Іприт

Виконала Панчук Ілона

Іприт (b, b-дихлордиетилсульфід) – темно-бура масляниста
рідина з характер. запахом, що нагадує запах часнику чи гірчиці.
Погано розчиняється у воді і необмежено — у багатьох
органічних розчинниках.
 Іприт вперше був отриманий німецьким хіміком Віктором
Меєром в 1886 році. Цьому передували роботи хіміків Деспре
(1822), Німана (1859), Гутмана (1860), які досліджували даний
клас сполук, проте не виділили її в чистому вигляді.
У часи Першої світової війни іприт застосовувався як бойова отруйна
речовина шкірно-наривної дії. Міжнародне позначення іприту як хімічної
зброї — HD. Боєприпаси з іпритом у Німеччині позначалися жовтим хрестом
(він входить до складу бойової суміші жовтий хрест, нім. Gelbkreuz), у США
кодуються двома зеленими кільцями.

А сам термін іприт походить від назви бельгійського міста Іпр, поблизу якого
у ніч проти 13 липня 1917 року німецькими військами було вперше
застосовано дану речовину як хімічну зброю.
У 1993 році, в результаті підписання Конвенції про хімічну зброю,
використання іприту як хімічної зброї було заборонено. Його
включили до списку 1, котрий регламентує виробництво та обіг
небезпечних речовин.
У рідинно-краплиних й пароподібних станах іприт уражає шкіру та очі, у
пароподібному – дихальні шляхи та легені. Якщо іприт потрапляє з їжею та
водою, то відбувається ураження травної системи.

Речовина швидко проникає у будівельні матеріали, поглинається текстилем,

гумою, папером, тому отруєння можливе і при контакті з зараженими
предметами.
Очі уражаються навіть іпритом невеликої концентрації: його дія при
концентрації 1,2·10−3 мг/л протягом 45 хвилин спричиняє запалення очей,
спазми повік, світлобоязнь, які тривають до 4 тижнів.
Дія іприту концентрація 0,03 мг/л протягом 2—5 хвилин стає летальною.
Контакт іприту зі шкірою спершу не викликає ніяких неприємних відчуттів.
Протягом перших 2—5 хвилин він проникає крізь шкіру, далі розчиняється у
підшкірному жирі і згодом, через 20—30 хвилин, повністю всмоктується і
потрапляє в кров. Після всмоктування настає прихований період тривалістю
від 2 годин до доби залежно від дози, температури і вологості повітря,
структури і вологості шкіри. У спекотну погоду, в разі гарячої, вологої шкіри
або ніжних її ділянок період прихованої дії значно скорочується і може бути
майже відсутнім.
Перші ознаки ураження після закінчення періоду прихованого дії
проявляються у вигляді
свербіння
печіння
почервоніння шкіри (еритеми) у місцях контакту з рідким або
газоподібним іпритом
шкіра натягується, стає сухою і теплою
При невеликих дозах ці явища через кілька діб проходять. При більш
високих дозах розвивається набряклість, по краях якої через 16—30 годин
після контакту з отрутою з'являється безліч дрібних пухирців. Надалі вони
зливаються в більші або один великий пухир з безбарвною або
жовтуватою рідиною. Бульбашки прориваються і на шкірі утворюються
хворобливі іпритні виразки, загоєння яких може тривати понад 2 місяці.
Вторинна інфекція може призвести до гнійних запалень уражених ділянок
шкіри. На їх місці залишаються рубці.
Основним захистом від іприту, зокрема, очей, обличчя та дихальних шляхів, є
протигаз. Після потрапляння на бавовняний одяг іприт за три години
повністю просочує його, що може в подальшому спричинити додаткові
ураження. Для запобігання потраплянню сполуки на одяг та під нього,
користуються спеціальними захисними костюмами.

Для обробки шкіри (усунення незначних крапель іприту), одягу або

предметів, що контактували з іпритом, застосовують окисники та агенти
хлорування (гіпохлорити, хлорне вапно, хлороаміди).