1

1. Сім’ї благополучні.
2. Сім’ї неблагополучні.
ЗМІСТ
Вступ
1.Сім’ї благополучні.
1.1.Основні поняття: шлюб, сім’я, соціальний інститут, характеристики сім’ї,
функції сім’ї, психологічний клімат сім’ї, типологія сімей, задоволеність шлюбом.
1.2.Певні особливості сім’ї як малої групи.
1.3.Чинники, що впливабють на психічний і соматичний стан здоров’я людини.
1.4.Тенденції розвитку сучасної сім'ї.
1.5.Показники еволюції сім’ї.
1.6. Визначення поняття «благополучна» та «зовні благополучна» сім’я.
2. Сім’ї неблагополучні.
2.1. Соціальні проблеми сучасної сім’ї.
2.2.Психологічне здоров’я сім'ї.
2.3.Визначення понять «неблагополучні» та «потенційно неблагополучні  сім’ї» та
ознаки неблагополуччя сім’ї.
2.4.Проблеми дітей-підлітків: методи і способи їх вирішення.

ВСТУП
Сім’я являє собою невід’ємну складову життєдіяльності суспільства й
відтворення
населення. Це один із найдавніших соціальних інститутів, який, змінюючи свої фор-
ми, зберігався в умовах усіх відомих цивілізацій і культур. Сімейний спосіб життя
людство виробило протягом всього періоду свого існування й історичний досвід
різних культур довів необхідність захищати та цінувати інститут сім’ї. Разом з тим
наразі важко відшукати той соціальний феномен, про кризовий стан якого за останні
півстоліття було б написано більше, ніж про кризу інституту сім’ї й якому б так час-
то пророчили неминуче відмирання.
Сучасна сім’я являє собою інститут, який насправді увесь час перебуває під
тис- ком соціально-економічних обставин і невпинно змінюється. Як
структуроформуюча система суспільного життя сім’я фокусує всі кардинальні
зрушення, що відбу- ваються у соціумі. Особливо відчутних і неоднозначних змін
інститут сім’ї зазнав в європейських країнах у другій половині ХХ – на початку ХХІ
ст. Свою специфіку мають ці зміни на пострадянському просторі, де вони зумовлені
як загальноцивіліза- ційними тенденціями розвитку шлюбно-сімейної сфери, так і
впливом чинників, пов’язаних із системною кризою, а отже — несуть на собі
особливо значний тягар невирішених соціальних, економічних, морально-етичних
проблем.

У свою чергу сім’я, що традиційно належить до базових цінностей у вітчизняній

 2

ку- льтурі, містить у собі могутній потенціал впливу на процеси суспільного

розвитку. Як свідчить історичний досвід, потреби функціонування інституту сім’ї
завжди були і є одним із значущих факторів соціальних змін, а її роль як важливого
буфера між індивідами і соціальними змінами зростає саме у кризові періоди.

Сімейні відносини та сімейна життєдіяльність тісно вплетені у соціальноекономічну

реальність, і стан інституту сім’ї є одним із найважливіших індикаторів соціальної
стабільності й благополуччя. З огляду на це наразі існує нагальна потреба у поглиб
-леному дослідженні стану сучасної української сім’ї й виконання нею своїх основ-
них функцій, процесів формування сімейного складу населення, матеріального ста-
новища різних типів сімей (домогосподарств), специфіки сімейних відносин, взає-
модії сім’ї з іншими соціальними інститутами, впливу соціально-економічних
явищ та процесів (у тому числі кризових) на життєдіяльність сімей в Україні тощо.

Серед чинників, які ускладнюють систематичне відстежування й оцінку того, що

відбувається з сім’єю та сімейним складом населення, не останніми слід назвати ін-
формаційні труднощі, особливо у тривалий період між переписами населення. Дже-
релами інформації щодо різних соціальнодемографічних та економічних аспектів
функціонування сімейної сфери можуть слугувати також результати спеціальних
вибіркових соціальнодемографічних обстежень населення, зазвичай одноразових
або таких, що здійснюються періодично.

1.1.Основні поняття: шлюб, сім’я, соціальний інститут, характеристики сім’ї,

функції сім’ї, психологічний клімат сім’ї, типологія сімей, задоволеність шлюбом.
Шлюб і сім'я — громадські форми регулювання стосунків між людьми, що поляга-
ють в родинних зв'язках,але, незважаючи на близькість цих понять, вони не є
тотожними.
Шлюб— особливий соціальний інститут, історично обумовлена, соціально регульо-
вана форма стосунків між чоловіком і жінкою, що встановлює їх права і обов'язки
по відношенню один до одного і до їх дітей. Шлюб є основою формування сім'ї.

Сім'я — мала соціальна група, найважливіша форма організації особистого

побуту, заснована на подружньому союзі і родинних зв'язках, тобто стосунках між
чолові- ком і дружиною, батьками і дітьми, що проживають разом і що ведуть
спільне гос- подарство. Споріднені зв'язки можуть бути трьох видів: кровна
спорідненість (брати і сестри), породження (батьки — діти), шлюбні стосунки
(чоловік — дружина, под- ружжя)-таке визначення сім'ї, підкреслює дві
характеристики сім'ї, що мають клю- чове значення для розуміння психологічних
закономірностей функціонування сім'ї.

По-перше, розуміння сім'ї як малої соціальної групи ставить ефективність її функ

 3

-ціонування в залежність від рішення проблем внутрішньогрупової комунікації, тоб-

то спілкування між членами сім'ї, розподілу влади і лідерства, вирішення конфлік-
тів, міжгрупової взаємодії як побудови її стосунків із соціальним оточенням -з
сім'єю прабатьків тощо. Рішення цих проблем і складає соціально-психологічний
аспект вивчення сім'ї як соціальної системи.

По-друге, особливий характер сім'ї як малої соціальної групи пов'язаний з високою

афективною інтенсивністю і емоційною «перенасиченістю» стосунків між членами
сім'ї, де на одном полюсі — стосунки любові, прийняття і прихильності, а на іншо
-му- стосунки ненависті, відкидання, залежності, негативізму.

Найважливішою функцією сім'ї є феліцитивная функція — функція задоволення

потреби людини в щасті (від латів. felicio — счасти, що визначає афективний тон
її світовідчуття). Любов і шлюб вирішальним чином визначають переживання
особою щастя і задоволеності життям.

Основними характеристиками сім'ї є:

1) шлюбні і кровноспоріднені зв'язки між членами сім'ї;

2) спільне проживання і 3) спільне господарювання або загальний сімейний бюджет.
Функції сім’ї — це особливі форми життєдіяльності, що пов’язані із задоволенням
потреб сім’ї:
· економічна, що спрямована здебільшого на забезпечення матеріальних,
господарсько-побутових потреб;
· регулятивна, що полягає в регулюванні стосунків між членами сім’ї на основі
моральних норм через
первинний соціальний контроль, реалізацію особистого авторитету і влади;
· репродуктивна, що спрямована на народження дітей і продовження людського
роду;
· сексуальна, що передбачає реалізацію сексуальних стосунків подружжя,
досягнення ними сексуального
задоволення;
· виховна, що реалізується у трьох аспектах — первинна соціалізація дитини;
постійний вплив дітей на їхніх
батьків, а також систематичний виховний вплив сімейної групи на кожного свого
члена;
· комунікативна, що задовольняє потреби членів сім’ї у спілкуванні і взаємодії один
з одним і соціумом,
багато в чому визначаючи характер сприйняття останнього;
· рекреативну, що передбачає організацію дозвілля і відпочинок;
· психотерапевтична, що реалізується у двох аспектах — “погладжування” (ласка й
 4

увага один до одного) і “резонування” (розуміння і допомога один одному в оціню-

ванні позицій з важливих проблем, підтримування іншого в його самореалізації й
особистісному розвитку). Особливості рольових і міжособистісних стосунків членів
сім’ї, їх взаємодії відбиваються на емоційному рівні та відносно стійкому психічно-
му стані (настрої) сім’ї, тобто на її психологічному кліматі.

Психологічний клімат сім’ї – це стан сім’ї, що відображає особливості рольових і

міжособистісних стосунків членів сім’ї , що у свою чергу, впливає на міжособисті-
сні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію себе як
особистості, на життєдіяльність і життєздатність сімейного колективу загалом.

У всі часи сім'я була консервативною малою групою, яка ніколи поспішно не
реа- гувала на різноманітні впливи навколишнього середовища, а прагнула цілісно
їх осмислити та прийняти виважене рішення, яке б відповідало її інтересам.
Внутріш- ня організація сім'ї зумовлена домовленістю її засновників - подружжям,
яке в сіме-йних відносинах має культивувати турботу одне про одного, піклування,
зрештою, зберігати, продовжувати, формувати нові родинні традиції, тобто мета
спільного проживання уже наперед визначається подружжям під впливом старших
родичів, інших референтних осіб, а згодом - усіма членами сім'ї, зокрема дітьми.
Сім'я - це місце та умова постійної реалізації власного досвіду, знань, без яких
неможлива наступність поколінь і, як наслідок, гармонічне існування й розвиток
людської спільноти. Сім'я зіштовхується з унікальними ситуаціями, труднощами й
суперечностями, що виникають, як правило, в обмеженому життєвому просторі,
стійкий первинний вплив якого на підростаючу особистість історично визначався
певною замкнутістю, географічною близькістю родичів, відсутністю в сім'ї мігра
-ційних процесів, які б негативно впливали на рівень родинного інтимно-особистіс-
ного спілкування. Певна соціальна ізольованість сім'ї як групи, з одного боку,
посилювала її родинні традиції, дисциплінованість, відповідальність, з іншого -
обмежувала адміністративне, педагогічне та інші втручання до неї, навіть у
випадках внутрішньої односторонньої або взаємної жорстокості.
Із соціально-психологічного погляду сім’я є малою соціальною групою людей,
що заснована на шлюбі та(чи) кровній спорідненості і функціонує на основі
спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги.

1.2.Певні особливості сім’ї як малої групи

Сім’я як мала група має певні особливості:
o жорсткі нормативні установки сімейних стосунків, що зумовлюються існуванням
у кожній культурі чітко окреслених уявлень про те, коли найдоцільніше
створювати сім’ю, якими мають бути стосунки між подружжям, батьками і
дітьми, як розподіляються обов’язки між членами сім’ї, які заохочення і санкції
необхідно застосовувати до членів сім’ї в різних ситуаціях тощо; крім того, сім’я
 5

безпосередньо залежить від суспільних інститутів, що регулюють порядок взяття

і розірвання шлюбу, особливих прав і привілеїв, застосування певнихсанкцій
(наприклад, позбавлення батьківських прав) тощо;
o чітко окреслену гетерогенність складу сім’ї за статтю, віком, що зумовлює різні
потреби, ціннісні орієнтації членів сім’ї тощо;
o закритий характер сімейної групи, що зумовлюється певною конфіденційністю
стосунків, обмеженою можливістю і чіткою регламентацією порядку входження
в сім’ю нових членів і виходу з неї, мало того, іноді неможливістю виходу із сім’ї
(наприклад, неможливо припинити об’єктивно існуючу спорідненість);
o чітко визначену поліфункціональність сім’ї, що часто пов’язано з великою кіль
-кістю сімейних ролей, численними аспектами сімейного життя, які мають супе-
речливий характер;
o “історичність”, тобто на життєдіяльність сім’ї впливають не тільки якісні етапи її
розвитку (залицяння, народження дітей та ін.), а й безпосередній досвід
сімейного життя дорослих членів сім’ї в їхніх батьківських сім’ях, коли вони самі
були дітьми;
o чітко окреслену емоційність сімейних стосунків, які мають абсолютний
характер, що зумовлює велику суб’єктивну важливість багатьох, навіть
об’єктивно незначних аспектів життєдіяльності сім’ї і робить (з урахуванням
впливу певних культурних стереотипів) успіх чи невдачу в сім’ї винятково
значущими для людини, впливаючи на її світовідчуття, психічний і соматичний
стан здоров’я.

1.3.Чинники, що впливабють на психічний і соматичний стан здоров’я

людини
особливо несприятливо впливають такі сімейно- обумовлені переживання:
· глобальна сімейна незадоволеність, фрустрація через різкі розбіжності між
очікуваннями індивіда і реальними умовами життя в сім’ї; при цьому характер
впливу незадоволеності значною мірою залежить від міри усвідомлення такого
стану. Якщо незадоволеність сім’єю усвідомлюється, вона обертається на відкриті
конфлікти подружжя, взаємну агресію, якщо незадоволеність не усвідомлюється, а
подружжя стверджує, що все нормально, пояснюючи негаразди в сім’ї виключно
зовнішніми об’єктивними обставинами, це найчастіше призводить до неврозів,
депресії, алкоголізму, акцентуацій характеру тощо;
· так звана сімейна тривожність, що виявляється в перебільшених страхах щодо
здоров’я, певних особливостях спілкування та поведінки членів сім’ї і переживанні
безпорадності, нездатності запобігти несприятливому перебігу подій;
· почуття провини, пов’язане із сім’єю, коли індивід вважає себе (усвідомлено чи
неусвідомлено) винуватцем сімейних негараздів і через характерологічні
особливості схильний сприймати поведінку інших членів сім’ї як обвинувальну,
хоча насправді це не так;
 6

· надмірне нервово-психічне напруження, пов’язане зі значними перешкодами щодо

задоволення потреб сім’ї, коли навіть помітні зусилля індивіда не дають бажаних
результатів, створюючи внутрішній конфлікт, який особливо загострюється тоді,
коли сім’я висуває до цього члена сім’ї суперечливі вимоги і покладає на нього
відповідальність за їх дотримання. Наприклад, коли дружина, звинувачуючи
чоловіка у небажанні допомогти їй по господарству, водночас гостро критикує будь-
які намагання чоловіка їй допомогти.
За останнє десятиліття намітилися ряд тривожних тенденцій, що свідчать про
кри- зові явища в житті сім'ї, зачіпають як подружні, так і дитячо-батьківські
стосунки
1.4.Тенденції розвитку сучасної сім'ї:

 зниження матеріального рівня сім’ї;

 зростання розлучень (абсолютне і відносне);
 зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;
 зменшення середньої тривалості шлюбу;
 відтермінування часу вступу до шлюбу;
 проживання подружніх пар без оформлення шлюбу (т. з . громадянський шлюб);
 зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням
населення та навіть його депопуляцією;
 домінування однодітних сімей;
 збільшення позашлюбних народжень дітей;
 поява дитячої безпритульності;
 збільшення кількості одиноких людей, які свідомо не беруть шлюб;
 зменшення кількості повторних шлюбів, тощо.

Отже, полімодальна криза в суспільстві суттєво позначилася на сім'ї - торкнулася

її норм і цінностей, а також широкого соціального контексту існування, вплинула на
виконання основних функцій сім'ї, спричинила розквіт таких негативних явищ, як
алкоголізм, жорстокість і насильство в сім'ї, дитяча безпритульність та ін. Разом з
тим сім'я як найближча мала група може виступати для людей - її членів, що пере-
живають стрес, - як психотравмуючим, так і реабілітуючим фактором. Посилення
реабілітуючого фактора пов'язане з нагальним завданням суспільства організовувати
й надавати сім'ї адекватну соціально-психологічну і психотерапевтичну допомогу.

Аналіз тенденцій розвитку сучасної сім’ї показує, що вона тяжіє до егалітарної

нуклеарної малодітної сім’ї, часто з орієнтацією на подружню, у якій основна вісь
стосунків визначається свояцтвом (чоловік-дружина), а не спорідненістю і батьків-
ством.
1.5.Показники еволюції сім’ї :
1) структурні зрушення (рух від спорідненості (батько — син) до свояцтва (чоловік
 7

— дружина), нуклеарності);
2) функціональні зрушення (егалітаризація);
3) активізація особистісної взаємодії членів сім’ї.
Різна інтенсивність цих процесів зумовлює виникнення й одночасне існування
різних типів родин. Мало того, сучасна сім’я нагадує багатошаровий пиріг — у ній
можна знайти риси і традиційних, і нових сімейних укладів.
Суперечливі тенденції у структурі і динаміці сім’ї одночасно з великою роллю сім’ї
у забезпеченні особистого щастя людини актуалізують проблему стабільності шлю-
бу і сім’ї, грунтовної підготовки молоді до сімейного життя.

1.6. Визначення поняття «благополучна» та «зовні благополучна» сім’я

Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сім'ї ми відносимо до

благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинський
зазначав, що «в такій сім'ї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують тонкі
відносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків настрою один
одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини утверджується віра в
людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу віру слід берегти».
Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем
координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння взаємна повага, між усіма її
членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер
духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожною, душевних
переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення
почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність,
раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного
виховання та інше. Така сім'я: позитивно впливає на формування особистості
дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного
колективу, де її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб
ставляться з розумінням; створює душевний комфорт, рятує від нервових
переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків,
наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина
виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною,
оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила.
Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сім'я, де
щасливі між собою батьки, батьки і діти.
До зовні благополучних можна віднести сім'ї у яких:
o спілкування батьків з дітьми носить формальний характер;
o відсутня єдність вимог до дитини;
o безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або
контроль носить однобічний характер;
o надмірна батьківська любов;
 8

o надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

o має місце насильство стосовно до жінки, дитини;
o не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-
психологічні особливості особистості дитини.

2.Неблагополучні сім’ї
2.1. Соціальні проблеми сучасної сім’ї
Сім'я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку
суспільства. відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. Отже,
сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі
- все це відбивається на життєдіяльності сучасної сім'ї, при цьому поглиблюється її
дезорганізація.
Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно,
негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність
сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою
чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність
сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї.
В особливо складних умовах у період кризи опинилася молода сім'я, яка
визначається як соціальна група, у якої вік чоловіка та жінки або одного з них не
перевищує 28 років. В Україні налічується 10,3 млн. молоді (віком від 15 до 28
років), що становить 19,1 відсотка загальної кількості населення. В країні мешкає 2
млн. 400 тис. молодих сімей, в яких народжується 80 відсотків усіх народжуваних в
Україні дітей. Тобто 46,6 відсотка молодих людей перебувають у шлюбі, і хоча
статистика недосконала і не встигає за кількістю розлучень, можна сказати, що 50
відсотків молоді перебуває в шлюбі (або була в шлюбі). Є молодь, яка готується до
шлюбу. Отже, питання шлюбно-сімейних відносин хвилює молодь: як підготуватися
до шлюбу, як обрати супутника життя, як одружитися, зберегти сім'ю, запобігти
сімейним чварам, як виховувати дітей та ін.
Перед молодою сім'єю стоять особливо гострі проблеми матеріально-
економічного та житлово-побутового характеру. Невизначеність майбутнього,
незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків,
непідготовленість до сімейного життя та виживання у таких умовах негативно
позначаються не лише на демографічній ситуації в Україні, а й на внутрісімейних
процесах, характері взаємостосунків членів сім'ї, сім'ї з оточуючим середовищем,
вихованні дітей, організації вільного часу сім'ї.
Розглянемо кожну функцію сім'ї та визначимо, як сучасна сім'я справляється з
її виконанням.
Матеріально-економічна функція. Як свідчать дані соціологічних досліджень,
переважна більшість сімей має життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму;
більше 50 відсотків цих сімей перебувають за межею бідності, а прибуток молодої
сім'ї у двічі нижчий за необхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не
 9

зайнято або не повністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його

кризового стану, скорочень та мають нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати
сім'ю, люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо
важко сім'ям, які виховують малих дітей, неповним та багатодітним сім'ям. Ці явища
стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров'ї членів сім'ї, їх
інтелектуальному розвитку, а в майбутньому — на розвитку суспільства, генофонді
країни.
Житлово-побутова функція. За даними соціологічних досліджень лише 5-7
відсотків молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченні власним житлом. Через 5
років спільною проживання власне житло мають 23 відсотки молодих сімей, інші
або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи
кімнату в гуртожитках (особливо це стосується студентської сім'ї). Молоді сім'ї
навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла. Усі ці негаразди
негативно позначаються на організації домашнього побуту і загалом на мікрокліматі
сім'ї.
Отже, в активний період життя, сприятливий для здобуття професії,
вдосконалення професійних якостей, народження та виховання дітей, молода сім'я
не має належних економічних та побутових умов для свого становлення,
нормального розвитку та виховання здорового покоління.
Репродуктивна (демографічна) функція. Відомо, для відтворення населення та
його природного приросту кожна сім'я повинна мати двох-трьох дітей. Статистичні
дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім'ї є її малодітність
(більшість сімей, десь біля 52 відсотків, має одну дитину), бездітність, відкладання
народження дітей на невизначений період. У результаті з 1991 р. в Україні кількість
померлих щороку перевищує кількість народжуваних. Тобто населення України має
тенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся й сільської місцевості,
де раніше в сім'ях налічувалося двоє-троє, а то й більше дітей. Нині більшість
сільських сімей також має лише одну дитину.
Отже, скрутні матеріально-економічні та житлово-побутові умови існування
молодої сім'ї негативно відбиваються на відтворенні населення України, що в свою
чергу через певний час справлятиме негативний вплив на загальний розвиток
суспільства: не вистачатиме робочих рук, спостерігатиметься недостатній розвиток
науки, подальше зменшення кількості населення тощо. Складність ситуації, у якій
перебуває зараз молода сім'я, негативні явища, що мають місце в молодіжному
середовищі (алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевим
шляхом) позначаться і на якісному відтворенні населення.
Комунікативна функція. Останнім часом у сім'ях, особливо молодих, спостері-
гається багато розлучень. В умовах соціально-психологічного стресу молодь по суті
не підготовлена ні морально, ні матеріально до створення сім'ї, не бажає мати дітей.
За статистичними даними в Україні розпадається кожний другий-третій шлюб. Крім
того, стали поширеними деформовані шлюбно-сімейні процеси: молодь не хоче
 10

офіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це до кращих часів.

Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбних дітей серед дуже
молодих матерів. Збільшується кількість неповних сімей, діти у таких сім'ях не
мають належного матеріального забезпечення. Крім того, виховання дитини одним з
батьків, переважно матір'ю, негативно відбивається на формуванні особистості як
хлопчика, так і дівчинки.

У нормальній, благополучній сім'ї всі проблеми, як правило, мають

раціональні способи розв'язання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з її членів:
кожний має свої свободи, можливості задовольняти власні потреби. Дезорганізація
шлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальної активності людини,
позначається на її працездатності, погіршує стан психічного та фізичного здоров'я,
негативно впливає на процес сімейною виховання, збільшує кількість дитячих
захворювань, сприяє появі важковиховуваності, формуванню ранньої девіантної
поведінки, невротичних, психосоматичних розладів, збільшенню суїцидних вчинків.

Розпаданню шлюбів сприяють не тільки складні матеріально-економічні та

житлово-побудові умови сім'ї, а й медично-соціальна, соціально-психологічна і
психолого-педагогічна непідготовленість молоді до сімейного життя, невміння
раціонально розв'язувати сімейні проблеми і запобігати конфліктним ситуаціям,
відсутність правових, юридичних, медичних, економічних, сексологічних,
наркологічних і психолого-педагогічних знань, необхідних для молодого подружжя.
Виховна функція. Соціальна ситуація, у якій перебуває сучасна молода сім'я,
призводить до того, що, виховуючи дітей батьки стикаються з цілим рядом проблем.
Зважаючи на те, що суспільством ставиться завдання посилити сімейне виховання,
школа та соціальні служби мають допомагати сім'ї у створенні нормальних
психолого-педагогічних та емоційно-моральних умов для повноцінного виховання
дітей, розвитку їхніх пізнавальних інтересів, фізичного удосконалення, нормального
спілкування з батьками та іншими членами сім'ї, у набутті батьками умінь,
необхідних для вирішення складних проблем сімейного виховання. Вимога
сучасного суспільства поліпшити якість сімейного виховання та підвищити
відповідальність батьків за виховання дітей часто стикається з проблемою
матеріальної незабезпеченості сім'ї, зосередженості батьків на пошуках коштів для
того, щоб, насамперед, забезпечити їх нормальним харчуванням, одягом, тобто
задовольнити фізичні потреби дитини. Внаслідок цього духовний розвиток дитини
залишається часто поза увагою батьків, на нього це вистачає вже ні сил, ні часу.

Крім того, сім'я потребує допомоги і в питаннях спілкування з батьками,

родичами, особливо з тими, з якими вона разом проживає. Внаслідок зростання
кількості розлучень, нестабільності та деформації інституту шлюбу, соціальної
допомоги потребують сім'ї, які не в змозі забезпечувати належний рівень сімейного
 11

виховання і в яких створюються передумови для негативного напрямку у

формуванні особистості дитини. Це так звані неблагополучні сім'ї, де батьки
зловживають спиртним, ведуть аморальний спосіб життя; неповні сім'ї; сім'ї, де між
батьками, батьками й дітьми мають місце постійні конфлікти; сім'ї з низьким
морально-культурним рівнем батьків; зовні благополучні сім'ї, тобто сім'ї, де за
нормальних економічно-побутових умов і наявності обох батьків складаються
несприятливі умови для виховання дітей внаслідок педагогічної неосвіченості та
низької педагогічної культури батьків, причому, педагогічні помилки батьків носять
стабільний характер. Тому постає завдання про підготовку батьків до якісною
виконання батьківських обов'язків.

Соціальної, педагогічної та психологічної допомоги погребують також сім'ї

групи ризику, до яких на даному етапі розвитку суспільства ми відносимо
багатодітні сім'ї, одиноких матерів, неповнолітніх матерів, сім'ї з дітьми-інвалідами,
батьками-інвалідами, малозабезпечені сім'ї.
Рекреативна функція сім'ї. Проблема реалізації рекреативної функції молодої
сім'ї полягає в тому, що зараз обмежені умови для раціонального проведення
вільного часу. Адже фінансові проблеми не дають можливості відвідувати кіно,
театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани, реалізовувати свої погреби у
відпочинку, оздоровлювати сім'ю в санаторії, будинках відпочинку, на морі,
відправляти дітей у літній табір, мандрувати. Найреальніший спосіб відпочинку -
поїхати до батьків у село, родичів або знайомих. Отже, сім'я має дуже обмежені
можливості для духовного розвитку своїх членів. Незадовільні житлові умови
сучасної молодої сім'ї і вимушеність проводити своє дозвілля здебільшого вдома
можуть призводити до роздратованості, негативного стереотипу поведінки в сім'ї.
Отже, ми розглянули основні форми життєдіяльності сім'ї — її функції. Як
видно із зробленого аналізу всі функції між собою тісно пов'язані. Неможливість
виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої
функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності сім'ї
необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення
умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сім'ї.

2.2.Психологічне здоров’я сім'ї

Найважливішою інтегральною характеристикою сім'ї є її психологічне здоров’я.
Психологічне здоров'я сім'ї - це комплексний узагальнений показник соціально-пси-
хологічної активності її членів у внутрішньосімейних відносинах, в соціальному
середовищі і професійній сфері їх діяльності. Це стан душевного психологічного
благополуччя сім'ї, що забезпечує адекватну їхнім життєвим умовам регуляцію
поведінки і діяльності всіх членів сім'ї. Психологічне здоров'я це інтегральний
показник функціонування сучасної сім'ї, що відображає якісну сторону протікають в
ній соціальних і психологопедагогічних процесів, зокрема здатність сім'ї протистоя-
 12

ти небажаним впливам соціального середовища. Цей показник не тотожний поняттю

«психічне здоров'я», в якому хоча і відображені групові норми і цінності, які регла-
ментують життя особистості в соціальному середовищі, багато процесів, явища
соціально-психологічного рівня залишаються поза сферою його змісту і не вкладаю-
ться в традиційно склалося поняття. Цей показник не тотожний і другій протилеж-
ності - поняттю «соціально-психологічний клімат», яке більшою мірою стосується
для малих груп різнорідного складу.

Психологічне здоров'я сім'ї як багаторівневе якість її життєдіяльності характеризує-

ться адекватністю протікають в ній соціально-психологічних процесів відносин,
реакції, орієнтації в проблемної ситуації-воно визначається багатьма факторами:
соціальним, економічним, біологічним, психологічним і т. д.
Найважливішим фактором, його природно-науковою основою є фізичне
здоров'я членів сім'ї. Норма у здоров'ї окремої особистості або відхилення від норми
адекватно відображаються на психічному здоров'ї не тільки цієї особистості, а в
результаті і на психологічному здоров'ї родини. Але тут не може бути жорсткої
залежності, оскільки мають місце впливу та інших факторів (у тому числі не завжди
однаково з основним). Тому виникає необхідність поуровневой та комплексної
оцінки цього явища для кожної родини.
При порівневій оцінці значимі три позиції: норма, відхилення від норми,
відсутність психологічного здоров'я.
Перша - норма психологічного здоров'я сім'ї умовно визначається діапазоном роз
-витку індивідуальних і групових психологічних явищ і процесів, в рамках якого
гармонійно забезпечується, з одного боку, узгодженість і розумне задоволення
потреб членів сім'ї, а з іншого - їх соціальна (внутрісімейна) активність. У такому
випадку це психологічно здорова родина.
Друга - відхилення від норми в психологічному здоров'ї сім'ї характеризується, як
правило, домінуванням тенденції задоволення кожним членом сім'ї своїх особис-
тісних потреб, мінімізацією узгодженості їх дій і частковою відсутністю соціальної
(внутрісімейній) їх активності.
Це характерно для сім'ї, яка потребує психологічному консультуванні і зазвичай
піддається психокорекції.
Третя - відсутність психологічного здоров'я сім'ї та її нездатність самостійно кори
-гувати дезорганізують дії її членів. У подібній ситуації переважає внутрісімейний
дискомфорт і часткова (повна) автономність дій її членів по задоволенню суто
індивідуальних потреб. Такі ознаки відносяться до психологічно нездорової сім'ї.

У комплексній оцінці психологічного здоров'я сім'ї найбільш значущі особистісна,

групова, діяльтельностная складові і відповідають їх змісту показники: схожість
сімейних цінностей, функціонально - рольова узгодженість, соціально - рольова
адекватність, адаптивність в мікросоціальних відносинах, емоційна задоволеність,
 13

спрямованість на сімейне довголіття.

До основних критеріїв психологічного здоров'я сім'ї B.C. Торохтій відносить:
1. Подібність сімейних цінностей;
2. Функціонально-рольова узгодженість;
3. Соціально-рольова адекватність;
4. Емоційна задоволеність;
5. Адаптивність в сімейних відносинах;
6. Спрямованість на сімейне довголіття.
7. Ідентичність і стабільність родини.

КРИТЕРІЇ СІМЕЙНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Критерії Тип сім'ї
Кількість дітей у сім'ї з однією дитиною, малодітна, багатодітна
повна, неповна, заміщена, позашлюбна (вільна),
опікунська, прийомна, сім'я усиновителя; складна
Склад сім'ї сім'я (неповна розширена, проживає разом кілька
сімейних пар); дистанційна сім'я; міжнаціональна
сім'я
молоді батьки, батьки середнього віку, батьки
Вік батьків похилого віку; студентська сім'я; сім'ї
військовослужбовців
Стан здоров'я членів часто хворіюча дитина або батьки, батьки (діти)-
сім'ї інваліди,
Бажаність дитини в
бажана, небажана, довгоочікувана дитина
сім'ї
Матеріально-
достатній рівень, малозабезпечена, незадовільний
побутові
рівень; сім'ї біженців та переселенців
характеристики сім'ї
Морально-
культурний рівень високий, середній, низький
батьків
сприятливий,несприятливий;здоровий, стійкий,
Морально-
недостатньо здоровий, нестійкий, нездоровий;
психологіч- ний
благополучний, зовні благополучний,
мікроклімат
гостроконфліктний, неблагополучний
авторитарний, ліберальний, демократичний;
Стиль сімейних
диктат, опіка (гіперопіка, гіпоопіка, виховання
стосунків
„кумира" сім'ї, виховання „попелюшки" в сім'ї)
Принципи прийняття дитини, емпатія (співпереживання),
спілкування між конгруентність, безумовна любов, обумовлена
батьками та дітьми любов, неприйняття дитини
Рівень педагогічної
високий, середній, низький
культури батьків
 14

Соціальна завантаже- високий, середній, низький висока завантаженість

ність батьків: рівень
на роботі, тимчасова відсутність роботи, часта зміна
включенос- ті у суспільне
життя; наявність роботи у робочих місць, не виплачується заробітна плата,
батьків безробітні
Суспільна спрямова спрямованість на діяльність, спрямованість на
ність сім'ї: в горизонта взає- мостосунки з людьми, спрямованість на себе
льному зрізі (відносно тих, (на са- мозадоволення); суспільно спрямована,
хто живе поруч) у вертика-
індивідуаліс- тична, асоціально спрямована
(алкоголізм, наркоманія, насильство, проституція, жебракування,
льному зрізі (існування сім'ї позбавлення батьківських прав, перебування одного з батьків у
у соціумі)
місцях позбавлення волі)

Поряд з вищеназваними основними показниками психологічного здоров'я

сім'ї, мають місце і такі, як психолого-педагогічна спроможність або
неспроможність родини, адекватний віком членів сім'ї рівень зрілості їхніх
стосунків, мобільність до предметно-рефлексивним відносин та інші-всі ці
особливості, інтегруючись в житті малої соціальної групи (сім'ї), надають
психологічному здоров'ю сім'ї цілий ряд специфічних властивостей.
Найважливіші з них :
- гуманність (психологічне здоров'я сім'ї передбачає розвиненість гуманістичних
начал, турботу і увагу до людини як вищу сімейну цінність);
- гармонійність ( психологічне здоров'я передбачає високий рівень сумісності членів
сім'ї, гармонійність їх відносин);
- життєздатність (психологічне здоров'я сім'ї підкреслює міцність внутрішньосімей-
них зв'язків і взаємозалежностей щодо впливів дезорганізують факторів);
- системність (психологічне здоров'я являє собою систему логічно взаємопов'язаних
елементів, а тому його вивчення передбачає системний підхід у розробці та
виявленні значущих показників);
- цілісність (психологічне здоров'я - це цілісне явище, а значить, зміна одних
елементів неминуче тягне зміну інших його складових);
- динамічність (психологічне здоров'я є динамічним утворенням, процесу розвитку
якого притаманні певні етапи і свої специфічні закономірності).
Психологічне здоров'я сім'ї - це повсякденний її стан, реакція на поточні фактори
життя; психологічне здоров'я сім'ї може підтримуватися в тій чи іншій мірі части-
ною або всіма членами сім'ї, компенсаційними можливостями ситуативно значимих
показників. Психологічне здоров'я сім'ї як відображення стану певної функції може
проявлятися і в інших її сферах життєдіяльності; з часом рейтинг і зміст показників
психологічного здоров'я сім'ї стають більш вираженими; психологічне здоров'я сім'ї
цілком визначається характером сформованих взаємин серед подружжя.

До основних умов управління психологічним здоров'ям сім'ї слід віднести:

 по-перше, розвиток мотивації шлюбно-сімейних відносин;
 15

 по-друге, формування правильних уявлень про сім'ю і принципах її

функціонування;
 по-третє, прищеплення навичок і вмінь внутрісімейній корекції дезорганізує
поведінки окремих членів сім'ї;
 по-четверте, своєчасне регулювання внутрішньосімейних (подружніх) відносин на
основі розвитку всіх видів
сумісності;
 по-п'яте, актуалізація факторів стабілізації сім'ї;
 по-шосте, залучення сім'ї в активне життя соціума1.
Розглянуті показники психологічного здоров'я сім'ї створюють загальний психоло-
гічний портрет сучасної сім'ї і насамперед характеризують ступінь її благополуччя.
Психологічний портрет сучасної сім'ї, що формується під впливом низки обставин
економічного і культурного характеру.
Соціологи називають серед них:
• зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову
діяльність ( а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду
традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім'ї, рів-
ноправ'я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном
сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцше належать слова: «Коли чоловік і
жінка стануть рівноправними, сім'я загине»);
• утворення двох центрів життя — праці і дому (раніше професійна діяльність і до-
машнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);
• еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послаблен-
ням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збере-
женням секретності позашлюбних зв'язків, діяльністю широкої мережі засобів ма –
сової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним
мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлен-
ня суспільства до сексуальної поведінки в бік пом'якшення традиційних уявлень про
дозволене і недозволене тощо);
• винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення (вперше в історії
людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

2.4.Визначення понять «Неблагополучні» та «потенційно неблагополучні 

сім’ї» та ознаки неблагополуччя сім’ї

Неблагополучні сім’ї – ті, в яких порушуються права її членів, права людини,

порушуються юридичні норми суспільства. Такі сім’ї потребують реабілітації та
соціального супроводу, який здійснює районний Центр соціальних служб для
молоді. У разі виявлення неможливості проживання неповнолітніх дітей у сім’ї
необхідно забезпечити своєчасне інформування відповідних служб (районну службу
у справах дітей, кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, органи опіки і
 16

піклування), які вирішують питання вилучення дітей із таких сімей та влаштування

їх до відповідних державних закладів.
Потенційно неблагополучними вважаються сім’ї, в яких порушені зв’язки з
сере- довищем, внутрішньо – родинні зв’язки, порушена структура сім’ї, її
спроможність виконувати свої функції. І не завжди потенційно неблагополучні
сім’ї стають неб- лагополучними. Це залежить від потенціалу сім’ї, підтримки та
допомоги у вирішен- ні життєвих проблем.
Ознаками неблагополуччя сім’ї є:
1. Невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей та їх матеріального
утримання.
2. Байдуже ставлення до здоров’я, фізичного, духовного та морального розвитку
дітей.
3. Жорстоке поводження, фізичне, сексуальне, психологічне, економічне
насильство над неповнолітніми.
4. Зловживання батьками алкоголем, наркотиками, токсичними речовинами та їх
аморальна поведінка в суспільстві.
5. Втягування неповнолітніх до протиправної діяльності,бродяжництва та
жебракуван- ня.
6. Експлуатація дітей у різних проявах.
7. Створення житлово – побутових, санітарно – гігієнічних умов, які загрожують
здо- ров’ю та життю неповнолітніх.
Сімейне неблагополуччя – соціально – моральне явище. Причинами
неблагополуччя можуть бути психолого – педагогічна і правова неграмотність,
алкоголізм і наркома- нія членів сім’ї, економічна нестабільність, безробіття,
моральні дефекти в психоло- гії сім’ї, викривлене розуміння життєвих цілей і
засобів їх досягнення, якими корис- туються дорослі члени родини.
З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб
потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна
допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної
функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які
повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини.
В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються
несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними
негативними проявами:
o батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб
життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто
припускають різні види правопорушень);
o з низьким морально-культурним рівнем батьків;
 17

o неповні сім'ї;
o зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками;
o зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі
сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості.
Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не
ситуативний, а стійкий характер. Тобто, в таких сім'ях постійно порушуються
певні педагогічні вимоги.
Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих «Нових українців»,
які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них
зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей, їм не
вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.
Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості
дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного
сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з
батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною
самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх
силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та іншим.
Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для
поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних.

2.4.Проблеми дітей-підлітків: методи і способи їх вирішення.

У батьків, які мають дітей-підлітків, і у самих підлітків нерідко виникають такі
проблеми, що вимагають проведення психологічного консультування.
Варіант 1. Між батьками і дітьми, які досягли підліткового віку, постійно
виникають конфлікти з найрізноманітніших питань.
Варіант 2. З якоїсь причини діти-підлітки не хочуть вчитися, поводяться зухвало,
недобросовісно виконують свої обов'язки по дому, не виконують дані батькам
обіцянки і т.п.
Варіант 3. Батькам здається, що діти-підлітки щось від них приховують. Батьки
разом з тим помічають, що діти часто проводять час поза домом, уникають
спілкування з ними.
Варіант 4. Підліток нічим серйозним, з точки зору батьків, не цікавиться і не хоче
займатися своїм розвитком.
Розглянемо практику проведення психологічного консультування у випадку 1.
Випадок 1. Конфлікти між підлітками і батьками в сім'ї - дуже часто зустрічається
явище. Воно певною мірою є природним, якщо мати на увазі не конфлікти як такі, а
породжують їх суперечності в поглядах батьків і дітей. Оскільки конфлікти між
підлітками і дорослими людьми зустрічаються практично майже в кожній родині, то
їх можна вважати нормальним явищем. Такі конфлікти, зазвичай, пов'язані з перехо-
дом дитини на більш високий рівень психологічного розвитку, з переходом від ди
-тинства до дорослості,тому вони не повинні викликати у батьків особливого
 18

занепо- коєння, зокрема за майбутнє конфліктогенної дитини. У цьому насамперед і

повинен постаратися переконати психолог-консультант клієнта. Потрібно дати
зрозуміти клієнтові, що гострий міжособистісний конфлікт на відміну від нормально
наступаю чої підліткової вікової кризи, неминучим наслідком якого стає
загострення взаємин з оточуючими людьми, - це аномальне явище. Такий конфлікт
перешкоджає психо -логічному розвитку підлітка, якщо його швидко і вчасно не
усунути.
Для нормального розвитку людини будь-якого віку необхідні постійні, що
будують- ся на позитивній емоційній основі, відкриті і довірчі взаємини з
оточуючими людь- ми. Для дітей це -взаємини з батьками, вчителями, однолітками.
Адже тільки з їх до- помогою підліток може успішно вирішити складні внутрішні
проблеми, що хвилю- ють його в перехідний період. Способи вирішення
підліткового вікового міжособистісного конфлікту з батьками можуть бути самими
різними. Але у всіх подібних випадках життя ініціативу в їх попередженні і
усуненні повинні брати на себе дорослі люди, в даному випадку батьки або вчителі.
Вони ж в уже конфліктної ситуації, будучи більш розумними і досвідченими
людьми, ніж підлітки, зобов'язані вести себе по відношенню до підлітків більш
гнучко і осмислено.

Література:

1. Андреева Г.С. Социальная психология. /Г.С.Андреева – М.: МГУ, 1980. – 416 с.

2. Андреева Т.В. Психология семьи. / Т.В.Андреева - СПб.: Речь, 2010. - 385 с.
3. Андреева Т.В. Семейная психология.- /Т.В.Андреева - СПб.: Речь, 2004. – 315 с.
4. Алешина Ю.А. Индивидуальное и семейное консультирование. / Ю.А.Алешина - М.:
Независимая Фирма “Класс”, 1994. – 212 с.
5. Голод С.И. Стабильность семьи: социологический и демографический аспекты/ С.И.Голод – Л.:
Наука, 1989. – 138 с.
6. Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – /И.В.Гребенников - М.: Просвещение, 1991 . – 216 с.
7. Ковалев С.В. Психология современной семи/C.В. Ковалев – М.: Просвещение, 1991.– 243 с.
8. Корнєв М.Н. Соціальна психологія/ Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. – К.: Наукова думка, 1995. – 334 с.
9. Кратохвил С. Психотерапия семейно - сексуальних дисгармоний. /С.Кратохвил Пер. с чешского-
М.:Прогресс, 1991.- 315 с.
10. Крюкова Т.Л. Психология семьи: жизненные трудности и совладание с ними/ Крюкова
Т.Л.,Сапоровская М.В.,Куфтяк Е.В – СПб. Речь, 2005.- 240 с.
11. Левицкий В.М. Психология семейных отношений. – /В.М.Левицкий - К.: Феникс, 1991. – 266 с.
12. Лидерс А.Г. Психологическое обследование семьи. [Учебн. пособие-практикум для студ.
Факультетов психологии ВУЗов]/А.Г.Лидерс. - М. «Академия»,2007.- 432с.
13. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования
/О.А.Карабанова - М.: «Гардарики». 2005. – 310 с.
14. Малкина-Пых И.Г. Семейная терапия. Справочник практического психолога./ И.Г.Малкина Пых -
М. ЭКСМО, 2008.-856 с.
15. Овчарова Р.В. Психологическое сопровождение родительства.Учебн. пособие М.: Изд. Инст.
Психотерапии, 2003. – 310с.
16. Олифирович Н.И. Психология семейных кризисов/ Олифирович Н.И., Зинкевич-Куземкина
 19

Т.А.,Велента Т.Ф. - СПб. : Речь, 2008.-360 с.

17.Немов Р. С. Основы психологического консультирования: Учеб. для студ. педвузов. – М.:
Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 394 с.
17. Осипова А.А. Общая психокоррекция./А.А.Осипова – М.: Творческий центр, 2000. – 510 с.
18. Посысоев Н.Н. Основы психологи семьи и семейного консультирования. [Учебн. пособие для
студентовВУЗов]. /Под общ.ред. Н.Н.Посысоева.М.: Изд. ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004.-328с.
19. Психологія сімейних взаємин. Навч. посібник /Під ред. М.С.Корольчука/.- К.Ніка-Центр,2010.-
280 c.
20. Психология семейних отношений с основами семейного консультирования. Учебн. пособие
/Под ред. Е.Г.Силяевой/ - М. Академия, 2004.- 195с.
21. Психологія сім’ї. Навч. посібник./Під ред.В.М.Поліщука / - Суми.: Унів.книга, 2008.- 240 с.
22. Филиппова П.П. Психология материнства [Учебн пособие ] /П.П.Филиппова – М.: Изд.
Института Психотерапии , 2002. – 240 с.
23. Харчев А.Г. Исследование семьи: на пороге нового этапа // Социологические исследования. –
1986. – № 27.
24. Шнейдер Л.Б. Семейная психология: учебн. Пособие для вузов/Л.Б.Шнейдер .-Изд.4-е.-М.:
«Академический проект»; Трикста,2008.-730с.
25. Эйдемиллер Э.Г. Психология и психотерапия семьим. /Э.Г.Эйдемиллер, В.В. Юстицкис –
СПб.: Питер, 2010. – 662 с.
26.Опорний конспект лекцій з курсу «Психологія сім’ї» для студентів напряму підготовки
6.030103 «Практична психологія». – Мукачево: Вид-во МДУ, 2016 р. – 94 с. Укладач: к.психол. н., доц.
Марценюк М.О.

02.01.2020 Л.І.Кириленко