Professional Documents
Culture Documents
Федака
Федака
білоруських і російських землях. Значні обшири шісі імперії, яка злучила понад
структури.
Правда, перша зі слов'янських держав, Болгарія, виникла ще 681 р., але вона
племена. 818 р., постала Моравія, 836р. –Сербія. Близько 849 р. до Моравії влився
владою п'ястів.
них об'єднань:
Стрибог,
без єдиного верховного божества, оскільки для древлян і дреговичів таким був
— Хорс,
5) східне, про яке майже нічого не знаємо і називаємо усі трі суплеменності
історією об'єднання усіх цих племен навколо Києва, а також прилучення до цього
С. 58-61.
- № 9. - С. 23-26.
Літопис починає датовану історію Русі з 860 р., але на той час Русь уже була
центрального,
боці Хозарії проти Візантії й угрів). Згадки про ці походи містять досліджені
Проте десь на зламі 820-830-х років Руська земля виривається з орбіти впливу
і смоленських кривичів,
Отже, на той час у східних слов'ян вже чітко оформилися три державні
Древняя Русь в свете зарубежных источников. – Т.3. Восточные источники. – М., 2009.
державницької історії Русі Повість врем'яних літ приписує трьом братам - Кию,
Щеку і Хориву та їхній сестрі Либеді. Найраніше ж згадка про Київ збереглася у
Правда, з літописної оповіді випливає тільки те, що Київ засновано Києм, але
де саме знаходилося це місто (чи на Дніпрі, чи деінде) там нічого не сказано. Між
засноване близько 430 р. на Дунаї біля впадіння у нього річки Морава. Це сучасне
1909 р. відкрив городище, яке назвав "городом Кия". Пізніше його досліджували
Кий жив у першій половині VII ст. "Це був саме період активного просування
візантійських джерел. Зокрема, про Кия під іменем Кувер ідеться у цілому ряді
Бычков А.А., Низовский А.Ю., Черносвитов П.Ю. Загадки Древней Руси. — М., 2001. –
С.204.
Соловьев С.М. История России. – Т. 1. – М., 1965. – С.94.
заснував Київ,
таким чином. Він походив з тих слов'ян, котрі на початку VІІ ст. мусили
від торкського cheka, chekan — бойова сокира. При цьому тверде Ч перейшло у
заснувала над річкою Лібеда своє поселення, при ньому на високому горбі -
замок Лібец (або Любеч). Київський Синопсис також свідчить про чотири, а не
давніх актів фіксує подвійну назву цієї річки – Либідь і Лебеда. На Чернігівщині
Є ще одна річка з подвійною назвою Либідь і Лебідь. Це ліва притока Десни біля
Лебідь, що виступає у двох билинних циклах: про Михайла Потика та про Івана
Він бере її собі за жінку. Та вона покидає Михайла і втікає з чужим королем.
має ім'я Марія, Авдотья або Настя, але на додачу до цього завжди зветься Білою
Лебеддю. В іншій билині Іван Годинович бере собі силою за жінку наречену
12
13
- С.18.
14
Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (IX - XII вв.). — М.,
1999.-C.70.
іншого короля, але вона зраджус його з перпим нареченим. Іван, який у більшості
гунів; а в цей час підступний народ росомонів, що тоді скорявся йому серед
втечу від чоловіка однієї жінки, що називалася Сунільда, пар наказав прив'язати
страчено. Матрі'ю Сванхільди була Гудрун. При цьому Аммі чи Хамдi означае
цій ситуації дає наша літописна історія, коли той чи інший князь, розриваючи
Буса близько 375 р., невдовзі після чого відбувається навала гунів.
В усних переказах про Либідь, записаних у Києві ХІХ ст., йдеться про її
гордощі лишається дівою. Вона побудувала дім на горі і плакала цілими днями.
З тих сліз утворилася річка, а гора дістала назву Дівич-гора. Правда, Дівич-гора
стоїть не біля витоків Либіді, ав її гирлі на правому боці. На лівому ж боці річки
Усі річки взято в колектори, деякі мають лише періодичний стік. Колись в
басейні Либеді були значні стави, деякі збереглися ще й досі. Стояли тут і водяні