Міністерство освіти та науки України

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Соціологічний факультет

Індивідуальне дослідницьке завдання на тему:

«Ритуали, як частина субкультури футбольних фанатів»

Виконав:

студент 3 курсу

групи ССК-32

Левчук Микола Ігорович

Email: kolyalevchuk808@gmail.com

м. Харків

2021
 2

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………3

ОСНОВНА ЧАСТИНА………………………………………………………………………….4

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………...9

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ
ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………...10
 3

ВСТУП

Футбол по праву вважається найпопулярнішим видом спорту Землі. За його більш

ніж столітню історію у нього з'явилося дуже багато шанувальників. І в усі часи
перебували люди, які завзято й самозабутньо підтримували національні та місцеві
команди, які виступають у різних лігах. Завжди існували любителі футболу як видовища,
уболівальники, що готують банери, що влаштовують барвисті шоу, співають пісні на
трибунах, і ті, хто відстоює честь своєї команди не лише на, а й за стадіоном. Для багатьох
людей футбол набагато більший, ніж просто гра. Це їх світогляд і спосіб життя. Йдеться
про футбольних фанатів. Футбольними фанатами в моїй роботі я називаю футбольних
уболівальників, що належать до специфічної субкультури і діють відповідно до її норм і
цінностей, що виконують специфічні практики, які використовують певну символіку.
Також для своєї роботи я проаналізував італійський фільм «Ультра» 1991 року, де досить
реалістично показано субкультуру вболівання італійських футбольних ультрас.

Актуальність теми. Футбольний фанатизм не є локальною подією, він переріс у

щось глобальне, проникнув у свідомості людей країн, де футбол лише починав
користуватися популярністю. Агресивний фанатський рух зміг досягти неймовірних
висот, що постійно поповнюється потоком новобранців з боку молоді. Для вирішення
проблеми футбольного фанатизму необхідно простежити його ієрархію та визначити як
впливає сакралізація на процеси у субкультурі футбольних фанатів як механізм влади.

Об’єкт: субкультура футбольних фанатів

Предмет: ритуали, як важливий інструмент легітимації та сакралізації у

субкультурі футбольних фанатів.

Мета: визначити яку роль грають ритуали у процесах субкультури футбольних

фанатів та оцінити їх вплив на саму субкультуру.
 4

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Футбольний фанат – хто він? Футбольними фанатами прийнято називати всіх

представників фанатського руху, які в тій чи іншій мірі пов'язані з відвідуванням
футбольних матчів та підтримкою команди. Футбольні фанати — це лише одна з підгруп,
що має специфічні характеристики, про які докладно далі. Крім фанатів субкультура
фанатського руху включає й інші підгрупи: ультрас, навколофутбол та вболівальників, що
робить її структуру досить складною та розрізненою.

Під молодіжною навколофутбольною субкультурою розуміється така субкультура,

в якій провідним мотивом для її суб'єктів (фанатів) використання системи видовищного
спорту є приводом та засобом самоствердження при ігноруванні сутнісних та соціально
значущих аспектів спорту. Феномен навколофутбольної субкультури - це саме
молодіжний феномен, причому її суб'єкти насправді байдужі до спорту, і, строго кажучи,
молодіжна навколофутбольна субкультура живе не в спорті, а в суспільстві, і є проблемою
не спортивною, але соціокультурною. Футбольні фанати як субкультура має низку
характерних ознак: самоорганізація та незалежність від офіційних (формальних) структур;
атрибутика, що підкреслює належність до тієї чи іншої конкретної групи; наявність
особливого світогляду, ціннісних орієнтацій, відносин до зовнішнього світу, поведінкових
стереотипів; загальна "закритість" від зовнішнього світу.

Найактивнішими фанатами відданими команді та футбольному фанатському руху є

хулігани (hooligan's) та ультрас. Ультрас (супортери) – активні вболівальники, які
організують візуальну, голосову та шумову підтримку команди (перфоманс, сапорт).
Представники ультра ретельно готуються до кожного матчу команди, що підтримується,
розробляють ескізи банерів, прапорів, розучують промови, друкують листівки. Ультрас
обов'язково відвідують домашні матчі та здійснюють далекі та ближні виїзди. На стадіоні
займають спеціальний фан-сектор (віраж). Ультрас ототожнюють себе зі своїм улюбленим
клубом, з його історією та славою, з назвою та кольорами клубу. Банери – це обличчя
всього руху. У центрі сектора, на центральних ґратах вивішують лише лицьові банери,
тобто банери навколофутбольних фірм та ультрас груп. Так само до банера необхідно
дбайливо ставитися, неприпустиме псування, зняття банера правоохоронними органами і
тим більше представниками протиборчої групи ультрас. Будь-який втрачений банер це
ганьба всього руху. Окрім банерів для підтримки команди використовуються розтяжки,
транспаранти, плакати, прапорці та прапори, шарфи. Представники руху ультрас, не
 5

перестають підтримувати свою команду протягом усього матчу, незважаючи на рахунок

та хід гри. Не сідають під час гри. Відвідують ігри свого клубу, незважаючи на ціни та
відстані. Рідко першими починають бійки, для них головне відстояти кольори свого клубу
і не допустити, щоб банери та інші модулі руху не потрапили до представників
протиборчого руху.

Також ультрас активно займаються просуванням і популяризацією свого клубу.

Організують та проводять промо акції та виїзди на матчі до інших країн, поширюють
квитки та атрибутику. Для організації перфомансів учасники групи складають членські
внески. А великим ультрас організаціям належать спеціалізовані магазини для фанатів та
вболівальників клубу, де представлена вся клубна атрибутика та сувеніри з емблемою
команди. Найбільші угруповання часто мають контакти з керівництвом клубу і беруть
участь у комерційній діяльності клубу. Найрозвиненішими та найактивнішими
представниками руху ультрас вважаються представники з Італії, Англії, Німеччини,
Іспанії та Сербії.

Хулігани (hooligan's) - найзапекліші та найменш масові представники

навколофутболу. Хулігани відстоюють честь улюбленої команди у бійках, або бійках з
хуліганами протиборчих команд, які вступають у конфронтацію з представниками органів
правопорядку. Це «найзакритіша» група представників навколофутбольного руху,
своєрідна еліта. Це той вид футбольних фанатів, які б'ються стіна на стінку на
відеороликах у YouTube. Влаштовують погроми та безладдя під час проведення великих
турнірів. Як писав відомий у фанатських колах письменник Дугі Брімсон: «Якщо там,
куди ми приїдемо, ви ставитиметеся до нас, як до покидьків, то ми поводитимемося, як
покидьки». [1] Саме з ними борються органи правопорядку, забороняючи їм виїжджати з
країни, та представники FIFA (міжнародна федерація футболу), забороняючи їм
відвідувати футбольні матчі. У представників даного навколофутбольного руху найбільш
жорсткі вимоги до своїх учасників. Вони повинні здійснювати велику кількість виїздів,
особливо в ті міста, де дислокуються фанатські рухи ворожі по відношенню до них. Члени
груп («фірм»), як правило, об'єднані за територіальним принципом. Але існують і
винятки, коли за рекомендацією одного чи кількох авторитетних членів угруповання до
«фірми» вступають члени з інших міст. Основний кістяк «фірми» становлять кілька
десятків людей. Як правило, за кожним фанатом угрупування закріплюється своя
соціальна роль, так щоб здійснювалися всі необхідні для існування та розвитку
угруповання функції: організаторська, інформаційна, управління фінансами угруповання,
паблік рілейшенз (йдеться про взаємини угруповання коїться з іншими угрупованнями)
 6

тощо. Угруповання «хуліганс» організовані, існує зведення правил, мають ієрархічну

систему, виділяються «бойові» групи, які перебувають під керівництвом лідерів, для них
організовують спеціальні тренування з фізичної підготовки. Також окремі учасники
групи, займаються розвідувальною діяльністю, збирають інформацію про проведення
футбольних матчів, активність інших угруповань, заходи протидії з боку поліції. Після
аналізу цієї інформації розробляють план акції групи. Зазвичай бої проходять у рівних
складах, але може бути і чисельна перевага. Для акцій здебільшого вибираються віддалені
від стадіонів місця. Зіткнення у місті відбувається рідко, переважно на великих
чемпіонатах. На стадіоні фанат повинен підтримувати клуб до кінця гри незалежно від
погодних умов, поточного рахунку та положення таблиці. Фанат не винен відвертатися від
своїх товаришів по фірмі у «нефутбольних» ситуаціях. Кожен справжній фанат має
регулярно вирушати на виїзди разом з клубом. На трибунах вони тримаються разом із
ультрас.[1]

То які ж у фанатів ритуали та як і що вони легітимують? До ритуалів належать

голосова та шумова підтримка (кричалки, пісні, гімни, барабан), візуальна підтримка
(банери, прапори, розтяжки, розкладка модулів) та виїзди. Виконання певного набору
практик - головна і необхідна умова для того, щоб людина могла вважати себе частиною
фанатського руху. Колективні практики та виїзди, ключові компоненти фанатського руху.
Сленг та атрибутика служать лише допоміжним засобом для здійснення практик. Ритуали
відпрацьовуються безпосередньо під час матчів. Голосова підтримка виражається через
скандування кричалок (коротке римоване мовлення в певному ритмі), що підтримують
команду або виражають невдоволення суддівством, діями своєї команди або команди
суперника. Голосова підтримка ділитися на хвалебну (на адресу своєї команди, якомусь її
гравцю окремо чи тренеру) та образливу (на адресу судді, команди-противника тощо).
Голосова підтримка зазвичай відбувається без додаткової підготовки. Є "зарядний" або
група "заряджаючих", що скандують початок кричалки, решта сектора підтримує. Ритм
фанатським пісням та кричалкам задає барабанний дріб. Візуальна підтримка виражається
у виготовленні та демонстрації символів. Тобто банерів, прапорів та модулів, ритуалах
«розтягу» (підняття над головою розтягнутого шарфа з клубною символікою під час
вітання команди). Залежно від кількості учасників руху з прапорців та інших модулів за
командою координатора формують великі та маленькі зображення, які можуть бути
статичними, так і рухливими. Запускають хаотичну чи організовану хвилю на стадіоні.
Запускають каскад зі стрічок чи серпантину. Так само практики складаються з певного
набору рухів, що здійснюються під ритм, що задається фанатськими піснями та
 7

кричалками. Великі перфоманси зазвичай організують на матчах з важливими

конкурентами чи під час святкування значимих для клубу дат. Також через перфоманс
висловлюють невдоволення чи схвалення дій керівництва клубу чи тренера. Зазвичай така
підтримка триває весь матч. Ще один вид колективної практики – виїзд. Виїзди це
підтримка команди у гостьовому матчі. Лідери певної організованої групи фанів
прораховують час, продумують маршрут, організовують групу на виїзд. Існують далекі та
ближні виїзди, подвійні, потрійні (серія виїздів на матчі команди до кількох міст без
повернення додому між матчами). Як правило, приїжджим фанатам відводиться
спеціальний сектор на стадіоні, розташований далеко від фанатського сектору місцевої
команди. Тобто фанати розташовуються на протилежних трибунах, розташованих за
воротами (віраж).

У вище вказаних ритуалах чітко прослідковується легітимація, а точніше навіть

сакралізація певного футбольного суб’єкта або об’єкта з боку фанатів. Суб’єктом може
виступати якийсь з сучасних або минулих легенд клубу (гравець, тренер, працівник
клубу). А об’єктом зазвичай виступає сам клуб, збірна чи навіть певна футбольна ліга. [2]
Влаштовуючи ритуали вшанування пам’яті, фанати легітимують клуб у лізі або в країні у
спортивній (футбольній) сфері через згадування легендарних гравців клубу, які
подарували клубу ті чи інші трофеї. Також об’єднання футбольних хуліганс може
легітимувати себе у сфері футбольних об’єднань. Тобто, мається на увазі, що існують
певні ритуали, які демонструють владу об’єднання футбольних фанатів одного клубу над
іншими. Наприклад, ритуали кричалок з домашньої трибуни футбольних фанатів, в
сторону протилежної, тобто, гостьової і навпаки. Або коли одне об’єднання силою
відбирає у протилежного об’єднання символіку, оскільки втрата символіки для ультрас –
це сором. Коли до субкультури приєднуються нові члени вони одразу ж стикаються з
першим рівнем легітимації, тобто безальтернативною констатація того, що певний суб’єкт
чи об’єкт має найсильнішу владу або того що так він і має підтримуватися на до
теоретичному рівні. Він отримує сакральність у очах фанатів і все інше для них стає
профаним. [3]

Рівень сакралізації впливає на ритуали фанатського руху. Я маю на увазі, що коли,

наприклад, існує ситуація при якій на сакральність клубу посягає або ставить її під
питання інше об’єднання відбувається ритуал «фанатських війн». Фанатські війни одна з
найсерйозніших проблем, пов'язаних з діяльністю футбольних фанатів. Масові бійки та
заворушення, які влаштовують фанати різних клубів та збірних (особливо в цьому досягли
успіху англійські, німецькі та латиноамериканські футбольні фанати), закінчуються
 8

вбитими та десятками поранених, розгромленими вулицями. Існує негласний перелік

правил. У бійках беруть участь лише фанати, забороняється втягувати у бій сторонніх
людей («звичайних уболівальників»). Якщо бійка спланована, то обговорюються умови: у
бійці бере участь приблизно рівна кількість членів груп, наявність «заліза» (кастети,
ремені із залізними бляхами, арматура, біти) обмовляється окремо. Поза стадіоном бійки
проводяться в затишних місцях - у лісах, на пустирях. У разі провокації вступати у бійку
незалежно від місця перебування. У бійці у переможеного фаната можна забирати як
трофей лише атрибутику, крадіжка цінних речей неприпустима. У зіткненнях із поліцією
фанат повинен захищати іншого фаната, навіть якщо той належить до протиборчого
угруповання. Залишати поле бою найсуворіше забороняється. Під час матчів збірної не
допускається бійка між фанатами різних клубів, перемир'я.

Також, варто додати, не дивлячись на агресивні настрої фанатів клубів одне проти
одного, вони всі разом сакралізують футбол у спортивній сфері серед інших видів спорту,
особливо під час великих міжнародних турнірів по типу Чемпіонату Світу або Євро, коли
відбувається приріст мобільності футбольних фанатів і вони роз’їжджаються по багатьох
країнах. На мою думку, перш за все, фанати сакралізують футбол як гру, а тільки потім
збірну, клуб, тренера, гравця і т. д.
 9

ВИСНОВКИ

Було розглянуто організацію діяльності футбольних фанатів, їх класифікація та

ритуали. Футбольні фанати є субкультурним угрупуванням, що володіє досить
специфічними якостями. Вона має свою кваліфікацію, засновану на ступені активності та
способи підтримки команди. Також вона відрізняються наявністю норм, традицій,
атрибутикою, сленгом, що виявляються через форму активності – ритуали. Було описано
як відбувається легітимація і сакралізація як механізми влади у ритуалах футбольних
фанатів та вплив цих процесів на субкультуру в цілому.

Розглянувши діяльність, ритуали футбольних фанатів можемо зробити висновок,

що субкультура футбольних фанатів стоїть в опозиції по відношенню до загальної
культури суспільства, при цьому вона утворена навколо популярного виду спорту -
футболу. Вона націлена на створення власного способу життя. Конфлікти її членів
виникають зі співробітниками правоохоронних органів і всередині субкультури, коли
стикаються різні навколофутбольні рухи, що часто ворогують між собою. Для їхніх
представників футбол - це навіть не розвага і не спосіб уникнення дійсності, а особливий
соціокультурний світ. У футбольних фанатів є своя специфічна культура, певні правила та
моделі поведінки, соціальні та духовні потреби, а також інтереси.
 10

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Brimson D. Eurotrashed : the rise and rise of Europe's football hooligans / Dougie
Brimson. – London: Headline, 2003. – 306 с.
2. Шульга А. Легитимация и «легитимация»: феноменологический анализ /А. Шульга.
–К. :ИС НАНУ, 2012.
3. Бурлачук В. Власть, ритуал и «оранжевая революция» / В. Бурлачук // Соціологічне
знання та влада: суперечливі взаємовідносини соціологічних досліджень і
політично їпрактики. –К. : ВД «Стилос» ; ПЦ «Фоліант», 2005.
4. Ионин Л. Культура и науки о культуре / Л. Ионин // Ионин Л. Социология
культуры / Л. Ионин. – М. : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2004. – С. 13–60.
5. РИА Новости. Смертельный футбол. Самые жестокие драки и погромы
фанатов [Електронне джерело] // РИА Новости. URL:
http://rian.com.ua/analytics/20160613/1011591532.html
6. Ультра / реж. Ріккі Тоньяцці – 1991 р.