1. Місце туристичного бізнесу в міжнародних відносинах.

Погляд на туризм як на «інструмент толерантності», «підвищення діалогу

між народами», форму «народної дипломатії» є давно поширеним у системі
міжнародних відносин, що неодноразово підкреслювалося міжнародними
організаціями. Усвідомленню міжнародного туризму у якості дієвого
інструмента публічної дипломатії та зовнішньополітичного впливу сприяло
декілька чинників.
По-перше, це – вражаюча глобальність досліджуваного явища, що
виявляється у чимраз зростаючій кількості міжнародних туристичних
потоків, повсюдній просторовій експансії туризму, формуванні світових
центрів туристичного тяжіння. Формуються доволі сталі потоки і сталі
напрямки, що роблять світ взаємозалежним і визначають відповідні
геополітичні впливи. Масові туристичні потоки створюють підґрунтя для
відповідних економічних і політичних рішень.
По-друге, зміни в системі міжнародних відносин, пов’язані з
транспарентністю національних кордонів, універсалізацію ціннісних
орієнтирів, поширенням нових інформаційно-комунікативних технологій, які
поставили на порядок денний питання про розширення кола недержавних
суб’єктів міжнародних відносин, здатних комунікувати з іноземною
громадськістю. До числа інструментів посилення зовнішньополітичного
впливу було віднесено: кіно, телебачення, музику, театр, спорт, відеоігри,
соціальні мережі, туризм та ін.
По-третє, туризм, туристична привабливість безпосередньо розглядаються як
складові так званої «м’якої сили». Активне використання культури у світових
каналах масової комунікації як чинника «м’якої сили», забезпечення
привабливості держави перетворилося на глобальний тренд, що свідчить про
актуалізацію гуманітарних вимірів зовнішньої політики. В цьому сенсі саме
туризм має колосальний репутаційний та представницький потенціал,
репрезентуючи національну культуру (минулу і сучасну), основні здобутки
країни світовій спільності.
Погляд на туризм як на інструмент «м’якого» впливу, фактичного експорту
національної культури дозволяє розглянути туристичну сферу як важливу
складову імідж-моделювання країни. В даному контексті туризм варто
визначити не тільки як економічне явище або особливу форму переміщення
людей, а і як «практику масового лобіювання ідеологічних, соціокультурних
інтересів країни, як соціальну практику поширення світосприйняття і
ціннісних орієнтирів її народу.
Можна стверджувати, що репутаційний потенціал туризму є значно вищим,
ніж у інших сфер, оскільки туризм, як правило, позбавлений персоніфікації,
на відміну від спорту або політики. З іншого боку, розвиток туризму в регіоні
апріорі означає високий рівень безпеки, розвинену інфраструктуру й високий
рівень сервісу, тобто втілює в собі певні гарантії необхідного рівня
задоволення потреб споживачів території.
Таким чином, світові туристичні потоки являють сьогодні глобальний
простір соціально-культурних взаємозв’язків з відповідними економічними
та зовнішньополітичними впливами, а туристична популярність країни
перетворилася на практику поширення ціннісних орієнтирів народу.
Туристичний імідж відіграє дієву роль у забезпеченні
конкурентоспроможності країни у широку розумінні, виступає складовою
національного бренду і є, фактично, дієвим інструментом так званого
«м’якого впливу». В такому розумінні туризм виступає однією з базових
стратегій публічної дипломатії, яка у нинішніх умовах є невід’ємним
інструментом досягнення національних інтересів держави.
2. Особливості розвитку туристичного бізнесу у В’єтнамі.
Туризм у В'єтнамі - важлива частина національної економіки. Національна
адміністрація з туризму В'єтнаму слідує довгостроковому плану
диверсифікації туристичної сфери, що приносить необхідну країні іноземну
валюту. В'єтнам приймає найбільше туристів з Китаю. Далі в туристському
рейтингу В'єтнаму слідують Південна Корея, Японія, США, Камбоджа і
Тайвань. За винятком США і Франції в ТОП - 20 всі країни представляють
Азіатсько-Тихоокеанський регіон.
Більшість курортів В'єтнаму - це морські курорти. Вони простягнулися
ланцюжком з півночі на південь від найпівнічнішого Монгкае біля кордону з
Китаєм до острова Фукуок біля узбережжя Камбоджі. До морських курортів
тут віднесений і містечко Хойан в середній частині В'єтнаму. Він, хоча і
розглядається, в першу чергу, як історична пам'ятка, але, одночасно, має
довгий ланцюг готелів на морському березі.
На інтенсивність туристського потоку у В'єтнамі великий вплив мають
сезонні кліматичні зміни. Клімат субекваторіальний на півдні, мусонний на
півночі з жарким і дощовим літом (з середини травня до середини вересня) і
м'якою зимою (з середини жовтня до середини березня). На узбережжі
В'єтнаму часто бувають тайфуни (в північній частині країни в червні - липні,
в центральній - в серпні, в південній - вересні - жовтні). Вологий сезон на
півночі і на півдні приблизно збігається: травень-жовтень. А ось, в середній
частині В'єтнаму в березні - серпні кількість опадів дуже маленьке. У цей
період там стоїть сухий сезон. Кліматичні діаграми є найважливішим
фактором при виборі туристичної путівки до В'єтнаму.
На багатьох курортах є дайвінг-центри. У В'єтнамі дайвінг вважається
найдешевшим у світі. Це відноситься до цін як на обладнання для дайвінгу,
так і на послуги інструкторів, - що привертає сюди велику кількість
любителів підводного плавання з усього світу. У В'єтнамі є безліч пам'яток
природи, які охороняються на території національних парків і заповідників.
Одним з доступних розваг у В'єтнамі є рибалка. У В'єтнамі можна ловити
рибу не тільки в морі, але і в прісноводних водоймах. Прісноводна риба
водиться в річках, озерах, в штучних і природних ставках і, навіть, на
рисових полях, залитих водою. У таких місцях у водойм і полів є приватні
власники, які дають дозвіл на рибну ловлю, зазвичай, за плату.
Культурно-пізнавальний туризм в країні представлений безліччю історичних
пам'яток. Причому, стародавні храми присутні у великій кількості в усіх
трьох частинах В'єтнаму.
В останні 15 років галузь туризму у В'єтнамі отримала очевидний розвиток і
домоглася важливих результатів. Туристична інфраструктура та технічне
оснащення галузі неухильно розвиваються. Асортимент турпродуктів і
турпослуг стає все багатшим і різноманітнішим.
Однак є й деякі недоліки. Темпи розвитку туризму не відповідають
потенціалу і очікуванням суспільства. Турпродукти не дуже привабливі і не
мають відмітних особливостей, їх конкурентоспроможність невисока. Не
підвищується роль професійного співтовариства в розвитку туристичної
галузі.
У зв'язку з цим, на державному рівні розроблено Концепцію розвитку
туристичної галузі та індустрії гостинності, основні напрямки якої
виглядають наступним чином:
• Перетворення туризму в ключову галузь економіки є важливим
стратегічним напрямком для розвитку країни і прискорення розвитку
інших галузей і сфер.
• Слід одночасно розвивати міжнародний і внутрішній туризм;
створювати сприятливі умови для того, щоб в'єтнамці та іноземні гості
могли оглядати і знайомитися з визначними пам'ятками, об'єктами
природної і культурної спадщини країни; поважати і рівноправно
ставитися до всіх туристів.
• Слід стабільно розвивати туризм; зберігати і розвивати об'єкти
культурної спадщини і традиційні національні цінності; захищати
природу і навколишнє середовище; правильно регулювати питання
праці, зайнятості та соціального забезпечення; забезпечувати
національну оборону, громадський порядку і безпеку.