ьвівські

Світлина 6.

нумізматичні
Світлина 6 а.
записки
Світлина 7. Світлина 8.

Світлина 9.

ч. 16–17
2019–2020
Світлина 10.
 Значок механічного факультету Львівської політехніки преміювальні марки
(до статті К.е.н. Володимира Швеця, с. 78)

У довоєнному Львові випущено велику кількість

різних відзнак. Деякі з них описані у нашому часописі1.
Створенням відзнак займалися видатні медальє-
ри – Тадеуш Баронч (1840–1905), Юліюш Белтовскi
(1852–1926), Рудольф Менкіцкі (1887–1942) 2, Петро
Війтович (1862–­1930)3, Петро Терещук (1875–1965)4.
Значні заслуги у тиражуванні і популяризації зна-
чків, плакеток, відзнак вносили граверні та ювелір-
ні майстерні, що діяли у місті. Серед них майстер-
ня Eвгеніюша Маріяна Унгера, одна з найстарших
у Львові (відома з 1895 року). Її продукцію описав
знаний львівський медальєр, нумізмат та музейний
працівник Рудольф Менкіцкі 5.
Однією з таких відзнак є значок механічного фа-
культету Львівської політехніки.
На значку немає напису, чи іншої інформації для
його атрибуції. Проте у архівних документах знахо-
димо печатку з написом «Koło mechaników-studen-
tów Politechniki Lwowskiej”, яка дозволяє безсумнівно
віднести значок саме до відзнаки цього факультету.
Світлина 1.

Світлина 2.
Фото 1 і 2. Значок механічного
факультету Львівської політехніки
(з приватної колекції).

Фото 4. Печатка механічного факультету Львівської

політехніки6.

1
Львівські Нумізматичні записки. м. Львів, № 6–7, 2009–2010 рр.; Світлина 3.
там же № 8–9, 2011–2012 рр.; там же № 14–15, 2017–2019 рр.
2
Barbara Kozarska-Orzeszek. Lwów na medalach i odznakach. //
Niepodległość i Pamięć 13/3 (24), стор. 197–218, Wrocław – 2006r.
3
https: //uk.wikipedia.org/wiki/ Петро_Війтович
4
https: //zaxid.net/slavetniy_videnskiy_rizbyar_petro_tereshhuk_zustrich_
iz_stepanom_paholkom_n1300227
Фото 3. Реклама майстерні Маріяна 5
R. Mękicki. Ungerowskie medale // «Na Ziemi Naszej» 1910, nr 7, s. 54–55.
Унгера у львівській газеті.
6
Державний архів Львівської області. Фонд 27, опис 3, справа 3298.

Світлина 5 а.
Цей номер нашого часопису надруковано Світлина 4. (збільшений фрагмент
завдяки спонсорській допомозі ТОВ «Альба». світлини 2).
Редколегія висловлює щиру вдячність її власнику і директору
п. Ігорю Боліновському.
Світлина 5.
 ЛЬВІВСЬКІ
НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ
У НОМЕРІ:

Д.і.н. Сергій Кулєшов (м. Кропивницький) № 16–17

Лита копія з монети «Ярославле сребро», знайдена на Чернігівщині...............2
Андрій Крижанівський (м. Львів)
2019–2020
Нові знахідки монет XIV століття .............................................................................4 Науково-популярний часопис
Андрій Крижанівський (м. Львів)
Празькі гроші на землях Галицько-Волинської держави і їх вплив на Головний редактор
формування монетної стопи львівського монетного двору..............................16
К.т.н. Ростислав Саввов (м. Хмельницький) Роман Шуст
Про надкарбування на денарії Володимира Ольгердовича................................26
Василь Личак (с. Новий Вітків)
Редакційна колегія:
Цікаві знахідки на Радехівщині.................................................................................28 Сергій Бєлопольський
Старовєров Д.А. (м. Брест), Безпалько В.В. (м. Київ) Олексій Валько
Від півгроша до шилінга «Чорні» шилінги Риги 1623 року................................29 Андрій Крижанівський
Сергій Білопольський (м. Львів) Володимир Швець
Неописані різновиди польських монет XVII ст.....................................................33
Володимир Шлапінський
Віталій Пархомець, Володимир Кручак (м. Тернопіль)
Цікавий скарб монет с. Устечко Заліщицький район..........................................34
Олександр Литвинчук (м. Рівне)
Відповідальний секретар
Клейми на срібних зливках Русі і прилеглих земель............................................45 Андрій Крижанівський
Андрій Крижанівський (м. Львів)
150 років від дня народження Осипа Куриласа – Світлини
видатного художника Українських Січових стрільців........................................46 Василь Павлів
Дмитро Туркевич (м. Львів)
Історії Закарпаття ХХ ст. у фотографіях і поштівках...........................................47
Художньо-технічний редактор
Юрій Завербний (м.Львів)
Олексій Валько
Визначні дати, відображені у предметах колекціонування................................48 Комп’ютерне макетування
Василь Спільник (м.Червоноград) Ольга Кузьмич
Левик – перша відзнака Сокільських Стрільців....................................................56
К.і.н. Андрій Бойко-Гагарін (м. Київ) Здано на складання 20.01.2021.
Граверна майстерня Вікентія Вишневського та Граціяна Віндиги Підписано до друку 04.03.2021.
у Варшаві – патріотичні відзнаки.............................................................................57 Формат 60х90/8. Папір крейдяний.
Віталій Смородін (м. Львів) Друк офсетний. Наклад 500 пр.
Меморіальна медаль Олекси Довбуша.....................................................................62
Іван Гудима (м. Львів) Друк
Пам’ятний значок на честь встановлення нагробка Видрукувано у ТзОВ “Простір-М”
на могилі Михайла Вербицького...............................................................................63
Свідоцтво ДК № 2167 від 21.04.2005 р.
Микола Рудевич (м. Долина) 79000 м. Львів, вул. Чайковського, 8, кім. 23.
Пам’ятна поштова картка з творами Дениса Січинського.................................64
Тел.: (032) 261-09-05, (032) 261-09-04
Стефанія Деревацька (м. Щирець) e-mail: prostir.druk@gmail.com
Поштова картка щирецької фірми «Альба»...........................................................66
Вадим Попов (м. Львів)
Давні фотографії бориславських нафтопромислів...............................................69
Адреса для кореспонденції:
К.і.н. Андрій Бойко-Гагарін (м. Київ)
Україна, 79000
Спогади про Нечитайла Валерія Володимировича м.Львів, вул.Університетська, 1
(1963–2020).....................................................................................................................72 кімн. 338
t-mail: LNZ_journal@ukr.net
Сергій Білопольський, Андрій Крижанівський,
к.е.н. Володимир Швець, д.і.н. Роман Шуст Контактні телефони:
Втрата друзів-нумізматів з Польщі...........................................................................74 (032) 274-79-26, (032) 296-45-29
К.е.н. Володимир Щвець (м. Львів)
Бони Львівської залізниці...........................................................................................76 Редакція не завжди поділяє погляди
авторів публікацій.
Сергій Білопольський (м. Львів) За достовірність фактів, цифр, точність імен
Кутна Гора – центр монетного карбування у Центральній Європі та прізвищ відповідають автори статей, а за зміст
упродовж XIV–XVI століть.........................................................................................78 рекламних матеріалів - рекламодавці.
Андрій Івасюк (м. Київ)
Цєшинський галер XV ст.............................................................................................79 Усі права захищені.
Передрук можливий лише з дозволу редакції.
К.е.н. Володимир Швець (м. Львів)
Роль преміювальних марок у стимулюванні сільськогосподарських
виробників в умовах надзвичайних ситуацій (1939–1944 рр.)..........................79
 Фото. 1. Відламана
верхня частина копії (де-
Д.і.н. Сергій Кулєшов (м. Кропивницький) що менше половини) з
цілим вушком. Мідний
Лита копія з монети «Ярославле сребро», сплав. Вага – 4.15 гр. Діа-
метр – 23 мм. Знайдена в
знайдена на Чернігівщині Київській області.
Фото. 2. Ціла копія з
вушком. Мідь або бронза
Литі копії з великих срібляників Ярос- обігу самих прототипів. Копії, відлиті у гли- (?). Вага – 2 гр. (?). Відомос-
лава Мудрого давно привертають увагу до- няних ливарних формах, слід вважати най- ті щодо ваги навряд чи до-
слідників. В. Потін називав їх «лапланд- більш ранніми, оскільки для їх виготовлен- стовірні. Діаметр – 30 мм.
ськими наслідуваннями» за відомими на ня потрібні були оригінальні срібляники»3. Знайдена в Чернігівській
той час місцями їх знайдення в лапланд- Щодо ареалу, дослідник О. Кононович області. Підвіска ідентич- Фото 1.
ських цент­ рах жертвоприношень в Унна зазначив, що знахідки «монетних» привісок на представленій в гале-
Сайва та Грот­реск (Швеція). Всі ці копії ма- типу «Ярославле сребро» локалізуються, в реї російського порталу
ли вушка для привішування. Хімічний ана- основному, на північному заході та північ- давньої культури та мис-
ліз металу одного з «наслідувань» показав, ному сході Давньоруської держави4. тецтва «Домонгол» (поси-
що його склад 95% олова та 5% міді. В. Потін Український нумізмат А. Бойко-Гагарін лання – http://domongol.
висловив думку, що зазначені «наслідуван- вважає, що такі мідні та олов’яні литі копії org/galler y/image_page.
ня» були виготовлені у новгородських зем- ймовірно виготовляли у Новгороді в ХІ – php?image_id=5328).
лях, Приладожжі або в Карелії1. на початку ХІІ століть, тобто після того, як Фото. 3. Ціла копія з
Пізніше автори «Сводного каталога..» сріб­ляники зникли з грошового обігу Русі. відламаним вушком. Ви-
М. Сотникова та І. Спасський зазначили роз- Він констатував, що вони поширювалися у сокопробне срібло. Вага –
біжності у думках щодо мети їх виготовлен- північному напрямку зі Східної Європи і ви- 3, 12 гр. Діаметр – 22 мм.
ня. Зокрема, як сучасні підробки, як ори- користовувалися лише як прикраси, і заува- Знай­ дена в Чернігівській
гінальні, але карбовані з міді монети через жив, що їх не можна вважати фальшивими області.
«надзвичайну державну потребу», або як під- монетами5. Власне А. Бойко-Гагарін підсуму- Якщо приклади
робки, відлиті ще у стародавні часи. А врахо- вав усталені на сьогодні тези, що стосують №№  1–2 щодо металу, з
вуючи відомі, знайдені ще у ХІХ столітті в ся литих копій великих (важких) срібляни- якого вони вироблені – мі- Фото 2.
Німеччині літі мідні копії без вушок, схиля- ків типу «Ярославле сребро». ді – є цілком типовими, то
лися до думки що їх зробили як прикраси2. Однак ці тези треба дещо доповнити. третя копія є нетиповим
Новим знахідкам литих копій срібляни- По-перше, знайдені в Україні і представлені об’єктом у ряду цих при-
ків «Ярославле сребро» присвятив свої пу- на нумізматичному форумі «Віоліті» подібні вісок. Цікавим у ній, крім
блікації П. Гайдуков. Зокрема, він (у спів­ копії свідчать, що вони поширювалися та- металу срібла, є й дещо
авторстві з В.Калініним) зробив огляд як кож і на південних напрямках Давньорусь- приблизний збіг за вагою
попередніх, так і найновіших знахідок цих кої держави. А по-друге, що їх виготовляли та діаметром з оригіналь-
зроблених з олова копій, знайдених на тери- не тільки з міді і олова. ними срібляниками. Між
торії Російської Федерації (зокрема в Нов- Коротко розглянемо приклади, про­ тим, розпливчаті конту-
городі, Вологодській та Володимирській ілюстровані на малюнках №№ 1–3. ри зображення та залиш-
областях). У висновках огляду відзначено: ки літер на аверсі й певне
«Таким чином, олов’яні привіски, що ко­ неспівпадіння зображень
піюють сріб­ляники Ярослава, відливали у не дають можливості го-
3
Русь в IX–X веках. Археологическая панорама/
Новгороді в ХІ – на початку ХІІ ст. і поширю- РАН. Институт археологии. – Москва-Вологда: «Древнос- ворити про використан-
вали у Північно-Західній та Північно-Схід- ти Севера», 2012. – С. 402–435. ня оригіналу як форми
ній Русі, а також у Скандинавії протягом
4
Кононович А.Ю. Привески-образки с изображе-
нием Св. Георгия и литые копии с монет типа «Ярослав- для її виготовлення. Мож- Фото 3.
довшого часу після зникнення з грошового ле сребро» // Материалы докл. и сообщений Межд. нумиз- на тільки припустити, що
матической конф. «Эпоха викингов в Восточной Европе в
1
Потин В.М. Древняя Русь и европейские государ- памятниках нумизматики VIII–XI вв.». – Санкт-Петербург,
такою формою у прикладі
ства в Х–ХІ веках: Историко-нумизматический очерк. – 2014. – С. 141. № 3 слугувала копія з міді
Ленинград : Советский художник», 1968. – С. 148–149. 5
Бойко-Гагарин А. Фальшивомонетничество в Цен- або олова. Ймовірно теж,
2
Сотникова М.П., Спасский И.Г. Тысячелетие древ- тральной и Восточной Европе в эпоху средневековья и
нейших монет России: Сводный каталог русских монет Х– раннего Нового времени / А. Бойко-Гагарин. – Киев: Укра-
що маємо справу з місце-
ХІ веков. – Ленинград : Искусство». Ленингр. Отделение, инская академия геральдики, товарного знака и логотипа, вим її виготовленням.
1983. – С. 101, 202–203. 2017. – С. 28.

2 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 3

 Фото. 1. Відламана
верхня частина копії (де-
Д.і.н. Сергій Кулєшов (м. Кропивницький) що менше половини) з
цілим вушком. Мідний
Лита копія з монети «Ярославле сребро», сплав. Вага – 4.15 гр. Діа-
метр – 23 мм. Знайдена в
знайдена на Чернігівщині Київській області.
Фото. 2. Ціла копія з
вушком. Мідь або бронза
Литі копії з великих срібляників Ярос- обігу самих прототипів. Копії, відлиті у гли- (?). Вага – 2 гр. (?). Відомос-
лава Мудрого давно привертають увагу до- няних ливарних формах, слід вважати най- ті щодо ваги навряд чи до-
слідників. В. Потін називав їх «лапланд- більш ранніми, оскільки для їх виготовлен- стовірні. Діаметр – 30 мм.
ськими наслідуваннями» за відомими на ня потрібні були оригінальні срібляники»3. Знайдена в Чернігівській
той час місцями їх знайдення в лапланд- Щодо ареалу, дослідник О. Кононович області. Підвіска ідентич- Фото 1.
ських цент­ рах жертвоприношень в Унна зазначив, що знахідки «монетних» привісок на представленій в гале-
Сайва та Грот­реск (Швеція). Всі ці копії ма- типу «Ярославле сребро» локалізуються, в реї російського порталу
ли вушка для привішування. Хімічний ана- основному, на північному заході та північ- давньої культури та мис-
ліз металу одного з «наслідувань» показав, ному сході Давньоруської держави4. тецтва «Домонгол» (поси-
що його склад 95% олова та 5% міді. В. Потін Український нумізмат А. Бойко-Гагарін лання – http://domongol.
висловив думку, що зазначені «наслідуван- вважає, що такі мідні та олов’яні литі копії org/galler y/image_page.
ня» були виготовлені у новгородських зем- ймовірно виготовляли у Новгороді в ХІ – php?image_id=5328).
лях, Приладожжі або в Карелії1. на початку ХІІ століть, тобто після того, як Фото. 3. Ціла копія з
Пізніше автори «Сводного каталога..» сріб­ляники зникли з грошового обігу Русі. відламаним вушком. Ви-
М. Сотникова та І. Спасський зазначили роз- Він констатував, що вони поширювалися у сокопробне срібло. Вага –
біжності у думках щодо мети їх виготовлен- північному напрямку зі Східної Європи і ви- 3, 12 гр. Діаметр – 22 мм.
ня. Зокрема, як сучасні підробки, як ори- користовувалися лише як прикраси, і заува- Знай­ дена в Чернігівській
гінальні, але карбовані з міді монети через жив, що їх не можна вважати фальшивими області.
«надзвичайну державну потребу», або як під- монетами5. Власне А. Бойко-Гагарін підсуму- Якщо приклади
робки, відлиті ще у стародавні часи. А врахо- вав усталені на сьогодні тези, що стосують №№  1–2 щодо металу, з
вуючи відомі, знайдені ще у ХІХ столітті в ся литих копій великих (важких) срібляни- якого вони вироблені – мі- Фото 2.
Німеччині літі мідні копії без вушок, схиля- ків типу «Ярославле сребро». ді – є цілком типовими, то
лися до думки що їх зробили як прикраси2. Однак ці тези треба дещо доповнити. третя копія є нетиповим
Новим знахідкам литих копій срібляни- По-перше, знайдені в Україні і представлені об’єктом у ряду цих при-
ків «Ярославле сребро» присвятив свої пу- на нумізматичному форумі «Віоліті» подібні вісок. Цікавим у ній, крім
блікації П. Гайдуков. Зокрема, він (у спів­ копії свідчать, що вони поширювалися та- металу срібла, є й дещо
авторстві з В.Калініним) зробив огляд як кож і на південних напрямках Давньорусь- приблизний збіг за вагою
попередніх, так і найновіших знахідок цих кої держави. А по-друге, що їх виготовляли та діаметром з оригіналь-
зроблених з олова копій, знайдених на тери- не тільки з міді і олова. ними срібляниками. Між
торії Російської Федерації (зокрема в Нов- Коротко розглянемо приклади, про­ тим, розпливчаті конту-
городі, Вологодській та Володимирській ілюстровані на малюнках №№ 1–3. ри зображення та залиш-
областях). У висновках огляду відзначено: ки літер на аверсі й певне
«Таким чином, олов’яні привіски, що ко­ неспівпадіння зображень
піюють сріб­ляники Ярослава, відливали у не дають можливості го-
3
Русь в IX–X веках. Археологическая панорама/
Новгороді в ХІ – на початку ХІІ ст. і поширю- РАН. Институт археологии. – Москва-Вологда: «Древнос- ворити про використан-
вали у Північно-Західній та Північно-Схід- ти Севера», 2012. – С. 402–435. ня оригіналу як форми
ній Русі, а також у Скандинавії протягом
4
Кононович А.Ю. Привески-образки с изображе-
нием Св. Георгия и литые копии с монет типа «Ярослав- для її виготовлення. Мож- Фото 3.
довшого часу після зникнення з грошового ле сребро» // Материалы докл. и сообщений Межд. нумиз- на тільки припустити, що
матической конф. «Эпоха викингов в Восточной Европе в
1
Потин В.М. Древняя Русь и европейские государ- памятниках нумизматики VIII–XI вв.». – Санкт-Петербург,
такою формою у прикладі
ства в Х–ХІ веках: Историко-нумизматический очерк. – 2014. – С. 141. № 3 слугувала копія з міді
Ленинград : Советский художник», 1968. – С. 148–149. 5
Бойко-Гагарин А. Фальшивомонетничество в Цен- або олова. Ймовірно теж,
2
Сотникова М.П., Спасский И.Г. Тысячелетие древ- тральной и Восточной Европе в эпоху средневековья и
нейших монет России: Сводный каталог русских монет Х– раннего Нового времени / А. Бойко-Гагарин. – Киев: Укра-
що маємо справу з місце-
ХІ веков. – Ленинград : Искусство». Ленингр. Отделение, инская академия геральдики, товарного знака и логотипа, вим її виготовленням.
1983. – С. 101, 202–203. 2017. – С. 28.

2 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 3


Нові знахідки монет XIV століття
Упродовж останніх років до редак-
ції надходила інформація про різноманітні
знахідки монет, монетно-речових скарбів.
Ця інформація зазвичай була неповною, ча-
сом «з третіх рук», нераз відомості доводи-
лося доповнювати інформацією від інших
очевидців знайдених матеріалів, а інко­ ли
з інтернет-аукціонів. Часто дані про склад
скарбу намагалися зібрати самі колекціо-
нери, що придбали монети на аукціоні. При
підготовці статті редакція користувалася
послугами дослідників, що допомагали у
атрибуції монет та доповненні відомостей
про місця знахідок, чи попередніми знахід-
ками в цих місцях. Ця кропітка праця мала
метою введення у науковий обіг скарбових
знахідок, яким загрожувало повне забуття
чи розпорошення між збирачами. 1
У статті описано скарби переважно з
XIV століття. Це немов епоха монетного ре-
несансу на землях України. Тоді розпочало-
ся карбування монет у Львові, на Поділлі,
Волині, відродився після двох століть ви-
пуск монет у Києві, тривала інтенсивна емі-
сія золотоординських монет.
Таке розмаїття не могло пройти поза
увагою українських та зарубіжних дослідни-
ків2. Слід відзначити продуктивну полеміку
останніх років щодо карбування та грошо-
вого обігу на землях України, що дозволяє
крок за кроком накопичувати інформацію
і отримувати дедалі впевненіші висновки.
Публікації доповнюють дослідження попе-
редників, а у конкуренції аргументів появ-
ляється найбільш прийнятна версія.
1
Автор дякує пп. Юрію Котику, Ярославу Книшу,
Олександру Литвинчуку, Василю Павліву, Ростиславу Сав-
вову, Василю Спільнику за допомогу при опрацюванні
статті.1
2
Праці Миколи Котляра, Георгія Козубовського, Іри-
ни та Костянтина Хромових (м. Київ), Бориса Пашкевича,
Станіслава Суходольського (Польща), Ростислава Саввова
та Олега Погорільця (м. Хмельницький), Юрія Зайончков-
ського (м. Харків), Андрія Крижанівського, Ярослава Кни-
ша, Романа Шуста (м. Львів), Олександра Огуя, Сергія Пи-
воварова (м. Чернівці) та інших.
4 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Андрій Крижанівський (м. Львів)1
1. Ще дві нові мідні монети з написом
«ЮРЂІЄВЂ» з околиць Белза
За інформацією з Белза на його околи-
цях, які називають Гура (колишнє село Го-
ра), знайдено в окремих місцях по одній
мідній монеті з написом «ЮРЂІЄВЂ» на
аверсі. Одна (фото 1.1) вагою 0,6 г і діаме-
тром 15 мм, друга вагою 1,14 г і діаметром
17 мм (фото 1.2, на жаль вдалося отримати
лише невдалу фотографію однієї сторони).
На реверсі обох монет – двозуб.
Фото 1.1. Аверс і реверс першої новознайденої
мідної монети з написом «ЮРЂІЄВЂ».
Фото 1.2. Аверс другої новознайденої мідної монети
з написом «ЮРЂІЄВЂ».
З врахуванням описаних в попередньо-
му номері Львівських Нумізматичних Запи-
сок (ЛНЗ) маємо інформацію про 13 мідних
і 4 срібних монети з такою самою легендою3.
Як зауважив польський дослідник
проф. Борис Пашкевич, котрий вперше опи-
3
Федай І. Нова знахідка срібної монети з написом
«ЮРЂІЄВЂ» // Львівські Нумізматичні записки. м. Львів,
№ 14–15, 2017–2018 рр., стор. 2–5.
сав три срібні монети і відніс їх до монетної
емісії белзького князя Юрія Наримунтови-
ча, «їх карбували на тоненьких кружках, ви-
тятих ножицями з бляхи, незнаної, але ма-
буть, невисокої проби срібла; мають риси
середньоєвропейського монетного карбу-
вання XIV–XV ст.»4.
Новознайдені дві мідні монети, про
які йдеться у нашій замітці, теж карбовані
на кружках, сліди витинання особливо до-
бре видно на монеті 1. Що цікаво, техніка їх
виготовлення не нагадує емісію львівських
мідних денаріїв, карбованих на куска руба-
ного мідного дроту.
Середня вага 10 шт. мідних монет з на-
писом «ЮРЂІЄВЂ» – 0,967  г, а срібних –
0,245 г.
Невелика кількість монет і поганий
стан їх збереження, особливо мідних, не до-
зволяє зробити якісний аналіз штемпель-
них варіантів, хоча явно проглядуються
різні зображення двозуба на реверсі мід-
них монет – порівняймо реверс монети 1.1.
і реверси монет на фото 1.3, 1.4 та 1.5 (три
останні – це монети № 9, 10 і 12, опублікова-
ні у ЛНЗ ч. 14–15 за 2018–2019 рр., стор. 4).
Фото 1.3 Фото 1.4.
Фото 1.5.
Фото 1.3–1.5. Реверси мідних монет з написом
«ЮРЂІЄВЂ», опублікованих у ЛНЗ ч. 14–15.
4
Пашкевич Б. Белзькі монети князя Юрія Наримун­
товича // Львівські Нумізматичні записки. м. Львів, № 8–9,
2011–2012 рр., стор. 12–17.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Про різні штемпелі реверсів сріб-
них монет з написом «ЮРЂІЄВЂ» зазна-
чав Б.  Пашкевич. Одна з монет, описаних
ним, мала крапку біля двозуба, хоч, на при-
пущення вченого, це могло бути дефектом
штемпеля, чи наслідком поганого стану її
збереження. Разом з тим, двозуб на срібних
монетах, принаймні на тих, де його доб­ре
видно, завжди має роздвоєні кінці на всіх
трьох сторонах двозуба, тобто для срібних
монет застосовували один варіант вико-
нання двозуба. Якщо вважати, що згадана
крапка все ж була дефектом штемпеля, то
можна припустити, що срібні монети мали
одноштемпельний реверс.
Натомість мідні монети відрізняються
від цього виконання: на мідних не знайдено
наразі жодного варіанта, де роздвоєною бу-
ла б ліва вертикальна сторона двозуба, але
центральна вертикальна і горизонтальна
сторона мають різне виконання – з роздво-
єним кінцем і з прямим кінцем.
На цьому відмінність штемпелів сріб-
них і мідних монет не закінчується. Леген-
да срібних монет на аверсі розпочинається з
великого хреста, а на мідних монетах – з ма-
ленького хреста у поєднанні з шестикутною
зіркою і розеткою з трьох кілець, з`єднаних
під кутом 120 градусів.
На думку Б. Пашкевича мідні монети з
написом «ЮРЂІЄВЂ» розпочали карбувати
у Белзі, після того як припинилася у1386 ро-
ці емісія львівських мідних монет, тому ви-
пуск монет у Белзі може свідчити про реак-
цію на нестачу в грошовому обігу дрібної
розмінної монети5.
Від Редакції.
Нещодавно появилася інформація про
знахідку біля одного із сіл Володимир-Во-
линського району срібної монети, вагою
0,16 г. легендою і двозубом, що віддалено
нагадує монети з написом «ЮРЂІЄВЂ» (фо-
то 1 а і 1 б). По крайній мірі спроби Василя
Павліва відчитати напис вказують на подіб­
ність до них (фото 1 в). Разом з цією моне-
тою знайшли три денарії Казиміра ІІІ.
Рік тому на “Violity” виставляли на
атрибуцію монету теж з ймовірним написом
5
Borys Paszkiewicz. A Bulgarian coin found in L`viv and
remarks on monetary circulation in Halycz-Volhynian Ruthenia
.// Ruś, Lithuania, Horde. Volum 9. Vilnius -2021, p. 91–105.
5

Нові знахідки монет XIV століття
Упродовж останніх років до редак-
ції надходила інформація про різноманітні
знахідки монет, монетно-речових скарбів.
Ця інформація зазвичай була неповною, ча-
сом «з третіх рук», нераз відомості доводи-
лося доповнювати інформацією від інших
очевидців знайдених матеріалів, а інко­ ли
з інтернет-аукціонів. Часто дані про склад
скарбу намагалися зібрати самі колекціо-
нери, що придбали монети на аукціоні. При
підготовці статті редакція користувалася
послугами дослідників, що допомагали у
атрибуції монет та доповненні відомостей
про місця знахідок, чи попередніми знахід-
ками в цих місцях. Ця кропітка праця мала
метою введення у науковий обіг скарбових
знахідок, яким загрожувало повне забуття
чи розпорошення між збирачами. 1
У статті описано скарби переважно з
XIV століття. Це немов епоха монетного ре-
несансу на землях України. Тоді розпочало-
ся карбування монет у Львові, на Поділлі,
Волині, відродився після двох століть ви-
пуск монет у Києві, тривала інтенсивна емі-
сія золотоординських монет.
Таке розмаїття не могло пройти поза
увагою українських та зарубіжних дослідни-
ків2. Слід відзначити продуктивну полеміку
останніх років щодо карбування та грошо-
вого обігу на землях України, що дозволяє
крок за кроком накопичувати інформацію
і отримувати дедалі впевненіші висновки.
Публікації доповнюють дослідження попе-
редників, а у конкуренції аргументів появ-
ляється найбільш прийнятна версія.
1
Автор дякує пп. Юрію Котику, Ярославу Книшу,
Олександру Литвинчуку, Василю Павліву, Ростиславу Сав-
вову, Василю Спільнику за допомогу при опрацюванні
статті.1
2
Праці Миколи Котляра, Георгія Козубовського, Іри-
ни та Костянтина Хромових (м. Київ), Бориса Пашкевича,
Станіслава Суходольського (Польща), Ростислава Саввова
та Олега Погорільця (м. Хмельницький), Юрія Зайончков-
ського (м. Харків), Андрія Крижанівського, Ярослава Кни-
ша, Романа Шуста (м. Львів), Олександра Огуя, Сергія Пи-
воварова (м. Чернівці) та інших.
4 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Андрій Крижанівський (м. Львів)1
1. Ще дві нові мідні монети з написом
«ЮРЂІЄВЂ» з околиць Белза
За інформацією з Белза на його околи-
цях, які називають Гура (колишнє село Го-
ра), знайдено в окремих місцях по одній
мідній монеті з написом «ЮРЂІЄВЂ» на
аверсі. Одна (фото 1.1) вагою 0,6 г і діаме-
тром 15 мм, друга вагою 1,14 г і діаметром
17 мм (фото 1.2, на жаль вдалося отримати
лише невдалу фотографію однієї сторони).
На реверсі обох монет – двозуб.
Фото 1.1. Аверс і реверс першої новознайденої
мідної монети з написом «ЮРЂІЄВЂ».
Фото 1.2. Аверс другої новознайденої мідної монети
з написом «ЮРЂІЄВЂ».
З врахуванням описаних в попередньо-
му номері Львівських Нумізматичних Запи-
сок (ЛНЗ) маємо інформацію про 13 мідних
і 4 срібних монети з такою самою легендою3.
Як зауважив польський дослідник
проф. Борис Пашкевич, котрий вперше опи-
3
Федай І. Нова знахідка срібної монети з написом
«ЮРЂІЄВЂ» // Львівські Нумізматичні записки. м. Львів,
№ 14–15, 2017–2018 рр., стор. 2–5.
сав три срібні монети і відніс їх до монетної
емісії белзького князя Юрія Наримунтови-
ча, «їх карбували на тоненьких кружках, ви-
тятих ножицями з бляхи, незнаної, але ма-
буть, невисокої проби срібла; мають риси
середньоєвропейського монетного карбу-
вання XIV–XV ст.»4.
Новознайдені дві мідні монети, про
які йдеться у нашій замітці, теж карбовані
на кружках, сліди витинання особливо до-
бре видно на монеті 1. Що цікаво, техніка їх
виготовлення не нагадує емісію львівських
мідних денаріїв, карбованих на куска руба-
ного мідного дроту.
Середня вага 10 шт. мідних монет з на-
писом «ЮРЂІЄВЂ» – 0,967  г, а срібних –
0,245 г.
Невелика кількість монет і поганий
стан їх збереження, особливо мідних, не до-
зволяє зробити якісний аналіз штемпель-
них варіантів, хоча явно проглядуються
різні зображення двозуба на реверсі мід-
них монет – порівняймо реверс монети 1.1.
і реверси монет на фото 1.3, 1.4 та 1.5 (три
останні – це монети № 9, 10 і 12, опублікова-
ні у ЛНЗ ч. 14–15 за 2018–2019 рр., стор. 4).
Фото 1.3 Фото 1.4.
Фото 1.5.
Фото 1.3–1.5. Реверси мідних монет з написом
«ЮРЂІЄВЂ», опублікованих у ЛНЗ ч. 14–15.
4
Пашкевич Б. Белзькі монети князя Юрія Наримун­
товича // Львівські Нумізматичні записки. м. Львів, № 8–9,
2011–2012 рр., стор. 12–17.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Про різні штемпелі реверсів сріб-
них монет з написом «ЮРЂІЄВЂ» зазна-
чав Б.  Пашкевич. Одна з монет, описаних
ним, мала крапку біля двозуба, хоч, на при-
пущення вченого, це могло бути дефектом
штемпеля, чи наслідком поганого стану її
збереження. Разом з тим, двозуб на срібних
монетах, принаймні на тих, де його доб­ре
видно, завжди має роздвоєні кінці на всіх
трьох сторонах двозуба, тобто для срібних
монет застосовували один варіант вико-
нання двозуба. Якщо вважати, що згадана
крапка все ж була дефектом штемпеля, то
можна припустити, що срібні монети мали
одноштемпельний реверс.
Натомість мідні монети відрізняються
від цього виконання: на мідних не знайдено
наразі жодного варіанта, де роздвоєною бу-
ла б ліва вертикальна сторона двозуба, але
центральна вертикальна і горизонтальна
сторона мають різне виконання – з роздво-
єним кінцем і з прямим кінцем.
На цьому відмінність штемпелів сріб-
них і мідних монет не закінчується. Леген-
да срібних монет на аверсі розпочинається з
великого хреста, а на мідних монетах – з ма-
ленького хреста у поєднанні з шестикутною
зіркою і розеткою з трьох кілець, з`єднаних
під кутом 120 градусів.
На думку Б. Пашкевича мідні монети з
написом «ЮРЂІЄВЂ» розпочали карбувати
у Белзі, після того як припинилася у1386 ро-
ці емісія львівських мідних монет, тому ви-
пуск монет у Белзі може свідчити про реак-
цію на нестачу в грошовому обігу дрібної
розмінної монети5.
Від Редакції.
Нещодавно появилася інформація про
знахідку біля одного із сіл Володимир-Во-
линського району срібної монети, вагою
0,16 г. легендою і двозубом, що віддалено
нагадує монети з написом «ЮРЂІЄВЂ» (фо-
то 1 а і 1 б). По крайній мірі спроби Василя
Павліва відчитати напис вказують на подіб­
ність до них (фото 1 в). Разом з цією моне-
тою знайшли три денарії Казиміра ІІІ.
Рік тому на “Violity” виставляли на
атрибуцію монету теж з ймовірним написом
5
Borys Paszkiewicz. A Bulgarian coin found in L`viv and
remarks on monetary circulation in Halycz-Volhynian Ruthenia
.// Ruś, Lithuania, Horde. Volum 9. Vilnius -2021, p. 91–105.
5

Фото 1 а. Фото 1 б.
Фото 1 в.
Фото 2 а. Фото 2 б.
Фото 3 а. Фото 3 б.
«ЮРЂІЄВЂ» (фото 2 а і 2 б), на якій чітко
видно літеру «Ю» в легенді і хрест в кругло-
му обідку посередині кружка.
Ми відіслали обидві фотографії профе­
сору Бо­рису Пашкевичу, автору першого
дослідження монет з написом «ЮРЂІЄВЂ».
Професор повідомив, що описуючи одну з
трьох відомих йому таких монет, а саме мо-
6 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
нету з Грубешова6, він взяв її фотографію і
вагу з «Allegro». Разом з нею виставляли теж
монету (фото 3 а і 3 б), яка дещо відрізня-
лася від неї нечитабельною легендою, тому
він її відклав і не включив до статті. Тепер,
на думку польського вченого, видно, що од-
на сторона монети 3 карбована тим самим
штемпелем, що й монета 2, а інша – тим са-
мим, що монета 1. Звісно, треба врахувати,
що на цих монетах є сліди перебивання зо-
браження однієї сторони монети на іншу.
Проф. Борис Пашкевич вважає, що це ста-
лося через те, що метал монет був досить
крихкий, поганої якості. Сам випуск таких
«зварваризованих», на його думку, монет
відбувався наприкінці основної емісії монет
з чіткою легендою.
Дослідник монет XIV–XV століття Рос-
тислав Саввов з м. Хмельницького теж вва-
жає, що випуск таких монет (їх він називає
«деградованими») міг відбуватися після за-
вершення карбування монет «ЮРЂІЄВЂ» з
чіткою легендою. Подібне явище спостері-
гається, наприклад, в литовському карбу-
ванні, коли на думку Р. Саввова у певний
період занепаду вільнюського монетно-
го двору після випуску стандартних монет
«Подвійний хрест / Погоня» в подальшо-
му ці монети карбували з настільки дегра-
дованими зображеннями Погоні, що в них
вбачали дракона, лева, або рибу. В резуль-
таті монета отримала серед литовських ну-
мізматів назву «Подвійний хрест / Риба»,
Р. Саввов вважає, що правильніше цей тип
монет називати «Подвійний хрест / Дегра-
дована Погоня»)7.
2. Скарб XIV–XV ст. з міста Ізяслав
на Хмельниччині
Місто Ізяслав засноване у першій поло-
вині XII століття волинським князем Ізясла-
вом Мстиславичем. Перша письмова згадка
про місто Заслав (сучасний Ізяслав) похо-
дить з правового акту від 18 грудня 1390 ро-
ку, яким підтверджується володіння містом
князем Федором Острозьким. У 1411 році
6
Монета № 2 у статті «Пашкевич Б. Белзькі монети кня-
зя Юрія Наримунтовича.// Львівські Нумізматичні записки.
м. Львів, № 8–9, 2011–2012 рр., стор. 12».
7
Саввов Р. Про сюжет зображень монети «Подвійний
хрест / Риба» // Нумізматика і Фалеристика. м. Київ, № 3,
2014 р., стор. 4, 5».
до міста завітали польський король Владис-
лав II Ягайло і великий князь литовський
Вітовт8.
У м. Ізяславі, на лівому березі ріки Го-
ринь знайшли монетно – речовий скарб. За
свідченням очевидців в знахідці були моне-
ти Вітовта і Любарта, а також срібний лев.
Вдалося отримати фотографії лише 10 шт.
монет зі скарбу (і то сфотографованих лише
з однієї сторони) та фігурки лева.
Фото 2.1. Частина монет зі скарбу.
На дев’яти монетах, як видно з фото, зо-
бражено спис з хрестом, за допомогою чого
їх можна однозначно атрибутувати як моне-
ти карбовані на Волині9. Ще на одній моне-
ті зображено колюмни, що вказує на монету
Вітовта – волинського або вільнюського ви-
пуску10. За атрибуцією цієї знахідки, прове-
деної дослідником волинського карбування
Ростиславом Саввовим: «Спис з хрестом»на
одному боці був, крім денаріїв Вітовта, та-
8
З Вікіпедії. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ізяслав.
9
Саввов Р. Карбування на Волині найдавніших монет
Великого князівства Литовського.// Львівські Нумізматич-
ні записки. м. Львів, № 10, 2013 р., стор. 4–15.
10
Sajauskas S., Kaubrys D. Lietuvos Didžiosios Kuni-
gaikśtystes.Numizmatika. II dalis.. Kaunas, 2006.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
кож на більших за розміром та масою моне-
тах «Печать». Але виходячи з того, що на
одній з монет зображені «Колюмни» і всі мо-
нети вочевидь однакового розміру, то це од-
нозначно денарії Вітовта. Ймовірність то-
го, що монета з гербом «Колюмни» може
бути вільнюського карбування щезаючо ма-
ла – 1:1000. Десь так співвідносяться знахід-
ки на Волині денаріїв вільнюського та луць-
кого карбування. На одній з монет «Спис з
хрестом» (на фото другий ряд зверху і спра-
ва) біля вістря списа проглядається якась
буква, можливо це букви «А» чи «Н» – таких
штемпелів до цієї знахідки ще не було відомо.
Цікавою є срібна фігурка лева, вагою
6,08 г, розміром 3,7 х 3,2 см. Сліди кріплень
на звороті фігурки можуть вказувати на те,
що лев міг бути частиною фібули (застібки
на одязі), або брошки.
Фото 2.2 і 2.3. Срібна фігурка лева.
3. Монети XIV – XV ст. знайдені
у Гайсинському районі на Вінничині
У Гайсинському районі (точне міс-
це не вдалося встановити) знайшли біля
100 монет львівського монетного двору – в
основному галицько-руські грошики Лю-
довика Угорського, декілька Владислава
Опольського, один Казимира ІІІ (з двома
надламаннями) і три Владислава Ягайла. Се-
ред львівських монет Людовика Угорсько-
7

Фото 1 а. Фото 1 б.
Фото 1 в.
Фото 2 а. Фото 2 б.
Фото 3 а. Фото 3 б.
«ЮРЂІЄВЂ» (фото 2 а і 2 б), на якій чітко
видно літеру «Ю» в легенді і хрест в кругло-
му обідку посередині кружка.
Ми відіслали обидві фотографії профе­
сору Бо­рису Пашкевичу, автору першого
дослідження монет з написом «ЮРЂІЄВЂ».
Професор повідомив, що описуючи одну з
трьох відомих йому таких монет, а саме мо-
6 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
нету з Грубешова6, він взяв її фотографію і
вагу з «Allegro». Разом з нею виставляли теж
монету (фото 3 а і 3 б), яка дещо відрізня-
лася від неї нечитабельною легендою, тому
він її відклав і не включив до статті. Тепер,
на думку польського вченого, видно, що од-
на сторона монети 3 карбована тим самим
штемпелем, що й монета 2, а інша – тим са-
мим, що монета 1. Звісно, треба врахувати,
що на цих монетах є сліди перебивання зо-
браження однієї сторони монети на іншу.
Проф. Борис Пашкевич вважає, що це ста-
лося через те, що метал монет був досить
крихкий, поганої якості. Сам випуск таких
«зварваризованих», на його думку, монет
відбувався наприкінці основної емісії монет
з чіткою легендою.
Дослідник монет XIV–XV століття Рос-
тислав Саввов з м. Хмельницького теж вва-
жає, що випуск таких монет (їх він називає
«деградованими») міг відбуватися після за-
вершення карбування монет «ЮРЂІЄВЂ» з
чіткою легендою. Подібне явище спостері-
гається, наприклад, в литовському карбу-
ванні, коли на думку Р. Саввова у певний
період занепаду вільнюського монетно-
го двору після випуску стандартних монет
«Подвійний хрест / Погоня» в подальшо-
му ці монети карбували з настільки дегра-
дованими зображеннями Погоні, що в них
вбачали дракона, лева, або рибу. В резуль-
таті монета отримала серед литовських ну-
мізматів назву «Подвійний хрест / Риба»,
Р. Саввов вважає, що правильніше цей тип
монет називати «Подвійний хрест / Дегра-
дована Погоня»)7.
2. Скарб XIV–XV ст. з міста Ізяслав
на Хмельниччині
Місто Ізяслав засноване у першій поло-
вині XII століття волинським князем Ізясла-
вом Мстиславичем. Перша письмова згадка
про місто Заслав (сучасний Ізяслав) похо-
дить з правового акту від 18 грудня 1390 ро-
ку, яким підтверджується володіння містом
князем Федором Острозьким. У 1411 році
6
Монета № 2 у статті «Пашкевич Б. Белзькі монети кня-
зя Юрія Наримунтовича.// Львівські Нумізматичні записки.
м. Львів, № 8–9, 2011–2012 рр., стор. 12».
7
Саввов Р. Про сюжет зображень монети «Подвійний
хрест / Риба» // Нумізматика і Фалеристика. м. Київ, № 3,
2014 р., стор. 4, 5».
до міста завітали польський король Владис-
лав II Ягайло і великий князь литовський
Вітовт8.
У м. Ізяславі, на лівому березі ріки Го-
ринь знайшли монетно – речовий скарб. За
свідченням очевидців в знахідці були моне-
ти Вітовта і Любарта, а також срібний лев.
Вдалося отримати фотографії лише 10 шт.
монет зі скарбу (і то сфотографованих лише
з однієї сторони) та фігурки лева.
Фото 2.1. Частина монет зі скарбу.
На дев’яти монетах, як видно з фото, зо-
бражено спис з хрестом, за допомогою чого
їх можна однозначно атрибутувати як моне-
ти карбовані на Волині9. Ще на одній моне-
ті зображено колюмни, що вказує на монету
Вітовта – волинського або вільнюського ви-
пуску10. За атрибуцією цієї знахідки, прове-
деної дослідником волинського карбування
Ростиславом Саввовим: «Спис з хрестом»на
одному боці був, крім денаріїв Вітовта, та-
8
З Вікіпедії. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ізяслав.
9
Саввов Р. Карбування на Волині найдавніших монет
Великого князівства Литовського.// Львівські Нумізматич-
ні записки. м. Львів, № 10, 2013 р., стор. 4–15.
10
Sajauskas S., Kaubrys D. Lietuvos Didžiosios Kuni-
gaikśtystes.Numizmatika. II dalis.. Kaunas, 2006.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
кож на більших за розміром та масою моне-
тах «Печать». Але виходячи з того, що на
одній з монет зображені «Колюмни» і всі мо-
нети вочевидь однакового розміру, то це од-
нозначно денарії Вітовта. Ймовірність то-
го, що монета з гербом «Колюмни» може
бути вільнюського карбування щезаючо ма-
ла – 1:1000. Десь так співвідносяться знахід-
ки на Волині денаріїв вільнюського та луць-
кого карбування. На одній з монет «Спис з
хрестом» (на фото другий ряд зверху і спра-
ва) біля вістря списа проглядається якась
буква, можливо це букви «А» чи «Н» – таких
штемпелів до цієї знахідки ще не було відомо.
Цікавою є срібна фігурка лева, вагою
6,08 г, розміром 3,7 х 3,2 см. Сліди кріплень
на звороті фігурки можуть вказувати на те,
що лев міг бути частиною фібули (застібки
на одязі), або брошки.
Фото 2.2 і 2.3. Срібна фігурка лева.
3. Монети XIV – XV ст. знайдені
у Гайсинському районі на Вінничині
У Гайсинському районі (точне міс-
це не вдалося встановити) знайшли біля
100 монет львівського монетного двору – в
основному галицько-руські грошики Лю-
довика Угорського, декілька Владислава
Опольського, один Казимира ІІІ (з двома
надламаннями) і три Владислава Ягайла. Се-
ред львівських монет Людовика Угорсько-
7

Загальний вигляд частини скарбу.
го, які вдалося побачити і зафіксувати їхній
аверс та реверс – три монети перехідного
типу 4 «а» з ініціалом Людовика Угорського
на аверсі та іменем Владислава Опольсько-
го в легенді реверсу. Грошик Казимира ІІІ –
типу 1 «е» пізніший випуск, карбований у
1363–1370  рр. Наймолодші монети серед
львівських – відміни 7 «д» Владислава Ягай-
ла, карбовані у 1394–1398 році11.
11
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–XV
століть. Львів , 2019. Стор. 58, 61.
8 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Галицько-руські грошики Людовика Угорського з
написом «Wladislaus dux» на реверсі.
Крім львівських монет у знахідці бу-
ло два, по меншій мірі, молдавських гроші
Пет­ра Мушата, які за кількістю лілій у щиті
(7 шт.) можуть бути датованими на 1380-ті
роки, та не менше трьох подільських півгро-
шів Костянтина Коріятовича, випущеними
орієнтовно у першій половині 80-х років
XIV ст. – два І типу (смотрицькі), і один ІІ
типу (з назвою володінь – Поділля).
Празькі гроші і коронний півгріш
зі знахідки.
Молдавській гріш Петра Мушата.
Подільський півгріш Костянтина Коріятовича.
Ширше представлені празькі гроші –
два цілі (Карла IV і Вацлава IV) та 18 обріза-
них (здебільшого по обідку між верхнім та
нижнім рядком легенди аверсу, а декілька з Інші монети зі скарбу.
них обрізані ще більше).
У знахідці були теж польський корон- Наймолодшим серед монет є польський
ний півгріш (за відсутністю значків під коро- коронний півгріш. За ним скарб можна да-
ною на аверсі його можна датувати на 1406– тувати першою чвертю XV ст. Це класичний
1410 рр.12) і ще одна монета, дуже затерта: за скарб з Поділля з набором різноманітних
збереженими зображеннями на аверсі і ре- монет, котрий відображає активну східну
версі монети можна встановити, що це обрі- торгівлю львівських та європейських куп-
заний мейсенський грош з ХIV ст. до майже ців на цих землях.
розмірів галицько-руського грошика Вла-
дислава Ягайла (точніше датувати її не до-
зволяє вкрай зношений стан монети)13.
12
Типи VІІ, Х, ХІІ за Pawlikowski Sebastian we współ-
pracy z Witoldem Borowskim. Półgrosze koronne Władysława
II Jagiełły 1394–1414. Łódź, 2018.
13
Krug G. Die Meissnisch-Sӓchsischen Groschen. 1338–1500.
Berlin, 1974.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 9

Загальний вигляд частини скарбу.
го, які вдалося побачити і зафіксувати їхній
аверс та реверс – три монети перехідного
типу 4 «а» з ініціалом Людовика Угорського
на аверсі та іменем Владислава Опольсько-
го в легенді реверсу. Грошик Казимира ІІІ –
типу 1 «е» пізніший випуск, карбований у
1363–1370  рр. Наймолодші монети серед
львівських – відміни 7 «д» Владислава Ягай-
ла, карбовані у 1394–1398 році11.
11
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–XV
століть. Львів , 2019. Стор. 58, 61.
8 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Галицько-руські грошики Людовика Угорського з
написом «Wladislaus dux» на реверсі.
Крім львівських монет у знахідці бу-
ло два, по меншій мірі, молдавських гроші
Пет­ра Мушата, які за кількістю лілій у щиті
(7 шт.) можуть бути датованими на 1380-ті
роки, та не менше трьох подільських півгро-
шів Костянтина Коріятовича, випущеними
орієнтовно у першій половині 80-х років
XIV ст. – два І типу (смотрицькі), і один ІІ
типу (з назвою володінь – Поділля).
Празькі гроші і коронний півгріш
зі знахідки.
Молдавській гріш Петра Мушата.
Подільський півгріш Костянтина Коріятовича.
Ширше представлені празькі гроші –
два цілі (Карла IV і Вацлава IV) та 18 обріза-
них (здебільшого по обідку між верхнім та
нижнім рядком легенди аверсу, а декілька з Інші монети зі скарбу.
них обрізані ще більше).
У знахідці були теж польський корон- Наймолодшим серед монет є польський
ний півгріш (за відсутністю значків під коро- коронний півгріш. За ним скарб можна да-
ною на аверсі його можна датувати на 1406– тувати першою чвертю XV ст. Це класичний
1410 рр.12) і ще одна монета, дуже затерта: за скарб з Поділля з набором різноманітних
збереженими зображеннями на аверсі і ре- монет, котрий відображає активну східну
версі монети можна встановити, що це обрі- торгівлю львівських та європейських куп-
заний мейсенський грош з ХIV ст. до майже ців на цих землях.
розмірів галицько-руського грошика Вла-
дислава Ягайла (точніше датувати її не до-
зволяє вкрай зношений стан монети)13.
12
Типи VІІ, Х, ХІІ за Pawlikowski Sebastian we współ-
pracy z Witoldem Borowskim. Półgrosze koronne Władysława
II Jagiełły 1394–1414. Łódź, 2018.
13
Krug G. Die Meissnisch-Sӓchsischen Groschen. 1338–1500.
Berlin, 1974.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 9
4. Невеликий скарб монет XIV ст.
У Золочівському районі, біля с. Пере-
гноїв знайшли декілька монет. З них лише з
двома монетами вдалося ознайомитися:
Подільський півгріш Костянтина Коріятовича.
Аверс мідної монети з написом «ЮРЂІЄВЂ».
подільський півгріш Костянтина Корія­
товича з написом «SMOTRIC» , вагою 1,10 г.
На жаль, діаметра подільської монети не
вдалося вияснити;
мідна монета з написом «ЮРЂІЄВЂ».
Вдалося отримати лише фотографію ревер-
су монети. Невідомі теж її метрологічні по-
казники.
Щодо подільської монети – це одне з
найзахідніших місць зі знахідками монет
Костянтина Коріятовича.
Мідна монета з написом «ЮРЂІЄВЂ» –
це вже 14-та монета, зафіксована у нашому
часописі, проте через відсутність даних що-
до її ваги і діаметру, придатними для метро-
логічного аналізу надалі залишаються лише
10 шт. монет.
Золочів лежав на великому торгівель-
ному шляху. Вчений з Чернівців, Олександр
Огуй – блискучий нумізмат, на жаль, вже
покійний – описав стару торгівельну до-
рогу, відому ще з першої половини XIV ст.,
так званий «татарський шлях», що проля-
гав зі Львова на Кам’янець, потім тягнувся
степами Причорномор’я і врешті перети-
10
Вага подільського півгріша.
нав степовий Крим. Цей старий шлях йшов
з німецьких ганзейських міст через Краків,
Львів, Золочів, Теребовлю, Кам’янець, на
Перекоп і Кафу. О. Огуй вважав, що почи-
наючи з 1384 року, львівські купці освоїли
новий торговий шлях, т.зв. «via valachica»,
що тягнувся зі Львова до Кафи через Бібрку,
Рогатин, Галич, Коломию, Снятин, Чернівці,
Серет та Сучаву (Молдова), Білгород-Дні-
стровський і далі морем14.
Місце, де знайшли описувані нами мо-
нети, віддавна відоме шукачам монет. За
свідченням очевидців знахідки там ще ра-
ніше – упродовж останніх 6 років – знахо-
дили галицько-руські грошики (по одному
Казиміра ІІІ, Владислава Опольського і біля
5 шт. Людовика Угорського) та мідні галиць-
ко-руські денарії (біля 40 шт, в основному
Казиміра ІІІ і Владислава Опольського, а
Людовика Угорського лише декілька). З на-
званих монет, що траплялися на цьому міс-
ці, наймолодшими є львівські монети Людо-
вика Угорського, карбовані у 1379–1382 рр.
Те, що за свідченням очевидців нашої
знахідки, за попередні 6 років тут знаходи-
ли багато львівських монет і жодної серед
них Владислава Ягайла (карбованих у Льво-
ві, починаючи з 1387 року), підтверджує
тезу Олександра Огуя про активне корис-
тування «татарським шляхом» лише до пер-
шої половини 80-тих років XIV ст.
14
Огуй О. Історія обігу грошових одиниць та їх
найменувань на Буковині. Чернівці – 2009 р. стор. 68, 151.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Подільський півгріш Костянтина Коріятовича.
Мідні галицько-руські денарії зі знахідки
(одна сторона).
5. Знахідка монет на притоці р. Полтви
У Буському районі, на лівому березі
річки Думна, притоку Полтви, знайдено по-
дільську монету, вагою 0,99 г.
Крім неї у знахідці був празький грош,
з дуже затертою легендою, чотири мідні га-
лицько-руські денарії Людовика стандарт-
ного типу і один денарій «корона/корона» –
теж стандартного типу, вагою 0,78 г (на
фото справа у верхньому ряді). Всі денарії
карбовані з мідного дроту.
З врахуванням попередньої знахідки
це другий випадок віднайдення подільської
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Мідні галицько-руські денарії зі знахідки
(зворотна сторона).
монети так далеко на захід, майже біля схід-
них границь Галицької Руси. Слід додати, що
Золочівський і Буський райони розташова-
ні поряд. У другій половині XIVстоліття до
Подільського князівства Коріятовичів віді-
йшла Теребовельщина (з 1392 р.)15, яка меж-
увала з Золочівською землею, та й до Буська
було зовсім близько.
Можливою причиною потрапляння
згаданих монет на землі сучасної Львівщи-
ни слід вважати торгівлю подільських куп-
ців. Їхати їм до Львова зі своїм товаром не
було потреби – складське право робило такі
поїздки невигідними (11 листопада 1380 ро-
ку польсько-угорський король Людовик на-
дав Львову право складу східних товарів)16.
Ймовірно вони вважали за доцільне продати
свій товар львівським купцям на порубіжжі
двох князівств. Тоді й випали ці дві монети
15
Михайловський В. Еластична спільнота. Поділь-
ська шляхта в другій половині XIV – 70 рр. XVІ ст. Київ,
2012, додаток, карта І.
16
Войтович Л. Угорщина і Польща в боротьбі за спадщи-
ну Романовичів (1340–1434): витоки, події, наслідки.// Україн-
сько-угорські етюди. Випуск 3. Львів – 2019 р. стор. 249.
11
4. Невеликий скарб монет XIV ст.
У Золочівському районі, біля с. Пере-
гноїв знайшли декілька монет. З них лише з
двома монетами вдалося ознайомитися:
Подільський півгріш Костянтина Коріятовича.
Аверс мідної монети з написом «ЮРЂІЄВЂ».
подільський півгріш Костянтина Корія­
товича з написом «SMOTRIC» , вагою 1,10 г.
На жаль, діаметра подільської монети не
вдалося вияснити;
мідна монета з написом «ЮРЂІЄВЂ».
Вдалося отримати лише фотографію ревер-
су монети. Невідомі теж її метрологічні по-
казники.
Щодо подільської монети – це одне з
найзахідніших місць зі знахідками монет
Костянтина Коріятовича.
Мідна монета з написом «ЮРЂІЄВЂ» –
це вже 14-та монета, зафіксована у нашому
часописі, проте через відсутність даних що-
до її ваги і діаметру, придатними для метро-
логічного аналізу надалі залишаються лише
10 шт. монет.
Золочів лежав на великому торгівель-
ному шляху. Вчений з Чернівців, Олександр
Огуй – блискучий нумізмат, на жаль, вже
покійний – описав стару торгівельну до-
рогу, відому ще з першої половини XIV ст.,
так званий «татарський шлях», що проля-
гав зі Львова на Кам’янець, потім тягнувся
степами Причорномор’я і врешті перети-
10
Вага подільського півгріша.
нав степовий Крим. Цей старий шлях йшов
з німецьких ганзейських міст через Краків,
Львів, Золочів, Теребовлю, Кам’янець, на
Перекоп і Кафу. О. Огуй вважав, що почи-
наючи з 1384 року, львівські купці освоїли
новий торговий шлях, т.зв. «via valachica»,
що тягнувся зі Львова до Кафи через Бібрку,
Рогатин, Галич, Коломию, Снятин, Чернівці,
Серет та Сучаву (Молдова), Білгород-Дні-
стровський і далі морем14.
Місце, де знайшли описувані нами мо-
нети, віддавна відоме шукачам монет. За
свідченням очевидців знахідки там ще ра-
ніше – упродовж останніх 6 років – знахо-
дили галицько-руські грошики (по одному
Казиміра ІІІ, Владислава Опольського і біля
5 шт. Людовика Угорського) та мідні галиць-
ко-руські денарії (біля 40 шт, в основному
Казиміра ІІІ і Владислава Опольського, а
Людовика Угорського лише декілька). З на-
званих монет, що траплялися на цьому міс-
ці, наймолодшими є львівські монети Людо-
вика Угорського, карбовані у 1379–1382 рр.
Те, що за свідченням очевидців нашої
знахідки, за попередні 6 років тут знаходи-
ли багато львівських монет і жодної серед
них Владислава Ягайла (карбованих у Льво-
ві, починаючи з 1387 року), підтверджує
тезу Олександра Огуя про активне корис-
тування «татарським шляхом» лише до пер-
шої половини 80-тих років XIV ст.
14
Огуй О. Історія обігу грошових одиниць та їх
найменувань на Буковині. Чернівці – 2009 р. стор. 68, 151.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Подільський півгріш Костянтина Коріятовича.
Мідні галицько-руські денарії зі знахідки
(одна сторона).
5. Знахідка монет на притоці р. Полтви
У Буському районі, на лівому березі
річки Думна, притоку Полтви, знайдено по-
дільську монету, вагою 0,99 г.
Крім неї у знахідці був празький грош,
з дуже затертою легендою, чотири мідні га-
лицько-руські денарії Людовика стандарт-
ного типу і один денарій «корона/корона» –
теж стандартного типу, вагою 0,78 г (на
фото справа у верхньому ряді). Всі денарії
карбовані з мідного дроту.
З врахуванням попередньої знахідки
це другий випадок віднайдення подільської
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Мідні галицько-руські денарії зі знахідки
(зворотна сторона).
монети так далеко на захід, майже біля схід-
них границь Галицької Руси. Слід додати, що
Золочівський і Буський райони розташова-
ні поряд. У другій половині XIVстоліття до
Подільського князівства Коріятовичів віді-
йшла Теребовельщина (з 1392 р.)15, яка меж-
увала з Золочівською землею, та й до Буська
було зовсім близько.
Можливою причиною потрапляння
згаданих монет на землі сучасної Львівщи-
ни слід вважати торгівлю подільських куп-
ців. Їхати їм до Львова зі своїм товаром не
було потреби – складське право робило такі
поїздки невигідними (11 листопада 1380 ро-
ку польсько-угорський король Людовик на-
дав Львову право складу східних товарів)16.
Ймовірно вони вважали за доцільне продати
свій товар львівським купцям на порубіжжі
двох князівств. Тоді й випали ці дві монети
15
Михайловський В. Еластична спільнота. Поділь-
ська шляхта в другій половині XIV – 70 рр. XVІ ст. Київ,
2012, додаток, карта І.
16
Войтович Л. Угорщина і Польща в боротьбі за спадщи-
ну Романовичів (1340–1434): витоки, події, наслідки.// Україн-
сько-угорські етюди. Випуск 3. Львів – 2019 р. стор. 249.
11
у скарбові заховання, котрі завжди трапля-
ються на місцях обміну і жвавої торгівлі.
Знахідки львівських срібних монет,
описані І Яковелісом (понад 60 скарбів)17,
дозволяють встановити, що з кінця 1380-х
років подільські землі опинилися в центрі
торгівельних трансакцій. У Хмельницькій
та Вінницькій областях в знахідках, за дани-
ми І. Яковеліса, разом із львівськими, поль-
ськими і чеськими монетами знаходили по-
дільські монети, золотоординські дирхеми,
монети Київського князівства, молдавські
та угорські монети, литовські денарії, тев-
тонські шилінги. Таке розмаїття монет різ-
них монетних систем може вказувати на те,
що Поділля у цей час стало великим пере-
валочним пунктом товарів. Після пошуків
складних торгівельних шляхів з Європи до
Криму через Дике поле, чи через Молда-
вію, ринки Поділля стали відігравати вели-
ке значення у зазначеній торгівлі. Якщо до
того вони були транзитною територією, то
з цього часу стали найважливішим перева-
лочним пунктом у торгівлі зі сходом.
Тому, поряд з подорожами до Криму че-
рез Молдавське князівство, львівські купці
часто обмежувалися торгівлею з татарськи-
ми купцями на землях Поділля, на порубіж-
жі. Вона, хоч і приносила менший прибуток,
ніж особиста мандрівка до Криму, але була
незмірно безпечнішою18.
Дві нахідки подільських півгрошів у
Львівській області можуть вказувати, що
подільські купці, своєю чергою, доходили зі
своїми товарами (ймовірно теж східного по-
ходження ) на порубіжжя Подільського кня-
зівства і Галицької Руси. Фактично вони й не
вигадували нового маршруту, а користува-
лися старим «татарським шляхом», що вів зі
Львова на Золочів, Теребовлю і Кам’янець.
Дуже цікавим є факт, що у 1388 р. Бусь-
кі землі вилучили зі складу Львівської землі
і приєднали до Белзького князівства. Разом
обидві – Белзьку і Буську землі – Владислав
Ягайло тоді ж передав Земовиту IV Мазо-
вецькому. Це сталося, на думку польського
дослідника А. Сьвєжавского, після одружен-
ня Ядвіги з Владиславом Ягайлом, як своє-
17
Яковеліс І. Нові знахідки монет львівського мо-
нетного двору // Монети Галицької Руси XIV–XV століть.
Львів , 2019. стор. 65–84.
18
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–XV
століть. Львів , 2019. стор. 85–86.
12
рідна компенсація за руку Ядвіги (Земовит
IV теж виступав претендентом на одружен-
ня з Ядвігою)19. Таким чином територія, під-
владна Земовиту IV, розширилася з Плоць-
ка далеко на південний схід – до Буська.
Ймовірно, це сприяло подільській торгівлі
з Тевтонським орденом через мазовецькі та
белзькі землі, свідченням чого є випадання
тевтонських шилінгів у скарбах на території
Західної та Центральної Украї­ни20.
Крім того, у вищезгаданому золочівсько-
му скарбі (див. попередній опис) разом з по-
дільським півгрошем знайшли т. зв. мідний
«белзький» денарій з написом ЮРЪІЄВЪ, що
ще промовистіше вказує на торгівельні кон-
такти Поділля з Гданськом через Плоцьк,
Белзьку і Золочівську землі. Якраз у місці
знахідки описуваних двох скарбів сходили-
ся тоді три князівства – Руське, Подільське і
Белзьке (фактично Мазовецьке). Можна на-
віть припустити, що Золочівщина і Буська
земля в цей час стали теж своєрідним пере-
валочним пунктом у східній торгівлі (звісно,
у значно менших обсягах, ніж на порубіжжі
Поділля і Дикого Поля).
Тепер щодо мідних монет, карбованих
у Львові – галицько-руських денаріїв із зо-
браженням корон на обидвох сторонах. Од-
на з таких монет знайдена у описуваному
скарбі на притоці річки Полтви разом з мід-
ними денаріями Людовика Угорського. На-
гадаємо, що річка Полтва протікає через
Львів, а у часи пізнього середньовіччя шля-
хи саме річками активно користувалися як
влітку, так і взимку – по замерзлому льоді.
Існують різні версії щодо датування
денаріїв із зображенням корон на обидвох
сторонах. Одна, наведена автором цієї стат-
ті – їх карбували у перехідний період віднос-
ного безкоролів`я у Львові між кінцем 1370
року (датою смерті польського короля Ка-
зимира ІІІ) і жовтнем 1372 року (приїздом
до Львова Владислава Опольського  – по-
вноважного намісника польсько-угорсько-
го короля Людовика)21.
19
Swieżawski А. Ziemia bełska. Wykaz dziejów politycz-
nych. Częstochowa, 1990 r.
20
Орлик В. Монеты государства Тевтонского ордена
в Пруссии в составе денежных кладов, найденных на тер-
ритории Украины // Наукові записки з Української історії.
Випуск 33. Переяслав-Хмельницький – 2013. стор. 39.
21
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–XV
століть. Львів, 2019. стор. 33.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
За іншою версією, яку навів польський
дослідник Борис Пашкевич, їх випуска-
ли в часи правління Людовика Угорського
(1379–1382 рр.) і ця емісія була монетним
браком (подібним до мідних денаріїв, на
яких з обидвох боків зображено інціал ко-
роля «L» в чотиридуговій обвідці)22.
Обидві версії мають право на життя до
остаточного з`ясування всіх обставин ви-
пуску мідних монет у Львові.
Автор статті при класифікації денаріїв,
поряд з віднесенням згаданих «двокороно-
вих» денаріїв до 1370–1372 років, припус-
тив, що деяку їх частину могли карбувати і
значно пізніше – у часи Людовика чи навіть
після його смерті23.
Для встановлення істини треба прово-
дити уважний аналіз штемпельних відмін
цих монет, встановлювати найменші від-
мінності і порівнювати їх з наявними штем-
пелями реверсів мідних денаріїв Казими-
ра ІІІ, Владислава Опольського і Людовика
Угорського. Ще краще, якби вдалося склас-
ти, внаслідок поштемпельного аналізу, схе-
му поєднання штемпелів.
Іншим джерелом датування емісії «дво-
коронових» денаріїв можуть бути скарбові
їх знахідки. І у цьому випадку описуваний
скарб є неоціненною інформацією.
Знахідки мідних денаріїв у складі скар-
бів практично відсутні. Переважно во-
ни випадали у випадкові згуби, а не як ці-
леспрямовані накопичення грошей. І ось
тут трапилася нагода перевірити датуван-
ня «двокоронових» мідних монет. Згаданий
скарб з притоки річки Полтви є щасливим
винятком. Він – один із небагатьох, у якому
«двокороновий» денарій знайдений разом з
денаріями Людовика, що може підтвердити
тезу пізнішого датування випуску «двоко-
ронових» мідних монет у Львові.
Проте ймовірність віднайдення нових
скарбів з мідними монетами є доволі низь-
кою. Крім того, не можемо гарантувати, що
до їх складу не зарахували нашарування
одиничних згуб (особливо, коли скарб роз-
сипаний, без посудини). Більш перспектив-
22
Borys Paszkiewicz. Rutenia Roşie între Italia, Hoarda de
Aur şi Marea Baltică: Originea standardelor monetare de la Lwow
în secolul al XIV-lea (Cu un supliment). Cercetări numismatice.
XIV Bukureşti –2008 [2010], pp. 327–356.
23
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–XV
століть. Львів, 2019. стор. 35, 60.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
ним і вирішальним у датуванні львівських
монет XIV–XV ст. може стати вивчення
штемпельних переходів з використанням
комп’ютерних технологій, подібно до іден-
тифікації відбитків пальців у криміналіс-
тиці. Це під силу молодим нумізматам,
«озброєним» відповідними програмами і
достатньою кількістю фотографій монет.
6. Мідні зливки
У Рогатинському районі на Івано-Фран-
ківщині знайшли три мідні (бронзові) злив-
ки (фото 6.1., 6.2. і 6.3.).
Поблизу Рогатина є село Підгороддя, на
його околицях в давнину було дві сторожові
вежі і старе замчисько (тоді ще навіть не бу-
ло міста Рогатина). Ця територія була густо
заселеною. Неподалік від Підгороддя, біля
с. Черче знаходили багатошарові знахідки
часів київської Руси (енколпіони, застібки,
натільні хрестики, наконечники стріл) і ще
старіші – з часів Риму24.
Це місця безперервного проживан-
ня людей упродовж тисячоліть. Поселення
і городище «Підгороддя» належить до епох
мезоліту, бронзи, раннього залізного віку
та Київської Русі, тобто 9–7 тисячоліття до
н.  е., 2 тисячоліття – X століття до н.  е., IX
століття до н. е. – IV століття, IX–XIII ст. н.е.
На початку ХХ століття в ріці Віс­лєнка коло
Підгороддя була знайдена статуя, з вигляду –
язичницького походження. На погляд о. Кі-
насевича, це був ідол Велеса25. Пригадай-
мо, що поштові картки-фотографії січових
стрільців з каменем Велеса ми публікува-
ли у попередньому номері нашого журналу
(ч. 14–15 за 2017–2018 рр. на стор. 52–54).
а
б
Фото 6.1. а і б. Зливок № 1 вагою 16,07 г.
24
https://www.zamky.com.ua/ivano-frankivska-oblast/
arheologiya-ta-starodavnya-istoriya-rogatynskogo-rajonu/#i-25
25
https://zbruc.eu/node/18669
13
у скарбові заховання, котрі завжди трапля-
ються на місцях обміну і жвавої торгівлі.
Знахідки львівських срібних монет,
описані І Яковелісом (понад 60 скарбів)17,
дозволяють встановити, що з кінця 1380-х
років подільські землі опинилися в центрі
торгівельних трансакцій. У Хмельницькій
та Вінницькій областях в знахідках, за дани-
ми І. Яковеліса, разом із львівськими, поль-
ськими і чеськими монетами знаходили по-
дільські монети, золотоординські дирхеми,
монети Київського князівства, молдавські
та угорські монети, литовські денарії, тев-
тонські шилінги. Таке розмаїття монет різ-
них монетних систем може вказувати на те,
що Поділля у цей час стало великим пере-
валочним пунктом товарів. Після пошуків
складних торгівельних шляхів з Європи до
Криму через Дике поле, чи через Молда-
вію, ринки Поділля стали відігравати вели-
ке значення у зазначеній торгівлі. Якщо до
того вони були транзитною територією, то
з цього часу стали найважливішим перева-
лочним пунктом у торгівлі зі сходом.
Тому, поряд з подорожами до Криму че-
рез Молдавське князівство, львівські купці
часто обмежувалися торгівлею з татарськи-
ми купцями на землях Поділля, на порубіж-
жі. Вона, хоч і приносила менший прибуток,
ніж особиста мандрівка до Криму, але була
незмірно безпечнішою18.
Дві нахідки подільських півгрошів у
Львівській області можуть вказувати, що
подільські купці, своєю чергою, доходили зі
своїми товарами (ймовірно теж східного по-
ходження ) на порубіжжя Подільського кня-
зівства і Галицької Руси. Фактично вони й не
вигадували нового маршруту, а користува-
лися старим «татарським шляхом», що вів зі
Львова на Золочів, Теребовлю і Кам’янець.
Дуже цікавим є факт, що у 1388 р. Бусь-
кі землі вилучили зі складу Львівської землі
і приєднали до Белзького князівства. Разом
обидві – Белзьку і Буську землі – Владислав
Ягайло тоді ж передав Земовиту IV Мазо-
вецькому. Це сталося, на думку польського
дослідника А. Сьвєжавского, після одружен-
ня Ядвіги з Владиславом Ягайлом, як своє-
17
Яковеліс І. Нові знахідки монет львівського мо-
нетного двору // Монети Галицької Руси XIV–XV століть.
Львів , 2019. стор. 65–84.
18
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–XV
століть. Львів , 2019. стор. 85–86.
12
рідна компенсація за руку Ядвіги (Земовит
IV теж виступав претендентом на одружен-
ня з Ядвігою)19. Таким чином територія, під-
владна Земовиту IV, розширилася з Плоць-
ка далеко на південний схід – до Буська.
Ймовірно, це сприяло подільській торгівлі
з Тевтонським орденом через мазовецькі та
белзькі землі, свідченням чого є випадання
тевтонських шилінгів у скарбах на території
Західної та Центральної Украї­ни20.
Крім того, у вищезгаданому золочівсько-
му скарбі (див. попередній опис) разом з по-
дільським півгрошем знайшли т. зв. мідний
«белзький» денарій з написом ЮРЪІЄВЪ, що
ще промовистіше вказує на торгівельні кон-
такти Поділля з Гданськом через Плоцьк,
Белзьку і Золочівську землі. Якраз у місці
знахідки описуваних двох скарбів сходили-
ся тоді три князівства – Руське, Подільське і
Белзьке (фактично Мазовецьке). Можна на-
віть припустити, що Золочівщина і Буська
земля в цей час стали теж своєрідним пере-
валочним пунктом у східній торгівлі (звісно,
у значно менших обсягах, ніж на порубіжжі
Поділля і Дикого Поля).
Тепер щодо мідних монет, карбованих
у Львові – галицько-руських денаріїв із зо-
браженням корон на обидвох сторонах. Од-
на з таких монет знайдена у описуваному
скарбі на притоці річки Полтви разом з мід-
ними денаріями Людовика Угорського. На-
гадаємо, що річка Полтва протікає через
Львів, а у часи пізнього середньовіччя шля-
хи саме річками активно користувалися як
влітку, так і взимку – по замерзлому льоді.
Існують різні версії щодо датування
денаріїв із зображенням корон на обидвох
сторонах. Одна, наведена автором цієї стат-
ті – їх карбували у перехідний період віднос-
ного безкоролів`я у Львові між кінцем 1370
року (датою смерті польського короля Ка-
зимира ІІІ) і жовтнем 1372 року (приїздом
до Львова Владислава Опольського  – по-
вноважного намісника польсько-угорсько-
го короля Людовика)21.
19
Swieżawski А. Ziemia bełska. Wykaz dziejów politycz-
nych. Częstochowa, 1990 r.
20
Орлик В. Монеты государства Тевтонского ордена
в Пруссии в составе денежных кладов, найденных на тер-
ритории Украины // Наукові записки з Української історії.
Випуск 33. Переяслав-Хмельницький – 2013. стор. 39.
21
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–XV
століть. Львів, 2019. стор. 33.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
За іншою версією, яку навів польський
дослідник Борис Пашкевич, їх випуска-
ли в часи правління Людовика Угорського
(1379–1382 рр.) і ця емісія була монетним
браком (подібним до мідних денаріїв, на
яких з обидвох боків зображено інціал ко-
роля «L» в чотиридуговій обвідці)22.
Обидві версії мають право на життя до
остаточного з`ясування всіх обставин ви-
пуску мідних монет у Львові.
Автор статті при класифікації денаріїв,
поряд з віднесенням згаданих «двокороно-
вих» денаріїв до 1370–1372 років, припус-
тив, що деяку їх частину могли карбувати і
значно пізніше – у часи Людовика чи навіть
після його смерті23.
Для встановлення істини треба прово-
дити уважний аналіз штемпельних відмін
цих монет, встановлювати найменші від-
мінності і порівнювати їх з наявними штем-
пелями реверсів мідних денаріїв Казими-
ра ІІІ, Владислава Опольського і Людовика
Угорського. Ще краще, якби вдалося склас-
ти, внаслідок поштемпельного аналізу, схе-
му поєднання штемпелів.
Іншим джерелом датування емісії «дво-
коронових» денаріїв можуть бути скарбові
їх знахідки. І у цьому випадку описуваний
скарб є неоціненною інформацією.
Знахідки мідних денаріїв у складі скар-
бів практично відсутні. Переважно во-
ни випадали у випадкові згуби, а не як ці-
леспрямовані накопичення грошей. І ось
тут трапилася нагода перевірити датуван-
ня «двокоронових» мідних монет. Згаданий
скарб з притоки річки Полтви є щасливим
винятком. Він – один із небагатьох, у якому
«двокороновий» денарій знайдений разом з
денаріями Людовика, що може підтвердити
тезу пізнішого датування випуску «двоко-
ронових» мідних монет у Львові.
Проте ймовірність віднайдення нових
скарбів з мідними монетами є доволі низь-
кою. Крім того, не можемо гарантувати, що
до їх складу не зарахували нашарування
одиничних згуб (особливо, коли скарб роз-
сипаний, без посудини). Більш перспектив-
22
Borys Paszkiewicz. Rutenia Roşie între Italia, Hoarda de
Aur şi Marea Baltică: Originea standardelor monetare de la Lwow
în secolul al XIV-lea (Cu un supliment). Cercetări numismatice.
XIV Bukureşti –2008 [2010], pp. 327–356.
23
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–XV
століть. Львів, 2019. стор. 35, 60.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
ним і вирішальним у датуванні львівських
монет XIV–XV ст. може стати вивчення
штемпельних переходів з використанням
комп’ютерних технологій, подібно до іден-
тифікації відбитків пальців у криміналіс-
тиці. Це під силу молодим нумізматам,
«озброєним» відповідними програмами і
достатньою кількістю фотографій монет.
6. Мідні зливки
У Рогатинському районі на Івано-Фран-
ківщині знайшли три мідні (бронзові) злив-
ки (фото 6.1., 6.2. і 6.3.).
Поблизу Рогатина є село Підгороддя, на
його околицях в давнину було дві сторожові
вежі і старе замчисько (тоді ще навіть не бу-
ло міста Рогатина). Ця територія була густо
заселеною. Неподалік від Підгороддя, біля
с. Черче знаходили багатошарові знахідки
часів київської Руси (енколпіони, застібки,
натільні хрестики, наконечники стріл) і ще
старіші – з часів Риму24.
Це місця безперервного проживан-
ня людей упродовж тисячоліть. Поселення
і городище «Підгороддя» належить до епох
мезоліту, бронзи, раннього залізного віку
та Київської Русі, тобто 9–7 тисячоліття до
н.  е., 2 тисячоліття – X століття до н.  е., IX
століття до н. е. – IV століття, IX–XIII ст. н.е.
На початку ХХ століття в ріці Віс­лєнка коло
Підгороддя була знайдена статуя, з вигляду –
язичницького походження. На погляд о. Кі-
насевича, це був ідол Велеса25. Пригадай-
мо, що поштові картки-фотографії січових
стрільців з каменем Велеса ми публікува-
ли у попередньому номері нашого журналу
(ч. 14–15 за 2017–2018 рр. на стор. 52–54).
а
б
Фото 6.1. а і б. Зливок № 1 вагою 16,07 г.
24
https://www.zamky.com.ua/ivano-frankivska-oblast/
arheologiya-ta-starodavnya-istoriya-rogatynskogo-rajonu/#i-25
25
https://zbruc.eu/node/18669
13

а б
Фото 6.2. а і б. Зливок № 2 вагою 81 г.
а гривнах і на зливках з дорожчого металу –
б кутні клейма з шістьма і сімома крапками,
в
Фото 6.3. а, б і в. Зливок № 3 вагою 16,92 г.
Відразу зазначимо, що зливки знайдені
в різних місцях. Місце знаходження зливка
№ 1 встановити не вдалося, але орієнтовно
він знайдений в околицях Рогатина. Зливок
№ 2 знайдено між Рогатином і Підгороддям.
Зливок № 3 знайдено біля старого городища
в с. Підгороддя. Різним є і метал, з якого ви-
готовляли зливки. Зливок № 1 – бронзовий,
зливок № 2 – з оловянистої міді, № 3 – з чис­
тої міді.
14
Зливок № 1 не відрубаний, а цілком
сформований як окремий виріб. Київський
дослідник Г. Козубовський повідомляв про
дві групи мідних гривень, вагою 130 і 180
грамів, що трапляються у знахідках часів
Київської Руси, котрі можна вважати гро-
шовими знаками26. Зливок № 1 набагато лег-
ший від них за вагою. Зливок № 2 важчий,
але теж не дотягує до ваги згаданих мідних
гривень.
Рівненський дослідник Олександр
Литвинчук описував мідні, срібні та золо-
ті зливки, знайдені на поселеннях черня-
хівської культури (ІІ – VІ ст. нашої ери) 27. З
фотографії, наведеної О. Литвинчуком, доб­
ре видно подібність наших двох знахідок
до мідних та бронзових зливків цього часу.
Минуле с. Підгороддя і аналогії зі зливками
з фотографії добре вписується у датування
зливків № 1 і № 2 першою половиною І ти-
сячоліття н.е.
Інакше виглядає справа з третім злив-
ком. Багато клейм на ньому можна було б
намагатися пояснити спеціальними позна-
чками, як підтвердженням певної якості та
ваги (такі позначки зустрічалися на срібних Фото 6.4. Мідні та бронзові зливки з поселень черняхівської культури, наведені Олександром Литвинчуком.
наприклад електрових гривнах)28.
Проте, зливок № 3 з міді не був та-
кою коштовністю, щоб підтверджувати йо-
го цінність. Крім того, важко уявити, щоб
хтось наносив однакові клейма по декіль-
ка разів. На зливку ми бачимо по два три-
Фото 6.5.
Новгородська срібна
а також два клейма у вигляді кілець на од- гривна з клеймами
ній стороні зливку. На зворотній стороні різних власників29.
нанесено чотири однакові трикутні клейма
з шістьма крапками. Цілий ряд маленьких
трикутних насічок є на зворотній та на біч- Метал зливка № 3 нещільний, він не ся на ювелірних виробах від античних часів
ній стороні зливка. клепаний як на зливках № 1 і 2, можли- до Київської Руси30.
На срібних гривнах трапляються по де- во спеціально, щоб був м’якшим. На думку Слід додати, що зливок № 3 обламаний.
кілька клейм, але вони всі різного вигляду і О. Литвинчука, зливок можна вважати за- Його вага приблизно дорівнює вазі зливка
їх нанесення свідчить про перехід від одно- готовкою, на якому древній ювелір випро- № 1. Виглядає, що з металу намагалися від-
го власника до іншого. Тому аналогію сріб- бовував клейма, котрими він користувався лити довший зливок, але щось пішло не так,
них гривн з клеймами до нашого зливка № 3 при оздобленні прикрас (підвісок, лунниць) тому його зламали посередині і використа-
слід відкинути. чи інших виробів – пряжок і застібок. Цим ли для практикування ювеліра. Про те, що
і пояснюється багаторазове їх нанесення на це не був безформний шматок вилитої міді
26
Козубовский Г. О медных гривнах // ХІІІ Всероссий-
ская нумизматическая конференция. Москва, 11–15 апре- шматку металу. Стиль клейм у вигляді три- свідчить заокруглений один кінець і акурат-
ля 2005 г., стор. 103–104. кутників з крапками широко застосовував- но відлиті всі чотири його поверхні.
27
Литвинчук О. Історія гривні // Львівські Нумізма-
тичні Записки. Львів, 2014–2015 рр. ч. 11–12, стор. 12–15.
28
Литвинчук О. Спеціальні позначки на середньовіч- 30
https://gazeta.ua/articles/history/_aki-prikrasi-nosili-
Зайцев В. Русские клейма на рублях и полтинах
29
них гривнах Русі і прилеглих земель // Львівські Нумізматич-
XIV–XV вв. Москва – 2018 г.
v-kiyivskij-rusi-zhinochi-pidviskilunnici-v-unikalnih-
ні Записки. Львів, 2017–2018 рр. ч. 14–15, стор. 29–31, 33. fotografiyah/596790
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 15

а б
Фото 6.2. а і б. Зливок № 2 вагою 81 г.
а гривнах і на зливках з дорожчого металу –
б кутні клейма з шістьма і сімома крапками,
в
Фото 6.3. а, б і в. Зливок № 3 вагою 16,92 г.
Відразу зазначимо, що зливки знайдені
в різних місцях. Місце знаходження зливка
№ 1 встановити не вдалося, але орієнтовно
він знайдений в околицях Рогатина. Зливок
№ 2 знайдено між Рогатином і Підгороддям.
Зливок № 3 знайдено біля старого городища
в с. Підгороддя. Різним є і метал, з якого ви-
готовляли зливки. Зливок № 1 – бронзовий,
зливок № 2 – з оловянистої міді, № 3 – з чис­
тої міді.
14
Зливок № 1 не відрубаний, а цілком
сформований як окремий виріб. Київський
дослідник Г. Козубовський повідомляв про
дві групи мідних гривень, вагою 130 і 180
грамів, що трапляються у знахідках часів
Київської Руси, котрі можна вважати гро-
шовими знаками26. Зливок № 1 набагато лег-
ший від них за вагою. Зливок № 2 важчий,
але теж не дотягує до ваги згаданих мідних
гривень.
Рівненський дослідник Олександр
Литвинчук описував мідні, срібні та золо-
ті зливки, знайдені на поселеннях черня-
хівської культури (ІІ – VІ ст. нашої ери) 27. З
фотографії, наведеної О. Литвинчуком, доб­
ре видно подібність наших двох знахідок
до мідних та бронзових зливків цього часу.
Минуле с. Підгороддя і аналогії зі зливками
з фотографії добре вписується у датування
зливків № 1 і № 2 першою половиною І ти-
сячоліття н.е.
Інакше виглядає справа з третім злив-
ком. Багато клейм на ньому можна було б
намагатися пояснити спеціальними позна-
чками, як підтвердженням певної якості та
ваги (такі позначки зустрічалися на срібних Фото 6.4. Мідні та бронзові зливки з поселень черняхівської культури, наведені Олександром Литвинчуком.
наприклад електрових гривнах)28.
Проте, зливок № 3 з міді не був та-
кою коштовністю, щоб підтверджувати йо-
го цінність. Крім того, важко уявити, щоб
хтось наносив однакові клейма по декіль-
ка разів. На зливку ми бачимо по два три-
Фото 6.5.
Новгородська срібна
а також два клейма у вигляді кілець на од- гривна з клеймами
ній стороні зливку. На зворотній стороні різних власників29.
нанесено чотири однакові трикутні клейма
з шістьма крапками. Цілий ряд маленьких
трикутних насічок є на зворотній та на біч- Метал зливка № 3 нещільний, він не ся на ювелірних виробах від античних часів
ній стороні зливка. клепаний як на зливках № 1 і 2, можли- до Київської Руси30.
На срібних гривнах трапляються по де- во спеціально, щоб був м’якшим. На думку Слід додати, що зливок № 3 обламаний.
кілька клейм, але вони всі різного вигляду і О. Литвинчука, зливок можна вважати за- Його вага приблизно дорівнює вазі зливка
їх нанесення свідчить про перехід від одно- готовкою, на якому древній ювелір випро- № 1. Виглядає, що з металу намагалися від-
го власника до іншого. Тому аналогію сріб- бовував клейма, котрими він користувався лити довший зливок, але щось пішло не так,
них гривн з клеймами до нашого зливка № 3 при оздобленні прикрас (підвісок, лунниць) тому його зламали посередині і використа-
слід відкинути. чи інших виробів – пряжок і застібок. Цим ли для практикування ювеліра. Про те, що
і пояснюється багаторазове їх нанесення на це не був безформний шматок вилитої міді
26
Козубовский Г. О медных гривнах // ХІІІ Всероссий-
ская нумизматическая конференция. Москва, 11–15 апре- шматку металу. Стиль клейм у вигляді три- свідчить заокруглений один кінець і акурат-
ля 2005 г., стор. 103–104. кутників з крапками широко застосовував- но відлиті всі чотири його поверхні.
27
Литвинчук О. Історія гривні // Львівські Нумізма-
тичні Записки. Львів, 2014–2015 рр. ч. 11–12, стор. 12–15.
28
Литвинчук О. Спеціальні позначки на середньовіч- 30
https://gazeta.ua/articles/history/_aki-prikrasi-nosili-
Зайцев В. Русские клейма на рублях и полтинах
29
них гривнах Русі і прилеглих земель // Львівські Нумізматич-
XIV–XV вв. Москва – 2018 г.
v-kiyivskij-rusi-zhinochi-pidviskilunnici-v-unikalnih-
ні Записки. Львів, 2017–2018 рр. ч. 14–15, стор. 29–31, 33. fotografiyah/596790
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 15

Празькі гроші на землях Галицько-Волинської держави
і їх вплив на формування монетної стопи львівського
монетного двору купці з Кракова, а не місцеві, і поодинокі їх
Питання генези метрологічних показ-
ників галицько-руської монетної системи є
одним із найважливіших і найскладніших у
дослідженні діяльності львівського монет-
ного двору.
Існують дві протилежні версії. За од-
нією – вони походять від метрології празь-
ких грошів. За другою – їх пристосовува-
ли до ваги золотоординського дирхема, але
не безпосередньо, а опосередковано. За ці-
єю версією на ринках Галицько-Волинської
держави, за відсутності власної монети і
своєї монетної системи, обрізували празькі
гроші до стандартів золотоординської мо-
нетної системи – ваги татарського дирхема
(наприкінці правління хана Узбека 1312–
1342 рр. і за хана Джанібека 1342–1357 рр.
дирхем важив 1,52–1,56 г). І саме таким чи-
ном обрізані празькі гроші мали б стати
еталоном при карбуванні власних галиць-
ко-руських грошиків1.
Так, чи інакше, в обох версіях все зво-
диться до празьких грошів і до потреби
уважного аналізу грошового обігу в Галиць-
ко-Волинській державі в часах, що переду-
вали захопленню галицьких земель поль-
ським королем Казиміром ІІІ.
Скарбів празьких монет на землях Га-
лицько-Волинської держави з тих років ви-
явлено небагато. Польський вчений проф.
Борис Пашкевич навів 7 скарбів з празьки-
ми грошами з наших земель, які можна від-
нести до першої половини XIV ст., з них три
біля границь з Польським королівством. На
його думку празькі гроші на галицьких зем-
лях масово увійшли у грошовий обіг лише у
другій половині XIV ст. разом з місцевими
галицько-руськими грошиками Казиміра ІІІ.
А за часів Галицько-Волинської держави ни-
ми, якщо й послуговувалися, то переважно
1
Borys Paszkiewicz.  Rutenia Roşie între Italia, Hoarda de
Aur şi Marea Baltică: Originea standardelor monetare de la Lwow
în secolul al XIV-lea (Cu un supliment). Cercetări numismatice.
XIV Bukureşti – 2008 [2010], pp. 327–356.
16
Андрій Крижанівський (м. Львів)
знахідки тяжіють переважно до західних гра-
ниць держави, на порубіжжя з польськими
землями, де грошовий обіг у празькій валюті Фото 1.1.
був незмірно вищим2.
Скарбів празьких монет з першої поло-
вини XIV ст. дійсно небагато. Тому важли-
во фіксувати кожну їх знахідку. Упродовж
останніх років знайдено два скарби, які є
знаковими для розуміння обставин місце-
вого грошового обігу в Галицько-Волин-
ській державі3.
1. Обрізані празькі гроші
з Тернопільщини
У лісі біля Бережан виявили скарб
Фото 1.2.
празьких грошів у кількості 36 шт. (емітен-
ти Вацлав ІІ, Іоанн І та Карло IV – усі мо-
нети обрізані по гурту). На жаль, не вдало-
ся встановити обставин знахідки, зокрема
посудину, глечик чи інший предмет, у яко-
му заховали скарб, зате отримано фотогра-
фії і вагу всіх монет (фото 1.1–1.6). Загальна
вага скарбу 73,53 грами, середня вага однієї
обтятої монети – 2,0425 г.
Наймолодшими серед них є гроші Кар-
ла IV, тому для з’ясування ймовірного часу
захоронення скарбу слід провести деталь-
ний аналіз цих монет. Для цього скористає­
Фото 1.3.
мося опрацюваннями чеського нумізмата
Вацлава Пінти, який детально описав ха-
рактерні ознаки для емісії празьких грошів
від імені Карла IV (Карло IV – король Німеч-
чини з 11 червня 1346 року, король Чехії з 26
серпня 1946 року, під іменем Карло І був ко-
ронований на короля Чехії 2 вересня 1947 ро-
ку, тому на монетах в легенді називається
Karolus Primus) у 1346–1378 роках, розбив-
ши їх хронологічно на 5 типів і 14 підтипів4.
2
Там же.
3
Автор дякує п. Андрію Гасюку за допомогу в їх Фото 1.4.
опрацюванні.
4
Pinta V. Typologie a chronologie pražskych grosů Karla IV Фото 1.1.–1.4. Аверси та реверси празьких грошів, знайдених біля Бережан (збоку від монет вказано
(1346–1378). Praha, 2015, s. 72–79. порядковий номер, а під монетами – їх вагу в грамах).
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 17

Празькі гроші на землях Галицько-Волинської держави
і їх вплив на формування монетної стопи львівського
монетного двору купці з Кракова, а не місцеві, і поодинокі їх
Питання генези метрологічних показ-
ників галицько-руської монетної системи є
одним із найважливіших і найскладніших у
дослідженні діяльності львівського монет-
ного двору.
Існують дві протилежні версії. За од-
нією – вони походять від метрології празь-
ких грошів. За другою – їх пристосовува-
ли до ваги золотоординського дирхема, але
не безпосередньо, а опосередковано. За ці-
єю версією на ринках Галицько-Волинської
держави, за відсутності власної монети і
своєї монетної системи, обрізували празькі
гроші до стандартів золотоординської мо-
нетної системи – ваги татарського дирхема
(наприкінці правління хана Узбека 1312–
1342 рр. і за хана Джанібека 1342–1357 рр.
дирхем важив 1,52–1,56 г). І саме таким чи-
ном обрізані празькі гроші мали б стати
еталоном при карбуванні власних галиць-
ко-руських грошиків1.
Так, чи інакше, в обох версіях все зво-
диться до празьких грошів і до потреби
уважного аналізу грошового обігу в Галиць-
ко-Волинській державі в часах, що переду-
вали захопленню галицьких земель поль-
ським королем Казиміром ІІІ.
Скарбів празьких монет на землях Га-
лицько-Волинської держави з тих років ви-
явлено небагато. Польський вчений проф.
Борис Пашкевич навів 7 скарбів з празьки-
ми грошами з наших земель, які можна від-
нести до першої половини XIV ст., з них три
біля границь з Польським королівством. На
його думку празькі гроші на галицьких зем-
лях масово увійшли у грошовий обіг лише у
другій половині XIV ст. разом з місцевими
галицько-руськими грошиками Казиміра ІІІ.
А за часів Галицько-Волинської держави ни-
ми, якщо й послуговувалися, то переважно
1
Borys Paszkiewicz.  Rutenia Roşie între Italia, Hoarda de
Aur şi Marea Baltică: Originea standardelor monetare de la Lwow
în secolul al XIV-lea (Cu un supliment). Cercetări numismatice.
XIV Bukureşti – 2008 [2010], pp. 327–356.
16
Андрій Крижанівський (м. Львів)
знахідки тяжіють переважно до західних гра-
ниць держави, на порубіжжя з польськими
землями, де грошовий обіг у празькій валюті Фото 1.1.
був незмірно вищим2.
Скарбів празьких монет з першої поло-
вини XIV ст. дійсно небагато. Тому важли-
во фіксувати кожну їх знахідку. Упродовж
останніх років знайдено два скарби, які є
знаковими для розуміння обставин місце-
вого грошового обігу в Галицько-Волин-
ській державі3.
1. Обрізані празькі гроші
з Тернопільщини
У лісі біля Бережан виявили скарб
Фото 1.2.
празьких грошів у кількості 36 шт. (емітен-
ти Вацлав ІІ, Іоанн І та Карло IV – усі мо-
нети обрізані по гурту). На жаль, не вдало-
ся встановити обставин знахідки, зокрема
посудину, глечик чи інший предмет, у яко-
му заховали скарб, зате отримано фотогра-
фії і вагу всіх монет (фото 1.1–1.6). Загальна
вага скарбу 73,53 грами, середня вага однієї
обтятої монети – 2,0425 г.
Наймолодшими серед них є гроші Кар-
ла IV, тому для з’ясування ймовірного часу
захоронення скарбу слід провести деталь-
ний аналіз цих монет. Для цього скористає­
Фото 1.3.
мося опрацюваннями чеського нумізмата
Вацлава Пінти, який детально описав ха-
рактерні ознаки для емісії празьких грошів
від імені Карла IV (Карло IV – король Німеч-
чини з 11 червня 1346 року, король Чехії з 26
серпня 1946 року, під іменем Карло І був ко-
ронований на короля Чехії 2 вересня 1947 ро-
ку, тому на монетах в легенді називається
Karolus Primus) у 1346–1378 роках, розбив-
ши їх хронологічно на 5 типів і 14 підтипів4.
2
Там же.
3
Автор дякує п. Андрію Гасюку за допомогу в їх Фото 1.4.
опрацюванні.
4
Pinta V. Typologie a chronologie pražskych grosů Karla IV Фото 1.1.–1.4. Аверси та реверси празьких грошів, знайдених біля Бережан (збоку від монет вказано
(1346–1378). Praha, 2015, s. 72–79. порядковий номер, а під монетами – їх вагу в грамах).
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 17
 Таблиця 1.
Порядковий Особливі прикмети аверсів грошів Карла Вага
Емітент
№ монети IV за В. Пінтою. /г/

Корона без перлів в нижньому обідку.

2 Карло IV 2,07
Розділова крапочка
6 –// – 2,17
8 –// – 1,94
13 –// – 1,90
15 –// – 1,74
Фото 1.5. Корона без перлів в нижньому обідку.
20 2,04 10 шт.
Розділова розетка
Вага середня
Корона без перлів в нижньому обідку. =
30 1,49
Розділова крапочка 1,899 г
32 –// – 1,79
Корона без перлів в нижньому обідку.
33 Розділова крапочка. Характерна літера R з 1,95
кулькою в слові «Gratia»
Корона без перлів в нижньому обідку.
35 1,90
Розділова крапочка

Таблиця 2.
Фото 1.6. Роки карбування (за Пінтою)
Типи грошів
Характерні Типи грошів Характерні
Фото 1.5.–1.6. Аверси та реверси празьких грошів, знайдених біля Бережан (збоку від монет вказано (за Пінтою), з
№ риси (за Пінтою), з риси Тип Тип Тип Тип Тип
порядковий номер, а під монетами – їх вагу в грамах). характерними І ІІ ІІІ IV V
моне­ аверса характерними реверса
рисами (1346 (1348 (1350 (1358 (1358
ти на монетах рисами аверса на монетах
реверса – – – – –
із знахідки із знахідки
Для старших монет Вацлава ІІ та Іоанна І лева доволі важко. Однак методом порів- 1348) 1350) 1358) 1370) 1370)
обмежимося лише поданням їх ваги, не ви- няння наявних прикмет можна спробувати
1. Корона
діляючи іконографічних відмінностей. встановити тип і рік карбування монет Кар- 2, 6, 8,
без перлів
Монети Вацлава ІІ : 1,99 г; 2,16 г. Серед- ла IV (таблиця 2): 13, 15,
2. Розділова Тип Іа, Іс, IVа + – – + –
30, 32,
ня вага 2-х монет = 2,075 г. Аверси грошів Карла IV легше атрибу- 35
крапочка в
Монети Іоанна І: 1,72 г; 1,77 г; 1,80 г; тувати за характерними рисами (за Вацла- легенді
1,81 г; 1,88 г; 1,90 г; 1,99 г; 2,00 г; 2,02 г; 2,10 г; вом Пінтою). Цьому допомагає поєднання 1. Корона
2,11 г; 2,12 г; 2,13г; 2,13 г; 2,14 г; 2,16 г; 2,22 г; двох або більше ознак: різноманітні сти- без перлів.
Тип Іb, ІІа, ІІІа,
20 2. Розділова + + + – –
2,30 г; 2,31 г; 2,32 г; 2,32 г; 2,37 г; 2,38 г; 2,39 г. лі виконання корон, різні розділові значки розетка в
ІІІb
Середня вага 24-х монет = 2,099 г. нижньої легенди, а в одному випадку ще й легенді
Монети Карла IV зведено у таблицю 1. за характерною літерою R у фрагменті збе- 1. Корона
Середня вага обтятих монет Карла IV – реженого слова «Gratia» у верхньому полі без перлів.
1,899 г, значно менша від старших за часом легенди (монета 33). Пуансон цієї букви ви- 2. Розділова
випуску монет Вацлава ІІ та Іоанна І. Це по- конаний з маленькою кулькою внизу правої крапочка в
33 легенді. Тип Іа, Іb, Іс + – – – –
яснюється тим, що празькі гроші Карла IV ніжки R і його використовували тільки для 3. Характер­
загалом легші від грошів попередніх емітен- типу І (емісія 1346–1348 рр.) на буква
тів, тому обтинання одних і других монет до З реверсами складніше. За самими зо- R в слові
приблизно однакового діаметру дало меншу браженнями лева не так легко було встано- «Gratia»
середню вагу обтятих монет саме Карла IV. вити тип монет (у чотирьох випадках це не 2, 6,
Тип Іс, + – – – –
13, 15
Монети обрізані, майже не зберегло- вдалося).
ся залишків верхнього рядка легенди авер- Все ж за сукупністю характерних ознак 30, 32 Тип Іb + – – – –
са, повністю відсутня легенда реверса, то- можна датувати гроші Карла IV на початко- 8, 20,
? ? ? ? ? ?
му здійснити однозначне датування лише вий період їх емісії і припустити, що монети 33, 35
на підставі нижньої легенди аверса і форми випали у скарб, ймовірно, ще до захоплення

18 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 19

 Таблиця 1.
Порядковий Особливі прикмети аверсів грошів Карла Вага
Емітент
№ монети IV за В. Пінтою. /г/

Корона без перлів в нижньому обідку.

2 Карло IV 2,07
Розділова крапочка
6 –// – 2,17
8 –// – 1,94
13 –// – 1,90
15 –// – 1,74
Фото 1.5. Корона без перлів в нижньому обідку.
20 2,04 10 шт.
Розділова розетка
Вага середня
Корона без перлів в нижньому обідку. =
30 1,49
Розділова крапочка 1,899 г
32 –// – 1,79
Корона без перлів в нижньому обідку.
33 Розділова крапочка. Характерна літера R з 1,95
кулькою в слові «Gratia»
Корона без перлів в нижньому обідку.
35 1,90
Розділова крапочка

Таблиця 2.
Фото 1.6. Роки карбування (за Пінтою)
Типи грошів
Характерні Типи грошів Характерні
Фото 1.5.–1.6. Аверси та реверси празьких грошів, знайдених біля Бережан (збоку від монет вказано (за Пінтою), з
№ риси (за Пінтою), з риси Тип Тип Тип Тип Тип
порядковий номер, а під монетами – їх вагу в грамах). характерними І ІІ ІІІ IV V
моне­ аверса характерними реверса
рисами (1346 (1348 (1350 (1358 (1358
ти на монетах рисами аверса на монетах
реверса – – – – –
із знахідки із знахідки
Для старших монет Вацлава ІІ та Іоанна І лева доволі важко. Однак методом порів- 1348) 1350) 1358) 1370) 1370)
обмежимося лише поданням їх ваги, не ви- няння наявних прикмет можна спробувати
1. Корона
діляючи іконографічних відмінностей. встановити тип і рік карбування монет Кар- 2, 6, 8,
без перлів
Монети Вацлава ІІ : 1,99 г; 2,16 г. Серед- ла IV (таблиця 2): 13, 15,
2. Розділова Тип Іа, Іс, IVа + – – + –
30, 32,
ня вага 2-х монет = 2,075 г. Аверси грошів Карла IV легше атрибу- 35
крапочка в
Монети Іоанна І: 1,72 г; 1,77 г; 1,80 г; тувати за характерними рисами (за Вацла- легенді
1,81 г; 1,88 г; 1,90 г; 1,99 г; 2,00 г; 2,02 г; 2,10 г; вом Пінтою). Цьому допомагає поєднання 1. Корона
2,11 г; 2,12 г; 2,13г; 2,13 г; 2,14 г; 2,16 г; 2,22 г; двох або більше ознак: різноманітні сти- без перлів.
Тип Іb, ІІа, ІІІа,
20 2. Розділова + + + – –
2,30 г; 2,31 г; 2,32 г; 2,32 г; 2,37 г; 2,38 г; 2,39 г. лі виконання корон, різні розділові значки розетка в
ІІІb
Середня вага 24-х монет = 2,099 г. нижньої легенди, а в одному випадку ще й легенді
Монети Карла IV зведено у таблицю 1. за характерною літерою R у фрагменті збе- 1. Корона
Середня вага обтятих монет Карла IV – реженого слова «Gratia» у верхньому полі без перлів.
1,899 г, значно менша від старших за часом легенди (монета 33). Пуансон цієї букви ви- 2. Розділова
випуску монет Вацлава ІІ та Іоанна І. Це по- конаний з маленькою кулькою внизу правої крапочка в
33 легенді. Тип Іа, Іb, Іс + – – – –
яснюється тим, що празькі гроші Карла IV ніжки R і його використовували тільки для 3. Характер­
загалом легші від грошів попередніх емітен- типу І (емісія 1346–1348 рр.) на буква
тів, тому обтинання одних і других монет до З реверсами складніше. За самими зо- R в слові
приблизно однакового діаметру дало меншу браженнями лева не так легко було встано- «Gratia»
середню вагу обтятих монет саме Карла IV. вити тип монет (у чотирьох випадках це не 2, 6,
Тип Іс, + – – – –
13, 15
Монети обрізані, майже не зберегло- вдалося).
ся залишків верхнього рядка легенди авер- Все ж за сукупністю характерних ознак 30, 32 Тип Іb + – – – –
са, повністю відсутня легенда реверса, то- можна датувати гроші Карла IV на початко- 8, 20,
? ? ? ? ? ?
му здійснити однозначне датування лише вий період їх емісії і припустити, що монети 33, 35
на підставі нижньої легенди аверса і форми випали у скарб, ймовірно, ще до захоплення

18 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 19

Галицьких земель армією польського коро-
ля Казиміра ІІІ у 1349 році.
Можна вважати, що обтяті таким чи-
ном празькі гроші готували для східної тор-
гівлі. Середня вага обтятих празьких мо-
нет зі скарбу (2,04 г) орієнтовно відповідає
вазі половини міскаля – золотоординської
срібної лічильна одиниці, яка після монет-
ної реформи хана Узбека у 1310 році скла-
дала 4,56–4,68 г. 5 Дещо менша вага празьких
грошів зі скарбу, після їх обтинання (2,04 г),
у порівнянні з половиною міскаля (2,28–
2,34 г) виглядає певними хитрощами львів-
ських купців.
Місце заховання скарбу – біля Бережан,
дає підставу вважати, що львівський купець
їхав з грішми в напрямку на південний схід
через Бережани традиційним маршрутом
Львів –Золочів–Теребовля–Поділля–Пере-
коп–Кафа, так званим «татарським шля-
хом» – «via tatrtarica»6.
Скарб, подібний до цього, був знайде-
ний у 2000 році при розкопках на території
пивоварні у м. Львові на вул. Клепарівській.
Керівник археологічних розкопок Михайло
Рожко подав його склад – 63 празьких гро-
ші (2 шт. Вацлава ІІ, 55 шт. Іоанна І і 6 шт.
Карла  IV ) з детальним описом і фотогра­
фією кожної монети, а також обставини за-
ховання скарбу7. З опису і фотографій (хоч
і не дуже якісних) монет саме Карла IV чіт-
ко видно, що у легенді аверсу всіх шести
грошів застосована розділова крапочка, а в
основі корони у п’яти випадках немає пер-
линок і одна – з перлинками. За згадани-
ми характерними ознаками В. Пінти обидві
такі корони у поєднанні з розділовою кра-
почкою зустрічаються у типі І та в типі IV.
Якщо б прийняти, що монети відносяться
до типу IV, тоді враховуючи дату карбуван-
ня типу IV (1358–1370 рр.), тобто після до-
вгих років активної емісії цих масових мо-
нет (від 12 до 24 років), їх у знахідці було б
значно більше. Ймовірно, що монети Карла
IV зі скарбу відносяться до типу І і карбова-
ні у 1346–1348 рр. Середня вага всіх монет у
скарбі – 2,0950 г.
Які висновки можна зробити з цих двох
скарбів. Празькі гроші на наших землях дій-
сно розпочали обрізувати у першій полови-
ні XIV ст., але їх скоріше можна прирівня-
ти до ваги пів-міскаля, а не до ваги дирхема.
Половина міскаля (2,28–2,34 г) аж ніяк не
могла бути взірцем для набагато легших
перших галицько-руських грошиків Кази-
міра ІІІ. Празькі гроші, обрізані до ваго-
вого стандарту пів-міскаля зустрічаються
не лише у вище зазначених двох скарбах, а
й у семи наведених проф. Б. Пашкевичем.
Подібні знахідки не вписуються у вер-
сію запозичення метрологічних показни-
ків галицько-руської монетної системи від
золотоординської. Можна було б вважати,
що обидва скарби відображають підготов-
ку львівських купців до торгівлі на сході і
намагання отримати розмінну монету, при-
стосовану до золотоординських параметрів,
а не для внутрішнього обігу. Вони були сво-
єрідним подорожнім гаманцем львівських
купців для торгівлі на ринках, де переважає
золотоординська монетна система.
Натомість обрізані празькі гроші до
меншої ваги (1,47–1,59 г), а згодом ще легші
(0,93–1,16 г)8 масово зустрічаються у скар-
бах разом з галицько-руськими грошиками.
Обтинання празьких грошів до таких пара-
метрів ймовірно відбувалося вже одночас-
но з емісією монет у Львові. Обрізування
празьких грошів до ваги 1,47–1,59 г можна
вважати їх пристосуванням до ваги перших
монет львівського монетного двору, яки-
ми були перші відміни галицько-руських
грошиків Казиміра ІІІ. Обрізування до ва-
ги 0,93–1,16 г відбувалося дещо пізніше – до
легших галицько-руських грошиків Владис-
лава Опольського і Людовика Угорського.
шів (4 шт. Вацлава ІІ, 51 шт. Іоанна І і 5 шт.
Карла IV), чотирьох бронзових енколпіо-
нів XII–XIII ст. (один із ланцюжком) і однієї
срібної шийної гривни. Серед празьких гро-
шів немає жодного обтятого.
Вага празьких грошів із знахідки на-
ступна:
Вацлав ІІ (1283–1305): 3,36 г; 3,59г; 3,70 г;
3,79 г.
Іоанн І (1310–1346): 2,85 г; 3,06 г; 3,19 г;
3,21 г; 3,23 г; 3,29 г; 3,30 г; 3,31 г; 3,32 г; 3,35 г;
3,39 г; 3,40 г; 3,43 г; 3,44 г; 3,45 г; 3,46 г; 3,47 г;
3,47 г; 3,48 г; 3,48 г; 3,49 г; 3,52 г; 3,56 г; 3,57 г;
3,57 г; 3,58 г; 3,58 г; 3,59 г; 3,59 г; 3,60 г; 3,60 г;
3,60 г; 3,61 г; 3,61 г; 3,62 г; 3,62 г; 3,62 г; 3,63 г;
3,63 г; 3,64 г ; 3,64 г; 3,65 г; 3,65 г; 3,66 г; 3,69 г;
3,69 г; 3,70 г; 3,70 г; 3,75 г; 3,81 г; 3,96 г;
Карло IV (1346–1378): 2,80 г; 3,16 г; 3,35 г;
3,45 г; 3,48 г.
Нас цікавитимуть саме гроші Карла IV,
адже вони молодші і за ними можна датува-
ти весь скарб. Тому серед монет інших емі-
тентів наводимо фотографії лише декількох
монет в найкращих станах збереження, а для
грошів Карла І подаємо фотографії всіх п’яти
його монет із знахідки (фото 2.6.–2.10.).
Фото 2.3.–2.5. Празькі гроші Іоанна І зі скарбу.

5
Мухаммадиев А. Булгаро-татарская монетная
система XIІ–XIVвв. Москва – 1983 г. С. 32, 66, 71, 83.
Міскаль – вагова лічильна одиниця, монет вагою в міскаль
не карбували.
6
Огуй О. Історія обігу грошових одиниць та їх
найменувань на Буковині. Чернівці – 2009 р. С. 68, 151.
7
Рожко М. Празькі гроші на теренах міста Львова
у першій половині XIV ст. (за матеріалами археологічних
розкопок) // До джерел. Збірник наукових праць на пошану
Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Київ – Львів,
2004 р. С. 619–636.
2. Монетно-речовий скарб
з празькими грошами
У Буському районі, орієнтовно в пів-
нічній його частині, знайшли цікавий мо-
нетно-речовий скарб – 60 шт. празьких гро-
Фото 2.1.–2.2. Празькі гроші Вацлава ІІ зі скарбу. Фото 2.6.–2.7. Празькі гроші Карла IV зі скарбу
(вага відповідно 3,16 г; 2,80 г).
8
Крижанівський А. Львівський монетний двір XIV–
XVст. Львів – 2007 р. С. 134.

20 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 21

Галицьких земель армією польського коро-
ля Казиміра ІІІ у 1349 році.
Можна вважати, що обтяті таким чи-
ном празькі гроші готували для східної тор-
гівлі. Середня вага обтятих празьких мо-
нет зі скарбу (2,04 г) орієнтовно відповідає
вазі половини міскаля – золотоординської
срібної лічильна одиниці, яка після монет-
ної реформи хана Узбека у 1310 році скла-
дала 4,56–4,68 г. 5 Дещо менша вага празьких
грошів зі скарбу, після їх обтинання (2,04 г),
у порівнянні з половиною міскаля (2,28–
2,34 г) виглядає певними хитрощами львів-
ських купців.
Місце заховання скарбу – біля Бережан,
дає підставу вважати, що львівський купець
їхав з грішми в напрямку на південний схід
через Бережани традиційним маршрутом
Львів –Золочів–Теребовля–Поділля–Пере-
коп–Кафа, так званим «татарським шля-
хом» – «via tatrtarica»6.
Скарб, подібний до цього, був знайде-
ний у 2000 році при розкопках на території
пивоварні у м. Львові на вул. Клепарівській.
Керівник археологічних розкопок Михайло
Рожко подав його склад – 63 празьких гро-
ші (2 шт. Вацлава ІІ, 55 шт. Іоанна І і 6 шт.
Карла  IV ) з детальним описом і фотогра­
фією кожної монети, а також обставини за-
ховання скарбу7. З опису і фотографій (хоч
і не дуже якісних) монет саме Карла IV чіт-
ко видно, що у легенді аверсу всіх шести
грошів застосована розділова крапочка, а в
основі корони у п’яти випадках немає пер-
линок і одна – з перлинками. За згадани-
ми характерними ознаками В. Пінти обидві
такі корони у поєднанні з розділовою кра-
почкою зустрічаються у типі І та в типі IV.
Якщо б прийняти, що монети відносяться
до типу IV, тоді враховуючи дату карбуван-
ня типу IV (1358–1370 рр.), тобто після до-
вгих років активної емісії цих масових мо-
нет (від 12 до 24 років), їх у знахідці було б
значно більше. Ймовірно, що монети Карла
IV зі скарбу відносяться до типу І і карбова-
ні у 1346–1348 рр. Середня вага всіх монет у
скарбі – 2,0950 г.
Які висновки можна зробити з цих двох
скарбів. Празькі гроші на наших землях дій-
сно розпочали обрізувати у першій полови-
ні XIV ст., але їх скоріше можна прирівня-
ти до ваги пів-міскаля, а не до ваги дирхема.
Половина міскаля (2,28–2,34 г) аж ніяк не
могла бути взірцем для набагато легших
перших галицько-руських грошиків Кази-
міра ІІІ. Празькі гроші, обрізані до ваго-
вого стандарту пів-міскаля зустрічаються
не лише у вище зазначених двох скарбах, а
й у семи наведених проф. Б. Пашкевичем.
Подібні знахідки не вписуються у вер-
сію запозичення метрологічних показни-
ків галицько-руської монетної системи від
золотоординської. Можна було б вважати,
що обидва скарби відображають підготов-
ку львівських купців до торгівлі на сході і
намагання отримати розмінну монету, при-
стосовану до золотоординських параметрів,
а не для внутрішнього обігу. Вони були сво-
єрідним подорожнім гаманцем львівських
купців для торгівлі на ринках, де переважає
золотоординська монетна система.
Натомість обрізані празькі гроші до
меншої ваги (1,47–1,59 г), а згодом ще легші
(0,93–1,16 г)8 масово зустрічаються у скар-
бах разом з галицько-руськими грошиками.
Обтинання празьких грошів до таких пара-
метрів ймовірно відбувалося вже одночас-
но з емісією монет у Львові. Обрізування
празьких грошів до ваги 1,47–1,59 г можна
вважати їх пристосуванням до ваги перших
монет львівського монетного двору, яки-
ми були перші відміни галицько-руських
грошиків Казиміра ІІІ. Обрізування до ва-
ги 0,93–1,16 г відбувалося дещо пізніше – до
легших галицько-руських грошиків Владис-
лава Опольського і Людовика Угорського.
шів (4 шт. Вацлава ІІ, 51 шт. Іоанна І і 5 шт.
Карла IV), чотирьох бронзових енколпіо-
нів XII–XIII ст. (один із ланцюжком) і однієї
срібної шийної гривни. Серед празьких гро-
шів немає жодного обтятого.
Вага празьких грошів із знахідки на-
ступна:
Вацлав ІІ (1283–1305): 3,36 г; 3,59г; 3,70 г;
3,79 г.
Іоанн І (1310–1346): 2,85 г; 3,06 г; 3,19 г;
3,21 г; 3,23 г; 3,29 г; 3,30 г; 3,31 г; 3,32 г; 3,35 г;
3,39 г; 3,40 г; 3,43 г; 3,44 г; 3,45 г; 3,46 г; 3,47 г;
3,47 г; 3,48 г; 3,48 г; 3,49 г; 3,52 г; 3,56 г; 3,57 г;
3,57 г; 3,58 г; 3,58 г; 3,59 г; 3,59 г; 3,60 г; 3,60 г;
3,60 г; 3,61 г; 3,61 г; 3,62 г; 3,62 г; 3,62 г; 3,63 г;
3,63 г; 3,64 г ; 3,64 г; 3,65 г; 3,65 г; 3,66 г; 3,69 г;
3,69 г; 3,70 г; 3,70 г; 3,75 г; 3,81 г; 3,96 г;
Карло IV (1346–1378): 2,80 г; 3,16 г; 3,35 г;
3,45 г; 3,48 г.
Нас цікавитимуть саме гроші Карла IV,
адже вони молодші і за ними можна датува-
ти весь скарб. Тому серед монет інших емі-
тентів наводимо фотографії лише декількох
монет в найкращих станах збереження, а для
грошів Карла І подаємо фотографії всіх п’яти
його монет із знахідки (фото 2.6.–2.10.).
Фото 2.3.–2.5. Празькі гроші Іоанна І зі скарбу.

5
Мухаммадиев А. Булгаро-татарская монетная
система XIІ–XIVвв. Москва – 1983 г. С. 32, 66, 71, 83.
Міскаль – вагова лічильна одиниця, монет вагою в міскаль
не карбували.
6
Огуй О. Історія обігу грошових одиниць та їх
найменувань на Буковині. Чернівці – 2009 р. С. 68, 151.
7
Рожко М. Празькі гроші на теренах міста Львова
у першій половині XIV ст. (за матеріалами археологічних
розкопок) // До джерел. Збірник наукових праць на пошану
Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. Київ – Львів,
2004 р. С. 619–636.
2. Монетно-речовий скарб
з празькими грошами
У Буському районі, орієнтовно в пів-
нічній його частині, знайшли цікавий мо-
нетно-речовий скарб – 60 шт. празьких гро-
Фото 2.1.–2.2. Празькі гроші Вацлава ІІ зі скарбу. Фото 2.6.–2.7. Празькі гроші Карла IV зі скарбу
(вага відповідно 3,16 г; 2,80 г).
8
Крижанівський А. Львівський монетний двір XIV–
XVст. Львів – 2007 р. С. 134.

20 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 21

 жає місцевий грошовий обіг з останніх ро-
ків Галицько-Волинської держави.
Середня вага монет у скарбі – 3,516  г.
(кількість монет – 60 шт., не випадкова і
відповідає розрахунковій одиниці – копі
празьких грошей, сумі, що часто згадується
у тогочасних документах).
Спробуємо порівняти їх вагу з пер-
шими львівськими монетами Казиміра ІІІ.
Перші за часом карбування відміни галиць-
ко-руських грошиків І «а», І «б» мали се-
редню вагу 1,68 г (для відомих на сьогодні
8 екз. таких монет)9 Подвійна вага цих мо-
нет складає 3,36 г, що з врахуванням вищої
проби галицько-руських монет у порівнян-
ні з чеськими з даного скарбу – 3,516 г, скла-
Фото 2.19.–2.20. Енколпіон 4. дає приблизно однаковий паритет у вмісті
срібла.
Цей скарб дає підстави для встановлен-
ня критерію, яким керувалися на львівсько-
му монетному дворі, вибираючи монетну
Фото 2.12.–2.14. Енколпіон 1 зі срібним ланцюжком, стопу.
вагою 23,30 г. У своїх попередніх дослідженнях автор
висловлював думку, що перші галицько-
руські грошики повинні були відповідати
половині вартості празького гроша. Розра-
хунки проводилися шляхом порівнянням
вмісту срібла у перших відмінах галицько-
Фото 2.8.–2.10. Празькі гроші Карла IV зі скарбу руських грошиків з сучасними їм празь-
(вага відповідно 3,45 г; 3,35 г; 3,48 г). кими грошами Карла IV ( типи ІІІ «а» і ІІІ
«b»)  – тими, які карбували в Кутній Горі у
Як видно з фотографій монет, на авер- першій половині 1350-х років10. Результати
сах всіх п’яти празьких грошів в слові «Gra- не давали однозначного підтвердження ці-
tia» у верхньому полі легенди є однако- єї думки, що ставило під сумнів версію за-
ве виконання букви R – характерна кулька позичення метрології галицько-руської мо-
в нижній правій ніжці літери. Як подає В. нетної системи від чеської.
Пінта, такий пуансон зустрічається лише у Ця спроба було невдалою апріорі і не
типах І «a», І «b», І «c» та І «d» і їх дослідник могла принести відповіді на питання генези
Фото 2.15.–2.16. Енколпіон 2.
датує на 1346–1348 роки. Тим самим скарб львівської монетної системи. Справа в то-
можна датувати на період перед 1349 роком. му, що приступаючи до карбування у Льво-
ві власних монет, не обов’язково відбира-
ли для метрологічного зразка саме останні
емісії празьких грошів Карла IV. Та вони й
не могли цього зробити. Серед тієї невели-
кої кількості чеських монет, які знаходи-
лися у грошовому обігу того часу на наших
землях, переважали гроші Іоанна І, залиша-

Фото 2.21.–2.22. Срібна шийна гривна.

9
Крижанівський А. Львівський монетний двір XIV–
XVст. Львів – 2007 р. С. 50.
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–
Фото 2.11. Уламки керамічного глечика, в якому Враховуючи наявність руських енкол- XVст. Львів – 2019 р. С. 9.
заховали скарб. Фото 2.17.–2.18. Енколпіон 3. піолонів, можна вважати, що скарб відобра- 10
Крижанівський А. Львівський монетний двір XI–
XVст. Львів – 2007 р. С. 60.

22 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 23

 жає місцевий грошовий обіг з останніх ро-
ків Галицько-Волинської держави.
Середня вага монет у скарбі – 3,516  г.
(кількість монет – 60 шт., не випадкова і
відповідає розрахунковій одиниці – копі
празьких грошей, сумі, що часто згадується
у тогочасних документах).
Спробуємо порівняти їх вагу з пер-
шими львівськими монетами Казиміра ІІІ.
Перші за часом карбування відміни галиць-
ко-руських грошиків І «а», І «б» мали се-
редню вагу 1,68 г (для відомих на сьогодні
8 екз. таких монет)9 Подвійна вага цих мо-
нет складає 3,36 г, що з врахуванням вищої
проби галицько-руських монет у порівнян-
ні з чеськими з даного скарбу – 3,516 г, скла-
Фото 2.19.–2.20. Енколпіон 4. дає приблизно однаковий паритет у вмісті
срібла.
Цей скарб дає підстави для встановлен-
ня критерію, яким керувалися на львівсько-
му монетному дворі, вибираючи монетну
Фото 2.12.–2.14. Енколпіон 1 зі срібним ланцюжком, стопу.
вагою 23,30 г. У своїх попередніх дослідженнях автор
висловлював думку, що перші галицько-
руські грошики повинні були відповідати
половині вартості празького гроша. Розра-
хунки проводилися шляхом порівнянням
вмісту срібла у перших відмінах галицько-
Фото 2.8.–2.10. Празькі гроші Карла IV зі скарбу руських грошиків з сучасними їм празь-
(вага відповідно 3,45 г; 3,35 г; 3,48 г). кими грошами Карла IV ( типи ІІІ «а» і ІІІ
«b»)  – тими, які карбували в Кутній Горі у
Як видно з фотографій монет, на авер- першій половині 1350-х років10. Результати
сах всіх п’яти празьких грошів в слові «Gra- не давали однозначного підтвердження ці-
tia» у верхньому полі легенди є однако- єї думки, що ставило під сумнів версію за-
ве виконання букви R – характерна кулька позичення метрології галицько-руської мо-
в нижній правій ніжці літери. Як подає В. нетної системи від чеської.
Пінта, такий пуансон зустрічається лише у Ця спроба було невдалою апріорі і не
типах І «a», І «b», І «c» та І «d» і їх дослідник могла принести відповіді на питання генези
Фото 2.15.–2.16. Енколпіон 2.
датує на 1346–1348 роки. Тим самим скарб львівської монетної системи. Справа в то-
можна датувати на період перед 1349 роком. му, що приступаючи до карбування у Льво-
ві власних монет, не обов’язково відбира-
ли для метрологічного зразка саме останні
емісії празьких грошів Карла IV. Та вони й
не могли цього зробити. Серед тієї невели-
кої кількості чеських монет, які знаходи-
лися у грошовому обігу того часу на наших
землях, переважали гроші Іоанна І, залиша-

Фото 2.21.–2.22. Срібна шийна гривна.

9
Крижанівський А. Львівський монетний двір XIV–
XVст. Львів – 2007 р. С. 50.
Крижанівський А. Монети Галицької Руси XIV–
Фото 2.11. Уламки керамічного глечика, в якому Враховуючи наявність руських енкол- XVст. Львів – 2019 р. С. 9.
заховали скарб. Фото 2.17.–2.18. Енколпіон 3. піолонів, можна вважати, що скарб відобра- 10
Крижанівський А. Львівський монетний двір XI–
XVст. Львів – 2007 р. С. 60.

22 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 23

лися ще важчі від них гроші Вацлава ІІ, а Скарб поставив багато запитань. Ви- Таблиця 3.
грошей Карла IV було мало. Крім того, гро- являється, не все так просто з поясненням
Всього Вацлав ІІ Іоанн І Карло ІV
шовий обіг на наших землях тоді був слабо причин обрізування празьких грошів, як № Діаметр
розвинутим і працівники львівського мо- здавалося раніше. Пристосування ваги об- п/п /мм/ К-сть Середня К-сть Середня К-сть Середня К-сть Середня
/шт./ вага /г./ /шт./ вага /г./ /шт./ вага /г./ /шт./ вага /г./
нетного двору ще не зовсім зналися з плав- тятих празьких грошів до параметрів яки-
1 До 18,5 19 1,437 – – 10 1,417 9 1,452
ною інфляцією чеської валюти та поступо- хось інших монет тут не підтверджується.
2 19–19,5 99 1,510 2 1,545 48 1,494 49 1,524
вим зменшенням вмісту в них срібла. Тому Зведемо обрізані празькі гроші до окремих
3 20,0 160 1,637 1 2,030 62 1,634 97 1,634
монетну стопу галицької срібної монети груп, що відрізняються різними діаметрами
4 20,5 11 1,739 – – 5 1,782 6 1,703
встановили за середньою вагою празьких і побачимо, чи можливо пояснити цей фе-
грошів всіх емітентів, які були у обігу у Га- номен традиційною підгонкою до ваги ін- 5 21,0 114 1,777 3 1,860 49 1,777 62 1,773
лицько-Волинській державі в останніх ро- ших тогочасних масових монет (таблиця 4). 6 21,5 40 1,903 1 1,720 22 1,900 17 1,916
ках її існування. І цей скарб показує, яким Розмір обтинання до 20 мм включно – 7 22–22,5 90 2,034 5 2,180 56 2,036 29 2,004
міг бути зразок для першої емісії галицько- це розмір галицько-руських грошиків. У 8 23–23,5 53 2,196 – – 50 2,197 3 2,170
руських грошиків Казиміра ІІІ. Ймовірно не скарбі таким способом обтятих празьких 9 24–25 103 2,548 11 2,594 91 2,546 1 2,240
відразу й зрозуміли, що празькі гроші Кар- грошів нараховується 278 шт з середньою 10 27–28 3 3,033 – – – – 3 3,033
ла IV, які почали надходити на наш ринок, вагою 1,58 г. Якщо б у скарбі були тільки 11 Всього 692 – 23 – 393 – 276 –
вже були дешевшими від грошів попере- грошики Казиміра ІІІ, при чому всі вони бу-
дніх емітентів. Але за декілька років аналіз, ли б перших років випуску (типи І «а», І «б» Таблиця 4.
проведений на львівській монетарні, вия- з середньою вагою 1,68 г), тоді можна було
вив збитковість паритету 2:1 львівських мо- б припустити, що ми маємо справу з під- № Можливі причини обрізування празьких
Діаметр Кількість Середня вага
п/п грошів у скарбі
нет по відношенню до празьких грошів, що гонкою празьких грошів до їх ваги і метою
призвело до ґвалтовного пониження вмісту цього була б вигода – обрізані таким чином 1. До 20 мм 278 шт 1,58 г Пристосування до ваги татарського дирхема
срібла у галицько-руських грошиках Кази- празькі гроші були б легшими. Але справа в 2. 20,5–21,5 мм 165 шт 1,81 г ?
мира ІІІ наступних відмін. тому, що монет таких типів у знахідці не бу-
Повертаючись до теми обтинання ло. Були грошики Владислава Опольського, Пристосування до ваги половини
3. 22–25мм 246 мм 2,28г
татарського міскаля
празьких грошів на наших землях, хочу по- Людовика Угорського, а Казиміра ІІІ лише з
ділитися інформацією про один із скарбів, останніх років емісії (тобто з 1361–1370 ро-
мабуть найбільшим за вмістом обрізаних ків). А всі вони були легшими від обрізаних (тепер початок вулиці Городоцької) у скла- для ювелірної справи, і викликане дефіци-
монет (майже 700 шт.). Реферат з аналізом у скарбі. Тому причину обтинання празь- ді одного цілого гроша Вацлава IV і 59 обтя- том срібла. Іншою причиною цього, на дум-
цієї знахідки автор прочитав у 2013 році на ких грошів до діаметру 20 мм, як отримання тих до його ваги грошів попередніх емісій. ку дослідника, була нестача дрібної монети,
міжнародній нумізматичній конференції у зиску при спільному обігу з галицько-русь- Але у нашому скарбі монет Вацлава IV не- яка відпала сама собою при збільшенні емі-
Кошице (Словаччина), проте реферат так кими грошиками, слід відкинути. Можна має, тому можливою виглядає теза щодо об- сії львівського монетного двору за Владис-
ніколи й не був опублікованим11. припустити, що їх обтинали до ваги татар- різування їх до золотоординської лічильної лава Ягайла12.
В цьому скарбі, знайденому в Золо- ського дирхема. Це більше підходить до роз- вагової одиниці. Підсумовуючи, відзначимо, що на га-
чівському районі Львівської області, бу- глядуваної нами групи 1. У скарбі золото- Проте всю ймовірність попередніх лицькому ринку обтинання монет набуло
ли галицько-руські грошики Казиміра ІІІ ординських монет немає, однак пояснення роз­думів перекреслює група 2 зі скарбу – масового характеру, що кардинально відріз-
(орієнтовно більше 200 шт.), Владислава проф. Б. Пашкевича щодо підгонки празь- 165  шт. празьких грошів, обрізаних до діа- няє його від інших східноєвропейських регіо­
Опольського (біля 100 шт) і Людовика Угор- ких грошів до ваги дирхема треба прийняти метру 20,5–21,5 г з середньою вагою 1,81 г. нів. Головною причиною цього слід вважа-
ського (менше 20 шт), приблизно 10 шт. кра- як один із варіантів. За діаметром і за вагою вони не підходять ти безкарність за такі злочини. Пригадаймо,
ківських квартників Казиміра ІІІ, декілька Гроші групи 3 обтяті до діаметру 22– ні до галицьких грошиків, ні до татарських що у 1340–1387 роках влада на місцях міня-
угорських грошів Карла Роберта, а також 25 мм (246 шт.) з середньою вагою 2,28 г, монет – дирхема, чи до розрахункової оди- лася 4 рази: з переходом від Галицько-Волин-
692 празьких гроші (лише 3 шт. Карла IV ці- що відповідає вазі половини золотоордин- ниці міскаля – тому важко знайти причину ської лержави до Польського королівства, по-
лі, а всі решту обрізані). Крім них у знахід- ського міскаля – вагової одиниці, котра піс- такого псування монети. тім у 1370 році до Угорського королівства, а в
ці було 8 невизначених фрагментів чеських ля реформ хана Узбека в 1310 році склада- Крім того, у золотоординській монетній 1387  році знову до Польського королівства.
монет, вагою 7,61 г. Загальна вага празьких ла 4,56–4,68 г. За іншою версією обтинання системі не було монет, вагою півміскаля, що Поступово, при накопиченні в обігу, такі зі-
грошів, з врахуванням фрагментів склала частини грошів до діаметру 24 –25 мм пояс- ставить багато запитань до версії обтинання псуті монети стало важче «підсовувати» не-
1315,83 г. нюється пристосуванням празьких грошів празьких грошів саме до цього стандарту. грамотним учасникам ринкових розрахунків,
Дані про празькі гроші зведені у табли- раніших емісій (Вацлава ІІ, Іоанна І та Кар- Ростислав Саввов, досліджуючи тему тому їх стали включати у вагові набори срібла,
цю 3. ла IV) до ваги нових, легших грошів Вацла- обтинання празьких грошів на підставі цьо- як у наведеному золочівському скарбі.
ва IV. І підтвердженням цієї другої версії є го скарбу та скарбу зі Смотрича (обидва да-
скарб Львівського історичного музею, зна- товані на 1380-ті роки) вважає, що обрізу-
11
Організатори конференції обмежилися виданням 12
Саввов Р. Про причини та мету обрізування празь-
коротеньких тез «Peniaze, hospodárstvo a spoločnosť». йдений у Львові на вул. Казимирівський вання празьких грошів відбувалося з метою ких грошів за матеріалами останніх знахідок.// Нумізма-
Košice 16–19.05. 2013. отримання сировинного срібла, зокрема тика і фалеристика. Київ – 2013 р. № 4. С. 8 –10.

24 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 25

лися ще важчі від них гроші Вацлава ІІ, а Скарб поставив багато запитань. Ви- Таблиця 3.
грошей Карла IV було мало. Крім того, гро- являється, не все так просто з поясненням
Всього Вацлав ІІ Іоанн І Карло ІV
шовий обіг на наших землях тоді був слабо причин обрізування празьких грошів, як № Діаметр
розвинутим і працівники львівського мо- здавалося раніше. Пристосування ваги об- п/п /мм/ К-сть Середня К-сть Середня К-сть Середня К-сть Середня
/шт./ вага /г./ /шт./ вага /г./ /шт./ вага /г./ /шт./ вага /г./
нетного двору ще не зовсім зналися з плав- тятих празьких грошів до параметрів яки-
1 До 18,5 19 1,437 – – 10 1,417 9 1,452
ною інфляцією чеської валюти та поступо- хось інших монет тут не підтверджується.
2 19–19,5 99 1,510 2 1,545 48 1,494 49 1,524
вим зменшенням вмісту в них срібла. Тому Зведемо обрізані празькі гроші до окремих
3 20,0 160 1,637 1 2,030 62 1,634 97 1,634
монетну стопу галицької срібної монети груп, що відрізняються різними діаметрами
4 20,5 11 1,739 – – 5 1,782 6 1,703
встановили за середньою вагою празьких і побачимо, чи можливо пояснити цей фе-
грошів всіх емітентів, які були у обігу у Га- номен традиційною підгонкою до ваги ін- 5 21,0 114 1,777 3 1,860 49 1,777 62 1,773
лицько-Волинській державі в останніх ро- ших тогочасних масових монет (таблиця 4). 6 21,5 40 1,903 1 1,720 22 1,900 17 1,916
ках її існування. І цей скарб показує, яким Розмір обтинання до 20 мм включно – 7 22–22,5 90 2,034 5 2,180 56 2,036 29 2,004
міг бути зразок для першої емісії галицько- це розмір галицько-руських грошиків. У 8 23–23,5 53 2,196 – – 50 2,197 3 2,170
руських грошиків Казиміра ІІІ. Ймовірно не скарбі таким способом обтятих празьких 9 24–25 103 2,548 11 2,594 91 2,546 1 2,240
відразу й зрозуміли, що празькі гроші Кар- грошів нараховується 278 шт з середньою 10 27–28 3 3,033 – – – – 3 3,033
ла IV, які почали надходити на наш ринок, вагою 1,58 г. Якщо б у скарбі були тільки 11 Всього 692 – 23 – 393 – 276 –
вже були дешевшими від грошів попере- грошики Казиміра ІІІ, при чому всі вони бу-
дніх емітентів. Але за декілька років аналіз, ли б перших років випуску (типи І «а», І «б» Таблиця 4.
проведений на львівській монетарні, вия- з середньою вагою 1,68 г), тоді можна було
вив збитковість паритету 2:1 львівських мо- б припустити, що ми маємо справу з під- № Можливі причини обрізування празьких
Діаметр Кількість Середня вага
п/п грошів у скарбі
нет по відношенню до празьких грошів, що гонкою празьких грошів до їх ваги і метою
призвело до ґвалтовного пониження вмісту цього була б вигода – обрізані таким чином 1. До 20 мм 278 шт 1,58 г Пристосування до ваги татарського дирхема
срібла у галицько-руських грошиках Кази- празькі гроші були б легшими. Але справа в 2. 20,5–21,5 мм 165 шт 1,81 г ?
мира ІІІ наступних відмін. тому, що монет таких типів у знахідці не бу-
Повертаючись до теми обтинання ло. Були грошики Владислава Опольського, Пристосування до ваги половини
3. 22–25мм 246 мм 2,28г
татарського міскаля
празьких грошів на наших землях, хочу по- Людовика Угорського, а Казиміра ІІІ лише з
ділитися інформацією про один із скарбів, останніх років емісії (тобто з 1361–1370 ро-
мабуть найбільшим за вмістом обрізаних ків). А всі вони були легшими від обрізаних (тепер початок вулиці Городоцької) у скла- для ювелірної справи, і викликане дефіци-
монет (майже 700 шт.). Реферат з аналізом у скарбі. Тому причину обтинання празь- ді одного цілого гроша Вацлава IV і 59 обтя- том срібла. Іншою причиною цього, на дум-
цієї знахідки автор прочитав у 2013 році на ких грошів до діаметру 20 мм, як отримання тих до його ваги грошів попередніх емісій. ку дослідника, була нестача дрібної монети,
міжнародній нумізматичній конференції у зиску при спільному обігу з галицько-русь- Але у нашому скарбі монет Вацлава IV не- яка відпала сама собою при збільшенні емі-
Кошице (Словаччина), проте реферат так кими грошиками, слід відкинути. Можна має, тому можливою виглядає теза щодо об- сії львівського монетного двору за Владис-
ніколи й не був опублікованим11. припустити, що їх обтинали до ваги татар- різування їх до золотоординської лічильної лава Ягайла12.
В цьому скарбі, знайденому в Золо- ського дирхема. Це більше підходить до роз- вагової одиниці. Підсумовуючи, відзначимо, що на га-
чівському районі Львівської області, бу- глядуваної нами групи 1. У скарбі золото- Проте всю ймовірність попередніх лицькому ринку обтинання монет набуло
ли галицько-руські грошики Казиміра ІІІ ординських монет немає, однак пояснення роз­думів перекреслює група 2 зі скарбу – масового характеру, що кардинально відріз-
(орієнтовно більше 200 шт.), Владислава проф. Б. Пашкевича щодо підгонки празь- 165  шт. празьких грошів, обрізаних до діа- няє його від інших східноєвропейських регіо­
Опольського (біля 100 шт) і Людовика Угор- ких грошів до ваги дирхема треба прийняти метру 20,5–21,5 г з середньою вагою 1,81 г. нів. Головною причиною цього слід вважа-
ського (менше 20 шт), приблизно 10 шт. кра- як один із варіантів. За діаметром і за вагою вони не підходять ти безкарність за такі злочини. Пригадаймо,
ківських квартників Казиміра ІІІ, декілька Гроші групи 3 обтяті до діаметру 22– ні до галицьких грошиків, ні до татарських що у 1340–1387 роках влада на місцях міня-
угорських грошів Карла Роберта, а також 25 мм (246 шт.) з середньою вагою 2,28 г, монет – дирхема, чи до розрахункової оди- лася 4 рази: з переходом від Галицько-Волин-
692 празьких гроші (лише 3 шт. Карла IV ці- що відповідає вазі половини золотоордин- ниці міскаля – тому важко знайти причину ської лержави до Польського королівства, по-
лі, а всі решту обрізані). Крім них у знахід- ського міскаля – вагової одиниці, котра піс- такого псування монети. тім у 1370 році до Угорського королівства, а в
ці було 8 невизначених фрагментів чеських ля реформ хана Узбека в 1310 році склада- Крім того, у золотоординській монетній 1387  році знову до Польського королівства.
монет, вагою 7,61 г. Загальна вага празьких ла 4,56–4,68 г. За іншою версією обтинання системі не було монет, вагою півміскаля, що Поступово, при накопиченні в обігу, такі зі-
грошів, з врахуванням фрагментів склала частини грошів до діаметру 24 –25 мм пояс- ставить багато запитань до версії обтинання псуті монети стало важче «підсовувати» не-
1315,83 г. нюється пристосуванням празьких грошів празьких грошів саме до цього стандарту. грамотним учасникам ринкових розрахунків,
Дані про празькі гроші зведені у табли- раніших емісій (Вацлава ІІ, Іоанна І та Кар- Ростислав Саввов, досліджуючи тему тому їх стали включати у вагові набори срібла,
цю 3. ла IV) до ваги нових, легших грошів Вацла- обтинання празьких грошів на підставі цьо- як у наведеному золочівському скарбі.
ва IV. І підтвердженням цієї другої версії є го скарбу та скарбу зі Смотрича (обидва да-
скарб Львівського історичного музею, зна- товані на 1380-ті роки) вважає, що обрізу-
11
Організатори конференції обмежилися виданням 12
Саввов Р. Про причини та мету обрізування празь-
коротеньких тез «Peniaze, hospodárstvo a spoločnosť». йдений у Львові на вул. Казимирівський вання празьких грошів відбувалося з метою ких грошів за матеріалами останніх знахідок.// Нумізма-
Košice 16–19.05. 2013. отримання сировинного срібла, зокрема тика і фалеристика. Київ – 2013 р. № 4. С. 8 –10.

24 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 25


Про надкарбування на денарії
Володимира Ольгердовича
Певний час назад на одному з україн-
ських інтернет-аукціонів був виставлений
денарій Київського князівства, карбований
князем Володимиром Ольгердовичем. На-
разі монета знаходиться в колекції відомого
знавця старовини О. Поліщука. Прикметна
ця, загалом звичайна монета – денарій типу
ІS масою 0,59 г, тим, що має надкарбування
у вигляді видовженого прямокутника, розмі-
ром 1 х 0,5 см, розділеного навпіл, в одній з
половин якого розташовані квадратом чоти-
ри крупні крапки, рис. 1. Зауважимо, що за
рис. 1. Надкарбування на денарії
Володимира Ольгердовича.
даними автора наявність будь-яких надкар-
бувань на денаріях Володимира Ольгердови-
ча раніше не було зафіксовано. Більше того, є
підстави вважати можливість надкарбуван-
ня денаріїв у період їх курсування на Київ-
щині у 80–90-х роках XIV ст. малоймовірним.
Достатньо лише згадати, що у найбільшому
знайденому на даний момент Броварському
(Русанівському) скарбі денаріїв Київського
князівства, захованому в 1392/93 році, серед
понад 5000 денаріїв, переважно типів «Пле-
тінка» та ІS, не виявлено жодної монети з
надкарбуванням1. Не виявлено також над-
карбувань на денаріях Володимира Ольгер-
довича і в іншому, дещо пізнішому, велико-
му Сосницькому скарбі, понад 1000 монет,
1
Саввов Р. Метрологічні характеристики монет Во-
лодимира Ольгердовича // Львівські нумізматичні запис-
ки – 2017–2018. ч. 14–15 – С. 6.
26
К.т.н. Ростислав Саввов (м. Хмельницький)
де були представлені переважно денарії най-
пізнішого типу «Хрестик»2. Підкреслимо, що
наразі теж не відомо про будь-яке надкарбу-
вання і інших монет, які почали випускатися
у другій половині XIV ст. на теренах України:
Белза, Львова, Луцька, Поділля, Новгород-
Сіверська та її ближніх сусідів Литви і Мол-
дови, на відміну від XV ст., коли така практи-
ка набула поширення.
Отже, поява денарія Володимира Оль-
гердовича з надкарбуванням вимагає пояс-
нень: хто, коли, де і з якою метою провадив
це надкарбування. На жаль, в історичних
джерелах того часу відсутні вказівки, які мо-
гли б дати відповіді на ці питання, так само,
як немає ніяких звісток про саме карбуван-
ня власної монети у Київському князівст­ві.
Проте деякі обставини знаходження моне-
ти, що розглядається, дозволяють проясни-
ти ці питання. З повідомлення тих же інтер-
нетних джерел відомо, що даний денарій був
знайдений на півдні Хмельницької області у
складі невеликого скарбу, так званого «га-
манця», монет першої половини XV ст., в
переважній більшості джучидських дирхе-
мів з масою близько 1 г та польських півгро-
шів Ягайла. Крім того, повідомлялося, що
більшість дирхемів мали надкарбування у
вигляді знаку «Колюмни» з крапками в полі
знаку, в тому числі зі знаком «Деформовані
Колюмни» з чотирма крапками квадратом.
Потрібно зазначити, що наявність у
скарбі східних монет з надкарбуваннями
«Колюмни» є вирішальною обставиною для
визначення часу та місця надкарбування ки-
ївського денарія. Скарби з такими надкарбу-
ваннями добре відомі в українській нумізма-
тиці та переважно локалізуються на Поділлі3.
2
Котляр Н. Ф. Клад монет Владимира Ольгердовича
// Нумизматика и сфрагистика – 1971. Вып. 4 – С. 43.
3
Івакін Г., Козубовський Г. Золотоординські моне-
ти з литовськими контрамарками // ЗНТШ – Львів, 1996.
Т. СХХХІ. – С. 290–298; Козубовский Г. А. К вопросу о
генуэзско – татарских монетах с литовскими надчеканка-
ми. Сугдейский сборник. – Киев – Судак, 2004. – С. 164–169;
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Більшість монет у них складають джучидські
дирхеми початку XV ст. з домішкою татар-
сько-генуезьких аспрів, а в пізніших крим-
ськотатарські акче 40–60 років XV ст. Значна
частина цих монет мають згадувані надкар-
бування різного типу. В попередніх дослі-
дженнях за часом випуску монет-основ було
визначено, що контрмаркування почалося у
20-х роках XV ст. клеймом у вигляді класич-
ного знаку «Колюмни»  – особистого знаку
Великого князя Литовського Вітовта (І тип).
Надалі в полі знаку з’явилися крапки в різ-
них варіантах. Найпізніший серед них знак у
вигляді деформованих «Колюмни» з чотир-
ма крапками квадратом у полі знаку (ІІ тип).
Клеймом з цим знаком провадилося контр-
маркування у 30‑х роках XV ст. В подальшо-
му, до початку 60-х років XV ст., використо-
вувався стилістично споріднений з вказаним
знаком, знак «Чотири крапки» у вигляді чо-
тирьох крупних крапок з різним зовнішнім
оформленням (ІІІ тип), рис. 24.
рис. 2. Еволюція у часі типів та підтипів
надкарбувань першої половини – середини XV ст.
східних монет на Поділлі. Імовірне положення у ній
надкарбування київського денарія
Монетна маса для надкарбування форму-
валася на півдні – у Білгород-Дністровську, на
що вказує наявність в подільських депозитах
східних монет з рідкісним надкарбуванням
30-х років XV ст. міста Білгород-Дністров-
ська – «Аспрокастрон» та домішка валась-
ких срібних денаріїв середини XV ст. Владис-
Саввов Р. Про надкарбування «Колюмни» подільського ти-
пу за матеріалами нових знахідок // Нумізматика і Фалерис-
тика, №1, 2014. – С. 4 – 7; Гулецкий Д. В., Зайончковский Ю.
В. Гниваньский клад начала 2-й четверти XV в. // “Русь, Лит-
ва, Орда в памятниках нумизматики и сфрагистики”, том
1, Минск, 2015 – с. 265; Саввов Р. Надкарбування «Колюм-
ни» – «військові» гроші Великого князівства Литовського //
Львівські нумізматичні записки – 2016. ч. 13 – С. 8–16.
4
Борейша Юрий, Казаров Александр. О надчеканках
«Колюмн» Витовта Кейстутовича и Свидригайлы Ольгер-
довича. Минск, 2009. – С. 41; Саввов Р. Про надкарбування
«Колюмни» подільського типу за матеріалами нових знахі-
док // Нумізматика і Фалеристика, № 1, 2014. – С. 6; Гулец-
кий Д. В., Монеты Великого княжества Литовского, Минск
2015. – С. 64 – 70; Саввов Р. Надкарбування «Колюмни»–
«військові» гроші Великого князівства Литовського //
Львівські нумізматичні записки – 2016. ч. 13 – С. 8.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
лава ІІ5. Звідси монети по торгових шляхах
вздовж Дністра потрапляли на Поділля. Саме
надкарбування провадилося на Поділлі і бу-
ло пов’язане з діяльністю владних структур.
На думку автора, надкарбовані монети слу-
гували так званими «військовими» грошима з
примусово підвищеним курсом, які викорис-
товували для забезпечення військових залог,
висунутих у XV ст. для охорони ординсько-
го порубіжжя на південні та південно-східні
кордони Великого князівства Литовського.
Як можна побачити, надкарбування
на денарії, що розглядається (у вигляді чо-
тирьох крупних крапок квадратом), за сво-
їм виглядом в цілому схоже зі згадуваним
надкарбуванням XV ст. «чотири крапки»
(рис.  3), відрізняючись від нього лише зов­
нішнім оформленням. Взявши також до
уваги ту обставину, що надкарбований де-
нарій був знайдений разом зі східними мо-
нетами з надкарбуваннями «Колюмни з
крапками», спорідненими з пізнішими над-
рис. 3. Порівняння надкарбувань «Чотири крапки»
на київському денарії та кримськотатарському акче.
карбуваннями «Чотири крапки», потріб-
но визнати, що надкарбування на ньому
теж відноситься до різновиду надкарбувань
«Чотири крапки». Відповідно, потрібно та-
кож визнати, що воно було нанесено в серед-
ині XV ст. набагато пізніше часу курсування
київського денарія. З досліджень грошового
обігу на теренах України кінця XIV ст. відо-
мо, що монети випущені в той час у різних
державних утвореннях не затримувалися в
обігу більше приблизно двадцяти років. Те-
оретично можна уявити, що якась мізерна
частина київських денаріїв, випущених у
80-ті роки XIV ст., мог­ла затриматися в гро-
шовому обігу до середини XV ст., але ймо-
вірніше, що цей денарій потрапив у обіг по-
5
Саввов Р. Про надкарбування «Колюмни» поділь-
ського типу за матеріалами нових знахідок // Нумізматика
і Фалеристика, № 1, 2014. – С. 7.
27

Про надкарбування на денарії
Володимира Ольгердовича
Певний час назад на одному з україн-
ських інтернет-аукціонів був виставлений
денарій Київського князівства, карбований
князем Володимиром Ольгердовичем. На-
разі монета знаходиться в колекції відомого
знавця старовини О. Поліщука. Прикметна
ця, загалом звичайна монета – денарій типу
ІS масою 0,59 г, тим, що має надкарбування
у вигляді видовженого прямокутника, розмі-
ром 1 х 0,5 см, розділеного навпіл, в одній з
половин якого розташовані квадратом чоти-
ри крупні крапки, рис. 1. Зауважимо, що за
рис. 1. Надкарбування на денарії
Володимира Ольгердовича.
даними автора наявність будь-яких надкар-
бувань на денаріях Володимира Ольгердови-
ча раніше не було зафіксовано. Більше того, є
підстави вважати можливість надкарбуван-
ня денаріїв у період їх курсування на Київ-
щині у 80–90-х роках XIV ст. малоймовірним.
Достатньо лише згадати, що у найбільшому
знайденому на даний момент Броварському
(Русанівському) скарбі денаріїв Київського
князівства, захованому в 1392/93 році, серед
понад 5000 денаріїв, переважно типів «Пле-
тінка» та ІS, не виявлено жодної монети з
надкарбуванням1. Не виявлено також над-
карбувань на денаріях Володимира Ольгер-
довича і в іншому, дещо пізнішому, велико-
му Сосницькому скарбі, понад 1000 монет,
1
Саввов Р. Метрологічні характеристики монет Во-
лодимира Ольгердовича // Львівські нумізматичні запис-
ки – 2017–2018. ч. 14–15 – С. 6.
26
К.т.н. Ростислав Саввов (м. Хмельницький)
де були представлені переважно денарії най-
пізнішого типу «Хрестик»2. Підкреслимо, що
наразі теж не відомо про будь-яке надкарбу-
вання і інших монет, які почали випускатися
у другій половині XIV ст. на теренах України:
Белза, Львова, Луцька, Поділля, Новгород-
Сіверська та її ближніх сусідів Литви і Мол-
дови, на відміну від XV ст., коли така практи-
ка набула поширення.
Отже, поява денарія Володимира Оль-
гердовича з надкарбуванням вимагає пояс-
нень: хто, коли, де і з якою метою провадив
це надкарбування. На жаль, в історичних
джерелах того часу відсутні вказівки, які мо-
гли б дати відповіді на ці питання, так само,
як немає ніяких звісток про саме карбуван-
ня власної монети у Київському князівст­ві.
Проте деякі обставини знаходження моне-
ти, що розглядається, дозволяють проясни-
ти ці питання. З повідомлення тих же інтер-
нетних джерел відомо, що даний денарій був
знайдений на півдні Хмельницької області у
складі невеликого скарбу, так званого «га-
манця», монет першої половини XV ст., в
переважній більшості джучидських дирхе-
мів з масою близько 1 г та польських півгро-
шів Ягайла. Крім того, повідомлялося, що
більшість дирхемів мали надкарбування у
вигляді знаку «Колюмни» з крапками в полі
знаку, в тому числі зі знаком «Деформовані
Колюмни» з чотирма крапками квадратом.
Потрібно зазначити, що наявність у
скарбі східних монет з надкарбуваннями
«Колюмни» є вирішальною обставиною для
визначення часу та місця надкарбування ки-
ївського денарія. Скарби з такими надкарбу-
ваннями добре відомі в українській нумізма-
тиці та переважно локалізуються на Поділлі3.
2
Котляр Н. Ф. Клад монет Владимира Ольгердовича
// Нумизматика и сфрагистика – 1971. Вып. 4 – С. 43.
3
Івакін Г., Козубовський Г. Золотоординські моне-
ти з литовськими контрамарками // ЗНТШ – Львів, 1996.
Т. СХХХІ. – С. 290–298; Козубовский Г. А. К вопросу о
генуэзско – татарских монетах с литовскими надчеканка-
ми. Сугдейский сборник. – Киев – Судак, 2004. – С. 164–169;
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Більшість монет у них складають джучидські
дирхеми початку XV ст. з домішкою татар-
сько-генуезьких аспрів, а в пізніших крим-
ськотатарські акче 40–60 років XV ст. Значна
частина цих монет мають згадувані надкар-
бування різного типу. В попередніх дослі-
дженнях за часом випуску монет-основ було
визначено, що контрмаркування почалося у
20-х роках XV ст. клеймом у вигляді класич-
ного знаку «Колюмни»  – особистого знаку
Великого князя Литовського Вітовта (І тип).
Надалі в полі знаку з’явилися крапки в різ-
них варіантах. Найпізніший серед них знак у
вигляді деформованих «Колюмни» з чотир-
ма крапками квадратом у полі знаку (ІІ тип).
Клеймом з цим знаком провадилося контр-
маркування у 30‑х роках XV ст. В подальшо-
му, до початку 60-х років XV ст., використо-
вувався стилістично споріднений з вказаним
знаком, знак «Чотири крапки» у вигляді чо-
тирьох крупних крапок з різним зовнішнім
оформленням (ІІІ тип), рис. 24.
рис. 2. Еволюція у часі типів та підтипів
надкарбувань першої половини – середини XV ст.
східних монет на Поділлі. Імовірне положення у ній
надкарбування київського денарія
Монетна маса для надкарбування форму-
валася на півдні – у Білгород-Дністровську, на
що вказує наявність в подільських депозитах
східних монет з рідкісним надкарбуванням
30-х років XV ст. міста Білгород-Дністров-
ська – «Аспрокастрон» та домішка валась-
ких срібних денаріїв середини XV ст. Владис-
Саввов Р. Про надкарбування «Колюмни» подільського ти-
пу за матеріалами нових знахідок // Нумізматика і Фалерис-
тика, №1, 2014. – С. 4 – 7; Гулецкий Д. В., Зайончковский Ю.
В. Гниваньский клад начала 2-й четверти XV в. // “Русь, Лит-
ва, Орда в памятниках нумизматики и сфрагистики”, том
1, Минск, 2015 – с. 265; Саввов Р. Надкарбування «Колюм-
ни» – «військові» гроші Великого князівства Литовського //
Львівські нумізматичні записки – 2016. ч. 13 – С. 8–16.
4
Борейша Юрий, Казаров Александр. О надчеканках
«Колюмн» Витовта Кейстутовича и Свидригайлы Ольгер-
довича. Минск, 2009. – С. 41; Саввов Р. Про надкарбування
«Колюмни» подільського типу за матеріалами нових знахі-
док // Нумізматика і Фалеристика, № 1, 2014. – С. 6; Гулец-
кий Д. В., Монеты Великого княжества Литовского, Минск
2015. – С. 64 – 70; Саввов Р. Надкарбування «Колюмни»–
«військові» гроші Великого князівства Литовського //
Львівські нумізматичні записки – 2016. ч. 13 – С. 8.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
лава ІІ5. Звідси монети по торгових шляхах
вздовж Дністра потрапляли на Поділля. Саме
надкарбування провадилося на Поділлі і бу-
ло пов’язане з діяльністю владних структур.
На думку автора, надкарбовані монети слу-
гували так званими «військовими» грошима з
примусово підвищеним курсом, які викорис-
товували для забезпечення військових залог,
висунутих у XV ст. для охорони ординсько-
го порубіжжя на південні та південно-східні
кордони Великого князівства Литовського.
Як можна побачити, надкарбування
на денарії, що розглядається (у вигляді чо-
тирьох крупних крапок квадратом), за сво-
їм виглядом в цілому схоже зі згадуваним
надкарбуванням XV ст. «чотири крапки»
(рис.  3), відрізняючись від нього лише зов­
нішнім оформленням. Взявши також до
уваги ту обставину, що надкарбований де-
нарій був знайдений разом зі східними мо-
нетами з надкарбуваннями «Колюмни з
крапками», спорідненими з пізнішими над-
рис. 3. Порівняння надкарбувань «Чотири крапки»
на київському денарії та кримськотатарському акче.
карбуваннями «Чотири крапки», потріб-
но визнати, що надкарбування на ньому
теж відноситься до різновиду надкарбувань
«Чотири крапки». Відповідно, потрібно та-
кож визнати, що воно було нанесено в серед-
ині XV ст. набагато пізніше часу курсування
київського денарія. З досліджень грошового
обігу на теренах України кінця XIV ст. відо-
мо, що монети випущені в той час у різних
державних утвореннях не затримувалися в
обігу більше приблизно двадцяти років. Те-
оретично можна уявити, що якась мізерна
частина київських денаріїв, випущених у
80-ті роки XIV ст., мог­ла затриматися в гро-
шовому обігу до середини XV ст., але ймо-
вірніше, що цей денарій потрапив у обіг по-
5
Саввов Р. Про надкарбування «Колюмни» поділь-
ського типу за матеріалами нових знахідок // Нумізматика
і Фалеристика, № 1, 2014. – С. 7.
27
вторно, віднайдений з раніше захованих
подільських депозитів. Контрмаркуванню
денарія разом з кримськотатарськими акче,
вочевидь, сприяла та обставина, що маса де-
нарія та акче були достатньо близькі.
Сам факт виявлення на Поділлі київ-
ського денарія не є чимось дивним, чи не-
сподіваним. Карбування Київського князів-
ства було одним з найпотужніших карбувань
XIV ст. на території України. Про його вели-
кий масштаб свідчить той факт, що до нашо-
го часу, за оцінкою автора, дійшло понад де-
сять тисяч київських монет. Природно, що
вони в часи свого обігу через торгові та ін-
ші контакти поширювалися і на територію
сусіднього Поділля, яке знаходилися на пе-
ретині торгових шляхів. Відомо, що в якос-
ті невеликої домішки денарії Володимира
Ольгердовича різних типів зустрічаються в
скарбах кінця XIV ст. з Поділ­ля. Так напри-
клад, в скарбі з-під Черче Чемерівецького ра-
йону Хмельницької області серед інших мо-
нет другої половини XIV ст. були виявлені
п’ять київських денаріїв6. Зау­важимо, що ви-
6
Саввов Р. Подольский полугрошок и денежное
обра­щение в Подольском княжестве // Банкаускі веснік
№ 3, 2016. С. 16.
Цікаві знахідки на Радехівщині
1. На ґрунтовій дорозі, неподалік по-
тічка де імовірно стояв вітряний млин, було
знайдено незвичайну монету – хоча й відра-
зу нічого не звичайного в знахідці не заува-
жили. Лише після уважного перегляду вия-
Фото 1, 2, 3. Аверс і реверс монети, а також її фрагмент з двома надкарбуваннями1.
1
Подібні надкарбування описані у статті: А. Бойко-Гагаріна. Сводный каталог частных денег второй половины XVIII
века в Восточной Европе // Львівські Нумізматичні Записки. Львів – 2013 р. Ч 10. стор. 23–33.
28
користаний для денарія варіант клейма «Чо-
тири крапки» у вигляді чотирьох крапок ква-
дратом в одному полі розділеного навпіл
прямокутника, раніше не був описаний. Що
надкарбування має саме такий вигляд, а не
є фрагментом поширеного надкарбування
«Деформовані Колюмни» з чотирма крапка-
ми, нижня частина якого, як це часто буває,
вийшла за межі монети, добре видно з фор-
ми сліду деформації зворотного боку дена-
рія – прямокутник, що повністю вміщається
у поле монети. Зважаючи на те, що усі інші
надкарбування зі скарбу з денарієм – «Ко-
люмни з крапками» датуються 30-ми роками
XV ст., є підстави думати, що дане надкарбу-
вання на денарії теж датується близьким до
них часом та належить до ранніх різновидів
надкарбувань «Чотири крапки». За своїм зо-
внішнім оформленням  – розділений навпіл
прямокутник, воно має перехідний характер
між надкарбуваннями «Колюмни» та «Чоти-
ри крапки».
На завершення варто зазначити, що
надкарбований київський денарій, найстар-
ша за часом випуску монета скарбу, одно-
часно парадоксальним чином виявився най-
молодшою монетою, яка потрапила у скарб.
Василь Личак (с. Новий Вітків)
вили, що монета, а саме шість грошів 1754
року карбування, має дві невідповідності.
Перша – номінал карбовано латинськи-
ми цифрами IV а не VI.
Друга – на аверсі монети надкарбуван-
ня парних гербів ПІЛЯВА – Потоцьких.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
При детальнішому огляді знахідки було виявлено, що надкарбування виконано на «хо-
лодно» одним пуансоном.
Вага монети 2,75 г, діаметр 23 мм.
Аверс: D.G. AVGVSTVS III REX POLONIARVM
Реверс: E / ІV / C P SAC.ROM. IMP. ARCHIM. ET. ELECT. 1754
2. На землях Корчинської сільської ради знайдено платіжний злиток – половина гривні
скандинавського типу: вага 35,57 г, довжина 63 мм, ширина 13 мм, товщина 7 мм. На зворот-
ній стороні злитка – ромбовидна виїмка.
Фото 4, 5. Лицьова і зворотна сторона платіжного злитка.
За інформацією п. Олександра Литвинчука з Рівного – така виїмка може вважатися іден-
тифікаційним знаком власника гривні2.
2
Литвинчук О. Спеціальні позначки на середньовічних гривнах Русі і прилеглих земель // Львівські Нумізматичні Запи-
ски. Львів. 2017–2018рр. ч. 14–15, стор. 29–31, 33.
Старовєров Д.А. (м. Брест), Безпалько В.В. (м. Київ)
Від півгроша до шилінга
«Чорні» шилінги Риги 1623 року
Ризька монета 1623 року з ім’ям швед- року випуску, по краю так само кругова ле-
ського короля Густава II Адольфа достатньо генда (Рис. 2). На монетах 1623 року ми ба-
давно відома в нумізматичній науці (Рис. 1). чимо таке ж саме композиційне рішення в
Візуально цей тип монет повністю повто- оформленні, але при цьому можемо з упев-
рює випуски шилінгів, які були здійснені в неністю сказати, що ні для зображення се-
період незалежності Риги (1563–1579 роки): реднього, ні для малого гербів Риги в 1623
на лицьовій стороні зображений середній році не використовувалися пуансони часів
герб міста (відкриті ворота з двома вежами, вільного міста. Принагідно зауважимо, що
в отворі воріт – голова лева), по краю кру- пуансон із зображенням середнього гер-
гова легенда; на зворотному – малий герб ба Риги був використаний для карбування
(схрещені ключі з хрестом над ними), з бо- ризьких дукатів 1623 року (Haljak G., 2011.
ків від якого розташовані дві останні цифри P. 229, № 1452).
Рис 1. Рис. 2.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 29
вторно, віднайдений з раніше захованих
подільських депозитів. Контрмаркуванню
денарія разом з кримськотатарськими акче,
вочевидь, сприяла та обставина, що маса де-
нарія та акче були достатньо близькі.
Сам факт виявлення на Поділлі київ-
ського денарія не є чимось дивним, чи не-
сподіваним. Карбування Київського князів-
ства було одним з найпотужніших карбувань
XIV ст. на території України. Про його вели-
кий масштаб свідчить той факт, що до нашо-
го часу, за оцінкою автора, дійшло понад де-
сять тисяч київських монет. Природно, що
вони в часи свого обігу через торгові та ін-
ші контакти поширювалися і на територію
сусіднього Поділля, яке знаходилися на пе-
ретині торгових шляхів. Відомо, що в якос-
ті невеликої домішки денарії Володимира
Ольгердовича різних типів зустрічаються в
скарбах кінця XIV ст. з Поділ­ля. Так напри-
клад, в скарбі з-під Черче Чемерівецького ра-
йону Хмельницької області серед інших мо-
нет другої половини XIV ст. були виявлені
п’ять київських денаріїв6. Зау­важимо, що ви-
6
Саввов Р. Подольский полугрошок и денежное
обра­щение в Подольском княжестве // Банкаускі веснік
№ 3, 2016. С. 16.
Цікаві знахідки на Радехівщині
1. На ґрунтовій дорозі, неподалік по-
тічка де імовірно стояв вітряний млин, було
знайдено незвичайну монету – хоча й відра-
зу нічого не звичайного в знахідці не заува-
жили. Лише після уважного перегляду вия-
Фото 1, 2, 3. Аверс і реверс монети, а також її фрагмент з двома надкарбуваннями1.
1
Подібні надкарбування описані у статті: А. Бойко-Гагаріна. Сводный каталог частных денег второй половины XVIII
века в Восточной Европе // Львівські Нумізматичні Записки. Львів – 2013 р. Ч 10. стор. 23–33.
28
користаний для денарія варіант клейма «Чо-
тири крапки» у вигляді чотирьох крапок ква-
дратом в одному полі розділеного навпіл
прямокутника, раніше не був описаний. Що
надкарбування має саме такий вигляд, а не
є фрагментом поширеного надкарбування
«Деформовані Колюмни» з чотирма крапка-
ми, нижня частина якого, як це часто буває,
вийшла за межі монети, добре видно з фор-
ми сліду деформації зворотного боку дена-
рія – прямокутник, що повністю вміщається
у поле монети. Зважаючи на те, що усі інші
надкарбування зі скарбу з денарієм – «Ко-
люмни з крапками» датуються 30-ми роками
XV ст., є підстави думати, що дане надкарбу-
вання на денарії теж датується близьким до
них часом та належить до ранніх різновидів
надкарбувань «Чотири крапки». За своїм зо-
внішнім оформленням  – розділений навпіл
прямокутник, воно має перехідний характер
між надкарбуваннями «Колюмни» та «Чоти-
ри крапки».
На завершення варто зазначити, що
надкарбований київський денарій, найстар-
ша за часом випуску монета скарбу, одно-
часно парадоксальним чином виявився най-
молодшою монетою, яка потрапила у скарб.
Василь Личак (с. Новий Вітків)
вили, що монета, а саме шість грошів 1754
року карбування, має дві невідповідності.
Перша – номінал карбовано латинськи-
ми цифрами IV а не VI.
Друга – на аверсі монети надкарбуван-
ня парних гербів ПІЛЯВА – Потоцьких.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
При детальнішому огляді знахідки було виявлено, що надкарбування виконано на «хо-
лодно» одним пуансоном.
Вага монети 2,75 г, діаметр 23 мм.
Аверс: D.G. AVGVSTVS III REX POLONIARVM
Реверс: E / ІV / C P SAC.ROM. IMP. ARCHIM. ET. ELECT. 1754
2. На землях Корчинської сільської ради знайдено платіжний злиток – половина гривні
скандинавського типу: вага 35,57 г, довжина 63 мм, ширина 13 мм, товщина 7 мм. На зворот-
ній стороні злитка – ромбовидна виїмка.
Фото 4, 5. Лицьова і зворотна сторона платіжного злитка.
За інформацією п. Олександра Литвинчука з Рівного – така виїмка може вважатися іден-
тифікаційним знаком власника гривні2.
2
Литвинчук О. Спеціальні позначки на середньовічних гривнах Русі і прилеглих земель // Львівські Нумізматичні Запи-
ски. Львів. 2017–2018рр. ч. 14–15, стор. 29–31, 33.
Старовєров Д.А. (м. Брест), Безпалько В.В. (м. Київ)
Від півгроша до шилінга
«Чорні» шилінги Риги 1623 року
Ризька монета 1623 року з ім’ям швед- року випуску, по краю так само кругова ле-
ського короля Густава II Адольфа достатньо генда (Рис. 2). На монетах 1623 року ми ба-
давно відома в нумізматичній науці (Рис. 1). чимо таке ж саме композиційне рішення в
Візуально цей тип монет повністю повто- оформленні, але при цьому можемо з упев-
рює випуски шилінгів, які були здійснені в неністю сказати, що ні для зображення се-
період незалежності Риги (1563–1579 роки): реднього, ні для малого гербів Риги в 1623
на лицьовій стороні зображений середній році не використовувалися пуансони часів
герб міста (відкриті ворота з двома вежами, вільного міста. Принагідно зауважимо, що
в отворі воріт – голова лева), по краю кру- пуансон із зображенням середнього гер-
гова легенда; на зворотному – малий герб ба Риги був використаний для карбування
(схрещені ключі з хрестом над ними), з бо- ризьких дукатів 1623 року (Haljak G., 2011.
ків від якого розташовані дві останні цифри P. 229, № 1452).
Рис 1. Рис. 2.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 29
 Однак думки щодо номіналу монети
1623 року є неоднозначними й це питан-
ня досі остаточно не вирішене. У катало-
зі колекції Е. Гуттен-Чапського він позначе-
ний як «Sou», що є франкомовним аналогом
назви «шилінг» (Hutten-Czapski E., 1872. S.
351, №  4369). У хронологічному індексі йо-
го ж колекції для цієї монети вже наведено
німецькомовний термін «Schilling» (Hutten-
Czapski E., 1880. S. 137, № 4369). У каталозі
Д. Федорова «Монеты Прибалтики» номінал
такої монети вказаний вже як «1 ½ шилін-
га» (Федоров Д., 1966. С. 269, № 732). Під ці-
єю ж назвою (pusotršiliņš – полуторний ши-
лінг) монета присутня й у статті Р. Цепліте
(Ceplīte R., 1968. 114 lpp.). У монументаль-
ному дослідженні А. Платбарздіса, яке при-
свячене шведському монетному карбуван-
ню в Лівонії, вона названа як 1 ½ соліда¸
одночасно наводяться й інші можливі на-
зви: «Pölchen» (пьольхен), «Pulken» (пулкен)
і «Polki» (полкі) (Platbārzdis А., 1968. S. 18).
Усі вони, у свою чергу, вказують на зв’язок з
польським півгрошем. У книзі «Монети Ри-
ги» Е. Мровінский вказує, що: «у 1623 році
був відкарбований також півгріш (pólgrosz),
що називався «półką» (пулкон) або «Pölche»
(пьольхе)», що є майже дослівним цитуван-
ням роботи Платбардзіса (Mrowinski E., 1986.
S. 60). Під цією ж назвою «pólgrosz» (пул-
грош) вона наведена у підсумковій таблиці
ризьких монет королів Швеції (Mrowinski E.,
1986. S. 143, № 456). У каталозі Г. Хальяка но-
мінал монети позначений як 1 ½ Schilling? (зі
знаком питання в кінці), й автор цього ка-
талогу ставить під сумнів правильність та-
кого назви: «Це швидше за все шилінг (со-
лід) 1623 року, який з якихось політичних
або економічних причин виготовлений як
«шилінг незалежного міста». Шилінги з мо-
нограмою 1622 та 1624 років виготовлені з
більш якісного сріб­ла, тому у більшої за роз-
міром монети 1623 року повинна бути що-
найменше однакова монетна заготовка. Ши-
лінг з монограмою 1623 не відомий. З метою
історичної спадкоємності тя ясності постав-
лю цю монету окремо від інших шилінгів
(солідів)» (Haljak G., 2011. P. 233, № 1464).
У каталозі монетних скарбів, які зна-
йдені на території Латвії, ця монета є всього
лише в одному комплексі також під назвою
«pusotršiliņš» (полуторний шилінг) (Ducmane
K., Ozoliņa A., 2009. 153 lpp., № 206).
30
Рис 3.
Сама монета не несе на собі прямого
позначення номіналу. Нібито римська циф-
ра «I» під малим гербом Риги на зворотно-
му боці при детальному огляді більш схо-
жа на особистий знак монетного майстра
(Рис.  3). Тому важливим джерелом для ви-
явлення «автентичної» назви номіналу до-
сліджуваної монети можуть бути сучасні їй
документальні записи. Великою проблемою
є той факт, що книги монетного двору 1622–
1624 років частково або повністю втрачені.
Утім, нещодавно латиським дослідником
В. Даболіншем була опублікована цікава
та важлива для нас інформація з облікової
книги ризького монетного двору. У доку-
менті йдеться про те, що 31 березня 1622 ро-
ку було закінчене карбування низькопроб-
них (1/2 лота) чорних шилінгів (schvarte ß)
на суму 6000 талярів (в текст публікації, як
повідомив сам автор, закралася помилка –
там написана сума в 4000 талерів) (Dāboliņš
V., 2018. P. 115). Проте відомі нам екземпля-
ри соліда 1622 року візуально ніяк не від-
різняються від монет як 1621 так і 1624 ро-
ків (Рис. 4), за винятком знака мінцмейстера
Мартіна Вульфа II (Martin Wulff II) внизу
кільцевої легенди зворотного боку (Старо-
веров Д.А., 2015. С. 98; Haljak G., 2011. P. 234,
№ 1466). Цей факт ніяк не дає нам можли-
вості називати його «чорним» шилінгом.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Рис. 5.
Для з’ясування реальної проби таких
монет були використані два екземпляри1
(Рис. 5), робочі сегменти яких після зачи-
щення поверхні на глибину близько 0,2–0,3
мм були піддані РФА аналізу2.
Рис. 4. Аналізатор був налаштований на ви-
явлення таких хімічних елементів: ванадій,
Візуальний огляд також не дозволяє го- вісмут, золото, мідь, миш’як, нікель, олово,
ворити про його нижчу пробу, ніж у монет свинець, селен, срібло, сурма, цинк. Це «кла-
1621, 1624–1626 років карбування, яка за да- сичний» перелік елементів, як основних ме-
ними Р. Цепліте коливалася від 112,2/1000 талів сплаву, так і домішок, як природних з
до 129,4/1000 (Ceplīte R., 1968. 128 lpp.), що руди, так і доданих навмисно. У результаті
в перекладі на лототу систему буде від 1 3/4 було виявлено присутність п’яти елементів.
(1 lot 3 q ) до 2 1/16 лота (2 lot 1 d). До того ж
сума в 6000 талерів – це приблизно 1 350 000 Таблиця 1.
штук, виходячи з курсу талер = 75 грошів,
Результати РФА досліджених екземплярів
що був у Ризі в 1622–1625 роках (Dāboliņš
V., 2018. P. 120). Хочемо зазначити, що солі- Монета 2, Монета 2,
Метал Монета 1
фрагмент 1 фрагмент 2
ди 1622 року мають по каталогу Г. Хальяка
Cu 96,25 96,08 96,24
рідкість 3R, а тираж у 1,35 млн штук всього
Ag 3,20 3,32 3,28
лише у два з лишком рази нижче, ніж у со- Pb 0,45 0,54 0,41
лідів 1633, 1639 і 1641 років – відповідно 3 Ni 0,09 0,09 0,08
444 310, 3 222 642 і 3 172 510 штук (Dāboliņš Zn 0,03 0,01 0,03
V., 2015. P. 45). Виходячи з таких спостере-
Як видно з Таблиці 1, склад сплаву, з
жень, очевидно, в записах монетного двору
урахуванням особливостей і недосконалості
мова йде про зовсім іншу монету, яка відріз-
виготовлення монетного сплаву, можна вва-
няється дуже низькою пробою.
жати практично ідентичним. Усереднений
Припускаємо, що такі записи про мо-
нети півлотової проби можуть бути прямо
1
Мають такі метрологічні характеристики: моне-
пов’язані з ризькими монетами 1623 року, та 1 (Рис. 3, зверху) – вага 0,91 г, діаметр 17,6 мм; монета 2
що відомі з історіографії (див. вище) як по- (Рис. 3, знизу) – вага 0,59 г, діаметр 17,5 мм. Також монета
2 була розділена на два фрагменти з метою запобігти попа-
луторні соліди (полуторні шилінги) або пів-
дання фокусу прибора на можливе аномальне скупчення,
гроші. Вони візуально сильно відрізняються яке виникло при кристалізації металу.
від солідів карбування 1620-х років, а також 2
Аналіз здійснено в лабораторії РФА ФГУП «ИМ-
ГРЭ» (Москва) на рентгенофлуоресцентному портатив-
неозброєним оком помітна їх відмінність у
ному аналізаторі X-MET 7500 зав. лабораторією РФА
срібному вмісті сплаву. О. Набєлкіним.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 31
 Однак думки щодо номіналу монети
1623 року є неоднозначними й це питан-
ня досі остаточно не вирішене. У катало-
зі колекції Е. Гуттен-Чапського він позначе-
ний як «Sou», що є франкомовним аналогом
назви «шилінг» (Hutten-Czapski E., 1872. S.
351, №  4369). У хронологічному індексі йо-
го ж колекції для цієї монети вже наведено
німецькомовний термін «Schilling» (Hutten-
Czapski E., 1880. S. 137, № 4369). У каталозі
Д. Федорова «Монеты Прибалтики» номінал
такої монети вказаний вже як «1 ½ шилін-
га» (Федоров Д., 1966. С. 269, № 732). Під ці-
єю ж назвою (pusotršiliņš – полуторний ши-
лінг) монета присутня й у статті Р. Цепліте
(Ceplīte R., 1968. 114 lpp.). У монументаль-
ному дослідженні А. Платбарздіса, яке при-
свячене шведському монетному карбуван-
ню в Лівонії, вона названа як 1 ½ соліда¸
одночасно наводяться й інші можливі на-
зви: «Pölchen» (пьольхен), «Pulken» (пулкен)
і «Polki» (полкі) (Platbārzdis А., 1968. S. 18).
Усі вони, у свою чергу, вказують на зв’язок з
польським півгрошем. У книзі «Монети Ри-
ги» Е. Мровінский вказує, що: «у 1623 році
був відкарбований також півгріш (pólgrosz),
що називався «półką» (пулкон) або «Pölche»
(пьольхе)», що є майже дослівним цитуван-
ням роботи Платбардзіса (Mrowinski E., 1986.
S. 60). Під цією ж назвою «pólgrosz» (пул-
грош) вона наведена у підсумковій таблиці
ризьких монет королів Швеції (Mrowinski E.,
1986. S. 143, № 456). У каталозі Г. Хальяка но-
мінал монети позначений як 1 ½ Schilling? (зі
знаком питання в кінці), й автор цього ка-
талогу ставить під сумнів правильність та-
кого назви: «Це швидше за все шилінг (со-
лід) 1623 року, який з якихось політичних
або економічних причин виготовлений як
«шилінг незалежного міста». Шилінги з мо-
нограмою 1622 та 1624 років виготовлені з
більш якісного сріб­ла, тому у більшої за роз-
міром монети 1623 року повинна бути що-
найменше однакова монетна заготовка. Ши-
лінг з монограмою 1623 не відомий. З метою
історичної спадкоємності тя ясності постав-
лю цю монету окремо від інших шилінгів
(солідів)» (Haljak G., 2011. P. 233, № 1464).
У каталозі монетних скарбів, які зна-
йдені на території Латвії, ця монета є всього
лише в одному комплексі також під назвою
«pusotršiliņš» (полуторний шилінг) (Ducmane
K., Ozoliņa A., 2009. 153 lpp., № 206).
30
Рис 3.
Сама монета не несе на собі прямого
позначення номіналу. Нібито римська циф-
ра «I» під малим гербом Риги на зворотно-
му боці при детальному огляді більш схо-
жа на особистий знак монетного майстра
(Рис.  3). Тому важливим джерелом для ви-
явлення «автентичної» назви номіналу до-
сліджуваної монети можуть бути сучасні їй
документальні записи. Великою проблемою
є той факт, що книги монетного двору 1622–
1624 років частково або повністю втрачені.
Утім, нещодавно латиським дослідником
В. Даболіншем була опублікована цікава
та важлива для нас інформація з облікової
книги ризького монетного двору. У доку-
менті йдеться про те, що 31 березня 1622 ро-
ку було закінчене карбування низькопроб-
них (1/2 лота) чорних шилінгів (schvarte ß)
на суму 6000 талярів (в текст публікації, як
повідомив сам автор, закралася помилка –
там написана сума в 4000 талерів) (Dāboliņš
V., 2018. P. 115). Проте відомі нам екземпля-
ри соліда 1622 року візуально ніяк не від-
різняються від монет як 1621 так і 1624 ро-
ків (Рис. 4), за винятком знака мінцмейстера
Мартіна Вульфа II (Martin Wulff II) внизу
кільцевої легенди зворотного боку (Старо-
веров Д.А., 2015. С. 98; Haljak G., 2011. P. 234,
№ 1466). Цей факт ніяк не дає нам можли-
вості називати його «чорним» шилінгом.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Рис. 5.
Для з’ясування реальної проби таких
монет були використані два екземпляри1
(Рис. 5), робочі сегменти яких після зачи-
щення поверхні на глибину близько 0,2–0,3
мм були піддані РФА аналізу2.
Рис. 4. Аналізатор був налаштований на ви-
явлення таких хімічних елементів: ванадій,
Візуальний огляд також не дозволяє го- вісмут, золото, мідь, миш’як, нікель, олово,
ворити про його нижчу пробу, ніж у монет свинець, селен, срібло, сурма, цинк. Це «кла-
1621, 1624–1626 років карбування, яка за да- сичний» перелік елементів, як основних ме-
ними Р. Цепліте коливалася від 112,2/1000 талів сплаву, так і домішок, як природних з
до 129,4/1000 (Ceplīte R., 1968. 128 lpp.), що руди, так і доданих навмисно. У результаті
в перекладі на лототу систему буде від 1 3/4 було виявлено присутність п’яти елементів.
(1 lot 3 q ) до 2 1/16 лота (2 lot 1 d). До того ж
сума в 6000 талерів – це приблизно 1 350 000 Таблиця 1.
штук, виходячи з курсу талер = 75 грошів,
Результати РФА досліджених екземплярів
що був у Ризі в 1622–1625 роках (Dāboliņš
V., 2018. P. 120). Хочемо зазначити, що солі- Монета 2, Монета 2,
Метал Монета 1
фрагмент 1 фрагмент 2
ди 1622 року мають по каталогу Г. Хальяка
Cu 96,25 96,08 96,24
рідкість 3R, а тираж у 1,35 млн штук всього
Ag 3,20 3,32 3,28
лише у два з лишком рази нижче, ніж у со- Pb 0,45 0,54 0,41
лідів 1633, 1639 і 1641 років – відповідно 3 Ni 0,09 0,09 0,08
444 310, 3 222 642 і 3 172 510 штук (Dāboliņš Zn 0,03 0,01 0,03
V., 2015. P. 45). Виходячи з таких спостере-
Як видно з Таблиці 1, склад сплаву, з
жень, очевидно, в записах монетного двору
урахуванням особливостей і недосконалості
мова йде про зовсім іншу монету, яка відріз-
виготовлення монетного сплаву, можна вва-
няється дуже низькою пробою.
жати практично ідентичним. Усереднений
Припускаємо, що такі записи про мо-
нети півлотової проби можуть бути прямо
1
Мають такі метрологічні характеристики: моне-
пов’язані з ризькими монетами 1623 року, та 1 (Рис. 3, зверху) – вага 0,91 г, діаметр 17,6 мм; монета 2
що відомі з історіографії (див. вище) як по- (Рис. 3, знизу) – вага 0,59 г, діаметр 17,5 мм. Також монета
2 була розділена на два фрагменти з метою запобігти попа-
луторні соліди (полуторні шилінги) або пів-
дання фокусу прибора на можливе аномальне скупчення,
гроші. Вони візуально сильно відрізняються яке виникло при кристалізації металу.
від солідів карбування 1620-х років, а також 2
Аналіз здійснено в лабораторії РФА ФГУП «ИМ-
ГРЭ» (Москва) на рентгенофлуоресцентному портатив-
неозброєним оком помітна їх відмінність у
ному аналізаторі X-MET 7500 зав. лабораторією РФА
срібному вмісті сплаву. О. Набєлкіним.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 31
вміст срібла в ньому 3,27%, що в лотовій
системі проб дорівнює ½ лота або 2 квентхе-
нам (2 q). Вочевидь, проба аналізованих мо-
нет збігається з пробою монети з облікових
книг ризького монетного двору.
У зв’язку зі складними військово-полі-
тичними та економічними обставинами під
час шведсько-польської війни 1621–1626
років, «чорні шилінги», датовані 1623 роком
надійшли на грошовий ринок Риги та регіо-
ну фактично як кредитна монета. Варто зау-
важити, що фінансова сфера Риги відчувала
гостру нестачу срібла – так званий «зливко-
вий голод» (Dāboliņš V., 2018. P. 115).
Мотивація одноразового вливання у
грошову масу чорних шилінгів, яке не набу-
ло продовження, поки не знаходить чітко-
го пояснення у зв’язку з обмеженим колом
доступних джерел. Зокрема, за цей пері-
од записи про діяльність ризького монет-
ного двору збереглися вкрай фрагментар-
но (звертаємо увагу, що збереглося дуже
мало записів за період з 1622 по 1624 ро-
ки, та має­мо повну відсутність інформації
про карбування ризьких драйпелькеров та
дукатів (Dāboliņš V., 2018. P. 115)). Також по-
ки залишається нез’ясованим і питання про
різницю у датуванні запису про завершен-
ня виробництва «чорних шилінгів» (31 бе-
резня 1622 року) і досліджуваних монет, які
несуть на собі цифри «23». Сподіваємося,
введення до наукового обігу нових джерел
дозволить знайти відповідь (не виключаємо
кореляції у датуванні згаданого документа).
Важливим є й пошук нової інформації про
досліджувані монети у писемних джерелах
фінансово-облікового та повсякденного ха-
рактеру, з фіксацією в якості номіналів, від-
мінних від попередніх і наступних років
карбування.
Варто згадати, що у 1621 році королем
була затверджена відповідність курсів роз-
мінної монети в Ризі шведського і поль-
ського номіналів: за 4 ере сріблом шведської
монети – 5 грошів ризької монети, викар-
буваної за польською стопою. Разом з тим
губернатор Лівонії Якоб де ла Гарді мав по-
вноваження корелювати такий курс, якщо
якість ризької монети почне погіршуватися
(Platbārzdis А., 1968. S. 18). Це була стандар-
тна шведська практика у зайнятих містах,
які мали право монетного карбування. На-
32
приклад, подібний смисл мав указ Аксе-
ля Оксеншерни, канцлера Швеції та гене-
рал-губернатора Прусії, від 30 листопада
1628 року, що стосувався курсу й умов обі-
гу шведської монети в місті Ельбінг – за 20
драйпелькерів вказувалося давати 25 ере
мідною монетою (Hoppe I., 1887. S. 334).
Із усього викладеного можна зроби-
ти висновок, що реальним номіналом так
званого «полуторного шилінга» був шилінг
(солід), з характерним прикметниковим до-
датком, що позначає якість монети – «чор-
ний», який і надійшов до обігу в 1623 році.
А короткочасність карбування могла бути
зумовлена ​​й тим, що випуск цієї монети міг
спричинити фінансові санкції з боку губер-
натора Лівонії.
Автори висловлюють подяку А. Мо-
розову (Москва), О. Набєлкіну (Москва) і
В. Даболіншу (Рига / Тарту).
Список літератури:
Hutten-Czapski E., 1872. Catalogue de la collection des
et monnaies polonaises du Comte Emeric Hutten-Czapski.
Vol II. – St. Pétersbourg-Paris.
Hutten-Czapski E., 1880. Index chronologuque de la col-
lection des mannaies et médailles du Comte Emeric Hutten-
Czapski.– Cracovie.
Федоров Д., 1966. Монеты Прибалтики XII–XVIII
столетий. Определитель Монет. – Таллин.
Ceplīte R., 1968. Laika no 1621. līdz 1701 gadam Rīgā
kaltasīknauda un tas apgrozība // Numismātika. – Rīgā.
Platbārzdis А., 1968. Die königlich schwedische Münze
in Livland. Das Münzwesen 1621–1710. – Stockholm.
Mrowinski E., 1986. Monety Rygi. – Warszawa.
Haljak G., 2011. Livonian coins XIII–XVIII century. Part
II: Kingdoms. Livonian coins from XVI–XVIII century. – Tallinn.
Ducmane K., Ozoliņa A., 2009. Latvija Eiropā: Monētu
depozīti 1. – 20. gadsimtā. – Rīga.
Староверов Д.А., 2015. «Польское наследие» в риж-
ской чеканке солидов Густава II Адольфа // РАСМІР. Східна
нумізматика. II Міжнародна наукова конференція: збірник
наукових праць конференції. – К.
Dāboliņš V., 2015. The curious case of mint master of Ri-
ga city J. Haltermann (1660–1663) // Collection moneta. vol.
191. (Documents and studies on 19th century monetary his-
tory). – Wetteren.
Dāboliņš V., 2018. Riga mint in 1621 // Collection mone­
ta. vol. 202. (From ore to money, mining, trading, minting.). –
Wetteren.
Hoppe I., 1887. Geschichte des ersten schwedisch-polni-
schen Krieges in Preussen. Leipzig.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Сергій Білопольський (м. Львів)
Неописані різновиди польських монет XVII ст.
За останній рік мені вдалося придба-
ти декілька дрібних польських монет. При
уважному їх огляді виявилося, що у жодно-
му з відомих мені каталогів такі різновиди
не зафіксовані.
1. Шеляг коронний з 20-х років XVII ст.
Монета карбована на монетному дворі
м. Бидгощ і цікава тим, що у даті відсутня
фото 1.
остання цифра (фото 1). Вага монети 0,56 г,
діаметр 16 мм.
Аверс. Велика літера S, зверху корона,
під літерою герб Сас і навкруги легенда:
SIG III D G R – POL M D L.
Реверс. Герби Польщі і Литви, над ними
корона. Під гербами «Сніп Вазів» у щитку і
легенда навкруги:
SOLIDUS – R POL 162...
2. Шостак коронний з 1623 року.
Монета (фото 2) карбована на монет-
ному дворі м. Краків і цікава тим, що поєд- фото 2.
нання напису аверсу зі словом «SIGIS» з на-
писом на реверсі «POLON» не зустрічається
у описах Е. Гуттен-Чапського, в каталозі мо-
нет Сигізмунда ІІІ авторів Ч. Камінського і
Я. Курп’євського, а також у каталозі трояків
та шостаків Сигізмунда ІІІ 1618–1627, автор-
ства В. Нечитайла, І. Єрмаченка та Є.  Заме-
ховського. Вага монети 3,83 г, діаметр 28 мм.
Аверс. Портрет Сигізмунда ІІІ у короні,
під портретом герб Сас і навкруги легенда:
SIGIS : III · D : G : – : REX · POL· M · D · L·
фото 3.
Реверс. Під короною номінал VI, ниж-
че герби Польщі, Литви і Вазів у щитках. Рік
розділений: угорі 1–6, внизу 2–3. Навкруги
легенда:
GROS · ARGEN · SEX · REG · POLON
3. Шостак коронний з 1623 року.
Монета (фото 3) карбована на монет-
ному дворі м. Краків і цікава тим, що на
аверсі герб Сас у щитку, а напис на реверсі
закінчується словом «POLON». Як і попере-
дній екземпляр, таке поєднання не описане
у вищезгаданій нумізматичній літературі.
Вага монети 3,04 г, діаметр 28 мм.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 33
вміст срібла в ньому 3,27%, що в лотовій
системі проб дорівнює ½ лота або 2 квентхе-
нам (2 q). Вочевидь, проба аналізованих мо-
нет збігається з пробою монети з облікових
книг ризького монетного двору.
У зв’язку зі складними військово-полі-
тичними та економічними обставинами під
час шведсько-польської війни 1621–1626
років, «чорні шилінги», датовані 1623 роком
надійшли на грошовий ринок Риги та регіо-
ну фактично як кредитна монета. Варто зау-
важити, що фінансова сфера Риги відчувала
гостру нестачу срібла – так званий «зливко-
вий голод» (Dāboliņš V., 2018. P. 115).
Мотивація одноразового вливання у
грошову масу чорних шилінгів, яке не набу-
ло продовження, поки не знаходить чітко-
го пояснення у зв’язку з обмеженим колом
доступних джерел. Зокрема, за цей пері-
од записи про діяльність ризького монет-
ного двору збереглися вкрай фрагментар-
но (звертаємо увагу, що збереглося дуже
мало записів за період з 1622 по 1624 ро-
ки, та має­мо повну відсутність інформації
про карбування ризьких драйпелькеров та
дукатів (Dāboliņš V., 2018. P. 115)). Також по-
ки залишається нез’ясованим і питання про
різницю у датуванні запису про завершен-
ня виробництва «чорних шилінгів» (31 бе-
резня 1622 року) і досліджуваних монет, які
несуть на собі цифри «23». Сподіваємося,
введення до наукового обігу нових джерел
дозволить знайти відповідь (не виключаємо
кореляції у датуванні згаданого документа).
Важливим є й пошук нової інформації про
досліджувані монети у писемних джерелах
фінансово-облікового та повсякденного ха-
рактеру, з фіксацією в якості номіналів, від-
мінних від попередніх і наступних років
карбування.
Варто згадати, що у 1621 році королем
була затверджена відповідність курсів роз-
мінної монети в Ризі шведського і поль-
ського номіналів: за 4 ере сріблом шведської
монети – 5 грошів ризької монети, викар-
буваної за польською стопою. Разом з тим
губернатор Лівонії Якоб де ла Гарді мав по-
вноваження корелювати такий курс, якщо
якість ризької монети почне погіршуватися
(Platbārzdis А., 1968. S. 18). Це була стандар-
тна шведська практика у зайнятих містах,
які мали право монетного карбування. На-
32
приклад, подібний смисл мав указ Аксе-
ля Оксеншерни, канцлера Швеції та гене-
рал-губернатора Прусії, від 30 листопада
1628 року, що стосувався курсу й умов обі-
гу шведської монети в місті Ельбінг – за 20
драйпелькерів вказувалося давати 25 ере
мідною монетою (Hoppe I., 1887. S. 334).
Із усього викладеного можна зроби-
ти висновок, що реальним номіналом так
званого «полуторного шилінга» був шилінг
(солід), з характерним прикметниковим до-
датком, що позначає якість монети – «чор-
ний», який і надійшов до обігу в 1623 році.
А короткочасність карбування могла бути
зумовлена ​​й тим, що випуск цієї монети міг
спричинити фінансові санкції з боку губер-
натора Лівонії.
Автори висловлюють подяку А. Мо-
розову (Москва), О. Набєлкіну (Москва) і
В. Даболіншу (Рига / Тарту).
Список літератури:
Hutten-Czapski E., 1872. Catalogue de la collection des
et monnaies polonaises du Comte Emeric Hutten-Czapski.
Vol II. – St. Pétersbourg-Paris.
Hutten-Czapski E., 1880. Index chronologuque de la col-
lection des mannaies et médailles du Comte Emeric Hutten-
Czapski.– Cracovie.
Федоров Д., 1966. Монеты Прибалтики XII–XVIII
столетий. Определитель Монет. – Таллин.
Ceplīte R., 1968. Laika no 1621. līdz 1701 gadam Rīgā
kaltasīknauda un tas apgrozība // Numismātika. – Rīgā.
Platbārzdis А., 1968. Die königlich schwedische Münze
in Livland. Das Münzwesen 1621–1710. – Stockholm.
Mrowinski E., 1986. Monety Rygi. – Warszawa.
Haljak G., 2011. Livonian coins XIII–XVIII century. Part
II: Kingdoms. Livonian coins from XVI–XVIII century. – Tallinn.
Ducmane K., Ozoliņa A., 2009. Latvija Eiropā: Monētu
depozīti 1. – 20. gadsimtā. – Rīga.
Староверов Д.А., 2015. «Польское наследие» в риж-
ской чеканке солидов Густава II Адольфа // РАСМІР. Східна
нумізматика. II Міжнародна наукова конференція: збірник
наукових праць конференції. – К.
Dāboliņš V., 2015. The curious case of mint master of Ri-
ga city J. Haltermann (1660–1663) // Collection moneta. vol.
191. (Documents and studies on 19th century monetary his-
tory). – Wetteren.
Dāboliņš V., 2018. Riga mint in 1621 // Collection mone­
ta. vol. 202. (From ore to money, mining, trading, minting.). –
Wetteren.
Hoppe I., 1887. Geschichte des ersten schwedisch-polni-
schen Krieges in Preussen. Leipzig.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Сергій Білопольський (м. Львів)
Неописані різновиди польських монет XVII ст.
За останній рік мені вдалося придба-
ти декілька дрібних польських монет. При
уважному їх огляді виявилося, що у жодно-
му з відомих мені каталогів такі різновиди
не зафіксовані.
1. Шеляг коронний з 20-х років XVII ст.
Монета карбована на монетному дворі
м. Бидгощ і цікава тим, що у даті відсутня
фото 1.
остання цифра (фото 1). Вага монети 0,56 г,
діаметр 16 мм.
Аверс. Велика літера S, зверху корона,
під літерою герб Сас і навкруги легенда:
SIG III D G R – POL M D L.
Реверс. Герби Польщі і Литви, над ними
корона. Під гербами «Сніп Вазів» у щитку і
легенда навкруги:
SOLIDUS – R POL 162...
2. Шостак коронний з 1623 року.
Монета (фото 2) карбована на монет-
ному дворі м. Краків і цікава тим, що поєд- фото 2.
нання напису аверсу зі словом «SIGIS» з на-
писом на реверсі «POLON» не зустрічається
у описах Е. Гуттен-Чапського, в каталозі мо-
нет Сигізмунда ІІІ авторів Ч. Камінського і
Я. Курп’євського, а також у каталозі трояків
та шостаків Сигізмунда ІІІ 1618–1627, автор-
ства В. Нечитайла, І. Єрмаченка та Є.  Заме-
ховського. Вага монети 3,83 г, діаметр 28 мм.
Аверс. Портрет Сигізмунда ІІІ у короні,
під портретом герб Сас і навкруги легенда:
SIGIS : III · D : G : – : REX · POL· M · D · L·
фото 3.
Реверс. Під короною номінал VI, ниж-
че герби Польщі, Литви і Вазів у щитках. Рік
розділений: угорі 1–6, внизу 2–3. Навкруги
легенда:
GROS · ARGEN · SEX · REG · POLON
3. Шостак коронний з 1623 року.
Монета (фото 3) карбована на монет-
ному дворі м. Краків і цікава тим, що на
аверсі герб Сас у щитку, а напис на реверсі
закінчується словом «POLON». Як і попере-
дній екземпляр, таке поєднання не описане
у вищезгаданій нумізматичній літературі.
Вага монети 3,04 г, діаметр 28 мм.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 33

Віталій Пархомець, Володимир Кручак (м. Тернопіль)
Цікавий скарб монет с. Устечко Заліщицький район
У червні 2020 року до нас пострапив
досить цікавий скарб, який був знайдений
під лісом в с. Устечко, що на Тернопільщи-
ні. Він представлений монетами шести дер-
жав – Речі Посполитої, Австрійськоі імперії,
Російської імперії, Баварії, Прусії і Осман-
ської імперії. Скарб цікавий тим, що гарно
ілюструє грошовий обіг того часу на тере-
нах Галичини. Хоча 1766 року за Станіслава
Августа якраз вібулась грошова реформа, а
Фото 1–7.
34
до першого поділу Речі Посполитої 1772 ро-
ку було ще досить часу, проте монети сусід-
ніх імперій уже знаходились в скарбах Гали-
чини. Насправді кожен скарб певною мірою
унікальний і може розповісти багато ціка-
вих моментів з історії грошового обігу і еко-
номічної ситуації того часу.
Розгляньмо знахідку детальніше (Фото
1–7) :
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Річ Посполита
Ян Казимір (1648–1668).
Шостаки 1662 р. А.Т Краків – 1 (шт.),
1663 р. А.Т Краків – 1, 1665 р. – 1, 1666 р.
А. Т Краків – 2, 1667 р. T.L.B Бидгощ – 1.
Ян ІІІ Собеський (1674–1696).
Шостаки T.L.B Бидгощ 1677 р. – 1,
1678 р. – 1, 1683 р. – 1.
Август ІІІ (1733–1763).
Гроші мідні, Губін, 1753 р. – 16
Орти 1754 р. Лейпціг – 2, 1754 р. Ефра-
їмок – 1, 1755 р. Лейпціг – 1, 1755 р. Ефраї-
мок – 1.
Станіслав Август Понятовський (1764–
1795).
Півгроші, Краків, 1768 р. – 5
Гроші мідні,Краків,1767 і 1768 рр. – 39
Гроші срібні, Варшава, 1767 р. – 3,
1768 р. – 1
Двогроші, Варшава,1766 р. – 4, 1767 р .
Злотовки, Варшава, 1766 р. – 5, 1767 р. – 6
Російська імперія
Елизавета Петрівна (1741–1761).
Полуполтинник 1747 р. – 1, 1748 р. – 1,
1756 р. – 1. Московський монетний двір
Катерина ІІ (1762–1796 ).
Полуполтинник 1767 р. – 1 Московськи
монетний двір
20 копійок 1768 р. – 1 Петербурьзкий
монетний двір
Австрійська імперія
Йосиф І (1705–1711).
Трояк 1709 р. Пресбурзький монетний
двір – 1
Марія Терезія (1740–1780) і Франц Сте-
фан (1745–765 )
XVII крейцерів 1761 р. Кремніцький
монетний двір – 1
XVII крейцерів 1765 р. Кремніцький
монетний двір – 1
Баварія
Карл VII Альбрехт (1726–1745 ).
Три крейцери 1736 р – 2
Максимільян ІІІ Йосиф (1745–1777).
Три крейцери 1745 р. – 1
Прусія
Фрідріх Вільгельм І (1640–1688).
Шостак 1679 р. H. S – 1
Фрідріх ІІІ (1688–1701).
Шостак 1700 р. С .G – 1
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Османська імперія
Махмуд І (1730–1754 ).
Срібні пара – 11
Проаналізувавши структуру скарбу,
можна дійти висновку, що на час його захо-
вання, а це – згідно дати карбування остан-
ніх монет – був 1768 р., на грошовому ринку
Галичини переважали монети Речі Посполи-
тої, діапазон випуску яких в скарбі становить
понад сто років між 1662–1768 рр. Всі моне-
ти Яна Казимира і Яна ІІІ Собеського в по-
ганих або дуже поганих станах, що свідчить
про тривалий їх обіг на грошовому ринку.
Сам факт присутності цих монет у скарбі го-
ворить про те, що масштаби діяльності мо-
нетних дворів того часу не відповідали по-
требам грошового обігу Речі Посполитої .
Прикметним є те, що з пяти ортів Августа
ІІІ, два виявились ефраїмками . Ефраїмки – це
низькопробні або посріблені орти, що випус-
кались у Лейпцигу на захопленому пруським
королем Фрідріхом ІІ обладнанні тамтешньо-
го монетного двору. Присутность двох таких
фальшів у відносно невеликому за кількістю
монет скарбі, є свідченням того, наскільки
грошова інтервенція Фрідріха ІІ була успіш-
ною в Речі Посполитій. Бачимо також у скар-
бі пруські шостаки Георга Вільгельма І і Фрі-
дріха ІІІ, котрі були також одними з найбільш
поширених обігових монет на українському
грошовому ринку. Звернімо увагу на те, що у
скарбі є монети з завищеним номіналом від-
носно їхньої ваги і проби, – це XVII крейце-
рові, карбовані на Кремніцькому монетному
дворі, вміст чистого срібла котрих заледве пе-
ревищувала 3 грами (Фото 8).
Фото 8.
35

Віталій Пархомець, Володимир Кручак (м. Тернопіль)
Цікавий скарб монет с. Устечко Заліщицький район
У червні 2020 року до нас пострапив
досить цікавий скарб, який був знайдений
під лісом в с. Устечко, що на Тернопільщи-
ні. Він представлений монетами шести дер-
жав – Речі Посполитої, Австрійськоі імперії,
Російської імперії, Баварії, Прусії і Осман-
ської імперії. Скарб цікавий тим, що гарно
ілюструє грошовий обіг того часу на тере-
нах Галичини. Хоча 1766 року за Станіслава
Августа якраз вібулась грошова реформа, а
Фото 1–7.
34
до першого поділу Речі Посполитої 1772 ро-
ку було ще досить часу, проте монети сусід-
ніх імперій уже знаходились в скарбах Гали-
чини. Насправді кожен скарб певною мірою
унікальний і може розповісти багато ціка-
вих моментів з історії грошового обігу і еко-
номічної ситуації того часу.
Розгляньмо знахідку детальніше (Фото
1–7) :
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Річ Посполита
Ян Казимір (1648–1668).
Шостаки 1662 р. А.Т Краків – 1 (шт.),
1663 р. А.Т Краків – 1, 1665 р. – 1, 1666 р.
А. Т Краків – 2, 1667 р. T.L.B Бидгощ – 1.
Ян ІІІ Собеський (1674–1696).
Шостаки T.L.B Бидгощ 1677 р. – 1,
1678 р. – 1, 1683 р. – 1.
Август ІІІ (1733–1763).
Гроші мідні, Губін, 1753 р. – 16
Орти 1754 р. Лейпціг – 2, 1754 р. Ефра-
їмок – 1, 1755 р. Лейпціг – 1, 1755 р. Ефраї-
мок – 1.
Станіслав Август Понятовський (1764–
1795).
Півгроші, Краків, 1768 р. – 5
Гроші мідні,Краків,1767 і 1768 рр. – 39
Гроші срібні, Варшава, 1767 р. – 3,
1768 р. – 1
Двогроші, Варшава,1766 р. – 4, 1767 р .
Злотовки, Варшава, 1766 р. – 5, 1767 р. – 6
Російська імперія
Елизавета Петрівна (1741–1761).
Полуполтинник 1747 р. – 1, 1748 р. – 1,
1756 р. – 1. Московський монетний двір
Катерина ІІ (1762–1796 ).
Полуполтинник 1767 р. – 1 Московськи
монетний двір
20 копійок 1768 р. – 1 Петербурьзкий
монетний двір
Австрійська імперія
Йосиф І (1705–1711).
Трояк 1709 р. Пресбурзький монетний
двір – 1
Марія Терезія (1740–1780) і Франц Сте-
фан (1745–765 )
XVII крейцерів 1761 р. Кремніцький
монетний двір – 1
XVII крейцерів 1765 р. Кремніцький
монетний двір – 1
Баварія
Карл VII Альбрехт (1726–1745 ).
Три крейцери 1736 р – 2
Максимільян ІІІ Йосиф (1745–1777).
Три крейцери 1745 р. – 1
Прусія
Фрідріх Вільгельм І (1640–1688).
Шостак 1679 р. H. S – 1
Фрідріх ІІІ (1688–1701).
Шостак 1700 р. С .G – 1
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Османська імперія
Махмуд І (1730–1754 ).
Срібні пара – 11
Проаналізувавши структуру скарбу,
можна дійти висновку, що на час його захо-
вання, а це – згідно дати карбування остан-
ніх монет – був 1768 р., на грошовому ринку
Галичини переважали монети Речі Посполи-
тої, діапазон випуску яких в скарбі становить
понад сто років між 1662–1768 рр. Всі моне-
ти Яна Казимира і Яна ІІІ Собеського в по-
ганих або дуже поганих станах, що свідчить
про тривалий їх обіг на грошовому ринку.
Сам факт присутності цих монет у скарбі го-
ворить про те, що масштаби діяльності мо-
нетних дворів того часу не відповідали по-
требам грошового обігу Речі Посполитої .
Прикметним є те, що з пяти ортів Августа
ІІІ, два виявились ефраїмками . Ефраїмки – це
низькопробні або посріблені орти, що випус-
кались у Лейпцигу на захопленому пруським
королем Фрідріхом ІІ обладнанні тамтешньо-
го монетного двору. Присутность двох таких
фальшів у відносно невеликому за кількістю
монет скарбі, є свідченням того, наскільки
грошова інтервенція Фрідріха ІІ була успіш-
ною в Речі Посполитій. Бачимо також у скар-
бі пруські шостаки Георга Вільгельма І і Фрі-
дріха ІІІ, котрі були також одними з найбільш
поширених обігових монет на українському
грошовому ринку. Звернімо увагу на те, що у
скарбі є монети з завищеним номіналом від-
носно їхньої ваги і проби, – це XVII крейце-
рові, карбовані на Кремніцькому монетному
дворі, вміст чистого срібла котрих заледве пе-
ревищувала 3 грами (Фото 8).
Фото 8.
35
 Клейми на срібних зливках Русі і прилеглих земель
Цікавим є присутність в знахідці монет
(до статті Олександра Литвинчука, с. 45)
Російської імперії. Тут до слова доречно зга-
дати, що російські монети були розповсю-
джені на території лівобережної України, ко-
тра з 1654 р входила до складу Московії, проте
через жвавий торгівельний обмін почали за-
ходити і на правобережжя. Одна з останніх
за датою карбування в скарбі – 20 копійок
1768 р. Катерини ІІ – виготовлена на Петер-
бурзькому монетному дворі і збереглась у
відмінному стані з штемпельним блиском,
Рис. 1
монета практично не була в обігу (Фото 9).
Скажемо декілька слів про мсце зна-
хідки. Воно досить таки нетипове, оскільки
переважну більшість скарбів цього періоду
знаходять на Волині та центральній Украї-
ні. Свідченням цього є карта знахідок скар-
бів і окремих монет XVIII ст. Опублікована
Рис. 3
у книзі М.Ф. Котляра Грошовий обіг на те-
риторії України доби Феодалізму (фото 10). Рис. 2
Село Устечко колишнього Заліщицько-
Фото 9. го району Тернопільської області розташо-
ване на ріці Дністер. Поблизу села виявлено
археологічні памятки піз-
нього палеоліту, культури
кулястих амфор і трипіль-
скої культури. Перша пи-
семна згадка датована 1414
роком. У 1661 році згадане Рис. 6
як містечко. У 1694 році під
Устечком відбулася битва Рис. 4
між польсько – литовськи-
ми силами і татарами. У
80-х рр. XVII ст. тимчасово
належало Османській ім-
перії. Срібні пара, що зна-
ходились в скарбі слугу-
ють своє­рідним відгоміном
епохи панування османів
на тій території.
Рис. 5
В скарбі відсутні моне-
ти великих номіналів – пів-
талери, талери, дукати, то- Рис. 7
що. Напрошується думка,
що власником скарбу була
людина невеликого достат-
ку – міщанин, або дрібний
торговець. Що стосується
оцінки рідкості монет, слід
зазначити, що в даній зна-
Фото 10. хідці відсутні екземпляри з високою ступін-
ню рідкісності згідно каталогів.
Рис. 8

36 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 37

 Клейми на срібних зливках Русі і прилеглих земель
Цікавим є присутність в знахідці монет
(до статті Олександра Литвинчука, с. 45)
Російської імперії. Тут до слова доречно зга-
дати, що російські монети були розповсю-
джені на території лівобережної України, ко-
тра з 1654 р входила до складу Московії, проте
через жвавий торгівельний обмін почали за-
ходити і на правобережжя. Одна з останніх
за датою карбування в скарбі – 20 копійок
1768 р. Катерини ІІ – виготовлена на Петер-
бурзькому монетному дворі і збереглась у
відмінному стані з штемпельним блиском,
Рис. 1
монета практично не була в обігу (Фото 9).
Скажемо декілька слів про мсце зна-
хідки. Воно досить таки нетипове, оскільки
переважну більшість скарбів цього періоду
знаходять на Волині та центральній Украї-
ні. Свідченням цього є карта знахідок скар-
бів і окремих монет XVIII ст. Опублікована
Рис. 3
у книзі М.Ф. Котляра Грошовий обіг на те-
риторії України доби Феодалізму (фото 10). Рис. 2
Село Устечко колишнього Заліщицько-
Фото 9. го району Тернопільської області розташо-
ване на ріці Дністер. Поблизу села виявлено
археологічні памятки піз-
нього палеоліту, культури
кулястих амфор і трипіль-
скої культури. Перша пи-
семна згадка датована 1414
роком. У 1661 році згадане Рис. 6
як містечко. У 1694 році під
Устечком відбулася битва Рис. 4
між польсько – литовськи-
ми силами і татарами. У
80-х рр. XVII ст. тимчасово
належало Османській ім-
перії. Срібні пара, що зна-
ходились в скарбі слугу-
ють своє­рідним відгоміном
епохи панування османів
на тій території.
Рис. 5
В скарбі відсутні моне-
ти великих номіналів – пів-
талери, талери, дукати, то- Рис. 7
що. Напрошується думка,
що власником скарбу була
людина невеликого достат-
ку – міщанин, або дрібний
торговець. Що стосується
оцінки рідкості монет, слід
зазначити, що в даній зна-
Фото 10. хідці відсутні екземпляри з високою ступін-
ню рідкісності згідно каталогів.
Рис. 8

36 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 37

 Рис. 9

150 років від дня народження Осипа Куриласа –

видатного художника Українських Січових стрільців
(до статті Андрія Крижанівського, с. 46)

Фото 5.1.а і б. Свідоцтво

про народження
Осипа Куриласа
(з приватної колекції).

Фото 5.3.– 5.9.

Фото 5.2. Осип Курилас (сидить Образи, намальовані
крайній справа)у майстерні художньої Осипом Куриласом для
школи Олекси Новаківського. церков Львівської та Івано-
(з колекції п. Миколи Рудевича). Франківської областей.

38 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 39

 Рис. 9

150 років від дня народження Осипа Куриласа –

видатного художника Українських Січових стрільців
(до статті Андрія Крижанівського, с. 46)

Фото 5.1.а і б. Свідоцтво

про народження
Осипа Куриласа
(з приватної колекції).

Фото 5.3.– 5.9.

Фото 5.2. Осип Курилас (сидить Образи, намальовані
крайній справа)у майстерні художньої Осипом Куриласом для
школи Олекси Новаківського. церков Львівської та Івано-
(з колекції п. Миколи Рудевича). Франківської областей.

38 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 39

 Фото 5.10. Картина Осипа Куриласа «Церква Фото 5.11. Картина Осипа Куриласа «Замок короля
в Жиравці» (з приватної колекції п. Мирона Данила – Добротвір – над Бугом» (з приватної Фото 5.14. і 5.15. Екскурсії по музею Осипа Куриласа у Щирці провадять пп. Стефанія і Богданна Деревацькі.
Камінського). колекції п. Лариси Курилас).

Фото 5.12 а і 5.12 б. Картина Осипа

Куриласа з власноручним жартівливим
підписом художника «Контингент з
Яворова. 5.10.1943 року» (власник картини
п. Збігнєв Місєк  називає її «Góralka»). Фото 5.16. Конверт, випущений до 125 річчя Осипа Фото 5.17. Конверт, випущений до 150 річчя Осипа
Куриласа у 1995 році мистецькою організацією Куриласа у 2020 році мистецькою організацією
«Дивоцвіт» (художник М. Маринюк). «Козацька пошта» (художник А. Пилюх).

Фото 5.13 а і 5.13 б.

Власноручна заява 78-річного Осипа Куриласа про надання йому пенсії і клопотання Львівської обласної
спілки художників, підписане головою Леопольдом Левицьким і секретарем Василем Любчиком. Саме Василь
Любчик, якого 31 грудня 1949 р. партійне керівництво скерувало на посаду заступни­ка директора Львівського
музею українського мистецтва, «відбирав для знищення картини з шкідливими націоналістичними та
формалістичними напрямками в образотворчому мистецтві» і серед них твори Осипа Куриласа1.
Фото 5.18. Образ апостола св. Юди Тадея, намальований Осипом Куриласом (з приватної колекції).
1
https://zbruc.eu/node/36982

40 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 41

 Фото 5.10. Картина Осипа Куриласа «Церква Фото 5.11. Картина Осипа Куриласа «Замок короля
в Жиравці» (з приватної колекції п. Мирона Данила – Добротвір – над Бугом» (з приватної Фото 5.14. і 5.15. Екскурсії по музею Осипа Куриласа у Щирці провадять пп. Стефанія і Богданна Деревацькі.
Камінського). колекції п. Лариси Курилас).

Фото 5.12 а і 5.12 б. Картина Осипа

Куриласа з власноручним жартівливим
підписом художника «Контингент з
Яворова. 5.10.1943 року» (власник картини
п. Збігнєв Місєк  називає її «Góralka»). Фото 5.16. Конверт, випущений до 125 річчя Осипа Фото 5.17. Конверт, випущений до 150 річчя Осипа
Куриласа у 1995 році мистецькою організацією Куриласа у 2020 році мистецькою організацією
«Дивоцвіт» (художник М. Маринюк). «Козацька пошта» (художник А. Пилюх).

Фото 5.13 а і 5.13 б.

Власноручна заява 78-річного Осипа Куриласа про надання йому пенсії і клопотання Львівської обласної
спілки художників, підписане головою Леопольдом Левицьким і секретарем Василем Любчиком. Саме Василь
Любчик, якого 31 грудня 1949 р. партійне керівництво скерувало на посаду заступни­ка директора Львівського
музею українського мистецтва, «відбирав для знищення картини з шкідливими націоналістичними та
формалістичними напрямками в образотворчому мистецтві» і серед них твори Осипа Куриласа1.
Фото 5.18. Образ апостола св. Юди Тадея, намальований Осипом Куриласом (з приватної колекції).
1
https://zbruc.eu/node/36982

40 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 41

 Історії Закарпаття ХХ ст. у фотографіях і поштівках
(до статті Дмитра Туркевича, с. 47)

Фото 4.7.–4.8. Чехословацька поштова картка з

видами Підкарпатської Руси (з колекції п. Ігора
Чудійовича).

Фото 4.1. Конверт, випущений до 100 річчя
Української Гуцульської республіки у 2018 році
мистецькою організацією «Козацька пошта» (ідея
Володимира Тимчука, художник Надія Леньо,
художнє оформлення Андрій Пилюх).
Фото 4.2. Конверт з українськими кольорами
виготовлений невідомим колекціонером з
Закарпатття і погашений 21 січня 1919 року (з
колекції автора статті).

Фото 4.9. Кварт-блок чехословацьких поштових марок,

присвячених І сойму Карпатської України 2 березня 1939 року (з
колекції п. Ігора Чудійовича).

Фото 4.3.–
4.6. Агітаційні
листівки,
виготовлені
Миколою
Михалевичем у
1938 році Фото 4.10.–4.11. Засідання Сойму Карпатської
(з колекції автора України. У першому ряді Августин Волошин (з
статті). колекції автора статті).

42 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 43

 Історії Закарпаття ХХ ст. у фотографіях і поштівках
(до статті Дмитра Туркевича, с. 47)

Фото 4.7.–4.8. Чехословацька поштова картка з

видами Підкарпатської Руси (з колекції п. Ігора
Чудійовича).

Фото 4.1. Конверт, випущений до 100 річчя
Української Гуцульської республіки у 2018 році
мистецькою організацією «Козацька пошта» (ідея
Володимира Тимчука, художник Надія Леньо,
художнє оформлення Андрій Пилюх).
Фото 4.2. Конверт з українськими кольорами
виготовлений невідомим колекціонером з
Закарпатття і погашений 21 січня 1919 року (з
колекції автора статті).

Фото 4.9. Кварт-блок чехословацьких поштових марок,

присвячених І сойму Карпатської України 2 березня 1939 року (з
колекції п. Ігора Чудійовича).

Фото 4.3.–
4.6. Агітаційні
листівки,
виготовлені
Миколою
Михалевичем у
1938 році Фото 4.10.–4.11. Засідання Сойму Карпатської
(з колекції автора України. У першому ряді Августин Волошин (з
статті). колекції автора статті).

42 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 43


Фото 4.12.–4.13. Конверти з українськими
кольорами, виготовлені невідомим колекціонером
з Закарпатття, і погашені у березні 1939 року (з
колекції автора статті).
Фото 4.15. Будівля Карпатської Січі в
Фото 4.16.–4.17. Листівки з фотографіями страчених командирів
Хусті зі слідами обстрілу (фотографія з
колекції п. Романа Метельського).
44
Фото 4.14. Пам’ятний лист (формат А4) з гербом
Карпатської України, який ймовірно вручали
учасникам Сойму, погашений невідомим
колекціонером 24 квітня 1939 року вже після
окупації Закарпатття угорцями (з колекції автора
статті).
Карпатської Січі (з колекції автора статті).
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Клейми на срібних зливках Русі і прилеглих земель
Безмонетний період виявився особли-
вою сторінкою в історії українського гро-
шового обігу ХІ–XIV cт.1. Адже функціону-
вання монетних гривень стало результатом
політичних, соціально-економічних та мен-
тальних змін на території Русі. Масштабні
фінансові операції вимагали відповідної
грошової одиниці, котра б з однієї сторон-
ни робила швидкими і зручними великі
платежі, а з іншої - задовільняла низку
інших паралельних потреб (представниць-
ку функцію, накопичення, використання в
ювелірній справі та інше).
Вивчаючи т. зв. безмонетний період,
проглядується чітка еволюція змін, які від-
бувлися з грошовими зливками. Для ви-
ділення свого срібла (з власної скарбниці)
зливки відливали у різні форми, що давало
можливість контролю над фінансами, легі-
тимізувало зливки як грошові одиниці на
певній території та показувало велич влас-
ника (князя, емітента). Фінансові операції,
угоди, виплати призводили до того, що це
срібло потрапляло до інших власників. У та-
кий спосіб грошові гривні циркулювали не
лише в координатах окремого уділу, але й в
інших землях Русі та поза її межами.
У минулих номерах журналу ми окрес-
лили кілька аспектів функціонування гри-
вень2. Зокрема, йшлося про те, що нові
власники у різний спосіб намагалися виді-
лити своє срібло і для цього на зливки на-
носили гострим предметом позначки-гра-
фіті. Ці графіті мали багато форм, а інколи
набували вигляду значків-літер (рис. 1). Ви-
шкрябувалися також цілі слова (імена, пріз-
вища), але цього не вистачало для захисту
від шахраїв, які могли легко повторити по-
дібні позначки. Другим етапом ідентифіка-
1
Котляр М.Ф.  Безмонетний період // Енциклопедія
історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та
ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ: Видав-
ництво «Наукова думка», 2003. – 688 с.: іл. – С. 213.
2
Литвинчук О. Спеціальні позначки на середньовіч-
них гривнах Русі і прилеглих земель // Львівські Нумізма-
тичні Записки. Львів. 2017–2018рр. ч.14–15, стор. 29–31, 33
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Олександр Литвинчук (м. Рівне)
ції грошових зливків було нанесення різних
позначок під час відливання безпосередньо
в ливарнях, що ускладнювало підробку та
чітко виділяло такі зливки від багатьох ін-
ших, які мали подібну форму (рис. 2). На-
ступним і останнім етапом еволюції такої
ідентифікації стало клеймування. Воно від-
різнялося від попередніх тим, що на грошо-
ві зливки механічним способом наносили
мітки – ударом чи натиском, залишаючи на
об’єкті чіткі заглибини, котрі дозволяли ви-
значити саме свій/той зливок. Ці позначки
механічного характеру вирізняли об’єкти
з-поміж інших. Якщо розклепування чи ви-
рубування частини зливка слугувало спосо-
бом визначення якості металу, то такі міт-
ки чітко вказували на те, що це саме знаки
ідентифікації (рис. 3).
Еволюція клеймування грошових гри-
вень включала в себе як нанесення примі-
тивних міток, що залишали найпростіші
відтиски (рис. 3), так і більш удосконалені й
ускладнені з використанням спеціально ви-
готовлених пуансонів. Останні навіть мож-
на вважати спеціальним контрмаркуванням,
яке наносили не тільки на зливки, але й на
монети та легітимізували зливки як грошову
одиницю. В інших випадках контрмаркуван-
ня свідчило про надходження їх до держав-
ної скарбниці, місцевих удільних бюджетів
або митрополичої чи єпископської кас.
Для прикладу, відомо, що клейма, котрі
наносили на золотоординські та інші моне-
ти паралельно зустрічаються і на зливках.
Срібло, яке надходило від митних зборів,
місцевих податків чи інших оплат до дер-
жавної, міської казни, скарбниці удільно-
го князівства, церковних зборів підлягали
контрмаркуванню. Клейма із зображенням
колюмн (або ж Гедимінових стовпів) відно-
сяться до надкарбувань Великого Князів-
ства Литовського. Право на таке надкар-
бування належало винятково центральній
владі від імені Великого князя Литовського
(рис. 4).
45

Фото 4.12.–4.13. Конверти з українськими
кольорами, виготовлені невідомим колекціонером
з Закарпатття, і погашені у березні 1939 року (з
колекції автора статті).
Фото 4.15. Будівля Карпатської Січі в
Фото 4.16.–4.17. Листівки з фотографіями страчених командирів
Хусті зі слідами обстрілу (фотографія з
колекції п. Романа Метельського).
44
Фото 4.14. Пам’ятний лист (формат А4) з гербом
Карпатської України, який ймовірно вручали
учасникам Сойму, погашений невідомим
колекціонером 24 квітня 1939 року вже після
окупації Закарпатття угорцями (з колекції автора
статті).
Карпатської Січі (з колекції автора статті).
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Клейми на срібних зливках Русі і прилеглих земель
Безмонетний період виявився особли-
вою сторінкою в історії українського гро-
шового обігу ХІ–XIV cт.1. Адже функціону-
вання монетних гривень стало результатом
політичних, соціально-економічних та мен-
тальних змін на території Русі. Масштабні
фінансові операції вимагали відповідної
грошової одиниці, котра б з однієї сторон-
ни робила швидкими і зручними великі
платежі, а з іншої - задовільняла низку
інших паралельних потреб (представниць-
ку функцію, накопичення, використання в
ювелірній справі та інше).
Вивчаючи т. зв. безмонетний період,
проглядується чітка еволюція змін, які від-
бувлися з грошовими зливками. Для ви-
ділення свого срібла (з власної скарбниці)
зливки відливали у різні форми, що давало
можливість контролю над фінансами, легі-
тимізувало зливки як грошові одиниці на
певній території та показувало велич влас-
ника (князя, емітента). Фінансові операції,
угоди, виплати призводили до того, що це
срібло потрапляло до інших власників. У та-
кий спосіб грошові гривні циркулювали не
лише в координатах окремого уділу, але й в
інших землях Русі та поза її межами.
У минулих номерах журналу ми окрес-
лили кілька аспектів функціонування гри-
вень2. Зокрема, йшлося про те, що нові
власники у різний спосіб намагалися виді-
лити своє срібло і для цього на зливки на-
носили гострим предметом позначки-гра-
фіті. Ці графіті мали багато форм, а інколи
набували вигляду значків-літер (рис. 1). Ви-
шкрябувалися також цілі слова (імена, пріз-
вища), але цього не вистачало для захисту
від шахраїв, які могли легко повторити по-
дібні позначки. Другим етапом ідентифіка-
1
Котляр М.Ф.  Безмонетний період // Енциклопедія
історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та
ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ: Видав-
ництво «Наукова думка», 2003. – 688 с.: іл. – С. 213.
2
Литвинчук О. Спеціальні позначки на середньовіч-
них гривнах Русі і прилеглих земель // Львівські Нумізма-
тичні Записки. Львів. 2017–2018рр. ч.14–15, стор. 29–31, 33
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Олександр Литвинчук (м. Рівне)
ції грошових зливків було нанесення різних
позначок під час відливання безпосередньо
в ливарнях, що ускладнювало підробку та
чітко виділяло такі зливки від багатьох ін-
ших, які мали подібну форму (рис. 2). На-
ступним і останнім етапом еволюції такої
ідентифікації стало клеймування. Воно від-
різнялося від попередніх тим, що на грошо-
ві зливки механічним способом наносили
мітки – ударом чи натиском, залишаючи на
об’єкті чіткі заглибини, котрі дозволяли ви-
значити саме свій/той зливок. Ці позначки
механічного характеру вирізняли об’єкти
з-поміж інших. Якщо розклепування чи ви-
рубування частини зливка слугувало спосо-
бом визначення якості металу, то такі міт-
ки чітко вказували на те, що це саме знаки
ідентифікації (рис. 3).
Еволюція клеймування грошових гри-
вень включала в себе як нанесення примі-
тивних міток, що залишали найпростіші
відтиски (рис. 3), так і більш удосконалені й
ускладнені з використанням спеціально ви-
готовлених пуансонів. Останні навіть мож-
на вважати спеціальним контрмаркуванням,
яке наносили не тільки на зливки, але й на
монети та легітимізували зливки як грошову
одиницю. В інших випадках контрмаркуван-
ня свідчило про надходження їх до держав-
ної скарбниці, місцевих удільних бюджетів
або митрополичої чи єпископської кас.
Для прикладу, відомо, що клейма, котрі
наносили на золотоординські та інші моне-
ти паралельно зустрічаються і на зливках.
Срібло, яке надходило від митних зборів,
місцевих податків чи інших оплат до дер-
жавної, міської казни, скарбниці удільно-
го князівства, церковних зборів підлягали
контрмаркуванню. Клейма із зображенням
колюмн (або ж Гедимінових стовпів) відно-
сяться до надкарбувань Великого Князів-
ства Литовського. Право на таке надкар-
бування належало винятково центральній
владі від імені Великого князя Литовського
(рис. 4).
45
 Знак плетінка, або ж вузол щастя, який
вважають контрмаркуванням Нижнього-
родського удільного князівства, крім злив-
ків бачимо також на монетах хана Джані-
бека, їх імітаціях, карбованих у Києві, та на
монетах Володимира Ольгердовича князя
Київського3 (рис. 5).
Клеймо Аспрокастрон-Білгород швид-
ше за все ставилося під час надходження
срібла до каси магістрату (рис 6). Розквіт-
лий хрест має ознаки церковного клейма і
міг бути символом як князя-емітента, так і
митрополита або єпископа (рис. 7).
Різноманітні клейма, котрі накарбову-
вали на цілі (повноцінні) грошові гривні, на
їхні половини (полтіни), на відрубані фрак-
ції, а також на зливки срібла, котрі випада-
ли з вагового стандарту (рис. 8), вказували
на те, що це срібло приймалося як оплата, а
отже було частиною фінансового ринку. Зу-
стрічаються й інші клейма з різноманітни-
ми зображеннями (рис. 9).
Отже, функціонування упродовж ХІ–
XIV cт. у руських землях та пов’язаних з ни-
ми державами грошових зливків серед ін-
шого характеризується еволюцією форми та
змісту ідентифікаційних знаків на них. На
першому етапі це були символи, літери та
3
Хромов К.  «Вузол щастя» в оформленні монет,
карбованих на території Наддніпрянщини та Північного
Причорномор’я у другій половині XІV ст. // Історико-географічні
дослідження в Україні. – 2009. – 11. Стор. 178–185, 182.
150 років від дня народження Осипа Куриласа – видатного
художника Українських Січових стрільців
Видатний український художник, най-
кращий баталіст – автор багатьох картин і
портретів Січових стрільців, неперевершений
ілюстратор дитячих підручників і книжок.
Визначний український художник
Осип Курилас народився 7 серпня 1870 року
у містечку Щирці Львівської області. Освіту
здобув у Краківській академії красних мис-
тецтв, у часі І Світової війни служив у Ле-
гіоні Січових стрільців. Входив у «Пресову
кватиру» – мистецький підрозділ, у яко-
46
імена у формі графіті, видряпаних гострим
предметом. Наступним стало технологічно
складніше нанесення ідентифікаційних зна-
ків і символів під час виливання. І нарешті
третім етапом удосконалення ідентифікації
і легітимізації грошових зливків стало клей-
мування і контрмаркування. Воно наближа-
ло грошові злитки до паралельно функціо-
нуючих на ринку монет.
Станом на XIV ст. у Cхідній Європі
стрімко розпочалося карбування монет, що
фактично стало кінцем так званого «безмо-
нетного періоду», але грошові зливки про-
довжували приймати участь в грошових
розрахунках, а контрмаркування наближа-
ло грошові злитки до паралельно функціо-
нуючих на ринку монет.
До нашого часу дійшло дуже мало зраз-
ків зливків з контрмаркуванням. Усе ж на-
явні знахідки дозволяють зрозуміти специ-
фіку їх функціонування, систему захисту
та контролю різних суб’єктів за фінанса-
ми. Срібло, яке надходило у скарбницю, за-
вдяки клеймуванню вливалося в фінансову
систему, ставало її частиною. Загалом клей-
мовані та контрмарковані грошові зливки
відіграли значну роль у грошовій емісії то-
го часу.
Андрій Крижанівський (м. Львів)
му гуртувалися художники, композитори,
письменники, фотографи, що залишили не-
оціненні свідчення боротьби українського
війська за створення своєї держави. Серед
предметів живопису найбільшу спадщину з
життя і побуту Січових стрільців завдячує-
мо саме Осипу Куриласу.
Після війни Осип Курилас багато пра-
цював у оформленні українських букварів
і читанок, малював поштові листівки (різд-
вяний і великодній цикл, ілюстрації до пі-
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
сень, гірські краєвиди і побутові сцени),
створив багато портретів і сакральних по-
лотен. Значна частина його творів зберегла-
ся саме у церквах.
Помер художник у 1951 році, а через рік
його твори на стрілецьку і патріотичну те-
матику вилучили з музеїв і спалили.
У 1908 році автор підготував альбом-
монографію «Осип Курилас» про життя і
творчість художника1. В даній статті публі-
1
А. Крижанівський. Осип Курилас. Львів – 2008 р.
Історії Закарпаття ХХ ст. у фотографіях і поштівках
У 2019 році Закарпаття відзначило зна-
менні дати своєї історії:
– 100 років з дня проголошення у селі
Ясіні на Закарпатті Гуцульської Республіки
(08.01.1919);
– 100 років з дня ухвалення Всенарод-
ними зборами у місті Хусті рішення про
приєднання Закарпаття до Української На-
родної Республіки (21.01.1919);
– 80 років з дня проголошення незалеж-
ності Карпатської України (15.03.1939);
З Вікіпедії 1: Після перемоги 1 листо-
пада 1918 року національного повстання у
Львові населення Закарпаття на багатолюд-
них вічах у Хусті висловилося за входження
цих земель до складу ЗУНР. В цей же час на
Рахівщині утворилась Гуцульська республі-
ка з центром у селі Ясіня, яка існувала з лис-
топада 1918 по червень 1919 року. Її очолив
Степан Клочурак. Дипломатичні зв’язки мі-
ні-держава підтримувала лише із Західно-
Українською Народною Республікою. Пред-
ставники Гуцульської Народної Ради взяли
участь у роботі Будапештського (10 грудня)
та Сигітського (18 грудня) конгресів, які бу-
1
https://uk.wikipedia.org/wiki/Гуцульська_Республіка
http://www.territoryterror.org.ua/uk/publications/
details/?newsid=859
https://uk.wikipedia.org/wiki/Карпатська_Україна
https://uk.wikipedia.org/wiki/Сойм_Карпатської_
України
https://uk.wikipedia.org/wiki/Карпатська_Січ.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
куються фотографії, твори митця і докумен-
ти, що не увійшли у згадане видання.
У містечку Щирці, родинному місті ху-
дожника, стараннями родини колишньо-
го директора СШ № 1 Ігоря Деревацького
в школі обладнали музей Осипа Куриласа.
Музей живе повнокровним життям, Стефа-
нія Деревацька з дочкою Богданною прово-
дять тут екскурсії, зустрічі з відомими щир-
чанами, творчі вечори, майстер-класи.
Дмитро Туркевич (м. Львів)
ли скликані урядом Угорщини з метою ви-
значення майбутнього Закарпаття. Гуцули
найбільш різко виступили проти намагання
залишити край у складі Угорщини.
Така позиція роздратувала угорський
уряд. 22 грудня в Ясіня прибув угорський
жандармський батальйон, проте у ніч проти
8 січня 1919 року їх всіх – близько 500 вій-
ськовиків –майже без бою захопили в полон.
Гуцульська республіка почала мирне
життя. Велися лісове господарство, торгівля
із ЗУНР. Розплачувалися мадярськими кро-
нами й українськими гривнями.
21 січня 1919 року в місті Хуст відбув-
ся Всенародний конгрес угорських русинів
(420 делегатів від 175 (з-поміж 400) насе-
лених пунктів Закарпаття та близько тися-
чі гостей), на якому прийняли рішення про
возз’єднання Закарпатської України з Вели-
кою Україною.
За згодою Антанти, 12 січня 1919 чехос-
ловацькі військові частини зайняли Ужго-
род, а далі територію краю на захід від річ-
ки Уж. Східні регіони Закарпаття окупували
румунські війська. 10 вересня 1919 року за
Сен-Жерменським мирним договором 1919
року Закарпаття під назвою Підкарпатська
Русь увійшло до складу Чехословаччини.
22 листопада 1938  р. празький парла-
мент ухвалив конституційний закон про
автономію Карпатської України, внаслідок
чого Чехо-Словаччина перетворилася на
47
 Знак плетінка, або ж вузол щастя, який
вважають контрмаркуванням Нижнього-
родського удільного князівства, крім злив-
ків бачимо також на монетах хана Джані-
бека, їх імітаціях, карбованих у Києві, та на
монетах Володимира Ольгердовича князя
Київського3 (рис. 5).
Клеймо Аспрокастрон-Білгород швид-
ше за все ставилося під час надходження
срібла до каси магістрату (рис 6). Розквіт-
лий хрест має ознаки церковного клейма і
міг бути символом як князя-емітента, так і
митрополита або єпископа (рис. 7).
Різноманітні клейма, котрі накарбову-
вали на цілі (повноцінні) грошові гривні, на
їхні половини (полтіни), на відрубані фрак-
ції, а також на зливки срібла, котрі випада-
ли з вагового стандарту (рис. 8), вказували
на те, що це срібло приймалося як оплата, а
отже було частиною фінансового ринку. Зу-
стрічаються й інші клейма з різноманітни-
ми зображеннями (рис. 9).
Отже, функціонування упродовж ХІ–
XIV cт. у руських землях та пов’язаних з ни-
ми державами грошових зливків серед ін-
шого характеризується еволюцією форми та
змісту ідентифікаційних знаків на них. На
першому етапі це були символи, літери та
3
Хромов К.  «Вузол щастя» в оформленні монет,
карбованих на території Наддніпрянщини та Північного
Причорномор’я у другій половині XІV ст. // Історико-географічні
дослідження в Україні. – 2009. – 11. Стор. 178–185, 182.
150 років від дня народження Осипа Куриласа – видатного
художника Українських Січових стрільців
Видатний український художник, най-
кращий баталіст – автор багатьох картин і
портретів Січових стрільців, неперевершений
ілюстратор дитячих підручників і книжок.
Визначний український художник
Осип Курилас народився 7 серпня 1870 року
у містечку Щирці Львівської області. Освіту
здобув у Краківській академії красних мис-
тецтв, у часі І Світової війни служив у Ле-
гіоні Січових стрільців. Входив у «Пресову
кватиру» – мистецький підрозділ, у яко-
46
імена у формі графіті, видряпаних гострим
предметом. Наступним стало технологічно
складніше нанесення ідентифікаційних зна-
ків і символів під час виливання. І нарешті
третім етапом удосконалення ідентифікації
і легітимізації грошових зливків стало клей-
мування і контрмаркування. Воно наближа-
ло грошові злитки до паралельно функціо-
нуючих на ринку монет.
Станом на XIV ст. у Cхідній Європі
стрімко розпочалося карбування монет, що
фактично стало кінцем так званого «безмо-
нетного періоду», але грошові зливки про-
довжували приймати участь в грошових
розрахунках, а контрмаркування наближа-
ло грошові злитки до паралельно функціо-
нуючих на ринку монет.
До нашого часу дійшло дуже мало зраз-
ків зливків з контрмаркуванням. Усе ж на-
явні знахідки дозволяють зрозуміти специ-
фіку їх функціонування, систему захисту
та контролю різних суб’єктів за фінанса-
ми. Срібло, яке надходило у скарбницю, за-
вдяки клеймуванню вливалося в фінансову
систему, ставало її частиною. Загалом клей-
мовані та контрмарковані грошові зливки
відіграли значну роль у грошовій емісії то-
го часу.
Андрій Крижанівський (м. Львів)
му гуртувалися художники, композитори,
письменники, фотографи, що залишили не-
оціненні свідчення боротьби українського
війська за створення своєї держави. Серед
предметів живопису найбільшу спадщину з
життя і побуту Січових стрільців завдячує-
мо саме Осипу Куриласу.
Після війни Осип Курилас багато пра-
цював у оформленні українських букварів
і читанок, малював поштові листівки (різд-
вяний і великодній цикл, ілюстрації до пі-
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
сень, гірські краєвиди і побутові сцени),
створив багато портретів і сакральних по-
лотен. Значна частина його творів зберегла-
ся саме у церквах.
Помер художник у 1951 році, а через рік
його твори на стрілецьку і патріотичну те-
матику вилучили з музеїв і спалили.
У 1908 році автор підготував альбом-
монографію «Осип Курилас» про життя і
творчість художника1. В даній статті публі-
1
А. Крижанівський. Осип Курилас. Львів – 2008 р.
Історії Закарпаття ХХ ст. у фотографіях і поштівках
У 2019 році Закарпаття відзначило зна-
менні дати своєї історії:
– 100 років з дня проголошення у селі
Ясіні на Закарпатті Гуцульської Республіки
(08.01.1919);
– 100 років з дня ухвалення Всенарод-
ними зборами у місті Хусті рішення про
приєднання Закарпаття до Української На-
родної Республіки (21.01.1919);
– 80 років з дня проголошення незалеж-
ності Карпатської України (15.03.1939);
З Вікіпедії 1: Після перемоги 1 листо-
пада 1918 року національного повстання у
Львові населення Закарпаття на багатолюд-
них вічах у Хусті висловилося за входження
цих земель до складу ЗУНР. В цей же час на
Рахівщині утворилась Гуцульська республі-
ка з центром у селі Ясіня, яка існувала з лис-
топада 1918 по червень 1919 року. Її очолив
Степан Клочурак. Дипломатичні зв’язки мі-
ні-держава підтримувала лише із Західно-
Українською Народною Республікою. Пред-
ставники Гуцульської Народної Ради взяли
участь у роботі Будапештського (10 грудня)
та Сигітського (18 грудня) конгресів, які бу-
1
https://uk.wikipedia.org/wiki/Гуцульська_Республіка
http://www.territoryterror.org.ua/uk/publications/
details/?newsid=859
https://uk.wikipedia.org/wiki/Карпатська_Україна
https://uk.wikipedia.org/wiki/Сойм_Карпатської_
України
https://uk.wikipedia.org/wiki/Карпатська_Січ.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
куються фотографії, твори митця і докумен-
ти, що не увійшли у згадане видання.
У містечку Щирці, родинному місті ху-
дожника, стараннями родини колишньо-
го директора СШ № 1 Ігоря Деревацького
в школі обладнали музей Осипа Куриласа.
Музей живе повнокровним життям, Стефа-
нія Деревацька з дочкою Богданною прово-
дять тут екскурсії, зустрічі з відомими щир-
чанами, творчі вечори, майстер-класи.
Дмитро Туркевич (м. Львів)
ли скликані урядом Угорщини з метою ви-
значення майбутнього Закарпаття. Гуцули
найбільш різко виступили проти намагання
залишити край у складі Угорщини.
Така позиція роздратувала угорський
уряд. 22 грудня в Ясіня прибув угорський
жандармський батальйон, проте у ніч проти
8 січня 1919 року їх всіх – близько 500 вій-
ськовиків –майже без бою захопили в полон.
Гуцульська республіка почала мирне
життя. Велися лісове господарство, торгівля
із ЗУНР. Розплачувалися мадярськими кро-
нами й українськими гривнями.
21 січня 1919 року в місті Хуст відбув-
ся Всенародний конгрес угорських русинів
(420 делегатів від 175 (з-поміж 400) насе-
лених пунктів Закарпаття та близько тися-
чі гостей), на якому прийняли рішення про
возз’єднання Закарпатської України з Вели-
кою Україною.
За згодою Антанти, 12 січня 1919 чехос-
ловацькі військові частини зайняли Ужго-
род, а далі територію краю на захід від річ-
ки Уж. Східні регіони Закарпаття окупували
румунські війська. 10 вересня 1919 року за
Сен-Жерменським мирним договором 1919
року Закарпаття під назвою Підкарпатська
Русь увійшло до складу Чехословаччини.
22 листопада 1938  р. празький парла-
мент ухвалив конституційний закон про
автономію Карпатської України, внаслідок
чого Чехо-Словаччина перетворилася на
47
федеративну державу чехів, словаків і кар-
патських українців. Прем’єр-міністром Кар-
патської України став о. Августин Волошин.
6 березня 1939 року Гітлер вирішив
остаточно ліквідувати Чехословацьку рес-
публіку та дав дозвіл на окупацію Королів-
ством Угорщина Карпатської України. 15
березня 1939  р. Сойм Карпатської України
проголосив повну державну самостійність
Карпатської України. Державним прапором
та гімном республіки були визнані синьо-
жовтий стяг і український національний
гімн «Ще не вмерла України…». Герб – чер-
воний ведмідь на лівому срібному півполі й
чотири сині та три золоті смуги у правому
півполі, а також тризуб з хрестом на серед-
ньому зубі. Президентом Карпатської Укра-
їни було обрано о. Августина Волошина.
Тієї ж доби союзниця гітлерівської Ні-
меччини Угорщина розпочала загальний
наступ на Карпатську Україну. Організація
народної оборони «Карпатська Січ», яка бу-
ла створена для захисту краю ( налічувала
Визначні дати, відображені у предметах
колекціонування
175 років з часу заснування Львівської
національної музичної академії імені
М. В. Лисенка
Львівська національна музична ака-
демія імені М. В. Лисенка – найстаріший
в Україні музичний заклад вищої освіти і
один з найдавніших в Європі. У 1844 році у
Львові державну реєстрацію отримав «Ін-
ститут музики», що можна вважати датою
заснування вищої музичної школи. Хоч і до
того відомі музиканти організовували то-
вариства, що концертували в місті. Так, в
1796 році Юзеф Ельснер, майбутній вчитель
Ф. Шопена, організував у Львові «Музичну
академію», а у 1826 році Франц-Ксавер Мо-
царт, син блискучого композитора Воль-
48
10-12 тис. стрільців), чинила відчайдушний
опір агресії, але після 5 днів запеклих боїв
територія Закарпаття була окупована.
У Хусті Жіноча Січ створила окремий
відділ Червоного Хреста, де працювали та-
кож професійні лікарі. Допомагали бійцям
і на полі бою. Групу дівчат із Жіночої Січі
угорці розстріляли 16 березня 1939 року під
час боїв на Хустському напрямку.
Найбільший бій відбувся на Красному
полі поблизу Хуста. 16 березня 1939  р., за-
знавши значних втрат, ворог зумів захопити
Хуст, а 18 березня більша частина території
Карпатської України була окупована угор-
ськими військами.
Того ж дня 18 березня 1939 р. у Воло-
вецькому районі розстріляли полонених во-
яків «Карпатської Січі» ( за оцінками свід-
ків, орієнтовно 500–600 осіб).
У гірських районах Карпатської Украї-
ни загони «Карпатської Січі» продовжували
боротьбу з угорськими регулярними части-
нами до кінця травня 1939 р.
Юрій Завербний (м.Львів)
фганга Амадея Моцарта заснував «Інститут
співу при товаристві Св. Цецилії». В 1853 р.
«Інститут музики» став називатися Консер-
ваторією Галицького музичного товариства.
З 1903 року Анатоль Вахнянин засну-
вав і очолив Вищий музичний інститут імені
М. Лисенка у Львові. Після І Світової війни у
Львові виникла ще одна консерваторія – ім.
К. Шимановського. В 1939 році їх об’єднали
і створили Львівську державну консервато-
рію, якій в 1944 році присвоєно ім’я Миколи
Лисенка. У 2007 році консерваторія отримала
статус Національної – Львівська національна
музична академія імені М. В. Лисенка.1
Фото 1.1–1.3.
Документи Галицького музичного Товариства з 1889, 1894 та 1914 років (з колекції автора статті).
1
З Вікіпедії.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 49
федеративну державу чехів, словаків і кар-
патських українців. Прем’єр-міністром Кар-
патської України став о. Августин Волошин.
6 березня 1939 року Гітлер вирішив
остаточно ліквідувати Чехословацьку рес-
публіку та дав дозвіл на окупацію Королів-
ством Угорщина Карпатської України. 15
березня 1939  р. Сойм Карпатської України
проголосив повну державну самостійність
Карпатської України. Державним прапором
та гімном республіки були визнані синьо-
жовтий стяг і український національний
гімн «Ще не вмерла України…». Герб – чер-
воний ведмідь на лівому срібному півполі й
чотири сині та три золоті смуги у правому
півполі, а також тризуб з хрестом на серед-
ньому зубі. Президентом Карпатської Укра-
їни було обрано о. Августина Волошина.
Тієї ж доби союзниця гітлерівської Ні-
меччини Угорщина розпочала загальний
наступ на Карпатську Україну. Організація
народної оборони «Карпатська Січ», яка бу-
ла створена для захисту краю ( налічувала
Визначні дати, відображені у предметах
колекціонування
175 років з часу заснування Львівської
національної музичної академії імені
М. В. Лисенка
Львівська національна музична ака-
демія імені М. В. Лисенка – найстаріший
в Україні музичний заклад вищої освіти і
один з найдавніших в Європі. У 1844 році у
Львові державну реєстрацію отримав «Ін-
ститут музики», що можна вважати датою
заснування вищої музичної школи. Хоч і до
того відомі музиканти організовували то-
вариства, що концертували в місті. Так, в
1796 році Юзеф Ельснер, майбутній вчитель
Ф. Шопена, організував у Львові «Музичну
академію», а у 1826 році Франц-Ксавер Мо-
царт, син блискучого композитора Воль-
48
10-12 тис. стрільців), чинила відчайдушний
опір агресії, але після 5 днів запеклих боїв
територія Закарпаття була окупована.
У Хусті Жіноча Січ створила окремий
відділ Червоного Хреста, де працювали та-
кож професійні лікарі. Допомагали бійцям
і на полі бою. Групу дівчат із Жіночої Січі
угорці розстріляли 16 березня 1939 року під
час боїв на Хустському напрямку.
Найбільший бій відбувся на Красному
полі поблизу Хуста. 16 березня 1939  р., за-
знавши значних втрат, ворог зумів захопити
Хуст, а 18 березня більша частина території
Карпатської України була окупована угор-
ськими військами.
Того ж дня 18 березня 1939 р. у Воло-
вецькому районі розстріляли полонених во-
яків «Карпатської Січі» ( за оцінками свід-
ків, орієнтовно 500–600 осіб).
У гірських районах Карпатської Украї-
ни загони «Карпатської Січі» продовжували
боротьбу з угорськими регулярними части-
нами до кінця травня 1939 р.
Юрій Завербний (м.Львів)
фганга Амадея Моцарта заснував «Інститут
співу при товаристві Св. Цецилії». В 1853 р.
«Інститут музики» став називатися Консер-
ваторією Галицького музичного товариства.
З 1903 року Анатоль Вахнянин засну-
вав і очолив Вищий музичний інститут імені
М. Лисенка у Львові. Після І Світової війни у
Львові виникла ще одна консерваторія – ім.
К. Шимановського. В 1939 році їх об’єднали
і створили Львівську державну консервато-
рію, якій в 1944 році присвоєно ім’я Миколи
Лисенка. У 2007 році консерваторія отримала
статус Національної – Львівська національна
музична академія імені М. В. Лисенка.1
Фото 1.1–1.3.
Документи Галицького музичного Товариства з 1889, 1894 та 1914 років (з колекції автора статті).
1
З Вікіпедії.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 49
150 років від дня народження
Климентія Шептицького
Блаженний Священномученик Кли-
ментій Шептицький, народився 17 листо-
пада 1869 року у родинному маєтку, в селі
Прилбичі графа Івана Шептицького з укра-
їнського роду Шептицьких та його дружини
Софії з польського роду Фредрів. Брат ми-
трополита Андрея Шептицького.
У 1918 році став настоятелем Унівсько-
го монастиря, a 5 червня 1947 архімандрит
Климентій був заарештований більшови-
ками у своїй келії під час вечірньої молит-
ви. Помер 1 травня 1951 р. у Владимирсько-
му централі. Отець Климентій Шептицький
був беатифікований Папою Римським Іва-
ном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові.
У 1996 року архімандриту Климен-
тію Шептицькому присвоїли звання
«Праведник народів світу» за порятунок
євреїв у період Голокосту. 2005-го в селі
Уневі Перемишлянського району Львів-
ської області була відкрита меморіаль-
на дошка на честь митрополита Андрея
і блаженного архимандрита Климентія
Шептицьких за врятування єврейських,
українських та польських дітей у роки
Другої світової війни2.
Як згадує Цві Барня, професор
Мельбурнського Університету, у серпні
1942 року його батько, рабин у м. Щирці,
разом з родиною потрапив у львівське
гетто. «Перед тим, митрополит Андрей
Шептицький і його брат отець Климен-
тій, з яким мій батько і ще один рабин,
доктор Кахане, підтримували зв’язок
від імені єврейської громади, запропону-
вали, щоб переховати дітей рабинів. Це
була вельми незвичайна пропозиція, то-
му що покарання за приховування єв-
рея – смерть. Батько відвів мене і мого
брата до палацу митрополита, зали-
шив нас там, а сам повернувся до Щир-
ця, звідки його забрали у гетто. За де-
кілька тижнів монах відвіз мене в дитячий
будинок великого монастиря в Уневі, очолю-
ваного братом митрополита отцем Кли-
ментієм, але дитячий будинок не зміг при-
йняти мене, почасти тому, що у них уже
перебував чотирирічний єврейський хлоп-
2
З Вікіпедії.
50
чик. Тому, за дорученням отця Климентія,
мене завезли у дитячий будинок «Суспіль-
ства добробуту українських жінок». Там я
знайшов свого брата і єврейського хлопчика
палестинського походження, Дорка. Згодом,
отець Марко відвіз нас у глухе село, недале-
ко від Румунського кордону. Там я залишився
в будинку брата Марка, парафіяльного свя-
щеника, пас овець на пасовищі. У селі мене
повністю сприйняли як українську сироту,
але приблизно через вісім місяців поширився
поголос, що я єврейська дитина. Отця Мар-
ка попередили про це і на початку 1944 ро-
ку ми терміново повернулися до Львова, де
мене помістили в школу-інтернат, щоб ро-
бити різні господарські роботи. У 1945 ро-
ці мене вивезли до Англії, де розпочалося моє
нове життя». 3
Фото 2.3. Отець Тит Войнаровський, митрополит Андрей Шептицький і архімандрит Климентій Шептицький
серед українських пластунів (з колекції автора статті).
100 років від дня смерті Дмитра роєм ОУН-УПА, одним з командирів ВО-4
Вітовського «Говерла» (билася з СРСР до 1954 р.), якого
тяжкопораненим захопило, а потім розстрі-
Дмитро Вітовський (1887 - 1919) - вій- ляло НКВС у 1947 р. 5.
ськовий міністр ЗУНР, який за одну листо-
падову ніч 1918 року захопив Львів. Він міг
стати українським Пілсудським або Ман-
нергеймом, але, на жаль, доля розпоряди-
лася інакше. 4 Він несподівано загинув у віці
31 року в авіакатастрофі 2 серпня 1919 ро-
ку під Ратибором (Сілезія) разом зі своїм
ад’ютантом Юліаном Чучманом, повертаю-
чись з мирної конференції в Парижі, на якій
намагався переконати Антанту в необхід-
ності визнати Україну (а не лише Польщу,
Чехословаччину і Югославію) новою держа-
вою на карті Європи. 1 листопада 2002 року
Дмитра Вітовського урочисто перепохова-
Фото 2.1–2.2. Власноручні листи о. Климентія ли на Личаківському цвинтарі у Львові.
Шептицького до о. Тита Войнаровського і до
Так само трагічно склалося життя йо- Фото 3.1. Поштова листівка, яку підписали Дмитро
Ілларіона Свєнціцького – директора Львівського
національного музею ( з колекції автора статті). го сина Дмитра, який народився за місяць Вітовський, Василь Дідушок, Сень Горук, Андрій
до смерті батька, що став через 25 років ге- Мельник та інші старшини Січових Стрільців (з
колекції автора статті).
3
Своїми спогадами Цві Барня поділився з Андрієм 4
http://kau.com.ua/publication/2439-dmitro-vitovskij-
Крижанівським. vijskovij-ministr-zunr-yakij-za-odnu-nich-zakhopiv-lviv.html 5
З Вікіпедії.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 51
150 років від дня народження
Климентія Шептицького
Блаженний Священномученик Кли-
ментій Шептицький, народився 17 листо-
пада 1869 року у родинному маєтку, в селі
Прилбичі графа Івана Шептицького з укра-
їнського роду Шептицьких та його дружини
Софії з польського роду Фредрів. Брат ми-
трополита Андрея Шептицького.
У 1918 році став настоятелем Унівсько-
го монастиря, a 5 червня 1947 архімандрит
Климентій був заарештований більшови-
ками у своїй келії під час вечірньої молит-
ви. Помер 1 травня 1951 р. у Владимирсько-
му централі. Отець Климентій Шептицький
був беатифікований Папою Римським Іва-
ном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові.
У 1996 року архімандриту Климен-
тію Шептицькому присвоїли звання
«Праведник народів світу» за порятунок
євреїв у період Голокосту. 2005-го в селі
Уневі Перемишлянського району Львів-
ської області була відкрита меморіаль-
на дошка на честь митрополита Андрея
і блаженного архимандрита Климентія
Шептицьких за врятування єврейських,
українських та польських дітей у роки
Другої світової війни2.
Як згадує Цві Барня, професор
Мельбурнського Університету, у серпні
1942 року його батько, рабин у м. Щирці,
разом з родиною потрапив у львівське
гетто. «Перед тим, митрополит Андрей
Шептицький і його брат отець Климен-
тій, з яким мій батько і ще один рабин,
доктор Кахане, підтримували зв’язок
від імені єврейської громади, запропону-
вали, щоб переховати дітей рабинів. Це
була вельми незвичайна пропозиція, то-
му що покарання за приховування єв-
рея – смерть. Батько відвів мене і мого
брата до палацу митрополита, зали-
шив нас там, а сам повернувся до Щир-
ця, звідки його забрали у гетто. За де-
кілька тижнів монах відвіз мене в дитячий
будинок великого монастиря в Уневі, очолю-
ваного братом митрополита отцем Кли-
ментієм, але дитячий будинок не зміг при-
йняти мене, почасти тому, що у них уже
перебував чотирирічний єврейський хлоп-
2
З Вікіпедії.
50
чик. Тому, за дорученням отця Климентія,
мене завезли у дитячий будинок «Суспіль-
ства добробуту українських жінок». Там я
знайшов свого брата і єврейського хлопчика
палестинського походження, Дорка. Згодом,
отець Марко відвіз нас у глухе село, недале-
ко від Румунського кордону. Там я залишився
в будинку брата Марка, парафіяльного свя-
щеника, пас овець на пасовищі. У селі мене
повністю сприйняли як українську сироту,
але приблизно через вісім місяців поширився
поголос, що я єврейська дитина. Отця Мар-
ка попередили про це і на початку 1944 ро-
ку ми терміново повернулися до Львова, де
мене помістили в школу-інтернат, щоб ро-
бити різні господарські роботи. У 1945 ро-
ці мене вивезли до Англії, де розпочалося моє
нове життя». 3
Фото 2.3. Отець Тит Войнаровський, митрополит Андрей Шептицький і архімандрит Климентій Шептицький
серед українських пластунів (з колекції автора статті).
100 років від дня смерті Дмитра роєм ОУН-УПА, одним з командирів ВО-4
Вітовського «Говерла» (билася з СРСР до 1954 р.), якого
тяжкопораненим захопило, а потім розстрі-
Дмитро Вітовський (1887 - 1919) - вій- ляло НКВС у 1947 р. 5.
ськовий міністр ЗУНР, який за одну листо-
падову ніч 1918 року захопив Львів. Він міг
стати українським Пілсудським або Ман-
нергеймом, але, на жаль, доля розпоряди-
лася інакше. 4 Він несподівано загинув у віці
31 року в авіакатастрофі 2 серпня 1919 ро-
ку під Ратибором (Сілезія) разом зі своїм
ад’ютантом Юліаном Чучманом, повертаю-
чись з мирної конференції в Парижі, на якій
намагався переконати Антанту в необхід-
ності визнати Україну (а не лише Польщу,
Чехословаччину і Югославію) новою держа-
вою на карті Європи. 1 листопада 2002 року
Дмитра Вітовського урочисто перепохова-
Фото 2.1–2.2. Власноручні листи о. Климентія ли на Личаківському цвинтарі у Львові.
Шептицького до о. Тита Войнаровського і до
Так само трагічно склалося життя йо- Фото 3.1. Поштова листівка, яку підписали Дмитро
Ілларіона Свєнціцького – директора Львівського
національного музею ( з колекції автора статті). го сина Дмитра, який народився за місяць Вітовський, Василь Дідушок, Сень Горук, Андрій
до смерті батька, що став через 25 років ге- Мельник та інші старшини Січових Стрільців (з
колекції автора статті).
3
Своїми спогадами Цві Барня поділився з Андрієм 4
http://kau.com.ua/publication/2439-dmitro-vitovskij-
Крижанівським. vijskovij-ministr-zunr-yakij-za-odnu-nich-zakhopiv-lviv.html 5
З Вікіпедії.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 51
 Фото 3.5. Дмитро Вітовський
(перший ліворуч) на похоронах
Січового Стрільця Василя
Підручняка у Шумлянах (з
колекції п. Дмитра Туркевича).
Зараз у Шумлянах на місці
поховання облаштували
братську могилу воїнів УСС та
УГА (приблизно 10 осіб)6.

Фото 3.2.–3.3. Поштові листівки з фотографією та портретом Дмитра Вітовського

(з колекції п. Дмитра Туркевича).

Фото 3.4. Фото 3.6. Похорон полковника Дмитра Вітовського і чотаря УГА Юліана Чучмана 14 серпня 1919 року в
Дмитро Вітовський Берліні(з колекції автора статті).
(посередині) на позиціях
Січових Стрільців у
Шумлянах Підгаєцького
району на Тернопільщині
(з колекції Дмитра
Туркевича). 6
https://irp.te.ua/perelik-pam-yatok-strilets-koyi-slavy-na-ternopil-shhy-ni-shho-perebuvayut-na-derzhavnomu-obliku/

52 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 53

 Фото 3.5. Дмитро Вітовський
(перший ліворуч) на похоронах
Січового Стрільця Василя
Підручняка у Шумлянах (з
колекції п. Дмитра Туркевича).
Зараз у Шумлянах на місці
поховання облаштували
братську могилу воїнів УСС та
УГА (приблизно 10 осіб)6.

Фото 3.2.–3.3. Поштові листівки з фотографією та портретом Дмитра Вітовського

(з колекції п. Дмитра Туркевича).

Фото 3.4. Фото 3.6. Похорон полковника Дмитра Вітовського і чотаря УГА Юліана Чучмана 14 серпня 1919 року в
Дмитро Вітовський Берліні(з колекції автора статті).
(посередині) на позиціях
Січових Стрільців у
Шумлянах Підгаєцького
району на Тернопільщині
(з колекції Дмитра
Туркевича). 6
https://irp.te.ua/perelik-pam-yatok-strilets-koyi-slavy-na-ternopil-shhy-ni-shho-perebuvayut-na-derzhavnomu-obliku/

52 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 53

100 років від дня смерті Івана
Левинського
Іван Левинський (1851–1919) – україн-
ський архітектор, професор Львівської по-
літехніки, підприємець, громадський діяч.
Ще у 1885 році Іван Левинський за-
клав фабрику будівельних матеріалів на
вул. Крижовій (тепер Генерала Чупринки,
58 а), «що виробляла цеглу, дахівку, майолі-
ку та інші вироби з кераміки, гіпсові виро- Фото 6.2 а і 6.2 б. Запрошення на Бал Техніків студентського товариства Львівської політехніки «Основа»; в
би та штучний камінь; містила столярські, почесний комітет його організаторів включили Івана Левинського (з колекції автора статті).
слюсарські та інші майстерні»7. На фабри-
ці теж вироб­ляли кахельні печі. Його буді-
вельна фірма збудувала у Львові багато ім-
позантних будівель– від оперного театру
і нового залізничного вокзалу до готелю
«Жорж» і торгівельного пасажу Міколяша.
Івану Левинському легко давався різнома-
нітний бізнес, на суміжній території – на
вул. Здоров`я, Іван Левинський спільно з
Петром Міколяшем виготовляв і продавав
газовану та мінеральну воду.

Як одного з найвпливовіших українців, Фото 6.3. а і 6.3. б. Поштові картки з будівлями єврейського шпиталю на вул. Рапопорта і українського
росіяни у 1915 році депортували Івана Ле- страхового товариства «Дністер», які збудувала фірма Івана Левинського (з колекції автора статті).
винського до Києва. Навіть в умовах заслан-
ня він заснував у столиці України агроно-
мічно-технічне товариство «Праця». Після
повернення до Львова у 1918 році, зоргані-
зував таке ж товариство у Львові. Через рік
Іван Левинський помер, а у своєму запові-
ті третину майна залишив саме товариству
«Праця».

Ця спілка продовжила свою діяльність

після смерті засновника і на початку 1930‑х
років стала найзаможнішою українською
фірмою з капіталом 700 тис. злотих. У 1926
році, товариство перейменували в Агроно-
мічно-технічне Т-во «Праця» імени Івана
Левинського.

Фото 6.1. а і 6.1. б. Офіційні бланки фірми Івана

Левинського (з колекції автора статті).

Фото 6.4. Фотографія львів’ян – заручників царської влади. Сидить перший справа Іван Левинський, стоїть
7
https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/levynskyi-ivan/ другий справа Іларіон Свєнціцький ( з колекції автора статті).

54 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 55

100 років від дня смерті Івана
Левинського
Іван Левинський (1851–1919) – україн-
ський архітектор, професор Львівської по-
літехніки, підприємець, громадський діяч.
Ще у 1885 році Іван Левинський за-
клав фабрику будівельних матеріалів на
вул. Крижовій (тепер Генерала Чупринки,
58 а), «що виробляла цеглу, дахівку, майолі-
ку та інші вироби з кераміки, гіпсові виро- Фото 6.2 а і 6.2 б. Запрошення на Бал Техніків студентського товариства Львівської політехніки «Основа»; в
би та штучний камінь; містила столярські, почесний комітет його організаторів включили Івана Левинського (з колекції автора статті).
слюсарські та інші майстерні»7. На фабри-
ці теж вироб­ляли кахельні печі. Його буді-
вельна фірма збудувала у Львові багато ім-
позантних будівель– від оперного театру
і нового залізничного вокзалу до готелю
«Жорж» і торгівельного пасажу Міколяша.
Івану Левинському легко давався різнома-
нітний бізнес, на суміжній території – на
вул. Здоров`я, Іван Левинський спільно з
Петром Міколяшем виготовляв і продавав
газовану та мінеральну воду.

Як одного з найвпливовіших українців, Фото 6.3. а і 6.3. б. Поштові картки з будівлями єврейського шпиталю на вул. Рапопорта і українського
росіяни у 1915 році депортували Івана Ле- страхового товариства «Дністер», які збудувала фірма Івана Левинського (з колекції автора статті).
винського до Києва. Навіть в умовах заслан-
ня він заснував у столиці України агроно-
мічно-технічне товариство «Праця». Після
повернення до Львова у 1918 році, зоргані-
зував таке ж товариство у Львові. Через рік
Іван Левинський помер, а у своєму запові-
ті третину майна залишив саме товариству
«Праця».

Ця спілка продовжила свою діяльність

після смерті засновника і на початку 1930‑х
років стала найзаможнішою українською
фірмою з капіталом 700 тис. злотих. У 1926
році, товариство перейменували в Агроно-
мічно-технічне Т-во «Праця» імени Івана
Левинського.

Фото 6.1. а і 6.1. б. Офіційні бланки фірми Івана

Левинського (з колекції автора статті).

Фото 6.4. Фотографія львів’ян – заручників царської влади. Сидить перший справа Іван Левинський, стоїть
7
https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/levynskyi-ivan/ другий справа Іларіон Свєнціцький ( з колекції автора статті).

54 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 55


Левик – перша відзнака Сокільських Стрільців
Напередодні вибуху 1 світової війни у
1913 році Галицьким Намісництвом була за-
тверджена відзнака «жовтого лева» для но-
сіння на одностроях Сокільських Стрільців.
Цю кокарду носили на головних убо-
рах перші добровольці Українських Січових
Стрільців, згідно ухвали Боєвої Управи УСС
від 02 серпня 1914 р. Багато цих найперших
відзнак УСС були загублені у вихорі світо-
вої війни і визвольних змагань 1918–1921р.
Одну таку кокарду «лев, що спирається
на скелю» вдалось відшукати на місці бої­в
9-ої Угнівської (Белзької) бригади першо-
го корпусу УГА (ком.  Віктор Корманович)
у січні-травні 1919 р. біля м. Белзу. Ця від-
знака нагадала про криваву виснажену бо-
ротьбу українців і поляків. Нагадаю, що
109-денна оборона поляками м. Белза при-
рівнюється істориками до тривалої оборо-
ни Львова у 1918–1919 рр.
Після відступу Української Галиць-
кої Армії за річку Збруч, Українські Січові
Стрільці брали участь у звільнення від біль-
шовиків м. Київ у серпні 1919 р.
Вдруге, на початку травня 1920 ро-
ку українці і поляки вже разом визволяли
Українську столицю від московських оку-
пантів. Не виключено,що у лавах союзних
армій С.  Петлюри і Ю.  Пілсудського було
немало вояків, які всього за рік до цього
протистояли один одному у кількамісячній
облозі колишнього Княжого Белза.
Використана література:
С. Пахолко, О. Мельник, Кваліфікація відзнак УСС.
Журнал «Номізматика і фаверистика» № 4 2014 р.
56
Василь Спільник (м.Червоноград)
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Граверна майстерня Вікентія Вишневського та Граціяна
Віндиги у Варшаві – патріотичні відзнаки
З початком Першої Світової війни полі-
тична мапа Європи зазнала значних змін. 5
листопада 1916 року німецькими та австро-
угорськими губернаторами було проголо-
шено утворення Королівства Польського.
Проголошення Акту викликало незго-
ду у Антанти, а також російського імпера-
тора Миколи ІІ, але було сприйняте пере-
важною більшістю населення як своєрідне
досягнення незалежності. Регенційна рада
королівства Польського стала найвищим
органом влади у Королівстві Польськім.
Серед населення набирає популярнос-
ті носіння патріотичних відзнак та беджів,
присвячених відродженню Польщі, бороть-
бі народу за незалежність у анти-російських
повстаннях, пам’яті полеглих у цій боротьбі
поляків, різним політичним та військовим1
організаціям, королівським суддям2, освіт-
нім та спортивним3 установам, а також від-
знак з релігійними мотивами4, присвячени-
ми відродженню і закликами до збереження
державності Польщі.
Одними із відомих виробників патрі-
отичних відзнак у Королівстві Польськім
були варшавські гравери Вікентій Вишнев-
ський та Граціян Віндига, окрім них також
відомі патріотичні знаки Йозефа Вілка у
1
Бойко-Гагарін А.С. Відзнаки львівської бригади
льотчиків кулеметників у колекції Національного музею
історії України. Вісник Львівського університету. Серія
істо­рична. Спеціальний випуск. На пошану професора Ро-
мана Шуста. Львів: «Простір-М», 2019. стор. 157–161.
2
Бойко-Гагарін А.С. Польські відзнаки королів-
ських суддів в колекції НМІУ. Studia i materialy. Forum
Numizmatyczne. № 3. Bialystok, 2019. S. 192–198.
3
Бойко-Гагарін А.С. Відзнаки українських спортивних
організації кінця ХІХ – початку ХХ ст. у колекції Національ-
ного музею історії України. Науковий вісник Національного
музею історії України. Випуск 3. Київ, 2018. стор. 231–238.
4
Бойко-Гагарін А.С. Релігійні мотиви поль-
ських патріотичних відзнак 1914–1939 рр. // Матеріали
П’ятнадцятої міжнародної наукової конференції «Церква –
Наука – Суспільство: питання взаємодії» (м. Київ, 29 трав-
ня – 3 червня). Київ, 2017. стор. 181–183.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
К.і.н. Андрій Бойко-Гагарін (м. Київ)
Перемишлі5, Євгеніуша Маріуша Унгера у
Львові та інші.
Вікентій Стефан Вишневський (1883–
1945) (Wincentу Stefan Wisniewski) поль-
ський гравер та медальєр, який працював у
Варшаві у майстерні по вулиці Требацькій
(Trebackjei) буд. 7, що діяла в період з 1910–
1939 рр. В часи Першої світової війни май-
стерня активно виготовляла та постачала
на ринок численні патріотичні медалі, від-
знаки, плакетки та знаки, жетони, військо-
ві відзнаки, а також таблички із назвами
вулиць у Варшаві. Вироби майстерні корис-
тувались величезним попитом. Майстерніс-
тю металевої пластики Вінцентій Вишнев-
ський оволодів в художній школі Герсон,
в майстерні виконував ескізи та відбирав
малюнки. Також виконав ескізи відзнак в
честь Йозефа Пілсудського та членів Наці-
ональної Ради.
20 різних видів патріотичних знаків
майстерні Вікентія Вишневського збереже-
но у зібранні фалеристики Національно-
го музею історії України (далі – НМІУ), що
походять із колекції Українського вільного
університету у Празі.
Фондова збірка НМІУ нараховує біль-
ше 1 мільйона одиниць зберігання, серед
яких сектором нумізматики, фалеристи-
ки, медальєрики та боністики зберігаєть-
ся і вивчається близько 120 тис. пам’яток:
монет, настільних медалей, паперових гро-
шей, цінних паперів, печаток, торгового ін-
вентарю, жетонів та багато іншого. В тому
числі наявні у колекції близько 12,5 тис. ор-
денів, пам’ятних відзнак та значків. Серед
групи фалеристики на окрему увагу заслу-
говують відзнаки та патріотичні беджі, пе-
редані із Центрального історичного архі-
ву УРСР, що належали до колекції Музею
5
Бойко-Гагарін А. С. Фалеристичні пам’ятки Пере-
мишля в колекції Національного музею історії України.
Нау­ковий вісник Національного музею історії України.
Збірник наукових праць. Випуск 4. Київ, 2019. стор. 277–298.
57

Левик – перша відзнака Сокільських Стрільців
Напередодні вибуху 1 світової війни у
1913 році Галицьким Намісництвом була за-
тверджена відзнака «жовтого лева» для но-
сіння на одностроях Сокільських Стрільців.
Цю кокарду носили на головних убо-
рах перші добровольці Українських Січових
Стрільців, згідно ухвали Боєвої Управи УСС
від 02 серпня 1914 р. Багато цих найперших
відзнак УСС були загублені у вихорі світо-
вої війни і визвольних змагань 1918–1921р.
Одну таку кокарду «лев, що спирається
на скелю» вдалось відшукати на місці бої­в
9-ої Угнівської (Белзької) бригади першо-
го корпусу УГА (ком.  Віктор Корманович)
у січні-травні 1919 р. біля м. Белзу. Ця від-
знака нагадала про криваву виснажену бо-
ротьбу українців і поляків. Нагадаю, що
109-денна оборона поляками м. Белза при-
рівнюється істориками до тривалої оборо-
ни Львова у 1918–1919 рр.
Після відступу Української Галиць-
кої Армії за річку Збруч, Українські Січові
Стрільці брали участь у звільнення від біль-
шовиків м. Київ у серпні 1919 р.
Вдруге, на початку травня 1920 ро-
ку українці і поляки вже разом визволяли
Українську столицю від московських оку-
пантів. Не виключено,що у лавах союзних
армій С.  Петлюри і Ю.  Пілсудського було
немало вояків, які всього за рік до цього
протистояли один одному у кількамісячній
облозі колишнього Княжого Белза.
Використана література:
С. Пахолко, О. Мельник, Кваліфікація відзнак УСС.
Журнал «Номізматика і фаверистика» № 4 2014 р.
56
Василь Спільник (м.Червоноград)
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Граверна майстерня Вікентія Вишневського та Граціяна
Віндиги у Варшаві – патріотичні відзнаки
З початком Першої Світової війни полі-
тична мапа Європи зазнала значних змін. 5
листопада 1916 року німецькими та австро-
угорськими губернаторами було проголо-
шено утворення Королівства Польського.
Проголошення Акту викликало незго-
ду у Антанти, а також російського імпера-
тора Миколи ІІ, але було сприйняте пере-
важною більшістю населення як своєрідне
досягнення незалежності. Регенційна рада
королівства Польського стала найвищим
органом влади у Королівстві Польськім.
Серед населення набирає популярнос-
ті носіння патріотичних відзнак та беджів,
присвячених відродженню Польщі, бороть-
бі народу за незалежність у анти-російських
повстаннях, пам’яті полеглих у цій боротьбі
поляків, різним політичним та військовим1
організаціям, королівським суддям2, освіт-
нім та спортивним3 установам, а також від-
знак з релігійними мотивами4, присвячени-
ми відродженню і закликами до збереження
державності Польщі.
Одними із відомих виробників патрі-
отичних відзнак у Королівстві Польськім
були варшавські гравери Вікентій Вишнев-
ський та Граціян Віндига, окрім них також
відомі патріотичні знаки Йозефа Вілка у
1
Бойко-Гагарін А.С. Відзнаки львівської бригади
льотчиків кулеметників у колекції Національного музею
історії України. Вісник Львівського університету. Серія
істо­рична. Спеціальний випуск. На пошану професора Ро-
мана Шуста. Львів: «Простір-М», 2019. стор. 157–161.
2
Бойко-Гагарін А.С. Польські відзнаки королів-
ських суддів в колекції НМІУ. Studia i materialy. Forum
Numizmatyczne. № 3. Bialystok, 2019. S. 192–198.
3
Бойко-Гагарін А.С. Відзнаки українських спортивних
організації кінця ХІХ – початку ХХ ст. у колекції Національ-
ного музею історії України. Науковий вісник Національного
музею історії України. Випуск 3. Київ, 2018. стор. 231–238.
4
Бойко-Гагарін А.С. Релігійні мотиви поль-
ських патріотичних відзнак 1914–1939 рр. // Матеріали
П’ятнадцятої міжнародної наукової конференції «Церква –
Наука – Суспільство: питання взаємодії» (м. Київ, 29 трав-
ня – 3 червня). Київ, 2017. стор. 181–183.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
К.і.н. Андрій Бойко-Гагарін (м. Київ)
Перемишлі5, Євгеніуша Маріуша Унгера у
Львові та інші.
Вікентій Стефан Вишневський (1883–
1945) (Wincentу Stefan Wisniewski) поль-
ський гравер та медальєр, який працював у
Варшаві у майстерні по вулиці Требацькій
(Trebackjei) буд. 7, що діяла в період з 1910–
1939 рр. В часи Першої світової війни май-
стерня активно виготовляла та постачала
на ринок численні патріотичні медалі, від-
знаки, плакетки та знаки, жетони, військо-
ві відзнаки, а також таблички із назвами
вулиць у Варшаві. Вироби майстерні корис-
тувались величезним попитом. Майстерніс-
тю металевої пластики Вінцентій Вишнев-
ський оволодів в художній школі Герсон,
в майстерні виконував ескізи та відбирав
малюнки. Також виконав ескізи відзнак в
честь Йозефа Пілсудського та членів Наці-
ональної Ради.
20 різних видів патріотичних знаків
майстерні Вікентія Вишневського збереже-
но у зібранні фалеристики Національно-
го музею історії України (далі – НМІУ), що
походять із колекції Українського вільного
університету у Празі.
Фондова збірка НМІУ нараховує біль-
ше 1 мільйона одиниць зберігання, серед
яких сектором нумізматики, фалеристи-
ки, медальєрики та боністики зберігаєть-
ся і вивчається близько 120 тис. пам’яток:
монет, настільних медалей, паперових гро-
шей, цінних паперів, печаток, торгового ін-
вентарю, жетонів та багато іншого. В тому
числі наявні у колекції близько 12,5 тис. ор-
денів, пам’ятних відзнак та значків. Серед
групи фалеристики на окрему увагу заслу-
говують відзнаки та патріотичні беджі, пе-
редані із Центрального історичного архі-
ву УРСР, що належали до колекції Музею
5
Бойко-Гагарін А. С. Фалеристичні пам’ятки Пере-
мишля в колекції Національного музею історії України.
Нау­ковий вісник Національного музею історії України.
Збірник наукових праць. Випуск 4. Київ, 2019. стор. 277–298.
57
визвольної боротьби України у Празі та
Українського вільного університету у Пра-
зі (також зустрічається поширений у назві
«штамп» – Український буржуазний універ-
ситет у Празі). Музей визвольної боротьби
України у Празі існував з 1925 по 1948 ро-
ки. До зібрання НМІУ було передано уні-
кальну колекцію, зібрану у 1920–1930-ті ро-
ки, що нараховує близько 1700 пам’ятних
відзнак, які репрезентують події україн-
ської, польської, білоруської, австрійської
та російської історії, відображають полі-
тичні, релігійні6, соціальні та військові по-
дії кінця ХІХ – першої половини ХХ століт-
тя. Колектив музею визвольної боротьби
спрямовував вагомі зусилля на збір та збе-
реження пам’яток з історії Української Ре-
волюції 1917–1921 років. Колекція музею
до початку Другої світової війни нарахову-
вала більше 1 мільйона одиниць зберігання,
що знаходились у власній будівлі. Внаслі-
док бомбардування Праги військово-пові-
тряними силами США 14 лютого 1945 ро-
ку частина колекції була знищена та суттєво
пошкоджена. Пізніше вцілілі колекції були
вивезені до СРСР, а музей у Празі було роз-
формовано та зачинено. Показово, що всі
відзнаки із колекції фалеристики, отримані
НМІУ, були прийняті під одним загальним
інвентарним номером МДМ-1431 та умов-
но прозвані як «Празька колекція». Патріо-
тичні відзнаки майстерні Вікентія Вишнев-
ського можуть бути легко ідентифіковані за
нанесеними на них позначками виробника:
написом W.S.WISNIEWSKI, скороченої мо-
нограми WW, або клейм на зворотній сто-
роні знаків WISNIEWSKI.
Наявні в колекції НМІУ відзнаки май-
стерні Вікентія Вишневського та Граціяна
Віндиги можна умовно класифікувати як
патріотичні плакетки із сюжетами, присвя-
ченими відродженню Польщі у 1916 році, а
також присвячені видатним постатям істо-
рії визволення Польщі, Варшаві та її крає-
видам, хлібним карткам, тощо.
Найбільш ранньою патріотичною від-
знакою є плакетка «Шляхом предків»
(Рис.  1), що символічно зображає крилато-
6
Бойко-Гагарін А.С. Релігійні мотиви польських па-
тріотичних відзнак 1914–1939 рр. // Матеріали П’ятнадцятої
міжнародної наукової конференції «Церква – Наука – Сус-
пільство: питання взаємодії» (м. Київ, 29 травня – 3 червня).
Київ, 2017. стор. 181–183.
58
го гусара XVII століття та солдата із гвинтів-
кою, що демонструє продовження бороть-
би військом, сучасним граверу, повторяючи
шлях предків. На полі плакетки нанесено
емблему польського війська, а також дату
«1915» із знаком майстра «W.WISNIEWSKI».
Враховуючи те, що тип підпису у вигляді
ініціалів і прізвища повністю більш харак-
терний для групи знаків 1917 року, можна
припустити, що цей знак міг бути виготов-
лений пізніше 1915 року, позначаючи таким
чином, наприклад, утворення дивізії під ко-
мандуванням Юзефа Галлера, що воюва-
ла у боях із російською імперською армією
в Галичині. Командувачу ІІ-гою бригадою
Легіо­нів Польських – Юзефу Галлеру, май-
стром Вікентієм Вишневським також при-
свячено відзнаку із портретом та ім’ям пол-
ководця (Рис. 2). Враховуючи те, що вказану
дивізію, відому також як «Карпатська», бу-
ло створено у березні 1915 року, датування
знаку може бути встановлене не раніше цієї
дати. Цікавою особливістю знаку є виготов-
лення його із мідної монети номіналом 1 ко-
пійка, карбованій в Російській імперії у часи
правління імператора Миколи ІІ. Випадки
використання російських та німецьких мо-
нет ми раніше вже фіксували на відзнаках із
даної колекції7. Аналогічним чином (карбу-
вання із використанням в якості заготовки
російської копійки із подальшим лудінням)
виготовлена і пам’ятна відзнака, присвяче-
на Янові Кілінському, – польському пол-
ковнику, активному учаснику Варшавської
«інсурекції» 1794 року (Рис. 3). Російські ко-
пійки могли бути використані майстернею
через обмеження їх у обігу, або ж, в якості
відвертої демонстрації негативного відно-
шення до всього російського.
У 1916 році майстри Вікентій Вишнев-
ські та Граціян Віндига виготовили цілу се-
рію відзнак, дизайн яких повторював зобра-
ження споживчих карток (Рис. 4). Всі знаки
цієї серії виготовлено із білого недорогоцін-
ного металу з нанесенням емалі8.
У 1916 році майстрами також було ви-
готовлено відзнаки, присвячені Гімназії іме-
7
Бойко-Гагарін А. Монети як кріплення до відзнак
Польської Республіки // Нумізматика і Фалеристика. № 1
(85). Київ, 2018. стор. 27.
8
Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w
medalierstwie polskim / M. Dubrowska. – Warszawa: «Zamek
krolewski w Warszawie». – S. 29, Nr. 31.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
ні Станіслава Сташица у Варшаві (Рис. 5),
І-ої місцевої ради у Варшаві (Рис. 6), відзна-
ку «Через Прагу»9 (Рис. 7). Також у майстер-
ні граверів виготовлено відзнаку одного із
перших утворень органів правопорядку у
Польщі – Цивільної гвардії (Рис. 8)10. Мож-
Рис. 1. Патріотична плакетка «Шляхом предків».
на відмітити, що знаки 1916 року несуть на
1915–1917 рр. Інв. № МДМ-1431-255.
своєму полі маленьку монограму «W-W», а
в перехідний період між кінцем 1916 року
та серединою 1917 року використовується
клеймо на звороті «WISNIEWSKI» разом із
скороченою монограмою.
Знак на честь страчених учасників
Польського повстання 1863 року11 (Рис. 9)
несе на полі як скорочену монограму, так і
клеймо на зворотній гладкій стороні, і є пе- Рис. 2. Патріотична відзнака «Юзеф Галлер». 1915–
рехідним між продукцією граверні 1916 та 1916 рр. Інв. № МДМ-1431-833.
1917 року.
Цікаву особливість має відзнака для
магазину «Ogonek» (Рис. 10), але нанесені на
знаку дати «1915–1916–1917..?» несуть в кін-
ці знак запитання, що може вказувати на те,
що знак могли виготовити ще у 1916 році,
не маючи при цьому гадки, чи буде існувати
магазин у 1917 році?
У першій половині 1917 року майстри Рис. 3. Патріотична відзнака «Ян Кілінський». 1915–
виготовили відзнаку на пошану загально- 1916 рр. Інв. № МДМ-1431-823.
державного збору коштів постраждалим ді-
тям «Wielka Kwesta Majowa»12 (Рис. 11). Вели-
кий травневий квест «Wielka Ogólnokrajowa
Kwesta Majowa «Ratujcie dzieci»» ознамену-
вав добровільний збір коштів на потреби І
світової війни, зумовлений необхідністю за-
хисту польської землі від агресії німців. У
колекції НМІУ наявні також два знаки гра-
верні Вікентія Вишневського, що несуть на
полі знаки виробника у вигляді літер «W-
W» та дати 1917. Тому патріотичний знак
Рис. 4. Відзнака в пам’ять про хлібні картки 1915–
9
Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic resource] 1916 років. № 22. Інв. № МДМ-1431-1016.
Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=20425, Au-
kcja 126, Pozycja 100; Ibid. Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum.
[Electronic resource] Access mode: www.desa.art.pl/index.php.
pozycja=8068, Aukcja 64, Pozycja 85;
10 Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe
1914-1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa,
2001. S. 210. Ibid. Бойко-Гагарін А.С. Символіка польських
правоохоронних органів 1915–1939 років в колекції НМІУ
// Materialy konferemcji “V Forum Numizmatyczne: Polska –
Wschod: Mennice i Banki. W 100. Rocznice utworzenia Polskiej
Krajowej Kasy Pozyczkowej». Auguwstow, 2017. S. 39–50.
11 Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w
medalierstwie polskim / M. Dubrowska. – Warszawa: «Zamek
-krolewski w Warszawie». – S. 28–29.
12
Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic resource]
Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=16416, Aukcja Рис. 5. Відзнака Гімназії імені Станіслава Сташица у
112, Pozycja 356; Варшаві. 1916 рік. Інв. № МДМ-1431-820.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 59
визвольної боротьби України у Празі та
Українського вільного університету у Пра-
зі (також зустрічається поширений у назві
«штамп» – Український буржуазний універ-
ситет у Празі). Музей визвольної боротьби
України у Празі існував з 1925 по 1948 ро-
ки. До зібрання НМІУ було передано уні-
кальну колекцію, зібрану у 1920–1930-ті ро-
ки, що нараховує близько 1700 пам’ятних
відзнак, які репрезентують події україн-
ської, польської, білоруської, австрійської
та російської історії, відображають полі-
тичні, релігійні6, соціальні та військові по-
дії кінця ХІХ – першої половини ХХ століт-
тя. Колектив музею визвольної боротьби
спрямовував вагомі зусилля на збір та збе-
реження пам’яток з історії Української Ре-
волюції 1917–1921 років. Колекція музею
до початку Другої світової війни нарахову-
вала більше 1 мільйона одиниць зберігання,
що знаходились у власній будівлі. Внаслі-
док бомбардування Праги військово-пові-
тряними силами США 14 лютого 1945 ро-
ку частина колекції була знищена та суттєво
пошкоджена. Пізніше вцілілі колекції були
вивезені до СРСР, а музей у Празі було роз-
формовано та зачинено. Показово, що всі
відзнаки із колекції фалеристики, отримані
НМІУ, були прийняті під одним загальним
інвентарним номером МДМ-1431 та умов-
но прозвані як «Празька колекція». Патріо-
тичні відзнаки майстерні Вікентія Вишнев-
ського можуть бути легко ідентифіковані за
нанесеними на них позначками виробника:
написом W.S.WISNIEWSKI, скороченої мо-
нограми WW, або клейм на зворотній сто-
роні знаків WISNIEWSKI.
Наявні в колекції НМІУ відзнаки май-
стерні Вікентія Вишневського та Граціяна
Віндиги можна умовно класифікувати як
патріотичні плакетки із сюжетами, присвя-
ченими відродженню Польщі у 1916 році, а
також присвячені видатним постатям істо-
рії визволення Польщі, Варшаві та її крає-
видам, хлібним карткам, тощо.
Найбільш ранньою патріотичною від-
знакою є плакетка «Шляхом предків»
(Рис.  1), що символічно зображає крилато-
6
Бойко-Гагарін А.С. Релігійні мотиви польських па-
тріотичних відзнак 1914–1939 рр. // Матеріали П’ятнадцятої
міжнародної наукової конференції «Церква – Наука – Сус-
пільство: питання взаємодії» (м. Київ, 29 травня – 3 червня).
Київ, 2017. стор. 181–183.
58
го гусара XVII століття та солдата із гвинтів-
кою, що демонструє продовження бороть-
би військом, сучасним граверу, повторяючи
шлях предків. На полі плакетки нанесено
емблему польського війська, а також дату
«1915» із знаком майстра «W.WISNIEWSKI».
Враховуючи те, що тип підпису у вигляді
ініціалів і прізвища повністю більш харак-
терний для групи знаків 1917 року, можна
припустити, що цей знак міг бути виготов-
лений пізніше 1915 року, позначаючи таким
чином, наприклад, утворення дивізії під ко-
мандуванням Юзефа Галлера, що воюва-
ла у боях із російською імперською армією
в Галичині. Командувачу ІІ-гою бригадою
Легіо­нів Польських – Юзефу Галлеру, май-
стром Вікентієм Вишневським також при-
свячено відзнаку із портретом та ім’ям пол-
ководця (Рис. 2). Враховуючи те, що вказану
дивізію, відому також як «Карпатська», бу-
ло створено у березні 1915 року, датування
знаку може бути встановлене не раніше цієї
дати. Цікавою особливістю знаку є виготов-
лення його із мідної монети номіналом 1 ко-
пійка, карбованій в Російській імперії у часи
правління імператора Миколи ІІ. Випадки
використання російських та німецьких мо-
нет ми раніше вже фіксували на відзнаках із
даної колекції7. Аналогічним чином (карбу-
вання із використанням в якості заготовки
російської копійки із подальшим лудінням)
виготовлена і пам’ятна відзнака, присвяче-
на Янові Кілінському, – польському пол-
ковнику, активному учаснику Варшавської
«інсурекції» 1794 року (Рис. 3). Російські ко-
пійки могли бути використані майстернею
через обмеження їх у обігу, або ж, в якості
відвертої демонстрації негативного відно-
шення до всього російського.
У 1916 році майстри Вікентій Вишнев-
ські та Граціян Віндига виготовили цілу се-
рію відзнак, дизайн яких повторював зобра-
ження споживчих карток (Рис. 4). Всі знаки
цієї серії виготовлено із білого недорогоцін-
ного металу з нанесенням емалі8.
У 1916 році майстрами також було ви-
готовлено відзнаки, присвячені Гімназії іме-
7
Бойко-Гагарін А. Монети як кріплення до відзнак
Польської Республіки // Нумізматика і Фалеристика. № 1
(85). Київ, 2018. стор. 27.
8
Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w
medalierstwie polskim / M. Dubrowska. – Warszawa: «Zamek
krolewski w Warszawie». – S. 29, Nr. 31.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
ні Станіслава Сташица у Варшаві (Рис. 5),
І-ої місцевої ради у Варшаві (Рис. 6), відзна-
ку «Через Прагу»9 (Рис. 7). Також у майстер-
ні граверів виготовлено відзнаку одного із
перших утворень органів правопорядку у
Польщі – Цивільної гвардії (Рис. 8)10. Мож-
Рис. 1. Патріотична плакетка «Шляхом предків».
на відмітити, що знаки 1916 року несуть на
1915–1917 рр. Інв. № МДМ-1431-255.
своєму полі маленьку монограму «W-W», а
в перехідний період між кінцем 1916 року
та серединою 1917 року використовується
клеймо на звороті «WISNIEWSKI» разом із
скороченою монограмою.
Знак на честь страчених учасників
Польського повстання 1863 року11 (Рис. 9)
несе на полі як скорочену монограму, так і
клеймо на зворотній гладкій стороні, і є пе- Рис. 2. Патріотична відзнака «Юзеф Галлер». 1915–
рехідним між продукцією граверні 1916 та 1916 рр. Інв. № МДМ-1431-833.
1917 року.
Цікаву особливість має відзнака для
магазину «Ogonek» (Рис. 10), але нанесені на
знаку дати «1915–1916–1917..?» несуть в кін-
ці знак запитання, що може вказувати на те,
що знак могли виготовити ще у 1916 році,
не маючи при цьому гадки, чи буде існувати
магазин у 1917 році?
У першій половині 1917 року майстри Рис. 3. Патріотична відзнака «Ян Кілінський». 1915–
виготовили відзнаку на пошану загально- 1916 рр. Інв. № МДМ-1431-823.
державного збору коштів постраждалим ді-
тям «Wielka Kwesta Majowa»12 (Рис. 11). Вели-
кий травневий квест «Wielka Ogólnokrajowa
Kwesta Majowa «Ratujcie dzieci»» ознамену-
вав добровільний збір коштів на потреби І
світової війни, зумовлений необхідністю за-
хисту польської землі від агресії німців. У
колекції НМІУ наявні також два знаки гра-
верні Вікентія Вишневського, що несуть на
полі знаки виробника у вигляді літер «W-
W» та дати 1917. Тому патріотичний знак
Рис. 4. Відзнака в пам’ять про хлібні картки 1915–
9
Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic resource] 1916 років. № 22. Інв. № МДМ-1431-1016.
Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=20425, Au-
kcja 126, Pozycja 100; Ibid. Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum.
[Electronic resource] Access mode: www.desa.art.pl/index.php.
pozycja=8068, Aukcja 64, Pozycja 85;
10 Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe
1914-1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa,
2001. S. 210. Ibid. Бойко-Гагарін А.С. Символіка польських
правоохоронних органів 1915–1939 років в колекції НМІУ
// Materialy konferemcji “V Forum Numizmatyczne: Polska –
Wschod: Mennice i Banki. W 100. Rocznice utworzenia Polskiej
Krajowej Kasy Pozyczkowej». Auguwstow, 2017. S. 39–50.
11 Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w
medalierstwie polskim / M. Dubrowska. – Warszawa: «Zamek
-krolewski w Warszawie». – S. 28–29.
12
Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic resource]
Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=16416, Aukcja Рис. 5. Відзнака Гімназії імені Станіслава Сташица у
112, Pozycja 356; Варшаві. 1916 рік. Інв. № МДМ-1431-820.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 59

Рис. 6. Відзнака І-ої місцевої ради у Варшаві.1916
рік. Інв. № МДМ-1431-213.
Рис. 7. Відзнака «Через Прагу». 1916 рік.
Інв. № МДМ-1431-1000.
Рис. 8. Відзнака Цивільної гвардії у м. Варшаві. 1916
рік. Інв. № МДМ-1431-152.
Рис. 9. Знак на честь страчених учасників
Польського повстання 1863 року. 1916–1917 рр.
Інв. № МДМ-1431-152.
Рис. 10. Знак магазину «Ogonek». Середина 1917
року. Інв. № МДМ-1431-1296.
Рис. 11. Знак загальнодержавного сбору коштів
постраждалим дітям «Wielka Kwesta Majowa».
Середина 1917 року. Інв. № МДМ-1431-226.
60
в честь 126-ої річниці Конституції в Поль-
щі13 (Рис. 12) може бути датований першою
половиною 1917 року. Святкування річни-
ці прийняття Конституції приурочене до 3
травня, що вказує на те, що знак був виго-
товлений незадовго до цієї дати.
У другій половині 1917 року на продук-
ції граверні знаком виробника слугує по-
значення у вигляді розгорнутої монограми
«W.WISNIEWSKI». В цей рік майстрами ви-
готовлено знаки, присвячені військовій те-
матиці та боям польського війська. Поба-
чили світ відзнаки, присвячені минулим
подіям – битві польських кавалеристів (ула-
нів) із російськими військами під Рокитне
(Рис. 13), що відбулась 13 червня 1915 року
в околицях села Рокитне в Новоселицькому
районі Чернівецькій області. 1 грудня 1916
року підрозділи Польських Уланів урочисто
увійшли до Варшави, чому присвячено па-
тріотичний знак, виготовлений, імовірно,
вже в першій половині 1917 року (Рис. 14)14.
На середину 1917 року світова війна
тривала вже третій рік, а впевнених надій
на її швидке завершення не було. Тому ана-
логічно відомим польським та австро-угор-
ським знакам до першої та другої річниць
війни, у майстерні Вікентія Вишневського
та Граціяна Віндиги було виготовлено від-
знаку на честь третього року Першої світо-
вої війни із позначенням дати її початку –
1 серпня 1914 року (Рис. 15).
1 вересня 1917 року судові функції по-
чали виконувати Польські Королівські су-
ди, що діяли від імені Польської Корони.
Відродження системи судочинства міні-
стром юстицій Станіславом Буковицьким
присвячено пам’ятну відзнаку15 (Рис. 16),
яку, імовірно, було виготовлено після про-
голошення утворення Судів Королівсько-
Польських, – у кінці 1917 року16.
13
Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w me-
dalierstwie polskim / M. Dubrowska. – Warszawa: «Zamek
-krolewski w Warszawie». – S. 28–29.
14
Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic reso-
urce]. Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=216,
Aukcja 99, Pozycja 60;
15
Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe 1914-
1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa, 2001.
S. 209.
16
Бойко-Гагарін А.С. Польські відзнаки королів-
ських суддів в колекції НМІУ. Studia i materialy. Forum
Numizmatyczne. № 3. Bialystok, 2019. S. 192–198.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
У 1917 році також було виготовле-
но знаки до початку польського шкільни-
цтва17 (Рис. 17), два знаки із відтворенням
подій легендарного започаткування міс-
та Варшави «WARSZAWA WAWELSKIEMU
GRODOWI», виконану у двох різних ме-
талах (Рис. 18), знак «Про братерство на-
родів  – про мир»18 (Рис. 19), а також знак Рис. 12. Знак в честь 126-ої річниці Конституції в
Польщі. Кінець 1916 року. Інв. № МДМ-1431-578.
із релігійним мотивом, звернення до Бога
в якому можна вбачати протест проти ні-
мецької окупації Польщі «Королево Поль-
ської корони, надай нам сили!»19 (Рис. 20).
Отже, щодо датування відзнак, ми мо-
жемо встановити, що знаки із позначенням
виробника у вигляді скороченої монограми Рис. 13. Знак в честь битви під Рокитне. 1917 рік.
«W-W» можуть бути датовані 1916 роком, Інв. № МДМ-1431-211.
знаки із клеймом на звороті «WISNIEWS-
KI» датуються кінцем 1916 – початком 1917
року, а із позначенням виробника у вигляді
розгорнутої монограми «W.WISNIEWSKI» –
серединою та кінцем 1917 року. Пізніших
знаків майстерні Вікентія Стефана Вишнев-
ського та Граціяна Віндиги нам не відомо. Рис. 14. Знак в честь урочистого входження
Польських Легіонів у Варшаву 1 грудня 1916 року.
Джерела 1917 рік. Інв. № МДМ-1431-1294.
1. Archiwum Główne Akt Dawnych (AGAD). Zespol 247
(Kancelaria General-Gubernatora Warszawskiego – KGGW),
Sygn. 1634 (Wisniewski Wincenty Stefan).
2. Железные деньги. Веченяя Газета. № 982. 19 февра-
ля. Киев, 1916. С. 2.
3. Немецкие деньги в Польше. Веченяя Газета.
№ 1212. 10 октября. Киев, 1916. С. 2.
Література
4. Boiko-Haharin A. Engraving workshop by Wincenty
Stefan Wisniewski and Gracjan Windyga in Warsaw: the Рис. 15. Знак в честь третього року Першої світової
beginning of activity and patriotic badges. (Abstract). The війни. Середина 1917 року. Інв. № МДМ-1431-224.
programme and abstracts of papers of the international
numismatic conference «Numismatica Centroeuropaea III»,
Bystrzyca Klodzka, 17–20.09.2018, Wroclaw, 2018. S. 12–15.
5. Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w
medalierstwie polskim / M. Dubrowska. Warszawa: «Zamek
-krolewski w Warszawie». S. 28–29.
6. Jastrzębski R. O stu latach sądu NajwyższegO (1917–
2017) // Palestra. № 4. 2017. S. 70.
7. Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe
1914-1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa,
2001. S. 209.
8. Бойко-Гагарін А.С. Відзнаки львівської бригади
льотчиків кулеметників у колекції Національного музею Рис. 16. Знак в честь утворення Судів Королівсько-
історії України. Вісник Львівського університету. Серія Польських. Кінець1917 року. Інв. № МДМ-1431-224.
17
Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe 1914-
1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa, 2001.
S. 210.
18
Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe 1914-
1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa, 2001.
S. 209.
19
Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w
Рис. 17. Знак в честь польського шкільництва. 1917
medalierstwie polskim / M. Dubrowska. Warszawa: «Zamek
krolewski w Warszawie». – S. 28–29. рік. Інв. № МДМ-1431-221.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 61

Рис. 6. Відзнака І-ої місцевої ради у Варшаві.1916
рік. Інв. № МДМ-1431-213.
Рис. 7. Відзнака «Через Прагу». 1916 рік.
Інв. № МДМ-1431-1000.
Рис. 8. Відзнака Цивільної гвардії у м. Варшаві. 1916
рік. Інв. № МДМ-1431-152.
Рис. 9. Знак на честь страчених учасників
Польського повстання 1863 року. 1916–1917 рр.
Інв. № МДМ-1431-152.
Рис. 10. Знак магазину «Ogonek». Середина 1917
року. Інв. № МДМ-1431-1296.
Рис. 11. Знак загальнодержавного сбору коштів
постраждалим дітям «Wielka Kwesta Majowa».
Середина 1917 року. Інв. № МДМ-1431-226.
60
в честь 126-ої річниці Конституції в Поль-
щі13 (Рис. 12) може бути датований першою
половиною 1917 року. Святкування річни-
ці прийняття Конституції приурочене до 3
травня, що вказує на те, що знак був виго-
товлений незадовго до цієї дати.
У другій половині 1917 року на продук-
ції граверні знаком виробника слугує по-
значення у вигляді розгорнутої монограми
«W.WISNIEWSKI». В цей рік майстрами ви-
готовлено знаки, присвячені військовій те-
матиці та боям польського війська. Поба-
чили світ відзнаки, присвячені минулим
подіям – битві польських кавалеристів (ула-
нів) із російськими військами під Рокитне
(Рис. 13), що відбулась 13 червня 1915 року
в околицях села Рокитне в Новоселицькому
районі Чернівецькій області. 1 грудня 1916
року підрозділи Польських Уланів урочисто
увійшли до Варшави, чому присвячено па-
тріотичний знак, виготовлений, імовірно,
вже в першій половині 1917 року (Рис. 14)14.
На середину 1917 року світова війна
тривала вже третій рік, а впевнених надій
на її швидке завершення не було. Тому ана-
логічно відомим польським та австро-угор-
ським знакам до першої та другої річниць
війни, у майстерні Вікентія Вишневського
та Граціяна Віндиги було виготовлено від-
знаку на честь третього року Першої світо-
вої війни із позначенням дати її початку –
1 серпня 1914 року (Рис. 15).
1 вересня 1917 року судові функції по-
чали виконувати Польські Королівські су-
ди, що діяли від імені Польської Корони.
Відродження системи судочинства міні-
стром юстицій Станіславом Буковицьким
присвячено пам’ятну відзнаку15 (Рис. 16),
яку, імовірно, було виготовлено після про-
голошення утворення Судів Королівсько-
Польських, – у кінці 1917 року16.
13
Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w me-
dalierstwie polskim / M. Dubrowska. – Warszawa: «Zamek
-krolewski w Warszawie». – S. 28–29.
14
Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic reso-
urce]. Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=216,
Aukcja 99, Pozycja 60;
15
Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe 1914-
1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa, 2001.
S. 209.
16
Бойко-Гагарін А.С. Польські відзнаки королів-
ських суддів в колекції НМІУ. Studia i materialy. Forum
Numizmatyczne. № 3. Bialystok, 2019. S. 192–198.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
У 1917 році також було виготовле-
но знаки до початку польського шкільни-
цтва17 (Рис. 17), два знаки із відтворенням
подій легендарного започаткування міс-
та Варшави «WARSZAWA WAWELSKIEMU
GRODOWI», виконану у двох різних ме-
талах (Рис. 18), знак «Про братерство на-
родів  – про мир»18 (Рис. 19), а також знак Рис. 12. Знак в честь 126-ої річниці Конституції в
Польщі. Кінець 1916 року. Інв. № МДМ-1431-578.
із релігійним мотивом, звернення до Бога
в якому можна вбачати протест проти ні-
мецької окупації Польщі «Королево Поль-
ської корони, надай нам сили!»19 (Рис. 20).
Отже, щодо датування відзнак, ми мо-
жемо встановити, що знаки із позначенням
виробника у вигляді скороченої монограми Рис. 13. Знак в честь битви під Рокитне. 1917 рік.
«W-W» можуть бути датовані 1916 роком, Інв. № МДМ-1431-211.
знаки із клеймом на звороті «WISNIEWS-
KI» датуються кінцем 1916 – початком 1917
року, а із позначенням виробника у вигляді
розгорнутої монограми «W.WISNIEWSKI» –
серединою та кінцем 1917 року. Пізніших
знаків майстерні Вікентія Стефана Вишнев-
ського та Граціяна Віндиги нам не відомо. Рис. 14. Знак в честь урочистого входження
Польських Легіонів у Варшаву 1 грудня 1916 року.
Джерела 1917 рік. Інв. № МДМ-1431-1294.
1. Archiwum Główne Akt Dawnych (AGAD). Zespol 247
(Kancelaria General-Gubernatora Warszawskiego – KGGW),
Sygn. 1634 (Wisniewski Wincenty Stefan).
2. Железные деньги. Веченяя Газета. № 982. 19 февра-
ля. Киев, 1916. С. 2.
3. Немецкие деньги в Польше. Веченяя Газета.
№ 1212. 10 октября. Киев, 1916. С. 2.
Література
4. Boiko-Haharin A. Engraving workshop by Wincenty
Stefan Wisniewski and Gracjan Windyga in Warsaw: the Рис. 15. Знак в честь третього року Першої світової
beginning of activity and patriotic badges. (Abstract). The війни. Середина 1917 року. Інв. № МДМ-1431-224.
programme and abstracts of papers of the international
numismatic conference «Numismatica Centroeuropaea III»,
Bystrzyca Klodzka, 17–20.09.2018, Wroclaw, 2018. S. 12–15.
5. Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w
medalierstwie polskim / M. Dubrowska. Warszawa: «Zamek
-krolewski w Warszawie». S. 28–29.
6. Jastrzębski R. O stu latach sądu NajwyższegO (1917–
2017) // Palestra. № 4. 2017. S. 70.
7. Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe
1914-1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa,
2001. S. 209.
8. Бойко-Гагарін А.С. Відзнаки львівської бригади
льотчиків кулеметників у колекції Національного музею Рис. 16. Знак в честь утворення Судів Королівсько-
історії України. Вісник Львівського університету. Серія Польських. Кінець1917 року. Інв. № МДМ-1431-224.
17
Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe 1914-
1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa, 2001.
S. 210.
18
Stela W. Polskie odznaki honorowe i pamiatkowe 1914-
1918&1918-1921 (wojny o granice panstwa). Warszawa, 2001.
S. 209.
19
Dubrowska M. Zamek krolewski w Warszawie w
Рис. 17. Знак в честь польського шкільництва. 1917
medalierstwie polskim / M. Dubrowska. Warszawa: «Zamek
krolewski w Warszawie». – S. 28–29. рік. Інв. № МДМ-1431-221.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 61

Рис. 18. Знак в честь легенди утворення Варшави.
1917 рік. Інв. № МДМ-1431-354, № МДМ-1431-355.
Рис. 19. Знак «Про братерство народів – про мир».
1917 рік. Інв. № МДМ-1431-19.
Рис. 20. Знак «Королево Польської корони, надай
нам сили!». 1917 рік. Інв. № МДМ-1431-254.
Меморіальна медаль Олекси Довбуша
62
істо­рична. Спеціальний випуск. На пошану професора Ро-
мана Шуста. Львів: «Простір-М», 2019. С. 157–161.
9. Бойко-Гагарін А.С. Відзнаки українських спортив-
них організації кінця ХІХ – початку ХХ ст. у колекції На-
ціонального музею історії України. Науковий вісник На-
ціонального музею історії України. Випуск 3. Київ, 2018.
С. 231–238.
10. Бойко-Гагарін А.С. Монети як кріплення до від-
знак Польської Республіки // Нумізматика і Фалеристика.
№ 1 (85). Київ, 2018. С. 27.
11. Бойко-Гагарін А.С. Польські відзнаки королів-
ських суддів в колекції НМІУ. Studia i materialy. Forum
Numizmatyczne. № 3. Bialystok, 2019. S. 192–198.
12. Бойко-Гагарін А.С. Релігійні мотиви поль-
ських патріотичних відзнак 1914–1939 рр. // Матеріали
П’ятнадцятої міжнародної наукової конференції «Церква –
Наука – Суспільство: питання взаємодії» (м. Київ, 29 трав-
ня – 3 червня). Київ, 2017. С. 181–183.
13. Бойко-Гагарін А.С. Символіка польських пра-
воохоронних органів 1915–1939 років в колекції НМІУ //
Materialy konferemcji «V Forum Numizmatyczne: Polska –
Wschod: Mennice i Banki. W 100. Rocznice utworzenia Polskiej
Krajowej Kasy Pozyczkowej». Auguwstow, 2017. S. 39–50.
14. Бойко-Гагарін А.С. Фалеристичні пам’ятки Пе-
ремишля в колекції Національного музею історії Украї-
ни. Науковий вісник Національного музею історії України.
Збірник наукових праць. Випуск 4. Київ, 2019. С. 277–298.
Електронні ресурси
15. Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic reso-
urce] Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=18998,
Aukcja 120, Pozycja 249;
16. Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic reso-
urce]. Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=216,
Aukcja 99, Pozycja 60;
17. Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic reso-
urce] Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=8068,
Aukcja 64, Pozycja 85;
Віталій Смородін (м. Львів)
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
У статті відомого дослідника і краєз-
навця Теофілія Максиськa «Доробок Львів-
ських художників у медальєрстві» (жур-
нал «Образотворче мистецтво» № 4  1975 р.
с. 22) згадується медаль присвячена Олексі
Довбушу, автором якої є Борисенко Вален-
тин Назарович (1929–1990) – український
скульптор, професор та ректор Львівського
інституту декоративно-прикладного мис-
тецтва, а згодом Київського художнього
інсти­т уту. Зображення медалі не наведено.
В 1971 році в пам’ять про Олексу Довбу-
ша в його рідному селі Печеніжин встано-
вили пам’ятний скульптурний знак (автор
В.Н. Борисенко) та відкрили музей опри-
шка. До цих подій і була створена меморі-
альна медаль «Олекса Довбуш. Печеніжин
1700–1971». Медаль виготовлена з бронзи,
діаметром 11 см.
Іван Гудима (м. Львів)
Пам’ятний значок на честь встановлення нагробка
на могилі Михайла Вербицького
7 грудня виповнилося 150 років від дня
смерті Михайла Вербицького (1815–1870),
українського композитора, автора мелодії
українського національного і державного
гімну України «Ще не вмерла Україна».
Похований о. Михайло Вербицький у
с. Млини, ґміна Радимно, Перемиського по-
віту, Підкарпатське воєводство (Польща)
поряд з церквою Покрови Пречистої Бого-
родиці, у якій він служив священиком (те-
пер, відреставрована, використовується як
храм місцевими римо-католиками ).
Тривалий час останній прихисток ком-
позитора перебував у занедбаному стані. Нагробок на могилі Михайла Вербицького1.
17 червня 1934 р. на могилі М. Вербицько-
го стараннями української сільської грома- 28  травня 1933 року на пам’ять про вста-
ди, студентського товариства «Боян» і львів- новлення нагробка на могилі Івана Франка.
ського хорового товариства «Бандурист» Про цю подію описано у Львівських Нуміз-
поставили кам’яний надгробок у формі ліри. матичних Записках (ч. 13 від 2016 року).
До цієї дати виготовили значок. Рік
перед тим подібний значок виготовили 1
https://uk.wikipedia.org/wiki/ Вербицький_Михайло_
Михайлович
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 63

Рис. 18. Знак в честь легенди утворення Варшави.
1917 рік. Інв. № МДМ-1431-354, № МДМ-1431-355.
Рис. 19. Знак «Про братерство народів – про мир».
1917 рік. Інв. № МДМ-1431-19.
Рис. 20. Знак «Королево Польської корони, надай
нам сили!». 1917 рік. Інв. № МДМ-1431-254.
Меморіальна медаль Олекси Довбуша
62
істо­рична. Спеціальний випуск. На пошану професора Ро-
мана Шуста. Львів: «Простір-М», 2019. С. 157–161.
9. Бойко-Гагарін А.С. Відзнаки українських спортив-
них організації кінця ХІХ – початку ХХ ст. у колекції На-
ціонального музею історії України. Науковий вісник На-
ціонального музею історії України. Випуск 3. Київ, 2018.
С. 231–238.
10. Бойко-Гагарін А.С. Монети як кріплення до від-
знак Польської Республіки // Нумізматика і Фалеристика.
№ 1 (85). Київ, 2018. С. 27.
11. Бойко-Гагарін А.С. Польські відзнаки королів-
ських суддів в колекції НМІУ. Studia i materialy. Forum
Numizmatyczne. № 3. Bialystok, 2019. S. 192–198.
12. Бойко-Гагарін А.С. Релігійні мотиви поль-
ських патріотичних відзнак 1914–1939 рр. // Матеріали
П’ятнадцятої міжнародної наукової конференції «Церква –
Наука – Суспільство: питання взаємодії» (м. Київ, 29 трав-
ня – 3 червня). Київ, 2017. С. 181–183.
13. Бойко-Гагарін А.С. Символіка польських пра-
воохоронних органів 1915–1939 років в колекції НМІУ //
Materialy konferemcji «V Forum Numizmatyczne: Polska –
Wschod: Mennice i Banki. W 100. Rocznice utworzenia Polskiej
Krajowej Kasy Pozyczkowej». Auguwstow, 2017. S. 39–50.
14. Бойко-Гагарін А.С. Фалеристичні пам’ятки Пе-
ремишля в колекції Національного музею історії Украї-
ни. Науковий вісник Національного музею історії України.
Збірник наукових праць. Випуск 4. Київ, 2019. С. 277–298.
Електронні ресурси
15. Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic reso-
urce] Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=18998,
Aukcja 120, Pozycja 249;
16. Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic reso-
urce]. Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=216,
Aukcja 99, Pozycja 60;
17. Dziela Sztuki I Artyki. Archiwum. [Electronic reso-
urce] Access mode: www.desa.art.pl/index.php.pozycja=8068,
Aukcja 64, Pozycja 85;
Віталій Смородін (м. Львів)
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
У статті відомого дослідника і краєз-
навця Теофілія Максиськa «Доробок Львів-
ських художників у медальєрстві» (жур-
нал «Образотворче мистецтво» № 4  1975 р.
с. 22) згадується медаль присвячена Олексі
Довбушу, автором якої є Борисенко Вален-
тин Назарович (1929–1990) – український
скульптор, професор та ректор Львівського
інституту декоративно-прикладного мис-
тецтва, а згодом Київського художнього
інсти­т уту. Зображення медалі не наведено.
В 1971 році в пам’ять про Олексу Довбу-
ша в його рідному селі Печеніжин встано-
вили пам’ятний скульптурний знак (автор
В.Н. Борисенко) та відкрили музей опри-
шка. До цих подій і була створена меморі-
альна медаль «Олекса Довбуш. Печеніжин
1700–1971». Медаль виготовлена з бронзи,
діаметром 11 см.
Іван Гудима (м. Львів)
Пам’ятний значок на честь встановлення нагробка
на могилі Михайла Вербицького
7 грудня виповнилося 150 років від дня
смерті Михайла Вербицького (1815–1870),
українського композитора, автора мелодії
українського національного і державного
гімну України «Ще не вмерла Україна».
Похований о. Михайло Вербицький у
с. Млини, ґміна Радимно, Перемиського по-
віту, Підкарпатське воєводство (Польща)
поряд з церквою Покрови Пречистої Бого-
родиці, у якій він служив священиком (те-
пер, відреставрована, використовується як
храм місцевими римо-католиками ).
Тривалий час останній прихисток ком-
позитора перебував у занедбаному стані. Нагробок на могилі Михайла Вербицького1.
17 червня 1934 р. на могилі М. Вербицько-
го стараннями української сільської грома- 28  травня 1933 року на пам’ять про вста-
ди, студентського товариства «Боян» і львів- новлення нагробка на могилі Івана Франка.
ського хорового товариства «Бандурист» Про цю подію описано у Львівських Нуміз-
поставили кам’яний надгробок у формі ліри. матичних Записках (ч. 13 від 2016 року).
До цієї дати виготовили значок. Рік
перед тим подібний значок виготовили 1
https://uk.wikipedia.org/wiki/ Вербицький_Михайло_
Михайлович
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 63
 Значок з нагробком Значок з нагробком на
на могилі Михайла могилі Івана Франка
Вербицького з колекції з колекції п. Андрія Пам’ятник Михайлу Вербицькому у Львові2.1
автора. Олійника-Захарківа.
2
https://zaxid.net/u_lvovi_urochisto_vidkrili_pamyatnik_
mihaylu_verbitskomu_n1377779

28 грудня 2015 року до 200-річчя з дня автор­ства скульпторів Андрія та Володи-

народження Михайла Вербицького, у Льво- мира Сухорських і архітектора Володимира
ві, в сквері на розі вулиць Бандери, Вербиць- Стасюка.
кого та Чупринки встановили пам’ятник

Микола Рудевич (м. Долина) Альбом нот Дениса Січинського Ноти пісні Дениса Січинського «Лічу в неволі»
(з колекції автора статті). (з колекції автора статті).
Пам’ятна поштова картка з творами Дениса Січинського

26  травня 2019 року виповнилося 110 гаю» (слова Т.Шевченка), духовної музики,
років від дня смерті Дениса Січинського зокрема літургій.
(1865–1898), українського композитора і Помер від раку горла 26 травня 1909 ро-
хорового диригента, автора музики до пісні- ку на 44-му році життя.
маршу «Не пора, не пора», одного з найпо-
пулярніших українських гімнів початку XX
століття на слова Івана Франка.
Денис Січинський закінчив Львівську
консерваторію у 1892 році. Але з музики
прожити було важко, тому він працював як
дрібний урядовець в намісництві у Льво-
ві, потім як вчитель музики в Коломиї, де
зорганізував чоловічий квартет, працював
диригентом хорів у Бережанах, Станісла-
ві, Перемишлі, заснував і був диригентом
львівського хору співацького товариства
«Боян» (засноване 1891 р.).
Автор опери «Роксоляна» (1908), кантат
«Дніпро реве», «Лічу в неволі», та «Минули
літа молодії» на слова Тараса Шевченка, со-
лоспівів «Пісне моя» та «Як почуєш вно-
чі край твойого вікна» на слова І. Франка, Пам’ятник Денису Січинському у центральному
«Із сліз моїх» (слова Г. Гейне), «Не співайте сквері Івано-Франківська1. Поштова картка з рекламою альбому нот Дениса Програма концерту з творами Дениса Січинського
Січинського (з колекції п. Андрія Олійника- в Івано-Франківську 23 травня 1943 року (з колекції
мені тої пісні» (слова Лесі Українки), «Чом,
https://uk.wikipedia.org/wiki/ Січинський_Денис_ Захарківа). Альбом з набором нот пропонували за автора статті)
чом, земле моя» (слова В. Лебедєвої), «У гаю,
1

Володимирович 6 корон, можна було придбати й окремі ноти.

64 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 65

 Значок з нагробком Значок з нагробком на
на могилі Михайла могилі Івана Франка
Вербицького з колекції з колекції п. Андрія Пам’ятник Михайлу Вербицькому у Львові2.1
автора. Олійника-Захарківа.
2
https://zaxid.net/u_lvovi_urochisto_vidkrili_pamyatnik_
mihaylu_verbitskomu_n1377779

28 грудня 2015 року до 200-річчя з дня автор­ства скульпторів Андрія та Володи-

народження Михайла Вербицького, у Льво- мира Сухорських і архітектора Володимира
ві, в сквері на розі вулиць Бандери, Вербиць- Стасюка.
кого та Чупринки встановили пам’ятник

Микола Рудевич (м. Долина) Альбом нот Дениса Січинського Ноти пісні Дениса Січинського «Лічу в неволі»
(з колекції автора статті). (з колекції автора статті).
Пам’ятна поштова картка з творами Дениса Січинського

26  травня 2019 року виповнилося 110 гаю» (слова Т.Шевченка), духовної музики,
років від дня смерті Дениса Січинського зокрема літургій.
(1865–1898), українського композитора і Помер від раку горла 26 травня 1909 ро-
хорового диригента, автора музики до пісні- ку на 44-му році життя.
маршу «Не пора, не пора», одного з найпо-
пулярніших українських гімнів початку XX
століття на слова Івана Франка.
Денис Січинський закінчив Львівську
консерваторію у 1892 році. Але з музики
прожити було важко, тому він працював як
дрібний урядовець в намісництві у Льво-
ві, потім як вчитель музики в Коломиї, де
зорганізував чоловічий квартет, працював
диригентом хорів у Бережанах, Станісла-
ві, Перемишлі, заснував і був диригентом
львівського хору співацького товариства
«Боян» (засноване 1891 р.).
Автор опери «Роксоляна» (1908), кантат
«Дніпро реве», «Лічу в неволі», та «Минули
літа молодії» на слова Тараса Шевченка, со-
лоспівів «Пісне моя» та «Як почуєш вно-
чі край твойого вікна» на слова І. Франка, Пам’ятник Денису Січинському у центральному
«Із сліз моїх» (слова Г. Гейне), «Не співайте сквері Івано-Франківська1. Поштова картка з рекламою альбому нот Дениса Програма концерту з творами Дениса Січинського
Січинського (з колекції п. Андрія Олійника- в Івано-Франківську 23 травня 1943 року (з колекції
мені тої пісні» (слова Лесі Українки), «Чом,
https://uk.wikipedia.org/wiki/ Січинський_Денис_ Захарківа). Альбом з набором нот пропонували за автора статті)
чом, земле моя» (слова В. Лебедєвої), «У гаю,
1

Володимирович 6 корон, можна було придбати й окремі ноти.

64 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 65

 Стефанія Деревацька (м. Щирець)

Поштова картка щирецької фірми «Альба»

Поштова картка щирецької фірми

«Альба» викликає багато асоціацій та спо-
гадів.
Історія акціонерного товариства
«Об’єднані фабрики мінерального промис-
лу «Альба» сягає вглиб століть. У 2020 ро-
ці фірмі виповнилося 150 років (заснована
у 1870 р.). Це одне з найстаріших промисло- Фото 4. Подання ф-ки «Альба» на отримання
вих об’єднань нашого краю. Його головна ба- кредиту у розмірі 60 тис. корон на розвиток
за знаходилася у м. Львові на вул. Фредри, 9. виробництва, зокрема на облаштування
монорельсової підвісної лінії для транспортування
Фірма володіла багатьма об’єктами породи з каменоломні до фабрики.
на теренах області та будівлями у Львові.
З опису майна фірми «Альба» у 1935 р. ви-
дно, що Щирецька фабрика була найпотуж- ції газу для промислового виробництва на
нішою серед інших закладів Об’єднаних фа- «Альбі» він зазначив, що окремо починають
брик мінерального промислу «Альба»: прокладати також газопроводи для опалю-
Гіпсова ф-ка і млин зерна у Щирці – Фото 2 і 3. Ескізи з щирецької каменоломні, вання житлових будинків2.
виконані Осипом Куриласом, художником родом із Фабрика постала на базі розвіданих по-
484 826 злотих Щирця.
Вапнова ф-ка в Пустомитах – 383  760 кладів гіпсового каменю у містечку Щирці
злотих (т. зв. дільниця «Загородки») і в поблизько-
ки на початку 30-тих років минулого сто- му селі Піски. В Пісках запаси гіпсового ка-
Вапнова ф-ка в Миколаєві – 214  310 річчя. Виглядає так, що з підведеним газом у
злотих меню були набагато більшими і його вико-
фабрики появилася можливість розширити ристовують для виробництва гіпсу дотепер.
Вапнова ф-ка в Городку – 33 900 злотих сферу послуг (до того на фабриці гіпс випа-
Слід теж зазначити, що всі інші фабри- Професор Львівської політехніки, інже-
лювали дровами). нер – геолог Т. Вісневський у 1917 році до-
ки фірми виробляли вапно, і тільки одна у Фото 1а і 1б. Картка щирецької фабрики «Альба». Додамо, що фабрика «Альба» була га-
Щирці – гіпс. сліджував щирецьке родовище. Він повідо-
зифікована у 1931 році. Тоді прокладали га- мив, що товщина покладів гіпсового каменю
У звіті за 1916 р. зазначено, що «Аль- Поштова картка з бланком фірми ціка- зопровід Дашава – Львів і до нього «по до-
ба» – фабрика у Щирці – є найбільшим ви- у Пісках є різною, як за товщиною пластів –
ва вдвічі. Дотепер взагалі не вдавалося зна- розі» підключали різні населені пункти і
робником гіпсу у Східній Галичині (понад від 5 до 25 метрів, так і за якістю – від зміша-
йти карток цієї фабрики будівельних мате- підприємства. Підтвердженням цьому мо-
1200 вагонів продукції на рік) і успішно ного каменю до чистого алебастрового гіп-
ріалів, а тут на додаток ще й стандартний же служити лист від 24.02.1934 р. (збері­
конкурує з угорськими фабриками, які за- су, і впевнено заявив, що родовище може
текст-нагадування про сплату залеглих ко- гається у Державному архіві Львівської об-
повнюють край своєю продукцією. забезпечити фабрику сировиною надовго3.
штів, але не за відпущений гіпс – основний ласті), у якому Львівські електричні заклади
Фірма освоїла виготовлення трьох ви- В наші часи цікаві екскурсії в щирець-
продукт щирецької фабрики «Альба» – а за пояснювали зволікання з електрифікацією
дів гіпсу: будівельного (штукатурного), ме- кий кар’єр проводить Альбертина Бучин-
помол збіжжя. Диверсифікація виробни- Щирця тим, що «тут вони можуть розра-
дичного і найтоншого – модельного (скуль- ська, – директор мінералогічного музею
цтва (помол зерна) допомагала отримати ховувати лише на побутових споживачів,
птурного). Крім того, у рекламі вказано про ЛНУ ім. Івана Франка.
додатковий постійний прибуток і була ви- бо промисловість змонополізував газопровід
гіпс «nawozowy» (можливо, як міндобриво Після анексії Західної України радян-
гідною фабриці, що використовувала багато природного газу з Дашави»1.
для кислих грунтів?). ською армією в 1939 році акціонерне това-
газу для основного виробництва. Підключення Щирця до основного га-
У 1923 році на фабрику завели відга- риство «Об’єднані фабрики мінерального
У стандартному тексті в поштовій карт- зопроводу виконала фірма «Газоліна». Її
луження від поблизької залізничної колії промислу «Альба» припинило своє існуван-
ці внесено орієнтовні роки заборгованості, власник, відомий інженер-хімік Мар’ян Вє-
Львів – Стрий, що відразу дозволило збіль- ня. Щирецьку гіпсову фабрику націоналізу-
які чиновники «Альби» заповнювали для лєжинський, був співзасновником низки
шити продаж продукції. Гіпс з фабрики, вали.
кожного конкретного випадку. Дата надру- фірм, одна з яких розташовувалася на вул.
крім покупцям у Львівському воєводстві, У 1998 році фірма «Альба» відродилася.
кована в бланку типографським способом Фредри, 9 у Львові, в тому самому будинку,
відгружали тоді до Рівного, Бродів, Сарн і У Щирці, поряд з гіпсовою фабрикою, збу-
«193_», вимагала доповнення властивим ро- що й «Альба». В технічному описі інсталя-
навіть до Аугустова (північ Польщі). дували сучасне виробництво – одне з про-
ком і свідчить, що фірма замовила такі блан-
1
ДАЛО Фонд 1, Опис 18, Справа 2214. 2
ЦДІАуЛ Фонд 634, Опис 1, Справа 5.
3
ЦДІАуЛ Фонд 191, Опис 3, Справа 60.

66 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 67

 Стефанія Деревацька (м. Щирець)

Поштова картка щирецької фірми «Альба»

Поштова картка щирецької фірми

«Альба» викликає багато асоціацій та спо-
гадів.
Історія акціонерного товариства
«Об’єднані фабрики мінерального промис-
лу «Альба» сягає вглиб століть. У 2020 ро-
ці фірмі виповнилося 150 років (заснована
у 1870 р.). Це одне з найстаріших промисло- Фото 4. Подання ф-ки «Альба» на отримання
вих об’єднань нашого краю. Його головна ба- кредиту у розмірі 60 тис. корон на розвиток
за знаходилася у м. Львові на вул. Фредри, 9. виробництва, зокрема на облаштування
монорельсової підвісної лінії для транспортування
Фірма володіла багатьма об’єктами породи з каменоломні до фабрики.
на теренах області та будівлями у Львові.
З опису майна фірми «Альба» у 1935 р. ви-
дно, що Щирецька фабрика була найпотуж- ції газу для промислового виробництва на
нішою серед інших закладів Об’єднаних фа- «Альбі» він зазначив, що окремо починають
брик мінерального промислу «Альба»: прокладати також газопроводи для опалю-
Гіпсова ф-ка і млин зерна у Щирці – Фото 2 і 3. Ескізи з щирецької каменоломні, вання житлових будинків2.
виконані Осипом Куриласом, художником родом із Фабрика постала на базі розвіданих по-
484 826 злотих Щирця.
Вапнова ф-ка в Пустомитах – 383  760 кладів гіпсового каменю у містечку Щирці
злотих (т. зв. дільниця «Загородки») і в поблизько-
ки на початку 30-тих років минулого сто- му селі Піски. В Пісках запаси гіпсового ка-
Вапнова ф-ка в Миколаєві – 214  310 річчя. Виглядає так, що з підведеним газом у
злотих меню були набагато більшими і його вико-
фабрики появилася можливість розширити ристовують для виробництва гіпсу дотепер.
Вапнова ф-ка в Городку – 33 900 злотих сферу послуг (до того на фабриці гіпс випа-
Слід теж зазначити, що всі інші фабри- Професор Львівської політехніки, інже-
лювали дровами). нер – геолог Т. Вісневський у 1917 році до-
ки фірми виробляли вапно, і тільки одна у Фото 1а і 1б. Картка щирецької фабрики «Альба». Додамо, що фабрика «Альба» була га-
Щирці – гіпс. сліджував щирецьке родовище. Він повідо-
зифікована у 1931 році. Тоді прокладали га- мив, що товщина покладів гіпсового каменю
У звіті за 1916 р. зазначено, що «Аль- Поштова картка з бланком фірми ціка- зопровід Дашава – Львів і до нього «по до-
ба» – фабрика у Щирці – є найбільшим ви- у Пісках є різною, як за товщиною пластів –
ва вдвічі. Дотепер взагалі не вдавалося зна- розі» підключали різні населені пункти і
робником гіпсу у Східній Галичині (понад від 5 до 25 метрів, так і за якістю – від зміша-
йти карток цієї фабрики будівельних мате- підприємства. Підтвердженням цьому мо-
1200 вагонів продукції на рік) і успішно ного каменю до чистого алебастрового гіп-
ріалів, а тут на додаток ще й стандартний же служити лист від 24.02.1934 р. (збері­
конкурує з угорськими фабриками, які за- су, і впевнено заявив, що родовище може
текст-нагадування про сплату залеглих ко- гається у Державному архіві Львівської об-
повнюють край своєю продукцією. забезпечити фабрику сировиною надовго3.
штів, але не за відпущений гіпс – основний ласті), у якому Львівські електричні заклади
Фірма освоїла виготовлення трьох ви- В наші часи цікаві екскурсії в щирець-
продукт щирецької фабрики «Альба» – а за пояснювали зволікання з електрифікацією
дів гіпсу: будівельного (штукатурного), ме- кий кар’єр проводить Альбертина Бучин-
помол збіжжя. Диверсифікація виробни- Щирця тим, що «тут вони можуть розра-
дичного і найтоншого – модельного (скуль- ська, – директор мінералогічного музею
цтва (помол зерна) допомагала отримати ховувати лише на побутових споживачів,
птурного). Крім того, у рекламі вказано про ЛНУ ім. Івана Франка.
додатковий постійний прибуток і була ви- бо промисловість змонополізував газопровід
гіпс «nawozowy» (можливо, як міндобриво Після анексії Західної України радян-
гідною фабриці, що використовувала багато природного газу з Дашави»1.
для кислих грунтів?). ською армією в 1939 році акціонерне това-
газу для основного виробництва. Підключення Щирця до основного га-
У 1923 році на фабрику завели відга- риство «Об’єднані фабрики мінерального
У стандартному тексті в поштовій карт- зопроводу виконала фірма «Газоліна». Її
луження від поблизької залізничної колії промислу «Альба» припинило своє існуван-
ці внесено орієнтовні роки заборгованості, власник, відомий інженер-хімік Мар’ян Вє-
Львів – Стрий, що відразу дозволило збіль- ня. Щирецьку гіпсову фабрику націоналізу-
які чиновники «Альби» заповнювали для лєжинський, був співзасновником низки
шити продаж продукції. Гіпс з фабрики, вали.
кожного конкретного випадку. Дата надру- фірм, одна з яких розташовувалася на вул.
крім покупцям у Львівському воєводстві, У 1998 році фірма «Альба» відродилася.
кована в бланку типографським способом Фредри, 9 у Львові, в тому самому будинку,
відгружали тоді до Рівного, Бродів, Сарн і У Щирці, поряд з гіпсовою фабрикою, збу-
«193_», вимагала доповнення властивим ро- що й «Альба». В технічному описі інсталя-
навіть до Аугустова (північ Польщі). дували сучасне виробництво – одне з про-
ком і свідчить, що фірма замовила такі блан-
1
ДАЛО Фонд 1, Опис 18, Справа 2214. 2
ЦДІАуЛ Фонд 634, Опис 1, Справа 5.
3
ЦДІАуЛ Фонд 191, Опис 3, Справа 60.

66 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 67

 Вадим Попов (м. Львів)

Давні фотографії бориславських нафтопромислів

Нафту на Прикарпатті використовува-

ли з XVI – початку XVII ст. Бориславське
нафтогазове родовище почали інтенсивно
розробляти у 1854 р. У 1855–65 рр. вартість
щорічного видобутку нафти та озокериту в
Галичині оцінювалася в 15 млн золотих. У
1870 р. видобуток нафти у Бориславі досяг
10,6 тис. т. Тут діяло бл. 800 дрібних підпри-
ємств, на яких працювало майже 10 тис. ро-
бітників1.
Фото 5 і 6. Гіпсовий камінь з Щирецького і Пісківського кар’єрів. Тут залягають горизонти білого алебастру, Бориславське родовище озокериту (від-
шаблевидного гіпсу, селеніту, є прожилки сірки. Поклади мають склепіннєву структуру – результат крите 1853 р. львівським промисловцем Ро-
замерзання води між пластами На фото – дослідник щирецького гіпсового каменю д.т.н. Володимир бертом Домсом) – одне з найбільших у сві- 1. Вулиці Борислава.
Білецький, голова Донецького відділення НТШ. ті за запасами та рівнем видобутку. У другій
половині XIX  ст. бориславський озокерит
відних виробників сухих будівельних сумі- у Щирці. Фірма закуповує гіпс у місцево- використано для ізоляції першого трансат-
шей на ринку будматеріалів України. Фірма го щирецького гіпсового заводу, що безпе- лантичного телеграфного кабелю між Єв-
взяла назву «Альба», як продовження слав- рервно працює упродовж всіх 150 років на ропою і США. Промислова розробка бо-
них традицій колишніх Об’єднаних фабрик тому самому місці. Фактично фірма «Альба» риславського нафтового родовища досягла
мінерального промислу і теж у формі акціо- вдихнула нове життя у майже завмерле ви- апогею у 1909 році (становила 5% світового
нерного товариства. робництво гіпсу у Щирці. видобутку нафти)2.
Проте тепер її головна база знаходить- Разом з нафтою зі сверловин виходив
ся не у Львові, як колись, а безпосередньо попутний газ. Мало того, що цей газ про-
падав намарно, він ще й спричиняв знач-
ну загазованість. Власники сверловин
встановлювали навіть високі комини для
його відведення. Саме вибух попутного газу
призвів до гігантської пожежі, коли у 1908
році багато тижнів палала найбільша борис-
лавська серловина – «Oil City». У 1913 році в
Бориславі заснували фірму «Gaz Ziemny», а
з наступного року ця спілка збудувала в Бо-
риславі власну фабрику «Gazolina Sp.z o.o.»
з переробки газу на рідку фракцію – назва-
ну газолін – «легкий бензин 0,660 американ-
ського зразка. Наш газолін - продукт новий і
невідомий у Європі, на початку не користу-
вався попитом. Але тепер ми навіть не мо-
жемо забезпечити всіх замовлень». (Зі звіту 2, 3, 4. «Ріпники» з добутою нафтою (у Бориславі
фірми «Gaz Ziemny» за 1916 рік). А у 1922 нафту називали «ропою»). Вони або відрами, або
льняними віхтями витягували нафту з копалень.
Віхті добре видно в руках на фото 4 у малолітніх
робітників.
1
https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_нафтових_
промислів_Борислава.
2
https://chotkij-borislav7.webnode.com.ua/l/istoriya-
Фото 7. Нова фабрика «Альба» у Щирці. ridnogo-mista/.

68 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 69

 Вадим Попов (м. Львів)

Давні фотографії бориславських нафтопромислів

Нафту на Прикарпатті використовува-

ли з XVI – початку XVII ст. Бориславське
нафтогазове родовище почали інтенсивно
розробляти у 1854 р. У 1855–65 рр. вартість
щорічного видобутку нафти та озокериту в
Галичині оцінювалася в 15 млн золотих. У
1870 р. видобуток нафти у Бориславі досяг
10,6 тис. т. Тут діяло бл. 800 дрібних підпри-
ємств, на яких працювало майже 10 тис. ро-
бітників1.
Фото 5 і 6. Гіпсовий камінь з Щирецького і Пісківського кар’єрів. Тут залягають горизонти білого алебастру, Бориславське родовище озокериту (від-
шаблевидного гіпсу, селеніту, є прожилки сірки. Поклади мають склепіннєву структуру – результат крите 1853 р. львівським промисловцем Ро-
замерзання води між пластами На фото – дослідник щирецького гіпсового каменю д.т.н. Володимир бертом Домсом) – одне з найбільших у сві- 1. Вулиці Борислава.
Білецький, голова Донецького відділення НТШ. ті за запасами та рівнем видобутку. У другій
половині XIX  ст. бориславський озокерит
відних виробників сухих будівельних сумі- у Щирці. Фірма закуповує гіпс у місцево- використано для ізоляції першого трансат-
шей на ринку будматеріалів України. Фірма го щирецького гіпсового заводу, що безпе- лантичного телеграфного кабелю між Єв-
взяла назву «Альба», як продовження слав- рервно працює упродовж всіх 150 років на ропою і США. Промислова розробка бо-
них традицій колишніх Об’єднаних фабрик тому самому місці. Фактично фірма «Альба» риславського нафтового родовища досягла
мінерального промислу і теж у формі акціо- вдихнула нове життя у майже завмерле ви- апогею у 1909 році (становила 5% світового
нерного товариства. робництво гіпсу у Щирці. видобутку нафти)2.
Проте тепер її головна база знаходить- Разом з нафтою зі сверловин виходив
ся не у Львові, як колись, а безпосередньо попутний газ. Мало того, що цей газ про-
падав намарно, він ще й спричиняв знач-
ну загазованість. Власники сверловин
встановлювали навіть високі комини для
його відведення. Саме вибух попутного газу
призвів до гігантської пожежі, коли у 1908
році багато тижнів палала найбільша борис-
лавська серловина – «Oil City». У 1913 році в
Бориславі заснували фірму «Gaz Ziemny», а
з наступного року ця спілка збудувала в Бо-
риславі власну фабрику «Gazolina Sp.z o.o.»
з переробки газу на рідку фракцію – назва-
ну газолін – «легкий бензин 0,660 американ-
ського зразка. Наш газолін - продукт новий і
невідомий у Європі, на початку не користу-
вався попитом. Але тепер ми навіть не мо-
жемо забезпечити всіх замовлень». (Зі звіту 2, 3, 4. «Ріпники» з добутою нафтою (у Бориславі
фірми «Gaz Ziemny» за 1916 рік). А у 1922 нафту називали «ропою»). Вони або відрами, або
льняними віхтями витягували нафту з копалень.
Віхті добре видно в руках на фото 4 у малолітніх
робітників.
1
https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_нафтових_
промислів_Борислава.
2
https://chotkij-borislav7.webnode.com.ua/l/istoriya-
Фото 7. Нова фабрика «Альба» у Щирці. ridnogo-mista/.

68 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 69

 5, 6. Транспортування нафти на нафтопереробний завод у Дрогобичі. 11, 13. Робітники.

7. Нафтова
сверловина.

12. Робітники. 14. Спільна фотографія робітників і урядовців.

році в Бориславі збудували велику електро-
станцію, що працювала на попутному газі3.
Мені випадково вдалося знайти негати-
ви світлин з історії нафтопромислу у Борис-
лаві – 11 шт. на склі і 6 шт. на плівці. З них
постають важкі бориславські будні, працю-
вали навіть діти. На фото видно малих «ли-
баків», котрі вручну за допомогою віхтя, зро-
бленого з кінського волоса чи цупкої трави,
добували або як тоді казали «либали» чор-
ну масляну рідину (мачали віхоть в лунки),
а потім руками стягували її в кібель і на пле-
чах відносили в рафінерню, за що їм платили
гроші 4. Іван Франко писав: «Либаками зва-
лися давніше в Бориславі ті, що при помочі
кінських хвостів згортали з поверхності во-
ди, калюж та джерел бориславських висту-
паючу на них кип’ячку (т.є. занечищений олій
земний) і продавали її на смарилово до возів».

3
Kryżaniwskyj A. Lwów elektryczny. Wrocław – 2020r. 8, 9, 10. Види Борислава у різних роках. На фото 10 є 15, 16. Промислова еліта. На фото 16 для них зробили спеціальний настил з дощок – вулиці тодішнього
4
https://skhidnytsia-rada.gov.ua/2019/03/21/istoriko- прізвище фотографа з датою: W. RUSS. 1926. Борислава були суцільним місивом з багна і нафти.
krayeznavchij-muzej-m-borislav/

70 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 71

 5, 6. Транспортування нафти на нафтопереробний завод у Дрогобичі. 11, 13. Робітники.

7. Нафтова
сверловина.

12. Робітники. 14. Спільна фотографія робітників і урядовців.

році в Бориславі збудували велику електро-
станцію, що працювала на попутному газі3.
Мені випадково вдалося знайти негати-
ви світлин з історії нафтопромислу у Борис-
лаві – 11 шт. на склі і 6 шт. на плівці. З них
постають важкі бориславські будні, працю-
вали навіть діти. На фото видно малих «ли-
баків», котрі вручну за допомогою віхтя, зро-
бленого з кінського волоса чи цупкої трави,
добували або як тоді казали «либали» чор-
ну масляну рідину (мачали віхоть в лунки),
а потім руками стягували її в кібель і на пле-
чах відносили в рафінерню, за що їм платили
гроші 4. Іван Франко писав: «Либаками зва-
лися давніше в Бориславі ті, що при помочі
кінських хвостів згортали з поверхності во-
ди, калюж та джерел бориславських висту-
паючу на них кип’ячку (т.є. занечищений олій
земний) і продавали її на смарилово до возів».

3
Kryżaniwskyj A. Lwów elektryczny. Wrocław – 2020r. 8, 9, 10. Види Борислава у різних роках. На фото 10 є 15, 16. Промислова еліта. На фото 16 для них зробили спеціальний настил з дощок – вулиці тодішнього
4
https://skhidnytsia-rada.gov.ua/2019/03/21/istoriko- прізвище фотографа з датою: W. RUSS. 1926. Борислава були суцільним місивом з багна і нафти.
krayeznavchij-muzej-m-borislav/

70 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 71


Некрологи
Спогади про Нечитайла Валерія Володимировича
(1963–2020)
15 січня 2020 року відійшов у ві-
чність відомий нумізмат, кандидат істо-
ричних наук Валерій Володимирович Не-
читайло. Суттєвий внесок він зробив не
лише в нумізматику, а й у сфрагістику та
ставропігію.
Народився 18 липня 1963 року в міс-
ті Шепетівка Хмельницької області в Укра-
їні в родині державних службовців, що
ведуть свій рід з двох козацьких родів –
Нечитайлів та Козачуків. Вже в шкільні ро-
ки у Валерія проявлявся активний інтер-
ес до предметів минулих епох – перший
досвід створення колекції, яку, як він сам
згадував, в дитинстві поповнював за ра-
хунок кишенькових грошей, зекономле-
них на шкільних обідах. Це не дивина для
людини, вже тоді готової присвятити ви-
вченню старожитностей все своє життя.
Вищу освіту здобув у Військовому інститу-
ті Міністерства оборони СРСР в Москві, за-
кінчивши юридичний факультет. З 1987 по
1989 рік працював у військовій прокурату-
рі в місті Актобе в Казахстані, а в 1989–1991
переведений в Душанбе, Таджикистан. З
відновленням незалежності України повер-
нувся до Києва, займаючись приватною ад-
вокатською діяльністю.
У 2000-х роках був Головою Київсько-
го міського клубу «Нумізмат». У 2010 ро-
ці на честь 30-річного ювілею київського
клубу «Нумізмат» організував і провів пер-
ший ювілейний нумізматичний аукціон.
Наукова спадщина В. Нечитайло становить
безліч нумізматичних каталогів, які стали
опорним матеріалом для багатьох колекціо­
нерів. Серед нумізматів чимало і тих, хто
почав займатися колекціонуванням, вперше
познайомившись з роботами Валерія Воло-
димировича.
Валерій Нечитайло був людиною най-
сміливіших ідей – частиною його науко-
вих пошуків був пошук доказів карбуван-
ня українськими козацькими гетьманами
72
Нумізматична конференція у Львові в 2004 році. На
фото: Валерій Нечитайло, Юрій Гудима, проф. др.
Станіслав Суходольський.
власної монети, дискусія про яку почалася
ще на початку ХХ століття. У процесі ви-
вчення нових скарбів, які стали відомими в
результаті аматорських пошуків, дослідни-
ку вдалося виявити безліч раніше неопублі-
кованих і невідомих нумізматам різновидів
монет найрізноманітніших часів, від епо-
хи Античності до Нового часу. Досліджую-
чи монети, Валерій завжди надавав значен-
ня навіть найрібнішим деталям, ретельно
вдивляючись в лупу, кожен раз намагався
знайти щось нове. Відкритий і щирий у на-
уковому пошуку, завжди готовий до співп-
раці, Валерій охоче ділився матеріалами зі
свого зібрання, в дискусії про нові ідеї ні-
коли не відчував втоми. Зображення безлічі
предметів старовини з його колекції потра-
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
пили в найрізноманітніші нумізматичні ка-
талоги і публікації1.
Крім професійної наукової діяльності
Валерій Нечитайло займався і популяриза-
цією української історії в ЗМІ, виступаючи
гостем і інтерв’юером на радіо, телебаченні,
спілкуючись з представниками преси.
У сімейному житті Валерій був щасли-
вим батьком 5 дітей: дочок Ольги, Тетяни,
Юлії, а також синів Назара і Михайла.
У 2019 році Валерій Нечитайло за-
хистив кандидатську дисертацію на тему
«Грошовий обіг на території Гетьманщини
(1648–1764 рр.)» і отримав науковий ступінь
кандидата історичних наук за спеціальніс-
тю «Історіографія, джерелознавство та спе-
ціальні історичні дисципліни». Науковим
керівником Валерія Нечитайло був доктор
історичних наук, професор Василь Орлик.
Офіційним опонентом на захисті був доктор
історичних наук, професор Інституту істо-
рії НАН України О. Гуржій. З його відгуку:
«Схвалення заслуговує вдала (патріотична)
спроба В.В. Нечитайла довести, що за іні-
ціативи та за розпорядженням українських
гетьманів гіпотетично відбувався процес
карбування власної монети. Для вдалого ви-
раження власної розробленої з цього приводу
позиції автором проаналізовано не лише ма-
теріали державних та приватних колекцій
в Україні, а й звіти і публікації щодо резуль-
татів археологічних пошуків на місцях битв
козаків та поселень, що дійсно могло б дати
нам відповідь на питання - чи карбувалася в
Україні власна монета. Незважаючи на від-
сутність таких монет і той факт, що по-
передніми дослідниками в цьому напрямі ма-
ло що зроблено, Валерій Володимирович все
ж «спровокував» доцільність подальшого по-
шуку гетьманських монет».
Валерій Нечитайло автор 12 статей у
нумізматичних виданнях України і Польщі,
а також 16 каталогів з нумізматики і сфра-
гістики. Ці каталоги охоплюють період від
античності до середньовіччя та нового часу
і заслуговують на поіменний перелік:
Опубліковані каталоги.
1. Нечитайло В.В. Мини-каталог польско-литовских
монет, обращавшихся на территории Украины в XIV–XVIII
1
Бойко-Гагарін А.С. На спомин про Валерія Нечи-
тайла – нумізмата, романтика, людину найсміливіших ідей.
Нумізматика і фалеристика. № 1. Київ, 2020. стор. 29–30.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Захист кандидатської дисертації у 2019 році.
вв. Нумізматика і фалеристка. № 2. Київ, 1997. стор. 9–17.
Там же № 3. 1997. С. 11–22., Там же № 4., 1997. стор. 9-10.
2. Нечитайло В.В. Каталог античных монет Ольвии
VI в.до н.э. – ІІІ в.н.э. Первым ольвийским монетам – «ас-
сам» 2500 лет. Киев, 2000. 123 с.
3. Нечитайло В.В. Каталог християнських нагрудних
виробів мистецтва періоду Київської Русі (Х–XIII ст.). Ки-
їв: Максим, 2000. - 94 с.
4. Нечитайло В.В., Михайлов С.Л. Каталог античных
монет Скифии, Березани, Никония, Тиры, Керкинитиды.
Киев, 2000. 80 с.
5. Кайль В.А., Нечитайло В.В. Каталог нательных
христианских крестов, подвесок и накладок с изображени-
ем креста периода Киевской Руси X–XIII вв. Киев: Максим,
2006. – 190 с.
6. Нечитайло В.В., Нечитайло А.В. Каталог энколпио­
нов Древней Руси XI–XIV ст. Киев, 2009. 132 с.
7. Нечитайло В.В. Каталог монет Древнерусского го-
сударства ІІІ–ХІІІ века. Киев, 2011. 79 с.
8. Нечитайло В.В. Каталог монет України періоду ко-
заччини XV–XVIII ст. Київ: Київська книжково-журнальна
фабрика, 2011. 60 с.
9. Нечитайло В.В. Каталог серебряных статеров Бос-
порского царства ІІІ века н.э. Киев, 2011. 63 с.
10. Нечитайло В.В. Каталог древнерусских печатей
Х–ХІІІ веков. Том 1. Древнерусские печати Великих князей
Киевских и Митрополитов Руси. Киев, 2012.
11. Нечитайло В.В. Каталог монет крымского хана
Шахин-Гирея. Киев, 2012. 44 с.
12. Нечитайло В.В. Каталог бронзовых статеров Бос-
порского царства ІІІ–IV веков н.э. Киев, 2013. 45с.
13. Нечитайло В.В. Каталог древнерусских печатей
Х–ХІІІ веков. Том 2. Печати князей Русских, посадников,
эпископов, должностных лиц. Киев, 2013.
14. Нечитайло В.В. Каталог подільських, молдав-
ських і валахських монет, що були в обігу на Україні у XIV–
XVII ст. Київ, 2014. 112 с.
15. Нечитайло В.В., Замеховський Є.І. Каталог мо-
нет XVII ст. 1/24 талера, карбованих у Речі Посполитій і на
пов’язаних з нею територіях. Київ: Huss, 2016. 192 с.
16. Нечитайло В.В., Єрмаченко І.Г., Замеховський Є.І.
Каталог трояків та шостаків Сигізмунда ІІІ Вази (1618–
1627 рр.). Київ: ЮСТОН, 2018. 47 с.
Вічна йому пам’ять!
Андрій Бойко-Гагарін (м. Київ)
73

Некрологи
Спогади про Нечитайла Валерія Володимировича
(1963–2020)
15 січня 2020 року відійшов у ві-
чність відомий нумізмат, кандидат істо-
ричних наук Валерій Володимирович Не-
читайло. Суттєвий внесок він зробив не
лише в нумізматику, а й у сфрагістику та
ставропігію.
Народився 18 липня 1963 року в міс-
ті Шепетівка Хмельницької області в Укра-
їні в родині державних службовців, що
ведуть свій рід з двох козацьких родів –
Нечитайлів та Козачуків. Вже в шкільні ро-
ки у Валерія проявлявся активний інтер-
ес до предметів минулих епох – перший
досвід створення колекції, яку, як він сам
згадував, в дитинстві поповнював за ра-
хунок кишенькових грошей, зекономле-
них на шкільних обідах. Це не дивина для
людини, вже тоді готової присвятити ви-
вченню старожитностей все своє життя.
Вищу освіту здобув у Військовому інститу-
ті Міністерства оборони СРСР в Москві, за-
кінчивши юридичний факультет. З 1987 по
1989 рік працював у військовій прокурату-
рі в місті Актобе в Казахстані, а в 1989–1991
переведений в Душанбе, Таджикистан. З
відновленням незалежності України повер-
нувся до Києва, займаючись приватною ад-
вокатською діяльністю.
У 2000-х роках був Головою Київсько-
го міського клубу «Нумізмат». У 2010 ро-
ці на честь 30-річного ювілею київського
клубу «Нумізмат» організував і провів пер-
ший ювілейний нумізматичний аукціон.
Наукова спадщина В. Нечитайло становить
безліч нумізматичних каталогів, які стали
опорним матеріалом для багатьох колекціо­
нерів. Серед нумізматів чимало і тих, хто
почав займатися колекціонуванням, вперше
познайомившись з роботами Валерія Воло-
димировича.
Валерій Нечитайло був людиною най-
сміливіших ідей – частиною його науко-
вих пошуків був пошук доказів карбуван-
ня українськими козацькими гетьманами
72
Нумізматична конференція у Львові в 2004 році. На
фото: Валерій Нечитайло, Юрій Гудима, проф. др.
Станіслав Суходольський.
власної монети, дискусія про яку почалася
ще на початку ХХ століття. У процесі ви-
вчення нових скарбів, які стали відомими в
результаті аматорських пошуків, дослідни-
ку вдалося виявити безліч раніше неопублі-
кованих і невідомих нумізматам різновидів
монет найрізноманітніших часів, від епо-
хи Античності до Нового часу. Досліджую-
чи монети, Валерій завжди надавав значен-
ня навіть найрібнішим деталям, ретельно
вдивляючись в лупу, кожен раз намагався
знайти щось нове. Відкритий і щирий у на-
уковому пошуку, завжди готовий до співп-
раці, Валерій охоче ділився матеріалами зі
свого зібрання, в дискусії про нові ідеї ні-
коли не відчував втоми. Зображення безлічі
предметів старовини з його колекції потра-
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
пили в найрізноманітніші нумізматичні ка-
талоги і публікації1.
Крім професійної наукової діяльності
Валерій Нечитайло займався і популяриза-
цією української історії в ЗМІ, виступаючи
гостем і інтерв’юером на радіо, телебаченні,
спілкуючись з представниками преси.
У сімейному житті Валерій був щасли-
вим батьком 5 дітей: дочок Ольги, Тетяни,
Юлії, а також синів Назара і Михайла.
У 2019 році Валерій Нечитайло за-
хистив кандидатську дисертацію на тему
«Грошовий обіг на території Гетьманщини
(1648–1764 рр.)» і отримав науковий ступінь
кандидата історичних наук за спеціальніс-
тю «Історіографія, джерелознавство та спе-
ціальні історичні дисципліни». Науковим
керівником Валерія Нечитайло був доктор
історичних наук, професор Василь Орлик.
Офіційним опонентом на захисті був доктор
історичних наук, професор Інституту істо-
рії НАН України О. Гуржій. З його відгуку:
«Схвалення заслуговує вдала (патріотична)
спроба В.В. Нечитайла довести, що за іні-
ціативи та за розпорядженням українських
гетьманів гіпотетично відбувався процес
карбування власної монети. Для вдалого ви-
раження власної розробленої з цього приводу
позиції автором проаналізовано не лише ма-
теріали державних та приватних колекцій
в Україні, а й звіти і публікації щодо резуль-
татів археологічних пошуків на місцях битв
козаків та поселень, що дійсно могло б дати
нам відповідь на питання - чи карбувалася в
Україні власна монета. Незважаючи на від-
сутність таких монет і той факт, що по-
передніми дослідниками в цьому напрямі ма-
ло що зроблено, Валерій Володимирович все
ж «спровокував» доцільність подальшого по-
шуку гетьманських монет».
Валерій Нечитайло автор 12 статей у
нумізматичних виданнях України і Польщі,
а також 16 каталогів з нумізматики і сфра-
гістики. Ці каталоги охоплюють період від
античності до середньовіччя та нового часу
і заслуговують на поіменний перелік:
Опубліковані каталоги.
1. Нечитайло В.В. Мини-каталог польско-литовских
монет, обращавшихся на территории Украины в XIV–XVIII
1
Бойко-Гагарін А.С. На спомин про Валерія Нечи-
тайла – нумізмата, романтика, людину найсміливіших ідей.
Нумізматика і фалеристика. № 1. Київ, 2020. стор. 29–30.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Захист кандидатської дисертації у 2019 році.
вв. Нумізматика і фалеристка. № 2. Київ, 1997. стор. 9–17.
Там же № 3. 1997. С. 11–22., Там же № 4., 1997. стор. 9-10.
2. Нечитайло В.В. Каталог античных монет Ольвии
VI в.до н.э. – ІІІ в.н.э. Первым ольвийским монетам – «ас-
сам» 2500 лет. Киев, 2000. 123 с.
3. Нечитайло В.В. Каталог християнських нагрудних
виробів мистецтва періоду Київської Русі (Х–XIII ст.). Ки-
їв: Максим, 2000. - 94 с.
4. Нечитайло В.В., Михайлов С.Л. Каталог античных
монет Скифии, Березани, Никония, Тиры, Керкинитиды.
Киев, 2000. 80 с.
5. Кайль В.А., Нечитайло В.В. Каталог нательных
христианских крестов, подвесок и накладок с изображени-
ем креста периода Киевской Руси X–XIII вв. Киев: Максим,
2006. – 190 с.
6. Нечитайло В.В., Нечитайло А.В. Каталог энколпио­
нов Древней Руси XI–XIV ст. Киев, 2009. 132 с.
7. Нечитайло В.В. Каталог монет Древнерусского го-
сударства ІІІ–ХІІІ века. Киев, 2011. 79 с.
8. Нечитайло В.В. Каталог монет України періоду ко-
заччини XV–XVIII ст. Київ: Київська книжково-журнальна
фабрика, 2011. 60 с.
9. Нечитайло В.В. Каталог серебряных статеров Бос-
порского царства ІІІ века н.э. Киев, 2011. 63 с.
10. Нечитайло В.В. Каталог древнерусских печатей
Х–ХІІІ веков. Том 1. Древнерусские печати Великих князей
Киевских и Митрополитов Руси. Киев, 2012.
11. Нечитайло В.В. Каталог монет крымского хана
Шахин-Гирея. Киев, 2012. 44 с.
12. Нечитайло В.В. Каталог бронзовых статеров Бос-
порского царства ІІІ–IV веков н.э. Киев, 2013. 45с.
13. Нечитайло В.В. Каталог древнерусских печатей
Х–ХІІІ веков. Том 2. Печати князей Русских, посадников,
эпископов, должностных лиц. Киев, 2013.
14. Нечитайло В.В. Каталог подільських, молдав-
ських і валахських монет, що були в обігу на Україні у XIV–
XVII ст. Київ, 2014. 112 с.
15. Нечитайло В.В., Замеховський Є.І. Каталог мо-
нет XVII ст. 1/24 талера, карбованих у Речі Посполитій і на
пов’язаних з нею територіях. Київ: Huss, 2016. 192 с.
16. Нечитайло В.В., Єрмаченко І.Г., Замеховський Є.І.
Каталог трояків та шостаків Сигізмунда ІІІ Вази (1618–
1627 рр.). Київ: ЮСТОН, 2018. 47 с.
Вічна йому пам’ять!
Андрій Бойко-Гагарін (м. Київ)
73

Втрата друзів-нумізматів з Польщі
Упродовж півроку – з 5 липня 2019 року
до 27 лютого 2020 року – ми втратили двох
близьких колег, польських нумізматів Ярос-
лава Дутковского (1954–2019) та Анджея
Мусяла (1950–2020).
Фото 1. Ярослав Дутковскі і Анджей Мусял на
Міжнародній нумізматичній конференції у Львові в
травні 2004 року.
Ярослав Дутковскі (про нього наш ча-
сопис писав у ч. 10 за 2013 рік, стор. 51–52),
д-р гуманітарних наук Польщі, був спів-
засновником і довгі роки працював голо-
вним редактором щоквартального журна-
лу «Przegląd Numizmatycznу», що виходив у
м. Гданську – рідному місті покійного.
Фото 2. Ярослав Дутковскі.
Заснував Товариства Професійних Ну-
мізматів, яке очолював. Був відомим нуміз-
матичним експертом.
74
Фото 3. Ярослав Дутковскі в Гданську.
Ярослав Дутковскі – член Польського
Нумізматичного Товариства, неодноразо-
вий учасник міжнародних нумізматичних
конференцій у Гданську, Супраслі, Новій
Солі, Аугустові, Познані (всі – Польща), Ки-
єві, Львові (Україна), Вільнюсі (Литва), Мін-
ську (Бєларусь), Брашові (Румунія). Наго-
роджений Золотою відзнакою Польського
Нумізматичного Товариства.
Фото 4. Ярослав Дутковскі, виступ на
нумізматичній конференції в Мінську.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Ярослав Дутковскі – автор книжок: музеєм зорганізував перший Нумізматич-
– Ceny złotych monet polskich z Polską ний семінар (проходить щорічно уже 15 ро-
związanych na aukcjach z lat 1960–1998 (1998) ків). Анджей Мусял розпочав випуск ну-
– Srebrne i miedziane monety polskie i z мізматичного журналу «Grosz». Журнал
polską związane na aukcjach w latach 1995– «Grosz» безперервно виходить уже 35 років
1999 (1999) (від 1985 року), головним редактором його у
– Złoto czasów dynastii Jagiellonów (2010) всі роки був Анджей Мусял.
– Talary Jana Kazimierza (2012)
– Złoto czasów dynastii Wazów, Tomy 1–4
(2015, 2016, 2017, 2018)
Та співавтор:
– Corpus Nummorum Gedanensis (1998)
– Corpus Nummorum Civitatatis Elbingen-
sis (2003)
– Corpus Nummorum Civitatatis Thoru-
nensis (2010)
Анджей Мусял, за фахом гірник, в
25-літньому віці пережив важкі травми і
клінічну смерть внаслідок аварії на шахті.
Довгі роки відновлення присвятив своєму Фото 6. Анджей Мусял з дочкою Адріаною і
захопленню ще з дитинства – нумізматиці. внучкою Юлією.
Після повернення до праці і аж до виходу
В останніх роках свого життя спонсо-
на пільгову пенсію працював головним дис-
рував і організовував проведення у м. Бардо
петчером шахти. Не забував і про нумізма-
біля Вроцлава Міжнародних нумізматич-
тичні справи.
них конференцій з проблематики «pieniądza
zastępczego», тобто випуску бон – локаль-
них грошей. На конференцію, що проходи-
ла щорічно з 2015 року, запрошував колег з
України і Чехії.
Фото 5. Анджей Мусял.
Активний як на виробництві, так і в ну-
мізматиці, Анджей Мусял був обраний чле-
ном правління Польського Нумізматичного
Товариства та авторитетним членом нуміз-
матичних кіл у Ястжембю-Здруй і Влодзіс-
лавю. Заснував і був головою нумізматич-
ного кола у Прашці, нав’язав тісні зв’язки Фото 7. Анджей Мусял на екскурсії в Камєнцу
з місцевими музеями у Вєлюні і Прашці. В біля Вроцлава, яку він організував для учасників
2004 році у Прашці Анджей Мусял разом з конференції в Бардо.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 75

Втрата друзів-нумізматів з Польщі
Упродовж півроку – з 5 липня 2019 року
до 27 лютого 2020 року – ми втратили двох
близьких колег, польських нумізматів Ярос-
лава Дутковского (1954–2019) та Анджея
Мусяла (1950–2020).
Фото 1. Ярослав Дутковскі і Анджей Мусял на
Міжнародній нумізматичній конференції у Львові в
травні 2004 року.
Ярослав Дутковскі (про нього наш ча-
сопис писав у ч. 10 за 2013 рік, стор. 51–52),
д-р гуманітарних наук Польщі, був спів-
засновником і довгі роки працював голо-
вним редактором щоквартального журна-
лу «Przegląd Numizmatycznу», що виходив у
м. Гданську – рідному місті покійного.
Фото 2. Ярослав Дутковскі.
Заснував Товариства Професійних Ну-
мізматів, яке очолював. Був відомим нуміз-
матичним експертом.
74
Фото 3. Ярослав Дутковскі в Гданську.
Ярослав Дутковскі – член Польського
Нумізматичного Товариства, неодноразо-
вий учасник міжнародних нумізматичних
конференцій у Гданську, Супраслі, Новій
Солі, Аугустові, Познані (всі – Польща), Ки-
єві, Львові (Україна), Вільнюсі (Литва), Мін-
ську (Бєларусь), Брашові (Румунія). Наго-
роджений Золотою відзнакою Польського
Нумізматичного Товариства.
Фото 4. Ярослав Дутковскі, виступ на
нумізматичній конференції в Мінську.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
Ярослав Дутковскі – автор книжок: музеєм зорганізував перший Нумізматич-
– Ceny złotych monet polskich z Polską ний семінар (проходить щорічно уже 15 ро-
związanych na aukcjach z lat 1960–1998 (1998) ків). Анджей Мусял розпочав випуск ну-
– Srebrne i miedziane monety polskie i z мізматичного журналу «Grosz». Журнал
polską związane na aukcjach w latach 1995– «Grosz» безперервно виходить уже 35 років
1999 (1999) (від 1985 року), головним редактором його у
– Złoto czasów dynastii Jagiellonów (2010) всі роки був Анджей Мусял.
– Talary Jana Kazimierza (2012)
– Złoto czasów dynastii Wazów, Tomy 1–4
(2015, 2016, 2017, 2018)
Та співавтор:
– Corpus Nummorum Gedanensis (1998)
– Corpus Nummorum Civitatatis Elbingen-
sis (2003)
– Corpus Nummorum Civitatatis Thoru-
nensis (2010)
Анджей Мусял, за фахом гірник, в
25-літньому віці пережив важкі травми і
клінічну смерть внаслідок аварії на шахті.
Довгі роки відновлення присвятив своєму Фото 6. Анджей Мусял з дочкою Адріаною і
захопленню ще з дитинства – нумізматиці. внучкою Юлією.
Після повернення до праці і аж до виходу
В останніх роках свого життя спонсо-
на пільгову пенсію працював головним дис-
рував і організовував проведення у м. Бардо
петчером шахти. Не забував і про нумізма-
біля Вроцлава Міжнародних нумізматич-
тичні справи.
них конференцій з проблематики «pieniądza
zastępczego», тобто випуску бон – локаль-
них грошей. На конференцію, що проходи-
ла щорічно з 2015 року, запрошував колег з
України і Чехії.
Фото 5. Анджей Мусял.
Активний як на виробництві, так і в ну-
мізматиці, Анджей Мусял був обраний чле-
ном правління Польського Нумізматичного
Товариства та авторитетним членом нуміз-
матичних кіл у Ястжембю-Здруй і Влодзіс-
лавю. Заснував і був головою нумізматич-
ного кола у Прашці, нав’язав тісні зв’язки Фото 7. Анджей Мусял на екскурсії в Камєнцу
з місцевими музеями у Вєлюні і Прашці. В біля Вроцлава, яку він організував для учасників
2004 році у Прашці Анджей Мусял разом з конференції в Бардо.
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 75
 джених вкладень – 5% річних. Уділи членів
склали  –17393,71 з.р. (золотих ринських),
резервний фонд – 4497,84 з.р., вклади – 10
248,92 з.р., інші борги товариства – 60 921,77
з.р., чистий прибуток – 1 227,82 з.р., і всього
Фото 9. Часопис «Grosz», пасивів – 94 290,06 з. р. Готівка – 1 115,79 з.р.,
у якому подана стаття видані позики – 89  379,47 з.р., нерухомос-
про невідомий варіант ті було на 228,46 з.р. локації 2031,81 з.р., ін-
львівської бони 1 корона ших активів – 1534,53 з.р., і всього активів–
з 11 вересня 1914 року без 95 290,06 з.р. Показник відношення чужого
дірок про її погашення.
капіталу до власного 3,11 : 1, сума виданих
позик у 1894 р. – 38 361,80 з.р., адміністра-
тивні витрати – 2  176,16 з.р., і загалом рух
Фото 8. Збігнєв Щербік. готівки у році склав 209 843,20 з.р. Наведені
показники свідчать про доволі потужні фі-
Наприкінці 2020 року (9.11.2020) на-
дійшла ще одна сумна звістка з Польщі. У
віці 52 років помер Збігнєв Щербік, близь-
кий друг Анджея Мусяла, директор музею у
Прашці, заступник голови нумізматичного
товариства у Вєлюні. Збігнєв Щербік був ак-
тивним членом редколегії нумізматичного
часопису «Grosz», у якому працював пліч-о-
пліч з Анджеєм Мусялом.
нансові можливості спілки. Однак, з почат-
ком першої світової війни багато товариств
вдавались до емісії бон, з метою захисту сво-
їх членів від зростаючої інфляції та надання
можливостей купувати споживчі товари за
доступними цінами в обмін на бони. Това-
риство споживче урядовців і службовців ці-
сарсько-королівської державної залізниці
емітували металеві бони з латуні, а потім із
заліза (світлини). Відомо такі номінали бон:
10 і 20 гелерів; 1 і 2 корони. Найбільш імо-
вірніше, що бронзові бони карбували 1914–
1915 роках, а бони із заліза з 1917 р., що від-
повідає поширенню його використання при
карбуванні монет.

Вічна їм пам’ять
Фото 10. Учасники міжнародної конференції
Сергій Білопольський, в Бардо 6–8 квітня 2018 року. У першому ряді
Андрій Крижанівський, Анджей Мусял. Перший у другому ряді зліва
Сергій Білопольський, третій – Збігнєв Щербік,
Володимир Швець, Роман Шуст четвертий – Андрій Крижанівський.

К.е.н. Володимир Щвець (м. Львів)

Бони Львівської залізниці

Найдавнішими бонами, які виконува- торичних даних1, Головою наглядової ради

ли функцію відомчих грошей і були дотич-
ними до Львівської залізниці стали металеві
жетони Товариства споживчого урядовців і
службовців цісарсько-королівської держав-
ної залізниці у формі товариства з обмеже-
ною відповідальністю у Львові (польською
мовою: Towarzystwo spozywcze urzędników i
służby cesarsko królewskiej kolei państwowej
Stowarzyszenie zarejestrowane z ograniczo-
nom poręką we Lwowie). Це Товарство було
зареєстроване у Львові в 1874 р. Згідно іс-
був Роман Гостковський (Roman Gostkow-
ski). Його заступником був Корнелій Пуз-
дровський (Kornel Puzdrowski), а членами
Дирекції: Владислав Борецький, Максимі-
ліан Фогель і Ян Піттіх (Władysław Borecki,
Maksymilian Vogel, Jan Pittich). Товариство
входило до складу Звьонзку Стоваришень,
яке здійснювало контроль його діяльності.
У 1894 р. товариство налічувало 394 члени.
Отримані дивіденди становили 4%. Пози-
ки їм надавались під 7%, а оплата заоща-
1
Statystyka Stowarzyszeń zarobkowych i gospodar-
czych w Galicyi z W. Księstwem Krakowskim za rok 1894.
Opracował Narcyz Ulmer – Lwów, 1895. – 105 с.

76 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 77

 джених вкладень – 5% річних. Уділи членів
склали  –17393,71 з.р. (золотих ринських),
резервний фонд – 4497,84 з.р., вклади – 10
248,92 з.р., інші борги товариства – 60 921,77
з.р., чистий прибуток – 1 227,82 з.р., і всього
Фото 9. Часопис «Grosz», пасивів – 94 290,06 з. р. Готівка – 1 115,79 з.р.,
у якому подана стаття видані позики – 89  379,47 з.р., нерухомос-
про невідомий варіант ті було на 228,46 з.р. локації 2031,81 з.р., ін-
львівської бони 1 корона ших активів – 1534,53 з.р., і всього активів–
з 11 вересня 1914 року без 95 290,06 з.р. Показник відношення чужого
дірок про її погашення.
капіталу до власного 3,11 : 1, сума виданих
позик у 1894 р. – 38 361,80 з.р., адміністра-
тивні витрати – 2  176,16 з.р., і загалом рух
Фото 8. Збігнєв Щербік. готівки у році склав 209 843,20 з.р. Наведені
показники свідчать про доволі потужні фі-
Наприкінці 2020 року (9.11.2020) на-
дійшла ще одна сумна звістка з Польщі. У
віці 52 років помер Збігнєв Щербік, близь-
кий друг Анджея Мусяла, директор музею у
Прашці, заступник голови нумізматичного
товариства у Вєлюні. Збігнєв Щербік був ак-
тивним членом редколегії нумізматичного
часопису «Grosz», у якому працював пліч-о-
пліч з Анджеєм Мусялом.
нансові можливості спілки. Однак, з почат-
ком першої світової війни багато товариств
вдавались до емісії бон, з метою захисту сво-
їх членів від зростаючої інфляції та надання
можливостей купувати споживчі товари за
доступними цінами в обмін на бони. Това-
риство споживче урядовців і службовців ці-
сарсько-королівської державної залізниці
емітували металеві бони з латуні, а потім із
заліза (світлини). Відомо такі номінали бон:
10 і 20 гелерів; 1 і 2 корони. Найбільш імо-
вірніше, що бронзові бони карбували 1914–
1915 роках, а бони із заліза з 1917 р., що від-
повідає поширенню його використання при
карбуванні монет.

Вічна їм пам’ять
Фото 10. Учасники міжнародної конференції
Сергій Білопольський, в Бардо 6–8 квітня 2018 року. У першому ряді
Андрій Крижанівський, Анджей Мусял. Перший у другому ряді зліва
Сергій Білопольський, третій – Збігнєв Щербік,
Володимир Швець, Роман Шуст четвертий – Андрій Крижанівський.

К.е.н. Володимир Щвець (м. Львів)

Бони Львівської залізниці

Найдавнішими бонами, які виконува- торичних даних1, Головою наглядової ради

ли функцію відомчих грошей і були дотич-
ними до Львівської залізниці стали металеві
жетони Товариства споживчого урядовців і
службовців цісарсько-королівської держав-
ної залізниці у формі товариства з обмеже-
ною відповідальністю у Львові (польською
мовою: Towarzystwo spozywcze urzędników i
służby cesarsko królewskiej kolei państwowej
Stowarzyszenie zarejestrowane z ograniczo-
nom poręką we Lwowie). Це Товарство було
зареєстроване у Львові в 1874 р. Згідно іс-
був Роман Гостковський (Roman Gostkow-
ski). Його заступником був Корнелій Пуз-
дровський (Kornel Puzdrowski), а членами
Дирекції: Владислав Борецький, Максимі-
ліан Фогель і Ян Піттіх (Władysław Borecki,
Maksymilian Vogel, Jan Pittich). Товариство
входило до складу Звьонзку Стоваришень,
яке здійснювало контроль його діяльності.
У 1894 р. товариство налічувало 394 члени.
Отримані дивіденди становили 4%. Пози-
ки їм надавались під 7%, а оплата заоща-
1
Statystyka Stowarzyszeń zarobkowych i gospodar-
czych w Galicyi z W. Księstwem Krakowskim za rok 1894.
Opracował Narcyz Ulmer – Lwów, 1895. – 105 с.

76 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 77


Кутна Гора – центр монетного карбування у Центральній
Європі упродовж XIV–XVI століть
У 2019 році, Анджей Мусял запросив
нас з Андрієм Крижанівський на чергову
конференцію, присвячену випуску бон –
локальних грошей, у м. Бардо біля Вроцла-
ва. На жаль це була остання конференція,
яку організував А. Мусял – за неповний рік
до його смерті. На завершення учасникам
конференції запропонували екскурсію у м.
Кутна Гора (Чехія) – місто, де видобували
срібло і карбували празькі гроші.
Запаси кутногорського родовища були
величезними - приблизно третина від всіх
діючих на той час срібних копалень у серед-
ньовічній Європі. Празькі гроші карбували
упродовж 250 років (з 1300 до 1547). Їх емі-
сія за цей час склала понад 1 мільярд монет.
Фото 1 і 1 а.
Макет і двір монетного двору у Кутній Горі.
Фото 2 і 3. Моторошні тунелі, в яких середньовічні
гірники вирубували срібну породу, присвічуючи
собі маленькими каганцями.
78
Сергій Білопольський (м. Львів) Андрій Івасюк (м. Київ)
Цєшинський галер XV ст.
Нещодавно мені вдалося придбати мо-
нету, яку за інформацією знайшли на пів-
дні Хмельницької області, десь в районі
Кам’янця-Подільського.
Монета срібна, вагою 0,25 г, в добро-
му стані збереження. У жодному каталозі її
знайти не вдавалося.
За інформацією проф. Бориса Пашке-
вича, ця монета стала відомою лише декіль-
ка років тому і вона відсутня у каталогах. Це
Фото 1 і 2. Цєшинський галер Вацлава І.
галер цєшинського князя Вацлава І з 1431–
1438 років. Знайдена монета є четвертим ві-
домим на сьогодні екземпляром.
Фото 4 і 5. Перед спуском в шахту.
К.е.н. Володимир Швець (м. Львів)
Роль преміювальних марок у стимулюванні
сільськогосподарських виробників в умовах
Фото 7. Макет: Родина
Фото 6. Срібна порода. розбиває і сортує великі надзвичайних ситуацій (1939–1944 рр.)
брили породи на дрібніші
шматки.
У таких надзвичайних ситуацій як вій­ населенню упровадженням карткової сис-
на, порушуються дії економічних законів, теми. Головне гасло сутності функціону-
а відтак – виникає дефіцит багатьох това- вання цієї системи преміювання було в ін-
рів широкого споживання і першої необхід- формаційно-рекламній листівці: «За здачу
ності. Для захисту населення від ризику на- Ваших продуктів одержите премійові пунк-
Фото 8. Макет: стання голоду через подорожчання харчів ти, а за ці премійові пункти дістанете това-
Монетний і знецінення грошей, органами влади тра- ри, яких або взагалі не можете купити, або
майстер і диційно вводяться продовольчі картки, які ніколи не можете їх так дешево і так добре
обліковець. дозволяють розподілити лімітовані між на- купити!»(Світлина 1). Згідно цієї системи,
селенням і армією товари першої необхід- селянам, окрім оплати за здане збіжжя, на-
ності. Водночас, для стимулювання сіль- раховували премію у пунктах (табл.1).
ськогосподарських виробників у здаванні Найбільше оцінювались олійні культу-
продуктів і сировини державі вводяться ри (25–35 п.) та мак (50 п.). Річна здача мо-
преміювальні марки. Оскільки західні те- лока 1800 літрів, від двох корів (жирність –
риторії України від 1940 р. потрапили під 3%) оцінювалася 180 пунктами, на які
юрисдикцію Генерал-губернаторства, відпо- надавалось право купити за офіційними
відно управою цієї адміністративної одини- цінами 4.5 метрів тканини, або текстиль-
Фото 9. ці розробилася система стимулювання сіль- них товарів, а до цього ще 9 літрів горілки,
В Кутній Горі все ськогосподарських виробників. Ця система 540 папіросів, 8,25 кілограма залізних ви-
жило срібною мала заохочувальний характер і передбача- робів, шкіряні товари за 18 злотих, засобів
копальнею.
Фігурка гірника в ла можливість отримання ними дефіцит- до прання, або свічок на 18 зл., товарів до-
місцевому костелі. них товарів, які не забезпечувала держава машнього вжитку – на 9 злотих. Окремою
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 79

Кутна Гора – центр монетного карбування у Центральній
Європі упродовж XIV–XVI століть
У 2019 році, Анджей Мусял запросив
нас з Андрієм Крижанівський на чергову
конференцію, присвячену випуску бон –
локальних грошей, у м. Бардо біля Вроцла-
ва. На жаль це була остання конференція,
яку організував А. Мусял – за неповний рік
до його смерті. На завершення учасникам
конференції запропонували екскурсію у м.
Кутна Гора (Чехія) – місто, де видобували
срібло і карбували празькі гроші.
Запаси кутногорського родовища були
величезними - приблизно третина від всіх
діючих на той час срібних копалень у серед-
ньовічній Європі. Празькі гроші карбували
упродовж 250 років (з 1300 до 1547). Їх емі-
сія за цей час склала понад 1 мільярд монет.
Фото 1 і 1 а.
Макет і двір монетного двору у Кутній Горі.
Фото 2 і 3. Моторошні тунелі, в яких середньовічні
гірники вирубували срібну породу, присвічуючи
собі маленькими каганцями.
78
Сергій Білопольський (м. Львів) Андрій Івасюк (м. Київ)
Цєшинський галер XV ст.
Нещодавно мені вдалося придбати мо-
нету, яку за інформацією знайшли на пів-
дні Хмельницької області, десь в районі
Кам’янця-Подільського.
Монета срібна, вагою 0,25 г, в добро-
му стані збереження. У жодному каталозі її
знайти не вдавалося.
За інформацією проф. Бориса Пашке-
вича, ця монета стала відомою лише декіль-
ка років тому і вона відсутня у каталогах. Це
Фото 1 і 2. Цєшинський галер Вацлава І.
галер цєшинського князя Вацлава І з 1431–
1438 років. Знайдена монета є четвертим ві-
домим на сьогодні екземпляром.
Фото 4 і 5. Перед спуском в шахту.
К.е.н. Володимир Швець (м. Львів)
Роль преміювальних марок у стимулюванні
сільськогосподарських виробників в умовах
Фото 7. Макет: Родина
Фото 6. Срібна порода. розбиває і сортує великі надзвичайних ситуацій (1939–1944 рр.)
брили породи на дрібніші
шматки.
У таких надзвичайних ситуацій як вій­ населенню упровадженням карткової сис-
на, порушуються дії економічних законів, теми. Головне гасло сутності функціону-
а відтак – виникає дефіцит багатьох това- вання цієї системи преміювання було в ін-
рів широкого споживання і першої необхід- формаційно-рекламній листівці: «За здачу
ності. Для захисту населення від ризику на- Ваших продуктів одержите премійові пунк-
Фото 8. Макет: стання голоду через подорожчання харчів ти, а за ці премійові пункти дістанете това-
Монетний і знецінення грошей, органами влади тра- ри, яких або взагалі не можете купити, або
майстер і диційно вводяться продовольчі картки, які ніколи не можете їх так дешево і так добре
обліковець. дозволяють розподілити лімітовані між на- купити!»(Світлина 1). Згідно цієї системи,
селенням і армією товари першої необхід- селянам, окрім оплати за здане збіжжя, на-
ності. Водночас, для стимулювання сіль- раховували премію у пунктах (табл.1).
ськогосподарських виробників у здаванні Найбільше оцінювались олійні культу-
продуктів і сировини державі вводяться ри (25–35 п.) та мак (50 п.). Річна здача мо-
преміювальні марки. Оскільки західні те- лока 1800 літрів, від двох корів (жирність –
риторії України від 1940 р. потрапили під 3%) оцінювалася 180 пунктами, на які
юрисдикцію Генерал-губернаторства, відпо- надавалось право купити за офіційними
відно управою цієї адміністративної одини- цінами 4.5 метрів тканини, або текстиль-
Фото 9. ці розробилася система стимулювання сіль- них товарів, а до цього ще 9 літрів горілки,
В Кутній Горі все ськогосподарських виробників. Ця система 540 папіросів, 8,25 кілограма залізних ви-
жило срібною мала заохочувальний характер і передбача- робів, шкіряні товари за 18 злотих, засобів
копальнею.
Фігурка гірника в ла можливість отримання ними дефіцит- до прання, або свічок на 18 зл., товарів до-
місцевому костелі. них товарів, які не забезпечувала держава машнього вжитку – на 9 злотих. Окремою
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17 79
шкалою оцінювалась здача худоби, яку по-
дано у табл. 2.
Наприклад, при здачі однієї свині кла-
су ІІ і живою вагою 80 кілограм, надавалось
право на 64 пункти. За ці пункти можна бу-
ло придбати за офіційними цінами одну па-
ру штанів та один светер, а до того ще 12,25
літра горілки, 720 папіросок, 6 кілограм за-
лізних товарів, на 24,40 злотих шкіряних ви-
робів, засобів для прання, або свічок вартіс-
тю 24,40 зл., товарів домашнього вжитку – на
12,20 зл. На світлині 2, зображено голов­ну
преміювальну бону, видану 2.12.1942 р., у
Косові за продаж свині вагою 76 кг і вар-
тістю закупівлі – 57 зл. Така бона була імен-
ною, не передавалась іншим особам і слугу-
вала підставою закупівлі шкіряних виробів,
папіросів, горілки та виробів із заліза за 34%
від вартості постачання. Для диверсифікації
придбання дефіцитних товарів селянам ви-
давали преміювальні марки, які друкувались
на папері з водяними знаками у державній
друкарні Берліна (Світлини 3–9). Відобра-
жений на світлині 3 лист марок, номіналом
Таблиця 1.
Кількість нарахованих селянам пунктів за продаж 100 кілограм збіжжя.
№ Назва злаків
1 Овес
2 Жито, ячмінь, кукурудза, гречка і просо
3 Кормовий горох, ярова вика, пелюшка, кінський біб і лубін
4 Пшениця
5 Звичайний горох
6 Жовтий горох Вікторія, зелений горох Фольгера, квасоля, сочевиця
7 Насіння коноплі
8 Насіння льону, гірчиці, соняшника
9 Ріпак і ріпачка
10 Насіння маку
Таблиця 2.
Нарахування селянам пунктів за продаж 100 кілограм живої ваги свійських тварин
№ Види свійських тварин
1 Рогата худоба
2 Телята
3 Вівці
4 Коні вибракувані на заріз
5 Свині класу І
6 Свині класу ІІ
7 Свині класу ІІІ
80
один пункт, було видано одному і тому ж ви-
робнику, що і згадана вище бона. Але весь
лист преміювальних марок на 70 пунктів, що
відповідає більшій кількості пунктів, а отже
цей селянин здав більшу кількість худоби.
На преміювальних марках вдруковувались
цифри, які відповідали території їх викорис-
тання (Світлина 4), з якої бачимо, що 5/6 бу-
ли відповідниками Дистрикту Галичина (5)
і округу Коломия (6). Преміювальні марки
емітували різних видів та розмірів і не тільки
німецькою мовою, але й польською і, можли-
во, українською (Світлини 5–8).
Погіршення для Німеччини ситуації на
фронті супроводжувалось втратами терито-
рій, а відтак погіршенням економічного стану,
що викликало потребу у розширенні дефіцит-
них товарів для преміювання сільськогоспо-
дарських виробників. Світлина 9, на якій ві-
дображено преміювальну марку на цукор є
яскравим цьому підтвердженням. Це ж впли-
нуло на розширення переліку видів сировини,
за які селянам обіцяли премії (світлина 10).
Пункти
8
10
12
13
15
20
25
30
35
50
Кількість пунктів
45 – 75
30 – 60
40 – 50
25
120
80
40
ЛЬВІВСЬКІ НУМІЗМАТИЧНІ ЗАПИСКИ № 16–17
 Значок механічного факультету Львівської політехніки преміювальні марки
(до статті К.е.н. Володимира Швеця, с. 78)

У довоєнному Львові випущено велику кількість

різних відзнак. Деякі з них описані у нашому часописі1.
Створенням відзнак займалися видатні медальє-
ри – Тадеуш Баронч (1840–1905), Юліюш Белтовскi
(1852–1926), Рудольф Менкіцкі (1887–1942) 2, Петро
Війтович (1862–­1930)3, Петро Терещук (1875–1965)4.
Значні заслуги у тиражуванні і популяризації зна-
чків, плакеток, відзнак вносили граверні та ювелір-
ні майстерні, що діяли у місті. Серед них майстер-
ня Eвгеніюша Маріяна Унгера, одна з найстарших
у Львові (відома з 1895 року). Її продукцію описав
знаний львівський медальєр, нумізмат та музейний
працівник Рудольф Менкіцкі 5.
Однією з таких відзнак є значок механічного фа-
культету Львівської політехніки.
На значку немає напису, чи іншої інформації для
його атрибуції. Проте у архівних документах знахо-
димо печатку з написом «Koło mechaników-studen-
tów Politechniki Lwowskiej”, яка дозволяє безсумнівно
віднести значок саме до відзнаки цього факультету.
Світлина 1.

Світлина 2.
Фото 1 і 2. Значок механічного
факультету Львівської політехніки
(з приватної колекції).

Фото 4. Печатка механічного факультету Львівської

політехніки6.

1
Львівські Нумізматичні записки. м. Львів, № 6–7, 2009–2010 рр.; Світлина 3.
там же № 8–9, 2011–2012 рр.; там же № 14–15, 2017–2019 рр.
2
Barbara Kozarska-Orzeszek. Lwów na medalach i odznakach. //
Niepodległość i Pamięć 13/3 (24), стор. 197–218, Wrocław – 2006r.
3
https: //uk.wikipedia.org/wiki/ Петро_Війтович
4
https: //zaxid.net/slavetniy_videnskiy_rizbyar_petro_tereshhuk_zustrich_
iz_stepanom_paholkom_n1300227
Фото 3. Реклама майстерні Маріяна 5
R. Mękicki. Ungerowskie medale // «Na Ziemi Naszej» 1910, nr 7, s. 54–55.
Унгера у львівській газеті.
6
Державний архів Львівської області. Фонд 27, опис 3, справа 3298.

Світлина 5 а.
Цей номер нашого часопису надруковано Світлина 4. (збільшений фрагмент
завдяки спонсорській допомозі ТОВ «Альба». світлини 2).
Редколегія висловлює щиру вдячність її власнику і директору
п. Ігорю Боліновському.
Світлина 5.
 ьвівські
Світлина 6.

нумізматичні
Світлина 6 а.
записки
Світлина 7. Світлина 8.

Світлина 9.

ч. 16–17
2019–2020
Світлина 10.