Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму
війську. Гектор — старший син Пріама й Гекаби, чоловік Андромахи, батько Астіанакта (Скамандрія); за іншими версіями міфа — Лаодама та Амфіноя. Ахіллес, також Ахілл — син царя мірмідонян Пелея та морської богині Фетіди, внук Еака, герой Троянської війни. І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом, а Гектора з високолетним орлом. Незважаючи на надмірну ідеалістичність їх образів, обидва герої живі, вони роблять помилки, а потім шкодують про це. Те, як Гомер зобразив їх слабкості підкреслює, що всі його герої насамперед люди, які мають право на невірні рішення. Ахілл – доблесний воїн, його відвага не знає меж. Однак, разом з тим він нестримний у своєму роздратуванні, запальний та мстивий: після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом. Гектор же людяний. Йому притаманні стриманість та ніжність. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. Також Гектор з повагою ставиться до своїх ворогів. У його словах немає зневаги, зверхності. Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного, Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника. Обидва персонажі - Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу. Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини. Проте людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між цими двома персонажами.