МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет педагогічний
Кафедра загальної та практичної психології

ТЕОРІЯ ПРОВІДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА О.М.ЛЄОНТЬЄВИМ

Реферат із дисципліни «Психологія»

Студентки 16П групи

Факультету педагогічного
Чернишової Дани Романівни
Науковий керівник:
Кандидат педагогічних наук,
Доцент Радкіна В.Ф

Ізмаїл
2021
 План
ВСТУП……………………………………………………………………………
Розділ 1. Ознайомлення з теорією діяльності
О.М.Леонтьєва……………………………………………………………………

1.1 Теорія діяльності людини……………………………………………………

1.2 Психологічні дослідження…………………………………………………..

1.3 Мета.Мотивація.Цілі.Досвід.Потреби………………………………………

Розділ 2. Первинні та вторинні потреби людини………………………………

1.1 Діти, які з дитинства розвиваються

поза суспільство………………………………………………………………….

1.2 Суттєвий вклад Леонтьева у психологію…………………………………...

1.3 Мозок і психічна діяльність людини………………………………………..

1.4 Внутрішня діяльність та зовнішня…………………………………………..

 ВСТУП

На мою думку в цьому рефераті розглядається важлива тема «Теорія

діяльності О.М.Леонтьєва» у процесі своїх теоретичних і практичних
досліджень Леонтьєв зачіпає найважливіші питання, пов'язані з вивченням
психіки, а також теоретичні питання психології, які стосуються виникнення і
будови психіки людини.
З цього реферату можна дізнатися як відбувається процес відображення
реальності в психіці людини, і як цей процес пов'язаний з конкретною
діяльністю людини.
Прочитавши реферат, людина зможе зробити такий висновок:
Теорія діяльності Леонтьєва коротко і зрозуміло може бути сформульована
так: діяльність визначає свідомість.
Розділ 1. Ознайомлення з теорією діяльності О.М.Леонтьєва

1.1Теорія діяльності людини

Теорія діяльності розроблена у другій половині XX ст. у працях Олексія

Миколайовича Леонтьєва.
Теорії діяльності - цілісна діяльність суб'єкта як органічна система у всіх її
формах і видах.
У теорії діяльності - це внутрішній момент діяльності, деяка неповторне
єдність, що інтегрує інстанції, управляє психічними процесами, цілісне
психологічне новоутворення, яке формується в життєвих відносинах індивіда
в результаті перетворення його діяльності.
Особистість виникає у суспільстві і потрібна для життя у ньому. Особистість
– суб'єкт суспільних зв'язків.
Вирізняється зовнішня й внутрішня діяльність, які обидві мають суспільно-
історичну природу й спільну будову. Зовнішня діяльність є генетично
первинною, від неї походить внутрішня психічна діяльність свідомості
людини. Визначальною ознакою діяльності є предметність. Тобто діяльність
спрямована на предмет і відбувається з урахуванням його властивостей.
Предмет є зовнішнім об'єктом матеріальної дійсності, який відбивається у
свідомості людини у формі образу.

Він заснований на основному принципі-методі руху розуму. Діяльність - це

процес взаємодії людини з навколишнім світом і процес вирішення важливих
завдань. У методі діяльності психологія розуміється як форма життя суб’єкта,
що забезпечує вирішення певних проблем у процесі взаємодії суб’єкта та
світу. Розум - це не тільки картина світу, система іміджу, а й система
поведінки.

На думку прихильників цієї теорії, психологічний розвиток людини є

соціальним: людський прогрес визначається не біологічними, а соціальними
законами. Видовий досвід людини визначається генетичним механізмом і
розглядається як продукт матеріальної та духовної культури. Викладання та
освіта-діяльність, спеціально організована людьми, в процесі вивчення
досвіду попередників. Єдність духовної діяльності та зовнішньої
матеріальної діяльності полягає в тому, що обидві є діяльністю. Обидві види
діяльності мають однакову структуру для реалізації дій та дії.
 1.2 Психологічні дослідження

Відправною точкою психологічних досліджень є люди та їх діяльність.

Подальший розвиток інтералізаційної думки Виготського показує, що
інтеріоризація поведінки як зовнішньої поведінки поступово
трансформується у внутрішню та психологічну, що є природним процесом у
розвитку людської індивідуальності. Леонтьєв показав свої потреби на
прикладі розвитку дитини. Для того, щоб дитина встановила нову
психологічну поведінку, спочатку їй слід дати зовнішню поведінку, тобто
екстерналізацію. У цій формі екстерналізації, у формі розвитку зовнішньої
поведінки, існує психологічна поведінка. Пізніше в результаті поступової
трансформації-узагальнення, її часткового зменшення специфіки та зміни
рівня виконання відбулася її інтеріоризація, тобто перетворення на внутрішні
дії, що зараз повністю відбувається у свідомості дитини.
Цей процес має принципове значення для розуміння характеру формування
людської психіки; психіка становить продукт передачі та присвоєння
індивідами досягнень суспільно-історичного розвитку, досвіду попередніх
поколінь. Щоб довести ці положення, Леонтьєв використовує цікаві
достовірні факти, які свідчать про те, що діти, які з раннього віку
розвиваються поза суспільством і створених ним умов, залишаються на рівні
тваринної психіки (не формується мова і мислення, навіть рухи не нагадують
людські).

1.3Мета.Мотивація.Цілі.Досвід.Потреби

Характерною рисою всякої свідомої діяльності людини її спрямованість на

досягнення певних цілей.
Цілі людської діяльності породжуються об'єктивним світом, суспільним
буттям людей. Вони не «падають з неба», як про це твердять ідеалісти. «На
ділі цілі людини породжені об'єктивним світом і передбачають його,-
знаходять його, як дане, наявне». Вони формуються в процесі пізнання
людиною цього світу і практичної її діяльності.
Мета залежить від соціальних умов життя людини та ступеня розвитку
особистості. Тому вони різні за змістом, близькістю чи віддаленістю. Чим
більш розвинена особистість і свідомість, тим більш значущими і далекими
цілі вона ставить перед собою. Досягнення цих цілей займе не лише тижні,
місяці або навіть роки. Довгострокові цілі визначаються у багатьох
короткострокових, часткових цілях, і ці цілі є кроками для її досягнення.
Кінцева мета визначає загальний напрямок людської діяльності, а часткова-
те, що робить людина на кожному етапі.
Життя кожної людини - досягнення різних цілей. У діяльності людини одні
цілі досягнуті, а інші посталі. Поки триває свідоме життя людини, цей процес
неспокою та невичерпності триватиме. Цільовий зміст інший, оцінка також
різна, але для людини, яка до цього прагне, це дуже важливо.Без мети
людське життя стає малим і порожнім. Заберіть у людини існуючі цілі-якщо
вона не може знайти нікого іншого, вона виживе, знемагає або підніме руку.
Це прагнення людини до свідомої та цілеспрямованої діяльності, що є її
істотною ознакою.
Мета людської діяльності пов'язана з її мотивацією. Людська діяльність не
тільки цілеспрямована, але й мотивована. Метою діяльності є її мета та її
прямий результат. Мотивація - це визначає прагнення людини до цього, а не
до будь-якої іншої мети. Мотивація є необхідною складовою людської
діяльності. Її цілеспрямовані дії завжди з якихось причин здійснюються, і
вона виконує їх для деяких важливих справ. Термін «мотивація» (від
латинського moveo-рухатися) означає мотивацію, що визначає
цілеспрямовану діяльність людей.

Розділ 2. Первинні та вторинні потреби людини

Первинна генетична основа мотивації людини, її первинні та вторинні

потреби. У людей завжди є потреби в їжі, питті, вдяганні, всіляких речах і
явищах у світі, знання про них, необхідні для підтримки і розвитку життя. Ці
потреби усвідомлюються і переживаються людиною, тому вона має
мотивацію до дій для їх задоволення.

Певні почуття та емоції виникають внаслідок задоволення чи незадоволення

людських потреб. Вони також надихали її на дії але не самостійно. Адже
вчинки, праця, творіння людини полягають не лише в тому, щоб відчувати
задоволення чи уникати невдоволення, а й у прагненні до якихось
об’єктивних результатів, що відповідають її власним потребам. Тому почуття
є однією з мотивацій діяльності людини, оскільки безпосередньо пов’язані з
її потребами. Люди формують різноманітні інтереси (до конкретних сфер
роботи, наукових знань, мистецтва тощо) відповідно до своїх потреб і
почуттів, які також відіграють важливу роль у стимулюванні їх
діяльності.Важливою мотивацією вчинків людини є також її ідеали та
переконання.
Мотивація відноситься до потреб, почуттів, інтересів, переконань та інших
спонукань людини до праці через життєві потреби.
Мотивація діяльності відіграє важливу роль у житті кожного і всього
суспільства. Характер і ефективність діяльності людини значною мірою
залежать від змісту і характеру мотивації. Великі успіхи людей у підвищенні
продуктивності праці, наукових відкриттях, літературі й мистецтві зумовлені
головним чином високими і благородними мотивами.

Коли ці дві умови існують, вони також будуть стимулювати дії, спрямовані
на задоволення другорядних, культурних і духовних потреб. Люди в
суспільстві мають потреби в тому, щоб жити у відповідному культурному
середовищі, спілкуватися з іншими, здобувати різноманітні знання.
Можливість або неможливість задовольнити ці потреби характеризує умови
життя людей як індивідів і як членів суспільства. команда.
Нездатність задовольнити кожну таку потребу також виражає об’єктивний
стан людських потреб у реальності пов’язаних з ними явищ. Ця ситуація
відображається в людському мозку у формі досвіду, що викликає
переживання, що призводить до бажання діяти для задоволення цієї потреби.

Складний досвід людини, наприклад, стан самотності, пов’язаний з

усвідомленням різних змін у її житті та нездатністю спілкуватися з коханою
людиною. Цей досвід викликає відповідні думки та сильну мотивацію,
бажання вжити заходів, щоб знайти спосіб зустрітися з певними людьми.
Леонтьєв відрізняв мотиви «тільки свідомо» від «дійсних дій». Лише за
певних умов певні мотиви можуть трансформуватися в інші мотиви. Ця
трансформація відбувається наступним чином: іноді результат дії
важливіший за фактичну мотивацію, яка надихнула дію. Дитина сумлінно
готує домашнє завдання і хоче швидко вийти на прогулянку. В результаті це
призводить до більших, тобто хороших оцінок.

Потреби дітей мають нову об’єктивацію, що означає, що вони змінюються,

розвиваються, піднімаються на вищий рівень. Тут Леонтьєв робить
педагогічний висновок: мистецтво виховання є результатом більшої уваги до
успіху. Це перехід до вищого типу справжньої мотивації. Якщо дати дитині
завдання розповісти певні слова, а потім дати те саме завдання в грі, то в
другому випадку завдання буде виконано з подвійною ефективністю. Тут
відіграють роль конкретні спонукання до конкретної діяльності.
Для підтвердження своїх положень Леонтьев використовує вірогідні факти,
які свідчать про те, що діти, які з раннього віку розвиваються поза
суспільством і створеними ним явищами, залишаються на рівні тваринної
психіки. У них не тільки не формуються мова й мислення, навіть їхні рухи
нічим не нагадують людські. До того ж такі діти не набувають властивої
людям вертикальної постави.
Леонтьев наводить переконливі приклади того, що ті здібності й функції, які
мають суспільний характер, не фіксуються в мозку людей і не передаються
згідно з законами спадковості.

Пізніше, внаслідок поступової трансформації - узагальнення, скорочення

конкретних зв’язків та змін на виконавчому рівні - вона була інтерналізована
і тепер повністю перебуває у свідомості дитини.
На думку Леонтьєва, цей процес є істотним для розуміння природи людської
психології, оскільки його головною особливістю є те, що її розвиток не є
вродженим, не пристосовуючи поведінку генетичних видів до мінливих
факторів навколишнього середовища. Це продукт особистої спадковості та
володіння досягнень суспільно -історичного розвитку та досвіду
попередників. Самостійний творчий рух мислення вперед можливий лише на
основі оволодіння таким досвідом.

1.1 Діти, які з дитинства розвиваються поза суспільством

1.2
Для підтвердження своєї позиції Леонтьєв використав деякі правдоподібні
факти, які свідчать про те, що діти, які з дитинства розвивалися поза
суспільством, і пов'язані з цим явища все ще залишаються на рівні психології
тварин. Їм не тільки не вдається сформувати мову та мислення, навіть їхні дії
не схожі на людські істоти. Крім того, такі діти не набувають властивої їм
вертикальної постави.
Леонтьєв навів переконливий приклад, що ці здібності та функції з
соціальними характеристиками не закріплені в мозку людини і не
передаються за генетичними законами. Ця ідея проклала шлях до теорії
самотворення людини. Останній звільняється від рефлексивних реакцій і
активно планує свою поведінку. Він містить зародження принципів, які
допомагають винаходити нові теоретичні основи наукової психології та
просувати її загальні теорії.
 1.2 Суттєвий вклад Леонтьєва у психологію

Суттєвий вклад Леонтьєва у психологію полягає в тому, що він розкрив

характер і форми цієї діяльності, показав її мотиваційну рушійну силу і
насамперед висунув поняття провідної діяльності. Останньою він називає
таку діяльність, що викликає найголовніші зміни у психіці дитини, таку, що
пов'язана із психічними процесами, котрі підготовлюють перехід дитини до
нового, вищого ступеня розвитку.

Теорія Леонтьєва описує зовнішню діяльність як матерію, а внутрішню – як

маніпулювання образами та уявленнями про об’єкти. Структура внутрішньої
діяльності та зовнішньої діяльності однакова, різниця лише у формі процесу.
Внутрішні дії здійснюються за допомогою зображень предметів, що дає
фіктивний результат. В результаті інтеріоризації зовнішньої діяльності її
структура не змінилася, а зазнала сильної трансформації та скорочення для
швидшої внутрішньої реалізації. Це дозволяє людині заощадити багато
енергії і швидше вибрати правильну дію. Однак, якщо ви хочете успішно
відтворити дію в свідомості, ви повинні спочатку оволодіти нею матеріально
і отримати реальні результати. Це добре помічено в процесі росту дітей: по-
перше, вони навчилися використовувати реальні об’єкти для керування та
виконання необхідних дій, поступово навчилися виконувати розумові
обчислення власних дій і швидше досягати очікуваних результатів.

1.3 Мозок і психічна діяльність людини

Леонтьєв досліджував визначальні психологічні проблеми - мозок і психічну
діяльність людини. В принципі, вона вирішена таким чином, що мозок не
зазнає суттєвих морфологічних змін протягом історичних періодів. Здобутки
історичного розвитку запам'ятовуються предметно-речовими та ідеально-
продуктами людської діяльності. Люди опановують ними в порядку життя і
власності. Леонтьєв показав, що спроби локалізувати розвинені психічні
функції з духом наївної психічної морфології були марними. У зв'язку з цим
він розкритикував ідею «накладання ментальних моделей на фізичні
контури». Адже в контексті будь-якого психічного процесу мозок є єдиним
цілим. Леонтьєв послідовно розвивав ідею «утворення функціональних
асоціацій». Мова йде про динаміку процесів виникнення і згасання систем
зв'язків між реакціями на послідовно діючі комплекси подразників. Ці
прижиттєві утвори, будучи складеними, функціонують як одне ціле і є
своєрідними органами, специфічні відправлення яких і виступають у вигляді
психічних здатностей або функцій.

Тому з точки зору А. Н.Леонтьєва діяльність є відправною точкою для

формування різних рівнів психології. (Відзначимо, що в останніх роботах
Леонтьєва поняття "активність"має тенденцію позначати людей. N і тепер
розглянемо його структуру. N активність є формою діяльності. Активність
обумовлена необхідністю, тобто станом потреби в певних умовах
нормального функціонування людини (не обов'язково біологічного).
Сам суб'єкт не відчуває цієї потреби, він "з'являється" як досвід
дискомфорту, незадоволеності, напруженості і проявляється в пошуковій
діяльності. У процесі пошуку він повинен виконати свою тему, тобто
прихильність до теми, яка може її задовольнити (це не обов'язково
матеріальний об'єкт; це може бути, наприклад, лекція, яка відповідає
когнітивним потребам).
З моменту "зустрічі" діяльність стає навмисною (потреби в конкретних речах,
а не" загальних"), потреби визначаються і стають мотивацією, яка може або
не може бути досягнута. Активність пов'язана з мотивацією, тобто
мотивацією до діяльності, активність являє собою набір дій, викликаних
мотивацією. Дія є основною структурною одиницею діяльності. Він
визначається як процес, спрямований на досягнення мети; мета-свідоме
зображення бажаного результату.

Можна зробити висновки:

Психічний розвиток в онтогенезі являє собою закономірний, підкоряється
своїй внутрішній логіці.
У цілісному процесі психічного розвитку виділяються якісно певні щаблі,
етапи, періоди, що дозволяють будувати періодизації психічного розвитку.
Закономірності психічного розвитку єдині для всіх дітей одного вікового
періоду; індивідуальні варіації не виходять за межі вікової норми.
В основі психічного розвитку лежать закономірності зміни провідних типів
діяльності і зміни характеру спілкування дитини і дорослого; зміна типів
діяльності проходить в критичних періодах розвитку.
Рушійною силою психічного розвитку є власна діяльність дитини, в якій він
під керівництвом дорослого відтворює і привласнює історично сформовані
людські здібності.
 1.4 Внутрішня діяльність та зовнішня
Внутрішня діяльність відрізняється тим, що взаємодії суб'єкта з будь-якими
образами об'єктів є прихованими від прямого спостереження. Прикладами
цього виду є:

рішення математичної задачі вченим при використанні недоступної оку

розумової діяльності;

внутрішня робота актора над роллю, яка включає обдумування, переживання,

тривогу і т. д.;

процес створення твору поетами або письменниками;

придумування сценарію для шкільної п'єси;

уявне відгадування загадки дитиною;

емоції, викликані у людини при перегляді зворушливого фільму або

прослуховуванні ним душевної музики.

Зовнішня діяльність включає в себе різні форми, які виражаються в

предметно-практичної активності. При даному виді відбувається взаємодія
суб'єктів і об'єктів, останні відкрито представлені для зовнішнього
спостереження.
Прикладами цієї форми діяльності є:

робота механіків за допомогою інструментів-це можуть бути забивання

цвяхів молотком або закручування болтів викруткою;

виготовлення матеріальних предметів фахівцями на верстатах;

ігри дітей, для здійснення яких потрібні сторонні речі;

прибирання приміщення: підмітання підлог віником, протирання вікон

ганчіркою, маніпуляції з предметами меблів;
 Теорія мовленнєвої діяльності О. М. Леонтьєва

О. М. Леонтьєв говорить про великий вплив, який надає мова на життя

людини
У своїх дослідженнях він доводить, що розвиток мовної діяльності пов'язано
з розвитком особистості людини. Розвиток інтелекту неможливо без мовної
діяльності, так як вона безпосередньо впливає на пізнавальні здібності
людини, його мислення і творче самовираження.
Навчання і виховання як способи присвоєння опредмеченних в культурі і
суспільно-історично заданих здібностей є загальними формами психічного
розвитку людини.
За допомогою зміни практики освіти і суспільного виховання можлива зміна
вікових характеристик розвитку.
Вітчизняна теорія Леонтьєва включає широкий спектр теоретичних і
практичних питань психології. Структура діяльності, запропонована
Леонтьєвим, стала основою для вивчення практично всіх психологічних
явищ, і з неї була вироблена і розвинена нова галузь психології. Його роботи
охоплюють теоретичні питання психології, такі як: особистість людини,
психологічний розвиток людини, зародження людської свідомості та
формування передових психологічних функцій людини. Разом з іншими
вченими він розробив теорію культурно -історичної діяльності, а також
вплинув на розвиток інженерної психології. У контексті теорії діяльності
спільно з П. Я. Гальперіним розроблена теорія поступового формування
психічної поведінки. Концепція "домінуючої діяльності" Леонтьєва дозволяє
Д. Б. Ельконіну поєднати її з багатьма ідеями Л. С. Виготського для
встановлення одного з основних циклів психологічного розвитку.
Безперечно, Леонтьєв був видатним ученим, теоретиком і практиком свого
часу, і він зробив великий внесок.

Без діяльності людське життя немислиме (люди діють-так воно існує). Вона
невіддільна від фізичного, психологічного та духовного розвитку людей.
Людська поведінка поширюється не тільки на окрему людину та оточуючих
її людей, а й на весь світ. Вживаючи заходів, людина впливає на навколишній
світ і змінює реальність. Людина впливає на реальність свого життя, вона
може збільшити своє матеріальне багатство, здобути суспільний статус і
вплив, розвинути власні здібності та здібності. Все це можна зробити за
допомогою заходів. Крім того, людська цивілізація є результатом дій усіх
людей у глобальному масштабі. Він продовжує розвиватися і змінюватися
разом з людьми, які його створили.