Варна — це назва великого соціального стану в традиційному

індійському суспільстві.
Каста — замкнена група людей, спадково зайнятих у певній сфері
діяльності.
Недоторкані — люди, що були за межами кастової системи.
Усе населення Індії поділено на чотири розряди. До першого
належать брахмани. Це люди ґречної поведінки, вони суворо
дотримують приписів релігії, ведуть високоморальний спосіб життя. До
другого розряду належать кшатрії. Протягом багатьох століть вони
становлять керівну верхівку суспільства. Іноді кшатрії захоплюють
владу шляхом узурпації й кровопролиття. Люди третього
розряду називаються вайш’ями. Вони займаються торгівлею й
шукають прибуток — як у своїй країні, так і за її межами. Людей,
які належать до четвертого розряду, називають шудрами, це
прошарок хліборобів. Шудри обробляють землю. Місце
кожної людини в цих чотирьох розрядах обумовлено мірою її
чистоти або не чистоти. Проте, крім згаданих розрядів, є багато
інших груп. Розповісти про всі ці групи важко.

Ще з стародавніх часів індійське суспільство ділилося на

чотири великі групи – варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії)
продовжували управляти та воювати, а нижчі
(вайші та шудри) працювати на полях і в майстернях. У
середні віки у цьому старинному поділі відбулися зміни.
Варни стали дробитися на менші групи людей, які
об‘єднувалися за професіями або родом занять. Так, на
приклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, вчителі
тощо. Серед кшатріїв – воїни, чиновники тощо. Європейці
назвали ці групи кастами. До Х ст. кількість каст зросла до
декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки,
ритуали, прикраси, правила поведінки. Наречену чи
нареченого можна була шукати лише у своїй касті, а
виховувати дітей лише згідно з традиціями і звичаями касти.
Як і варни, касти ділилися на нижчі і вищі. Існувала також
особлива каста „недоторканих”.
Представникам вищих каст не можна було навіть знаходитися
поряд з нижчими, тим більше прати їжу чи воду з їх рук.
Вважалося вищих може „осквернити” навіть тінь
„недоторканих”. Тільки представники вищих могли читати і
слухати священні тексти. Ті хто порушував ці звичаї і традиції
зазнавав жорстоких покарань.
У середньовічній Індії існувало декілька релігій. На основі
стародавньої релігії у І тис. н.е. сформувався індуїзм. На
перше місце вийшло поклоніння трьом
богам: Вішні, Шиві і Брахмі. На їх честь будували храми і
приносили багаті жертви.

Фігура Шиви. Індія, ХІ ст.

Другою релігією Індії був буддизм, що виник тут у VІ ст. до н.е.

Будда вчив, що все життя людини – це тугість і страждання, і
тому його душа повинна звільнитися від всього земного і
прагнути до вищого спокою. Він закликав забути про
багатства. Задоволення, говорити лише правду і не вбивати
живі істоти.
Фігура Будди. Індія
 
Мінарет у Делі. ХІІІ ст.
 
Найбільш вражаючим став велетенський мінарет Кутб-
Мінар у Делі. Його висота сягає 70 метрів.
 ( 1206-1526 )
Заснував намісник Кутб-уд-дін
Айбеку

(1526-1857)
Засновнував азійський
завойовник Бабур