосклоні
Плавле місяць-володар.
(Світанкова)
У безодні забуття:
Он долина зеленіє,
І хвилює урожай.
(Побудка)
Благородного ума!
Аріель
Фауст
Цісарський палац
Цісар
Зібралися, панове-радо?
А де ж це дурень залишивсь?
Юнкер
Другий юнкер
Натомість зразу — й де він взявся? —
А ті схрестили алебарди…
Мефістофель
Цісар
Гомін у юрбі
Цісар
Потішитись на маскараді, —
Канцлер
Співвинуватці їм поможуть
Що справедливості навчить?
Пауза.
Воєначальник
Підскарбій
Що до союзників звертаться?
Що їм до іншого руїни?
Підчаший
А от вина недостає…
Та що ті кухви та барила?
Цісар
(помовчавши, до Мефістофеля)
Мефістофель
Гомін у юрбі
Канцлер
Благочестивому на страх.
Це — духовенство та лицарство,
Маєтностями дарувать.
Мефістофель
Цісар
Мефістофель
Підскарбій
Канцлер
Підчаший
Воєначальник
Мефістофель
Гомін у юрбі
Астролог
Гомін у юрбі
Мефістофель
Гомін у юрбі
Цісар
Мефістофель
Що де сховалось, нічиє.
Полумиски і тарілки
Як і коштовності оті,
Цісар
Мефістофель
І збагатишся ти стократ,
Цісар
Астролог
(як вище)
Цісар
Мефістофель
Маскарад
Герольд[58]
І ми удруге народились:
Садівниці
Чепурились ми в надії,
Що сподобаємось вам —
Флорентинки молодії,
Закосичились квітками,
І стрічками, і шовками
Із шматочків різнобарвних
Симетричні пелюстки…
Герольд
Садівниці
Коротенько назвемось.
Я нікого не чіпаю,
Ворожнечі уникаю
І не маю ворогів.
Сподіваюся, що зможу
Найлюбіша із окрас!
Фантастичний вінок
Фантастичний букет
Не питайте в Теофраста,
Що за суміш це квітчаста,
А проте я сподіваюсь,
Що красуням сподобаюсь.
Виклик
Ті букети дивовижні,
Зневажаючи природу;
Пуп'янки троянд
Що за втіха, що за щастя!
Що жадалося, те дасться,
Садівники
(співають у супроводі теорб)[59]
Вибирайте не глядінням,
Бо язик із піднебінням
Соковиті, медянисті;
(До садівниць).
Мати й дочка.
Мати
Як тебе я привела,
В чепчик нарядила,
Ще і ніжнотіла…
За кого хотіла.
І чимало женихів
Танцювала із одним,
Жартувала із другим,
А все ні до чого.
Не вряжала мати,
Ти й посліднього з орлів
Не могла впіймати.
Лісоруби
Гей, розступіться,
Ми лісоруби!
Стовбури грубі
Косимо з грюком,
Носимо з гуком:
Гей, бережіться!
І розміркуйте:
Якби не руки
Грубі робітні,
Зазнали б муки
Пани тендітні;
Якби ми плечі
В лісі не гріли,
То з холоднечі
Ви б подубіли.
Полішинелі
А ми — не дурні,
Завжди безжурні:
Легке, як пір'я,
Наше ганчір'я,
Ми все гуляєм,
Гадки не маєм;
Плащик накинем,
Ковпак надінем,
Капці узуєм
І чимчикуєм
Скрізь по базарах,
В одинці, в парах,
Ловимо ґави;
Людської слави
Не боїмося,
Жваво в'ємося
Поміж юрбою
З піснею, грою,
З сміхом шаленим,
Танцем скаженим.
Дармоїди
(улесливо й ласо)
Ви, дроворуби,—
Людоньки любі,
І вуглероби
Нам до вподоби.
Що там схиляння
І потакання,
Милі усмішки,
Фрази-пустишки?
Хвалячи, гудять,
Гріючи, студять, —
Хоч би до мене
Й море вогненне
Із неба впало —
І без вугілля
Його не вхопиш,
Печі не стопиш.
Парять і жарять;
І ласогуби,
Розкошолюби
Рибку й індичку,
Побенкетують
Десь на дурничку.
П'яний
(заплітаючись)
Я нікого не боюся,
Я співаю і сміюся,
Дзень-брязь чарочками;
Почаркуймось, та й уже!
Посварився я з старою,
Що назвала машкарою
За строкатий жупанець.
Дзень-брязь чарочками;
Почаркуймось, та й уже.
Я ж прибився до корчми.
Почекають із грішми.
Дзень-брязь чарочками…
Чи я в шинку, чи я вдома,
Де захочу веселюсь,
Де захочу повалюсь!
Хор
Дзень-брязь чарочками,
А вп'ємося — байдуже:
Сатирик
Співаю я охоче
І слухати не хоче.
Грації
Аглая
Гегемона
Євфросина
Парки
Атропос
Як найстарша, за прядіння
Я приймалася не зрідка;
Бережіться, ще ввірветься!
Клото
Нерозбірлива була.
Із старого кужелю,
А надії молодії
Та і я часом недбала —
За всіма не доглядиш;
Подивлюся я з безділля
Веселіться як хотя.
Лaxeзіс
Герольд
Фурії
Алекто
Мегера
Тісіфона
За солодкі ті хвилини
Не спокутуєш провини.
Герольд
Палахкочуть в штовхітні;
Ви зібралися в цю ніч.
Та закута, в ланцюгах,
Надія
Невпізнанні поробились —
А мені ви полюбились.
Ми подружим до останку.
Погуляєм ми по волі,
Працювати й спочивати;
Бідувати не прийдеться;
Мудрість
Я скувала ланцюгами:
На тварину-великана
Навантажила я вежу,
Не зійти на манівець;
їй наймення — Перемога,
Зоїло-Терсіт
Ту Перемогу навісну.
Куди її не понесе,
Герольд
Та я б туди й не підійшов.
Гомін у юрбі
Чи не чуєш, що навкруг
От тварюки навісні!
Герольд
Бо й самому не до тями;
То четвіркою баскою
Хлопець-візник
Стій!
Всі дивують-подивляють…
Герольд
Хлопець-візник
Ну, малюй!
Герольд
Ти ось який:
А неабиякий спокусник.
Хлопець-візник
Герольд
Хлопець-візник
Герольд
Хлопець-візник
Герольд
Бо ж трудно змалювати це
Шляхетно-сяюче лице,
Хлопець-візник
Герольд
Хлопець-візник
Герольд
Та на словах ти молодець,
А докажи, що ти митець!
Хлопець-візник
(хрускоче пальцями)
Герольд
Хлопець-візник
Бо не герольдові збагнуть
Та не люблю я ворожнечі;
(Звертаючись до Плутона).
Чи не довірив ти мені
Я за вказівками твоїми?
Чи ж я не став у обороні
Твоєї слави до борні?
Чи ж не завдячуєш мені
Плутон
Хлопець-візник
(до натовпу)
Де затримаються, де й ні;
Та найчастіше та краса
Ще не помічена згаса.
Гомін жінок
Худий
Це розрахунок нехороший.
В гурті коханців-гольтіпак;
Одна жінка
Жінки гуртом
Герольд
Герольд
Плутон
(до візника)
Хлопець-візник
Плутон
Крики з натовпу
Монети не потовпляться!
Герольд
Бо аж нетямляться вони.
Плутон
Крики, тиснява
Плутон
Юрма біжить,
Усяк дрижить…
Герольд
Плутон
Терпіння, друже! В бачиш ти
Скнара
Сьогодні б я поженихався,
Герольд
У вихиляси сороміцькі…
Та я цього не подарую,
Плутон
Гармидер і спів
Плутон
Спів дикунів
Фавни
Веде танок,
В гриві густій
З дуба вінок,
Сатир
А ось до гурту підбіга
Гноми
І всюди їм робота є.
Ми гори розтинаємо,
І перелюбців, і злодюк,
Ми терпимо, то й ви терпіть.
Велетні
Хор німф
Привіт, привіт,
Наш бог, наш пан —
Великий Пан!
Опівнічної доби
Одкриваються знаючим
Зачаровані скарби, —
У печерній темноті,
Ти ж на сонячних просторах
Багатюще джерело:
В володіннях попідземних
Ще такого не було.
До загального добра!
Плутон
(до герольда)
Герольд
До вогнедишної скали;
Та що за вістка проліта
Ти поєднаєш ум і силу?
Плутон
Прохолоди нажени!
Те кипіння полум'яне
На підмогу поспішайте,
І в зірниці-блискавиці
Сонячний ранок.
Фауст
Цісар
Мефістофель
Так, ти ним був! Бо всі стихії тут
Розвихрені й химерно-мерехтливі…
Цісар
Мефістофель
Цісар
Підчаший
(хутко увіходить)
Воєначальник
(увіходить за ним, підхоплює)
І військо ми задовольнили.
Цісар
Підскарбій
Фауст
Канцлер
(Читає).
Цісар
Підскарбій
Підчаший
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Цісар
І я за те винагороду дам.
Підскарбій
(до Фауста)
Вітаючи колегу-ворожбита,
(Виходить з Фаустом).
Цісар
(приймаючи)
Другий
(те ж саме)
Підкоморій
(бере)
Другий
(теж)
Васал
(подумавши)
Другий
(теж:)
Цісар
Блазень
(надходить)
Цісар
Блазень
Цісар
Блазень
Цісар
(Виходить).
Блазень
Мефістофель
Блазень
Мефістофель
Блазень
Мефістофель
Купуй за них, чого живіт бажа!
Блазень
Мефістофель
Блазень
Мефістофель
Блазень
(Виходить).
Мефістофель
(один)
Похмура галерея
Фауст, Мефістофель.
Мефістофель
У легковірній і безжурній
Фауст
Мефістофель
Фауст
Та це ж од витівок твоїх
Мефістофель
І неторовані дороги, —
Фауст
Мефістофель
Та рада є.
Фауст
Мефістофель
То Матері!
Фауст
(жахається)
То Матері?
Мефістофель
Злякавсь?
Фауст
Мефістофель
Фауст
Куди ж іти?
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
І не доступишся твердого.
Фауст
Мефістофель
Ось на ключа.
Фауст
Це ж патичок якийсь.
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Фауст
(здригається)
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Отак, гаразд!
Фауст
А що ж тепер?
Мефістофель
Осяйні зали
Підкоморій
(до Мефістофеля)
Каштелян
Мефістофель
Каштелян
Білявка
(до Мефістофеля)
Є лік на те?
Мефістофель
Перегоніть їх на молодика,
Чорнявка
Мефістофель
Чорнявка
Мефістофель
(скрикує)
Мов копитом!
Мефістофель
Боліло? Півбіди!
Дама
(протовплюється)
Мефістофель
Дама
Він не отруйний?
Мефістофель
(ображено)
Вперше я зустрів,
Що ми розводили, бувало.
Паж
Мефістофель
(набік)
(До пажа).
(Озирається).
Лицарська зала
Тьмяне світло.
Герольд
Сурмлять сурми.
Астролог
Мефістофель
(До астролога).
Астролог
Архітектор
величним;
Астролог
Астролог
(високохмарно)
Астролог
Дама
Друга
Третя
Четверта
П'ята
Шоста
Лицар
Другий
Дама
Ось він сідає — лагідно та мило.
Лицар
Друга дама
Підкоморій
Дама
Підкоморій
Дама
Підкоморій
Дама
Підкоморій
Молода дама
(у захваті)
Літня
Ті пахощі мов душу підмивають,
Стара
З'являється Гелена.
Мефістофель
Астролог
Фауст
Мефістофель
(із будки)
Літня дама
Молода
Дипломат
Придворний
Дама
Поет
Поет
Дуенья
Фауст
Мефістофель
Та цить!
Придворний
Дама
Придворний
Дама
Придворний
Дама
Я бачу вже — впаде він їй до верші,
Лицар
Дама
Паж
Придворний
Дама
Друга
Лицар
Учений
Астролог
Фауст
Отак загнаться!
Мефістофель
Астролог
Фауст
Астролог
Мефістофель
Пітьма. Замішання.
Дія друга
Мефістофель
(Розглядається).
А он лежить і те перо,
Колись хлопчині-простачку
Хор комах[65]
Тебе ми впізнали,
В'ємося кругом.
Звідси йдучи,
Кишать тисячі!
Ховається погань
У грудях людей —
Скоріше в кожусі
Добачиш вошей.
Мефістофель
(Одягає плащ).
Фамулус
Ні сховатись, ні втекти
Од такої жахоти!
Мефістофель
Фамулус
Мефістофель
Облишмо це!
Фамулус
Мефістофель
Непохибним авторитетом,
Фамулус
А то б і ви тут не були.
Мефістофель
А сам професор Вагнер де?
Фамулус
Мефістофель
Бакаляр[66]
Недалеко од руїни,
Та й склепіння це химерне,
Не підходьте, бо наверне!..
Першокурсник жовтодзьобий,
Що казали їм шпаргали,
Нісенітницям учили,
А тепер я підкувавсь —
Мефістофель
Та комірці мережано-зірчасті,
Мефістофель
Бакаляр
Мефістофель
Бакаляр
Мефістофель
Бакаляр
Мефістофель
Бакаляр
Мефістофель
(лагідно)
Бакаляр
Бакаляр
Мефістофель
Мефістофель
(набік)
Бакаляр
(Іде).
Мефістофель
Вагнер
(край вогнища)
Мефістофель
Вагнер
(боязко)
Мефістофель
(тихше)
Яке ж би то?
Вагнер
(ще тихше)
Мефістофель
Вагнер
(Повертається до вогнища).
Мефістофель
Кристалізованих людців.
Вагнер
Гомункул
(з колби до Вагнера)[69]
(До Мефістофеля).
Вагнер
Або…
Мефістофель
Гомункул
Де діло є?
Мефістофель
Вагнер
Гомункул
(здивовано)
Значуще.
І цю принадливу картину
Мефістофель
Не бачив я нічого.
Гомункул
Та й не міг!
У темноті середньовічній,
(Розглядається).
Ходім відціль!
Мефістофель
Гомункул
Мефістофель
Гомункул
Мефістофель
Гомункул
Мефістофель
Гомункул
Мефістофель
То що ж робить?
Гомункул
Та ти ж відомий зух,
До фессалійських чарівниць-відюх
Ти б залюбки поженихався.
Мефістофель
(хтиво)
Гомункул
Я присвічу.
Вагнер
(боязко)
А я?
Гомункул
А ти
Прощай!
Вагнер
(смутно)
Мефістофель
(Ad spectiatores).
Темрява.
Еріхто[72]
(Іде геть).
Угорі повітроплавці.
Гомункул
Розгулялися примари.
Мефістофель
Я набачився привидь, —
То і тут би випадало
Гомункул
Мефістофель
Налякалася нараз.
Гомункул
Фауст
(доторкнувшися до землі)
Ну, де ж вона?
Гомункул
Іще не знаєм,
Фауст
Та я до того торгу й пішки!
Чи де пригоди не знайде;
Гомункул
Фауст
(сам)
(Подався вдаль).
На горішньому пенеї
Мефістофель
Гриф
(клекоче)
грубий — гробний.
Мефістофель
Та можна ж інший ряд тут навести:
Гриф
(клекоче й далі)
Мурашки-велетні[74]
Грифи
Арімаспи[75]
Мефістофель
Сфінкс
Ми, духи, звуки видихаєм,
А ви утілюєте їх.
Мефістофель
Сфінкс
Чому?
Мефістофель
Сфінкс
Мефістофель
Перший гриф
(клекоче)
Женіть його!
Другий гриф
(іще дужче)
Погана бридь!
Обидва
Мефістофель
(огризається)
Попробуй лиш!
Сфінкс
(лагідно)
Мефістофель
Сфінкс
Мефістофель
Що то за птиці на тополі
Сфінкс
Сирени
Ми сирени-чарівниці.
Сфінкси
(передражнюють їх на той самий голос)
І істоту нещасливу,
Що заслухається співу,
Ви розшарпаєте враз!
Сирени
Голубливість і ласкавість
Чи на полі, чи на морі,
Чи в небесному просторі,
Ми привітні повсякчас.
Мефістофель
Сфінкс
(надходить)
(Указуючи на сфінксів).
(указуючи на сирен)
(указуючи на мурашок)
(указуючи на грифів)
Мефістофель
Фауст
(до сфінксів)
Сфінкси
Сирени
Як Улісса ми приймали,
То наслухались од нього
Сфінкс
Фауст відходить.
Мефістофель
(незадоволено)
Що то за птиці — крячуть бридко,
Сфінкс
То їх нічого не взяло б.
Мефістофель
(ніби аж злякався)
Сфінкс
Та що це сталося з тобою?
Усміхливі і жартівливі;
Мефістофель
Сфінкс
На протязі тисячоліть,
На долішньому пенеї
Пеней
Очерете, колихайся,
Верболози, шелестіте,
Фауст
(виходячи на річку)
Чи примарилося знову,
Німфи
(до Фауста)
Лягай та полежиш
В затишнім куточку,
Приспи в холодочку.
Спочинути рад
Фауст
Чи це видіння, а чи спомин?
А ті ступають боязливо;
Цариця-вродниця лежить…
Величавих лебедів.
І пишніший, і сміліший,
Обігнав товаришів,
У святилище заплив…
А ті й змагатись завелись,
Аж полякалися служниці,
Що їм уже не до цариці, —
Німфи
До лужка, до бережка
Як би взнати, що за гість
Загуло, заколивало,
Яка краса!
Звершаться чудеса,
І я її дістану,
Єдину, незрівнянну.
На сніжно-білім румакові.
Я знаю, що це за один —
Хірон
Чого тобі?
Фауст
Хірон
Не встою ж я.
Фауст
Хірон
Фауст
(сідає)
Хірон
Фауст
Хірон
Попам та бабам-шепотухам.
Фауст
Воістину великий муж
Хірон
Чи то цареві, чи юрбі.
Фауст
Хірон
Фауст
Хірон
Не знаю, що то за боги,
І найвродливішим жінкам.
Фауст
Таку ти змалював картинку,
Хірон
Де життєрадності нема?
От як Гелена, що я віз.
Фауст
Ти віз її?
Хірон
Фауст
Хірон
Як ти, за гриву.
Фауст
Мов у сні я…
Вона ж моя єдина мрія!
Хірон
На елевсінських болотах;
Фауст
Це в десять літ!
Хірон
Обман філологічний —
Фауст
Хірон
Фауст
Хірон
Фауст
Хірон
Манто
Хірон
Це ми!
Манто
(прокидаеться)
Хірон
Манто
Хірон
Манто
А це хто?
Хірон
Манто
Манто
(Спускаються вглиб).
На горішньому пенеї
Як раніше.
Сирени
Поринаймо, виринаймо,
У відрадощах буття!
Землетрус.
Сирени
Затрусилася земля,
На широкі широкості!
Тихострунно, ніжномрійно;
Сейсмос
І нагору продеруся —
Що за прикра двиганина,
Осоружна хитанина,
Безнастанна трусанина,
Гуркотнеча безупинна, —
Для Латони-породіллі.[78]
Сейсмос
Сфінкси
Грифи
Ви, мурашки-чіпконіжки,
Хор мурашок
Аби де велети
Воздвигли гору,
Ви її встелете,
Мурашки, скоро…
В кожній тут щілочці
Скарбу багато,
Набгом набгато.
Пильно обнишпормо
В кожнім куточку,
Золота вишпурмо
Всяк по шматочку.
Щоб не партолити,
Працюймо дружно:
Берімо золото,
Землі не рушмо!
Грифи
Пігмеї
Як — незчулися й сами;
І на заході, й на сході
Дактилі
Як вивела пігмеї,
І рівню їм находить.
В зручному місці
Станом ставаймо
І без користі
Часу не гаймо:
Поки спокійно,
Кузню збудуймо,
Будуть же війни, —
Зброї накуймо!
Рийтесь, мурашки,
Щирі комашки,
Різні метали!
А ви, дактилі,
Малі та смілі,
В купу складайте
Дрова і гілля,
Жар розгнітайте,
Паліть вугілля!
Генералісимус
Стріли і луки
Швидко у руки!
Плавають озером
Селезні козирем,
Дзьоб підіймають,
Часом помають
Гордо крилом…
Всіх їх побийте,
В пера повийте
Кожен шолом!
Мурашки й дактилі
Мучать тирани,
Наше залізо —
Нам же кайдани.
Ждемо ми спасу
Слушного часу.
Івікові журавлі[80]
Вороги немилосердні!
Що аж хвилі зчервоніли;
Ті потворні коротишки,
Товстопузі кривоніжки,
В непохитному союзі
Мефістофель
(на рівняві)
На півночі навик я до відьом,
Ламії
(приваблюючи Мефістофеля)
Біжімо далі
В веселім шалі!
На хвилю станьмо,
Назад погляньмо…
Це ж насолода:
Той гріховода,
Старий, плюгавий
Та ще й кульгавий,
Летить за нами
Не раз спіткнеться,
Впаде не раз,
А все женеться —
Кортить до нас.
Мефістофель
(пристає)
(спиняються)
Мефістофель
(рушає знов)
Ламії
(знадливо)
Почування до котрої.
Мефістофель
Емпуза
От і я! В веселім крузі
Ламії
Емпуза
(до Мефістофеля)
Мефістофель
Емпуза
Мефістофель
Та ще я з розуму не сплив,
Ламії
Де що хороше й гоже є,
Мефістофель
Боюся я метаморфоз.
Ламії
Розтеревенився ти хтиво,
Мефістофель
(Хапає одну).
(Хапає іншу).
Мефістофель
Чи до малої піддобриться?
Та це ж шишкоголовий тирс!
Ламії
Мефістофель
(обтрушується)
Я й досі не набрався тями;
Та де ж це я? І що за знак,
І як я виберуся звідси,
Ореада
(з природної скелі)
Мефістофель
І як складається усе —
Та це ж Гомункула несе!
Гомункул
Та ще не зважився до краю —
Аж боязко, як подивлюсь;
Мефістофель
Бо де заводиться привиддя,
Гомункул
Мефістофель
(Розходяться різно).
Анаксагор
(до Фалеса)
Фалес[82]
Анаксагор
Фалес
Гомункул
(між ними)
Анаксагор
Фалес
Анаксагор
Фалес
Анаксагор
(До Гомункула).
Ти до великого не рвавсь,
Гомункул
А як Фалес?
Фалес
Я б не хапавсь;
Бо з душогубства вироста
Не допоможуть їм щити,
Анаксагор
Ти благісна, ти добрісна,
Трийменна і триобразна,
(Пауза).
То заклик допоміг?!
Мої слова
Вона вчува —
І гримотіння, й вітровіння!
(Падає ниць).
Фалес
Гомункул
Фалес
Мефістофель
Дріада
Мефістофель
Дріада
їх як античних величають…
Форкіада
Мефістофель
Форкіади[84]
Мефістофель
Форкіади
Мефістофель
Де…
Форкіади
Замовчи! Не спокушай дарма!
Мефістофель
Чи згодні ви на те?
Одна
Інші
Мефістофель
Одна
Форкіади
Хай так!
Мефістофель
Я мов картина —
Форкіади
Мефістофель
Форкіади
Мефістофель
(Пішли геть).
Сирени
Фессалійські чарівниці, —
Що вигулькує із вод.
Нереїди і тритони
Добриніли аж до дна…
Ми покинули глибини,
Повдягали ми клейноди —
І намисто коштовите,
Ви скарби ті наспівали,
Як мандрівців чарували, —
Все те маємо од вас.
Сирени
Що значніші ви од риб.
Нереїди і тритони
Що значніші ми од риб.
(Пливуть геть).
Сирени
Де й ділися вмить!
Місяцю святий,
Фалес
Гомункул
Нерей
Фалес
Нерей
І нерозсудливість товаришів…
Фалес
Нерей
(Подався до моря).
Фалес
(Віддаляються).
Сирени
(угорі на скелях)
Що здалеку там біло
Чи то човнів вітрила,
Чи то морські невісти
Чудово-променисті?
Нереїди і тритони
Вернулись ми щасливо,
На черепашій броні
Кабіри, як на троні.
Піснями величайте.
Сирени
Малі ви на тілі,
Великі на силі,
Надія корабельникам,
Рятунок потопельникам.
Нереїди і тритони
Од сили їх святої
Нептун засне в спокої.
Сирени
Як тонуть кораблі,
Рятує мореходів.
Нереїди і тритони
Сказавши, що один
Сирени
А ми шануймо всіх,
Нереїди і тритони
Сирени
А де ж їм бути всім?
Нереїди і тритони
Ті припливуть пізніше,
Розвинувшись повніше.
Вічно пориваються
В далечінь славути,
Неосяжне осягнути
Ревно сподіваються.
Сирени
Молитись нам
Усім богам,
Чи тут, чи там
Стоїть їх храм.
Нереїди і тритони[85]
Сирени
Історії старої;
А ви — кабірів.[86]
Загальний хор
(підхоплює)
Гомункул
А розбивають мудреці
Фалес
Протей[87]
(незримо)
Фалес
Де ти, Протею?
Протей
Тут! і тут!
Фалес
Протей
(ніби здалеку)
Прощай!
Фалес
(нишком до Гомункула)
Гомункул
Протей
Фалес
(застує Гомункула)
Протей
А ти на перетворення митець.
(Відслоняє Гомункула).
Протей
(здивовано)
Фалес
Протей
Фалес
(стиха)
Протей
Гомункул
Протей
Ходім!
Фалес
І я піду туди.
Гомункул
Хор
Сирени
Артеміду ми чтимо,
Тельхіни
Протей
А що ж їм справді удалося?
Протей — дельфін.
(Скидається дельфіном).
Не бійся, сядь
Із Океаном поєднать.
Фалес
Протей
Фалес
Протей
(до Фалоса)
Сирени
(на скелі)
Білокрилих голубів.
Із Пафосу прилетіли,
До кохання запальні,
Шаленистої гульні.
Нерей
(підступає до Фалеса)
Як людині подивиться,
А у духа-ясновидця
Це — священні голуби,
Із прадавньої доби.
Фалес
Пристаю і я на те,
Що цей мудрий муж мовляє,
Псілли і Марси
Ми з давніх-давен гніздимося,
Ні лева крилатого,
Ні хреста, ні півмісяця,[89]
Ми, як завжди,
Прекрасну царицю приводим сюди.
Сирени
Коливаючись повільно,
Мальовнича перезва.
То дебелі Нереїди —
І тендітнії Доріди
Величава, богорівна,
Та ласкава і чарівна,
Доріди
Панотцеві покажи.
(До Нерея).
Поцілунками палкими
Привітай же красунів!
Нерей
Доріди
Якщо ми за благодію
Сподобилися похвал,
Нерей
Доріди
Боги її не зичать!
Юнаки
Ми кращого й не хочем.
Нерей
Галатея
Нерей
Фалес
Коли б не ти із тучами,
З потоками кипучими
І ріками могучими —
Ехо
Нерей
У пітьмі.
Й далеко буде
Світле і ярке,
Дійсне і близьке.
Гомункул
Найкращу красоту.
Протей
В волозі життєдайній
Найвищу висоту.
Нерей
Фалес
Сирени
Увесь хор
Возсилаємо псалом!
ДІЯ ТРЕТЯ
Гелена
Гелена
Із бабою-шафаркою обачною;[92]
Хор
Вони оживуть;
Гелена
Хор
Куди слід!
А зараз ми тут
І красу всьогосвітню —
Гелена
Хор
Сестри коханії,
Бранки сумливії!
Разом з царицею,
Разом з Геленою
Возвеселімся, що вона
Що сподобили нас
Линуть-бо звільнені,
Ніби окрилені,
А її із чужини,
Іздалеку,
Із троянських руїн
Отчий дім,
Щоб по безмірному
Щастю і горю
Літа дитинячі
Панталіда
(провідниця хору)
Гелена
Провідниця хору
Гелена
Хор
Згуби ніч.
В мури бив.
Звідусіль налягаючи, —
Велетенськії постаті
Олімпійців розгніваних;
Грізно, грізно йшли вони
В палахкотінні жахному.
Я не знаю — бачила
Несказанно жахливе;
До страхіття руками я —
Та побоююсь лиха.
Котра, скажи, ти
З Форкіса дочок?
Ти з його роду.
Жаховиті почвари!
Як же ти сміла
Поруч з красою
На очі Фебові,
Маро, з'явитись?
Красолюбцям дивитися.
щасливців тих,
Форкіада
Гелена
Форкіада
Панталіда
Форкіада
Перша хоретида
Форкіада
Друга хоретида
Форкіада
Третя хоретида
Форкіада
Четверта хоретида
Форкіада
П'ята хоретида
Шоста хоретида
Форкіада
Панталіда
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Форкіада
Гелена
Хор
Змовкни, змовкни,
Із пащеки однозубої,
Із гирла жахного
Ми тривожно слухаєм:
Ти із минулого згадуєш
Ти отьмарюєш разом
І в майбутнім
Змовкни, змовкни!
Геть не вилинула,
В найпрекраснішім тілі,
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Що за горе прочуваєш?
Форкіада
Гелена
Я?
Форкіада
І решта.
Хор
Горе й лихо!
Форкіада
Гелена
Форкіада
Хор
Форкіада
(Плеще в долоні).
Де не взялись у дверях замасковані карлики, що жваво виконують усі
загади.
Панталіда
Форкіада
Хор
Найчесніша поміж Парок, наймудріша між Сівілл,
Гелена
Хор
Форкіада
Хор
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Який же він?
Форкіада
Та я його вподобала:
Герби…
Хор
Форкіада
Ви ж бачили
Бери й танцюй…
Хор
Форкіада
Як од Паріса, що царицю…
Гелена
Годі вже!
Форкіада
Гелена
Форкіада
Гелена
Форкіада
Хор здригається.
Хор
Чуєш, грають жоломійки? Бачиш, блискають мечі?
Форкіада
Хор
Ну, а ми?
Форкіада
Пауза.
Гелена
Хор
Йдем, поспішаєм;
За нами — смерть,
Мури твердині,
Ворогам недоступні.
Хай вони нас бережуть
Що це за знак?!
Сестри, поглядіть:
Очеретом умаєного,
Лебеді-білогруди,
Що гуртом лагідним
Поплески плили.
Чути здаля —
Лебедіють десь…
Лебедіють-ячать.
Що ж натомість станеться?
Лебедятам дрібним,
Пташечкам білогрудим,
Нашій Лебедівні…
Чи ми йдем, чи не йдем?
Чи по землі,
До безвідрадного, похмурого,
Та вічнопорожнього Аїда.
Ми ще в тяжчій не були!
Провідниця хору
Гелена
Провідниця хору
Хор
Та ось найкращі
Підходять сюди:
Що ж то несуть?
Килим до ніг,
Пишний понад —
тронний намет;
Станьмо сюди
Всі попідніжжю —
Слуги її.
Провідниця хору
владарко!
Фауст
(підходить, побіч нього Лінкей у кайданах)
Гелена
Баштовий Лінкей[97]
Я удався винозорим,
Та серпанком півпрозорим
Нещасливця осліпило
Красотою божество.
Я забув, що на сторожі,
Гелена
Лінкей виходить.
Фауст
Володарко! Здивовано я тут
Тобі, непереможно-переможній.
Лінкей
Чи я вродивсь, чи я помер?
Де я сьогодні панував,
А ті — бики, а ті — воли,
Я ж на абищо не хапавсь,
І самоцвітів назбирав.
Найкращий жемчуг-жемчужок
На засоромлений рубін —
Фауст
Лінкей
Притупилися клинки;
(Виходить).
Гелена
(до Фауста)
Фауст
Гелена
Фауст
Гелена
Фауст
Тоді шукаємо…
Гелена
Фауст
чи вдасться,
Лише в теперішнім…
Гелена
…знаходимо ми щастя.
Фауст
У нім одрада, влада в нім тривка,
Зарукою тому…
Гелена
…моя рука.
Хор
Та безвихідних злигоднів.
А не вибирають;
Пастухам золотокудрим
А чи й фавнам чорношерстим —
На принадливе тіло
На подушках
Тайнії радощі
Сміливо виявить
Гелена
Фауст
Гелена
Фауст
Форкіада
(увіходить прожогом)
Пустотливе воркування,
Воркітливе пустування, —
Розважатися не час.
Фауст
Хор
Передусім обачно
Найцінніше на світі, —
Хто ж би відняв її
Фауст
Форкіада
Хор
Форкіада
в цих альтанах,
Хор
Що ти кажеш?
Форкіада
Потаймиру
І лишала їх одних.
Хор
Ти таке говориш, ніби там, в альтані, світ є цілий —
Форкіада
Аж не тямишся од них!
не звірюватий,
та й годі, —
Хор
Все це за чудо ти
Маєш, критянко?
Та легенд іонійських,
Переказів прадавніх
Що твоє оповідання
Правдивіших за правду
Затягнули сповивачем —
Пустуна б то приборкали
Вже няньки-цокотухи…
Хлопчик ручками-ніжками,
З пурпурових покровів, —
Виривається з лялечки,
І у сонячну просторінь
Хитрунам і пройдисвітам —
Неабиякі штуки:
У Гефеста обценьки,
Та вогню ізлякався;
Із Еротом боровшися,
А з Кіпрідою бавлячись,
Форкіада
Що із серця виплива.
(Іде на скелі).
Хор
Евфоріон
Гелена
Фауст
Твій-бо я, а ти моя!
Одного бажаю я!
Хор
Евфоріон
Дайте побігать,
Дайте погратись,
У високості
Безмежні знятись
Смілим бажанням
Повен я вкрай.
Фауст
Ой стиха, стиха,
Землі держися,
Падіння й лиха
Постережися;
Сину коханий,
Нас не вражай!
Евфоріон
Не хочу долі
Нудьги та скуки!
Пустіте одіж,
Пустіте руки,
Пустіте кудрі —
Все ж це моє!
Гелена
Кому належиш!
Що може вийти,
Коли збентежиш
Його блаженство,
Моє й твоє!
Хор
Боюсь, що спілку
Він розіб'є!
Гелена і Фауст
Будь же покірливий,
Сину любимий,
Порив невмірливий
Лагідно стримуй!
Евфоріон
Вам на догоду
В жвавім народі я
В'юся навкруг;
Гарна мелодія,
Гелена
В ладний танець!
Фауст
Де ж їй кінець?
Хор
Влад підіймаючи
Ручки тендітні,
Кудрями маючи
В грі самоцвітній,
Діл ледь торкаючи
Ніжкою зграбною,
Всюди зринаючи
Постаттю звабною, —
Причарувало нас
Любе дитя
І полонило враз
Наші чуття!
Пауза.
Евфоріон
Найшов я зграю
Прудких газелей
І з ними граю,
Радий-веселий:
Вже я мисливець,
Ви — дичина!
Хор
Біжи тихіше,
Ми всі радніші
Тебе обняти…
У нас, красунчику,
Мета одна!
Евфоріон
Ні, пошугаєм
Полем і гаєм!
Я ж бо милую
Здобич легку,
Що взято силою,
Те до смаку!
Гелена і Фауст
Ну й шаленство, ну й свавілля!
Що за гамір! Що за гам!
Хор
Гордівливий і глузливий,
Евфоріон
Я маленьку гордівницю
Приголублю силоміццю,
Дівча
Ми не зносимо наруг.
Із зухвалого насильця
Насміюся я сама:
Загорівшись жартома.
Евфоріон
Ой дитино, бережись!
Евфоріон
Знаю вже, де це я:
Хор
Тобі немилі —
Всюди по схилі,
Лагідним будь!
Евфоріон
Хор
І зневажа спокій,
Той недостоїн
Щастя надій.
Евфоріон
Дух їх не скориться
Зроду ярму;
Слава тому!
Хор
А здається, не малий.
Евфоріон
Хор
Слава поезії,
І з далин луна
Пісня твоя!
Евфоріон
Мерщій
Убій!
Гелена і Фауст
На порозі існування,
Ледь узрівши світло дня,
Ти ж нам свій
Чи чужий?
Евфоріон
В бій піти
Й полягти —
Евфоріон
Певний загин!
Евфоріон
Хай! Крил могутній змах!
Вгору! У гін!
В бою пожар!
Хор
Ікар! Ікар!
Гелена і Фауст
Евфоріон
(голос із глибини)
Не покидай мене!
Пауза.
Хор
(жалібний спів)
Не журися самотою —
Занедбавши бунтівливо
І закони,і звичай.
Аж до неба шугонув…
Ти погнався за найвищим,
Та його не осягнув.
Як у злигоднях німіє,
Кров'ю сходячи, народ?
Гелена
(до Фауста)
Форкіада
(до Фауста)
Форкіада
Панталіда
В оболоні асфоделей;
Та посохлими вербами
Кажанами шарудіти
Панталіда
Іде геть.
Всі разом
Хоч не істоти ми —
Чуємо, знаємо,
томний трепет,
шепіт плавнів
шлемо.
Заслона спадає.
Дія четверта
Верхогір'я
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
(поважно)
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
А як би ми на неї ще дивились?
Вгадай, яку.
Мефістофель
Та це я вмію.
Міщанам клітку-годівницю;
За слободою слобода…
І пішоходи, й тарантаси,
Мефістофель
Перлисто-піняві каскади…
Я б насолоджувався грою
То із одною, то з другою,
Фауст
Модерна гидь, Сарданапале!
Мефістофель
Чи не на місяць часом ти
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
(до глядачів)
Фауст
Мефістофель
Це річ легка! Ти чуєш, що за гам?
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
І водночас розкошувать.
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Нікого перше не вражав цей стан,
Фауст
Попівщина!
Мефістофель
І ворохобню освятили.
Фауст
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
І ні на що не потурай.
Фауст
Мефістофель
Фауст
Висока честь, хоч і для кого,
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Мефістофель
(До глядачів).
Рубай
А боягуза, що втіка,
Хапай
Тримай
Я не пушу напризволяще,
На передгір'ї
Знизу чути барабани й військову музику. Напинають цісарський намет
Цісар, головнокомандувач, гайдуки.
Головнокомандувач
Цісар
Головнокомандувач
Цісар
Я задоволений тобою.
Головнокомандувач
Цісар
Головнокомандувач
Цісар
Головнокомандувач
Ось вістовник біжить із гір уристь;
Перший вістовник
Ми на вивідки ходили,
Цісар
Головнокомандувач
Другий вістовник
Ми дізнались, як зчинився,
Закрутився веремій:
За баранчиком стриба.
Цісар
Цісар
Фауст
І відданий до самозабуття;
Цісар
Фауст
Цісар
(вертаються)
Прийняли не по заслузі,
Фауст
Цісар
(до головнокомандувача)
Головнокомандувач
(Показує направо).
Рубай
(виступає наперед)
(Пішов).
Головнокомандувач
Фауст
(показуючи на середульшого)
Нехай і цей пристане у загін:
Хапай
(виступає наперед)
Підбирайка
Вона ні на що не зважа.
Обоє пішли.
Головнокомандувач
(показує наліво)
Тримай
(виступає наперед)
(Пішов).
Мефістофель
(сходить згори)
(Уголос).
Фауст
У це побоїще жахне.
Мефістофель
Наш правий фланг хоробро б'ється,
Цісар
Й здесятерилася в ту ж пору…
Фауст
На сицилійськім узбережжі?
То колихливими містами,
То мерехтливими садами
Цісар
Цісар
Мефістофель
Цісар
Фауст
Цісар
Фауст
Та де б та вигадка могла
Цісар
Фауст
Цісар
Мефістофель
(праворуч)
І безладна ця навала
На фаланги ослабілі,
Як розбурханії хвилі,
Шаленіють у двобою…
Цісар
(зліва до Фауста)
Утримати оборону?
Чи каміння їм не стало?
Пауза.
Мефістофель
Цісар
Мефістофель
(до воронів)
Фауст
(до цісаря)
Ти чув про пошту голубину?
Мефістофель
Цісар
Мефістофель
Головнокомандувач
(увіходить)
Ти з дуросвітами зв'язався,
Цісар
(До Мефістофеля).
Мефістофель
Ну що ж! Я не помру з жалю!
Фауст
То що ж робить?
Мефістофель
Я все зроблю!
Пауза.
Фауст
Мефістофель
І боягуза й смільчака.
Фауст
Мефістофель
Ворони вернулись.
Ті чарівничі ковачі.
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Як у блаженну давнину.
І рук і ніг блискочуть шини,
Непримиренна й невідклична —
Та одчайдушная гризня;
У шатрі самозванця[109]
Підбирайка
Хапай
Підбирайка
Хапай
Підбирайка
Хапай
Підбирайка
Он позлотистий кармазин,
Хапай
(бере зброю)
Підбирайка
Хапай
Ось нахилися на хвилину,
Підбирайка
Хапай
Підбирайка
(присідає навпочіпки)
То буде на що погулять.
Хапай
(Вона встає).
Гайдуки
Це імператорське добро!
Хапай
Гайдуки
Хапай
їй контрибуція ім'я.
(До Підбирайки).
(Ідуть геть).
Перший гайдук
Другий
Третій
Мені аж світ в очах затьмивсь,
То я гаразд не роздививсь.
Четвертий
У моторошній духоті,
В несосвітеннім сум'ятті
А як — сказати б не могли.
Цісар
(До першого).
Фельдмаршал
Цісар
(до другого)
Оберкамергер
Цісар
(До третього).
Ти будеш стольником — за ловами гляди,
Стольник
Цісар
(до четвертого)
Чашник
Цісар
Увіходить канцлер-архієпископ.
Цісар
Архієпископ
Цісар
Канцлер
Із гордістю в душі, з покорою в поставі
Цісар
Канцлер
Цісар
Духовний
лишився,
Пересторогу дать володарю рішився,
Цісар
Архієпископ
Цісар
Архієпископ
Цісар
Архієпископ
Як канцлер, я б хотів оформити це все.
Цісар
Архієпископ
(Виходить).
Цісар
Архієпископ
Цісар
(прикро)
Архієпископ
(Виходить).
Цісар
(сам)
Дія п'ята
Відкрита місцевість
Мандрівник
По мандрівці довголітній
Що скитальця прийняла,
Як його на цю містину
Де ж господар, господиня,
Люди щирі, помічні?
Чи ж моє благословіння
їм продовжує ще дні?
Чи побачу, чи віддячу?
Бавкіда
(древня бабуся)
Мандрівник
Що з дружиною колись
Рятувати піднялись!..
Потопельника тоді…
Увіходить дід.
Поклонюся, помолюся —
Філемон[112]
(до Бавкіди)
Рятівниче ремесло…
Та ходімо до господи,
То вітрила майорять,
В садку
Бавкіда
(до мандрівника)
Філемон
Ти ж йому розповіси?
Бавкіда
Я не стямлюся й сама,
Та якесь химерувате —
Філемон
Де взялись на узбережжі
Бавкіда
Як ті люди не пихтять;
Од непевного сусіда
Недалеко до гріха.
Філемон
Бавкіда
І не кидайся гори!
Філемон
Подзвонити, помолиться —
Палац
Баштовий Лінкей[113]
(в рупор)
Фауст
(жахається)
А за плечима б то чиє?
Та церківця — то не моє…
Баштовий
(як вище)
Хор
Вернули ми,
Та ще й з добром…
Вельможний пане,
Б'єм чолом!
Мефістофель
Вернули ми не порожнем
Троє Дужих
Хвали нема!
Нема хвали!
Немов сміття
Ми привезли.
Чогось нахмурив
Пан лице:
Не до душі
Мефістофель
Ніхто платні
Більш не чекай!
Уже ж ви всі
Троє
Та то бридня!
Попросим — дасть.
Усім належить
Рівна часть.
Мефістофель
Знесіть спочатку
В погреби
Усі коштовнії
Скарби.
Огляне він
Усе пильніш
І порахує
Все точніш —
Не пожалкує
Він і сам,
Морякам.
Вантаж відносять.
(До Фауста).
І нині тут…
Фауст
Прокляте тут!. —
І подивлюся, як навкруг
О, як те збути, як забути?
Мефістофель
Фауст
Непослушенство й перекір
Мефістофель
Фауст
Мефістофель
Та ми їх миттю переселим
І схаменутись не дамо,
(Свиснув).
Троє
Мефістофель
(до глядачів)
Лінкей-баштовий
(співає, чатуючи)
Стою я на вежі
В прекраснім безмежжі
Поля неозорі,
І темні ліси,
І місяць, і зорі —
А в нім до вподоби
І власне життя.
Чи світле, чи хмарне
Здавалося гарне
Щасливим очам.
Пауза.
Піднялося вдалині,
Загорілось, заіскрилось
Ще й од вітру розгнітилось —
Як же ви не впильнували?
Безголов'я небувале!
Аж до самих верховіть.
Багрянисто палахкоче
Те навіки загуло.
Фауст
(внизу)
Ми кричимо, ми грозимо,
Фауст
(Виходять).
Фауст
(на балконі)
Опівнічна доба
Перша
Друга
Третя
Четверта
Біда
Тіснота
Я димом піду.
Нужда
Турбота
(Турбота щезає).
Тіснота
Біда
Нужда
Утрьох
Фауст
(у палаці)
(Здригнувся).
Чи тут хто є?
Турбота
Та є, тобі ж чутно!
Фауст
Турбота
Фауст
Геть звідси!
Турбота
Фауст
Турбота
Не шукаючи, знайдуть,
Улещаючи, кленуть.
А що пручалося, пускав,
Турбота
У достатку голодає;
І в сьогоднішнім не певен.
Фауст
Ті нісенітниці торочить!
Турбота
І заточиться в знемозі;
Не надіється на ліпше,
І собі, й другим немилий,
Не живе, а одживає.
Ті вагання, ті змагання,
Бунтування й підлягання,
Підіймання і зривання,
Напівсон, напівчування —
Фауст
Турбота
Фауст
(осліпши)
Смолоскипи.
Мефістофель
Розхитані лемури,
Латковані понури!
Лемури[116]
(хором)
Зачули ми твій голос лиш —
І гострими кілками
А нащо? — Не до тями.
Мефістофель
Лемури
Співалось, танцювалось…
Та не куди — в могилу!
Фауст
Мефістофель
(набік)
Фауст
Пригінчий!
Мефістофель
Я!
Фауст
Ти ж добре дбай,
Мефістофель
(півголосом)
Фауст
Мефістофель
Годинник став…
Хор
Стрілки зронив.
Мефістофель
Хор
Усе пройшло.
Мефістофель
Як так пройшло?
Гробокладини
Лемур
(соло)
Хоромину ледачу?
Лемури
(хор)
Лежи там мовчки в савані,
Ще маєш ти удачу!
Лемур
(соло)
Лемури
(хор)
Мефістофель
Аж супротивнії стихії
Не витрусять її відтіль.
Небесне воїнство
Неба обранці,
Раю посланці,
Линьмо туди!
Гріх викупляймо,
Прах оживляймо,
Всіх просвітляймо,
Возвеселяймо,
Благословляймо
В наші сліди!
Мефістофель
То ж осоружні дівчури-писклята,
Хор ангелів
(сиплючи троянди)
Рози квітучії,
Роси пахучії,
Сяйно-живущії,
Тайно-зцілющії,
Вкрийте листочками
І пелюсточками
Червоно й зелено
Пестися, май!
Вмерлому велено
Знестися в рай!
Мефістофель
(до бісів)
Чом нітитесь? Де ж ваш пекельний гарт?
Хор ангелів
Цвітіння благісне,
Горіння радісне,
Ласку й любов.
Праведний, вірний
Світ невечірній
В висі ефірній
Тихо зійшов.
Мефістофель
А я не рушуся звідціль!
Хор ангелів
Що не належить вам,
То й не займайте,
Те оминайте.
Воїнство, гублячим
Відсіч готов!
Тільки любов!
Мефістофель
Пече в печінку, в серце, в скронь!
Це ж наддиявольський огонь!
Ангели
Мефістофель
Хор ангелів
Люблячий пломінь,
Лагідний промінь!
Сяєвом правди
Грішних направ ти
Збавивши їх,
Виведи їх на путь
Райських утіх.
Мефістофель
(схаменувшись)
Хор ангелів
Кого скупає
Пломінь священний,
Той у блаженний
Сонм уступає.
Хором врочистим
Злинемо ввись!
Аером чистим,
Душе, дивись!
Мефістофель
(озираючись)
Та що за лихо? Де ви ділись?
Хор і луна
Лагідно муркають:
Pater extaticus
Pater profundus
(у глибині)
Оздоровляють видноколи,
В її полум'яній обнові
Pater seraphicus[120]
(середня сфера)
Що там грає-виграває
Ми нічого не свідомі,
Pater seraphicus
Опівночі ви вродились,
В зеленочку відцвіли;
Ви зближаєтесь сміливо —
Та — щасливі! Не були ви
І моїми — як своїми —
Наоколо поглядіть.
(Сприймає їх у себе).
(зсередини)
Pater seraphicus
Що виходить од Творця.
В оболоні ефіровій,
Взявшись за руки,
Врочисті звуки
У небеса знесім!
І нелукавим
Вірмо словам:
Явиться нам.
Ангели
Сподобляться покути.
Любов одвічная над ним,
Пильнуючи, витає,
Прибулого вітає.
Молодші ангели
Де кидали ми ті квіти,
У Диявола самого
Торжествуймо перемогу!
Повні ангели
Ці земні лишки,
Святої чистоти
Тлінні домішки!
Дух до матерії
І нам не вільно.
Єство подвійне,
Його роздійме.
Молодші ангели
Понад горою,
Звинного рою.
Хмарки світлішають,
Діти блаженні,
Преображенні.
Хай же і ця душа
В радісний літ,
В сфери священні,
У горній світ!
Блаженні немовлята
Радо приймаємо
Духа сповитого,
В ньому вбачаємо
Ангела скритого.
Мука остання:
До раювання!
Doctor Marianus
Обрії чисті…
Світлі невісти.
Злотом яскриться?
Неба цариця!
(В екстазі).
О Владичице, молю,
Я побачу нині.
Ніжно і суворо,
Ти прийми як принос душ,
Як любов-покору.
Радісно ми творим,
Укріпившись вірою,
Діво-Мати пресвята,
Осіянна красота,
Владарко небесна!
Хмарки прозорі:
Душі покутні,
Тихі в покорі,
В каянні щирі,
Линуть за Нею
В чистім ефірі.
Ти, Приснодівочная,
їх не проганяєш,
Ти, Пренепорочная,
їм гріхи прощаєш.
То знадливі пестощі
їх спасінню шкодять,
То зрадливі лестощі
У спокусу вводять.
Хор покутниць
Ти незрівнянна,
Ти благостинна!
Вчуй же благання,
Вчуй же моління —
Magna peccatrix
На глумління фарисеям;
Mulier Samaritana
Де я Господу водиці
І пресвітло, і розлого
Maria Aegyptiaca
(Acta sanctorum)
Начертала, як завіт.
Всі утрьох
Ти прости її й помилуй,
Бо не знала, що творила!
Una poenitentium[122]
Пречиста Діво,
Глянь милостиво
На світле диво —
Одмолоділий —
Прийшов, прийшов!
Блаженні немовлята
(наближаючися круга)
Високий, сильний;
За догляд пильний.
Землю лишити;
Одна покутниця
(колишня Гретхен)
Між цього сонму пресвятого
Mater gloriosa[124]
Doctor Marianus
До блаженного життя
Певна провідниця!
У чеканні дива;
Діво-Мати пресвята,
Chorus mysticus
Яви минущого
То — символ сущого,
Де сни здійсняться,
Де все урочеє
Діє й живе;
Вічно жіночеє
Finis
Примітки
ПОЯСНЕННЯ
10
11
12
13
14
15
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні — золоте, (точніше: "…Та
зеленіє древо жизні золоте".) — Мефістофель радить студентові обрати за
професією не безплідні з життєвого погляду заняття метафізикою, а медицину,
що завжди дає золоті плоди — гроші.
30
Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. — "Будете, як Бог, знати добро і
зло" (латин). — Біблійними словами, з якими спокусник-змій звертається до
Єви, не лише Мефістофель резюмує свої міркування про "дерево з золотими
плодами", а й завершується складна тема роздумів над Біблією.
31
32
33
34
35
36
37
39
40
41
42
Високий духу, дав мені ти все… — Фауст згадує Духа Землі (див. першу
сцену).
43
44
45
46
Dies irae, dies ilia… — "День гніву, той день оберне світ у попіл"; Judex
ergo sum sedebit… — "Коли воссяде Вишній Судія, виявиться все приховане,
ніщо не лишиться без покари"; Quid sum miser tunc dicturus… — "Що казати
тоді мені, окаянному, у кого благати захисту, коли і праведник непевний у
спасінні?" (латин.) (переклад М. Лукаша). — Слова з католицької служби по
вмерлому.
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
Полішинель — весела маска в народній італійській комедії; грації — в
греко-римській міфології — три юні богині витонченої краси; парки — там же,
три богині, які тримали в своїх руках людські долі у вигляді тонких ниток;
фурії — там же, три потворні богині помсти; Зоїло-Терсіт — міфологічна маска,
в якій Гете поєднав Зоїла — запеклого критика Гомера в давнину, і Терсіта —
потворного, всім незадоволеного крикуна з "Іліади"; Хлопець-візник — за
словами Гете, це символ поезії; Плутон — бог підземного царства і також —
викопного золота і багатства; тут в його масці з'являється Мефістофель; фавни
і сатири — в греко-римській міфології — веселі і зухвалі юнаки з цапиними
ногами, становили почет бога вина Діоніса; гноми і кобольди — в германських
міфах і казках — карлики, що живуть під землею і добувають там скарби.
61
62
63
64
Вона — Діана, він — Ендіміон. — За грецьким міфом, Зевс дарував своєму
сину Ендіміону разом з вічною юністю вічний сон. Цей юнак зображається, як
правило, разом з місячною богинею Діаною, що закохалася в нього.
65
66
67
68
69
70
Гарне місце. Став прозорий… — Гомункул, як втілення Гегелевої "чистої"
ідеї, наділений властивістю бачити все безплотне і нематеріальне, наприклад
чужі сни.
71
72
73
74
75
76
Old Iniquity — "стара кривда" (англ.), алегорична постать зла в
англійському театрі XVII ст., з часом — означення диявола.
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
89
90
91
92
93
94
95
96
Хоч варварами звуть їх, я не думаю, / Щоб хто з них здатен був на ті
жорстокості, /Що їх герої в Іліоні коїли. — Греки називали варварами всіх
чужоземців-негреків, Форкіада використовує це слово в сучасному значенні,
закидаючи грекам їх жорстокість. Гете послідовно виступає проти ідеалізації
життя в стародавній Греції.
97
98
99
100
…Хотіла б я навчитись тої мови. — Гете не вносить ясності, якою ж
мовою розмовляли між собою германець Фауст і греки Гелена і Лінкей, що так
майстерно оволодів німецькою просодією.
101
102
103
104
105
"…Земні царства і їхні всі пишноти". — цитата з Євангелія від Матфея (4,
8), де розповідається, як диявол спокушав Ісуса.
106
107
108
109
110
Хай замолоду принц недбало час гайнує, / Дійшовши повних літ, його
він оцінує. — Гете наголошує на змінах, що сталися із Цісарем. Все подальше
до кінця 4-ї дії — пам'ятник правлінню герцога Саксен-Веймарського Карлу
Августу (1757–1828), який, зокрема, перший серед німецьких державців
запровадив конституцію у герцогстві (1816).
111
112
113
114
115
116
Лемури — демони, що супроводжують померлого в підземне царство. На
античних барельєфах зображаються у вигляді кістяків, обтягнутих шкірою. У
Гете — слуги Мефістофеля.
117
118
119
120
121
122
123
124
125
…Вічно жіночеє / Нас туди зве. — Ось як тлумачив це місце Вяч. Іванов:
"Доброчесність внутрішнього дерзання в нас — це доброчесність сонячності,
мужня Андреа (ανδρεία), адже, за Платоном, мужність — це сонячність. І є в нас
земна планетарність наша, доброчесність планетарності: сприйнятливість до
світла, відкритість Землі Небу, покора божественному промислу, наша жіноча,
наша релігійна у власному сенсі цього слова душа" ("Споради").
126