Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького

кафедра неврології

ЧУТЛИВІ ЧЕРЕПНІ НЕРВИ (I, II, VIII пари)

ТА ЇХ ПАТОЛОГІЯ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
до самостійної роботи для студентів IV курсу
медичного та стоматологічного факультетів,
лікарів-інтернів неврологів
(підготовка фахівців другого (магістерського) рівня
вищої освіти галузі знань 22 «Охорона здоров’я»,
спеціальності 222 «Медицина» і 221 «Стоматологія»)

Львів 2019
 Методичні рекомендації до практичних занять з неврології складені відповідно до
навчальної програми д.м.н. професором Т.І. Негрич, к.м.н. доцентом Н.Л. Боженко, к.м.н.
доцентом Малярською Н.В., к.м.н. доцентом Шоробурою М.С.

Під загальною редакцією завідувача кафедри неврології ЛНМУ імені Данила Галицького
д.м.н. професор Негрич Т.І.

Відповідальний за випуск: перший проректор з науково-педагогічної роботи Львівського

національного медичного університету імені Данила Галицького д.м.н. проф. М.Р. Гжегоцький.

Навчально-методичні рекомендації для позааудиторної самостійної роботи студентів з

вивчення топічної діагностики патології нервової системи за темою: «ЧУТЛИВІ ЧЕРЕПНІ
НЕРВИ (I, II, VIII пари)
ТА ЇХ ПАТОЛОГІЯ» підготовлений для студентів медичного та стоматологічного факультетів
відповідно до Стандарту вищої освіти другого (магістерського) рівня, галузі знань 22 «Охорона
здоров’я».
У запропонованих навчально-методичних рекомендаціях викладений матеріал згідно з
навчальною програмою дисциплін «Неврологія» і « Неврологія в т.ч. нейростоматологія»
підготовки фахівців з спеціальностей 222 «Медицина» і 221 «Стоматологія». Навчальний
посібник також рекомендований для лікарів-інтернів.

Затверджено і рекомендовано на засіданні профільної методичної комісії з терапевтичних

дисциплін Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
(протокол № 1 від 12.09. 2019 р.)
 І. Актуальність теми
Основним завданням вивчення дисциплін «Неврологія» і «Неврологія в т.ч.
нейростоматологія» є обсяг знань, які повинні опанувати студенти відповідно до вимог
освітньо-кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця: вдосконалити знання про
анатомо-функціональні особливості та основні синдроми ураження нервової системи;
оволодіти методикою дослідження неврологічного статусу; навчитися самостійно
обстежувати хворих, встановлювати топічний та клінічний діагнози. Згідно з вимогами
Стандарту вищої освіти необхідно забезпечити набуття студентами інтегральних, загальних,
спеціальних компетентностей. У навчально-методичних рекомендаціях викладено матеріал
із фундаментального розділу неврології « Чутливі ЧМН (I, II, VIII пари) та їх патологія».
Нюх, зір та слух відіграють важливу роль у житті людини. Чутливі ЧМН відіграють
значну роль у регулюючій ролі нервової системи в організмі. Тому лікар будь-якої
спеціальності повинен орієнтуватися серед основних симптомів і синдромів уражень
зорового, нюхового та слухового аналізаторів. Порушення зору, нюху , слуху виникають не
тільки при хворобах нервової системи, але й при цукровому діабеті, анемії, пухлинах,
сифілісі, алкоголізмі та інших хворобах. Лікарям різних спеціальностей потрібно знати і
вміти виявляти синдроми розладів чутливих ЧМН, щоб своєчасно діагностувати численні
захворювання.
II. Мета та завдання доаудиторної самостійної роботи студента
2.1. Метою є вдосконалення знань про особливості будови та функціонування
чутливих черепних нервів, синдроми ураження і методику дослідження їх функцій,
особливості клінічних проявів у залежності від розміщення патологічного процесу,
диференційно-діагностичні ознаки та сучасні алгоритми лікування захворювань, що
супроводжуються ураженням цих нервів, у залежності від етіології та клінічної картини.
2.2. Основним завданням є вдосконалення знань про анатомо-фізіологічні особливості
та основні синдроми ураження чутливих черепних нервів на будь-якому рівні ураження з
урахуванням клінічних проявів при різних етіологічних чинниках із захопленням в процес
інтегративних структур мозку .

2.3. Спеціальні компетентності та результати навчання

№ знання уміння комунікації автономія відповідальність
п/п
1. Здатність Знати: Вміти обстежити Використовувати Розуміння
оцінювати дані структурно- функцію стандартні важливості
функціональної функціональні нюхового нерва, підходи до ретельного і
анатомії та особливості групи зорового нерва, оцінки функцій правильного
фізіології чутливих черепних вестибуло- чутливих вивчення
чутливих нервів, кохлеарного черепних нервів. анатомії і функції
черепних нерва. чутливих
нервів. Диференціювати черепних нервів
види у майбутній
головокружінь. професії лікаря.
Обстежити
функціональний
стан чутливих
черпних нервів.

2. Збір анамнезу, Знати алгоритм Вміти провести Дотримуватися Відповідати за

медичної опитування хворого з розпитування та вимог етики, якісне виконання
інформаціі про ураженням чутливого виділити основні біоетики та поставлених
стан пацієнта з черепного нерва. скарги, оцінити деонтології у завдань.
ураженням загальний стан своїй фаховій
функції пацієнта з діяльності.
чутливих патологією
черепних чутливих
нервів. черепних нервів.
Вміти заповнити
протокол
обстеження
пацієнта в
паперовому та
електронному
варіанті.
3. За Знати основні симптоми Навички Дотримуватись Відчуття
стандартними та синдроми ураження обстеження методики відповідальності
методиками чутливих черепних хворих з проведення за правильність,
виділити нервів. патологією неврологічного чіткість та
провідні чутливих обстеження, своєчасність
симптоми та черепних нервів. відповідних діагностики.
синдроми при етичних та
ураженні юридичних
чутливих норм.
черепних
нервів на
різних рівнях
ураження.
4. Шляхом Знати провідні синдроми Вміти Дотримуватися Відповідальність
логічного ураження чутливих досліджувати правил медичної за правильність
аналізу та черепних нервів у неврологічний деонтології, встановлення
обгрунтування залежності від місця статус пацієнта, гуманного топічного
встановити локалізації патологічного фіксувати ставлення до діагнозу.
топічний процесу. провідні клінічні хворого.
діагноз. синдроми,
проводити
дифдіагностику
різних рівнів
ураження
чутливих
черепних нервів.

ІІІ. Структурно-логічна схема теми (розширена)

1. Анатомія та фізіологія чутливих черепних нервів (I, II, VIII пари).

На відміну від спинномозкових нервів, черепні нерви не мають правильного

сегментарного розташування та різняться між собою в анатомо-функціональному
відношенні. За своїм походженням і складом нервових волокон їх поділяють на декілька
груп. Першу групу складають нерви спеціальних органів чуття, які містять тільки аферентні
(чутливі) волокна. До цієї групи відносяться I пара – нюховий нерв, II пара – зоровий нерв і
VIII пара – слуховий нерв. Друга група включає рухові нерви, які іннервують м’язи очного
яблука: окоруховий нерв (III пара), блоковий нерв (IV пара) і відвідний нерв (VI пара). Третя
група об’єднує змішані по складу нерви, до неї входять трійчастий нерв (V пара), лицевий
нерв (VII пара), язикоглоткового нерв (IX пара), блукаючий нерв (X пара) і додатковий нерв
(XI пара). Четверта група - під’язиковий нерв (XII пара), який складається з рухових
волокон; за походженням це спинномозковий нерв, що втратив чутливий корінець і
перемістився в порожнину черепа.

У процесі філогенезу черепні нерви втратили первинне сегментарне розташування і стали

високоспеціалізованими. Нюховий і зоровий нерви – специфічні нерви органів чуття,
розвиваються з переднього мозку і є його виростами. Вони утворені відростками вставних
нейронів, є нервовими утвореннями, які пов’язують органи нюху та зору з мозком. Решта
черепних нервів диференціювалася зі спинномозкових нервів і тому принципово схожі з
ними.

Таким чином, усі 12 пар черепних нервів за походженням можна розділити на декілька груп:

- нерви, похідні головного мозку – I (n. olfactoria) і II пари (n.opticus).

- нерви, що розвиваються у зв'язку з головними міотомами, – III (n. oculomotorius), IV (n.

trochlearis), VI (n. abducens) пари.

- нерви, похідні зябрових дуг – V (n. trigeminus), VII (n.facialis), VIII (n. vestibulo-cochlearis),
IX (n. glossopharingeus), X (n. vagus), XI (n.accessorius) пари.

- нерв, що розвинувся шляхом злиття спинномозкових нервів – XII пари (n. hypoglossus).

Нюховий нерв (n.olfactorius) - це нерви спеціальної чутливості, складаються з

вісцерочутливих волокон (сприймають хімічні подразнення – запахи). На відміну від інших
черепних чутливих нервів, нюхові нерви не мають чутливого ядра і вузла. Тому їх називають
«помилковими» черепними нервами.
Функція: чутливий нерв, проводить імпульси, що забезпечують відчуття запаху.

Перший нейрон розташовується на периферії в regio olfactoria слизової оболонки

порожнини носа (верхня носова раковина і верхня частина перегородки носа). Дендрити
нюхових клітин прямують до вільної поверхні слизової оболонки, де закінчуються нюховими
булавами, а аксони утворюють нюхові нитки (fili olfactorii), по 15-20 з кожного боку, які
через продірявлену пластинку ґратчастої кістки проникають в порожнину черепа. У
порожнині черепа вони підходять до нюхових цибулин, розташованих на нижній поверхні
лобової частки півкуль мозку, де і закінчуються. У нюхових цибулинах знаходяться другі
нейрони, аксони яких утворюють нюховий тракт, tractus olfactorius. Цей тракт йде нижньою
поверхнею лобової частки в однойменній борозні й закінчується в нюховому трикутнику,
передній пронизаної субстанції і прозорій перегородці, де знаходяться треті нейрони
нюхового шляху. Аксони третіх нейронів діляться на три пучки:

- бічний пучок прямує до кори гачка (uncus), віддаючи частину волокон мигдалеподібному
тілу (corpus amygdaloideum).

- проміжний нюховий пучок переходить на протилежну сторону, утворюючи передню

мозкову спайку, і через склепіння і бахрому морського коника теж прямує в гачок (uncus).

- медіальний пучок тягнеться навколо мозолистого тіла, а потім по зубчатій звивині до кори
гачка. Таким чином, нюховий шлях закінчується в кірковому кінці нюхового аналізатора –
гачку звивини біля морського коника (uncus gyri parahyppocampalis).

Зоровий нерв (nervus opticus) — II (друга) пара черепних нервів у людини, забезпечує
здатність бачити. Зоровий нерв не є нервом у класичному розумінні цього слова, а радше
частиною головного мозку, яка винесена на периферію. Так, він розвивається, як
виріст переднього мозку, покритий центральним мієліном та трьома оболонами, які
покривають утвори ЦНС, між цими оболонами циркулює спинномозкова рідина.
На 4 тижні внутрішньоутробного розвитку в передньому мозку (prosencephalon), у
ділянці, яка згодом перетвориться на проміжний мозок (diencephalon), виникають два бічних
випинання, які починають віддалятися від нього. Ці випинання називаються зоровими
міхурцями ( vesiculae opticae), вони є основою розвитку структур очей. Зорові міхурці
розташовані на периферії, у порівнянні з ЦНС, та з'єднуються з нею завдяки стеблоподібним
утворам — зоровим ніжкам (pedunculi optici). Зорова ніжка надалі стає основою формування
зорового нерва. Зорові міхурці починають інвагінувати (вгинатися), допоки не
утвориться зорова чаша (caliculus ophthalmicus). У чаші утворюються два відокремлені
простором шари, які згодом з'єднуються. Ці шари дають початок клітинам сітківки, серед
яких є гангліонарні клітини, аксони яких формуватимуть майбутній зоровий нерв. Клітини-
попередниці гангліонарних клітин з'являються ще на 4 тижні, проте сформовані гангліонарні
клітини з'являються тільки на 7 тижні. Спершу вони з'являються довкола ділянки
майбутнього диска зорового нерва, пізніше їх знаходять і на периферії сітківки.
Мієлінізація нерва розпочинається від ділянки зорового перехрестя та прямує до очного
яблука і завершується біля решітчастої пластинки. Процес стартує на сьомому місяці, на
восьмому місяці практично весь нерв мієлінізований, проте утворення мієліну остаточно
припиняється тільки на першому місяці життя.
Функція: чутливий нерв, проводить світлові подразнення і забезпечує зорові відчуття.
Перші три нейрони зорового нерву розташовані в сітківці ока: спочатку кванти світла
сприймаються специфічно видозміненими нейронами - паличками (відповідають за
сутінковий та нічний зір, тобто чорно-білий зір) та колбочками (відповідають кольорове
сприйняття). Опісля імпульс прямує до біполярних клітин, і тільки тоді надходить до
гангліонарних клітин.
 Таким чином, нейрони, які формують зоровий нерв, палички та колбочки, біполярні
вставні нейрони і гангліозні клітини, від яких, власне і формується диск зорового нерва
(discus nervi optici) й власне зоровий нерв. Від ока він проходить через канал зорового нерву і
входить в порожнину черепа, де попереду від турецького сідла відбувається. Зорове
перехрестя (chiasma opticus) — це ділянка, у якій частина волокон зорового нерва переходить
на протилежну сторону, перехрещуються волокна, які прямують від носових частин сітківки
(носові частини сітківки відповідають за скроневі поля зору). Таким чином, у зорових
шляхах містяться волокна, які несуть інформацію про одне поле зору: лівий зоровий шлях
прямує до лівої потиличної частки та містить волокна, які пов'язані з правим полем зору, а
правий зоровий шлях прямує до правої потиличної частки і містить волокна, які пов'язані з
лівим полем зору.
Після перехресту формуються зорові тракти, кожен з яких несе волокна від
однойменних половин сітківок обох очей. Зорові тракти закінчуються в первинних
підкіркових центрах зору (4-ий нейрон): латеральному колінчатому тілі, подушці зорового
горба (таламус) і верхніх горбиках 4-горбикового тіла (покришка середнього мозку).
Від латерального колінчастого тіла відходить зоровий пучок (radiatio optica) Граціолє –
через задню третину заднього стегна внутрішньої капсули і аж до кори потиличної ділянки,
до її внутрішньої поверхні, де по краях шпорної борозни лежать кіркові проекційні зорові
центри: клин та язикова звивина. Зважте, що і зорові тракти, і первинні зорові центри, і
зоровий пучок, і кора потиличної частки несуть зорову інформацію від однойменних половин
сітківок обох очей. Разом з тим, вони забезпечують зір у протилежних половинах полів зору.
N. acusticus, vestibulo-cochlearis - слуховий нерв об'єднує дві самостійні й різні за своєю
функцією частини. Перша частина (n. cochlearis) сприймає коливання звуку, друга частина
(n. vestibularis) – сприймає зміну тіла в прсторі і має відношення до рівноваги.
Функція: чутливий нерв. Вестибулярна частина проводить імпульси від статикокінетичного
апарату присінка (орган гравітації та рівноваги), забезпечуює відчуття положення і рухів
голови (орієнтація в просторі). Кохлеарна частина сприймає звукові подразнення і проводить
слухові імпульси.

Nervus cochlearis Перший нейрон завиткового нерва розташовується в спіральному вузлі,

(ganglion spirale Cortii), який знаходиться в каналі стрижня завитки (cana1is spiralis modioli).
Дендрити йдуть до рецепторів Кортієва органа, а аксони утворюють слуховий нерв. Через
дно внутрішнього слухового проходу, яке примикає до підстави стрижня, нерв заходить у
внутрішній слуховий прохід, проходить в нім і виходить в порожнину черепа через роrus
acusticus internus. Нерв прямує назад і в мостомозочковому куті, латеральніше VII пари,
заходить в мозок, де підходить до слухових ядер, розташованих в латеральному куті
ромбоподібної ямки. Є два ядра нерва завитки: nucleus cochlearis ventralis et dorsalis, які є 2
нейроном слухового нерва. Волокна дорсального ядра роблять повне перехрещення,
утворюючи мозкові смужки IV шлуночку, striae medullares ventriculi quarti, а після цього
йдуть у складі латеральної петлі, 1еmniscus lateralis. Волокна, що йдуть від вентрального
ядра, перериваються в ядрі трапецієвидного тіла моста, nucleus trapezoideus, своїй і,
головним чином, протилежної сторони. Для цих волокон ядро трапецієвидного тіла буде 3
нейроном слухового шляху і його відростки приєднуються до латеральної петлі. Латеральна
петля є продовженням трапецієвидного тіла і її волокна йдуть до підкіркових центрів слуху –
медіальних колінчастих тіл, сorpus geniculatum mediale, і нижніх горбиків даху середнього
мозку, colliculus inferior tecti mesencephali. Третім підкірковим центром є серединні ядра
таламуса, пов'язані з підкірковим чутливим центром екстрапірамідної системи. Від ядер
медіальних колінчастих тіл волокна через заднє стегно внутрішньої капсули, утворюючи
слухову променистість, radiatio acustica, прямують до кіркового кінця слухового аналізатора,
який знаходиться в середній частині верхньої скроневої звивини, gyrus temporalis superior, в
глибині Сильвієвої борозни, у вторинній звивині Гешля. Аксони клітин ядер нижніх горбиків
формують покришково-спинномозковий і покришково-ядерні шляхи, які прямують до
рухових ядер передніх рогів спинного мозку і черепних нервів.

Nervus vestibularis Нерв спеціальної чутливості, проводить імпульси, що дають інформацію

про положення і рух тіла в просторі. Перший нейрон розташовується в присінковому вузлі
(ganglion vestibulare), який знаходиться на дні внутрішнього слухового проходу. Дендрити
через отвори в дні слухового проходу і в кістковому лабіринті йдуть до рецепторів, що
знаходяться в ампулярних гребінцях півкруглих каналів і в плямах маточки й мішечка
лабіринту внутрішнього вуха, утворюючи передній, задній і середній ампулярні нерви, (n.n.
ampullares anterior, posterior et lateralis), мішковидний нерв (n. saccularis), маточковий нерв (n.
utricularis). Аксони клітин присінкового вузла утворюють присінковий нерв, який йде по
внутрішньому слуховому проходу (meatus acusticus internus), через рогus acusticus internus
проникає в порожнину черепа, входить в мозок разом з n. cochlearis, латеральніше n. facialis і
закінчується на чотирьох ядрах, розташованих в латеральному кутку ромбоподібної ямки,
бічних кишенях, recessus lateralis або area vestibularis.

Ядра називаються:

1. Верхнє вестибулярне ядро, nucl. vestibularis superior (Бєхтєрєва).

2. Латеральне вестибулярне ядро, nucl. vestibularis lateralis (Дейтерса).

3. Медіальне вестибулярне ядро ядро, nucl. vestibularis medialis (Швальбе).

4. Нижнє вестибулярне ядро, nucl. vestibularis inferior (Ролера).

Ці клітини є другими нейронами вестибулярного шляху. Висхідні волокна закінчуються

на клітинах верхнього ядра, низхідні – на трьох останніх. Аксони клітин вестибулярних ядер
формують декілька пучків, які прямують в спинний мозок (tr. vestibulospinalis), в мозочок
(tr.vestibulocerebellaris), до складу заднього і медіального подовжніх пучків, (fasciculus
longitudinalis posterior et medialis), а також в таламус (tr. vestibulothalamicus) з подальшим
продовженням до кіркового вестибулярного аналізатора. Відростки других нейронів
прямують по нижніх ніжках мозочка до ядра Шатра, nucl. fastigii, мозочка, яке буде третім
нейроном вестибулярного шляху, який закінчується в корі черв'яка мозочка. Інша частина
волокон латеральних і медіальних ядер через зоровий горб, задню ніжку внутрішньої
капсули, прямує в кірковий кінець вестибулярного аналізатора, який знаходиться в середній і
нижній скроневій звивині, gyrus temporalis medius et inferior. Третя частина волокон
нижнього ядра формує вестибулярне-спинномозковий шлях, tractus vestibulospinalis, який йде
в передніх канатиках спинного мозку до самих нижніх сегментів спинного мозку, віддаючи
посегментні волокна до рухових ядер спинного мозку.

2. Мета доаудиторної самостійної роботи студента.

Студент повинен вивчити анатомію, фізіологію та симптоми ураження нюхового, зорового
та слухового аналізаторів; функцію нюхового, зорового та слухового аналізаторів; клінічні
симптоми ураження нюхового, зорового та слухового аналізаторів.

Студент повинен оволодіти методикою обстеження I, II, VIII пар черепно-мозкових нервів,
практичними навичками дослідження зорового аналізатора, гостроти зору, полей зору,
кольоросприйняття, очного дна.
Вирішувати задачі з топічної діагностики, виділяти топічні патологічні синдроми,
встановлювати топічний, а згодом, після дообстеження та збору анамнезу – клінічний
діагноз, проводити диференційну діагностику патологічних синдромів при ураженні
чутливих черепних нервів.
Виховувати у студентів почуття відповідальності, гуманізму навичок медичної етики,
деонтології і відданості професії українського лікаря.
3. Методика дослідження чутливих нервів

Методика дослідження нюхового нерва

Дослідження нюху проводиться за допомогою набору розчинів, що мають певний
аромат - ольфактометрія. Флакон з розчином підносять до однієї ніздрі і пацієнт має сказати,
чи відчуває він запахи та чи розрізнює їх. Останнім часом стали доступні спеціальні тестові
системи з різним рівнем інтенсивності запахів, що дозволяє оцінювати функцію нюху у
кількісному вимірі. Не слід використовувати розчини речовин з різким запахом, що може
викликати подразнення рецепторів трійчастого нерву в слизовій носа і давати хибний
результат оцінки нюху.
 Методика дослідження зорового нерва
Ключовими для оцінки функції зорового аналізатора є визначення гостроти зору,
дослідження полів зору та обстеження очного дна.
Гострота зору досліджується за допомогою таблиць (Головіна-Сівцева, Снеллена), на
яких зображені ряди букв чи символів різного розміру і лікар має встановити, який з рядів
пацієнт бачить чітко з фіксованої відстані (6 м). Гострота зору (в нормі – 1,0) може
знижуватись як в наслідок очних захворювань (патології сітківки чи оптичних середовищ
ока), так і при ураженні зорового нерву.

Поля зору досліджується за допомогою периметра: пацієнт фіксує зір в одній точці і в
його поле зору вводиться об’єкт (білий чи кольоровий кружочок на тонкій паличці).
Проводячи об’єкт по сферичній поверхні в різних напрямках, лікар може встановити контури
полів зору, відобразивши їх на бланку дослідження. Можна користуватись і більш грубим
методом оцінки, у лежачого хворого за допомогою рушника, шнура, палиці. Хворий
дивиться перед собою, лікар пропонує розділити рушник по половині, якщо це хворому
вдається, тоді поля зору збережені. Ще один спосіб, коли пацієнт фіксує погляд одного ока
на переніссі дослідника і останній вводить в його поле зору свій палець. Пацієнт має сказати,
коли він побачить палець.
 Кольоросприйняття визначається за допомогою спеціальних поліхроматичних таблиць.
Очне дно досліджується за допомогою офтальмоскопії. При цьому дослідник бачить
на очному дні диск зорового нерву, з центру якого виходять та входять артерії та вени і
макулу (fovea, жовта пляма) – місце концентрації колбочок, що є центром фокусування
зображення на очному дні. В нормі сітківка ока виглядає рожевою, диск зорового нерву –
блідо-рожевий, з чіткими контурами, калібр артерій та вен 2:3.

Методика дослідження слухового нерва

Дослідження слуху включає визначення його гостроти (для встановлення туговухості-

глухоти), а також
диференційну
діагностику
кондуктивної та
нейросензорної
туговухості.
Гострота слуху
досліджується
шепітною та голосною
мовою. В нормі, пацієнт має
розрізняти слова,
названі цифри шепітною мовою
на відстані 5 метрів (вимовлені слова в голос – на відстані 20 метрів).
Для дослідження місця ураження (нейросенсорна туговухість – пошкодження Корнієвого
органа, ганглію та нерва, що від нього відходить; провідникова чи кондуктивна туговухість –
ураження системи слухових кісточок, барабанної перетинки тощо) використовують проби
Рінне та Вебера та спеціальний камертон з частотою звучання 256 чи 512 герців. При тесті
Вебера камертон встановлюється на вертекс і пацієнт має сказати, де він краще його чує. При
кондуктивній туговухості він буде чути його краще у «хворому» вусі, а при нейросенсорній
буде краще відчуття здоровим вухом.
При пробі Рінне досліджується повітряну та кісткова провідність у хворому вусі.
При кондуктивній глухоті кісткова провідність краще, ніж повітряна, а при нейросенсорній
глухоті порушена і кісткова і повітряна провідність звуку.
За допомогою аудіометра визначають центральні (велика амплітуда коливань) або
периферійні (мала амплітуда коливань) слухові розлади.
Для дослідження вестибуло-кохлеарного нерва використовують калоричні проби,
ністагмографію, випробування на кріслі Барані, обертову пробу, вестибуло-зіничний
рефлекс, поза Ромберга та інші.

4. Симптоми ураження чутливих нервів

НЕРВИ СИМПТОМИ УРАЖЕННЯ МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Нюховий Аносмія Розпізнавання запахів
Гіпосмія
Гіперосмія
Нюхові галюцинації
Аллоестезія
Дизосмія

Зоровий Амавроз Гострота зору

Амбліопія Кольоросприйняття
Бітемпоральна геміанопсія Поля зору
Біназальна геміанопсія Очне дно
Гомонімні геміанопсії
Гетеронімна геміанопсії
Квадрантна геміанопсія
Мікропсія
Макропсія
Скотома
Фотопсії
Агнозія
Метаморфопсії
Атрофія диску зорового нерва
Застійний диск
Неврит
Слуховий Шум Гострота слуху
Анакузія Проби Рінне, Вебера
Гіпакузія
Гіперакузія
Присінковий Головокружіння (вертіго) Ністагм
Блювота Проба Ромберга
Ністагм Координація
Атаксія Хода
Латеропульсія Обертові проби
 Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент під час підготовки
Термін Визначення
Аносмія повна втрата нюху
Гіпосмія зниження нюху
Гіперосмія загострення нюху
Нюхові галюцинації спостерігаються при подразненні нюхової кори
Аллоестезія відчуття запаху на протилежній стороні
Дізосмія порушення нюху
Амавроз сліпота
Амбліопія зниження зору
Геміанопсія випадіння половин поля зору
Гомонімна геміанопсія випадіння одноіменних половин поля зору
Бітемпоральна геміанопсія випадіння зовнішніх половин поля зору
Біназальна геміанопсія випадіння внутрішніх половин поля зору
Гетеронімна геміанопсія випадіння різноіменних половин поля зору
Квадрантна геміанопсія випадіння чверті поля зору
Мікропсія нерівномірне зменшення об'єкту
Макропсія нерівномірне збільшення об'єкту
Скотома дефект поля зору, кий не зливається з його
перифійними границями
Позитивна скотома хворий в полі зору бачить чорну або білу пляму
Негативна скотома виявляється лише при обстеженні на периметрії
Зорова агнозія розлади розпізнавання предметів і явищ при
збереженні їх зорового сприйняття
Фотопсія поява в полі зору миготливих плям, іскор,
зигзагоподібних ліній
Метаморфопсії розлади зорового сприйняття, які характеризуються
спотворенням форми і розмірів бачених предметів
Афакія відсутність кришталику (внаслідок операції видалення
катаракти)
Міопія короткозорість, порушення зору внаслідок надмірної
рефракції: зображення фокусується перед сітківкою
Гіперметропія, гіперопія далекозорість, порушення зору внаслідок недостатньої
рефракції: зображення фокусується позаду сітківки
Пресбіопія порушення зору, зумовлені віком (як правило-
гіперопія)
Скотома ділянка зниження або відсутності зору (в полі зору),
оточена нормальними ділянками
Сліпа пляма (фізіологічна ділянка сліпоти, зумовлена положенням диску
скотома) зорового нерву (5◦ х 8◦), майже по екватору, у висковій
половині поля зору
Анакузія глухота
Гіпакузія зниження слуху
Гіперакузія неадекватне підсилення звуку
Атаксія розлади координації рухів, незграбні, негармонійні,
неточні рухи
Головокружіння (вертіго) відчуття обертання навколишніх предметів або
власного тіла
Системне головокружіння відчуття обертання предметів в певному напрямку
Несистемне головокружіння відчуття нестійкості, «провалювання»
Ністагм ритмічне посмикування очних яблук в крайніх
відведеннях
 Латеропульсія відхилення хворого в бік при ході

Симптоми ураження нюхового нерва

- Двобічна гіпо- або аносмія може спостерігатися при хронічному або гостому риніті,
поліпозі носа, викривленні носової перегородки, токсичних впливах, атрофічних
процесах у старих людей та в основному пов'язані із захворюваннями слизової носа.
- Однобічна аносмія або гіпосмія може спостерігатися при ураженні первинних
нюхових центрів в передній черепній ямці (нюхова цибулина, нюховий тракт, переня
продирявлена речовина, нюховий трикутник) та спостерігається при пухлинах лобно-
базальних відділів мозку.
- Розлади розпізнання запахів або галюцинації спостерігаються при ураженні кіркових
нюхових центрів в середній черепній ямці в ділянці гіпокампової закрутки,
спричинені пухлинами мозку в середній черепній ямці, при дислокаційному синдромі
при парасагітальних пухлинах, при оклюзійному процесі в задній череній ямці.

Симптоми ураження зорового нерва

Ураження Клінічна картина

Зоровий нерв Амавроз чи амбліопія цього ока*
Зоровий перехрест Двосторонній амавроз*
Внутрішня частина хіазми Бітемпоральна гетеронімна геміанопсія*
Зовнішня частина хіазми Біназальна гетеронімна геміанопсія*
Зоровий тракт Контралатеральна гомонімна геміанопсія*
Латеральне колінчасте тіло Контралатеральна гомонімна геміанопсія*
Пучок Граціолє у внутрішній Контралатеральна гомонімна геміанопсія. Одночасно виникає
капсулі центральна геміплегія та геміанестезія
Пучок Граціолє у Частіше – квадрантні гомонімні контралатеральні геміанопсії;
променистому вінці вискова частка – верхнє квадрантна, тім’яна -
нижнєквадрантна
Потилична частка мозку Гомонімна контра латеральна геміанопсія зі збереженням
центрального зору
Подразнення кори потиличної Зорові галюцинації: складні за малюнком, змістом. Можуть
частки бути метаморфопсії.
Ізольоване ураження кіркового Центральні або периферійні симетричні скотоми, при яких
центру (поля 17,18,19) збережена макулчрна зона, зорова агнозія, фотопсії,
метаморфопсії
Неврит зорового нерва Гіперемія диску зорового нерва, збільшення його в розмірах,
(нейроінфекція) вени розширені, «розмиті межі».
Атрофія диску зорового нерва Межі диску зорового нерва звужені, сам диск має блідий
відтінок, артерії та вени значно звужені
Застійний диск зорового нерва Вибухання диску зорового нерва в порожнині ока, розмиті
межі, характерний вигин судин очного дна
* - в цих випадках освітлення «сліпої» половини сітківки не дає звуження зіниці
(зіничний рефлекс), на відміну від уражень далі від колінчатого тіла (пучок Граціолє,
кора потиличної частки мозку, де рефлекс збережений).

Зміни очного дна при неврологічних захворюваннях, найчастіше, можуть бути

наступними:
 Набряк диску зорового нерву, застійні явища – як наслідок хронічного підвищення
внутрішньочерепного тиску (внутрішньочерепна гіпертензія), при пухлинах мозку,
гідроцефалії та з інших причин: утруднення венозного відтоку від ока в порожнину
черепа. Диск збільшений у розмірі, його границі розмиті, стушовані, він грибовидно
 вибухає у скловидне тіло, вени різко розширені, звивисті. Гострота зору може довго не
страждати, як і поля зору.
 Неврит зорового нерву (як наслідок біжучого запального процесу в порожнині черепа –
менінгіти, енцефаліти, чи як самостійне захворювання очного нерву): диск збільшений у
розмірах, границі нечіткі, яскраво гіперемований. Але різко падає гострота зору та
звужуються границі полів зору. Ретробульбарний неврит може не проявити себе змінами
на очному дні (множинний склероз), але страждають раптово гострота та поля зору.
 Атрофія диску зорового нерву – первинна (отруєння метиловим спиртом, нейросифіліс,
множинний склероз – деколорація вискових половин) та вторинна (після тривалого
набряку чи перенесеного невриту. Диск маленький, блідий (білий при первинній атрофії
та сірий при вторинній, за рахунок відкладення гемосидерину), з чіткими границями,
звуженими судинами. Гострота зору суттєво знижується і поля зору звужуються.

Симптоми ураження слухового нерва

Основним проявом порушення функції вестибулярної системи є головокружіння –
найчастіша після головного болю скарга хворих. До нього звичайно додаються суб’єктивні
відчуття порушення рівноваги, зміни ходи, тенденції до падінь. Об’єктивним феноменом, що
можна спостерігати, є ністагм, який може бути викликаним крайніми відведеннями очних
яблук, слідкуючими рухами очей, або бути спонтанним, при погляді прямо.
Головокружіння прийнято ділити на істинне та неістинне. Істинне головокружіння
характеризується як дискомфортне відчуття руху чи обертання в певній площині
(суб’єктивне – коли є відчуття обертання чи руху самої людини відносно оточуючого світу і
об’єктивне - відчуття обертання навколишнього світу, об’єктів, предметів коло пацієнта),
відчуття провалювання тощо. Неістинне головокружіння характеризується неприємними
відчуттями запаморочення, слабкості, обертання «в голові», відчуттям нестійкості, хитання,
притуплення, що супроводжується тривогою (наприклад, ситуаційне головокружіння при
клаустрофобії, агорафобії, панічних атаках тощо). Слід достеменно встановити тип відчуттів,
кваліфікувати його, бо від цього залежить висновок про природу головокружіння.
Пов’язане з ушкодженням вестибулярного апарату головокружіння, як правило, є
істинним, супроводжується ністагмом, нудотою, блювотою, змінами артеріального тиску та
пульсу, пітливістю, значно посилюється при рухах головою, вимушує пацієнта завмирати,
обираючи найбільш спокійне положення.
Прикладом неістинного головокружіння може бути фізіологічний феномен – відчуття
головокружіння на висоті чи «морська хвороба» - за рахунок незвичної зорової стимуляції
(земля чи підлога знаходяться значно далі звичайного) чи гіперстимуляції вестибулярного та
зорового апаратів виникає неузгодженість потоків імпульсів в центральну нервову систему і
відчуття головокружіння.
В результаті часткового перехрещення слухових шляхів в стовбурі мозку,
одностороннє ураження слухових шляхів вище стволової частини мозку порушень слуху не
викликає, оскільки функція повністю компенсується протилежною півкулею. Ураження
слухових шляхів нижче стовбура мозку супроводжується або зниженням слуху –
гіпоакузією, або повною втратою його – анакузія.

При ураженні присінкового нерва виникають розлади орієнтації в просторі, рівноваги,

координація рухів, оскільки порушується зв'язок з мозочком, ністагм – з ядрами окорухових
нервів, запаморочення, блювота – вплив блукаючого нерва. Ці розлади можуть виникнути в
результаті захворювань внутрішнього вуха, патології в мосто-мозочковому куті, мозковому
стовбурі, мозочку і корі головного мозку. Слід зазначити, що в результаті тренувань
наступає звикання до вестибулярних навантажень.

Ураження Клінічна картина

Слухового нерва Зниження слуху на низькі звуки, шум, дзвін у вухах, невелике
коливання кривої аудіограми
Корінця слухового нерва в невеликі коливання прямої на аудіограмі, головокружіння,
мосто-мозочковому куті
Слухових нервів в стовбурі Двобічне зниження слуху, більше на низькі тони, великий
мозку
Чотирьохгорбкового тіла
Медіального колінчастого тіла Болюче відчуття шуму, голосних звуків, причому всі звуки
Слухової кори
Вестибулярних рецепторів
Вестибулярного нерва
Стовбура мозку
Чотирьохгорбкового тіла
Кікрової зони
нудота, блювота, ністагм, парез лицевого нерва, зниження
слуху
розмах кривої на аудіограмі, альтернуючий синдром, ністагм,
головокружіння, нудота, блювота
Двобічна глухота
сприймаються як надзвичайно голосні
Вербальні (слухові) галюцинації та слухова агнозія (хворий
перестає впізнавати голоси рідних і свій власний)
Системне головокружіння, зниження слуху, горизонтальний
ністагм
Інтенсивність системного головокружіння залежить від
положення голови, горизонтально-ротаторний ністагм,
нестійкість в позі Ромберга (латеропульсія в бік ураження),
шум у вусі і нерідко зниження слуху
Ністагм, змінюється в різних положеннях голови, атаксія,
латеропульсія
Конвергуючий ністагм
Несистемне головокружіння

5. Тестові завдання та ситуаційні задачі для самоконтролю знань

№ п/п Тестові завдання та ситуаційні задачі Еталон
відповіді
1 Хворий чоловік 37 років звернуся до ЛОРа зі скаргами на втрату В
нюху справа. При огляді змін з боку слизової оболонки носа не
виявлено. Яка структура нюхового аналізатора постраждала?
А) нюховий тракт справа
В) нюховий нерв зліва
С) слизова оболонка носа
D) кора скроневої частки
Е) кора тім’яної частки
2 У хворого виникають розлади нюху, коли знайомі запахи нагадують В
запах сірководню. Такі розлади виникли за короткий період часу
після автомобільної аварії. Вказані розлади носять характер нападів,
є короткотривалими, але частота цих нападів зростає. Який
клінічний синдром у цього хворого?
А) джексонівська чутлива епілепсія
В) нюхові галюцинації
С) джексонівська рухова епілепсія
D) зорові галюцинації
Е) слухові галюцинації
3 У молодого чоловіка 28 років, після перенесеного грипу погіршився С
зір. Хворий консультований окулістом, виявлено зниження гостроти
зору, змін на очному дні не виявлено. Вкажіть, як називається
описаний синдром?
А) амавроз
В) астигматизм
С) амбліопія
D) гіперметропія
Е) косоокість
4 У чоловіка 34 років після перенесеної черепно-мозкової травми В
виявлено амавроз справа та атрофію диску зорового нерва на очному
дні. Вкажіть рівень ураження зорового аналізатора.
 А) зоровий тракт
В) зоровий нерв
С) зорове перехрестя
D) пучок Граціоле
Е) кора головного мозку
5 У хворого 45 років після перенесеного менінгоенцефаліту виявлено С
правобічну геміанопсію та відсутні зіничні реакції на світло.
Вкажіть, де знаходиться патологічне вогнище.
А) зоровий нерв зліва
В) зоровий нерв справа
С) зоровий тракт зліва
D) зоровий тракт справа
Е) пучок Граціоле справа
6 В анамнезі у хворої 60 років - ГПМК. Після проведеної томографії Д
головного мозку описано гіподенсні вогнища в потиличній частці.
Які зміни зору можуть виникати?
А) гомонімна геміанопсія
В) гетеронімна геміанопсія
С) амавроз
D) квадрантна геміанопсія
Е) амбліопія
7 Хворий 62 років, скаржиться на те, що йому стало важко читати, В
газету чи книжку треба пересувати зліва направо і навпаки;
збільшилися в розмірі кисті та ступні. Підозрюють пухлину гіпофіза.
Який клінічний синдром підтверджує діагноз?
А) біназальна геміанопсія
В) бітемпоральна геміанопсія
С) правобічна геміанопсія
D) лівобічна геміанопсія
Е) квадрантна геміанопсія
8 Хворий 62 років переніс ГПМК в басейні правої середньої мозкової С
артерії. При об’єктивному огляді виявлено парез погляду вправо,
випадіння полів зору, лівобічний геміпарез, лівобічну гемігіпестезію
всіх видів чутливості. Які розлади зору можуть виникнути у цього
хворого?
А) біназальна геміанопсія
В) бітемпоральна геміанопсія
С) правобічна геміанопсія
D) лівобічна геміанопсія
Е) квадрантна геміанопсія
9 У хворого періодично виникають короткочасні відчуття С
неприємного запаху, які здебільшого закінчуються генералізованим
судомним нападом. Вкажіть локалізацію патологічного вогнища?
А) слизова оболонка носа
В) кора лобової частки мозку
С) кора скроневої частки мозку
D) нюхові цибулини на основі мозку
Е) первинні нюхові центри
10 Хворий М., 22-х років півроку тому переніс черепно-мозкову В
травму. У нього підозрюють аневризму кавернозного синуса. Який
патологічний синдром підтверджує діагноз:
А) біназальна геміанопсія
В) бітемпоральна геміанопсія
С) правобічна геміанопсія
 D) лівобічна геміанопсія
Е) квадрантна геміанопсія

11 Хворий 32 років після перенесеної ЧМТ за 6 місяців почав Е

скаржитися на приступи миготіння перед правим оком, які
нагадують «іскри», «мушки», «плямки». Таких приступів було 5
протягом місяця. Об’єктивно: виявлено лівобічну геміанопсію,
геміанестезію, елементи амнестичної афазії, зорові галюцинації,
алексію. Вкажіть де знаходиться патологічне вогнище.
А) променистий вінець
В) зоровий горб
С) основа мозку
D) внутрішня капсула
Е) потилична частка
12 Пацієнт 42 років скаржиться на сильний пульсуючий біль в правій В
половині голови. З анамнезу відомо, що тиждень тому впав на
вулиці, вдарився головою. Через 7 днів з’явилися розлади зору:
«зірки» перед очима, мерехтіння, обриси предметів стали не
чіткими. Такі прояви виникають на короткий час, тривають декілька
секунд та зникають. Кількість подібних нападів зростає протягом
доби. Вкажіть які розлади зору описані.
А) випадіння поля зору
В) зорові галюцинації
С) амавроз
D) амбліопія
Е) зорова агнозія
13 Пацієнтка 64 років перенесла ГПМК за тромбоішемічним типом. В С
анамнезі – гіпертонічна хвороба близько 10 років. Родичі пацієнтки
скаржаться на те, що вона їх не впізнає; але при спілкуванні може
звернутися по імені. При огляді невролога виявлено слабкість
конвергенції з обох сторін, горизонтальний ністагм, анізорефлексію,
патологічні симптоми Марінеску-Радовічі та Аствацатурова. При
пальце-носовій пробі – легкий інтенційний тремор. Який
патологічний синдром у хворої?
А) амавроз
В) геміанопсія
С) зорова агнозія
D) семантична афазія
Е) амнестична афазія
14 Хворий 48 років, скаржиться на шум і дзвін у лівому вусі, зниження В
слуху на ньому, а також головокружіння у вигляді втрати рівноваги і
похитування предметів.(АТ - 130/70 мм.рт.ст.), пульс 72 уд. в 1
хвилину. Випадіння кореального рефлексу зліва, зниження слуху на
ліве вухо (шепітна мова справа 6 м, зліва – 2 м). Кісткова провідність
вкорочена зліва. Яке захворювання у хворого?
А) невринома слухового нерва
В) неврит слухового нерва
С) невралгія трійчастого нерва
D) пухлина мосто-мозочкового кута
Е) Валенберга-Захарченко синдром
15 Хвора 45 років скаржиться на напади головокружіння, які В
супроводжуються нудотою; виникають декілька разів на рік. Відомо
з анамнезу, що не може їздити в автомобілі, літати в літаку, кататись
на гойдалці. Останній напад був важчим за попередні:
 головокружіння утримувалося декілька годин, спостерігалося
блювання. Неврологічний статус: лежить із заплющеними очима,
просить не турбувати. При огляді функції окорухових нервів
спостерігається погіршення стану. Виявлено ністагм, невпевненість
при виконанні пальце-носової проби та адіадохокінез з обох сторін.
Перевірити пробу Ромберга не вдається. При спробі встати –
головокружіння посилюється, виникають позиви до блювання.
Розладів чутливості не виявлено. Сухожилкові та періостальні
рефлекси симетричні. Виявлено зниження слуху на праве вухо.
Назвіть вид атаксії, яка розвинулася у пацієнтки.
А) мозочкова
В) вестибулярна
С) лобна
D) сенситивна
Е) істерична
16 У хворого 69 років після переохолодження виник сильний біль в С
лівій половині голови, ділянці чола та лівого ока. Через 3 дні, на
фоні температури тіла 38,2 С зявилися висипання на чолі зліва та
лівій верхній повіці. Функція інших черепних нервів збережена.
Сухожилкові рефлекси симетричні. Координаторних розладів не
виявлено. Вкажіть, де знаходиться патологічне вогнище.
А) довгастий мозок
В) Вароліїв міст
С) Гасеровий вузол
D) периферійний нерв
Е) таламус
6. Орієнтовна карта для організації самостійного вивчення теми і оволодіння
професійними вміннями і навиками

Завдання Вказівки Примітки

Вивчити: Намалювати схеми
1. Анатомію нюхового, зорового,
чутливих слухового та
черепно- вестибулярного
мозкових нервів аналізаторів та системи
(I, II, V, VIII трійчастого нерва
пари), їх шляхи
до кори
головного
мозку,
особливості
кіркової
іннервації.
2. Симптоми Скласти таблицю
ураження диференційної
нюхового діагностики різних рівнів
аналізатора ураження
3. Симптоми Скласти таблицю
ураження диференційної
зорового діагностики різних рівнів
аналізатора ураження
4. Симптоми Скласти таблицю
ураження диференційної
слухового та діагностики різних рівнів
вестибулярного ураження
аналізатора
5. Симптоми Скласти таблицю
ураження диференційної
системи діагностики різних рівнів
трійчастого ураження
нерва
Оволодіти: Виконувати в наступній
1. Методикою послідовності:
обстеження I, II, 1. при дослідженні нюху
V, VIII пар хворому підносять за
черепно- чергою то до однієї то до
мозкових нервів. другої ніздрі різні пахучі
речовини (мятні краплі,
настійка валеріани,
камфорне масло,
лавандова олія та ін.) Не
слід використовувати
речовини з сильно
подразнюючим запахом
(нашатирний спирт,
оцет), які подразнюють
закінчення трійчастого
нерва.
2. при дослідженні
зорового аналізатора
оцінюють гостроту зору,
поля зору,
кольоросприйняття, очне
дно.
3. при дослідженні
системи трійчастого
нерва визначають
поверхневу чутливість
кожної з 3-х гілок а
також в зонах Зельдера.
4. при дослідженні VIII
пари для диференційної
діагностики
звукопровідного та
звукосприймаючого
апарату використовують
проби Рінне та Вебера
2. 1. вивчити скарги
Діагностичними хворого
алгоритмами та 2. зібрати анамнез
проводити захворювання
диференційну 3. провести фізікальне
діагностику обстеження
уражень різних 4. визначити патологічні
рівнів зорового симптоми та синдроми
аналізатора та 5. узагальнити отримані
системи дані
трійчастого 6. встановити топічний
нерва діагноз

8. Контрольні запитання за темою:

1. Де знаходиться вогнище ураження при однобічній аносмії?

2. Де знаходиться вогнище ураження при правобічному амаврозі у поєднанні з атрофією
диску зорового нерву?
3. Де знаходиться вогнище ураження при бітампоральній геміанопсії у поєднанні з
побліднінням дисків зорових нервів?
4. Де знаходиться вогнище ураження при лівобічній назальній геміанопсії?
5. Де знаходиться вогнище ураження при двобічному амаврозі?
6. Де знаходиться вогнище ураження при правобічній геміанопсії та відсутності реакції
зіниць на світло?
7. Де знаходиться вогнище ураження при правобічній геміанопсії та збереженій реакції
зіниць на світло?
8. Де знаходиться вогнище ураження при лівобічній геміанопсії, лівобічній
геміанестезії, лівобічному центральному геміпарезу?
9. Де знаходиться вогнище ураження при нижній лівобічній квадрантній геміанопсії?
10. Де знаходиться вогнище ураження при зоровій агнозії?
11. Які симптоми ураження при невриті очного нерва (1 гілки трійчастого нерва)?
12. Які симптоми ураження при невриті максилярного нерва (2 гілки трійчастого нерва)?
13. Які симптоми ураження при невриті мандибулярного нерва (3 гілки трійчастого
нерва)?
14. Які симптоми ураження при гангліоніті Гассерового вузла?

9. Список рекомендованої літератури:

1.Григорова І.А. Неврологія : національний підручник / за ред. проф.
І.А.Григорової, проф. Л.І.Соколової. – Київ : «Медицина», 2015. – 640с.
2.Гудфеллоу,Джон А. Обследование неврологического больного / пер. с англ.
под. ред. В.В. Захарова.-М.: ГЕОТАР-медиа,2017.208с.
3. Методи обстеження неврологічного хворого: Навч. посіб. для мед. ВНЗ ІІІ—
ІV р.а. Рекомендовано ВР НМУ ім. О.О. Богомольця / За ред. Л.І. Соколової, Т.І.
Ілляш. — К., 2015.144 с.
4. Неврологія з нейростоматологією : Навч. посібник для студ. стомат.
факультетів вищ. мед. навч. закладів / за ред Л.І. Соколової. - К. : ВСВ
"Медицина", 2018. 126 с.
5.Неврологія : підручник для вищ. навч. закл. І-ІІІ р. акред. / Т. І. Кареліна, Н.
М. Касевич ; за ред. Н. В. Литвиненко. - 2-ге вид., виправлене. - К. : Медицина,
2017. - 288 с.
6. Скоромец А. А. Топическая диагностика заболеваний нервной системы / А.
А. Скоромец, А. П. Скоромец, Т. А. Скоромец. - Москва : Политехника, 2014.
628 с.
7. Топічна діагностика патології нервової системи. Алгоритми діагностичного
пошуку. Шкробот С.І., Салій З.В., Бударна О.Ю.. Укрмедкнига, 2018,156с.