Professional Documents
Culture Documents
Методичний Посібник По Роботі з Обдарованими
Методичний Посібник По Роботі з Обдарованими
м. Ромни
2015 рік
1
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ
ТА ВЧИТЕЛІВ-ПРЕДМЕТНИКІВ ПО
РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ
ДІТЬМИ
ЗМІСТ
2
ВСТУП
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
3
Обдарованість - це системна якість психіки,
що розвивається протягом життя та
виявляє можливість людини досягти більш
високих ( незвичайних ) результатів у
порівнянні з оточуючими в окремому або
декількох видах діяльності.
Д. Б. Богоявленська
4
РОЗДІЛ І
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ
ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ
Проблема обдарованості в наш час стає все більш актуальною. Існує понад сто визначень
обдарованості, але серед них немає жодного, яке б цілком влаштовувало психологів і педагогів.
Дослідженням цього питання займалися відомі психологи: П.Я.Гальперін, Л.В.Занков,
В.В.Давидов, Р.С.Немов. Вони поглибили теорію розвитку творчості і науково обгрунтували
процеси вирішення творчих задач.
Суттєвим внеском у вивчення психіки обдарованих дітей є роботи відомого психолога,
доктора психологічних наук М.С. Лейтеса. Ряд важливих психологічних принципів розвитку
творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку сформулювали Н.М.Подд'яков,
О.В.Запорожець, О.М. Матюшкін.
На думку дослідників Н.П.Волкової та Ю.З.Гільбуха, обдарованість – це індивідуальна
потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у
певній галузі діяльності. Виходячи з цього, обдарованими вважаються діти, в яких у ранньому
віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності. Обдаровані діти
характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам'ятовуванням
навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності,
високою працездатністю тощо. Їм властива висока розумова активність, підвищена схильність
до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатства уяви, сформованість
різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню
певні явища, стереотипи, догми.
Обдарованість - це не тільки особливість інтелекту, це інший устрій психіки. Обдаровані
діти більш вразливі, найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, схильні до критичної оцінки себе
та оточуючих. Їм складно бути конформістами, вони часто перебувають на межі нервового
зриву. Саме тому, за визначенням ВООЗ, вони входять до « групи ризику».
Для обдарованих дітей характерні випереджальний пізнавальний розвиток, підвищена
психосоціальна чутливість і специфічні фізичні характеристики (високий енергетичний рівень;
моторна координація і оволодіння рухами часто відстають від пізнавальних здібностей).
Можна відокремити основні проблеми, які супроводжують обдарованість, та на які слід
звернути увагу дорослим під час взаємодії з такими дітьми. По-перше, обдаровані діти
випереджають інших у кількості та силі сприйняття оточуючих подій та явищ. Вони більше
бачать, чують, розуміють, ніж інші в однакових умовах; здатні тримати в полі зору одночасно
кілька подій. Вони надмірно чутливі до інтонацій, жестів та поведінки оточуючих. Тому
підвищена здатність до сприйняття межує із вразливістю, яка спричинена надмірною
чутливістю.
По-друге, ці діти виявляють велику впертість та зосередженість у досягненні мети. Якщо
результати роботи не відповідають підвищеним внутрішнім стандартам дитини, в неї виникає
відчуття незадоволення та відповідні негативні емоції. В неї може виникати упереджене
ставлення та побоювання перед діяльністю і формується тенденція кидати справу
незавершеною. Часто цьому сприяють завищені очікування педагогів та амбіції батьків,
оскільки система пріоритетів дорослого передається дитині. Переважна більшість батьків
сприяють розвитку перфекціоніських тенденцій в дітях. Слід дати дитині зрозуміти, що невдача
не є приводом для самоприниження оскільки сприяє переоцінці, адаптації та подальшому
розвитку.
По-третє, обдаровані діти відрізняються всепоглинаючою цікавістю, постійною потребою
здобувати нові знання, враження, відчуття. Це може породжувати схильність розпочинати
кілька різноманітних справ одночасно, братися за занадто складні завдання. Авторитетні дорослі
можуть допомогти подолати цю проблему: переглянути розклад занять, допомогти спланувати
5
певну роботу. Це зумовить вміння дитини згодом самостійно визначати мету та розподіляти свій
час.
Наступною проблемою виступає здатність сприймати нестандартні зв'язки та відношення
між предметами та явищами. Обдаровані діти схильні бачити в своїй уяві несподівані, незвичні
альтернативні системи. Саме тому вони не сприймають готову, нав'язану відповідь, що може
ускладнювати стосунки з вчителями та батьками. Ця здатність часто стає основою творчості та
винахідництва, саме це веде дитину до нетрадиційних шляхів, які можуть бути не лише
нераціональними, але й загрожувати здоров'ю дитини.
Проблемою, що заважає їм пристосуватися до оточення, класу, вчителя є глибинне та
небайдуже сприйняття світу. Більшість дорослих сприймає таких дітей як "незручних" для
навчання і виховання.
Особливу увагу слід звернути на створення умов для розвитку різнобічних пізнавальних
інтересів обдарованих дітей та їх здібностей, виявлених у певній галузі діяльності; забезпечення
можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі;
залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних
можливостей; запобігання розвитку в них переоцінки своїх можливостей.
Найоптимальнішими формами роботи з обдарованими учнями є групові та індивідуальні
заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для них має
доповнюватися науковими відомостями. У методах навчання цих учнів має переважати
самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та
навичок. Контроль за їх навчанням слід спрямовувати на стимулювання поглибленого вивчення
навчального матеріалу, його систематизацію, класифікацію, перенесення знань у нові ситуації.
Домашні завдання для таких учнів повинні бути творчими.
Вивчаючи інтереси і нахили учнів, педагоги повинні допомагати дітям обрати профіль
позашкільних занять. Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання
школярами різноманітних завдань, участь в олімпіадах. Виявлення обдарованих дітей і розвиток
їх здібностей є складним завданням щодо практичної реалізації, тому що виявити обдарування, а
тим більше виховати відповідно до його індивідуальних властивостей досить важко.
Психологічні дослідження свідчать, що розвиток розумово обдарованої дитини може бути
затриманий і навіть загублений на будь-якому етапі шкільного життя. Тому необхідно
створювати систему спеціальної психологічної допомоги, суспільної підтримки обдарованих
дітей.
Отже, враховуючи проблеми, які супроводжують обдарованих дітей, головним напрямом
розвитку сучасної школи є цілеспрямована програма пошуку, практичної діагностики, навчання,
виховання і розвитку учнів з високим рівнем здібностей, яка спрямована на підготовку творчої
людини та талановитих фахівців.
РОЗДІЛ ІІ
ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО
СУПРОВОДУ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ В
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
6
- створення умов для розвитку і найбільш повної реалізації потенцій.
Третій етап :
- рефлексія і корекція процесу.
У навчальних закладах ведеться виявлення, пошук обдарованих дітей, створені банки
даних обдарованих дітей. Як правило, до банку потрапляють діти, які беруть участь чи є
переможцями олімпіад. Масова участь в олімпіадах починається приблизно із 7 класу, отже і в
банк обдарованих потрапляють школярі відповідних паралелей. Учні початкових та середніх
класів у банках даних обдарованих дітей майже не представлені. Це свідчить про
недосконалість, нецілеспрямованість, а іноді - і відсутність системи в цій роботі у школах.
Необхідно звернути увагу і на те, що на цьому етапі дуже часто відбувається підміна понять
обдарований і здібний учень.
Здібна дитина школі потрібна. Вона завжди у центрі уваги, завжди "головна" і на уроках,
і на святах. Саме її хвалять на батьківських зборах, її батьків ставлять у приклад батькам інших
дітей. У початковій школі зберігається вид повного благополуччя. Та ось за здібних учнів
починають боротись вчителі - предметники основної школи. Кожен тягне ковдру на себе,
кожному хочеться вчити дитину, яка вчиться сама. Хочеться мати результат.
Обдарованої ж дитини дуже часто побоюються і батьки, і педагоги, і однолітки.
Підвищений рівень активності, гостре сприйняття несправедливості, нетерпимість до обмежень,
підвищена заглибленість у завдання, вразливість, перфекціонізм, критичне відношення до себе
та інших часто призводять до почуттів, наближених до ворожості, відторгнення з боку
оточуючих.
Пошук і виявлення обдарованих дітей орієнтовані на результат навіть у більшості
психодіагностичних методик. Процесуальна ж сторона діяльності, яка власне й визначає
можливість визначити обдарованість, залишається поза увагою. Та і яким чином можна
проникнути у процесуальну сферу здібностей людини, що дозволить перейти від діагностики
відбору за рівнем досягнень до діагностики прогнозу і розвитку? Адже жодна з психометричних
тестових методик для виявлення обдарованих дітей не дає повної картини психічного розвитку
дитини і достатньої впевненості в надійності оцінки обдарованості.
Ще однією проблемою орієнтації на результат є те, що "на виду" опиняються учні з
актуальною (явною) обдарованістю, коли досягнення дитини настільки очевидні, що її
обдарованість не викликає сумнівів. Фахівці стверджують, що число таких обдарованих дітей
складає приблизно 1-3 відсотка від їх загальної кількості.
Часто обдарованість проявляється в діяльності, яка має стихійний, самодіяльний
характер. Крім того, обдаровані діти не завжди намагаються продемонструвати свої досягнення
оточуючим. Діти можуть мати приховану (потенціальну, невиявлену) форму обдарованості і з
якихось причин (високий рівень тривожності, несприятливе соціокультурне середовище,
конфліктний характер спілкування та ін.) не виявили себе в навчальній чи іншій діяльності, але
потенційна перспектива розвитку їх здібностей існує. При наданні психологом педагогічної
підтримки таким дітям ці бар'єри можуть бути зняті. Дітей з прихованою обдарованістю значно
більше: передбачено, що їх близько 20 відсотків, і вони, як правило, залишаються взагалі поза
системою роботи з обдарованою молодцю.
Американський вчений Гей пропонує вчителям звертати увагу на дітей, які показують
достатні результати, незважаючи на те, що несистематично відвідують заняття, мають мовні
труднощі, ростуть у сім'ях з низьким рівнем достатку і в умовах недостатнього нагляду з боку
батьків: якщо в таких несприятливих умовах дитина здатна нормально розвиватись, то вона вже
демонструє неабиякі здібності.
Існує певна залежність між віком, у якому проявляється обдарування, та сферою
діяльності. Найбільш ранні прояви обдарованості відмічаються у мистецтві. У науковій сфері
вони відмічаються пізніше, що пов'язано з необхідністю набуття певних знань. Тому є небезпека
за ярликом "ординарний учень" негативно вплинути на особистісний розвиток обдарованої
дитини.
7
В практичній роботі слід враховувати й те, що ознаки обдарованості, які виявляються у
дитячому віці, навіть при найсприятливіших умовах можуть поступово зникнути. Відповідно, не
кожен талановитий дорослий проявляв себе як обдарована дитина. А тому не слід
використовувати словосполучення "обдарована дитина" для констатації статусу певної дитини.
Очевидний драматизм ситуації, коли дитина, яка звикла до того, що вона - "обдарована", на
наступних етапах розвитку втрачає ознаки своєї винятковості. Виходячи з цього, доцільно
використовувати поняття "дитина з ознаками обдарованості".
Таким чином, процедура виявлення обдарованих дітей має явно виражене етичне
забарвлення і повинна бути екологічно валідною з точки зору специфіки обдарованості і
своєрідності її ознак. Виявлення обдарованих дітей не повинно ставати самоціллю, його
необхідно пов'язувати із завданнями навчання та виховання дітей, а також надання їм
психологічної допомоги та підтримки.
Розповсюджена думка, що обдаровані діти не потребують підтримки, оскільки достатньо
талановиті, щоб управляти собою; їм не потрібні особливі умови навчання. Насправді, потреба
таких дітей в емоційному комфорті, незалежності, досягненнях, визнанні і усвідомленні власної
значущості дуже високі і надто часто не задовольняються. З метою забезпечення умов для
розвитку і реалізації творчих здібностей обдарованих учнів створені програми, які реалізуються
у класах з поглибленим вивченням тих чи інших предметів, в умовах закладів нового типу.
Проте ефективність їх діяльності не завжди достатня.
Для того, щоб створити умови для розкриття і найбільш повної реалізації потенціалу
обдарованого учня, необхідно відповісти на ряд запитань:
1. З яким типом обдарованості ми маємо справу?
2.Які завдання роботи з обдарованою дитиною є пріоритетними: розвиток уже виявлених
високих здібностей, чи навпаки, недостатньо розвинутих (комунікативних, особистісних та ін.)
здібностей (тобто, які завдання необхідно вирішувати у першу чергу: навчальні, навчально-
розвивальні чи розвивальні)?
3. Які особливості особистісного розвитку має обдарована дитина?
4. Визначити "зону найближчого розвитку".
Розроблено три основних підходи до навчання і розвитку обдарованих дітей:
1) коли творче навчання вибудовується в напрямку розширення і поглиблення
навчального матеріалу відповідно до логіки навчальних предметів, які відповідають даному
типу обдарованості;
2) який поєднує високий рівень предметного навчання з психологічним розвитком
здібностей та особистості учня;
3) для якого характерне пріоритетне використання психологічних основ розвивальної
освіти як вихідної підстави для побудови навчально-виховного процесу й освітнього
середовища зокрема.
У переважній більшості навчальні заклади працюють у першому підході і будують свою
роботу на механічному випередженні (прискоренні) чи поглибленні навчання. При цьому не
відбувається необхідного якісного збагачення навчального матеріалу.
У програмах роботи з обдарованими дітьми не знаходять необхідного відображення
аспекти афективного та соціального розвитку. Надмірна чутливість таких дітей до оточуючого,
загострене сприйняття власних досягнень і невдач, висока вимогливість, визначення для себе
завищених завдань, наявність динамічного зв'язку між емоційним настроєм, здатністю до
саморегулювання і шкільною успішністю говорить про необхідність пильної уваги до їх
навчання. А тому серед завдань психологічного супроводу слід виділити три основних:
1. Забезпечення розвитку адекватної концепції та самоповаги.
2. Розвиток здатності чутливого ставлення до людей.
3. Формування навичок навчання та соціальної взаємодії. Вважається, що одним з
найважливіших напрямів роботи для максимального розвитку обдарованості є проведення
олімпіад, конкурсів, турнірів. За кількістю учасників і переможців оцінюється ефективність
роботи школи з обдарованими учнями. Відбувається погоня навчальних закладів за
8
показниками, рейтингом. Існує безліч прикладів, коли формальне запитання "Що школа може
зробити для обдарованих?" змінюється на "Що обдарована дитина може зробити для школи?",
формуючи споживче відношення до обдарованості.
Визначальним фактором у створенні умов для розвитку обдарованої дитини є вчитель. Чи
здатен змінити зміст, процес, результати і атмосферу навчання обдарованих дітей
непідготовлений педагог? Як показує практика (що підтверджується і результатами
досліджень):
- непідготовлений вчитель не в змозі виявити обдарованих дітей (не розуміє
природи обдарованості);
- вчителі не можуть зрозуміти проблем обдарованих дітей (не знає їх
особливостей);
- іноді непідготовлені вчителі вороже відносяться до обдарованих дітей (адже
вони можуть становити певну загрозу авторитету педагога);
- вчителі не володіють методами роботи з обдарованими дітьми (не сприяють
самостійності й роботі учнів, не стимулюють складні пізнавальні процеси -
поглиблений аналіз проблем, оцінка інформації та інше; не орієнтуються на
творчість).
Учитель для обдарованих дітей повинен мати наступні характеристики:
- позитивна Я-концепція;
- емоційна стабільність;
- високий рівень розвитку емпатії;
- високий рівень обізнаності з питань психології обдарованості;
- високий рівень інтелектуального розвитку;
- цілеспрямованість та неупередженість;
- творче світосприйняття;
- достатній рівень особистісної зрілості;
- готовність до самовдосконалення;
- володіння ефективними методами навчання;
- володіння навичками ефективного управління дитячим колективом;
- наявність спеціальної підготовки для роботи з обдарованими дітьми.
За сучасних темпів розвитку суспільства реалізація особистості все більше залежить від
суто "людських" рис: комунікабельності, творчості, наполегливості та ін. Така потреба змушує
систему освіти шукати технології, в яких акцент робиться не на передачі максимальної кількості
інформації, а на розвитку таких рис у дітей.
Таким чином, через широку просвітницьку, тренінгову роботу можливо підвищити
рівень психологічної культури працівників освіти, підвищити їх рівень обізнаності з питань
психології обдарованості, розвинути необхідні особистісні якості та сформувати уміння і
навички, необхідні для організації роботи з обдарованими дітьми; змінити особистісне
відношення до дітей з ознаками обдарованості.
РОЗДІЛ ІІІ
ОРГАНІЗАЦІЙНО – МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З
ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
9
Виховання обдарованої дитини дошкільного
віку
Сучасні фізіологи та психологи говорять про значні розумові здатності
маленьких дітей, адже мозок людини формується загалом протягом перших 5
– 6 років її життя. На думку видатного американського педагога Глема
Домана поки дитині виповниться 6 років її легко зробити генієм. А вже потім
досягти цього надзвичайно важко. Таке твердження поділяють і інші
вітчизняні науковці.
У дошкільній педагогічній науці нині існують кілька підходів до того, як
працювати зі здібними та обдарованими дітьми. Узагальнивши наявні
рекомендації, можемо сказати, що система відповідної роботи складається з
трьох етапів.
Перший етап – «Пошукова робота». 1. Спостереження за вихованцями. 2.
Психолого – педагогічна діагностика здібностей кожної дитини. 3.
Прогнозування домінантного розвитку певних здібностей дитини. 4.
Створення банку даних про нахили та здібності дітей групи.
Другий етап – «Вирощування талантів». 1. Організація спеціалізованих
занять з дітьми у підгрупах.2.Організація різних видів діяльності з дітьми у
підгрупах. 3. Робота за індивідуальними програмами розвитку здібностей
дітей. 4. Залучення батьків до цілеспрямованого розвитку здібностей дитини.
Третій етап – «Підтримка талантів» 1. Організація участі дітей у
виставках, концертах, змаганнях тощо.2. Інформування громадськості про
здобутки дітей через ЗМІ. 3. Пошук спонсорів для подальшого розвитку
здібностей дитини. 4. Співпраця з майбутнім учителем дитини.
Однак така організація роботи з дошкільнятами (до речі досить
поширена) має вибірковий характер і дає змогу ефективно розвивати у
дитини саме ті здібності та обдаровання, які вже проявилися чи починають
проявлятися. А її потенційні здатності ще можуть залишитися в тіні. Тому
сьогодні з’явилися і інші науково обґрунтовані підходи до розвитку дитячих
здібностей та обдаровань.
Зокрема, кандидат психологічних наук М. Гнатко наголошує на тому, що
процесові розвитку обдарованості людини притаманні свої закономірності.
Він зокрема складається з трьох основних періодів. Це : дошкільний (до 6 – 7
років); шкільний (7 – 17 років); пост шкільний (17 – 20 років). Розглянемо
детальніше період довкілля. Він поділяється на три фази.
1. сенсибілізаційна (3 – 4, 5 роки) дитині мають бути забезпечені
належні умови для становлення достатнього контакту з довкіллям,
а також для нагромадження інформації про світ (тут важливо
стежити за наявністю в неї активного пізнавального інтересу, а в
разі його спаду чи відсутності слід негайно скорегувати освітню
роботу).
2. сатураційна (4, 5 – 6 років) у дитини перенасичено продуктами
активної взаємодії з довкіллям спостерігається помітне зниження
10
відповідного прагнення і пов’язаної з ним пізнавальної активності
а також певне зацікавлення лише окремими видами діяльності.
Головне вчасно помітити появу вибірковості в пізнавальних
інтересах, позаяк згодом вони можуть завалюватися і згодом зовсім
зникнути.
3. орієнтацій на (6 – 7 років) в цей час важливо створити належні
умови для занять дитини тим видом діяльності до якої в неї
зберігається пізнавальний інтерес.
11
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
В НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОМУ ЗАКЛАДІ
І НАПРЯМОК
Зміст роботи.
12
1. Оптимізація розумової діяльності учнів шляхом упровадження системи
роботи вищої школи :
а) методика лекційного уроку ;
б) робота учнів із конспектом ;
в) методика проведення практикуму ;
г) методика проведення семінарського заняття, конференції, заліку.
2. Вимоги до реферативної роботи учнів.
3. Індивідуальні заняття з обдарованими учнями, підготовка до олімпіад.
II НАПРЯМОК
I ВІДДІЛ.
Загальна психолого-педагогічна допомога у становленні і розвитку особистості дитини.
Метою І відділу лабораторії є розвинення внутрішнього потенціалу учня, його здатності бути
автором, вміння ставити мету, пошуку способів її досягнення, бути здатним до вільного вибору
й відповідальності за нього, максимально використовувати свої здібності і прагнути вийти за
їхні межі. Роботу в даному відділі ведуть психолог і завуч. Вони здійснюють психологічну
підготовку обдарованих дітей. Надають допомогу в адекватному творчому самовизначенні,
розвитку й підвищенні творчого апарату-інтуїції уяви, волі, нестандартного мислення,
працездатності.
II ВІДДІЛ.
Консультації, індивідуальна додаткова робота з розвитку обдарованості учнів в окремих
галузях наук. Заняття цього відділу проводять учителі -предметники. Мета - надати учням
глибокі знання з предметів. Збудити тягу до дослідницької, пошукової роботи. Для
систематичної, цілеспрямованої роботи з обдарованими дітьми вчителі - предметники
складають індивідуальні програми на підставі:
- визначення сильних і слабких сторін кожного учня та шляхів їх розвитку
(робота з психологом);
- рівномірного розподілу навчального матеріалу, який відповідає інтересам
обдарованої дитини;
- виходу за рамки загально навчальних програм;
- оптимального й поступового переходу учня від одного етапу розвитку до
наступного;
- чіткої системи оцінювання;
- не обмеження прагнення дітей глибоко вникати в суть тієї чи іншої теми.
Обов’язковою умовою є практична спрямованість індивідуальної роботи, яка дозволяє
учням переосмислити наявні знання й генерувати нові. Збільшується число робіт на конкурс
13
«Учень року», причому більшість із них має нереферативний, а проблемний, дослідницький
характер.
III ВІДДІЛ.
Художньо-естетичний та фізичний розвиток особистості. Поєднує в собі хореографію,
музику, технічну творчість, фізичну культуру. Головна мета організації цього відділу -
виявлення художніх, музичних, артистичних здібностей дитини, їх розвиток і вдосконалення.
За рамками творчої лабораторії передбачено також години факультативів, розподілених
за профілюючими предметами.
Отже, виховання здорової, творчої, компетентної особистості, носія національних
цінностей, загальнолюдських, наукових філософських надбань, живе в гармонії з природою і
собою, головна мета школи на сучасному етапі.
14
15
ТВОРЧА ЛАБОРАТОРІЯ (схема 1)
Курси :
«Пізнай себе (5 кл.). Наукові товариства , творчий потенціал Музика, хореографія, фізична
«Тренінг розвитку комунікативних учнів для участі в олімпіадах культура (вчителі-предметники,
здібностей підлітка» (6 кл.) (вчителі-предметники) керівники позашкільних установ)
(психолог)
16
Пошук
обдарованих
учнів
Психолог Адміністрація
Організація та
Сім’я забезпечення Вихователі
творчих потреб
учнів
Кафедри Учителі –
предметники
Конкурси,
олімпіади
Спорт
Самореалізація
МАН учня Досягнення в галузі
мистецтва
Учнівське
самоврядування Академічні досягнення
Навчання в ВНЗ
ОЗНАКИ ОБДАРОВАНОСТІ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ
17
(ЗА Л.І.ДОРОВСЬКИМ)
ВЕРБАЛЬНИЙ/ЛІНГВІСТИЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ
Пише краще, ніж належить за віком ; складає небилиці, жартує ; має словесну пам’ять на
імена, місця, дати; любить словесні ігри; любить читати; має точну орфографію ; оцінює
каламбури, скоромовки, вдалі рими ; любить слухати усні розповіді ; має багатий лексичний
запас ; уміє спілкуватися з оточуючими. Основний тип навчання : через промовляння, слухання
й «бачення» слів.
18
ЛОГІЧНИЙ /МАТЕМАТИЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ.
Ставить багато запитань про роботу механізмів; швидко вирішує подумки арифметичні
задачі [для дошкільників: володіє математичними поняттями]; любить лічбу й роботу з числами;
цікавиться математичними комп’ютерними іграми; любить грати в шахи та інші стратегічні
ігри; вирішувати логічні задачі й головоломки; класифікувати речі; експериментувати; мислить
на більш абстрактному чи концептуальному рівні порівняно зі своїми однолітками; добре
розбирається в причинно-наслідкових зв’язках. Це так зване " наукове мислення". Основний
спосіб навчання: через класифікаційну роботу з абстрактними моделями, відносинами.
ВІЗУАЛЬНО\ПРОСТОРОВИЙ ІНТЕЛЕКТ.
Розповідає зоровими образами; легше, ніж тексти, читає карти, схеми, діаграми; любить
фантазувати, займатися мистецтвом; добре малює; любить переглядати слайди, фільми,
вирішувати загадки; конструює цікаві тривимірні моделі ( наприклад з конструктором ЛЕГО);
під час читання більше інформації одержує з ілюстрацій, а не з слів. Це тип інтелекту, який
залежить від почуття зорового уявленнях сприйняття і здатності зорово уявити предмети.
Основний спосіб навчання: через уяву, мисленну уяву, мрії, роботу з квітами і зображеннями.
М’ЯЗОВИЙ\КІНЕТИЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ.
Показує високі спортивні результати; якщо доводиться сидіти довго в одному місці,
починає рухатися, вертітися; вдало копіює жести, манери інших, міміку; любить розбирати і
знову збирати предмети; чіпає руками все, що бачить; любить бігати, стрибати, боротися;
демонструє здібність до ремесел; має схильність до драматичного самовираження; під час
роботи, обміркування чого-небудь розповідає про різні фізичні відчуття. Цей тип інтелекту має
відношення до фізичних рухів і до знань. Основний спосіб навчання: через рух у просторі,
обробку знань через тілесні відчуття.
МУЗИЧНИЙ\РИТМІЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ.
Говорить, якщо хто-небудь фальшивить, граючи на інструментах; запам'ятовує мелодії
пісень; має гарний голос; грає на музичному інструменті, співає в хорі; рухається ритмічно;
несвідомо подумки наспівує; ритмічно постукує по столі, займаючись чим-небудь; чутливий до
навколишніх звуків. Цей тип інтелекту заснований на впізнаванні музичних образів і на почуття
ритму. Основний спосіб навчання: через ритм, мелодію, музику.
МІЖОСОБИСТІСНИЙ ІНТЕЛЕКТ.
ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ ІНТЕЛЕКТ.
Демонструє почуття незалежності ,силу волі; реально усвідомлює свої плюси й недоліки;
добре виконує завдання тоді, коли йому нічого не заважає; живе в іншому ритмі; має хобі, про
19
яке воліє не розповідати; вміє керувати собою ; воліє працювати на самоті; точно змальовує свої
почуття; має розвинуте почуття особистої гідності. Цей тип інтелекту допомагає усвідомити
себе, відступити назад і подивитися на себе збоку як зовнішній спостерігач. Основний спосіб
навчання: через самостійну роботу, індивідуальні програми, навчання своїми особистими
темпами, наявність особистого простору.
20
- визначення форм та джерел матеріального забезпечення програми.
IV. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ :
ЗАВДАННЯ :
1- створення психологічної програми в роботі зі здібними дітьми та їх виявлення ;
2 - вивчення індивідуальних особливостей учня, що впливають на навчальний процес ;
З - дослідження емоційного та інтелектуального розвитку обдарованих дітей ;
4 - дослідження взаємовідносин у класі ;
5 - вивчення самооцінки й взаємостосунків дітей.
ДІАГНОСТИЧНИЙ НАПРЯМОК :
КОНСУЛЬТАТИВНИЙ НАПРЯМОК :
21
а) рекомендації щодо організації занять;
б) рекомендації щодо особливостей оцінювання.
2- групова та індивідуальна консультація батьків за результатами діагностичного
обстеження (за запитом).
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ НАПРЯМОК :
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ :
ХУДОЖНІ ЗДІБНОСТІ :
22
- цікавиться творами мистецтва, створеними іншими людьми, оцінює їх і намагається
відтворити те, що сподобалося ;
- любить працювати із пластиліном, глиною, клеєм для того, щоб відтворювати речі у трьох
вимірах.
МУЗИЧНИЙ ТАЛАНТ :
ЛІТЕРАТУРНА ОБДАРОВАНІСТЬ :
АРТИСТИЧНИЙ ТАЛАНТ:
ТЕХНІЧНІ ЗДІБНОСТІ :
23
- користується механізмами, машинами ;
- у світ його уподобань входить конструювання машин, приладів, моделей ;
- може читати нескладні креслення приладів і механізмів, використовувати старі деталі для
створення нових виробів, іграшок, приладів ;
- визначає причини нестримності приладів ;
- любить робити креслення механізмів ;
- читає журнали та стаття про створення нових машин приладів, механізмів ;
ЗДІБНОСТІ ДО СПОРТУ:
РОЗДІЛ ІV
З ДОСВІДУ РОБОТИ ПРАКТИЧНИХ
ПСИХОЛОГІВ ( КОРЕКЦІЙНО –
РОЗВИВАЮЧІ ЗАНЯТТЯ, ТРЕНІНГИ ДЛЯ
ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА БАТЬКІВ )
ВИТЯГ
з плану роботи творчої групи практичних психологів
м. Ромни на 2008 -2011 н. р.
Завдання :
24
4. Апробація набутого досвіду і методичних розробок фахівців області у закладах освіти
міста.
Моніторинг ефективності їх застосування з метою подальшого удосконалення.
25
О. Калємі, практичний психолог
ДНЗ №3 «Оленка» м. Ромни
ІГРАШКИ
Заняття для дітей раннього віку та їх батьків.
26
«велика - маленька», вправлятися у визначенні матеріалу на дотик «тверда –
м’яка», розвивати мовлення і творчі здібності.
Облаштування: велика коробка наповнена різними іграшками, вирізки для
колажу, клей.
ХІД ЗАНЯТТЯ
І Вступ. Привітання, розминка.
1. Гра «Хто прийшов»
Мета: вчити дітей вітатися і називати своє ім’я та мами.
Психолог разом із іграшковим персонажем називає своє ім’я та іграшки. Вітається
з кожним учасником. Просить дитину назвати своє та мамине ім’я.
2. Віршик – розминка
Мета: активізувати учасників заняття, зняти психофізичну напругу.
Станьмо в коло всі швиденько.
Привітаймося гарненько!
Ручки вгору підіймайте
і до сонця підростайте.
Всім нам посміхайтеся,
Низько уклоняйтеся!
Добрий день!
ІІ Сюрпризний момент – великий подарунок.
Мета: створити пізнавальну ситуацію, сприяти проявам самостійності, розвивати
мовлення, вправлятися у визначенні величини іграшки та матеріалу на дотик,
сформувати поняття «іграшки».
- Діти, що це з’явилося в нашій кімнаті? Давайте відкриємо!
(Діти розгортають подарунок. Ведеться обговорення: назвати, що дістають, яке
воно за розміром (велике – мале), яке на дотик (тверде - м’яке). )
- Малята, що ви тримаєте в рука? (іграшки)
- Скільки їх? (багато)
- А в Сашка скільки? (одна)
Психолог читає віршик і разом з дітьми та батьками складає іграшки в
коробку.
Іграшками треба грати
їх не можна нам ламати.
Треба іграшки любити,
Берегти і чисто мити.
У будиночок складати,
щоб було чим завтра грати.
ІІІ Створення колажу «Будинок для іграшок»
Мета: створити дружню атмосферу в колективі дітей та дорослих, сприяти їх
співпраці та розвитку творчих здібностей.
Кожен має свій дім. Ми з вами гарні майстри і вміємо будувати, давайте
покажемо, як свої будиночки будуємо. (Діти сідають на стільчики, разом із
батьками співають пісеньку та виконують пальчикову гімнастику)
Пальчикова гімнастика
27
Тук, тук молоток (кулачком об кулачок)
Забиваємо цвяшок.(показують вказівний пальчик)
Є у нас цеглинка (показують долоньку)
Є у нас ще й глинка.(труть руки)
Гарно глинку ми мішали
На цеглинку викладали (погладжують руки)
І будинок збудували! (складають дахом руки)
Гарно, вправно працювали! (аплодують)
Мета: актуалізація виховного потенціалу сім ї,розширення уявлення батьків про особливості
обдарованої дитини, формування навичок ефективної взаємодії, що допомагають розвитку
здібностей і схильностей дітей ,підвищення психологічної культури сучасної сім ї.
28
Обладнання: маркери, ватман, папір формату А4,кольорові листки, правила роботи групи.
Хід заняття.
1 Знайомство учасників зустрічі, повідомлення теми і мети.
Коли в сім ї народжується дитина, це велике щастя і водночас велике випробування. Батьки –
не лише перші вихователі своєї дитини, а й найголовніші творці її особистості. Виховання
обдарованої дитини - справа нелегка , але доступна кожній дорослій людині .Саме батьки
здатні підтримати і розвинути здібності, схильності своєї дитини. Та для цього необхідно
навчитися дбайливо ставитися до проявів дитячої індивідуальності.
3. Очікування.
4. Інформаційне повідомлення .
Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих
успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість.
Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для
успішного здійснення яких необхідні певні розумові якостіі.
Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше
розвивається.
Розрізняють обдарованість:
соціальну - лідерську;
художню - музичну, образотворчу, сценічну;
психомоторну - спортивні здібності;
інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед
інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з
інших);
академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними
спеціалістами;
29
творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не
досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку
дитину побачити і допомогти їй).
Іноді батьки не зауважують обдарованості своїх дітей (це буває, наприклад, якщо дитина
перша і єдина) або опираються прирахуванню своїх дітей до обдарованих («Я не хочу, щоб моя
дитина була обдарованою, нехай вона краще буде нормальною»), починають надмірно
«експлуатувати» здатності дитини та поміщають її у штучні умови (наприклад, позбавляють
можливості спілкуватися з однолітками).
Усе це лягає додатковим вантажем на плечі дитини, адже в якийсь момент вона сама
відкриває свою обдарованість і розуміє, що чимось відрізняється від інших.
ТВЕРДЖЕННЯ
1 для обдарованої дитини характерний високий пізнавальний інтерес.
2 обдарованість-це генетично обумовлений процес.
3 здібності не потрібно розвивати.
4 не можна хвалити обдаровану дитину,а то вона зазнається.
.5 не обов’язково говорити дитині, що любиш її, вона і так це знає.
6 необхідно постійно створювати індивідуальні умови для обдарованої дитини.
7 будь-яка дитини може бути обдарованою за спеціально-організованого педагогічного впливу.
30
Завдання для групи : -- першого учасника підтримати.
-- другого - критикувати,висміювати.
Обговорення :
Як себе почували учасники?
Що хотілось робити, як діяти, коли чули відгуки?
Чи хотілося продовжувати показ?
Ведучий дякує учасникам і пропонує підтримати оплесками їх.
Ми повинні пам’ятати про батьківську підтримку і що саме від нас залежить подальший
розвиток дитини.
7 Робота в групах.
Для подальшої роботи необхідно об’єднатися в групи.
Завдання 1 група складає перелік факторів, що заважає батькам розвивати здібності своєї
дитини.
2 група записує як, створити умови для розвитку обдарованої дитини.
Презентація
31
Повернення до очікувань.
32
Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:
1. Неприязнь у школі часто з'являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для
обдарованої дитини.
2. Ігрові інтереси-обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими
захоплюються їхні ровесники. Як наслідок - дитина опиняється в ізоляції.
3. Заглиблення у філософські проблеми - для обдарованих дітей є характерним замислюватись
над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж
для інших дітей.
4. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком. Обдаровані діти
частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути
лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком.
5. Прагнення до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба
досконалості - вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного.
6. Почуття незадоволеності - вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку
самооцінку.
7. Нереальні цілі - вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти
їх, переживають.
8. Надмірні чутливість, вразливість.
9. Потреба в уважному ставленні дорослих.
10. Нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них в
інтелектуальному розвитку.
33
1. Повага до бажання учнів працювати самостійно.
2. Вміння утримуватись в процесі творчої діяльності
3. Надання дитині свободи вибору галузі застосування своїх здібностей, методів досягнення
мети.
4. Індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня.
5. Заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учнями.
6. Виключення будь-якого тиску на дітей, створення позитивної атмосфери.
7. Схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі з метою спонукати бажання
випробувати себе в інших галузях діяльності.
8. Підкреслювати позитивного значення індивідуальних відмінностей.
9. Надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у
зв'язку з цим відчувають тиск з боку ровесників.
10. Максимальна користь з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів.
11. Терпиме ставлення до можливого безладдя.
12. Заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності.
13. Переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не навпаки.
34
КАРТКА
обліку роботи з обдарованим учнем (ученицею)
35
1. Прізвище, ім’я, по батькові____________________________________________________
2. Рік народження, клас_________________________________________________________
3. Напрямок обдарованості _____________________________________________________
4. Рівень інтелекту_____________________________________________________________
5. Темперамент________________________________________________________________
6. Розвиток пізнавальних процесів _______________________________________________
6.1. Увага ____________________________________________________________________
6.2. Логічне мислення _________________________________________________________
6.3. Пам’ять __________________________________________________________________
7. Стан емоційної сфери _______________________________________________________
7.1. Адаптація в колективі______________________________________________________
7.2. Самооцінка ______________________________________________________________
7.3. Тривожність _____________________________________________________________
7.4. Самостійність____________________________________________________________
8. Міжособистісні стосунки в родині та класному колективі ________________________
____________________________________________________________________________
9. Підсумки І семестру________________________________________________________
____________________________________________________________________________
10. Підсумки ІІ семестру _______________________________________________________
_____________________________________________________________________________
11. Підсумки навчального року__________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
12. Участь в олімпіадах ________________________________________________________
12.1. Шкільних _______________________________________________________________
12.2. Міських_________________________________________________________________
12.3.Обласних ________________________________________________________________
12.4. Республіканських _________________________________________________________
13. Участь у роботі учнівського наукового товариства, МАН _________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Психолог
36
Л ІТЕРАТУРА
37