Типи і методи організації виробництва

Тип виробництва визначається комплексною характеристикою технічних,

організаційних та економічних особливостей виробництва, обумовлених
широкою номенклатурою, регулярністю, стабільністю та обсягом випуску
продукції.

Розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне, масове. Порівняльна

характеристика типів виробництва надана в табл. 21.1.

Таблиця 21.1

Порівняльна характеристика типів виробництва

Типи виробництва
Порівнювальна

ознака одиничне серійне масове

обмежена
широка
номенклатура,
необмежена номенклатура,
Номенклатура номенклатура, виготовлення
та обсяг виготовлення виготовлення
випуску продукції за продукції
замовленням продукції
великими
партіями
обсягами

Повторність
випуску відсутня періодична постійна
продукції

встановлюється
Закріплення
обмежена одна-дві
операцій за
відсутня операції на
робочими кількість робочому місці
місцями
операцій

Розташування за групами за групами для за ходом

однорідних обробки технологічних
обладнання робочих місць конструктивно і процесів
технологічно обробки
 однорідних
деталей

Передача паралельно-
предметів праці послідовна паралельна
за операціями послідовна

Форма
предметно
організації технологічна прямолінійна
групова
виробництва
Одиничне виробництво характеризується малим обсягом випуску однакових
виробів, повторне виготовлення і ремонт яких, як правило, не передбачаються.
Це виробництво має бути достатньо гнучким, ділянки оснащуються
універсальним обладнанням і оснащенням, які забезпечують виготовлення
деталей широкої номенклатури. Велика різноманітність робіт вимагає працю
"робітників-універсалів" високої кваліфікації, практикується поєднання
професій. Одиничний тип виробництва має певні особливості, які необхідно
враховувати при проектуванні та організації виробництва.

А саме:

 – нераціональне використання матеріалів в технологічних процесах;

 – можливість загрози безперебійному матеріально- технічному
постачанню. Широка номенклатура продукції, що виготовляється
створює труднощі в безперебійному постачанні, через іцо на
підприємствах накопичуються великі запаси матеріалів, що заморожує
оборотні кошти;
 – обмежене застосування спеціального обладнання викликає збільшення
витрат живої праці і призводить до порівняно низької його
продуктивності, це зумовлює тривалий за часом виробничий цикл
виготовлення готової продукції;
 – у процесі виробництва одночасно перебуває велика кількість
різноманітних виробів, що, природно, ускладнює оперативне керівництво
виробничими процесами і призводить до його децентралізації;
 – витрати на розробку детального (поопераційного) технологічного
процесу економічно не виправдовуються, оскільки виконувані
замовлення можуть не повторюватися.

Серійне виробництво характеризується значно більшим масштабом

виробленої продукції, обмеженою номенклатурою деталей, більш глибокою
спеціалізацією і механізацією виробництва, використанням універсального і
спеціального устаткування. При проектуванні технологічних процесів
передбачають порядок виконання та оснащення кожної операції. Цехи, як
правило, мають у своєму складі предметно-замкнуті ділянки, устаткування на
яких розташовуються по ходу типового технологічного процесу. В результаті
виникають порівняно прості зв'язки між робочими місцям. Серійний тип
виробництва має свої особливості:

 – обробка партії деталей здійснюється паралельно на декількох

верстатах, що виконують наступні один за одним операції, за рахунок
цього стає можливою паралельно-послідовна організація виробничого
процесу;
 – існує злагодженість у часі послідовної передачі деталей з одного
робочого місця на інше, що зменшує їх злежування і тим самим
скорочується тривалість виробничого циклу;
 – економічно доцільно більш детально розробляти техніко- технологічні
процеси з урахуванням технологічних методів здійснення кожної
операції – режиму обробки, способу контролю;
 – характерні більш висока продуктивність, значно менші, ніж в
одиничному, тривалість виробничого циклу, обсяги незавершеного
виробництва, трудомісткість і собівартість виготовлення виробів.

Масове виробництво відрізняється найглибшою спеціалізацією і

характеризується виготовленням обмеженої номенклатури деталей у великих
кількостях. Цехи масового виробництва оснащуються найбільш досконалим
устаткуванням, що дозволяє майже повністю автоматизувати виготовлення
деталей. Великого поширення набули тут автоматичні потокові лінії.

Технологічні процеси обробки і виготовлення деталей розробляються більш

ретельно. За кожним верстатом закріплюється відносно невелика кількість
операцій, що забезпечує найбільш повне завантаження робочих місць.
Устаткування розташовується ланцюжком по ходу технологічного процесу
окремих деталей. Робочі спеціалізуються на виконанні однієї-двох операцій.
Деталі з операції на операцію передаються поштучно.

В умовах масового виробництва зростає значення ритмічності виробництва.

Ритмічність виробництва – це випуск продукції рівними або зростаючими

партіями в однакові проміжки часу (за місяць, декаду, добу, годину). Масове
виробництво забезпечує найбільш повне використання обладнання, високий
загальний рівень продуктивності праці, найнижчу собівартість виготовлення
продукції;

Методи організації виробництва являють собою сукупність способів,

прийомів і правил раціонального поєднання основних елементів виробничого
процесу в просторі і в часі.

Існують наступні методи організації виробництва:

 1. Метод організації індивідуального виробництва (непотокове

 виробництво) використовується в умовах одиничного випуску продукції
або виробництва її малими серіями і передбачає:
o – відсутність спеціалізації на робочих місцях;
o – застосування широкоуніверсального обладнання, розташування
його групами за функціональним призначенням;
o – послідовне переміщення деталей з операції на операцію партіями.

Умови обслуговування робочих місць відрізняються тим, що робочі майже

постійно користуються одним набором інструментів і невеликою кількістю
універсальних пристосувань, що потребує періодичної заміни зношеного
інструменту.

Особливості організації і обслуговування робочих місць полягають в

наступному: наладка верстата перед початком роботи, а також установка
інструменту на робочих місцях здійснюється самими робітниками, при цьому
робочі місця повинні бути оснащені всім необхідним для забезпечення
безперервної роботи; транспортування деталей повинно здійснюватись без
затримок, на робочих місцях не повинно бути зайвого запасу заготовок.

Для індивідуального виробництва характерно планування ділянок по видах

робіт. У цьому випадку створюються ділянки однорідних операцій: токарні;
фрезерні та ін. Послідовність розташування ділянок на площі цеху
визначається маршрутом обробки більшості типів деталей. Планування
повинно забезпечувати переміщення деталей на малі відстані і тільки в
напрямку, який веде до завершення виготовлення виробу.

2. Метод потокового виробництва – прогресивний метод організації

виробництва, використовується в серійному і масовому виробництві, при якому
забезпечується суворо узгоджене виконання всіх операцій технологічного
процесу в часі (синхронність) і переміщення предметів праці по робочих місцях
відповідно до встановленого ритмом випуску виробів. Передача предметів
праці з операції на операцію здійснюється поштучно або дрібними партіями
відразу ж після закінчення обробки; передбачає детальну проробку організації
технічного обслуговування робочих місць.

Потоковий метод організації можна застосовувати при дотриманні наступних

умов:

 – наявність виробів одного найменування або конструктивного ряду;

 – обсяг випуску продукції достатньо великий і не змінюється протягом
тривалого періоду часу;
 – конструкція виробу технологічна, окремі вузли і деталі
транспортабельні, вироби можна ділити на конструктивно- складальні
одиниці, що важливо для організації потоку на збірці;
 – витрати часу по операціях можуть бути встановлені з достатньою
точністю, синхронізовані і зведені до єдиної величині;
  – забезпечується безперервна подача до робочих місць матеріалів,
деталей, складальних вузлів;
 – можливе повне завантаження обладнання.

Ефективність потокового виробництва пояснюється його техніко-

економічними особливостями:

 – спеціалізація робочих створює передумови для значного підвищення

продуктивності праці;
 – впровадження спеціальних верстатів, оснащення та інструменту також
сприяє підвищенню продуктивності праці;
 – необхідність постійного підтримання ритму потоку диктує організоване
постачання робочих місць матеріальними ресурсами, що різко скорочує
втрати робочого часу;
 – безперервність виробничого процесу в умовах потокової роботи значно
скорочує злежування проміжної продукції, істотно знижує тривалість
виробничого циклу і величину оборотних коштів.