🔸Die Vorlesung 1, 16.10.

2020🔹
♻Тема: Предмет історії повсякдення, загальні поняття і терміни ❗
🔹Це система загальноприйнятих стосунків.
🔹Кін. 60-х рр. 20 ст. відбувся історико-антропологічний поворот, виокремлюється
історія повсякденності. Це субдисципліна, яка пересікається соц. історією, філософією і

🔹
т.д. Але залишається автономною.
Два погляди походження:
Вплив мала 1⃣Філософія та 2⃣Соціологія ➡ датування початку, у Філософії 20-30ті рр., у
Соціології 60-70ті рр. Сучасна українська наука, почала досліджувати історію
повсякдення 15 років тому. Повсякденність була непублічною.

🔸Норберт Еліас, нім, соціолог, на поч. 80-х описував історію повсякденності, як науку,
🔸повсякденність потерпала від упередженості
яка "ані риба, ані м'ясо"

🔸у 80-х роках, проходить повз залізну завісу. Кнабе (СРСР) зауважував, що

повсякденність відноситися до закритої сфери, тобто він її критикує, тому що вона йде

🔸
з Заходу.

🔸
в класичній і некласичній філософії не досліджували

🔸
випало бути галуззю стереотипізації публічності
поєднує приватне життя з публічним, тоталітарно-прагматичні дії, побутове життя з
діяльністю, групові інтереси з загально суспільними, локальні з загальнодержавними і

🔸
т.д. Згодом почали вважати сферою, яка має інтегративні можливості і повноваження.
процес улюднення побуту, психологізм щоденного життя, не розуміння історичних
подій, фактів, а їх відображення у свідомості людей) Такий підхід відрізняє методику

🔸
використання історичних джерел від класичних, загальноприйнятих.
основний корпус джерел, Україна XX ст., скл. з Рад. іст. дж. 50-х рр. (тобто періоду

🔸
Сталінізму)
компроміс між офіційним і насправді тим, що думала людина➡роздвоєння

🔸
думок➡тотальний контроль (існування захисної маски)

🔸
особливості: великий інтерес, до суб'єктивної сторони історії

🔸
реалізація перших підходів до комунікативної історії (інтерв'ю, діалог з документами)
проблема в розширенні кола джерел, архівні матеріали про них, але не їхні за
походженням. Тому крім предметів матеріальної культури (одяг, фото і т.д.), історики

🔸
повсякденності важливим джерелом вважають інтерв'ю, та записи усних розповідей.

🔸
для дослідників, характерним є прагнення осягнути предмети із середини

🔸
повсякденність не є позаісторичною

🔸
можна зрозуміти людину, її суть, та історію
норми повсякденного життя, певного суспільства, або соц. верстви, складаються

🔸
поступово
повсякденність передбачає зрозумілість норм і правил, для всіх членів соціуму

🔸
(верстви, групи, суспільства).

🔸
через повсякдення людина спеціалізується, приймає/не приймає соціальні норми

🔸
акумулює в різний спосіб людське буття (голографічність)

🔸
однією з рис: зрозумілість/з'ясованість (не задається питанням "Хто я?")

❗
стабільность
важливі сфери повсякдення:
 1. Трудова (праця, навчання)
2. Дозвіллєво-відпочинкова (читання, театр, кіно, музей, спорт і т.д.)
3. Репродуктивно-забезпечувальна (харчування, лікування, одяг і т.д.)
4. Приватно-родинна (сім'я, кохання, діти, шлюб, дім)
5. Комунікативно-громадська

🔹 Повсякденність - це сфера узгоджених дій та поведінки, де всі взаємопов'язані один

з одним, і інтерпретують світ разом. Виступає невід'ємною часткою нашого чуттєвого

🔸
досвіду, і ретранслятором реальних для нас значень.
присутня тут і зараз, хоча ми її не помічаємо. Забезпечує культурно-історичний
розвиток людини, у просторі і часі

🔸Die Vorlesung 2, 16.10.2020🔹

♻Методологія дослідження повсякдення

Реалізація двох завдань:

1. Подолання відставання нашої української історичної науки від європейської

🔹
2. Використовувати досвід, власної україноцентричної історіографії 19-20 ст.

🔹
у нашій історичній науці, зміна ідеологій, принципів змінювалась не раз
в часи СРСР - це здійснювалось адміністративним шляхом. Тодішні історики звикли

🔹
до вказівок зверху: партійна постанова, публ. в газеті "Правда", виступ вождя
сучасні історики повинні осягнути інші теорії і принципи досліджень. Подолання

🔹
тоталітарного стилю мислення, який визнає тільки "біле" і " чорне"

🔹
посилення уваги до розробки теорії історичного знання, - епістимологія
постійно продовжувати пошук нових фактів. Але на першому плані, має бути їх

🔹
осмислення.
політична історія, якщо вона переважає, підсвідомо виховує тоталітарні настрої.

🔹
Держава стає центром історії, документи підпорядковуються офіціозу.
економічна історія, насаджує інші пріоритети. І людина перетворюється на

🔹
продуктивну силу.
стара історія політизована, сприяла певним політ. силам, або ж формувала певні

🔹
тоталітарні настрої
історія повсякденності - вчить, що людина відрізняється широким діапазоном своєї

🔸 🔸
мотивації (не тільки політичний, а й культурний, демографічний і т.д.)

🔹
Люди завжди адресують свої інтереси до суспільства і його інститутів

🔹
межі предмета повсякденності, продовжують бути розмитими
шляхи ідентифікації історії повсякденності, як нового ідеологічного напряму, в іст.
науці. Почала виокремлюватись соціальна історія. Перші проблеми дослідження
(соціальні): бідність, злидні, хвороби… Історики зосередили свою увагу на зв'язаних з

🔹
ними проблемах для суспільства в цілому.

🔹
вивчалась діяльність окремих філантропів, ств. шкіл, лікарень, організацій
люди створюють теорії (схеми). Це принцип пізнання, який заснований на життєвому
досвіду. Вони відображають необхідність повторюваних у життєвій практиці зв'язків,

🔹
між предметами, процесами і явищами.
якщо ми вивчаємо історію з точки зору діяльності людей, не обійтись без
психологічного аналізу їх поведінки. Під дією історичний процесів і епохальних та
соціальних типів реакцій. Уявлення про норми соц. поведінки. (сором, страх, честь -
регулятор поведінки). До свідомості людини долучаються сімейні релігійні і т.д.

🔸
норми➡формується групова поведінка

🔸 ❗
хід історії залежить не тільки від політичних рішень, економічних законів і волі

🔹
держави, а й пересічних людей (прагне довести)

🔹
в центрі гумунітаристики - людина

🔹
історія повсякдення, наближає нас до історичного минулого
незаперечність повсякденності не гарантувала їй рівноправності, як історичному

🔹
об'єкту, а радше навпаки.
необхідність дослідження двох типів реальності: 1. як такої 2. уявлення про неї

🔹
людей

🔹
картина історичної дійсності, має бути доповнена її суб'єктивним образом.
історія повторюється тому, що не змінюємося ми самі. За ідеологію насилля над

🔹
бідністю, стоїть сама буденність.
Н.Яковенко, 20-ті рр. 20 ст., укр. іст. думка йшла в ногу з тим, що робилося на

🔹
Заході, а потім у нас Залізна завіса
спираючись на активно розроблювані у 90-х роках великі пояснювальні концепції
Рад. минулого, історикам не вдалось знайти повних і чітких пояснень феномену
сталінізму, який закріпився в способі мислення і манері пересічних людей. Щоб
осягнути цей період, не можна оминути в іст. аналізі повсякдення, як унікальний

🔹
життєвий простір колишнього Радянського Союзу.
Існували і існують різновиди соц. пізнання, безпосередньо непов'язані з вивченням

🔹
повсякденності.

🔹 🔸
Дослідники повсякдення інтегрують різні види позанаукового пізнання.
Досвід, ось локомотив людської історії Це галузь, де факти перетворюються у

🔹
структури… Визнч. рисою повсякденного життя, те що проходить "тут і зараз".
Конструювання повсякденності. Людина народжується вже в організований для неї
повсякденний світ:
1⃣непроблемний
2⃣проблемний (він є динамічний)

Сфери проблематизму, та шляхи демопроблематилізація, між прихильниками

колективізації у 20-х роках… .

🔹До сер. XX ст., практично не була актуальною темою історичних пошуків. Лише
порівняно недавно, вона стала актуальною серед вчених.

🔹
Це нова галузь історичного знання.

🔹
Центр уваги: дослідження звичного, побутового у сусп. в певний проміжок часу.

🔹
часові маски, обмежені часовими і просторовими рамками (нп: військова доба)

🔹
поведінкові реакції особистості на певні події
дослідження повсякденності є актуальними для всіх гумунітарних наук, адже вона є

🔹
первинною сферою для кожної окремої особистості і для соціуму в цілому.

🔹
визначення сутності, має можливість зрозуміти поведінку людей
повсякденність спонукає нас зрозуміти культурну ментальність. Розібратись у тому,
як теорї перетворюються у практику, яким чином етика повсякденної поведінки не

🔹
зводиться до високоморальних трат, а складається з незначних рішень, виборів.
осмилює не тільки правила, заборони даного суспільства
Повсякденність - це безпосередня умова людської життєдіяльності, по забезпеченню
своїх потреб. Це історична реальність, в якій здійснюється безпосереднє і
опосоредковане через предмети культури, спілкування людей. У спілкуванні виникає і

🔹
формується дійсність.
надані речам і стосункам значення, складають суцільне полотно буденної дійсності.
Соц. предмети і їх значення, залежать від сприйняття і розуміння їх суспільством. А
також окремими спільнотами та верствами.