Предмет: Хірургія Спеціальність:

Лікувальна справа

Практичне заняття № 9-10

Тема: Інфузійна терапія

Актуальність теми: встановлення діагнозу захворювань, має вирішальне значення для

правильного лікування хворих.
Навчальні цілі заняття:
Знати:
- основні принципи інфузійно-трансфузійної терапії в сучасній хірургії, її правові аспекти;
- основи ізосерології, систему груп крові АВ0 і систему резус;
- показання та протипоказання до гемотрасфузій;
- методи і техніку гемотрансфузій;
- помилки і ускладнення при переливанні крові;
- компоненти і препарати крові, їх клінічне застосування; - кровозамінники і
гемокоректори, їх класифікація і застосування.
Вміти:
- визначити групу крові і резус фактор реципієнта;
- виконати проби на сумісність крові донора і реципієнта;
- провести інфузії в периферичну вену;
- здійснювати нагляд за хворими під час і після переливання крові; - вести
документацію переливання крові та кровозамінників.
Виховна ціль: розвивати почуття відповідальності за своєчасність і правильність
професійних дій.
Формування практичних вмінь та навичок:
1. Визначення групи крові за стандартними сироватками і за цоліклонами анти-А і
2. анти-В.
3. Визначення резус–фактора крові реципієнта експрес-методом та цоліклоніальними
реагентами анти – Д супер і анти – С супер.
4. Проведення проб на сумісність крові донора і реципієнта (на індивідуальну та
резуссумісність, біологічну пробу).
5. Проведення інфузій в периферичну вену.
6. Краплинне та струменне переливання крові.
7. Догляд за хворими під час і після переливання крові.
8. Ведення документації переливання крові та кровозамінників.
Алгоритм № 1. Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток І.
Підготовка оснащення:
Для визначення групи крові за допомогою стандартних гемаглютинуючих сироваток слід
приготувати:
- дві серії О (І), А (ІІ), В (ІІІ) груп стандартних гемаглютинуючих сироваток;
- одну серію сироватки АВ(ІУ) групи;
- тарілку; предметне скло; 8 піпеток;

1
- стерильне перо Дженера, скарифікатор або ін’єкційну голку; - 0,9% розчин NaCl;
годинник; 70% спирт; вату. ІІ. Правила виконання.
1. Визначити групу крові слід при температурі 18–25 0С . При низькій або дуже високій
температурі можлива панаглютинація, тобто аглютинація з будь–якою кров’ю (в усіх
трьох краплях).
2. При використання слабких сироваток можлива псевдоаглютинація. В усіх сумнівних
випадках слід повторити визначення групи крові, суворо дотримуючись інструкції.
3. Визначення групи крові необхідно проводити в добре освітленому приміщенні.
4. Також необхідно мати мікроскоп, тому що в деяких випадках аглютинація виявляється
тільки при збільшенні.
5. Для виключення будь-якої помилки і сумніву у результатах дослідження групу крові
визначають (дублюють) одночасно двома сироватками першої, другої і третьої груп
різних серій.
ІІІ. Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
2. Надрізають пилочкою ампули сироваток І, II, III груп, відламують, в кожну ампулу
вкладають піпетку і розташовують їх у відповідні гнізда маркованого штатива.
Розкривають ампулу з фізіологічним розчином, занурюють у неї піпетку і ставлять на
штатив. Ампулу з IV групою сироватки ставлять на штатив, не розкриваючи.
3. На градуйовану тарілку капають піпетками з кожної ампули по краплі сироватки біля
відповідних позначок.
4. Обробляють ваткою зі спиртом нігтьову фалангу IV пальця лівої кисті пацієнта,
проколюють її стерильною голкою-скарифікатором. Першу краплю крові стирають сухою
ваткою, а потім різними кінцями скляних паличок 6 крапель крові переносять на
тарілочку поряд із краплями сироваток і перемішують їх у гомогенну масу (краплі крові
повинні бути в 10 разів меншими від крапель сироватки.
5. Після змішування тарілку похитують, потім на 1-2 хв ставлять. У міру появи аглютинації,
але не раніше ніж через 3 хв, в кожну краплю суміші піпеткою додають по краплі
фізіологічного розчину, перемішують іншими скляними паличками і через 5 хв читають
результат.
6. Занурюють тарілку, скарифікатор, предметні скельця, піпетки і рукавички в
дезінфекційний розчин.
ІV. Оцінка результату:
- якщо реакція аглютинації не настала - група крові І (0);
- якщо аглютинація настала з сироватками першої і третьої груп і не настала з другою -
група крові II (А);
- якщо настала реакція з І і II групами і не настала з III - група III (В);
- якщо аглютинація настала з усіма трьома сироватками - група крові IV (АВ).
Результати визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток

2
Примітка: (+) наявність аглютинації; ( - ) відсутність аглютинації.
Якщо у хворого виявлена IV група крові, необхідно провести контрольне дослідження з
сироваткою IV групи. При належності крові до групи АВ (IV) реакція аглютинації відсутня.
V. Можливі помилки при визначенні групи крові.
1. Аглютинація є, але вона залишається непомітною:
- при високій температурі навколишнього середовища;
- коли взята дуже велика крапля крові;
- коли сироватки не мають відповідних властивостей - низький титр, закінчився термін
зберігання, неправильне зберігання;
- при наявності в еритроцитах пацієнта слабкого аглютиногену - наприклад А2;
- зниження аглютинабельних властивостей еритроцитів при деяких захворюваннях -
сепсисі, лейкозі. Для усунення цих помилок необхідно дотримувати усіх правил
визначення груп, а також при потребі вивчити результати під мікроскопом. 2.
Аглютинація відсутня, але її помилково зарахували:
- песвдоаглютинація (зникає при додаванні фізіологічного розчину);
- холодова аглютинація - склеювання еритроцитів, що нагадує аглютинацію, під впливом
низької температури (нижче 12 °С);
- панаглютинація - еритроцити мають властивість давати аглютинацію з усіма
сироватками; - після довгого відстоювання, коли суміш починає підсихати і з'являється
зернистість (при додаванні фізрозчину зникає).
Якщо виникають будь-які сумніви в результаті реакції, необхідно провести повторне
дослідження з новими сироватками.
Алгоритм № 2. Визначення груп крові за допомогою анти-А і анти-В цоліклонів
Цоліклони анти-А -рожевого кольору, анти-В - синього, в кількості 20, 50, 100 і 200 доз, з
розчинниками, відповідно, по 2, 5, 10 і 20 мл. В холодильниках при 2-8 °С нерозведені
цоліклони зберігаються до 3-х років, а розведені з прикритими ковпачками - до 3-х тижнів.
Враховуючи високу чутливість і активність реагентів, для визначення групи крові достатньо
застосовували одну серію цоліклонів. 1. Підготовка оснащення:
Для визначення групи крові за допомогою анти-А і анти-В цоліклонів слід приготувати:
- ампули з цоліклонами анти-А і анти-В;
- тарілку; предметне скло; 2 піпетки;
- стерильне перо Дженера, скарифікатор або ін’єкційну голку; - 0,9% розчин NaCl;
годинник; 70% спирт; вату. ІІ. Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
3
 2. Маркірують планшет, вказуючи прізвище й ініціали пацієнта, відмітки анти-А і анти-В.
3. Надпилюють пилочкою і розкривають ампули з цоліклонами і розчинниками.
4. Окремими чистими піпетками переносять розчинники в ампули з цоліклонами,
струшують їх декілька разів і через 2 хв після розчинення переносять піпетками в
додаткові флакони
5. На маркірований планшет наносять поряд із написом анти-А і анти-В по одній великій
краплі (0,1 мл) відповідного препарату.
6. Обробляють ваткою зі спиртом IV палець лівої кисті, проколюють
голкоюскарифікатором, першу краплю крові стирають сухою ваткою, потім за
допомогою скляної палички наносять поряд з краплями цоліклонів по одній невеликій
(0,01 мл, в 10 раз меншій) краплі крові і добре перемішують.
7. Планшет похитують протягом 2,5 хв і читають результат.
8. Занурюють інструментарій і матеріал, що стикався з кров'ю, в посудину з
дезінфекційним розчином.
ІІІ. Оцінка результату:
- якщо аглютинація відсутня із цоліклоном анти-А і анти-В - у хворого І
група крові;
- якщо з анти-А - позитивна, а з анти-В - від'ємна - II; - якщо з анти-
А - від'ємна, а з анти-В - позитивна - III; - якщо позитивна з
двома цоліклонами - IV.
ІV. Контроль неспецифічної аглютинації
1. Коли відбулась аглютинація з цоліклоном анти-А і анти-В, то це може бути ознакою
IV(AB) групи крові або автоаглютинації, що буває при деяких захворюваннях. Щоб
визначити дійсну причину аглютинації, роблять контрольне дослідження.
2. Одну велику краплю фізіологічного розчину натрію хлориду змішують із невеликою
(1:10) краплею досліджуваної крові.
3. Якщо аглютинація відсутня в контрольній суміші, то у хворого дійсно IV(AB) група
крові. Але якщо аглютинація настала і в контрольній суміші, рекомендується повторне
дослідження, але вже не з кров'ю пацієнта, а з відмитими еритроцитами, отриманими з
крові хворого.
Алгоритм № 3. Визначення груп крові за допомогою стандартних еритроцитів І.
Матеріальне забезпечення: стандартні еритроцити О(І), А(ІІ), В(Ш) груп, тарілка,
розділена на 4 частини, ампула з фізіологічним розчином NaCl, предметне скельце, плазма
хворого, гумові рукавички.
ІІ. Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
2. На тарілку наносять відповідно до написів три маленькі краплі стандартних еритроцитів
О (І), А (II), В (III) груп.
3. До кожної краплі додають досліджувану плазму у співвідношенні 10:1 і змішують
окремими кутами предметного скла.
4. Через 5 хв до кожної краплі додають 1-2 краплі фізіологічного розчину натрію хлориду,
читають результат.
5. Занурюють матеріал, що стикався з кров'ю, у дезінфекційний розчин. ІІІ. Оцінка
результату:
- якщо аглютинація відсутня з еритроцитами О (І) групи, а настала з еритроцитами А (II) та

4
В (III) груп, то кров обстежуваного належить до О (І) групи;
- якщо аглютинація відсутня з еритроцитами О (І) та А (II) груп і настала з В(ІІІ), то
обстежувана кров - А (II) групи;
- при відсутності аглютинації в краплях О (І) та В (III) і наявності з А (II) обстежувана кров
належить до В (III) групи;
- при відсутності аглютинації у всіх трьох краплях кров обстежуваного належить до АВ
(IV) групи.
Варіанти груп крові за стандартними еритроцитами та цоліклонами. №

Стандартні еритроцити Стандартні цоліклони Групи крові п/п

0 (І) А (ІІ) В (ІІІ) Анти-А авнти-В
1. - + + - - 0 (І)
2. - - + + - А (ІІ)
3. - + - - + В (ІІІ)
4. - - - + + АВ (ІV)

Алгоритм № 4. Визначення резус–фактора крові реципієнта експрес-методом за

Михайловою
І. Матеріальне забезпечення: флакон з універсальною сироваткою "анти-резус" D (IV
групи), пробірка, піпетка (капіляр), голка-скарифікатор, вата, спирт, фізіологічний розчин,
гумові рукавички, посудина з дезінфекційним розчином. ІІ. Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
2. Відкривають кришку флакона з сироваткою, беруть 1 краплю піпеткою і вносять у
пробірку.
3. Обробляють ватою, змоченою спиртом, IV палець лівої кисті пацієнта, проколюють
голкою, першу краплю стирають сухою ваткою, а іншу беруть піпеткою (капіляром) і
вносять у пробірку. Крапля крові повинна опуститись на дно пробірки по її стінці.
Співвідношення сироватки і крові 1:1.
4. Через 3 хв додають у пробірку 2-3 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розмішують,
погойдуючи пробіркою, і читають результат.
5. Занурюють інструменти і матеріал, який стикався з кров'ю, в дезінфекційний розчин. ІІІ.
Оцінка результату:
- якщо відбулася аглютинація (наявні видимі на око зерна) -резус-фактор позитивний (Rh+);
- якщо аглютинація відсутня- резус-фактор негативний (Rh-).

Алгоритм № 5. Визначення резус–фактора крові реципієнта цоліклоніальними

реагентами анти – Д супер і анти – С супер Правила проведення.
1. На станціях переливання крові резус негативну кров додатково досліджують
стандартним реагентом - антирезус Rh(DC). Тільки негативна реакція з реагентами
антиD і анти-DC дає право віднести досліджувану кров до резус-негативної.
2. У тих випадках, коли у хворого кров рідкісної антигенної структури, для індивідуального
підбору донорів резус-належність визначають за допомогою анти-D IgM, а також
непрямим антиглобуліновим тестом (непряма проба Кумбса) за допомогою IgG
(неповних) анти-D антитіл.

5
3. Визначення резус-належності крові за допомогою моноклональних антитіл слід
проводити в два етапи: спочатку кров хворого досліджують за допомогою реагенту
моноклональних антитіл анти-Rh (D), якщо отримують негативну реакцію з цим
реагентом, то додатково проводять дослідження такої крові з моноклональним
стандартним реагентом анти-Rh (DC) і стандартною сироваткою Rh (DCE).
4. Моноклональні антитіла використовують у реакціях прямої аглютинації на площині, у
пробірках, у мікроплаті.
5. Визначення антигену D, С, Е можна проводити в крові взятій у консервант; у крові,
взятій без консерванту; у крові, взятій із пальця.
І. Реакція аглютинації на площині
1. На пластину або предметне скло наносять велику краплю (0,1 мл) реагенту, поряд
наносять маленьку краплю (0,01-0,03 мл) досліджуваної крові і змішують їх.
2. Реакція аглютинації починає відбуватися через 10-15 с.
3. Чітку аглютинацію видно через 30-60 с.
4. Результат реакції варто враховувати через 5 хв після змішування реагенту з кров'ю.
Наявність аглютинації свідчить про те, шо досліджевана кров є резус-позитивною.
ІІ. Реакція аглютинації в пробірках
1. Для цього відмивають еритроцити з досліджуваної крові і готують з них 5% суспензію у
фізіологічному розчині.
2. На дно пробірки вносять по 1 краплі реагенту (близько 0,1 мл) і додають 1 краплю 5%
суспензії еритроцитів.
3. Вміст пробірки ретельно перемішують струшуванням і інкубують (витримують) 30 хв
при кімнатній температурі.
4. Після цього пробірку центрифугують при 1500-2000 об/хв протягом 1 хв.
5. Обережно потрушуючи пробірку, оцінюють її вміст.
6. При негативному результаті реакції осад еритроцитів легко розбивається і утворює
гомогенну непрозору суспензію. При позитивному результаті осад не розбивається, а
залишається у вигляді одного або декількох великих згустків (аглютинатів) на фоні
прозорої рідини.
ІІІ. Реакція аглютинації в мікроплаті
1. В лунку мікроплати вносять 1 краплю (0,05 мл) реагенту і змішують з краплею 5%
суспензії еритроцитів, відмитих у фізіологічному розчині.
2. Залишають на 45-60 хв для інкубації при кімнатній температурі.
3. Результат реакції оцінюють за рисунком осаду, який утворився на дні лунки.
4. При негативному результаті осад рівномірний, гомогенний, при позитивному він
розташовується нерівномірно, краї його нерівні.
Основними причинами помилок при визначенні резус-фактора можуть бути:
- знижена активність антирезусних сироваток, реагенту моноклональних антитіл,
- порушення пропорції досліджуваної крові і сироватки,
- невідповідність температурного режиму,
- зменшення експозиції (менше 10 хв),
- відсутність контрольних і специфічних проб.
Слід зазначити, що окремі люди з резус-негативною кров'ю є носіями деяких специфічних
Rh-антигенів. В зв'язку із цим при переливанні крові слід проводити пробу на
резуссумісність.

6
 Не допускається переносити в карту стаціонарного хворого відомості з паспорта або інших
документів про групи крові і резус-належність, тому що у них можуть бути внесені
недостовірні дані.
Алгоритм № 6. Проведення проб на АВО – та резус - сумісність крові донора та
реципієнта А) Проба Соловйової ( теплова проба).
І. Матеріальне забезпечення: чашка Петрі, сироватка або
плазма крові хворого, кров донора, водяна баня, скляна
паличка, піпетка, 2 стерильні шприци зі стерильними
голками, пробірка, штатив, гумові рукавички, посуда з
дезрозчином.
ІІ. Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
2. З вени - беруть 3-5 мл крові, поміщають її в суху
чисту пробірку, дають відстоятися 5-6 год. На дні
випадає згусток (фібриноген з форменими
елементами), а зверху збирається сироватка. У
випадку екстреного переливання пробірку з кров'ю
центрифугують (15-20 хв) і потім можна піпеткою
взяти плазму.
3. Піпеткою наносять на чашку Петрі краплю сироватки хворого і краплю крові донора (при
переливанні з флакона кров беруть шприцом), перемішують скляною паличкою
(співвідношення -10:1).
4. Ставлять чашку на водяну баню при температурі 45-48 °С на 10 хв, прикривають
кришкою для попередження випаровування, читають результат.
5. Результат реакції читають на білому фоні.
6. Занурюють інструменти і матеріал, який стикався з кров'ю, в дезрозчин.
ІІІ. Оцінка результату
Якщо відсутня аглютинація, то кров донора і реціпієнта сумісні по АВО, а якщо є
аглютинація, то кров донора і реціпієнта не сумісні по АВО.
Б) Поліглюкінова проба
І. Матеріальне забезпечення: сироватка або плазма крові хворого, кров донора, піпетка,
розчин поліглюкіну, фізіологічний розчин, 2 стерильні шприци зі стерильними голками,
пробірка, штатив, гумові рукавички, посуда з дезрозчином. ІІ. Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
2. На дно пробірки вносять 2 краплі сироватки хворого, 1 краплю донорської крові і 1
краплю 33% розчину поліглюкіну.
3. Вміст пробірки перемішують, повертаючи її, і надають такого положення, щоб вміст
розпливався по стінках пробірки. Цю процедуру продовжують протягом 5 хв.
4. В пробірку доливають 3-4 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, перемішують його і
розглядають на світлі.
5. Занурюють інструментарій і матеріал, який стикався з кров'ю, в дезінфекуючий розчин.
ІІІ. Оцінка результату
Якщо вміст пробірки залишається рівномірно забарвленим, без ознак аглютинації, кров
донора є сумісною з кров'ю хворого за резус-фактором RhJD) і її можна переливати. У
сумнівних випадках пробу необхідно повторити або провести нову з 10 % розчином
желатину на водяній бані.
7
В) Декстранова проба
І. Матеріальне забезпечення: сироватка або плазма крові хворого, еритроцити донора,
піпетка, розчин декстрану, фізіологічний розчин, 2 стерильні шприци зі стерильними
голками, пробірка, штатив, гумові рукавички, посуда з дезрозчином. ІІ. Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
2. На дно пробірки вносять 2 краплі сироватки хворого, 1 краплю донорських еритроцитів і
1 краплю 33,0 % розчину декстрану, спеціально приготовленого для лабораторних цілей.
3. Вміст пробірки змішують струшуванням, потім пробірку нахиляють майже до
горизонтального рівня і повільно повертають таким чином, щоб вміст розтікався по
стінках пробірки. Процедуру продовжують 5 хв.
4. В пробірку доливають 3-4 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, перемішують вміст
шляхом 2-3 разового перевертання пробірки (не збовтувати) і оглядають на світло
неозброєним оком.
5. Занурюють інструментарій і матеріал, який стикався з кров'ю, в дезінфекуючий розчин.
ІІІ. Оцінка результату
Наявність аглютинації еритроцитів на фоні просвітленої або повністю прозорої рідини
вказує на те, що еритроцити (кров) донора не сумісні з кров'ю хворого і не можуть бути
йому перелиті.
Якщо вміст пробірки залишається рівномірно забарвленим, без ознак аглютинації,
еритроцити донора сумісна з кров'ю хворого відносно резус-фактора Rho(D).
Г)Желатинова проба
І. Матеріальне забезпечення: сироватка або плазма крові хворого, відмиті еритроцити
донора, розчин желатину, фізіологічний розчин, водяна баня, скляна паличка, піпетка, лупа,
2 стерильні шприци зі стерильними голками, пробірка, штатив, гумові рукавички, посуда з
дезрозчином. ІІ. Послідовність дій:
1. Одягають гумові рукавички.
2. Поміщають 2 краплі сироватки реципієнта в пробірку.
3. Додають 1 краплю еритроцитів (у співвідношенні 10:1) донора, попередньо відмитих 10-
кратним об'ємом 0,9% розчину натрію хлориду, струшують, щоб утворилась гомогенна
суспензія.
4. Додають 2 краплі 10 % розчину желатину (підігрітого, до рідкого стану), ретельно
змішують. Примітка: каламутний розчин желатину до використання непридатний.
5. Інкубують пробірку при 46-48 °С 10 хв на водяній бані або 30 хв у сухоповітряному
термостаті.
6. Додають 5-8 мл фізіологічного розчину й обережно перевертають 1-2 рази для
змішування.
7. Визначають наявність аглютинації, проглядаючи пробірку на світло неозброєним оком
або через лупу.
8. Занурюють інструментарій і матеріал, який стикався з кров'ю, в дезінфекуючий розчин.
ІІІ. Оцінка результату
Наявність аглютинації у вигляді зависі маленьких, рідше - великих клубочків на
фоні освітленої або повністю прозорої рідини означає, що еритроцити донора несумісні з
кров'ю хворого, їх не можна переливати хворому.
Якщо вміст пробірки залишається рівномірно забарвленим, злегка опалесцентним і в ньому
не спостерігається аглютинації, еритроцити донора сумісні з кров'ю хворого за
резусфактором Rh0(D).
8
 Алгоритм № 7. Проведення біологічної проби
І. Підготовча робота
1. Одягають гумові рукавички.
2. Флакон, контейнер з кров'ю, еритроцитарною масою, плазмою виймають з холодильника
і витримують при кімнатній температурі протягом 30-40 хв, а в екстрених випадках
підігрівають на водяній бані (під контролем термометра) при температурі 37 °С.
3. Заповнюють стерильну систему з донорською кров’ю з флакона. ІІ. Послідовність дій:
1. Обробляють вену ліктьового згину спиртом, обкладають стерильною серветкою,
попередньо наклавши на плече хворого гумовий джгут.
2. Проводять пункцію вени: гострим кінцем голки проколюють шкіру і підшкірно жирову
клітковину і проводять голку на 1–1,5 см., а потім проколюють передню стінку вени.
3. При появі з голки крові, до голки приєднують систему з кров’ю.
4. З плеча хворого знімають джгут, і відкривають гвинтовий затискач з одноразової
системи або знімають затискач з системи багаторазового користування.
5. Струменево переливають 15 - 25 мл крові(еритроци-тарної маси, відмитих еритроцитів,
плазми), потім на 3 хв., припиняють переливання і спостерігають за станом хворого.
Таку процедуру проводять тричі.
6. Слід пам'ятати, що біологічну пробу на сумісність у дітей виконують так само, як і у
дорослих, триразове, але меншими порціями: дітям до 2 років - 2 мл, до 5 років — 5 мл,
до 10 років -10 мл, дітям старше 10 років - по 10-15 мл.
7. Для попередження згортання крові в голці під час трихвилинного інтервалу трансфузію
можна продовжити рідкими краплями (до 20 крапель на хвилину).
8. Грубою помилкою вважають вливання вказаних доз крові не струминна, а крапельна.
При крапельному вливанні можна перелити значно більшу кількість несумісної крові без
вираженої реакції, але з наступним розвитком посттрансфузіиного шоку.
ІІІ. Оцінка результату
1. Відсутність реакції у хворого після трьохкратної перевірки дає право продовжувати
переливати кров.
2. При біологічній несумісності крові поведінка хворого може ставати неспокійною, він
відчуває жар в усьому тілі, стиснення в грудях, скаржиться на болі в області серця,
живота, в попереку та голови, пульс стає частим, погіршуються його властивості. Може
знижуватися АТ, частішати дихання, шкіра спочатку стає бліда, а потім ціанотично –
червона.
3. В таких випадках слід відразу ж зупинити переливання крові. Хворий підлягає
лікарському спостереженню, при цьому з'ясовують причину реакції або ускладнення,
проводять необхідне лікування.
Алгоритм № 8. Проведення інфузії у ліктьову вену
І. Матеріальне забезпечення: пакет зі стерильною пластиковою системою одноразового
використання, ватні стерильні кульки і серветки, 96 % етиловий спирт, венозний джгут,
пластир, дві смужки шириною 1 см, довжиною 4-5 см, гумові рукавички. ІІ. Заповнення
системи кров’ю
1. Двічі миють руки під проточною водою з милом і просушують рушником, одягають
гумові рукавички.
2. Звіряють напис на флаконі із записом у листку призначень, перевіряють термін
зберігання, герметичність упаковки, придатність крові до переливання.
9
3. Перевіряють герметичність пакета і термін його придатності.
4. Нестерильним пінцетом знімають із флакона центральну частину металевої кришки,
гумовий корок протирають ватною кулькою, змоченою в спирті, і залишають її на корку.
5. Обробляють руки спиртом.
6. Розкривають пакет і виймають систему.
7. Знімають ковпачок із голки повітровода.
8. Вводять голку перпендикулярно через гумовий корок у флаконі.
9. Трубку повітровода закріплюють уздовж флакона так, щоб її вільний кінець був на рівні
дна флакона.
10. Закривають гвинтовий затискач на трубці з фільтром.
11. Знімають ковпачок з голки, яка розташована ближче до крапельниці, і вводять її через
гумовий корок у флаконі.
12. Флакон перевертають догори дном і закріплюють на штативі.
13. Ін'єкційну голку разом із ковпачком знімають і кладуть у підготовлений стерильний
лоток.
14. Повертають крапельницю в горизонтальне положення, повільно відкривають гвинтовий
затискач і заповнюють її до половини об'єму, затискач закривають, повертають
крапельницю у вертикальне положення.
15. Відкривають гвинтовий затискач, повільно заповнюють довгу трубку системи до повного
витіснення бульбашок повітря і появи крапель рідини в канюлі для насадки голки.
16. Гвинтовий затискач закривають. Перевіряють відсутність бульбашок повітря в системі.
1. 18.Канюлю для насадки ін'єкційної голки обгортають стерильною серветкою, яку
прикріплюють до перехідної гумової трубки за допомогою затискача або корнцанга.
2. 19. Підвішують затискач або корнцанг за бранші на штативі.
3. 20. Кладуть у стерильний лоток, де знаходиться ін'єкційна голка, закрита ковпачком, три
ватні кульки, змочені в спирті, і три стерильні серветки. ІІІ. Виконання венепункції
1. Обробляють місце венопункції почергово двома ватними кульками, змоченими в спирті.
2. Накладають на плече хворого гумовий
джгут, просять його затиснути кулак.
3. Беруть ін'єкційну голку за муфту, під
муфту голки підкладають стерильну
серветку.
4. Знімають ковпачок з ін'єкційної голки,
фіксують вену, проводять
венепункцію (кулак хворого при
цьому затиснений).
5. При появі крові з муфти голки просять
хворого розтиснути кулак. Знімають
джгут.
7. Відкривають гвинтовий затискач і
приєднують систему до голки.
8. Регулюють затискачем швидкість
інфузії в крапельниці (40-60 крапель/хв).
9. Серветку, забруднену кров’ю обережно виймають з – під голки, підкладають
чисту стерильну марлеву серветку.

10
 10. Частину трубки і голку фіксують пластиром, накривають стерильною серветкою.
ІV. Додаткове введення ліків
Якщо додатково потрібно ввести якісь інші ліки внутрішньовенно, гвинтовий затискач
закривають, гумову трубку (вузол для ін’єкцій) обробляють спиртом, проколюють стінку
голкою діаметром не більше як 1-2 мм і вводять ліки.
V. Заміна флакона
1. Заміну флакона проводять при заповненій розчином крапельниці.
2. Не виймаючи голки з вени, закривають гвинтовий затискач.
3. Голку від довгої трубки системи швидко виймають з порожнього флакона і проколюють
гумовий корок нового флакона, попередньо закріпленого на штативі.
4. Потім у флакон вводять голку повітровода.

Алгоритм № 9. Етапи гемотрансфузії

1. Переливання крові та її компонентів виконує лікар. Фельдшер або медична сестра під
контролем лікаря виконують усі маніпуляції, пов'язані з гемотрансфузією.
2. Для переливання крові визначають показання та протипоказання до гемотрансфузії,
збирають трансфузіологічний анамнез.
3. Хворому перед переливанням роблять загальні аналізи крові і сечі.
4. Кров переливають натще або після легкого сніданку, рекомендують спорожнити сечовий
міхур, вимірюють пульс, температуру, артеріальний тиск.
5. Під час переливання еритроцитного концентрату, відмитих еритроцитів незалежно від
проведених раніше обстежень і наявності записів, проводять такі контрольні
дослідження:
6. визначають групову належність крові реципієнта за системою ABO і звіряють результат
з даними медичної карти стаціонарного хворого;
7. визначають групову належність еритроцитів донора і порівнюють результат з даними на
етикетці пластикатного контейнеру (флакона).
8. Вибирають відповідну одногрупну та однорезусну кров і візуально оцінюють її
придатність.
9. Перед переливанням пластикатний контейнер (флакон) з еритроцитним концентратом
(плазмою) після виймання з холодильника витримують при кімнатній температурі
протягом 30-40 хв., а в екстрених випадках підігрівають до температури (37,0+0,5) °С у
водяйій бані (під контролем термометра).
10. Проводять проби на сумісність крові донора та реципієнта:
11. а) на індивідуальну сумісність; 12. б) теплову пробу (на резус-сумісність);
13. в) біологічну пробу.
14. Тільки після цього проводять гемотрансфузію, заповнюють документацію.
15. Переливання проводять за допомогою одноразової системи для переливання крові з
фільтром зі швидкістю 40-60 крапель за 1 хв.
16. Під час гемотрансфузії медсестра або фельдшер спостерігають за станом хворого:
контролюють пульс, AT і температуру тіла, слідкують за кольором шкірних покривів.
17. У кінці переливання у флаконі залишають 10-15 мл крові і зберігають її протягом доби в
холодильнику (на випадок ускладнень).
18. Етикетку з флакона і протокол переливання підклеюють до історії хвороби.

11
19. Після переливання пацієнтові необхідний ліжковий режим протягом 2-4 год; стежать за
пульсом, артеріальним тиском, властивостями і кількістю сечі. Візуально оцінюють
першу порцію сечі після переливання крові. Якщо переливання проводилося під
наркозом, то на операційному столі виводять сечу катетером.
20. Температуру вимірюють через кожні 2 год упродовж 8 год.
21. Наступного дня після переливання проводять повторний аналіз крові і сечі.
Алгоритм № 10. Проведення візуального оцінювання придатністі крові до
переливання
А) Огляд флакона: перевіряють цілісність та герметичність закупорки флакона.
Б) Огляд етикетки: Перевіряють написи на етикетці - групи крові, резус–належності, дату
забору крові на термін використання, кількість крові, вид консерванта, прізвище лікаря,
який проводив забір крові, прізвище донора.
В)Огляд вмісту флакона: при зберіганні кров ділиться на три шари: на дні шар еритроцитів
та тромбоцитів, вище над ним – тонкий сірий шар лейкоцитів і зверху прозора, трохи
жовтувата плазма. Шари повинні бути добре виражені з чіткими межами.
Наявність пластівців, помутніння і забарвлення плазми в червоний колір свідчать про
інфікування крові та руйнування еритроцитів (гемоліз).
Якщо виникають сумніви щодо якості крові, всі шари у флаконі перемішують, 5 мл
шприцом набирають у пробірку і центрифугують. Після центрифугування забарвлена в
рожевий колір плазма вказує на неякісну кров із прихованим гемолізом.
Алгоритм № 11. Попередження професійних захворювань медсестер при роботі з
кров'ю
1. Усі маніпуляції, при яких може відбутися забруднення рук кров'ю чи сироваткою, варто
проводити в гумових рукавичках.
2. Під час роботи всі ушкодження на руках повинні бути закриті напальничником,
лейкопластирем, при можливості розбризкування крові чи сироватки варто працювати в
масках і захисних окулярах.
3. Забороняють використовувати медичний інструментарій, призначений для пацієнтів, для
проведення парентеральных процедур медичному персоналу, приймати їжу і курити в
лабораторіях і приміщеннях, де проводять процедури. I
4. Розбирання, мийку, ополіскування медичного інструментарію, використаних піпеток,
лабораторного посуду, що стикаються з кров'ю чи сироваткою людей, потрібно
проводити до попередньої дезінфекції в гумових рукавичках.
5. Після будь-якої процедури, у тому числі парентерального введення ліків, проводять
ретельне дворазове миття рук у теплій проточній воді з милом. Руки необхідно витирати
індивідуальним рушником, змінюваним щодня, чи серветкою одноразового
користування. При обробці рук варто уникати частого застосування дезінфікуючих
засобів, що здатні викликати роздратування шкіри і дерматити, що полегшує
проникнення в шкіру збудників інфекції. Хірургам не слід користуватися твердими
щітками.
6. У випадку забруднення рук кров'ю варто негайно обробити їх тампоном, змоченим
дезинфікуючим розчином (1 % розчином хлораміну), вимити їх дворазово теплою
проточною водою з милом і витерти насухо індивідуальним рушником чи серветкою
одноразового використання.

12
 7. При потраплянні крові на слизову оболонку ока, її необхідно промити 1—2% водним
розчином борної кислоти, слизову носа обробити 1—2% розчином протарголу, слизову
порожнини рота - 70% спиртом.
8. При забрудненні кров'ю поверхні робочих столів її необхідно негайно обробити 3%
розчином хлораміну.
9. Медпрацівники, що мають по роду своєї професійної діяльності контакт із кров'ю і її
компонентами, підлягають обстеженню на австралійський антиген при встановленні на
роботу, а далі — не рідше 1 рази в рік.
10. Медичних працівників — носіїв австралійського антигену відносять до групи ризику, і
вони зобов'язані дотримуватись правил особистої гігієни, спрямованих на попередження
зараження пацієнтів гепатитом В.
11. Тимчасово звільняють від роботи хірургів, урологів, гінекологів, операційних сестер,
процедурних медсестер і інших з порушенням цілості шкірних покривів(виписка з
Наказу Мінздраву СРСР № 408 від 12.07.89. — С. 27-28).
Алгоритм № 12. Ведення документації переливання крові та кровозамінників
Після закінчення гемотрансфузії лікар повинен оформити протокол переливання крові.
Відповідні записи медична сестра під контролем лікаря повинна зробити в "Книзі реєстрації
переливання крові, її компонентів і препаратів".

ДОДАТОК : завдання для перевірки засвоєння знань

(виконати в зошиті для практичних робіт)
Тести
МОДУЛЬ 1
1 Яка група крові містить в еритроцитах аглютиногени А і В:
A. Перша група
B. Друга група
C. Третя група
D. Четверта група
E. Немає такої групи
2 Еритроцити першої групи крові містять:
A. Аглютиноген В
B. Аглютиноген А
C. Еритроцити не містять аглютиногенів
D. Еритроцити містять аглютиногени А і В
E. Немає вірної відповіді
3 На першому етапі резус-конфлікту відбувається:
A. Зміна групи крові
B. Гемоліз еритроцитів
C. Утворення антирезус-аглютинінів
D. Виявлення резус-позитивних людей
E. Вірної відповіді немає
4 Панаглютинація це явище:
13
 A. Резус конфлікту
B. Утворення анти-резус аглютинінів
C. Аглютинація будь-якої крові в стандартних сироватках
D. Зміна групи крові
E. Вірної відповіді немає
5 Еритроцити другої групи крові містять:
A. Аглютиноген В
B. Аглютиноген А
C. Не містить аглютиногенів
D. Містить аглютиногени А і В
E. Немає вірної відповіді
6 Вкажіть вірно написану четверту групу крові по системі аглютиноген-аглютинін:
A. Ав
B. 0ав
C. Ва
D. АВ0
E. вАО
7 Сироватка третьої групи крові містить:
A. Аглютиноген А
B. Аглютиноген В
C. Аглютиноген АВ
D. Аглютінін в
E. Вірної відповіді немає
8 Яка група крові містить в еритроцитах аглютиноген В, в плазмі аглютинін а:
A. Перша
B. Друга
C. Третя
D. Четверта
E. Немає такої групи
9 Сироватка першої групи крові містить аглютиніни: A. Альфа
B. Бета
C. Альфа і бета
D. Не містить аглютинінів
E. Не має вірної відповіді
10 Сироватка четвертої групи крові містить:
A. Аглютиноген А
B. Аглютиноген В
C. Аглютиногени АВ
D. Аглютинін В
E. Вірної відповіді немає
11.Еритроцити четвертої групи крові містять:
A. Аглютиноген В
B. Аглютиноген А
C. Еритроцити не містять аглютиногенів
D. Еритроцити містять аглютиногени АВ
14
 E. Вірної відповіді немає
12 Вкажіть вірно написану другу групу крові по системі аглютиноген-аглютинін
A. Ав
B. 0ав
C. Ва
D. АВ0
E. Ва0
13.Сироватка першої групи крові містить:
A. Аглютиноген А
B. Аглютиноген В
C. Аглютиногени АВ
D. Аглютинін В
E. Вірної відповіді немає
14.Чому немає ускладнення при переливанні до 500мл 0/1/ групи крові хворим з А/2/ і В/З/
групамі крові:
A. Антитіла альфа і бета з'єднуються з розчиненими в плазмі А і В антигенами але
аглютинації немає
B. Відсутність антигенів А і В у крові, що переливається
C. Мала концентрація антитіл у крові
D. Донор 0/1/ групи – «універсальний донор»
E. Переливається невелика група крові
15.Еритроцити третьої групи крові містять:
A. Аглютиноген В
B. Аглютиноген А
C. Еритроцити не містять аглютиногенів
D. Еритроцити містять аглютиногени АВ
E. Вірної відповіді немає
16.Яка група крові містить в плазмі аглютиніни а і в ,в еритроцитах аглютиногенів немає:
A. Перша
B. Друга
C. Третя
D. Четверта
E. Немає такої групи
17.Резус позитивною вважають кров коли:
A. Плазма крові містить резус фактор
B. Еритроцити містять резус фактор
C. Еритроцити не містять резус-фактор
D. В плазмі крові є антирезус-антитіла
E. Сироватка крові містить резус-фактор)
18.Сироватка крові третьої групи містить аглютиніни:
A. Альфа
B. Бета
C. Альфа і бета
D. Не містить аглютининів
E. Вірної відповіді немає
15
19.Еритроцити людини можуть містити:
A. Аглютинін а
B. Аглютинін в
C. Аглютиноген А
D. Аглютиноген В
E. Аглютиноген А, В, резус-фактор
20.Сироватка четвертої групи крові містить:
A. Аглютиноген А
B. Аглютиноген В
C. Аглютиногени АВ
D. Аглютинін а
E. Вірної відповіді немає
21.Вкажіть вірно написану четверту групу крові по системі аглютинін-аглютиноген:
A. АВ
B. 0АВ
C. Ва
D. АВ/0/
E. Ав
22.Еритроцити другої групи крові містять:
A. Аглютиноген В
B. Алютиногени АВ
C. Аглютинін а
D. Аглютинін в
E. Вірної відповіді немає
23.Еритроцити третьої групи крові містять:
A. Аглютиноген А
B. Аглютиногени А і В
C. Аглютинін а
D. Аглютинін в
E. Вірної відповіді немає
24.Сиворотка другої групи крові містить аглютиніни:
A. Альфа
B. Бета
C. Альфа і бета
D. Не містить аглютинінів
E. Вірної відповіді немає
25.Еритроцити четвертої групи крові містять:
A. Алютиноген А
B. Алютинін а
C. Алютинін в
D. Алютиніни а і в
E. Вірної відповіді немає
26.Вкажіть вірно написану третю групу крові по системі АВО/аглютиноген- аглютинін:
A. АВ
B. ав
16
 C. Ва
D. Ав
E. Вав
27.Сироватка крові третьої групи містить аглютиніни:
A. Альфа
B. Бета
C. Альфа і бета
D. Сироватка не містить аглютинінів
E. Немає вірної відповіді

28. Яка група крові містить в еритроцитах аглютиноген А,в плазмі аглютинін в:
A. Перша
B. Друга
C. Третя
D. Четверта
E. Немає такої групи
29.Еритроцити першої групи крові містять:
A. Аглютиноген А
B. Аглютиноген В
C. Аглютиногени АВ
D. Аглютинін в
E. Вірної відповіді немає
30.Плазма крові людини може містити:
A. Аглютинін а
B. Аглютинін a i в
C. Аглютиноген А
D. Аглютиноген В
E. Резус-фактор
31.Еритроцити першої групи крові містять:
A. Аглютиноген А
B. Аглютиноген В
C. Аглютиногени АВ
D. Аглютинін а
E. Вірної відповіді немає
32.Сироватка другої групи крові містить:
A. Аглютиноген А
B. Аглютиноген В
C. Аглютиногени АВ А
D. Аглютинін а
E. Вірної відповіді немає
33.Резус негативною вважають кров коли:
A. Еритроцити містять негативний резус- фактор
B. Сироватка містить негативний резус- фактор
C. Плазма містить негативний резус-фактор
D. Еритроцити не містять резус-фактор
17
 E. Вірної відповіді немає
34.Про що свідчить реакція аглютинації при визначенні групи крові:
A. Про піднятя згортання
B. Про імунізацію резус - фактором
C. Про склеювання еритроцитів і їх гемоліз
D. Про одногрупну кров
E. Про резус-сумісність

МОДУЛЬ 2
Задачі
1. При визначенні груп крові виявлено аглютинацію у стандартних сироватках
О/1/, В/2/, А/З/ груп. До якої групи належить кров?
2. При визначенні груп крові виявлено аглютинацію з цоліклоном анти В.
До якої групи належить кров?
З.При визначенні груп крові виявлено аглютинацію з цоліклонами анти А та В. До якої
групи належить кров?
4. При визначенні груп крові не виявлено аглютинації з цоліклонами анти А і В. До
якої групи належить кров?
5. При визначенні груп крові виявлено аглютинацію з цоліклопом анти А. До якої
групи належить кров?
6. При визначенні груп крові виявлено аглютинацію у стандартних сироватках
0/І/А/ІІ/,В/ІІІ/. До якої групи належить кров?
7. При визначенні груп крові виявлено аглютинацію у стандартних сироватках 0/1/ та
А/ІІ/ груп. До якої групи належить кров?
8. При визначенні груп крові виявлено аглютинацію у стандартних сироватках 0/1/ та
В III груп крові. До якої групи належить кров?
9. При визначенні груп крові у стандартних сироватках О/1/,В/2/,А/З/груп аглютинації
не виявлено. До якої групи належить кров?

МОДУЛЬ 3
Тести для самоконтролю: Інфузійна терапія .
1.Що таке група крові?
A. Набір лейкоцитарних антигенів
B. Сироваточні білки
C. Набір еритроцитарних антигенів
D. Набір набутих антитіл
E. Набір імунних антитіл
2.Яке значення антигенів і антитіл системи АВО в гемотрансфузійній практиці:
A. Характеризують стан організму
B. Виявляють сумістність крові, що переливають
C. Не мають принципового значення
D. Дозволяють виявити необхідний об’єм гемотрансфузії
18
 E. Вірно все вищеперераховане
3.Як називається реакція антиген-антитіло при визначенні резус-фактора крові:
A. Псевдоаглютинація
B. Панаглютинація
C. Ізоаглютинація
D. Гетероаглютинація
E. Гомоаглютинація
4.Який температурний режим (в градусах по Цельсію) необхідний при визначенні групи
крові по системі АВО:
A. 5-8
B. 12-14
C. 15-25
D. 26-38
E. 46-48
5.Під час визначення групи крові по системі АВО може спостерігатися панаглютинація
при:
A. Додаванні ізотонічного розчину натрію хлориду
B. Недотриманні температурного режиму
C. Використанні прострочених сироваток
D. Гемолізі крові
E. Підвищеним вмістом іонів кальцію у тестових реактивах
6.Помилки при визначенні групи крові найбільш часто пов’язані з:
A. Порушенням температурного режиму реакції
B. Неправильним співвідношенням тестових реактивів і крові
C. Використанням тестових реактивів з простроченим терміном
придатності
D. Порушенням техніки і недотриманням часу протікання реакції
E. Порушенням всього вищеперерахованого
7.Забір крові для визначення сумісності по системі АВО і резус-фактору проводиться із:
A. Пальця на предметне скло
B. Вени в меланжер
C. Пальця на предметне скло з додаванням цитрату натрію
D. Вени в суху пробірку
E. Вени в пробірку з ізотонічним розчином хлориду натрію
8.При переливанні група крові:
A. Досліджується перед першою гемотрансфузією
B. Досліджується перед кожною гемотрансфузією
C. Не досліджується, досить даних у паспорті
D. Не досліджується, досить даних у історії хвороби
E. Не досліджується, досить даних анамнезу
9.При переливанні крові хворим, які знаходяться у стані наркозу:
A. Проби на сумісність проводяться у повному об’ємі
B. Не проводиться біологічна проба
C. Проводиться тільки біологічна проба
D. Визначається сумісність тільки по системі АВО
19
 E. Визначається сумісність тільки по резус-фактору
10.Гемотрансфузійний і акушерський анамнези перед переливанням крові дозволяють:
A. Недопустити можливі гемотрансфузійні ускладнення
B. Екстренно підібрати донорську кров
C. Визначити резус-належність і групу крові хворого
D. Виявити спадкові захворювання
E. Оформити історію хвороби
11.При підготовці хворих до гемотрансфузії необхідно:
A. Зробити загальний аналіз сечі
B. Зробити загальний аналіз крові
C. Зібрати гемотрансфузійний анамнез
D. Зібрати акушерський анамнез
E. Виконати все вищесказане
12.Вкажіть допустимі методи гемотрансфузії:
A. Внутрішньовенні, внутрішньоартеріальні, внутрішньокісткові
B. Підшкірні, внутрішньовенні, внутрішньоартеріальні
C. Внутрішньовенні, перидуральні, ентеральні
D. Внутрішньовенні, підшкірні, ендолімфатичні
E. Внутрішньоартеріальні, внутрішньокісткові, ендотрахеальні
13.Що роблять з флаконом, який звільнився після переливання крові і її компонентів:
A. Його миють і здають у лабораторію
B. Викидають
C. Залишають 10-15мл крові у флаконі і зберігають 2 доби
D. Залишають 10-15мл крові у флаконі і зберігають 30 діб
E. Залишають 10-15мл крові у флаконі і зберігають до виписки хворого
14.У виняткових випадках допустимо переливання крові О(І) групи реципієнтам з
кров’ю інших груп, але кількість крові, що переливається не повинна бути більше:
A. 100мл
B. 200мл
C. 300мл
D. 400мл
E. 500мл
15.Реінфузія крові, що витекла в черевну порожнину можлива тільки при:
A. Проникаючому пораненні з пошкодженням кишки
B. Тупій травмі живота з розривом сечового міхура
C. Пошкодженням паренхіматозних органів
D. Вогнестрільному пораненні з пошкодженням шлунка
E. Всіх вищеперерахованих випадках

16.Чи можна дітям у виняткових випадках переливати кров універсального

донора: A. Так
B. Ні

17.Що із перерахованого не є показанням до

переливання крові:
20
 A. Гостра крововтрата
B. Гнійна інтоксикація, хронічне малокрів’я
C. Важка операція з крововтратою
D. Важке порушення функції печінки і нирок
E. Травматичний шок
18.На протязі якого часу після гемотрансфузії необхідно проводити динамічний нагляд за
хворим:
A. Хворий нагляду не потребує
B. 1год
C. 2год
D. D. 3год
E. 5год
19.Яка дія на організм перелитої
донорської крові:
A. Замісна, кровозупиняюча
B. Дезінтоксикаційна
C. Стимулююча, живильна
D. Їмунобіологічна
E. Вірно все вищесказане
20.Вкажіть стабілізатор крові:
A. Глюгицир
B. Протамін сульфат
C. 0,9% розчин натрію хлориду
D. Натрію ацетат
E. Натрію бікарбонат
21.Чим відрізняється плазма крові від сироватки:
A. В сироватці відсутні лейкоцити і тромбоцити
B. В сироватці відсутній фібриноген
C. В сироватці немає аглютиногенів
D. В сироватці немає гама-глобулінів
E. Сироватка містить консервант
22.Використання для гемотрансфузії трупної крові вперше запропонували:
A. Спасукокоцький, Кочергін
B. Філатов, Богораз
C. Федоров, Єганський
D. Шамов, Юдін
E. Петровський, Вишневський
23. Які ускладнення можливі на протязі першої доби після технічно правильно проведеної
гемотрансфузії:
A. Пірогенні реакції
B. Тромбоемболія
C. Гостре розширення серця
D. Гостра ниркова недостатність
E. Гостре порушення мозкового кровообігу

21
 24. Вкажіть пізнє ускладнення після гемотрансфузії:
A. Гемотрансфузійний шок
B. Тромбоемболія
C. Анафілактичний шок
D. Алергічні реакції
E. Гостра ниркова недостатність

25. З гемостатичною метою при кровотечі краще переливати:

A. Тромбоцитарну або лейкоцитарну масу
B. Поліглюкін або реополіглюкін
C. Плазму або цільну кров
D. Гемодез
E. Еритроцитарну масу
26. Причиною пострансфузійних реакцій може бути:
A. Попереднє емоційне турбування хворого
B. Гнійничкові захворювання у хворого
C. Недотримання температурних умов при зберіганні крові
D. Гемотрансфузія після прийому їжі
E. Гемотрансфузія в нічний час
27. Вкажіть ранні симптоми ускладнень, викликаних переливанням несумісної
крові:
A. Гіпотермія, апатія
B. Анурія, гемоглобінурія
C. Анізокорія, брадикардія
D. Брадипноє
E. Відчуття жару, болю у попереку, животі, за грудиною.
28. Вкажіть препарати і компоненти крові:
A. Поліглюкін, поліфер, альвезин
B. Плазма, альбумін, лейкоцитарна маса
C. Амінокровин, амінопептид
D. Глюгицир, цитроглюкофосфат
E. Амінокапронова кислота, желатиноль

29. Вкажіть термін придатності нативної плазми і лейкоцитарної маси:

A. 1 доба
B. 7 діб
C. 14 діб
D. 21 доба E. Місяць

30. При використанні якого препарату менша вірогідність розвитку білкової

несумісності:
A. Цільної крові
B. Нативної плазми
C. Еритроцитарної маси
D. Альбуміну
22
 E. Сироватки

31.Що раціональніше перелити при хронічній анемії:

A. Тромбоцитарну масу
B. Альбумін, протей
C. Лейкоцитарну масу
D. Еритроцитарну масу
E. Цільну кров

32.Яку пробу на індивідуальну сумісність проводять при переливанні плазми:

A. На групову сумісність
B. На резус-сумісність
C. Біологічну
D. Все вищеперераховане
E. Проби не проводяться

33.Чим продиться біологічна проба при переливанні плазми:

A. Не проводиться
B. Проводиться струминно по 30-50мл трьохкратно
C. Проводиться крапельно по 30-50мл трьохкратно
D. Проводиться струминно по 10-25мл трьохкратно
E. Проводиться крапельно по 10-25мл трьохкратно

34.Назвіть імунний препарат крові:

A. Альбумін
B. Гама-глобулін
C. Фібриноген
D. Протеїн
E. Тромбін

35.Який механізм лікувальної дії гемодинамічних кровозамінників:

A. Знижують АТ
B. Підвищують вміст білка в крові
C. Утримують рідину в судинному руслі
D. Стимулюють функцію печінки
E. Стимулюють ретикулоендотеліальну систему

36.Який механізм дії дезінтоксикаційних кровозамінників:

A. Підвищують остмотичний тиск
B. Зв’язують токсини в крові
C. Знижують АТ
D. Стимулюють гемопоез
Е. Підвищують вміст білка в крові
37.Які препарати мають осмодіуретичну дію:

23
 A. Поліглюкін, желатиноль,
реополіглюкін
B. Лацисоль, лактосол, дисоль
C. Поліфер, реоглюман
D. Манітол, сорбітол
E. Амінопептид, амінозол, поліамін
38.Які ускладнення можуть виникати при переливанні кровозамінників:
A. Алергічні реакції
B. Пірогенні реакції
C. Токсичні реакції
D. Всі вищеперераховані реакції
39.Із якого розрахунку у флакон додають інсулін при в/в введенні розчину глюкози:
A. 1 ОД інсуліна на 1г сухої речовини глюкози
B. 1 ОД інсуліна на 2г сухої речовини глюкози
C. 1 ОД інсуліна на 3г сухої речовини глюкози
D. 1 ОД інсуліна на 4г сухої речовини глюкози
E. 1 ОД інсуліна на 6г сухої речовини глюкози
40.При одномоментних гемотрансфузіях, що перевищує 50% вихідного ОЦК хворого,
може розвинутися синдром масивних гемотрансфузій внаслідок:
A. Цитратної інтоксикації
B. Калієвої інтоксикації
C. Аміачної інтоксикації
D. Неправильно підібраної донорської крові
E. Все вірно, крім п.4
МОДУЛЬ 4

Ситуаційні задачі
1. На другий день після переливання одногрупної крові у хворого підвищилася
температура тіла, з'явилися тремтіння, свербіж шкіри, відчуття жару. Яке ускладнення
виникло у хворого? Яка ваша тактика?
2. Хворому перелито 250 мл крові 0(1) групи, резус-позитивної з урахуванням усіх
правил переливання крові. Через 10 хв з'явилися тремтіння та головний біль, підвищення
температури тіла до 38,5 °С. Які ваші дії?
3. Хворому з шлунково-дуоденальною кровотечею почали переливання одногрупної
крові. Підчас проведення біологічної проби з'явилися симптоми гемотрансфузійного шоку.
Які ваші дії при цьому?

Література
1. Роздольський І.В. Посібник з хірургії.К.Здоров’я.2003 р. с. 63-84.
2. Сиром’ятникова А.В., Брукман М.С. ―Посібник до практичних занять з хірургії‖ М.,
―Медицина‖, 1987 р. стор. 150-171.
3. Скрипниченко Д.Ф. ―Хірургія‖, К., ―Вища школа‖ 1992р., стор. 131-153.

24
4. Цитовська Л.В. ―Посібник до практичних занять з хірургії‖ К., ―Вища школа‖ 1988 р.
стор. 108-119.
5. Кіт О.М. ― Хірургія‖ Т. ―Укрмедкнига‖, 2002 р. ст.135-165.
6. Основи хірургічної практики Чернівці, 2000р. ст 26-37.
7. Жученко С.П. Загальна хірургія.- К.:Здоров’я, 1999р., с.146-165.
8. Ваврик Ж.М. Лекції з хірургії. – К.: Вища школа, 2000, с.86-113.

25