Реферат (Галущак Віри)

Пам’ятник Дмитру Вітовському

Дмитро́ Дми́ трович Віто́ вський (літ. псевдонім — Гнат Буряк)(8 листопада 1887- 2 серпня 1919 (31 рік))
— український політик, військовик і літератор, сотник Легіону Українських Січових Стрільців,
полковник, начальний командант Української Галицької армії, Державний секретар військових справ
ЗУНР.

В легіоні УСС, куди був переведений з австрійського війська, перебував із серпня 1914 року, командир
однієї з найкращих сотень напівкурення Шухевича.

В жовтні сотню Вітовського підпорядкували генералу Леману, командиру восьмої кінної дивізії, яка
брала участь у жовтневому наступі Австрійських військ на Галичині. Наступ проводився в напрямку з
Ужка до Старого Самбора, за словами самого Вітовського це пов'язання з кіннотою було не надто
вдалим:

«Важко навздігнати її, та ще й нами як єдиною піхотною частиною закривали всі діри».

Згодом сотня Вітовського брала участь у боях під Туркою та Нагуєвичами, де заледве не потрапила до
російського полону.

Дмитро Вітовський був стрілецьким ідеологом та одним з неформальних лідерів УСС, ініціатором
стрілецького фонду.

В 1916–1917 рр. разом з четарями Миколою Саєвичем і М. Гаврилком організовував українське

шкільництво на Волині, а в 1918 — на Поділлі. В період Української держави деякий час був
комендантом Жмеринки, де послідовно проводив організаційну діяльність зі створення українських
державних органів влади.

Був одним з керівників Листопадового чину 1918 року у Львові, командир збройних сил ЗУНР, пізніше
— державний секретар військових справ ЗУНР, член УНРади від Української радикальної партії.

У травні 1919 року — член делегації на мирній конференції в Парижі, яка за дорученням Державного
секретаріату мала домагатися припинення агресії Польської держави проти ЗУНР.