ЗАВДАННЯ

для позааудиторної самостійної роботи

з Педагогіки і психології вищої школи
Семінарсько-практичне заняття № 1
Тема: Предмет та завдання педагогіки і психології вищої школи. Функції,
структура вищої освіти в Україні. Методологія педагогіки вищої освіти

Завдання: З урахуванням сучасного вітчизняного і зарубіжного передового

педагогічного досвіду (з посиланням на цей досвід) запропонуйте найбільш
ефективні шляхи формування інтересу до наукової роботи у студентів
факультету романської філології і перекладу нашого університету, виховання в
них академічної доброчесності.

Відповідь:

«Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на

одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними
видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження» [1]

Сучасний світ потребує фахівців, які вміють мислити критично,

нестандартно. Вони повинні бути здатні до самоосвіти, саморозвитку,
інноваційної діяльності. Ці якості неможливо набути просто отримуючи вже
добре досліджену та структуровану інформацію від викладача. Щоб стати
гарним фахівцем, студент повинен сам прагнути до чогось нового,
формулювати нові задачі та знаходити рішення. Науково-дослідна робота
дозволяє студентові розвивати усі ці якості.

Загалом існує ціла низка мотивів, які могли б спонукати студента до

участі у науковій діяльності. Усі ці мотиви можна розділити на дві групи:

 зовнішні
 внутрішні

До зовнішніх можна віднести: бажання посісти певне місце в житті,

бажання заслужити схвалення, завоювати авторитет, отримати певні
матеріальні винагороди (зокрема додаткові бали при оцінюванні); бажання
уникнути незадовільної оцінки; вимоги оточення та ін.

До внутрішніх: інтерес до процесу навчання, способів діяльності,

бажання отримати більше знань, прагнення отримати задоволення від роботи,
бажання бути підготовленим до майбутньої професії, прагнення до
систематизації знань, інтерес до сутності явищ, самостійного виконання
роботи, подолання труднощів та ін [2, c. 213].

Через досить невелику престижність наукової діяльності в Україні,

зовнішні мотиви реалізувати буде досить складно. Крім того, зовнішні мотиви
можуть мати певну логічну межу задоволення, у той час як внутрішні –
практично безмежні. Тому, варто шукати шляхи формування інтересу у
студентів саме до процесу дослідження та розпалювати у них прагнення до
знань [2, c. 213].

Дослідження «Розвиток науково-дослідної діяльності в університеті:

позиція експертів», проведене в одному з литовських університетів, показало,
що студенти проявляють більший інтерес до певної наукової теми, коли їх
викладач показує зацікавленість у цій темі [3, c. 136]. Ця теорія втілена на
практиці в Американському університеті. Там студент може долучитися до
наукової роботи свого викладача у якості асистента та допомагати йому з
дослідженнями, при цьому розвиваючи свої власні наукові здібності [4].

Також в цьому університеті студенти проходять спеціальний курс під час

якого вивчають методи дослідження. Він призначений допомогти їм навчитися
застосувати ці навички на практиці та вивести свої дослідження за межі
аудиторії [4]. А дослідження, яке згадувалось вище, показало, що студенти
проявлятимуть більшу зацікавленість в науково-дослідній роботі, якщо вже в
перші роки навчання вони створюють звіти, представляють свої роботи,
піднімають проблеми та пропонувати різні варіанти їх вирішення [3, c. 137].

В дослідженні розвитку науково-дослідної діяльності в університеті було

також висунуто теорію, що студенти повинні самі «заражати» один одного
зацікавленістю у науці [3, c. 137]. Вдалим підтвердженням цієї теорії став
Житомирський державний університет імені Івана Франка, де було створене
наукове студентське товариство. Основною метою роботи цього товариства є
об’єднання найбільш талановитих, здібних студентів, які не обмежуються у
процесі отримання професійної освіти об’ємом програмного матеріалу, для
роботи у секціях НСТ, що сприятиме розвитку їх творчих здібностей [5, c. 117].

Усі згадані вище способи формування інтересу у студентів до наукової

діяльності цілком можливо впровадити не лише на факультеті романської
філології і перекладу, а й у всьому нашому університеті. Можна запровадити
практику роботи студентів як помічників у науково-дослідній роботі
викладачів. Також є можливість запустити курс вивчення методів дослідження,
який стане непоганим поштовхом для студентів для подальшого розвитку своєї
наукової діяльності. Створення ж наукового студентського товариства в
університеті може стати потужним поштовхом для підвищення зацікавленості
студентів у науково-дослідній роботі.

Якщо говорити про виховання академічної доброчесності у студентів, то

насамперед необхідно ознайомити їх з Положенням про академічну
доброчесність, яке в нашому університеті було прийняте восени 2019 р. В
цьому положенні також можна зустріти рекомендації, щодо забезпечення
академічної доброчесності. Однією з рекомендацій є ширше використання в
освітньому процесі творчих завдань (есе, рецензій, презентацій тощо), замість
реферативних письмових робіт. Також рекомендується в межах курсу
запровадити написання кількох невеликих за обсягом письмових робіт, замість
однієї об’ємної [6, c. 5].
 Щоб зменшити кількість випадків порушення академічної доброчесності,
можна створити Суд честі, як це зробили в Університеті Північної Кароліни.
Цей суд складається виключно із студентів і розглядає справи не лише про
порушення академічної доброчесності, а й етичних норм загалом [7].

Крім того, необхідно ще з перших курсів вчити студентів, що таке плагіат

та як його уникати. Часто студенти не знають, що конкретно вважається
плагіатом і стають порушниками академічної доброчесності невимушено.

Я вважаю, що буде достатньо гарної інформованості, попередження про

можливе покарання, та деякої зміни форми виконання письмових робіт, щоб
підтримувати академічну доброчесність студентів нашого університету на
високому рівні.

Завдання: Спираючись на власний досвід, опишіть педагогічну ситуацію,

сформулюйте педагогічну задачу, визначте шляхи її розв’язання.

Відповідь:

Під час лекції студенти починають жалітися, що матеріал подається

нудно і не відповідає сучасним вимогам. Проте, коли викладач запитав про які
саме вимоги йдеться, студенти відповісти не змогли. Вони наголосили на
тому, що не бачать сенсу продовжувати відвідувати заняття і краще
готуватимуться до семінарських занять по старому підручнику, що значно
зекономить їм час.

Для того, щоб справитися із цією ситуацією, викладач має пройти

декілька етапів. На першому етапі викладач повинен виявити проблему,
зрозуміти причини її виникнення та сформувати педагогічну задачу [8, c. 40].

Викладач розуміє, що проблема полягає в тому, що студентів не

задовольняє сутність матеріалу та спосіб його викладання. Також він
стурбований їхньою неспроможністю правильно виражати власну думку та
відстоювати її. Для того, щоб справитися з цією ситуацією, викладач формує
собі задачі:

 Відреагувати на висловлювання студентів;

 Зробити лекції максимально цікавими та корисними для студентів;
 Виховати у студентів вміння виражати та відстоювати власну думку.

Наступними двома етапами буде розгляд усіх можливих варіантів

розв’язання поставлених задач, розгляд їх наслідків та підбір оптимального
варіанту.

Першу задачу ми можемо вважати оперативною, адже вона має характер

ситуативного реагування [8, c. 39]. Цю задачу необхідно розв’язати одразу
після її встановлення. Можливими варіантами її розв’язання будуть:
  дочекатися кінця лекції і попросити у студентів залишитися
для подальшої розмови на якій обговорити причини їх невдоволення та
способи їх вирішення;
 призупинити лекцію і обговорити зі студентами причини їх
невдоволення та способи їх вирішення;
 призупинити лекцію та показати своє невдоволення такою
реакцією студентів;
 ніяк не реагувати на невдоволення студентів та продовжити
вести лекцію.

Є очевидною неефективність двох останніх варіантів вирішення задачі.

Вони лише можуть привести до ще більшої кількості проблем. Якщо ж
продовжити вести лекцію у тому ж режимі, невдоволення студентів може
зрости і вони можуть не погодитися тратити ще й вільний час на цього
викладача. Залишається другий варіант, який дозволить викладачу детально
розібратися у ситуації та дасть час на розробку рішень подальших задач.

Наступна задача викладача - зробити лекції максимально цікавими та

корисними для студентів. Для розв’язання цієї задачі у викладача є певний час і
він підбирає кілька варіантів, які могли б йому допомогти:

 домовитись зі студентами, що до наступного заняття він

відкоригує лекційний матеріал та віднайде нові методики викладання
лекцій;
 запропонувати студентам долучитись до пошуку більш
актуального лекційного матеріалу та разом обрати формат проведення
лекційних занять;
 пояснити, що така методика проведення лекцій не
змінювалась протягом багатьох років і він не вважає доцільним
змінювати щось заради них.

Скоріш за все викладач обрав би другий варіант розв’язання поставленої

задачі. Цей варіант дозволить зробити лекцію більш орієнтованою на потребу
самих студентів і крім того дозволить їм розвинути свої пошукові та
дослідницькі здібності, що стане у нагоді в майбутньому. Також студенти
зможуть подискутувати, обираючи найбільш вдалий формат лекції. У такий
спосіб викладач почне виховувати у них вміння відстоювати власну думку, що
посприяє розв’язанню наступної задачі, яка є більш глобальною.

Останньою задачею викладач виділив бажання виховати у студентів

вміння виражати та відстоювати власну думку, щоб у подібних ситуаціях вони
не просто показували невдоволення, а вміли пояснити причини такої реакції та
відстояти свою позицію перед іншими. Для розв’язання цієї задачі він виділив
для себе кілька варіантів, які необхідно реалізувати протягом курсу:

 залучати студентів до обговорення наданого викладачем

матеріалу;
  доручити студентам підготовку додаткового матеріалу, який
їм би було цікаво дослідити та обговорити більш детально;
 залучити студентів до оцінювання виконаної роботи,
підкреслюючи переваги та вдаючись лише до конструктивної критики.

У такий спосіб викладач перетворює педагогічну ситуацію в задачі та

шукає найбільш вдалі способи їх розв’язання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» // Відомості

Верховної Ради (ВВР), 2016, № 3, ст.25

2. Дороніна О. А. Роль наукової діяльності студента у формуванні компетенцій

сучасного фахівця в сфері економіки та управління / О. А. Дороніна //
Економіка і організація управління. - 2017. - Вип. 4. - С. 207-215.

3. Lamanauskas V. Development of Scientific Research Activity in University: A

Position of the Experts / Vincentas Lamanauskas, Dalia Augienė // Procedia - Social
and Behavioral Sciences. – 2015. – 167. - 131 – 140

4. Сайт Американського університету. Режим доступу:

https://www.american.edu/spa/admissions/undergraduate/research.cfm

5. Сидорчук Н.Г. Організація науково-дослідної роботи студентів педагогічних

навчальних закладів / Н.Г. Сидорчук // Психолого-педагогічні основи
гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі: Зб. наукових праць.
Випуск 3. – Рівне: Волинські обереги, 2002. – 276 с. – С. 117-120

6. Положення про академічну доброчесність здобувачів вищої освіти

Київського національного лінгвістичного університету ((перший
(бакалаврський) і другий (магістерський) рівні вищої освіти; денна і заочна
форми здобуття освіти)

7. Сайт Проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні. Режим доступу:

https://saiup.org.ua/

8. Силабус навчальної дисципліни Педагогіка і психологія вищої школи для

студентів-магістрантів / Уклад. : Соловей М. І., Кудіна В. В. Київ : Видавничий
центр КНЛУ, 2020. 62 с.