День Соборності України

Початки ідеї соборності

Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо
князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом
віків її практичним втіленням займались українські гетьмани. З 18 по 20 ст., коли
українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією,
Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях найкращих
вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні
була вкрай важливою територіальна єдність.
Підготовка Акту злуки
У результаті ухвалення III-го Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада
1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9
українських губерній. Під впливом цих подій в жовтні 1918 р. у Львові представники
західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 19
жовтня того ж року було проголошено утворення Західноукраїнської Народної
Республіки. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї
соборності. 1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний «Передвступний договір» про
об'єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір в найкоротший
строк створити єдину державу.
3 січня 1919 року Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної
Республіки у місті Станіславі схвалила закон про об'єднання Західноукраїнської
Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в
Народну Республіку. 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до
Української Народної Республіки Закарпаття.
Проголошення злуки
Проголошення злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919 року, тобто
першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України.
22 січня було проголошено всенародним і державним святом. День видався
погідний та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-
жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли
богослужіння.
Головні урочистості проголошення злуки проходили на Софійській площі. При
вході з вулиці Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку,
прикрашену старовинними гербами. На масовому вічі посол Західноукраїнської
Народної Республіки Л. Цегельський зачитав та передав грамоту Національної Ради
«Про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною
Україною» голові Директорії Володимиру Винниченку.
 Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію
українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім
виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх
самовизначення, становлення політичної нації. Уперше за 600 років він став реальним
кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-
політичні процеси в Україні.
Об'єднання українських земель відбулося юридично та політично. Проте
державне об'єднання не відбулося. Поділ українських земель між більшовиками та
Польською республікою за Ризьким договором, а також Королівством Румунія,
Чехословацькою республікою знову відсунув на невизначений період возз'єднання
всіх українських земель.
У період радянського режиму, День Соборності не святкувався і вважався
«контрреволюційним святом», а всі офіційні згадки про нього ретельно знищувались.
Перше офіційне святкування Соборності
22 січня 1939-го було вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційному рівні
свято Соборності. Відбулось це у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час — автономній
республіці Чехословацької республіки. Це була не просто маніфестація, а найбільша за
20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого
населення за участю 30 тис. люду, яке з'їхалось до столиці Карпатської України з усіх
куточків краю.
І лише через 70 років, в часи нестабільності Радянського Союзу, люди знову
об’єдналися разом.
21 січня 1990 р. патріотичні сили організували «живий ланцюг» між Києвом,
Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних
земель України. Основне русло суцільним ланцюгом починалося в Івано-Франківську і
тягнулося до Стрия. Зі Стрия живий шерег прямував до Львова, звідти — до Тернополя.
Далі маршрут проходив через Рівне, Житомир — і до Софійської площі в Києві. За
різними оцінками, участь в акції взяли до 3 мільйонів українців.
А от з 1999 року День Соборності вже відзначають офіційно після підписання
Президентом України Леонідом Кучмою, чинним на той момент Президентом, указу.
Починаючи із 2008 року у Києві щорічно створювали "живі ланцюги" на мості
Патона, символічно з'єднуючи лівий і правий береги. Також у різних містах України
влаштовують символічний живий ланцюг, в знак поваги до цього свята. Усі охочі
долучитись до дійства беруть із собою державні жовто-блакитні прапори, та просто
приєднуються, ставши частинкою ланцюга.
Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому
соборність залишається на порядку денному національних завдань.
Пам’ятайте: «Ми різні, але ми єдині!» Зі святом вас! Дякую за увагу!