Міністерство освіти і науки України

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економічний
Кафедра фінансів, банківської справи та страхування

Індивідуальне завдання:
на тему:
“ Досвід розвинених країн світу щодо формування цінової політики ”

Курс ІІ Група 6.0750-2

Пилипенко Артем Андрійович
Науковий керівник:
к.е.н. Череп А.В.

Запоріжжя 2021 р.
2

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3
1 РОЗДІЛ. Організація контролю цін з боку держави ……..……………….....6
1.2 Управління цінами у процесі формування цінової політики
підприємства……………………………………………………………………...9
2 РОЗДІЛ. Досвід регулювання цін у світі ……….…………………………...10
Висновки…………………………………………………………………………22
Список використаної літератури……………………………………………….25
3

ВСТУП

Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання

економіки, її регулюючий вплив на економіку охоплює багато напрямків.
Зокрема, за допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним
потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють
зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження
досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів і тощо.
Усі ці регулюючі функції ціна може виконувати найбільш ефективно
лише за умов вільного ціноутворення, тобто тоді, коли вона формується
тільки під впливом ринкових чинників. Але досвід показує, що як ринок, так і
вільна (ринкова) ціна не є універсальними засобами регулювання економіки.
Вони не здатні враховувати всієї різноманітності умов і цілей соціально-
економічного розвитку країни.
По-перше, стимулюючий вплив вільних цін на економіку може
забезпечуватися лише за умов досить зрілого ринку, тобто ринку, в якому
панує конкуренція, обмежується недобросовісна діяльність монополій,
ефективно працює вся ринкова інфраструктура. За браком таких умов вільне
ціноутворення може відіграти руйнівну роль, породжуючи такі явища, як
падіння виробництва, безробіття, інфляція тощо. По-друге, вільні ринкові
ціни можуть реагувати тільки на ті зміни в економіці, які знаходять своє
відображення у платоспроможному попиті. Тому ціни не враховують
колективні економічні, а також соціальні, екологічні та інші проблеми, що
породжує небажані наслідки для суспільства. Урахування всіх цих обставин
можна забезпечити тільки на засаді державного регулювання цін.
Світова практика підтверджує, що державне регулювання цін у тій чи
іншій мірі існує в усіх країнах. Сутність і форми державного втручання в
процеси ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни. За
умов розвинутого ринку державне втручання обмежується тільки
відповідним впливом на передумови та побічні наслідки вільного
4

ціноутворення. На етапі початкового формування ринкових відносин держава

мусить безпосередньо втручатися і в самий механізм ціноутворення,
компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.
Державне цінове регулювання в Україні регламентується спеціальним
законодавством: Законами «Про ціни і ціноутворення», «Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності», постановою Кабінету Міністрів України «Про
встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів
міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» тощо. Закони в галузі
ціноутворення встановлюють основні правила формування та застосування
цін в країні, порядок контролю за цінами, відповідальність за його
порушення, права та обов'язки окремих органів виконавчої влади у сфері
ціноутворення. Для практичного виконання зазначених Законів, вони
доповнюються й конкретизуються спеціальними рішеннями парламенту,
указами Президента чи постановами уряду.
Дана тема є актуальною, оскільки вивчення досвіду ціноутворення та
регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й
тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового
механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку.
Історія підтвердила неефективність як монополізованої, так і чисто
ринкової економіки, віддавши перевагу економіці змішаного типу.
Особливість останньої полягає в тому, що вона являє собою систему, яка
поєднує на умовах рівноправності державний і недержавний сектори, при
цьому державні органи створюють ефективну систему регулювання
економіки, не порушуючи механізмів ринкового саморегулювання. У систему
регулювання економічних відносин входять підсистеми фінансово-
валютного, бюджетного, кредитного, податкового та цінового регулювання,
головна мета якого полягає в підтримці балансу попиту та пропозиції,
споживання й нагромадження, товарної та грошової маси.
Одним із найважливіших завдань держави є забезпечення такого
5

співвідношення монополії і конкуренції, що не призводить до руйнівних

наслідків в економіці. Це завдання вирішується за допомогою
антимонопольного законодавства, уперше прийнятого в США наприкінці ХІХ
ст. Антимонопольними вважаються закони, що забороняють угоди і дії,
спрямовані на обмеження конкуренції: розподіл ринку, вертикальне чи
горизонтальне фіксування цін, дискримінація в торгівлі тощо.
Більшість країн з економікою змішаного типу як загальну тактику
використовують певні правила ціноутворення. Вони оформляються у вигляді
законодавчих актів, що регламентують порядок і методологію формування
цін. Методологічний аспект ціноутворення в розвинутих країнах полягає у
визначенні державними органами загальних принципів, методів і нормативів
встановлення цін. Крім прийняття рішень із стратегічних і тактичних питань,
державні органи беруть на себе функцію введення конкретних цін на товари і
послуги, що мають для національної економіки вирішальне значення. Поряд
із прямим встановленням і регулюванням цін державні органи здійснюють і
контроль над ними. Сфера контрольованого державою ціноутворення
становить від 10 до 30 % загального обсягу продукції, що випускається.
6

1. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ЗА ЦІНАМИ З БОКУ ДЕРЖАВИ

Характерною рисою ринкової економіки є незалежні відносини між

суб'єктами господарювання та витратами. Але в будь-якому штаті чи курсі
Сполучених Штатів немає великого діапазону.
Перші — це об’єктивні економічні закони, що обмежують ціни. З
іншого боку, жоден виробник чи продавець не може запропонувати ціну на
товар, яка буде нижчою за вартість огороджувальних матеріалів, деталей,
робочої сили та непряму вартість, тобто меншу за вартість. З іншого боку,
ринкова ціна не перевищує попит на товар, саме там споживачі можуть
придбати цей товар. Якщо ці вимоги не дотримані, виробник не може
задовольнити витрати на виробництво продукту.
По-друге. У ході економіки це ціна самого життя. Тому виробників не
цікавлять надмірно високі ціни, оскільки продажі об’єктивно зменшують
прибуток і прибуток. На конкурентному ринку існує постійна ринкова
конкуренція, і виробники змінюють свою продукцію, щоб стати
переможцями. Цей процес дуже складний і містить правила та норми, яких
повинні дотримуватися всі учасники форуму.
По-третє У будь-якій державі (з розвиненою ринковою економікою або
з системою управління та контролю) органи державної влади впливають на
розвиток стародавніх систем. Отже, сьогодні в Україні ціни варіюються за
формою регулювання: фіксовані, помірні, безкоштовні, індикативні.
Більшість так званих змішаних економік засновані на ринковій
конкуренції та макроекономічних умовах. Загалом перехід будь-якої держави
до ринкових відносин в кінцевому підсумку сприяє економічному розвитку.
Але ця кількість небезпек зростає. Тому держави повинні втручатися в
економічні процеси, щоб зменшити наслідки негативних явищ. Впливаючи на
ціни, держава намагається зменшити циклічні коливання виробничих і
збутових процесів, зменшити можливості між галузями і підприємствами.
Загалом, у персонажа так багато сили.
7

Однак приплив державних цін здійснюється не тільки через систему

ціноутворення, а й через правила про податки, позики за позиками, доходи,
постійні витрати тощо.
Особливе значення має антимонопольне регулювання, яке передбачає
різні заходи у разі порушення підприємницькою звітністю, а саме:
• інші кризові проекти;
• надання знижок індивідуальним клієнтам, зокрема посередникам і
постачальникам;
• визначення будь-якої примусової умови при укладенні договорів на
товари, меблі та сировину, які вони не можуть передаватися заздалегідь (у
роздрібній торгівлі така умова може виникнути при купівлі-продажу товарів у
статуті);
• змусити компанії, які купують товари, за винятком певної торгівлі, не
мати можливості укласти угоду з іншими, тобто обмеження конкуренції;
• пропонування демпінгових цін;
• ми відмовляємось у постачанні товару окремим продавцям;
• Повний контроль над ціноутворенням пристрою в роздрібній мережі
по всій країні.
За таких умов лише антимонопольні комітети можуть приймак
відповідні рішення та припиняти цю практику.
Стан встановлення ціни:
• передбачити такий взаємозв'язок між антимонопольною діяльністю та
конкуренцією, який не мав би руйнівних наслідків для економіки,
впровадження соціальної системи та захисту окремих осіб;
• Вартість інфляції збільшується за рахунок впровадження заходів, що
усувають причини її виникнення. Основною причиною підвищення цін на
продукцію на несправедливих підприємствах є монопольне становище
державних підприємств. Як наслідок, виникає дефіцит товарів, які
дорожчають на сировину та продукти харчування, з інформацією про
звичайні конфлікти.
8

• Захист соціальних послуг людей, тобто інший підхід до встановлення

чи обміну цін на продаж певних товарів чи послуг. Це здійснюється шляхом
врахування ролі активів у формуванні реального доходу та наданні благ
(особливо основних потреб) різним групам і сегментам осіб з різним рівнем
доходів. Особливо це важливо для студентів, дітей молодшого шкільного віку,
інвалідів 1, 2 та інших груп. Такими заходами є надання пільг на загальне
житло та послуги, у транспорті тощо;
• Формування нових споживчих запитів населення та споживачів на
встановлення знижених цін, виручки на товари та товари та збільшення
обсягів реалізації. Ця проблема вирішується шляхом зниження податків з
виробників, надання субсидій на продукцію, виробництва продукції з
продажу через свої торговельні підприємства;
• Попередження споживання шкідливих соціальних благ або речей, які
можуть загрожувати життю та здоров'ю людей.
Межа державного регулювання цін у будь-якому регіоні залежить від
кількох факторів: національних особливостей; кліматичні умови; розміщення
сировини; стан країни положення держави у світі розділеної праці.
Загалом регулювання цін може бути прямим (затвердження певних
основних правил) і непрямим (через механізм економічного впливу на
виробничо-комерційну діяльність підприємства).
Співвідношення лінійних рахунків таке. В економіці виробник
встановлює ціни на свої товари за свій прибуток, але він повинен враховувати
закони та правила своєї країни. Відхилення від встановлених норм і правил
проявляється в розвитку комерційного підприємства з партнерами, фінансами
кредитної системи, банкірами, податковою адміністрацією тощо.
У період зростання спостерігається дефіцит товарів, ціни ростуть, а
гроші зменшуються. За цих умов держава втручається в діяльність
підприємств, регулюючи ціни на товари та послуги з вищими для населення,
вживаючи антимонопольних заходів, намагаючись знизити соціальну напругу
в суспільстві. Безпосереднє регулювання здійснюється в зонах громадського
9

користування (електроенергетика, громадський транспорт, зв'язок,

водопостачання тощо).
Непрямі методи призводять до зміни ситуації: формування найкращого
співвідношення між попитом і пропозицією. Вони здійснюються в різних
формах - від урядування компаній до організації фінансування проектів за
встановленими нормами і стандартами. Ці методи не мають прямого ефекту,
але допомагають уповільнити зростання цін в економіці.
Ступінь упорядкованості вартості визначається станом економічних
умов, що склалися в державі. Якщо криза сповільниться, держава покінчить з
нерегульованими цінами.

1.2 Управління цінами у процесі формування цінової політики підприємства

Ціна відіграє центральну роль у ринковому механізмі та є інструментом,

який діє виключно відповідно до фінансових законів. У будь-якому
суспільстві поточна модель відображає витрати на економічне управління як
похідну.

Ціноутворення — це технологічна ціна на товари та послуги. Існує два

основних типи ціноутворення: ринкове та державне централізоване
ціноутворення (ціноутворення державними органами).

У ринкових умовах децентралізоване ціноутворення переважає над

ринковими силами, які діють на біржі попиту та пропозиції. В даному
випадку директиви щодо дизайну немає, а процес ціноутворення знаходиться
під впливом багатогранних факторів. Основна причина в тому, що вартість
мікрофона не є ціною препарату. Навчання цін здійснюється в розрізі
фабрики, а їх узгодження з покупцем (споживачем) відбувається під час
безпосереднього укладання з ним договору або в момент продажу. Вільні
ціни, надлишок доходу відображається першим у ціні, прибуток — це ризик,
обмін — напрямок інвестицій, і таким чином економіка стабілізується.
10

Стратегія ціноутворення є важливим елементом всього проекту і

безпосередньо входить до такого ж великого розділу, як і військовий ринок.
Вона поєднує стратегічні та загальні стратегії і може бути визначена в
найбільш загальному вигляді, щоб операції з управління підприємством
могли включати, зберігати та змінювати ціни на продукцію, що здійснюються
на регулярній основі з загальним дизайном підприємства та його цілями.
Тут потрібно буде взяти до уваги маркетингове завдання, яке є традиційним
підприємством з орієнтацією на ринковий попит.Інші аспекти стратегії
стратегічного ціноутворення включають договірні заходи щодо фіксації цін і
змін, які спрямовані на регулювання всієї виробничо-збутової мережі
підприємства, а також підтримання ринкової конкуренції продукції та послуг
відповідно до цілей і завдань розвитку.

Особливості стратегії включають короткострокові та одноразові заходи

щодо виправлення закономірності в діяльності виробничо-збутової мережі,
яка виникає через непередбачувані зміни ринкових цін або поведінки
конкуренції, помилки керівництва та може періодично виконуватися. [ 3]

Ринкова стратегія вибирається на основі комбінованого вибору

стратегій ринкової вартості, а саме:
Щоб досягти рівня цін, вища ціна забезпечила б компанії найбільший
прибуток.
Забезпечити підприємству «нормальний прибуток» (витрати
виробництва плюс середній прибуток):
 З метою реалізації конкурентної стратегії ціноутворення.
 Реалізуйте конкурентну «нецінність».
 Ціни встановлюються на рівні «лідерства» або конкурентів.
 Пропонуйте «дорогі» ціни, особливо підкреслюючи якість
продукції.
 Досягти стабільності цін і прибутку шляхом зміни виробництва
продукції.
11

 Встановлюйте менші ціни, демпінгуйте включені ціни та

сприяйте проникненню на ринок.

2 РОЗДІЛ. ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН В КРАЇНАХ СВІТУ

У розвинених країнах, у ринковій економіці, запроваджено

різноманітне цінове регулювання, що відповідає загальній політиці держави
12

та напряму економічного розвитку.

Так, у США помітне прискорення інфляції оптових цін на
внутрішньому ринку в 1970-х роках, викликане помірним зростанням
інфляції, призвело до необхідності зміни економічної стратегії країни.
Першою і найбільш природною реакцією на зусилля уряду подолати
інфляцію за допомогою дорогих прямих норм є методи. У серпні 1971 року
адміністрація Ніксона вперше за післявоєнні роки стала найбільшим
централізованим урядом у Сполучених Штатах. Хоча президент Ніксон
виступав проти прямого впливу режиму на заробітну плату, важкий
економічний і політичний тиск країни змусив його піти на крайні заходи.
Цьому сприяють такі обставини: у сучасній економічній ситуації низька
інфляція мала б дуже серйозні наслідки, особливо зростання безробіття;
Переважала думка, що інфляцію можна було б стримати, не втративши
жодної зайнятості, якщо спричинити ціну офіцерів.
Оскільки інших причин для непрямого економічного розвитку немає,
президент змушений пережити заробітну плату. Слід зазначити, що за
короткий проміжок часу прямий контроль сприяв стабільності економіки
країни: з осені 1972 р. оцінка зростання за боргом і цінами знизилася,
зайнятість незначно зросла, ВВП швидко зріс. . Тим не менш, негативні
наслідки централізованого контролю незабаром стали очевидними.
Заморожування цін і заробітної плати обмежує міжгалузевий потік капіталу,
гальмує інвестиційну стратегію, знижує ділову активність та помірне
зростання доходів. Після проходження травня 1974 року адміністрація Форда
залишила безпосередній контроль над цінами.
Спроби спрямувати ціни робилися і в наступні роки. Їх хвилювали
насамперед внутрішні ціни на енергоносії, які, враховуючи зростання
імпортних цін на нафту, нафтопродукти та природний газ, швидко зростали у
1974-1981 рр., стимульовані розвитком інфляційної спіралі. Заморожування
низьких внутрішніх цін на нафту, нафту та природний газ, стримуючи
розвиток інфляційних тенденцій, призвело до низки негативних наслідків для
13

економіки. Зниження інвестицій в енергетику та відсутність виробничого

інтересу з боку корпорацій до розробки нового регулювання цін на нафту та
природний газ у сільському господарстві було викликано тим, що імпорт
нафти в США, незважаючи на зростання світових цін, продовжував зростати.
до 1981 року. Після президентських виборів у січні 1982 р. уряд Рейгана
підняв ціни на внутрішню нафту та нафтопродукти.
Наразі уряд США, який обмежує державні грошові та прямі ціни на
фіксовану продукцію, наголошує на активному використанні ринкових
важелів та непрямих заходів, що сприяють відновленню загальної
економічної ситуації в регіоні. Загалом цей підхід має відносно стабільні
темпи зростання протягом останніх років.
Основними сферами непрямого регулювання приданого є наступне:
регулювання зарплати банків федеральних резервацій; скорочення дефіциту
державного бюджету; управління федеральними товарами та послугами;
податкова політика.
Ці аспекти зміни політики макроуряду впливають на попит і
пропозицію на внутрішньому ринку США і, таким чином, визначають
основні обмінні курси та рівень ціни.
Напрям прямих державних цін тепер застосовний лише до галузей, які
підпадають під дію монопольної юрисдикції. Таким чином, спеціальні комісії
становлять тарифи на користування електроенергією та певними послугами
зв'язку. Всього в США держава підвищує ціни від 5 до 10%.
Найголовніше – встановити регулювання цін на сільськогосподарську
продукцію. У рамках федерального сільськогосподарського програмного
забезпечення фермери кукурудзи отримують кредити від Міністерства
сільського господарства США для економічного виробництва. Вони можуть
продати свою кукурудзу під час збору врожаю, і вони можуть сплатити
позику як частину своїх грошей. Якщо ринкові ціни підпадають під умови
цін, встановлені Конгресом, фермер може контролювати ціни, сплачуючи за
позику та отримуючи прибуток. Так само регулюються ціни в молочній
14

промисловості. Конгрес пропонує «вторинне» правило щодо цін на молоко,

масло та сир. Якщо ринкова ціна падає нижче цього рівня, фрукти купує і
використовує держава: харчування дітей, дітей, допомога бідним, їжа бідним
націям, субсидії іншим державам.
Закон про сільське господарство, прийнятий у Сполучених Штатах у
1985 році, змінив американську аграрну політику. Відповідно до цього закону
суттєво знизилися ставки за іпотечними кредитами, які визначають розміри
кредитів, що надаються орендарям. Іпотечні ставки на пшеницю та кукурудзу
зараз становлять 75–85% середньоринкових за попередні п’ять років, міністр
сільського господарства дав право знизити темпи виробництва продукції ще
на 20% для посилення ринкової конкуренції на світовому ринку. У той же час
громадськість прагне підтримувати співвідношення між цінами на
сільськогосподарську продукцію та товари, які закуповують фермери.
Загалом, контроль за цінами здійснюється проти антимонопольного
департаменту Міністерства юстиції та Федеральної комісії з електропередачі.
У Франції роль уряду зводиться до прямого регулювання цін на
сільськогосподарські, газ, електроенергію та транспортні послуги.
Державний сектор економіки країни включає лише монополістичні галузі
(індульгенції, газ, електроенергія, фрахт), національні та комерційні банки,
страхові компанії. Більшість проектів і напрямків економічної діяльності
організовано для підприємств цих галузей. Наразі тут частка законодавчих і
вільних цін становить 20-80%. Планування цін у цьому регіоні є одним із
заходів загального господарського плану держави.
У зв'язку з економічною кризою середини 60-х рр. ХХ ст. уряд почав
запроваджувати новий економічний план (розвиток без інфляції), а пайки
компенсувалися пайками. Цей суворий план координації тривав до 1980 року.
Відповідно до цього і мала бути встановлена;
- Твердість контрактів - статус укладається з виробником, оскільки він
має право підвищувати ціни на одні товари, але знижувати ціни на інші.
Основна мета – підтримувати стабільність на загальному рівні цін;
15

Договір обліку - застосовувався до товарів, що перебували у владі

співдружності. Виробник повинен надавати органам державної влади всю
інформацію про свої інвестиції, фінансовий стан, зайнятість, очікування
розвитку, вихід на зовнішній ринок, ціну, ринок і конкуренцію, якість
продукції тощо. Було прийнято постанову про державні ціни;
- Ціна контракту зростає. Якщо виробник уклав такий контракт, уряд не
повинен намагатися збільшувати витрати виробництва.
У той же час галльський уряд почав діяти для блокування та
пом'якшення ціни.
Але поступово стало зрозуміло, що сувора система правління
неефективна. В результаті ринки стали менш гнучкими, зменшилося
виробництво, обмежена мобільність робочої сили, товарів, послуг і ринків. У
результаті французький уряд прийняв новий метод самовідданої лібералізації.
З середини 1980-х років уряд випустив до 90% цін на промислову продукцію.
Але ціна - це ціна форекс. Використовуються переважно непрямі методи
упорядкування. Тому водночас із ціною лібералізації вона визначається
ціновою конкуренцією, оскільки забороняється утворення будь-яких союзів
між виробниками, імпортерами, продавцями та продавцями, а також угоди
про різного роду мінімальні ціни.
Водночас із зміною політики уряду Франції у сфері цінового
регулювання була змінена система ціноутворення органів, якою в конкуренції
між ланками сфери послуг та економіки виступала служба лінія. Головним
завданням контролерів було регулювання вартості народної освіти.
Іспанія. Держава в Іспанії встановлює та контролює ціни на необхідні
товари першої необхідності, а також на товари та послуги, виробництво яких
монополізовано. Регулярно публікуються списки товарів і послуг, які є
предметом розширеної примітивної комерційної інформації. В основному це
стосується громадських партійних проектів та послуг певним секторам
суспільства.
Уряд здійснюється на витратному розвитку при Міністерстві економіки
16

та Раді високих витрат, яка є робочим органом Урядової фінансової комісії.

Державне регулювання цін здійснюється відповідно до дозволу,
повідомлення та місцевих цін.
Дозволити експлуатаційні витрати. Державне чи приватне суспільство,
яке забезпечує підвищені ціни на певний товар чи послугу, надсилає
пропозицію до Вищої ради цін і за дорученням організації підвищує ціни. Ці
ціни включають: соєву олію, електроенергію, газ, бензин, гас, дизельне
паливо, нафтові добрива та інші види палива, фармацевтику, страхування
сільського господарства, поштові та телеграфні послуги, телефонні дзвінки,
перекриття доріг, пасажирські та вантажні перевезення, морські перевезення.
в область, а також чартерні судна для цього виду перевезень, авіаперевезення
на сухопутні перевезення.
Підвищення цін на такі товари, як стерильне молоко, рослинна олія,
кукурудзяна підгодівля та удобрені мінерали, відбувається після
повідомлення Вищої цінової ради в майбутньому про підвищення за місяць
до впровадження.
Місцеві ціни. Підвищення цін на товари та послуги, такі як
водопостачання для потреб населення, міський транспорт, залізничний
транспорт, клінічні послуги, сенаторські, лікарні, є компетенцією
провінційних комісій з приданого.
У всіх випадках запити до Вищої ради цін або провінційних комісій
повинні містити: опис товарів і послуг, на які пропонується підвищення цін;
деяка структура виробництва; опис способів продажу товарів і послуг;
очікувані грошові ціни та тарифи на ці товари та послуги, а також нові ціни
та тарифи; обґрунтування собівартості продукції, а отже, і зростання цін.
Перелік товарів і послуг, ціни на які підлягають державному
регулюванню, за останні роки значно скоротився. Таким чином, кількість
галузей економіки, в яких медіа активно працювали на ринку, зменшилася зі
174 до 21. Зараз пряма участь державних цін у загальній структурі цін
споживачів становить близько 10%.
17

Данія На систему ціноутворення в Данії впливають ринкові фактори.

Вплив державного ціноутворення дуже обмежений і в основному полягає у
створенні найбільш сприятливих умов для вільної конкуренції серед
приватних виробників, які встановлюють свої ціни за такими критеріями, як
витрати виробництва, попит і пропозиція тощо. Гнучкі системи застосування,
які дозволяють державі впливати рівень цін на певні активи та приплив
споживання у бажаному напрямку (наприклад, обмеження споживання
алкогольних напоїв тощо). Ціни та тарифи в найменшому державному секторі
визначають звичайні, муніципальні та міські органи влади. Фіксовані або
звичайні звичайні ціни в державі прямо фіксуються на рівні близько 6%.
Основною юридичною діяльністю у сфері ціноутворення є Закон про
конкуренцію, виданий Фолькетингом від 1 червня 1989 року. Бюджет
монополій у сфері ціноутворення заповнює Рада з конкуренції, члени якої
призначаються міністром промисловості.
У разі порушення порядку встановлення ціни поліс зобов’язує
контрагента у визначений термін (до одного року) ввести прийнятні ціни на
свою продукцію або застосувати певні правила для розрахунку цих цін. Якщо
підрядник відмовляється надати необхідну інформацію та неодноразово
порушував положення Закону про конкуренцію, рада може направити
спеціальне звернення до Мінпрому після розгляду пропонованих санкцій
щодо порушника. Тексти звернень публікуються в пресі.
Хоча в Данії немає системи грошових субсидій в країні, існують
державні субсидії на забезпечення ліками в країні споживання. Але це,
здається, елемент соціального забезпечення, а не ціни підтримки.
На процес визначення собівартості сільськогосподарської продукції ЄС
впливає сільськогосподарський механізм. Водночас у Данії діє досить
розгалужена система державних субсидій фермерам, яка, зокрема, передбачає
надання державних цінних паперів на кредити та пільгові умови оренди для
капітального будівництва, водопостачання та зрошення, впровадження
енергозбереження.
18

Розглянемо механізм державного регулювання цін у Греції. Нині

регулярна частка запитів становить близько 20% від загальної кількості
споживчих товарів і послуг. Усі товари та послуги, на які встановлені та
замовлені ціни, поділяються на дві групи.
До першої групи належать товари та послуги, надходження від яких
встановлюються державою чи іншими державними установами. Рішення про
зміну цін на кукурудзу, тютюн та про зміну тарифів на електроенергію,
громадський транспорт, зв’язок та транспорт залишено на розгляд
Міжміністерського комітету з цін і доходів на запит Міністра національної
економіки.
До другої групи належать товари, ціни на які також можна визначити
після консультації з місцевою владою.
Далі, в Греції держава вкладає якомога більше грошей на житло, хоча
воно знаходиться у приватному житлі.
Центральне управління торгівлі Міністерства також має право
встановлювати або обмежувати платежі. Цей відділ підпорядкований ринку
болю, який регулярно контролює ринкові ціни.
Крім того, двічі на рік здійснюється розпродаж товарів за зниженими
цінами.
Швеція. Важливим є досвід регулювання цінової політики у Швеції.
Перш за все, слід зазначити, що цей моніторинг та регулювання цін здійснює
спеціальний комітет – Департамент цін та публічної конкуренції,
підпорядкований Міністерству цивільної адміністрації. Більше того, у всіх 23
провінціях Швеції є офіси таких робіт від 2 до 10 осіб. А це дев'ять миль!
На думку шведських експертів, посилення цін ефективне в
короткостроковій перспективі – для відновлення різкої ринкової нерівності та
для придушення інфляції. Закон про правила цін дає вам право забезпечити
прямий вплив цін (ICE) у разі війни, або у разі ризику, або у разі значної
загрози загальним операційним витратам. Закон також передбачає
можливість встановлення фіксованої ціни на певному максимальному рівні;
19

Процедура підвищення ціни не допускається до отримання вищезгаданого

повідомлення та обґрунтування збільшення суми. Радикальні рішення щодо
державних цін, конкуренції та податків приймає лише парламент.
Вплив на рівень вартості здійснюється державними антимонопольными
та державними заходами. З цієї причини держава має монополію на вино і
горілку, пошту та інші види телекомунікацій, пошту, аптеку. Значний вплив на
ціни мають державний енергетичний концерн та шведські залізниці.
Крім того, держава жорстко контролює ціни на такі
сільськогосподарські товари, як кукурудза, молоко, м’ясо, яйця та багато
інших сільськогосподарських продуктів харчування та сировини, пам’ятаючи
про інтереси сільського господарства. Щороку ринкові ціни встановлюються
на переговорах між урядом і компанією за участю споживачів представників
фермерів. Основною формою заробітної плати для фермерів є річний
фіксований рівень цін, передбачений для порівняння, який включається в
переговори між урядом і фермерами.
Великим джерелом грошей для шведських сільськогосподарських
субсидій є митні збори на імпортну сировину. Відмінності влаштовуються
між більш високими цінами на внутрішньому ринку та цінами на
зовнішньому ринку.
Особлива цінова область - ціни на житло. У них надзвичайно успішні
проекти, допомога, люди, які займаються вирішенням житлових проблем.
Слід зазначити, що у Швеції незалежно від величини зростають доходи
населення (один раз на рік). Враховується індекс цін на товари, що входять до
кошика найменшого покупця, але індекс доходу обмежений. Фактично це
вважається заходом, який допомагає розумно розглядати інфляцію в
механізмі ціноутворення. Індекс складається лише за строковими
довгостроковими договорами, а також за договорами найму житла та
приміщень. Формою індексу доходу є нарощування основних величин для
щорічного збільшення платежів. Споживчі ціни розраховуються на основі
фіксованої суми за розрахований рік.
20

Використання певних цін та їх обмеження змінюються залежно від

економічних умов та динаміки цін. Дуже важливо, щоб компанії мали право
обмежити частину вашого платежу трансфертними цінами. Так за останні
роки ця частка зросла з 40 до 65%. Природно, що введення такого обмеження
впливає на можливість підвищення заробітної плати.
Норвегія. Правовою основою статусу цінових домовленостей у
Норвегії є Закон про управління цінами, прибутками та обмеженнями
конкуренції, затверджений у 1953 році, а також деякі королівські постанови,
видані цим законом. Регулювання регулюючих законів з питань
ціноутворення та підприємництва здійснюється через систему органів, серед
яких основні органи ціноутворення: Комітет з цін, Дирекція цін, Державний
інспектор з витрат.
Держава визначає максимальні та мінімальні ціни, заморожує ціни,
визначає ціни на режими калькуляції, тарифи та надбавки, встановлює
максимальні надбавки та інші правила ціноутворення у сфері. Основою
внутрішніх цін у Норвегії є створення найбільших у світі. Залежність
норвезької економіки від зовнішнього ринку змушує уряд вживати заходів
для захисту своєї економіки, включаючи моніторинг рівня обслуговування та
рівня зовнішньої та внутрішньої вартості. Якщо це передбачає введення
заробітної плати до зміни співвідношення на внутрішньому ринку, уряд
вводить обмеження на імпорт.
Австрія. Національне регулювання цін здійснюється відповідно до
Закону про ціни (1976 р.), Закону про картелі (зі змінами 1988 р.) та
Антидемпінгового закону (1985 р.). Держава регулює близько 10% цін (на
метали та відходи, залізо, аптеки, сировину, ліки, електроенергію, газ,
теплопостачання). Парламент встановлює в країні ціни на тютюн, тютюнові
вироби, продажні, податки, телефонні, телеграфні та залізничні тарифи.
Міністерство фінансів перераховує ціни на алкогольні напої. Австрійська
економічна служба має право змінювати ціни на будь-який товар або послугу
на строк до шести місяців. Ціни можуть встановлюватися на строк до шести
21

місяців, якщо ціни безпідставно підвищуються одним або кількома

підприємствами, або коли ціни на готову продукцію не знижуються у разі
низьких цін на сировину, що використовується у виробництві. Економічне
обґрунтування витрат розглядається з боку інтересів розвитку економіки в
цілому та споживачів, а не витрат на виробництво продукції підприємства.
Швейцарія. Законодавство регулює майже половину цін на
сільськогосподарську продукцію. Громадське упорядкування цін на продукти
харчування та інше зерно цукру, буряків, ріпаку, молока. Ціни вказані за
паливо. Жорсткий контроль цін при утриманні їх на текстилі, одязі, спорті,
музичних інструментах.
У Швейцарії ціни на консервовані товари або запаси регулюються
державою. Органом ціноутворення в Швейцарії є Управління Договору з
контролю цін. Цей процес ціноутворення здійснюється відповідно до
постанови федерального уряду про ціни на охорону власності, кількох законів
і нормативних актів для певних галузей і прибутків.
Австралія. У цій країні немає спеціальної системи замовлення вартості.
Уряд про ціни на хліб, молоко та яйця вводиться в кількох штатах
спеціальними органами організацій, що належать до скарбниці цих штатів.
Уповноважена група завжди переглядатиме максимальний рівень цих активів.
Мінімальна ціна виконання віднесена до закупівлі інших масових
сільськогосподарських товарів. Оптова ціна не може бути підвищена без
попередньої інформації (протягом 21 дня) Управління моніторингу цін, що
входить до складу Національного казначейства.
Японія. У Японії заборонено несправедливо встановлювати
монополізовані високі та монополізовані нижчі ціни, які прагнуть «витхнути
конкурента з ринку». Одночасно введені обмежувальні заходи для
підвищення цін. У них працюють галузі, виробництво яких перевищує 30
мільярдів євро. Якщо в обох галузях більше ніж дві третини суми оренди
окремо або на цілий відсоток підвищили ціни протягом трьох місяців, Комісія
справедливої угоди може вимагати повідомити причини такого підвищення
22

та, якщо необхідно, її запустити. . розслідування. Єдиним винятком у разі

різкого погіршення бізнес-середовища, коли ціни опускаються нижче
собівартості і ризикує, є банкрутство великих промислових фірм. З дозволу
комісії в таких випадках виробники можуть домовитися про обсяги
виробництва, збут, інвестиції, ціни на транспорт та обладнання. Комісія,
запитавши дозвіл на такі дії, зобов’язана якнайшвидше оприлюднити
причини згоди чи відмови. Він зобов'язаний обговорити з посадовою особою,
сфера погашення якої задіяна.
Держава регулює ціни на рис, пшеницю, м’ясо та молочні продукти,
тарифи на залізниці, тарифи на водо- та теплопостачання, електроенергію та
газ, освіту та медичне обслуговування. Загалом регулюється близько 20%
споживчих цін.
Фінляндія У 1980-х Фінляндію назвали «скандинавською Японією»,
оскільки вона досягла високого рівня економічного розвитку та була однією з
провідних країн світу за рівнем життя. І хоча економіка Фінляндії в
основному базується на приватних і вільних підприємствах – держава
відіграє важливу роль в управлінні економічним розвитком країни і, головне,
ціноутворенням.
Республіка відіграє важливу роль у державі. Служба планує та регулює
ціни на продукти харчування, зерно, робочу силу (насамперед бензин), вино-
горілчану продукцію. Значна роль державного сектору в кредитуванні бізнесу
зосереджена на продажу товарів і послуг за доступними цінами середньому
та нижчому рівням. Фірми, які продають товари за низькою ціною,
отримують кредит від держави на тривалий термін під низькі відсотки.
Загалом система ціноутворення Фінляндії є гнучкою і стимулює споживачів,
особливо в сфері цін і послуг.
У соціально регульованій ринковій економіці Фінляндії податкове
регулювання передбачає ряд заходів для підвищення рівня життя населення.
Приклад: комерціалізація овочів, фруктів і цитрусових.
У Північній території репрезентативний вибір такої продукції за
23

низькою ціною протягом усього року. Держава сприяє комерціалізації

вітамінізованих продуктів без ввезення в країну, а в деяких північних країнах
також є переваги для продажу.
Майже всі національні програми у найбільших галузях економіки
Фінляндії побудовані за ціною та ціною, оскільки ринкові методи
ціноутворення ефективно регулюють потреби сучасного суспільства.
Таким чином, цивілізовані держави країни не позбавлені контролю над
мільйонами на внутрішньому ринку та співвідношенням цін і вирішують
проблеми різними способами, зважаючи на відповідний сектор економіки в
кожному.
24

ВИСНОВКИ

З вищезазначеної теми: «Досвід розвинених країн світу щодо

формування цінової політики» можна зробити такі висновки:
1. Ціна є одним з найважливіших інструментів регулювання економіки.
2. Примітивний досвід дослідження та контроль цінності зарубіжних
країн дозволяє зрозуміти його закономірності та тенденції, а також
використати отримані знання для встановлення цінового механізму в Україні
під час переходу від її економіки до ринку.
3. Особливе значення має антимонопольне регулювання, яке передбачає
різні засоби правового захисту у разі розриву бізнесу: дискримінація інших
компаній, відмова приватним клієнтам, зокрема посередникам і продавцям, у
встановленні будь-яких примусових умов з договорами про заміну. товарів,
сировини, спонукаючи компанії, які купують товари, купувати їх тільки у
певної торгівлі, обмежуючи конкуренцію, демпінгові ціни та відмовляючись
постачати товари окремим продавцям, встановлюючи ціни виробника, щоб
домінувати над чистим ВВП країни.
4. Мета державного цінового регулювання - забезпечити такий
взаємозв'язок між антимонопольною політикою та конкуренцією, який може
призвести до руйнування економіки, здійснення соціального забезпечення та
захисту окремих верств населення; підвищує ціни за рахунок стримування
інфляції; соціальний захист населення; формування нових форм населення і
попиту на культурне споживання за рахунок відновлення зниженої вартості
товарів, виручки від товарів і обсягів реалізації, які держава прагне
збільшити; запобігання споживанню шкідливих соціальних благ або тих
речей, які можуть загрожувати життю та здоров'ю людей.
5. Кінець держави в регулюванні цін у будь-якому регіоні залежить від
кількох факторів: національного характеру; кліматичні умови; розміщення
сировини; стан країни положення держави у світі розділеної праці.
25

Таблиця 1 Державне регулювання цін зарубіжних країн

Частка
Країна регульованих Сфера регулювання Відповідальні органи
цін
5-10% (за
Міністерство сільського
рахунок
господарства, антитрестове
закупівлі
США Сільськогосподарська продукція управління, Федеральна
державою
торговельна Палата, Міністерство
надлишку
юстиції
товарів)
Сільськогосподарська продукція, Департаменти з конкуренції
Франція 20% газ, електроенергія, транспортні Міністерства планування та
послуги фінансів, галузеві міністерства
Товари першої необхідності,
Вища рада з цін при Міністерстві
Іспанія 10% товари і послуги, виробництво
економіки і фінансів
яких монополізовано
Рада з питань конкуренції,
Данія 6% Сільськогосподарська продукція
Міністерство промисловості
Пшениця, тютюн, тариф на
Між міністерський комітет з цін і
електроенергію, громадський
Греція 20% доходів, відділ Міністерства
транспорт, зв’язок, авіа
торгівлі
пасажирські перевезення
Сільськогосподарська продукція, Державне управління цін і
Швеція 40-65%
продовольчі товари конкуренції
Держмонополія на тютюн, сіль, Міністерство економіки,
послуги зв’язку, залізничні Міністерство сільського
Австрія 10%
послуги, спиртні напої, кольорові господарства, Міністерство
метали, ліки, електроенергію охорони здоров’
Сільськогосподарська продукція,
харчове і кормове зерно, цукровий Федеральне відомство за цінами,
Швейцарія 50%
буряк, іграшки, текстильні товари, Фундація захисту прав споживачів
одяг, музичні інструменти
Парламент, Міністерство
Рис, пшениця, м’ясо, тарифи на землеробства, лісів і рибальства,
Японія 20%
газ, воду, електроенергію Агентство природних ресурсів,
Бюро цін
Продукти харчування, зерно,
Раціональне
Фінляндія енергоносії, продукція вино- Міністерство торгівлі
регулювання
горілочної промисловості

6. Регулювання цін може бути прямим (різновид регулювання правил

ціноутворення) і непрямим (через механізм економічного впливу на
виробничо-комерційне підприємство).
26

7. Аргументація правильних методів така: у ринковій економіці

виробник випускає свою продукцію безкоштовно, але закони і норми повинні
виконуватися в Співдружності. Відхід від встановлених нормативів
проявляється у розвитку комерційного підприємства з партнерами,
фінансової системи кредитування, банкірів, податкової адміністрації тощо.
8. Непрямі методи передбачають зміну оптимального балансу між
попитом і пропозицією. Вони здійснюються в різних формах - від урядування
компаній до організації фінансування проектів за встановленими нормами і
стандартами.
9. Упорядкування цін у світі можна представити у вигляді таблиці
27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Колесников О.В. Ціноутворення: Навчальний посібник. – К.: Центр

навчальної літератури, 2006. – 144 с.
2. Корнєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.
– 257 с.
3. Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Навч. посіб. – К.:
МАУП, 2001. – 152 с.
4. Тормоса Ю.Г. Ціни та цінова політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. –
122 с.
5. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. А.І. Кредісова – К.:
ВІРА-Р, 2000. – 448 с.