Professional Documents
Culture Documents
Втеча Від Свободи (Философия)
Втеча Від Свободи (Философия)
Робота
над філософським першоджерелом
Еріх Фромм
«Втеча від свободи»
З предмету:Філософія
Студентки 2 курсу «комп’ютерна
математика»
Герасименко Марії Олександрівни
КИЇВ 2019
1.Вступ
1.1 Назва твору : «Втеча від свободи», автор: Еріх Фромм, твір прочитаний у книзі, що
називається: «Втеча від свободи. Людина для себе» у російському перекладі.
Коли в Європі спалахнула перша світова війна, Фромму було 14 років. Хоча він був
занадто молодий, щоб воювати, він був вражений оточувала його людською
ірраціональністю і руйнівними нахилами. «Як це можливо? — задає він собі питання
декілька років пізніше. — Щоб мільйони людей вбивали один одного заради явно
ірраціональних цілей або з політичних міркувань, від яких кожна окрема людина
настільки далека, що ніколи не стала б жертвувати собою. Тобто як можлива війна з
політичної і психологічної точок зору? Які сили рухають людиною?». Ці роздуми
привели молоду людину до вивчення психології, соціології і філософії.У відповідях на ці
питання видно величезний вплив Фрейда і Карла Маркса. Праці Фрейда допомогли
йому зрозуміти, що люди не усвідомлюють причин своєї поведінки. Читаючи Маркса, він
засвоїв, що соціально-політичні сили істотно впливають на життя людей. І багато
пізніше — в середині 70-х рр. — вже відомий Ерік Фромм формулює аналогічне питання
у зв'язку з ядерною і екологічною загрозою: «Яким чином стало можливим, що
найсильніший зі всіх інстинктів — інстинкт самозбереження, — здавалося б, перестав
спонукати нас до дії?».
Фромм вчився у Франкфуртському, а потім в Гейдельберзькому університеті, де
викладали Макс Вебер і Карл Ясперс. Отримавши у 22 роки ступінь доктора філософії
(його науковим керівником був Альфред Вебер), він продовжував свою освіту і опинився
в берлінському Інституті психоаналізу. Сумлінно вивчивши теорію
ортодоксального фрейдизму і застосовуючи її в клінічній практиці, Фромм незабаром
починає сумніватися. Ці сумніви поступово привели до ревізії фрейдизму і до створення
своєї концепції.
У 1945 році Фромм став співробітником Інституту психіатрії Вільяма Алансона Уайта.
Надалі він читав лекції в багатьох університетах США й обіймав посаду професора
психіатрії в Національному університеті в Мехіко .
1968 року стався перший інфаркт. Після тривалої реабілітації, в 1969 році, він переїхав
до Швейцарії, де і жив до своєї смерті.
У найсоліднішому віці, зовсім не відчуваючи себе старим, Ерік Фромм зберігав ясність
розуму і жвавість сприйняття, що є явною ознакою повноцінного творчого життя. Але
фізичне здоров'я не дозволяло відчувати себе цілком молодим: незабаром після
закінчення знаменитої роботи «Мати або бути», в 1977 році, з ним траптвся другий, а
потім і третій (1978 рік) інфаркт.
У ніч на 18 березня 1980 року, за п'ять днів до свого 80-річчя, Ерік Фромм помер від
обширного інфаркту.
Соціально-філософські ідеї Фромма:
виробництво повинно служити людині, а не економіці; стосунки між людиною і
природою повинні будуватися не на експлуатації, а на кооперації;
антагонізми повсюдно повинні бути замінені стосунками солідарності;
вищою метою всіх соціальних заходів повинні бути людське благо і відвернення
людських страждань;
не максимальне споживання, а лише розумне споживання служить здоров'ю і
добробуту людини;
кожна людина повинна бути зацікавлена в активній діяльності на благо інших
людей і має брати участь у ній.
1.3 Втеча від свободи — перша книга психоаналітика та соціального психолога Еріха
Фромма, яка вийшла друком в 1941 році у британському видавництві «Farrar & Rinehart».
Написана англійською мовою під час перебування автора на еміграції у США.
Матеріалом для написання книги стали результати дослідження за програмою
"Авторитет і родина", яке проводилось Е. Фроммом у Нью-Йорку. Монографія стала
одним з основоположних творів автора. При чому, гуманістична концепція Фрома,
покладена в основу книги, неодмінно, зіграла дуже важливу роль в становленні
комплексу ідей, ідеалів і підходів гуманізму епохи постіндустріальної цивілізації.
2.Аналіз тексту
2.1 Втеча від свободи (англ. Escape from Freedom) — перша
книга психоаналітика та соціального психолога Еріха Фромма, яка вийшла друком
в 1941 році у британському видавництві «Farrar & Rinehart». Написана англійською
мовою під час перебування автора на еміграції у США. Матеріалом для написання
книги стали результати дослідження за програмою "Авторитет і родина", яке
проводилось Фроммом у Нью-Йорку.
З часу своєї першої публікації, ця книга пережила більше двадцяти п’яти видань, але її
проблематика не втратила свою актуальність. І все через те, що Фромм вважав, що
людину потрібно розглядати у всій цілісності, екзистенціального питання про її
існування. Фром намагався перевести акцент з біологічних мотивів що обумовлюють
людську поведінку у психоаналізі на соціальні фактори; що людська натура, її
пристрасті є продуктом культури.
Передмова є нелегкою для осмислення, бо автор звертається до вже сформульованих
тезисів, але сам твір читається доволі легко. Фромм використовує образи, метафори,
що надають тексту емоційного забарвлення і дають можливість вловити ставлення
автора до тої чи іншої проблеми. Е. Фромм спирається у написанні даного твору на
засади фрейдизму і приводить для аналізу слова Хорна та ін., а також численні
роздуми Буркхардта, за допомогою яких, читач може самостійно побачити, що стало
основою для тих чи інших висновків автора. Мова автора доволі проста, рідко
зустрічаються незрозумілі терміни і поняття. Твір складається з передмови, 7ми
розділів і додатком укінці.
2.2 Монографія Еріка Фромма «Втеча від свободи» - це аналіз психіки людини,
проблеми взаємозв'язку і взаємодії між психологічними і соціологічними факторами
загального розвитку. Головною темою твору є прагнення людиною свободи і її
підсвідомого відторгнення як психологічної проблеми, за допомогою аналізу якого
автор пояснює психологію нацизму, причини виникнення протестанства і розкриває
справжні проблеми демократії як політичного устрою.
Початковою проблемою, яку ставив автор перед написанням книги, було
дослідження психіки сучасної людини, проте тенденції політичного розвитку того часу
змусили його сконцентроватися на ключовому, на думку автора, для культурного і
соціального кризи тих днів аспекті: на значенні свободи для сучасної людини.
Основна ідея цієї книги полягає в тому, що людина, звільнена від пут
доіндивідуалістичного суспільства, яке одночасно і обмежувало його, і забезпечувало
йому безпеку і спокій, не набула свободи в сенсі реалізації його особистості, тобто
реалізації його інтелектуальних, емоційних і чуттєвих здібностей. Свобода, на думку Е.
Фромма, принесла людині незалежність і раціональність його існування, але в той же
час ізолювала його, пробудила в ньому почуття безсилля і тривоги. Ця ізоляція
нестерпна, і людина виявляється перед вибором: або позбутися від волі за допомогою
нової залежності, нового підпорядкування, або дорости до повної реалізації позитивної
свободи, заснованої на неповторності і індивідуальності кожного. Еріх Фромм бачить
вихід з цього становища в спонтанності любові і творчій праці, освіті таких взаємин, які
дають можливість реалізації людини.
На погляд автора, у кожної людини з моменту його народження починається процес
індивідуалізації, пов'язаний з фізичним відділенням його від матері. Приблизно в 2
місяці, коли настає комплекс пожвавлення, дитина вже починає відокремлювати себе
від навколишнього світу. Людина переростає своє початкове єдність з природою і з
іншими людьми, людина стає "індивідом". І це незворотний процес.
Ессе
Якщо взяти у загальному, все, про що говорить автор не викликало у мене сумнівів
при прочитанні, і в моїй голові і досі лишився лише один спірний момент, який він
виказав як факт, що став однією з базових понять для його теорій. Те, що змусило мене
не погодитись - питання унікальності людей від народження, питання наявності
генетично сформованих закладених індивідуальних якостей, що в подальшому
визначають і впливають на характер людини. Автор впевнено стверджує, що дитина з
самого її народження в собі містить лише закладені тисячоліттями інстинкти,
успадковані у тварин і лише батьки, навколишнє середовище, суспільство- їх поведінка,
ставлення та стосунки з індивідом забезпечують безпосереднє формування рис його
характеру. Я розумію його позицію таким чином, що за абсолютно ідентичних умов
життя, дві різні дитини формуються однаково, а саме: в них виробляються однакові
риси характеру, звички, бажання та прагнення. Мені здається, це виглядає
фантастично, нереально, в такому випадку, розмивається поняття «індивідуальності
людини». Постає питання, чи можна взагалі вважати унікальною у духовному плані
людину, що від самого її народження на світ нічим, крім зовнішнього вигляду, не
відрізняється від решти людства?
Чи варто говорити про те, що автор тексту піднімає, як на мене, дуже важливі
питання, про які більшість сучасних людей рідко замислюються, або ж взагалі не
замислюються впродовж свого життя? Можливо у віки Середньовіччя та Відродження,
які аналізує автор, люди і думали про питання людської свободи, що він їх задає, але
зараз суспільство перетворилося на суспільство споживачів, розуми яких навіть не
зачіпають питання подібного змісту. Свобода зайва- вони втопають у морі залежностей
і звичок, що роблять їх рабами до кінця їхніх днів.