5 клас

Департамент освіти і науки
Львівської обласної державної адміністрації
КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти»
Олена Бурлака, Тетяна Ксьондзик,

Роман Пастушенко, Леся Хлипавка
Вступ до історії
Навчально-методичні матеріали
до пропедевтичного курсу історії
для 5 класу
Тернопіль
Видавництво Астон
2018
ББК
І
Рекомендовано до друку науково-методичною радою
Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
(протокол № 5 від 14 вересня 2017 р.)
Автори:
Бурлака Олена Вікторівна, вчитель історії Городищенського економічного
ліцею Городищенської районної ради Черкаської області, спеціаліст вищої катего-
рії, Заслужений вчитель України, переможець Всеукраїнського конкурсу «Вчитель
року–2016» у номінації «Історія».
Ксьондзик Тетяна Миколаївна, вчитель історії ЗОШ I–III ступенів № 5
м. Житомира, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист.
Пастушенко Роман Ярославович, завідувач кабінету розвитку освіти
КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти».
Хлипавка Леся Миколаївна, вчитель історії та правознавства Черкаського
навчально-виховного об’єднання «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвіт-
ня школа І–ІІІ ступенів № 36» імені Героїв-прикордонників, спеціаліст вищої кате-
горії.
Науковий редактор:
Мудрий Мар’ян Михайлович, доцент кафедри новітньої історії України
імені Михайла Грушевського Львівського національного університету імені Івана
Франка, кандидат історичних наук, керівник авторської групи з оновлення програм
з історії для 5–9 класів.
Рецензенти:
Івануса Галина Павлівна, старший викладач кафедри суспільствознавчої
освіти КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти».
Мамай Вікторія Василівна, учитель історії ОНЗ Городищенська ЗОШ
І-ІІІ ст. №3 Городищенської районної ради Черкаської області, спеціаліст вищої
категорії, старший вчитель.
Смагіна Таїса Миколаївна, завідувач кафедри методики викладання навча-
льних предметів КЗ «Житомирський ОІППО» ЖОР, канд. пед. наук.
Бурлака О. В., Ксьондзик Т. М., Пастушенко Р. Я., Хлипавка Л. М. Вступ

до історії. Навчально-методичні матеріали до пропедевтичного курсу історії для
5 класу / Загальна редакція Р. Я. Пастушенка. – Тернопіль : Астон, 2018. – 229 с.
Для вчителів історії, які викладають курс «Вступ до історії» в загальноосвіт-

ніх навчальних закладах, методистів районних (міських) методичних кабінетів
(центрів), які здійснюють науково-методичний супровід викладання історії, інших
педагогічних працівників, батьків та учнів, які цікавляться історією та організацією
навчання цього предмета.
© Бурлака О. В., Ксьондзик Т. М.,

Пастушенко Р. Я., Хлипавка Л. М., 2018
© ТзОВ «Видавництво Астон», 2018
2
Зміст
Від авторів ....................................................................................................... 3

Методичні рекомендації щодо викладання курсу
«Вступ до історії» за новою програмою (Р. Пастушенко) .......................... 6
Матеріали до теми «Вступ. ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ»
(О. Бурлака, Р. Пастушенко) .......................................................................... 15
Матеріали до теми «ВІДЛІК ЧАСУ В ІСТОРІЇ»
(Т. Ксьондзик, Р. Пастушенко) ...................................................................... 32
Матеріали до теми «ДЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ІСТОРІЯ»
(Т. Ксьондзик, Р. Пастушенко) ..................................................................... 66
Матеріали до теми «ДЖЕРЕЛА ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ»
(О. Бурлака, Р. Пастушенко) ........................................................................104
Матеріали до теми «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ПАМ’ЯТКАХ»
(О. Бурлака) ...................................................................................................122
Матеріали до теми «ДОСЛІДНИКИ ІСТОРІЇ»
(О. Бурлака, Р. Пастушенко, Л. Хлипавка) .................................................148
Матеріали до теми «УСЕ МАЄ МИНУЛЕ»
(Р. Пастушенко).............................................................................................178
3
Від авторів
Шановні колеги! Перед вами навчально-методичні матеріали до курсу
«Вступ до історії. 5 клас», створені з метою сприяти впровадженню програми,
затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України від 07. 06. 2017 № 804.
Посібник написано з думкою про вчителя, якому нелегко навчати за новою про-
грамою, не маючи належної методичної підтримки та можливості обміркувати
досвід колег. Укладаючи матеріали, автори ставили перед собою завдання ознайо-
мити вчителів історії з власним баченням того, як допомогти учням досягнути
визначених Програмою результатів навчально-пізнавальної діяльності та осмисли-
ти зміст окреслених у ній тем. Окрім того, тут запропоновані нові тексти, запитан-
ня і завдання, корисні для досягнення очікуваних результатів.
Представлений у Програмі задум кожної теми можна реалізувати в різний
спосіб. Наведені у посібнику види навчальної діяльності для досягнення передба-
чених Програмою очікуваних результатів – лише окремі з можливих варіантів
організації навчання. Автори, які самі є педагогами, добре знають, що тільки вчи-
тель – творець уроку, і в кожного – свій стиль роботи. Неповторність пізнавального
потенціалу кожного класу, різний обсяг навчальних ресурсів та нерівні можливості
їх застосовувати теж зумовлюють необхідність учителеві обирати, чи він послідов-
но вибудовуватиме запропоновані в посібнику навчальні ситуації, чи використову-
ватиме тільки окремі матеріали, найпридатніші, на його думку, для втілення влас-
ного задуму уроку.
Концепція цього посібника ґрунтується на кількох положеннях, а саме:
1. Остаточний вибір змісту навчання, його методів і прийомів залишається
за вчителем. Для цього, зокрема, стратегія навчання виписана як перелік ключових
навчальних ситуацій, що є первинними елементами освітнього процесу. В посібни-
ку немає ні розподілу годин між темами, ні тематики уроків. Автори розраховують,
що кожний учитель – користувач цього посібника – самостійно згрупує пропоно-
вані навчальні ситуації в уроки, розподілить між цими уроками зміст теми та ви-
значить оптимальну для конкретного класу кількість годин на те, щоб її освоїли
учні.
2. Очікуваних результатів навчання учні досягають переважно на уроках.
Саме тому навчальні ситуації, що стосуються домашніх завдань, запропоновані
тільки тоді, коли учням треба доручити роботи, які неможливо виконати у школі,
наприклад, зібрати матеріал для родинної історії та підготувати відповідну презен-
тацію. Автори також рекомендують за допомогою домашніх завдань формувати
потрібні учням навички. Для цього, наприклад, після вивчення теми № 1 учні пері-
одично могли б удома розв’язувати історичні задачі на орієнтацію в часі, після
вивчення теми № 2 – позначати на контурній карті й надписувати історико-
просторові об’єкти (пам’ятки, пам’ятники), після вивчення теми № 4 – готувати
презентації тощо.
3. Навчальний поступ учнів забезпечується насамперед їх сталою активніс-
тю на уроках. Із цих міркувань автори пропонують педагогам використовувати
переважно активні та інтерактивні методи навчання, детально розписують хід
4
практичних робіт і закликають знайти спосіб постійно долучати до навчально-
пізнавальної діяльності кожного учня.
4. Навчальний поступ учня забезпечується не лише через розвиток предмет-
них умінь, а й шляхом формування ключових компетентностей Нової української
школи. Зокрема, значну частку матеріалів посібника становлять завдання та вправи
на розвиток усного і писемного мовлення учнів. Йдеться про тексти для читання
вголос, ілюстрації із запитаннями, що виходять за межі їхнього змісту, завдання
описати, пояснити, представити результати свого дослідження тощо. Особливу
увагу приділено роботі учнів з термінологічним словничком. Не менш важливими
для сучасного школяра автори посібника вважають здатності комунікувати та
співпрацювати. У зв’язку з цим багато навчальних ситуацій запропоновано форму-
вати з використанням різних методів групової роботи.
5. Для забезпечення навчального поступу учнів потрібне систематичне діаг-
ностування перебігу та результатів освітнього процесу. Тому методичні рекомен-
дації до тем акцентують на потребі систематично обмірковувати, як відбувся урок,
дбати про узагальнення та систематизацію вивченого, об’єктивно оцінювати на-
вчальні досягнення учнів.
Посібник складається зі шести розділів, у яких представлено виділені Про-
грамою теми. Кожний з розділів посібника містить:
1. Стислий виклад завдань учителя та очікуваних результатів навчання, що
розкривають задум теми.
2. Орієнтовне планування теми. План вивчення теми – це послідовність на-
вчальних ситуацій, виписаних як конкретний очікуваний результат, досяжний
завдяки застосуванню згаданого методу, прийому навчання.
3. Методичні рекомендації до теми. Автори надають учителеві окремі пора-
ди, стислі роз’яснення, виконання яких, на їхню думку, має сприяти тому, щоб учні
найефективніше засвоїли зміст теми.
4. Допоміжні навчальні матеріали: тексти для читання, ілюстрації із запитан-
нями до них, хронологічні задачі, дидактичні ігри і т. ін.
Посібник призначено насамперед для молодих учителів, а також для тих, хто,
не будучи фахівцем-істориком за освітою, викладатиме п’ятикласникам курс
«Вступ до історії». Досвідчені вчителі зможуть порівняти запропоновані тут підхо-
ди з власним задумом реалізації змісту цього курсу. Автори посібника сповнені
надії на те, що він допоможе навчати учнів ефективно та із задоволенням.
На завершення вважаємо за необхідне подякувати всім, хто долучився до
створення цього посібника: Інні Самойлюкевич, завідувачу кафедри англійської
мови з методиками викладання в дошкільній та початковій освіті, професорові
Житомирського державного університету і Галині Іванусі, старшому викладачеві
кафедри суспільствознавчої освіти ЛОІППО – за інтелектуальне натхнення та
слушні поради; нашим родинам – за терпіння й підтримку; вибачте нам за недода-
ну вам увагу. Окрема подяка науковому редакторові цього видання Мар’янові
Мудрому, доцентові кафедри новітньої історії України імені Михайла Грушевсько-
го Львівського національного університету імені Івана Франка, керівникові авто-
рської групи з оновлення програм з історії для 5–9 класів.
5
Методичні рекомендації
щодо викладання курсу «Вступ до історії»
за новою програмою
1. Розпочніть підготовку до викладання курсу з обмірковування того,
навіщо в загальноосвітніх навчальних закладах вивчають основи науки
історії. Для кращого розуміння призначення шкільної історії обміркуйте з
допомогою запитань поданих нижче визначення мети шкільної історичної
освіти, яке узяте з Пояснювальної записки до оновлених програм:
«Метою шкільної історичної освіти є: а) формування вільної особис-
тості, яка визнає загальнолюдські та національні цінності й керується мора-
льно-етичними критеріями та почуттям громадянської відповідальності у
власній поведінці; б) виховання засобами історії громадянської свідомості,
зорієнтованої на патріотичне почуття приналежності до власної країни та
до її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, а також на
демократичні пріоритети й злагоду в суспільстві; в) прищеплення толерант-
ності й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, уміння знаходити
порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільно значущих цілей.
Реалізація цієї мети здійснюється через розвиток основних скла-
дових історичної свідомості: а) накопичення знань про основні події,
явища та процеси, їх давніші та сучасні інтерпретації; б) оволодіння
способами розумових дій, необхідних для розуміння минулого, осягнення
сучасного і прогнозування майбутнього, а саме: бачення зв’язку між істо-
ричними подіями та явищами (логічне мислення); уміння оцінювати їх під
різними кутами зору (критичне мислення); знаходження нових аспектів
змісту чи нових способів розв’язання проблем (творче мислення); співпе-
реживання людям, що опинилися у вирі несприятливих історичних подій
(емпатійне мислення)».
Запитання:
1. Наскільки справедливо, що визначення мети загальної істо-
ричної освіти виходить за межі історії як науки й акцентує на необ-
хідності формування громадянської свідомості дитини?
2. Який сенс наголошувати у формулюванні мети загальної
історичної освіти на потребі орієнтуватися в загальнолюдських і
національних цінностях, прищепленні толерантності й поваги до
різних поглядів, релігій, звичаїв та культур?
3. Яка роль історичної свідомості у формуванні свідомого украї-
нця – громадянина України?
6
Корисними для пошуку відповідей на ці запитання будуть наведені
нижче судження професора Києво-Могилянської академії Наталії Яковенко:
«Після того, як Геродот виклав на письмі все, про що дізнався завдя-
ки «розпитуванням», його послідовники стали ототожнювати «розпиту-
вання» з «описуванням». Власне, з цього старту слово «історія» почало
поширювати свої повноваження: спершу до позначення всякого зафіксо-
ваного знання про минуле, байдуже, в який спосіб його отримано, ще далі
– до позначення як оповіді про минуле, так і самого минулого. <…>
Погляд на історію як на «науку про спільноти» є прапором позитиві-
стського, а пізніше й історико-соціологічного способу мислення, що його
окремо взяте людське життя не цікавило, бо сприймалося лише як піщин-
ка або на шляху залізної ходи закономірностей, або в коліщатках сконст-
руйованих соціологами колективних сутностей, де народ «прагне», клас
«бореться», селянство «стогне під гнітом» тощо. <…> Саме так тлу-
мачила історію радянська історіографія, де позитивістську парадигму,
доповнену кількома «марксистсько-ленінськими» штрихами, було закон-
сервовано як «єдино правильне вчення». <…>
На відміну від радянських істориків, західні науковці вже з першої
третини ХХ ст. ототожнювали свій фах з вивченням людини <…> «Що
ж розкриває історія? Я відповідаю: res gestae – дії людей, що відбулися в
минулому», – написав у 1920-х рр. Робін Колінґвуд, англійський дослідник
Античности й відомий теоретик історіописання. <…>
Перманентні «інтелектуальні заколоти» ХХ ст. в західній історіо-
графії призвели в підсумку до того, що історія перетворилася на дволико-
го Януса. Одне її обличчя уособлює дослідницька наука, а друге – навчальна
(дидактична) продукція <…> Призначення другої – передусім пізнавально-
виховне. В цій своїй іпостасі історія, звісно, не може уникнути простих
правд і повчальних прикладів, себто зберігає за собою давній статус «на-
ставниці життя».
(Наталія Яковенко. Вступ до історії. – Київ: Критика, 2007. – С. 17–22).
Запитання:
1. У чому, на думку авторки, спорідненість між прийнятим укра-
їнськими істориками кінця ХІХ–початку ХХ ст. позитивістським
баченням історії і «марксистсько-ленінським» її трактуванням?
2. Наскільки корисним для посилення мотивації учнів до ви-
вчення основ історичної науки є акцент на діяльності в минулому
людини?
2. Щоб зробити наступний крок у підготовці до викладання курсу

«Вступ до історії», спробуйте усвідомити призначення (сенс) історичної
пропедевтики в школі. На нашу думку, необхідність впроваджувального
7
(пропедевтичного) курсу зумовлена складністю завдань загальної історич-
ної освіти. Мета її, якщо коротко, – дати кожній людині змогу пізнати
людський досвід і навчитися здобувати уроки з минулого. Отже, розвиток
історичної свідомості дитини – це завдання на тривалу перспективу. Роз-
починати його втілення потрібно в ранньому віці, а значить, відповідно до
природи дитини та її вікових можливостей. У молодшій школі учнів мож-
на ознайомлювати з окремими історичними відомостями, що будитимуть
їхню уяву та інтерес до минулого. Натомість у 5 класі можемо вже сфор-
мувати первинне уявлення про історію як галузь людських знань і закласти
базові елементи предметних умінь (компетентностей), без котрих осмис-
лення здобутків цієї науки неможливе.
Вивчення пропедевтичного курсу історії має бути підпорядковане за-
гальним завданням шкільного навчання: створити можливості для того, щоб
діти стали успішними учнями, впевненими у собі людьми та відповідальни-
ми громадянами. Орієнтація на перше з названих завдань зумовлює необ-
хідність дбати, щоб учням подобалося вчитися, щоб вони прогресували у
навчанні й раділи досягненням. Реалізація другого завдання спонукає систе-
матично ознайомлювати учнів з досвідом облаштування людьми свого по-
всякденного життя, акцентуючи на розвитку в них здатності жити в безпеці,
підтримувати здоров’я і духовне зростання. Щоб виконати третє завдання,
потрібно створювати учням можливості практично застосовувати знання та
вміння, самостійно і з користю для інших пізнавати те, що їх цікавить, ви-
словлювати й обстоювати свою думку, дискутувати.
Першорядним завданням пропедевтики є формування в учнів стійко-
го інтересу до предмета. Багатьом здається, що цієї стійкості досягають,
якщо дитина отримує задоволення від того, що відбувається на уроках,
наприклад, від можливості виявити свою активність, погратись. Інші вва-
жають, що інтерес до історії для людини природний, його не треба спеціа-
льно підтримувати та розвивати у зв’язку з наявністю так званої історичної
пам’яті нації. Не заперечуючи ролі названих чинників, наголосимо, що
нерозуміння того, як знання минулого може прислужитися вдосконаленню
сучасного та поліпшити майбутнє, – основна причина втрати з боку стар-
шокласників інтересу до історії як предмета.
Ефективність вступного курсу історії безпосередньо залежить від то-
го, чи учні усвідомлять, що історія – наука про людину та чи матимуть
вони змогу пізнавати себе й інших через осмислення людських помислів та
дій, пошук мотивації, виявлення залежностей між подіями. Важливо також
враховувати, що шкільна історія має сприяти соціальній ідентифікації
дитини. Щоб кожен учень/учениця усвідомлювали себе українцями, тобто
громадянами України та місцевої територіальної громади, членами конк-
ретної родини, проукраїнське бачення історії вони мають сприймати не
8
просто як відомості-знання, а як спадщину від предків, котра має безумов-
ну цінність.
Розробляючи посібник, його автори намагалися враховувати всі названі
міркування. Подані в кожній темі тексти для читання розкривають перед шко-
лярами призначення та можливості історії як науки. Запропоновані навчальні
прийоми і методи, зокрема дидактичні ігри, передбачають пізнавальну актив-
ність учнів, дають їм змогу виявити ініціативу і дослідити, поміркувати (в
гурті й самостійно) над розв’язками проблеми, проаналізувати навчання і
побачити свій поступ. Документи, ілюстрації, інші навчальні матеріали озна-
йомлюють як з пам’ятними для громадян України подіями, цінними свідчен-
нями минулого, так і з досвідом повсякденного життя, якого набули українці.
3. Третім кроком до вдалого планування та ефективного викладання

курсу «Вступ до історії» є розуміння задуму кожної окресленої в Програмі
теми. Задум теми визначають очікувані результати навчально-пізнавальної
діяльності учнів. Для вчителя вони є цілями, на які має бути спрямоване її
вивчення. Саме очікувані результати (цілі) навчання визначають зміст
теми. Останній, отже, слугує інструментом для їх досягнення. Цілі (очіку-
вані результати) навчання підібрані з урахуванням потреби формувати
ключові та предметні учнівські компетентності й викладені через знання,
розуміння й уміння, які відповідають їх (компетентностей) знаннєвому,
смисловому й діяльнісному компонентам. Ціннісний компонент компетен-
тностей (зважаючи на особливості історичного матеріалу) окремо в темах
не описаний, позаяк його треба актуалізувати через знання, розуміння й
уміння наскрізно в межах усіх тем курсу. Кількість та якість цілей (очіку-
ваних результатів) зумовлені також завданнями пропедевтичного курсу та
обраною для пізнавальної діяльності темою.
У Програмі немає розподілу виділених на курс навчальних годин
(уроків) за темами. Зміст тем теж не розподілений на окремі заняття, що
дає змогу самостійно визначати обсяг часу на вивчення кожної теми, оби-
рати назви та зміст уроків, способи оцінювання навчальних досягнень
учнів. Щоб розподілити навчальний час і спланувати окремі заняття, оріє-
нтуйтеся на цілі (очікувані результати) навчання учнів, врахуйте їхні пі-
знавальні можливості та власне розуміння змісту теми. У посібнику задум
кожної теми відображено в завданнях для вчителя, обов’язкових, на думку
авторів, результатах учіння та через орієнтовне планування, де передбаче-
ні Програмою результати опрацювання теми подані в послідовності, що
відображає наступність їх досягнення.
4. Добре спланувати викладання курсу неможливо без знання й ураху-

вання вікових психологічних особливостей учнів п’ятого класу.
П’ятикласники – це діти молодшого підліткового віку (10–13 років). Підліт-
9
ковий вік – перехідний від дитинства до дорослості, коли особливо активно
відбуваються процеси соціалізації дитини й, водночас, її індивідуалізації,
становлення власного, неповторного «Я». Мислення молодшого підлітка ще
значною мірою зберігає конкретно-образний характер. Це означає, що уч-
нівське обмірковування історичної інформації буде ефективнішим, якщо
використовувати наочність: тексти для читання вголос, малюнки, схеми
тощо. Разом з тим підліток більше здатний мислити логічно, системно, може
самостійно аналізувати, порівнювати, добирати аргументацію. Щоб така
мислительна діяльність дитини тривала успішно, необхідні чітко та зрозумі-
ло (доступно) сформульовані для школяра завдання (запитання, задачі).
Ще одна обов’язкова умова – організація уваги учня: у нього не має
бути ні часу, ні бажання, ні можливості відволікатися. Врахуйте, що увага
підлітка стає дедалі довільнішою (цілеспрямованою, ґрунтованою на во-
льовому зусиллі), але він ще не може довго виконувати одноманітну робо-
ту. Йому буває важко зосередитися, бо світ вражень і переживань підлітка
значно ширший, аніж у молодшого школяра. Іншою причиною неуважнос-
ті підлітка є підвищена емоційна збудливість, його імпульсивність, швидкі
зміни настрою, схильність до афектів – різкого й бурхливого вираження
пережитих почуттів. Через емоційну нестабільність молодші підлітки мо-
жуть боляче сприймати недостатню (на їхню думку) увагу до себе. Зневага
до потреб та інтересів підлітка зачіпає його гідність. Йому приємно, коли
до нього ставляться як до дорослого, і неприємно, коли вбачають у ньому
безпорадну дитину.
Варто мати на увазі, що діти молодшого підліткового віку вже не
схильні вважати нормою жорсткий контроль їхньої поведінки, очікують
від дорослих визнання свого права на самостійність, висловлюють власні
пропозиції щодо способів вирішення проблемних питань. Водночас, вони
все ще потребують підтримки від учителя, заохочення за старанність, ра-
діють заслужено отриманим високим оцінкам.
5. Не забуваймо також, що п’ятикласники вже мають фрагментарні

знання з історії, які вони здобули в молодшій школі та з ініціативи батьків.
Актуалізація таких знань важлива для ефективного навчання, оскільки дає
змогу збільшити обсяги часу на самостійну мислительну діяльність учнів.
Щоби спланувати відповідні навчальні ситуації, опрацюйте Державний
стандарт і навчальні програми молодшої школи. Наш досвід свідчить, що
більшість п’ятикласників знає зміст державних атрибутів (прапора й герба),
легенду про заснування Києва, фрагменти історії козацтва (Запорозька Січ
та побут січовиків, морські походи, спосіб будівництва козацьких «чайок»
тощо), окремі події Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького,
визвольних змагань середини ХХ ст. Ці та інші знання, історичні образи чи
враження від оглянутих спільно з батьками пам’яток історії та культури,
10
музейних експонатів найкраще використати, практикуючи запропоновані в
посібнику активні й інтерактивні методи або прийоми навчання: роботу
(спілкування) в гурті, евристичну бесіду, навчальну дискусію та інші.
6. Укладаючи календарно-тематичний план або робочу програму,

врахуйте, що учні молодшого підліткового віку потребують частої зміни
видів навчально-пізнавальної діяльності. На урок у 5 класі навчальних
ситуацій не може бути менше чотирьох-п’яти. Причому, в більшості з них
діти повинні мати змогу працювати у власному темпі, щоби здобути по-
трібні знання. Постійно дбайте, аби навчальні ситуації, що ви розробили,
давали підліткові змогу діяти спільно з іншими, передбачали право на
помилку, на власну думку, на вибір, ініціативу і творчість. У зв’язку з цим
потрібно систематично використовувати інтерактивні методи навчання, а
також завдання, що передбачають самостійну дослідницьку діяльність.
Плануючи пошуково-дослідницьку роботу та оцінюючи результати учнів-
ських досліджень, пам’ятайте: для п’ятикласника довершеність дослі-
дження важлива не настільки, як його задум і реалізація. Найважливіше –
виявити, якою мірою учень зумів осмислити дослідницьку проблему, зі-
брати та опрацювати необхідний для її розв’язання джерельний матеріал,
застосувати потрібні дослідникові вміння. Найкраще для цього застосову-
вати портфолійне оцінювання, коли завдяки систематичному збиранню
напрацювань учнів можна задокументувати і побачити прогрес у навчанні
кожного з них.
Плануючи викладання курсу, важливо пам’ятати ще одне: урок – не
єдина форма організації навчального процесу. Пропонуємо широко засто-
совувати такі форми організації навчання, як екскурсії, дидактичні чи ро-
льові ігри, дискусії, практичні роботи. Лише за всіх названих умов наполе-
гливе навчання для підлітка зберігатиме сенс.
7. Врахуйте також, що в умовах української школи 5 клас певною мі-

рою перехідний. Тому, плануючи навчання, треба передбачити адаптацій-
ний період, не розраховувати на домашні завдання, темп навчання підви-
щувати поступово, з урахуванням рівня підготовки учнів. Не всі учні, які
завершили початкову школу, добре володіють технікою читання або/і
грамотно пишуть, у деяких не розвинена здатність розв’язувати проблемні
завдання. Для таких дітей доведеться підбирати інші, посильні для них
задачі, виробити індивідуальний навчальний план, проводити консульта-
ції. Бажано разом з іншими педагогами, які працюють з цими школярами,
скласти для кожного такого учня/учениці індивідуальну програму його/її
навчального поступу.
11
8. Орієнтуйтеся насамперед на розвиток в учнів історичного мислен-
ня. Для цього найкраще спрямувати навчання в практичне русло. У Пояс-
нювальній записці до оновлених програм з історії для 5–9 класів наголо-
шено, що практичні роботи є обов’язковою складовою кожного розділу
(теми) програми. Учителеві надано право самостійно визначати форму,
зміст і тривалість практичних робіт, орієнтуючись на вказані в темі ре-
зультати навчально-пізнавальної діяльності учнів та на подані до неї
орієнтовні завдання.
Як у сучасній дидактиці розуміють поняття «практична робота»? Під
час практичної роботи з історії, яка може займати й увесь урок (практичне
заняття) учні, як правило, опрацьовують різні джерела, виконуючи певні
завдання (відповідаючи на запитання). Тож орієнтовні завдання для прак-
тичних і творчих робіт (а саме таке формулювання вжито в оновлених
програмах) – не що інше, як пропозиція щодо цілей та обсягів роботи, яку
учні повинні виконати для формування конкретного уміння/навички або
для застосування певних знань (наприклад, про історичний час/простір) на
практиці. Такі роботи можна планувати як окремі вправи, що займають
тільки частину уроку, і як спеціальні лабораторно-практичні заняття. У
п’ятому класі проводити 45-хвилинні практичні заняття, на нашу думку,
недоцільно. Для формування умінь учнів достатньо пропонувати їм нетри-
валі практичні роботи, а для їхнього розвитку – творчі завдання. Запропо-
новані в орієнтовному плануванні тем види навчальної діяльності зорієн-
товані переважно на практичне застосування отриманих знань і самостійну
дослідницько-пошукову діяльність.
У темі 1 практичну спрямованість мають завдання на орієнтацію в
часі, а саме на формування умінь співвіднести рік–століття–тисячоліття;
встановити тривалість історичної події; розмістити події на шкалі часу, в
хронологічній таблиці; встановити хронологічну послідовність подій (за
допомогою шкали часу, хронологічної таблиці); розв’язати історичну за-
дачу на обчислення часу. Рекомендуємо час від часу пропонувати подібні
завдання при вивченні всіх наступних тем. Для цього в класі доцільно
мати (виготовити) як наочність шкалу історичного часу та позначати на
ній усі дати, що траплятимуться учням при вивченні кожної теми (у навча-
льних текстах, поясненнях учителя тощо). Натомість у хронологічну таб-
лицю, для якої потрібний окремий зошит1, доцільно вносити тільки ті по-
дії, котрі передбачені у програмі курсу як обов’язкові для учнів знання.
У темі 2 з допомогою практичних робіт формуємо уміння орієнтува-
тися в історичному просторі, зокрема, визначати територіальне розташу-
1
У такому зошиті можна розмістити не тільки хронологічну таблицю, а й тер-
мінологічний словник та іменний довідник, календар пам’ятних подій, список
пам’яток історії та культури України.
12
вання історико-просторового об’єкта; характеризувати (за картою) приро-
дні умови, в яких тривала людська діяльність; позначати на контурній
карті окремі історико-просторові об’єкти (держави, історико-географічні
регіони тощо). Подібні завдання доцільно пропонувати учням під час ви-
вчення наступних тем курсу. Для цього в класі мають бути фізична, полі-
тична та історична карти України, а в учнів – контурні карти для 5 класу.
Тема 3 передбачає формування вмінь опрацьовувати адаптовані
письмові та окремі речові історичні джерела. Учні вчаться групувати дже-
рела, що пропонує вчителель за різновидами, часом і територією створен-
ня; добирати з них інформацію про минуле, ставлячи відповідні запитання;
розпізнавати в джерелах відомості про осіб і події та судження про них.
Вивчаючи теми 4–6, доцільно продовжувати практику, щоб учні викону-
вали подібні завдання на іншому інформаційному матеріалі.
Вивчаючи тему 4, учні мають змогу набути умінь читати символіку
пам’ятників історичним подіям і особам, описувати пам’ятки культури й
укладати розповідь про історичні події, з якими пов’язані конкретний
пам’ятник чи пам’ятка. Розвивати ці вміння потрібно й на матеріалі п’ятої
та шостої тем. Вивчаючи кожен такий пам’ятник чи пам’ятку, учні можуть
групувати їх за періодами й історико-географічними регіонами. Це забез-
печить кращу орієнтацію в історичному часі/просторі.
Згідно із задумом теми 5, учні мають навчитися підготувати та прове-
сти міні-дослідження з історії своєї родини, використовуючи відомості з
різних доступних джерел, а також подати звіт про нього у формі учнівсь-
кого повідомлення. Практичні роботи до теми 6 теж передбачають збиран-
ня потрібної інформації (насамперед, з усних джерел) та підготовку на
їхній основі міні-повідомлень. Вивчаючи ці дві теми, доцільно навчити
учнів укладати іменний довідник.
Запропоновані в програмі курсу «Вступ до історії» завдання для
практичних і творчих робіт (а в деяких темах – ще й рекомендований пе-
релік історичних подій, об’єктів та джерел для організації навчальної ро-
боти) не обмежують право вчителя на вибір чи залучення інших джерел і
пізнавальних завдань, диференціацію завдань за рівнем складності, вико-
нання учнями практичних робіт не лише в класі, а й удома (з презентацією
результатів на занятті).
9. Організовуючи пізнавальну діяльність дітей, подбайте насамперед

про навчальний поступ кожного учня/учениці. У новій програмі вимоги
щодо знання фактологічного матеріалу (дат, імен, подій, термінів) підпо-
рядковано формуванню ключових, надпредметних, міжпредметних і пред-
метних компетентностей. Цій меті служать також додані до кожної теми
вказівки про можливі міжпредметні зв’язки.
13
Водночас пропедевтичний характер курсу й вікові особливості
п’ятикласників – це підстави для того, щоб не ставити до учнів надто ви-
соких вимог. Нові наукові поняття і нові форми навчальної діяльності
необхідно вводити поступово. Напочатку вони мають відповідати засобам
навчання останнього року перебування дітей у початковій школі. Навчайте
дітей виокремлювати поняття, розкривати їхній зміст (характеризувати
явища, процеси, що вони відображають), використовувати відповідні тер-
міни в різних ситуаціях.
Намагайтеся налагодити емоційний контакт з класом. Недопустимо
також карати п’ятикласників за нестриманість, надмірну емоційність, ка-
тегоричні чи однобокі судження, упереджені ставлення. Здатність розумі-
ти інших людей, комунікувати з ними як із рівними, толерантність до ін-
шості в цьому віці тільки починають формуватися. Розвиток цих здатнос-
тей потребує поступовості, діалогового навчання, створення ситуацій, в
яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору.
Орієнтуючись на загальні й предметні критерії оцінювання навчаль-
них досягнень учнів, випрацюйте (спільно з п’ятикласниками, їхніми бать-
ками, а за потреби – з класним керівником та іншими учителями-
предметниками) правила роботи на уроці й оцінювання навченості учнів,
при виставленні оцінок дотримуйтеся тих самих критеріїв. Виставляйте
оцінки не формально, а з урахуванням особистісних досягнень кожного
учня. Оцінка має орієнтувати на успіх, мотивувати продовжувати навчан-
ня, а не байдужіти до нього. Тож знайдіть спосіб фіксувати динаміку роз-
витку кожного учня (наприклад, портфоліо). Виставляючи оцінки за прак-
тичні, тематичні, семестрові роботи, не допускайте психотравмувальних
ситуацій. Ніколи не використовуйте оцінку як засіб покарання. Якщо при
оцінюванні досягнень учня чи його поведінки трапилася помилка, не бій-
теся публічно її визнати. Лише відстежуючи свої помилки, аналізуючи
здобутки й вади своєї роботи, ви будете вдосконалювати методику на-
вчання і зростатимете як професіонал. Так само розвивайте у дітей навич-
ки самоконтролю, вміння оцінювати свою роботу й роботу групи. Практи-
куйте рефлексію як завершальну навчальну ситуацію уроку.
Успіхів вам, колеги, у викладанні пропедевтики історії за новою про-

грамою!
14
Матеріали до теми «Вступ. ЩО ТАКЕ ІСТОРІЯ»
Завдання вчителя:
– cприяти усвідомленню того, що кожна людина часто подумки пове-
ртається у своє минуле, намагаючись у сьогоденні використати здо-
бутий досвід та передбачити результати рішень, які хоче прийняти;
– на прикладах продемонструвати взаємопов’язаність минулого,
сьогодення і майбутнього;
– ознайомити учнів з об’єктом і предметом історії як науки, її при-
значенням як шкільної дисципліни;
– формувати вміння використовувати підручник з історії для учіння.
Результати учіння теми

Завершивши вивчення теми, учні розумітимуть:
– історія – це наука про Людину в її рішеннях та діяннях;
– мотиви інтересу (звернення) людини до минулого;
– взаємопов’язаність минулого, теперішнього і майбутнього;
– завдання історії як шкільного предмета;
та умітимуть:
– використовувати термін «історія» в різних значеннях (як оповідь, як
досвід, як живу пам’ять про життя людей у минулому, як науку);
– формувати й укладати історичний словник;
– застосувати алгоритм користування підручником.
Орієнтовне планування теми:
Навча- Рекомендовані
Очікувані Навчальні
льна види навчальної
результати учіння матеріали
ситуація діяльності
1 2 3 4
1 Встановити, чому люди Дидактична гра Власов В., с. 11;
пам’ятають події, та з «Історія у хмар- Пометун О.,
яких мотивів цікавлять- ках слів». Костюк І.,
ся минулим. Спілкування Малієнко Ю., с. 6–7;
Розрізнити минуле, в гурті (обмін Рис. 1, 2, 3, 4.
сучасне і майбутнє. думками). (https://wordart.com )
«Мозковий
штурм».
2 Пояснити значення Робота з тлумач- Власов В., с. 11;
слова «історія». ним словником; Пометун О.,
Фронтальна бесі- Костюк І.,
да. Малієнко Ю., с. 7.
15
1 2 3 4
3 Обґрунтувати судження Читання вголос. Текст «Історія –
про взаємопов’язаність Виконання наука про Людину».
минулого, сьогодення завдань і відповіді
і майбутнього. на запитання
Встановити сутність (під час читання).
історичних знань
(відомості про історичні
явища і загальне бачен-
ня минулого) та їх
корисність (життєвий
досвід).
4 Сформувати історичний Робота з історич- Власов В., с. 11–12;
словничок. ним термінологі- Пометун О.,
Дати визначення понять чним словничком. Костюк І.,
«історія», «історик» Малієнко Ю.,
і внести їх у словничок. § 1, п. 1.2–1.3.
5 Пояснити, як користу- Ознайомлення Власов В., с. 3–5;
ватися підручником. з підручником. Пометун О.,
Костюк І.,
Малієнко Ю., с. 4.
6 Навести приклади Фронтальна бесі- Запитання для бесіди
(з життя, літератури) да. укладає учитель.
користі від обдумуван-
ня минулого.
7 Підібрати свідчення Робота з ілюстра- Використовують
того, що українці ціну- ціями (відповіді наявний у вчителя
ють свою історію на запитання). краєзнавчий матеріал.
(пам’ятки, музеї, архіви).
8 Встановити, якими Читання вголос. Текст «Дослідження
уміннями володіють Виконання за- історії України».
вчені-історики. вдань і відповіді
Визначити предмет на запитання
досліджень (коло пи- (під час читання).
тань) історії України.
9 Дати визначення понять Робота з історич-
Перелік термінів для
«історична подія», ним словничком.історичного словнич-
«історичне явище», Дидактична гра-ка та їхніх визначень.
«історичний процес», кросворд «Істо-Гра-кросворд «Істо-
«історичний факт» та ричний словни- ричний словничок».
внести їх у терміно- чок». (Ел. ресурс. Режим
логічний словничок. доступу:
https://goo.gl/ENQjPD)
10 Назвати завдання історії Робота в групах Вправи «Обміркуймо
як шкільного предмета. (прийом «Два–чоти- вислови» та «Поду-
ри – всі разом»). маймо над вивченим».
16
Методичні рекомендації до теми:
Тема закладає основи для формування в учнів розуміння об’єкта і

предмета історії, її завдань як шкільного предмета. Увагу варто зосередити
на формуванні в учнів уміння розрізняти значення слова «історія» залежно
від його контексту, розумінні призначення історії як шкільного предмета й
на набутті початкового досвіду користування підручником з історії. Цього
можна досягнути завдяки залученню п’ятикласників до роботи з текстом
та ілюстраціями підручника, до читання учнями вголос поданих у цих
матеріалах текстів (частинами) та пошуку відповідей на запитання до них
(у процесі читання), до обмірковування алгоритму виконання домашнього
завдання тощо.
Для опрацювання цієї теми за новою програмою можна використати
матеріал таких підручників:
1. Власов В. С. Історія України (Вступ до історії): підручник для 5-го
кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2013 (Вирушаючи в подорож у
минуле. Як працювати з підручником: с. 3–5 і § 1. Подорож починається,
або Історія як наука: c. 9–14).
2. Пометун О. І., Костюк I. А., Малієнко Ю. Б. Історія України
(Вступ до історії): підручник для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.:
Видавн. дім «Освіта», 2013 (Шановні п’ятикласники!: с. 4 і § 1. Що таке
історія: c. 6–11).
3. Мисан В. О. Вступ до історії України: підруч. для 5 кл. загальноос-
віт. навч. закл. Вид. 2-ге, перероб. та допов. – К.: Генеза, 2010 (Юні друзі!:
с. 7 і § 1. Загадкова історія: с. 11–13).
Допоміжні навчальні матеріали
І. Тексти для опрацювання з учнями

Текст 1
Історія – наука про Людину
Текст для читання вголос Запитання і завдання
до тексту
Ми часто пригадуємо собі минулі при- Поміркуйте, яка ко-
годи, думаємо про людей, з якими спілкува- ристь людям від по-
лися, відтворюємо думки, що вони висловлю- вторного переживання
вали. Ми також розповідаємо іншим про те, того, що відбулося?
що побачили, почули, пережили, уважно ви-
слуховуємо подібні розповіді, обговорюємо
17
їх. Навіщо ми це робимо? Не лише тому, що
приємно ще раз пережити тодішні враження
або похвалитися своїми успіхами. Нам хо-
четься обміркувати те, що трапилося, поради-
тися. Ми прагнемо зробити правильні висно-
вки з минулого.
Є різні науки, які пропонують важливі Які завдання природ-

для кожного з нас висновки з того, що відбу- ничих наук?
вається з нами і навколо нас, у світі природи
та в суспільстві – світі людей. Люди послуго-
вуються висновками вчених, виробляючи
різні речі, керуючи державою, борючись із
хворобами, плануючи власне життя. Вам,
можливо, відомі назви наук, що займаються
вивченням і поясненням Природи: фізика,
хімія, біологія. Є також науки, що досліджу-
ють Людину та світ, який створили люди.
Одна з таких наук – історія.
Історія – це наука про Людину, її ми-

нуле: про дії та прийняті нею рішення.
Історики дізнаються про минуле людей, зби- Як називають учених,
раючи та опрацьовуючи письмові й усні свід- котрі досліджують
чення (спогади, розповіді, документи і т. д.), минулі діяння люди-
шукаючи і досліджуючи матеріальні пам’ятки ни?
(житла, знаряддя праці, малюнки та інші вит-
вори мистецтва). Історики вивчають не лише
життя видатних людей. Їх цікавить усе, що Навіщо вчені дослі-
створили люди. Досліджують, наприклад, джують минуле усьо-
історію іграшок, одягу, меблів, житла, меди- го, що створили люди?
цини, письма, грошей, гербів, родин. Уклада-
ють навіть історію історичної науки – історіо-
графію. Вони роблять це для того, щоб вияви-
ти, яким смислом люди наділяли свої вчинки
та висловлювання.
Те, що трапилося, більше не повторить- Навіщо (з яких моти-

ся. Навіщо ж досліджувати минуле? Найчас- вів) люди раз по раз
тіше люди повертаються думкою у минуле, обдумують прожите?
якщо потребують знати себе, свої звички,
18
чесноти і вади. Вони хочуть зрозуміти, як
досягнути успіху в подібних до тих, що ста- Поясніть на прикладах,
лися, життєвих ситуаціях, впевнитися, що що таке «життєвий
вчинили правильно, знайти зроблені помилки. досвід».
Люди обдумують минуле, щоби зрозуміти
сьогодення і знати, як діяти в майбутньому.
Таке знання себе і життя, базоване на пережи-
тому, випробуваному, називається досвідом.
Звичайно, не всі вважають знання мину- Які риси характерні

лого цінним для себе. Ви зустрінете чимало для теперішнього (сьо-
людей, які думають тільки про те, що відбу- годення)?
вається з ними і навколо них сьогодні, цієї
хвилини. Вони, звичайно, пам’ятають про те,
що відбувалося колись, але не обдумують
цього.
Є люди, які живуть тільки мріями. Все, Які риси майбутнього?
що відбувається, їм нецікаве і неважливе. Бо Чи можна жити тільки
воно буденне. А на майбутнє, через те, що мріями?
воно не визначене, можна планувати будь-що.
Таким людям здається, що все якось змінить-
ся само собою і з користю для них. На жаль,
так не буває.
Дослідження минулого для застосування Доберіть інші прикла-

набутого досвіду вказує на цілісність, непере- ди взаємопов’язаності
рвність життя. Люди давно зауважили, що минулого, теперішньо-
нічого не трапляється без причини. Якщо го і майбутнього.
хтось із вас проживав би в іншому місті чи
селі, ви навчалися б в іншій школі. Якщо
підготуєтеся до уроків, матимете хороші оці-
нки і т. д. Отже, наші минулі дії визначають
теперішній стан, ситуації, почуття. А те, що
вчинили, створили, дослідили люди, матиме
наслідки у майбутньому. Для прикладу: хто
добре вчився, має більше шансів знайти при-
буткову роботу, знання англійської дає змогу
порозумітися з іноземцями, читати англомов-
ні книги та переглядати фільми. І навпаки,
невдачі у школі стануть на перешкоді отри-
манню вищої освіти, обмежать можливості
19
подорожувати за межами Батьківщини. Тож
минуле пов’язане не тільки зі сьогоденням,
воно впливає на майбутнє, певною мірою
зумовлюючи його.
Люди завжди прагнули дізнатися про те, У чому різниця між

що буде, тому зверталися до ворожок та ві- віщуванням та перед-
щунів. Але правдиве уявлення про майбутнє баченням (прогнозом)
здобувається тільки через обдумування того, майбутнього?
що вже відбулося. У царині мистецтва перед-
бачення майбутнього пропонують нам пись-
менники-фантасти, а в царині науки – футу-
рологи. Можливо, ви читали твори французь-
кого письменника Жуля Верна, написані по-
над сто років тому. Те, над чим до нього і в
його часи вчені тільки думали, сьогодні стало
реальністю. Так, наприклад, підводний човен
або подорож на Місяць колись сприймали як
фантастику.
До минулого звертаються не тільки істо- Знайдіть (у тлумачно-

рики, письменники та прогнозисти- му словнику, за допо-
футурологи. Воно відображено у легендах, могою Інтернету) по-
спогадах очевидців, оповідях про пригоди. яснення слова «істо-
Розказуючи про події, часто кажуть: «я роз- рія».
повім тобі історію». Історією називають не
лише науку, а й саме минуле. Це слово потра-
пило у нашу мову з грецької, де означало Чому корисно вивчати
«розповідь», «переказ відомого», «розпиту- історію?
вання про минуле». В українській мові воно
має декілька значень. Однак ми користувати-
мемося терміном «історія», розуміючи, що це
одна з наук, історична наука. Її завдання –
дослідити різні свідчення про те, що діялося
колись, та пояснити минуле. Історики пра-
цюють на те, щоб допомогти нам здобути
досвід, обрати життєву позицію, спланувати
своє життя, більш-менш достовірно уявляючи
майбутнє.
20
Текст 2
Дослідження історії України
до тексту
Чимало людей думають, що досліджува-
ти минуле нескладно. Достатньо зібрати ві-
домості про те, що відбулося колись, та ціка-
во це переповісти. Можливо, ви також думає-
те, що історією може займатися кожний, до-
сить тільки забажати. Інша річ – природничі
науки. Фізикові чи хімікові треба вміти екс-
периментувати, мати для цього дорогі прила-
ди і знати сотні різних незрозумілих пересіч-
ній людині формул.
Але чи так уже легко, як ми часто дума- З які труднощі натра-

ємо, історикам пізнавати, наприклад, минуле пляють історики, до-
нашого народу? Поміркуймо разом. Минуле – сліджуючи минуле?
це низка подій, що трапились у різних місцях,
кожна свого часу. Учасниками цих подій
були різні люди. Багато з цих подій трапилися
не з нами, у часі, коли ми ще не жили, та у
місцевості, яку ніколи не відвідували. Біль-
шість очевидців минулих подій не залишили
нам жодних свідчень. Вони навіть не намага-
лися запам’ятати у деталях, як усе було. Як
дізнатися про ці події?
А головне, про які події слід дізнава-
тись? Адже навіть за одного людського життя
їх відбувається безліч. Тож кожний, хто ви-
вчає минуле, має дізнатися про події, завдяки Яка мета історичних
яким можна зрозуміти теперішнє та спрогно- досліджень?
зувати майбутнє.
Завдання істориків – допомогти нам
«поживитися» життєвим досвідом наших
предків.
Отже, перше, що має уміти дослідник Про що насамперед

історії України, – це здобути свідчення про має подбати дослід-
події. Для цього доведеться відшукати якомо- ник?
га більше джерел інформації. На основі знай-
21
дених відомостей треба відновити в думці те,
що колись було дійсністю, створити образ
минулого. Інформацію з різних джерел дове-
деться пов’язати з якимось часом та місцевіс-
тю, згрупувати та зіставити. Це допоможе
відкинути неправдиві свідчення й упереджені
думки.
Наступний важливий крок – відібрати Як створюють пояс-

серед різнорідної інформації важливі для нення минулого?
розуміння теперішнього і прогнозування
майбутнього події, явища, процеси. Відібране
необхідно розтлумачити, тобто пояснити, які
зв’язки поєднують різні події, з чого усе по-
чалося, до чого йшло і чим завершилося. Це –
третій крок історичного дослідження.
Далі дослідник має зробити висновок За якими критеріями

про правдивість образу (пояснення) минулих необхідно оцінити
подій, що він створив. Тільки за умови, що своє пояснення мину-
його бачення історії правдиве і що воно пояс- лого?
нює дещо у сьогоденні та допомагає спрогно-
зувати майбутнє, історик має право публіку-
вати своє дослідження.
Учений також має подбати про грамот- Якими уміннями во-

ність викладу своїх міркувань. Історія – опи- лодіють учені-
сова наука, яка послуговується не спеціаль- історики?
ною (як математика), а живою повсякденною
мовою. Більшість термінів, що використову-
ють історики, знайомі багатьом людям (дер-
жава, влада, лицар і т. д.). Для вченого-
історика уміти грамотно висловлювати думки
та зацікавити ними слухача або читача не
менш важливо, ніж зібрати різнорідні відомо-
сті про минуле.
– Яка мені користь від знання того, що Навіщо вміння істори-

мають уміти вчені-історики, – запитає хтось ка кожному з нас?
із вас. – Я не мрію бути істориком. Ба, навіть
знаю, ким буду. Може, мені достатньо уміти
22
та любити читати? Нехай минуле досліджу-
ють для мене інші.
Кожна людина має право і може так ду-
мати. Але так само кожний рано чи пізно сам
собі задає запитання: хто я є? Чому моє життя
складається саме так? Який його сенс? Проте,
ніхто не зможе замість вас відповісти на ці
запитання. Ви самі змушені писати свою іс-
торію, щоби зрозуміти себе як Людину.
При цьому слід врахувати, що кожний із Що вивчає історія

нас не сам у цьому світі. У нас є родина, то- України?
вариші, односельці, ми – громадяни України.
Належачи до цих спільнот, впливаємо на
життя у кожній з них. Причому, життя згада-
них спільнот, а значить і наше життя, суттєво Використовуючи події
залежить навіть від тих, хто жив до нас. За- з життя і/або літерату-
лежить настільки, що впливає на долю усіх, ри, обґрунтуйте думку
хто житиме на наших теренах після нас. То- що знання про минуле
му, щоб пізнати, хто я є, чим живу, треба є частиною уявлень
зрозуміти, що пов’язує мене зі живими та людини про себе та
померлими земляками, з усіма, хто жив на світ.
українській землі. Відповідні пояснення про-
понує історія України. Ця галузь науки дослі-
джує, за яких обставин і коли на теренах су-
часної Української держави поселилися лю-
ди, який спосіб життя вони вели. Вона розпо-
відає про формування українського народу,
його розвиток та відносини з іншими народа-
ми, впливи близьких і далеких сусідів, про
боротьбу українців за свою незалежність і
державність, про геніальні прозріння та по-
милки наших провідників. Отже, історія
України – це наука про історичну долю
народу, до якого ми належимо. А знання
історії України – це частина вашого світогля-
ду, тобто поглядів на життя, природу і суспі-
льство.
23
Рекомендації для вчителя:
Запропоновані тексти призначені для читання учнями вголос та обмі-
рковування їхньої проблематики за допомогою розміщених справа запи-
тань і завдань. На думку авторів, опрацювання цих текстів дасть змогу з
високою ефективністю досягнути очікуваних результатів, вказаних у на-
вчальних ситуаціях 1–3 (Текст 1) та 8–9 (Текст 2). Опрацьовувати ці текс-
ти учитель може поруч з текстами підручника, яким користуються діти,
або замість них.
Алгоритм роботи з текстом для читання вголос:

– вступне слово вчителя. Необхідно стисло пояснити важливість об-
думування проблематики тексту і правила роботи;
– учень виразно читає частину тексту, що буде основою для відповіді
на розміщене справа від неї запитання. Учитель, який попередньо
подумки уже розбив текст на частини, має вказати учневі кількість
абзаців, що той повинен прочитати, або зупинити його, коли це по-
трібно;
– забезпечення зрозумілості прочитаного. Учитель запитує учнів, чи
вони розуміють усі слова у цьому тексті та, при потребі, пояснює
незрозумілі /просить когось із учнів пояснити незрозуміле іншим
слово;
– учень виразно читає запитання/завдання до щойно прочитаної час-
тини тексту. Учитель, знову ж таки, має подбати, щоб учні розуміли
прочитане запитання/ завдання;
– відповіді учнів на почуте запитання (завдання). Завдання вчителя
– створити умови для того, щоб учні могли вільно висловити мір-
кування на тему запитання / завдання та спільно знайти правильне
(і) судження;
– читання та обговорення наступних частин тексту за вказаним ви-
ще алгоритмом. Доцільно залучати до читання та пошуку відпові-
дей багатьох учнів, а не тільки охочих читати або відповідати;
– узагальнення прочитаного та обдуманого тексту. Запитання для
узагальнення учитель визначає, базуючись на темі тексту.
24
ІІ. Візуальні матеріали для опрацювання з учнями
Дидактична гра «Історія у хмарках слів»
Рис. 1. Хмарка слів до виразу «Історія – свідок минулого, світло істини,

жива пам’ять»
Рис. 2. Хмарка слів до виразу «Історія – це вчителька життя»
25
Рис. 3. Хмарка слів до виразу «Історія – приклад і повчання
для майбутнього»
Рис. 4. Хмарка слів до виразу «Історія – наші корені, без них неможливе
життя сьогодні та в майбутньому»

Гру проводять з метою активізації пізнавальної активності учнів.
Щоб перейти до спілкування в гурті над питанням: чому люди пам’ята-
ють події та з яких мотивів цікавляться минулим?, варто запропонува-
ти учням скласти з хмарок слів крилаті вирази про історію. Для роботи
пропонуємо такі висловлювання:
– Історія – свідок минулого, світло істини, жива пам’ять;
– Історія – це вчителька життя;
26
– Історія – приклад і повчання для майбутнього;
– Історія – наші корені, без них неможливе життя сьогодні та в май-
бутньому.
Зміст запропонованих крилатих виразів покликаний допомогти вчи-
телеві спрямувати спілкування з учнями в потрібному напрямку. Для під-
готовки хмарок слів можна скористатися сервісом Tagul
(https://wordart.com).
Алгоритм проведення гри:
– організація розгадування хмарок слів учнями в групах або фронта-
льно;
– презентація висловів, що склали учні;
– організація спілкування щодо змісту висловів за питанням «Що, на
вашу думку, означають вислови?»;
– перехід до роботи з ключовим запитанням «Чому люди пам’ятають
про минуле?».
Очікувані результати роботи: готовність учнів до роботи з формулю-
вання визначення слова «історія». Можна запропонувати учням самостійно
сформулювати визначення, а потім звернутися до тлумачного словника.
ІІІ. Робота зі словником

Словничок
Досвід – те, з чим доводилося зустрічатися, здобуті в житті, на практиці
знання та уміння.
Історія – наука про Людину в прийнятих нею у минулому рішеннях і вчи-
нених діях.
Історик – дослідник минулого, вчений, який вивчає минулі діяння людей.
Історичне джерело – носій інформації, завдяки якому вчені з’ясовують,
яким було життя в попередні часи (предмет, документ, рисунок).
Історичне дослідження – оперте на носії інформації про минуле їх осмис-
лення та пояснення, що дало змогу відтворити, реконструювати об-
раз минулих часів.
Історія України – галузь історичної науки, предметом якої є формування
держави Україна, української нації, виникнення українського наро-
ду з його культурою та досвідом суспільного життя.
Історична подія – те, що в минулому сталося, відбулося та привернуло
нашу увагу (увагу дослідника). Події неповторні, бо завжди відбу-
ваються за участі конкретних людей, у певний час та в певному міс-
ці. Подія (наприклад: подорож, битва, відкриття тощо) суттєво змі-
нює життя її учасників. Саме тому події зауважують.
27
Історичне явище – подія, низка подій, загальні ознаки яких повторюються
в інших подібних подіях, що відбулися на іншій території або в ін-
ший час. У явищах минулого виявляються людські відносини, що
мають спільні ознаки. Однотипні історичні явища (наприклад: на-
роди, держави, війни, вірування, культури) порівнюють.
Історичний процес – послідовність взаємозв’язаних у часі й просторі при-
чинно-наслідковими зв’язками історичних подій і явищ.
Історичний опис – розповідь про риси, ознаки певної історичної події,
явища, процесу, особи.
Історичний факт – історична подія, явище, процес, які відтворив, реконс-
труював історик на основі відбору правдивих, важливих, на його
думку, відомостей про минуле.
Майбутнє – усі явища і події, що не здійснилися, не відбулися для люди-
ни, яка перебуває в ранішому, порівняно з ними, часі.
Минуле – усі явища та події, що вже відбулися.
Сьогодення – незавершені події, усе, що відбувається тепер.

Перед тим, як запропонувати учням формат словника історичних тер-
мінів і почати укладати словничок, учитель має попросити учнів пригадати:
– Що означає слово «словник»?
– Навіщо укладають словники?
– Якими словниками ви вмієте користуватися?
«Словники – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (ал-

фавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів на-
громадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником
культури народу. Словники – скарбниця народу, в них зберігаються знання
і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників потребує
глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просві-
титель початку XVIІІ ст. Феофан Прокопович: «Якщо кого-небудь очікує
вирок судді, то не слід тримати його на каторзі, доводити його руки до
знемоги добуванням руди*, хай він укладає словники. Ця праця містить у
собі всі види покарань».
(Витяг із статті «Словники як джерело інформації. Роль словників у
підвищенні мовної культури». – Електронний ресурс. Режим доступу:
https://goo.gl/Z8g5uchttp://pidruchniki.com/1317070247601/dokumentoz
navstvo/slovniki_dzherelo_informatsiyi_rol_slovnikiv_pidvischenni_movnoyi_
kulturi)
Далі вчитель пояснює, яку користь матимуть учні, якщо укладати-
муть власний термінологічний історичний словничок. Переваги ведення
такого словника:
28
– дає змогу запам’ятовувати значення внесених до нього слів, а це,
переважно, слова, що позначають поняття, а також слова, які вико-
ристовували колись і які характеризують минуле;
– завдяки тому, що слова розташовані в алфавітному порядку, слов-
ник зручний для пошуку значення нових для учнів термінів істори-
чної науки.
Формат історичного словничка2

Буква Слово Зміст (пояснення слова)
С Словничок Упорядкований в алфавітному порядку список
історичний слів, зміст яких передає важливі висновки-
узагальнення історичної науки, а також слів, що
використовували колись і вони характеризують
минуле.
Т Термін Слово або вислів, що вживають у тому чи іншо-
му середовищі, на певній території, люди пев-
ного фаху, які розуміють його однаково.
Дидактична гра-кросворд «Історичний словничок»

Для закріплення розуміння понять уроку учням пропонуємо розгадати
онлайн-кросворд. Електронний ресурс. Режим доступу: https://goo.gl/ENQjPD
Запитання до онлайн-кросворда «Історичний словничок»
1. Наука про минуле (історія).
2. Помічники дослідників історії – історичні… (джерела).
3. Осмислення, пояснення, відтворення минулих часів – це історич-
не… (дослідження).
4. Те, що сталось у минулому, в конкретному часі за участю людей – це
історична… (подія).
5. Низка історичних подій із схожими ознаками – це історичне…
(явище).
6. Послідовність взаємозв’язаних історичних подій і явищ – це істо-
ричний… (процес).
7. Розповідь про риси, ознаки певної історичної події, явища, проце-
су, особи – це історичний… (опис).
8. Історична подія, правдивість якої довели вчені – це історичний…
(факт).
2
Рекомендуємо попередньо розрахувати обсяг текстів на кожну літеру алфа-
віту, скориставшись для цього програмою, де вказані обов’язкові для розуміння
поняття курсу. На основі своїх розрахунків дайте учням поради, скільки місця
залишати для записів під кожною літерою.
29
Рис. 5. Скріншот веб-сторінки з кросвордом «Історичний словничок»
Питання до кросворда висвітлюються на екрані під час натискання

відповідного поля з нерозгаданим словом. Слова-відгадки заводять за до-
помогою клавіатури і натискання кнопки «Ок» (рис. 6). Після завершення
роботи натискаємо блакитну кнопку перевірки в правому нижньому куті
поля кросворда.
Рис. 6. Скріншот веб-сторінки з полем для розгадування кросворда
30
IV. Вправи для учнів на аналіз, узагальнення та оцінювання
Вправа «Обміркуймо вислови»

1. Людина – це те, що з нею відбулося. (Хосе Ортега-і-Гассет)
2. Прочитайте лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова. <…>
Все розберіть… та й спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків? (Тарас Шевченко)
Запитання та завдання:
1. Спробуйте обґрунтувати або спростувати вислів іспанського фі-
лософа Х. Ортеги-і-Гассета.
2. Що має на увазі Т. Шевченко, радячи читачам свого твору «про-
читати.. добре, прочитати знову тую славу»? Чому, на його дум-
ку, треба читати її дуже уважно («від слова до слова») та «розі-
брати» прочитане?
Вправа «Подумаймо над вивченим»

Питання для вправи: Чого ми маємо навчитися на шкільних уроках
історії?
Запропоноване для вправи запитання спонукає учнів до спільного
пошуку відповіді та допомагає узагальненню матеріалу вступної теми.
Ефективним для виконання цієї вправи буде, на думку авторів, викорис-
тання прийому «Два–чотири–всі разом». Цей прийом використовують,
коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання в парах, потім у
квартетах, опісля в октетах і т. д. Допомагає в навчанні як викладення, так
і слухання поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з
різними підходами. Переваги методу в тому, що він навчає вести перего-
вори і робити вибір. Однак треба пам’ятати, що його використання буде
ефективним тоді, коли проблема цього варта.
Алгоритм роботи:
– ознайомлення учнів з питаннями для обговорення, дискусії тощо;
– об’єднання учнів у пари та обговорення завдання з метою прийнят-
тя узгодженого рішення – консенсусу (обов’язково);
– об’єднання пар у четвірки та обговорення попередньо досягнутих
рішень щодо окресленої проблеми. Прийняття спільного рішення
обов’язкове;
– обговорення питання, узгодження позицій і вироблення спільного
рішення в більшій групі.
31
Матеріали до теми «ВІДЛІК ЧАСУ В ІСТОРІЇ»
– сприяти усвідомленню того, що кожна людина, як і все суще на Зе-
млі, існує в часі;
– формувати розуміння тяглості та неперервності історичного процесу;
– на прикладах продемонструвати важливість орієнтації в історично-
му часі;
– акцентувати увагу учнів на наступності важливих сьогодні для
українців явищ національної історії: Київської держави; Королівст-
ва Руського; Козацької республіки; держави Україна;
– формувати уміння визначати хронологічну послідовність і трива-
лість подій.

– історія – наука про Людину в часі;
– різницю між календарним та історичним часом;
– зміст та умовний характер прийнятих для вимірювання часу оди-
ниць;
– важливість встановлення хронологічної послідовності та наступно-
сті подій;
– призначення шкали часу та хронологічної таблиці;
та вмітимуть:
– побудувати шкалу історичного часу і встановити за її допомогою
хронологічну послідовність подій;
– позначити на шкалі часу хронологічні межі великих періодів (куль-
турних епох) європейської історії: Первісності, Античності,
Середніх віків, Нового часу;
– співвіднести рік – століття – тисячоліття, епоху та історичний факт;
– визначити тривалість історичної події, а також її віддаленість від
сьогодення;
– формувати і заповнювати хронологічну таблицю.
32
№ навч. Очікувані Види навчальної Навчальні
ситуації результати учіння діяльності матеріали
1 2 3 4
1 Обміркувати зміст Спілкування в гурті Пометун О.,
поняття «час». Вста- (обмін думками) / Костюк І.,
новити, чому орієнта- «Мозковий штурм». Малієнко Ю.,
ція в часі важлива с. 12–13.
для кожної людини.
2 Розповісти, як люди Робота з ілюстрація- Вправа 1 (Рис. 1, 2
виміряють час. ми (відповіді і 3); Власов В.,
на запитання). с. 16–17;
Пометун О.,
Костюк І.,
Малієнко Ю., § 2.
3 Пояснити, чому істо- Читання вголос. Текст 1. «Наука
рію називають наукою Виконання завдань про зміни в часі».
про Людину в часі. та відповіді на запи-
тання (під час чи-
тання).
4 Пояснити на прик- Фронтальна бесіда / Вправа 2 (див. зраз-
ладах з власного досві- Вправа-руханка ки малюнків для
ду значення слів «по- «Хронологічний вправи. Рис. 4).
дія», «зміна», «дата», ланцюжок».
«хронологічна послідо-
вність», «тривалість»,
«наступність».
5 Встановити призна- Читання вголос. Текст 2. «Історич-
чення календарів. Виконання завдань ний час».
Пояснити поняття та відповіді на запи- Пометун О.,
«історичний час» тання (під час чи- Костюк І.,
та «історична хроно- тання). Малієнко Ю., § 2.3
логія». (с. 16–18).
6 Сформулювати і запи- Пояснення вчителя, Перелік термінів
сати визначення робота з історичним для історичного
понять «календар», словничком / Вправа словничка та їхніх
«шкала (лінія) часу», «Хронологічна визначень.
«історична епоха», парочка» (на закріп- Пометун О.,
«ера», «тисячоліття», лення знання по- Костюк І.,
«століття». нять). Малієнко Ю.,
с. 14–15;
Вправа 3.
(Ел. ресурс. Режим
доступу:
https://goo.gl/SQP295)
33
1 2 3 4
7 Нарисувати шкалу Практична робота Схема 1. «Лінія
часу, що відображає «Історія народів часу».
прийняте в Європі Європи на шкалі Таблиця 1. «Рік–
літочислення. часу» / Онлайн- століття–тисячо-
Позначити на шкалі вправи «Епохи євро- ліття».
часу важливі для укра- пейської історії», Практична робота 1
їнців події минулого. «Історія України (завдання і додатки:
Позначити на шкалі на шкалі часу». Текст А і Текст Б ).
часу межі періодів Вправа 4
історії Європи (куль- (Ел. ресурс. Режим
турні епохи) та Украї- доступу:
ни (політичні епохи). https://goo.gl/WHqfb5
8 Пояснити різницю Спілкування в гурті
між календарним та (обмін думками).
історичним часом.
9 Пояснити, як співвід- Пояснення вчителя. Практична робота 2
носяться рік–століття– Розв’язування задач. (таблиця 1 і завдан-
тисячоліття–ера ня на закріплення).
(у межах нашої ери).
10 Визначити, викорис- Практична робота Індивідуальні шка-
товуючи шкалу часу, «Співвіднесення ли часу, що вигото-
століття і тисячоліття, подій». вили учні.
у межах яких відбули- Класна шкала часу
ся датовані події. (рисунок на дошці).
Визначити історичну Практична робота 3.
епоху (України, Євро-
пи), до якої належить
кожна з датованих
подій.
11 Проаналізувати робо- Корекція результатів
ту однокласника, практичної роботи
допомогти йому ви- (робота у парах).
правити помилки.
12 Встановити своєрід- Робота в групах. Практична робота 4
ність епох європейсь- (тексти-додатки для
кої та української груп «Історичні
історії. епохи»).
13 Оцінити свою роботу Робота з картками Оцінювання групо-
в групі. самооцінювання. вої праці
(за В. Курилів) /
Курилів В. Методи-
ка викладання
історії. Львів–
Торонто: Світ,
2003. – С. 207.
34
1 2 3 4
14 Пояснити значення Спілкування в гурті
встановлення хроноло- (при потребі, «Моз-
гічної послідовності ковий штурм»).
подій.
15 Збудувати хронологіч- Робота в групах Практична робота 5
ну таблицю. (тематику подій та (Схема 1. Таблиці 2
Внести у таблицю критерії їх відбору і 3).
відомі події минулого для груп визначає
(на визначену тему). учитель).
Відібрати з-поміж
внесених історичні
події (за запропонова-
ним критерієм).
відомостей про насту- (при потребі, «Моз-
пність подій. ковий штурм»).
17 Розв’язати (прогово- Практична робота Власов В., с. 20–21;
рюючи вголос алго- «Розв’язування Практична робота 6.
ритми виконання) зав- хронологічних за-
дання на встановлення: дач».
а) віддаленості події
від сьогодення;
б) віддаленості однієї
події від іншої;
в) дати події за її відда-
леністю від сьогодення;
г) дати події за її відда-
леністю від іншої події;
д) тривалості подій;
е) різниці в тривалості
подій.
відомостей про трива- (при потребі, «Моз-
лість події. ковий штурм»).
19 Пояснити: Обговорення питань Вправи 6 і 7.
а) важливість встанов- на узагальнення Задачі для само-
лення хронологічної (усно, за участю стійної роботи
послідовності й насту- вчителя). (див. зразки).
пності подій; Розв’язування хро-
б) призначення шкали нологічних задач
часу та хронологічної (письмово, самостій-
таблиці; но).
Застосувати вміння
орієнтуватися в істори-
чному часі.
35
Тема закладає основи для формування в учнів хронологічної компе-
тентності, тобто вміння орієнтуватися в історичному часі, встановлювати
близькі й далекі причино-наслідкові зв’язки, розглядати суспільні явища в
конкретно-історичних умовах, виявляти зміни у житті суспільства та його
тяглість.
У зв’язку з цим найбільше уваги потрібно приділити формуванню
хронологічних умінь, зокрема освоєнню алгоритмів:
 побудови шкали (лінії) часу та позначення на ній історичних подій,
періодів;
 датування подій (встановлення часу, коли відбулася подія, за її за
місцем на шкалі часу);
 співвіднесення року зі століттям, тисячоліттям, факту (за датуван-
ням) з епохою;
 визначення тривалості подій та їх послідовності, віддаленості від
сьогодення; визначення наступності подій у часі;
 формування хронологічної таблиці.
Цього можна досягнути через залучення п’ятикласників до інтеракти-
вної діяльності та практичних робіт, читання учнями вголос запропонова-
них у допоміжних матеріалах текстів (частинами, відповідаючи на запи-
тання до них), активного опрацювання названих нижче навчальних матері-
алів підручника, виконання низки вправ і розв’язування хронологічних
задач.
матеріал таких підручників і посібників:
кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2013. § 2. Його величність час,
або Що таке хронологія: с. 15–21.
2. Пометун О. І., Костюк I. А., Малієнко Ю. Б. Історія України (Вступ
до історії): Підручник для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. К.: Видавн.
дім «Освіта», 2013. § 2. Як пов’язані історія і час: с. 12–18.
віт. навч. закл. Вид. 2-ге, перероб. та допов. – К.: Генеза, 2010. § 1. Загад-
кова історія: с. 13–14.
4. Атлас. 5 клас. Історія України. К.: Ін-т передових технологій, 2016.
– С. 2–3.
36

Текст 1
Наука про зміни у часі
до тексту
Можливо, ви чули або читали оповіді Як ви думаєте, що
про подорожі в часі. Але що таке час? Від- таке час?
повісти на це запитання непросто. Навіть
вчені висловлюють різні погляди на це. Є
припущення, що час – це частинки Всесві-
ту, такі самі, як уже виявлені вченими час-
тинки світла – фотони. Частинці часу навіть
ім’я придумали – хронотон. Якщо б удалося
виявити хронотон, подорожі в часі стали б
реальністю.
Правда, поки що ми знаємо про час Підберіть приклади на
тільки те, що він не існує сам собою. Час користь думки, що ми
завжди пов’язаний з чимось, що відбувається всі живемо в часі.
у світі: з рухом Сонця чи Місяця, з обертан-
ням Землі, з подіями людського життя. Тож
час – це вимір, у якому все відбувається.
Усі речі, явища, люди, існуючи в часі, ніби
рухаються крізь нього, з доби на добу, з року
в рік, від народження до смерті, з минулого в
майбутнє.
Люди здавна розуміли, що все існує в ча-

сі, й намагалися виміряти його. За основу ви- Що означає слово
міру вони брали якусь послідовність подій, «період»?
про які знали, що вони відбуваються через
рівні проміжки часу, періодично. Наприклад, За допомогою яких
Земля робить повний оберт навколо своєї осі одиниць часу виділя-
за добу, а оберт навколо Сонця – за 365 діб, ють часові межі пері-
тобто за рік. Добу умовно ділили на день та оду?
ніч, що теж періодично змінюють одне одного.
День також можна розділити на частки: ранок,
полудень, підвечір’я, а ці частки – умовно на
дрібніші: години, хвилини, секунди. Циферб-
лат годинника, як ви знаєте, має 12 таких умо-
вних поділок – годин, кожна година – 60 хви-
37
лин, а кожна хвилина – 60 секунд. Варто за-
значити, що секунда, хвилина, година, доба,
місяць, рік – це не всі одиниці виміру часу.
Послідовність подій у часі називають

хронологічною послідовністю. Чому лю- Чому важливо знати
дям важливо знати, в якій послідовності ті хронологічну послідо-
чи інші події змінювали одна одну? Виявля- вність подій?
ється, що саме хронологічне (за часом) роз-
міщення подій дає нам змогу пов’язати їх,
зрозуміти, що одні події залежать від інших і
трапилися тільки тому, що їм передували ці,
інші події. Виявивши, що між подіями наяв-
ні зв’язки, люди почали виокремлювати
минуле та шукати в ньому пояснення тому,
що відбувається з ними тепер, передбачати,
що станеться в майбутньому.
Розуміння наступності подій (тобто то- У чому виявляється

го, яка подія минулого передувала іншій у наступність подій?
часі, знання, коли, якого року, місяця, дня, а в Наведіть приклади
деяких випадках навіть якої години трапилася такої наступності.
конкретна подія) дуже важливе як для вче-
них-істориків, так і для кожного з нас. Не
знаючи датування події, ми не можемо її по- Чому важливо
яснити, тобто виявити зв’язки з іншими поді- датувати подію?
ями, а також оцінити, тобто поміркувати про Датуйте події свого
вплив цієї події на життя людей, на наше життя, які вам
особисте життя. запам’яталися.
Важливо також знати, як довго тривала Як визначити трива-

якась подія. Не знаючи, наприклад, скільки лість події?
часу тривала війна, ми не зможемо оцінити її Назвіть відому вам
вплив на стан господарства країни, чисельність подію та вкажіть її
населення, добробут конкретної родини. тривалість.
Найважливіше, однак, навчитися думати

в часі. Здатність думати про життя людей у Як називають здат-
часі називається історичним мисленням. ність людини думати
Мислити історично означає вміти виявляти про себе та інших
початок та кінець події, розкладати її перебіг людей у часі?
на часові проміжки: періоди, етапи, коли
траплялися суттєві зміни, прогнозувати, до
чого ці зміни ведуть, що може статися внаслі-
38
док тієї чи іншої події. Наприклад, мислячи Як виявити, чи люди-
історично, ви розумієте, коли (в якому віці) на володіє історичним
ваше життя рішуче змінилося, чому (у зв’язку мисленням?
з якими подіями) ці зміни настали, а також
що відбулось (які події) і що може трапитися
(майбутні події) як результат цих змін.
Звичайно, не в усіх людей розвинене іс-

торичне мислення. Проживаючи день за днем, Поміркуйте, наскільки
рік за роком, такі люди не бачать зв’язків між правдиве твердження,
своїми вчинками, впливу подій, до яких вони що історія – це наука
непричетні, на рішення, що самі ж прийма- про людей у часі.
ють, залежності свого добробуту від стану
суспільства. Вони не розуміють, що в часі ми
рухаємося лише вперед, від минулого до май-
бутнього. Не усвідомлюють, що наше життя,
існування людства – це безперервний пере-
біг/хід подій, які, змінюючи одна одну, змі-
нюють наше бачення цього життя та його
умови. Пояснити це, показати, як і чому з
часом змінювалося життя людей – призна-
чення науки історії.
Текст 2
Історичний час
до тексту
Люди віддавна міряють час за допомо-
гою календарів і годинника. Бажання лічити
час свідчить про його цінність. Чому люди
цінують час? Адже його не можна взяти в Для чого призначені
руки, не можна спожити, здобути і нагрома- календарі та годинни-
дити, продати чи купити. Ми його не бачимо, ки?
тільки відчуваємо. Однак відчуття – річ непе-
вна. Недаремно в одних ситуаціях людям
здається, що часу бракує, тоді як в інших час
для них минає надто повільно.
Цінність часу в тому, що він минає без-
відносно до нашої волі, але ми вимірюємо
ним власне життя. Будучи тільки засобом
виміру того, що з нами відбувається, час у
нашій уяві може текти повільно або швидко.
39
Його нам може не вистачати, бо ми поспіша- Коли для людини час
ємо. Або навпаки, коли нічого значимого для набуває цінності?
нас не відбувається, може здатися, що час
зупинився. Стверджуючи, що весело провели
час, ми маємо на увазі події, які викликали у
нас приємні емоції. Якщо ж час для нас про-
минув безслідно, з нами нічого не трапилося.
Люди цінують час через те, що не можна

повернутись у минуле, щоб у ньому змінити
щось на власну користь. Цінуючи час, люди
прагнуть ним володіти. Що означає: володіти
часом? Володіти часом – означає керувати ним
і використовувати його. Керувати часом мож-
на за умови, що ми будемо планувати свої дії. У який спосіб люди
Спланувати означає попередньо розписати можуть стати волода-
справи на день, місяць, рік, тобто розмістити їх рями (власниками)
у бажаній для себе хронологічній послідовнос- свого часу?
ті. Наприклад, землероб мусив точно сплану-
вати, коли йому сіяти і коли збирати. Зокрема,
моркву й петрушку висівають ранньої весни,
картоплю садять пізніше, у квітні-травні, ози-
му пшеницю сіють восени. Важливі також
погодні умови. Звідси – потреба в календарі.
Для жителів міст час іще щільніший.
Працівникові важливо знати, коли (о котрій
годині) починається й закінчується його робо-
чий день. Подорожньому – о котрій годині та
хвилині вирушає в дорогу корабель, потяг.
Продавцеві – коли (день, година) прибуде
замовлений товар. Тому люди винайшли го-
динники.
За допомогою календарів і годинників За яких умов людина

люди можуть розумно, з користю використо- вдало розпоряджати-
вувати час свого життя. Але вдало планувати меться своїм часом?
майбутнє, перебуваючи в сьогоденні, – нелег-
ко. Для цього потрібно постійно черпати в
минулому все новий і новий життєвий досвід
– знання про те, що може відбутися, судячи з
минулих подій, та як правильно чинити в
життєвих ситуаціях, подібні до яких уже тра-
плялися. Щоб обдумати минуле, доведеться
розглядати події, враховуючи їхню хроноло-
40
гію. Хронологію людської діяльності нази- На який час припадає
вають історичним часом. Розпочинається початок історії та коли
історія в час виникнення Людини (з дати буде її кінець?
народження) і триватиме, перетікаючи з ми-
нулого в майбутнє, допоки існує людство
(житиме людина).
Історичний час умовно зображають як
односпрямовану (з минулого в майбутнє) Які одиниці виміру
шкалу (Рис. 6) – лінію, розбиту на проміжки: часу доцільно викори-
декади, місяці, роки, століття, тисячоліття й стовувати, вибудову-
ери. Масштаб шкалювання (вибір одиниць ючи хронологію жит-
виміру часу) залежить від того, про діяльність тя конкретної люди-
кого – окремої людини, народу чи якоїсь ни? Поясніть свій
іншої групи людей, усього людства – ми хо- вибір.
чемо дізнатися.
Не завжди легко встановити хроноло-
гічну послідовність подій. Людина може не Як ви розумієте тер-
пам’ятати дати важливої для себе події. У мін «літочислення»?
книзі або усній розповіді історична подія теж Поміркуйте, які пра-
може бути не датована. Якась варта уваги вила літочислення й
подія може датуватися від невідомої нам точки календарі досліджува-
відліку – за іншим літочисленням. Визначити тимуть українські
точний час подій ученим допомагає історична історики-хронологи?
хронологія – наука, що вивчає придумані лю-
дьми способи обчислення часу, створені наро-
дами правила літочислення і календарі.
Історії різних людей починаються з різ-
них дат. Відлік свого історичного часу народи
теж починали неоднаково. Наприклад, давні
римляни вели літочислення від року засну-
вання свого міста – Рима, євреї – від дати Чим відрізняється
створення світу. Мусульмани обрали для себе літочислення христи-
початком історії час, коли засновник ісламу – ян, євреїв і мусуль-
пророк Мухаммед – перебрався з Мекки до ман?
іншого міста, у Медину. Більш ніж тисячу
років тому християни Європи, проектуючи
часову шкалу, обрали як точку відліку на ній
рік народження Ісуса Христа (Рис. 6). Народи,
в основі культури яких – християнство, отже
й українці, послуговуються цим літочислен-
ням донині.
41
Запропоновані тексти призначені для читання учнями вголос і обмір-
ковування (за допомогою запитань і завдань до них). На думку авторів,
опрацювання цих текстів дає змогу з високою ефективністю досягнути
очікуваних результатів, зазначених у навчальних ситуаціях 1–3 (текст 1)
та 5–6 (текст 2). Опрацьовувати ці тексти вчитель може разом з текстами
підручника, яким користуються учні, або замість них.

– цей текст можна пропонувати, не називаючи його тему. Коли його
буде прочитано, запитайте учнів: яка тема тексту (про що йшлося) і
запропонуйте придумати йому назву;
– вступне слово вчителя. Необхідно стисло пояснити важливість об-
думування проблематики тексту і нагадати правила роботи;
– щоб учні глибше осмислили запропонований для опрацювання
текст, можна запропонувати їм у процесі читання ставити поряд з
окремими фразами (або біля термінів) позначки: + Я це знав; – Я це
не знав; ≈ Я думав інакше; ? Це мене здивувало; ! Я хотів би дізна-
тися про це детальніше (прийом ІНСЕРТ). ІНСЕРТ – інтерактивна
система запису для ефективного читання і розмірковування;
– учень виразно читає частину тексту, що буде основою для відповіді
на запитання/виконання завдання. Учитель, який попередньо подум-
ки вже розбив текст на частини, має вказати учневі кількість абзаців,
що той повинен прочитати, або зупинити його, коли це потрібно;
– забезпечення зрозумілості прочитаного. Учитель запитує учнів, чи
вони розуміють усі слова в цьому тексті й, за потреби, сам пояснює
або просить когось із учнів пояснити не зрозуміле іншим слово;
– учень виразно читає запитання/завдання до щойно прочитаної час-
тини тексту. Учитель, знову ж таки, має подбати, щоб учні розуміли
прочитане запитання/завдання;
– відповіді учнів на почуте запитання/завдання. Завдання вчителя:
створити умови для того, щоб учні могли вільно висловити мірку-
вання на тему запитання/завдання, і спільно знайти правильне(-і)
судження;
– читання й обговорення наступних частин тексту за вказаним вище
алгоритмом. Доцільно залучати до читання та пошуку відповідей
багатьох учнів, а не тільки охочих читати або відповідати;
– узагальнення прочитаного й обдуманого тексту. Якщо був викорис-
таний прийом ІНСЕРТ, то потрібно обговорити з учнями, на що во-
ни звернули увагу: про що знали, чого не знали, про що думали ін-
акше, що зацікавило тощо.
42
Вправа 1
Засоби вимірювання часу
Рис. 1. Прилади для вимірювання часу

Джерело: Ел. ресурс. Режим доступу: http://narodna-
osvita.com.ua/1308--2-yak-povyazan-storya-chas.html
А Світський календар
43
Б Церковний календар
Рис. 2. Зразки календарів
Джерела: Ел. ресурс. Режим доступу:
А) http://www.basov.com.ua/informaciya/stati/kalendar_kuda_bes_nego.htm
Б) http://report.if.ua/afisha/cerkovnyj-kalendar-2017-usi-svyata-i-posty-u-
novomu-roci/
Рис. 3. Календар пам’ятних дат

Джерело: Ел. ресурс. Режим доступу:
http://fakty.ictv.ua/ua/ukraine/20170203-novyj-kalendar-vyhidnyh-v-ukrayini-
bez-8-bereznya-i-9-travnya-foto/
44
Запитання до рисунків 1–3:
1. Які проміжки часу може відраховувати кожний з інструментів, що
зображені на малюнках (рис. 1 і 2)?
2. Як працює кожний такий інструмент вимірювання часу?
3. Які проміжки часу люди відраховують за допомогою календаря?
4. Як побудовано календар?
5. Чим пов’язані між собою календар та годинник?
6. Про що йдеться в «Українському календарі» (Рис. 3)? Чому вміще-
на там інформація важлива для нас?

Перш ніж запропонувати учням розглянути малюнки 1–3, запитайте
їх, чим користуються люди, щоби встановити дату і час. Врахуйте, що учні
вивчали способи обліку часу та інструменти його вимірювання в молодшій
школі. Скористайтеся наявними в них знаннями. Напевне, у класі знай-
дуться учні, котрі зможуть пояснити, як працюють водяний, пісочний і
маятниковий годинники, пригадають, коли та де ними користувалися.
Вправа 2
Вправа «Хронологічний ланцюжок»
Приклади ілюстрацій для вправи «Хронологічний ланцюжок» на те-
му «Історія одягу»:
Рис. 4. Одяг жінок різних часів на території України
45
Вправу використовують для розвитку вміння визначати послідовність
подій або явищ у часі. Для цього учням пропонують, керуючись логікою,
розмістити в хронологічній послідовності цитати, описи, малюнки, порт-
рети історичних осіб. Відповідно до мети навчальної ситуації 4, виконання
такої вправи дає змогу не тільки формувати назване вміння, а й показати:
так, як є сьогодні, буде не завжди, з часом усе змінюється.
Алгоритм проведення вправи

 вправу можна проводити як у групах (у вигляді змагання), так і з
усім класом;
 учням пропонуємо набір ілюстрацій, об’єднаних однією темою
(наприклад, «Історія одягу»);
 нагадуємо учням про культурно-історичні епохи; при потребі по-
яснюємо особливості історичних періодів, до яких відносяться
пропоновані джерела;
 оголошуємо завдання розташувати зображення в історичній послі-
довності;
 за результатами гри проводимо бесіду щодо того, як учні розумі-
ють значення слів «подія», «зміна», «дата», «хронологічна послі-
довність», «тривалість», «наступність».
Вправа 3
Вправа «Хронологічна парочка»
«Хронологічна парочка» – онлайн-вправа, спрямована на закріп-
лення розуміння учнями ключових понять теми. Знайти цю вправу можна
в мережі Інтернет. (Електронний ресурс. Режим доступу:
https://goo.gl/SQP295).
Рис. 5. Скріншот веб-сторінки з вправою «Хронологічна парочка»
46
Рис. 6. Зразок шкали часу
Виготовлення та використання інтерактивної стрічки часу
Вправа 4
Онлайн-вправа «Історія України на шкалі часу»
Електронний ресурс. Режим доступу: https://goo.gl/WHqfb5.
Рис. 7. Скріншот сторінки з онлайн-вправою

«Історія України на шкалі часу»
47
Якщо є технічні можливості, учитель може продемонструвати, як
створити шкалу історичного часу і працювати з нею, використовуючи
електронний ресурс.
За допомогою спеціальних сервісів учитель і учні мають змогу само-
стійно створювати ланцюжок подій, упорядковувати їх за хронологічним
принципом. Події можна представляти у вигляді тексту, картинки або
відео. Подію описують, можна вставити посилання на ресурси в Інтернеті,
пов’язані з темою.
Електронний ресурс. Режим доступу до спеціальних сервісів:

1. Сервіс Dipity Online Timeline - http://www.timetoast.com
2. Сервіс Timeline JS - https://timeline.knightlab.com/
https://www.youtube.com/watch?v=OWfpg3cfpH4&feature=youtu.be
http://alinapirozhok90.blogspot.com/2015/11/timeline.html
ІІІ. Практичні роботи. Задачі

Практична робота 1
Історія народів Європи на шкалі часу
Завдання практичної Тексти-додатки
роботи до завдань практичної роботи
1. Щоби збудувати шкалу ча- Текст А. Традиційно вва-
су на зразок показаної на малюнку жають, що для Європи, у тому
(Рис. 6), нарисуйте лінію-вектор. числі для населення України, з
2. Розбийте нарисовану лінію приходом у світ Христа та поши-
на відрізки, що відповідають сто- ренням християнства почалася
літтям і тисячоліттям, встановивши нова ера – наша ера. У межах цієї
попередньо точку відліку. Подбай- ери виділяють дві культурні епо-
те, щоб точка відліку не була пер- хи – Середні віки та Новий час.
шою поділкою шкали. Ми всі живемо у Новому часі, що
3. Нанесені риски-поділки почався, умовно, з ХVІ ст. Час із
треба підписати римськими циф- VІ до ХV ст. названо Середніми
рами. Як писати римські цифри, віками. Середньовіччю переду-
показано у таблиці (табл. 1). вала історія стародавнього світу,
4. Прочитайте додаток А та зокрема епоха Античності. В
позначте на шкалі перший рік на- останні століття цієї епохи наро-
шої ери, тоді І ст., далі ІІ… ХХІ. дився і проповідував Ісус Хрис-
Перше і друге тисячоліття виділіть тос. Але найтривалішим пері-
48
Завдання практичної Тексти-додатки
роботи до завдань практичної роботи
кольоровими або високими риска- одом (часом) історії, початок
ми-поділками, над якими напишіть якому поклала поява на Землі
відповідні римські цифри. людини, була епоха первісних
5. Підпишіть риски-поділки, людських спільнот. Усі людські
що передують першому рокові діяння, що відбувалися від з’яви
нашої ери, у зворотному порядку: Людини до часів Христа, тобто
І ст. до н. е., ІІ ст. до н. е. і т. д. до першого року, – це події, які
6. Назвіть і позначте дужкою трапилися до нашої ери. З часів
на шкалі часу Середні віки та Но- Різдва Христового до сьогодні
вий час. Подбайте, щоб дужка минуло уже два тисячоліття, або
єднала дати початку і завершення двадцять століть. Нині – третє
кожної з цих культурно-історичних тисячоліття, двадцять перше
епох. Пам’ятайте, що Новий час ще століття, 2018 рік. Відлік років
триває. до Різдва Христового відбуваєть-
7. Прочитайте текст Б і по- ся у зворотному напрямку: від
значте на шкалі часу названі в ньо- сотого до першого; від двохсото-
му періоди історії України. го до сто першого і т.д.
8. Які події, що відбувалися в Текст Б. Для нас, україн-
межах цих епох, вам відомі? На- ців, дуже важливими є такі дов-
звіть кілька. готривалі періоди нашої історії:
епоха Київської держави (княжа
Домашнє завдання: Русь-Україна. ІХ–ХІІІ ст.); епоха
1. На цупкому папері метро- Королівства Руського (Галицько-
вої довжини нарисуйте шкалу часу Волинська держава. ХІІІ – сере-
на зразок тієї, яку створили в класі. дина ХІV ст.); епоха Козацької
При потребі попросіть допомоги республіки (Військо Запорозь-
батьків. ке / Гетьманщина. Середина ХVІ
2. Акуратно різними кольо- –ХVІІІ ст.) та епоха творення
рами позначте на шкалі відомі вам нової України (ХІХ–ХХ ст.).
(названі у текстах-додатках А і Б) Найважливішою подією цієї,
історичні епохи. Подбайте, щоб останньої епохи стало проголо-
залишалося достатньо місця для шення незалежної держави Укра-
позначення на шкалі інших дат. їна, громадянами якої ми є.
49
Співвідношення між одиницями часу
Таблиця 1
Рік – століття – тисячоліття
Століття Століття
Роки арабськими римськими Тисячоліття
цифрами цифрами
1–100 1 І І
101–200 2 ІІ І
201–300 3 ІІІ І
301–400 4 ІV І
401–500 5 V І
501–600 6 VІ І
601–700 7 VІІ І
701–800 8 VІІІ І
801–900 9 ІХ І
901–1000 10 Х І
1001–1100 11 ХІ ІІ
1101–1200 12 ХІІ ІІ
1201–1300 13 ХІІІ ІІ
1301–1400 14 ХІV ІІ
1401–1500 15 ХV ІІ
1501–1600 16 ХVІ ІІ
1601–1700 17 ХVІІ ІІ
1701–1800 18 ХVІІІ ІІ
1801–1900 19 ХІХ ІІ
1901–2000 20 ХХ ІІ
2001–2100 21 ХХІ ІІІ
Зразки задач:
1) Виберіть дати, що належать до одного століття:
1245 р., 1356 р., 1223 р., 1569 р., 1238 р., 1648 р., 1253 р.
2) Визначте, яке це століття:
882 р., 1068 р., 1410 р., 1569 р., 1037 р., 1991 р., 2014 р., 998 р.
3) Розташуйте роки в порядку зростання:
1868 р., 1256 р., 1466 р., 1781 р, 1588 р, 1113 р., 1996 р., 862 р.
4) Розташуйте одиниці вимірювання часу від меншої до більшої:
Рік, секунда, ера, століття, доба, тисячоліття, година, місяць.
50
5) Із запропонованого переліку виберіть дати подій, що відбулися в
І тисячолітті:
1054 р., 988 р., 1941 р., 945 р, 1125 р, 482 р., 1000 р., 1569 р., 862 р.
6) Із запропонованого переліку виберіть дати подій, що відбулися в
ІІ тисячолітті:
1111 р., 957 р., 1068 р., 1489 р., 1861 р., 945 р., 1996 р., 1444 р.
7) Назвіть дати подій, що відбулися:
а) у першій половині століття – 1385 р., 1019 р., 1362 р., 1834 р., 1945 р.,
1966 р.
б) у другій половині століття – 1588 р, 1113 р., 1996 р., 988 р., 1993 р.,
1969 р.

Запропоновану вище таблицю (Табл. 1) використовують для пояснен-
ня, як співвіднести рік–століття–тисячоліття. Закріпити розуміння учнями
співвідношення між цими одиницями часу (лише в межах нашої ери) мож-
на, розв’язавши з дітьми відповідні задачі (для прикладу наведено зразки
задач). Для п’ятикласників найкраще укладати такі задачі, не використо-
вуючи дат до нашої ери. Доцільно, щоби при вивченні цієї теми діти вико-
нували такі задачі, користуючись таблицею «Рік–століття–тисячоліття»
(табл. 1), а в подальшому – без неї.
Співвіднесення подій
Завдання для учнів:
1. Назвіть відому вам подію з історії України (рідного краю). Спро-
буйте пригадати, якого року вона відбулася, і запишіть цю дату.
Приклад: Революція Гідності: 2013–2014 роки.
При потребі, уточніть дату разом з учителем.
2. Віднесіть записану подію до відповідного а) десятиліття, б) століт-
тя, в) тисячоліття. Запишіть роботу, що ви виконали, орієнтуючись на цей
зразок:
Революція Гідності: 2013–2014 роки – друге десятиліття ХХІ ст. –
ІІІ тисячоліття.
3. Пригадайте і запишіть в хронологічній послідовності ще десять ві-
домих вам подій історії України (рідного краю). Бажано, щоб серед цих
подій були й дуже давні, відносно недавні та порівняно близькі до сього-
дення. Якщо не можете пригадати стільки подій чи датувати пригадані,
доповніть свій список, скориставшись підручником або іншими джерелами
інформації.
51
4. Віднесіть записані події до відповідних а) десятиліть; б) століть;
в) тисячоліть. Запишіть роботу, що ви виконали, так, як показано у завдан-
ні 2.
5. Позначте (рисочкою-штрихом чи крапочкою) записані події на сво-
їй шкалі часу. Напишіть над позначками дати цих подій.
6. Встановіть за допомогою шкали часу, до якої історичної епохи єв-
ропейської та української історії належить кожна з позначених подій. За-
пишіть встановлене так, як показано на цьому прикладі:
Революція Гідності: 2013–2014 роки – друге десятиліття ХХІ ст. –
ІІІ тисячоліття – Новий час – Творення нової України.
Історичні (культурно-історичні) епохи
Інструкція для учнів:
1. Виберіть із-поміж карток з датами, що прикріплені на дошці, одну,
на якій позначено дату добре відомої вам події історії України (наприклад,
події зі складеного під час практичної роботи переліку з десяти подій).
Якщо ви не знайшли картки зі знайомою датою, візьміть будь-яку і спро-
буйте встановити, яка подія відбулася вказаного на ній року. Скористайся
для цього всіма доступними джерелами інформації.
2. Пригадайте визначення терміна «історична епоха». При потребі
скористайтеся своїм словничком. Якщо дата на картці, яку ви обрали, не
позначена на вашій шкалі часу, позначте цю подію і напишіть дату.
3. Орієнтуючись на дату, записану на картці, та на її розміщення на
шкалі часу, об’єднайтеся в групи дослідників:
Група А. Дослідники первісних часів;
Група Б. Дослідники Античності;
Група В. Дослідники Середніх віків і часів Київської держави;
Група Г. Дослідники Середніх віків і часів Королівства Руського;
Група Д. Дослідники Нового часу і часів Козацької держави;
Група Е. Дослідники Нового часу і періоду творення нової України.
4. Обміркуйте в групі, чому вчені-історики виділили відрізок часу, до
якого належать датовані на ваших картках події, в окрему епоху: а) євро-
пейської історії; б) історії України. Скористайтеся для цього своїми знан-
нями про події, що відбулися в ці епохи, наданими вам текстами, іншими
доступними джерелами інформації.
5. Оберіть із-поміж себе того, хто презентуватиме вироблене спільно
пояснення своєрідності епохи/епох, про яку/які ви міркували. Обговоріть з
обраним учнем його презентацію.
52
Роздатковий матеріал:
Для групи А. Час первісних суспільств – період в історії людства, що
тривав від появи найдавнішої Людини та людського суспільства і до вини-
кнення перших міських спільнот (близько 2 млн. років – III тис. до н. е.). У
цей період з’явилася Людина (70–40 тис. р. тому), сформувались її мова,
мислення. Люди розселилися по всіх континентах, створили перші знаряд-
дя праці, які виготовляли з каменю, дерева, кістки. Від збирання і
полювання люди перейшли до обробітку землі (землеробство) і приручили
тварин (скотарство). Виникли ремесла: люди виготовляли глиняний посуд,
навчилися прясти і ткати. Вони виплавляли мідь, бронзу, а згодом і залізо.
У цей час виникло мистецтво, складалися первісні уявлення про богів і
духів. Давні люди жили великими групами родичів, які об’єднувалися в
племена. На території України перші люди з’явилися близько 1 млн. років
тому. Найдавніше тимчасове місцеперебування людей в Україні виявлене
біля села Королеве, у Закарпатті. Найрозвинутішою з усіх давніх спільнот
були землеробські племена трипільців, які проживали на наших землях у
5–3 тис. до н. е.
Для групи Б. Античність – це період історії, коли були закладені

підвалини європейського суспільства. «Античний» (від лат. antios) означає
«давній». Історія античності охоплює час формування, розквіту і загибелі
держав Середземномор’я – давньогрецьких, імперії Олександра Великого
та Стародавнього Риму (III тис. до н. е. – середина V ст. н. е.). Центрами
суспільного життя в античних державах були міста. Місто й навколишні
землі, на яких жили селяни, утворювали державу. Найрозвинутішими міс-
тами-державами Греції були Афіни та Спарта. У VIІ–VI ст. до н. е. старо-
давні греки заснували міста в Північному Причорномор’ї, на теренах су-
часної України. У Криму найбільшими містами-державами стали Херсонес
та Пантікапей, у гирлі річки Південний Буг була розташована Ольвія, а в
гирлі Дністра – Тіра. Розквіт давньогрецьких держав припадає на V ст. до
н. е. Тоді більшість із них були демократичними й охороняли права кож-
ного громадянина.
Демократичною державою до І ст. до н.е. був також давній Рим. За-
воювавши майже всю Західну Європу, римляни перетворили свою держа-
ву в імперію. До Римської імперії увійшов на сході Європи також Крим.
Імперія припинила існування через напади східноєвропейських народів,
серед яких були й слов’янські.
В античному світі процвітали освіта, наука, література, мистецтво. У
центрі творів античних авторів і в науці, і в мистецтві була людина, її вчи-
нки та духовне життя. Шедеври, що створили античні поети, прозаїки,
драматурги і скульптори до наших днів сприймаються як неперевершені й
гідні наслідування зразки.
53
Для групи В. Середньовіччя – період європейської історії від V ст.
(падіння Римської імперії) до епохи Великих географічних відкриттів (кі-
нець ХV ст.). Термін «середньовіччя» виник на схилі цих часів в Італії, у
колі істориків та літераторів, які захоплювались античною культурою й
намагалися відродити її. «Середніми віками» вони назвали час між Антич-
ністю та епохою Відродження, яку самі започаткували. Завдяки їхнім пра-
цям у науці закріпився розподіл історії на стародавню, середньовічну і
нову.
У Середні віки на руїнах Римської імперії утворилися нові держави –
попередники більшості сучасних європейських держав. Саме у цей час в
Європі зміцніла Церква, місіонери якої активно поширювали християнст-
во. Їхніми стараннями та з волі князя київського Володимира Великого у
988 р. були охрещені його піддані – слов’яни-русини.
Володимир і його син Ярослав Мудрий були наймогутнішими прави-
телями Київської держави. Княжа Русь-Україна існувала в ІХ–ХІІІ ст. Сто-
лицею її було місто Київ. У Києві будували церкви, відкривали перші шко-
ли. За Ярослава Мудрого слава Руської держави розійшлася далеко за її
кордони. Правителі європейських держав мали за честь поріднитися з ро-
диною Ярослава Мудрого. Його донька, Анна Ярославівна стала дружи-
ною французького короля Генріха І і матір’ю спадкоємця – Франциска І.
Французи шанують пам’ять королеви Анни Київської як родоначальниці
королівських династій Валуа та Бурбонів.
За наступників Ярослава в межах Київської держави утворилися ряд
самостійних князівств. Вона припинила існування під ударами кочових
орд монгольського хана Батия.
Для групи Г. Поняття «Середньовіччя» використовують, коли йдеть-

ся про події європейської історії, що сталися між 476 і 1492 роками. На
теренах сучасної України тоді існувала Русь – могутня східноєвропейська
імперія з центром у місті Києві.
Із занепадом Київської держави її спадкоємцем стало Королівство
Руське (ХІІІ – середина ХІV ст.). Утворилася ця держава у результаті
об’єднання з волі князя Романа Мстиславовича у 1199 р. Волинського і
Галицького князівств, що існували на західноукраїнських землях.
Найвизначнішим правителем Галицько-Волинської держави вважають
короля Данила. Данило Романович Галицький (1238–1264 рр.) зумів уберег-
ти державу від зазіхань сусідів, намагався стримати навалу монголів. З цією
метою він у 1253 р. погодився прийняти благословення Папи Римського та
королівську корону.
Данило Галицький – засновник Львова та ряду інших міст. Його сини
і внуки володарювали в Руському королівстві ще майже століття. Проте,
54
коли династія Романовичів вигасла, територію цієї держави поступово
перебрали під своє володіння правителі Литви, Польщі й Угорщини.
Для групи Д. Новий час – період європейської історії, що розпочався

наприкінці ХV ст. і триває до нашого часу. Це час становлення сучасних
суспільств, таких, що швидко розвиваються, змінюються, відкритих впли-
вам чужих для себе культур. Для українського народу – це час козацтва та
його боротьби за відновлення державності. Українське лицарство гуртува-
лося на Запорозькій Січі. Богдан Хмельницький на чолі козацького війська
та в союзі з Кримським ханством, яке заснували потомки монголів у
ХV ст., розпочав Національно-визвольну війну. Козаки боролися за звіль-
нення українських земель з-під влади польської шляхти. Головним резуль-
татом цієї війни стало утворення нової європейської держави – Війська
Запорозького (з 1649 р.).
Під час війни Б. Хмельницький уклав союзний договір з Московсь-
ким царством. Москва ж, порушивши свої зобов’язання, спільно з Варша-
вою поділила Гетьманщину. Козацькі гетьмани, присягаючи на вірність
царям, ще півстоліття зберігали свою владу на Лівобережжі. Після невда-
лої спроби гетьмана Івана Мазепи відновити незалежність Козацької рес-
публіки (1709 р.) російські імператори цілком узалежнили від своєї волі
Військо Запорозьке. Козацька держава на українських землях Подніпров’я
проіснувала зі середини ХVІІ до останньої третини ХVІІІ ст., її остаточно
ліквідувала Катерина ІІ.
Для групи Е. Модерна епоха – це період формування сучасних сус-

пільств, час революцій і визвольної боротьби, визнання й захисту прав та
свобод людини, розвитку демократії. Для українського народу – це епоха
творення нової України (ХІХ–ХХ ст.), коли виникли професійна літерату-
ра, театр, кіно, наука. У цей час розгортається боротьба за відновлення
української державності.
Протягом ХІХ ст. українські землі належали до Російської й Австрійсь-
кої імперій. Лише під час Української революції вдалося проголосити автоно-
мію України, а 9 січня 1918 р. – її незалежність. Через рік після того, як у Киє-
ві виникла Українська Народна Республіка (УНР), у Львові утворилася Захід-
ноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). 22 січня 1919 р. у Києві на Софіїв-
ському майдані урочисто проголосили об’єднання УНР і ЗУНР в єдину украї-
нську державу. Тому щороку 22 січня ми святкуємо День Соборності України.
Проте захистити нашу державу в той час забракло сил. Українські землі опи-
нились у складі СРСР, Польщі, Румунії і Чехословаччини. 15 березня 1939 р.
на Закарпатті постала держава Карпатська Україна, але і її зберегти не вдало-
ся. У 40–50-х роках ХХ ст. за відновлення української державності на заході
55
України боролась Українська повстанська армія (УПА). Тривалий шлях до
власної державності завершився 24 серпня 1991 р., коли було проголошено
незалежність України.

На шкалах часу, що є в учнів і в класі, вже позначені хронологічні
межі культурних епох європейської та політичних періодів української
історії. Перед тим, як оголосити учням, як вони працюватимуть (див. ін-
струкцію), актуалізуйте ключові поняття цієї підтеми та поясніть важли-
вість її вивчення:
Періодизація – виділення в історичному процесі порівняно цілісних і
завершених етапів (періодів).
Культурна епоха – сукупність визначальних культурних досягнень
певного суспільства в певних просторових і часових межах. Основу куль-
турної епохи становлять цінності.
Хронологія подій
Завдання для груп:
Групі 1. Упорядкуйте хронологічну таблицю «Найважливіші події іс-
торії України» (за зразком таблиці 2).
Щоб виконати це завдання, працюйте в такій послідовності:
1. Назвіть і запишіть відомі вам події історії України.
2. Спільно поміркуйте, які з подій, що ви назвали, особливо важливі.
Запишіть, чим важлива кожна з вибраних подій.
3. Впишіть вибрані важливі події в табличку, зроблену на зразок
таблиці 2, розмістивши їх у хронологічній послідовності й зазначивши
дати (рік, століття). Після запису про зміст події напишіть про її важли-
вість (історичне значення).
Групі 2. Упорядкуйте хронологічну таблицю: «Українська держав-

ність» (за зразком таблиці 3).
Щоб виконати це завдання, працюйте у такій послідовності:
1. Назвіть і запишіть відомі вам українські держави, інші події історії
України, безпосередньо пов’язані з їх існуванням.
2. Відберіть ті події, безпосередній вплив яких на стан і розвиток на-
званих держав вам зрозумілий. Запишіть якомога стисліше, у чому виявля-
ється цей зв’язок (вплив).
56
Групі 3. Упорядкуйте хронологічну таблицю «Україна у Новий час»
(за зразком схеми 1).
1. Назвіть і запишіть відомі вам події історії України, що відбулись у
Новий час.
2. Відберіть ті події, які, на вашу думку, безпосередньо відображають
риси Нового часу. Запишіть якомога стисліше, яку рису Нового часу відо-
бражає кожна з відібраних подій.
3. Для вибраних подій історії України в Нові часи збудуйте схему на
зразок схеми 1. Події на схемі розмістіть у хронологічній послідовності й
із зазначенням дати (рік, століття). Будьте готові під час презентації пояс-
нити, яку рису цієї епохи відображає кожна з позначених вами на схемі
подій.
Групі 4. Упорядкуйте хронологічну таблицю «Україна у Середні віки»
(за зразком схеми 1).
1. Назвіть і запишіть відомі вам події історії України, що відбулись у
Середні віки.
2. Відберіть ті події, які, на вашу думку, безпосередньо відображають
риси Середніх віків. Запишіть якомога стисліше, яку рису Середньовіччя
відображає кожна з відібраних подій.
3. Для вибраних подій українського Середньовіччя збудуйте схему на
зразок схеми 1. Події на схемі розмістіть у хронологічній послідовності й
із зазначенням дати (рік, століття). Будьте готові під час презентації пояс-
нити, яку рису цієї епохи відображає кожна з позначених вами на схемі
подій.
Групі 5. Упорядкуйте хронологічну таблицю «Найважливіші події іс-
торії рідного краю» (за зразком таблиці 2).
1. Назвіть і запишіть відомі вам події історії рідного краю.
2. Спільно поміркуйте, які з названих подій особливо важливі. Запи-
шіть, чим важлива кожна з вибраних подій.
57
Зразки хронологічних таблиць та схем:
Таблиця 2
Важливі події історії України
Дата Подія та її значення
ХІ–ХІІІ ст. Існування Київської держави. Княжа Русь-Україна
започаткувала українську державність, сприяла утво-
ренню з українців окремого народу.
Таблиця 3
Українська державність
Дата Подія та її значення
ХІ–ХІІІ ст. Київська держава. Княжа Русь-Україна – одна з
найбільших європейських держав Середньовіччя. Її іс-
нування сприяло тому, що українці визнали Київ столи-
цею держави, а тризуб – її гербом.
Схема 1
Київська держава
V ст. –
заснування
Києва
Княжа
Русь-Україна
(ІХ–ХІІІ ст.)
1240 р. –
Київ
захопили
війська хана
монголів
Батия
58
Учнів необхідно мотивувати до укладання хронологічних таблиць.
Для цього доцільно організувати обмін думками (роботу в гурті) з метою
встановити, яке значення має знання хронологічної послідовності історич-
них фактів. Підсумовуючи обмін думками, учитель має наголосити, що
відновлення хронологічної послідовності – першорядне завдання для всіх,
хто цікавиться історією, пояснити призначення хронологічних таблиць як
інструментів упорядкування історичного часу.
Стислий виклад пояснення учителя:
«Історичний час не схожий на час природних об’єктів і, звичайно ж,
на час, що його показує годинник. Хоч історія теж розгортається лінійно і
протікає в чітко визначені періоди: роками, століттями, тисячоліттями,
вона – упорядкована й має початок і напрямок. Тому першим кроком того,
хто хоче пізнати історію, є відновлення хронологічної послідовності важ-
ливих на його думку подій. Одним з інструментів упорядкування історич-
ного часу є хронологічні таблиці та схеми. Мета створення хронологічної
таблиці або схеми в тому, щоб відобразити тривалість, послідовність і
пов’язаність подій. Укладають хронологічну таблицю або схему, якщо
хочуть розв’язати ту чи іншу історичну проблему, охарактеризувати істо-
ричне явище або епоху, запам’ятати важливі події та їх дати».
Розв’язування хронологічних задач
Зразки задач:
1. Задачі на встановлення віддаленості події від сьогодення
1) Скільки років минуло від повстання племені древлян проти київ-
ського князя Ігоря, що відбулось у 945 році?
2) Скільки років минуло від Любецького з’їзду князів, що відбувся в
1097 році?
3) Скільки років княжив Ярослав Мудрий, якщо перший рік його
князювання припадає на 1019, а останній – на 1054 рік?
2. Задачі на встановлення віддаленості однієї події від іншої

1) Обчисліть, скільки років минуло від початку князювання Володи-
мира Великого (980 р.) до запровадження з його волі християнст-
ва як державної релігії (988 р.)?
2) Обчисліть, скільки років минуло від початку княжіння Володими-
ра Мономаха у Києві (1113 р.) до початку княжіння його сина
Мстислава Великого у Києві (1125 р.)?
59
3) Обчисліть, скільки років минуло від початку Національно-виз-
вольної війни українського народу під проводом Богдана Хмель-
ницького, що почалася в 1648 р., до битви під Батогом, яка відбу-
лася чотири роки по тому?
4) У 1253 р. князь Галицько-Волинської держави Данило Романович
отримав королівську корону. Обчисліть, на який рік його князюван-
ня припадає ця подія, якщо він почав правити в державі у 1238 р.?
3. Задачі на встановлення дати події за її віддаленістю від сьогодення

1) У 2015 р. Києво-Могилянській колегії виповнилося 400 років. У
якому році було засновано цей навчальний заклад?
2) У 2011 р. відзначили 1000 років з часу закладення Софіївського
собору в Києві. Яким роком датують початок закладення цього
собору?
3) У 2017 р. відзначено 1133-тю річницю від заснування міста Жито-
мира. В якому році засновано (Байдою) Житомир?
4. Задачі на встановлення дати події за її віддаленістю від іншої події

1) У 1556 р. козаки на чолі з Дмитром Вишневецьким збудували пе-
ршу Запорозьку Січ. Через 92 роки Богдан Хмельницький з коза-
ками розпочав Національно-визвольну війну проти Польщі. Обчи-
сліть, в якому році розпочалася війна?
2) У 1991 р. Верховна Рада України проголосила незалежність Укра-
їни. Це відбулося через 73 роки після проголошення Української
Народної Республіки (УНР). В якому році Центральна Рада прого-
лосила УНР?
5. Задачі на встановлення тривалості історичної події

1) Скільки років тривала Національно-визвольна війна українського
народу під проводом Богдана Хмельницького, якщо відомо, що
розпочалася вона в 1648 році, а закінчилась у 1657 році?
2) Скільки років тривала Українська революція, якщо історики дату-
ють її початок 1917 роком, а завершення 1921 роком.
6. Задачі на порівняння тривалості подій

1) Чиє правління тривало довше: Володимира Великого (980–1015 рр.)
чи Ярослава Мудрого (1019–1054 рр.); короля Данила Галицького
(1238–1264 рр.) чи його сина Лева Даниловича (1264–1301 рр.)?
2) Яка з подій менш тривала: походи князя Святослава на Болгарію
(968–971 рр.) чи на Поволжя (964–965 рр.); Перша світова війна
(1914–1918 рр.) чи Друга світова війна (1939–1945 рр.).
60
Насамперед потрібно підготувати учнів до розв’язування хронологіч-
них задач. Найкраще попередньо розробити пам’ятку «Як розв’язувати
хронологічні задачі» та роздати її учням. Подібна пам’ятка, зразки задач,
їх вирішення за допомогою шкали (лінії) часу є в підручнику: Власов В. С.
Історія України (Вступ до історії). – К.: Генеза, 2013. – С. 20–21. Організо-
вуючи роботу учнів з хронологічними задачами, треба врахувати таке:
1) Складені власноруч або відібрані з різних джерел хронологічні за-
дачі необхідно критично проаналізувати і згрупувати як задачі на
встановлення:
а) віддаленості події від сьогодення;
б) віддаленості однієї події від іншої;
в) дати події за її віддаленістю від сьогодення;
г) дати події за її віддаленістю від іншої події;
д) тривалості подій;
е) різниці в тривалості подій.
2) Однотипні задачі мають бути розміщені на окремих картках.
3) Учні отримуватимуть ці картки послідовно, щоб навчитися
розв’язувати однотипні задачі.
4) Одну-дві задачі з кожної картки слід розв’язати спільно з учнями,
роблячи відповідні записи на дошці. Решту задач учні розв’язують
самостійно в зошитах.
5) Самостійно розв’язані задачі слід оцінити. Оцінювати якість вико-
нання може не тільки вчитель, а й учні (наприклад, працюючи в
парах).
6) Практична робота завершується рефлексією. Учні мають помірку-
вати над тим, чи вдалось їм виконати завдання, з якими трудно-
щами вони зіткнулись і як зуміли їх подолати, чого навчилися.
IV. Робота із словником

Словничок
Година – одиниця виміру часу, що дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам.
Дата – календарний час якої-небудь події.
Доба – одиниця виміру часу, що дорівнює періоду, протягом якого Земля
робить один оберт навколо своєї осі; день та ніч разом.
Ера – одиниця літочислення, період історії від певної події, взятої за поча-
ток відліку.
Етап – окремий період, стадія у розвитку якихось подій, в якій-небудь
діяльності.
61
Зміна – перехід, перетворення чого-небудь (стану, руху, ознаки, властиво-
сті й т. ін.) у щось інше.
Історична епоха – це період історії, що вирізняється своєрідністю; час,
багатий на події, що змінили життя окремого народу, іншої великої
групи людей.
Історичний час – це час існування людства, народів та інших сталих груп
людей, окремих осіб, хронологія людської діяльності. Історичний
час – незворотний та односпрямований, його три стани – минуле,
сьогодення і майбутнє.
Історична хронологія – наука про вимірювання часу, способи визначення,
уточнення, перевірки дат історичних подій і матеріалів, у яких вони
зафіксовані, про історію складання та розвитку різних систем вимі-
ру часу. Свою назву ця наука отримала від давньогрецьких слів:
хронос (час) і логос (вчення).
Календар – спеціальний засіб обрахунку часу, список днів усього року з
поділом на тижні та місяці й позначенням свят, історичних подій
тощо. В основі календаря – циклічний (по колу) відлік днів і довших
відрізків часу, в основі якого два природні явища: зміна пір року у
зв’язку з обертанням Землі навколо Сонця та зміна фаз Місяця (по-
вний Місяць – Молодик).
Літочислення – відлік історичного часу, що починається з обраної важли-
вої події.
Наступність – перехід події, дії в пов’язану з нею нову, що розташовуєть-
ся або виникає безпосередньо за нею в часі.
Період – час, коли є якась спільна риса, відбувається яка-небудь подія,
розгортається чиясь діяльність.
Періодизація – виділення в історії людини, народу чи іншої групи людей,
людства загалом порівняно цілісних і завершених етапів (періодів).
Рік – одиниця виміру часу, що дорівнює періоду обертання Землі навколо
Сонця, і становить, умовно, 365 діб.
Тисячоліття – одиниця літочислення, що охоплює 1000 років або десять
століть.
Тривалість – час, протягом якого хтось діє, щось відбувається, існує.
Століття (вік) – одиниця літочислення, що охоплює 100 років, від пер-
шого до сотого.
Хронологічна послідовність – черговість подій, явищ, етапів роботи в часі,
порядок їх розташування за часом.
Хронологічна таблиця – це спосіб упорядкування подій за часом; конкрет-
ний перелік історичних подій, розташованих у хронологічній (ка-
лендарній) послідовності.
62
Час – один з вимірів світу, тривалість усього, що в ньому існує та відбува-
ється.
Шкала історичного часу (лінія, стрічка) – це графічне зображення руху
часу з минулого в майбутнє через сучасність; пряма лінія, що має
напрямок (від минулого до майбутнього), початок відліку, поділена
на проміжки в одиницях літочислення (рік, століття, тисячоліття,
ера).
V. Вправи для учнів на аналіз, узагальнення та оцінювання

Вправа 5
1. Історія – наука про людей у часі (Марк Блок).
2. Час – ось головна дійова особа історії (Антуан Про).
3. Дати – це ще не вся історія і не найцікавіше в історії, та в усякому
разі вони – те, без чого сама історія зникла б… (Клод Леві-Строс).
4. Час не дається історику як якийсь проміжок, що десь собі існує ще
до початку його дослідження. Його вибудовує історик спеціально, бо це –
частина його ремесла (Антуан Про).
Запитання та завдання:
1. Спробуйте обґрунтувати або спростувати наведені вислови.
2. Обміркуйте вислів французького вченого К. Леві-Строса. Що, на
вашу думку, найцікавіше в історії?
3. Поясніть думку сучасного французького історика А. Про, вико-
ристовуючи терміни «період» і «періодизація».
Вправа 6
Запитання:
1. Чому кожному з нас так важливо уміти встановлювати хронологіч-
ну послідовність і наступність подій?
2. У чому різниця між календарним та історичним часом?
3. Навіщо потрібна історична хронологія?
4. Як пояснити, що одні історичні події відбувалися в нашу еру, а ін-
ші – до нашої ери?
5. Як би ви розмістили одиниці виміру історичного часу за величи-
ною, від найбільшої до найменшої? Розміщення обґрунтуйте.
6. Яка користь від розміщення подій на шкалі часу? Доведіть свою
думку на прикладі.
7. Яка користь від внесення відомостей про події в хронологічну таб-
лицю? Укладіть хронологію свого життя, щоб довести свою думку.
63
Зразки завдань для самостійної роботи:
1. Утворіть логічні пари, поєднавши запропоновані поняття:
1) наука про вимірювання часу; 2) ера; 3) рік; 4) тисячоліття; 5) істо-
рія; 6) період історії стародавньої Греції і Риму; 7) 24 серпня 1991 року;
8) Руська держава; 9) 24 години; 10) пристрій для вимірювання часу;
11) 2001–2100 рр.; 12) друга половина Х ст.
«Ключі»:
А) годинник; Б) наука про людей у часі; В) 365 діб; Г) дата; Д) ХХІ
століття; Е) хронологія; Ж) початок відліку часу; И) 988 рік; К) Анти-
чність; Л) «10 століть»; М) ІХ-ХІІІ століття; Н) доба.
2. Розташуйте в хронологічній послідовності культурні епохи євро-
пейської історії:
А Новий час
Б Первісність
В Античність
Г Середні віки
3. Встановіть відповідність між подіями історії України та пері-
одами європейської історії.
А Первісне суспільство 1 Національно-визвольна війна під проводом
Б Античність Богдана Хмельницького.
В Середні віки 2 Проголошення незалежності України.
Г Новий час 3 Заснування грецьких міст-держав
у Північному Причорномор’ї.
4 Існування племен трипільської культури на
території України.
4. Здійсніть уявну подорож в минуле на «машині часу». Напишіть, в
який період європейської історії ви хотіли б потрапити? Вкажіть, які
важливі події в цей час відбулися на території України. Про що з минулого
ви хотіли б дізнатися більше на уроках історії?
64
Матеріали до теми
«ДЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ІСТОРІЯ»
– сприяти усвідомленню того, що події відбуваються у просторі-часі;
– на прикладах продемонструвати важливість орієнтації в історично-
му просторі;
– ознайомити учнів зі способами позначення простору, видами карт,
особливостями історичної карти;
– акцентувати увагу учнів на розташуванні державних утворень укра-
їнців: Київської держави, Королівства Руського (Галицько-Волин-
ської держави), Козацької республіки, Гетьманщини, сучасної дер-
жави Україна, а також на адміністративно-політичних змінах, що
відбувалися на українських теренах впродовж історії;
– формувати вміння читати і використовувати історичну карту, запов-
нювати контурну карту.

– історія – наука про Людину в часі й просторі;
– різницю між географічним та історичним простором, географічною
та історичною картами;
– територію як місце, де відбувалися (розгорталися в часі) історичні
події;
– як природні умови можуть впливати на життя людей (на прикладі
окремих історико-географічних регіонів України);
– значення історичної карти як важливого джерела інформації, при-
значення контурної карти;
– скласти розповідь за історичною картою;
– визначити географічне розташування й природні умови названих
учителем історико-географічних регіонів;
– позначити і написати на контурній карті названі вчителем історико-
географічні регіони, територію рідного краю, рідне місто/селище/
село;
– визначити територіальне розташування та історичне походження
рідного міста/села.
65
Рекомендовані
Навча-
Очікувані види Навчальні
льна
результати учіння навчальної матеріали
ситуація
діяльності
1 2 3 4
1 Обміркувати зміст понять Спілкування
«територія» і «простір». в гурті (обмін
Встановити, чому орієнтація думками) / при-
в просторі важлива для кож- йом «Мозковий
ної людини. штурм».
2 Встановити, що таке історич- Пояснення вчи- Текст 1. «Істори-
ний простір, його відмінності теля / Читання чний простір».
від простору географічного. вголос. Вико- Пометун О.,
Пояснити, чому історію мож- нання завдань та Костюк І.,
на назвати наукою про люди- відповіді на Малієнко Ю.,
ну в часі та просторі. запитання (під с. 19–20.
час читання).
3 Пояснити поняття «карта» і Фронтальна Пометун О.,
призначення карт. бесіда (запитан- Костюк І.,
Розпізнати географічну (фі- ня: що таке кар- Малієнко Ю.,
зичну), політичну та історич- та? які карти вам с. 21–22.
ну карти. відомі? чи дово- Настінні геогра-
дилося вам ма- фічна (фізична),
лювати карту? політична й
які знання необ- історична карти.
хідні, щоби ство-
рити карту?).
4 Назвати основні властивості Практична робота Власов В.,
історичної карти, її умовні «Читаємо істо- с. 61–63;
позначення та прийоми вико- ричну карту» Пометун О.,
ристання. (в групах по 3–4 Костюк І.,
Пояснити, як треба читати учні): Малієнко Ю.,
історичну карту. а) ознайомлення с. 23–24.
Показати на карті задані з картами; Настінна істори-
історично-географічні б) досягнення чна карта, карти
об’єкти. згоди щодо того, в підручнику,
Переказати відомості про як читати істо- атласі.
історично-географічні ричну карту; Пам’ятки І–ІІІ.
об’єкти, що містить історич- в) опрацювання Завдання (для
на карта. «Порад для груп) до практи-
роботи з настін- чної роботи 1.
ною картою»;
г) презентація
результатів.
66
1 2 3 4
5 Сформулювати (записати) Робота з історич- Словничок
визначення понять «історич- ним словничком.
ний простір», «історична
карта», «легенда карти».
6 Назвати причини територіа- Робота з історич- Віртуальні карти
льних змін, що відображені ними картами. 1–3.
на історичних картах. Перегляд відео-
матеріалів.
Евристична
бесіда / Пояс-
нення вчителя.
7 Встановити, у чому виявля- Читання вголос. Текст 2. «Украї-
ється вміння орієнтуватися в Виконання зав- на на мапах
історичному просторі. дань та відповіді упродовж істо-
Показати територіальні межі на запитання (під рії».
(кордони) Київської держави, час читання). Карти 1–6.
Королівства Руського (Гали- Робота з істори-
цько-Волинської держави), чною картою.
Козацької республіки / Геть-
манщини.
Визначити причини втрати
українцями своїх державних
утворень та передумови їх
відновлення.
8 Пояснити призначення кон- Практична робо- Власов В.,
турних карт. та «Україна на с. 67–68.
Назвати правила роботи з мапах упродовж Атлас «Історія
контурною картою. історії»: України (з кон-
Позначити на контурних а) пояснення турною картою).
картах територіальні межі вчителя; 5 клас» / Контур-
(кордони) Київської держави, б) ознайомлення ні карти з історії
Королівства Руського (Гали- з пам’яткою України.
цько-Волинської держави), «Як працювати 5 клас.
Козацької республіки (Війсь- з контурною Завдання до
ка Запорозького / Гетьман- картою»; практичної
щини) і столиці цих держав- в) заповнення роботи 2.
них утворень. контурних карт
Створити легенду карти. (за допомогою
карт, атласу).
9 Пояснити, як історики визна- Спілкування в
чають територіальні межі гурті (обмін
зниклих державних утворень думками) / при-
українців. йом «Мозковий
штурм».
67
1 2 3 4
10 Показати на карті територію Пояснення вчи- Текст 3. «Істо-
держави Україна та кордони теля. ричні регіони
держав-сусідів. Робота з політич- України».
Встановити, які історичні ною та історич- Настінні полі-
терени становлять територію ними картами. тична та істори-
України. Читання вголос. чна карти.
Виконання за- Власов В.,
вдань та відпові- с. 64–65.
ді на запитання
(під час читан-
ня).
11 Сформулювати і записати Робота з історич- Словничок.
значення понять «історико- ним словничком.
географічний регіон», «дер-
жавний кордон».
12 Визначити особливості істо- Робота у групах. Роздаткові мате-
рико-географічних регіонів ріали, презента-
України. ція.
Обґрунтувати (на прикладі
окремих регіонів) залежність
розвитку суспільства від
природних умов.
13 Переказати алгоритм дослі- Планування Пам’ятка «План
дження простору рідного учнівського міні- дослідження
краю. проекту «Мій простору рідного
край на мапах краю».
України».
14 Описати (з використанням Практична робо- Завдання до
фізичної карти) територіаль- та «Мій край на практичної робо-
не розташування і ландшафт мапах України»: ти 3. Картки з
рідного історико- а) робота в гру- текстовими і
географічного регіону. пах за матеріа- візуальними
Встановити (за допомогою лами і завдання- джерелами.
політичної карти) розташу- ми вчителя;
вання і походження назви б) презентація
рідного міста/села. роботи груп.
Визначити (з використанням
карти та інших джерел) вплив
природних умов на заняття й
побут населення рідного
краю.
15 Позначити на контурній карті Робота з контур- Контурні карти з
державний кордон України, ною картою. історії України.
написати назви держав- 5 клас.
сусідів.
68
1 2 3 4
Позначити і написати на
контурній карті вказані учи-
телем історико-географічні
регіони, територію рідного
краю, рідне місто/селище/
село.
16 Укласти повідомлення про Презентація
рідний край, його географію, міні-проекту
історію і народну культуру. «Мій край на
мапах України».
Рефлексія.

Тема закладає основи для формування в учнів просторової компе-
тентності, тобто уміння орієнтуватися в історичному просторі й знаходити
взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і приро-
дного довкілля.
Під час вивчення цієї теми та впродовж навчання в учнів мають бу-
ти сформовані такі складові просторової компетентності:
– вибирати карту за назвою;
– розрізняти оглядові й тематичні карти;
– користуватися легендою карти;
– локалізувати розташування об’єкта (відносно відомих географічних
об’єктів зі словесним описом або без нього; показ меж об’єктів; орі-
єнтація за сторонами світу; знаходити один і той самий об’єкт на
різномасштабних картах);
– знати правила показу об’єктів на карті;
– встановлювати за картою вплив природно-географічного чинника
на наявність або відсутність певних історичних явищ (подій).
Значну увагу варто зосередити на формуванні в учнів уявлення про
історичний простір і практику його позначення на історичній карті, усві-
домлення школярами того, що карта є джерелом історичної інформації,
тому необхідно навчитися читати її.
Для освоєння матеріалу теми важливо, щоб учні пригадали: як на фі-
зичній карті відображені сторони світу, як позначають на ній географічні
об’єкти та як правильно показати їх на карті. Формуванню умінь працюва-
ти з історичною картою сприятимуть вправи за алгоритмом на основі за-
пропонованих або розроблених учителем пам’яток. Радимо також органі-
зувати роботу п’ятикласників з текстами для читання, ілюстраціями, вико-
нання завдань на карті, співпрацю в парах і групах.
Протягом вивчення теми розвиваємо також уміння укладати історичний
словник, розв’язувати хронологічні задачі, розміщати події на шкалі часу.
69
кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Генеза, 2013. § 10. Чи можна поба-
чити минуле, або історія на картах: с. 61–69.
2. Пометун О. І., Костюк I. А., Малієнко Ю. Б. Історія України (Вступ
до історії): підручник для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Видавн.
дім «Освіта», 2013. § 3. Як пов’язані історія і простір: с. 19–25.
віт. навч. закл. – К.: Генеза, 2010. § 6. Історія на картах і в назвах.
4. Атлас. 5 клас. Історія України. – К.: Інститут передових технологій,
2016.
5. Контурні карти з історії України. 5 клас. – К.: ТОВ «Видавництво
«Мапа»», 2014 (або інші).

Текст 1
Історичний простір

до тексту
Події завжди відбуваються в конкрет- Пригадайте, чому
ний час та в якійсь землі, державі, поселен- історикам важливо
ні. Пізнаючи людей через їхні дії, історики знати, коли саме від-
мають дізнатися не тільки про час, а й про булася подія.
територію, на якій вони жили, щось плану-
вали, обмірковували і чинили заплановане.
Територію як місце, де розташовані при-
родні та створені людьми об’єкти, і в якому
відбуваються (розгортаються в часі) події,
називають простором.
У сучасному просторі природні Розгляньте географіч-

об’єкти, наприклад, гори, ліси, річки, остро- ні (мапи 1 і 2) та полі-
ви, а також об’єкти, створені людьми, тичну (мапа 3) карти
зокрема міста, залізниці, підприємства, України. Спробуйте
співіснують. Такі об’єкти через їх порівняно встановити, про що
стійке розташування прийнято називати вони інформують?
географічними. Прагнучи добре орієнтува-
70
тися на місцевості, люди навчилися позна-
чати для себе взаємне розташування гео-
графічних об’єктів у просторі. Це сталось,
як вважають учені, ще задовго до нашої ери,
у первісні часи. Припускають, що перші
умовні зображення місцевості, де були
позначені місця полювання і тимчасового
проживання людей, пагорби, річки та озера,
що оточували цю територію, люди робили
на корі дерева, на слонячому бивні й на
вичинених шкурах тварин.
Зменшене умовне зображення земної
поверхні, її частини або окремих країн
світу з позначеними об’єктами – це карта.
Розрізняють карти фізичні, політичні й
історичні. Перші відображають географіч-
ний простір, тобто взаємне розташування та
протяжність географічних об’єктів на зоб-
ражуваній території. На політичних картах
позначають взаємне розміщення на поверх-
ні Землі та протяжність (кордони) держав.
Що ж зображено на історичних картах?
Історичні карти відображають геогра- Розгляньте історичні

фічний простір у часі. На таких картах карти України (мапи
позначені розташування і протяжність 4–10). Поясніть, чим
важливих для пояснення минулого геогра- історичні карти відрі-
фічних об’єктів, наявних у конкретний зняються від:
історичний період. Тому, наприклад, на а) географічних;
картах України-Русі площа лісів буде знач- б) політичних.
но більшою, ніж сьогодні. На Дніпрі позна-
чені пороги, але немає Канівського та інших
водосховищ. На цій карті ви знайдете тільки
ті міста, що їх заснували київські князі,
фортеці, яких сьогодні вже немає (напри-
клад, Тустань), торговельні шляхи, що не
співпадають із сучасними автобанами.
Особливості історичних карт також у тому,
що на них можуть бути позначені:
а) місця тимчасового поселення первіс-
них людей – стоянки;
б) площу проживання окремих племен
71
чи народів, територію державних утворень,
яких сьогодні немає;
в) територіальні зміни, що відбулися в
межах історичного періоду, наприклад,
прилучення частини території однієї держа-
ви до іншої;
г) місця важливих битв;
д) напрямки просування кочових наро-
дів або військ якихось правителів;
е) дати історичних подій та інше.
Висловлюючись стисло, історична Які особливості істо-

карта – це зменшене умовне зображення ричного простору?
частини земної поверхні або окремої кра-
їни з позначеними на ньому географіч-
ними об’єктами та подіями, важливими
для орієнтації в історичному просторі.
Історичний простір охоплює всі реальності
минулого, що мають територіальну протяж-
ність (розмір): ріки, рівнини, гори, поселен-
ня, шляхи, битви тощо. На відміну від
простору географічного, історичний простір
– уявний. Хоча на якійсь території і були
історичні об’єкти, їхні розміри й розміщен-
ня, значимість у житті людей – це продукт
досліджень істориків.
Чому важливо знати місце події серед Чому історію іноді

інших подій минулого не тільки в часі, а й у називають мандрівкою
просторі? На думки та дії людей значною в часі та просторі?
мірою впливає спосіб життя, який вони Наведіть приклади
ведуть, тобто їхні вірування, традиції, госпо- взаємозалежності
дарювання, побут (харчування, одяг, житло). способу життя людей
Спосіб життя людей, своєю чергою, залежить і природних умов,
від природних умов, у яких вони прожива- у яких вони живуть.
ють. Зокрема, люди, які мешкали в степах і
пустинях, – кочівники. Вони постійно пере-
сувались у пошуках води і корму для худоби.
Натомість на теренах України, багатих на
чорнозем, люди вели осілий спосіб життя.
Вони віддавали перевагу вирощуванню
рослин, заняттям ремеслом і торгівлею.
72
Побут людей значною мірою визнача-
ється кліматичними умовами. Наприклад,
мешканці Африки, на відміну від українців,
ніколи не потребували мати в помешканнях
печі й одягатись у кожух чи шубу.
Доступність і обсяги природних ба-
гатств: землі, води, деревини, металевих руд
та інших ресурсів і сьогодні суттєво вплива-
ють на господарство й добробут населення.
Отже, знати, як змінювалися рельєф, клі-
матичні умови та природні ресурси України,
відколи тут оселилися люди, дуже важливо.
Також важливо знати, які народи залю- Що можемо дізнатися
днювали Україну в різні часи. З яких країв про Україну, пізнаючи
вони сюди прийшли, якими землями мігру- її як історичний прос-
вали (пересувалися). Це допоможе зрозуміти, тір?
як українці розвивали господарство (уміння
здобувати собі засоби прожиття), коли на-
вчилися виготовляти і коли вдосконалили
знаряддя праці, як складались їхні традиції,
яке походження народних вірувань і звичаїв.
Необхідно також достеменно встанови-
ти, в якій місцевості відбулася кожна істо-
рична подія, де проживав та звідки родом
кожний історичний діяч. Це дає змогу спів-
віднести подію, особу з епохою, народом,
державою, допомагає пояснити перебіг
події та погляди людини.
Про народи, які колись освоювали те- Що дізнаємося про
риторію України, нам сьогодні розповіда- історичний простір
ють топоніми – назви долин, рік, населених України, досліджуючи
пунктів. Наприклад, назва річки Рось похо- виникнення і похо-
дить з давньоскандинавської мови, в якій дження топонімів?
«рос» – вода. Назва нашої столиці – Київ –
підтверджує легенду, що місто звів руський
князь Кий. наші предки – слов’яни-тиверці.
Виникнення і походження географіч-
них назв (назв населених пунктів, водойм,
гір, річок, лісів, урочищ) вивчає спеціальна
наука – топоніміка.
73
Текст 2
Україна на мапах упродовж історії

до тексту
Неможливо пізнати людину, не ді- Спробуйте пояснити, на що
знавшись, у якій державі, місті або селі слід звертати увагу, щоб
вона народилася, в яких умовах прожи- зорієнтуватися в історич-
вала, де побувала впродовж життя. То- ному просторі?
му орієнтування в історичному просторі
– це, насамперед, визначення території,
в межах якої відбувалися історичні
події. Не менш важливо виявити місце-
знаходження колись обжитих поселень,
встановити місця подій, кордони зник-
лих держав тощо. Для цього використо-
вують давні карти й описи, що їх у різні
часи виготовляли мандрівники, служ-
бовці й учені. За зібраними свідченнями
встановлюють місце проживання істо-
ричних осіб, межі компактного прожи-
вання народу в той чи інший період,
характерний для цього періоду природ-
ний ландшафт, тобто рельєф місцевості
в поєднанні з кліматом, ґрунтами,
рослинним і тваринним світом. Не
знаючи цього, важко правдиво судити
про чисельність і тривалість життя
місцевого населення, його господарство
й суспільний розвиток, екологічні нас-
лідки цього розвитку. Відтворюючи
географічні характеристики краю в
минулі епохи, історики враховують,
якими були уявлення про світ і як колись
люди сприймали природні явища (зем-
летрус, виверження вулкана, затемнення
Сонця).
Про краєвид України і про вплив Які державні утворення

природи на українське суспільство існували на території, що їх
йтиметься далі. Нагадаємо собі, що в освоїли українці, та коли?
74
минулому українці мали власні держав-
ні утворення. Але яку територію вони
охоплювали та з якими державами й
народами сусідили?
Учені вважають, що українці – Покажіть на карті прабать-

один із слов’янських народів. Слов’яни ківщину українців.
– корінні жителі Центрально-Східної Покажіть на карті землі, що
Європи (мапа 5). У І тисячолітті племе- в ІХ ст. належали до Київ-
на слов’ян під тиском сусідів розсели- ської держави.
лися зі своєї прабатьківщини між річ-
ками Віслою та Дніпром і поступово
залюднили терени теперішніх держав.
Зокрема, праукраїнські племена засели-
ли західноукраїнські землі й Середнє
Подніпров’я. Першим державним
утворенням цих племен стала Руська
земля (мапа 6). Так у літописах назива-
ють Київську державу (ІХ–ХІІІ ст.),
першим правителем якої згідно з леген-
дою був князь Кий – засновник міста
Києва. Учені вважають, що легенда про
Кия має історичну основу, а літописні
Дир і Аскольд – це останні володарі з
династії Києвичів.
Правитель Новгородської землі, що Чому Київську державу під

на Півночі Східної Європи, вікінг Олег владою Рюриковичів вва-
у 882 р. захопив Київ. Він і його наступ- жають імперією?
ники з династії Рюриковичів упродовж
Х ст. прилучили до Київської держави
значні території на Сході й Заході, де
жили різні племена. Відтоді назву
«Руська земля» використовували в
одних випадках для позначення україн-
ських земель Середнього Подніпров’я,
в інших – усієї території створеної ними
імперії (мапа 7).
Київська держава охоплювала вели- Поміркуйте, чому велика

чезну територію, де єдиними надійними земельна площа імперії
шляхами сполучення були річки. Через зумовила її розпад на менші
75
це та з інших причин вона в ХІІ ст. князівства?
розпалася на окремі князівства. З-поміж Покажіть на карті Королів-
них найкраще розвивалися Галицьке і ство Руське. Чому його
Волинське, віддалені від степів Північно- основою стали Галицьке і
го Причорномор’я, де мешкали войовни- Волинське князівства?
чі кочівники. У 1199 р. волинський князь
Роман Мстиславович підкорив Галич, а
його син Данило став першим королем
нової могутньої української держави –
Королівства Руського (мапа 8).
Вигасання династії Романовичів – це Спробуйте пояснити, чому

одна з причин того, що Галицько- вимирання роду Романови-
Волинська держава втратила незалеж- чів призвело до захоплення
ність. Волинське, Подільське, Київське земель Королівства Русько-
князівства, а також Чернігівське, у другій го військово сильними су-
половині ХІV ст. були долучені до Литви, сідніми державами.
тоді як західна частина королівства – до Покажіть на карті держави,
Польщі (мапа 9). На час утворення які захопили терени Коро-
об’єднаної литовсько-польської держави лівства, та землі, що вони
– Речі Посполитої (1569 р.) – русько- загарбали.
українські князі вже не мали прав на
самостійне управління. Щоби зберегти
земельні володіння і вплив у органах
влади Речі Посполитої, вони ставали
польськомовними католиками.
Відновлення української держав- Висловіть припущення про

ності пов’язане з новою провідною значення назви «Україна».
верствою українців – козацтвом. Козаки
в ХVІ ст. заселяли прикордонні зі
степами Північного Причорномор’я
землі, які називали Україною. Назву
«Україна» вживали ще автори руських
літописів. Але тільки в часи козацтва
вона почала означати окрему країну – Покажіть на карті козацьку
територію, що становить єдність з Україну кінця ХVІ – першої
погляду природних умов, населення, половини ХVІІ ст.
його звичаїв та історії. У Західній
Європі цю назву почали використову-
вати зі середини ХVІІ ст., коли були
створені карти французького інженера-
76
фортифікатора Гійома Левасера де
Боплана (мапа 10). Її вживали стосовно
козацьких земель Середнього Подніп-
ров’я й Козацької держави, яку заснував Простежте за картами, які
(1648 р.) гетьман Богдан Хмельницький. українські землі в часи
Самі козаки, правда, використовували як козацтва не відносили до
офіційну назву Гетьманської держави України, вживаючи щодо
(Гетьманщини) інший термін – Військо них давню назву?
Запорозьке (мапа 11). Вживання такої
назви мало підкреслити, що влада в
Україні належить саме козацтву.
Поширення нових назв країни й Чи прагнули козацькі геть-

держави не значило, що козаки не знали мани відновити українську
про давнішу самоназву українців – державу в кордонах Коро-
русини чи про назви їхніх держав. Бог- лівства Руського? Висновок
дан Хмельницький в універсалах не раз обґрунтуйте.
іменував себе «єдиновладцем та само-
держцем руським», а Іван Виговський
вимагав від польського короля уступити
«право на всю стародавню Україну, або
Роксоланію… аж до Вісли».
Російські царі, прилучивши Військо Покажіть на карті Україну

Запорозьке (мапа 12), у ХVІІІ ст. знищи- в розумінні Т. Шевченка
ли українську республіку та її правлячу та інших українських патрі-
верству – козацтво. Проте, починаючи зі отів ХІХ ст..
середини ХІХ ст., назву «Україна»
активно використовували в сучасному
значенні – для позначення країни, яку
заселяє окремий народ. Завдяки україн-
ським мовознавцям і дослідникам на-
родних пісень та звичаїв (фольклорис-
там, етнографам) було визначено тери-
торію суцільного проживання українців
(мапа 13), отже, й межі України як
узагальненої назви цієї території. Завдя-
ки творам Тараса Шевченка та україно-
знавчим працям інших патріотів цей
термін став загальновживаним.
77
Щоб підкреслити єдність України, Поміркуйте, навіщо історик
землі якої тоді належали до Російської В. Антонович пропонував
й Австро-Угорської імперій, історик уживати вислів «україно-
Володимир Антонович запропонував руські землі»?
вживати прикметник «українсько-
руський». Його учень Михайло Гру-
шевський обґрунтував цю єдність у
десятитомній праці «Історія України- В яких століттях слово
Руси» (1898–1936). А завдяки Україн- «Україна» українці вживали
ській революції 1917–1921 років слово у назві своєї держави?
«Україна» вперше набуло загального
вжитку в значенні «держава» (мапа 14).
Текст 3
Історичні регіони України

до тексту
Сучасна Україна – єдина, цілісна дер- Покажіть на політичній
жава, територія якої об’єднує 24 області карті Україну. Назвіть дер-
й Автономну Республіку Крим (ма- жави, що є її сусідами.
па 15). Кожна область, а також міста
Київ і Севастополь мають свої органи Віднайдіть на політичній
управління – ради й адміністрації. Пов- карті область, у якій ви
новаження місцевих органів влади, тобто проживаєте. Покажіть міс-
права на управління цими адміністрати- то, що є адміністративним
вно-територіальними одиницями, визна- центром цієї області.
чають закони України. Кордони України
та її єдність, чи, як інколи кажуть, собо-
рність українських земель сьогодні ви-
знали всі держави світу – члени Органі-
зації Об’єднаних Націй.
Цілісність України як держави не На які характеристики

означає, що нема відмінностей у способі нашого повсякденного
життя, заняттях і звичаях її населення. життя впливає минуле
Особливості ці склались історично. На- рідного краю? Спробуйте
приклад, на сході й півдні України част- навести приклади такого
ка російськомовного населення суттєво впливу.
більша, ніж на заході. Пояснюють це
тим, що під час панування тут Росії її
78
населення постійно переселялося на
українські терени. Разом з тим російська
влада спонукала місцевих жителів пере-
ймати російську. Українці були змушені
навчатися в російськомовних школах,
читати російською книги і газети, запов-
нювати цією мовою всі документи. Ро- Вивчіть походження свого
сійською з ними спілкувалися не тільки прізвища. Скористайтесь
місцеві посадовці, а й священики. Як для цього етимологічним
наслідок, про українське коріння бага- словником.
тьох російськомовних громадян нашої
держави сьогодні свідчать тільки їхні
прізвища. Найпоширеніші на Наддніп-
рянщині прізвища, утворені зі суфіксами
-енко, -єнко (Петренко, Гордієнко, Кос-
тюченко). Далі на захід більшість украї-
нців традиційно мали прізвища з суфік-
сами -ук, -юк (Гордійчук, Павлюк, Дани-
люк). Прізвища Крутивус, Небаба, Пере-
бийніс та подібні – безсумнівно, україн-
ського походження. Під такими колись
записували запорожців.
Тривалість панування чужоземців і Назвіть відомі вам слова

близьке сусідство з ними позначилися на іншомовного походження.
мовленні населення України. Зокрема, в Встановіть, з якої мови
Закарпатті місцеві жителі вживають у потрапили до нас слова, що
своїй мові слова угорського походження, ви назвали. Скористайтеся
у Чернівецькій області – румунського, у для цього словником ін-
Львівській – польського, а на Харківщині шомовних слів.
й Сумщині – російського. Усне мовлення
дещо відрізняється від літературної мови,
якою сьогодні навчають і пишуть. Скла-
лася вона в ХІХ ст. завдяки творчості
Івана Котляревського і Тараса Шевченка,
які родом з Центральної України. Завдяки
цьому сучасна українська мова найближ-
ча до говірок населення Середньої Над-
дніпрянщини.
79
У повсякденному побуті й звичаях Покажіть на карті історичні
українців, які живуть у різних областях регіони України.
нашої держави, також є чимало відмінно-
стей. Ці відмінності настільки відчутні,
що вчені виділяють окремі регіони Украї-
ни, які територіально не збігаються зі
сучасними областями. Регіоном назива- Відшукайте на карті істо-
ють частину земної поверхні з умовними ричний регіон, у межах
межами, для якої характерні цілісність і якого проживає ваша сім’я.
своєрідність стосовно виділених ознак. Поясніть, як ви виконували
Найчастіше на теренах України вирізня- це завдання.
ють такі історичні (історико-географічні)
регіони: Закарпаття, Галичина, Волинь,
Поділля, Буковина, Правобережжя (від-
носно Дніпра), Лівобережжя (Гетьман-
щина), Слобожанщина, Донщина, Запо-
ріжжя, Таврія, Надчорномор’я, Бессарабія
(мапа 16). Неповторні характеристики
кожного з них склалися під впливом істо-
ричних обставин та місцевого ландшафту.
Часто згадують й етнографічні регіони,
мовлення, побут, звичаї, вірування насе-
лення яких колись сформувались у своє-
рідному природному середовищі (ма-
па 17). Серед етнографічних регіонів
найвідоміші – гірські: Лемківщина, Гуцу-
льщина, Бойківщина (у Карпатах), а та-
кож Полісся (басейн р. Прип’ять, правої
притоки Дніпра).
Що ж таке «історичний регіон»? Це – Спробуйте встановити, як

територія, яку вчені умовно обмежують природні умови вплинули
державними кордонами чи адміністрати- на одяг, їжу, житло, заняття
вними рубежами, наявними в минулому. та звичаї населення регіо-
Це, як правило, колишні адміністративно- ну, в якому ви проживаєте.
територіальні одиниці різних держав
(губернії, воєводства) або окремі держав-
ні утворення (князівства). Наприклад,
коли говорять про «історичну Волинь»,
то мають на увазі не сучасну Волинську
область, а значно більшу територію, яка
охоплює ще й Рівненщину, Житомирщи-
80
ну і частину Хмельниччини. Це терени
колишнього Волинського князівства та
пізнішого Волинського воєводства Речі
Посполитої. До історичних регіонів мож-
на віднести й прикордонні території, які
були об’єктом міждержавних суперечок
та/або нейтральними зонами (Покуття,
Дике поле).
Особливим історичним регіоном Чим Таврія як історичний

України є Таврія. Це – історична назва регіон відрізняється від
Кримського півострова, поширена в інших регіонів України?
середніх віках. Походить від назви пле-
мен таврів, які в давнину заселяли пів-
денну частину Криму. Українці не були
більшістю серед населення Кримського
півострова. Ці землі – історична батькі-
вщина кримсько-татарського народу.
Важлива особливість історичних ре- Чим історичні регіони від-

гіонів – відсутність чітких меж. Адже в різняються від адміністра-
часи України-Русі не було карт з окрес- тивно-територіальних?
леними межами князівств. Та й на поча-
тку Нового часу картографія ще не дося-
гла такого розвитку, щоби з точністю
фіксувати державні кордони Гетьман-
щини й географічні об’єкти. Тому істо-
ричний регіон – це теж великою мірою
продукт уяви вчених. Описуючи ці регі-
они, історики, зокрема, мають на меті
вивчити спільноти, які існували тут у
минулому, і пояснити наявні в українців
особливості побуту, поведінки, мовлен-
ня, поглядів на життя.
81
Запропоновані тексти призначені для читання учнями вголос і обмір-
ковування (за допомогою запитань і завдань до них). На думку авторів,
опрацювання цих текстів дає змогу досягнути очікуваних результатів,
зазначених у навчальних ситуаціях 2 і 3 (текст 1), 7 (текст 2), 10 і 11
(текст 3). Опрацьовувати ці тексти вчитель може разом з текстами під-
ручника, яким користуються учні, або замість них.

– тексти 2 і 3 можна пропонувати, не називаючи тем, або пропону-
ючи завдання на антиципацію чи предикацію;
– щоб учні глибше осмислили запропонований для опрацювання
текст, можна запропонувати їм під час читання ставити поряд з окремими
фразами (або біля термінів) позначки: + Я це знав; – Я це не знав; ≈ Я ду-
мав інакше; ? Це мене здивувало; ! Я хотів би дізнатися про це детальніше
(прийом ІНСЕРТ). ІНСЕРТ – інтерактивна система запису для ефективного
читання і розмірковування;
– учень має виразно прочитати свою частину тексту. Інший учень
(або вчитель) показує на мапі те, про що йдеться в уривку. Доцільно підго-
тувати презентацію, розмістивши на слайдах мапи, згадувані в цьому тексті.
– учитель запитує учнів, чи вони розуміють усі слова в цьому тексті
й, за потреби, пояснює або просить когось із учнів пояснити незрозуміле
іншим слово;
– той самий учень виголошує запитання/завдання до щойно прочи-
таної частини тексту. На запитання відповідає інший учень (який висловив
бажання відповідати), використовуючи при цьому настінну карту. Завдан-
ня вчителя – створити умови, щоб учні могли вільно висловити свої мірку-
вання на тему запитання/завдання та спільно знайти правильне (-і) су-
дження;
– читання й обговорення наступних частин тексту за вказаним вище
алгоритмом. Доцільно залучати до читання та пошуку відповідей багатьох
учнів;
– узагальнення прочитаного й обміркованого тексту. Якщо викори-
стовувався прийом ІНСЕРТ, то необхідно обговорити з учнями, на що
вони звернули увагу: про що знали, чого не знали, про що думали інакше,
що зацікавило тощо.
82
Приклади карт
Мапа 1
Фізична карта України

Ел. ресурс. Режим доступу: http://www.maps-of-europe.com/maps/maps-of-
ukraine/detailed-physical-map-of-ukraine-in-ukrainian.jpg
Мапа 2
Топографічна карта України

Ел. ресурс. Режим доступу: https://goo.gl/DWeYzA
83
Мапа 3
Політико-адміністративна карта України

Ел. ресурс. Режим доступу: http://www.raster-maps.com/map-of-ukraine-10/
Мапа 4
Археологічна мапа України

Ел. ресурс. Режим доступу:
http://ipress.ua/ljlive/mizynska_stoyanka__nayvidomisha_stoyanka_paleolitych
noi_doby_15507.html
84
Мапа 5
Українці – корінні жителі Центрально-Східної Європи
85
Мапа 6
Київська держава в ІХ–Х ст.

Ел. ресурс. Режим доступу: http://history.ucoz.ua/photo/17
86
Мапа 7
Київська держава за князів Володимира і Ярослава (ХІ ст.)

Ел. ресурс. Режим доступу: https://www.phoenicis.com.ua/maps-history.html
87
Мапа 8
Королівство Руське за Данила Романовича (середина ХІІІ ст.)

Ел. ресурс. Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/karty.php
88
Мапа 9
Українські землі у ХV – ХVІІ ст.

Ел. ресурс. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/
/media/File:GeopolitikUkraine15st.png
89
Мапа 10
Загальна карта України. Вільгельм Гондіус

(за ескізами Г. Л. де Боплана). 1648 р.
Ел. ресурс. Режим доступу: http://likbez.org.ua/ua/boplan_1648.html
Мапа 11
Козацька держава за гетьмана Богдана Хмельницького

(середина ХVІІ ст.)
90
Мапа 12
Козацька держава за гетьмана Івана Мазепи (початок ХVІІІ ст. )

Ел. ресурс. Режим доступу: Ел. ресурс. Режим доступу:
http://history.ucoz.ua/photo/17
91
Мапа 13
Землі, де проживали переважно українці.

Карту розробив Михайло Грушевський
Ел. ресурс. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki
Мапа 14
Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна

Республіка в 1918 р.
Ел. ресурс. Режим доступу: : http://history.ucoz.ua/photo/17
92
Мапа 15
Сучасна Україна
Мапа 16
Історичні регіони України

Ел. ресурс. Режим доступу: http://etnoua.info/rajonuvannja/
93
Мапа 17
Етнографічні регіони України

Ел. ресурс. Режим доступу: http://etnoua.info/rajonuvannja/
Віртуальні карти
1. Як змінювалися кордони держав –
Ел. ресурс. Режим доступу: https://goo.gl/FYgG4i
2. Карта Європи 1000–2000 років –
Ел. ресурс. Режим доступу: https://goo.gl/RcWJsa
3. Історія Українських земель з 1000 до 2016 року –
Ел. ресурс. Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=rcOfbm5
PlWk&t=26shttps://goo.gl/PWNoSo
94
Розміщені в YouТube відео добре ілюструють безперервність терито-
ріальних змін, що відбувалися та відбуватимуться впродовж усього часу
існування людства. Зокрема, на прикладі віртуальної карти Європи можна
показати, що протягом останньої тисячі років кордони країн (та й самі
країни) часто змінювалися. Ці зміни були наслідком потужних міграційних
процесів, війн і загарбань державами-переможницями сусідніх земель,
розпаду колись могутніх імперій, добровільного прилучення окремих зе-
мель до складу сусідньої держави тощо.
Віртуальна історія України відображає процес формування нашої
країни як території, що становить єдність з погляду історії, природних
умов, населення тощо. Відео – добра ілюстрація етногенезу українців та їх
перетворення в націю, яка має власну державу під назвою «Україна». До-
цільно показати, що цю назву, що сьогодні звична як назва держави й від-
повідної території, протягом попередніх століть вживали у різних контекс-
тах, і вона мала інколи різну локалізацію навіть для сучасників. Далеко не
завжди термін «Україна» мав етнічне забарвлення. Іншими словами, не в
усі часи побутування назви «Україна» вона була пов’язана з усі-
єю етнічною українською територією. У часи Козацької держави терени
під назвою «Україна» розширювались або звужувалися в міру того, як
поширювалися або скорочувалися впливи козацтва і Війська Запорозького.
Проект Vkraina
Рис. 1. Скріншот стартової сторінки проекту Vkraina
95
Інформація для вчителя:
Якщо в класі є доступ до мережі Інтернет, учням можна показати
старовинні карти України, цифрове зображення яких зібрано на сайті:
vkraina.com. Vkraina.com – це мультимедійна онлайн-презентація, створена
на основі приватної колекції оригінальних геополітичних карт територій
сучасної України. Проект охоплює період від часів пізнього європейського
Відродження до часу занепаду козацької держави наприкінці XVIII ст.
Ел. ресурс. Режим доступу: http://vkraina.com/ua/maps#1548
Ресурс Vkraina доступний для завантаження у вигляді мобільного до-
датка, що працює на платформах Android, Windows 8, Windows Phone 8,
iOS.
Завантажити додаток можна тут:
Android (планшет + телефон)
https://play.google.com/store/apps/details?id=com.kyivstar.vkraina
iOS (iPad + iPhone)
https://itunes.apple.com/ua/app/vkraina/id910661750
Windows 8 (планшет + desktop)
http://apps.microsoft.com/windows/uk-ua/app/4fdba488-3909-4397-8f1a-
c539d659f1b8
Windows Phone 8
http://www.windowsphone.com/uk-ua/store/app/vkraina/044c6ab2-eff9-42f5-
9204-91c5175e884f
ІІІ. Практичні роботи

Пам’ятки
І. Умовні позначення на історичній карті
1. Території держав позначають різними кольорами і вказують їхні
назви.
2. Кордони держав та інші межі позначають лініями (суцільною,
пунктирною тощо).
3. Зміни території позначають за допомогою штрихування.
4. Міста позначають кружечками, квадратиками або малюнками.
5. Рух, переміщення народів, війська, товарів позначають стрілками.
6. Місця битв позначають перехрещеною зброєю (зображення гарма-
ти, вояка тощо).
7. За допомогою умовних малюнків позначають пам’ятки культури
(пам’ятник, собор), рослини, товари.
ІІ. Як працювати з історичною картою
1. Прочитайте назву карти.
2. Ознайомитеся з легендою карти.
96
3. За допомогою умовних позначень віднайдіть інформацію, необхід-
ну для відповіді на запитання.
4. Порівняйте здобуту інформацію з матеріалами підручника, інших
джерел.
ІІІ. Поради для роботи з настінною картою
1. Під час роботи з настінною картою необхідно стояти ліворуч від
карти, указку тримати в правій руці, щоб не закривати карту.
2. За потреби скористайтеся легендою карти.
3. Територію держави покажіть за допомогою замкненої лінії вздовж
її кордонів.
4. Щоб показати місто, доторкніться указкою до умовної позначки.
5. Річку слід показувати за течією від витоків до гирла.
6. Напрямки руху і переміщень показуйте за стрілками.
7. Демонстрацію історичних об’єктів на карті супроводжуйте комен-
тарем.
8. Для визначення просторового розташування об’єкта використовуй-
те напрямки (на північ, на південь, на захід, на схід), назви річок, морів, гір
та ін.
ІV. Як виконувати завдання на контурній карті
1. Прочитайте назву контурної карти.
2. За назвою знайдіть відповідну карту в атласі чи підручнику.
3. Уважно прочитайте завдання до контурної карти.
4. За допомогою легенди карти (умовних позначень) знайдіть інфор-
мацію, необхідну для виконання завдання.
5. Позначте на контурній карті лише ті об’єкти, які зазначені в
завданні.
6. Використовуйте запропоновані умовні позначення або створіть
власні.
7. Створіть легенду карти. У спеціально відведеному на контурній
карті місці нарисуйте умовні позначення і напишіть, що кожне з них озна-
чає.
8. Будьте охайними. Працюйте олівцями, не використовуйте фарби,
фломастери і маркери.
9. Підписи робіть друкованими літерами.
Завдання для роботи з картою

Читаємо історичну карту
Завдання для груп:
Група 1:
1. Намалюйте умовні позначки, якими користуються, щоб показати
дві різні території або держави.
97
2. Знайдіть і покажіть на карті: а) Україну; б) місце битви;
3. Розкажіть, що ви дізналися з карти про давню державу. Покажіть
на карті державу, про яку розповідатимете.
Група 2:
перехід певного району від однієї держави до іншої.
2. Знайдіть і покажіть на карті: а) область України, де ви проживаєте;
б) давню державу;
3. Розкажіть, що ви дізналися з карти про битву. Покажіть на карті
місце битви, про яку розповідатимете.
Група 3:
місця битв.
2. Знайдіть і покажіть на карті: а) місто – адміністративний центр ва-
шої області; б) територію, що захопила сусідня держава;
3. Розкажіть, що ви дізналися з карти про столицю України. Покажіть
її на карті.
Група 4:
пересування військ або народів.
2. Знайдіть і покажіть на карті: а) столицю України; б) рідний край;
3. Розкажіть, що ви дізналися з карти про Україну. Покажіть на карті
цю державу.
Група 5:
кордони держав,межі областей, територій.
2. Знайдіть і покажіть на карті: а) обласний центр, який відвідували;
б) просування учасників військового походу;
3. Розкажіть, що ви дізналися з карти про історичну пам’ятку. Пока-
жіть на карті розміщення пам’ятки, про яку розповідатимете.
Група 6:
населені пункти (міста).
2. Знайдіть і покажіть на карті: а) населений пункт, в якому народи-
лись (або район, де він розташований); б) історичну пам’ятку.
3. Розкажіть, що ви дізналися з карти про військовий похід. Покажіть
на карті просування учасників походу, про який розповідатимете.
98
Україна на картах (мапах) упродовж історії
1. Позначте (суцільною лінією) на контурній карті Україну.
2. Позначте на контурних картах (штриховими лініями різних кольо-
рів) столиці й територіальні межі (кордони) давніх державних утворень
українців:
2.1. Київської держави (України-Русі);
2.2. Королівства Руського (Галицько-Волинської держави);
2.3. Козацької республіки (Війська Запорозького / Гетьманщини);
2.4. Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної
Республіки.
Напишіть потрібні назви з урахуванням вимог пам’ятки «Як викону-
вати завдання на контурній карті».
3. Позначте на контурній карті відомі вам битви на теренах України.
Впишіть поруч дати цих битв.
4. Створіть легенду карти, увівши в неї умовні позначення:
а) державного кордону;
б) столиці держави;
в) місця битви.
Мій край на карті України
1. Позначте на контурній карті державний кордон України, напишіть
назви держав-сусідів.
2. Позначте і напишіть на контурній карті:
а) рекомендовані вчителем історико-географічні регіони;
б) територію рідного краю;
в) рідне місто/селище/село (або район, де воно розташоване).
Практичні роботи теми спрямовані на формування у п’ятикласників
елементарних умінь оперувати картами і зчитувати з них історичну інфор-
мацію. Організовуючи роботу учнів, слід враховувати, що в молодшій
школі вони вже мали змогу працювати з картосхемами, та зможуть упізна-
ти окремі умовні позначки карт, показати на карті прості об’єкти тощо.
Діти також мали б розуміти властивості об’єктів за їхнім зовнішнім вигля-
дом. Ідеться насамперед про географічні об’єкти: гори, річки, населені
пункти: міста, містечка, села.
99
Новим для дітей буде те, що в 5 класі їм доведеться працювати одно-
часно з великими настінними картами (картами в електронному форматі),
картами-ілюстраціями, вміщеними в підручниках і атласі, а також з кон-
турними картами. Цілком імовірно, що на уроках школярі вперше поба-
чать історичні карти. Тому не варто шкодувати часу на формування в уч-
нів зрозуміння особливостей історичної карти та її легенди.
Не обов’язково, щоб п’ятикласники знали карти, з якими працювати-
муть. Насамперед треба допомогти дітям здолати страх перед новим для
них способом та інструментом інформування, переконати в реальності
зчитування з карти інформації: про географічне розташування об’єкта,
його назву, площу відносно інших подібних, природні умови на теренах
розміщення об’єкта, розташування історичного об’єкта відносно геогра-
фічних. Для цього завдання практичної роботи 1 їм краще виконувати
спільно й під наглядом учителя. Здібніші учні консультуватимуть невпев-
нених у власних можливостях, покажуть, як виконувати окремі завдання,
виправлять помилки. Щоб підбадьорити й зацікавити учнів, можна зверну-
ти їхню увагу на зовнішні ознаки позначених на карті об’єктів, їхні назви
та їх тлумачення, формат прийнятих для них умовних позначень. Якщо ви
оберете роботу в групах для виконання практичної роботи 1, врахуйте:
а) групи мають бути малі (по 3–4 учні); б) треба подбати, щоби всі учасни-
ки групи обговорювали кожне її завдання; в) учні мають розподілити між
собою презентацію завдань; г) під час презентації слід оцінювати не тільки
відповідь, а й дотримання учнями порад щодо роботи з настінною картою.
Практичні роботи 2 і 3 кожен учень має виконати самостійно (якщо
в когось з них не буде контурної карти, треба запропонувати працювати з
ксерокопією). Розпочати практичну роботу 2 потрібно з пояснення щодо
призначення контурних карт. П’ятикласники мають зрозуміти, що контур-
на карта – ефективний інструмент закріплення й застосування здобутих
завдяки карті й іншим джерелам історичних знань. Систематичне вико-
нання завдань до контурних карт сприяє розвитку просторових уявлень
учнів, їх орієнтації в історичному просторі. Варто також сказати, що зав-
дання цієї практичної роботи – навчитися переносити здобуті знання про
історичний простір на графічну основу.
Потрібно ознайомити учнів із «Контурними картами з історії Украї-
ни. 5 клас» та організувати опрацювання пам’ятки «Як виконувати завдан-
ня на контурній карті» (бажано самому показати, як виконувати пункти
1–7 цієї пам’ятки). Учнів доцільно попередити, що з часом завдання бу-
дуть ускладнені, з контурними картами вони працюватимуть тільки на
уроках, учнівські роботи на контурних картах перевірятимуть. Треба та-
кож ознайомити учнів з критеріями оцінювання роботи з контурною кар-
тою.
100
Практичну роботу 3 виконують з опорою на знання учнів з історії
рідного краю.
Виконанню її завдань мають передувати перерахування і показ на ка-
рті об’єктів рідного історико-географічного регіону. Готувати виконання
цього завдання можна парами. Пошук на карті історико-географічних
об’єктів історичного регіону та опис його ландшафту швидше зацікавить
учнів, якщо завдання вони виконуватимуть самостійно, а представленню
результатів передуватиме взаємоперевірка.
Роботу з картами необхідно продовжувати на матеріалі наступних
тем. Специфіка цієї роботи полягатиме в тому, що далі карту використову-
ватимуть як джерело потрібних учневі/учениці знань. Здобути ці знання
вони зможуть, якщо стосовно різних карт виконуватимуть запропоновані
для цієї теми різновиди завдань.
IV. Робота зі словником

Словничок
Географічна карта (мапа) – зображення в певному масштабі території зем-
ної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків.
Державний кордон – позначена чи уявна лінія на сухопутному, водному,
повітряному просторі й у надрах, що визначає межі поширення пов-
новажень конкретної держави, відокремлює одну державу від інших.
Історичний простір – територія, де відбуваються історичні події.
Історична карта (мапа) – образно-знакове зображення історичних подій,
що в минулому відбувалися на певній території.
Історичний (історико-географічний) регіон – частина земної поверхні з
умовними межами, для якої характерні цілісність і своєрідність
окремих виділених ознак.
Контурна карта – окремий вид географічних карт, призначений для ви-
конання учнями навчальних завдань з географії, історії або астро-
номії. На таких картах нанесені тільки контури країн, основні
об’єкти, процеси або явища та подані завдання, виконати які можна
через нанесення потрібних умовних позначок. Нанесені позначки
потрібно пояснити в легенді карти.
Легенда карти – умовні знаки, що їх використовують для позначення пев-
ної інформації на карті.
Локалізація – обмеження місця події певними просторовими межами.
Мапа (карта) – зменшене умовне зображення поверхні Землі або її части-
ни та розміщених на цій території об’єктів.
Територія – частина поверхні суходолу з природними і створеними людь-
ми ресурсами, що має певні просторові межі та географічне розта-
шування.
101
V. Вправи для учнів на аналіз, узагальнення й оцінювання
Вправа 1
1. «Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя.
Людина не має права бути безбатченком» (Олександр Довженко).
2. «Кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю
кордонів» (Пилип Орлик).
Запитання і завдання:
1. Спробуйте обґрунтувати або спростувати наведені вислови.
2. Обміркуйте вислів українського кінорежисера та письменника
О. Довженка. Що, на вашу думку, найцікавіше в історії рідного
краю?
3. Поясніть думку гетьмана П. Орлика, використовуючи терміни
«влада» і «загарбання».
Вправа 2
1. Назвіть спільні ознаки історичної та географічної карт. Чим істо-
ричні карти відрізняються від інших?
2. Оберіть із-поміж доступних вам історичних карт України одну та
спробуйте встановити, що вона розповідає про наше минуле. Зверніть
увагу на таке:
2.1. Який період (епоху) відображено на цій карті?
2.2. Про які держави, народи йдеться?
2.3. Чи українці в цей період воювали, торгували з якимись наро-
дами, від якогось з них залежали або над кимось панували?
2.4. Що можемо дізнатися про умови господарювання та повсяк-
денного життя українців, їх заняття, співвідношення в чисельності між
міським та сільським населенням?
Вправа 3
Логічні пари
Утворіть логічні пари, поєднавши запропоновані поняття:
1) зменшене зображення Землі; 2) легенда карти; 3) історичний прос-
тір; 4) лінія; 5) Україна; 6) Київ; 7) сусіди України; 8) моє рідне місто (се-
ло); 9) наука про людину в часі та просторі; 10) збірник карт; 11) істо-
рико-географічний регіон; 12) Г. Л. де Боплан.
«Ключі»: А) Закарпаття; Б) історія; В) карта; Г) держава; Д) автор
«Загальної карти України» 1648 р.; Е) Російська Федерація, Білорусь, Мо-
лдова, Польща, Угорщина, Словаччина, Румунія; Ж) місто-столиця;
И) кордон; К) територія, де відбуваються історичні події; Л) Житомир;
М) умовні позначення; Н) атлас.
102
«ДЖЕРЕЛА ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ»
– сприяти усвідомленню важливості історичних джерел для дослі-
дження історії;
– ознайомити учнів з різновидами історичних джерел;
– формувати вміння розпізнавати та проводити первинний аналіз іс-
торичних джерел;
– акцентувати увагу на значенні спеціальних установ (музеїв, архівів,
бібліотек, історико-архітектурних заповідників) для збереження іс-
торичних джерел;
– переконувати в необхідності критичного ставлення до історичних
джерел і залучення різних джерел для достовірного відображення
минулого.
Очікувані результати учіння

– роль та значення історичних джерел для дослідження минулого
людства;
– різницю між минулою дійсністю й джерельними відомостями про
неї;
– необхідність залучення для дослідження історії різних видів дже-
рел;
– особливості дослідження різних видів історичних джерел;
– специфіку наукових установ, у яких зберігають та вивчають істори-
чні джерела;
– значення основних понять теми;
– розрізняти історичні джерела за видами, часом і територією ство-
рення;
– формулювати прості запитання до змісту історичних джерел;
– здійснити первинний аналіз історичного джерела;
– скласти розповідь про минуле на підставі доступних візуальних
джерел, екскурсії до музею або архіву.
103
Орієнтовне планування теми
Навча- Орієнтовні
1 2 3 4
1 Встановити, як істори- Евристична бесіда / Вправи 1 і 2.
ки довідуються про Інтерактивна вправа Власов В., с. 12–13;
минулі часи. «Кластер» або Пометун О.,
Пояснити поняття «Асоціативний Костюк І.,
«історичне джерело». кущ». Малієнко Ю., § 4.1;
Мисан В., § 2.
2 Назвати різновиди Читання навчально- Вправи 3 і 4.
історичних джерел. го тексту / Запов- Пометун О.,
Пояснити поняття: нення і коментуван- Костюк І.,
а) «речове джерело», ня структурно- Малієнко Ю., § 4.1;
«писемне джерело», логічної схеми / Мисан В., § 2.
«усне джерело»; Інтерактивна вправа
б) «документальне дже- «Знайди місце істо-
рело» та «зображальне ричного джерела».
(візуальне) джерело».
Підібрати приклади
джерел різних видів.
3 Назвати способи, які Читання вголос. Текст 1. «Як істо-
використовують істори- Виконання завдань рики нагромаджу-
ки для виявлення писе- та відповіді та ють та вивчають
мних, речових та усних запитання (під час історичні джерела».
історичних джерел. читання).
Розповісти, як дослід-
ники працюють з писе-
мними, речовими та
усними джерелами.
Назвати установи, де
зберігають писемні,
речові та усні джерела.
4 Сформулювати і запи- Пояснення вчителя, Термінологічний
сати визначення по- робота з історичним словничок.
нять: а) «речове джере- словничком /
ло», «археологія», Тренувальні вправи
«експонат»; на закріплення
б) «писемне джерело»; розуміння понять.
в) «усне джерело»;
в) «музей», «архів».
5 Пояснити, як дослідити Фронтальна бесіда Пометун О.,
історичне джерело. про способи дослі- Костюк І.,
дження історичних Малієнко Ю.,
104
1 2 3 4
джерел. с. 27–28.
Опрацювання /
Укладення пам’ятки
«Як дослідити істо-
ричне джерело».
Тренувальні вправи:
«Досліджуємо дже-
рело».
6 Встановити, яку Робота в групах Власов В., § 3–10;
інформацію про мину- з навчальними Пометун О.,
ле можна дізнатися, текстами і зразками Костюк І.,
досліджуючи джерела: речових, писемних, Малієнко Ю., § 4–8;
а) речові; б) писемні візуальних та усних Мисан В., § 2–6.
(документальні); джерел. Практична робота 1
в) усні; г) зображальні (завдання для учнів,
(візуальні). зразки джерел
Поставити запитання різних видів для
до змісту історичних опрацювання).
джерел. Пам’ятки для дос-
лідження історич-
них джерел: Поме-
тун О., Костюк І.,
Малієнко Ю., с. 27,
34, 50, 61.
Пам’ятка для робо-
ти з історичним
документом
(за В. Курилів).
7 Обґрунтувати необхід- Вправа «Коло ідей»
ність залучення різних / «Мозковий
джерел для достовірного штурм».
відображення минулого. Пояснення вчителя.
8 Сформулювати і запи- Робота з навчальни- Термінологічний
сати визначення по- ми текстами, укла- словничок
нять: піктографічне дання термінологіч-
(малюнкове) письмо», ного словничка.
«ієрогліфічне письмо»,
«абеткове письмо»,
«літопис»; «міф», «ле-
генда», «прислів’я».
9 Пояснити, як обстави- Вправа «Коло
ни життя, погляди і ідей» / «Мозковий
бажання людей можуть штурм».
впливати на зміст
історичних джерел.
105
1 2 3 4
10 Поставити запитання Опрацювання / Практична робота 2
до змісту історичних Укладання пам’ятки (Завдання для уч-
джерел. «Мистецтво ставити нів. Пам’ятки.
Розпізнати відомості запитання». Зразки документа-
про осіб і події та су- Робота в малих льних та візуальних
дження про них. групах з документа- джерел для зістав-
льними та візуаль- лення інформації).
ними джерелами.
11 Визначити джерела Фронтальна робота Пам’ятки для до-
інформації про історію під час уроку. слідження історич-
своєї родини. Тренувальна вправа них джерел:
Зібрати інформацію як домашнє завдання Пометун О.,
про минуле, дослідив- «Історичні джерела в Костюк І.,
ши історичне джерело. моєму домі» (Завдан- Малієнко Ю., с. 27,
ня для учнів: обрати 34, 50, 61.
предмет, документ
або фотографію
вдома і проаналізува-
ти відповідно до
опрацьованої на уроці
пам’ятки).
12 Розрізняти сховища Читання вголос. Текст 2. «Скарбни-
історичних джерел Виконання завдань ці історії».
(музей, архів, бібліоте- та відповіді на запи- Пометун О.,
ка, історико- тання (під час чи- Костюк І.,
архітектурний заповід- тання) / Віртуальна Малієнко Ю., § 4.3,
ник). подорож «Скарбни- 6.3;
ці історії». Мисан В., с. 20.
13 Розповісти (усно/пись- Екскурсія в місце- Практична робота 3
мово) про враження від вий музей / архів / (завдання для учнів,
відвідин сховища істо- бібліотеку / істори- пам’ятка)
ричних джерел (музею, ко-архітектурний
архіву, бібліотеки, заповідник
історико-архітектур-
ного заповідника)
14 Обґрунтувати необхід- Фронтальна бесіда /
ність бережливого Вправа «Мікрофон»
ставлення до історич- із запитанням «Чому
них джерел. потрібно зберігати
історичні джерела?»
15 Перелічити здобуті Рефлексія. Вправи 5 і 6.
знання та вміння Вправа «Обміркуй-
мо вислови».
Вправа-рефлексія
«Хмарка тегів».
106
Методичні рекомендації до теми
Тема вводить учнів у світ матеріальної та духовної спадщини людст-

ва, розкриває значення історичних джерел для вивчення історичного ми-
нулого та сприяє вихованню бережливого ставлення до історичних
пам’яток.
Для зацікавлення учнів історією вивчати цю тему доцільно зі широ-
ким (але в межах необхідності) використанням наочності, роздаткового
матеріалу. Опрацювання нового матеріалу слід спрямувати в практичну
царину, оскільки цей матеріал має значний потенціал візуалізації, а учні –
досвід відвідування музеїв, різноманітних експозицій. Значну увагу, крім
пізнавальної складової, треба звернути на усвідомлення учнями необхід-
ності відповідального ставлення до використання й аналізу історичних
джерел, потреби критично оцінювати інформацію, яку містять історичні
джерела.
На підсумковому етапі вивчення теми доцільно організувати екскур-
сію з метою формування вміння обмірковувати інформацію, що її містять
історичні джерела-експонати. Завдання віднайти і вдома історичні джерела
(особливо, родинні фото) та проаналізувати їх сприятиме усвідомленню
школярем родинної історії частиною історії людства. Підтримати дух до-
слідництва може й навчальний проект «Музей історії моєї родини» та інші
дослідницькі завдання, складність яких відповідатиме віковим особливос-
тям учнів.
Для опрацювання теми відповідно до нової програми можна викорис-

тати матеріал підручників для 5 класу:
кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Генеза, 2013. § 3–9: с. 22–61.
2. Пометун О. І., Костюк І. А., Малієнко Ю. Б. Історія України (Вступ
до історії): підручник для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.:
Видавн. дім «Освіта», 2013. § 4–9: с. 26–63.
віт. навч. закладів. Вид. 2-ге, перероб. та допов. – К.: Генеза, 2010. § 3–5:
с. 22–33.
107
Текст 1
Як історики виявляють та зберігають історичні джерела
Текст для читання Запитання і завдання
до тексту
Дослідження історії – це неймовірно ціка- Поміркуйте, що може
ва, але водночас відповідальна справа. Адже бути джерелом істо-
історик має донести до людей правдиву ричної інформації?
інформацію про історичні події. Незамінними
помічниками учених є історичні джерела. Чому треба вміти ви-
Рештки жител, прикраси, посуд, стародавні являти й досліджувати
написи, фотографії, кадри кінохроніки – це різні історичні джере-
скарбниця знань про життя наших предків. ла?
Дослідження їх життя починається саме з
установлення всіх історичних джерел, за до-
помогою яких можна відтворити минуле.
Справжній історик повинен уміти знаходити і
ґрунтовно досліджувати джерела, щоб уявити
і передати якомога достовірнішу картину
минулого. Як же знайти необхідних свідків
минулого?
Виявлення і добір потрібних для дослі- Як дізнатися про те,

дження історичних джерел є складною спра- які історичні джерела
вою. Спочатку потрібно вивчити публікації потрібні для дослі-
інших учених, а також ознайомитися з уза- дження?
гальнюючими працями з теми дослідження.
Таким чином з’ясовують, які саме історичні
джерела треба шукати.
Найчастіше вчені-історики послуговують- Які ви знаєте різнови-

ся писемними джерелами. Свого часу заснов- ди писемних джерел?
ники сучасної історичної науки розшукали, Наведіть відповідні
впорядкували й опублікували чимало істори- приклади.
чних документів. Для пошуку вже опубліко-
ваних джерел сучасні вчені користуються Де можна знайти по-
науковими бібліотеками, де за допомогою трібні для досліджен-
каталогів і покажчиків можна знайти потріб- ня писемні джерела?
108
не писемне джерело. А щоб дослідити не-
опубліковані історичні документи, дослідни- Чому вчені прагнуть
ки працюють в архівах – спеціальних науко- знайти й опрацювати
вих установах, де зберігають різноманітні якомога більше писе-
писемні документи. Дослідникам минулого мних джерел з теми
часто доводиться звертатися до архівів, щоб дослідження?
зібрати необхідні писемні джерела.
Для вивчення найдавнішої історії людства, Що може стати речо-

коли ще не було писемності, найціннішими є вим джерелом істори-
речові джерела. Їх розшукують та досліджу- чної інформації?
ють учені-археологи. Археологія – це наука,
яка вивчає минуле за допомогою речових В який спосіб удається
пам’яток. Матеріальні сліди минулого вчені знаходити речові свід-
відшукують як на поверхні землі, так і під чення про первісні
товщами ґрунту. Проводячи археологічні часи та античність?
розкопки, дослідники працюють обережно,
щоб не пошкодити пам’ятки. Щіточками Де зберігають знайде-
очищають знахідки, фотографують чи зама- ні речові джерела?
льовують, описують їх. Згодом, за потреби,
реконструюють (відновлюють) пам’ятки.
Зібрані речові пам’ятки минулого зберігають
у музеях. Частину з них виставляють для
огляду як експонати.
Пильну увагу дослідники минулого приді- Чому усні джерела є

ляють збиранню усних історичних джерел – цінні для істориків?
народних пісень, дум, переказів, легенд, спо-
гадів тощо. Ці твори та свідчення очевидців Яким чином здобува-
спочатку записують від людей під час експе- ють усні джерела?
дицій. Засоби фіксації усних джерел бувають
різними. Раніше їх записували тільки на па- Як зберігають усну
пері. З розвитком технологій народну твор- народну творчість та
чість і спогади почали фіксувати звукозапи- спогади очевидців?
сом або відеозаписом. Повернувшись із екс-
педиції, вчені розшифровують і публікують
записане. Звукозаписи зберігають у фоноте-
ках, а відео – у фільмотеках. Це можуть бути
самостійні установи або спеціальні відділи
при бібліотеках, музеях або архівах.
109
Усі знайдені джерела необхідно перед ви- Як встановити досто-
користанням ретельно дослідити. Зокрема, вірність і надійність
вчені встановлюють час і обставини створен- історичного джерела?
ня писемної або речової пам’ятки, з’ясовують
інформацію про автора документа, першовід- Яка інформація істо-
кривачів джерела. Дослідники ретельно опра- ричних джерел є, на
цьовують зміст документа і його вплив на вашу думку, найцін-
життя суспільства. Вивчають матеріали, з нішою?
яких виготовлені пам’ятки тощо. Дуже важ-
ливо перевірити надійність і достовірність
джерел. Для найправдивішого відображення
минувшини вчені порівнюють дані з різнома-
нітних історичних джерел і лише тоді роблять
висновки й узагальнення.
Текст 2
Скарбниці історії
Завдання на предикацію: 1. Як ви вважаєте, які саме наукові установи
можна образно називати скарбницями історії? Поясніть своє твердження.
2. Напишіть, спираючись на назву, щонайменше три запитання до тексту,
який читатимете.

до тексту
Україна – це країна з багатою історією. Чим пам’ятки архітек-
Від найдавніших часів тут відбувалися різно- тури (старовинні спо-
манітні події. Пам’ятки про них зберігають у руди) приваблюють
музеях, архівах та інших установах, де їх мандрівників?
досліджують учені. Однак є в нашій країні й
такі експонати, які неможливо перенести до
музею. Якщо ви з батьками мандрували Укра-
їною, то, напевно, зауважили, що найбільший
інтерес у мандрівників викликають міста з
давньою архітектурою, старовинні замки,
фортеці, храми. Коли прогулюєшся, скажімо,
вулицями Львова, то уявляєш себе жителем
стародавнього міста. У фортеці дуже хочеться
побути середньовічним лицарем, могутнім
князем або чарівною княжною. А в Націона-
льному заповіднику «Батьківщина Тараса
110
Шевченка» на Черкащині кожен може зану-
ритись у часи, коли тут бігав босими ногами в
дитинстві майбутній Кобзар.
В Україні до наших часів збереглося бага- Поцікавтеся, чи є у

то замків і фортець. Найбільше таких споруд вашому краї старода-
розташовано в західній частині країни. Найві- вні споруди й інші
домішими є замок Любарта в Луцьку цікаві історичні
(XIV ст.), Олеський замок на Львівщині об’єкти?
(XIV–XVI ст.) і замок Паланок у Закарпатті
(ХІІІ ст.). У інших регіонах України теж мож- Знайдіть їхні зобра-
на знайти давні будівлі, обрамлені в чудову ження та дізнайтеся,
українську природу. На Поділлі вражають хто й коли ці об’єкти
могутністю й величчю Кам’янець-Подільська збудував?
(XVI–XVIII ст.) і Хотинська (XV–XVI ст.) Порахуйте, скільки
фортеці, на Чернігівщині – палаци Розумов- часу минуло від їх
ського в Батурині (XVІІІ ст.) і Тарнавських у спорудження.
Качанівці (XVІІІ ст.), на Одещині – Білгород-
Дністровська фортеця (XV ст.), у Криму –
палац кримських ханів у Бахчисараї (XVІ ст.).
Сотні тисяч людей щороку приїжджають Як ви зрозуміли по-

на острів Хортиця, що поряд з містом Запо- няття «історичний
ріжжя. На цьому острові розташовано істори- заповідник»? Спро-
ко-культурний комплекс «Запорізька Січ», де буйте сформулювати
відтворено образ козацької столиці й атмос- поняття й записати до
феру часів козацтва. Тут зібрано воєдино словничка.
найцікавіші деталі архітектури, побуту і пов-
сякденного життя запорізьких козаків. Уніка-
льність цього місця широко визнана, у 2007 р.
Хортиця була названа одним зі «Семи див
України».
Загалом на державному обліку перебува- Дізнайтеся, що це за

ють близько 150 тисяч пам’яток історії, архі- організація –
тектури та мистецтва. Сім з них рішенням ЮНЕСКО.
Міжнародного комітету ЮНЕСКО зі збере- Встановіть (зокрема, з
ження всесвітньої культурної та природної допомогою Інтерне-
спадщини включені до Списку всесвітньої ту), які сім пам’яток
спадщини. На жаль, значна частина стародав- історії України ця
ніх пам’яток напівзруйнована, вони потребу- організація включила
111
ють реставрації (оновлення) і спеціального до Списку всесвітньої
догляду. спадщини.
Із метою збереження найзначущіші Як дізнатися, чи спо-

пам’ятки історико-культурної спадщини дер- руда перебуває під
жава бере під охорону. Архітектурні компле- охороною держави?
кси фортець, старовинних міст, державних і
культурних центрів перетворюють на запові-
дники. Це своєрідні музеї просто неба: учені
досліджують ці пам’ятки, а зацікавлені турис-
ти відвідують, щоби більше дізнатися про
історію нашої країни.

Вправа 1
«Кластер»
Рис. 1. Схема запису вправи «Кластер»
Рекомендації щодо проведення інтерактивної вправи:

– Посередині дошки прикріпити картку «Історичне джерело».
– Відвести від центру стрілки (планетарна модель), біля яких запро-
понувати учням записати слова, ідеї, назви, що підходять до обраної
теми.
– До записів можна додавати записи-супутники, що становитимуть
інформаційне поле теми «історичне джерело».
– Після завершення роботи можна колективно визначити поняття «іс-
торичне джерело».
– Сформульоване поняття разом з прикладами записати до словничка
історичних термінів.
112
Вправа 2
«Асоціативний кущ»
Рис. 2. Схема запису вправи «Асоціативний кущ»

– Посередині дошки записати ключове поняття – «історичне джере-
ло».
– Записати слова-асоціації, що запропонують учні.
– Нові слова теж можуть викликати асоціації, тому їх також записати.
– Усі пов’язані слова з’єднати лініями.
– Після завершення роботи (як висновок) сформулювати визначення
поняття «історичне джерело» і записати його до словничка.
Вправа 3
«Знайди місце історичного джерела»
Рис. 3. Схема вправи «Знайди місце історичного джерела»
113
– Вправу проводять фронтально або в малих групах.
– Учням пропонують заготовку схеми «Види історичних джерел» і
комплекти карток із зображеннями речових, писемних, усних та ві-
зуальних історичних джерел.
– Учні повинні розмістити зображення у відповідних сегментах схеми
і спробувати за результатами роботи пояснити особливості кожної
групи джерел.
– За підсумками роботи визначають різновиди історичних джерел і
роблять відповідні записи в словничку.
Вправу «Знайди місце історичного джерела» за наявності комп’ютер-

ного обладнання можна виконати в онлайн-режимі у сервісі LearningApps.
Див. http://LearningApps.org/display?v=pvsars0ek17
Рис. 4. Скріншот веб-сторінки з вправою

«Знайди місце історичного джерела»
114
Вправа 4
Віртуальна подорож «Скарбниці історії»
Рис. 5. Скріншот веб-сторінки з вправою «Віртуальна подорож

«Скарбниці історії»
Див. https://www.thinglink.com/scene/951932519815577602
Завдання для учнів
1. Уважно розгляньте джерело історичної інформації і встановіть, до
якого різновиду історичних джерел воно належить.
2. Серед отриманих пам’яток оберіть доречну для дослідження того
виду історичних джерел, до яких належить те, що отримали ви.
3. Крок за кроком (відповідно до пам’ятки) опрацюйте отримане вами
історичне джерело.
4. Представте однокласникам результати роботи вашої групи. Зробіть
це у такій послідовності:
а) скажіть, з яким саме історичним джерелом працювала ваша група
та до якого з видів джерел воно належить; б) проінформуйте, які запитання
ви поставили, опрацьовуючи джерело; в) розкажіть, яку інформацію про
минуле ви змогли отримати завдяки поставленим запитанням; г) поясніть,
як ви впевнились у тому, що здобута джерельна інформація правдиво ві-
дображає минуле.
115
Пам’ятка для роботи з історичним документом (Курилів В. Мето-
дика викладання історії: навч. посібник. – Львів–Торонто: Світ, 2003. –
С. 51):
1. Хто автор документа? (Не досить довідатися лише прізвище, треба
збагнути людину, яка за ним стоїть, її походження, професію, місце в сус-
пільстві, погляди тощо).
2. Документ створила група авторів чи одна особа?
3. Коли, судячи з тексту, створено документ?
4. Для кого документ написано? Чи адресовано його більше ніж одній
особі?
5. Який зміст документа? Які загальні ідеї викладено?
6. Що можна дізнатися про ситуацію (епоху) з цього документа?
7. Чи зрозуміла мова документа? Які історичні терміни тут ужито?
8. Чи вірите ви у правдивість написаного?
Рекомендації для вчителя

Мета практичної роботи – ознайомити учнів з алгоритмами опрацю-
вання різних видів історичних джерел. Ці алгоритми можна розробити
самому або використати пам’ятки, поміщені в підручнику: Пометун О.,
Костюк І., Малієнко Ю., с. 27, 34, 50, 61. Для роботи з документальними
джерелами можна скористатися пам’яткою, розробленою на основі опуб-
лікованої в посібнику В. Курилів. За цими алгоритмами учні опрацьовува-
тимуть джерельну інформацію до наступних тем цього курсу.
Для організації практичних робіт бажано користуватися справжніми
речовими джерелами (уникати зображень). Для цього можна попросити
учнів принести з дому речі для дослідження, давні фотографії тощо. Для
аналізу можна взяти й історичні джерела, що їх учні бачитимуть під час
екскурсії до музею.
Ознайомити учнів з алгоритмами опрацювання речових, писемних
(документальних), усних і зображальних (візуальних) джерел в умовах
обмеженого навчального часу допоможе об’єднання учнів у малі різноста-
теві групи (не більше 3–4 осіб). Кожна з таких груп має опрацювати дже-
рело одного виду. Якщо учнів у класі більше, ніж потрібно для роботи з
названими чотирма видами джерел, доцільно запропонувати окремим гру-
пам опрацювати певні підвиди історичних джерел. Наприклад, для зобра-
жальних джерел такими підвидами можуть стати фотографія та піктогра-
ма; для писемних – офіційний документ, виконаний ієрогліфами, й оповід-
на пам’ятка (витяг з літопису), укладена абетковим письмом; для усних –
дума, легенда і прислів’я; для речових – знаряддя праці, споруда, зброя,
монета або предмет побуту (одяг, посуд). Найважливішою частиною прак-
тичної роботи має бути представлення результатів роботи груп. Необхідно
116
домогтися, щоб учні зрозуміли всі можливі алгоритми джерелознавчого
дослідження. Саме тому завдання 4б передбачає, що група інформуватиме
однокласників, які запитання були поставлені до змісту джерела. Щоб
забезпечити зворотний зв’язок, практичну роботу найкраще завершити
рефлексією.
1. Уважно розгляньте отримані джерела історичної інформації і вста-
новіть, до якого виду/-ів історичних джерел вони належать.
2. Про що йдеться у ваших джерелах (визначте тему, яку вони роз-
кривають).
3. Встановіть, де у джерелі йдеться про подію або вчинок, а де автор
висловлює власну думку про цю подію чи про особу та її вчинок.
4. Визначте, наскільки співпадають відомості про подію/вчинок, дум-
ки про подію/особу та її вчинок в отриманих історичних джерелах.
5. Порадьтеся, які запитання доцільно поставити, аби визначити, ін-
формація якого джерела точніша.

Мета практичної роботи – формувати вміння розпізнавати в змісті
документальних і зображальних джерел фактологічну й оцінну інформа-
цію (дані й судження). Виробляти це уміння в умовах обмеженого навча-
льного часу допоможе об’єднання учнів у малі групи ( 3-4 особи, не біль-
ше), кожна з яких працюватиме над двома-трьома невеликими за обсягом
історичними джерелами одного чи обох видів на одну й ту саму тему (про
той самий період, особу чи групу осіб, подію або вчинок). Учні мають
використати пам’ятки для роботи з цими видами джерел, що вони осмис-
лили під час попередньої практичної роботи, і доповнити їх порадами,
якими треба керуватися, аби відібрати достовірні історичні відомості. Що-
би зрозуміти, які це мають бути поради, стосовно кожного з джерел учням
треба розрізнити відомості про події/осіб і судження про них.
1. Запам’ятайте, як називається і де розміщена установа, яку ви відві-
дали.
2. До яких видів історичних джерел належать оглянуті в цій установі
експонати.
3. Які з експонатів зацікавили вас найбільше і чому?
117
4. Чи здивувало вас щось у цій установі (в оглянутих експозиціях, по-
ясненнях екскурсовода)?
5. Якщо екскурсія вас розчарувала, то поясніть чому (що вас засму-
тило, стурбувало або змусило нудьгувати)?

Навчальна екскурсія – це особливий вид навчальних занять. Ці особ-
ливості зумовлені місцем проведення і специфікою засобів, використову-
ваних для навчання. Загальна мета екскурсій – безпосереднє сприйняття і
спостереження учнями об’єктів або явищ, пов’язаних з вивченням програ-
много матеріалу. Проводять екскурсію, як правило, за межами шкільного
приміщення й у позаурочний час.
Екскурсія, яку пропонуємо організувати, має завершувати вивчення
теми. Її мета – ознайомити учнів з одним із численних сховищ історичних
джерел (місцевим музеєм / архівом / бібліотекою / історико-архітектурним
заповідником). Це дасть змогу школярам, по-перше, побачили реальні
історичні джерела, по-друге, довідатися детальніше, як їх нагромаджують і
зберігають, як з ними працюють, і, по-третє, пережити хвилювання від
присутності в нестандартному навчальному середовищі. Емоційне прожи-
вання навчальної ситуації сприятиме позитивному результату.
Ключовим учасником навчальної екскурсії найчастіше є професійний
екскурсовод. Проте не варто розраховувати, що його виклад сам собою
забезпечить досягнення очікуваних результатів навчання п’ятикласників.
Бажано попередньо домовитися з екскурсоводом про зміст і мету екскурсії
або провести її самостійно. У нашому випадку екскурсію проводять для
ознайомлення учнів з місцем та умовами зберігання й дослідження істори-
чних джерел. Тому екскурсовод або вчитель мають підпорядкувати огляд
експозиції чи сховища саме цій меті.
Учнів до навчальної екскурсії потрібно підготувати (мотивувати).
Школярі мають також отримати і розуміти навчальне завдання. Після екс-
курсії обговорюють з учнями її перебіг та перевіряють, як вони виконали
завдання. Така перевірка може бути зроблена через спілкування про вра-
ження учнів від екскурсії або через перечитування їхніх відгуків про екс-
курсію. Якщо вчитель обрав останній варіант, то на наступному уроці
доцільно проаналізувати учнівські роботи (вказати, не називаючи прізвищ,
на т.зв. типові помилки) і ознайомити учнів з кількома кращими роботами.
118
Словничок
Археологія – наука, що вивчає минуле на основі дослідження речових
пам’яток.
Архів – наукова установа, де зберігають, впорядковують і досліджують
писемні пам’ятки, документи.
Візуальні джерела – різновид історичних джерел, у яких інформацію пере-
дають за допомогою зображень.
Експонат – пам’ятка, речі, предмети, виставлені для огляду в музеях і на
виставках.
Історико-архітектурний заповідник – пам’ятки архітектури, що мають
цінність для вивчення минулого та перебувають під охороною дер-
жави.
Легенда – фольклорний твір, в якому історичні факти чи події відображені
в художній формі.
Літопис – історико-літературний твір, у якому оповідь вели за роками.
Міф – старовинні оповіді, легенди про походження Всесвіту і людини,
чудеса світу, природні явища, в яких довколишній світ постає і діє у
вигляді живих істот.
Музей – культурно-освітня, наукова установа, в якій зберігають, дослі-
джують і виставляють для огляду різноманітні пам’ятки людства,
природи тощо.
Писемні джерела – історичні джерела, наявні у письмовому вигляді.
Піктографічне письмо – перший в історії людства вид письма, в якому
слова, словосполучення позначали малюнками.
Прислів’я – короткий народний вислів повчального змісту.
Речові джерела (пам’ятки матеріальної культури) – предмети та речі, за
допомогою яких можна дізнатися про життя людей у різні часи.
Усні джерела – вид історичних джерел, наявних в усній формі й записах
дослідників.
Вправа 5
1. «Історія починається тоді, коли з’являються писемні джерела. Без
них немає історії» (Омелян Пріцак).
2. «Ті, хто творить історію, часто заодно й фальсифікують її» (Веслав
Брудзинський).
119
Запитання і завдання:
1. Спробуйте обґрунтувати або спростувати вислів українського істо-
рика О. Пріцака.
2. Кого, на вашу думку, В. Брудзинський відносить до тих, хто творить
історію? Якими засобами ці особи могли б її (історію) фальсифікувати?
Вправа 6
Вправа-рефлексія «Хмарка тегів»
Рис. 6. Скріншот веб-сторінки з «хмаркою тегів» до вправи 6

1. Пропонуємо учням «хмарку тегів», які потрібно доповнити (можна
демонструвати електронний варіант або на паперових носіях для фронта-
льного чи індивідуального перегляду):
2. Сьогодні я дізнався/-лася…
3. Я зрозумів/-ла, що…
4. Я навчився/-лася…
5. Я зміг/змогла…
6. Було цікаво дізнатися, що…
7. Мене здивувало…
8. Кожен/-на учень/-ця обирає одне-два речення і завершує їх. Прове-
дення вправи можливе як письмово, так і усно.
120
«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ПАМ’ЯТКАХ»
– сприяти усвідомленню цінності пам’ятників, які є витворами мис-
тецтва, споруд, археологічних об’єктів, та місць, що пов’язані з ва-
жливими історичними подіями, життям та діяльністю відомих осіб і
є частиною культурного надбання України, людства загалом;
– допомогти здобути первинні знання про ключові моменти історії
України та діяльність видатних особистостей;
– формувати вміння «читати» символічний зміст пам’яток історії і
пам’ятників, у яких увічнено визначні історичні події та особистос-
тей;
– розвивати прагнення до пошуку та впорядкування історичної інфо-
рмації, аналізу історичних текстів;
– переконувати в необхідності бережливого ставлення до історичних
пам’яток і пам’ятників як до надбання народу та втілення його істо-
ричної пам’яті.
Очікувані результати учіння:

Завершивши вивчення теми, учні:
а) знатимуть
– час, місце та зміст ключових подій історії України;
б) розумітимуть
– значення основних понять теми;
– роль пам’яток історії для дослідження історії та збереження істо-
ричної пам’яті народу;
– найпростіший символічний зміст пам’ятників визначним подіям та
особистостям;
– необхідність збереження пам’яток і пам’ятників;
в) умітимуть
– розпізнавати, описувати, локалізувати в часі й просторі історичні
пам’ятки і пам’ятники, що увічнюють видатних осіб та події украї-
нської історії;
– знаходити, опрацьовувати й доносити до слухача інформацію про
історичні пам’ятки і події та діячів, яким встановлено пам’ятники;
– розпізнавати символічний зміст пам’ятників.
121
Очікувані Орієнтовні
Навчальна Навчальні
результати види навчальної
ситуація матеріали
учіння діяльності
1 2 3 4
1 Встановити зміст Інтерактивна вправа Пометун О.,
понять «пам’ятка «Гронування», або Костюк І.,
історії» і «Кластер», або «Інте- Малієнко Ю.,
«пам’ятник». лектуальна карта». с. 140–141; Навчаль-
Обґрунтувати Читання в парах текс- ний текст «Про що
важливість ту «Про що розпові- розповідають
пам’яток історії як дають пам’ятки істо- пам’ятки історії».
джерел інформації рії». Інтернет-посилання
про історію та Інтерактивна вправа на вправу:
культуру народу. «Мандрівка до https://goo.gl/FMNjW8
пам’яток ЮНЕСКО в
Україні» (з настінною
картою чи в онлайн-
режимі).
2 Дати визначення Робота з історичним
понять «історична словником (з опорою
пам’ять», на уявлення в учнів):
«пам’ятка історії», а) вправа «Визначення
«пам’ятник». понять за родом і
видом» / вправа «Кла-
стер»; б) вправа «Кола
Вена» (для понять
«пам’ятка історії»,
«пам’ятник», «істори-
чна пам’ять»);
в) внесення понять
до словничка.
3 Відшукати і впо- Практична робота Пам’ятка «Як дослі-
рядкувати (поста- «Творча лабораторія» дити пам’ятник
вити запитання, (складання опису визначним подіям
скласти план) пам’ятки чи чи особистостям».
інформацію про пам’ятника за алгори- Пам’ятка «Як дослі-
пам’ятки і тмом, виконують на дити історичну
пам’ятники Украї- місцевому матеріалі). пам’ятку»
ни та рідного краю. (за О. Пометун,
Описати пам’ятки І. Костюк,
історії Ю. Малієнко).
(на місцевому
матеріалі).
122
1 2 3 4
4 Розповісти про Навчальний проект Інтернет-ресурси:
події, життєвий «Історія України в https://goo.gl/yv5fcY
шлях історичних пам’ятниках»: робота https://goo.gl/932B77
особистостей, в малих групах за https://goo.gl/YyaDC9
яким зведено методом Microlearning https://goo.gl/WXBJXb
пам’ятники. (мікронавчання) над https://goo.gl/dp8KFL
Пояснити історич- створенням контенту https://goo.gl/dQVELy
не значення події, (текстів до зображень) https://goo.gl/KaJPjR
особи. для віртуальної https://goo.gl/KSJCUW
Укласти хроноло- подорожі або подоро- https://goo.gl/yKdvFt
гічну таблицю. жі в часі з допомогою https://goo.gl/ErWfM5
шкали часу. https://goo.gl/z5LeRb
Складання хронологі- https://goo.gl/BvCmws
чної таблиці «Ключові https://goo.gl/cHB26X
події історії України». https://goo.gl/nWSsQm
https://goo.gl/cA2Kvp
https://goo.gl/TmcFye
https://goo.gl/3m8FWb
https://goo.gl/kz518i
5 Локалізувати в Дидактичні ігри «Іс- Інтернет-посилання:
часі й просторі торична парочка: https://goo.gl/Vwv9rE
історичні пам’ятник – період», (гра «Історична
пам’ятки. «Лічба часу: скільки парочка: пам’ятник
Локалізувати в років минуло?», «Іс- – період»)
часі й просторі торична мандрівка» https://goo.gl/u21svp
події історії та (пам’ятники на карті (гра «Історична
діяльність особис- України). мандрівка»).
тостей, яким зве-
дено пам’ятники.
6 Розпізнати істо- Рольова гра «Екскур- Матеріали навчаль-
ричні пам’ятки, соводи» (учні мають ного проекту «Істо-
пам’ятники та їх провести уявну екску- рія України в
символічний зміст. рсію, акцентуючи пам’ятниках».
Розкрити вплив увагу на символах,
відомих подій ми- якими в пам’ятках
нулого, історичних втілено події).
постатей України
на сучасність.
7 Пояснити поняття Робота з історичним Термінологічний
«права людини і словничком. словник.
громадянина»,
«конституція».
8 Навести приклади Евристична бесіда
порушення прав «Права людини» або
людини в минулому. розмова в гурті на
123
1 2 3 4
тему: «Події, що дали
змогу українцям усві-
домити цінність лю-
дини, необхідність
захисту її прав» (на-
приклад: Українська
революція 1917–
1921 рр., Голодомор
1932–1933 рр., Голо-
кост, Визвольні зма-
гання УПА, діяльність
дисидентів, под-
виг Небесної Сотні).
9 Висловити су- Практична робота Уривки з «Руської
дження про необ- «Людина у правових правди», Конститу-
хідність захисту пам’ятках України»: ції Пилипа Орлика,
прав людини, аналіз витягів з Консти- Конституції України
аргументуючи туції України і право- 1996 р.;
його нормами вих пам’яток України з Інтернет-ресурси
правових пам’яток метою порівняння https://goo.gl/VVjQ7G
України. підходів до проблеми https://goo.gl/To6mZN
прав людини. https://goo.gl/CU9No6
10 Називати відомі Дидактична гра «Істо- Інтернет-посилання
події історії Укра- ричне лото» (її прово- https://goo.gl/faLz3J
їни (у хронологіч- дять на етапі узагаль-
ній послідовності, нення й закріплення
за регіонами, за вивченого матеріалу).
епохами).
Називати відомі
історичні постаті
України (у хроно-
логічній послідов-
ності, за регіона-
ми, за епохами).
11 Обґрунтувати Спілкування в гурті /
необхідність: Вправа «Мікрофон».
а) збереження
пам’яток історії;
б) зведення
пам’ятників.
Пояснити власне
ставлення до
пам’яток історії
і пам’ятників.
124
Тема вводить учнів у світ історії України, втіленої у пам’ятках

і пам’ятниках історичним подіям та видатним історичним постатям. На-
вчання на матеріалі цієї теми закладає основи осмисленого сприймання
учнями навколишнього простору, формує розуміння і виховує потребу
збереження історичної пам’яті народу, поваги до людини та її прав.
Вивчення теми дає змогу ознайомити учнів з ключовими періодами
та подіями історії України через дослідження історичних пам’яток і
пам’ятників. Попередньо попрацювавши над розумінням ключових понять
теми, роботу з пам’ятками й пам’ятниками як із джерелами інформації про
різні події історії України, історичних діячів можна побудувати за хроно-
логічним принципом або у зворотній хронології (від сучасності до давніх
часів). Ефективне опанування матеріалу теми забезпечить використання
формату наскрізного навчального проекту «Історія України в пам’ятни-
ках», під час реалізації якого учні розвиватимуть уміння добирати, аналі-
зувати та систематизувати наукову інформацію відповідно до мети та пла-
ну повідомлення. Такий підхід сприятиме розвиткові творчих здібностей
учнів. З метою закріплення й осмислення отриманих знань, поглиблення
розуміння історичного процесу учням доцільно пропонувати дидактичні
вправи на лічбу часу, на локалізацію історичних подій у просторі, вправи
на розвиток критичного мислення. Під час виконання тренувальних вправ
важливо, щоб учні пояснювали свої дії, коментували хід виконання за-
вдань, користуючись набутими знаннями й уміннями.
Для опрацювання теми відповідно до нової програми можна викорис-

тати матеріал підручників для 5 класу:
1. Власов В. С. Історія України (Вступ до історії): підручник для
5-го кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Генеза, 2013; § 11–29.
2. Пометун О. І., Костюк І. А., Малієнко Ю. Б. Історія України (Вступ
до історії): підручник для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Ви-
давн. дім «Освіта», 2013; § 10–28.
125
Текст 1
Про що розповідають пам’ятки історії
до тексту
Кожен народ має свою неповторну Як ви розумієте вислів
історію. Мандруючи Україною ви, напев- «Історія завжди навколо
но, звертали увагу на різноманітні нас»?
пам’ятники на вулицях міст та сіл, старо-
давні будівлі. У музеях зацікавлено роз- Які навколишні предмети
глядали предмети побуту, давні докумен- можуть розповісти про
ти, археологічні скарби нашої землі. Від минуле?
покоління до покоління народ передає
спогади, легенди, перекази про своє істо- Що таке історична
ричне минуле. Пам’ятники та інші витво- пам’ять?
ри мистецтва, а також речі з минулого
належать до пам’яток культури. Це – над- Чому потрібно зберігати
бання народу, наша культурна спадщина історичну пам’ять наро-
від попередніх поколінь. Завдяки цим ду?
пам’яткам, а також пам’ятникам, зведеним
на честь важливих для нас подій та визна-
чних історичних особистостей, маємо
змогу пізнати і берегти пам’ять про істо-
рію нашого народу.
Збереження пам’яток культури за- Які види пам’яток історії

безпечує держава. Відповідно до Закону можна виділити?
України «Про охорону культурної спад-
щини» цінні пам’ятки історії вносять до Яку інформацію можна
Державного реєстру нерухомих пам’яток отримати за допомогою
України. До пам’яток історії належать пам’яток історії?
будинки, споруди, їх комплекси (ансамб-
лі), окремі поховання та некрополі, місця Навіщо люди оберігають
масових поховань померлих і загиблих/ пам’ятки історії?
померлих військовослужбовців (у тому
126
числі іноземців), які загинули у війнах, Що відрізняє пам’ятники
унаслідок насильного переселення та ор- від пам’яток історії?3
ганізованих владою на території України
переслідувань, місця бойових дій, місця
загибелі бойових кораблів, морських та
річкових суден, у тому числі зі залишками
бойової техніки, озброєння, амуніції тощо,
визначні місця, пов’язані з важливими
історичними подіями, з життям і діяльніс-
тю відомих осіб, культурою й побутом
народів. Усього в Україні під охороною
перебувають близько 130 тисяч пам’яток. І
цей список постійно оновлюється. Крім
споруд і визначних місць, до пам’яток
історії можна віднести пам’ятники визна-
чним історичним особам та подіям, експо-
нати музеїв (пам’ятки народної культури й
побуту), пам’ятки художньої культури
(картини, музичні твори, фільми).
Особливе місце серед пам’яток істо- За допомогою довідника

рії України займають об’єкти, занесені до чи мережі Інтернет здій-
Списку світової спадщини ЮНЕСКО. До сніть віртуальну мандрі-
них належать: Собор Святої Софії – Пре- вку до пам’яток історії
мудрості Божої у Києві, Києво-Печерська України, занесених до
лавра, церква Спаса на Берестові, ан- списку світової спадщи-
самбль історичного центру Львова, рези- ни ЮНЕСКО. Що ціка-
денція митрополитів Буковини і Далмації, вого про минуле нашої
стародавнє місто Херсонес Таврійський у країни вони можуть
Криму. До переліку внесені також де- «розповісти»?4
рев’яні церкви карпатського регіону Укра-
їни: церква Святого Духа в с. Потелич,
церква Собор Пресвятої Богородиці в
с. Матків, церква Святої Трійці в м. Жовк-
ва, церква Святого Юра в м. Дрогобичі,
церква Святого Духа в м. Рогатин, церква
3
Слід звернути увагу на те, що пам’ятники встановлюють для вшанування
видатних історичних діячів, позначення пам’ятних місць, пов’язаних з визначними
історичними подіями
4
Можна скористатися статтею «Список об’єктів світової спадщини
ЮНЕСКО в Україні».
127
Різдва Пресвятої Богородиці в с. Нижній
Вербіж, церква Вознесіння Господнього
в с. Ясіня та церква Святого Михайла
в с. Ужок.
Вправа 1
Читання в парах
Рекомендації до проведення інтерактивної вправи

– Учні об’єднуються в пари, члени яких працюють по черзі: спочатку
один/одна читає перший абзац тексту параграфа і лаконічно (одне-два
речення) висловлює основну думку з прочитаного.
– Другий член пари ставить товаришеві/товаришці запитання до про-
читаного (бажано не за змістом, а такі, що логічно з нього випливають).
– Учні в парі міняються ролями на кожному абзаці, поки не завер-
шиться текст.
Ілюстрації для навчальної роботи

(за орієнтовним переліком з навчальної програми)
Фото 1. Пам’ятник Володимирові Великому в Києві
128
Фото 2. Пам’ятник княгині Ользі, святому апостолові
Андрієві Первозванному та просвітителям Кирилу і Мефодію
Фото 4. Софійський собор у Києві: зовнішній вигляд та внутрішнє

оздоблення
129
Фото 5. Пам’ятник королю Фото 6. Пам’ятник
Данилові Галицькому у Львові Богданові Хмельницькому в Києві
Фото 7. Ханський палац Фото 8. Резиденція

у Бахчисараї Богдана Хмельницького в Чигирині
Фото 9. Пам’ятник Героям Крут на Фото 10. Фрагмент пам’ятника

Чернігівщині Героям Крут
130
Фото 11. Пам’ятник Фото 12. Меморіал воїнам Україн-
Михайлові Грушевському в Києві ської Галицької Армії у Львові
Фото 13. Національний музей «Меморіал пам’яті жертв Голодомору

в Україні» (м. Київ)
Фото 14. Монумент «Батьківщина-мати» Національний музей

України в Другій світовій війні (м. Київ)
131
Фото 15. Національний історико-меморіальний заповідник
«Бабин Яр» (м. Київ)
Фото 16. Монумент Незалежності у Києві
132
Фото 17. Меморіал Героям Небесної Сотні у Києві
Вправа 2
Гронування
Рис. 1. Приклад оформлення вправи для теми «Пам’ятка історії»

– У центрі дошки (аркуша, слайда) записуємо словосполучення
«Пам’ятка історії».
– Пропонуємо учням дібрати до цього словосполучення слова, фра-
зи, що, на їхню думку, дають змогу пояснити значення обраного
поняття.
133
– Після фіксування всіх ідей формулюємо поняття «Пам’ятка історії»
і записуємо до словничка.
Вправа 3
Інтелектуальна карта
Рис. 2. Фрагмент інтелектуальної карти «Пам’ятки історії»

– У центрі дошки (аркуша, слайда) записуємо словосполучення
«Пам’ятки історії».
– Роздаємо учням ілюстрації зі зображенням історичних пам’яток
(уроздріб по класу).
– Пропонуємо учням знайти зображення однотипних пам’яток, піді-
брати узагальнюючу назву та розмістити на дошці біля напису «Пам’ятки
історії».
– Після завершення спільно формулюємо визначення поняття
«Пам’ятка історії» і записуємо до словничка.
Вправа 4
Мандрівка до пам’яток ЮНЕСКО в Україні
Херсонес Таврійський Собор Святої Софії Церква Спаса

на Берестові
134
Церква Святої Трійці Києво-Печерська Лавра Церква Різдва
в м. Жовкві Пресвятої Богородиці
в с. Нижній Вербіж
Церка Історичний центр Церква

Святого Михайла Львова Святого Юра
в. с. Ужок в м. Дрогобичі
Церква вознесіння Церква Собор Резиденція

Господнього Пресвятої Богородиці митрополитів
в с. Ясіня в с. Матків Буковини і Далмації
у Чернівцях
Церква Святого Духа

в м. Рогатин
Фото 18–31. Пам’ятки історії в Україні, занесені до списку

світової спадщини ЮНЕСКО
135
Рекомендації до проведення інтерактивної вправи «Мандрівка до
пам’яток ЮНЕСКО в Україні»
А) З настінною картою України:
– користуючись пошуковими мережами, учні мають з’ясувати, де в
Україні розташовані пам’ятки, занесені до списку світової спадщи-
ни ЮНЕСКО;
– розташувати картки зі зображеннями пам’яток на карті за допомо-
гою клейкого паперу;
– виконання вправи має бути коментованим: одночасно з роботою
(якщо робота фронтальна) або після її завершення учні можуть роз-
повідати про пам’ятки.
Б) Онлайн-вправа в сервісі Learningapps (режим доступу
https://goo.gl/FMNjW8) має такий самий алгоритм дії:
– на карті України нанесені маркери відповідно до розташування
пам’яток;
– при наведенні курсора на маркер з’являються зображення пам’яток
(див. рис. 3);
– натисканням курсора потрібно обрати ту пам’ятку, що розташована
в позначеному маркером місці, й підтвердити свій вибір у спливаю-
чому вікні.
–
Рис. 3. Скріншот веб-сторінки з вправою «Мандрівка до пам’яток

ЮНЕСКО»
136
Навчальний проект «Історія України в пам’ятках і пам’ятниках»
Мета проекту:
ознайомити учнів з ключовими подіями історії України, історичними
героями через дослідження історичних пам’яток і пам’ятників визначним
подіям та особистостям.

Створити контент (тексти до зображень) для віртуальної подорожі за
допомогою Google Maps (або подорожі в часі за допомогою інтерактивної
стрічки часу).
Пам’ятка для учнів: «Як дослідити пам’ятник»

1. Огляньте пам’ятник і встановіть:
а) чи вказано на постаменті або деінде, якій події, діячеві/діячам
присвячено пам’ятник?
б) чи вказано на пам’ятнику, коли відбулася подія або коли жив
діяч/діячка, якого/яку увічнюють?
в) які елементи пам’ятника дають змогу зрозуміти, про які події чи
діяння історичної особи/осіб він розповідає?
2. Які з елементів пам’ятника відображають ставлення автора/авторів
пам’ятника до історичної події/особи?
3. Яким, на вашу думку, є ставлення творців пам’ятника до увічненої
в ньому події / історичної постаті? Поясніть, як ви прийшли до свого ви-
сновку.
4. Які почуття викликає споглядання пам’ятника?
5. Встановіть (використавши інші джерела):
а) де розміщений пам’ятник?
б) коли його було встановлено?
в) хто замовляв зведення і хто створював цей пам’ятник?
г) яку роль в історії України відіграли події чи особистість, яким
встановлено пам’ятник?
6. Назвіть джерела, з яких ви дізналися відповіді на запитання п. 5.
Що може свідчити про достовірність зібраної інформації?
7. Якою мірою зібрана інформація про подію / історичну особу, увіч-
нену в пам’ятнику, відповідає враженню про цю подію/особу, що склалось
у вас унаслідок споглядання цього пам’ятника?
137
Пам’ятка для учнів: «Як дослідити історичну пам’ятку» (за
О. Пометун, І. Костюк, Ю. Малієнко)
1. Що це за пам’ятка? До якої групи вона належить?
2. Де вона розташована? Як виглядає?
3. Коли було створено пам’ятку? (Вкажіть століття або точну да-
ту, якщо її можна встановити).
4. Яким подіям у минулому чи історичним діячам присвячена
пам’ятка? Що вона засвідчує?
5. Хто створив пам’ятку? (Ім’я архітектора, художника, скульптора,
інженера).
6. Які елементи пам’ятки дають змогу отримати інформацію про ми-
нуле?
7. Історію та культуру якого народу чи народів відображає пам’ятка?
8. Яку інформацію про історію українського народу (чи інших) мож-
на довідатися за допомогою пам’ятки?

Обґрунтування доцільності даної форми роботи: навчальний проект
ґрунтується на тому, що учні п’ятого класу володіють навичками складан-
ня невеликих за обсягом текстів. Це сприяє роботі за методикою
Microlearning (мікронавчання) – створення самими учнями невеликого за
обсягом навчального контенту.
Організація роботи:
1-й етап – ознайомлення з цілями проекту та формування малих до-
слідницьких груп, між якими розподіляють зображення рекомендованих
до опрацювання пам’яток і пам’ятників;
2-й етап – пошук учасниками дослідницьких груп у бібліотеці, в ін-
тернет-ресурсах інформації про пам’ятник чи пам’ятку, опрацювання до-
ступних джерел;
3-й етап – складання тексту інформаційного повідомлення про
пам’ятник чи пам’ятку (за зразком повідомлення про одну з пам’яток);
4-й етап – внесення інформації на карту Google Maps (Кінцевий про-
дукт проекту можна виконати в різних варіантах залежно від технічних
можливостей навчального закладу: інтерактивна карта (можливе вико-
ристання різних онлайн-інструментів), сторінки довідника, презентація,
інтерактивна стрічка часу, усні повідомлення учнів під час уроку-
подорожі);
5-й етап – виступи учнів під час уроку-подорожі.
138
Вправа 5
Дидактична гра «Історична парочка: пам’ятник – період»
Рис. 4. Скріншот веб-сторінки із вправою «Історична парочка:

пам’ятник – період»

Гра «Історична парочка: пам’ятник – період» – це онлайн-вправа,
спрямована на закріплення розуміння учнями зв’язку між історичним пе-
ріодом і подією/особою, увічненою в пам’ятнику. Знайти цю вправу можна
в мережі Інтернет (див. https://goo.gl/Vwv9rE ).
Вправа 6
Дидактична гра «Лічба часу: скільки років минуло?»

– Роздаємо учням набір карток-ілюстрацій із зображенням пам’ятни-
ків чи історичних пам’яток та пропонуємо розв’язати задачі на лічбу часу
за наступними завданнями:
а) скільки часу минуло від події, якій присвячено пам’ятник;
б) скільки років розділяє створення пам’ятника і власне історичну
подію, якій він присвячений?
в) скільки років розділяє події, яким присвячено пам’ятники (за дво-
ма зображеннями)?
– За умови готовності класу можна запропонувати учням скласти зав-
дання самостійно або в групах.
139
Вправа 7
Дидактична гра «Історична мандрівка
(пам’ятники на карті України)»
Рис. 5. Скріншот веб-сторінки з вправою «Історична мандрівка

(пам’ятники на карті України)»

Гра «Історична мандрівка» – це онлайн-вправа, спрямована на закрі-
плення розуміння учнями зв’язку між історичним регіоном і поді-
єю/особою, увічненою в пам’ятнику. Знайти вправу можна в мережі Інтер-
нет (див. https://goo.gl/u21svp ).
Доля людини (на прикладі подій ХХ – початку ХХІ ст.)
Запитання і завдання для дослідження та розмови в гурті

1. Про які події можна дізнатися завдяки збереженню представлених
історичних пам’яток? (або: Яким історичним подіям присвячено показані
пам’ятники?).
2. Що об’єднує події, про які йдеться в пропонованих джерелах або
пам’ятках / яким присвячено пам’ятники?
3. Навіщо українці увічнили трагічні події в пам’ятниках?
4. Чому може навчити досвід Голодомору, Голокосту, трагедія Небе-
сної Сотні?
140
Практичній роботі має передувати евристична бесіда «Права люди-
ни». Її проводять з метою актуалізувати опорні знання і чуттєвий досвід
учнів. Ведучи бесіду, потрібно спиратися на уявлення учнів про основні
права людини, як-от право на життя і тілесну недоторканність, повага
людської гідності, свобода від довільного, незаконного арешту або затри-
мання, свобода віросповідання тощо, яке сформовано в них у початковій
школі.
Практична робота передбачає порівняльний аналіз історичних подій,
що стали наслідком масового порушення прав людини в СРСР та в неза-
лежній Україні. Такого роду події відображені, наприклад, у пам’ятках,
зібраних у Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв Голодомору в
Україні», у пам’ятниках меморіального простору в Бабиному Яру, Мемо-
ріалі Героям Небесної Сотні, численних інших пам’ятках і пам’ятниках,
що відображають трагічні сторінки української історії ХХ – початку
ХХІ ст. Оскільки пам’ятки (пам’ятники), що висвітлюють проблему пору-
шення прав людини в минулому, хронологічно стосуються періоду новіт-
ньої історії України, то ознайомлення з ними можна організувати під час
одного уроку.
Учням для дослідження доцільно запропонувати кілька груп адаптова-
них матеріалів: історичні документи, уривки з літературних творів, відео-
фрагменти, фотодокументи, зображення пам’ятників (із програмового
переліку) за темами Голодомору, Голокосту, загибелі Небесної Сотні під
час Революції Гідності. На першому етапі учні в групах порівнюють події,
відображені в отриманих джерелах, на другому – результати роботи дослі-
дницьких груп обговорюють у гурті (колі).
Людина у правових пам’ятках України
Документи для дослідження
Із «Руської Правди» (ХІ ст.)

«1. Коли уб’є муж мужа, то помститися має брат убитого, чи батько
або син, або брат старшого сина, або інші брати. Якщо не буде кому звер-
шити кровну помсту, то внести 80 гривень, коли вбитим буде князів муж
чи княжий тіун. Якщо вбитим буде горожанин, чи гридень, чи купець, чи
боярський тіун, або мечник, або ізгой, або новгородець – то 40 гривень
сплатити за нього (…)
8. А це про княжих отроків, чи про конюха, чи про кухаря, – то 40
гривень, …. а за рядового [нечиновну, просту людину] 5 гривень, так само
і за боярського».
141
Питання до документа:
1. Як ви зрозуміли поняття «кровна помста»? У яких випадках на Русі
її здійснювали?
2. Яке ваше ставлення до кровної помсти?
3. Чому величина віри (штрафу) за вбивство на Русі різнилася?
4. Про яку особливість суспільних відносини свідчать розміри віри
(штрафу)?
Із Конституції Пилипа Орлика (1710 р.)

«Ясновельможний гетьман за своєю посадою має дбати про лад у
Вітчизні Запорізькій, а особливо повинен пильнувати, щоб людям військо-
вим і посполитим не чинилися збиткові тягарі (…)
Вдови-козачки й осиротілі діти козацькі, двори козацькі й жінки в час
відсутності козаків, які перебувають у походах або на якійсь іншій війсь-
ковій службі, щоб до всяких громадських повинностей не притягалися і
сплатою податків не обтяжувалися – так погоджено і ухвалено (…)
(…) Часто люди бідні скаржаться на численні здирства з боку збира-
чів державних податків та податкових чиновників, а також ярмаркових
об’їждчиків (…)
Тому нехай збирачі податків та податкові чиновники збирають до
державної скарбниці тільки те мито і тільки з тих товарів, які будуть вира-
жені у майнових угодах, нічого зайвого від купців не вимагаючи і людям
бідним здирства не чинячи».
1. Яким мало бути головне завдання гетьмана козацької держави?
2. Які групи населення захищала Конституція?
3. Чим відрізнялося ставлення до простих людей за доби створення
Конституції Пилипа Орлика та часів «Руської Правди»?
4. За яких часів проста людина могла відчувати себе більше захище-
ною?
Із «Конституції України» (1996 р.)

«Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторкан-
ність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямова-
ність діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою
діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним
обов’язком держави. (…)
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і
свободи людини є невідчужуваними та непорушними. (…)».
142
1. Що є головним обов’язком держави в незалежній Україні?
2. Чи передбачає Конституція України привілеї для окремих груп на-
селення?
3. Чи (яким чином) змінилося ставлення до людини в сучасну добу
порівняно з попередніми епохами (княжою добою, часами козацтва)?
4. Чому в сучасному суспільстві утвердилося переконання про необ-
хідність захисту прав людини?

Практична робота має на меті вчити учнів порівнювати підходи до
прав людини в різні історичні епохи на матеріалі правових пам’яток Укра-
їни: «Руської Правди», Конституції Пилипа Орлика 1710 р. та Конституції
України 1996 р. через їх аналіз і порівняння ключових положень.
Роботу з витягами з історичних документів можна організувати як
фронтально, так і в групах, залежно від рівня готовності класу. Для роботи
учням пропонують витяги з історичних документів із набором питань для
аналізу.
Щоби полегшити роботу з джерелами (визначення критеріїв порів-
няння, формулювання висновків), проміжні результати доцільно фіксувати
на дошці у вигляді схеми чи таблиці.
Словничок
Пам’ятка історії – один з різновидів пам’яток культури, визначні місця,
пов’язані з важливими історичними подіями, зі життям та діяльніс-
тю відомих осіб, культурою та побутом народів.
Пам’ятка культури – визначна споруда, археологічний об’єкт або витвір
мистецтва, що є частиною культурного надбання (культурної спад-
щини) країни, людства загалом (пам’ятка історії, літератури, мисте-
цтва, мови, права тощо) і охороняється законом. Залежно від науко-
вої, історичної й художньої цінності пам’ятки культури бувають
світового, державного та місцевого значення.
Пам’ятник – витвір мистецтва, створений для увічнення пам’яті про людей і
події. Найпоширеніші види пам’ятників – скульптурна група, статуя,
бюст, меморіальна дошка, тріумфальна арка, колона, обеліск.
Історична пам’ять – знання та уявлення суспільства про спільне історич-
не минуле, що передаються від покоління до покоління і слугують
вирізненню народу серед інших.
143
Права людини – це природні й непорушні свободи і надані законом мож-
ливості, обумовлені самим існуванням людини в суспільстві. Права
людини передбачають свободу робити все, що подобається, але без
шкоди свободі та правам інших людей.
Конституція (лат. constitutio – установлення, устрій, порядок) – документ
(основний закон), що визначає державний устрій, порядок і найваж-
ливіші правила формування та діяльності представницьких, вико-
навчих і судових органів влади в державі, права й обов’язки держа-
ви та громадян.
Некрополь (грец. – місто мертвих) – міський цвинтар (кладовище), де по-
ховано багато видатних людей.
Вправа 8
Визначення поняття через найближчий рід та вид
Завдання для учня:

1. Підберіть найближче до поняття, що його зміст треба визначити,
родове поняття (загальне до подібних явищ). Наприклад, історія – наука.
2. Доберіть характеристики, що відрізняють дане поняття від інших
понять цієї групи (роду, класу). Наприклад, історія – наука про розвиток
суспільства в часі та просторі.
Вправа 9
«Кола Вена»
1. Запропонуйте учням побудувати два кола, що накладаються одне
на одне.
2. Для порівняння понять «пам’ятка історії» і «пам’ятник» попросіть
учнів записати в протилежні кола ці терміни та істотні ознаки даних по-
нять за наступною схемою (рис. 6)
Рис. 6. Схема до методичного прийому «Кола Вена»
144
Вправа 10
Дидактична гра «Історичне лото»
– Гру «Історичне лото» проводять на етапі узагальнення і закріплення
вивченого матеріалу з теми, оскільки вона потребує, щоб учні опанували
інформацію про ключові події історії України;
– Для проведення гри виготовляють від 10 до 20 карт (залежно від кіль-
кості гравців) лото по 6–8 змістових ілюстрацій чи написів, що містять
інформацію з вивченого матеріалу теми (це можуть бути зображення істо-
ричних пам’яток чи пам’ятників), кожне поле нумерують;
– Окремо потрібно виготовити картки запитань відповідно до кількості
полів карт лото (якщо карт лото 10 по 6 полів, то карток запитань має бути
60);
– До кожної ілюстрації карт лото складають запитання і записують йо-
го на картці з відповідним номером (таким чином можемо охопити весь
спектр опрацьованого матеріалу теми);
– Під час гри учням роздають карти лото, а картки з питаннями вчитель
перемішує і ставить у довільному порядку – учні шукають відповідь на
своїх картах лото й називають номер відповіді. Якщо відповідь правильна,
то картку передають учневі, якщо ні – відкладають; завдання учнів – як-
найшвидше закрити картками малюнки на своїх картах лото;
– Запитання до гри вчителю необхідно будувати так, щоб вони давали
змогу перевірити вміння учнів локалізувати історичні події чи діяльність
історичних осіб у часі й просторі, розуміти зміст і значення історичних
подій, вплив діяльності історичних діячів на розвиток України;
– Завантажити варіант «Історичного лото» можна за посиланням
https://goo.gl/faLz3J
Джерела до теми:
https://goo.gl/VVjQ7G
https://goo.gl/To6mZN
https://goo.gl/CU9No6
145
Матеріали до теми «ДОСЛІДНИКИ ІСТОРІЇ»
Завдання учителя:
– сприяти усвідомленню учнями значення для людини пам’яті про
власне минуле, минуле родини, народу;
– акцентувати увагу на необхідності осмислення і трактування істо-
ричних подій у їхніх взаємозв’язках;
– ознайомити з ключовими правилами, якими керуються історики
в дослідницькій роботі;
– розвивати вміння порівнювати історичні факти, інтерпретації істо-
ричних подій та діяльності історичних осіб;
– формувати здатність відрізнити науково-популярний історичний
текст від художнього;
– сприяти розумінню необхідності критичного сприймання текстів,
що пояснюють та описують минуле.

– поняття «історичний факт», «історична особа», «історичний образ»,
«історичне дослідження» (спрощено);
– значення для людини пам’яті про власне минуле, минуле родини,
народу;
– взаємопов’язаність історичних подій;
– важливість правил, якими керуються історики в дослідницькій ро-
боті.
та умітимуть:
– відрізнити науково-популярний історичний текст від художнього;
– підготувати повідомлення про історичний факт, спираючись на ві-
домості з кількох джерел;
– зіставити вибрані події з історії родини, рідного краю та України;
– пояснити своє ставлення до історичних фактів і осіб, подій власного
життя.
Навча- Орієнтовні
1 2 3 4
1 Визначити цілі Спілкування в Текст 1. «Притча
пізнання минулого гурті (обмін про минуле,
людьми і думками) / сьогодення та
146
1 2 3 4
науковцями- Мозковий штурм. майбутнє».
істориками. Вправа 6.
2 Розповісти про фах Читання вголос. Текст 2. «Дослідни-
історика. Виконання завдань ки історії».
і відповіді на
запитання (під час
читання).
3 З’ясувати правила, Читання з Вправа 1. Дослідни-
якими керуються маркуванням. ки історії України
історики в (тексти 3–6).
дослідницькій Вправа 2. Кодекс
роботі. честі дослідника
Назвати імена й час минулого.
діяльності відомих
дослідників історії
України.
4 Пояснити і записати Пояснення вчите- Робота зі словником.
визначення термінів ля, робота з істо-
«історичний факт», ричним словником
«історична особа», / тренувальні впра-
«історичний образ», ви на закріплення
«історичне розуміння понять.
дослідження»
(спрощено).
5 Визначити Порівняльний Вправа 4.
особливості описів аналіз адаптованих Порівняльний аналіз
минулого в руських текстів «Повісті текстів історичних
і козацьких минулих літ», досліджень.
літописах, працях літопису Самійла
вчених-істориків Величка й «Історії
ХІХ–ХХ ст. України-Руси»
Перелічити назви М. Грушевського.
найвідоміших
творів руських
і козацьких
літописців,
наукових праць
з історії України.
6 Обґрунтувати Робота з Вправа 5.
взаємопов’язаність ілюстраціями (ілюстрації
історичних подій. (відповіді на і завдання до них).
запитання).
7 Розрізняти науково- Читання вголос. Вправа 3.
популярний і Виконання завдань Літературознавча
художній історичні та відповіді на лабораторія (тексти
147
1 2 3 4
тексти. запитання (під час 7 і 8).
Назвати ознаки читання).
художнього
й науково-
популярного
текстів.
8 Підготувати Робота в групах. Практична робота 1.
повідомлення про Практична робота Рекомендації
історичний факт на тему: для вчителя;
(реконструювати та «Реконструкція Приклади
пояснити історичну і пояснення історичних джерел
подію), спираючись історичної події». для реконструкції
на відомості події.
з кількох джерел.
9 Розробити план Спілкування в Схема-алгоритм
міні-дослідження з кгурті (обмін виконання
історії своєї родини. думками) / домашнього
Зібрати з різних Мозковий штурм. завдання на тему:
доступних джерел Робота з візуаль- «Факт з історії моєї
відомості про факт з ним джерелом. родини».
історії своєї родини. Презентація плану Практична робота 2.
міні-дослідження.
Пояснення
вчителем
домашнього
завдання.
10 Зіставити подію з Практична робота Практична робота 3.
історії родини з на тему: «Факт з
подіями, що на час минулого моєї
її тривалості родини у контексті
трапились у рідному історії України».
краї та Україні.
11 Обґрунтувати (на Рефлексія за
прикладах) результатами
взаємопов’язаність практичної роботи
подій родинної і на тему «Факт з
національної історії. минулого моєї
родини в контексті
історії України».
12 Пояснити (на прик- Спілкування в Рекомендації щодо

ладах) своє ставлен- колі/ фронтальна формулювання
ня до історичних бесіда. ставлення до
фактів і осіб, подій історичних
власного життя. подій/постатей.
148
1 2 3 4
13 Пояснити зміст Пояснення Практична робота 4.
поняття «родове вчителя, робота з Схема «Родове
дерево». історичним дерево»;
Пояснити, як словничком / Пам’ятка «Як
підготувати Учнівські проекти готувати і
презентацію «Дерево мого презентувати тему
родового дерева. роду». «Дерево мого роду».
Пометун О.,
Костюк І.,
Малієнко Ю.,
с. 34–39;
Електронний ресурс
www.myheritage.com.ua
14 Представити Учнівська
результати міні- конференція (за
дослідження участю батьків):
«Дерево мого роду». презентація
учнівських
проектів.
15 Значення для Спілкування в колі.
людини пам’яті про Рефлексія.
власне минуле,
минуле родини,
народу.
Тема закладає основи розуміння учнями значення для людини

пам’яті про власне минуле, минуле родини, рідного народу й Батьківщини.
Це розуміння формується у процесі ознайомлення з доробком руських і
козацьких літописців й українських істориків, виявлення особливостей
дослідницької роботи сучасних істориків та спроб самостійно дослідити
історію родини.
Учитель має показати, що звернення Нестора-літописця, Самійла Ве-
личка, Михайла Грушевського та багатьох інших людей до минулого було
викликане необхідністю шукати відповіді на виклики доби, в якій вони
жили. Учнів слід підвести до думки, що не тільки науковці-історики, а
практично кожна людина, у тому числі вони самі, осмислюють своє мину-
ле, намагаючись знайти відповіді на важливі сьогодні питання, пояснити
те, що відбувається з ними і навколо них, спрогнозувати події на наближнє
майбутнє. Щоб досягнути успіху в самопізнанні, люди мають розглядати
особисте минуле в контексті минулого своїх рідних, народу, країни. Тож
149
громадянська відповідальність історика – це відповідальність перед інши-
ми людьми (насамперед співвітчизниками) за науковість і моральну прав-
дивість свого бачення історії, відмова від спроб накинути іншим власні
погляди та/або підлаштуватися під бачення минулого, якого від нього
очікують.
Плануючи роботу, вчитель має звернутися не тільки до матеріалу
підручників, а й поміркувати над тим, як використати доступні учням дже-
рела з історії рідного краю, родинної історії, особистий життєвий досвід
учнів. Тема залишає достатньо простору для вибору форм і методів навча-
льної роботи. Найкраще досягнути цілей теми через залучення
п’ятикласників до інтерактивної діяльності, роботи з підручником й адап-
тованими історичними документами.
Власов В. Історія України (Вступ до історії): Підруч. для 5-го кл. за-
гальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2013. § 1. Подорож починається, або
Історія як наука: – с. 12–14; § 5. Провідники в минуле або писемні джерела
з історії: – с. 37–39.
Пометун О., Костюк I., Малієнко Ю. Історія України (Вступ до істо-
рії): підруч. для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Видавн. дім «Осві-
та», 2013. § 1. Що таке історія: – с. 8–10; § 5. Практичне заняття. Про що
можна дізнатись з сімейного фотоальбому: – с. 34–39.
Мисан В. Вступ до історії України: підруч. для 5 кл. загальноосвіт.
навч. закл. Вид. 2-ге, перероб. та допов. – К.: Генеза, 2010. § 2. Подорож у
давнину: – с. 19–20.
Використані джерела:
Мицик Ю. А. Козацькі літописи / Енциклопедія історії України: у
10 т. / редкол.: В. А. Смолій (гол.) та ін. Т. 4: Ка-Ком. – К., 2007.
Скржинська М. В. Геродот та його історії про Скіфію / Енциклопедія
історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. – К., 2004.
Т. 2: Г–Д. С. 93.
http://www.osvita.org.ua/articles/1323.html
http://memorial.4uth.gov.ua/known-figures-of-ukraine/historians
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=225
http://pidruchniki.com/18800413/istoriya/litopisi
150
Текст 1
Минуле, сьогодення і майбутнє
Текст Запитання до тексту
Три мудреці сиділи в тіні великого дере- Чому людина звертаєть-
ва і насолоджувалися бесідою. Вони спере- ся до минулого?
чалися про те, що для людини важливіше:
минуле, сьогодення чи майбутнє. Один із
них сказав:
– Моє минуле робить мене тим, ким я є.
Я вмію те, чому навчився у минулому. Мені Чи допомагають людині
подобаються люди, з якими мені раніше знання, набуті в мину-
було добре, або схожі на них. лому? Чому?
– Із цим неможливо погодитися, – сказав
інший. – Людину творить її майбутнє. Не
важливо, що я знаю і що вмію нині, – буду Чи можливо без знань
вчитися тому, що стане потрібним мені в про минуле будувати
майбутньому. Мої теперішні дії залежать не майбутнє?
від того, яким я був, а від того, яким збира-
юся стати. Мені подобаються люди, не схо-
жі на тих, кого знав раніше.
– Ви зовсім випустили з уваги, – втру-
тився третій, – що минуле і майбутнє наявне
тільки в наших думках. Минулого вже не-
має. Майбутнього ще немає, і незалежно від
того, згадуєте ви про минуле або мрієте про
майбутнє, дієте тільки в сьогоденні.
Текст 2
Дослідники історії
до тексту
Минуле, досвід предків завжди виклика- Що спонукало Геродота
ли жвавий інтерес у людей. Але цікавитись ще в V ст. до н. е. писа-
історією та досліджувати її – не одне й те ти «Історію»?
свме. «Батьком історії» як науки вважають
151
грека Геродота, який жив у V ст. до н. е. і
написав книгу про історію греко-перських
воєн. На початку своєї «Історії» він зазна-
чив: я зібрав і записав відомості про минулі
події, бажаючи, щоб не опинились в забутті
діяння народів.
Із тих далеких часів завдання істориків Які історичні дослі-

не змінилися. Вони мають зібрати та обмір- дження є найцінніши-
кувати відомості про події минулого, знання ми?
про котрі здаються важливими, та описати
їх так, як вони це бачать. Найціннішими є
історичні дослідження, ґрунтовані на пер-
шоджерелах – документах, створених під
час або невдовзі після подій, які вивчають.
Дослідження історії потребує вивчення Керуючись текстом,

різних аспектів людського буття: господар- складіть перелік якос-
ської діяльності, політичних подій, культу- тей сучасного вченого-
ри та поглядів на світ. Тому вчений-історик історика.
має бути людиною високоосвіченою. Крім
знання безпосередньо історії та різноманіт-
них спеціальних історичних дисциплін (як-
от археографія, геральдика, сфрагістика
тощо), майбутній історик має розумітися на
економіці, психології, мистецтві. Знати
мови, щоб вільно читати праці іноземних
дослідників та усвідомлювати зміст іншо-
мовних історичних джерел. Добрий дослід-
ник історії – це людина, яка логічно мис-
лить, уміє аналізувати та порівнювати інфо-
рмацію, узагальнювати і робити висновки.
Важливо також, щоб учений-історик досту-
пно висловлював свої думки та був добрим
промовцем. Йому ж не раз доведеться ви-
ступати, повідомляючи результати дослі-
джень, вступати в полеміку, аргументовано
відстоювати свої погляди.
152
Кожний, хто хоче бути істориком, має Порівняйте власні ви-
володіти низкою якостей: сновки з висновками
а) добра пам’ять, адже потрібно працю- автора.
вати з великою кількістю інформації: знати
багато дат, назв, географічних об’єктів,
імен;
б) аналітичний склад розуму, щоби про-
аналізувати події, встановити їх причини та
інші зв’язки;
в) терплячість та дисциплінованість,
оскільки історику потрібно ретельно і напо-
легливо досліджувати історичні джерела,
щоби встановити достовірну картину подій.
Важлива риса сучасного історика – толе- Чим зумовлені різні

рантність, уміння бути неупередженим. Це оцінки історичного
зумовлено тим, що джерельні факти потре- процесу?
бують перевірки та підтвердження. Але Яких якостей від істо-
сприйняття їхнє значною мірою залежить рика потребують різні
від особистих переконань ученого та уста- оцінки історичного
лених у суспільстві поглядів. Тому в різних процесу?
науковців одна й та сама подія може викли-
кати різні думки. Відповідно, пояснення цих
подій різнитимуться, а оцінки вчених мо-
жуть бути навіть протилежними. Добрий
історик має розуміти, що кожний із погля-
дів, якщо він обґрунтований, – цінний. Тіль-
ки толерантний вчений зуміє розрізнити й
оцінити різні погляди на історичні події та
діяння історичних осіб, сформувати власні
неупереджені висновки, достовірно та із
користю для інших представити подію,
особу в її зв’язках з суспільним буттям в
умовах певної історичної епохи.
Вправа 1
Дослідники історії України (читання з маркуванням)
Завдання для учнів: Під час читання текстів 1–5 позначте слова чи
фрагменти, за допомогою яких можна охарактеризувати справжнього істо-
рика.
153
Текст 3
«Історія» Геродота
Текст Запитання і завдання
до тексту
Перше відоме нам дослідження історії Позначте на стрічці
України належить давньогрецькому істори- часу період діяльності
кові Геродоту. Ще в V ст. до н. е. «батько Геродота.
історії» виконав так звану «історичну розві-
дку» про наші землі. У четвертій книзі своїх
«Історій» він помістив географічний та Які якості характеру
етнографічний описи території сучасної допомогли Геродоту
України, яку тоді населяли скіфи. Саме стати відомим істори-
завдяки праці Геродота ми так багато знає- ком?
мо про побут і звичаї скіфів, а також жите-
лів грецьких міст-держав у Північному
Причорномор’ї. Він також розповів про
похід перського царя Дарія І на скіфів.
Геродот був талановитим оповідачем.
Його розповідь відзначається детальним
описом життя народів, які стали героями
книг. Створюючи свою історичну працю,
Геродот багато подорожував, описував події
на основі власних спостережень, свідчень
багатьох людей. Як справжній історик він
намагався відокремлювати факти від легенд
і робив висновки лише після ретельного
аналізу й порівняння джерел. Достовірність
його «Історій» підтверджують дані археоло-
гії та мовознавчі дослідження тих регіонів,
про які писав «батько історії».
Текст 4
Середньовічні літописи. «Повість минулих літ»
до тексту
Першою на українських землях історич- Позначте на стрічці
ною працею, що збереглася до нашого часу, часу рік завершення
є «Повість минулих літ» («Повість врем’я- «Повісті минулих літ».
них літ»). Роботу над цим історичним тво-
ром завершив у 1113 р. монах Києво-
154
Печерського монастиря Нестор (бл. 1056 – Чи погоджуєтеся ви
бл. 1114). Преподобний Нестор прийняв з думкою Нестора-
чернечий постриг у 70-х рр. ХІ ст. і належав літописця щодо книж-
до найосвіченіших людей свого часу. Крім ного навчання? Свою
знань Святого Письма, Нестор був добре думку обґрунтуйте.
обізнаний в історії, мав письменницький
хист, досконало володів грецькою мовою.
Тому й не дивно, що своє служіння Богові
пов’язав із книгописанням: «Велика буває
користь від учення книжного, – говорив він,
– книги наказують і вчать нас шляху до
розкаяння, бо від книжних слів набираємося
мудрості й стриманості... Той, хто читає
книги, бесідує з Богом або святими мужа-
ми».
Над головною працею свого життя, «По- Знайдіть у мережі

вістю минулих літ», Нестор працював май- Інтернет зображення
же двадцять років. Минуле описане в цьому сторінок літописів та
творі у формі літопису. Літописи (від слів визначте, якими спосо-
«в літо») – це оповіді, в яких події викладені бами літописці переда-
у хронологічній послідовності, за роками. вали інформацію про
Зокрема, у «Повісті минулих літ» послідов- минуле. Зверніть увагу
но висвітлено історію Русі-України від за- на художнє оформлення
снування Києва до 1110 року. Тут зведено літописів.
оповіді з різних джерел: раніших літописів, Які якості стали в наго-
документів, народних переказів і оповідань. ді Нестору під час робо-
Розповідає літопис про діяння князів, як ти над «Повістю мину-
вони захищали державу від ворогів, про лих літ»?
встановлення відносин Русі-України з ін-
шими державами тощо. Знаходимо також
відомості про події в сусідніх з Руссю дер-
жавах, зокрема Візантії. Особливу увагу
автор звертає на негативний вплив на суспі-
льне життя князівських чвар, засуджує між-
усобиці.
Літописи – традиційні для середньовіччя Якими групами істо-

літературно-історичні праці. Створювали їх ричних джерел перева-
у всіх великих містах Русі-України: Києві, жно користувалися
Переяславі, Володимирі-Волинському, Га- літописці?
155
личі, Львові, Чернігові та ін. Оскільки літо-
писання розвивалося в Україні протягом
IX–XVIII ст., то розрізняють кілька видів
літописів: княжі літописи (їх укладали у
центрі князівств), місцеві літописи (уклада-
ли в інших містах і монастирях) та козацькі
літописи (створювали за козацької доби з
метою збереження пам`яті про події визво-
льної боротьби). У часи Нестора-літописця
в інших країнах Європи теж писали подібні
твори – хроніки.
Літописці ретельно збирали, зводили та з
урахуванням призначення свого твору ви-
кладали доступні джерела: праці своїх по-
передників-літописців, зарубіжні хроніки,
Святе Письмо, житія святих, усні перекази
та легенди, власні спостереження… Автори
літописів уміщували в тексти навіть істори-
чні документи. Наприклад, у «Повісті ми-
нулих літ» викладено угоди київських кня-
зів із Візантією початку Х ст., що не дійшли
до нашого часу. Завдяки багатству першо-
джерел, які переказали літописці, їхні праці
теж є цінними джерелами для сучасних
істориків.
На жаль, найдавніші літописи (і праця Які уроки для нащадків

Нестора-літописця також) дійшли до нас містить текст «Повісті
лише в пізніших записах. минулих літ»?
Текст 5
Козацькі літописи. «Літопис» Самійла Величка
до тексту
Найбільшим за обсягом та найдоскона- Чим займалися та до
лішим серед козацьких літописів сучасні якого прошарку насе-
дослідники визнають «Літопис Самійла лення належали автори
Величка». Самійло Величко (1670–1728) козацьких літописів?
навчався в Києво-Могилянському колегіумі,
згодом служив у Генеральній військовій
канцелярії. Усе, що ми знаємо про нього, він
156
подав у своєму творі. «Цього… 1690 року,
на самому початку його, – зазначив у дру-
гому томі Літопису, – в міжсвяття Різдва
Господнього, я, письменник і оповідач цих
літописних діянь, маючи кільканадцять
років, почав служити Запорозькому війську
в поважнім домі одного з панів малоросій-
ських, шляхетного пана його милості Васи-
ля Леонтійовича Кочубія… Я служив вірно і
старанно, як веліла мені моя гідність, не
тільки в усіляких домашніх справах мого
пана, а найбільше писарем, прилучаючись
до найпотрібніших і секретних на той час
військових справ. …Послуживши в таких
великих невсипущих стараннях 15 років, я
був завдяки тій моїй службі виправлений до
військової генеральної канцелярії – це
сталося на початку 1705 року, де поміж
іншої братії моєї був я не останній у писар-
ських справах протягом чотирьох років».
Про те, що спонукало його досліджува- Чи можна довіряти

ти минуле, Самійло Величко написав так: інформації Літопису
«Цікавому норову людському не може Самійла Величка? Свою
бути нічого сподобнішого, ласкавий чита- думку обґрунтуйте.
льнику, як читати книги й дізнаватися про
давні людські діяння та вчинки. Бо чи може
у печалі щось швидше стати ліком, як той
же книжковий, пильно й до речі вжитий,
медикамент? Спізнав я те сам, коли мав
скорботу; читаючи та слухаючи книжки і
дізнаючися з них про всілякі людські
пригоди й біди, я вчився зносити терпляче і
власні злигодні; покладався-бо на приказку
– в терпінні вашім знайдеться душа ваша».
Літопис Самійла Величка охоплює пе-
ріод козацької історії від початку Націона-
льно-визвольної війни під проводом Богда-
на Хмельницького до 1700 року. Літопи-
сець охарактеризував особистісні якості та
державну діяльність дев’ятьох гетьманів
України. Для створення свого Літопису
157
автор не обмежився власними спогадами, а
використав різноманітні, зокрема й інозем-
ні, джерела: праці іноземних дослідників,
державні документи, козацькі хроніки.
Важливо зазначити, що С. Величко намага-
вся ретельно перевірити інформацію всіх
джерел, які використовував у дослідженні.
Провідні ідеї Літопису Самійла Величка Чому ідеї козацьких

не втрачають значення і сьогодні. Він довів літописів є актуальними
правомірність національно-визвольної бо- у наш час? За допомо-
ротьби, засудив антиукраїнську політику гою старших або само-
Російської імперії, гостро критикував стійно визначте, коли
внутрішні чвари та міжусобиць в українсь- саме ці ідеї стали важ-
кому суспільстві. Особливо високо Самій- ливими? З якими подія-
ло Величко оцінював історичну роль Запо- ми сьогодення це
різької Січі як осередку козацької демокра- пов’язано?
тії і захисниці цілісності української дер-
жави. Літопис Самійла Величка значно
вплинув на подальші дослідження історії
українських земель.
Текст 6
Історичні дослідження ХІХ–ХХ ст.
«Історія України-Руси» М. Грушевського
до тексту
Михайло Грушевський змалечку вихо- Що вплинуло на
вувався у повазі до української мови, пісень, М. Грушевського при
традицій. Майбутній історик навчався в виборі життєвого шля-
гімназії у далекому Тифлісі (Грузія), крім ху?
підручників, читав багато інших книг. За
сприяння батька Михайло із захопленням
вивчав наукові праці М. Костомарова,
М. Максимовича та інших українських
істориків. Згідно із заповітом свого діда
хлопець вступив до Київського університету
Святого Володимира. Навчався під керівни-
цтвом професора В. Антоновича, як доказ
придатності до наукової і викладацької
роботи здобув ступінь магістра та переїхав
до Львова, отримавши посаду професора
158
кафедри історії Східної Європи. У Львові
його обрали ще й головою Наукового това-
риства ім. Шевченка (НТШ). Завдяки напо-
легливій праці, організаторським здібностям
М. Грушевський зміг перетворити НТШ на
провідну наукову установу України, яка
об’єднувала бібліотеки, музеї, збирала
архівні матеріали, займалась освітньою та
дослідницькою діяльністю.
Саме у Львові професор М. Грушевсь- У чому полягає значен-

кий розпочав писати працю «Історія Украї- ня наукової спадщини
ни-Руси», що стала головною справою його М. Грушевського?
наукової діяльності й наймасштабнішим
(навіть досі) дослідженням української
історії. Всього історик зумів створити
10 томів цього дослідження та розглянути
історію українських земель від давнини до
другої половини XVII ст. Цій справі він
присвятив 38 років життя. Завдяки написан-
ню «Історії України-Руси» цей учений –
досі найвідоміший український історик.
Михайло Грушевський відомий не Знайдіть докази різно-

тільки як історик. В юні роки він пробував бічності наукових інте-
себе як письменник, а загалом написав ресів М. Грушевського.
близько двох тисяч наукових праць. Як
патріот України М. Грушевський вів актив-
ну політичну діяльність, відстоював необхід-
ність відновлення Української держави на
демократичних засадах. На початках Україн-
ської революції (1917–1921) його обрали
головою Української Центральної Ради, що
діяла в Києві. Ця організація керувала визво-
льною боротьбою і стала законодавчим
органом влади новоствореної Української
Народної Республіки. Також
М. Грушевський ініціював створення Кон-
ституції УНР, яку схвалила Центральна Рада.
Саме цей документ слугував одним із зразків
для написання чинної Конституції України.
159
Підсумовуючи завдання до вправи «Дослідники історії України»,
визначте риси, що ними має володіти людина, яка прагне пізнати історію.
Висновки обґрунтуйте.
Вправа 2
Інтерактивна вправа «Кодекс честі дослідника минулого»
Запитання для евристичної бесіди з учнями:
1. Які правила спілкування ви знаєте? Чому люди, спілкуючись, ви-
користовують правила?
2. Які групи правил ви знаєте? (Правила моралі, правила поведінки у
громадських місцях, правила дорожнього руху і т. п.) Чи можна жити без
правил?
3. Чи науковці-історики, досліджуючи минуле, теж дотримуються
правил? Якщо так, то як можна сформулювати ці правила?

Для легшого сприйняття та розуміння учнями необхідності дотри-
мання істориками правил (принципів), якими вони мають керуватись у
дослідницькій роботі, доцільно організувати евристичну бесіду. Сформу-
льовані учнями правила поведінки дослідника історії доцільно зразу гру-
пувати. Діти можуть називати правила, що стосуються: а) роботи з джере-
лами; б) укладання власних текстів; в) представлення результатів дослі-
джень. На підставі висловлених і прокоментованих учителем припущень
учні мають скласти «Кодекс честі дослідника минулого» – базові правила,
якими має керуватися кожний, хто береться досліджувати та пояснювати
минуле. Для створення «Кодексу» варто опиратись як на уявлення учнів,
так і на навчальні тексти «Дослідники історії України».
Варіанти організації роботи зі створення «Кодексу честі дослідника
минулого»:
– групова робота (наприклад, методом «Два, чотири, всі разом»);
– фронтальна робота (обговорення проблеми в гурті);
– навчання у дискусії.
У процесі обговорення результатів роботи зі створення «Кодексу чес-
ті» вчитель має наголосити на таких аспектах проблеми:
– відповідальність дослідника (історика) за достовірність відобра-
ження минулих подій;
– об’єктивність їх оцінки та відповідність трактувань насущним по-
требам суспільства;
– відмова дослідника від спроб накинути іншим власні погляди або
підлаштуватися під погляди, яких від нього очікують.
160
Учням необхідно усвідомити, що кожний, хто береться досліджувати
і публічно пояснювати минуле, за це пояснення і за результати свого до-
слідження несе громадянську відповідальність, тобто відповідальність
перед іншими людьми за достовірність і моральну правдивість свого ба-
чення історії.
Щоб діти зрозуміли важливість дотримання цих правил не тільки на-
уковцями, а й кожним, хто досліджує минуле, учитель може використати
такий образ: дослідник – це екскурсовод, який водить співгромадян-
туристів від експоната до експоната в музеї минулого. Екскурсанти само-
тужки не спроможні оглянути й осмислити незліченну кількість наявних
тут експонатів. Тож саме від дослідника залежить, біля яких експонатів
зупиняться й замисляться відвідувачі, а повз які пройдуть без зупинки.
Вправа 3
Літературознавча лабораторія (читання з маркуванням)
1. Утворити дослідницькі групи для роботи з текстами історичного
змісту.
2. Прочитати та зіставити надані науково-популярний і художній тек-
сти однієї тематики. Назвати, що у цих текстах спільного, а що відмінного.
3. Визначити, який із текстів є науково-популярним, а який худож-
нім; вказати відмінності між ними.
4. Позначити в текстах слова, за допомогою яких можна впізнати епо-
ху, події якої описані; на цій основі визначити, про яку історичну епоху
йдеться в обох текстах.
Тексти для читання та встановлення стилю
Текст 7
Походи князів проти Візантії
Князювання Рюриковичів позначилося воєнними сутичками з Візанті-
єю. У 907 році Олег організував небачений за розмахом морський похід на
Константинополь. Унаслідок переговорів з імператором було укладено вигі-
дний для Русі договір, за умовами якого Візантія зобов’язувалася дати від-
куп воякам і щорічно сплачувати данину київському й іншим князям. Руські
купці отримали право приїжджати до візантійської столиці й торгувати, не
сплачуючи мита. Упродовж шести місяців вони (як, до речі, й посли) могли
безкоштовно отримувати продовольство й забезпечуватися необхідним спо-
рядженням для повернення на батьківщину. Зі свого боку Русь, зо-
бов’язувалася допомагати Візантії в боротьбі з кочовиками. Це перший до-
161
говір Русі, текст якого зберігся. Як свідчить легенда, на знак здобутої пере-
моги Олег прибив власного щита на воротах Константинополя.
Джерело: Адаптація за Смолій В., Степанков В. Історія України: під-
руч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К., 2007. – С. 19–20.
Текст 8
Його називали Віщий (уривок)
«Якось порадники нагадали Олегові:
– Аскольд уклав з Візантією угоду: справно платили золотом та сріб-
лом. Де ж нині та данина?
– Якщо вони забули, то ми їм підкажемо. Не для того русини життям
ризикували, щоб візантійці з них насміхалися. Настав час готуватись у
похід на Константинополь, – проголосив Олег.
Навесні пооживали землі Руси Київської. Мов журавлині ключі, по-
тягнулися звідусіль у столицю ратники. Радів Олег:
– Прибувають річками тихими лодії. Поспішають вершники та пішці.
У містах і селах набирають охочих тисяцькі та сотники. Настає мій час.
Перемога над греками принесе мені славу й багатство.
І от настав день вирішальний. Олегова рать рушила на Константино-
поль. (…)
Сказали тоді грецькі командири:
– Відділяє Константинополь від передмістя бухта Золотий Ріг. Стоять
на її берегах вежі. Величезні вони, кам’яні, міцні. Між ними натягнутий
великий ланцюг металевий. Не зможуть через нього пройти в бухту лодії
русів.
Вийшов Олег на берег:
– Яка споруда величезна! Не здолати нам її!
Помислив трохи, помислив. Та й вирішив:
– Як у двері не пускаєте, щось інше придумаю.
Об’їхав конем місто та й сказав воєводам:
– А що, друзі, чи не взяти греків у облогу?
– Взяти! Оточимо їх з усіх боків!
– Прийдемо, друзі, лодіями з боку поля. Станемо під стінами. Ще по-
слухаємо, що супротивник нам скаже.
А воєводи усміхалися:
– Хитромудрий це маневр.
– Для русинів не новина перевозити човни котками.
– Коли ще нагода буде побачити, як кораблі суходолом пливуть.
Наказав Олег:
– Витягуйте лодії на берег. Робіть котки з колесами.
162
Три дні й три ночі спини не розгинали воїни. Три дні й три ночі теса-
ли колоди. Три дні й три ночі ладнали колеса. Нарешті вітерець погожий
повіяв. Звелів князь:
– Відпочиньте добряче, друзі. А на світанку почнемо.
Рано-вранці побачили греки:
– О, диво!
– Кораблі з вітрилами полем чистим пливуть!
– Сила-силенна кораблів на нас насідає!
А імператор візантійський на вежу високу зійшов та як закричить:
– Та яке ж це диво? Це – військо Олегове! О горе нам! Рятуйтеся!
Злякалися греки:
– Не здолати нам русинів.
– Будь-що треба їх зупинити.
І вислали до Олега послів:
– О великий княже! Непереможна твоя рать. Не губи нашого міста. За
мир та спокій усе тобі віддамо. Яку хочеш данину?
…На знак перемоги повісив князь свого щита на воротах Константи-
нополя.
Джерело: Білоусов Є. Славетні імена України: оповідання: для серед.
шк. віку. – К., 2005. – С. 13–22.
Вправа 4
Порівняльний аналіз текстів історичних досліджень
Завдання на предикацію
Назвіть відомі вам твори руських і козацьких літописців, наукові
праці з історії України.
Витяги з праць
ЛІТОПИС РУСЬКИЙ з Богом починаєм. Отче, благослови.
Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря
Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити,
як Руська земля постала.
Тож почнемо повість оцю.
Після потопу, отже, розділили Землю три сини Ноєві – Сим, Хам і
Яфет. <…>
163
Взяли сини Симові східні краї, а Хамові
сини – південні краї; Яфетові ж сини захід
узяли і північні краї. Від цих ото сімдесяти
і двох народів, од племені таки Яфетового,
постав народ слов’янський.
По довгих же часах сіли слов’яни по Ду-
наєві, де єсть нині угорська земля і болгар-
ська. Од тих слов’ян розійшлися вони по
Землі і прозвалися іменами своїми, – [од
того], де сіли, на котрому місці. <….>
Так само й ті ж слов’яни, прийшовши,
сіли по Дніпру і назвалися полянами, а
інші – деревлянами, бо осіли в лісах; а
другі сіли межи Прип’яттю і Двіною і на-
звалися дреговичами; а інші сіли на Двіні і
назвалися полочанами – од річки, яка впа-
дає в Двіну і має назву Полота <….>
А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами.
Джерело: «Літопис Руський» за Іпатським списком. Перша сторінка. До 1425 р.
Електронний ресурс. Режим доступу: https://coollib.com/b/283379/read
СКАЗАННЯ ПРО ВІЙНУ КОЗАЦЬКУ
З ПОЛЯКАМИ, що через Зіновія-Богдана
Хмельницького, Гетьмана військ запорізь-
ких, вісім літ точилась. А близько дванад-
цяти літ тяглася з іншими державами у
поляків, якою він, Хмельницький, при все-
сильній Божій помочі, з козаками і татара-
ми з тяжкого лядського іга вибився і під
великодержавне, пресвітлого монарха ро-
сійського Олексія Михайловича володіння
добровільно піддався.
Від авторів: німецького Самуїла Пуфен-
дорфія, козацького Самуїла Зорки і польсь-
кого Самуїла Твардовського, який описав
ту війну віршами у своїй книзі, «Війна До-
мова» названій. Нині ж коротко стилем
історичним і наріччям малоросійським, оп-
равлено й написано стараннями Самоїла Величка, колись канцеляриста
війська запорізького, в селі Жуках, повіту Полтавського, року 1720.
Джерело: Величко Самійло Васильович та його літопис. Електронний ре-
сурс. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/cgibin/eiu/history.exe?
164
Передмова до першого видання.
Досї ми не маємо науково зробленої іс-
торії українсько-руського народу, що обі-
ймала-б весь час його історичного істно-
вання. Через се моя праця, які-б не були її
недостачі, повинна бути користною.
<….> в сучаснім станї нашої науки минї
здав ся далеко потрібнїйшим строго науко-
вий курс, що міг би вводити в науку і зна-
йомити з сучасним станом питань нашої
історії; се й мав я на оці. Але при тім минї
хотїло ся зробити свою працю, не ухибля-
ючи її науковости, скільки можна приступ-
ною і для ширшої публїки; <….>
Вправдї невеселий переважно образ дає
нам наша історія, сумнїйший може часом
ніж иньші, але суспільність, що має віру в
себе, мусить мати і відвагу глянути на не-
прикрашену правду свого минулого, щоб
зачерпнути в ній не зневіру, а силу.
Грушівський хутір. 1898, серпень.
Джерело: Сторінка: Грушевський М. Історія України-Руси. Т. 1 (Нью-Йорк,
1954).pdf/40 https://uk.wikisource.org/wiki/ A2._1_ (%D0%9D%D1%8 C%D1%8E-
%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%BA,_1954).pdf/40

1. Прочитайте початок «Повісті минулих літ» і розгляньте фото від-
повідної сторінки «Літопису руського». Визначте характерні риси тексту
«Повісті».
2. Прочитайте початок «Літопису Самійла Величка» і розгляньте сві-
тлину першої сторінки цього літопису. Визначте характерні риси тексту
козацьких літописів.
3. Прочитайте передмову до першого видання «Історії України-Руси»
і розгляньте фото сторінки цієї наукової праці. Визначте характерні риси
тексту історичного дослідження М. Грушевського.
4. Зіставте характеристики «Повісті минулих літ», «Літопису Самійла
Величка» й «Історії України-Руси» М. Грушевського. Визначте особливос-
ті описів минулого в руських і козацьких літописах, працях учених-
істориків ХІХ–ХХ ст.
165
Вправа 5
Ряд І
Ряд ІІ

1. Уважно розгляньте фото і назвіть подію, яку підтверджує кожна з
цих світлин. Запишіть назву цієї події під фото.
2. Подумайте, як пов’язані між собою: а) події, про які свідчать фото
першого ряду; б) події, про які свідчать фото другого ряду.
3. Назвіть події у вашій родині, місті та державі, на які вплинули чи
впливають відображені на світлинах події.
4. Разом з батьками подумайте, чи є зв’язок між життям вашої родини
та подіями першого ряду.
5. Разом із батьками підберіть з сімейного альбому світлини, викорис-
товуючи які, можна збагатити фактами розповідь про відображені на фото
другого ряду часи.
166
Вправа 6
Дидактична гра «Історія у хмарках слів»
Рис. 1. Хмара слів до виразу «Кожна людина – історія,

не схожа на жодну іншу»
Гру проводять для активізації пізнавальної активності учнів. Щоб пе-
рейти до спілкування в гурті над запитанням: «Яка мета пізнання історії
людьми загалом і науковцями-істориками зокрема?», варто запропонувати
учням скласти із хмарок слів крилаті вирази про історію.
Варіанти висловлювань для організації спілкування в колі:
– «Досвід – це велика річ, він дає вам змогу визнавати помилку щора-
зу, коли ви її здійснюєте» (невідомий автор).
– «Історики не прогнозують події історії, а, їх аналізуючи, дають мо-
жливість не повторювати помилки історії» (Я. Грицак)
– «Непошана до старовини, до свого минулого, до історії народу є
ознакою нікчемності правителів, шкідлива і ворожа інтересам народу...
Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців...» (О. Довженко).
Зміст запропонованих крилатих виразів покликаний допомогти вчите-
леві спрямувати спілкування з учнями в потрібному напрямку. Для підгото-
вки хмарок слів можна скористатися сервісом Tagul (https://wordart.com)
Алгоритм гри:
– організація розгадування хмарок слів учнями в групах або фронта-
льно;
– презентація висловів учнів;
– організація спілкування щодо змісту висловів за питанням «Що, на
вашу думку, означають вислови?»;
– перехід до роботи з ключовим питанням «Яка мета пізнання історії
людьми загалом і науковцями-істориками зокрема?»
Очікувані результати роботи: готовність учнів до роботи зі встанов-
лення мети пізнання минулого. Доцільно запропонувати учням самостійно
сформулювати пояснення, а потім прокоментувати вислови дітей.
167
ІІІ. Практичні роботи. Завдання
Реконструкція та пояснення історичної події
Рекомендації для вчителя (модель практичної роботи з реконструк-
ції історії видання «Апостола» Івана Федоровича).
«Апостол» – перша друкована книга на українських землях
Роботу над вправою найдоцільніше розпочати із зацікавлення: про-
понуємо учням уявити себе істориками, до рук яких потрапила давня дру-
кована книга. Завдання юних – дослідити історію створення книги, її місце
в минулому українського народу та яким чином вона збереглася до нашого
часу. Подальшу роботу можна організувати в різні способи:
– їх можна виконувати фронтально (усі учні отримують комплекти іс-
торичних джерел) або в малих групах (окремі групи досліджують ви-
значене джерело) – результати роботи груп під час обговорення офо-
рмлюють як розповідь історії книги;
– за потреби до історичних джерел можна поставити додаткові навідні
запитання;
– перед тим, як почати складати історію книги, варто спільно з учнями
розробити план дослідження (написання) історії книги (можна офор-
мити у вигляді дерева рішень);
– також можна запропонувати учням заготовлений заздалегідь план
розповіді про історію книги;
– відповідно до сучасних методик можливою є і робота за технологі-
єю сторітелінгу – складання захопливої історії книги, в якій голо-
вним героєм буде або книга, або її творець (детальніше про техно-
логію сторітеллінг за посиланням https://www.youtube.com/
watch?v=K2YVwU9B6L4)
Орієнтовний план-запитання для укладення повідомлення про
історичний факт
1. Про який історичний факт ви будете розповідати? (Назва розповіді)
2. Коли і де відбулася подія, про яку будете розповідати?
3. Які історичні діячі були задіяні під час цих подій? Які ролі вони
виконували?
4. Який зміст описуваного історичного факту?
5. Яке значення для розвитку суспільства мав історичний факт?
6. Яким чином зберігається пам’ять про історичний факт?
Рекомендації щодо того, як правильно висловлювати ставлення
до подій та історичних постатей
168
1. Ставлення може бути позитивним (ти схвалюєш, тобі подобається)
чи негативним (ти засуджуєш, тобі не подобається).
2. Висловлення свого ставлення починають, як правило, зі слів: «На
мою думку, …», «Я вважаю, що…».
3. Після цього треба пояснити, чому ти думаєш саме так, тобто навес-
ти докази. Докази можна відшукати в тексті. Це – правильно й переконли-
во. Їх може бути кілька. При цьому доречні слова: я так думаю, тому що,
по-перше, по-друге і т. д.
Зразки історичних джерел для виконання практичної роботи
Джерело 1. Історичний документ
…І помолившись, я почав присвячене Богові діло своє до налаго-
дження навертати, щоби боговдохновенні догмати поширювати.
…А почалася книга, названа «Апостол», друкуватися в Богом бере-
женому місті Львові, в якій діяння апостольські, і послання соборні, і по-
слання святого апостола Павла після втілення Господа Бога нашого Ісуса
Христа (після народження І.Х.) року 1573, лютого в 25 день, і завершилася
(друкуванням) року 74-го, того ж місяця в 15 день… Якщо доведеться
кому-небудь у цю корисну для душі апостольську книгу заглянути, то
перш за все першопричині всього доброго, що є на світі, – Творцеві життя
нашого Богові подяку хай складе, а також його милості панові Олександ-
рові Григоровичу Ходкевичу, старості городенському… Тому що вони
спричинилися до такої користі.
…Видрукував я цю корисну для душі книгу «Апостол» в славнозвіс-
ному місті Львові на славу всемогутньої і живоначальної Трійці: Отця і
Сина і Святого Духа, амінь.
Дж.: Історія України. Робота з документами / уклад. В. Воропаєва.
Харків, 2013.
Джерело 2. «Апостол» Івана Федоровича
169
Джерело 3. Пам’ятник Іванові Федоровичу у Львові
Родинне фото як історичне джерело
Михайло Грушевський у колі рідних. Поряд з ним дружина,

брат і сестра. Сидять племінники, дочка Катерина і матір. 1907 р.
Дж.: https://teleoblast.io.ua/s218600/vidatni_ukraenci._mihaylo_grushevskiy
170
Михайло Грушевський (сидить перший справа) з батьками,
братами Захарією і Федором, сестрою Анною. Ставрополь. 1876 р.
Дж.: vuam.org.ua

Розгляньте фото і дайте відповіді на запитання.
1. Чи можна документальну світлину назвати історичним джерелом?
Власну думку обґрунтуйте.
2. Яку інформацію історики можуть «прочитати» на знімках?
3. Як ви гадаєте, чи можемо ми за допомогою світлин дослідити істо-
рію власної родини? Чому?
Факт із минулого моєї родини у контексті історії України
Схема-алгоритм «Факт з історії моєї родини» (бланк для заповнення)

Питання для дослідження Інформація для заповнення
Факт-подія з історії родини
Джерела інформації (писемні, усні,
візуальні)
Час, коли відбулася подія
Короткий зміст події
Ключові дійові особи
Значення події у житті родини
171
Питання для дослідження Інформація для заповнення
Які події в той самий час відбувались
у рідному краї, в Україні? Чи впли-
нули вони і яким чином на вашу
родину?
Чи були члени родини учасниками
тих подій?
– робота може бути домашнім завданням після класної роботи відпо-
відно до алгоритму попереднього завдання («Реконструкція і пояс-
нення історичної події»);
– оскільки робота передбачає складання плану міні-дослідження з істо-
рії родини, то для полегшення виконання завдання можна запропону-
вати учням заповнити схему-алгоритм «Факт з історії своєї родини»
(бланк варто роздати дітям додому);
– варто спрямувати учнів, що для виконання цього завдання вони ма-
ють обов’язково поспілкуватися з рідними, щоб отримати потрібну
інформацію;
– щоб забезпечити виконання завдання на вміння співвідносити історію
своєї родини з історією рідного краю та України, потрібно запропо-
нувати учням завдання на синхронізацію;
– оскільки складання плану міні-дослідження є домашнім завданням, то
варто передбачити можливість учням презентувати результати своєї
роботи у довільній формі (розповідь, портфоліо джерел з історії ро-
дини тощо).
Міні-дослідження «Дерево мого роду»
Завдання для учнів: користуючись поданими шаблонами (на вибір)
побудуйте і представте родове дерево своєї сім’ї.
Пам’ятка « Як зробити родове дерево»
1. Починати побудову родоводу треба зі збору точних відомостей. І на-
самперед слід опитати всіх родичів старшого покоління: батьків, дідусів,
бабусь, тіточок і дядечків. Особливу увагу в їхніх розповідях варто звертати
на повні імена предків, дати народження, смерті, а також найзначніші жит-
тєві події. Якщо у ваших родичів збереглися які-небудь сімейні архіви (лис-
ти, щоденники, фотографії), їх теж слід долучити.
2. Важливо враховувати, що у літніх людей часто є проблеми з
пам’яттю, тому всі отримані від них відомості бажано підкріплювати до-
кументально.
172
3. Усі отримані відомості найкраще відразу записувати в зошит або
збирати у папку. По-перше, це допоможе краще запам’ятати сімейну істо-
рію, а по-друге, так простіше упорядкувати отриману інформацію.
4. Зібрані відомості вже під час роботи можна починати перетворю-
вати на родовідне дерево.
Корисні матеріали підручників (поняття «родового дерева», ме-

тодичні рекомендації для складання)
Власов В. Історія України (Вступ до історії): підруч. для 5-го кл. зага-
льноосвітніх навч. закл. – К., 2013. § 6.
Пометун О., Костюк І., Малієнко Ю. Історія України (Вступ до істо-
рії): підруч. для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К., 2013. – С. 37–39.
Онлайн-сервіси для створення родового дерева

Створення родового дерева в онлайн-сервісах відповідає зацікавлен-
ню сучасних дітей інформаційними технологіями. Перевагами цього виду
роботи є економність ресурсів, можливість започаткувати довготривалий
проект та роздрукування його результатів, перспектива розширення дослі-
дження, використовуючи додаткові функції сервісів (аналіз статистичної
інформації, створення родинних календарів, вивчення географії родини
тощо). Значна частина онлайн-сервісів доступна як для ПК, так і у вигляді
мобільних додатків для роботи через планшети й смартфони.
Cервіс MyHeritage для створення родових дерев
(огляд сервісу за посиланням https://goo.gl/dDdUKB)
Рис. 2. Скріншот головної сторінки профілю MyHeritage
173
Рис. 3. Скріншот родинного дерева з виходом на друк
Словничок
Генеалогія (родознавство) – допоміжна історична дисципліна, що вивчає:
а) історію родів; б) родовід якоїсь людини.
Історичне дослідження – базована на історичних джерелах (інформацію
яких дослідник осмислив та пояснив) картина-образ минулого.
Історична особа (постать) – люди, які зробили вагомий внесок у розви-
ток (вплинули на розвиток) суспільства, у зв’язку з чим їхню діяль-
ність вивчають історики.
Історичний образ – ґрунтоване на реальності уявлення про якусь подію
або особу, результат відображення того чи іншого об’єкта історич-
ного дослідження у свідомості людини.
Історичний факт – подія, явище, процес, що їх відтворив, реконструював
історик на основі відбору правдивих, важливих, на його думку, ві-
домостей про минуле. Часто, вживаючи термін «історичний факт»,
мають на увазі дійсну подію, що відбулась у певний час на певній
території.
Сім’я – це така спільність людей, яка спирається на шлюбний союз, ро-
динні зв’язки, різноманітні стосунки між її членами, котрі живуть
разом та спільно господарюють.
Скрипторій – майстерня рукописних книжок у західноєвропейських мона-
стирях VІ–ХІІ ст.
Родина – соціальна група, яка складається з людей, поєднаних родинними
зв’язками. Часто її ототожнюють із поняттям «сім’я». Родина може
об’єднувати кілька сімей кровних родичів (сім’ї рідних братів, сес-
тер та ін.).
Родинне (генеалогічне) дерево – схематичний родовід певної сім’ї чи родини.
174
Матеріали до теми «УСЕ МАЄ МИНУЛЕ»
Завдання учителя:
– сприяти усвідомленню того, що явища і процеси суспільного життя
взаємопов’язані, а наявні зв’язки – складні, нелінійні;
– на прикладах з історії України показати важливість культури, ви-
значальний вплив розвитку науки, освіти, мистецтв на якість життя
людини;
– ознайомити учнів з розвитком важливих явищ культури: господарс-
тва, науки, освіти, спорту і медицини;
– акцентувати увагу учнів на наступності змін у розвитку української
культури часів Київської держави; Королівства Руського; Козаць-
кої республіки; держави Україна;
– формувати вміння визначати причинно-наслідкові зв’язки між поді-
ями.

Вивчивши тему, учні розумітимуть:
– господарство (економіку) як виробництво необхідних для життя і
розвитку суспільства речей та послуг, обмін ними, їхній розподіл і
використання;
– причини підвищення ролі міст у господарському й культурному
житті суспільств;
– освіту як спосіб залучення людини в суспільство відповідно до її
здібностей і зусиль;
– науку й мистецтво як способи пізнання та відображення людиною
світу і життя;
– гру як спосіб набуття досвіду (спосіб рівновартісний праці й на-
вчанню);
– зміст понять «натуральне господарство», «ринкове господарство»,
«місто», «епідемія», «університет», «дозвілля».
– розпізнати зміни, яких упродовж історії зазнало життя в місті й селі;
– розпізнати зміни, що відбулись у сфері освіти й науки;
– встановити основні фактори зростання тривалості життя людей
упродовж останніх століть;
– висловити припущення про характер занять людей у майбутньому;
– укладати та презентувати повідомлення на основі самостійно зібра-
ної інформації.
175
Навча- Орієнтовні види
Очікувані Навчальні мате-
льна навчальної
результати учіння ріали
1 2 3 4
1 Розгорнути думку, що усе Спілкування Вправа 4.
має минуле. Пояснити, в гурті / Мозковий
чому людей цікавить ми- штурм.
нуле усього, що створила
Людина, а також минуле
світу природи, Всесвіту.
2 Визначити, чим люди Робота з текстом Текст 1. «Людина
відрізняються від тварин. та ілюстраціями розумна», ілюст-
Пояснити, чому історію до нього. рації та запитання
доречно назвати наукою і завдання.
про розвиток культури.
3 Встановити, що саме Ланцюг асоціацій.
об’єднує поняття «культу-
ра» («правила», «госпо-
дарство», «наука», «осві-
та», «мистецтво», «меди-
цина»).
4 Сформулювати і записати Закріплення.
визначення понять «Люди- Робота з історич-
на розумна» та «культура». ним словником.
5 Охарактеризувати, на Евристична бесіда
основі особистого досвіду (вправа «Мікро-
та літератури, сільське й фон»).
міське життя.
6 Порівняти заняття й умови Робота (у групах) Практична робота
життя населення в україн- з ілюстраціями 1. Завдання для
ських містах і селах тепер і (завдання без груп та ілюстрації
в минулому. запитань). (додатки А і Б).
7 Відтворити алгоритм Пояснення дома-
виконання завдання (реа- шнього завдання.
лізації навчального проек- Рефлексія (Від-
ту). Перелічити здобуті критий мікрофон).
уміння і знання.
8 Виділити види праці та Активна лекція / Практична робо-
форми господарства. Пе- Створення опор- та 2. Виклад акти-
релічити традиційні занят- ного конспекту. вної міні-лекції.

Обговоренням того, як просувається робота над міні-проектами, і рефлексією
щодо результатів уроку доцільно завершувати кожний урок теми.
176
1 2 3 4
тя українців. Розпізнати Запитання й за-
зміни, яких упродовж вдання для учнів.
історії зазнало господарсь-
ке життя в місті й селі.
9 Порівняти дві основні Структурування Зразок заповнення
форми господарювання, матеріалу лекції із «Діаграми (кіл)
що виникли історично. застосуванням Вена».
Визначити переваги рин- техніки «Діаграма
кового господарства над (кола) Вена».
натуральним.
10 Пояснити поняття «госпо- Закріплення.
дарство», «ринкове госпо- Робота з історич-
дарство» і «натуральне ним словничком.
господарство», записати
визначення. Пояснити
зміст традиційних занять
українців (рослинництво,
тваринництво, ковальст-
во, гончарство, теслярст-
во, столярство, бондарс-
тво, стельмаство, бджі-
льництво, чумацтво, інші).
Записати визначення від-
повідних термінів.
11 Встановити причини під- Спілкування Вправа 5.
вищення ролі міст у гос- в гурті / Мозковий
подарському житті сус- штурм.
пільств.
12 Пояснити, чому міста Обмін думками Вправа 5.
стали центрами розвитку (за потреби –
культури (науки, освіти, «мозковий
мистецтв). штурм»).
13 Розпізнати зміни, які від- Аналіз навчально- Текст 2. «Наука
булися у сфері освіти го тексту (за алго- та освіта: тепер
й науки. ритмом). і колись».
14 Сформулювати і записати Робота з історич-
визначення понять «нау- ним словником.
ка», «освіта», «універси-
тет», «мистецтво».
15 Висловити припущення Обмін думками Вправа 6.
про причини зростання (за потреби –
числа українців – прихи- «мозковий
льників здорового способу штурм»).
життя.
177
1 2 3 4
16 Встановити зміни, що Аналіз тексту Текст 3. «Турбота
відбулись упродовж історії (у групах) і робота про здоров’я»
України: з ілюстраціями. Ілюстрації зі запи-
а) у тривалості життя таннями
людини; і завданнями.
б) у медицині й аптечній
справі;
в) у ставленні людей
до медицини та спорту.
17 Встановити окремі факто- Евристична бесіда.
ри зростання тривалості
життя людей упродовж
останніх століть.
18 Встановити призначення Аналіз тексту Текст 4. «Минуле
гри та дозвілля. Назвати (за алгоритмом). дозвілля: ігри
зміни, яких від початку Робота зі словни- та іграшки».
зазнали: ком.
а) ігри;
б) іграшки.
19 Представити результати Представлення Інформаційні
міні-досліджень (на основі звітів про вико- матеріали: «Історія
інформації від родичів, а нання навчальних житла», «Історія
також доступних писем- міні-проектів. одягу», «Історія
них і речових джерел): харчування»
а) житла українців тепер та «Як колись
і в минулому; проводили вільний
б) одяг українців тепер час».
і в минулому;
в) їжа українців тепер
і в минулому;
г) вільний час та розваги
українців;
д) родинні традиції і свята;
е) ігри на дозвіллі
(й іграшки) батьків і власні.
20 Висловити припущення Евристична бесіда.

про вплив побутової куль-
тури (житло, харчування,
одяг, розваги і т. д.) на
працездатність і стан здо-
ров’я людини

При потребі на презентацію учнівських проектів можна виділити два уроки.
178
1 2 3 4
21 Узагальнення й тематичне Метод «Прес»
оцінювання: а) розкрити (за потреби –
причини підвищення ролі дискусія).
міст у господарському
й культурному житті сус-
пільств; б) встановити
основні фактори зростання
тривалості життя людей
упродовж останніх століть;
в) висловити припущення
про характер занять і побут
людей у майбутньому.
Тема формує розуміння школярами поняття «культури», сприяє усві-

домленню взаємопов’язаності явищ і процесів суспільного життя, закладає
основи для навички виявляти причинно-наслідкові зв’язки.
Причинність, або причинно-наслідковий зв’язок – це зв’язок, що на-
стає між послідовно розміщеними у часі подіями (вчинками, явищами,
процесами) через вплив ранішої події на виникнення пізнішої. Причинно-
наслідкові зв’язки – об’єктивні. Наявність в історії суб’єктивних причин не
заперечує об’єктивного характеру причинності. З низки причин за певних
умов завжди настає конкретний результат/наслідок.
Робоча програма теми пропонує оптимальну, на думку укладачів, по-
слідовність реалізації навчальних цілей. Однак учителеві доцільно створи-
ти власний план вивчення цієї теми, врахувавши зміст локальної історії,
інтереси учнів та власну оцінку ефективності різних форм і методів навча-
льної роботи. Він/вона також має самостійно розподілити одиниці змісту
за уроками. З урахуванням місця теми в курсі доцільно найбільше часу
виділити на самостійну пізнавально-дослідницьку роботу учнів, напри-
клад, запропонувати дітям виконати навчальні міні-проекти. Проектна
діяльність найкраще забезпечить розвиток умінь учнів добирати та опра-
цьовувати джерела історичної інформації, інтерпретувати зібрані дані у
часово-просторовому континуумі, вибудувати пояснення процесу, встано-
вивши причинно-наслідкові зв’язки між фактами, і публічно представити
результати виконаного дослідження.
Поряд із матеріалами з Інтернету і тими, що підготував/підібрав учи-
тель текстами та рисунками, п’ятикласники можуть самостійно опрацюва-
ти матеріал таких підручників:
Власов В. Історія України (Вступ до історії): підруч. для 5-го кл. зага-
льноосвіт. навч. закл. – К., 2013. Як винаходи кінця XIX – початку XX ст.
179
змінили життя людей. – C. 93–96; § 13. Хліб насущний або повсякденне
життя часів Київської Русі. – С. 97–104; § 16. Садок вишневий коло хати,
або Українське село та місто у XVIII–XIX ст. – С. 122–131; § 17. Світло
науки та знання, або перші університети в Україні. – С. 132–137; Що ви-
значає життя сучасної України. – С. 155–157.
Пометун О., Костюк I., Малієнко Ю. Історія України (Вступ до істо-
рії): підруч. для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К., 2013. З історії укра-
їнських залізниць. – С. 73–74; § 12. Як жили давні мешканці України. –
C. 76–80; § 15. Якими були місто і село в Україні у XVII–XVIII століттях. –
С. 100–107; § 15. Як відкриття Харківського університету сприяло розвит-
кові української культури. С. 108–112.
Мисан В. Вступ до історії України: підруч. для 5 кл. загальноосвіт. на-
вч. закл. Вид. 2-ге, перероб. та допов. – К., 2010. § 11. Рукотворні свідки
минулого. – С. 69–72; § 13. Наша слава не вмре, не загине. – С. 85–89; § 18.
Свідки Гетьманщини. – С. 112–117; § 20. Як жив український народ у
ХІХ ст. – С. 128–131; § 21. З темряви – до світла. – С. 132–134; § 26. Україна
незалежна. – С. 166–168; Додатки: до першого розділу… Про повітря, води й
місцевості. – С. 171 і до третього розділу… Про козаків. – С. 172–173.

Текст 1
Людина розумна
Усе суще у Всесвіті має минуле, але що би людина не досліджувала у
часі, – Космос, Сонце, Землю, – це завжди буде її історія – історія Людини.
Ера Людини починається з її народження. Учені відносять усіх людей, які
сьогодні живуть на планеті Земля, зокрема й тих, хто читає зараз цей текст,
до біологічного виду Людина розумна (латиною: Гомо сапієнс). Цей вид
живих істот з’явився на Землі, орієнтовно, 70–40 тисяч років тому.
До ери Людини розумної трапилися важливі для виникнення й розви-
тку цього виду події: біля 3,8 млрд. років тому на планеті Земля поєднали-
ся перші молекули і виникло життя. Розвиток усього живого пояснює нау-
ка біологія. Рослини і тварини складаються з молекул й атомів, їхню взає-
модію вивчає хімія. Перші атоми, як припускають, утворилися через 300
тис. років після так званого Великого вибуху, в результаті якого виник
Великий світ, або Всесвіт: матерія, енергія, час і простір. Згідно з розраху-
нками фізиків – учених, які вивчають ці складові Всесвіту, Великий вибух
стався приблизно 13,5 млрд. років тому. Що було до цього, не знає ніхто.
180
Скільки триватиме ера Людини розумної – теж невідомо. Деякі футу-
рологи і письменники-фантасти припускають, що нам на зміну прийде чи,
можливо, з нами якийсь час співіснуватиме інший вид роду «людина».
Його розвиток розпочнеться від когось із людей розумних, так само, як
наш вид мав лише пару далеких предків – одного чоловіка й одну жінку. У
Біблії вони названі Адамом та Євою.
Перші спільноти Людини розумної були, як вважають учені, нечис-
ленними. Вони, найімовірніше, якийсь час існували поруч із групами ін-
ших видів роду «людина». Якщо б нам удалося трішки поспостерігати за
повсякденним життям різних груп первісних людей, ми могли б і не помі-
тити відмінностей. Усі вони більшість часу витрачали на збирання їстівних
рослин або ловили дрібних тварин і комах. Матусі кормили груддю малю-
ків, діти гралися, старші час од часу криками, а то й силоміць наводили у
групі лад. Щось подібне відбувається й сьогодні у кожному тваринному
стаді.
Однак рід «людина» вирізнявся серед тварин зовнішністю. Люди пе-
ресувалися на двох нижніх кінцівках, мали розвинуті руки, завдяки чому
могли використовувати різні знаряддя, та великий мозок. Собаки, вовки чи
інші тварини вагою до 60 кг мають об’єм мозку біля 200 куб. см. У первіс-
них людей мозок був утричі більший, а у Людини розумної його об’єм –
1200-1400 куб. см.
Варто зазначити, що великий мозок – це не тільки потужніше думан-
ня а й значні витрати енергії на підтримання його діяльності. Тому первіс-
ні люди змушені були витрачати більше часу на пошуки їжі й, водночас,
не були такими сильними та витривалими, як інші тварини. Маючи розви-
нуту руку, потужний мозок та порівняно слабкі м’язи, люди почали вико-
ристовувати для здобування їжі примітивні інструменти: камені з оббити-
ми для гостроти краями – рубила і палиці зі загостреним кінцем – копачки.
Виробництво знарядь праці – ще одна риса, якою рід «людина» відрізня-
ється від тварин.
Діти в людей, порівняно з тваринами, безпорадніші. Немовлята три-
валий час харчуються тільки материнським молоком, багато років навча-
ються і не можуть себе захистити. Щоб захистити своє потомство та себе
фізично слабкі, але розумово розвинуті люди гуртувались у стада. Дорослі
турбувалися про харчування та догляд за дітьми, ділилися їжею, спільно
оборонялися від хижаків. Велику користь первісним людям дало викорис-
тання вогню. Вогонь відлякував звірів, а печена на вогні їжа не спричиняла
хвороб і швидше перетравлювалася. Люди, які навчилися використовувати
вогонь, жили довше й економили енергію. Це дало їм змогу повніше вико-
ристовувати переваги великого мозку.
181
Розвиток Людини як живої істоти вивчають вчені-антропологи. Нау-
ковці вважають, що найбільше успіхові Людини розумної сприяла здат-
ність цього виду створювати надприродні утворення – культури. У найши-
ршому розумінні слово «культура» означає все, що було придумано і вдос-
коналено спільнотами Людини розумної за весь час їхнього існування на
планеті Земля. Жодна з тварин чи інших відомих нам живих істот не спро-
можна здобувати знання, здійснювати відкриття, писати літературні чи
музичні твори, малювати картини, зводити будівлі, укладати закони.
Названі риси – характерні для всього роду «людина». Чому ж тепер
існує тільки один з його видів – «людина розумна»? Інші види роду «лю-
дина» вимерли або були винищені, тож найближчими нашими родичами з
тваринного світу є великі примати: шимпанзе, горили й орангутанги.
Культури не могли б існувати, якби Людина розумна не виявилася
здатною пізнавати себе і навколишню дійсність, а також творити й переда-
вати культурні надбання від батьків дітям. На думку вчених, саме спромо-
жність обдумувати своє сприйняття світу перетворила тварину роду «лю-
дина» у Людину. Ця пізнавальна революція, яка сталася, орієнтовно, 70–
40 тис. років тому, виокремила людей у світі природи і породила особли-
вий, людський світ – суспільство. На відміну від тваринного стада, в сус-
пільстві стосунки з покоління у покоління не просто відтворюються, а
розвиваються завдяки культурним нововведенням (новим цінностям та
правилам), ускладнюючись під впливом винаходів та наукових відкриттів.
Історія як наука вивчає виникнення й розвиток різних культур. Вона, як і
всі інші науки, теж є частинкою культури.
Запитання:
1. Чи погоджуєтесь ви з думкою, що існує ера Людини розумної? Чому?
Коли вона почалась, і коли завершиться?
2. Які ознаки властиві тільки людині?
3. Як фізичні ознаки людського роду вплинули на спосіб життя первіс-
них людей?
4. Яку перевагу мали спільноти Людини розумної над іншими
об’єднаннями людей?
5. Поясніть слово «культура», скориставшись власним досвідом. Що ви
особисто створили, що перейняли та підтримуєте, живучи серед лю-
дей?
6. Чим людське стадо подібне до суспільства?
7. Завдяки чому існують та розвиваються українська культура, ваш осо-
бистий культурний світ?
182
Текст 2
Наука та освіта: тепер і колись
Подумки прочитайте текст та виконайте такі завдання:
1. Знайдіть тут вислови, що підтверджують висновок: освіта – це спо-
сіб прилучення людини з суспільства відповідно до її здібностей та зусиль.
2. Доведіть, спираючись на текст, що наука – це спосіб пізнання лю-
диною світу і життя.
3. Яких змін за час свого існування зазнали:
а) школи та шкільне навчання;
б) університети і навчання студентів;
в) наукове пізнання світу й життя.
Щоб виконати ці завдання, дайте відповіді на запитання до окремих
частин тексту. Поміркуйте, для виконання якого з трьох завдань придатна
кожна з ваших відповідей. Поставте номер вибраного завдання біля відпо-
відного запитання до тексту.
1. Чи потрібні наука та освіта? Відповідь на це запитання відома

кожному, хто хоча б раз радів, відкривши для себе щось нове, розв’язавши
складну задачу чи проблему. Людині завжди приємно робити те, що кори-
сно. Ми любимо смачно поїсти, побігати й поплавати, бо їжа та рух потрі-
бні Людині для існування. Пізнаючи себе і світ, облаштовуємо довкілля
під свої потреби. Науки потрібні, щоби здобувати нові знання, тобто від-
кривати явища, властивості об’єктів навколишнього світу, важливі залеж-
ності між цими об’єктами (закони, закономірності), про які люди раніше
не знали. Нові знання поліпшують життя людини в усіх сферах. Завдяки
науці впроваджують у практику нові матеріали, технічні пристрої, техно-
логії, наприклад, прогресивні методи лікування. Натомість освіта дає змо-
гу дізнатися про набуті людством знання та сформувати необхідні для
життя уміння і навички. Тому люди, які постійно вчаться й дізнаються
щось нове, отримують найвищу насолоду!
2. Наукові установи. В Україні наукові установи працюють у всіх
великих містах, а навчальні заклади – у кожному місті та в більшості сіл. У
Києві, зокрема, розміщені керівні органи та інститути найбільшого фінан-
сованого державою громадського об’єднання науковців – Національної
академії наук України (НАНУ). У структурі Академії, заснованої 1918
року указом гетьмана Павла Скоропадського, нині діють більш як 150
наукових установ, працюють понад 15 тис. наукових співробітників – кан-
дидатів та докторів наук.
Осідок іншої спільноти вчених – Наукового товариства імені Шевче-
нка (НТШ, від 1892 р.) – розташований у Львові. В мовознавчих працях
183
члени Товариства довели окремішність української мови та безпідстав-
ність тверджень про те, що вона – лише один з діалектів мови росіян. Істо-
рики ґрунтовно арґументували самостійність українського історичного
процесу, його пряму спадкоємність від Київської княжої держави. Етно-
графи, фольклористи та географи показали єдність традиційної культури
різних українських земель.
Цікавинка. Товариство імені Шевченка виникло ще 1873 року з іні-
ціативи учасників руху на захист інтересів українців Сходу й Заходу нашої
Батьківщини. Львів було обрано, бо Австрія, під владою якої тоді перебу-
вала Галичина, не перешкоджала розвиткові української культури, тоді як
Російська імперія, котрій належала східна та південна Україна, наклала на
нашу культуру низку заборон. Із 1892 р. Товариство здійснювало тільки
науково-дослідницьку роботу, переважно в царині українознавства. На
початку ХХ ст. його очолювали Михайло Грушевський (голова Товариства
і керівник Історичної секції), Іван Франко (голова Філологічної секції) і
Володимир Гнатюк (науковий секретар, фольклорист та етнограф). Дійс-
ними членами Товариства в цей час були провідні європейські вчені: Аль-
берт Ейнштейн, Томаш Масарик, Любор Нідерле, Макс Планк, Олексій
Шахматов та ін. За часів Радянського Союзу Наукове товариство імені
Шевченка існувало тільки за межами України: у США, Канаді й Австралії.
В УРСР його бібліотека, музеї та колекції були передані різним установам,
окремих діячів переслідували, навіть стратили.
Запитання:
Чому влада СРСР ліквідувала НТШ і переслідувала кращих учених – чле-
нів цього Товариства?
3. Наукові здобутки. Українські вчені зробили чимало відкриттів та

винаходів, потрібних людям усього світу. Дійсний член НТШ Іван Пулюй
(1845–1918) за 14 років до німця Вільгельма Рентгена сконструював труб-
ку, що згодом(1896 р.) стала прообразом сучасних рентгенівських апара-
тів. Також цей уродженець Тернопільщини пояснив, як виникають проме-
ні, що проникають через м’які тканини тіла, та першим у світі зробив рен-
тгенівський знімок людського скелета.
Академік Євген Патон (1870–1953) розробив метод швидкісного ав-
томатичного зварювання металу. «Метод Патона» широко використовують
при будівництві мостів та інших залізних конструкцій. У Києві іменем
Євгена Патона названо міст через Дніпро, збудований під його керівницт-
вом у 1953 р.
Академік Віктор Глушков (1923–1982) розпочав в Україні епоху
комп’ютеризації – час створення і поширення інформаційних технологій,
за допомогою яких знання, що їх накопичили люди впродовж тисячоліть,
184
стали доступними кожному, хто лише ними цікавиться й має доступ до
Інтернету. В створеному з ініціативи В. Глушкова Інституті кібернетики
(«Кібцентрі») під Києвом у 1960-х роках розробили перші в Україні елект-
ронно-обчислювальні машини (ЕОМ) чи, простіше кажучи, комп’ютери.
4. Університети. Університет – це навчальний заклад для підготовки
спеціалістів високої кваліфікації. Слово «університет» означає
«об’єднання тих, хто вчить, і тих, хто навчається». Викладачі університетів
навчають студентів і разом з ними проводять наукові дослідження. Серед
найдавніших в Україні – Львівський (1661 р.), Харківський (1805 р.) і Ки-
ївський (1834 р.) університети. Але найдавнішим серед університетів не
тільки в Україні, а й у всій Східній Європі є Києво-Могилянська академія
(1632 р.).
Одним з найбільших навчальних закладів Європи за кількістю студе-
нтів і викладачів став Національний університет «Київський політехнічний
інститут імені Ігоря Сікорського». У 1898 р., коли Інститут розпочав нау-
кову і навчальну роботу, в ньому було, тільки чотири відділення: механіч-
не (109 студентів), інженерне (101), сільськогосподарське (87), хімічне (63
студенти). Сьогодні тут навчається майже 25 тис. студентів, аспірантів і
докторантів, у тому числі студенти-іноземці. За роки існування він підго-
тував майже 370 тис. фахівців, з них понад 60 тис. – у роки незалежності
України.
Цікавинка. Ігор Сікорський (1889–1972) – це київський авіаконстру-
ктор, який емігрував до США, винахідник гелікоптера (вертольота). Ще у
1931 році він запатентував проект літальної машини з двома пропелерами
– горизонтальним на даху і вертикальним на хвості. 13 травня 1940-го
конструктор уперше підняв у вільний політ свою машину. В умовах війни
гелікоптери (так свою машину назвав сам І.Сікорський) почали користува-
тися попитом. Сьогодні фірма Сікорського щороку випускає сотні гвинто-
крилів цивільного й військового призначення.
Чимало людей у світі знають ім’я іншого українського вченого-
винахідника Юрія Кондратюка (1894–1941). Найбільшим його досягнен-
ням є проект розрахунків польоту людини на Місяць, який використали
американці, реалізовуючи запуск астронавтів на цей природний супутник
Землі. У підсумковій книзі «Завоювання міжпланетних просторів» (1929)
науковець вивів основне рівняння польоту ракети, розглянув енергетично
найвигідніші траєкторії космічних польотів, першим сформулював теорію
багатоступінчатих ракет, запропонував складові ракетного палива та їхнє
співвідношення.
Засновником космонавтики і конструктором радянської ракетно-
космічної техніки був ще один український учений – житомирянин Сергій
185
Корольов (1906–1966). Саме він 1957 році запустив на навколоземну орбі-
ту перший в історії штучний супутник Землі.
Запитання:
Чи можемо на основі поданої інформації припустити, що авіакосміч-
на галузь господарства є в Україні однією з найрозвинутіших? Якими фак-
тами можна підтримати таке припущення і що може викликати сумніви?
5. Коли та чому виникли університети? Перші університети вини-

кли у Середньовіччі. Найдавнішим вважають університет у м. Болонья
(Італія, 1088). Невдовзі заснували відомі й сьогодні Оксфордський (Велика
Британія, 1117), Кембриджський (Велика Британія, 1209), Сорбонну
(Франція, 1253), Карлів (Чехія, 1348) та Ягеллонський (Польща, 1364)
університети. В Україні найдавнішим навчальним закладом, викладання в
якому відповідало вимогам до університетів, була Острозька академія
(1576), котру заснував князь Василь-Костянтин Острозький.
Наукова робота в тодішніх університетах полягала в опрацюванні Бі-
блії та іншої літератури, на основі якої укладали трактати – твори-
розмірковування про погляд автора на певне питання. Поширеною фор-
мою наукового спілкування були також диспути – прилюдні дискусії, що
могли тривати 15–20 годин. Головний диспутант мусив заздалегідь опри-
люднити основні тези теми, яку пропонували для обговорення. Під час
виступу диспутанти наводили докази «за» і «проти» висловлених мірку-
вань. Їх черпали теж із книг. Перемагав той, хто, підкріплюючи свою дум-
ку, багато цитував, посилався на більшу кількість творів визнаних авторів.
Університети були самоврядними об’єднаннями вчителів і мали ма-
теріальну підтримку від церкви, держави або/і міста, в котрому діяли. Ви-
кладачі, які спеціалізувалися на викладанні споріднених предметів,
об’єднувались у факультети. Очолив факультет декан – викладач, якого
обрали його колеги. А на чолі університету був обраний у такий самий
спосіб професор – ректор. Шляхом виборів призначали й інших посадових
осіб. Студенти теж створювали свої товариства, об’єднуючись переважно
за походженням.
В університетах у ті часи навчались юнаки віком після 15 років, які
уміли читати, писати й рахувати. Учні університетів називалися студента-
ми, що з латинської означає «старанно вчитися». Навчання було усним.
Лекції читали латиною – міжнародною мовою тодішньої науки. Націона-
льні мови почали використовувати під час навчання тільки з XIV ст. В
Острозькій академії навчали трьома мовами: латиною, грецькою і давньо-
українською. Щоб полегшити студентам запам'ятовування, використову-
вали спеціальні прийоми. Наприклад, формулювали граматичні правила як
вірші.
186
Середньовічний університет мав чотири відділення (факультети):
підготовче, богословське, юридичне та медичне. На підготовчому відді-
ленні протягом 5–7 років вивчали так звані «сім вільних мистецтв»: грама-
тику, риторику, логіку, або філософію, математику, астрономію, геометрію
і музику. Завершивши навчання, студенти складали іспит й одержували
ступінь «бакалавра мистецтв». Навчання на лікаря, вчителя або священика
та юриста тривало ще 5–6 років. Ті, хто освоїли повний курс, отримували
звання «доктора наук». Щоб викладати студентам, потрібно було здобути
звання «магістра вільних мистецтв», знову скласти іспит і витримати дис-
пут. Вчитися було складно, тому звання бакалавра одержувала лише тре-
тина студентів, а магістра – тільки кожний шістнадцятий.
Цікавинка. Першим українцем, який був професором та ректором
університету, став Юрій Донат-Котермак (1450–1494) з міста Дрогобич на
Львівщині. Ступені бакалавра і магістра Котермак здобув у Ягеллонському
університеті (Польща). В університеті міста Болонья (Італія) вивчив меди-
цину й став доктором філософії. У цьому університеті він викладав астро-
номію і астрологію та був обраний ректором. Написав кілька астрологіч-
них робіт. Його праця «Прогностична оцінка поточного 1483 року» досі є
першою відомою нам друкованою книгою, що написав українець. Юрій
Дрогобич (це його псевдонім) завершив життєвий шлях у Кракові, в чині
королівського лікаря, працюючи професором медицини Ягеллонського
університету.
Завдання:
Встановіть різницю між астрономією й астрологією (Для цього знай-
діть (у тлумачному словнику, через Інтернет) інформацію про те, що ви-
вчають астрономи та чим займаються астрологи).
6. Школи. Спеціальне навчання виникло разом із винаходом письма,

ще в ІІІ тис. до н. е. В Україні першу відому нам школу відкрив князь Во-
лодимир Великий. За словами літописців, невдовзі після хрещення він
«почав брати у визначних людей дітей і давати їх у книжну науку». Навча-
ли при церквах та монастирях. Учителями й вихователями були монахи
або священики, пізніше – грамотні дяки. У школах вчили читати, писати й
рахувати. Звичних сьогодні для учнів підручників не було. Вчилися за
допомогою церковної літератури, найчастіше Псалтиря. Спершу освоюва-
ли абетку – грецьку та слов’янську (кирилицю), потім із літер утворювали
склади та слова, далі йшло читання, в кінці – вивчали граматику і числа. У
математиці вивчали чотири арифметичні дії, необхідні для лічби. Вчилися
також молитов та хоровому виконанню релігійних пісень. У школах Захід-
ної Європи навчали латини (мови давніх римлян). Для навчання викорис-
товували найчастіше так званий «катехізисний метод» (запитання й відпо-
187
віді). Учні запам’ятовували відповіді на запитання, не завжди замислюю-
чись над їхнім змістом. Церковні школи діяли аж до середини ХІХ ст. В
одній з таких шкіл навчався Тарас Шевченко.
До ХV ст. уміння читати і писати не вважали обов’язковими навіть
для європейської знаті. Знатному воїнові важливо було освоїти так звані
«сім лицарських чеснот»: їзду верхи, фехтування (меч, шабля, шпага),
володіння списом, плавання, полювання зі соколом, складання віршів на
честь дами серця, гру в шахи. Тож королі й князі обмежували навчання
своїх дітей домашньою освітою. Діти лицарів, дружинників та козаків,
яких теж виховували як умілих воїнів, при бажанні навчалися грамоти у
церковних школах.
У Новий час початкові школи почали відкривати міщани. У міських
школах викладали рідною мовою. В українських містах діти українців у
XVI–XVIІ ст. вчились у так званих братських школах, їх створювали па-
рафіяни міських православних церков. У деяких з них, зокрема у Львові та
Києві, так само як і в середніх школах Європи – колегіях (колегіумах, ко-
леджах), можна було вивчити «сім вільних мистецтв». У результаті, термін
навчання в університеті скоротився до 5–6 років.
Дівчат знатного походження у Середні віки і на початку Нового часу вихо-
вували в сім’ях або при жіночих монастирях. Домашні учителі навчали їх
читати й писати, а в монастирях – ще й латинської мови, благородних
манер. Дівчата з непривілейованих верств населення вдома набували вмін-
ня господарювати, навчалися рукоділля та релігійних настанов.
Освіта сільських дітей обмежувалася домашніми настановами і пере-
йманням господарського досвіду батьків. Щойно в ХІХ ст. були прийняті
спеціальні закони про те, що початкова освіта обов’язкова. Тоді ж відкри-
лися перші державні школи для дівчат. Разом хлопці та дівчата почали
навчатися лише в ХХ ст.
Запитання до тексту:
1. Чому люди навчаються? Навіщо вчені намагаються робити від-
криття, займаються винахідництвом?
2. Які наукові установи працюють у нинішній Україні? Скільки нау-
ковців сьогодні об’єднані в НАН України?
3. Які проблеми досліджували провідні українські вчені в минулому?
Які науки сьогодні найактивніше розвиваються в Україні та світі? (Щоб
відповісти на це запитання, треба також прочитати (про себе) подані у
цій книзі цікавинки).
4. Чим університети відрізняються від академій наук і подібних до
них об’єднань науковців?
188
5. Чому зростає кількість університетів та випускників з вищою осві-
тою?
6. Що саме досліджували у Середні віки, звідки черпали знання про
світ і життя? Чи те саме досліджують і так само, тими ж методами працю-
ють сучасні вчені?
7. Чого навчалися колись у школі та чого – в університеті? Як, якими
методами, навчали студентів? Чи так само навчають сьогодні?
8. Як колись була організована робота університету? Як ви думаєте,
сучасні університети працюють за такими ж правилами?
9. Чому виникли школи? Чого у школах навчалися колись, а чого –
тепер?
10. Яким було ставлення різних груп (верств) населення до вищої
освіти в
Середні віки? Що змінилось у Новий час?
11. Коли, в яку епоху, почали виникати школи: а) для синів рицарів і
правителів; б) для синів ремісників та купців; в) для синів українських
козаків; г) для селянських синів?
12. До яких груп (верств) населення належала колись більшість учнів
та студентів?
13. Якими мовами навчалися колись, а якими навчаються сьогодні?
Навіщо вчать мовам, читанню, письму?
14. Як, якими методами, навчали учнів? Чи так само навчають сього-
дні?
15. Чого і де до ХІХ ст. вчили дівчат із заможних та впливових ро-
дин? Чого і хто до ХІХ ст. навчав сільських дівчат, а чого навчають дівчат
сьогодні?
16. Чому хлопці й дівчата нині навчаються разом, в одних класах і
групах?
Підсумуємо прочитане. Підберіть аргументи на користь тезипро

зростання в суспільстві значення розумової праці.
Текст 3
Турбота про здоров’я

1. Знайдіть у тексті вислови, що підтверджують висновок: здоровий
спосіб життя – це необхідна умова довголіття.
2. Доведіть, спираючись на текст, що розвиток медицини сприяв зро-
станню середньої тривалості життя Людини.
189
3. Встановіть зміни, які відбулися:
а) у тривалості життя Людини;
б) у медицині й аптечній справі;
в) у ставленні людей до медицини та спорту.
кожна зі знайдених відповідей. Проставте номер вибраного завдання біля
відповідного запитання до тексту.
1. Тривалість життя. Ранок у кожній родині починається з умиван-

ня. Фізичні вправи, чищення зубів, купання – усе це для того, щоб людина
була дужою. Про здоров’я людини сьогодні піклуються численні медичні
працівники: лікарі, фармацевти, медичні сестри, санітари, які працюють в
аптеках, клініках та лікарнях. До послуг кожного спортивні зали, плаваль-
ні басейни, спа-салони. Струнка спортивна фігура, легкі рухи, чисте ди-
хання – безсумнівні ознаки краси і здоров’я, а постійний, з дитинства до-
гляд за тілом – шанс на довголіття.
Але скільки років може прожити людина? Тривалість життя людини
залежить насамперед від стану її здоров’я. На стан здоров’я впливають
шкідливі звички, спосіб життя, спадковість, якість харчування та житлові
умови. Кількість хворих у країні залежить від розвитку господарства та
медицини, стосунків між людьми та рівня забруднення природи. Вийшов-
ши з дитячого віку, люди здатні народжувати та ростити потомство, але
після 50-ти років починається старіння – зниження опірності, стійкості орга-
нізму до шкідливих для здоров’я впливів, до хвороботворних мікробів, віру-
сів, травм, нікотину та інших отрут.
Історики-антропологи встановили, що протягом більшої частини
людської історії середня тривалість життя людей була невеликою – при-
близно 30–35 років. І лише порівняно недавно, у XVII–XVIII ст., вона по-
чала зростати. Сьогодні, згідно з оцінкою Всесвітньої організації охорони
здоров’я (ВООЗ), у країнах – членах Європейського Союзу середня очіку-
вана тривалість життя новонароджених становить 81 рік, в Україні – 71
(2014 р.).
Офіційно країною з найнижчою середньою тривалістю життя є коро-
лівство на півдні Африки Свазіленд (~ 39,6 року). Майже всі африканські
країни займають найнижчі позиції у списку ВООЗ.
190
Цікавинка.
Частка населення України
віком 60 років і старших серед жінок та чоловіків, міщан і селян
(2011 р. )
Чоловіки Жінки
16,5% 17,1% 23,4% 28,9%
– міське населення – сільське населення
Завдання:
Прочитайте діаграму і встановіть, де в Україні більше людей похилого віку: у
містах чи в селах? Чому? Поясніть, чому ви зробили такий висновок.
2. Чи дбали про здоров’я у давні часи? Люди завжди намагалися

дбати про своє тіло. Ще в часи Русі-України люди поживно харчувалися,
зводили добротне житло, час од часу прали одяг, парилися в лазнях і купа-
лися. Миття, обтирання, трав’яні чаї, одяг з льняного чи конопляного во-
локна допомагали запобігти тілесним хворобам. Від хвороб, пов’язаних, як
тоді вважали, з підступами зловорожих духів, захищали амулети-обереги:
перстні, намиста, натільні хрести, вишиванки тощо. Оберегами були також
освячені чи заговорені сільськими цілителями віночки трав, свята вода,
олія (миро), які зберігали у господі. Відвари і настоянки, а також замов-
ляння та молитви були для українських селян єдиними засобами подолати
недугу. Досвід їхнього використання зберігали, передаючи з покоління у
покоління, місцеві чаклуни: волхви, відуни, відьми, мольфари. Консульту-
ватись у лікаря та купувати аптечні препарати сільське населення змогло
тільки в ХІХ ст.
Цікавинка. Життя запорозьких козаків минало здебільшого в похо-
дах і бойових сутичках. Допомагали при різних пошкодженнях і захворю-
ваннях вони за правилами і засобами народної медицини. Козаки вміли
пускати кров, виривати зуби, виготовляти пластирі для лікування ран,
накладати лещата при переломах. Більш-менш докладні відомості про
лікувальні звичаї запорізьких козаків знаходимо у рукописах інженера-
фортифікатора і картографа Гійома де Боплана (1600–1673/1685), який
прожив 17 років в Україні. У книзі, надрукованій 1650 р. у Франції, він
191
написав: «Я бачив козаків, які, щоб позбутися гарячки, розбавляли у чарці
горілки півзаряду пороху, випивали цю суміш, лягали спати і на ранок
прокидались у доброму стані. Часто бачив я, як козаки, поранені стрілами,
…самі засипали свої рани невеликою кількістю землі, яку перед цим роз-
тирали зі слиною на долоні. Козаки хвороб майже не знають. Більша час-
тина з них помирає в сутичках із ворогом або від старості».
Запитання:
Чи були серед лікувальних звичаїв запорозьких козаків небезпечні
для здоров’я людини? Висновки обґрунтуйте.
3. Початки лікарської справи. Перші заклади, що опікувалися не-

мічними людьми, були закладені, за джерелами, в Переяславі, Києві, Льво-
ві у ХІІ–ХІІІ ст. Ці заклади називали зазвичай шпиталями й діяли вони при
монастирях. Постарілі та покалічені у походах запорожці теж доживали
віку в шпиталях. Перший такий шпиталь було засновано в Дубовому лісі
на острові між річками Старою і Новою Самарою. Там були споруджені
будинки й церква, оточені захисними ровами. Наприкінці XVI ст. голо-
вним шпиталем козаків став такий заклад у Трахтемирівському монастирі
на Дніпрі нижче Канева.
Лікарською справою у Середні віки займалися монахи-«лічці», «зе-
лійники» (аптекарі), костоправи та цирульники (перукарі). Серед київсь-
ких лічців ХІ ст. милосердям і турботою про хворих виділявся монах Ага-
піт. За свідченням «Києво-Печерського патерика» грошей за лікування він
не брав, зцілював за допомогою трав, самостійно виготовляючи ліки. Крім
відварів, Агапіт користувався засобами, завезеними з інших країн. Славив-
ся також умінням підбирати продукти харчування для хворого. Святий
Агапіт похований у ближніх печерах Києво-Печерського монастиря. Над
мощами святого – ікона «Прп. Агапіт, врач безмездний», тобто безкорис-
ливий.
Цікавинка. У Середньовіччі міське населення найчастіше користу-
валося послугами цирульників. Цирульників вважали ремісниками, і вони
мали свої цехи. Зразком для цехів цирульників в Україні був львівський
цех, заснований у 1512 р. У Київському міському музеї зберігається печат-
ка Київського цеху цирульників із зображенням бритви, ножиць, гребінця
з косою, банки з п’явкою та зубних щипців. Згідно зі статутом цього цеху
майстер-цирульник міг мати одного-двох підмайстрів («молодиків», «че-
лядників») та трьох-чотирьох учнів («хлопців»). Учнем міг стати кожний
хлопець віком від 12 років, у тому числі неписьменний. Навчання тривало
три роки. Учні вчилися ставити банки, розрізати гнояки, виривати зуби,
перев’язувати рани, накладати лещата при переломах, вправляти вивихи,
192
виготовляти пластирі для лікування ран. Також вивчали ознаки певних
хвороб і, обов’язково, гоління.
Цирульники лікували, спираючись на віковий досвід народної меди-
цини та виконуючи приписи дипломованих лікарів. Поєднання досвіду
цілителів з даними науки сприяло тому, що окремі цирульники справді
майстерно лікували рани, ампутували пошкоджені кінцівки, виривали
хворі зуби, вчиняли кровопускання з метою видалити «погану кров», а з
нею – і хворобу.
Запитання:
Чим медична допомога міського цирульника відрізнялася від допо-
моги, яку надавали сільські чаклуни?
4. Боротьба з епідеміями. У XІV–XV ст. міста почали запрошувати

на службу випускників університетів із званням «доктор медицини». У
Львові, згідно з джерелами, першим міським лікарем був Сигізмунд, якого
запросили з Кракова для боротьби з епідеміями інфекційних хвороб. Прав-
да, він займав цю посаду недовго. Коли «зима очистила повітря», місто
відмовилося від його послуг.
Епідемії тоді виникали часто. 1547 року міська влада через мор при-
зупинила навчання в школах. У зв’язку з епідемією 1587–1589 років у
Львові ввели посаду «морового бургомістра». На час епідемії цей посадо-
вець отримував надзвичайні повноваження. У 1623 р. «моровим бургоміс-
тром» призначили аптекаря Яна Алембека. Його записи дають історикам
змогу дізнатися про виникнення та перебіг епідемії чуми. Першим захворів
прийшлий монах-кармеліт із Кракова. Від нього заразились інші ченці-
кармеліти, п’ятнадцятеро з них померло. Хвороба розповзлася містом і
навіть передмістям. Щоб її відвернути, на дверях вивішували кінські чере-
пи. Почали виготовляти ліки: розчинений у молоці бурштин, оцтову на-
стоянку з волоських горіхів, угорське вино. Епідемія чуми 1623 р. забрала
у Львові 20 тис. життів. Померлих ховали за містом, на морових цвинтарях
(у «пісках»). Сьогодні на місці одного з таких кладовищ – Личаківський
цвинтар.
Цікавинка. «Батьком» сучасної медицини вважають давньогрецько-
го філософа Гіппократа(бл. 460 – бл. 370 р. до н. е.). У книзі «Колекції
Гіппократа», він описував симптоми (ознаки) та перебіг багатьох хвороб.
Автор не радив використовувати для лікування амулети й замовляння.
Натомість пропонував розпочинати з обстеження хворого, рекомендував
лікарям вивчати досвід колег. Він довів, що будь-яка хвороба є наслідком
шкідливих для організму змін, кожна з яких має причини в умовах та спо-
собі життя, якості харчування, сну і т. д. Гіппократу приписують авторство
присяги, яку традиційно складають лікарі.
193
Запитання:
Чим погляди Гіппократа на лікування відрізнялися від поглядів сіль-
ських чаклунів, цирульників і середньовічних лікарів?
5. Чому епідемії виникали переважно у містах? До XVII ст. міста

забудовували хаотично. Вулички вели від воріт до ринкової площі в
центрі. Центральні квартали були доглянутими та прикрашеними чудови-
ми забудовами: ратуша, церкви, палаци, але околичні вулиці залишалися
немощеними. Каналізації, як правило, не мали і нечистоти стікали вулиця-
ми в рів. Щільність проживання населення у містах, обмежених мурами,
була дуже високою. Ризик епідемії зростав, якщо сюди прибували іноземці
зі захворюваннями, що не піддавалися лікуванню місцевих цілителів.
У Новий час населення міст швидко зростало. Багатіли місцеві купці
та ремісники. Коштом скарбниці та багатіїв міста поступово набували
сучасного вигляду. Для нової забудови зносили цілі райони, руйнували
старі укріплення. На розчищених ділянках прокладали широкі вулиці,
облаштовували просторі площі, розбивають затишні парки. Нові мікрора-
йони будували за геометричним планом: вулиці перетиналися під прямим
кутом і чітко поділяли місто на квартали. Навіть у містечках працювали
аптеки, пошта, каналізація та водопровід. Почали діяти нічне освітлення,
громадський транспорт. Разом із тим зростало число промислових підпри-
ємств. У ХХ ст. дедалі популярнішими серед міщан ставали легкові авто-
мобілі.
Для XVIIІ ст. характерні перші успіхи в боротьбі з моровими (епіде-
мічними) хворобами. Збудниками хвороб визнали мікроорганізми, існу-
вання яких довів Антоні Левенгук за допомогою мікроскопа, що сам скон-
струював (1695 р.). Для профілактики епідемій місто почали регулярно
прибирати. Винищували пацюків. Ізолювали інфекційних хворих.
У ХІХ ст. медицина зробила ще кілька кроків уперед. У медичних
школах повернулися до гіппократівської традиції навчати студентів безпо-
середньо біля хворого. У хірургії почали застосовувати наркоз. До речі,
наукове обґрунтування ефірного наркозу вперше дав Микола Пирогов
(1810–1881), діяльність якого протягом 15-ти років пов’язана з Україною.
Медики почали експериментувати. Найвідомішим експериментато-
ром ХІХ ст. був французький вчений-хімік і мікробіолог Луї Пастер (1822–
1895). Він відкрив мікроби (цей термін запропонував французький хірург
Седіло), створив вакцину проти сибірської виразки і запропонував заходи
щодо попередження інфікування ран.
Цікавинка. Стверджують, що Л. Пастер відкрив свою першу вакци-
ну випадково. Вчений проводив експерименти з курячою холерою. Якійсь
піддослідній курці через недбалість ввели застарілу культуру курячої хо-
194
лери. Курка не захворіла, але не захворіла вона й після введення смертель-
ної дози свіжої культури. Це наштовхнуло вченого на геніальний здогад –
щоб виробити несприйняття до інфекційної хвороби, треба попередньо
заразитись її ослабленим збудником. Завдяки відкриттям Пастера, Коха,
Мечникова та багатьох інших учених, які вивчали збудників інфекційних
хвороб, епідеміям тепер успішно запобігають, проводячи відповідні щеп-
лення.
6. Рухливість на сторожі здоров’я. Щоби зменшити згубний вплив

на здоров’я забрудненого довкілля та гіподинамії (зниження рухової акти-
вності), міщани почали частіше вибиратися на прогулянки за місто й за-
йматися спортом. Уперше із закликом до городян більше рухатися та бу-
вали на свіжому повітрі звернувся французький філософ-просвітник Жан-
Жак Руссо (1712–1778). Спираючись на його ідеї, німецький педагог Йо-
ганн Гутс-Мутс розробив для учнів гімнастичні вправи. Інший учитель,
Фрідріх Ян, у 1811 р. організував у Берліні перший відкритий гімнастич-
ний майданчик – Турнплац. Тут висіли канати, стояли бруси, перекладина,
«кінь», через якого стрибали. Судячи з гравюр, цей останній спортивний
снаряд тоді був справді схожим на маленького коня з хвостом із клоччя.
Популярними в Європі стали футбол, теніс, регбі, баскетбол та інші
рухливі ігри. У 70-х роках ХІХ ст. заможні городяни, які володіли велики-
ми ділянками землі, будували біля помешкань майданчики для гри в теніс
– корти. У 1880-ті роки виникли перші штучні ковзанки, у 1890-ті набули
популярності катання на лижах, з початку ХХ ст. – автомобільні перегони.
Цікавинка. 24 жовтня 1857 року у м. Шеффілд (Велика Британія)
молодь із заможних родин створила перший у світі футбольний клуб. Року
1862 шеффілдський клуб опублікував розроблені у ньому правила гри.
26 жовтня 1863 р. представники «Шеффілда» і ще 10 лондонських клубів
та шкіл зібрались у таверні «Вільні муляри» й заснували Футбольну асоці-
ацію Англії. Цей день вважають датою народження сучасного футболу.
14 липня 1894 р. відбулася визначна подія в історії українського фут-
болу – перший футбольний матч. У Львові на щойно збудованому в тепе-
рішньому Стрийському парку стадіоні британського стилю з футбольним
полем і трибунами на 7 тис. місць зіграли команди товариства «Сокіл»
Львова і Кракова. Львів’яни перемогли, м’яч на 6-й хвилині забив Воло-
димир Хомицький.
Запитання:
Чим можна пояснити особливу популярність футболу серед європей-
ців?
195
7. Як інтерес до рухливих ігор перетворився на міжнародний
спортивний рух? Гімнастика та рухливі ігри приваблювали переважно
молодь. У створених з ініціативи учнів та студентів спортивних організа-
ціях рухливі ігри вважали не розвагою, а інструментами фізичного вихо-
вання. Очікуваним результатом фізичного виховання визнавали знання
про своє тіло і розвиток потрібних для праці та повнокровного життя ру-
хових умінь.
Участь у спортивних організаціях пробуджувала у молоді патріотичні
почуття. Так сталося, зокрема, у тих країнах, де поширився сокільський
рух. Українське гімнастичне товариство «Сокіл» створили у Львові 1894 р.
Дещо пізніше виникло товариство гімнастичне й сторожі огневої «Січ»
(1900 р.) Саме «Сокіл» та «Січ» найбільше популяризували серед україн-
ців гімнастику (руханку), а згодом – і спорт (змаг).
Цікавинка. Поширення фізичної культури (тіловиховання) в освітніх
закладах Галичини з українською мовою викладання пов’язане з діяльніс-
тю Івана Боберського (1873–1947) – учителя німецької і дипломованого
фахівця з гімнастики. Ставши професором Академічної гімназії у Львові та
головою товариства «Сокіл» (1908), І. Боберський розробив для гімнасти-
ки, яку він назвав руханкою, українську термінологію та способи навчан-
ня, підготував випускників учительських семінарій як інструкторів з гім-
настики, сприяв створенню перших руханкових і змагових (спортивних)
осередків серед гімназійної та студентської молоді – Українського спорто-
вого кружка (УСК, 1906 р.) і спортивного товариства студентів вищих
шкіл «Україна» (СТ «Україна», 1911 р.). Головою УСК певний час був
учень І. Боберського – Петро Франко (1890–1941), син Івана Франка. У
секціях УСК діяли різні види руханки і змагу. Одна з перших і найпопуля-
рніших – футбол (копаний м’яч).
Запитання:
Як ви ставитеся до членства у спортивній організації? Поясніть свою
позицію.
8. Олімпійські ігри. Наприкінці XIX ст. виник задум створити центр

міжнародного спортивного руху. Міжнародний атлетичний конгрес у Па-
рижі підтримав ініціативу барона П’єра де Кубертена (1863–1937) відро-
дити античні Олімпійські ігри. Для реалізації ідеї був обраний Міжнарод-
ний олімпійський комітет (МОК), генеральним секретарем якого став П. де
Кубертен. Першу Олімпіаду вирішили провести в Афінах (Греція). 6 квіт-
ня 1896 р., на День звільнення Греції, король цієї держави Георг І відкрив
І Олімпійські ігри. Участь у них взяли 245 атлетів з 14 країн світу.
Дотримуючись традицій, Олімпійські ігри проводять раз на чотири
роки, окремо – для змагань із зимових та літніх видів спорту. ХХХІ літні
196
Олімпійські ігри вперше провели в Південній Америці (Ріо-де-Жанейро,
Бразилія, 2016 р.). Учасниками були команди зі 186 країн світу, члени яких
виборювали 5 310 медалей.
Цікавинка. Античні Олімпійські ігри відбувались у м. Олімпія з VІІІ
ст. до н. е. по ІV ст. Учасниками ігор були тільки чоловіки, які представля-
ли міста-держави Стародавньої Греції. Змагалися переважно з атлетичних
видів спорту: біг, боротьба, п’ятиборство (стрибки, метання диску і списа,
змагання з бігу та боротьби), панкратіон – бойове мистецтво, що поєдну-
вало боротьбу та кулачний бій, а також перегони на колісницях. Панкраті-
он починали на четвертий день Олімпійських ігор. Бої були жорсткими,
час од часу закінчуючись смертю, а часто – травмами учасників. Перемо-
жцями змагань захоплювалися й увічнювали їх у віршах і статуях. Під час
Олімпійських ігор поряд зі спортивними подіями відбувалися жертвопри-
несення на честь головного бога греків Зевса (саме в Олімпії була велична
статуя Зевса роботи скульптора Фідія, котру вважали одним з семи чудес
світу). На час цих ігор усі воєнні конфлікти між містами-державами, які
брали участь у змаганнях, припиняли до їхнього закінчення. Ігри проводи-
ли кожних чотири роки, і цей період, відомий як Олімпіада, греки викори-
стовували як одну з одиниць виміру часу.
Запитання
Що було корисного для людини в Олімпійських іграх античності?
9. Коли турбота про здоров’я та розвиток спорту стали держав-

ною справою? Доцільність запровадження державою заходів, які мали
охопити всі верстви населення, обґрунтував австрійський медик Йоганн
Петер Франк (1745–1821). Він першим запропонував те, що характеризує
охорону здоров’я будь-якої сучасної держави:
– розробити і забезпечити дотримання медичного законодавства;
– регулярно збирати статистичні дані, пов’язані зі здоров’ям, тривалі-
стю й умовами життя населення;
– вжити заходів для поліпшення клімату та очищення повітря;
– запровадити належне харчування громадян і запобіжні заходи щодо
вживання нездорової їжі;
– облаштувати громадські купелі й лазні;
– запобігати нещасним випадкам, шкідливому впливу певних занять і
ремесл;
– викорінювати шкідливі звички: тютюнопаління, пияцтво і розпусту;
– облаштувати громадські купелі й лазні;
– запобігати нещасним випадкам, шкідливому впливу певних занять і
ремесл;
– викорінювати шкідливі звички: тютюнопаління, пияцтво і розпусту;
197
– фінансувати заходи для попередження
і долання інфекційних та інших хвороб;
– організувати надання швидкої допомоги;
– забезпечити благоустрій і утримання аптек, лікарень та шпиталів;
– подбати про розвиток тюремної та військової гігієни, військової
медицини;
– шляхом просвіти формувати в людей правильні уявлення про збе-
реження здоров’я.
У ХХ ст. для реалізації цих завдань у більшості країн світу були
створені спеціальні міністерства. Перше у світі міністерство охорони здо-
ров’я створили в Австро-Угорщині у 1917 р. (тоді міністром став украї-
нець, доктор медицини Іван Горбачевський). В Україні таке міністерство
діяло в уряді гетьмана Павла Скоропадського (1918 р., міністр Всеволод
Любинський). У сучасній державі Україна теж існує Міністерство охорони
здоров’я. Також у складі уряду працює Міністерство молоді та спорту.
Запитання до тексту:
1. За якими ознаками розпізнаємо здорових людей? Що шкідливо
впливає на стан здоров’я людини?
2. Що таке «середня тривалість життя»? Яка різниця між середньою
тривалістю життя в Європі сьогодні та у Середньовіччі?
3. Чому середня тривалість життя українця й африканців нижча, ніж у
громадян держав Європейського Союзу?
4. Які думки місцевих чаклунів про причини хвороб були не медич-
ними фактами, а лише плодами їхньої уяви?
5. Які наслідки для здоров’я селян мало те, що у них не було доступу
до медичних послуг? Які засоби боротьби з хворобами справді допомагали
селянам подолати недуги?
6. У чому різниця між сучасними лікарнями та середньовічними
шпиталями?
7. У чому різниця між працею сучасного лікаря й середньовічного
монаха-«лічця»?
8. Які причини частих епідемій у середньовічних містах? Чим можна
пояснити високу смертність населення під час епідемій у містах, де пра-
цювали фахові лікарі й аптекарі?
9. Які результати для містобудування та повсякденного життя міщан
мали успіхи медицини у Новий час? Що в сучасному місті загрожує здо-
ров’ю його мешканців?
10. Чому позитивне ставлення до спорту сформувалося тільки в ХІХ
ст.?
198
11. Чим зумовлена популярність спорту? Чому членство у спортив-
них організаціях – це ще й вияв патріотизму?
12. Із яких мотивів було створено олімпійський рух? Для відповіді на
це запитання ознайомтеся з історією Олімпійських ігор.
13. Яка користь для людей від державної охорони здоров’я? Чим за-
ймаються: а) Міністерство охорони здоров’я;б) Міністерство молоді та
спорту?
Цікавинка
Клятва Гіппократа
(зі скороченнями)
«Я засвідчую під присягою перед лікарями Аполлоном, Асклепієм,
Гігіеєю та Панацеєю, беручи у свідки всіх богів та богинь, і відповідно до
моїх здібностей та мого розуміння даю таку клятву:
– цінувати нарівні зі своїми батьками того, хто навчив мене лікарсь-
кої умілості;
– жити спільно з учителем, а за потреби – ділитися з ним своїми до-
статками;
– його нащадків вважати своїми братами, а вмілість, якою вони захо-
чуть оволодіти, передавати їм безкорисливо і без письмової домовленості;
– знаннями, усними повчаннями, правилами, інструментами та всім
іншим, що передбачено навчанням, ділитися зі своїми синами, синами
мого вчителя та учнями, пов’язаними зобов’язаннями і клятвою, даною за
законами лікарської професії, але тільки з ними й ні з ким більше;
– режим своїм хворим приписувати задля їхнього блага, відповідно
до моїх знань і мого розуміння, утримуючись від заподіяння їм будь-якої
шкоди;
– ніколи не приписувати нікому на його прохання смертельного засо-
бу і не підказувати йому способу здійснення подібного задуму; (…)
– про що б я не дізнався під час виконання своїх професійних дій або,
крім них, що б не побачив і не почув про дії людського життя, які не слід
будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею.
Якщо я непохитно виконуватиму все, що засвідчив під присягою, не-
хай мені будуть дані щастя у житті та в лікарській майстерності й слава у
всіх людей на всі часи, але коли я зверну із праведної дороги або оскверню
дану клятву, нехай моя доля стане для мене протилежною».
Завдання:
Чому важливо, щоби лікарі дотримувалися клятви Гіппократа?
199
Підсумуємо прочитане. Доберіть аргументи на користь думки про
зростання в суспільстві потреби вести здоровий спосіб життя.
Протичумний амулет з Англії XVII ст.

(реконструкція)
Текст 4
Минуле дозвілля: ігри та іграшки

1. Знайдіть у тексті вислови, що підтверджують висновок: гра – це
спосіб набуття досвіду, для людини не менш цінний аніж праця і навчання.
2. Доведіть, спираючись на цей текст і власні знання, що дозвілля для
людини не менш корисне, ніж праця.
3. Яких змін за час свого існування зазнали: а) ігри; б) іграшки?
кожна зі знайдених відповідей. Проставте номер вибраного завдання біля
відповідного запитання до тексту.
1. Хто любить розважатися? Багато хто з дорослих упевнений, що

найбільше полюбляють розваги діти. Адже в дитини багато часу на дозвіл-
ля. Діти не мають обов’язку заробляти на сім’ю. Вони не виконують скла-
дних домашніх робіт. Зате годинами можуть слухати музику, співають або
танцюють. Удома, в дитячому садку і навіть у школі діти найбільше зайня-
ті іграми. Подовгу не полишаючи комп’ютера або пропадаючи на вулиці
200
заради гри, вони, трапляється, не виконують домашніх завдань, відмовля-
ються допомогти по господарству.
Та хіба тільки діти люблять гратися? На дозвіллі, під час гостини чи
відпустки, ваші батьки теж співають, танцюють, грають у футбол, волей-
бол, шахи тощо. Вони не менше, ніж, діти полюбляють змагатися, хто
сильніший, вправніший, розумніший. В окремих дорослих такі змагання
стали їхнім хобі чи навіть професією. Для прикладу назвемо заняття альпі-
нізмом, велосипедні прогулянки, подорожі на яхтах, а також професійний
спорт: плавання, бокс, регбі і т. д. Отже, гра, як і їжа чи рух, дарують задо-
волення. А задоволення – це винагорода від природи за корисні для збере-
ження свого виду дії.
Цікавинка. Грою для розумних завжди вважали шахи. У шахи гра-
ють двоє. Дошка складається зі 64 клітин – білих і чорних. Поле розміщене
так, щоб кутове поле праворуч кожного гравця було білим. На старті грав-
ці мають по 8 фігур і по 8 пішаків. Гра – попередниця шахів – виниклав
Індії на початку нашої ери і називалася «чатуранга». Головна відмінність
від сучасних шахів полягала в тому, що рух фігур визначали вкиданням
грального кубика. Наприкінці V ст. в Азії азартну «чатурангу» змінив
«шатранж» – гра, що потребувала розмірковувань і послідовних дій. Роз-
винули та вдосконалили цю гру араби. В XIII ст. «шатрандж» почали грати
в Іспанії, а через 100 років – у Англії, Німеччині та Франції. Перший між-
народний чемпіонат із шахів відбувся у 1851 р. в Лондоні (Велика Брита-
нія). Популярність шахів сьогодні пов’язана з тим, що вони поєднують
елементи мистецтва (уяви), науки (логічний розрахунок) і спорту (змаган-
ня).
Запитання:
Чому в Античності дитячі іграшки приносили у жертву богам?
2. Яка користь від розваг? Люди завжди розважались у вільний від

праці час. Попри те, що мали багато роботи і працювали важко. Під час
сільськогосподарських робіт українські селяни трудилися від світанку до
смеркання. У майстернях і на фабриках робочий день тривав теж 12–
16 годин. Вільним від праці щотижня був тільки один день: християни
виділяли на відпочинок неділю, юдеї – суботу, мусульмани – п’ятницю.
Наявність неробочих днів пояснювали, спираючись на релігійне вчення.
Згідно з Біблією, наприклад, Бог створював світ упродовж шести днів, а на
сьомий – відпочивав.
Не працювали також у свята – дні, виділені для відзначення важли-
вих, на думку людей, подій, реальних або уявлених. Для нагадування про
значимий день у давнину розігрували різні сценки, виконували пісні й
танці, які символічно відтворюючи відповідну подію. Зокрема, ще з часів
201
Русі-України дорослі та діти щороку колядують. Сьогодні, готуючи до
показу п’єску-вертеп та співаючи колядки, ми відтворюємо події Біблії,
пов’язані з народженням Ісуса Христа.
До прийняття християнства наші предки теж святкували. У час зимо-
вого сонцестояння вони зображали тварин та щедрували, вшановуючи
новонароджене Сонце – Коляду. В основу поклоніння Коляді лягло явище,
що зауважили ще давні люди з 25 грудня світловий день поступово стає
довшим, Сонце повертає на весну. До літнього сонцевороту (21 червня)
«прив’язане» також вшанування Купала, який дбав про польові плоди.
Забави в ніч на Івана Купала (з 6 на 7 липня), які так захоплюють сучасну
молодь, колись були магічними діями з очищення за допомогою вогню й
води.
Із часом народні забави та ігри втратили прямий зв’язок зі заняттями
та віруваннями людини, перетворившись із обрядів, якими вшановували
богів чи людські звершення, на самостійну людську діяльність – розваги.
Цікавинка. Вважають, що сучасний театр родом із античної Греції.
Починався він як сільські святкування на честь бога рослинності, родючо-
сті, вологи, покровителя виноградарства та виноробства Діоніса. Під час
свята (Діонісії) виголошували цьому богові похвали – дифірамби та співа-
ли пісні-діалоги, зміст яких можна було передати сценічною дією. З часом
для Діонісій почали писати п’єси – трагедії та комедії, а для виконання
вистави придумали спеціальну будівлю – амфітеатр.
3. Розваги і праця у дитячому віці. Порівняно з дорослими діти

граються значно частіше. В Україні, як і в багатьох інших країнах світу,
залучати дітей до господарських робіт заборонено, навіть за платню. Пра-
во найнятися дитина отримує тільки, коли їй виповниться 15 років. При-
чому в неї мають бути нешкідлива для здоров’я праця і короткий робочий
день. Дитяча праця сьогодні – це навчання.
Однак у ХІХ ст. дитяча праця на фабриках і навіть у шахтах була
звичайним явищем у всій Європі. Починаючи з 8–10-річного віку діти
виконували посильні для них роботи, працюючи нарівні з дорослими. При
цьому платили їм у кілька разів менше. За порушення встановлених пра-
вил роботи дітей штрафували, сварили та били. Наприклад, забороняли під
час перебування на робочому місці дивитись у вікно та чимось гратися.
Працювали на промислових підприємствах діти робітників, а також сиро-
ти. Заможні батьки вже тоді дбали про освіту дітей, наймали для них до-
машніх учителів і посилали до школи.
Дещо краще жилося учням ремісників та дітям селян. Але й вони бу-
ли змушені працювати, не покладаючи рук, і часто карали вчителі й бать-
ки. Шмагали не тільки вдома і на роботі, а й у школі: за неправильну від-
202
повідь, невиконання домашнього завдання, недисциплінованість. Нагода
бавитися в будні дні випадала рідко, але ігри завжди були улюбленим
заняттям дітей.
Цікавинка. Щороку 1 червня в Україні та в інших країнах світу від-
значають Міжнародний день захисту дітей. Це – одне з найстаріших міжна-
родних свят, запроваджене в 1950 р. з ініціативи Міжнародної демократич-
ної федерації жінок. Згодом цю ініціативу на міжнародному рівні підтрима-
ла Організація Об’єднаних Націй (ООН). Вона оголосила захист прав, життя
і здоров’я дітей одним із пріоритетних напрямків своєї діяльності. У 1959 р.
ООН прийняла Декларацію прав дитини. До неї увійшли статті, що закли-
кають батьків, державні органи, неурядові організації визнати описані в
документі права та свободи дітей і дбати про їх дотримання.
День захисту дітей служить додатковим нагадуванням дорослим про
проблеми неповнолітніх. Йдеться про дотримання їхніх прав на життя,
свободу думки й релігії, на освіту, відпочинок та дозвілля, на захист від
фізичного і психологічного насильства, від використання дитячої праці.
Запитання:
Чому впливові міжнародні організації запровадили Міжнародний
день захисту дітей?
4. Чим дитячі ігри відрізняються від забав дорослих? Граються ді-

ти, на відміну від дорослих, використовуючи іграшки. Ми звикли до того,
що іграшка – спеціальний предмет, виготовлений для гри: лялька, солда-
тик, кубики, іграшкова зброя тощо. Але гратися можна будь-якими пред-
метами. Достатньо, наприклад, узяти мітлу чи сісти на килим і уявити, що
вони можуть літати, або одягнути на голову кепку задом наперед, повіри-
вши, що в такий спосіб стаєш невидимим. Можливо, саме так, з дитячих
фантазій потрапили у наші казки чарівні предмети.
А як виглядають дитячі іграшки? Ляльки – це моделі (спрощені зо-
браження менших розмірів) людей, найчастіше, дітей, з якими дитина
товаришує або за якими доглядає. Роль ляльки виконують також іграшкові
звірі. Сучасні ляльки виготовляють із тканини й пластмаси. Натомість
колись використовували усі доступні природні матеріали: тканину, дерево,
камінь, кістку, солому, віск, глину тощо. Зазвичай ляльками граються дів-
чатка, імітуючи поведінку матерів і старших сестер. Хлопці віддають пе-
ревагу іграшкам, за допомогою яких можна змоделювати (спрощено від-
творити) ситуації, в яких головними дійовими особами є чоловіки. Улюб-
леними іграшками багатьох поколінь хлопчиків були, очевидно, іграшко-
ва зброя, солдатики, коники, возики або машинки, кубики, з яких можна
звести різноманітні будівлі.
203
Колись усі іграшки були саморобними. Часто їх виготовляли самі ді-
ти. Натомість сьогодні виробництвом іграшок займаються спеціалізовані
фірми. Вибір іграшок широкий: від моделей героїв мультфільмів та філь-
мів для дітей до придуманих дорослими наборів деталей та інструментів –
конструкторів і комп’ютерних ігор. Усе популярнішими ігри й іграшки
стають у школі. Педагоги використовують їх для розвитку здатності дити-
ни виконувати рухові дії та операції на сприйняття (кубики, пірамідки,
вкладні чашечки, барильця), для ознайомлення її з природою та суспіль-
ним життям (меблі, посуд, одяг, рослинки, тваринки, машинки) і для сти-
мулювання розумового та фізичного розвитку (настільні й комп’ютерні
ігри, самокат, скакалка, кеглі).
Запинання до тексту:
1. Чому людям потрібне дозвілля? Що в іграх, танцях та співі при-
ваблює дорослих?
2. Як у минулому люди обґрунтовували своє право на дозвілля?
3. Яке минуле в більшості народних забав та ігор? Яке минуле в театру?
4. Чим відрізняється повсякденне життя дітей сьогодні й у ХІХ ст. чи
ще раніше? Чи мали діти колись стільки ж вільного від праці часу, що й
тепер?
5. Чому колись діти робітників, ремісників та селян працювали що-
денно нарівні з дорослими?
6. Чому діти так люблять гратися? Яка користь дитині (хлопчикові,
дівчинці) від іграшок?
7. Чому сьогодні виробництво іграшок – це один з видів господарсь-
кої діяльності в країні?
Цікавинка. Найдавніша лялька на території України знайдена під

час розкопок античної Ольвії. Це – скульптурка(6,3 см) із сіро-жовтої гли-
ни. Руки й ноги цієї ляльки прикріплені до тулуба так, що можуть руха-
тись. У Греції (коли діти, особливо дівчатка, досягали повноліття) було
прийнято приносити іграшки в жертву богам.
Маленькі глиняні возики й саночки, котрі можна трактувати як ігра-
шки, археологи знайшли в поселеннях Трипільської культури (бл. 30 ст.
до н.e.). Дерев’яна іграшкова шабля з XII ст. була знайдена у Звенигородці
(Львівська обл.).
Запитання:
Чому в Античності дитячі іграшки приносили у жертву богам?
Підсумуємо прочитане. Підберіть аргументи на користь думки про

користь ігор та іграшок для дитини.
204
Вправа 1
Аналіз ілюстрацій до тексту «Людина розумна»
(за поданими запитаннями і завданнями)
Спробуйте ідентифікувати На основі цього малюнка спро-

(розпізнати) людей різних видів буйте стисло описати життя
та їхніх найближчих і заняття Людини розумної
родичів – приматів в первісні часи
Спробуйте підібрати докази на користь Назва цього малюнка –

змальованого розвитку Людини «Карпатський йєті». Наскільки
і факти, що суперечать такому ймовірно сьогодні зустріти цю
розумінню її розвитку істоту в Карпатах? А колись?
Вправа 2
Аналіз ілюстрацій до тексту «Турбота про здоров’я»
(за поданими запитаннями і завданнями)
Назвіть види спорту, символічно представлені на цьому малюнку.
205
Роздатковий матеріал до практичної роботи 1
(приклади окремих джерел)
Додаток А
Село в часи Козацької держави та Русі-України
1. Сіни селянської хати 2. Сільська хата, що збереглася

(музейна експозиція) з козацьких часів
3. Предмети побутового вжитку 4. Пасіка

селянина-гуцула (експозиція)
5. Напівземлянка русича 6. Сільце у часи Русі-України

206
Додаток Б
Місто в часи Козацької держави та Русі-України
1. Київ кінця XVIII ст. У центрі –

ансамбль Миколаївського 2. Кам’яниця козацького старшини
військового монастиря. (реконструкція)
Невідомий художник. 1783 р.
4. Свято-Михайлівський
3. Панорама Львова XVII ст.
золотоверхий монастир у Києві.
Хромолітографія початку ХХ ст.
5. Фортеця у місті Камянець- 6. Запорізька Січ на острові

Подільський Хортиця
7. Заможні люди ХVІІ ст. 8. Інструмент театральної вистави

студентів
207
9. «Біблія», що надрукував
у м. Острозі український 10. Давній Галич (XIII ст.).
першодрукар Іван Федорович Реконструкція
(1580 р.)
1. Що характерне для життя сучасних селян, а що для міщан?
2. Чи завжди село й місто були такими, як тепер?
3. Що завжди було спільного в сільському й міському житті?
4. Які відмінності завжди були в житті міщан і селян?
5. Чому люди переважно переселялися й переселяються з села в міс-
то, а не навпаки?
Інструктаж для учнів

Люди здавна живуть у селах та в містах. Щоби зрозуміти, чому одні з
нас є міщанами, а інші – селянами, відповімо на кілька запитань. Аби ско-
ристатися результатами нашого обдумування цих запитань, поступово
заповнюватимемо табличку, в якій зі словом «село» та словом «місто»
поєднаємо ключові слова або словосполучення ваших висловів (Таблиця 1
і Таблиця 2).
Відповідь на перше запитання спробуємо вибудувати, спираючись на
особистий досвід життя/відвідування міста/села, а також на знання з літе-
ратури (якщо вчитель використовує метод «Ланцюг асоціацій»).
Відповідь на решту запитань знайдіть самі, працюючи в групах. Пе-
ршим кроком до цього буде дослідження змісту отриманих історичних
джерел, малюнків і текстів (джерела 1–10). Для цього до кожного з отри-
маних групою джерел треба буде поставити відповідні запитання. Обмі-
няйтеся здобутою інформацією з однокласниками, які працюють в інших
групах (якщо вчитель використовує метод «Джигсоу»).
Відповіді на запитання погодьте в групах і сформулюйте. Представте
свою позицію, використовуючи записи в таблицях для її обґрунтування.
208
Таблиця 1
Життя селянина
1. Умови й риси 3. Село часів
2. Сучасне 4. Село часів
повсякденного Козацької
село Русі-України
життя держави
Площа поселення Невелика (мало
вулиць, близькі
відстані)
Кількість населення 200–300 осіб
Громадські споруди Одна церква, крам-
ниця, школа і клуб
(будинок «Просві-
ти»)
Громадський транс- Немає
порт
Основні заняття Сільський господар
(поле, город, сад,
пасіка, луки, худоба,
птиця), промисловик
(риба, гриби, ягоди,
вироби з дерева,
народний одяг і т.ін.)
Характер робіт Праця переважно
фізична, роботи
сезонні (навесні,
наприклад, сівба,
улітку – косовиця,
восени – жнива,
взимку – домашні
роботи), працюють
на себе
Житло приватні садиби
(огорожа/паркан,
дім, стайня, клуня,
дровітня)
Їжа Одноманітна (прос-
та), з продуктів,
вирощених власно-
руч
Одяг фабричний і ручної
роботи (святковий)

Записи тут та в інших колонках слід робити якомога коротші (слово або сло-
восполучення).
209
1. Умови й риси 3. Село часів
2. Сучасне 4. Село часів
село Русі-України
Стосунки між жите- Усі родичі або осо-
лями бисто знайомі сусі-
ди, які дотримуються
слова, допомагають
одні одним, буває,
що сваряться (через
майно і землю)
Громадське життя Рада, голова, загаль-
ні збори
Вільний час (його Праця займає весь
кількість і розваги) день. Увечері, в
неділі й церковні
празники, родинні
забави, танці та співи
(у клубі), перегляд
телепередач, спілку-
вання у Fasebook та
інших мережах
Зв’язок із природ- Тиша, чисте повітря
ним середовищем та вільний доступ до
благ нерукотворної
природи (річка,
озеро, ліс, гори)
Зв’язок з іншими Поштою, автобусом
населеними пункта- чи потягом (з міста-
ми ми), телефоном,
завдяки теленови-
нам, через Internet
Таблиця 2
Життя міщанина
1. Умови й риси 3. Місто часів

2. Сучасне 4. Місто часів
місто Русі-України
Площа поселення Велика (багато ву-
лиць)
Кількість населення Від кількох тисяч
до кількох мільйонів

Записи тут та в інших колонках слід робити якомога коротші (слово або сло-
восполучення).
210
Громадські споруди Кілька церков, бан-
ків, супермаркетів,
готелів, ДНЗ і ЗНЗ
(ВНЗ – у великих
містах), розважаль-
них центрів (театр,
кінотеатр, кабаре,
ресторан, паб та ін.)
Громадський транс- Трамвай, тролейбус,
порт автобус, таксі
Основні заняття Бізнесмен, робітник
заводу, фабрики,
співак, службовець
(учитель, лікар),
науковець, обслуга
(продавець, бармен,
таксист)
Характер робіт Багато розумової
праці, більшість
працює за наймом
Житло Багатоквартирні
будинки («висотки»)
Їжа Різноманітна, при-
дбана в крамниці
або ресторанна
Одяг Крамничний, поши-
тий на замовлення
Стосунки між жите- Переважно ділові.
лями Навіть сусіди мо-
жуть не знати одні
одних, не вітатися
між собою. Злочин-
ність (крадіжки й
грабунки, бійки і
сварки), з якою бо-
реться поліція.
Громадське життя Рада, голова (мер),
громадські акції
та слухання
Вільний час (його 8-годинний робочий
кількість та розваги) день, вільний графік
роботи, відпустка.
211
Подорожі, відвіду-
вання мистецьких
заходів (музеї, ви-
ставки, вистави,
концерти, кіно),
танці, обіди та вечері
з родичами і друзями
в розважальних
закладах
Зв’язок із природ- Парки, сквери, бота-
ним середовищем нічний сад.
Принади нерукотвор-
ної природи (тиша,
чисте повітря, річка,
озеро, ліс, гори),
віддалені від міст
Зв’язок з іншими Потягом, літаком,
населеними пункта- автобусами, поштою,
ми через Інтернет
і телефони, завдяки
теленовинам

Обговорення з учнями міського й сільського способів життя потрібне
для того, щоби діти встановили суттєві відмінності між містом і селом,
зрозуміли, у чому полягав розвиток цих видів людських поселень. Прина-
гідно варто показати, що життя в місті й у селі має як переваги, так і об-
меження, незручності.
У таблицях 1 і 2 розписані критерії для порівняння і характеристики
сучасного міського та сільського життя. Не обов’язково відтворювати
повну структуру цих таблиць, вказувати усі наведені там характеристики.
Радимо також не вимагати, щоби діти малювали таблиці в зошитах. Краще
заздалегідь приготувати обидві таблиці на дошці (інтердошці) або на вели-
ких аркушах паперу. Учитель має коментувати записи критеріїв для порів-
няння міського та сільського життя, а також робити записи у колонці два,
попередньо запитуючи дітей, яке ключове слово варто було б записати.
Натомість, записи у колонках три і чотири повинні робити самі учні –
писарі груп (орієнтуючись на колонку 2 як на зразок). Кожна група має
заповнити ті клітинки таблиць, інформацію для яких почерпнула з ілюст-
рацій. Якщо учні не зможуть заповнити якоїсь клітинки, варто підказати їм
потрібну інформацію. Щоби діти змогли підготувати відповіді на запитан-
212
ня, їм треба дозволити підходити до таблиць та переглядати записи. Від-
повідь на останнє, п’яте запитання має залишатися відкритою (у форматі
різних припущень), до нього діти ще повернуться (на уроці узагальнення).
Якщо до кінця уроку учні не встигнуть виконати всі завдання, роботу мо-
жна завершити на наступному уроці.
Господарське життя міст і сіл

(виклад змісту активної міні-лекції)
Запитання, Текст, який учитель може вільно
відповідаючи на які, учні переповісти та проілюструвати
виділяють головне за допомогою карти, а також
й укладають (за допомогою презентації малюнків через
вчителя) конспект діапроектор
1 2
Коли ж виникли села і коли міста? Що
спонукає людей переселятись із сіл у
міста? Щоб відповісти на ці запитання,
створимо історичний образ міста.
На кого працюють міщани? Сучасне українське місто (мегапо-

(На себе й на інших) ліс)
Сучасне місто прокидається рано.
Більшість його населення (чоловіки та
Що виробляють міщани? жінки) вже о сьомій-восьмій годині
(Промислові вироби, спожив- поспішають на роботу. Вони вщент
чі продукти, різноманітні заповнюють громадський електротра-
послуги) нспорт і запруджують вулиці легкови-
ми авто, що використовують нафто-
продукти як пальне. Бізнесмени
Як виробляють промислові поспішають відкрити офіси, щоб
товари, надають послуги на управляти своїми підприємствами;
гуртівні та в супермаркеті: робітники – спільно беруться за фаб-
спільно чи один працівник? ричне виробництво тих чи інших тех-
(Є поділ праці) нічних деталей, промислових виробів
або споживчих продуктів, працюючи
кожен на своєму робочому місці, за
Чого більше в праці міщан: верстатом чи біля конвеєра; продавці –
думання чи фізичних зусиль? обслуговують перших покупців у ве-
213
1 2
(Бізнесмени і торгівці зайня- ликих освітлених електролампами
ті розумовою працею, робіт- торговельних крамницях (гіпер- та
ники – фізичною) супермаркетах). Так само рано відкри-
вають великі склади – гуртівні, де
товари на гурт закуповують дрібні
Які джерела енергії і техніку торгівці, зокрема сільські. Товари до
міщани використовують у гуртівень і супермаркетів постачають
процесі праці? вантажними потягами та великими
(Електроенергію й пальне, машинами – «фурами».
верстати, автомобілі, потяги)
Усе, що вироблене, та всі надані міща-
нам і приїжджим послуги мають ціну в
Чи багато працівників вико- грошах (в Україні – гривня). Це – то-
ристовують лише фізичну варне (ринкове) господарство. Не за-
енергію свого тіла? (Таких платиш – не придбаєш. Платять за
уже майже немає) гуртові партії товарів переважно через
банк, а не готівкою – паперовими ку-
пюрами. Паперові гроші використо-
Чому господарство сучасного вують у невеликих крамницях, ними
міста називають товарним розраховуються з перукарями, водіями
або ринковим? (Бо вироби й таксі, у громадському транспорті й т.п.
послуги обмінюють за допо- Однак навіть дрібні підприємці вида-
могою грошей, продають ють кожному покупцеві чек – видру-
і купують) куваний через касу папірець, на якому
вказано перелік і вартість придбаних
товарів чи послуг. Фіксація розрахун-
Чому покупці й продавці ків у грошах потрібна для того, щоб не
дбають про ретельний облік допустити перевищення видатків над
грошей? (Споживачі товарів доходами і порахувати прибутки, а
– щоб не переплатити, під- також, щоб чесно сплатити податки,
приємці – щоб мати прибу- вчасно розрахуватися за кредит, оціни-
ток, розрахуватися за зо- ти ставлення до своїх обов’язків най-
бов’язаннями, контролювати нятих робітників і керівників (мене-
роботу найманих працівни- джерів).
ків)
У найбільших українських містах пра-
цюють від кількох десятків до кількох
Які галузі господарства роз- сотень великих і тисячі дрібних торго-
винуті в Україні? (Атомна вельних та промислових підприємств.
енергетика, вугледобування, Міста Донбасу виросли завдяки вугле-
214
1 2
металургія, ракето-, літако- добуванню, Запоріжжя – центр мета-
і машинобудування, сільське лургії, Дніпро – ракетобудування, Київ
господарство, дорожньо- – машинобудування й металообробки,
транспортна галузь, торгів- біля Хмельницького діє потужна атом-
ля, інформаційні технології) на електростанція, у Львові виробля-
ють трамваї й тролейбуси.
На кого працювали міщани в Місто у часи Козацької держави

часи Козацької держави? Місто в XVI–XVIII ст. було сповнене
(Ремісники і купці були під- менш напруженого ритму, ніж сучас-
приємцями, решта – найма- не. Люди прокидалися теж рано, але
ними працівниками) рух на вулицях був незначний. Біль-
шість міщан працювали там само, де
жили. Житлові приміщення були на
Якими були традиційні за- другому і третьому поверхах, а реміс-
няття міщан? (Ливарництво, ничі майстерні й крамниці – на пер-
млинарство, олійництво, шому. Одні ремісники за допомогою
ковальство, зброярство, підмайстрів та учнів кували зброю,
ткацтво, швецтво, кравецт- інші залізні вироби (цвяхи, скоби,
во, килимарство, ювелірне та підкови), інші – пекли хліб і булки, ще
пекарське ремесла, торгівля, інші – ткали килими й гобелени, шили
шинкарство, чумацтво) взуття, одяг, виготовляли ювелірні
прикраси тощо. Якщо не було замов-
ників, не мали роботи і грошей. Тому
Чи був між працівниками намагалися кожний виріб виготовити
одного підприємства (майс- якомога краще, догоджаючи покупце-
терні, мануфактури) поділ ві. Працювали переважно за допомо-
праці? (У майстернях – ні, гою ручних знарядь, більшість із яких і
лише на мануфактурах) сьогодні можна побачити у дбайливих
господарів удома. У деяких містах
діяли, крім майстерень, підприємства,
Кого серед міщан було біль- де був поділ праці та/або використову-
ше: людей розумової чи фі- вали окремі машини, які рухала сила
зичної праці? (Ремісників, які води чи вітру. За допомогою води або
працюють фізично) вітру, наприклад, працювали млини,
олійні та ливарні, поділ праці існував
при виготовленні тканин (одні сукали
Які джерела енергії й техніку нитку, інші за допомогою спеціально-
міщани використовували у го верстата ткали полотно), гармат,
процесі праці? (Енергію свого дзвонів, монет.
215
1 2
тіла, води і вітру, ручні зна- У більших містах були й великі склади
ряддя праці) – гуртівні, а в дрібніших – тільки кра-
мнички й шинки. Саме від цих, остан-
ніх, походять сучасні паби-пиварні,
Як би ви окреслили характер кафе і ресторани. Обов’язковою озна-
міського господарства часів кою кожного міста була ринкова пло-
Козацької держави? Чому? ща в центрі, де рядами стояли столи
(Товарне / ринкове господар- для приїжджих (сільських і чужозем-
ство, бо більшість виробле- них) торгівців та місцевих перекупни-
них і перекуплених виробів ків. Торгували у визначені дні та годи-
продавали замовникам, тоб- ни. Про час сповіщав годинник на
то ці вироби ставали това- міській ратуші – будинку, де засідав
ром) орган міського самоврядування. Тра-
диційну забудову тих часів зберегли,
зокрема, у Львові. Центральний май-
Чи було це міське господарс- дан цього міста, на якому стоїть буди-
тво вільноринковим, коли нок міської Ради з вежею і годинни-
ціни встановлювали незалеж- ком, досі називається площею Ринок.
но від волі окремих продав-
ців або покупців? Чому? Міські ремісники – ковалі, зброярі,
(Ринкові відносини були об- пекарі, ювеліри, а також купці
межені домовленостями об’єднувались за спеціалізацією в
цеховиків про гранично допу- цехи. Члени цеху домовлялися між
стимі ціни та обсяги вироб- собою про мінімальну ціну на свої
ництва і продажів) товари та послуги, обсяги їх виробни-
цтва у грошах (кількість замовників-
покупців), прийнятну для всіх макси-
Яку користь мали ремісники мальну ціну на сировину, а також про
та купці від об’єднання в допомогу вдовам та дітям передчасно
цехах? (Цеховики мали замо- померлого цеховика, спільне фінансу-
вників, захищали себе від вання різних міських потреб, догляд і
конкурентів, економили влас- захист дорученої цехові ділянки місь-
ні кошти та отримували кого муру. Кожний цех обирав собі
прибуток від підприємства) керівника, мав свої звичаї та символі-
ку. Цеховики старанно дбали про те,
щоб міська влада перешкоджала спро-
бам ремісників і торгівців з передмість
та сіл пропонувати міщанам товари чи
Чи шкодила наявність цехів послуги. Сільських конкурентів цехо-
покупцям? (Замовники могли вики зневажливо називали партачами,
216
1 2
бути задоволені якістю, але вважали, що ті негідні звання майстра,
часто переплачували за то- бо не зуміли створити досконалий
вар) виріб – шедевр – для підтвердження
своїх прав виробника.
Чи були в селянських домо- Русь-Україна – земля сіл та городищ

господарствах Русі-України На час утворення Київської держави
спеціалізація (виробництво люди проживали тільки в селах і горо-
певного продукту) і поділ дищах. Кожна родина у селі мала до-
праці? (Ні, спільно працюючи, могосподарство, з якого жила. Виро-
селяни виробляли всі види щували зернові (жито, рідше пшени-
сільськогосподарської проду- цю), бобові (біб, квасолю), городину
кції) (моркву, буряк, ріпу, гарбузи), догля-
дали худобу (корів, кіз, овець), птицю
(курей, качок, гусей). Бджільництво
Якими були традиційні за- виникло пізніше, орієнтовно в Х ст.
няття українських селян? Помідори, картопля та кукурудза – аж
(Рільництво, скотарство, у XVIII ст. Допоміжними заняттями
тваринництво, городництво, були збирання грибів, лісових ягід,
садівництво, бджолярство, меду і воску диких бджіл (бортницт-
збиральництво, рибальство, во), мисливство та рибальство. Селяни
мисливство, а ще гончарст- нічого не продавали але дещо обміню-
во, ковальство, стельмаху- вали на потрібні їм ремісничі вироби
вання та бондарство) гончарів, ковалів, бондарів та стельма-
хів. Таке господарство називають на-
туральним. У сільській місцевості воно
Що відрізняло господарю- побутувало аж до ХІХ ст.
вання українських селян
упродовж ІХ–ХVIII ст. від Частину продуктів свого господарства
господарювання міщан? селяни-русини віддавали як данину
(Селяни виробляли всі види воїнам на чолі з князем, які проживали
сільськогосподарської проду- в найближчому городищі. Види та
кції, самі її споживали, дещо кількість плодів селянської праці, які
обмінювали чи віддавали, а не слід було дати князеві від громади, не
продавали) були наперед на тривалий час визна-
чені й погоджені. Така дань називалася
полюддям, бо її щороку впродовж
Чому в І тис. почали будува- зими збирав князь. Він разом із части-
ти городища? (Щоб захис- ною дружини (воїнів-друзів з військо-
217
1 2
тити своє життя і майно, вої справи) об’їжджав сільський люд,
вироблену продукцію від чу- домовляючисьіз місцевими старшина-
жоплемінних нападників) ми – главами родин, скільки село може
дати на його потреби. Траплялися
випадки, що домовитися не вдавалося.
Що відрізняло данину від Тоді в хід ішли погрози, дзвеніла
податку? (Податок був нор- зброя. Можливо, вам відома трагічна
мований, а данина – ні) доля київського князя Ігоря, якого в
945 р., під час спроби втретє збільши-
ти зібране полюддя, убили бунтівні
Що відрізняло городище від русини-деревляни.
села? (Городище – це укріп- Але у більшості випадків збір полюддя
лене поселення, призначене завершувався без насилля. Селяни
для оборони від нападників) були зацікавлені у тому, щоби князь та
його воїни захищали їхні поселення і
домогосподарства. Князь, зі свого
Чому городище не можна боку, потребував підтримки навколи-
назвати містом? (Більшість шніх селян, без яких не міг ані ремон-
постійного населення горо- тувати племінне городище, ні утриму-
дищ не займалася господарс- вати та поповнювати дружину. Влітку,
твом, основне заняття дру- якщо на його землі ніхто не нападав,
жинників – військова справа) він сам із дружиною вирушав у грабі-
жницький похід або посилав у сусідні
землі по здобич і бранців когось із
Чому городища можна вва- родичів (наприклад, дорослого сина)
жати попередниками міст? чи наближеного лицаря-воєводу з вій-
(Під захистом князя в час ськом. Походи не завжди були пере-
постійних набігів і воєн мо- можними, але ніколи не обходилися
жна було надійно зберігати без людських втрат. Траплялося, що
придбане й торгувати, виро- ворожі розвідники або гості-купці
бляти та реалізувати замов- повідомляли сусіднього володаря про
никам ремісничі вироби; го- те, що землі князівства залишилися без
родище, що перетворилося на достатнього захисту. Під час ворожого
розвинутий центр товарного нападу чи набігу войовничих кочови-
господарства, ставало міс- ків урятувати свої життя, худобу і
том) запаси продуктів селяни могли тільки
в княжому городищі.
Городища були, зазвичай, більшими

від сіл і мали укріплення: рови, вали,
218
1 2
дерев’яні стіни, вежу над ворітьми,
інколи ще кам’яну вежу в центрі. У
городищі стояли не тільки будинок-
палати князя та будівлі, в яких прожи-
вали дружинники. Тут були столи-
ряди для торгівлі й обміну, майстерні
ремісників, які обслуговували потреби
дружини, зокрема кузні, конюшні й
складські приміщення для здобутих у
поході продуктів і полюддя. Деяких
руських городищ уже немає, а деякі,
як-от Київ, Чернігів, Вишгород (на
Київщині), Звенигород (на Львівщині)
були розбудовані, щільніше заселені,
перетворившись на міста.
Завершити активну лекцію необхідно

висновком про зміни, яких упродовж
історії зазнало господарське життя в
місті й селі. Висновок доцільно форму-
лювати за участі школярів і допомог-
ти їм його записати.
Вивчення проблематики господарського розвитку потрібне для того,

щоб учні зрозуміли зв’язок між заняттями людей та місцем проживання,
встановили характерні риси натурального і товарного господарств, усві-
домили сутність господарського (економічного) розвитку та його вплив на
повсякденне життя людей.
Важливо, щоби діти усвідомили, в чому різниця між натуральним та
ринковим господарством і чому останнє запанувало в Європі тільки у ран-
ньомодерний період, а в Україні – ще пізніше. Реалізувати це завдання
можна, використовуючи «Діаграму (кола) Вена» (див. Схему 1). Цей метод
вважають найефективнішим для освоєння порівнюваних явищ. Діаграма
Вена, що структурує матеріал, сприяє збереженню навчального часу. При
потребі завдання можна пояснити і запропонувати його як домашнє пись-
мове. На Схемі 1 перелічені найважливіші риси обох форм господарюван-
ня, однак п’ятикласникам не обов’язково знати і вписати у схеми всі. До-
статньо найголовніших: обидві форми господарювання задовольняють
219
потреби людей, відрізняються тим, що натуральне господарство спрямова-
не на власне споживання, при ньому нема поділу праці й спеціалізації,
майже нічого не продають і не купують, тоді як ринкове передбачає купів-
лю-продаж товарів, спеціалізацію виробництва, найману працю.
Схема 1
Натуральне господарство Розвинуте ринкове господарство
Спільні риси Особливості:

Особливості:
Задовольняє Панують підприємства
Панують домогосподарства.
потреби людей. Змінний склад працівників
Сталий склад працівників (родичі).
Виробництво для продажу;
Виробництво з метою споживання.
Виробництво Поділ праці;
Нема поділу праці.
продуктів. Спеціалізація на виробництві
Нема спеціалізації,
того чи іншого товару;
виконання всіх видів робіт.
Використання Широке використання техніки
Переважає ручна праця.
для виробництва і наукових відкриттів
Обмежені обсяги виробництва та
ресурсів Значні можливості розвитку
розвитку господарства.
природи. обсягів виробництва та продажів
Споживання переважно
завдяки отриманому прибутку
тільки самостійно вироблених
Використання Продають-купують усе:
продуктів.
знарядь праці. вироби, послуги, матеріали,
знаряддя праці, робочу силу
Планування Ціни формуються під впливом
робіт. попиту на товар та його
пропозиції .
Словничок
Господарство (економіка) – виробництво необхідних для життя й розвит-
ку суспільства речей та послуг, обмін ними, їх розподіл і викорис-
тання.
Гроші – товар, на який можна обміняти будь-який інший товар, придбати
за них чи продати якусь річ або послугу.
Дозвілля – відпочинок, час, упродовж якого відновлюється нормальний
стан організму. Зазвичай відпочинок має такі стадії: стомленість,
розслаблення, відновлення сил, розвага.
Домогосподарство – домашнє, переважно, сімейне господарство, призна-
чене задовольняти потреби його власників у речах та послугах.
220
Епідемія (мор, пошесть) – безперервне передавання інфекції від хворих
людей або хворих тварин (джерела інфекції) здоровим людям, що
охоплює одне чи більше поселень.
Звичай – загальноприйнятий порядок, правила, що здавна чинні у громад-
ському житті й побуті того чи іншого народу, групи людей.
Здоровий спосіб життя – дотримання рекомендацій науковців щодо хар-
чування, догляду за тілом, відмови від шкідливих звичок, стосунків
із самим собою та іншими людьми.
Інфраструктуура – група споруд, будівель, служб, необхідних для розвит-
ку галузей господарства і забезпечення умов життєдіяльності суспі-
льства. Інфраструктура може бути виробнича (дороги, канали, мос-
ти, порти, склади, системи зв’язку тощо) і соціальна (школи, лікарні,
бібліотеки, театри, стадіони та ін.).
Лазня – будівля, де миються, використовуючи пару.
Людина розумна – вид людини, який сьогодні заселяє Землю, творячи і
розвиваючи культуру.
Культура – середовище, в якому і яким живе кожна людина, усе що ство-
рили люди, котрі жили колись і живуть тепер, становлячи народи і
людство. До культури відносять господарство, правила поведінки й
моралі, вірування і звичаї, науки, освіту, мистецтво, медицину,
спорт.
Місто – поселення, земля якого густо забудована й заселена, а населення
зайняте, як правило, поза сільським господарством.
Мистецтво – відображення людиною свого бачення світу і життя в обра-
зах, що знаходять відгук у думках та почуттях інших людей. Бачен-
ня світу різними людьми в різні епохи та в різних народів різниться,
звідси численні образи в літературних і музичних творах, будівлях,
картинах, скульптурах, інших мистецьких витворах.
Натуральне господарство – господарювання, коли виробники самі забез-
печують продуктами своєї праці особисті потреби і потреби власних
домогосподарств, майже нічого не продаючи й не купуючи.
Наука – спосіб відкривати явища, властивості об’єктів навколишнього
світу, важливі залежності між цими об’єктами (закони, закономір-
ності), про які люди раніше не знали.
Олімпійський рух – громадський рух, добровільне об’єднання громадян і
організацій з метою популяризації здорового способу життя, розви-
тку фізичної культури та спорту.
Освіта – спосіб долучення людини до суспільного життя через освоєння,
відповідно до своїх здібностей і докладених зусиль, набутків наук та
мистецтв і вироблення потрібних для життя умінь та навичок.
221
Підприємство – окрема одиниця господарювання (майстерня, фабрика,
крамниця тощо), створена для виробництва продукції, виконання
робіт і надання послуг з метою їх продажу та одержання прибутку.
Правило – припис чи вказівка про те, що, як, коли робити і чого в певних
випадках або й ніколи не робити. Найвідомішими вказівками-
приписами, яких зобов’язані дотримуватися всі християни, є Божі
заповіді.
Праця – цілеспрямована діяльність людини для збереження, видозміни і
пристосування довкілля до своїх потреб, виробництво матеріальних
та духовних цінностей, будь-яких товарів чи послуг.
Прибуток – різниця в грошах на користь підприємства, підприємця між
витратами на виробництво і надходженнями від продажу виробле-
ного.
Ринкове (товарне) господарство – господарювання, коли виробники про-
дукують лише окремі товари, використовуючи торгівлю (обмін) для
задоволення особистих потреб і потреб своїх підприємств.
Розвага – те, що розвеселяє, забавляє людину, піднімає їй настрій.
Свято – день або дні, коли урочисто відзначають видатні події, пам’ятні
дати.
Суспільство – порівняно великі групи людей, які поєднані між собою усві-
домленими та прийнятими підсвідомо (перейнятими) правилами
спільного життя.
Стадо – група тварин, які діють спільно для збереження свого виду йа
захисту від ворогів.
Театр – вид мистецтва, що відображає життя у сценічній дії, яку викону-
ють актори перед глядачами. Театром часто називають установу,
групу артистів, які дають сценічні вистави, і приміщення, будинок,
у якому вони відбуваються.
Товар – будь-яка річ або послуга, задіяна у вільному обміні на інші речі
або послуги; продукт, вироблений на продаж.
Університет – вищий навчальний заклад, добровільне об’єднання викла-
дачів і студентів для наукових досліджень та підготовки висококва-
ліфікованих спеціалістів.
Ціна – кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець го-
товий купити одиницю товару.
Цінність – усе (думки, речі), що людина, суспільство визнають вартим
уваги, бажаним і корисним.
222
V. Вправи для учнів на аналіз, узагальнення й оцінювання
Вправа 3
«Який довершений витвір – людина!» (Вільям Шекспір).
«Історія природи починається з добра, бо вона – творіння Боже; істо-
рія свободи – зі зла, бо вона є справою рук людських» (Еммануїл Кант).
«Людина може стати людиною лише завдяки вихованню. Вона – не
що інше, як те, що з неї сформує освіта» (Еммануїл Кант).
«Місто – ніби цезура, розрив, нова доля світу. Коли воно виникає, не-
сучи за собою писемність, то відчиняє двері того, що ми називаємо історі-
єю» (Фернан Бродель).
«Жити – значить працювати. Праця є життя людини» (Вольтер).
«Лиш праця світ таким, як є, створила.
Лиш в праці варто і для праці жить» (Іван Франко).
«Бідність є вчителем у всіх ремеслах» (Плавт).
«Коли мені не вистачало грошей, я сідав думати, а не біг заробляти.
Ідея – найдорожчий товар на світі» (Стів Джобс).
«Усяке місто є виразником культур, що змінюються» (Ніколай Анци-
феров).
«Найбільше багатство – розум» (Алі-ібн Абі-Таліб).
«Здоров’я – не все, але все без здоров’я – ніщо!» (Сократ).
«Гроші втратив – нічого не втратив, час втратив – багато втратив,
здоров’я втратив – усе втратив» (Народна мудрість).
«З усіх наук найблагороднішою є медицина» (Гіппократ).
«Життя довге, якщо ним уміло користуватися» (Луцій Анней Сенека).
У процесі опрацювання теми обговоріть із учнями хоча б кілька з на-
ведених висловів про людину, культуру, цінності. Доречно виносити на
обговорення сентенцію, коли вона стосується теми уроку. Запитайте в
учнів, як вони розуміють ваш наведений/написаний вислів, наскільки він
слушний і чи варто ним керуватися.
Вправа 4
Спілкування в гурті на тему «Усе має минуле»
Розпочинаючи вивчення теми спілкуванням у колі, вчитель має спо-
нукати учнів поміркувати над такими питаннями:
1. Назва останньої теми вступного курсу історії: «Все має минуле».
Чи справді все, що було та є у Всесвіті, зокрема, й сам Всесвіт, мають своє
минуле? Відповідь проілюструйте прикладами.
223
2. Про що може свідчити те, що все у світі має минуле?
3. Чому людей віддавна цікавило і, цікавить: а) минуле всього, що
виникло без участі Людини? б) минуле всього, що створила Людина?
Дайте усім учням змогу висловити міркування. Стежте, щоб діти не
перебивали одне одного, не ухилялися від теми та висловлювалися корот-
ко, ілюструючи сказане прикладами. З-поміж висловлених міркувань виді-
літь і (за потреби) розвиньте ті, котрі можна звести до суджень на зразок:
1. Усе, що є будь-де, тимчасове, має початок (у минулому) та кінець
(у майбутньому).
2. Тимчасовість існування всього, у тому числі людини як роду живих
істот, свідчить про пов’язаність (наявність численних зв’язків) усього з
усім («ефект метелика») та про невідворотність змін.
3. Інтерес людей до минулого відомих їй об’єктів Всесвіту поясню-
ється тим, що людина залежить від світу, в якому існує.
4. Щоб убезпечити себе від загроз, од Природи, люди створили Куль-
туру – власний світ, у якому живуть. Стан особистої культури кожного,
культур людських спільнот, їхній розвиток визначають долю Людини.
Вправа 5
Спілкування в гурті на тему «Роль міст у суспільному житті»

Розпочинаючи роботу в гурті, попросіть учнів пригадати, чому вини-
кли міста. Доцільно підвести дітей до думки, що місто виникло у результа-
ті об’єднання кількох великих родин (родів) навколо ідеї спільного проек-
ту – захистити свої життя і майно від заздрісних сусідів, звівши городище.
Слід також перерахувати інші переваги городищ над селами:
– городища розташовані так, щоби було зручно добиратися до них з
усіх сіл, населення котрих брало участь у побудові.
– захищали городища професійні воїни, тожу тут було найбезпечні-
ше;
– у городищах найчастіше зупинялися мандрівні купці-перекупники
(гості). Постійна присутність гостей давала змогу навколишнім селянам
через обмін регулярно отримувати продукти, яких вони не могли здобути у
межах свого проживання (сіль, віск) або самостійно виробити (наприклад,
окремі види зброї, ювелірні прикраси та ін.);
– біля укріплень городищ поступово оселялися найталановитіші ре-
місники. У городищі їхню продукцію могли придбати не тільки односель-
ці, а й селяни з усієї округи та купці. Отримавши численних замовників,
майстри зосередилися на товарному виробництві. Натуральне сільське
господарство стало для їхніх родин лише допоміжним заняттям.
224
– у городищі, що було центром округи й місцем проживання князів,
найчастіше вирішували спільні справи племені – групи родин, які його
будували й утримували.
Городища, які з маленьких фортець перетворилися на великі посе-
лення – центри управління та господарського життя, стали містами. Міська
забудова була значно щільнішою від сільської. Але мешкати в місті було
безпечніше, та й наростити статки міщанам (військовим, купцям і реміс-
никам) удавалося значно легше, ніж селянам.
Чому міста стали центрами розвитку культури: науки, освіти, мис-
тецтв? Щоб відповісти на це запитання, учням необхідно встановити від-
мінності:
а) у кількості й складі сільського та міського населення;
б) у способі життя міщанина і селянина;
в) у потребах і матеріальних можливостях міщан та селян.
Учні мають дійти таких висновків:
– міста чисельніші порівняно зі селами за кількістю населення, налі-
чують від кількох тисяч до кількох сотень тисяч чи навіть мільйонів жите-
лів;
– місто унікальне тим, що тут завжди проживали родини з різних сіл,
навіть чужоземці, було багато приїжджих;
– міщани провадять товарне господарство, а селяни – натуральне;
– міщани живуть загалом заможніше, ніж селяни, у них кращий доб-
робут;
– у місті склалися спільні, узгоджені правила співіснування, діють
міське самоврядування і громадські об’єднання (цехи, церковні братства,
просвітні організації тощо);
– у містах зведено численні громадські споруди: величні храми, адмі-
ністративні будівлі (ратуша), мистецькі центри (музей, театр, кінотеатр,
спортзал), а також палаци (княжі палати);
– міщани убезпечували себе на час тривалої облоги. Вони зводили
оборонні вежі, мури і вали, створювали громадські резерви зерна, спільно
рили глибокі криниці, тягнули водопроводи, збирали кошти в міську скар-
бницю, розробили й запровадили правила справедливого розподілу гро-
мадських резервів;
– основні заняття міщан: військова справа, адміністрування, торгівля,
ремісництво, фабричні роботи потребують спеціальних навичок, вивчення
чужого, навіть, чужоземного досвіду, постійного самовдосконалення;
– добробут міщанина залежить від природи значно менше, ніж од рі-
шень та дій власне міщанина, через що тягар відповідальності за здобутки
та невдачі в міщанина більший, тоді як умови для здорового способу жит-
тя – гірші ніж у селянина;
225
– міста змагаються за ринки матеріалів і збуту, тому потребують ін-
формації про винаходи й технічні нововведення, стан ринків (попит, ціни),
торговельні шляхи тощо;
– приїжджі для міста – це потенційні покупці й продавці, а також
джерело потрібної інформації, тому ними цікавляться, їх радо обслугову-
ють;
– міщани, на відміну від селян, часто подорожують із метою заробіт-
ку або/і навчання, тому зацікавлені в налагодженні й підтриманні сталого
міжміського зв’язку: транспортного, поштового, телеграфного, телефонно-
го й електронного сполучення.
На підставі названого учні можуть установити причини того, що міс-
та стали культурними центрами регіонів:
– економічні можливості міста фінансувати й утримувати навчальні
заклади, наукові установи, замовити і реалізувати мистецькі проекти були
(і є) незрівнянно вищими порівняно з можливостями села;
– попит на знання й мистецькі витвори в містах значно вищий, аніж у
селах. Знання були потрібні для прийняття рішень у сферах управління й
господарювання, мистецькі витвори – для прикрашання міста і приватного
житла, розбудови міського громадського простору, облаштування повсяк-
денного побуту та відпочинку;
– міста не тільки споживали, а й краще від сіл зберігали культурні
надбання. Міщани почали збирати і записувати інформацію, створили
спеціальні заклади для зберігання наукових творів (бібліотеки), пам’яток
культури (музеї, архіви), надання освіти (школи) та розвитку науки (уні-
верситети);
– міста стали осідками для більшості професійних учителів, науко-
вців, митців. Міщани краще від селян розуміли переваги спеціалізації,
тому охоче наймали фахівців для облаштування побуту, навчання дітей,
бізнесування, управління;
– міста толерували не тільки традиції, а й культурні нововведення,
швидше переймали чужоземний досвід, надавали притулок та утримували
винахідників (прикладом може бути український першодрукар Іван Федо-
рович) і новаторів у мистецтві й освіті.
Вправа 6
Спілкування в гурті на тему «Життя в місті: переваги і недоліки»

Розпочинаючи роботу в колі, нагадайте, що господарство, наука та
освіта в Україні й у всьому світі своїм розвитком завдячують насамперед
містам. Саме міські поселення, які виникали для оборонних потреб, у Но-
226
вий час перетворилися в центри промисловості, науки і культури та швид-
ко розростаються. Тут зводять багатоквартирні будинки, розвивають місь-
кий транспорт, зростає кількість закладів торгівлі й відпочинку, підпри-
ємств, комфортнішими стають умови проживання. Чисельність міського
населення сьогодні значно більша, ніж сільського і продовжує зростати.
Чи справді жити у місті краще?
Щоб відповісти на це проблемне запитання, запропонуйте учням ви-
значити переваги і недоліки міського життя, заповнивши таблицю (див.
Таблиця 3). Мета такої роботи – підвести дітей до думки, що, здобувши в
містах надійніші гарантії збереження свого життя і майна, більші можли-
вості розбагатіти (підприємці) чи заробити на безбідне проживання (най-
мані працівники), люди водночас потрапили у значно менш сприятливе
для життя людини як живої істоти середовище. Щільність міської забудо-
ви, насичення міст промисловими підприємствами і транспортними засо-
бами, проживання в багатоквартирних будинках і т. ін. шкодять здоров’ю
міського населення та спонукають підтримувати здоровий спосіб життя.
Таблиця 3
Переваги і недоліки життя в місті
№
Переваги життя у місті Недоліки міського життя
з/п
1. Комфортне житло (газопостачан- Життя у винайнятій кварти-
ня, водопостачання і каналізація, рі або й «у підворітні» (без-
ліфти, звукоізоляція, високотехно- хатченки). Залежність рівня
логічне обладнання, системи від- комфорту від рівня доходів.
еоспостереження, протипожежної
безпеки, випадкового затоплення
квартири тощо).
2. Широкий вибір товарів і послуг, Дорожні затори, черги, тис-
високий рівень благоустрою (ви- нява у громадському транс-
мощені дороги, комунальні послу- порті та, як наслідок, запіз-
ги, громадський транспорт, парку- нення, стреси, дорожній
вання авто, доставлення товарів травматизм.
додому тощо).
3. Можливість отримати добру зага- Недостатня увага, відчуже-
льну (спеціалізовані школи) і про- ність учителів, неможли-
фесійну (ВНЗ) освіту. вість індивідуального підхо-
ду до учнів/студентів у пе-
реповнених класах, великих
академічних групах.
227
№
Переваги життя у місті Недоліки міського життя
з/п
4. Широкий вибір робіт та різномані- Конкурентні (змагальні)
тні умови працевлаштування (по- стосунки між працівниками,
трібні люди різних спеціальнос- постійна загроза потрапити
тей), більше шансів реалізувати на біржу праці та, як наслі-
здібності й розвинути таланти. док, нервові розлади, стрес у
разі звільнення.
5. Високий рівень медичного обслу- Вищий рівень забруднення
говування (спеціалізовані медичні довкілля (забруднене повіт-
заклади, кваліфікований медпер- ря, вода), підвищена загроза
сонал, широкий вибір спеціаліс- інфікування, у Середньовіч-
тів). чі – постійні епідемії.
6. Ширший доступ до культурних Загроза недозволеного втру-
цінностей (музеї, театри, кіно) і до чання в особисте життя
інформації (Інтернет, бібліотеки, (пліткарі-сусіди, спецслуж-
телебачення, преса). би, папараці), численні ма-
ніпуляції інформацією через
медіа (реклама).
7. Більше вільного часу, можливос- Багато ізольованих та відки-
тей брати участь у громадському нутих осіб, байдужих до
житті, управлінні містом, держа- громадського життя, злочи-
вою. нців. Вищий рівень злочин-
ності й загроз життю і без-
пеці на вулицях увечері та
вночі.
8. Можливість відпочивати у спеціа- Побутові конфлікти й соціа-
льно обладнаних місцях: садах, льні хвороби: гіподинамія,
парках, торговельних і спортивних алкоголізм, наркоманія,
комплексах, закладах відпочинку нетрадиційні й неформальні
(кав’ярня, бар, танцювальний зал, групи, аварії і самогубства
нічний клуб тощо). тощо.
228
Олена Бурлака, Тетяна Ксьондзик,
Роман Пастушенко, Леся Хлипавка
Вступ до історії
Навчально-методичні матеріали
до пропедевтичного курсу історії
для 5 класу
Редактор Богдан Мельничук

Комп’ютерна верстка Мар’яни Тераз
Обкладинка
Підписано до друку 02.03. 2018 р. Формат 60х84 1/16.

Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Умовно-друк. арк. . Облік.-видавн. арк. . Тираж Зам. № .
ТзОВ «Видавництво Астон» м. Тернопіль вул. Гайова, 8

тел. (0352) 52-71-36, 43-47-12, факс: 43-47-13 моб. (067) 3546295
Свідоцтво ТР №28 від 09.06.2005
www.aston.te.ua Е-mail: tovaston@gmail.com
Віддруковано в ТзОВ «Гал-Друк», м. Тернопіль вул. Бродівська, 44

Е-mail: Gal-druk@ukr.net
229

5 клас

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

5 клас

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Департамент освіти і науки

Львівської обласної державної адміністрації

КЗ ЛОР «Львівський обласний інститут

Олена Бурлака, Тетяна Ксьондзик,

Бурлака О. В., Ксьондзик Т. М., Пастушенко Р. Я., Хлипавка Л. М. Вступ

Для вчителів історії, які викладають курс «Вступ до історії» в загальноосвіт-

© Бурлака О. В., Ксьондзик Т. М.,

Від авторів ....................................................................................................... 3

2. Щоб зробити наступний крок у підготовці до викладання курсу

3. Третім кроком до вдалого планування та ефективного викладання

4. Добре спланувати викладання курсу неможливо без знання й ураху-

5. Не забуваймо також, що п’ятикласники вже мають фрагментарні

6. Укладаючи календарно-тематичний план або робочу програму,

7. Врахуйте також, що в умовах української школи 5 клас певною мі-

9. Організовуючи пізнавальну діяльність дітей, подбайте насамперед

Успіхів вам, колеги, у викладанні пропедевтики історії за новою про-

Результати учіння теми

Орієнтовне планування теми:

Тема закладає основи для формування в учнів розуміння об’єкта і

Допоміжні навчальні матеріали

І. Тексти для опрацювання з учнями

Є різні науки, які пропонують важливі Які завдання природ-

Історія – це наука про Людину, її ми-

Те, що трапилося, більше не повторить- Навіщо (з яких моти-

Звичайно, не всі вважають знання мину- Які риси характерні

Дослідження минулого для застосування Доберіть інші прикла-

Люди завжди прагнули дізнатися про те, У чому різниця між

До минулого звертаються не тільки істо- Знайдіть (у тлумачно-

Але чи так уже легко, як ми часто дума- З які труднощі натра-

Отже, перше, що має уміти дослідник Про що насамперед

Наступний важливий крок – відібрати Як створюють пояс-

Далі дослідник має зробити висновок За якими критеріями

Учений також має подбати про грамот- Якими уміннями во-

– Яка мені користь від знання того, що Навіщо вміння істори-

При цьому слід врахувати, що кожний із Що вивчає історія

Алгоритм роботи з текстом для читання вголос:

Дидактична гра «Історія у хмарках слів»

Рис. 1. Хмарка слів до виразу «Історія – свідок минулого, світло істини,

Рис. 2. Хмарка слів до виразу «Історія – це вчителька життя»

Рекомендації для вчителя:

ІІІ. Робота зі словником

Рекомендації для вчителя:

«Словники – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (ал-

Формат історичного словничка2

Дидактична гра-кросворд «Історичний словничок»

Питання до кросворда висвітлюються на екрані під час натискання

Рис. 6. Скріншот веб-сторінки з полем для розгадування кросворда

Вправа «Обміркуймо вислови»

Вправа «Подумаймо над вивченим»

Результати учіння теми

І. Тексти для опрацювання з учнями

Люди здавна розуміли, що все існує в ча-

Послідовність подій у часі називають

Розуміння наступності подій (тобто то- У чому виявляється

Важливо також знати, як довго тривала Як визначити трива-

Найважливіше, однак, навчитися думати

Звичайно, не в усіх людей розвинене іс-

Люди цінують час через те, що не можна

За допомогою календарів і годинників За яких умов людина

Алгоритм роботи з текстом для читання вголос:

ІІ. Візуальні матеріали для опрацювання з учнями

Рис. 1. Прилади для вимірювання часу

Рис. 3. Календар пам’ятних дат

Рекомендації для вчителя: