ДНІПРОВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ МОЗ УКРАЇНИ

Кафедра отоларингології

Реферат на тему « Мастоїдит»

Виконала:
Інтерн I року
Підберезна Вікторія Анатоліївна
Перевірила:
К.м.н. Хоботова Наталія Володимирівна
 ЗМІСТ
ВВЕДЕННЯ.....................................................................................................................3
Визначення......................................................................................................................4
2.Етіологія.......................................................................................................................4
3.Клінічна картина мастоїдиту...................................................................................5
4.Діагностика..................................................................................................................8
5.Лікування мастоїдиту.................................................................................................8
Прогноз і профілактика..........................................................................................................10
ВИСНОВКИ...................................................................................................................11
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ...............................................................................................13

2
ВВЕДЕННЯ

Мастоїдит - запальне захворювання кістки сосковидного відростка. Як правило,

мастоїдит буває вторинним - як ускладнення гострого гнійного середнього
отиту, або розвивається в результаті загострення хронічного гнійного
середнього отиту. Виключно рідко буває первинний мастоїдит, тобто
самостійне захворювання, яке виникло без попереднього гострого або
хронічного середнього отиту. Первинно мастоїдит виникає в результаті травми
сосковидного відростка або гематогенного заносу гнійного метастазу при
сепсисі неотогенної природи, а також при сифілісі та туберкульозі.

Запалення соскоподібного відростка найчастіше є ускладненням гострого

гнійного середнього отиту, іноді це захворювання може виникнути в разі
загострення хронічного гнійного середнього отиту.

3
Визначення

Мастоїдит - запальне захворювання кістки сосковидного відростка. Як правило,

мастоїдит буває вторинним - як ускладнення гострого гнійного середнього
отиту, або розвивається в результаті загострення хронічного гнійного
середнього отиту. Виключно рідко буває первинний мастоїдит, тобто
самостійне захворювання, яке виникло без попереднього гострого або
хронічного середнього отиту. Первинно мастоїдит виникає в результаті травми
сосковидного відростка або гематогенного заносу гнійного метастазу при
сепсисі неотогенної природи, а також при сифілісі та туберкульозі.

Переходу процесу на кістку сосковидного відростка і розвитку мастоїдиту

сприяють наступні моменти:

1) висока вірулентність інфекції;

2) загальна слабкість організму;

3) затруднення відтікання ексудату з порожнини середнього вуха, пізня

спонтанна перфорація барабанної перетинки;

4) нераціональне лікування гострого отиту, а саме - невчасно виконана

тимпанопункція і парацентез.

2.Етіологія.
Запалення соскоподібного відростка найчастіше є ускладненням гострого
гнійного середнього отиту, іноді це захворювання може виникнути в разі
загострення хронічного гнійного середнього отиту.У І стадії гострого
середнього отиту запальний процес ушкоджує не тільки слизову оболонку
барабанної порожнини, але й мукоперіост комірок соскоподібного відростка.
Але це ще не мастоїдит. Мастоїдит — це таке запалення сосковидного
відростка, за якого запалення мукоперіосту супроводжується ушкодженням
кісткових перемичок між комірками, що веде до їх зруйнування. Цей процес
більш виражений у великих термінальних комірках, умови відтоку гною з яких
малосприятливі. Особливо це виражене тоді, коли вузькі вивідні отвори
комірок заповнені фануляціями або поліпозно стовщеним
мукоперіостом.Мастоїдит розвивається у хворих із пневматичними
відростками, рідко він буває за умови диплоетичної будови їх, а за наявності
склерозованого відростка запальний процес обмежується слизовою оболонкою

4
барабанної порожнини. Найчастіше мастоїдит розвивається наприкінці 2-го та
на початку 3-го тижня гострого гнійного середнього отиту.

Патологоанатомічний процес при мастоїдиті проходить такі стадії.

1. Запалення мукоперіоста клітин сосковидного відростка, мукоїдне набухання.

2. Остит -до процесу залучаються кісткові переділки між клітинами, які потім
руйнуються, розплавляються.

3. Утворюється порожнина, заповнена гноєм, - емпієма сосковидного відростка.

Процес може перейти назовні, руйнується кортикальний шар кістки і гній
проникає під окістя, розвивається субперіостальний абсцес. Якщо процес
розповсюджується углиб, у порожнину черепа, то розвиваються
внутрішньочерепні ускладнення.

3.Клінічна картина мастоїдиту. 
Розрізняють загальні та місцеві симптоми мастоїдиту. 

Загальні симптоми суттєво не відрізняються від проявів гострого гнійного

середнього отиту: підвищення температури тіла, погане самопочуття, реакція з
боку крові. Відсутність зниження температури тіла або навіть підвищення її,
пульсуючий більу вусі при появі перфорації і гноєтечі без затримання гною
викликає підозру відносно мастоїдиту, якщо не має інших причин для цього.
Мастоїдит, як правило, розвивається до кінця другого - початку третього тижня
перебігу гострого отиту. Однак у деяких випадках, особливо при важких
формах грипу, скарлатині, мастоїдит може виникнути майже одночасно із
гострим середнім отитом.

До місцевих симптомів мастоїдиту відносяться наступні.

1. Самовільний біль або біль при пальпації ділянки сосковидного відростка.

Пізніше -характерний головний біль, особливо вночі. Болю при натискуванні на
сосковидний відросток може не бути у людей похилого віку з товстим
кортикальним шаром сосковидного відростка, особливо при деструкції
переважно у глибоких клітинах відростка.

5
2. Припухлість і пастозність м'яких тканин сосковидного відростка, гіперемія
шкіри над ним, згладженість завушної складки, відстовбурчення вушної
раковини (легко розпізнається при порівнянні із здоровою стороною).

3. Отоскопія: підсилюється гноєтеча, відновлюється пульсація гною,

заповнений гноєм, після його видалення визначається характерний для
мастоїдиту симптом – нависання задньоверхньої стінки слухового ходу, що не
дає змоги роздивитись задньоверхній відділ барабанної перетинки. Цей
симптом обумовлений запаленням окістя при наявності гною у печері і
клітинах сосковидного відростка. Остання яскраво-червоного кольору, наявний
пульсуючий рефлекс, через 1-2хв після очищення слуховий хід знову
заповнюється гноєм.У хворих на мастоїдит спостерігається нейтрофільний
лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, збільшена ШОЕ.Якщо є
підозра на мастоїдит, необхідно провести рентгенографію соскоподібних
відростків та порожнин вуха. На початку захворювання виявляється незначна
завуальованість комірок соскоподібного відростка з ушкодженого боку, але
комірчаста структура відростка ще зберігається. У разі руйнування кісткових
стінок між клітинами інтенсивність завуальованості зростає, згладжуються
межі між окремими клітинами. Після деструкції кісткової речовини та
заповнення кісткових ділянок гноєм з'являються вогнища розрідження. 

4. Іноді гній може проривати із сосковидного відростка через його зовнішній

кортикальний шар. При цьому розвивається субперіостальний абсцес.
Зустрічається він переважно у молодих людей. У людей похилого віку коркова
речовина стовщена, тому абсцес зустрічається значно рідше. В ділянці
сосковидного відростка виникає різко виражена припухлість, флюктуація та
відстовбурчення вушної раковини.

Субперіостальний абсцес може розповсюдитися за межі сосковидного

відростка - на скронево-тім'яну, потиличну ділянки і привести до утворення
зовнішньої нориці. Іноді гній проривається в ділянку задньої кісткової стінки
зовнішнього слухового проходу. У дітей перших років життя гній проривається
через незарощену лускато-сосковидну щілину. У них необхідно
диференціювати субперіостальний абсцес з гнійним лімфаденітом цієї ж
ділянки.

Атиповість мастоїдиту може проявитися у розвитку його без перфорації

барабанної перетинки і без гноєтечі з вуха, або виникають його прояви після
того, коли запальний процес у вусі стихає, барабанна перетинка і слух
приходять до норми. Найчастіше при цьому внаслідок різкого набухання
слизової оболонки барабанна порожнина відокремлюється від антруму, клітин
сосковидного відростка. В цьому випадку процес у сосковидному відростку
розвивається, коли у барабанній порожнині він майже ліквідований. Тоді,

6
незважаючи на мізерність симптомів, кістка сосковидного відростка може бути
значно зруйнованою, особливо у глибоких його відділах, які межують з
порожниною черепа.

Цінні дані для уточнення діагнозу мастоїдиту дає рентгенографія скроневої

кістки за Шюллером (A.Shuller, 1905). На рентгенограмі можна бачити вуаль,
деструкцію і навіть порожнини.

Можуть зустрічатися атипові (особливі) форми мастоїдиту.

1. Зигоматицит є результатом розповсюдження гнійного запального процесу

при мастоїдиті на виличний відросток. Зустрічається при вираженій
пневматизації скроневої кістки та розвитку клітин у виличному відростку.
Наявність набряку, а потім утворення абсцесу у виличній ділянці попереду і
вище від вушної раковини свідчить про зигоматицит.

2. Верхівково-шийний мастоїдит, найбільш частою формою якого є

Бецольдівський мастоїдит, фрідріх Бецольд (1842-1902) - німецький
оториноларинголог. При цій формі мастоїдиту гній проривається через
внутрішню поверхню верхівки сосковидного відростку. Гній локалізується
глибоко під грудино-ключино-сосковидним м'язом. Утворюється болюча,
щільна припухлість саме під верхівкою сосковидного відростка. Сосковидний
відросток зовні не змінений, але контури верхівки не пальпуються. Якщо
вчасно не проведена операція, то гній може проникнути у межистіння, в над- і
підключичні ямки, у передхребетний або заглотковий простори. Ця форма
мастоїдиту може симулювати аденофлегмону шиї або шийний лімфаденіт.

Подібним за своїми проявами, але рідше зустрічається мастоїдит Чітеллі. Гній

проривається в ділянку задньо-внутрішньої поверхні сосковидного відростка,
утворюється глибокий гнояк шиї, але верхівка відростка пальпується.

При мастоїдитах Бецольда і Чітеллі спостерігається профузна гноєте-ча із вуха.

Нерідко характерний симптом - поява гною в зовнішньому слуховому проході
при натискуванні на припухлість шиї. Цей симптом відсутній при прориві гною
через зовнішню і нижню поверхні верхівки сосковидного відростка, що
спостерігається при виключно рідких формах захворювання - мастоїдиті
Орлеанського і мастоїдиті Муре.

3. Скваміт - процес розповсюджується на клітини луски скроневої кістки.

4. Петрозит - в процес залучаються клітини пірамідної частини скроневої

кістки. Для нього характерна тріада Граденіго: 1) гострий середній отит; 2)
тригемініт - сильний біль у середині голови, результат переходу запального
процесу на передню грань піраміди скроневої кістки, де лежить трійчастий

7
вузол (ganglion trigeminale), розміщений на impressio n.trigemini, на верхівці
піраміди скроневої кістки; 3) парез або параліч відвідного нерва, який
проходить у верхівці піраміди скроневої кістки, збоку від кавернозного синуса.

У дітей першого року життя пневматизація сосковидного відростка

обмежується, як правило, тільки наявністю антрума.

Антрит (синонім - отоантрит) - запалення слизової оболонки печери

сосковидного відростка та остеомієліт периантральної ділянки. Виникає у дітей
перших місяців життя. Сприяють його розвитку штучне годування, гіпотрофія,
рахіт, диспепсія, дизентерія, бронхопневмонія. Розрізняють дві форми антриту.

1. Явну, яка проявляється яскравими симптомами гострого середнього отиту,

нерідко з утворенням субперіостального абсцесу.

2. Латентну, при якій місцеві симптоми середнього отиту незначні, а

переважають загальні явища токсикозу.

Ускладнення мастоїдиту

Ускладнення мастоїдиту можуть бути як позачерепні, так і внутрішньочерепні.

До позачерепних належать лабіринтит, порушення слуху, параліч лицевого
нерва. До внутрішньочерепних належить поширення інфекції в мозок, що
породжує менінгіт, енцефаліт, абсцес різних частин мозку, флегмони в області
шиї.

4.Діагностика
Для правильного діагностування мастоїдиту користуються даними анамнезу,
клінічної картини, розпитують про особливості перенесеного середнього отиту.
Також роблять зовнішній огляд вуха (отоскопію), рентгенографію, комп'ютерну
томографію. Іноді також застосовуються аналіз гною (для визначення
збудника) та аналіз крові . для уточнення діагнозу роблять рентгенографію
сосцевидних відростків, дослідженні крові (ШОЕ) і комп’ютерну томографію.

5.Лікування мастоїдиту.
Розрізняють консервативне і хірургічне лікування мастоїдиту.

8
Консервативне лікування мастоїдиту проводять так само, як і гострого гнійного
середнього отиту в другій стадії: туалет вуха, введення дезінфікуючих розчинів
у вухо, активна протизапальна терапія, протигарячкові і гіпосенсебілізуючі
препарати.

При неефективності консервативного лікування показана операція - трепанація

сосковидного відростка. Цю операцію називають антротомія,
антромастоїдотомія або антромастоїдектомія. Мета операції -розкрити антрум.
Ф.Бецольд писав, що можна зробити резекцію майже всього сосковидного
відростка, але не розкрити антрум - і мета операції не буде досягнена.

Абсолютними показаннями до операції є наявність субперіостально-го абсцесу

або розвиток внутрішньочерепних ускладнень.

Техніка антромастоїдотомм. В завушній ділянці проводиться дугоподібний

розтин по лінії кріплення вушної раковини. Після зупинки кровотечі
распатором відокремлюють м'які тканини від кістки назад настільки, щоб
знайти пізнавальні пункти трикутника Шипо:

1) linea temporails - верхня межа;

2)лінія, яка вертикально проведена вниз від надпрохідного гребня (spina

suprameatum) - передня межа;

3) tuberositas mastoidea - задня межа.

В ділянці передньо-верхнього кута трикутника Шипо (planum mastoideum -

проекція антрума) починається трепанація кістки за допомогою долота або фрез
і бормашини. Кістка знімається до тих пір, поки не буде знайдений антрум. Він,
як правило, розташовується на глибині 1,5-2 см від поверхні. Антрум потрібно
розширити так, щоб стало добре видно вхід в антрум (aditus ad antrum). Після
видалення патологічно зміненої кістки в межах здорової і грануляцій, завушна
рана тампонується і ведеться відкрито. Після її очищення і гранулювання (через
1,5-2 тижні) проводиться мастоїдопластика.

Немовлятам при підозрі на латентний перебіг отоантриту іноді проводиться

антропункція. Антропункція - прокол печери сосковидного відростка з
діагностичною і лікувальною метою. Методика розроблена О.С.Коломійченком
(1941), R.Link(1948), Г.А.Чернявським(1950). Місце уколу голки
розташовується безпосередньо під скроневою лінією, відступаючи на 2-3 мм
назад від місця кріплення вушної раковини, дещо нижче рівня верхньої стінки
зовнішнього слухового проходу. Товсту голку, яка має просвіт не менше 1мм,
ставлять перпендикулярно до поверхні сосковидного відростка, потім повільно
вводять через м'які тканини і кістку на глибину 0,5-1см, доки її кінець не

9
провалиться у порожнину. Правильне введення голки можливо перевірити
продуванням її і порожнин середнього вуха повітрям зі шприца. Витікання з
голки крові свідчить про те, що голка знаходиться у сигмовидному синусі.

З лікувальною метою проводять промивання порожнини середнього вуха через

голку ізотонічним розчином хлориду натрію, дезинфікуючими препаратами,
антибіотиками.

Деякі спеціалісти проводять антропункцію через зовнішній слуховий прохід. 

Прогноз і профілактика

При правильному і своєчасному лікуванні прогноз сприятливий. Але в разі

внутрішньочерепних ускладнень прогноз стає дуже серйозним і
несприятливим.

Профілактика мастоїдиту зводиться до своєчасного лікування і попередження

виникнення гострих середніх отитів.

10
ВИСНОВКИ

Мастоїдит - це інфекційно-запальний гнійний процес, гострого або

хронічного характеру соскоподібного відростку скроневої кістки.

Щоб розуміти, про що йде мова, необхідно знати, що нижня частина

соскоподібного відростку закінчується трикутним виступом, кінчик якого
звернений вниз. Ми можемо доторкнутися до кінця цього виступу позаду
вуха. Соскоподібний відросток заповнений повітроносними порожнинами,
кількість і розмір яких сильно варіює, залежно від індивідуальних
анатомічних особливостей пацієнта. Завдяки цим порожнинам
соскоподібний відросток грає роль, ніби «звукового ящика».

Зазвичай мастоїдит є безпосереднім наслідком отиту. Запалення

виникає, коли гнійна інфекція поширюється із середовища вуха,
ураженого отитом до порожнин соскоподібного відростка. Небезпека
захворювання полягає в тому, що дегенеративні процеси ведуть до
руйнування кісткової тканини. А так як повітроносні порожнини з
заднього боку з'єднані з задньої черепної ямкою, то нагноєння
соскоподібного відростка може викликати небезпечні ускладнення.

Причинами мастоїдита можуть служити:

- внутрішньочерепні абсцеси;

- параліч лицьового нерва;

- тромбоз кавернозного синуса.

Найактивнішими патогенами щодо мастоїдита є пневмокок, стафілокок,
синьогнійна та гемофільна палички, гриби роду Aspergillus.

Фактори ризику

Існують певні чинники ризику, які можуть сприяти розвитку

мастоїдиту. Найбільш схильні до захворювання діти у віці від 6 до 13
місяців, з ослабленою імунною системою, мовними труднощами,
психічними розладами, холеастомою. В середньому мастоїдит
діагностується у 10% дітей з гострим середнім отитом. Рівень смертності -
1 людина на 1000 хворих.
11
 Симптоми

Симптоми мастоїдиту з'являються через кілька днів або тижнів після

початку гострого середнього отиту. Мастоїдит викликає:

- сильний біль у вусі;

- втрату слуху;
- головний біль;
- лихоманку, яка триває більше 4-х днів;
- шлунково-кишкові симптоми у дітей (блювота та діарея).

Як правило, вушна раковина пацієнта зміщується вниз у бічному

напрямку.

Інфекція соскоподібного відростка може ускладнитися перфорацією

барабанної перетинки, остеомієлітом, менінгітом, абсцесом мозку
(скроневої області), церебральним тромбофлебітом. Рідко інфекція може
роз'їдати кінчик соскоподібного відростка і виникає абсцес Бецольда.

Діагностика

Підтвердити діагноз та оцінити ступінь ураження допомагає

комп'ютерна томографія. З середнього вуха беруть ексудат для
мікробіологічного дослідження на чутливість до антибіотиків. У пацієнтів
з підозрою на мастоїдит необхідно провести диференціальну діагностику з
переломом черепа, набряком привушної залози, збільшенням шийних
лімфатичних вузлів та внутрішньочерепним сепсисом.

Лікування

Мастоїдит найчастіше представляє собою інфекцію бактеріальної

природи, тому антибіотики є найкращою терапією у лікуванні
захворювання. Як правило, лікування антибіотиками швидко вирішує
проблему мастоїдиту. Найбільш ефективними препаратами на сьогодні
вважаються макроліди та цефалоспорини. Для зниження температури при
мастоїдиті використовують ібупрофен і парацетамол.

Як доповнення до терапії антибіотиками деяким пацієнтам іноді

призначається більш інтенсивне лікування: хірургічний дренаж або
мастоїдектомія (ефективна при остеомієліті, холеастомі).
12
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Оториноларингология: Национальное руководство.Под ред.

В.Т. Пальчуна. М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008: 960с.

2. Овчинников Ю.М., Гамов В.П. Болезни носа, глотки, гортани и

уха. М.: Медицина, 2003: 320с.

3. Дериглазов М.А. Острые средние отиты в детском возрасте. В

кн.: Болезни уха, горла, носа в детском возрасте. Национальное

руководство. Под ред. М.Р. Богомильского, В.Р. Чистяковой. М.:

ГЭОТАР-Медицина, 2008: 376 c.

4. Лихачев А.Г. Справочникпооториноларингологии. М.:

Медицина, 1985: 356 с.

5. Солдатов И.Б. Руководствопооториноларингологии. М.:

13