У новелі письменник зображує різноманітне сприйняття дітей і дорослих. Уеллс чітко дає зрозуміти читачеві, що доторкнутися до чарівництва можуть не всі, тому що людина повинна мати бездоганну фантазією. У свою чергу, вона не повинна залежати від якихось обставин і повсякденної суєти, яка, як правило, видається досить жорстокою. Виявилося, що такою фантазією можуть володіти лише діти, а ось дорослим доводиться куди складніше. Батько Джипа готовий був повірити в чудеса, але тверезість, а потім ревнощі і тривога за хлопчика знищили в ньому нитки чарівництва. Чудо несподівано перетворилося на кошмари. В одному і тому самому предметі хлопчик бачив прекрасне і таємниче, а батько — огидно-страшне. Маленькому Джипу підвладні предмети, він з дитячою серйозністю керує ними, він захоплений, забув про існування того реального світу, де є батько. Але ж світ, в який занурився сам малюк, — самий що не на є реальний. Коли страх батька досягає свого апогею, Уеллс прибирає хлопчика. Господар лавки блазнює перед переляканим батьком, продовжуючи «дорослу» казку. І, «хлоп!»