Ліцей «Білоцерківський колегіум» Білоцерківської міської ради Київської області

Відділення: історія
Секція: історія України

Наслідки правління Ярослава Мудрого

Роботу виконала:
Дмитрієвська Каріна Олексіївна,
учениця 21 групи
ліцею «Білоцерківський колегіум»
Білоцерківської міської ради
Київської області

Науковий керівник:
Махаринська Оксана Петрівна,
вчитель історії
ліцею «Білоцерківський колегіум»
Білоцерківської міської ради
Київської області

Біла Церква – 2021

 2

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1

ХТО ТАКИЙ ЯРОСЛАВ МУДРИЙ 5

РОЗДІЛ 2
ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
1.1. Князювання 8

1.2. Військова політика 10

1.3. Розвиток культури 11

РОЗДІЛ 3
НАСЛІДКИ ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО 14
ВИСНОВОК 17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 19
ДОДАТКИ 20
 3

ВСТУП

„Если будете в ненависти жить,

в распрях и ссорах, то погибнете сами
и погубите землю отцов своих и дедов
своих, которые добыли её трудом своим
великим…“

( Ярослав Мудрый )

Ярослав Володимирович - князь ростовський, князь новгородський, Великий

князь київський. Ярослав Володимирович - син князя Володимира
Святославича і полоської княгині Рогніди Рогволодовни, батько, дід і дядько
багатьох правителів Європи. При хрещенні був названий Георгієм. У Російській
православній церкві шанується як благовірний князь; день пам'яті - 20 лютого в
високосний рік або 20 лютого в невисокосні роки. При Ярославові
Володимировичу був складений перший відомий звід законів руського права,
який увійшов в історію як «Руська правда». Правління Ярослава Мудрого мало
багато наслідків для подальшого розвитку Русі. Отже актуальністю даної
роботи є: вивчення і аналіз наслідків правління Ярослава Мудрого.

Мета дослідження. На основі дослідження існуючих матеріалів вивчити

результат довгої та важко праці Ярослава Мудрого над розвитком країни.

Для досягнення мети було поставлено ряд завдань:

 поглибити свої знання про історичного діяча Ярослава Мудрого;

 визначити наслідки його правління для нашої держави.

Основні завдання дослідження:

 4

1. ознайомитися з політикою Ярослава Мудрого;

2. дізнатися про зміни політичного і територіального устрою України
після реформ.

Предмет дослідження: українські політичні діячі.

Об’єкт дослідження: Ярослав Мудрий.

Практичне значення. Ця робота може бути використана для поглиблення

своїх знань про Ярослава Мудрого і його правління. Матеріали нашого
дослідження можуть бути використані при вивченні історії України.

Теоретичне значення роботи полягає в розкритті наслідків правління

Ярослава Мудрого, які в майбутньому вплинули на розвиток нашоїдержави.

У процесі дослідження були використані такі методи дослідження:

теоретичні методи ( опрацювання різних джерел інформації ); картографічні
методи ( використання карт, які показують зміну території Русі під час
правління Ярослава Мудрого ).

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які

розкривають тему даної роботи, висновків, списку використаних джерел,
додатків, що розкривають основний зміст даної роботи.
 5

РОЗДІЛ 1

ХТО ТАКИЙ ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

Яросла́в Володи́мирович (983 / 987 — 17/20

лютого 1054) — руський князь із династії
Рюриковичів. Великий князь київський (1015–
1018, 1019–1054). Князь ростовський (988–1010)
і новгородський (1010–1034). Другий син київського
князя Володимира Святославича від полоської
князівни Рогніди. Ярослав, схоже, провів дитячі роки у
«ближньому сільці» його матері, княгині Рогнеди,
Предславині, на березі річки Либідь під Києвом. (До
речі, зауважимо, що цю Рогнеду батько нашого героя, князь Володимир
Хреститель, силою взяв собі за дружину, перемігши у битві її батька,
полоцького князя Рогволода. Бо Володимир був страшенно розлючений
відмовою Рогнеди від шлюбу з ним, мовляв: «Не піду за сина раба!» Почалася
війна, Володимир здолав Рогволода, на його очах і на очах матері Рогнеди
зґвалтував дівчину, потім убив обох батьків, а дівчину зробив своєю дружиною.
989 року Ярослав прийняв хрещення у Києві; йому було дано християнське ім’я
Георгій (Юрій — так визначився небесний патрон. Після 989 року батько,
Володимир Хреститель, вирішив долучати хлопчика до державних справ і
відрядив його на князювання до Ростова (північно-східна «окраїна» Київської
держави). Був одружений з Інгігердою, шведською принцесою. Після смерті
старшого брата Вишеслава переведений до Новгорода. 1014 року намагався
унезалежнитися від Києва, відмовився виплачувати батькові данину
(Володимир готував похід на Новгород, але 15 липня 1015 року помер). Взяв
участь у міжусобній боротьбі за владу з братами, в якій
загинули Борис, Гліб і Святослав. 1019 року переміг київського
князя Святополка на Альті. 1026 року уклав угоду із братом Мстиславом,
 6

поділивши Руську землю по Дніпру; отримав Київ з Правобережжям, а

Мстислав — Чернігів з Лівобережжям. Після смерті Мстислава (1036) став
одноосібним володарем Русі. Доклав багато зусиль до зміцнення
держави. 1036 року розбив і назавжди відкинув від Києва печенігів. На початку
1030-х років відвоював у Польщі червенські міста і Белзьку волость. Здійснив
успішні походи проти ятвягів і литовців. Розширив межі середньовічного
Києва, спорудивши «місто Ярослава», окрасою якого стали Золоті
ворота та Софійський собор (1054). Започаткував укладання першого
літописного зводу 1037—1039 років та першого писаного зводу
законів — «Руської правди». Мав велику родину, уклав шлюбні відносини з
багатьма європейськими правителями. За численні реформи та досягнення, що
мали позитивний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Яросла́в Му́дрий.
Помер у Вишгороді, похований у Софійському соборі. У православній церкві
прославлений як благовірний (тобто православний святий з монархів).

Вшанування пам'яті:

 На його честь названі міста Ярослав (нині Польща) та Ярославль (Росія).

 1838 року у Києві на його честь названо вулицю, 1955 — провулок.
 2007 року у Харкові на його честь названий майдан.
 Ім'я Ярослава Мудрого присвоєне Національному юридичному
університету.
 Вулиці на його честь мають: Дніпро, Львів, Харків, Черкаси, Біла
Церква, Васильків, Жидачів, Мостиська, Борщів, Тлумач, Кам'янка-Бузька, 
Лубни, Петропавлівська Борщагівка, Роздільна, Збараж та інші міста
України.
 Пам'ятники Ярославу Мудрому встановлені у Києві, Харкові,
Полтаві, Білій Церкві.
 7

 Указом Президента України від 23 серпня 1995 року для

нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед
українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення
міжнародного авторитету України,
розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я,
за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність засновано Орден князя
Ярослава Мудрого І, ІІ, III, IV і V ступеня

 Ярослав Мудрий посів перше місце за результатами відкритого

телефонного голосування в телепроєкті каналу «Інтер» «Великі українці»,
що проводилося з 16 листопада 2007 до 16 травня 2008 року.

 1838 року у Києві на його честь названо вулицю, 1955 — провулок.

 Портрет Ярослава Мудрого зображено на банкноті, монеті номіналом 2
гривні та на пам'ятній срібній монеті номіналом 10 гривень та на банкноті
номіналом в 1000 російських рублів ( див. додаток 1.1 ).
 8

РОЗДІЛ 2

ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

1.1. Князювання

Наприкінці правління Володимира Великого Ярослав відмовився

сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив
селен свого батька походом. Під час приготування до походу Володимир
помер.

На відміну від батька, Ярослав не вів загарбницьку політику, а зосередився

на внутрішніх проблемах країни – збереженні єдності та захисту кордонів.
Проте від початку правління, а саме – 1019 року, йому необхідно було
вирішити першочергову проблему.Живим лишався брат Ярослава – Мстислав,
князь тмутараканський, який все ще був претендентом на київський престол. У
1023 році він збирає військо і йде на Ярослава. Проте, зайнявши Чернігів,
Мстислав не поспішає дати генеральну битву своєму братові. Лише 1024 року
біля Листвена відбувся бій, у якому поразки зазнала дружина Ярослава. А ось
реакція Мстислава була досить незвичною:

Після смерті свого батька Володимира найняв 1000 варягів (відповідно до

Леонтія Войтовича значну частину їх складали вояки норвезького ярла Свейна
Хладаярла) і 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий у
жорстокій боротьбі за київський престол розбив
війська Святополка біля Любеча і посів київський великокняжий престол,
але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі
на допомогу Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після
 9

остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий

став київським Великим князем.

Прагнучи об'єднати всі руські землі під своєю владою, Ярослав

Володимирович вів боротьбу селен свого
брата тмутороканського князя Мстислава Володимировича. Після битви, яку
Ярослав програв, під Лиственом біля Чернігова 1024 року. Ярослав мусив
відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра,
крім Переяславщини. Згодом, після укладеного 1026 року у Городку під Києвом
миру, почалося порозуміння і співпраця між братами. Ярослав Мудрий
допомагав Мстиславові у боротьбі з касогами і ясами у 1029 році, поширивши
свої володіння до Кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й поширенні
держави Ярослава Мудрого на захід від Дніпра. 1030 року на півночі Ярослав
зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував
місто Юріїв (нині — Тарту), у 1030 — 1031 роках війська Ярослава і Мстислава
відвоювали Червенські городи, які 1018 року захопив Болеслав І. Тоді ж
Ярослав здобув від королівства Польського смугу землі між
ріками Сяном і Бугом. За відомостями, що містяться у «Повісті минулих літ»,
він в 1030 році відвоював місто Белз, а в 1031 заклав місто свого імені Ярослав.
Полонених під час походу ляхів, у якості щиту від кочівників, було поселено
у Пороссі.

Після смерті Мстислава у 1036 році Ярослав об'єднав під своєю владою

лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави,
окрім Полоцького князівства, яке виділено Володимиром Святим в уділ
роду Ізяслава. 1036 року, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля
Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав
будувати у 1037 році Софійський собор. Хоча останні дослідження Софії
Київської спростували це твердження літопису. За аналізом графіті, а також за
іноземними писемними пам'ятками, насамперед німецькими (Хроніка Тітмара
Мерзебурзького), Собор святої Софії був закладений раніше.
 10

У 1038–1042 роках Ярослав вів успішні походи

селен литовських племен — ятвягів, селен Мазовії, селен прибалтицько-
фінських племен ямь і чудь. 1043 року він підготував під проводом свого
сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився
поразкою, багато воїнів потрапило в полон чи загинуло. Щоб охороняти свою
державу селен нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон,
будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; та
посилюючи посульську фортифікаційну
лінію над Сулою: Лубни, Лукомль, Воїнь.

Під час його правління Київська Русь перетворилася на

могутню європейську державу. Завершено розпочате Володимиром Великим
розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали були ще за
Володимира (за одним з них прокладено сучасну вулицю Ярославів Вал), а
Ярослав поставив на них лише заборола. Збудовано Золоті ворота, Лядську
браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський
собор, в якому згодом поховали в саркофазі Ярослава Мудрого та його
дружину Ірину (Інгігерду 1001–1050). Це був акт порушення задуму собору.
Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління засновано
міста Корсунь, Гюргів (нині — Біла Церква),
розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено
династичні зв'язки з королівськими дворами Швеції, Норвегії та Франції.
Продовжувалося карбування срібних монет.

Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. По смерті Ярослава

Мудрого залишилися п'ять синів, між якими розгорнулась боротьба за владу.
Цей період відомий в історіографії як Тріумвірат Ярославичів, з якого
почався розпад Київської Русі і через півтора століття вона фактично перестала
існувати як єдина держава.

1.2. Військова політика

 11

Військова політика Ярослава, хоч і не не була масштабною, все ж таки

мала місце:

 1029 року відбувся похід на ясів, що загрожували Тмутаракані;

 1030-1031 роки – польська кампанія, у якій Володимировичі

підтримували князя Безприма у його зазіханнях на польський престол та
водночас відвоювали Червону Русь;

 1036 року військо Ярослава остаточно розбило сили печенігів, які так
довго шматували кордони держави. На честь цієї перемоги було
закладено собор Святої Софії;

 1038 рік – похід на ятвягів;

 1040 – на Литву;

 1041 – у Мазовію;

 1042 – селен балто-фінських племен: ям та чудь;

 1043 року відбувся останній похід русів на Константинополь, яким

керував син Ярослава – Володимир. І хоча руське військо зазнало
поразки, відносини між Києвом та Візантією продовжують тіснішати.

1.3. Розвиток культури

Все ж таки основою князювання Ярослава були будівництво, творення,

просвітництво, а не військові походи. Активно закладалися міста, здебільшого
у прикордонні: більше 13 поселень було засновано понад Россю, Сулою та
Трубежем – південними кордонами Русі (Корсунь, Біла Церква, Торчеськ,
Лубни); місто Ярослав у Червенській землі; Юріїв у Прибалтиці; Ярославль на
 12

берегах Волги. Також активізувалося будівництво безпосередньо у містах:

розростаються Київ, Чернігів, Турів, Переяслав, Володимир-Волинський.

Засновано Києво-Печерську лавру, Юріїв монастир у Новгороді,

Ірининський собор, Золоті ворота та Лядську браму у Києві. Ще за його
правління розпочалося кам'яне будівництво, зокрема Софії Київської. За
словами єпископа Саксонії Тітмара, у Києві того часу проживало більше 50 000
тисяч жителів та було більше 400 церков. Звісно, це доволі перебільшений
опис, селен він показує ставлення приїжджих європейців до столиці Русі як до
важливого культурно-політичного центру усієї Європи. Саме Ярослав керував
розвитком міста у такому напрямку.

Продовжуючи справу батька, Ярослав усіляко допомагав і стимулював

розвиток християнства на Русі. А у 1051 році князь зважується на
безпрецедентний крок: власноруч, без дозволу константинопольського
патріарха, затвердив митрополита київського. Ним став Іларіон – перший
русин-митрополит Київський. Такий крок мав на меті автономізувати руську
церкву, якомога зменшити вплив Візантії на її внутрішні справи.

У цей період стрімко, і під патронатом князя, розвивалися законодавство,

написання книг, освіта та дипломатія, але про це мова йтиме надалі і більш
конкретно. За Ярослава засновуються монастирі Св. Юрія та Св. Ірини,
започатковується чернецтво в Печерах за селом Берестовим, де невдовзі
побудований Печерський монастир — майбутній осередок культури. Серед
ченців було багато освічених людей, які навчали грамоти, малювання, мозаїчної
справи, переписування книжок, співу. У той час на Русі вже існували нотний
спів і нотне (крюкове) письмо.

Ярослав організував світську школу, де близько 300 дітей навчалися

грамоти та іноземних мов. При Святій Софії працювали переписувачі та
 13

перекладачі книжок, про що літописець говорить: Ярослав «многи книги

списав, положив церкви Святой Софии», зібрав першу в Україні бібліотеку.

Ярослав зібрав навколо себе освічених людей — Никона, Нестора-

літописця, митрополита Іларіона та ін. Було укладено перший літописний звід,
розвивалися писемність та оригінальна література, сформувались елітні та
інтелектуальні династії, наприклад Свенельд, селенну Малк-Мстиша, внук
Добриня, правнук Костянтин, посадник Новгорода, селенну Остромир, для
якого переписано відоме Євангеліє, син Остромира воєвода Вишата, син його
Ян, діяч часів синів Ярослава — 7 поколінь.

Зібрані Ярославом висококультурні люди, за твердженням М. Гру-

шевського, були першою академією наук України-Русі. Вони уклали «Руську
Правду», літописи, літературні зводи, які й сьогодні мають велику цінність.

Київ істотно розширився, обнесений валами, що були складними

інженерними спорудами. Активно розвивалося цивільне будівництво:
зводилися дво- і триповерхові будинки з балконами та галереями. На Подолі
розміщувалися торговий центр, пристань і 8 ринків. Про це розповідає
німецький воїн Тітмар Марзебурзький, що був у Києві в 1018 р.

Доба Ярослава відома також великим піднесенням мистецтва. Храм Софії

був своєрідним музеєм, однією з найкращих пам'яток Європи XI ст. Впливи
романського, вірменського та візантійського мистецтв злилися в один потік,
який дав ту неповторну єдність і своєрідність, чим і нині пишається
український народ. Зведення як храмів, так і світських споруд завдяки
старанням Ярослава поширилося в усій Україні.
14
 15

РОЗДІЛ 3

НАСЛІДКИ ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а

також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія: 1039
документально стверджено існування Київської митрополії, що перебувала в
юрисдикції константинопольського патріарха. Ярослав узгодив церковний
устав, яким визначалися права церкви і духівництва. Крім призначення
митрополитів на київську катедру, Церква Київської Русі користувалася
автономією, включно з тим, що 1051 з ініціативи Ярослава собор місцевих
єпископів обрав русина Іларіона митрополитом київським. За цього часу
засновано також перші монастирі на Русі: св. Юрія, св. Ірини і славний Києво-
Печерський 1051 р., які стали важливими культурними осередками, в яких
писалися літописи, були школи іконописання.

За Ярослава Мудрого сталася і національна еволюція в Київській державі:

варязький вплив залишився тільки в колі військової дружини, а державні діячі
рекрутувалися здебільшого з місцевих людей, серед яких були: Вишата, Іван
Творимирич, Костянтин, син Добрині та інші.

Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, він дбав про освіту і культуру
свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його
ініціативою почалася в Києві праця над перекладами грецьких та інших книг на
церковнослов'янську мову, переписано багато книг, був укладений літописний
звід.

Київська Русь за Ярослава Мудрого селе великою і могутньою державою

Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілісність
своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив
систему наслідування (сеньйорату), згідно з яким старший брат Ізяслав дістав
великокняжий престол у Києві, Святослав — Чернігівщину, Муром і
 16

Тмуторокань, Всеволод — Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор —

Володимир Волинський, В'ячеслав — Смоленщину.

Також Ярослав Мудрий не забув попіклуватися про майбутнє своєї держави і

для цього він одружив і видав заміж за іноземців:

 Володимир Ярославич (1020—1052) — можливо був одружений з Одою,

дочкою графа Леопольда зі Штаде біля Бремену;
 Ізяслав Ярославович (1024—1078) — в 1040 був одружений з Ґертрудою,
дочкою польського князя Мешка II;
 Святослав Ярославич (1027—1076) — був одружений з Одою, внучкою
цісаря Генріха II;
 Всеволод Ярославич (1030—1093) — улюблений син Ярослава, в 1046
був одружений з Марією, дочкою імператора Костянтина Мономаха; від
шлюбу народився Володимир Мономах
 Ігор Ярославич (1060) — чоловік німецької принцеси Кунігунди, графині
Орламіндської.
 В'ячеслав Ярославич (1034—1057) — був одружений з Одою
Штаденською.
 Єлисавета Ярославна (Еллісіф) (1076) — королева Норвегії, дружина
короля Гаральда III Суворого, потім дружина короля Данії Свейна II
Данського ;
 Анастасія Ярославна (Аґмунда) (1097) — королева Угорщини, дружина
короля Андраша І;
 Анна Ярославна (1032—після 1075) — королева Франції, дружина
короля Генріха І.
 Агата Київська — дружина англійського короля Едварда Вигнанця.

Сучасники високо оцінювали державну мудрість Ярослава. Проте

особливу увагу зосереджували вони на справах князя в царині духовного та
 17

культурного будівництва (скажемо стисло: за Ярослава і столиця Київ, і вся

держава перетворились на, можливо, найкультурнішу територію Європи,
свідченням чому — якщо не поголовна, то переважна писемність населення,
причому не лише «еліти», а й «звичайних» людей. Ярослав, чиєю пристрастю
завжди було читання, свідомо прагнув цього: заснував струнку систему шкіл по
всій державі, створив найпотужніший на той час центр перекладу та
переписування книжок при Софії Київській. Узагалі, добу Ярослава цілком
можна вважати часом «інформаційного вибуху», навіть «інформаційної
революції» Давньої України — Руси). І ось що пише про це давній літописець
(«У Сказанні Проложному про освячення церкви Святої Софії»): «Бе Ярослав
любя церкви, и книгамъ прилежа, и почиташе часто в нощи и въ день, и собра
писцы многы, и прекладаше от грецьскыхъ книгъ на словенское письмя, и
списа книгы многы, ими же селенную селе людие, наслаждающиеся
божества. Яко се разореть некто землю, другыи ж насееть ю, инии же
пожинають, ядять пищу неоскудную. Отець бо сего Володимиръ землю
разоравъ и омякчи, рекше крещениемъ просвети, сей же (Ярослав. — І.С.) насея
книжными словесы серце верныхъ сел, а мы пожинаемъ, учение селенную
книжное. Велика бо полза бываетъ от учения книжнаго, книгами бо кажеми и
учими есмы пути покаяния, и радость духовную обретаемъ, и въздержаниемь
словесъ неполезных. Се бо (книги. — І.С.) суть рекы, напаяющи всю
селенную, се суть исходящая мудрости».
 18

ВИСНОВОК

Роки князювання Ярослава Мудрого (1019 – 1054) були часом, коли Київська
Русь перебувала в зеніті могутності. Ярослав насамперед розширив межі своєї
держави. Він підпорядкував своїй владі західний берег Чудського озера, де
було засновано місто Юр'єв, були відвойовані червенські міста, захоплені
польськими феодалами. Війська Ярослава під Києвом остаточно розгромили
печенігів, після чого вони більше не загрожували руським землям. Дбав
Ярослав і про зміцнення міжнародного авторитету своєї держави. Всі
європейські держави прагнули до налагодження дружніх відносин з Київською
Руссю.

За княжіння Ярослава активізувалася внутрішня розбудова держави. З ім'ям

цього князя пов'язано створення першого писаного зведення законів Київської
Русі – «Руської правди», що регламентувала внутрідержавні феодальні
відносини. За часів Ярослава на Русі остаточно утвердилося християнство,
будувалися фортеці, міста, собори і монастирі. Було розбудовано і прикрашено
Київ. Зведено Золоті ворота, на честь перемоги над печенігами побудовано
Софійський собор, а в ньому створено першу на Русі бібліотеку і школу, виник
Києво-Печерський монастир.

Продовжуючи лінію Володимира, спрямовану на активну християнізацію Русі,

Ярослав не тільки будує численні монастирі та храми, а й без відома
константинопольського патріарха 1051 р. призначає главою руської церкви
Іларіона, що мало на меті вивести вітчизняну церковну ієрархію з-під контролю
Візантії.

Завдяки зусилля князя Ярослава зміцнився авторитет Київської держави у

зовнішній політиці. Свідчення про це було те, що Ярослав поріднився з
багатьма знаменитими володарями Європи. Польський король Казимир, як уже
говорилося, одружився з сестрою Ярослава, дочкою Володимира. Цей союз
затвердив за Києвом червенські міста. Зате Ярослав приборкав заколотника
проти Казимира на ймення Моїслав, який захопив Мазовію й хотів бути
незалежним володарем.
 19

Зарубіжні літописці згадують трьох дочок Ярослава — Єлизавету, Анну й

Анастасію. Перша була дружиною норвезького принца Гаральда. Гаральд
спочатку служив у війську Ярослава, а згодом — в імператорському в
Константинополі. Успішно воював у Африці, на Сицилії. Після одруження з
Єлизаветою став королем Норвегії.

При Ярославі значних успіхів досягла культура. Розгортається монументальне

будівництво у Києві, споруджується Києво-Печерський монастир.
Західноєвропейські джерела називають Київ суперником Константинополя.
Великий князь піклувався розвитком освіти, науки, мистецтва. Сам князь не
тільки зібрав велику бібліотеку, але й переклав з грецької цілий ряд книжок.

Сини Ярослава були високоосвіченими людьми. Всеволод, наприклад, знав

п'ять мов. Освіченими були і дочки Ярослава, його сестра Предслава. У Києві
при Андріївському монастирі була школа для дівчат.

На Русі існували школи для знатних дітей і для підготовки священиків та дяків,
які, головним чином, відкривалися при монастирях. Тут викладали читання,
письмо й церковні співи, для знатних дітей – філософію, риторику, граматику.
Існувало також індивідуальне навчання.

Для поглиблення і поширення освіти при храмах, монастирях, княжих дворах

створювалися бібліотеки. На базі монастирських бібліотек розвинулися
літописання, література.

Отже, визначальними рисами цього етапу історії Київської Русі були:

завершення формування території держави, перенесення уваги князівської
влади з проблеми завоювання земель на проблему їхнього освоєння та
втримання під контролем; злам сепаратизму місцевої племінної верхівки та
посилення централізованої влади; заміна родоплемінного поділу
давньоруського суспільства територіальним; активна реформаторська
діяльність Ярослава Мудрого; запровадження та поширення державної
консолідуючої ідеології – християнства; поява писаного кодифікованого права;
ширше використання дипломатичних методів вирішення міжнародних
проблем; зростання цивілізованості держави, розквіт давньоруської культури.

Завдяки своїй мудрій і далекоглядній діяльності в усіх сферах державного

життя Ярослав увійшов в історію з ім'ям «Мудрий», а невідомий автор, що
 20

зробив запис про смерть цього видатного діяча на стіні Софії Київської, назвав
його «царем».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. http://incognita.day.kyiv.ua/u-chomu-polyagala-derzhavna-mudrist-velikogo-
knyazya-yaroslava.html
2. https://edera.gitbook.io/ed-era-book-
history/utvorennya_kivsko_rusi/yaroslav_981-1054
3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ярослав_Мудрий
4. Цитаты известных личностей [електронний ресурс ]: Цитаты известных
личностей. – Режим доступу: https://ru.citaty.net/avtory/iaroslav-mudryi/?
o=popular
5. https://ru.osvita.ua/vnz/reports/culture/10318/
 21

ДОДАТКИ

Додаток 1.1

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ