Орєхова Катерина, 1-Б

Артем Ведель

Історичний портрет

Артем Ведель народився 1767 року в сім'ї київського міщанина Лук'яна

Власовича й Олени Григорівни Ведельських. Садиба родини Ведельських
містилася на Подолі у парафії Різдво-Предтечинської (Борисоглібської)
церкви. Хата з городом і садком стояла на розі сучасних вулиць Братської та
Андріївської. Тут Ведель жив до 1788, з квітня 1792 до весни 1796 та з літа
1798до серпня 1799. Тут і закінчив свій земний шлях. Прізвище композитора
Ведель — вірогідно, скорочена форма від Ведельський. Так композитор
підписував власноручно написані листи, на прізвище Ведель виписані його
військовим документом.

Ведель навчався в Києво-Могилянській Академії до 1787, пройшов курс до

класу філософії включно, де здобув ґрунтовну гуманітарну й музичну освіту. В
Києво-Могилянській Академії Ведель почав компонувати свої перші музичні
твори, диригував студентським хором та оркестром, виступав як соліст і
скрипаль.

З кінця 1792 Ведель живе у батьківському домі. Деякий час знову керував
хором Києво- Могилянської Академії. У Києві тоді особливо славилися
церковні хори, а зі світських — хор та музична капела генерала А. Леванідова
при штабі українського піхотського корпусу. На початку 1794 Ведель очолив
капелу. Водночас керував хором солдатських дітей. Леванідов високо цінував
і шанував талант Веделя і всіляко сприяв його музичній діяльності. Дуже
швидко просувався він і у військовій службі, 1 березня 1794 його призначено
канцеляристом штабу, 27 квітня 1795 — молодшим ад'ютантом, а 24 вересня
1796 — старшим ад'ютантом штабу з капітанським рангом. Музична
діяльність Веделя у цей час була дуже плідною. За 1793-95 він написав 6
концертів, можливо, ще й низку інших композицій, які не ввійшли до
відомого автографа.
У березні 1796 Артемій Ведель переїхав до Харкова, що було пов'язано з
призначенням генерала Леванідова генерал-губернатором Харківського
намісництва. Тут А. Ведель організував новий намісницький хор і оркестр,
викладав спів і музику в Казенному училищі при Харківському колегіумі.
Продовжував композитор і творчу працю. Написав 3 концерти: "Воскресни
Боже" та "Услыши Господи глас мой" (6 жовтня 1796) та ін. Названо лише
датовані твори, але в цей час композитор міг написати ще ряд інших
композицій, зокрема двохорний концерт "Господь пасет мя".
У Харкові дуже високо цінували композитора та його твори. Концерти Веделя
вивчалися й виконувались у Харківському колегіумі, їх співали у церквах. На
початку 1797 за наказом імператора Павла I корпус Леванідова
розформовано, Харківське намісництво ліквідовано, і Леванідов залишив
Харків. Царським указом усі "не положені" за штатним розписом полкові
капели було ліквідовано, і Ведель подав рапорт із проханням про відставку.
На початку 1799 він став послушником Києво-Печерської Лаври. У Лаврі
митець, за спогадами прот. Петра Турчанинова та ієромонаха Варлаама
(Зубковського), провадив подвижницький спосіб життя, бездоганно
виконуючи послух читця та співця на кліросі. Він був прикладом для братії в
покорі, терпеливості та сумлінності служіння. Наприкінці весни того ж року
було знайдено книжку "Служба Нилу Столбенскому", де на порожніх
сторінках начебто Веделевою рукою у символічній формі було написано
пророцтво про вбивство чинного царя Павла І та названо його вбивцею.
Проти Веделя негайно порушили "секретну справу". Саме через "секретність"
справи все, що відбувалося в той період, вкрито таємницею: через 200-літню
відсутність архівних документів, знайдених лише нещодавно, поширилися
легенди, вигадки та відверті наклепи, зокрема про "долгое странствие по
Малороссии", під час якого композитор "присоединился к секте
илюминатов".
Поки в Петербурзі вирішували справу, Веделя, який тяжко захворів на
гауптвахті та був близьким до смерті, віддали під опіку батька. 10 липня 1799
року надійшло розпорядження генерального прокурора Санкт-Петербурга,
де зазначалося: цар "повелеть соизволил: буде он Ведель выздоровел, взять
его от отца, отослать в дом сумасшедших в Києве й держать без выпуску". 1
серпня 1799 року київський губернатор П.І.Салтиков рапортував, що капітан
Ведель "в дом сумасшедших для содержания без випуску отдан". Наступник
імператора Павла I імператор Олександр I на справі Веделя 15 травня 1802
написав: "...оставить в нынешнем полонении".
У київській божевільні композитор промучився 9 років. Лише напередодні
смерті батькові вдалося забрати його додому. Поховано Артемія Веделя на
подільському Щекавицькому кладовищі. Нині воно повністю зруйноване, й
де була могила Веделя — невідомо. Твори Веделя тривалий час були
заборонені і поширювалися в рукописах, їх знали й виконували, незважаючи
на заборону. На сьогодні відомо близько 80 музичних творів. Серед них 31
хоровий концерт, 6 тріо, серед яких "Покаянія отверзи ми двери", 2 літургії
Іоана Златоустого, Всеношна та один світський кант.