МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Факультет автоматизації і інформаційних технологій

Кафедра професійного навчання

Курсова робота
з дисципліни «Методика професійного навчання»

Дидактичне проектування змісту навчання

з дисципліни «Слюсарна справа»
що вивчається в закладах професійно-технічної освіти
автомобільного профілю

Виконав: ст.-гр. ПНМ-41

Дорошенко М. В.
Перевірила: Мороз І. М.

Київ 2021
 План роботи
Вступ....................................................................................................................................3

Застосування інформаційних технологій в навчанні..............................................3

Перший розділ.....................................................................................................................6

Дидактична характеристика змісту навчання з теми «Нарізання різьби» з

дисципліни «Слюсарна справа»..................................................................................6

1.1 Розгорнутий конспект уроку виробничого навчання.....................................20

План уроку виробничого навчання.............................................................................20

1.2 Розгорнутий конспект уроку виробничого навчання.....................................34

План уроку виробничого навчання.............................................................................34

Висновок............................................................................................................................43

Урок як основна форма навчання............................................................................43

Використана література.................................................................................................51
Вступ
Застосування інформаційних технологій в навчанні

Анотація. У статті розглядається роль інформаційних технологій у

навчальному процесі вищої школи, наводяться форми і способи їх застосування.
Зазначається, що інформаційні технології стали невід’ємним компонентом змісту
навчання, які сприяють реалізації принципів розвиваючого навчання до дозволяють
сформувати сучасну молодь, обізнану у інформаційно-комунікаційних технологіях.

За останні десятиліття інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) отримали

глобальне поширення, і без них не можна уявити життєдіяльність сучасної людини.
Водночас, більш успішним буде та людина, яка володіє оперативною інформацією
та використовує сучасні комп’ютерні технології для її своєчасного отримання,
швидкого оцінювання, аналізу та прогнозування. Як наслідок, сьогодні велика увага
приділяється глибинним процесам інформатизації сучасного суспільства. В свою
чергу, загальна інформатизація істотно вплинула на навчальний процес у вищій та
середній школі, який завдяки використанню інформаційно-комунікаційних
технологій (ІКТ) піднявся на якісно новий рівень.
Психолого-педагогічні аспекти використання інформаційних технологій в
навчальному процесі розглядаються в роботах М.І. Жалдака, Н.В. Морзе, В.Ю.
Бикова, О.М. Спіріна, В.П. Зінченко та ін. Дослідники розглядали можливості
застосування інформаційно-комунікаційних технологій у початковій, вищій,
середній школі, інклюзивній та професійній освіті тощо.
Метою статті є висвітлення основних переваг використання інформаційно-
комунікаційних технологій у навчальному процесі вищої школи.
Головною відмінною рисою навчання з використанням інформаційно-
комунікаційних технологій є безпосереднє застосування комп’ютера як засобу
навчання, використання якого кардинально змінює систему форм і методів
викладання навчальних дисциплін. При цьому використання ІКТ в навчальному
процесі виступає не самоціллю, а педагогічно виправданим підходом, який
дозволить отримати суттєві переваги у порівнянні з традиційними технологіями
організації навчального процесу.
На думку багатьох вчених, впровадження комп’ютерних засобів в навчальний
процес розширило теорію і методику освіти шляхом застосування нових
дидактичних засобів.
 Основними напрямками застосування ІКТ в навчальному процесі є:
 розробка методичних і дидактичних матеріалів (презентації, зображення,
анімація тощо);
 управління навчальним процесом вищої і середньої школи;
 цілеспрямований пошук навчальної інформації у мережі Інтернет;
 проведення експерименту за допомогою комп’ютерних моделей, математична
обробка результатів експерименту;
 організація інтелектуального дозвілля студентів;
 розробка web-ресурсів навчального призначення (дистанційне навчання,
масові онлайн курси);
 розробка та впровадження педагогічних програмних засобів.
Власний досвід і педагогічна практика показали, що застосування
інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє значно підвищити ефективність
навчального процесу під час самостійної роботи студентів, на лекціях,
лабораторних, практичних і семінарських заняттях.
Так, проблемам використання ІКТ з метою підвищення ефективності
самостійної роботи в навчальному процесі присвячені дослідження С. Шарова, який
зазначає, що впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчальний
процес сприяє більш повному оволодінню системою знань і умінь, розвиває творчу
спрямованість пізнавальної діяльності студентів, забезпечує об’єктивний
самоконтроль та самоперевірку отриманих знань, допомагає формуванню
відповідних професійних компетентностей та особистісних якостей, дозволяє
забезпечити диференційований підхід тощо.
Сьогодні доволі розповсюдженими є інтегровані заняття із застосуванням
мультимедійних засобів, а навчальні презентації часто стають невід’ємною
частиною викладу нового матеріалу. Використання відеосюжетів і анімаційних
ефектів дозволяє перейти від традиційної технології подання матеріалу з
використанням дошки та крейди до використання нового освітнього середовища, що
містить всі можливості подання навчальної інформації в електронному вигляді. За
рахунок цього мультимедіа-лекції можна використовувати для викладання
практично всіх курсів.
Викладач за допомогою мультимедіа в аудиторії отримує потужний
інструментарій для представлення навчальної інформації в різній формі (текст,
графіка, анімація, звук, відео), самостійно визначає послідовність та форми викладу
матеріалу. У разі потреби можна створити слайди, які містять розгорнуті малюнки,
схеми, діаграми, інші матеріали з метою уточнення найбільш важких питань лекції
або для представлення додаткових пояснень, якщо це необхідно для конкретної
аудиторії.
Для проведення семінарських і практичних занять інформаційнокомунікаційні
технології теж мають величезні потенційні можливості для підвищення
ефективності навчання за рахунок індивідуальної роботи студентів з електронної
навчальної інформацією.
 У цьому сенсі ефективними є Internet-методи, які дозволяють отримати
значні переваги під час організації навчальної діяльності студентів, а саме:
 забезпечення можливості самостійного пошуку потрібної інформації серед
величезної кількості електронних джерел;
 використання хмарних технологій для збереження навчальної інформації;
 забезпечення комунікації між студентами та викладачем;
 використання різних форм контролю навчальних досягнень студентів;
 проведення олімпіад, вібінарів та інших форм навчальної та наукової
діяльності.
Слід зазначити, що інформаційно-комунікаційні технології доречно
використовувати у поєднанні різних форм навчання задля отримання максимального
навчального ефекту. Так, презентації, пошук інформації в Інтернет, текстовий
процесор часто використовуються у проектній діяльності, під час якої студенти
(учні) разом виконують навчальний проект у вигляді певного практичного завдання.
Застосування інформаційних технологій у вищій школі певним чином залежить
від якісного програмного забезпечення навчального призначення та його методично
спланованого використання. Тому, не менш важливою складовою навчального
середовища є електронні засоби навчального призначення, які дозволяють
удосконалити навчальний процес. Вони почали своє розповсюдження як локальні
програмно-педагогічні засоби, потім втілилися у електронні підручники, які будуть
інтегруватися із державною е-платформою.
Слід зауважити, що створення засобів навчального призначення є досить
трудомістким процесом, який передбачає спільну діяльність програміста, викладача-
предметника і дизайнера. Електронний підручник повинен бути не тільки
комп’ютерною програмою або освітнім ресурсом, він повинен акумулювати в собі
дидактичний досвід викладача, актуальне та наукове інформаційне наповнення з
певної навчальної дисципліни. Крім того, сам процес впровадження програмного
продукту у навчальний процес породжує певні проблеми, пов’язані з наявністю
апаратного забезпечення, методичних рекомендацій до використання, ліцензії тощо.
Слід зазначити, що викладання дисципліни з використанням інформаційно-
комунікаційних технологій передбачає готовність викладача до такої форми
навчального процесу, наявність у нього достатньої інформаційної культури. Він
повинен володіти не тільки предметною областю, а й бути обізнаним у існуючих
технологіях навчання з використанням ІКТ, способах досягнення певної
дидактичної мети за допомогою інформаційних технологій. Крім цього, викладач
повинен мати хоча б поверхневе уявлення про наявне апаратне і програмне
забезпечення, яке може бути використане для вивчення відповідної дисципліни.

Отже, інформаційно-комунікаційні технології активно впроваджуються у

навчальний процес вищої школи за рахунок своїх потужних можливостей, які
стосуються представлення інформації та забезпечення взаємодії учасників
навчально-виховного процесу.
Перший розділ
Дидактична характеристика змісту навчання з теми «Нарізання різьби» з
дисципліни «Слюсарні роботи»

1.1 Розгорнутий конспект уроку виробничого навчання

План уроку виробничого навчання

Тема програми: Слюсарні роботи.

Тема уроку: Нарізання різьби.

Навчальна мета: Сформувати в учнів знання по виконанню трудових прийомів при

нарізанні різьби мітчиком та плашкою вручну з дотриманням охорони праці та
вимог інструкційно-технологічної документації в умовах модєлювання професійної
діяльності.

Виховна мета: Виховувати в учнів добросовісне відношення до своєї професії,

бережне ставлення до обладнання, інструменту, раціонального використання
матеріалів , дисципліну, відповідальність.

Розвиваюча мета: Розвивати культуру навчально-виробничої праці, пізнавальну

активність, самостійність, увагу, спостережливість, волю та наполегливість у
досягненні мети.

Тип уроку:Урок вивчення трудових прийомів чи операцій.

Матеріально-технічне забеспечення: Мітчики та плашки слюсарні для метричних

різьб (відповідно до об'єктів робіт), штангенциркулі з величиною відліку за
ноніусом 0,1мм., воротки для мітчиків різні, лещата паралельні, масло органічне.

Дидактичне забеспечення: Інструкційно-технологічні карти, плакати,

мультимедійне обладнання.

Об’єкт роботи: Гайки, з внутрішніми (наскрізними) різцевими отворами М8, М10,

М12, М14. Шпильки з зовнішнєю різьбою М8, М10, М12, М14.

Міжпредметні зв’язки: Охорона праці,спецтехнологія,технічне

креслення,фізика,матеріалознавство.

Місце прведення: Слюсарна майстерня.

Час проведення : 6 (шість) годин.

 Хід уроку:

І. Організаційна частина. ( 5 хв.)

- Перевірка явки учнів і готовність їх до заняття.

- Перевірка зовнішнього вигляду та наявності спецодягу.

- Мотивація учнівської діяльності:

«Найпоширенішими є різьбові з'єднання деталей машин. Це можна пояснити
простотою і надійністю таких з'єднань, зручністю регулювання затягання, а також
можливістю їх розбирання та повторного складання без заміни деталі. Під час
ремонту і Т.О. автомобілів можливе пошкодження різьбових з’єднань,через
втомленість металу,роботу в агрксивному середовищи,під впливом навколишнього
середовища та при необережному розбиранню або складанню агрегатів,вузлів і
механізмів»

ІІ. Вступний інструктаж. (40хв)

1. Оголошення теми і мети уроку;( Нарізання різьби (ручним інструментом))

2. Повторення вивченого матеріалу;

2.1.Яка операція назівається всердлінням?

(Свердління – один з найпоширеніших методів здобуття отвору різанням. Ріжучим

інструментом тут служить свердло, яке дає можливість як отримувати отвори в
суцільному матеріалі (свердління), так і збільшувати діаметр вже просвердленого
отвору (розсвердлювання).

2.2.В яких випадках можливе застосування свердління у вашій майбутній професії?

(В процесі ремонту та Т.О. автомобілів відбуваються пошкодження різьбових

з’єднань;
Без операції свердління стає неможливе відновлення внутрішньої різьби; У
випадках коли необхідно виготовити будь-яку нескладну деталь (прокладку), при
обробці або виготовленню отворів; )

Актуалізація знань:

- назвіть найбільш розповсюджені профелі різьби?

(Трикутні,трапецеїдальні,та прямокутні профелі різьби)

-які основні параметри різьби вам відомі?

(«Крок різьби»- для метричних, відстань між двома вершинами ниток паралельно
осі. Для дюймових кількість ниток на 1 дюйм)

зовнішнійдіаметр d(D)
серенній d2(D2) D-
внутрішній d1(D1) d-

Кут профілю- кут між боковими сторонами профілю.)

- який профіль має метрична різьба?

(Метрична різьба має прфіль рівнобічного трикутника з кутом a=60)

-який профіль мае дюймова різьба?

(Дюймова різьба має прфіль рівнобічного трикутника з кутом a=55)

- як маркуються різьби?
(Метрична: М12 Х 1.25 (Л)- «М»- мертична; «12» зовнішній діаметр;
«1.25»крок різьби.)

-Назвіть ручний інструмент для виготовлення різьби?

(Мітчик,плашка (лерка))

-З чого складається мітчик?

(Робочої частини- забірна,калібрувальна; хвостовик-стружкова

канавка,квадрат.)

-Які види мітчиків вам відомі за чистотою обробки?

(Чернові,середні,чистові)

-Як визначити діаметр просвердленого отвору при нарізанні різьби?

(Діаметри отворів для виконання внутрішньої різьби приведено в
таблиці,залежно від кроку різьби,діамерт отвору може змінитись в більшу чи
меньшу сторону)

Вивчення нового матеріалу:

Найпоширенішими є різьбові з'єднання деталей машин. Це можна пояснити

простотою і надійністю таких з'єднань, зручністю регулювання затягання, а також
можливістю їх розбирання та повторного складання без заміни деталі.

Нарізання різьби – це процес її утворення зняттям стружки (а також пластичним

деформуванням) на зовнішніх або внутрішніх поверхнях заготовок деталей. (відео
ролик).
Внутрішню різьбу нарізають мітчиком.

- мітчики за призначенням бувають ручні, машинно-ручні, й машинні;

- за профілем нарізаної різьби – для метричної, дюймової і трубної різьб;

- за конструкцією – суцільні, збірні (регульовані й такі що само вимикаються)

та спеціальні.

Мітчик складається з двох основних частин – робочої і хвостової.

Робоча частина – це гвинт з кількома поздовжніми прямими або гвинтовими

канавками, який призначений для нарізання різьби. Мітчики з гвинтовими
канавками застосовують для забірної та калібрувальної частин. Робоча частина
мітчика складається із нарізання точних різьб. Хвостовик-стержень закріплює
мітчик у патроні або утримує його у воротку (за наявності квадрата) під час роботи.

Серцевина – внутрішня частина тіла мітчика, виміряна за діаметром кола,

дотичного до дна його канавок. У мітчиків для нарізання різьби в нержавіючих
сталях серцевина масивніша (товстіша).

Канавки – це заглиблення між різальними зубами (перами), що утворюються

видаленням частини металу. Вони слугують для утворення різальних кромок і
розміщення стружки під час нарізання різьби. Профіль канавки утворюється
передньою поверхнею, по якій сходить стружка, і задньою, що призначена для
зменшення тертя пер мітчика об стінки нарізуваного отвору. (див. додаток1)

Ручні мітчики для метричної і дюймової різьб стандартизовані й

виготовляються комплектом: із двох мітчиків для нарізання різьби з кроком до 3 мм
включно (для основної метричної різьби діаметр від 1 до 52 мм і для дюймової – від
¼ до 1'') і комплектом з трьох мітчиків для різьби з кроком більш як 3 мм (для
метричної різьби діаметр від 30 до 52 мм і для дюймової – від 1/8 до 2''). До
комплекту з трьох мітчиків входять чорновий, середній і чистовий мітчики. Усі вони
мають різні діаметри.

При нарізанні різьби вручну різальний інструмент обертають за допомогою

воротків, встановлюючи їх на квадрати хвостовиків.

Нарізання внутрішньої різьби. Діаметр свердла для свердління під метричні й

трубні різьби визначають за довідковими таблицями. (див. додаток 2) Розміри
воротка для закріплення мітчика вибирають за діаметром останнього.

Прийми нарізання різьби. Підготувавши отвір під різьбу і вибравши вороток,

заготовки закріплюють у лещатах і в цей отвір вертикально встановлюють мітчик за
кутником. Притискаючи лівою рукою вороток до мітчика, правою повертають його
праворуч доти, доки він не вріжеться на кілька ниток у металі і не набуде стійкого
положення. Після цього вороток беруть за рукоятку двома руками й обертають з
перехопленням рук через кожні півоберта.
Для полегшення роботи вороток з мітчиком обертають не постійно за
годинниковою стрілкою, а здійснюють один – два оберти праворуч, півоберту
ліворуч.

Правила нарізання різьби мітчиком:

• при нарізанні різьби у глибоких отворах, у м'яких і в'язких металах (міді,

алюмінію, бронзи тощо) треба періодично викручувати мітчик з отвору й
очищати канавки від стружки;

• нарізати різьбу слід повним набором мітчиків, оскільки нарізання різьби

одразу середнім мітчиком без проходження чорновим, а потім чистовим не
прискорює , а, навпаки, ускладнює роботу, - різьба в цьому разі виходить
неякісною, а мітчик може зламатися;

• середній і чистовий мітчики вводять в отвір без воротка, а надівають його на

головку і продовжують нарізати різьбу тільки після того, як мітчик піде
правильно по різьбі;

• глухий отвір під різьбу треба робити на глибину, дещо більшу за довжину
нарізуваної частини, так, щоб робоча частина мітчика трохи вийшла за межі
нарізуваної частини; якщо такого запасу не буде, різьба буде неповною;

• у процесі нарізання треба ретельно стежити за тим, щоб не було перекосу

мітчика. Для цього слід через кожні дві – три нарізані нитки перевіряти
кутником положення мітчика щодо верхньої площини виробу. Особливо
обережно слід нарізати різьбу у дрібних і глухих отворах. Нарізану внутрішню
різьбу перевіряють калібрами-пробками, шаблонами.

Круглі плашки (лерки) виготовляють суцільними і розрізними.

Суцільна плашка – це стальна загартована гайка, в якій прорізано

наскрізні поздовжні отвори, які утворюють різальні кромки і
служать для виходу стружки. З обох боків плашки є забірні
частини. Круглі плашки при нарізування різьби в ручну закріплюють у
спеціальному воротку.

Розрізні плашки на відміну від суцільних мають проріз 0.5-1.5 мм, що дає змогу
регулювати діаметр різьби в межах 0.1-0.25мм. Внаслідок зниження жорсткості
нарізувана цими плашками різьба має недостатньо точний профіль, але вимоги до
діаметру стержня не такі жорсткі.

Різьбонакатні плашки застосовуються для накатування точних профілів різьби,

мають корпус, на якому встановлюють накатні ролики з різьбою. Ролики можна
регулювати за розміром нарізуваної різьби. Різьба виходить міцнішою, оскільки
волокна металу у гвинтах не перерізуються. Крім того, завдяки тиску плашок
волокна зміцнюються. Оскільки різьба видавлюється, поверхня виходить
чистішою.
Розсувні (призматичні) плашки складаються з двох половинок, які називаються
півплашками. На кожній з них зазначено розмір зовнішньої різьби і цифра 1 чи 2
для правильного закріплення у клупі. На зовнішній стороні півплашок є кутові
канавки (пази), якими їх встановлюють у виступи клупа. При нарізуванні різьби
плашкою треба мати на увазі, що в процесі утворення профілю різьби метал
«тягнеться», діаметр стержня збільшується. Внаслідок цього посилюється тиск на
поверхню плашки, що призводить до її нагрівання й прилипання часток металу,
тому різьба виходить рваною. Якісну різьбу можна отримати тоді, коли діаметр
стержня менше зовнішнього діаметру нарізуваної різьби. Якщо діаметр стержня
буде значно меншим, ніж треба, то різьба виходить неповною. Якщо ж діаметр
стержня буде більшим, то плашку або не можна нагвинтити на стержень і кінець
стержня буде пошкоджено, або під час нарізування різьби зубці плашки внаслідок
перевантаження зламаються.
Технологічний процес нарізання різьби плашкою.

При нарізуванні різьби плашкою вручну стержень закріплюють у лещатах так,

щоб його виступаючий над рівнем губок кінець був на 20-25 мм більшим за
довжину нарізуваної частини. Для забезпечення врізування на верхньому кінці
стержня знімають фаску. Потім на стержень накладають закріплену у клуп плашку
і незначним натискуванням обертають клуп так, щоб плашка врізалася приблизно
на 1-2 нитки. Після цього нарізувану частину стержня змащують маслом і
обертають клуп з рівномірним тиском на обидві рукоятки так, як при нарізуванні
мітчиком, тобто 1-2 оберти праворуч і півоберта ліворуч. Для запобігання браку й
пошкодженню плашки треба слідкувати за перпендикулярним положенням
плашки до стержня – плашка має врізатися у стержень без перекосу. Нарізану
зовнішньо різьбу перевіряють різьбовими мікрометрами або шаблонами. Перед
роботою заготовку змащують мастильно-охолоджуючою рідиною.

1. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ.

1.1. Правильно одягніть спецодяг (застебніть його на всі ґудзики,

сховайте волосся під головний убір).
1.2. Ретельно підготуйте своє робоче місце до безпечної роботи.
1.3. Уважно вислухайте майстра й отримайте завдання на урок.
1.4. Підготуйте до роботи свій інструмент і пристрої, впевнившись у їх
справності.
1.5. Забороняється розпочинати роботу без дозволу майстра
2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ.

2.1. Під час практичної роботи учні виконують тільки ті види робіт, які
доручив майстер.
2.2. Використовуйте справний, добре налагоджений інструмент.
2.3. Перед нарізанням стержень (для зовнішньої) і мітчик (для
внутрішньої) різьби змастіть маслом.
2.4. Виберіть діаметр заготовки (для зовнішньої) та діаметр свердла (для
внутрішньої) за довідником.
2.5. Використовуйте інструмент за призначенням. Інакше можна не
тільки зіпсувати його, але й отримати травму.
2.6. Не відволікайтесь під час роботи і не відвертайте увагу інших.
2.7. Стежте за надійним закріпленням мітчика у воротку та плашки у
плашкотримачі.
2.8. Утримуйте робоче місце в чистоті.
2.9. Дбайливо ставтесь до устаткування, верстаків, інструментів.
2.10. Інструменти загального користування беріть із дозволу майстра і
відразу після користування повертайте їх.

3. БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ.

3.1 Упорядкуйте робоче місце, приберіть деталі, матеріал, сміття,

відходи.
3.2 Приведіть інструменти у справний стан.
3.3 Старанно приберіть робоче місце (стружку не здувайте і не змахуйте
руками).
3.4 Покладіть інструменти в порядок, установлений майстром.
 3.5 Приведіть до ладу свій одяг і залиште майстерню з дозволу майстра.
3.6 Після виходу учнів чергові розпочинають прибирання приміщення.

Закріплення навчального матеріалу (запитання):

1. З чого складається мітчик?

2. Як визначити діаметр просвердленого отвору при нарізанні різьби?
Вибір мітчиків .
3. Як здійснюється контроль різьби?
4. Техніка безпеки при нарізанні різьби.
5. Демонстрація трудових прийомів з нарізання різьби майстром
виробничого навчання,відтворення (за бажанням) одним з учнів.

Видача завдання:

1. Майстер виробничого навчання роздає учням різноманітні виробничі

заготовки для утворення на них внутрішньої та зовнішньої різьби
М8, М10,М12,М14.
2. Бригадири отримують інструмент у майстра виробничого навчання;
3. Перевіряють інструмент який отримують від майстра і який
передають іншим учням;
4. Слідкують за організацією робочих місць іншими учнями;
5. Роблять зауваження,якщо такі є,по організації робочого місця
іншими учнями;
6. Доповідають майстру про готовність бригади до виконання
завдання;

Критерії оцінювання (додаток 4)

 ІІІ. Поточний інструктаж:4години 40 хв.

Цільові обходи робочих місць учнів.

Перший. Контроль організації робочих місць, своєчасності початку роботи ;

дотримання вимог техніки безпеки і охорони праці.

Другий. Контроль, правильності виконання трудових прийомів і дотримання

інструктивнотехнологічної документації.

Третій. Контроль робіт по недопущенню браку або відхилень від технічних

умов.

Четвертий. Виявлення невстигаючих учнів і їх додаткове інструктування.

Оцінювання робіт учнів.

ІV. Заключний інструктаж:(15хв)

1. Підсумки роботи групи за навчальний день і ступінь досягнення поставленої

мети на уроці;

2. Аналіз роботи учнів та приклади успішної роботи на уроці;

3. Аналіз характерних помилок при виконанні прийомів, операцій, їх причини і

шляхи попередження;

4. Виставлення оцінок з аргументацією;

5. Видача домашнього завдання: повторити матеріал з спецтехнології з
нарізання зовнішньої різьби.
6. Прибирання робочих місць, здача інструменту і технологічних карт
майстру.
Додаток 1
Види дефектів при нарізанні різьби

Вид Причина виникнення Спосіб усунення Примітка

дефекту
Рвана Тупий мітчик або плашка Замінити мітчик або плашку
різьба Незадовільне охолодження Збільшити охолодження
Перекіс мітчика або плашки Правильно встановити інструмент, не
відносно отвору за неправильного допускати перекосу
встановлення
Тупа різьба
Великий діаметр просвердленого Правильно підбирати діаметри свердла і
отвору під різьбу або малий мітчика (плашки)
діаметр стержня Малі передній і
задній кути свердла Замінити інструмент, підібравши його з
урахуванням оброблюваного матеріалу
Неточний Висока в'язкість матеріалу деталі Замінити інструмент.
профіль Малий передній кут мітчика або
різьби плашки Недостатня довжина Застосовувати відповідну
забірного конуса Тупий або мастильноохолоджувальну рідину
неправильно Вибрати раціональну швидкість різання
загострений інструмент (за таблицею).
Мастильно-
охолоджувальна рідина
не відповідає оброблюваному
матеріалу Надмірно висока
швидкість різання.

Послаблена Розбивання різьби мітчиком у разі Встановлювати мітчик без перекосу

різьба неправильного його встановлення Усунути биття інструмента
Биття інструмента Застосовувати нормальні швидкості
різання (за таблицею)
Застосування підвищених
швидкостей різання
Туга різьба Діаметр інструмента не Застосовувати інструменти потрібного
відповідає заданому діаметру діаметра
різьби
Конусність Неправильне обертання мітчика Правильно встановлювати мітчик,
різьби (розбивання верхньої частини правильно працювати ним
отвору)
Поломка Защемлення стружки Періодично виводити мітчик з отвору
мітчика при викручуванні мітчика; для видалення стружки Застосовувати
Зменшений діаметр отвору під свердла потрібного діаметра
різьбу
Зрив різьби Зменшений діаметр
отвору під різьбу;
Затупився мітчик;
Стружка забивається у канавки
мітчика;
Застосовувати свердла під різьбу малого
діаметра Замінити мітчик;
Періодично виводити мітчик з отвору
для видалення стружки
 Додаток 2

Розміри гайок
Таблиця 1
Таблиця 2 Диаметри отворів для нарізання різьби

Таблиця 3 Диаметри стержнів для нарізання різьби

1.2 Розгорнутий конспект уроку виробничого навчання

План уроку виробничого навчання

Тема програми: Слюсарна справа

Тема уроку: Нарізання різьби.

Навчальна мета: Сформувати в учнів знання по виконанню трудових прийомів при

нарізанні різьби мітчиком та плашкою вручну з дотриманням охорони праці та
вимог інструкційно-технологічної документації в умовах моделювання професійної
діяльності.

Виховна мета: Виховувати в учнів добросовісне відношення до своєї професії,

бережне ставлення до обладнання, інструменту, раціонального використання
матеріалів , дисципліну, відповідальність.

Розвиваюча мета: Розвивати культуру навчально-виробничої праці, пізнавальну

активність, самостійність, увагу, спостережливість, волю та наполегливість у
досягненні мети.

Тип уроку: Урок вивчення трудових прийомів та операцій.

Матеріально-технічне забеспечення: Мітчики та плашки слюсарні для метричних

різьб (відповідно до об'єктів робіт), штангенциркулі з величиною відліку за
ноніусом 0,1мм., воротки для мітчиків різні, лещата паралельні, масло органічне.

Дидактичне забеспечення: Інструкційно-технологічні карти, плакати,

мультимедійне обладнання. Об’єкт роботи: Гайки, з внутрішніми (наскрізними)
різцевими отворами М8, М10, М12, М14. Шпильки з зовнішнєю різьбою М8, М10,
М12, М14.

Міжпредметні зв’язки: Охорона праці,спецтехнологія,технічне

креслення,фізика,матеріалознавство.

Місце прведення: Слюсарна майстерня.

Час проведення : 6 (шість) годин.

Хід уроку:
І. Організаційна частина. ( 5 хв.)
1. Перевірка явки учнів і готовність їх до заняття.

2. Перевірка зовнішнього вигляду та наявності спецодягу.

3. Мотивація учнівської діяльності: «Найпоширенішими є різьбові з'єднання деталей

машин. Це можна пояснити простотою і надійністю таких з'єднань, зручністю
регулювання затягання, а також можливістю їх розбирання та повторного складання
без заміни деталі. Під час ремонту і Т.О. локомотивів можливе пошкодження
різьбових з’єднань,через втомленість металу,роботу в агресивному середовищи,під
впливом навколишнього середовища та при необережному розбиранню або
складанню агрегатів,вузлів і механізмів»

ІІ. Вступний інструктаж. (40хв)

1. Оголошення теми і мети уроку;( Нарізання різьби (ручним інструментом))

2. Повторення вивченого матеріалу;

2.1.Яка операція назівається свердлінням?

(Свердління – один з найпоширеніших методів здобуття отвору різанням. Ріжучим

інструментом тут служить свердло, яке дає можливість як отримувати отвори в
суцільному матеріалі (свердління), так і збільшувати діаметр вже просвердленого
отвору (розсвердлювання).

2.2.В яких випадках можливе застосування свердління у вашій майбутній професії?

(В процесі ремонту та Т.О. локомотивів відбуваються пошкодження різьбових

з’єднань; Без операції свердління стає неможливе відновлення внутрішньої різьби;
У випадках коли необхідно виготовити будь-яку нескладну деталь (прокладку), при
обробці або виготовленню отворів; )
Актуалізація знань:

- назвіть найбільш розповсюджені профілі різьби?

(Трикутні,трапецеїдальні,та прямокутні профелі різьби)

-які основні параметри різьби вам відомі?

(«Крок різьби»- для метричних, відстань між двома вершинами ниток паралельно
осі. Для дюймових кількість ниток на 1 дюйм) зовнішнійдіаметр d(D) серенній
d2(D2) D- внутрішній d1(D1) d- Кут профілю- кут між боковими сторонами
профілю.)

- який профіль має метрична різьба?

(Метрична різьба має прфіль рівнобічного трикутника з кутом a=60)
-який профіль мае дюймова різьба?
(Дюймова різьба має прфіль рівнобічного трикутника з кутом a=55)
- як маркуються різьби?
(Метрична: М12 Х 1.25 (Л)- «М»- мертична; «12» зовнішній діаметр; «1.25»крок
різьби.)

-Назвіть ручний інструмент для виготовлення різьби?

(Мітчик,плашка (лерка))

-З чого складається мітчик?

(Робочої частини- забірна,калібрувальна; хвостовик-стружкова канавка,квадрат.)

-Які види мітчиків вам відомі за чистотою обробки?

(Чернові,середні,чистові)

-Як визначити діаметр просвердленого отвору при нарізанні різьби?

(Діаметри отворів для виконання внутрішньої різьби приведено в таблиці,залежно
від кроку різьби,діамерт отвору може змінитись в більшу чи меньшу сторону)

Вивчення нового матеріалу:

Найпоширенішими є різьбові з'єднання деталей машин. Це можна пояснити

простотою і надійністю таких з'єднань, зручністю регулювання затягання, а також
можливістю їх розбирання та повторного складання без заміни деталі. Нарізання
різьби – це процес її утворення зняттям стружки (а також пластичним
деформуванням) на зовнішніх або внутрішніх поверхнях заготовок деталей.(відео
ролик).

Внутрішню різьбу нарізають мітчиком.

Мітчики за призначенням бувають ручні, машинно- ручні, й машинні;

за профілем нарізаної різьби – для метричної, дюймової і трубної різьб;
за конструкцією – суцільні, збірні (регульовані й такі що само вимикаються) та
спеціальні.

Мітчик складається з двох основних частин – робочої і хвостової.

Робоча частина – це гвинт з кількома поздовжніми прямими або гвинтовими

канавками, який призначений для нарізання різьби. Мітчики з гвинтовими
канавками застосовують для забірної та калібрувальної частин. Робоча частина
мітчика складається із нарізання точних різьб.
Хвостовик-стержень закріплює мітчик у патроні або утримує його у воротку (за
наявності квадрата) під час роботи.
Серцевина – внутрішня частина тіла мітчика, виміряна за діаметром кола,
дотичного до дна його канавок. У мітчиків для нарізання різьби в нержавіючих
сталях серцевина масивніша (товстіша).
 Канавки – це заглиблення між різальними зубами (перами), що утворюються
видаленням частини металу. Вони слугують для утворення різальних кромок і
розміщення стружки під час нарізання різьби. Профіль канавки утворюється
передньою поверхнею, по якій сходить стружка, і задньою, що призначена для
зменшення тертя пер мітчика об стінки нарізуваного отвору.
Ручні мітчики для метричної і дюймової різьб стандартизовані й
виготовляються комплектом: із двох мітчиків для нарізання різьби з кроком до 3 мм
включно (для основної метричної різьби діаметр від 1 до 52 мм і для дюймової – від
¼ до 1'') і комплектом з трьох мітчиків для різьби з кроком більш як 3 мм (для
метричної різьби діаметр від 30 до 52 мм і для дюймової – від 1/8 до 2'').
До комплекту з трьох мітчиків входять чорновий, середній і чистовий мітчики.
Усі вони мають різні діаметри. При нарізанні різьби вручну різальний інструмент
обертають за допомогою воротків, встановлюючи їх на квадрати хвостовиків.
Нарізання внутрішньої різьби. Діаметр свердла для свердління під метричні й трубні
різьби визначають за довідковими таблицями. Розміри воротка для закріплення
мітчика вибирають за діаметром останнього.
Прийми нарізання різьби. Підготувавши отвір під різьбу і вибравши вороток,
заготовки закріплюють у лещатах і в цей отвір вертикально встановлюють мітчик за
кутником. Притискаючи лівою рукою вороток до мітчика, правою повертають його
праворуч доти, доки він не вріжеться на кілька ниток у металі і не набуде стійкого
положення. Після цього вороток беруть за рукоятку двома руками й обертають з
перехопленням рук через кожні півоберта. Для полегшення роботи вороток з
мітчиком обертають не постійно за годинниковою стрілкою, а здійснюють один –
два оберти праворуч, півоберту ліворуч.

Правила нарізання різьби мітчиком:

• при нарізанні різьби у глибоких отворах, у м'яких і в'язких металах (міді,

алюмінію, бронзи тощо) треба періодично викручувати мітчик з отвору й
очищати канавки від стружки;

• нарізати різьбу слід повним набором мітчиків, оскільки нарізання різьби

одразу середнім мітчиком без проходження чорновим, а потім чистовим не
прискорює , а, навпаки, ускладнює роботу, - різьба в цьому разі виходить
неякісною, а мітчик може зламатися;

• середній і чистовий мітчики вводять в отвір без воротка, а надівають його на

головку і продовжують нарізати різьбу тільки після того, як мітчик піде
правильно по різьбі;

• глухий отвір під різьбу треба робити на глибину, дещо більшу за довжину
нарізуваної частини, так, щоб робоча частина мітчика трохи вийшла за межі
нарізуваної частини; якщо такого запасу не буде, різьба буде неповною; • у
процесі нарізання треба ретельно стежити за тим, щоб не було перекосу
мітчика. Для цього слід через кожні дві – три нарізані нитки перевіряти
 кутником положення мітчика щодо верхньої площини виробу. Особливо
обережно слід нарізати різьбу у дрібних і глухих отворах. Нарізану внутрішню
різьбу перевіряють калібрами-пробками, шаблонами.

Круглі плашки (лерки) виготовляють суцільними і розрізними. Суцільна

плашка – це стальна загартована гайка, в якій прорізано наскрізні поздовжні отвори,
які утворюють різальні кромки і служать для виходу стружки. З обох боків плашки є
забірні частини. Круглі плашки при нарізування різьби в ручну закріплюють у
спеціальному воротку.

Розрізні плашки на відміну від суцільних мають проріз 0.5-1.5 мм, що дає
змогу регулювати діаметр різьби в межах 0.1-0.25мм. Внаслідок зниження
жорсткості нарізувана цими плашками різьба має недостатньо точний профіль, але
вимоги до діаметру стержня не такі жорсткі.

Різьбонакатні плашки застосовуються для накатування точних профілів

різьби, мають корпус, на якому встановлюють накатні ролики з різьбою. Ролики
можна регулювати за розміром нарізуваної різьби. Різьба виходить міцнішою,
оскільки волокна металу у гвинтах не перерізуються. Крім того, завдяки тиску
плашок волокна зміцнюються. Оскільки різьба видавлюється, поверхня виходить
чистішою.

Розсувні (призматичні) плашки складаються з двох половинок, які

називаються півплашками. На кожній з них зазначено розмір зовнішньої різьби і
цифра 1 чи 2 для правильного закріплення у клупі. На зовнішній стороні півплашок
є кутові канавки (пази), якими їх встановлюють у виступи клупа. При нарізуванні
різьби плашкою треба мати на увазі, що в процесі утворення профілю різьби метал
«тягнеться», діаметр стержня збільшується. Внаслідок цього посилюється тиск на
поверхню плашки, що призводить до її нагрівання й прилипання часток металу,
тому різьба виходить рваною. Якісну різьбу можна отримати тоді, коли діаметр
стержня менше зовнішнього діаметру нарізуваної різьби. Якщо діаметр стержня
буде значно меншим, ніж треба, то різьба виходить неповною. Якщо ж діаметр
стержня буде більшим, то плашку або не можна нагвинтити на стержень і кінець
стержня буде пошкоджено, або під час нарізування різьби зубці плашки внаслідок
перевантаження зламаються.

Технологічний процес нарізання різьби плашкою.

При нарізуванні різьби плашкою вручну стержень закріплюють у лещатах так, щоб
його виступаючий над рівнем губок кінець був на 20-25 мм більшим за довжину
нарізуваної частини. Для забезпечення врізування на верхньому кінці стержня
знімають фаску. Потім на стержень накладають закріплену у клуп плашку і
незначним натискуванням обертають клуп так, щоб плашка врізалася приблизно на
1-2 нитки. Після цього нарізувану частину стержня змащують маслом і обертають
клуп з рівномірним тиском на обидві рукоятки так, як при нарізуванні мітчиком,
тобто 1-2 оберти праворуч і півоберта ліворуч. Для запобігання браку й
пошкодженню плашки треба слідкувати за перпендикулярним положенням плашки
до стержня – плашка має врізатися у стержень без перекосу. Нарізану зовнішньо
різьбу перевіряють різьбовими мікрометрами або шаблонами. Перед роботою
заготовку змащують мастильно-охолоджуючою рідиною.

1.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ.

1.1. Правильно одягніть спецодяг (застебніть його на всі ґудзики, сховайте

волосся під головний убір).
1.2. Ретельно підготуйте своє робоче місце до безпечної роботи.
1.3. Уважно вислухайте майстра й отримайте завдання на урок.
1.4. Підготуйте до роботи свій інструмент і пристрої, впевнившись у їх
справності.
1.5. Забороняється розпочинати роботу без дозволу майстра

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ.

2.1. Під час практичної роботи учні виконують тільки ті види робіт, які
доручив майстер.
2.2. Використовуйте справний, добре налагоджений інструмент.
2.3. Перед нарізанням стержень (для зовнішньої) і мітчик (для внутрішньої)
різьби змастіть маслом.
2.4. Виберіть діаметр заготовки (для зовнішньої) та діаметр свердла (для
внутрішньої) за довідником.
2.5. Використовуйте інструмент за призначенням. Інакше можна не тільки
зіпсувати його, але й отримати травму.
2.6. Не відволікайтесь під час роботи і не відвертайте увагу інших.
2.7. Стежте за надійним закріпленням мітчика у воротку та плашки у
плашкотримачі.
2.8. Утримуйте робоче місце в чистоті.
2.9. Дбайливо ставтесь до устаткування, верстаків, інструментів.
2.10. Інструменти загального користування беріть із дозволу майстра і
відразу після користування повертайте їх.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ.

 3.1. Упорядкуйте робоче місце, приберіть деталі, матеріал, сміття, відходи.
3.2. Приведіть інструменти у справний стан.
3.3. Старанно приберіть робоче місце (стружку не здувайте і не змахуйте
руками).
3.4. Покладіть інструменти в порядок, установлений майстром.
3.5. Приведіть до ладу свій одяг і залиште майстерню з дозволу майстра.
3.6. Після виходу учнів чергові розпочинають прибирання приміщення

Закріплення навчального матеріалу (запитання):

1. З чого складається мітчик?

2. Як визначити діаметр просвердленого отвору при нарізанні різьби? Вибір
мітчиків .
3. Як здійснюється контроль різьби?
4. Техніка безпеки при нарізанні різьби.
5. Демонстрація трудових прийомів з нарізання різьби майстром виробничого
навчання,відтворення (за бажанням) одним з учнів.

Видача завдання:

1. Майстер виробничого навчання роздає учням різноманітні виробничі заготовки

для утворення на них внутрішньої та зовнішньої різьби М8, М10,М12,М14.
2. Бригадири отримують інструмент у майстра виробничого навчання;
3. Перевіряють інструмент який отримують від майстра і який передають іншим
учням;
4. Слідкують за організацією робочих місць іншими учнями;
5. Роблять зауваження,якщо такі є,по організації робочого місця іншими учнями;
6. Доповідають майстру про готовність бригади до виконання завдання;

ІІІ. Поточний інструктаж:4години 40 хв.

Цільові обходи робочих місць учнів.

Перший. Контроль організації робочих місць, своєчасності початку роботи ;

дотримання вимог техніки безпеки і охорони праці.

Другий. Контроль, правильності виконання трудових прийомів і дотримання

інструктивно- технологічної документації.

Третій. Контроль робіт по недопущенню браку або відхилень від технічних умов.
Четвертий. Виявлення невстигаючих учнів і їх додаткове інструктування.

Оцінювання робіт учнів.

ІV. Заключний інструктаж:(15хв)

 1. Підсумки роботи групи за навчальний день і ступінь досягнення
поставленої мети на уроці;

2. Аналіз роботи учнів та приклади успішної роботи на уроці;

3. Аналіз характерних помилок при виконанні прийомів, операцій, їх причини

і шляхи попередження;

4. Виставлення оцінок з аргументацією;

5. Видача домашнього завдання: повторити матеріал з спецтехнології з

нарізання зовнішньої різьби.

6. Прибирання робочих місць, здача інструменту і технологічних карт

майстру.

Майстер в/н Дорошенко М.В.

Види дефектів при нарізанні різьби

Рвана різьба
Тупий мітчик або плашка Незадовільне охолодження Перекіс мітчика або
плашки відносно отвору за неправильного встановлення Замінити мітчик або
плашку Збільшити охолодження Правильно встановити інструмент, не
допускати перекосу

Тупа різьба
Великий діаметр просвердленого отвору під різьбу або малий діаметр
стержня Малі передній і задній кути свердла Правильно підбирати діаметри
свердла і мітчика (плашки) Замінити інструмент, підібравши його з
урахуванням оброблюваного матеріалу

Неточний профіль різьби

Висока в'язкість матеріалу деталі Малий передній кут мітчика або плашки
Недостатня довжина забірного конуса Тупий або неправильно загострений
інструмент Мастильно- охолоджувальна рідина не відповідає оброблюваному
матеріалу Надмірно висока швидкість різання. Замінити інструмент.
Застосовувати відповідну мастильно- охолоджувальну рідину Вибрати
раціональну швидкість різання (за таблицею).

Послаблена різьба
Розбивання різьби мітчиком у разі непра- вильного його встановлення Биття
інструмента Застосування підвищених швидкостей різання Встановлювати
мітчик без перекосу Усунути биття інструмента Застосовувати нормальні
швидкості різання (за таблицею)

Туга різьба
Діаметр інструмента не відповідає заданому діаметру різьби Застосовувати
інструменти потрібного діаметра Конусність різьби Неправильне обертання
мітчика (розбивання верхньої частини отвору) Правильно встановлювати
мітчик, правильно працювати ним Поломка мітчика Защемлення стружки при
викручуванні мітчика Зменшений діаметр отвору під різьбу Періодично
виводити мітчик з отвору для видалення стружки Застосовувати свердла
потрібного діаметра

Зрив різьби
Зменшений діаметр отвору під різьбу Затупився мітчик Стружка
забивається у канавки мітчика Застосовувати свердла під різьбу малого
діаметра Замінити мітчик Періодично виводити мітчик з отвору для
видалення стружки
 Висновок
Урок як основна форма навчання

Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.

Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з
групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного
часу й відповідно до розкладу.
Урок має такі особливості:
 є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під
час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання;
 кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом
навчального матеріалу;
 на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що
забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок;
 відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають
систему знань, поділених поурочне, в певній логіці;
 є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати
різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну
навчальну діяльність учнів;
 спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої
групи учнів (класу) створює можливості для згуртування колективу дітей;
 сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості (активності,
самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учнів.
У дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків залежно від ознак,
узятих за основу. За способами проведення виділяють уроки-лекції, уроки-бесіди,
уроки-диспути, уроки самостійної роботи учнів та ін. За етапами навчальної
діяльності — вступні уроки, уроки первинного ознайомлення з матеріалом, уроки
формування понять, виведення законів і правил, уроки застосування знань на
практиці, уроки повторення й узагальнення матеріалу, контрольні уроки,
комбіновані уроки.
Найбільш вдалою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в
основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б.
Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори
пропонують різну кількість типів уроків.
 За класифікацією В. Онищука розрізняють такі типи:
1) урок засвоєння нових знань;
2) урок формування вмінь і навичок;
3) урок застосування знань, умінь і навичок;
4) урок узагальнення і систематизації знань;
5) урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;
6) комбінований урок.
Кожен тип уроку має свою структуру, тобто склад (з яких елементів або етапів
складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять у заняття),
зв'язок (як вони пов'язані між собою).
В. Онищук увів поняття мікро- і макроструктури уроку. Макроелементи
визначаються завданнями уроку певного типу. Такими, на його думку, є етапи
засвоєння знань: сприймання, осмислення, узагальнення, систематизація. Оскільки
логіка засвоєння знань та сама, то макроструктура уроків цього типу однакова. До
мікроелементів структури уроку належать засоби і способи розв'язання дидактичних
завдань на кожному його етапі.
Час і місце, відведені на кожен структурний елемент уроку, визначаються
побудовою уроку в цілому. Структура уроку повинна забезпечувати успішне
розв'язання його навчально-виховних завдань, активізацію пізнавальної діяльності
учнів, відповідати характерові навчального матеріалу, дидактичним і методичним
засобам, які використовує вчитель. Отже, визначаючи структуру уроку, вчитель
повинен враховувати тему і зміст, найдоцільніші методичні засоби і прийоми,
конкретні умови, в яких проводитиметься урок, рівень підготовленості учнів тощо.
Майже в усіх типах уроків наявні такі структурні елементи: вступна частина,
перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, закріплення нового
матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закінчення уроку.
Вступна частина уроку повинна забезпечити нормальну зовнішню обстановку
для роботи та психологічний настрій учнів на нормальну роботу. Попередня
організація класу передбачає взаємне вітання вчителя і учнів, перевірку
відвідування, зовнішнього стану приміщення, робочих місць, робочої пози та
зовнішнього вигляду учнів, організацію уваги [20].
Перевірка домашнього завдання складається з двох частин: перевірки
письмового завдання, яку здійснюють різними методами залежно від поставленої
мети, й усної перевірки знань, яку проводять за допомогою розглянутих раніше
методів.
Вивчення нового матеріалу передбачає або повідомлення вчителя за допомогою
словесних методів навчання, або самостійну роботу учнів з підручниками,
навчальними посібниками та ін.
 Під час пояснення нового матеріалу вчитель мусить подбати, щоб усі учні
бачили й чули його (можна сидіти, якщо втомився), він не повинен ходити по класу,
говорити слід голосно, чітко, розмірено. Мова його має бути зрозумілою для
відповідного віку. Пояснювати треба, спираючись на попередній досвід учнів,
виділяючи істотне в матеріалі, не захоплюючись другорядним, стежити за
послідовністю викладу, використовувати ілюстративний матеріал.
Вивчення нового матеріалу дає змогу учням набувати різноманітних умінь та
навичок. Структура їх формування має свої особливості. Головними її
компонентами є розбір і засвоєння правила, покладеного в основу дії навички, по-
долання труднощів у її застосуванні, удосконалення дії навички, закріплення
досягнутого рівня дії навички та використання її на практиці, досягнення
майстерності в її використанні.
Найважливіший засіб формування вмінь і навичок — вправи. Вони мають бути
цілеспрямованими, систематичними, тривалими, різноманітними і постійними.
Закріплення нового матеріалу має на меті встановлення міцного зв'язку між
щойно набутими знаннями і засвоєними раніше, перевірку правильності утворення
наукових понять, вироблення вміння застосовувати знання на практиці. Цієї мети
досягають завдяки різноманітним вправам та самостійній практичній роботі учнів.
Повідомлення домашнього завдання. Вчитель повинен продумувати його зміст,
щоб воно було конкретним, посильним для учнів. Домашнє завдання не можна
давати наспіх, коли пролунав дзвоник з уроку. На повідомлення і пояснення
домашніх завдань відводять спеціальний час.
Закінчення уроку відбувається за вказівкою вчителя.
Спираючись на знання сутності процесу навчання, його загальних методів і
розглянутих вище основних елементів переважної більшості типів уроків, неважко
визначити структуру кожного типу уроку.

Урок засвоєння нових знань:

 перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань;
 повідомлення учням теми, мети і завдань уроку;
 мотивація навчання школярів;
  сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення
зв'язків і залежностей між елементами виучуваного;
 узагальнення та систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення
домашнього завдання.

Урок формування вмінь і навичок:

 перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань,
умінь і навичок;
 повідомлення учням теми, мети і завдань уроку й мотивація навчання
школярів;
 вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи);
 первинне застосування нових знань (пробні вправи);
 самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях
(тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням);
 творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи);
підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок:

 перевірка домашнього завдання, актуалізація та корекція опорних знань,
умінь І навичок;
 повідомлення теми, мети й завдань уроку І мотивація навчання школярів;
 осмислення змісту послідовності застосування способів виконання дій;
самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою
учителя;
 звіт учнів про роботу й теоретичне обґрунтування отриманих результатів;
підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань:

 повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання шко-
лярів;
 відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи
знань;
 узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і
івідповідних ідей науки;
 підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.
Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок:
 повідомлення теми, мети і завдання уроку, мотивація навчання школярів;
 перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять;
  перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення;
 застосування учнями знань у стандартних та змінених умовах;
 збирання виконаних робіт, їх перевірка, аналіз і оцінка;
 підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок:
 перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного
характеру;
 перевірка раніше засвоєних знань;
 повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація навчання
школярів;
 сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу;
 осмислення, узагальнення І систематизація знань;
 підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.
Розглянуті структури є орієнтовними. Вони передбачають варіативність
залежно від віку учнів, їх підготовки, змісту навчального матеріалу, методів
навчання, місця проведення уроків тощо. Учитель повинен творчо підходити до
підготовки плану конкретного уроку і наповнення його змістом.
Під час будь-якого типу уроку вчитель застосовує різні види навчальної
роботи: фронтальну, групову, парну та Індивідуальну. Кожна форма цієї роботи має
власну методику її організації.

Фронтальна робота.
Учитель ставить проблемні запитання або пізнавальні завдання, у вирішенні
яких беруть участь усі учні. Вони пропонують різні варіанти розв'язання,
перевіряють їх, обґрунтовують, розвивають найвдаліші форми, відкидають
неправильні. Вчитель керує колективним пошуком учнів, спрямовує їх пізнавальну
активність. Така робота забезпечує одночасне керівництво всіма учнями, управління
сприйманням Інформації, її систематизацією І закріпленням. Водночас вона
недостатньо враховує Індивідуальні особливості учнів, зокрема темп їхньої
навчально-пізнавальної діяльності, рівень попередньої підготовленості.

Групова робота.
Полягає у спільних зусиллях учнів щодо вирішення поставлених учителем
завдань: спільне планування роботи, обговорення І вибір способів розв'язання
навчально-пізнавальних завдань, взаємодопомога та співпраця, взаємоконтроль і
взаємо оцінка. Учнів ділять на групи по 4—6 осіб (на семестр або навчальний рік).
Групи формують з однаковим або Із змішаним складом учнів за успішністю. Перші
можуть виконувати диференційовані завдання, другі — однакові. Ефективнішою є
група зі змішаним складом учнів. Групову навчальну роботу організовують при
виконанні лабораторних І практичних робіт, робіт на навчально-дослідних ділянках,
а також на уроках з основ наук — під час засвоєння, повторення, застосування,
узагальнення та систематизації знань. Групова робота ефективніша, якщо групи
очолюють консультанти (асистенти), призначені вчителем.

Типова структура групового заняття: перевірка домашнього завдання;

підготовка до групової роботи (Інструктування учнів щодо послідовності роботи,
роздавання карток з однаковими або диференційованими завданнями, створення
проблемної ситуації, постановка проблеми); ознайомлення Із завданнями,
обговорення й складання плану виконання завдання; звіт про виконану роботу.
Перевага групової форми навчальної діяльності — в можливості урахування
навчальних інтересів учнів, кооперування їх навчально-пізнавальної діяльності,
взаємоконтролю за її результатами. Недоліки — пасивність окремих учнів,
можливість списування.

Парна робота.
Передбачає допомогу сильного учня слабшим і взаємодопомогу. Пари визначає
вчитель, зважаючи на симпатії або працездатність учнів. Вони можуть мінятися. В.
Дяченко розрізняє пари постійного (статичні) і змінного складу (динамічні). Така
структура роботи дає змогу вчити кожного і вчитися кожному. Головне у парній
організації навчальної праці — взаємонавчання і взаємоконтроль. Учитель готує
картки з диктантом для кожного учня, один учень читає навчальний текст, другий
— пише, відтак навпаки. Після цього учні обмінюються роботами і перевіряють їх.
Той, хто припустився помилок, робить усний розбір під контролем партнера. Відтак
партнери міняються, і все починається спочатку, але з іншими текстами і
партнерами.

Індивідуальна робота.
Важливим моментом у процесі навчання є індивідуальний підхід до учнів.
Існують такі способи індивідуалізації навчання: під час пояснення нового матеріалу
вчитель зважає на учнів, для яких він може бути незрозумілим; під час самостійної
роботи частіше підходить до відстаючих учнів, допомагає і підбадьорює їх;
індивідуалізує домашнє завдання; частіше здійснює вибіркову перевірку зошитів
учнів, яким важче дається навчання.
Ця форма роботи на уроці дає змогу враховувати темпи роботи кожного учня,
його підготовленість, створює можливості для диференціації завдань, контролю й
оцінювання результатів, забезпечуючи відносну самостійність. Але потребує
значних затрат часу і зусиль учителя.
Нерідко під час уроку перед учителем постає проблема підтримання в класі
порядку і дисципліни. Причиною порушень дисципліни є передусім низька його
якість, коли учням нецікаво, вони нудьгують і вдаються до різних витівок, розваг.
Буває, що учні не можуть довго заспокоїтися після події, що сталася перед уроком,
надто збуджені, неуважні, продовжують обговорювати її. Нерідко учні порушують
дисципліну через ненормальні стосунки з учителем, грубе, нетактовне ставлення до
них, намагаючись у такий спосіб «помститися». Причиною недисциплінованості
може бути також хворобливий стан учня.
Знання цих причин у кожному конкретному випадку дає вчителеві змогу
знаходити адекватні шляхи їх усунення, зокрема, переключення уваги учнів на
корисну роботу, спокійне зауваження порушникові дисципліни, цікавий виклад
матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп уроку, нейтральне приємне або
неприємне зауваження всьому класу чи конкретному порушнику, дії мімікою,
жестами, виразом обличчя. Окрім цього, не слід забувати такі прості істини: ніколи
не можна карати учня, не з'ясувавши його участі або ступеня його провини у пору-
шенні дисципліни. Дисциплінуючи клас, слід апелювати до почуття власної гідності
учня.
Підготовка до уроку будь-якого типу передбачає дотримання педагогом певних
вимог — організаційних, дидактичних, психологічних, етичних, гігієнічних.
Дидактика виходить з таких аспектів ефективності уроку: керування
пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання;
напружена, досконало організована й результативна пізнавальна діяльність учнів;
ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування
здійснення і результатів навчально-виховного процесу, вибір на цій основі
досконалої технології досягнення запроектованих результатів; творчий підхід до
розв'язання нестандартних завдань відповідно до наявних умов та можливостей;
обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досяг-
нення мети комплексу дидактичних засобів; диференційований підхід до окремих
груп учнів; ефективне використання кожної робочої хвилини на уроці; атмосфера
демократизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружнього спілкування,
прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології
досягнень запрограмованих результатів.
Творчий учитель постійно шукає шляхи вдосконалення уроку. Такі пошуки
спрямовані на розв'язання низки навчально-виховних завдань, передусім на
підвищення виховної ролі уроку, використання змісту навчального матеріалу для
формування національної самосвідомості учнів, формування в них моральних,
правових, трудових, естетичних якостей особистості.
 Актуальною є проблема розвитку в учнів пізнавальних інтересів, виховання
потреби у знаннях і самоосвіті, формування вміння працювати з джерелами наукової
інформації, відбирати необхідну для свого загального розвитку і майбутньої
професійної діяльності. Проблемним є питання оптимального відбору змісту
навчального матеріалу до уроків, оскільки й досі бракує досконалих підручників з
багатьох навчальних дисциплін.
Великої ваги набула проблема активізації пізнавальної діяльності на уроках з
використанням активних методів навчання, виконання учнями різних видів
самостійної роботи, творчих і дослідницьких завдань.
Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від
типових. Серед них — уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-КВК,
уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та
ін., для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами
пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання
програмованого і проблемного навчання, здійснення міжпредметних зв'язків,
усунення перевантаженості учнів.
Ось як проводять, наприклад, урок-змагання.
Клас ділять на дві групи, приблизно однакові за рівнем знань. У кожній
обирають капітана і консультанта. Консультант працює зі слабшими членами
команди. Урок складається з кількох конкурсів. Учнів попереджають, що в процесі
змагання враховуватиметься активність кожного з них і команди загалом. За кожну
відповідь журі виставляє бали у відомість. Перемагає команда, яка набирає най-
більшу кількість балів. Наприклад, на уроці математики чи фізики можуть бути такі
конкурси: «Чи знаєш ти формули?», «Конкурс кмітливих», «Змагання любителів
кросвордів», «Чи розумієш ти графіки?», «Знайди помилку», «Пошук» та ін.
Перший конкурс може відбуватися у такий спосіб. Представники команд
витягують папірець, згорнутий у трубочку, або кидають кубик, на гранях якого
написано формули. Формулу записують на дошці, пояснюють її зміст, відтак
ставлять запитання, що стосуються цієї формули. Журі оцінює відповіді й виставляє
оцінку. Другий конкурс, в якому кожен може виявити свою кмітливість, —
розв'язування якісних задач. Разом з малюнками їх записують на картці.
Представники команд витягують картки-завдання і відповідають на запитання.
Якщо вони не можуть відповісти, просять допомоги у своєї команди; якщо й вона
неспроможна зробити це — допомагає команда-суперниця, але перша команда
втрачає бали, а друга за правильну відповідь — набирає. Для третього конкурсу
готують спеціальні картки. На картках, розданих учням обох команд, намальовано
сітку-кросворд, складений учителем. Під картку підкладають копіювальний і чистий
аркуші паперу. Розв'язуючи кросворд, відповіді вписують у картку і здають її журі.
У четвертому конкурсі, як і в попередньому, представники команд витягують картки
з графіками й запитання, на які треба відповісти. На виконання завдання відводиться
певний час. Картки здають журі.
Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки, для яких
характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в
учнів і сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню.
До них відносять:
Інтегровані уроки, на яких матеріал кількох тем подають блоками (В. Шаталов);
міжпредметні уроки, які ставлять за мету «спресувати» споріднений матеріал
кількох предметів; театралізовані уроки, які проводять у межах чинних програм і
відведеного навчальним планом часу. Вони збуджують інтерес до навчання,
спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів; сугестопедичні
уроки, що не набули поширення, оскільки механізми дії підсвідомого поки що
технологічно не розроблені щодо педагогіки й окремих методик; уроки з різно-
віковим складом учнів, які передбачають подачу блоками матеріалу одного
предмета, що за програмою вивчається у різних класах.
Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих зунів (знання,
уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних.
Використана література
1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні. Історія. Теорія : підручник /
Алексюк А. М. – Київ : Либідь,1998. – 557 с. – 966-06-0037-2.
2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. /О. В.
Безпалько. – Київ : Центр навч. л-ри, 2002. – 139 с. – 966-8253-82-5.
3. Волкова Н. П. Педагогіка : підручник / Н. П. Волкова. – Київ : Академія, 2002.
– 575 с. – 966-580-109-0.
4. Волкова Н. П. Педагогіка : посіб. для студ. / Н. П. Волкова. – Київ : Академія,
2003. – 576 с. – 966-580-109-0.
5. Волкова Н. П. Педагогіка : навч. посіб. / Н. В. Волкова. – 3 -е вид., стер. – Київ
: Академвидав, 2009. – 616 с. – 978-966-8226-83-0.
6. Волкова Н. П. Педагогіка : навч. посіб. / Н. П. Волкова. – Вид. 4-те, стер. –
Київ : Академвидав, 2012. – 615 с. – 978-617-572-033-2.
7. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та практика : посіб. для вузів /
Галузинський В. М., Євтух М. Б. – Київ : Вища школа,1995. – 237 с.
8. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та історія : навч. посіб. / В. М.
Галузинський, М. Б. Євтух. – Рівне :[б. в.],1996. – 236 с. – 5-11- 004246-2.
9. Гура О. І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності : навч. посіб. / О. І.
Гура. – Київ : Центр навчальної літератури, 2005. – 223 с. – 966-364- 129-0.
10. Зязюн І. А. Педагогіка добра ідеали і реалії : наук.- метод. посіб. / І. А. Зязюн.
– Київ : МАУП, 2000. – 309 с. – 966-608-054-0.
11. Кнодель Л. В. Педагогіка вищої школи : посіб. для магістрів / Л. В. Кнодель. –
Київ : Вид. Паливода А. В., 2008. – 134 с. – 978-966-437- 043-8.
12.Кузьмінський А. І. Педагогіка : підручник / А. І. Кузьмінський, В. Л.
Омеляненко. – Київ : Знання-Прес, 2003. – 418 с. – 966-7767-92-2.
13.Руденко М. В., Смірнов В. М.; Калениченко Р. А., Гаврилюк В. О. Психолого-
педагогічне забезпечення навчально-виховного процесу : Навч. посібник /
В. М. Смірнов; М. В. Руденко, Р. А. Калениченко, В. О. Гаврилюк. – Київ :
КНУБА, 2014. – 432 с.
14.Бесєдіна Л. М., Сторубльов О. І. Педагогічна майстерність, активні методи
навчання та методична робота у навчальних закладах: Методичний посібник.
Видання 2-е, перероблене і доповнене/ Л. М. Бесєдіна, О. І. Сторубльов. – Київ
: Логос, 2009. – 204 с.
15.Психологія мислення : підруч. / за ред. Ігоря Пасічника. – Острог : Вид-во
Нац. ун-ту “Остроз. акад.”, 2015. – 560 с.
 16.Педагогічна майстерність : Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд.: І. А. Зязюн,
Н. Г. Базилевич, Т. Г. Дмитренко та ін.; За ред. І. А. Зязюна. – Київ: СПД
Богданова А.М., 2008. – 462 с.
17.Федірчик Т. Д. Педагогічний професіоналізм викладача вищої школи
(теоретико-методологічний аспект) : Навчальний посібник/ Т. Д. Федірчик. –
Чернівці : Золоті литаври, 2012. – 152 с.
18.Костюченко К. «Формування професійного мислення майбутніх вчителів як
важливий компонент професійної діяльності педагога» [Електронний ресурс]
Режим доступу:
http://www.kspu.kr.ua/download/conf2013/section3/article_kostjuchenko.pdf -
Заголовок з екрану.
19.Психологія і педагогіка [Текст]/Под ред. А.М. Львова.- М .: РВП - РГТК
«Тантал», 2009. - 104 с.
Абрамова, Г.С. Загальна психологія [Текст]: Учеб. посібник для студ. Вузів/Г.С.
Абрамова.- М .: Видавничий центр «Академія», 2008. - 672 с.