До основоположних властивостей права зазвичай відносять такі, як формальна

визначеність, соціальність, процедурність, нормативність, системність, динамізм,

стабільність, гарантованість силою (авторитетом), охорона державою. Серед
перерахованих властивостей особливий інтерес складають властивості
«гарантованість силою (авторитетом)» та «охорона державою» як такі, де
проявляється владність як властивість права.

Варто підкреслити, що в розумінні владності або владної забезпеченості права існує

дві традиції: класична та некласична. Класична традиція апелює до розгляду владної
забезпеченості права, коли акцент робиться на його зв’язку з державою або іншим
носієм суверенітету чи сили (авторитету). У рамках некласичної традиції
підкреслюється владність права, тобто його автономна здатність виступати
інструментом примусу шляхом формування особливого простору дискурсу, який
функціонує за своїми правилами та законами. Класична традиція є сьогодні більш
популярною та використовуваною на рівні загальнотеоретичної юриспруденції, тоді
як некласична більшою мірою визнається у філософії права.

Висновки Отже, в рамках класичної традиції право відбивається в діяльності

держави через закон. Закон надає нормі права офіційний статус загального,
обов’язкового правила поведінки, забезпеченого державним примусом. Влада була
і буде основною метою як окремої людини, так і групи людей, а основним засобом
досягнення та реалізації влади в сучасному світі є політика, у якій право є засобом її
закріплення. Тільки наявність двостороннього зв’язку між керованими і керуючими,
між громадянським суспільством і державою, між приватними і спільними
інтересами може бути підґрунтям гармонійного співвідношення влади і права, коли
влада у своїй забезпечувальній функції не тяжітиме до авторитаризму, а право не
приведе суспільство до надмірної формалізації.
 ПРАВОВІ ФОРМИ ЛЕГІТИМАЦІЇ ВЛАДИ

У сучасній теорії держави та права принцип легітимності влади є забезпечення

добровільної згоди громадян підкорюватися її рішенням і визнавати за владою
правом на застосування примусу. Визнання правомірності вимоги влади як
громадянами, так і міжнародною спільнотою цілком можливо тільки в тому
випадку, якщо влада дотримується ідеалів демократії, у своїй діяльності керується
принципом поваги до цін-ностей, традицій права.

Слід розділити дві основні правові форми легітимації влади: опосередковані

(створення умов для легі тимації державної влади) та безпосередні (діяльність влади
спрямована на її легітимізацію).

До опосередкованих форм була економічна орієнтація на соціальну сферу. Так,

наприклад, встановлення мінімального розміру оплати праці, все це, по суті, є
системою правових засобів, що забезпечують первинну довіру до державної влади.

Ці засоби формальні й можуть бути не такими істотними для формування стійкої

довіри, роль права в цьому процесі очевидна. Крім того, до опосередкованих форм є
культурно-масова пропаганда. Пропагуючи, уряд переконує населення в їх
корисності, він показує своє значення, позначає свій внесок

Конституція є основою легітимності публічної влади, а це означає, що її

дотримання чинною владою є запорукою того, що суспільство визнаватиме
таку владу справедливою, законною та доцільною. А це є гарантією
стабільності будьякого політичного режиму, який функціонує на основі
конституціоналізму.
Враховуючи це, конституція, поряд з іншими функціями, виконує функцію
легітимації державної влади, яку можна простежити на трьох рівнях. Перший
рівень – є статусною легітимацією, яка фактично легалізує органи державної
влади. Конституція може встановлювати принципово нові органи державної
влади або знову легітимізувати раніше існуючі органи з оновленим статусом
чи зміненим (розширеним, звуженим) обсягом повноважень.
Так, Конституція України 1996 р. установила Верховну Раду України як
єдиний законодавчий орган держави, що стала своєрідним прототипом
існуючої у радянський період Верховної Ради Української РСР. Водночас
набув конституційної легалізації інститут Президента, який з 1991 р. став
певною новацією в історії незалежності України.

Другий рівень легітимації державної влади – це процедурна легітимація, яка

проявляється під час різноманітних способів формування органів державної
влади, передбачених конституцією. Процедурна легітимація може бути
заснована на виборах, призначенні та конкурсі. Для законодавчих та
представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування,
формування яких відбувається на основі виборів (всезагальних, рівних,
прямих, вільних, шляхом таємного голосування), процедурна легітимація
спирається на принцип абсолютної чи відносної більшості,
Через всезагальні та прямі вибори заміщається посада і Президента України,
який отримує загальнонаціональний мандат безпосередньо від народу.