Особливості розвитку фізичних якостей студентів

Фізичне виховання студентів – складова

частина вищої гуманітарної освіти, що
сприяє формуванню особистості
майбутнього фахівця у процесі становлення
його професійної компетенції. Зміст
фізичного виховання студентів охоплює
цілеспрямовану дію на фізіологічні системи
організму, вдосконалення психофізичних,
моральних та вольових якостей, на
ментальну та емоційну сфери життя
студентів. Трикомпонентна структура
фізичного виховання студентів (власне фізичне виховання, студентський спорт і активне
дозвілля) визначає специфіку виділення диференційованих цілей і педагогічних завдань
кожного її структурного блоку.
Метою студентів вишу є формування психофізичної готовності до успішної професійної
діяльності.
До конкретних завдань належать:

 Формування необхідних прикладних

знань;
 освоєння рухових умінь та навичок
прикладного характеру;
 виховання психофізичних якостей,
стосовно особливостей обраної
професії.

Ефективно вирішення цих завдань має розглядатися з позицій єдності фізичної та

психічної діяльності учнів у певних умовах зовнішнього середовища, з урахуванням рівня
попередньої фізичної підготовленості студентів, їхнього рухового досвіду.
Для того, щоб процес комплексного оздоровчого тренування давав найкращий результат,
забезпечуючи високий рівень здоров'я, необхідно раціонально поєднувати засоби різної
спрямованості. Дуже важливо визначити співвідношення засобів оздоровчого тренування
як на одному занятті, так і на більш тривалі проміжки часу. 
Велике значення у розробці змісту фізкультурно-оздоровчих занять студентів необхідно
приділяти розвитку сили та витривалості, оскільки встановлено, що люди з оптимальним
рівнем цих фізичних якостей значно менше піддаються різноманітним захворюванням.
Завдання фізичного виховання у вищих навчальних закладах:

 зміцнення здоров’я студентів, підвищення рівня життєдіяльності, опірності

організму до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища;
 підвищення функціональних спроможностей організму до необхідного безпечного
або належного рівня розвитку фізичних якостей;
 оволодіння руховими вміннями і навичками, що сприяють безпечній
життєдіяльності людини;
 засвоєння знань з галузі фізичної культури та навчання їх прикладному
використанню з метою вдосконалення свого організму;
 формування мотиваційних установок студентів на фізичне та духовне
самовдосконалення;
 формування світогляду, етичне, моральне виховання: повага до людини, своєї
професії, до самого себе

Фізичні якості – це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові

задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову
діяльність.

Сила – це здатність переборювати

певний опір або протидіяти йому за
рахунок діяльності м'язів. Сила кожного
м'яза залежить від розвитку
внутрішньом'язової координації рухових
одиниць, за якої забезпечується їхнє
одночасне скорочення.
Витривалість при фізичних
навантаженнях характеризується
здатністю тривалий час виконувати
роботу із визначеною інтенсивністю.
Вона залежить від формування
рухового навику і координації рухів,
які забезпечують оптимальну
кількість задіяних у роботі м'язів за
оптимальної динаміки їх скорочення
і розслаблення. Під час тренування у
циклічних видах спорту витривалість
тісно пов'язана із функцією дихання
(перш за все тканинного), кровообігу,
виділення і терморегуляції.
Швидкість – це здатність людини до термінового реагування на подразники і до високої
швидкості рухів, що виконуються за відсутності значного зовнішнього опору.
Елементарні форми прояву швидкості в різноманітних поєднаннях і у сукупності з іншими
фізичними якостями і технічними навичками забезпечують комплексні прояви швидкісних
можливостей у складних рухових діях, які характерні для побутової, виробничої,
тренувальної і змагальної діяльності.
Швидкість рухових реакцій. Руховою реакцією умовно прийнято називати процес, який
починається зі сприйняття інформації, котра спонукає до дії (заздалегідь обумовлений
сигнал або ситуація, що має сигнальне значення), і закінчується з початком руху.
Під спритністю розуміють здатність людини виконувати складні за координацією рухи
при зміні динаміки їх виконання і й оточуючих умовах що змінюються.
Фізіологічною основою цієї якості є координаційно-рефлекторні механізми, сформовані в
умовах постійних корекцій у зв'язку із впливом умов виконання тих чи інших вправ. Ця
якість розладнується у зв'язку з стомленням, і тому її зберігання у спорті вимагає розвитку
витривалості.

Гнучкість – це здатність людини

виконувати рухи в суглобах за можливо
більшої амплітуди. Розвиток гнучкості
пов'язано із підвищенням еластичності
м'язів, м'язових суглобів і зв'язок, із
удосконаленням координації роботи
м'язів-антагоністів і при багаторічних
заняттях – із зміною форми з'єднуючих кісткових поверхень.
Між фізичними якостями існує тісний взаємозв’язок, який у спортивній літературі
прийнято називати «переносом». Перенос може бути позитивним, якщо розвиток однієї
якості позитивно впливає на прояв іншої, або негативним (якщо розвиток однієї якості
негативно впливає на прояв іншої).
Результат фізичних вправ пов'язаний із специфічним поєднанням якісних особливостей
рухової діяльності і рухового навику. Стомлення по різному впливає на силу, швидкість,
спритність, гнучкість і порушує цей взаємозв'язок, при цьому витривалість і працездатність
зменшуються.

Таким чином, рухову діяльність людини, її трудову активність багато в чому визначають
такі психофізичні якості, як м'язова сила, витривалість, швидкість, спритність, здатність до
концентрованої та стійкої уваги та ін. Всі ці якості та здібності є складовими професійних
властивостей особистості і можуть удосконалюватися в процесі фізичного виховання
студентської молоді