Україна в перші повоєнні роки ( 1945 - початок 50 – х рр.

)
Адміністративно – територіальні зміни УРСР:
1. Договори з Польщею.
1944 р. – Люблінська угода.
- Польща визнає територіальні зміни на користь СРСР за пактом
Ріббентропа - Молотова ( 1939 р.)
- Частина укр.. земель ( Холмщина, Лемківщина, Надсяння, частина
Підляшшя) передано Польщі ( 800 тис. українців) закерзоння;
- На добровільній основі ( згодом примусово) організовано обмін між
Польщею та Україною;
1945 р. – Договір про радянсько – польський державний кордон.
- Відповідно до рішень Кримської конференції ( 1945 р.) кордон
установлено по лінії Керзона з відхиленням на сході ( на користь
Польщі) на 5 – 8 км, в окремих районах - на 17 – 30 км.
1951 р. – Угода між СРСР та Польщею про обмін ділянками державних
територій.
- до Львівської області відійшли землі в районі м.Кристинополя ( зараз
Червоноград), до Польщі - Устрицький район Дрогобицького району.
- ОСТАТОЧНЕ ВСТАНОВЛЕННЯ ЗАХІДНОГО КОРДОНУ УРСР
2. Договір з Румунією.
1947 р. – мирний договір з Румунією.
- Закріплено кордони, встановлені в 1940 р.: до УРСР відійшли Північна
Буковина, Хотинщина, Ізмаїльщина, о.Зміїний.
3. Передання Закарпаття до УРСР.
1945 р. Договір між ЧСР і СРСР про Закарпатську Україну.
- З’їзд Народних комітетів Закарпаття в м. Мукачеве ( 1944 р.)
прийняв Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з
Радянською Україною.
- Радянсько – чехословацький договір юридично закріпив рішення з’їзду в
Мукачево.
- 1946 р. – Указом Президії Верховної ради СРСР у складі УРСР
створено Закарпатську область.
4. Передання Кримської області Україні - 1954 р.
Причини:
1. Територіальна та історична близькість Криму та України.
2. Потреба у відновленні господарського і культурного життя на
півострові, яке було в катастрофічному становищі внаслідок депортації
кримських татар.
19 лютого 1954 р. - видано Указ Президії Верховної Ради СРСР на
честь 300 - річчя возз’єднання України з Росією «Про передачу
Кримської обл.. зі складу РРФСР до складу УРСР».
Наслідки:
1. Розширено курортний потенціал України.
2. Зросли витрати народного господарства УРСР на відбудову Криму.
3. В Україні збільшилася присутність росіян, які опиралися українізації
( 71,4 % росіян - Криму).
Результати:
 1. Остаточно встановлені та юридично закріплені кордони республіки.
2. Основна частина українських земель об’єдналася в кордонах однієї
держави.
3. Уперше за багато століть українці опинилися в межах однієї держави.
4. До західної України входили такі області: Закарпатська, Волинська,
Львівська, Рівненська, Тернопільська, Дрогобицька ( у 1959 р. об’єднана зі
Львівською), Станіславська ( 1962 р. перейменована на Івано –
франківську)), Чернівецька, Ізмаїльська ( існувала в 1940 – 1954 рр.,
увійшла до складу Одеської області).

Вихід УРСР на міжнародну арену:

1944 р. – відновлено Народний комісар закордонних справ УРСР на чолі з Д.
Мануїльським.
Мета СРСР: 1. Представити приєднання західних областей України і
Білорусі як возз’єднання етнічних територій. 2. Нейтралізувати укр.. національно
– визвольні сили, розколоти укр.. діаспору в західних державах. 3. Збільшити
кількість своїх голосів у майбутній ООН. 4. Активізувати пропаганду на
міжнародній арені.
1945 р. – Україна - спів засновниця ООН. 1948 – 1949 рр. - непостійний член
Ради Безпеки ООН. 1954 р. – Україна - стала членом ЮНЕСКО. 1949 р. – УРСР
вступила до РЕВ, створеної з ініціативи Сталіна для посилення впливу у
країнах Центральної Європи.
1946 р. – Паризька мирна конференція.
1948 р. – Дунайська конференція з питань режиму торгового судноплавства на
Дунаї.
Результати міжнародної діяльності УРСР: Україна вийшла на міжнародну
арену, чим підвищила свій авторитет. УРСР не проводила самостійну зовнішню
політику, не мала права на самостійне укладення міжнародних договорів, обмін
посольствами.

Суспільно – політичне життя УРСР повоєнних років.

1949 р. - затверджено Державний герб та Державний прапор ( верхні 2/ 3
полотна - червоні, нижня смуга лазурного кольору; у верхньому лівому куті -
зірка, під нею - серп і молот).
1950 р. – ухвалено Державний гімн.
1946 р. – Раду Народних Комісарів перейменовано на Раду Міністрів УРСР.
1947 р. - відбулися перші повоєнні вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих
рад.
1947 р. - приїзд до України Л. Кагановича. Розгорнулася нещадна боротьба
проти «українського націоналізму», знову відновилися репресії в Україні,
зазнавали утиски керівні кадри.

Керівництво УРСР у повоєнні роки: перші секретарі ЦК КП ( б ) У: М.

Хрущов ( 1943 – 1946, 1948 – 1949 рр.); Л .Каганович ( 1947 р. ); А. Мельник ( 1950
– 1953 рр. ).
Голови Раднаркомів УРСР: М. Хрущов ( 1939 – 1947 рр. ); Д. Коротченко ( 1947 –
1954 рр. ).

Відбудова народного господарства в Україні.

Особливості відбудови народного господарства:
1. СРСР не отримав допомоги США за планом Маршалла, тому відбудова
фінансувалася за рахунок внутрішніх джерел та німецьких репарацій.
2. УРСР отримав 20 % загальносоюзних капіталовкладень.
3. Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.
4. Ігнорувався світовий досвіт виходу з кризи.
5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.
6. Широко використовувалися в Україні репресивно – каральні методи,
притаманні тоталітарній системі.
7. Відбудова України на відміну від країн Заходу ігнорувала товарно –
грошові відносини, приватну власність, якість та конкурентоспроможність.
8. Економіка УРСР розглядалася як частина загальносоюзної економічної
системи.

Основні заходи і проблеми відбудови:

1. Проходила за планами 4 п’ятирічки ( 1946 - 1950 рр. )
2. Основні кошти держава спрямувала на відбудову важкої промисловості
за рахунок розвитку легкої промисловості.
3. Вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати
в Україну. З України було евакуйовано 550 промислових підприємств, з
них потім повернулися лише близько 150.
4. Важка промисловість та енергетика отримали до 85 % капіталовкладень,
що призвело до посилення диспропорції розвитку на користь військово –
промислового комплексу.
5. Пріоритетними галузями народного господарства було визнано:
вугільну промисловість, електроенергетику, металургійну
промисловість, машинобудування.
6. Створено 17 нових господарських галузей, зокрема газову галузь паливної
промисловості: 1948 р. – почав працювати газопровід Дашава - Київ.
7. Досягнення НТР впроваджувалися дуже повільно, переважали старі
технології, висока енерго – та матеріаломісткість виробництва.
8. Використання примусової праці як радянських, так і німецьких
військовополонених.
9. 7 % - капіталовкладень в с/ г, 80 % - колгоспників - жінки.
10.Укрупнення колгоспів з метою розширення використання техніки МТС.
11. Збільшено податки на присадибні ділянки, плодові дерева, городи
колгоспників.
1947 р. - грошова реформа. Заощадження до 3 тис. крб.. обмінювали 1: 1,
вклади від 3 до 10 тис. крб. обмінювали 1: 3, заощадження, які
зберігалися вдома, обмінювали 1 : 10, що вдарило передусім по селянству.
Характер реформи: конфіскаційний.
11.Проблема дитячої безпритульності та злочинності.
12.Нестача житла та товарів повсякденного вжитку.
13.Відновлено 8 – год. роб. день.
Результати відбудови:
1. 1950 р. УРСР вийшла на рівень промислового виробництва 1940 р.
2. Закладено відставання від Заходу та Японії, де провідними галузями
ставали хімічна промисловість та електроенергетика, а не важка промисловість.
3. Створення нових підприємств.

Голод 1946 - 1947 рр.

Причини голоду:
1. Руйнівні наслідки війни.
2. Форсовано збільшення хлібозаготівель.
3. Посуха 1946 р., урожайність зернових - 2 -3 ц/ га.
4. Відбудова промисловості за рахунок сільського господарства.
5. Експорт зерна, надання «братньої допомоги» країнам Центральної та
Східної Європи.
- Голод охопив південні та східні області України.
- Відновлено дію «Закону про п’ять колосків».
- Організовано репресії щодо керівництва колгоспів.
- Понад 1 млн. людей померло.

Радянізація західних областей України

1. Складові радянізації: індустріалізація, колективізація, «культурна
революція».
2. Розвиток Західної України визнано пріоритетним в УРСР.
3. Поруч з традиційними нафтогазовою та лісозаготівельною промисловістю
закладено машинобудівельні, приладобудівні підприємства.
4. У Прикарпатті відкрито газові родовища загальносоюзного значення.
5. До колгоспів увійшли 93 % селянських господарств.
6. Почалася активна русифікація краю.
7. На роботу до Західної України направлено понад 100 тис. спеціалістів зі
Сх. України та Росії, що спричинило часткову русифікація міст.

Позитивні зміни в західних областях України:

1. Було збудовано заводи – гіганти: Жидачівський паперовий комбінат,
Калуський хімічний комбінат, автобусний завод у Львові.
2. У 1949 р. - діяло 2500 великих і середніх промислових підприємств.
3. Було здійснено реконструкцію старих заводів і фабрик.
4. У 1948 р. - завершено будівництво газопроводу Дашава - Київ.
5. Розширилася мережа початкової, середньої та вищої освіти, велася
боротьба з неграмотністю.
6. 1945 р. – в Ужгороді вперше в історії Закарпаття відкрито університет.

Негативні наслідки радянізації західних областей України:

1. Майже всі головні посади в керівництві обіймали вихідці з інших регіонів
України.
 2. Здійснювалася насильницька колективізація сільського господарства,
антинародна податкова політика.
3. Чинилися репресії щодо мирних жителів.
4. Мали місце грубість, порушення законів і прав людини.
5. Багаті природні ресурси краю по – хижацьки винищувалися.
6. Відбувалося відставання легкої й харчової промисловості.
7. Насаджувалася комуністична ідеологія.
8. Посилився процес русифікації.
9. Було ліквідовано Українську греко – католицьку церкву.

Доля Української греко – католицької церкви ( УГКЦ ):

З метою зміцнення радянської влади у західних областях України було вирішено
ліквідувати УГКЦ.
1945 р. – заарештовано керівництво УГКЦ на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
1946 р. - Львівський собор скасував Берестейську церковну унію 1596 р.,
оголосив про возз’єднання УГКЦ з російською православною церквою.
УГКЦ пішла в підпілля ( « церква в катакомбах» ). Розгорнулися репресії
священників, які не приєдналися до нової церкви.
Йосиф Сліпий ( 1892 - 1984 рр. )
- 1944 р. став митрополитом УГКЦ;
- 1945 р. заарештований та засуджений до 8 років в’язниці за «ворожу
діяльність проти УРСР, співпрацю з німецько – фашистськими
окупантами»;
- У 1953, 1957, 1962 рр. відбулись нові судові процеси над
митрополитом. Усього провів у таборах 18 років;
- 1963 р. висланий за межі СРСР завдяки захисту з боку Папи
Римського Іоанна XXIII, Президента США Дж. Кеннеді та інших
відомих політичних та громадських діячів країн світу;
- Заснував Український католицький університет ( нині працює в
Львові );
- Помер у Римі, перепохований у соборі св.. Юри у Львові.

1947 р. - операція «Вісла» ( насильницька депортація укр.. населення Закерзоння

на захід і північ Польщі).
Мета:
1. Полонізувати українців, які не побажали виїхати до УРСР, перетворити
Польщу на одно національну державу. Переселяли до концтаборів.
2. Заселити західні та північні території, передані Німеччиною Польщі за
рішенням Потсдамської конференції.
 3. Позбавити УПА підтримки українського населення.
Привід: у березні 1947 р. у бою з УПА загинув заступник міністра
національної оборони Польщі К.Сверчевський.
Результата:
1. Із Закерзоння виселено, за різними оцінками, 140 – 150 тис. українців. На
нових землях вони не отримали достатньої фінансової урядової допомоги.
2. Переселення стало особистою трагедією для родин багатьох українців.
3. Бойові дії УПА на Закерзонні припинялася.
4. До сьогодні землі Закерзоння є найменш заселеними територіями Польщі.
5. 1990 р. сенат Польщі засудив операцію «Вісла» як злочин.

Жовтень 1947 р. - операція «Захід» ( одна з наймасовіших і

короткотермінових сталінських депортацій населення Західної України.
Каральна акція уряду СРСР проти УПА, примусова наймасовіша
депортація населення Західної України ( за винятком Закарпаття). Мета:
нейтралізація українського визвольного руху на Західній Україні, зокрема
діяльність УПА та тих хто їй співчував та допомагав.
Результати: за один день депортовано понад 77 тис. осіб, з них 35 тис. жінок
і 23 тис. дітей до 15 років.

Велика блокада», що тривала з січня по квітень 1946 року, — оточення радянськими

військами території дій УПА і блокування всіх населених пункти Галичини та
Волині. ... В таких умовах керівництво опору прийняло рішення розформувати загони
УПА і перейти до збройного підпілля.
Для комуністів це була дуже незвична кампанія, адже вони вперше проводили її на
теренах, над якими не мали цілковитого контролю. Спроби швидкої ліквідації
українського підпілля одразу після переходу фронту цілковито провалилися — тут і
надалі активно діяли відділи УПА та боївки ОУН, радянська влада в окремих
регіонах залишалася доволі ілюзорною. Тож виборча кампанія 1946 року була не
просто пропагандистською, а військово-пропагандистською. Крім сотень
пропагандистів для агітації (за даними українського підпілля тільки на терени одного
Долинського району — 260 осіб), на Західну Україну прислано тисячі вояків НКВД
та внутрішніх військ для остаточної ліквідації підпілля.
Вибори відбулися 10 лютого 1946 р. Відбулися суто формально, бо на дільниці
потрапили не більш як 40% виборців. Основну масу довелося гнати "голосувати"
силою або ж змушувати прийти погрозою взяти заложників з мешканців села.
"Прелюдією" до виборів стали обстріли лісів з танків та артилерії, у містечка ввели
механізовані роти. У селах на узвишшях виставили кулеметні застави, на виборчих
дільницях — посилену охорону. Населення не могло пересуватися без
спецперепусток. 

Боротьба ОУН – УПА з радянською владою в повоєнні роки

Особливості боротьби після завершення II Світової війни:
1. Продовження боротьби ОУН і УПА проти СРСР ґрунтувалося на
сподіваннях на воєнний конфлікт між США та СРСР, що мав стати
результатом холодної війни.
2. 1947 р. ОУН і УПА об’єдналися в єдину підпільну систему.
3. УПА організовує рейди – прориви до Австрії та Західної Німеччини.
4. 3 1947 р. відбувається заміна тактики УПА: від широкомасштабних
воєнних операцій перейшли до підпільної боротьби, УПА поділилася на
невеликі бойові групи - лоївки ( 10 – 15 осіб), партизанська війна
здійснювалася малими рухливими групами.
5. Використовувалися партизанські форми боротьби: саботаж, наскок,
засідки, терористичні акції, диверсії, антирадянська пропаганда.
6. Українські національні сили несли значні особові втрати внаслідок
об’єднання сил радянських військ держбезпеки, прикордонників.
7.

Методи боротьби у Західній Україні

ОУН, УПА Радянська влада
1. Напади на частини НКВС і 1. Воєнні дії проти формувань
військові підрозділи. ОУН, УПА регулярних частин
2. Убивства місцевих активістів, армії та НКВС.
які перейшли на бік радянської 2. Масові депортації населення з
влади. районів розташування баз УПА.
3. Масовий терор проти вчителів, 3. Депортації як окремих сімей,
лікарів, інженерів, працівників так і цілих сіл, що були
культури, направлених на пов’язані з УПА.
роботу з сходу. 4. Провокації спецгруп НКВС із
4. Активна радянська пропаганда. перевдяганням у форму УПА
5. Провокація з переодяганням у ( пограбування жителів,
форму НКВС . знущання з місцевого населення,
вбивства).

1950 р. - загинув командуючий УПА Р.Шухевич. УПА очолив В.Кук,

якого у 1954 р. - заарештували. В.Кук ( 1913 – 2007 рр.), 1960 р. написав
так званий «Відкритий лист В.Кука до
( …) всіх українців, що живуть за кордоном, де визнавав радянську владу,
засуджував засади й методи боротьби ОУН і УПА, закликав українські
організації в еміграції припинити національно – визвольну боротьбу.
Завдяки цьому листу був звільнений. У 2002 р. відмовився від звання
Героя України.
До середини 50 – х рр.. - тривала збройна боротьба УПА.
Причини завершення збройної боротьби:
1. Колективізація, депортація населення і радянська пропаганда
унеможливили підтримку місцевого населення й тривалий опір.
2. У 1945 – 1949 рр., 1956 р. оголошувалася амністія членів УПА та
підпілля ОУН.
3. Сподівання на перетворення «холодної війни» на збройне протистояння
між СРСР та США не виправдалися.
4. Масові репресії: 170 тис. членів ОУН та УПА було засуджено й
відправлено до таборів.
 Загальна характеристика розвитку культури у 1944 - 1953 рр.
Освіта
Позитивні тенденції
1. Відновлено зруйновані та
зведено нові школи, переважно
силами населення.
2. Створено мережу вечірних та
професійних заочних шкіл,
навчання курсів для дорослих.
3. 1953 р. ведемо обов’язкову
семирічну освіту.
4. Створено фонд всеобучу для
матеріальної підтримки
найбідніших учнів.
5. Відновлено систему вищої
освіти.
6. На кінець 1945 р. в Україні вже
працювало 150 вишах, які
повернулися з евакуації.
Наука
Позитивні тенденції
1. Відновлено роботу науково –
дослідних установ.
2. Провідна наукова установа -
Академія Наук УРСР на чолі з
О.Палладіним.
3. 1946 р. запущено перший у
республіці атомний реактор.
4. 1948 – 1951 рр. під керівництвом
С.Лебедєва створено першу в
Європі малу електрону –
обчислювальну машину.
5. Під керівництвом Є.Патона
впроваджено нову автоматичну
технологію зварювання під
флюсом, яку використали під
час будівництва газопроводу
Дашава – Київ ( 1949 р.) та
Негативні тенденції
1. Нестача підручників, зошитів,
навчального обладнання.
2. Брак пристосованих для
навчання приміщень, вчителів.
3. Заідеологізованість освіти.
4. Скоротилась кількість
українських та національних
шкіл.
5. Русифікація освіти, особливо
вищої.
Негативні тенденції
1. Запровадження досягнень
науки і техніки відбувалося
переважно в галузях воєнного
виробництва.
2. Тотальний ідеологічний
контроль над суспільними
науками.
3. У рамках боротьби з
космополітизмом закрито
Кабінет єврейської історії АН
УРСР, його співробітників
заарештовано.
4. «Лисенківщина» - розгром
генетики. Президент
Всесоюзної академії
сільськогосподарських наук
Т.Лисенко стверджував, що
 мосту Патона через Київ (1953). біологічні види під впливом
6. Офтальмолог В.Філатов був зміни умов зовнішнього
номінований на Нобелівську середовища здатні
премію за пересадку рогівки безпосередньо породжувати
ока. інші види. Автор пов’язав
7. О.Богомолець досліджував свою теорію з класовою
проблеми старіння та боротьба, яка начебто
ендокринології розгортається в науці.
5. Заперечення генетики та
кібернетики, переслідування
вчених відповідних напрямків.
6. Російських учених
проголошували
першовідкривачами більшості
фундаментальних фізичних
законів і винаходів.

Ждановщина – це система заходів, спрямованих на відновлення

ідеологічного контролю над суспільством в післявоєнні роки ( за іменем
секретаря ЦК ВКП (б ) з ідеології А.Жданова) у 1946 – 1949 рр.

Складові частини:
1. Боротьба з «буржуазним націоналізмом».
2. Боротьба з «безрідним космополітизмом» ( ідеологією, що віддає
перевагу загальнолюдським цінностям перед національними
проблемами) та «низькопоклонством» перед Заходом.
АНТИСЕМІТСЬКЕ ЗАБАРВЛЕННЯ
3. Лисенківщина.
Мета:
1. Створити образи внутрішнього та зовнішнього ворогів.
2. Посилити ідеологічний контроль над творчими процесами в галузі
культури.
3. Придушити національно – визвольний рух.
4. Зміцнення тотального контролю над суспільством.
5. Культурно – ідеологічна ізоляція країни.
6. Нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції.
Причини:
1. Послаблення ідеологічного тиску на радянське суспільство в роки Другої
світової війни.
2. Зростання патріотичних почуттів національної інтелігенції.
3. Початок і розгортання «холодної війни».
Події:
1. У серпні 1946 р. вийшла постанова ЦК ВКП(б) «Про журнали «Зірка» і
«Ленінград», яка звинувачувала російських письменників А.Ахматову та
 М.Зощенка в безідейності та шкідництві. Вона поклала початок широкій
кампанії переслідувань інтелігенції в СРСР.
2. Розкритиковано наукову роботу професорів Львівського університету
істориків І.Крипякевича та М.Кордуби.
3. У 1947 р. в українському націоналізмі та антирадянських висловлюваннях
звинувачені А.Малишко, М.Стельмах, М.Рильський, Ю.Яновський. водночас
О.Гончар здобув Сталінську премію ( 1948 р.) за роман «Прапороносці»,
присвячений радянсько – німецькій війні.
4. 1951 р. в націоналізмі звинувачено композитора К.Данькевича за оперу
«Богдан Хмельницький» ( недостатньо зображено роль російського
народу у Національно –визвольній війні під проводом Богдана
Хмельницького), В.Сосюру - за вірш «Любіть Україну».
5. 1950 р. - у рамках боротьби з космополітизмом ліквідовано Кабінет
єврейської історії АН УРСР, а його співробітників аарештовано.
Результати та наслідки:
1. Відбулося гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва,
обмежено свободу творчості.
2. У міжнародному плані ждановщина посилила відірваність радянських
митців від досягнень світової культури.
3. Придушено патріотичне піднесення та паростки відродження укр..
культури після війни.
4. Зникло поняття мистецької школи.
5. Літературна критика стала засобом знищення та утримання митців у
рамках офіційної ідеології.
Україна в умовах десталінізації ( 1953 – 1964 рр. ) ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ //////
ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ///////// ВІДЛИГА

«Відлига» - період в історії СРСР, а відповідно й історії УРСР, який охоплює

1953 – 1964 рр., тобто період знаходження при владі М.Хрущова. Він
характеризується ліквідацією таких проявів сталінського режиму, як масові
репресії, тотальний контроль за всіма сферами діяльності тощо, і спробою
проведення суспільно – політичних, економічних реформ з метою надати нового
імпульсу розвитку радянського суспільства на шляху до «побудови
комунізму». Термін «відлига» з’явився у зв’язку з виходом у світ повісті
І.Еренбурга «Відлига».

Березень – червень 1953 р. - тимчасове «колективне керівництво» - розподіл

вищих посад між найближчими соратниками Й.Сталіна. Г.Маленков – Голова
Ради Міністрів СРСР, М.Хрущов – перший секретар ЦК КПРС, Л.Берія – голова
МВД та Держбезпеки.
ВІДЛИГА - процес лібералізації суспільно - політичного життя, соціально –
економічних реформ, пов'язаний із перебуванням при владі М.С.Хрущова
( 1953 – 1964 рр. ) Названий за однойменною повістю І.Еренбурга, що
вийшла 1954 р.
Мета відлиги: надати радянському суспільству нового імпульсу на шляху
до «побудови комунізму».
Складові відлиги:
1. Десталінізації.
2. Соціально – економічні реформи.
3. Політичні реформи.
5 березня 1953 р. – помер Сталін. Л.Берія спробував захопити владу ( він
намагався встановити контроль правоохоронних органів над партійними. В
Україну було переведено Мешика та Мільштейна, які обійняли посади
відповідно міністра й заступника міністра ВС. Начальник Львівського
управління МВС генерал Т.Строкач піддав сумніву доцільність виконання
директиви про встановлення нагляду за роботою партійних органів. Коли
Т.Строкача було усунено з посади, він зустрівся з М.Хрущовим та передав
матеріали, що засвідчували наміри Л.Берії захопити владу). У липні 1953 р. –
Берію заарештували, звинувативши в антиурядових діях. Подолавши
противників, всю повноту влади в СРСР захопив М.Хрущов.

Лібералізація – скасування або послаблення державного контролю над усіма

сферами життя суспільства. Перші ознаки лібералізації:
1. Припинення репресій .
2. Відбулася критика культу особи Й.Сталіна.
3. 1955 р. – запровадження прокурорського нагляду за дотриманням
законності.
4. Послаблення ідеологічного контролю.
5. Було проголошено курс на відновлення й розширення законності й
демократії.
6. Часткова реабілітація жертв репресій.
7. Пом’якшився політичний режим.

Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбулися нові

політичні репресії, вносилися зміни до законодавства, які збільшували
можливості влади в їх проведенні. Так, ВР СРСР прийняла закон «Про
кримінальну відповідальність за державні злочини». У кримінальний
кодекс було введено статтю «антирадянська агітація і пропаганда».
Протягом 1954 – 1959 рр. за антирадянську діяльність було репресовано 3,5
тис. чол..

Сталися значні зміни у сфері національних відносин:

1. Республіка одержала більше прав в економічному та культурному
житті .
2. Уповільнився процес русифікації.
3. В Україні почалася часткова українізація.
4. Вперше в історії УРСР посади першого секретаря ЦК КПУ, голови
президії Верховної Ради УРСР, голови Ради Міністрів зайняли українці
- О.Кириченко, Д.Коротченко, Н.Кальченко.
5. Зросла кількість українців у складі найвищих органів влади в СРСР.
6. Припинилася кампанія боротьби проти націоналізму.
7. Розширилися права УРСР у фінансовій та кредитній сферах.
Розвиток промисловості у першій половині 1950 – х рр..
1. П’ята п’ятирічка ( 1951 – 1955рр. )
2. В Україні розгорнулося будівництво великих електростанцій ( 1953 р.
– Каховська ГЕС, при цьому знищено тисячі гектарів родючих
чорноземів).
3. І далі розвивалася вугільна промисловість.
4. Збільшилися обсяги видобутки нафти, газу.
5. Швидкими темпами розвивалася металургія.
6. Розвивалося машинобудування, особливо легкових автомобілів.
7. Легка і харчова промисловість дуже відставали від важкої.
8. Нарощувалося воєнне виробництво у зв’язку з «холодною війною».
9. Наростало техніко – економічне відставання від країн Заходу, де
пріоритет віддавався приладобудівній, хімічній промисловості,
кольоровій металургії.
Розвиток сільського господарства у першій половині 1950 – х
років:
1. Екстенсивний шлях розвитку с/ г.
2. 1953 р. розпочалися сільськогосподарські реформи.
3. Збільшено капіталовкладення в с/г.
4. Списано заборгованість колгоспів.
5. Збільшено закупівельні ціни на с/г продукцію.
6. Податки на присадибні ділянки колгоспників зменшилися у 2,5 рази.
 Початок десталінізації
Десталінізація - процес ліквідації наслідків культу особи Сталіна за часів
правління М.Хрущова.
Причини:
1. Нове керівництво розуміло неможливість подальшої сталінської
репресивної політики як з політичної, так і з економічної позиції.
2. Серія повстань у таборах ГУЛАГу навесні – влітку 1953 р.,
організована за сприяння колишніх бійців УПА та членів ОУН.
Основні етапи:
- 1953 – 1956 рр. - початок десталінізації.
- 1956 – 1959 рр. – поглиблення десталінізації, масова реабілітація
громадян.

Найпотужнішими були повстання:

1953 р. (травень – серпень) - повстання в Норильську;
1953 р. ( червень – серпень ) – повстання в Воркуті;
1954 р. ( травень – червень ) – повстання в Кенгірі;
Повсталі вимагали скорочення робочого дня, пом’якшення режиму, амністії
політв’язнів. Вони створили комітети у табірних відділеннях, припиняли
роботу, проявляли масову непокору адміністрації табору, руйнували штрафні
ізолятори. Всі повстання були жорстоко придушені, але влада мусила
піти на поступки.

Зміст десталінізації:

1. Ліквідація системи ГУЛАГу, системи масових репресій.

2. Амністія, реабілітація незаконно засуджених.
3. Реформа силових відомств, судової системи.
4. Послаблення ідеологічного тиску.
5. Децентралізація. Послаблення командно – адміністративної системи.
Розширення прав і повноважень республік.
6. Створено комісію Президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Сталіна.
7. Створено комісії з перегляду справ засуджених.
8. Перейменування населених пунктів, вулиць, підприємств.
9. Почалося повернення депортованих осіб, пов’язаних із діяльністю ОУН,
УПА.
10.Припинено ідеологічні кампанії проти інтелігенції, націоналізму.

Результати:
1. Ребіталізація понад 3,5 млн. осіб. 2. Демократизація суспільного
життя.
XX з’їзд КПРС ( 1956 р. )
14 – 25 лютого 1956 р. – XX з’їзд КПРС. На закритому засіданні М.Хрущов
зачитав доповідь «Про культ особи та його наслідки».
1. Критика сталінської політики як хибної та злочинної.
2. На Й.Сталіна покладено відповідальність за організацію масових репресій,
депортацію народів під час війни. Незаконні методи слідства.
 3. Причинами виникнення культу Й.Сталіна названо риси його характеру,
гостру боротьбу з капіталістичним оточенням, а не саму радянську
систему.
4. Відлік незаконних репресій починався з 1934 р.
5. Не критикувалися методи проведення колективізації, голодомор 1932 – 1933
рр.
Значення XX з’їзду КПРС:
1. З’їзд був значним кроком уперед на шляху повернення до демократичних
засад життя.
2. Він засудив політику репресій тоталітарного режиму.
3. Вперше було наведено численні факти злочинів і зловживань Й.Сталіна та
його оточення.
4. М.Хрущов звинуватив сталінську владу в незаконних переселеннях народів
у роки війни, розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, численних
репресій повоєнного часу.
5. З’їзд започаткував важливі зміни в суспільстві в напрямку лібералізації, а
в майбутньому і демократизації суспільного життя.
6. На той час навіть такі обмежені кроки викликали захоплення населення,
особливо помітно вплинули на політичну і морально – психологічну
атмосферу в країні.
Висновки:
1. Засудження «культу особи Й.Сталіна» виявилося неповним, обмеженим;
не було розкрито передумов і причин культу та його злочинних
наслідків.
2. Критика не зачіпала сутності командної системи.
3. М.Хрущов намагався переконати всіх, що сталінські злочини були лише
«деформацією» соціалізму.
4. Дії М.Хрущова з викриття «культу особи Й.Сталіна» не були
послідовними та завершеними. Його доповідь XX зїзду КПРС не
публікували в СРСР аж до 1989 р., хоча текст її відразу потрапив на
Захід.
5. М.Хрущов критикував особисто Й.Сталіна і тільки його одного,
зводячи всі вади системи тільки до культу особи.
6. М.Хрущов негативно поцінував лише репресії, а водночас схвально
натякав про внесок Й.Сталіна в побудову соціалізму.
7. Нічого не було сказано про згортання непу, насильницьку
колективізацію з жахливим голодомором, ліквідацію демократичних
свобод.
8. М.Хрущов не піддав сумніву існування тоталітарної системи, не
торкався причин її панування.

Реабілітаційний процес:
1. Амністія 1953 р. – стосувалась осіб, засуджених до строк до 5 років,а
також засуджених за посадові, господарські та військові злочини.
2. Амністія 1955 р. – стосувалась осіб, що співпрацювали з окупантами в
роки війни, але не чинили злочинів.
 3. Також проголошувалася амністія для воїнів УПА, які складуть
зброю, - і тих, хто утримувався в таборах. До 1957 р. – було звільнено
понад 65 тис. бійців УПА.
4. Проте амністія не передбачала реабілітації. Звільнені політичні в’язні
продовжували носити клеймо «ворогів народу».
5. Реабілітації не підлягали колабораціоністи, активні діячі ОУН – УПА,
жертви політичних репресій до 1934р., а також всі репресовані за
«український буржуазний націоналізм».
6. Держава не визнавала себе виною у депортації із Західної України,
депортації кримських татар, німців.

Спроба державного перевороту ( 1957 р. )

У 1957 р. Г.Маленков, Л.Каганович, В.Молотов здійснили спробу усунення
М.Хрущова від влади. Але М.Хрущов заручився підтримкою силових
структур, і це мало вирішальне значення. У березні 1958 р. противників
десталінізації виключено зі складу Президії ЦК. М.Хрущов обійняв посаду
Голови Ради Міністрів СРСР, сконцентрувавши практично всю владу в
державі.

Політичні зміни в СРСР та УРСР

1. Скоротився адміністративний апарат.
2. Уведено в практику всенародне обговорення проектів законів та інших
важливих питань.
3. Розширено повноваження місцевих рад у плануванні, будівництва,
бюджетно – фінансових справах. На чверть оновлено склад керівних
органів КПРС.
4. Перебування на найвищих посадах обмежено трьома строками.

Вище партійне керівництво УРСР часів Відлиги

1953 – 1957 рр. - О.Кириченко:
- Підтримував курс М.Хрущова на лібералізацію, але не був самостійним.
- Сприяв збільшенню чисельності українців на державних і партійних посадах.
- Реабілітація репресованих.
- Приділяв увагу розвитку української науки.
1957 – 1963 рр. – М.Підгорний:
- Наслідував М.Хрущова в його діяльності.
- Схвалював усі програми М.Хрущова, закликаючи до їх дострокового
виконання.
- Розв’язував проблеми через постійні кадрові зміни, не вникаючи в суть
питань.
-

Розширення повноважень союзних республік:

1. Українці стали частіше висуватися на керівні посади в республіці та в
Союзі.
 2. Активізувалась діяльність на міжнародній арені.
3. Розширилися права республік у формуванні свого бюджету, використання
капіталовкладень.
4. Підвищувалася роль і розширювалася компетенція обласних і
місцевих органів влади.

1954 р. – входження Криму до складу УРСР.

Причини:
1. Територіальна та історична близькість Криму та України.
2. Потреба у відновленні господарського й культурного життя на півострові,
яке було в катастрофічному становищі внаслідок депортації кримських
народів.
Документальне оформлення: 19 лютого 1954 р. видано Указ Президії
Верховної Ради СРСР на честь 300 – річчя возз’єднання України з Росією «
Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР».
Наслідки:
1. Розширено курортний потенціал України.
2. Зросли витрати народного господарства УРСР на відбудову Криму.
3. В Україні збільшилася присутність росіян, які опиралися українізації: 1959
р. росіяни становили 71, 4 % населення Криму.

Міжнародна діяльність України:

1954 р. – УРСР стала членом постійної комісії ООН у питаннях науки,
освіти і культури.
1957 р. – Україну прийнято до Міжнародного агентства з атомної енергії
( МАГАТЕ ).

Ставлення в суспільстві до діяльності М. Хрущова:

1. Партійне керівництво: боялося скорочення партійного апарату, не бажало
проведення лібералізації, намагалося зберегти своє панівне становище, міцно
трималося сталінської ідеології.
2. Інтелігенція: була невдоволена повільним проведенням демократичних
перетворень у країні, створенням нового «культу особи», продовженням
панування тоталітарної системи.
3. Робітники: протестували проти погіршення життя внаслідок грошової
реформи 1961 р., дефіциту промислових товарів, продовольчих труднощів
унаслідок неврожаю 1963 р.
4. Селянам: не подобалось урізання присадибних ділянок, ліквідація
«неперспективних сіл», примусове зменшення поголів’я корів та іншої
худоби у приватному секторі.
1962 - 1963 рр. – заворушення і страйки робітників в Донецьку, Харкові,
Жданові ( Маріуполі ), у Кривому Розі у зв’язку з підвищенням цін на
продукти харчування. Про ці виступи не повідомлялося у пресі - зберігалось у
суворій таємниці.
 Реформи М.Хрущова
1. Створення раднаргоспів ( перехід від галузевого до територіального
управління). Було створено 11 раднаргоспів. Місцеві раднаргоспи
підпорядковувалися спеціально створеній Вищій раді народного
господарства.
2. РАДНАРГОСПИ – територіальні органи, що вели планування та управління
промисловістю і будівництвом у межах відповідних економічних районів.
Раціоналізація використання місцевих матеріальних і людських ресурсів.
3. Ліквідовано низку міністерств.
4. Скорочено адміністративно – управлінський апарат.
5. Розширено склад і права місцевих органів влади.
6. 1958 р. – ліквідація МТС ( продаж техніки МТС колгоспам ).
7. 1953 р. – заходи щодо вдосконалення сільського господарства
( зміцнення матеріально – технічної бази господарств, матеріальне
заохочення працівників, зменшення податку на присадибне господарство,
списування заборгованості колгоспів).
8. 1957 р. – друга кампанія з укрупнення колгоспів ( скорочення
колгоспів).
9. 1957 р. – переведення колективної власності у державну ( реорганізація
колгоспів у раднаргоспи переважно навколо великих міст).
10.1956 р. – обмеження індивідуальної трудової діяльності ( скорочення
присадибних ділянок і поголів’я худоби. Мешканцям міст заборонили мати
присадибні ділянки і утримувати худобу).
11.Почалося масове житлове будівництво. ХРУЩОВКИ – дешеве державне
житло.
12.Скорочено робочий день і запроваджено п’ятиденний робочий
тиждень.
13.Запроваджено щомісячне авансування колгоспників.
14.1957 р. – ліквідовано практику державних позик.
15.Селяни отримали паспорти.
Результати реформ:
1. Частка республіканської промисловості збільшилася до 76 %, що сприяло
зростанню бюджету УРСР у 2,5 разу.
2. Децентралізоване управління.
3. Збільшилося виробництво товарів народного споживання.
4. Реформи призвели до збоїв у виконанні VI п’ятирічки, у 1958 – 1965 рр.
проголошено Семирічку.
5. Модернізація не відповідала тогочасним вимогам і велася за взірцем
сталінських часів.
6. Загострилася продовольча проблема.
7. Занепад «неперспективних» сіл.
8. Погіршилося обслуговування с/г техніки.
9. Закріплено екстенсивний розвиток аграрної галузі.
10.З 1963 р. почався імпорт хліба.

Надпрограми:
 1. 1954 р. – освоєння цілини ( освоєння земель у Південному Сибіру, Алтаї,
Поволжі, Казахстані, з України виїхало 100 тис. осіб, лише у 1955 р.
Україна відправила 11, 4 тис. тракторів , 8,5 тис. комбайнів).
2. 1954 р. – поширення посівів кукурудзи ( прийняття рішення для
виділення під посіви кукурудзи кращих земель).
3. 1957 р. – догнати та перегнати США за виробництвом м’яса і молока (
будівництво великих відгодівельних комплексів, скорочення поголів’я у
присадибних господарствах ).
Результати:
1. Відплив матеріальних та людських ресурсів з України ( 80 тис. осіб, 90
тис. сільгоспмашин).
2. Послаблення аграрного сектора України.
3. Низька врожайність кукурудзи - 25 – 30 ц / га.
4. Скорочення посівів зернових.
5. Створення великих тваринницьких комплексів.
6. Скорочення поголів’я худоби в присадибних господарствах.
7. Нестача кормів.

Реформи в соціальній сфері:

1. Підвищено грошову оплату колгоспників, яку стали виплачувати щомісяця
або поквартально.
2. Пенсія зросла на 80 %, уперше пенсії отримали колгоспники. Авансування.
3. Селянам видали паспорти.
4. Розпочалося масове житлове будівництво.
5. Ліквідовано обов’язкові державні позики.
6. Скорочено робочий день, запроваджено 5 – денний робочий тиждень.
7. Робітникам дозволено вільно звільнятися з підприємств і переходити на
іншу роботу.
8. Зросли зарплати.
9. 1961 р. – проведено грошову реформу: вартість карбованця збільшено
вдесятеро, старі гроші обмінювалися на нові в такому ж співвідношенні
протягом півроку.
Результати:
1. Суттєво покращився життєвий рівень українців, особливо селянства.
2. Наприкінці 1950 – х років підвищуються ціни, заморожується зарплата,
поглиблюється товарний дефіцит.
3. На початку 1960 – х років відбуваються робітничі демонстрації,
найбільші - у Сумах, Кривому Розі, Одесі.

Усунення М.Хрущова від влади

14 жовтня 1964 р. – пленум ЦК КПРС, внаслідок якого М.Хрущова було
усунено від влади ( «тихий переворот»). Ініціаторами усунення М.Хрущова
були Л.Брежнєв, М.Підгорний. М.Хрущова звинуватили у волюнтаризмі.
Офіційна версія - за станом здоров’я.
Волюнтаризм – соціально – політична діяльність, яка нехтує об’єктивними
законами історичного розвитку, керується суб’єктивними ( власними)
бажаннями і волею окремої людини та її довільними рішеннями.
 Перший випадок відсторонення від влади вищої посадової особи в
СРСР став можливим завдяки демократизації радянського суспільства,
розпочатої самим М.Хрущовим.

Культурне життя в Україні.

Загальні умови:
1. Позитивний вплив відлиги та лібералізації суспільного життя.
2. Нова хвиля українізації, якій сприяли українські керівники.
3. 1962 р. засновано щорічну Шевченківську премію за найкращі досягнення
в галузі літератури, журналістики, мистецтва та архітектури.
4. Реформа освіти, збільшення фінансування культури.
5. Розгортання НТР.
6. Повернення в укр.. культуру незаслужено забутих або репресованих імен.

Розвиток освіти
Позитивні тенденції
1. 1956 р. – скасовано плату за
навчання в старших класах.
2. 1959 р. – шкільна реформа
( обов’язкова 8 річна освіти,
10 річні школи перетворені на
11 річні, батькам надали право
обирати мову, якою
навчатимуться діти, учні мали
оволодіти робітничими
професіями).
Негативні тенденції
1. Вивчення укр.. мови в школі
стало необ’язковим
( факультативним) міністр
освіти - Білодід.
2. Скоротилася кількість
українських шкіл.
3. Російська мова переважала у
вузах.

Розвиток науки
Президенти 1946 – 1962 рр. - О.Палладін
Академії 1962 - до сьогодні - Б.Патон
Наук УРСР
Нові наукові 1. Інститут проблем лиття ( 1958 р.), Київ
дослідні 2. Інститут хімії високомолекулярних сполук ( 1959 р. ), Київ
установи 3. Інститут напівпровідників ( 1960 р. ), Київ
4. Інститут геофізики ( 1960 р.), Київ
5. Інститут кібернетики ( 1961 р.), Київ
6. Фізико – технічний інститут низьких температур ( 1960 ),
Харків.
кібернетика 1957 р. – засновано Обчислювальний центр, з 1962 р. –
Інститут кібернетики АН УРСР під керівництвом
В.Глушкова.
Створено виробничі електронно – обчислювальні машини
«Київ», «Дніпро», «Промінь».
фізика Харківський фізико – технічний інститут, очолюваний
І.Курчатовим, досліджував проблеми атомної енергетики.
1964 р. тут був запущений найбільший у світі
 прискорювач електронів.
технології У Києві почало роботу Конструкторське бюро
О.Антонова, що розробляло й впроваджувало у
виробництво літаки серії АН, зокрема АН – 24, АН – 22,
АН – 124 ( «Руслан», вантажнопідйомність 150 т). АН – 125
( «Мрія») – найбільший транспортний літак у світі ( 640
т).
1956 р. – генеральним конструктором будівництва
космічних кораблів у СРСР став С.Корольов.
1961 р. – почалося виготовлення перших штучних алмазів.
Створення міжконтинентальних ракет, теорії
конструктивної міцності пластмас.

космонавтика Участь укр.. вчених у запуску першого супутника

Землі в 1957 р., початок космічної ери, космічного
корабля з Ю.Гагаріним на борту 1961 р. Перший укр..
космонавт - Попович.
медицина М.Амосов розробив нові методи хірургічного лікування
серцевих захворювань.
Суспільні Почалося видання першої багатотомної «Української
науки Радянської Енциклопедії».
Засновано журнали «Український історичний журнал»,
«Народна творчість та етнографія», «Радянське право»,
«Економіка Радянської України».
Започатковано видання багатотомної «Історії міст і сіл
України».

Шістдесятники – молоде покоління талановитих літераторів і митців, які

здобули визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю.
Мета:
1. Оновлення радянського суспільства.
2. Відродження української мови.
3. Піднесення національної самосвідомості.
Шістдесятники: В.Симоненко, Л.Костенко, С.Параджанов, Ю.Іллєнко,
Л.Осика, О.Заливаха, А.Горська, Т.Яблонська, І.Драч, М.Вінграновський,
Б.Лятошинський, Г.Тютюнник, Д.Павличко, В.Стус.
Клуби творчої молоді:
1960 - 1964 рр. – клуб «Сучасник» у Києві, голова - Л.Танюк.
1962 р. – клуб «Пролісок» у Львові, голова - М.Косів. ( пропагували
українські народні традиції, проводили вечори поезії, влаштовували виставки
своїх робіт, які суперечили канонам соцреалізму, ставили напівзаборонені п’єси
м.Куліша)
Така діяльність шістдесятників не могла не налякати владні структури. 8
березня 1963 р. після зустрічі М.Хрущова з творчою інтелігенцією, на якій
він піддав брутальній критиці митців, розпочалася чергова ідеологічна
кампанія проти шістдесятників. М.Хрущов накинувся на Б.Пастернака, який
дозволив собі погодитися прийняти Нобелівську премію з літератури за роман
«Доктор Живаго», на І.Еренбурга, В.Некрасова. Критика доповнювалася
адміністративними заходами: забороною друкувати твори, влаштовувати творчі
вечори, клуби творчої молоді було закрито.

Література:
- Реабілітовано укр.. письменників та поетів - О.Олеся, Т.Вороного, В.Еллан –
Блакитного, Г.Косинку.
- Письменники: О.Довженко, В.Сосюра, Г.Тютюнник, М.Стельмах, О.Гончар ( за
повість “Тронка» відзначений Ленінською премією 1962 р.), а за «Собор»
засуджений.
- Поети: Д.Павличко, М.Вінграновський, І.Мушкетик, І.Драч.
Музика:
- Композитори: Б.Лятошинський, Г.Майборода, Ю.Мейтус.
- Композитори – пісенники: Г. І П.Майбороди, О.Білаш, І.Шамо.
Образотворче мистецтво:
- Художники: В.Касіян, М.Дерегус, Т.Яблонська, К.Білокур, М.Приймаченко,
В.Зарецький.
- 1964 р. до 150 – річчя від дня народження Т.Шевченка А.Горська,
О.Заливаха, Л.Семикіна, Г.Севрук виготовили для вестибюля Київського
університету вітраж. Чиновники оцінили композицію як ідейно шкідливу і
наказали її знищити.
- З 1959 р. – почався новий наступ на церкву: закриті майже всі
монастирі, почався тиск на протестантські церкви.
Театр, кіномистецтво:
- Лесь Танюк - театральний режисер;
- Актори: Б.Ступка, Ф.Верещагін, А.Бучма, Н.Ужвій;
- Одеська, Київська, Ялтинська кіностудії;
- С.Параджанов «Тіні забутих предків» ( поетичне кіно );
- Ю.Іллєнко «Білий птах з чорною ознакою»;
- Перша телевізійна передача відбулася у 1951 р.

Дисидентський рух
Опозиційний рух ( дисидентський ) рух виник в Україні в середині 50 – х
рр. як форма протесту проти дій партійно – державного апарату та порушення
ним конституції та законів.
Слово «дисидент» означає «незгодний» і розуміється як « людина протестна»,
яка відкрито протиставляє свої погляди панівній ідеології та рішуче виступає за
свої переконання. Синонімом слова «дисидент» є «правозахисник» - тобто
людина, яка виборює громадянські, релігійні та національні права.
Дисидентство - виступ проти існуючого державного ладу, протистояння
офіційній ідеології та політиці.
Причини виникнення:
1. Лібералізація режиму, що привела до активізації національно – визвольної
боротьби.
2. Антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи ( Угорщина, Польща,
Чехословаччина).
3. Правозахисний рух, спричинений прийняттям Декларації прав людини
( 1948 р. )
 4. Постійні утиски та обмеження національного та культурно – духовного
життя, русифікація.
5. Припинення збройної боротьби ОУН та УПА перевело український
національно – визвольний рух у форми пропагандистської боротьби.
Характеристика дисидентського руху:
1. Цей рух був неорганізованим і не масовим.
2. Мав метою реформування суспільства мирними методами боротьби.
3. Сподівався на «поліпшення», «вдосконалення», демократизацію чинної
системи.
4. Критично ставився до комуністичного режиму.
5. Рух поширювався по всій території України, був загальноукраїнським.
6. Виникали певні організації.
7. Рух охопив різні верстви та прошарки населення.
8. Намагався переконати суспільство в необхідності змін.
9. Йому було притаманне зростання інтересу до культури укр.. народу, до
його минулого.
Основні течії опозиційного руху 60 - х рр..:
1. Самостійницька.
2. Національно – культурницька ( рух шістдесятників ).
3. Правозахисна.
4. Релігійна.
Організації опозиції, які діяли на території України:
1. 1953 – 1958 рр. - Об’єднана партія визволення України.
2. 1957 – 1962 рр. – Український національний комітет ( Львів, незалежність
України).
3. 1964 – 1967 рр. - Український національний фронт ( 150 осіб,
незалежність України, 16 випусків журналу «Воля і Батьківщина»,
розповсюджували листівки, підпільну літературу).
4. 1959 – 1961 рр. – Українська робітничо – селянська спілка, Львів,
Л.Лук’яненко, І.Кандиба ( 30 осіб). Програма УРСС: критиці піддавалися
хиби хрущовського періоду, робився висновок, що Україна у складі СРСР
не має, можливості нормально розвиватися, а тому повинна вийти зі
складу СРСР і стати незалежною, самостійною державою. Організацію
було розгромлено. Л.Лукяненка та І.Кандибу засуджено до смертної кари,
яку замінили на 15 років ув’язнення.
Дисидентів засуджували по ст. 62 КК УРСР ( «антирадянська пропаганда
і агітація») та ст. 56 ( «зрада Батьківщини»).
Самвидав - форма поширення ідей представників опозиційного руху. Це
літературні, публіцистичні, наукові твори, які розповсюджувалися в
рукописах без офіційного дозволу і цензури.
Значення опозиційного руху:
1. «Віра виникає тоді, коли є мученики», а «знищені стають прапором»
( Валентин Мороз). У цьому справжнє значення їхньої діяльності.
2. Опозиція 60 – х рр.. підготувала грунт для дальшої боротьби за
демократизацію суспільства.
3. Дисиденти насмілилися кинути виклик існуючій системі.
 Україна в період загострення кризи радянської системи ( середина 60 –
х - середина 80 – х рр.) НЕОСТАЛІНІЗМ
1964 – 1985 рр. – період «застою» в усіх сферах життя суспільства, що призвів
системної кризи суспільства, до кризи радянського ладу. Це період правління
Л.Брежнєва ( 1964 – 1982 рр. )
Основні тенденції «застою»:
- Посилення централізації управління;
- Бюрократичне засилля, зростання ролі номенклатури – Посадовці
командно-адміністративної системи;
- Згортання демократії;
- Неосталінізм: згорнуто гласність і критику культу особи Сталіна;
- Скасоване рішення про періодичне оновлення складу партійних органів,
старіння керівництва;
- Відновлено посаду Генерального секретаря ЦК КПРС, яку посів
Л.Брежнєв;
- курс на зближення націй в нову історичну спільноту – радянський народ
- Обмеження прав союзних республік;
- Формальне представництво народу у владних орган, безальтернативні
вибори;
- Авторитаризм в політиці, злиття партійного і державного апарату;
- Відновлення репресій проти інакомислячих;
- Створення культу особи Л.Брежнєа, нехтування свобод і прав людини;
- Період «розвиненого соціалізму», «злиття націй»;

Керівництво УРСР у др.. пол.. 1960 – 1980 – х рр..:

Петро Шелест ( 1963 - 1972 рр. )
- Захищав економічні інтереси УРСР;
- Підтримував помірковану українізацію: вищу школу почали переводити на
укр.. мову, здійснено спробу українізувати управлінський апарат;
- 1970 р. – видав книгу «Україно наша Радянська», саме за цю книгу його
звинуватять в ідеалізації минулого України;
- Підтримував розвиток укр.. мистецтва, зокрема кінорежисерів
С.Параджанова, Ю.Іллєнка, ансамбль Вірського;
- Ініціював заснування Шевченківської премії, видання «Історії міст і сіл
УРСР», створення державного музею архітектури та побуту, будівництво
палацу «Україна» в Києві;
- Брав участь в усуненні М.Хрущова від влади;
- Засуджував політику десталінізації, боровся з дисидентським рухом;
- Розкритикований за «примиренське ставлення до буржуазного
націоналізму» і переведений на роботу до Москви;
Володимир Щербицький ( 1972 – 1989 рр. )
- Цілковито підтримував курс Л.Брежнєва, усунув від влади прибічників
П.Шелеста;
- Підтримував жорстку централізацію;
- Прові модернізацію легкої та харчової промисловості УРСР;
- Дозволив розміщення на території України низки атомних електростанцій,
зокрема Чорнобильської;
 - Посилив русифікацію;
- Фактично розгромив укр.. дисидентський рух; 1972 р. – 2 хвиля винищення -
найпотужніша
- Відкрив музей Леніна у Києві, меморіальний комплекс «Укр. музей історії
Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр.», Монумент на честь
більшовицької революції 1917 р. у Києві.
- Підтримував розвиток спорту, особливої футбольну команду «Динамо -
Київ»;
- Був проти перебудови;

1978 р. – Конституція УРСР 1978 р. (розроблена на основі Конституції СРСР

від 7 жовтня 1977 р.), 6 – та стаття - керівною та спрямовуючою силою
радянського суспільства є КПРС, джерелом влади є народ. Розвинений соціалізм.
Соціалістична власність

М.Суслов - «сірий кардинал», головний ідеолог партії в часи правління

Л.Брежнєва.

Косигінські економічні реформи ( 1966 - 1970 рр.)

Передумови: проведення локальних економічних експериментів
О.Косигін - Голова Ради Міністрів СРСР.
Передумови запровадження:
1. Скорочення національного доходу за часів правління М. Хрущова.
2. Економічна дискусія, започаткована харківським економістом Ліберманом,
який запропонував повернутись до досвіду непу.
Мета: впровадження елементів економічного регулювання у планове
господарство.
Реформи у промисловості та управлінні:
1. Було взято курс на інтенсифікацію промислового виробництва.
2. Ліквідовано раднаргоспи, поновлено галузеві міністерства ( 11
загальносоюзних, 17 союзно – республіканських )
3. Розширено господарську самостійність підприємств, уведено
госпрозрахунок.
4. Звітні показники підприємств скорочено з 30 до 9.
5. З прибутків підприємств створено окремі фонди: матеріального
стимулювання, соціально – культурного розвитку та житлового будівництва,
розвитку виробництва.
6. Установлено залежність фонду зарплати від прибутків підприємства.
7. Уведено оцінку діяльності підприємств за показником не валової, а
реалізованої продукції.
8. Особлива увага приділялася розвитку легкої та харчової промисловості.
1966 – 1970 рр. - восьмий п’ятирічний план розвитку народного
господарства. Восьма п’ятирічка припала на період реформування. Її
підсумки були найкращими за останні 35 років. Тому її назвали
«золотою».

Сільське господарство:
1. Суттєво знижені плани обов’язкових закупівель зерна.
 2. У 1,5 - 2 рази підвищено закупівельні ціни на с / г продукцію.
3. Встановлено 50 % надбавка до закупівельної ціни на надпланову
продукцію.
4. Зросли капіталовкладення в с / г .
5. Знижено податки, ціни на запчастини і техніку.
6. З колгоспів списано державні борги.
7. Скорочено звітні показники.
8. Розширено самостійність колгоспів у плануванні.
9. Скасовано обмеження на розвиток підсобних господарств, які давали 25 %
овочів, 30 % м’яса, сала, молока і фруктів, понад 50 % картоплі.

Результати реформ:
1. Виробництво промислової продукції зросло на 50 %.
2. 2 / 3 приросту промислової продукції забезпечила висока продуктивність
праці.
3. Призупинено спад середньорічних темпів зростання виробництва.
4. Валова продукція с / г зросла на 23 %.
5. Було споруджено 250 великих підприємств.
6. Завершилося спорудження найбільших в Європі теплових електростанцій -
Придніпровської, Зміївської, Бурштинської, Старобешівської, Луганської.
7. Позитивні зрушення відбувалися переважно у важкій промисловості -
металургії, енергетиці, промисловому машинобудуванні. Виробництво
предметів споживання й надалі відставало від потреб населення.
8. Реформи містили взаємовиключні процеси: посилення централізму в
економіці та впровадження ринкових механізмів, що призвело до
розбалансування економічної системи.
Після 1970 р. темпи економічного зростання почали падати.

Причини не успіхів економічних реформ:

1. Економічні реформи не зачепили основ командно – адміністративної
системи.
2. Ринкові ідеї не було сприйнято у вищих ешелонах влади.
3. Реформа не зачепила сферу управління, в якій процвітав формалізм,
бюрократизм.
4. Посилилося директивне планування і силове управління, що поступово
вело до вихолощення реформи, а на початку 70 – х рр.. - до її
згортання.
5. Повільно впроваджувалися досягнення НТР.
6. За такими показниками, як упровадження нових технологій, електронної
техніки СРСР помітно відставав від світового рівня.
7. Економіка зберегла екстенсивний характер, що зумовлювало зростання
затрат, вимагало залучення до виробництва додаткових робочих рук.
8. Якість продукції залишалася низькою.
9. Диспропорція економіки: перевага важкої та енергетичної
промисловості.

Загострення економічної кризи у 1970 - на початку 1980 – х рр..

1. Старіння основних виробничих фондів.
 2. Висока матеріало - та енергоємність виробництва.
3. Існування над централізованої системи управління. Екстенсивна
промисловість – головне кількість!!!!!
4. Недостатня механізація та автоматизація виробництва, повільне
впровадження наукових розробок.
5. Збільшення управлінського бюрократичного апарату.
6. За 1965 – 1985 рр. зменшилися середньорічні темпи,приросту основних
показників економічного розвитку, що свідчило про значну кризу в
промисловості.
7. Низька якість продукції не давала змоги конкурувати на світовому ринку.
8. Валюта, виторгувана за експорт нафти і газу, йшла не на модернізацію, а
на військову промисловість та імпорт товарів повсякденного попиту.
9. Нераціональне використання земель: непродумана меліорація, передання
найкращих чорноземів під забудову, шляхи, водосховища.
10.Брак і погана якість сільськогосподарської техніки.
11.Нестача мінеральних добрив,захисних хімічних засобів тощо.
12.Недбалі переробка та зберігання врожаю.
13.Скорочення чисельності колгоспників при незмінній продуктивності праці
стало однією з причин продовольчого дефіциту
14.Будівництво хімічних та інших екологічно небезпечних підприємств у густо
населених районах.
15.Будівництво АЕС без урахування геологічних особливостей місцевості, за
застарілими технологіями, у густо населених та маловодних регіонах. На
території УРСР працювало 40% енергоблоків СРСР, а вироблена енергія
переважно йшла на експорт.
16.Створення “штучних морів” на Дніпрі, затоплення родючих чорноземів.
17.Розораність сільсько-господарських угідь – 80% проти 25% у США, 48% у
Франції.

Розвиток соціальної сфери

Позитивні тенденції Негативні тенденції

1. Зріс життєвий рівень життя.
2. Зросли зарплати, пенсії.
3. Покращилося забезпечення
побутовою технікою.
4. Зведено значну кількість житла,
шкіл, будинків культури.
5. Низькі ціни на комунальні
послуги.
6. Безкоштовні освіта та медицина.
7. Дешевий проїзд у громадському
транспорті, відкрито
метрополітен у Харкові.
1. Уповільнилися темпи зростання
добробуту , відставання за якістю
життя від сусідніх європейських
країн.
2. Товарний дефіцит.
3. Недостатні розміри пенсій та
соціальних виплат.
4. Низька якість житла, великі
черги на його отримання.
5. Великий розрив у соціальному
забезпеченні та побутовому рівні
села й міста:5 % сіл
користувалися природним газом,
15 % - водогоном.
6. Низька якість охорони здоров’я.
7. Прихована інфляція.
8. Привілеї номенклатури.
Етносоціальні процеси:
1. Зменшилися темпи приросту населення України.
2. Наприкінці 1970 – х рр.. у деяких районах України рівень смертності
перевищив рівень народжуваності ( депопуляція).
3. В українських містах розселяли військових пенсіонерів з родинами,
особливо в Криму.
4. Трудова міграція Надим, Байкало – Амурська магістраль.
5. Урбанізація спричинила зростання чисельності робітничого класу та
інтелігенції та зменшення кількості сільських працівників.
6. Масовий від’їзд євреїв до Ізраїлю.
7. Низька якість життя.
8. Зростав номенклатурно – бюрократичний апарат.
9. Панував несправедливий характер розподілу суспільних благ.

Опозиційний рух
Течії в опозиційному русі:
1. Національно – визвольна ( В.Мороз, Л.Лук’яненко та інш.) -
виступали за відновлення незалежності України.
2. Правозахисна ( М.Руденко, П.Григоренко, В.Чорновіл, С.Хмара та інш.). –
вимагали дотримання в СРСР основних прав та свобод людини,
викривали злочини тоталітарної системи.
3. Релігійна ( Й.Тереля, В.Романюк, Г.Вінс, І.Гель) – вимагали дотримання
свободи віро сподівання, відновлення заборонених релігійних конфесій,
виступали проти різних обмежень у релігійному житті ( І.Гель,Й.Тереля
– за відновлення УГКЦ, В.Романюк – за виведення РПЦ з –під контролю
держави, згодом – за відновлення діяльності УАПЦ), П.Вінс, ГВінс- за
свободу діяльності протестантських церков).
Характеристика опозиційного руху:
1. Не мав цілісної загальної програми.
2. Поширився рух «підписантів» - підписи під листами протесту проти
політичних репресій, які передавали у вищі органи влади.
3. Встановлено зв'язок із громадськими та правозахисними організаціями
Європи та США.
4. 80 % дисидентів становила інтелігенція.
5. У русі брали участь й інші верстви населення.
6. Заперечення насильницьких методів боротьби.
7. Прагнення легалізувати свою діяльність.
8. Були відкинуті ілюзії щодо соціалізму і комунізму, рух став
антитоталітарним.
Методи боротьби:
1. Організація масових заходів ( з 22 травня 1961 р. щороку почали
вшановувати пам'ять Т.Шевченка. Того дня 1861 р. труну з тілом Кобзаря
 провезли з Петербурга через Київ до Канева для перепоховання. У
пам'ять про цю подію біля пам’ятника в Києві збиралися шанувальники
поета).
2. Написання листів – протестів до керівних органів УРСР та СРСР. ( у
вересні 1965 р. під час презентації в київському кінотеатрі «Україна»
стрічки С.Параджанова «Тіні забутих предків» виступили І.Дзюба,
В.Чорновіл, В.Стус на знак протесту проти арештів дисидентів, під
листом – протестом проти арештів інтелігенції підписалися 140
присутніх.
3. Написання протестів, відкритих листів, звернень на адресу
міжнародних організацій, урядів демократичних країн ( у 1975 р.
В.Чорновіл звернувся до президента США Д.Форда з повідомленням про
те, керівники СРСР придушують будь – яку критичну думку всередині
країни).
4. Самвидав.
5. Написання праць дисидентами:
- Валерій Марченко, І. Світличний – «Українська інтелігенція перед судом
КДБ»
- І.Дзюба «Інтернаціоналізм чи русифікація? ( 1965 р. )
- М.Брайчевський «Приєднання чи возз’єднання»
- Є.Сверстюк «Собор у риштуванні»
- В.Мороз «Мойсей», «Хроніка опору», «Серед снігів» ( 1970 р.),»Репортаж
із заповідника ім..Берії»
- В.Чорновіл «Правосуддя чи рецидиви терору» (1966 р. ), «Лихо з розуму»
( 1967 р.) – збірка документів про жертви репресій 1965 – 1966 рр. ця
книжка вийшла в Парижі та була удостоєна міжнародної премії
журналістики. 1996 р. – В.Чорноволу за цю працю було присуджено
Шевченківську премію.
6. Випуск «самвидавського» журналу «Український вісник» ( 1970 – 1972
рр.), вийшло 6 номерів, його випуск організував у Львові В.Чорновіл.
З 1973 р. після арешту редакції над його поновленням почав працювати
С.Хмара, у 1974 р. вийшли 7 – й та 8 – й випуски «Українського вісника».
7. Солідарність з іншими народами, які зазнавали утисків від
тоталітарної системи.
8. Підтримка руху кримських татар за повернення татар за повернення
на історичну батьківщину - до Криму.
9. Вивішування синьо – жовтих прапорів.
10.Індивідуальні протести: 21 січня 1978 р. біля могили Т.Шевченка в Каневі
спалив себе Олекса Гірник на знак протесту «проти російської окупації на
Україні». В залишеній записці написав: «Тільки в такий спосіб можна
протестувати в Радянському Союзі».
11.Робітничі заворушення. 1969 р. – страйк робітників у Червонограді
Львівської обл.. за поліпшення умов життя і праці. 1972 р. – страйк
робітників у Дніпропетровську, 1981 р. – у Києві будо 6 страйків, 1981 р. –
у Прип’яті мали місце заворушення через перерви з постачанням
продуктів харчування.
12.Створення правозахисних організацій.
 1965 р. – перша хвиля репресій проти дисидентів
1972 р. – друга хвиля репресій .
Репресивні заходи влади:
- залякування органами КДБ;
-адміністративні заходи: догани, виключення з партії, звільнення з роботи,
позбавлення радянського громадянства;
- арешти та ув’язнення;
- Ізоляція в психіатричних лікарнях;

Українська Гельсінська Група ( 1976 – 1982 рр.)

Передумови виникнення: 1975 р. 35 держав у Гельсінкі на Заключній
Нараді з питань безпеки та співробітництва в Європі підписали
Гельсінський Заключний Акт про повагу громадянських прав та свобод та
демократичні принципи міжнародних відносин.
Учасники: М.Руденко – керівник, О.Бердник, Л.Лук’яненко, В.Стус,
В.Чорновіл, І.Кандиба, О.Мешко, П.Григоренко ( загалом 37 осіб).
Мета:
1. Сприяти виконанню в Україні гельсінських договорів.
2. Примусити органи влади дотримуватись прав людей.
3. Ознайомлення урядів країн – учасниць гельсінських договорів і світової
громадськості з фактами порушення на території України прав людини.
4. Акредитувати в Україні представників іноземної преси.
5. Знайомити світову громадськість з фактами порушення в Україні
Загальної Декларації прав людей, сприяти ознайомленню українців з
Декларацією прав людини, вільний обмін інформацією.

Методи боротьби:
1. Видання заяв, меморандумів, бюлетенів.
2. Передання інформації про порушення прав людини міжнародним
правозахисним організаціям.
3. Контакти з аналогічними групами в інших країнах.

Репресії щодо членів УГГ

1977 р. – початок арештів УГС, заарештували М.Руденка та О.Тихого.
Протягом 1977 – 1985 рр. – з 37 членів спілки: 23 були засуджені за
політичними і кримінальними статтями та відправлені в табори та
заслання, 6 позбавлені радянського громадянства і виїхали за кордон, з члени
групи загинули - О.Тихий, В.Стус, Ю.Литвин.
1988 р. було відновлено діяльність Української спілки у зв’язку з
перебудовою та демократизацією суспільства. 1990 р. на базі УГС було
створено Українську республіканську партію ( була єдиною в СРСР
правозахисною організацією, яка не заявила про свій саморозпуск.
 Культура і духовне життя
Освіта. Головні складові:
1. Русифікація: 1978 р. – батькам дозволено відмовлятися від вивчення рідної
мови дітьми.
2. Централізація:1969 р. – створено Міністерство освіти СРСР.
3. Мілітаризація: 1972 р. – у школах запроваджено військову підготовку.

Шкільна 1. Запроваджено єдиний тип середньої школи.

освіта 2. Обов’язкову середню освіту закріплено
конституціями СРСР ( 1977),УРСР ( 1978 ).
3. Зменшено кількість шкіл з українською мовою
навчання: у Донецьку та Криму не залишилося
жодної української школи.
4. Освіта не була зорієнтована на виховання
ініціативних громадян.
Вища 1. Впроваджені нові дисципліни: кібернетика,
освіта генетика.
2. На основі педінститутів створені Донецький,
Сімферопольський та Запорізький
університети.
3. Кількість студентів зросла майже вдвічі.
4. Зміцнилася матеріально- технічна база вишів:
будівництво нових навчальних корпусів,
гуртожитків, спортивних комплексів.
5. Відбулася майже повна русифікація вищої
школи.

Розвиток науки
Загальні 1. Науковий центр – АН УРСР на чолі з Б.Патоном
тенденції ( 1962 – до сьогодні).
2. Відсутня зацікавленість виробника у впровадженні
винаходів.
3. Обмежено фінансування республіканських наукових
установ порівняно із загальносоюзними.
4. Переважний розвиток галузей, що працювали на
оборону.
Фізика, 1.Запущено плавильну установку «Уран» для вивчення
механіка плазми і керованої термоядерної реакції.
2.Виникли нові перспективні наукові галузі –
напівпровідників, високомолекулярних сполук, фізика
низьких температур, космонавтика.
3.У 1969 р. в умовах космічного вакууму й невагомості
на кораблі «Союз – 6», завдяки розробкам учених
Інституту електрозварювання, вперше в світі було
здійснено зварювання алюмінію, титану і нержавіючої
сталі.
4.Плідно працювали вчені під керівництвом
М.Боголюбова ( математична фізика),В.Глушкова
 ( кібернетика), Л.Ландау ( ядерна фізика), Б.Патона
( заврювання металів).
Аграрні Селекційна робота Міронівського науково –
науки дослідного інституту під керівництвом В.Ремесла
( пшениця, цукровий буряк).
медицина 1. В.Фролькіс працював у галузі геронтології
( старіння організму).
2. О.Шалімов створив Київський науково – дослідний
інститут клінічної та експериментальної хірургії.
3. М.Амосов вивчав проблеми кардіохірургії,
біологічної кібернетики.
історія 1. Завершено видання26 – томної «Історії міст і сіл
України» під керівництвом академіка П.Тронька,
«Історії УРСР».
2. 1966 р. у Києві виникла добровільна громадська
організація - Українське товариство охорони
памяток історії та культури, яка домагалася
створення музеїв у Чигирині, Суботові та
Холодному Яру, меморіального комплексу на
Хортиці.

Література і мистецтво
Загальні 1. Панування соцреалізму.
тенденції 2. Продовжено русифікацію.
3. Технологію виготовлення і допуску в прокат
фільмів було зорієнтовано на панування
російської мови.
4. Іноземні фільми дублювалися лише рос. мовою.
5. Сформувався жанр «поетичного кіно»: Л.Осика
«Камінний хрест», І.Миколайчук «Вавилон XX»,
С.Параджанов «Тіні забутих предків».
6. Зберігалася ізольованість від світового
мистецького процесу.
7. Леонід Биков – актор, кінорежисер «В бій йдуть
тільки старці», «Ати-бати йшли солдати».
8. «Маланчуківщина» - ідеологічний диктат у
мистецькій сфері, названий за прізвищем
секретаря ЦК КПУ з ідеологічних питань
В.Маланчука: «великий погром» укр..
інтелігенції під час «боротьби з буржуазним
націоналізмом та антирадянською ідеологією».
9. 1968 р. – розпочалося цькування нового роману
О.Гончара «Собор», де звучав протест проти
бездумного руйнування храмів.
10.Л.Костенку звинувачували в ідеалізації козацького
минулого і художній неповноцінності творів,
шість років не видавали роман у віршах «Маруся
Чурай».
 11. В. Симоненко – «Лебеді материнства», самвидав
«Злодій», «Суд».
Василь Стус – «Круговерть», «Веселий цвинтар»,
Микола Руденко – «Всесвіт у тобі», «Оновлення».
12.За відродження і пропаганду укр.. фольклору
заборонено етнографічний хор «Гомін» під
керівництвом Л.Ященка ( виключили з Спілки
композиторів).
13.У 1979 р. трагічно загинув композитор
Володимир Івасюк, автор пісень «Червона рута»,
«Водограй», « Я піду в далекі гори». З 1989 р.
проходив фестиваль укр.. пісні та музики в різниз
містах України.
14.Збільшилася кількість театрів.

П.Григоренко - генерал – майор, активний учасник дисидентського

руху, обстоював право кримських татар повернутись на батьківщину.
Номан Челібіджіхан - кримськотатарський політичний і державний
діяч. Один з організаторів першого Курултаю, перший голова уряду
проголошеної в 1917 р. Кримської народної республіки ( 1885 – 1918 рр.)
автор національного гімну кримських татар.
Мустафа Джемілєв - політичний та громадський діяч СРСР і
України, один з провідників кримськотатарського національного руху,
правозахисник, учасник дисидентського руху. Перший Голова
Меджлісу кримськотатарського народу.
Ісмаіл Гаспринський - просвітитель, видавець першої в Криму
тюркомовної газети «Терджиман» ( 1883 р.) Газета виходила 35 років.
Він розробив теорію «джадидизму» - поєднання європейських та
ісламських цінностей.

Рух кримських татар: 1950-1960 рр. – вимога повернутися кримських татар

на Батьківщину. 1967 р. – з народу зняли звинувачення в співпраці з нацистами.
100 тис. татар прагнули самовільно повернутися до Криму ------- допустили
тільки 900 сімей.
 Відновлення незалежності України
( 1985 – 1991 рр. )
Листопад 1982 р. – помер Л.Брежнєв
1982 – 1984 рр. - Генеральний секретар ЦК КПРС Ю.Андропов.
1984 – 1985 рр. - Генеральний секретар ЦК КПРС К.Черненко.
У березні 1985 р. – генеральним секретарем ЦК КПРС став М.Горбачов.
Перебудова – політичний курс КПРС, започаткований 1985 р. і спрямований
на оздоровлення життя суспільства.
Причини:
1. Науково – технічне відставання СРСР від провідних країн світу.
2. Нездатність СРСР належним чином реагувати на глобальні проблеми.
3. Загроза соціального вибуху і розпаду СРСР.
Складові частини:
1. В економіці: перехід до інтенсивних методів господарювання. Однак
дефіцит / попит.
2. У соціальній сфері: поліпшення матеріального добробуту людей.
3. У внутрішній політиці: демократизація суспільного життя.
4. В ідеології: ліквідація цензури, гласність.
5. У зовнішній політиці: припинення «холодної війни».
Мета перебудови:
1. Зберегти радянську систему через її вдосконалення та оновлення.
2. Зробити її більш життєздатною.
3. Вивести країну з кризи, що охопила всі сфери життя суспільства,
відмовитись від авторитарно – бюрократичної системи і встановити
демократичне суспільство.
Особливості перебудови:
1. Процеси реформування відбувалися повільніше, ніж у центрі та в інших
республіках.
2. Відбудовчим процесам чинив сильний опір партійно – державний апарат на
чолі з В.Щербицьким.
3. Гласність в Україні не була повною ( від людей приховували масштаби
Чорнобильської катастрофи).

Керівництво України
Перший секретар ЦК Голови Ради міністрів Голова Верховної Ради
КПУ УРСР УРСР ( з 1990 р.)
В.Щербицький ( 1972 – О.Ляшко ( 1972 – 1987 В.Івашко ( 1990 р.)
1989 рр.) рр.) Л.Кравчук ( 1990 –
В.Івашко (1989 – 1990 рр.) В.Масол ( 1987 – 1990 рр.) 1991рр.)
С.Гуренко ( 1990 – 1991 В.Фокін ( 1990 – 1992 рр.)
рр.)

26 квітня 1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС.

Причини аварії: 1. Грубі порушення правил експлуатації ЧАЕС персоналом.
2. недосконала конструкція реактора.
Результати аварії:
1. Вибух на 4 - му реакторі, в атмосферу було викинуто близько 50 тон
ядерного палива. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин
 вдалося лише до кінця травня 1986 р. завдяки мобілізації ресурсів усього
СРСР і ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів. Довкола 4- го
блоку побудовано бетонний саркофаг ( об’єкт «Укриття»).
2. Влада замовчувала реальні масштаби трагедії: лише 5 травня з’явилося
офіційне повідомлення про загрозу радіаційного забруднення.
3. Утворено 30 – кілометрову зону відчуження навколо ЧАСЕ, з м. Прип’ять
організовано масове переселення людей до інших областей України.
4. Офіційно визнано радіоактивно забрудненими внаслідок Чорнобильської
катастрофи 2294 населені пункти, розташовані на території 77 районів 12
областей, у яких проживає понад 2,3 млн. громадян.
5. Основними винуватцями аварії суд визнав директора та головного
інженера ЧАСЕ, не торкнувшись відповідальності вищих посадових осіб
УРСР.

Наслідки аварії:
1. Злочинне мовчання влади призвело до розгортання анти тоталітарного руху
в Україні.
2. 1990 р. вийшла Постанова ВР УРСР «Про невідкладні заходи із захисту
України від наслідків Чорнобильської катастрофи» - Україну проголошено
зоною екологічного лиха, вимога припинити експлуатацію ЧАЕС.
3. 15 грудня 2000 року ЧАЕС закрито.
4. Чорнобильська катастрофа сприяла пожвавленню суспільно –
політичному руху. 13. 11. 1988 р. - в Києві відбувся масовий мітинг.

Основні етапи перебудови

Етапи I етап ( 1985 – 1988 ) II етап ( 1988 - 1991 )
Мета Прискорення соціально – економічного Перехід до регульованої
розвитку СРСР. економіки.
Розбудова правової держави.
Соціально 1985 р. – антиалкогольна кампанія: З 1988 р. - створюються нові
– 1. Обмежено продаж алкоголю. форми підприємств: орендні,
економічн 2. Налагоджено виробництво соків концерни, асоціації, малі
і та лимонадів. підприємства, спільні з
програми 3. Вирубано десятки тисяч гектарі іноземними фірмами.
виноградників, закрито виноробні 1989 р. – дозволено створювати
господарства, поширилося сільськогосподарські
самогоноваріння. кооперативи, фермерські
4. 1986 р. – курс на прискорення господарства.
( подвоїти національний дохід за (як наслідок прийняття
рахунок підвищення Декларації про державний
продуктивності праці, суверенітет) 1990 р. –
запровадження досягнень НТР. прийнято програму переходу
5. 1986 р. - Житлова програма ( до до регульованої ринкової
2000 р. кожна родина повинна економіки:
отримати окрему квартиру). - Упроваджено
6. 1986 р. – Закон «Про елементи ринкового
індивідуальну трудову механізму;
діяльність». Почався розвиток - Збережено левову
 кооперативів у сфері послуг,
громадського харчування,
торгівлі. Але у виробничу сферу
індивідуальна трудова діяльність
не впроваджувалася.
7. 1986 р. – боротьба з
«нетрудовими доходи»,
спрямована проти тих, хто
займався напівзаконною трудовою
діяльністю.
8. 1987 р. - започатковано реформу
Рижкова – Абалкіна за принципом
« 3 С» - самостійність,
самоокупність,
самофінансування:
- Уведено госпрозрахунок;
- Розвиток кооперативів у сфері
громадського харчування,
послуг, торгівлі;
- Виборність директорів
підприємств, начальників цехів
та інших керівників на
виробництві.
- ПЕРЕВАЖАННЯ
ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ
ГРУПИ «А» - ВАЖКА
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Політичні 1. Розпочато амністію або
зміни помилування політв’язнів.
2. 1987 р. – започатковано політику
гласності і плюралізму.
3. Звільнені найбільш корумповані
керівники.
4. 1987 р. – вибори до місцевих рад
вперше проведені за
багатомандатними виборчими
дільницями – на альтернативній
основі.
5. Визнано, що побудований в СРСР
соціалізм є деформованим,
справжній соціалізм має бути
демократичним і гуманним.
частку державної
власності;
1990 р. – Закон УРСР «Про
економічну самостійність»
закріпив:
- Право кр... народу на
володіння
національними
багатствами;
- Різноманітність і
рівноправність форм
власності;
- Роздержавлення
економіки;
- Самостійне
регулювання
грошового обігу;
-
1988 р. – XIX партійна
конференція прийняла
рішення про необхідність
реформування політичної
системи ( проголошено
завдання створення правової
держави, парламентаризму,
поділу влади, забезпечення
гарантій громадських прав
особи).
1990 р. – скасовано ст. 6
Конституції СРСР про керівну
і спрямовуючу роль КПРС,
почалося формування
багатопартійної системи.
1990 р. – уведено посаду
Президента СРСР, яким став
М.Горбачов.
1990 р. – відбулися перші
демократичні вибори до ВР
УРСР.
результати 1. Економічні реформи виявилися 1. Прискорилася інфляція,
непослідовними, що призвело до
половинчастими, тому зазнали товарного дефіциту і
провалу. заміни грошових
2. Інвестиції централізовано розрахунків між
спрямовувалися в атомну підприємствами
енергетику та ВПК. бартером ( натуральним
3. Зношеність основних фондів у обміном).
промисловості. 2. Національний дохід
4. Падіння темпів економічного України скоротився на
розвитку, загострення 1,5%.
соціальних проблем. 3. Падіння життєвого
рівня.
4. Зародження
багатопартійності.

Причини невдач економічних реформ:

1. Відсутня чітка та послідовна стратегія розвитку.
2. Некомпетентність керівництва у проведенні реформ.
3. Прагнення влади поєднати несумісні моделі – адміністративну - командну і
ринкову.
4. Засилля воєнного комплексу.
5. Опір консервативних сил.

Розгортання національно – визвольного руху

передумови 1. Політика гласності, повернення творів В.Винниченка,
М.Грушевського, представників «розстріляного
відродження».
2. Відродження укр.. історії, повернення тем Української
революції, голодомору.
3. Чорнобильська катастрофа, яка продемонструвала
безвідповідальність влади.
Проблема 1. 1989 р. створено Товариство шанувальників укр. мови,
укр.. мови з 1991 р. – Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім..
Т.Шевченка.
2. 1989 р. – Закон УРСР «Про мови» оголосив укр..
мову державною.
Масові акції 1. У березні 1989 р. у Львові відбулися перша політична
демонстрація, перший політичний страйк, вперше за
радянських часів піднято синьо – жовтий прапор.
2. 21 січня 1990 р. Народний Рух України організував
акцію «Українська хвиля» - живий ланцюг від Києва
до Львова, яким відзначили річницю Злуки УНР та
ЗУНР.
Громадські 1. Перша – створений у 1987 р. Український
(неформальні культурологічний клуб ( Київ).
об’єднання) 2. Товариство Лева (Львів).
 3. 1989 р. - Товариство української мови ім..
Т.Шевченка.
4. Історико – просвітницьке товариство «Меморіал», яке
увічнювало пам'ять про жертви сталінських репресій.
5. Екологічна Асоціація «Зелений світ».
6. Спілка незалежної української молоді.
7. Українська Гельсінська Спілка на чолі з
Л.Лукяненком, відновлена у 1987 р.
Рух 1. 1989 р. дозволено повернення кримських татар.
національни 2. Унаслідок референдуму 1991 р. Кримська область
х меншин здобула статус автономної республіки у складі УРСР.
Релігійне 1. 1989 р. відновлені УГКЦ ( митрополит Мирослав
відродження Любачівський) та УАПЦ ( митрополит Мстислав
Скрипник).
2. Віруючим повертають культові споруди.

1989 р. – страйк шахтарів на шахті «Ясинуватська - Глибока».

Причини:
1. Непослідовні й незавершені соціально – економічні реформи.
2. Значна частка ручної праці шахтарів.
3. Низька зарплата.
Вимоги:
1. Покращення соціальних умов та умов праці.
2. Відставка місцевого партійно – радянського керівництва.
3. Націоналізація майна КПРС.
4. Вільне створення політичних партій та рухів.
Робітничий рух не об’єднався з національним і навіть не зумів
самоорганізуватись через недовіру до будь – яких політичних партій.

Народний Рух України за перебудову.

Поняття Громадська організація, пізніше - політична партія,
створена за взірцем Народних фронтів Латвії, Литви,
Естонії - перших громадських масових незалежних
організацій в СРСР.
Ініціатори Київське відділення Спілки письменників України та
заснуванн працівники Інституту літератури АН УРСР.
я Заснований у вересні 1989 р., перший голова - Іван
Драч.
Мета 1. Перетворити Україну на демократичну правову
державу.
2. Реформувати економіку на ринкових засадах.
3. Створити умови для розвитку і самозбереження
укр.. народу.
Програмні 1. Демократизація суспільного та державного
вимоги життя.
2. Реальність суверенітету України.
3. Необхідність укладення нового союзного
договору.
 4. Економічна самостійність.
5. Надання укр.. мові статусу державної.
6. Від 1990 р. - вимоги про вихід України з
СРСР, усунення КПРС від влади, проведення
виборів на багатопартійній основі, з назви
Руху вилучено слова «за перебудову».

Формування багатопартійної системи

Передумови:
1. Демократизація суспільно – політичного життя.
2. Діяльність дисидентських організацій.
3. Нездатність КПРС здійснювати керівництво суспільством.
4. Вилучення статті про керівну роль КПРС з Конституції СРСР та УРСР.
Початок формування:
1. 1990 р. – перша новостворена партія - Українська республіканська
партія на базі Української Гельсінської Спілки, лідер Л.Лук’яненко.
Результати:
1. Протягом 1990 - 1991 рр. виникло понад 20 партій.
2. Переважна більшість новостворених партій ставила на меті створення
самостійної Української держави.
3. Партії - малочислені, без чітко визначеної ідеології та соціальної бази.

Вибори до Верховної Ради УРСР березень 1990 р.

- Вибори були прямими, таємними, на альтернативній основі;
- Демократичний блок отримав 111 мандатів із 442 ( Західні області);
- Склад ВР УРСР оновився на 90 %;
- Комуністична партія втратила владну монополію;
- Опозиційні депутати ВР УРСР об'єдналися у блок Народна рада ( 125
осіб ), очолюваний І.Юхновським;
- Комуністично – номенклатурна більшість утворила блок « За суверенну
Радянську Україну», або «Групу 239», очолювану О.Морозом;
- Комуністи отримали більшість під час виборів
- Головою ВР УРСР став В.Івашко, з липня 1990 р. - Л.Кравчук.

Декларація про Державний суверенітет 16 липня 1990 р.

1. Народ України складається з громадян усіх національностей.
2. Проголошене народовладдя через місцеві ради і ВР УРСР.
3. Влада в Україні поділяється на три гілки - законодавчу, виконавчу,
судову.
4. Гарантовано права і свободи, передбачені Конституцією.
5. УРСР - економічно самостійна держава, яка має право на частку
загальносоюзного багатства.
6. УРСР має право на власні банківські, цінову, фінансову, податкову
системи, держбюджет і грошову одиницю.
7. УРСР забезпечує захист усіх форм власності.
8. УРСР має право на власні збройні сили, внутрішні війська і органи
держбезпеки.
 9. УРСР є нейтральною державою і дотримується трьох неядерних принципів:
не застосовувати, не виробляти і не розміщувати ядерну зброю.
10.УРСР є самостійним суб’єктом міжнародних відносин.
11.Декларація стала основою нового законодавства України, хоча і не набула
статусу конституційного акту.
12.Закладено принципи українського державотворення.

Студентська «революція на граніті» 1990 р.

1. 2 жовтня 1990 р. розпочалося голодування 157 студентів у Києві.
2. 11 жовтня 1990 р. у Києві розпочався масовий студентський страйк
( близько 100 тис. осіб ).
3. В Україні оголошено політичний страйк з вимогою визнати Декларацію про
суверенітет конституційним законом. У страйку взяли участь близько 1 млн.
осіб ( найбільше - у Львові, Івано – Франківську, Тернополі, Києві).
4. Вимоги страйкарів:
- Відставка Голови Ради Міністрів В.Масола;
- Надання Декларації про Державний суверенітет конституційної
сили;
- Перевибори до ВР на багатопартійній основі;
- Націоналізація майна КПРС і комсомолу на території України;
- Відмова від нового союзного договору;
- Повернення українських солдат в Україну (з Афганістану) для
проходження військової служби;
Результати:
1. Відставка Голови Ради Міністрів В.Масола. Новим головою уряду
призначено В.Фокіна.
2. У листопаді 1990 р. лідерів студентського голодування та народного
депутата УРСР С.Хмару заарештовано.

17березня 1991 р. - референдум щодо збереження СРСР.

1. Питання винесене на референдум в СРСР - Про необхідність збереження
СРСР як «оновленої федерації рівноправних суверенних республік»
( ухвалили 70,5 % виборців України).
2. Додаткове питання для УРСР - «Чи згодні Ви з тим, щоб Україна була
частиною СРСР на основі Декларації про державний суверенітет
України?» ( ухвалили 80,2 % виборців ).
3. Додаткове питання для Львівської, Тернопільської, Івано – Франківської
областей - «Чи хочете Ви, щоб Україна стала самостійною
державою?» ( ухвалили 88% виборців ).
1991 р. – створення Кримської автономії.
1. 20 січня 1991 р.- відбувся кримський референдум за відновлення Кримської
АРСР як суб’єкта СРСР, пропозицію підтримало понад 93 % населення.
2. 12 лютого 1991 р. ВР УРСР ухвалила закон «Про відновлення КАРР».
3. 30 червня 1991 р. – створений Меджліс кримськотатарського народу -
представницький орган, метою якого є подолання наслідків геноциду
кримських татар перед українською та кримською владою, в міжнародних
організаціях.
 4. Меджліс затвердив кримськотатарські гімн і прапор. Голова Меджлісу -
Мустафа Джемієв.

Серпневий заколот 19 – 22 серпня 1991 р. ( путч )

Мета: зупинення демократичних процесів, повернення до диктату КПРС.
Привід: підписання союзного договору, призначене на 20 серпня 1991 р.
Організатори: Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) на чолі з віце
– президентом СРСР Г.Янаєвим у складі прем’єр – міністра СРСР В.Павлова,
міністра внутрішніх справ СРСР Б.Пуго, міністра оборони СРСР Д.Язова.
1. 19 серпня 1991р. заявлено про хворобу чинного президента СРСР
М.Горбачова й перехід влади в країні до рук керівництва ДКНС.
2. В окремих регіонах СРСР уведено надзвичайний стан.
3. Призупинено діяльність опозиційних партій та організацій.
4. Заборонено мітинги, демонстрації, страйки.
5. Відновлено цензуру.
6. У Москві введено комендантську годину.
Реакція України:
- Дії ДКНС підтримало керівництво КПУ, Кримської автономної
республіки;
- Президія ВР УРСР на чолі з Л.Кравчуком зайняла вичікувальну
позицію;
- 20серпня 1991 р. Президія ВР УРСР заявила, що постанови ДКНС не
мають юридичної сили в Україні, доки вони не затверджені ВР УРСР,
населення закликали не піддаватися на провокації та вести звичний
спосіб життя;
- Опір ДКНС очолили демократичні вибори, міські ради Львова та
Харкова засудили заколот як злочинний і закликали населення до
громадянської непокори;
- 22 серпня 1991 р. заколот зазнав поразки;
- Опозиційні сили зміцніли й відчули за собою підтримку народу;
- 24 серпня 1991 р. ВР УРСР прийняла Акт проголошення незалежності
України.

Зовнішній чинник здобуття Україною незалежності – поразка СРСР у холодній війні

з США.

24 серпня 1991 р. – Акт проголошення незалежності України

Початок розбудови незалежної України:
1. На 1 грудня 1991 р. призначено проведення республіканського референдуму
для підтвердження Акту проголошення незалежності.
2. Призупинено діяльність КПУ ( до 1993 р. )
3. 4 вересня 1991 р. над ВР України піднято національний синьо – жовтий
прапор.
4. Підприємства союзного підпорядкування оголошено власністю України.
5. ВР України підпорядковувала собі всі війська, дислоковані на території
України.
6. Створено Міністерство оборони України, СБУ.
 7. Прийнято Закон «Про громадянство».
1 грудня 1991 р. - референдум і вибори Президента України. Поштовх до
міжнародного визнання.
Причини проведення:
1. Нейтралізація політичних спекуляцій противників незалежності.
2. Продовження активної агітації проросійських сил щодо укладення нового
союзного договору.
3. Вичікувальна позиція міжнародної спільноти.
Основні питання:
1. Підтвердження Акту проголошення незалежності України.
2. Вибори Президента України ( Кандидати: Л.Кравчук, В.Гриньов, В.Чорновіл,
Л.Лук’яненко, І.Юхновський, Л.Табурянський, О.Ткаченко.
Результати:
1. «Акт проголошення незалежності України» підтримали 90,31 % виборців, у
том числі в Криму - понад 50 % виборців.
2. Перемога на президентських виборах Голови ВР України Л.Кравчука - 61,
59 %.
Розпад СРСР
Причини:
1. Унітаризм СРСР, відсутність реальної рівноправності республік.
2. Політика русифікації та денаціоналізації.
3. Зростання національної самосвідомості внаслідок гласності.
4. Глибока соціально – економічна криза.
7 грудня 1991 р. - відбулася зустріч лідерів Білорусії ( С.Шушкевич ), Росії
( Б.Єльцин), України ( Л.Кравчук) у Біловезькій пущі . 8 грудня 1991 р. -
вони підписали угоду про створення СНД ( ця подія підтвердила розпад
СРСР ).
 СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

Формування законодавчої бази

За законом «Про громадянство України» (жовтень 1991) громадянином міг стати
кожний, хто проживав на її території та не був громадянином іншої держави.
Закон «Про національні меншини в Україні» (1992), який затвердив право кожного
народу на культурно-національну автономію.
У січні 1992 р. в обіг уведено власну грошову одиницю – купони.
1996 р. – купони замінено на гривні.
Державна символіка затверджена в 1992 р.: Державний герб (малий) – тризуб,
Державний прапор – синьо-жовтий, Державний гімн – «Ще не вмерла Україна»,
музика М. Вербицького на слова П. Чубинського.

Формування гілок влади

Законодавча влада – Верховна Рада, обрана в 1990 р. Голова Верховної Ради після
виборів президента 1991 р. – І. Плющ.
Виконавча влада – Кабінет Міністрів. Перші прем’єр-міністри України: В. Фокін
(1991-1992), Л. Кучма (1992-1993).
++++ Президент – голова держави та виконавчої влади. Повноваження: гарантує
забезпечення прав і свобод громадян, впроваджує в життя Конституцію та закони
України через органи виконавчої влади, представляє Україну на міжнародній арені.
Місцеві органи влади – 1992 р. прийнятий закон «Про представників Президента
України»: в областях, районах, Києві та Севастополі, на чолі адміністрацій –
представники Президента, призначені особисто ним. 1994 р. – проведено реформу
місцевих органів влади: ліквідований інститут представництв Президента, голови
місцевих рад обиралися загальним прямим голосуванням.
Судовий орган влади – 1992 р. – заснований Конституційний Суд України.

Формування української армії

Закон «Про збройні сили України» 6 грудня 1991 р. – загальна чисельність 400-420
тис. осіб; прагнення України стати нейтральною, позаблоковою державою.
Воєнна доктрина України жовтень 1993 р. – Україна не вважає жодну державу
своїм потенційним противником.

Проблеми початкового етапу державотворення

 економічна криза;
 тісний зв'язок економіки України з народногосподарським комплексом СРСР;
 попередня русифікація;
 криміналізація економіки і суспільства;
 збереження старої партійно-державної номенклатури та керівників державних
підприємств-монополістів при владі;
 відсутність об’єднавчої ідеї

ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЛЕОНІДА КРАВЧУКА

1991-1994
ДОСЯГНЕННЯ: незалежність України здобуто мирним шляхом; здійснено
державотворчі процеси на першому надскладному етапі; завдяки поміркованій
політиці не допустив виплеску соціальної напруги; відбулося міжнародне визнання
України. Створення сфери побутових послуг та системи громадського харчування.
ПРОРАХУНКИ: не втілив передвиборчу програму соціально-економічних реформ;
не зумів подолати гіперінфляцію; допустив діяльність фінансових пірамід.

ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА І ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

(1994)
Причини: загострення протистояння між Президентом, урядом і Верховною Радою;
наростання економічної кризи – безробіття, інфляція, зарплатні борги; зростання
соціальної напруги: у 1993 р. розпочався страйк шахтарів Донбасу, який поширився
на інші регіони.
Вибори до Верховної Ради: відбулися в березні 1994 р., за мажоритарною
системою, коли враховуються голоси виборців, подані за кандидата, що одержав
більшість голосів у конкретних виборчих округах. Більшість голосів здобули
кандидати від соціалістичних партій, національно-демократичні сили отримали лише
22 місця. Головою Верховної Ради став О. Мороз.
Вибори Президента: червень – липень 1994 р. у два тури. Із 7 кандидатів у ІІ тур
вийшли Л. Кравчук (37,68% голосів) і Л. Кучма (31,25% голосів). Перемогу здобув Л.
Кучма (52% голосів).
Підсумки виборів: прорахунки влади знову зробили привабливими гасла комуністів
і соціалістів.

ПОЛІТИКА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ЛЕОНІДА КУЧМИ (генеральний

директор ВО «Південний»)
1994-2004
Досягнення: зупинено падіння виробництва і гіперінфляція; уведено власну
національну валюту – гривню 1996 р. відновити довіру до національної валюти;
прийнято Конституцію України; проведено аграрну реформу та освітню; укладено
Договір про дружбу і співробітництво з Росією (1997), за яким РФ юридично визнала
Україну незалежною державою.
Прорахунки: політична та соціально-економічна нестабільність (за 1994-1999 рр. в
Україні змінилося 4 уряди); непрозора приватизація; відсутня чітка зовнішньо-
політична орієнтація – «багатовекторність»; розквіт корупції – злочинного
використання державними чиновниками та іншими посадовими особами своїх
формальних прав з метою збагачення; запровадження цензури. Майнове
розшарування населення. Тіньова економіка – ухилення від державного контролю та
сплати податків.
Підписав Будапештський меморандум 1994 р. – відмова від ядерної зброї.

1995 р. – Україна член Ради Європи + політ у космос першого космонавта

України Л. Каденюка.

Україна член міжнародних організацій на 1990-ті рр..:

- Нарада з безпеки та співробітництва в Європі;
- Рада Європи;
-Парламентська асамблея Чорноморського економічного співробітництва.
 КРИМСЬКА АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА (АРК) У 1991-1994 РОКАХ
Створена в лютому 1991 р. 1991 р. – утворено Меджліс на чолі з М. Джемілевим –
представницький орган кримських татар, подібний до парламенту, метою якого є
подолання наслідків геноциду, відновлення прав і національно-культурне
самовизначення.
Фактори нестабільності: сильні проросійські настрої, моральна і матеріальна
підтримка Росії; суперечності між Конституцією України і Конституцією АРК;
незадовільне представництво укр. мови та культури в АРК; вимога кримських татар
утворити національну автономію; проблеми облаштування кримських татар –
безробіття, перешкоди у виділення землі для будівництва житла, недостатнє
забезпечення культурно-освітніх потреб.
Питання адміністративно-політичного статусу Криму: 1992 р. Конституція Криму
фактично проголосила вихід автономії зі складу України. Верховна Рада України
скасувала це рішення як таке, що суперечить Конституції України. У січні 1994 р.
президентом Криму став Ю. Мешков, який узяв курс на проголошення незалежності.
У травні 1994 р. прийнято закон Криму про відродження державності республіки
Крим.
Результати кризи: скасовано посаду президента АРК, обмежено автономію Криму.
 КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ
І етап (1990-1993) – утворено Конституційну комісію. Проект Конституції винесено
на всенародне обговорення, але так і не було прийнято Верховною Радою.
ІІ етап (1994-1996) – між Верховною Радою України та Президентом укладено
Конституційний договір, який розмежовував їхні повноваження – 1995 р. .
28 червня 1996 р. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ.
ІІІ етап (від 2000 р.) - 16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум з
питань: зменшення кількості народних депутатів і скасування їх недоторканності;
створення двопалатного парламенту; права Президента розпустити парламент у разі
не створення постійно діяльної більшості та неприйняття бюджету країни.
Верховна Рада не затвердила зміни до Конституції України, прийняті на референдумі.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
 складається з преамбули, 15 розділів, 161 стаття;
 Україна – суверенна, незалежна, правова республіка;
 єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її шляхом
референдуму або виборів до Верховної Ради й органів місцевого
самоврядування;
 державною мовою є українська;
 усім громадянам гарантовано демократичні права і свободи;
 закріплено різноманітність форм власності;
 проголошено мирне і взаємовигідне співробітництво з усіма країнами.
Державний устрій – Україна – унітарна республіка; територіальна автономія –
Республіка Крим.
Органи державної влади – Законодавча влада – Верховна Рада України;
виконавча влада – Кабінет Міністрів України на чолі з Прем’єр-
міністром+президент. Судова влада – Конституційний Суд України, Верховний
Суд України.
 ЧЕРГОВІ ВИБОРИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ І ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 1998-
1999 РР.
Особливості: Вибори до Верховної Ради вперше відбулися за змішаною –
мажоритарно-пропорційною системою – половину депутатів обирали в
одномандатних виборчих округах; половину – за списками кандидатів у депутати
від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному
загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.
Вибори Верховної Ради 1998 р. – до Верховної ради ввійшли вісім партій,
переважно соціалістичного спрямування: КПУ (24,65%), виборчий блок
Соціалістичної та Селянської партій (8,6%),Соціал-демократична партія України
(4%) тощо, Народний Рух України набрав 9,4%. Жодна політична сила не
отримала достатньої кількості голосів для створення парламентської більшості.
Вибори Президента 1999 – у другому турі переміг Л. Кучма, який випередив
свого суперника – лідера комуністів П. Симоненка.
У грудні 1999 р. – прем’єр-міністром призначено голову Нацбанку України В.
Ющенко.
ПОЛІТИЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ 2000-2002 РР.
Причини: прагнення президента Л. Кучми розширити свої повноваження; опір
опозиції владним намірам; втручання Росії у внутрішньополітичні справи України.
Привід: у вересні 2000 р. зник журналіст Г. Гонгадзе, який писав критичні статті
на адресу Президента та його оточення. «Касетний скандал»: оприлюднення
«плівок Мельниченка» - аудіо записів розмов у кабінеті президента України,
таємно зроблених майором держохорони в 2000 р.
Прояви кризи: 2001 р. опозиція провела акцію «Україна без Кучми». Опозицію
очолили В. Ющенко та Ю. Тимошенко. На чергових виборах до Верховної Ради
2002 р. перемогу здобув опозиційний блок «Наша Україна», очолюваний В.
Ющенком (23,6%). Провладний блок «За єдину Україну!» здобув 11,8% голосів.
Восени 2002 р. розгорнулася акція «Повстань, Україно!», організована опозицією з
метою відставки Л. Кучми.
Результати кризи: у листопаді 2002 р. створено коаліційний уряд, очолюваний В.
Януковичем.
 ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ 2004 Р. «ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ»
На президентських виборах 2004 р. основна боротьба розгорнулася між провладним
кандидатом Прем’єр-міністром В. Януковичем, який мав дві зняті судимості, та
лідером опозиції В. Ющенком. Події здобули назву «Помаранчева революція» через
використання помаранчевого кольору командою В. Ющенка у передвиборчій
боротьбі.
Причини: адміністративний тиск на виборчий процес, масові фальсифікації
результатів президентських виборів 2004 р. – підкуп громадян, неправдива
інформація про опозиційного кандидата в ЗМІ. Втручання російських політиків та
політтехнологів у виборчий процес 2004р. Боротьба фінансово-олігархічних кланів за
політичний вплив.
Зміст: Центральна виборча комісія оголосила переможцем В. Януковича, що суттєво
суперечило даним екзитполів (опитувань), які засвідчили перемогу В. Ющенка.
Розпочалися масові мітинги у Києві на Майдані Незалежності та в інших містах
проти фальсифікації результатів виборів Президента в ІІ турі.
Результати: Верховна Рада України прийняла постанову про політичну кризу,
визнала фальсифікацію виборів, висловила недовіру ЦВК. Верховний Суд виніс
рішення про переголосування ІІ туру президентських виборів. 26 грудня 2004 р. на
переголосуванні ІІ туру В. Ющенко переміг із результатом 51,99% голосів, В.
Янукович набрав 44,21%.
 СТАН ГОСПОДАРСТВА ПІСЛЯ РОЗПАДУ СРСР
 72% господарських зв’язків замикалися на РФ;
 екстенсивний розвиток, диспропорційність, застарілість матеріально-технічної
бази;
 реформувати економіку на ринкових принципах: роздержавлення,
приватизація;
 відсутність чіткої економічної програми;
 політична нестабільність, часта зміна урядів.

ЕКОНОМІЧНА КРИЗА ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ

Уряди: 1991 – 1992 рр. – В. Фокін, 1992-1993 рр. – Л. Кучма, 1993-1994 рр. –
виконуючий обов’язки Ю. Звягільський.
Загальні риси: розпочалося роздержавлення економіки: прийняті закони «Про
власність», «Про приватизацію майна державних підприємств». За 1991-1994
рр. почалася стагнація економіки. 1994 р. – тіньовий сектор економіки зріс до
60%.
Фінансова сфера: 1992 р. введено купони – прообраз національної валюти. З
осені 1992 р. інфляція перевищила 50% і перетворилася на гіперінфляцію; у
1993 р. вона була найбільшою у світі – 10200%. Підприємства масово
ухилялися від сплати податків через їхню надмірну кількість.
Промисловість: знято державний контроль за ціноутворенням, що мало
наслідком стрімке зростання цін. Збережено підприємства-монополісти, їх
пільгове кредитування та дотування з державного бюджету.
Сільське господарство: Прийнято закон «Про селянське (фермерське)
господарства», «Про форми власності на землю». 1992 р. розпочався розділ
майна колгоспів за паями, колгоспи перетворилися на сільгосппідприємства.
Відсутність ефективної системи кредитування та дотацій призвела до
зубожіння селянських господарств.
Соціальна сфера: безробіття, зубожіння населення.
 ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК 1994-2004 РР.
Уряди: 1994-1995 рр. – В. Масол; 1995-1996 рр. – В. Марчук; 1996-1997 рр. –
В. Лазаренко; 1997-1999 рр. – В. Пустовойтенко; 1999-2001 рр. – В. Ющенко;
2001-2002 рр. – А. Кінах; 2002-2004 рр. – В. Янукович.
Загальні риси: надання Україні позик МВФ. Непривабливий інвестиційний
клімат, нестабільність законодавства у сфері підприємництва.
Недиверсифіковані джерела енергопостачання, як наслідок – залежність від
Росії. «Тінізація» та криміналізація економіки.
Фінансова сфера: знижено інфляцію. 1996 р. – впроваджено національну
валюту гривну. Азійська фінансова криза 1997 р. дефолт Росії 1998 р.
(нездатність і відмова виплачувати урядові борги) призвели до кризи
неплатежів і знецінення гривні вдвічі. Сформувався олігархічний капітал у
вигляді фінансово-промислових груп, що утворили політико-економічні клани.
Клани використовують економічні ресурси для розширення політичної влади, а
політичну владу – для подальшого посилення економічної могутності.
Найбільшими ФПГ стали СКМ (Р. Ахметова), ІСД (С. Тарута), «Інтертайп» (В.
Пінчук), «Приват» (І. Коломойський).
Промисловість: масова приватизація, що проходила за наднизьку ціну, без
аукціонів. Недостатній рівень іноземних інвестицій.
Сільське господарство: селяни набули право отримати земельний пай та
вільно ним розпоряджатись. Переважна більшість селян повертала паї
колгоспам, незначна частина зайнялася індивідуальним сільськогосподарським
виробництвом. Членам колгоспів – тим, хто працює, і пенсіонерам – надавали
право вільного виходу з колгоспів та створення господарських товариств і
сільськогосподарських кооперативів на основі приватної власності. Відсутній
ринок землі.
Соціальна сфера: зберігся значний розрив у доходах бідних і багатих
громадян.
 УКРАЇНА У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ КРИЗІ 2008-2009 РР.
Причини: надмірне використання населенням споживчих кредитів банків для
придбання товарів імпортного асортименту та житла. Відсутність контролю за
зовнішніми позиками українських підприємців.
Поштовх до кризи: інформація про зниження надійності вкладів у
Промінвестбанку, що потягнуло відтік вкладів з банку, після чого Нацбанк
обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів.
Прояви кризи: на 35,6% зменшився ВВП; зросла тіньова економіка – до 36%
ВВП; рейдерські захоплення банків і підприємств; підвищення долару;
наростання затримок з виплатою зарплати, застосування вимушених відпусток
та скорочення робочого дня, зростання безробіття. Ціни зросли на 22,3%.

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

Основні процеси: поглибилося соціальне розшарування – 10% населення
України володіють 40% доходів,75% цих доходів мають кримінальне
походження. З 1996 р. – щороку Верховна Рада визначає прожитковий
мінімум – набір продуктів, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для
задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Зросли
безробіття і незареєстрована зайнятість, заробітчанство. Повільно формується
середній клас – гарант стабільності в суспільстві.
Проблеми: від 1993 р. триває депопуляція, старіння населення, безробіття –
явне і приховане, заробітчанство, невідповідність заробітної плати потребам
населення.
ТРУДОВА ЕМІГРАЦІЯ
Країни, де найбільше трудових мігрантів-українців: Росія (близько 1 млн.),
Польща (300 тис.), Італія (200 тис.).

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ

З радянських часів Україна перенасичена хімічними, металургійними,
гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Ерозія грунтів.
Вибух Чорнобильської АЕС. Пестициди в морях. ГЕС на Дніпрі – річка в озеро.
 НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА
За етнічним складом населення Україна належить до числа полі етнічних
(багатонаціональних) країн. Конституція України вказує, що держава сприяє
розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх
корінних народів і національних меншин. Національним меншинам гарантують
права: на національно-культурну автономію, на використання національної
символіки, відзначення свят, сповідування своєї релігії, на здобуття освіти
рідною мовою. В Україні проживає 134 етнічних груп, що визначають себе як
громадяни України і становлять 22% населення. З них більшість становлять
етнічні українці, росіяни, молдавани, кримські татари і болгари. У складі
населення Автономної Республіки Крим кримські татари становлять понад
12%.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ

 скорочення всіх видів збройних сил і озброєнь; без’ядерний статус України;
 створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною, впровадження
європейських стандартів в українське законодавство, співробітництво з НАТО;
 1992 р. ратифікація Гельсинських угод, вступ до Організації з Безпеки і
Співробітництва в Європі;
 1992 р. вступила до МВФ;
 1995 р. вступила до Ради Європи;
 1994 р. почалася співпраця за програмою «Партнерство заради миру». 1999
р. підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО.
 ЄС: 1994 р. – підписано угоду про партнерство і співробітництво з ЄС. 1999 р.
– затверджено стратегію співробітництва ЄС та України. 2003 р. – набула
статус країни-сусіда ЄС. 2005 р. – розроблено «дорожню карту» - план
просування України до вступу в ЄС. 2009 р. – Україна визнана «східним
партнером ЄС» - східне партнерство передбачає спрощення візового режиму,
створення зони вільної торгівлі, співпрацю у сфері енергетичної безпеки.
 Співдружність незалежних держав (СНД): 8 грудня 1991 р. – взяла участь у
заснуванні СНД. Україна зацікавлена передусім у розвитку економічного
співробітництва.
 БЕЗ’ЯДЕРНИЙ СТАТУС УКРАЇНИ: жорстка позиція США – на
пострадянському просторі лише Росія має право на ядерну зброю як
правонаступниця СРСР. Тиск Москви, яка прагнула ізолювати Україну на
міжнародній арені. Будапештський меморандум 1994 р. – міжнародна угода,
укладена Україною, США, Росією та Великою Британією про без’ядерний
статус України. Крайни-підписанти надають гарантії суверенітету та безпеки.
Україна підтверджує, що приєднується до Договору про непоширення ядерної
зброї. Україна втратила ядерний потенціал (2 тис. одиниць ядерної зброї), але
так і не отримала компенсацій за роззброєння.

ВЗАЄМИНИ УКРАЇНИ З СУСІДНІМИ ДЕРЖАВАМИ

 РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ: 1997 Р. укладено Договір про дружбу та
співробітництво – Росія визнає незалежність України, Чорноморський флот РФ
перебуватиме в Криму на правах оренди до 2017 р.. 2003 р. – конфлікт через
будівництво РФ дамби до українського о. Тузла в Керченській протоці. РФ
тиснула на Україну щодо делімітації морських кордонів, не визнаючи Тузлу
українським островом. Після переговорів будівництво дамби припинилося, але
РФ заявила, що статус Тузли залишається невизначеним.
 БІЛОРУСЬ: 1995 Р. – Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво.
Співпраця у сфері машинобудування.
 МОЛДОВА: 2001 р. – Договір про кордони: Україна передала Молдові
частину території Подунав’я. Україна – посередник у розв’язанні
Придністровського конфлікту.
 ПОЛЬЩА: Першою визнала незалежність України. 1992 р. - Договір про
дружбу, добросусідство і співробітництво Підтримує Україну в її інтеграції до
ЄС та НАТО.
 УГОРЩИНА: 1991 р. - Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво.
 СЛОВАЧЧИНА: 1993 р. - Договір про дружбу, добросусідство і
співробітництво. Співпраця в транзитних поставках російських нафти і газу до
Європи.
 РУМУНІЯ: територіальні претензії Румунії щодо Північної Буковини,
Бессарабії, о. Зміїний. 1997 р. - Договір про дружбу, добросусідство і
співробітництво. 2009 р. – Міжнародний суд в Гаазі розв’язав румуно-
українську суперечку щодо розмежування континентального шельфу: Зміїний є
островом і невід’ємною часткою України.
 ПРЕЗИДЕНТСТВО ВІКТОРА ЮЩЕНКА 2005-2010 (був головою Нацбанку)
2002 р. блок «Наша Україна»
Досягнення: 2006 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про голодомор 1932-1933 років
в Україні», де голодомор визнано геноцидом українського народу; завдяки різкому
збільшенню допомоги на народження дитини в усіх регіонах країни зросла
народжуваність; проводив чітку проєвропейську зовнішню політику. 2005 р. Україну
визнано країною з ринковою економікою. 2008 р. Україна вступила до Світової
організації торгівлі (СОТ).
Прорахунки: пропрезидентські сили не змогли створити коаліцію у Верховній Раді,
результатом став розпуск парламенту 2007 р. і позачергові вибори. Перемогу на них
здобула проросійська Партія регіонів (34%). Не розслідувані політичні скандали і
злочини, починаючи зі справи Гонгадзе. Різко погіршилися відносини з Росією.
Результатом прорахунків політики В. Ющенка стала перемога на президентських
виборах 2010 р. лідера Партії регіонів В. Янукович (48,95 % проти 45,47% Ю.
Тимошенко).

ГАЗОВІ КОНФЛІКТИ З РОСІЄЮ

Мета РФ: заволодіти газотранспортною системою та газосховищам України.
Підпорядкувати українські металургійні підприємства. Переконати Європу, що для
досягнення стабільності у газовій сфері потрібні російські газопроводи і збереження
лідерства Росії як поставника енергоресурсів. Підірвати ідею євроінтеграції в Україні.
2005-2006 рр. – зміст конфлікту: у відповідь на відмову України сплачувати
ринкову ціну за газ Росія припинила постачання газу до України. Газпром Росії
звинуватив Україну в несанкціонованому відборі газу з газотранспортної системи.
Результат конфлікту: припинилась бартерна торгівля газом (транзит газу до Європи
в обмін на постачання газу). Збереглися пільгові ціни на газ для України (95 доларів
за 1000 куб.м. проти 250 доларів середньоєвропейської ціни ).
2008-2009 рр. – зміст конфлікту: 7 січня 2009 р. російський Газпром повністю
припинив поставки газу в Україну. Головна вимога – сплата боргів за листопад-
грудень 2008 р. Газотранспортна система України працювала в зворотному режимі,
щоби забезпечити газом мешканців Сходу і Півдня. Результат конфлікту:
середньорічну ціну на газ для України наближено до середньоєвропейської.
Закріплено монополію Росії на постачання природного газу до України. 2010 р.
Харківські угоди зменшили ціну на газ на 30% в обмін на продовження оренди
Севастополя Росією до 2042 р.

ТОРГІВЕЛЬНІ ВІЙНИ РОСІЇ З УКРАЇНОЮ

Мета РФ: попередити підписання Україною договору про асоціацію з ЄС.
Примусити Україну до вступу до Митного союзу та Єдиного економічного простору.
Політично послабити прибічників євроінтеграції. Забезпечити перемогу
проросійського кандидата на президентських виборах в Україні. Приєднати Україну
до Росії.
Головні етапи: 2006,2012 рр. – «Сирні війни»: блокування імпорту українських
сирів, що призвело до банкрутства заводів. 2012 р. – обмеження імпорту м’ясної
продукції. 2013 р. – «Шоколадна війна» - заборона імпорту продукції фабрики
«Рошен»; призупинено відвантаження металопрокатної продукції.
Наслідки: втрата української сторони – 100 млн. доларів. Українські виробники
активізували переорієнтацію на західноєвропейські ринки.
 ПРЕЗИДЕНСТВО В. ЯНУКОВИЧА 2010-2014
 народився на Донеччині. Двічі судимий. 1997-2002 рр. – голова Донецької
облдержадміністрації. 2002-2004, 2006-2007 рр. – прем’єр-міністр України. З
2003 р. очолював Партію регіонів. 2004 р. програв президентські вибори. Втік з
України під час Революції Гідності 2014 р. Оголошений у міжнародний
розшук. Проживає в РФ.
Внутрішня політика:
 зросли витрати на утримання Президента та його адміністрації;
 на більшість керівних посад призначені вихідці з Донбасу за принципом
особистої відданості Януковичу;
 2010 р. – відбувся Податковий майдан – масові протести підприємців проти
прийняття нового Податкового кодексу;
 2011-2012 рр. за звинуваченнями у зловживанні владою ув’язнені колишні
високопосадовці часів президенства В. Ющенка, зокрема екс-міністр
внутрішніх справ В. Луценко, екс-прем’єр Ю. Тимошенко, що асоціюється як
вибіркове правосуддя;
 рішеннями судів командир УПА Р. Шухевич та провідник ОУН-Б С. Бандера
позбавлені звання Героя України;
 для отримання кредитування МВФ прийнято пенсійну реформу, яка збільшила
вік жінок та страховий стаж для отримання пенсій;
 заявлено про несправедливість визнання голодомору 1932-1933 років
геноцидом українського народу;
 скасовано обов’язковість державної української мови при написанні ЗНО,
скорочено державну премію ім. Т. Шевченка.
Зовнішня політика:
 2010 р. здійснив візит до штаб-квартири ЄС, де пріоритетами України визнані
створення зони вільної торгівлі з Європою і запровадження безвізового
режиму;
 2010 р. підписані Харківські угоди президентів України В. Януковича та РФ
Д. Медвєдєва: Росія зменшує ціну на газ для України на 30%; Україна
продовжує строк перебування Чорноморського флоту РФ у Криму на 25 років –
 до 2042 р. – з правом продовження ще на 5 років; знижка в ціні на газ є часткою
оплати за оренду чорноморських баз України.
 відбулося зближення України з країнами Митного союзу (РФ, Білорусь,
Казахстан);
 2011 р. підписано 13 двосторонніх українсько-китайських документів про
співробітництво в різних сферах;
 у листопаді 2013 р. Янукович відмовився підписати Угоду про асоціацію
між Україною і ЄС, що призвело до розгортання протестів Євромайдану.
Результати президентства: діяльність В. Януковича призвела до системної
кризи України і масових народних протестів, відомих як Революція Гідності
(2013-2014).

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ
Політичні та суспільні зміни в Україні, викликані відходом політичного
керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на євроінтеграцію. 21
лютого 2013 – лютий 2014 рр.
Причини: надмірна концентрація влади в руках Президента В. Януковича та
його «сім’ї». Тотальна корупція. Перетворення України на сателіта РФ.
Передумови: відмова В. Януковича від підписання запланованої угоди про
асоціацію з Євросоюзом 28-29 листопада 2013 р., підготовка якої тривала з
2007 р. – начебто в інтересах національної безпеки України.

ХРОНОЛОГІЯ ГОЛОВНИХ ПОДІЙ

Початок мирного протесту. Євромайдан

 21 листопада 2013 р. Кабмін України призупинив процес підготовки до
підписання Угоди про асоціацію з ЄС. У соціальних мережах поширились
заклики прийти на Майдан Незалежності в Києві, щоб висловити протест проти
згортання європейського курсу України. Акції протесту відбулись у Львові,
Хмельницькому, Луцьку Ужгороді, Харкові та Донецьку.
 24 листопада в Києві відбулись велика хода та мітинг на Майдані Незалежності
за участі понад 100 тисяч громадян України;
 25-27 листопада пройшли перші страйки студентів;
 29 листопада на Євромайдані відбувся великий мітинг за участі лідерів опозиції
– А. Яценюка, В Кличка, О. Тягнибока; протестувальника вимагали
дострокових парламентських виборів і відставки уряду М. Азарова.

Революція Гідності
 у ніч з 29 на 30 листопада влада застосувала силу для розгону Київського
майдану, побивши студентів;
 1 грудня на Всеукраїнському віче взяли участь 500 тис. протестувальників та
європейські дипломати; була здійснена спроба штурму Адміністрації
Президента;
 утворений Штаб національного спротиву, основною вимогою якого були
відставки Кабміну та позачергові вибори президента;
 6 грудня Демократичний альянс почав лежачий протест під Генпрокуратурою з
вимогою звільнити хлопців, заарештованих за підозрою в організації масових
заворушень у Києві 1 грудня;
 8 грудня 2013 р. – у Києві відбувся «Марш мільйонів» - Народне Віче
чисельністю понад мільйон учасників. Мітингарі оголосили про блокування
Адміністрації Президента, будівлі Уряду та інших установ, знесли пам’ятник
Леніну.
 10 грудня ввечері силовики розпочали атаки на блокпости та барикади
Євромайдану в урядовому кварталі. Після зустрічі з спецпредставником ЄС
Кетрін Ештон та помічником Держсекретаря США Вікторією Нуланд, Віктор
Янукович заявив, що влада діятиме виключно в рамках закону і ніколи не
вживатиме сили проти мирних зібрань;
 11 грудня силовики спробували зачистити Майдан незалежності від
протестувальників. Завдяки закликам у соцмережах, дзвонам Михайлівського
Золотоверхого собору тисячі киян вийшли на Майдан;
 15 грудня Віче постановило звільнити політичних в’язнів та заборонити В.
Януковичу підписувати договір про вступ України до Митного союзу;
 19 грудня Верховна Рада звільнила від кримінальної відповідальності учасників
Євромайдану;
 22 грудня створено загальнонаціональну організацію Всеукраїнське об’єднання
«Майдан» для координації дій;
 влада намагалася демонструвати підтримку свого курсу, організувавши
«антимайдани» - проплачені мітинги під прапорами Партії регіонів. Влада
залучала тітушок – молодих людей спортивної зовнішності, які провокували
насильство або «зачищували» громадянські акції, нападаючи на активістів.
 11 січня 2014 р. попри перешкоди влади у Харкові відбувся всеукраїнський
форму Євромайданів.

Силове протистояння
 Поштовхом до силового протистояння стало ухвалення Верховною Радою
репресивних законів 16 січня 2014 р., які надавали органам державної влади
більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті
криміналізувати опозицію та громадянське суспільство. Зокрема, заборонялися
рух у колонах більше п’яти автомобілів, встановлення наметів, носіння
шоломів, допомога протестувальникам, поширенні інформації про силові
структури.
 19 січня 2014 р., після чергового віче на Майдані, на вулиці Грушевського в
Києві відбулись зіткнення протестувальників, що намагалися пройти до будівлі
Верховної Ради, та силовиків. З обох сторін у хід пішли спецзасоби, поранено
близько 100 осіб. В. Кличко домовився з Президентом В. Януковичем про
організацію «круглого столу» влади й опозиції;
 21 січня біля стадіону «Динамо» виросли барикади. По учасникам акції та
журналістам стріляв снайпер. Відбувся перший раунд переговорів опозиції з
Януковичем. Безрезультативний.
 22 січня ситуація загострилась, до Києва стягнули війська. Від куль снайпера
загинули протестувальники Сергій Нігоян і Михайло Жизневський. У лісосмузі
Бориспільського району Київ. області знайдено тіло Юрія Вербицького. Бійці
спецзагону міліції на морозі роздягли Михайла Гаврилюка до шкарпеток і
оголеного піддавали тортурам та проводили з ним знущальну фотосесію.
 23 січня протестувальники захопили ОДА у Львові, Івано-Франківському,
Рівному, у Запоріжжі десятитисячний протестний мітинг під ОДА був
жорстоко розігнаний правоохоронцями і тітушками;

Перші успіхи Євромайдану

 28 січня прем’єр-міністр М. Азаров подав у відставку;
 1 лютого опозиція та представники влади обговорили українську ситуацію
на щорічній конференції з безпеки в Мюнхені, де Європа та США обіцяли
підтримати українців;
 16 лютого адміністративні будинки звільнені, хоча продовжене їхнє
блокування зовнішнє.

Пік Революції Гідності

 18 лютого був запланований «Мирний наступ» - багатотисячна хода
протестувальників до Верховної Ради України, але демонстрантів зупинили
міліція та бійці спецпідрозділу «Беркут»; застосовані спецзасоби і
бронетехніка. У Львові, Івано-Франківському, Тернополі відбулись штурми
ОДА, відділів МВС, управлінь СБУ.
 19-20 лютого тривав активний штурм Майдану, СБУ заявила про
проведення «антитерористичної операції». З усіх боків на Майдан
Незалежності розпочався наступ силовиків, був підпалений Будинок
профспілок, де в той час перебували поранені. Вдалося врятувати 30-40
людей, ще стільки ж вважаються загиблими. За різними даними, загинуло
від 70 до 100 українців – Небесна сотня;
 21 лютого на переговорах європейських міністрів та опозиції з Януковичем
досягнуто домовленість: дострокові вибори Президента не пізніше грудня
2014 р., новий коаліційний уряд, розслідування випадків застосування
насильства під наглядом Ради Європи
 Повалення режиму В. Януковича
 в ніч з 21 на 22 лютого В. Янукович утік до Харкова, де мав відбутися з’їзд
сепаратистів. Завдяки масовій демонстрації харків’ян 22 лютого з’їзд зірвано.
За кілька днів В. Янукович з’явився в Росії.;
 22 лютого у відставку подав Голова Верховної Ради В. Рибак, новим головою
обрано О. Турчинова. Верховна Рада усунула В. Януковича з посади
Президента через самоусунення від виконання своїх обов’язків. Позачергові
вибори Президента України призначені на 25 травня 2014 року. Окремою
постановою звільнено Ю. Тимошенко.
 23 лютого в Україні тривав день жалоби за загиблими під час озброєних
протистоянь у Києві. Фракції Партії регіонів у Верховній Раді оприлюднила
звернення, де відповідальність за ситуацію в Україні поклала на Президента В.
Януковича.
 Наступним випробуванням для України стала анексія Криму РФ та війна на
Сході.
УКРАЇНО-РОСІЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КОНФЛІКТ 2014 Р.
 У квітні 2014 р. Газпром Росії підвищив ціну на газ вдвічі і вимагав від України
сплатити борги за підвищеною вартістю;
 Єврокомісія гарантувала Україні фінансову підтримку в разі порушення Росією
ціни та реверсні поставки газу з країн ЄС;
 Україна звернулась до Стокгольмського арбітражу з вимогою перегляду
завищеної ціни;
 31 жовтня 2014 р. підписано тимчасову тристоронню угоду Росії, України та
Єврокомісії про відновлення газових поставок до України і безперебійний
транзит до Європи до 31 березня 2015 р.;
 2018 р. Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги Нафтогазу України щодо
компенсації за недопоставлені Газпромом обсяги газу для транзиту в сумі 4,63
млрд. доларів. Також Газпром має сплатити 2,56 млрд. доларів на користь
Нафтогазу. На суму компенсації накладається пеня в розмірі 7% річних за
кожен день несплати;
 Нафтогаз подав новий позов проти Газпрому з вимогою переглянути тарифи на
транспортування газу.
 ОКУПАЦІЯ ТА АНЕКСІЯ КРИМУ РФ
Анексія – насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої
держави в односторонньому порядку.
 військова агресія РФ, що завершилась протиправним відторгненням Кримської
автономної республіки та Севастополя від України і приєднання цих територій
до Російської Федерації в березні 2014 р.
 анексією Росія порушила серію міжнародних договорів, у тому числі –
Будапештський меморандум (1994) про гарантії безпеки України, Договір про
дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Росією (1997).

Передумови анексії
 проросійська позиція кримських державних установ – Верховної Ради і Ради
Міністрів;
 створення загонів самооборони Криму з січня 2014 р., нарощування
антиукраїнської пропаганди на півострові;
 діяльність загальнокримського руху «СТОПМайдан»;
 4 лютого 2014 р. парламент Криму заявив про намір внести зміни до
конституції АРК та провести референдум про статус півострова. Зміни мали
розширити повноваження органів влади АРК аж до відокремлення від України.

Причини анексії
 намагання Росії зміцнити свої позиції у Східній Європі;
 Севастопольська військово-морська база є важливим об’єктом для переведення
військових сил у зону Середземномор’я; це єдина база в Чорному морі, не
підконтрольна НАТО;
 недопущення в Україні радикальних політико-економічних змін, збереження
російського впливу;
 окупація Криму не дасть Україні можливості приєднатись до НАТО;
 матеріальні вигоди від окупації: експлуатація портів, розробка родовищ нафти і
газу, економія на оплаті оренди військово-морської бази в Севастополі;
 особисті амбіції президента РФ В. Путіна, увійти в історію як «збирач Рос.імп.»
 Основні події
 з 20 лютого 2014 р. війська Росії без розпізнавальних знаків (так звані «зелені
чоловічки») почали окупацію Криму;
 27 лютого 2014 р. озброєні бойовики захопили приміщення кримського
парламенту, над урядовими установами Криму були вивішені російські
прапори;
 1 березня 2014 р. самопроголошений «Голова Ради Міністрів» автономії С.
Аксьонов звернувся до президента Росії В. Путіна з проханням забезпечити
«мир і спокій» на півострові. Держдума Росії дала дозвіл на введення військ на
територію України, які захоплювали військові та навігаційні об’єкти і
блокували українські військові частини Криму;
 11 березня 2014 р. Верховна Рада АРК прийняла Декларацію незалежності АРК
та міста Севастополя, за якою Крим проголошувався суверенною державою, що
має право звернутись до Росії з проханням про включення до складу федерації;
 16 березня 2014 р. у Криму відбувся незаконний референдум про статус
півострова: за його результатами, 97% учасників начебто проголосували за
«возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта РФ»;
 18 березня 2014 р. на підставі його сфальсифікованих результатів Росія
включила Крим до свого складу; а 21 березня це рішення набуло чинності.

Наслідки для Криму

 обмеження свободи слова і ЗМІ;
 мешканців Криму автоматично перевели в російське громадянство;
 з курортного центру Крим перетворюється на військову базу Росії;
 економічні проблеми внаслідок міжнародних санкцій: банки і відомі бренди
зачинили представництва в Криму;
 з півострова виїхало 10 тис. осіб, переважно кримські татари. Меджліс
кримськотатарського народу не визнав російської окупації, його лідерами – М.
Джемілеву та Р. Чубарову – заборонили в’їзд на півострів;
 викрадено десятки кримськотатарських активістів, частину з яких знайдено
вбитими.
 Наслідки для України
 втрата чорноморських газових родовищ;
 націоналізація Росією українських державних і приватних підприємств;
 втрата морських портів;
 матеріальні втрати Україна оцінила в 1 трлн. грн..;
 Україна вважає Крим тимчасово окупованою територією.

Наслідки для РФ
 анексію Криму не визнано ООН, Парламентською асамблеєю Ради Європи
(ПАРЄ), Парламентською асамблеєю Організації з безпеки і співробітництва в
Європі (ОБСЄ);
 призупинено членство Росії у Великій Вісімці;
 ЄС, США та інші країни розгорнули економічні санкції проти Росії:
замороження активів чиновників, згортання бізнесу іноземних кампаній в Росії,
обмеження співпраці у нафтовій, газовій, воєнній галузях;
 Україна звернулась до Гаазького міжнародного суду та Європейського суду з
прав людини з позовами про компенсацію вартості майна України та приватних
власників у Криму, про відновлення порушених прав українських громадян.
 Олександр Турчинов
 з 1998 р. народний депутат ВРУ, 1999 р. разом з Ю. Тимошенко створив партію
«Батьківщина». Активний учасник протестних акцій у 2002-2003 рр.,
Помаранчевої революції. 2005 р. – Голова СБУ.
 З листопада 2013 р. – один з лідерів Революції Гідності, очолював Штаб
національного спротиву.
 з лютого 2014 р. до обрання Президентом П. Порошенка був головним
посадовцем України: Головою ВРУ, виконуючим обов’язки Президента,
Верховним головнокомандувачем ЗСУ.
 Заходи адміністрації Турчинова: розпочато АТО; створено Нацгвардію
України, розпочато реформу силових структур, прийнято низку законів для
підготовки асоціації з ЄС, України уникла дефолту; розпочато конституційну
реформу з метою розширення органів самоврядування (децентралізація).
 з грудня 2014 р. – секретар РНБО України, сприяв ухваленню низки важливих
документів: нової Стратегії національної безпеки, Воєнної доктрини, Стратегії
кібербезпеки, Концепцію розвитку сектора безпеки і оборони України,
поверненню в бюджет мільярдів, награбованих В. Януковичем.

ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 2014 Р.

 особливості виборів: позачергові вибори, призначені у зв’язку з усуненням В.
Януковича з посади Президента 22 лютого 2014 р.; відбулись 25 травня 2014 р.
замість березня 2015 р.;
 мешканці Автономної Республіки Крим і Севастополя могли проголосувати в
інших регіонах України через російську окупацію;
 на Донбасі понад половина дільниць не працювали через терористичну загрозу
з боку самопроголошених ДНР та ЛНР;
 Президентом України став Петро Порошенко, який набрав 54,7% голосів і
переміг у першому турі. Найближчі конкуренти – Юлія Тимошенко (12,8%),
Олег Ляшко (8,3%), Анатолій Гриценко (5,5%).
 ПРЕЗИДЕНТСТВО ПЕТРА ПОРОШЕНКА 2014-2019 РР.
1998 рік став народним депутатом; працював Секретарем Ради безпеки й оборони
України, головою Ради Нацбанку, міністром закордонних справ, міністром
економічного розвитку й торгівлі. Власник групи «Рошен», «5-го каналу» ТБ та
деяких інших підприємств.
Досягнення: Асоціація з ЄС, Безвіз, Томос, армія.

Асоціація з ЄС
 21 березня 2014 р. підписано політичну частину, 27 червня 2014 р. –
економічну частину Асоціації;
 угода зобов’язує обидві сторони сприяти впровадженню європейських правил
та стандартів життя в Україні: демократичні принципи, права і свободи
людини, верховенство права;
 Впровадження безвізового режиму з країнами ЄС – 11 червня 2017 р.;
 реформа судової системи, яка має стати незалежною та неупередженою;
 забезпечення належного рівня захисту персональних даних відповідно до
європейських стандартів;
 антикорупційні зміни в управління фінансами і формуванні держбюджету;
 вводяться європейські стандарти контролю якості продукції, ліквідується мита
на імпорт, українці отримують доступ до дешевих європейських товарів;
 українські товари отримують безмитний вихід на європейський ринок товарів і
послуг, що дасть можливість заробляти понад 380 млн. євро щороку;
 сучасні демократичні форми управління освітніми закладами із залученням
студентства;
 вводяться нові стандарти якості води й повітря;
 спільна робота над створенням європейської навігаційної системи;
 місії Єврокомісії періодично перевіряють виконання Україною планів щодо
впровадження умов Асоціації, зустрічаються з представниками владних
органів, громадських організацій та бізнесу.
 Люстрація – заборона державним діячам, що скомпрометували себе,
впродовж часу або по життєво працювати на державній службі.
 РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА
Збройний конфлікт на частині Донецької та Луганської областей.
Сторони протистояння: Збройні сили України, незаконні збройні формування і
регулярні військові частини Росії.
Передумови: інформаційна антиукраїнська політика, яку РФ проводила, з 2000-х
років. Експортна блокада України, що тривала від літа 2013 р. Підтримка
сепаратистських сил. За словами репортера А. Бабченка, це перша війна, розв’язана
на абсолютно порожньому місці винятково пропагандою.
Причини: прагнення РФ відновити територію СРСР під гаслом відновлення
«Русского мира».
Початок конфлікту:
 у квітні – травні 2014 р. незаконні збройні формування, сили Федеральної
служби безпеки та Головного розвідувального управління РФ здійснили
захоплення органів місцевої влади та ключових об’єктів Донецької та
Луганської областей;
 Україна оголосила про початок Антитерористичної операції із залученням
Збройних сил;
 Росія не визнала свого вторгнення до України, хоча її частини беруть
безпосередню участь у бойових діях зі своєї території та на території України.
Гібридна війна – формальна непричетність сторони-агресора до конфлікту, без
офіційного оголошення війни. Створення внутрішніх суспільних протиріч
через інформаційну війну, маніпулювання міжнародною думкою. Підтримка
сепаратизму та тероризму, побудова псевдодержавних утворень. Створення
нерегулярних збройних формувань та їх оснащень.
 Росія веде агресивну шовіністичну інформаційну війну проти України, що
відверто демонізує українське керівництво та державу і має на меті забезпечити
підтримку антиукраїнської агресії з боку суспільства;
 27 січня 2015 р. Верховна Рада України визнала Росію агресором.
 Проголошення ЛНР та ДНР
 7-27 квітня 2014 р. проголошені Донецька та Луганська «народні республіки»;
 Генпрокуратура України визнала ці «республіки» терористичними
організаціями;
 міжнародні організації, США, Канада, ЄС ввели додаткові санкції проти РФ.

Женевські домовленості
17 квітня 2014 р.
 переговори відбувались за участі представників України, ЄС, США та РФ з
метою послаблення збройного протистояння між РФ та Україною;
 РФ зобов’язали роззброїти свої незаконні збройні формування, повернути
незаконно захоплене майно;
 Україна гарантувала амністію учасникам протестів;
 сторони конфлікти закликали утриматись від насильства;
 домовитись про відведення російських військ від українських кордонів не
вдалось.

Початок антитерористичної операції

 14 квітня 2014 р. Україна розпочала антитерористичну операцію без введення
воєнного стану;
 зона АТО – Донецька і Луганська області, Ізюмський район Харківської
області;
 у червні 2014 р. відбулись зустрічі Нормандської четвірки (Україна,
Німеччина, Франція, РФ) з мирного врегулювання мирної ситуації на Сході за
участі української сторони, міжнародних спостерігачів і РФ. Домовленості про
припинення силового конфлікту виконані терористами не були.
 Бої за Донецький аеропорт – вересень 2014 р. – січень 2015 р. – 242 дні.
Кіборги – захисники.
 Добровольчі батальйони
 військові, поліцейські та парамілітарні формування, створені в 2014 р. на
добровільних засадах для захисту України від російської агресії;
 найбільші з них – Добровольчий український корпус, «Правий сектор»,
«Айдар», «Азов», «Дніпро-1», «Донбас», «ОУН».
 вони брали участь у багатьох бойових операціях російсько-української війни;
 сьогодні добробути перейшли у ЗСУ і Нацгвардію, адже Конституція забороняє
функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених
законодавством.

Операція з визволення Донбасу

 1 липня 2014 р. розпочалась повномасштабна військова операція з
контрнаступу та ізоляції зони конфлікту від військового забезпечення з боку
РФ. Були звільнені Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ;
 24-30 серпня 2014 р. під Іловайськом російські війська взяли в оточення й
обстріляли 600 українських вояків; 186 із них загинули, сотні потрапили в
полон.

«Гуманітарні конвої»
 у серпні 2014 р. РФ почала відправляти до України «гуманітарні конвої» -
матеріально-технічну допомогу терористам під виглядом гуманітарної
допомоги.

Авіакатастрофа боїнга
 17 липня 2014 р. над територією, контрольованої терористичними військами
ДНР, збитий літак Боінг-777 Малазійських авіаліній, що виконував рейс
Амстердам – Куала-Лумпур; загинули 298 осіб. Згідно з результатами
розслідування, літак був уражений ракетою ЗРК «Бук», що належав військам
РФ.
 Мінські домовленості 5 вересня 2014 р.
 двостороннє припинення вогню під контролем місії ОБСЄ; Організація з
безпеки і співробітництва в Європі – ОБСЄ – спеціальна комісія, що
здійснює на Донбасі моніторинг виконання Мінських домовленостей.
 звільнення заручників і полонених;
 децентралізація влади через прийняття закону про особливий статус окремих
районів Донецької та Луганської областей;
 амністія учасникам воєнних подій у Донецькій та Луганській областях;
 виведення іноземної зброї та військових формувань з території України;
 домовленості підписано представниками України, РФ та ОБСЄ. Виконання
угоди зірвано російсько-терористичною стороною.

Ситуація в зоні конфлікту у вересні 2014 – лютому 2015 р.

 терористи та російські війська, незважаючи на Мінську угоду, продовжували
обстріл українських позицій, порушивши режим припинення вогню понад 4
тис. разів;
 крім воєнних позицій, терористи обстрілювали на українській території
пасажирський транспорт (Волноваха, Донецьк), житлові квартали Маріуполя і
Краматорська, селища Луганщини і Донеччини поблизу лінії розмежування.
Жертвами терактів стали сотні людей;
 12-17 лютого 2015 р., незважаючи на міждержавні переговори з врегулювання
ситуації на Донбасі, російські війська перейшли в наступ на Дебальцево і
захопили цей залізничний вузол.

Мінськ-2 11-12 лютого 2015 р.

 припинення вогню з 15 лютого 2015 р.;
 відведення важкої артилерії з обох сторін на 50 км під контролем місії ОБСЄ;
 обмін полоненими і заручниками за принципом «усі на всіх»;
 повне відновлення контролю України над державним кордоном з РФ до кінця
2015 р.;
 виведення з України іноземних військових формувань, військової техніки та
найманців;
 проведення в Україні конституційної реформи з метою децентралізації
управління та надання особливого статусу окремим районам Донецької та
Луганської областей.

Режим на окупованих територіях

 Законодавство України нечинне, натомість впроваджено систему покарань, яка
реалізується спеціальними каральними органами і «розстрільними групами».
Серед мирного населення жертвами розстрілів стали українські активісти,
місцеві підприємці та інші особи, які відмовилися співпрацювати з
проросійськими бойовиками. Окрім того, зафіксовано низку випадків
здійснення покарань шляхом сексуальної наруги та публічного забиття
полонених;
 факти викрадень та катувань терористами, позасудових страт місцевого
населення, українських бійців, а також активістів «ДНР» та «ЛНР» були
зафіксовані представниками міжнародної правозахисної організації «Amnesty
International»;
 не працюють Алчевський металургійний, Донецький металопрокатний
комбінати, видобуток вугілля скоротився на 35%, зруйнована інфраструктура.

Людські жертви
 на травень 2018 р: загинули 3,5 тис. українські військовослужбовці; за даними
місії ООН – 9940 загинуло понад 2,5 тис. цивільних осіб; в полоні терористів
перебуває 112 осіб;
 за даними ООН, на квітень 2017 р. в Україні понад 1,7 млн. переміщених осіб зі
Сходу;
 політичні в’язні РФ – від 2014 р. 70 громадян України ув’язнені в Криму та
Росії за надуманими звинуваченнями; вони безпідставно утримуються в
російських СІЗЛ або отримали тюремні строки: Олег Сенцов, Олександр
Кольченко, Микола Карп’юк , Станіслав Клих, Володимир Балух.
 Волонтерський рух
 рух із надання безкорисливої допомоги тим, хто її потребує.
 стихійно започаткований у листопаді – грудні 2013 р.; масового поширення
набув навесні – влітку 2014 р.;
 причини: зовнішня агресія РФ, відсутність в армії достатніх ресурсів (одягу,
медикаментів), брак техніки військових приладів.
 головні напрямки: забезпечення ЗСУ, добробутів, Нацгвардії продуктами
харчування, обмундируванням, медикаментами, технікою; допомога пораненим
у лікуванні та реабілітації; ресурсна і соціально-правова підтримка внутрішньо
переміщених осіб з Криму і зони АТО; підтримка і реабілітація сімей загиблих
воїнів.

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА
 Німеччина: 25 тис. осіб, основна хвиля переселення – під час і після ІІ Світової
війни; 80% українців зайнято у промисловості; Українські інституції – з
довоєнних часів працюють Український вільний університет, Наукове
товариство ім. Т. Г. Шевченка, відділення Української вільної академії наук;
 Франція: 40 тис.; промислові робітники; історію України і мову вивчають в
інституті східних мов і цивілізацій Сорбонського університету; українські
інституції: центр україністики у Франції – м. Сарсель поблизу Парижа, де з
1951 р. діє Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка;
 Велика Британія: масове переселення почалося 1947 р., переважно
напівлегально з таборів для перемішених осіб Німеччини й Австрії; 35 тис.;
80% британських українців зайняті фізичною малокваліфікованою працею;
українські інституції: суспільно-політичні організації – «Союз українців
Великобританії», «Гуцулія», при яких працюють хори, танцювальні колективи;
 Канада: 1 млн.; першими поселенцями українського походження були жителі
села Небилів зі Станіславщини В. Єленяк та І. Пилипів, які 1891 р. оселились у
провінції Манітоба. До 1914 р. до Канади переїхало до 150 тис. українців;
українці обіймали високі державні посади; коштом діаспори встановлено
пам’ятники українським діячам – Маркіяну Шашкевичу, Тарасові Шевченку,
жертвам голодомору 1933 р., жертвам Чорнобиля 1986 р. Українські інституції:
 Канадський інститут українських студій, Наукове товариство ім. Т. Г.
Шевченка, Українська вільна академія наук.
 США: українці почали переселятися до США з кінця ХІХ ст.; 1,2 млн. осіб;
більшість українці зайняті в промисловості; українські інституції – Ліга
американських українців, Організація українських націоналістів за кордоном,
наукові центри – Український інститут при Гарвардському університеті,
Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, Українська академія мистецтв і наук,
Українське історичне товариство.
 Аргентина: 300 тис.; еміграція почалась наприкінці ХІХ ст.. із Зх. України,
друга хвиля припала на період після ІІ Світової війни; зайняті в землеробстві.

КУЛЬТУРА ТА ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА

 тривала русифікація;
 фінансування культурної сфери за залишковим принципом;
 2008 р. – впроваджено ЗНО;
 2018 р. – розпочався перехід до Нової української школи;
 1992 р. – відроджено діяльність Києво-Могилянської академії;
 2005 р. – Україна долучилася до Болонського процесу реформування вищої
школи;
 «відплив умів», комерціалізація та розпродаж майна наукових установ;
 1997 р. відбувся політ першого космонавта незалежної України Л. Каденюка;
 видатні актори: А. Роговцева, Б. Ступка;
 збереженню традицій народної творчості присвятили себе співачка Н.
Матвієнко, ансамбль «Божичі», ансамбль танцю ім. П. Вірського;
 гурти «Океан Ельзи», «Скрябін», «ТНМК», Руслана Лижичко ( І місце на
Євробаченні 2005 р.), Джамала (І місце на євробаченні 2016 р.); Україна
приймала міжнародний пісенний конкурс Євробачення – 2006, 2017 рр.;
 1990 р. створено Національний Олімпійський комітет (нинішній голова – С.
Бубка); 2012 р. Україна провела чемпіонат Європи з футболу. 1994 р. – Оксана
Баюл – перша спортсменка незалежної України, що здобула золоту медаль на
Олімпійських іграх. 2004 р. – Яна Клочко – 2 золота з плавання.
 РЕЛІГІЙНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ
 за Конституцією України, жодна релігія не може бути визнана державою як
обов’язкова;
 УПЦ-КП – Українська православна церква Київського патріархату, митрополит
Філарет. Утворена 1992 р. противниками підпорядкування Москві.
 УПЦ-МП – Українська православна церква Московського патріархату. 2014 р.
митрополитом обрано Онуфрія.;
 УАПЦ – Українська автокефальна православна церква. 2015 р. митрополитом
обрано Макарія. Церква не визнан частиною Вселенської православної церкви;
 УГКЦ – Українська греко-католицька церква, 1946-1989 рр. – заборонена
СРСР; 2001-2011 рр. – митрополитом був Любомир Гузар. З 2011 р. –
Святослав Шевчук;
 РПЦ – Римсько-католицька церква в Україні (3%), більшість релігійних
структур – на Західній Україні, 2001 р. – відбувся візит до України Папи
Римського Іоанна-Павла ІІ;
 протестантські церкви: понад 100 напрямів, що об’єднують 2% населення –
англікани, лютерани, баптисти, реформати, церкви Христа;
 мусульмани – понад три чверті мусульман України мешкають в Криму.

СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ – ТОМОС: під

наглядом представників Вселенського патріарха в Україні відбувся об’єднавчий
собор УПЦ КП і УАПЦ, на якому створили Православну церкву України та обрали
митрополитом Київським Епіфанія. 6 січня 2019 р. – Томос про автокефалію –
автономія в управлінні.

Екуменізм – рух за співпрацю між християнами різних конфесій.