ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

ВІДЧУТТЯ ТА СПРИЙМАННЯ
Test your brain: Відео Ви не повірите власним очам

Історія дівчинки, котра не відчуває болю, голоду та втоми

Ісhttp://thehumorguide.com/meet-the-girl-who-does-not-feel-pain-hunger-or-
fatigue/
З книжки «40 исследований…» Turnbull C.M. То, что вы видите – это то, чему вы
научились . – с. 55-64

Для початку, зауважимо, що коли мова йде про когнітивну (укр. часом
перекладають як пізнавальну) сферу особистості мають на увазі процеси обробки
інформації про зовнішній та внутрішній світ, а саме: - відчуття та сприймання; -
пам'ять, - увагу, - мислення та - уяву. Традиційно емоції не вважають когнітивним
процесом. Хоча на даний час це відділення вважають штучним і проводять
дослідження у ділянці когнітивної психології емоцій. Також когнітивні процеси
включають здатність думати про власні думки, способи та методи їх організації - що
називають метакогніціями (metacognition and includes metamemory etc.).

Цікаво, що багато аналогій можна провести між процесом

сприйняття, зокрема зорового (як найбільш очеводного та дослідженого) та
когнітивними процесами.

Наші знання про світ не зберігаються в окремих комірках, натомість

утворюють мережу асоціативно пов'язаних ідей. При цьому кожен цілісний
образ містить одразу кілька елементів. Це дає можливість зберігати та
використовувати багато інформації про світ.

Звідки походять наші знання про навколишній світ?

Чи можна порівняти наші органи чуття з камерою, котра пасивно фіксує об’єкти, на
котрі вона скерована?

Одним з перших, хто задав собі це питання був Джон

Лок (17ст). Він висунув припущення про те, що людина від
народження є пустою дошкою “tabula rasa”, на котру
поступово записується вся інформація про світ довкола.

John Locke (1632–1704) English

philosopher and one of the first advocates
for empiricism.

© Широка А.О.., 2020 Страница 1

 Якісно відмінний погляд на природу сприймання
запропонував Еммануїл Кант (1724-1804). Він
стверджував, що відчуття та сприймання є можливими
лише тому, що наш мозок працює такими чином, що
організовує отриману зі світу інформацію певним
чином. І це є його вродженою здатністю – активно за
певними вродженими законами організовувати психічну
реальність у відгук на сприйняту інформацію. Відтак він
припустив, що існують вроджені категорії (Кант називав
їх формами аперцепції) часу, просторового відношення,
причинності. І без цих вроджених категорії наш досвід
Immanuel Kant
залишався би хаотичним та безсенсовним. Сучасна наука
(1724–1804)
багато в чому підтверджує цю тезу Канта, висунуту ним
German philosopher
ще у 18 столітті.
who advocated for
innate categories of
experience.

ВІДЧУТТЯ ТА СПРИЙМАННЯ ВІД САМОГО НАРОДЖЕННЯ

Від самого народження нюх сформований достатньо добре. Також на слух немовля
може розрізнити різні тони та різну гучність. З самого раннього віку діти починають
надавати перевагу материнському голосу з-поміж інших жіночих голосів (Aslin, 1987;
DeCasper & Fifer, 1980). Зір у немовлят недостатньо розвинений, вони близькозорі, можуть
добре бачити лише на відстані рук матері, при цьому вони розрізняють тони та яскравість
кольорів і можуть слідкувати очима за рухомим стимулом (Aslin, 1987; Bornstein, 1985).

Але діти з раннього віку не просто набір сенсорних сигналів та моторних реакцій,
натомість ці всі сенсорна та моторні можливості мають під собою складну організацію. За
результатами сучасних досліджень, про котрі мова піде нижче, немовлята від самого
народження мають зародки уявлень про об’єкти зовнішнього світу, числа та навіть наміри
інших людей і вони використовують ці уявлення для організації власного досвіду. І в тому
сенсі внутрішній світ немовлят дуже нагадує внутрішній світ дорослої людини.

РАННІ УЯВЛЕННЯ ПРО ФІЗИЧНІ ОБ’ЄКТИ

Зверніть увагу на картинку знизу, де частина людини прихована за воротами.

© Широка А.О.., 2020 Страница 2

 При цьому ми з Вами будемо 100% впевнені, що як тільки ворота відкриються, за
ними ми побачимо цілісну людину. І будемо дуже здивовані, коли побачимо людину з
проміжками в окремих місцях.
Чи немовлята здатні сприймати об’єкти так само? Щоб перевірити цю тезу було
зроблено багато досліджень, більшість з котрих засновані на процедурі звикання
(habituation procedures) – немовля постійно пред’являється однаковий стимул.

В одному з досліджень немовлятам пред’являли палицю, котра рухалась за бруском

вздовж нього. Палиця рухалася доти, доки немовляті не ставало нудно і воно починало
відволікатися на сторонні стимули.
І тоді відбувався один з двох тестів: перший – це цілісна палочка, котра тепер
рухалася так само, однак попереду неї більше не було бруска; і другий – палочка поділена
на частинки, однак так само без бруска.
Припускалося, що якщо дитина сприймала цю палочку від самого початку як
цілісну, то поява її без бруска не викличе сильного здивування і не приверне уваги дитини
на відміну від розділеної палиці.

Результати виявилися однозначними: 4-місячні діти довше спостерігали за

роз’єднаною палицею, ніж цілісною. А це означає, що друге зображення вони спостерігали
як нове. А палочку за бруском від самого початку вони сприймали як цілісну (Kellman &
Spelke, 1983; Kellman, Spelke, & Short, 1986; also Johnson, 2004).
В інших дослідженнях було показано, що немовлята від самого початку сприймають
об’єкти за формою, розміром та місцем розташування.

В одному з досліджень 6-місячним немовлятам показували слайди з різною

кількістю об’єктів. Кожен зі слайдів показував рівно три об’єкти: наприклад три гребінця,
три вилки, три губки тощо. Також на одному слайді могли бути показані: гребінець, вилка
та губка, або бутила, щітка та іграшковий барабан. Також на кожному слайді ці предмети
були по різному розташовані: два зверху – один знизу, вертикально, горизонтально і т.д.

Чи зможуть немовлята встановити, що ці всі слайди мають щось спільне між собою?
Щоб це з’ясувати була використана процедура звикання. З часом діти нудилися від
спостереження за слайдами і починали відволікатися, однак раптово їм пред’являли слайд
з двома об’єктами. Що тоді? Вони триваліший час спостерігали таку картинку. Висновок –
певне уявлення про кількість об’єктів існує у дітей від самого початку (Starkey, Spelke, &
Gelman, 1983, 1990).

Окрім цього діти народжуються готовими сприймати людські обличчя та вираз

емоцій на них.

© Широка А.О.., 2020 Страница 3

 А також діти від самого народження мають «теорію психічного» (Theory of mind)
Theory of mind The set of interrelated concepts we use to make sense of our own thoughts,
feelings, and behaviors, as well as those of others. Діти від самого народження дуже чутливо
налаштовані на емоційні сигнали дорослих: вміння витлумачити поведінку батьків є
принциповим для їхнього виживання.

Вони мають певне розуміння намірів інших людей: те, що дії інших – не просто рухи у
просторі, а мають певну мету.

Steel face experiment

Немовля чутливо реагує та намагається скоординувати свою поведінку з мамою. Від

самого початку це взаємний процес.

Наведені вище приклади про те, що люди від самого народження налаштовані
відчувати та сприймати цей світ у людський спосіб, який в процесі розвитку стає чим більш
інтегрованим (різні ділянки мозку чим далі, тим сильніше взаємодіють між собою) та
диференційованим (в збагаченому стимулами середовищі розвитку люди набувають дуже
багато різних вмілостей).

Рибка (дитинка) – дорослий (свідомість)

1. ОСНОВНІ ПИТАННЯ ПСИХОФІЗИКИ

➢ На скільки точно світ, котрий є довкола

нас, відображається нашими органами
чуття?
➢ Який стимул впливає на виникнення
якого виду чутливості?
➢ Яким чином у людини створюється
цілісне та узгодження сприйняття
реальності?

Уявіть як Ви заходити на кухню і відчуваєте там певні запахи страви, котра

готується. І в цей момент Ви ставите собі запитання: з чого зроблена ця страва? Так
от, це питання є достатньо типовим для психофізики: що це за хімічні та фізичні
стимули, котрі викликають у Вас відчуття запаху та смаку?

© Широка А.О.., 2020 Страница 4

 На скільки багато потрібно додати спецій, щоб страва смакувала по новому і її
було приємно коштувати? Це так само психофізичне питання, оскільки стосується
того, яка існує залежність між кількістю спецій і смаковими відчуттями?

А також, яку найменшу кількість спецій слід додати, щоб у людина відчула
відмінність у смаку?

• Константа Вебера

Важливість ролі пропорції (а не абсолютного значення) вперше задокументував

Вебер (E.W.Weber, XIX century). Він записав його формулою:

∆I
=с
I
І – інтенсивність стандартного стимулу (певне вихідне значення стимулу); ∆I –
кількість стимулу, котру потрібно додати до вихідного значення, щоб з’явилася ледь
помітна відмінність у відчуттях; с – константа.

Закон Вебера є важливим, оскільки він дозволяє порівняти чутливість різних

сенсорних систем (наприклад, дізнатися, чи зорова чи слухова чутливість є
сильнішою?). Ми не можемо напряму порівняти яскравість світла та гучність звуку.
Це різні одиниці виміру. Однак ми можемо порівняти константи Вебера для цих двох
модальностей. Якщо константа має мале значення, то це означає що модальність є
дуже чутливою до змін фізичних стимулів і навпаки.

Враховуючи ці данні ми тепер знаємо, що люди мають вищу чутливість до

яскравості світла (1,6%), ніж до змін у вазі (2%), або до змін у гучності (10%). Інші
показники константи Вебера наведені у таблиці.

© Широка А.О.., 2020 Страница 5

Також цікаво знати, яка існує залежність між інтенсивністю стимулу та інтенсивністю
досвіду людини. Умовно кажучи, якщо Ви будете постійно добавляти певну порцію
цукру в чай, як будуть змінюватися Ваші відчуття цього напою. Вам буде ставати
все солодше та солодше чи в певний момент Вам стане все рівно від кожної
наступної ложки цукру?

• Закон Вебера-Фехнера

Так от, вони будуть змінюватися по Закону Фехнера (Іноді називають Законом
Вебера-Фехнера):

S = к log I

де S – зміни у чутливості людини; І – фізична величина стимулу; k – константа, котра

для різних сенсорних систем буде різною.

Цей закон добре описує майже всі види чутливості, окрім больової (оскільки для болю
навіть незначна зміна у подразнику (мінімально на 3,3%) викличе достатньо сильні
больові відчуття, і поступової адаптації до болю не відбудеться).

• Визначення нижнього пору чутливості

Якщо на перший погляд здається, що визначити мінімальне значення подразника, який

здатна сприйняти людина, це легка справа, то в реальності існує велика перешкода.

На запитання «Чи Ви щось бачите?» одні люди відповідають достатньо точно,

натомість інші - схильні довго не помічати мінімальні стимули (поки 100% не будуть
впевненими у тому, що бачать), а ще інші – схильні помічати їх навіть там, де реально
немає (ймовірно, через самовпевненість).

Тому для визначення мінімального порогу чутливості придумали спеціальну

процедуру: людині у випадковій послідовності в одних випадках пред’являють, а в
інших – не пред’являють певний мінімальний подразник.

І тоді відслідковують 4 показника:

© Широка А.О.., 2020 Страница 6

 Реакція людини
Людина відчула Людина не відчула
подразник і подразник і
сказала ТАК сказала НІ
Стимул присутній Вказує на Вказує на
чутливість людини відсутність порогу
чутливості
Стимул відсутній Вказує на Вказує на
відсутність чутливість людини
чутливості людини
Відтак враховується не просто кількість правильних відповідей, а пропорція між
правильними та неправильними відповідями людини. І цей показник буде
набагато точніше виявляти рівень чутливості людини до подразника.

Значення нижнього абсолютного порогу чутливості для різних

модальностей
Орган чуття Значення нижнього абсолютного порогу чутливості
Зір Здатність сприймати ясної темної ночі полум’я свічки на
відстані 4 8 км від ока
Слух Здатність сприймати цокання наручного годинника в повній
тиші на відстані 6 м
Смак Відчуття присутності однієї чайної ложки цукр в розчині,
який містить 8 л води
Запах Відчуття наявності однієї краплини духів у приміщенні
шести кімнат
Дотик Відчуття руху повітря від падіння крила мухи на поверхню з
відстані 1 см

Як виникає чутливість ?

Як відбувається, що поклавши певну речовину на язик, вже за кілька секунд ми

можемо сказати: «Це солодке! Це шоколад!»

Це питання наштовхує на думку, що слід починати наші роздуми від фізичних

властивостей стимулу, після чого подивитися на електрохімічні властивості процесу
передачі імпульсу; тоді – як нервова система сприймає та аналізує сигнал; і зрештою
– як виникає свідоме переживання – «Це шоколад!» або «Це прекрасна небесна
блакить!»

Як відбувається перехід від фізичного світу до суб’єктивної реальності?

Ще 200 років тому Йохансен Мюллєр показав, різні типи сенсорних сигналів
виникають внаслідок стимуляції різних нервів. Наприклад, якщо стимулювати
оптичний нерв (чи світлом чи стлумом, чи механічно) – це призведе до виникнення
зорової чутливості, якщо слуховий – «зазвенить у вухах» (навіть за відсутності
адекватного подразника).

© Широка А.О.., 2020 Страница 7

 Whether it comes from
light or some other source, stimulation of
the optic nerve causes the sense of seeing.
This is why boxers sometimes “see stars.”
The punches they receive cause the head to
move abruptly, making the eyeballs press
briefly against their eye sockets. This
pressure mechanically stimulates the optic
nerves and makes the stars appear

Як так стається, що навіть в середині однієї модальності ми сприймаємо різні

якісні характеристики сигналу? Наприклад, різні кольори, смаки, звуки?

Ймовірно, якісно відмінні відчуття з’являються в наслідок стимулюції відмінних

нейронів. Умовіно кажучи, спалахування «червоних нейронів» - призведе до
відчуття червоного кольору і т.д. (Ці ідеї було названо ТЕОРІЄЮ СПЕЦИФІЧНОСТІ)

Частково ця теорія є добре підтверджена. Наприклад, дійсно існують специфічні

нейрони, котрі реагують на біль.

Втім частіше нервовий сигнал народжується не з запалення окремих специфічних

нейронів, а зі спалахування певної типової комбінації нейронів і саме це
призводить до певного типу сигналу. (Так звучить ТЕОРІЯ ПАТТЕРНІВ)

• Явище сенсорної адаптації

Сенсорна система відповідає на інтенсиність вихідного стимулу (Більше цукру в
чаї буде відчуватися солодшим на смак, ніж менша кількість). Однак також відомо.
Що сенсорні системи реагують на зміни: солодкий чай після гіркої таблетки буде
відчуватися солодшим; тепла кімнала після холодної вулиці буде відчуватися
теплішою і т.д.

З цим явищем повязаний феномен сенсорної адаптації: наш сенсорний апарат

реєструє нові стимули набагато сильніше , натомість якщо його інтенсиність не
змінюється, то відбувається зниження чутливості (сенсорна адаптація до
стимулу).

Цікаво, якщо певний час

Keep staring at
the black dot. After a while, the gray haze
прицільно дивитися в одну точку
– то контур довкола неї почне
скорочуватися. Так, відбуваля
сенсорна адаптація. Однак як
тільки ви поворушите очима –
фон знову з’явиться. За рахунок
мікрорухів, котрі постіно
відбуваються в очах, і котрі ніби
«обмацують світ докола» -
дозволяють передавати до мозку
постійно нову інформацію, що
оновляє картинку світу і він не

© Широка А.О.., 2020 Страница 8

 around it will appear to shrink зникає з перед наших очей (навіть
якщо ми годину дивимося на
екран комп’ютера чи у вікно).

Сенсорна адаптація загалом має велике значення – оскільки з точки зору

виживання особливий пріорітет мають нові, особливо раптові стимули,
натомість старі можуть залишатися непомітними.

3 ОБРОБКА ТА КОДУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ У ЗОРОВІЙ СИСТЕМІ

Науковці досліджували візуальну систему багатьох тварин. Виявилося, що,
наприклад, жаби для власного виживання потребують лише кілька параметрів
інформації. Відтак їхній мозок містить всього кілька різних клітин-детекторів (Lettvin,
Maturan, McCulloch, & Pitts, 1959).

Натомість більшість ссавців потребують більш детальнішу формацію про світ

довкола, відтак в них є багато детекторів.
David Hubel and Torsten Wiesel, who won a Nobel Prize for
their research

Ці науковці спершу досліджували котів, а пізніше приматів.

Їм вдалося описати існування окремих рецептивних полів,
котрі у зоровій корі відповідають за сприйняття та
опрацювання різних типів інформації (про рух, відстань,
глибину, колір, кути тошо). Чим далі передається
інформація від одного до іншого рівня нейронів – вона
укрупнюється і дозволяє перейти від ліній до форм від
форм до змістовних елементів (ага – це буква Я, а це собака,
а це машина, що рухається повз мене і т.д.)

• Основні закони сприймання

ОДНАК ЗА ЯКИМИ ПРИНЦИПАМИ ЧИ ЗАКОНАМИ ОКРЕМІ ВЛАСТИВОСТІ
ІНТЕГРУЮТЬСЯ У ЦІЛІСНУ КРАТИНКУ ПРО СВІТ?

Згадайте якусь іноземну пісню, котру Ви переспівували на власний лад, а коли

дізналися про справжні слова – були дуже здивовані.
Це показує, як неповна інформація, котру ми отримуємо зі світу дуже швидко
опрацьовується на осмислюється мозком на власний лад.

Типово наше сприймання є достатньо точним, однак буває і навпаки.

Як так відбувається, що ми сприймаємо собаку, навіть якщо бачимо її частково

схованою за деревом? Або бачимо стільчик, навіть якщо на ньому хтось сидить?
Подивіться уважно на картинку. Чому не зважаючи на тінь та дерева ми сприймає
чоловіка як центральну і основну фігуру, а все решта бачимо як менш важливий фон?

© Широка А.О.., 2020 Страница 9

Як нам вдається майже повністю зігнорувати тінь? Хоча вона достатньо сильно
накладається на фігуру? Яким чином мозок приймає рішення про те, що важливе і
варте уваги, а що менш важливе?

Ці питання були центральними для Гештальт-психології, котра підкреслювала, що

організація є важливою ознакою процесу сприймання.

Наприклад, чому у картинці нижче більшість людей побачить

два трикутника і три кола, а не три пекмена?

Щоб досягнути певного розуміння наша система сприйняття

повинна певним чином організувати елементи поля у певний
завершений образ (гештальт).

Ще один приклад, чому на картинці з фруктами ми

сприймаємо червоне яблуко цілим, а не по половинкам. (його
ж цілком не видно – воно є зліва і справа від банана)?

Цілісність сприймання і його впорядкованість досягаються

завдяки наступним принципам:

• Близькість. Стимули розташовані поряд, мають тенденцію сприйматись разом.

• Схожість. Стимули, схожі за розміром, формою, тощо мають тенденцію
сприйматись разом.
• Цілісність Сприйняття має тенденцію до спрощення і цілісності.
• Замкнутість. Відображає тенденцію завершувати фігуру так, щоб вона мала
повну форму.
• Суміжність. Стимули близькі у часі та просторі схильні сприйматися як одна
картинка чи одна історія.

КОНСТАНТНІСТЬ СПРИЙМАННЯ

© Широка А.О.., 2020 Страница 10

 • Ідея в тому, що кожного разу ми спостерігаємо ті чи інші об’єкти в різних
контекстах (наприклад, відкрита книжка, закрита чи накрита зверху зошитом),
все одно для нашого сприймання це буде одна і та сама книжка – однакового
розміру, форми і кольору.

Інший приклад активної роботи сприймання – вирізнання фігури та фону.

Що Ви бачите на картинці? Ще один приклад – куб Неккера? Чи Вам

Ваш мозок керує тим, що Ви побачите. Чи вдається побачити його з двох різних
не так? Одна, якщо Ви знаєте, що фігури перспектив?
може бути дві, то будете старатися
свідомо керувати власними процесами
сприймання.

Всі наведені вище приклади знову ж таки вказують на активну роль нашого
сприйняття.

Що і як ми сприймемо напряму залежить від нас, а не від об’єкта.

Наше сприйняття напряму залежить від минулого досвіду, а також прагнення усунути
протиріччя. В більшості випадків сприйняте буде виглядати логічним та типово
правильним. Однак, що ВИ скажете про ці фігури?

Помітили, як легко Вам вдається побачити в цих фігурах об’ємні фігури, хоча вони в
принципі нелогічно намальовані (реально не можуть існувати).

• ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ РОЗПІЗНАВАННЯ ОБ’ЄКТА?

У мозку інформація обробляється від найпростішого рівня сприйняття окремих ознак
(за це відповідають окремі нейрони-детектори).

© Широка А.О.., 2020 Страница 11

Так на нижчому рівні аналізу сигналу будуть впізнаватися заокруглені лінії (частинки
букв), на вищому – букви, на ще вищому рівні – цілісні слова. З впізнаванням окремих
об’єктів буде та сама історія.

І якщо раніше вважалося, що цей

процес відбувається знизу-до-гори
(від рецепторів до ділянок кори
мозку), то на сьогоднішній день
відомо, що поруч з цим процесом
відбувається інший – котрий йде
згори-до-низу (від раніше набутих
знань та досвіду людини).

Цікавою ілюстраціє може служити наступне завдання. Людині показують ряд слів:
курка, собака, корова.

Після цього наступне, однак його перша буква відсутня: ІТ. Людина придивляється і
швидко називає слово КІТ. А чому не РІД? Чи СЛІД? (перегляньте цей лінк:

Виявляється, що попередні слова розповсюдили активацію на сусідні нейрони,

дотичні за змістом (тобто інші назви тварин). В результаті неповна інформація одразу
заповнилася відповідним словом.

Обробка сигналу згори-до-низу і знизу-до-гори відбувається паралельно.

Це дозволяє пришвидшити процес, а також уточнити окремі дані, наприклад, про рух,
враховуючи форму об’єкта, про форму, враховуючи величину об’єкта та відстань і т.д.
(Van Essen & DeYoe, 1995).
• ПРОБЛЕМА ЗВ’ЯЗУВАННЯ МОЗКОМ РІЗНИХ ЧАСТИН ДОСВІДУ (BINDING
PROBLEM)
На сьогоднішній день залишається до кінця не відомим, як мозку вдається всі
елементи сприйнятого зв’язати в один цілісний досвід. Однак, одна з підтверджених
гіпотез говорить про те, що досвід, котрий сприймається одночасно синхронізується
© Широка А.О.., 2020 Страница 12
за рахунок синхронізації у роботі нейронів – різні групи нейронів синхронізують
частоту власних спалахувань (як група барабанів, котрі грають в одному ритмі) і це
сигнал для НС, що певна інформація сприймається як пов’язана, така що належить
одному об’єкту.

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ
1. В чому відмінність поглядів Д. Лока та І. Канта?
2. Як можна порівняти чутливість різних сенсорних систем між собою (константа
Вебера)?
3. Яка сенсорна система найчутливіша – яка найменш чутлива?
4. Як відбувається звикання до подразника (закон Вебера-Фехнера). Як це можна
представити візуально (на графіку). До яких подразників звикання не відбувається?
5. Чому важко визначити нижній поріг чутливості. Знати якісь приклади нижніх
порогів для зорової чи іншої чутливості.
6. В чому доцільність сенсорної адаптації?
7. Чому під впливом алкоголю у людини крутиться голова?
8. Що таке феромони? На що вони доведено впливають?
9. Як люди різного віку реагують на смак?
10. Які частини тіла людини мають найбільше рецепторів?
11. Які види больової чутливості є у людини?
12. Що таке ендорфіни та як вони працюють?
13. Про що аме йдеться у теорії «вхідних воріт»?
14. Скільки % інформації людина сприймає через зір?
15. Що таке сліпа пляма? Що саме буде бачити людина на місці зображення, котре
потрапило на сліпу пляму?
16. Скільки людей за статистикою страждають на дальтонізм? Як це виявити?
17. Якими є основні закони сприйняття?
18. Як відбувається процес розпізнавання об’єктів? Знизу-до гори та з гори-до низу?
19. Що таке BINDING PROBLEM?
20. Як мозком забезпечується константність сприймання? (хоча би 1 приклад)
21. Як відбувається сприйняття відстані? (хоча би 1 приклад)

© Широка А.О.., 2020 Страница 13