4.

Цицерон - Держава це союз людей, об’єднаних загальними основами права і загальною користю

я погоджуюсь тільки з Цицероном адже -Держава — це політична форма організації правління, що

характеризується сувереною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх
повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за
допомогою яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління суспільством та
керівництво загальносуспільними правами.

1. К. Маркс і Ф. Енгельс - «насправді держава є не що інше, як машина для придушення одного

класу іншим, і в демократичній республіці нітрохи не менше, ніж у монархії».

Карл Маркс і Фрідріх Енгельс однозначно заявляли, що метою комуністів є встановлення

безкласового суспільства, в якому держава відімре[9]. Погляди основоположників марксизму
розсипані в різних творах, і в основному вони аналізують колишні або сучасні їм форми з загальної
чи тактичної точки зору. Форма майбутнього суспільства не обговорюється, а утопічні спекуляції є
анафемою для груп, що вважають себе марксистськими. До захоплення влади в державі немає
можливості обговорювати устрій майбутнього суспільства. Тож можна сказати, єдиної
марксистської теорії держави немає, але існують численні марксистські теорії прибічників
марксизму.

2. В. Ленін - «Держава — це машина для підтримки панування одного класу над іншим».. ленін за
своїми поглядами може прирівнюватись до маркса і енгельса

3. Ф.Ніцше - Держава є знаряддям виникнення і продовження насильницького соціального

процесу, народження піраміди влади, підпорядкування. «Тільки залізні лабети держави можуть
згуртувати одне з одним великі маси настільки, щоб міг початися хімічний розклад суспільства й
утворення його нової пірамідальної надбудови». Коли в державі втілюється воля аристократи «до
прояву влади чи застосування влади», тоді політика, законодавство, право — інструментарій
культури, прояв сили і волі, підйому. Висока культура — аристократична, влада юрби веде до виро-
дження культури, декадансу.--

--Згідно з Ніцше, вся соціально-політична історія це — боротьба двох воль — волі сильних,
аристократів духу і волі слабких: юрби, рабів, «черні». Аристократична воля до влади («в кому воля
лева») — це інстинкт підйому, воля до життя. Рабська воля до влади — інстинкт упадку, воля до
смерті, ніщо. В історії з підйомом пов´язане володарювання аристократії (у давніх Індії, Греції,
Римі), яка спирається на нижчі касти чи рабів. Історичний період боротьби народу за демократію
філософ називає періодом упадку, що тривав понад тисячу років. Демократія — деградуюча форма
держави.