Євгеній Онєгін.

Соціальні та громадські навички

Епіграф розповіді
“Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти”

© Евріпід, Давня Греція, V ст. до нашої ери

Вступ(Илья)
На мою думку, Євгеній Онєгін в однойменному романі Олександра
Пушкіна є символом тодішніх російських аристократів, які попри панівне
положення відносно звичайних міщан та селян, завжди падали в
депресію та сумували за своє “нудне” життя. Таких людей можна
зрозуміти, оскільки їм набридало постійне світське життя, яке
перепліталося з постійними романами з жінками, за що вони отримували
виклик на дуель від чоловіка цієї жінки.

Олександр Пушкін сам прекрасно розумів російських дворян, оскільки він

сам був таким як вони. Напевно, він тому і вирішив написати один із
найголовніших романів свого життя – “Євгеній Онєгін”, в якому вирішив
описати повсякденне життя типового російського аристократа, яке
переплітається зі світським життям та коханням, дружбою з найкращими
друзями та ворожнечею з іншими аристократами.

Але я все-таки вважаю, що аристократи тодішньої Росії любили

придумувати собі різні життєві проблеми в той час, як прості кріпаки
постійно жили під страхом того, щоб їхній пан міг програти їх під час гри в
карти та продати їх іншому пану. Але попри такі незрозумілі для
сторонньої людини проблеми дворянства, воно відігравало важливу роль
у становленні Євгенія Онєгіна як особистості. Про саму роль дворянства у
формуванні характеру Євгенія Онєгіна наша команда і планує розповісти.
 Роль суспільства у формуванні характеру Онєгіна(Алекс)
Колись у Давній Греції у V ст. до нашої ери давньогрецький драматург і
поет Евріпід сказав: “Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти”. З ним
неможливо не погодитися, оскільки суспільство відіграє найважливішу
роль у формуванні характеру певної людини. Так само сталося і в романі
“Євгеній Онєгін”, в якому однойменний головний герой став
відображенням тодішнього російського дворянства.
З малечку наш головний герой був народжений у розкоші у порівнянні з
більшістю населення Російської імперії. Але незважаючи на те, в якій би
розкоші людина б не жила, їй рано чи пізно така розкіш буде набридати.
Так і сталося з Євгенієм Онєгіним, коли йому набридло таке світське
життя. Він, як типовий аристократ, став жертвою дворянського
суспільства, яке фактично нав’язало йому свої цінності. Головними з них
стали постійна нудьга та шкодування за нібито безнадійну долю, що
перемішувалися з перфекціонізмом та бажанням дворянина бути
найкращим серед усіх. Такий характер Євгенія Онєгіна тільки иа призвів
до того, що він став вважати себе “зайвою людиною”, що і було
наслідком перфекціонізму та бажання бути ідеальною людиною.

Чому Євгеній Онєгін відчував нудьгу та був типом “зайвої

людини”?(Илья)
Як Ви вже зрозуміли, Євгеній Онєгін упродовж всього роману переживав
затяжну депресію, яка поєднувалася із його думкою про його
непотрібність у цьому світі. Для повного розуміння його психологічного
портрета нам залишилося тільки з’ясувати, чому він так вважав.
Нехай ви опинитесь у першій половині XIX століття російським
аристократом. Опинившись там, вашими головними заняттями під час
дозвілля, напевно, були б світські бали, романи з жінками, відвідування
театрів та прогулянки по парках Санкт-Петербурга разом із друзями. І все!
Ви не могли б сидіти в соціальних мережах по 10 годин на день, лежати
на дивані під час перегляду телевізора та грати в ігри на комп’ютері.
Очевидно, що під час надлишку вільного часу та нестачі розваг під час
дозвілля легко придумати причину депресії, яка і прекрасно ілюструється
навіть у сучасних людях.
Депресія та розчарування у життя є причинами того, що людина стає
критикувати себе у будь-яких малих речах. Це і стає причиною вважати
Євгенія Онєгіна себе “зайвою людиною” у суспільстві, а разом з тим
суспільство вважати Євгенія Онєгіна “зайвою людиною” для них.

Яку роль відігравала суспільна думка в дуелі Ленського й

Онєгіна? (Алекс)
Пригадуючи цитату Евріпіда, легко здогадатися, що таке впливове
суспільство для характеру Євгенія Онєгіна могло з легкістю сформувати у
нього певну думку відносно дуелей. Якщо пригадати правила типової
російської дуелі XIX ст., то в ній зазвичай брали участь дві ворогуючі
сторони - людина, яка завдала шкоди супернику, та людина, якій
суперник завдав шкоди - та два секунданти, які були посередниками
ворогуючих сторін. Тоді головною образою у російському дворянстві було
взяти жінку на вальс, у той час, як вона була майже або повністю заміжня
за чоловіка, який і викликав кривдника на дуель.
У суспільстві сформувалася думка про те, що кривдник, який відхилить
виклик на дуель або помириться з ображеною людиною, автоматично
буде вважатись суспільством боягузом, а людина, яка під час дуелі
завдасть якомога більше болі супротивнику, буде вважатись бретером.
Тому під час дуелі був сформований суворий список правил, які потрібно
було повністю дотримуватися.
Євгеній Онєгін прекрасно розумів, що коли він взяв дівчину Володимира
Ленського - Ольгу Ларіну - на вальс, то сам Ленський відправить йому
виклик на дуель, від якої він просто не зможе відмовитися. У свою чергу,
Володимир Ленський розумів, що якщо він після того, як Онєгін запросив
його дівчину на вальс, не кине виклик на дуель, то суспільство буде
вважати його боягузом.
 Чи можна було б уникнути дуелі?(Илья)
Звичайно, такої кровопролитної дуелі між Євгенієм Онєгіним та
Володимиром Ленським, після якої помер останній, можна було б
уникнути. Як можна було б уникнути цю дуель:
1) По-перше, можна б було уникнути запрошення Ольги на вальс від
Євгенія Онєгіна. Тоді не було б приводу з боку Ленського кинути
виклик Онєгіну на дуель.
2) По друге, можна б було обом сторонам - Онєгіну та Ленському -
помиритися перед дуеллю. Але як вже казалося вище, суспільство
при його жорстоких правилах відносно дуелі просто вважало б обох
боягузами.

Приклади з тексту
Нашу точку зору можуть доповнити такий фрагмент із роману “Євгеній
Онєгін”, який ілюструє те, що цієї дуелі можна було б уникнути мирним
шляхом:

І справді: зміркувавши строго, Жаліє - це ж природно так

Він визнав у думках своїх, У раннім віці занехаяв
Що досить наробив лихого: Євгеній дружбу, що велить
По-перше, підійняв на сміх, Себе в цій справі появить
Досаді давшись понад міру, Не м'ячиком дурних звичаїв,
Любов несміливу і щиру; Не самолюбним хлопчаком,
По-друге: хай собі юнак А мужем з честю та умом.
В цьому моменті Євгеній Онєгін розуміє те, що він багато “наробив
лихого”, коли взяв Ольгу на вальс, та як би він міг уникнути дуелі з
Володимиром Ленським.

Як оцінює світське суспільство Тетяна у фіналі твору?(Алекс)

Тетяна Ларіна, як і Євгеній Онєгін, пройшла через тернистий шлях від
дівчини, яка була сповнена романтичними ідеями, до жінки, яка була
сповнена реалістичними ідеями. На початку роману Олександр Пушкін
зображує Тетяну як самотню дівчину, у якій є сповнений внутрішній світ.
Вона любила тоді природу, книжку та самотність. Фактично Тетяна була
тінню своєї сестри Ольги, яка була відкритою людиною та любила світські
бали, на відміну від своєї сестри.
Але після того, як Ольга втрачає свого чоловіка - Володимира Ленського -
під час дуелі з Євгенієм Онєгіним, Тетяна починає змінюватися із
замкнутої в собі дівчини в більш відкриту жінку. Ще перед цією трагічною
подією вона написала французькою мовою лист до Онєгіна, в якому вона
фактично призналась йому в коханні. Але той їй відповідає холодно, про
що він дуже пошкодує в кінці роману.
Ближче до кінця роману Тетяна знайомиться зі своїм новим чоловіком -
князем Н, який був шановним дворянином серед аристократії та
шановним генералом серед армії. Тоді Тетяна остаточно змінюється
психологічно і стає більш відкритою для суспільства. Очевидно, що її
оцінка до світського суспільства стає більш позитивною у кінці твору, ніж
на початку. У цей час вона відвідує світські бали у Санкт-Петербурзі та
Москві, на яких вона знайомиться із новими для неї людьми.

Цитати, у яких автор висловлює свою думку про

суспільство(Илья)
Очевидно що тема суспільства не могла б обійти самого автора твору
“Євгеній Онєгін” - Олександра Пушкіна. Ми хотіли б Вам представити
приклади того, як автор висловлює свою думку про суспільство:

"Я тут біди ще не вбачаю". “А світська чернь благословила,

"Нудота, друже, от біда!" Нема беззубих епіграм,
"Я світ ваш модний зневажаю; Дурниць із брудом пополам”
Серед родинного гнізда
Я можу..."
 У цій цитаті Олександр Пушкін У цій цитаті Олександр Пушкін
зневажає цінності, які були зневажає світське суспільство
нав’язані російським дворянством Російської імперії

“Старенькій Ларіній припала І Таня мліє від турботи.

Розумна рада до смаку, На осуд світської пишноти
І до Москви вона поклала Провінціальний лад і стрій
На зиму повезти дочку. Явити дівчині сільській”
У цій цитаті Олександр Пушкін описує те, як сільській дворянці -
Тетяні Ларіній - складно звикнути до світського життя у Москві у
той час, коли вона більшу частину свого життя прожила у селі

Підсумки
Сьогодні наша команда розповіла Вам про дворянське суспільство у
романі “Євгеній Онєгін”. Воно виявилося особливим та незвичним для
стороннього читача цього роману. Таке суспільство мало суворий список
правил, особливо під час дуелі двох аристократів та розваг під час
дозвілля: світські бали, романи з жінками, відвідування театрів,
прогулянки по парках разом з друзями тощо.
Ми змогли дізнатися про повсякденне життя Євгенія Онєгіна, Тетяни
Ларіної та інших героїв роману, про пишні світські бали дворян та про
нескінченні романи з жінками, які могли закінчитися дуеллю з чоловіком
цієї жінки для дворянина. Не дивно, що Олександр Пушкін відвів не малу
частину розповіді саме про суспільство, оскільки невін знав, як воно
впливає на життя людини, що в ньому опинилося. Саме Євгеній Онєгін є
відображенням свого суспільства з його суворим списком правил та
розваг.

Дякую за увагу! 😀