Рік написання: 1881.

Збірка: «Із вершин і низин».

Різновид лірики: філософська

Жанр: сонет

Ідея:

• утвердження вічної цінності великих творів мистецтва, їх загальнолюдське значення –

пробуджувати захоплення, подив ,давати естетичну насолоду.
• віра в перемогу краси, невіддільної від добра, а відтак божественного начала
• віра в непереможну силу високого мистецтва й владу його шедеврів над душами людей.
• возвеличення жінки-матері

Мотиви:

1. дивування нетлінній, неземній красі Мадонни; розкриття загальнолюдського образу матері,

яка в самовідданій любові до сина і самопожертві підноситься до Мадонни.
2. захоплення поета образом жінки Сікстинської Мадонни, яку підніс над світом талант
знаменитого художника Рафаеля.

Художні засоби:

• Тези й антитези: “що не богиня ти?” , “Так, ти богиня!” ;

• епітети: “лице небесне” , “райська роже”;
• звертання та оклики: “Так, ти богиня!”;
• тропи: “I небо і пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя – не казка, ні!”, “Богів і духів, лиш тебе,
богине, Чтить буде вічно – тут, на полотні”;
• Смислову наповненість і багатозначність образу героя передають лексеми: «боги», « духи»,
«висота», «небо», «небеса», «лице небесне», «мати».
• метафори: «що без серця дрожі, Неткнутий блиском твої красоти, час прийде, коли весь світ
покине Богів і духів»
 риторичне запитання «хто смів сказать, що не Богиня ти?»
 гіпербола:

«І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно — тут, на полотні»..?

Образи: Образ Діви Марії символізує самопожертву, найвищий прояв гуманізму, християнську
жертовність, святу материнську любов, високе духовне начало, внутрішню силу, символ вічної
жіночності, материнства, краси.

Образ жінки-мадонни у творі І. Франка втілює красу мистецтва, творче натхнення, загалом Музу.
Мадонна є втіленням жінки-матері і музи, що надихає на творчість. На картині вона зображена
босоногою з немовлям на руках. Вражає її сумний тривожний погляд, але відчувається сила духу,
доброта та готовність в будь-яку мить спуститися на землю, залишившись недоступною для зла.
Такий образ є втіленням вічної ідеальної жіночності і тому не міг не зачарувати чутливого до
справжньої краси поета. Іван Франко вірив в силу доброї краси, без якої неможливе мистецтво.

Рожа – символ дівочої чистоти, краси, любові.

Ліричний герой: схиляється перед Богородицею як утіленням материнства і жіночності, краси,

ніжності. Він не просто захоплюється Мадонною, а готовий боронити світлий образ, що видно з
перших рядків сонету: «Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник». Майже гнівно звучить
запитання, що тільки підтверджує щирість відчуттів. Герой не розуміє, як можна байдуже дивитися на
цю картину, для нього це рівносильно байдужості до мистецтва взагалі. В утвердженні краси й
духовності Мадонни ліричний суб’єкт вдається до крайнощів, відкидаючи всіх богів і гіперболізуючи
одну богиню — Сікстинську Мадонну. Подібно до Великих Данте та Петрарки Іван Франко прославляв
ідеалізовану жіночність.