Доповідь з основ психології

На тему: « Відчуття і
сприйняття »

Підготувала

студентка ФПЛ-11 з

Амброзович Романа
ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ - це процес відображення у психіці людини предметів та явищ.
Відображення реальності у людській психіці може відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного
пізнання
ВІДЧУТТЯ - пізнавальний психічний процес відображення у психіці людини окремих властивостей та
якостей предметів І явищ під час їх безпосередній дії на її органи чуттів.
Відчуття виникає як реакція нервової системи на той чи інший подразник. Фізіологічною основою
відчуття є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на адекватний йому аналізатор. Відчуття
має рефлекторний характер; фізіологічно його забезпечує аналізаторна система.
Аналізатор - нервовий апарат, який здійснює функцію аналізу й синтезу подразників, які прийшли з
зовнішнього внутрішнього середовища організму.
АНАЛІЗАТОРИ - це органи людського тіла, які аналізують навколишню дійсність і виокремлюють у ній
ті чи Інші різновиди психоенергії.
За розміщенням рецепторів в організмі - на поверхні, всередині організму, в м'язах і сухожиллях -
виокремлюють відчуття:
Екстероцептивні відчуття, у свою чергу, поділяють на контактні і дистантні. До контактних належать
тактильні, температурні та смакові відчуття, до дистантних - відчуття світла, звуку, а також запаху.
Пропріоцептивні відчуття - визначають положення тіла, а також відчуття рівноваги і прискорення.
Інтероцептивні (органічні) відчуття виникають при проведенні і переробці в центральній нервовій
системі інформації, що з'являється в результаті збудження спеціалізованих нервових закінчень для
сприймання сигналів про. перебіг обмінних процесів у внутрішньому середовищі організму (відчуття
голоду, спраги, нудоти, болю).
Відповідно до системи аналізаторів існують такі різновиди відчуттів: зорові, слухові, дотикові, больові,
температурні, смакові, нюхові, голоду і спраги, статеві, кінестетичні та статичні
До самостійних відчуттів належать температурні, що є функцією особливого температурного
аналізатора, який здійснює терморегуляцію і теплообмін організму з довкіллям.
Тактильні відчуття дають знання про міру рівності та рельєфності поверхні предметів, яку можна
відчути під час їх обмацування.
Больові відчуття сигналізують про порушення цілісності тканини, що, звичайно, викликає в людини
захисну реакцію.
Температурне відчуття - це відчуття холоду, тепла, що його спричинює контакт із предметами, які
мають температуру, вищу чи нижчу, ніж температура тіла. Проміжне положення між тактильними і
слуховими відчуттями займають вібраційні відчуття, які сигналізують про вібрацію предмета. Органа
вібраційного чуття поки що не знайдено.
Нюхові відчуття сигналізують про стан придатності продуктів до вживання, про чисте або забруднене
повітря.
Орган смакових відчутті - спеціальні чутливі до хімічних подразників колбочки, розташовані на язиці та
піднебінні.
Статичні, або гравітаційні відчуття відображають положення нашого тіла в просторі - лежання,
стояння, сидіння, рівновагу, падіння.
Кінестетичні відчуття відображають рухи та стани окремих частин тіла - рук, ніг, голови, корпусу.
Органічні відчуття сигналізують про такі стани організму, як голод, спрага, самопочуття, втома, біль.
Статеві відчуття сигналізують про потребу організму в сексуальній розрядці, забезпечують отримання
задоволення внаслідок подразнення так званих ерогенних зон і сексу загалом.
Властивості відчуттів
Відчуття - це форма відображення адекватних подразників. Проте різним видам відчуттів притаманна не
лише специфічність, а й спільні для них властивості. До таких властивостей належать якість,
інтенсивність, тривалість і просторова локалізація.
Загальними закономірностями відчуттів є пороги чутливості, адаптація, взаємодія, сенсибілізація,
контрастність, синестезія.
Чутливість органу чуття визначається мінімальним подразником, який у конкретних умовах стає
здатним викликати відчуття. Мінімальну силу подразника, що спричинює ледве помітне відчуття,
називають нижнім абсолютним порогом чутливості. Подразники меншої сили, так звані підпорогові, не
викликають виникнення відчуттів, і сигнали про них не передаються в кору головного мозку.
Адаптація. Чутливість аналізаторів, яку визначає величина абсолютних порогів, не є постійною і
змінюється під впливом низки фізіологічних і психологічних умов, серед яких особливе місце посідає
явище адаптації. Адаптація, або пристосування - це зміна чутливості органів чуття під впливом дії
подразника. Розрізняють три різновиди цього явища:
Адаптація як суцільне зникнення відчуття в процесі тривалої дії подразника.
Адаптація як притуплення відчуття під впливом дії сильного подразника. Описані два види адаптації
можна об'єднати терміном негативна адаптація, оскільки в її результаті знижується чутливість
аналізагорів.
Адаптація як підвищення чутливості під впливом дії слабкого подразника. Цей вид адаптації,
притаманний деяким видам відчуттів, можна визначити як позитивну адаптацію. Явище збільшення
чутливості аналізатора до подразника під дією уважності, спрямованості, установки має назву
сенсибілізації. Це явище органів чуття можливе не лише внаслідок застосування побічних подразників, а
й шляхом вправи.
Взаємодія відчуттів - це зміна чутливості однієї аналізаторної системи під впливом іншої. Інтенсивність
відчуттів залежить не тільки під сили подразника і рівня адаптації рецептора, а й від подразнень, які
впливають у цей момент на інші органи чуття. Зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення
інших органів чуття маг. назву взаємодії відчуттів.
Контраст відчуттів - це зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього або
супутнього подразника. За одночасної дії двох подразників виникає одночасний контраст. Такий контраст
можна добре простежити в зорових відчуттях. Одна ії ти сама фігура на чорному тлі здасться світлішою,
на білому - темнішою. Зелений предмет на червоному тлі сприймається більш насиченим. Тому військові
об'єкти часто маскують, щоб не виникав контраст. Сюди потрібно зарахувати явище послідовного
контрасту. Після холодного слабкий теплий подразник здасться гарячим. Відчуття кислого підвищує
чутливість до солодкого.
Синестезія відчуттів - це виникнення піл виливом подразника одного аналізатори нідчутгів. які
характерні для іншого аналізатора. Зокрема, під час дії звукових подразників, таких, як літаки, ракети
тощо, у людини виникають їх зорові образи. Або той, хто бачить поранену людину, також певним чином
відчуває біль.

СПРИЙНЯТТЯ - це відображення у психіці людини предметів і явищ навколишнього середовища

загалом під час їхньої безпосередньої дії на органи чуття. Воно постає як цілісне відображення предметів
та явищ під час їхнього безпосереднього впливу на органи чуттів. Надалі цими образами оперують увага,
пам'ять, мислення, емоції, почуття. У сприйманні відображаються предмети дійсності в сукупності
різноманітних властивостей, якостей та ознак. Взаємодія системи аналізаторів може виникнути внаслідок
взаємодії комплексу подразників різних аналізаторів: зорових, слухових, моторних, дотикових тощо.
Сприйняття виконує такі функції:
- загального орієнтування (у пізнанні, поведінці, естетиці);
-оцінювання (оцінку місцеперебування релевантних об'єктів, їхніх форм, величини, фізичних
властивостей розташування один щодо одного, ситуативного значення, поведінкового, символічного або
естетичного змісту);
-пізнавальна (відображення нових предметів і явищ, їх сутності, зв'язків між ними тощо); » контролю
практичної діяльності (під час створення нових об'єктів);
-регулятивна (регулювання поведінки і діяльності в процесі взаємодії з предметами та явищами).
Властивості сприйняття.
Сприйняття кожного нового предмета здійснюється на підставі наявних знань і досвіду людини. Людина
сприймає предмет або явище в певному співвідношенні частин. У деяких випадках значущими є не так
самі складові, як їхні взаємозв'язки. Найважливішими особливостями сприйняття є:
Предметність сприйняття виявляється в тому, що будь-який предмет або явище відображається не як
механічна сума якостей і властивостей, а як об'єкт, який має свій зміст, природу, призначення.
Предметність відіграє важливу роль і в подальшому формуванні самих перцептивних процесів, тобто
процесів сприйняття. Коли виникає розбіжність між зовнішнім світом і його відображенням, суб'єкт має
шукати нові способи сприйняття, які забезпечать правильніше відображення.
Цілісність сприйняття полягає в тому, що образи відображених предметів та явищ постають у свідомості
в єдності багатьох якостей і властивостей. Сприймаючи певний об'єкт, ми виокремлюємо його ознаки,
аспекти, властивості й водночас об'єднуємо їх у єдине ціле, завдяки чому в нас виникає його цілісний
образ.
Структурність сприйняття виявляється в тому, що, відображаючи предмети та явища в цілісності,
людина виокремлює в них різні елементи, компоненти, підсистеми тощо. Сприймаючи предмет, ми
осмислюємо його як єдине ціле, що має свою структуру.
Константність - це відносна постійність величини, форми, кольору предметів та явищ, що
сприймаються. Константність формується в процесі предметної діяльності та є необхідною умовою життя
людини. Константність сприйняття забезпечується досвідом, що набувається в процесі індивідуального
розвитку особистості й має велике практичне значення. Якби сприйняття не було константним, то під час
кожного кроку, повороту, руху, кожної зміни освітлення ми б мали справу з новими предметами,
переставали б упізнавати те, що було відоме раніше.
Апперцепція - це залежність змісту і спрямованості сприйняття від досвіду людини, ЇЇ інтересів, ставлення
до життя, установок, багатства знань.Не саме око сприймає, не ізольоване вухо чує звук, не окремо язик
розрізняє смакові якості. Усі види сприйняття здійснює конкретна жива людина. У сприйманні завжди
виявляються індивідуальні особливості людини, її бажання, інтереси, певне ставлення до предмета
сприйняття.
Осмисленість сприйняття полягає в тому, що відображені предмети та явища порівнюють з минулим
досвідом людини, відомостями і знаннями про них, на основі чого виникає відповідне ставлення до них.
Завдяки осмисленню сутності та призначення предметів стає можливим цілеспрямоване їх використання,
практична діяльність із ними. Сприймаючи предмет, ми можемо точно назвати його або сказати, що він
нам нагадує.
Узагальненість сприйняття - це відображення одиничного випадку як особливого вияву загального.
Певне узагальнення є в кожному акті сприйняття. Ступінь узагальнення залежить від рівня та обсягу
наявних у людини знань. В акті сприйняття відображення будь-якого предмета набуває певного
узагальнення, предмет певним чином співвідноситься з іншими предметами. Узагальненість є вищим
виявом усвідомленого людського сприйняття. В акті сприйняття втілюється єдність чуттєвих і логічних
елементів, взаємозв'язок сенсорної та мисленнєвої діяльності особистості.
Вибірковість сприйняття полягає в тому, що під час відображення предметів та явищ відбувається
виділення одних щодо до інших. Це відбувається під впливом попереднього досвіду людини, її нахилів,
інтересів, установок і потреб. Вирізнення об'єкта визначають передусім об'єктивні його властивості Й
умови, в яких він сприймається. До них належить контраст об'єкта з тлом. На це зважають під час добору
форми, кольору, літерного шрифту для вирізнення пішохідного переходу, транспортних знаків.
Ілюзіями називають неадекватні сприйняття, які неправильно, викривлено, помилково відображають
об'єкти, що діють на аналізатори. Ілюзії можуть зумовлювати різні причини. Однією з них є активізація
старих тимчасових зв'язків у нових, істотно відмінних від попередніх, ситуаціях. Існує чимало ілюзій,
спричинених різницею в яскравості предмета й тла сприйняття. На темнішому тлі фігури здаються
світлішими, ніж на менш темному. Ілюзії породжуються діяльністю різних аналізаторів.
Найпоширенішими є зорові ілюзії. Вони мають найрізноманітніші причини: вироблені життєвою
практикою прийоми зорового сприйняття, особливості зорового аналізатора, зміна умов сприйняття,
образне передбачення побаченого, дефекти зору.
Класифікація сприйняття. Сприйняття поділяють на види за кількома основами.
За провідним аналізатором виокремлюють такі види сприйняття: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне,
нюхове і смакове. Процес сприйняття здійснює зазвичай низка взаємодіючих аналізаторів. Перевага того
чи іншого аналізатора в сприйманні визначається характером , самого об'єкта.
В основу другого типу класифікації сприйняття покладено форми існування матерії: простір, час і рух.
Відповідно виокремлюють такі види сприйняття: сприйняття простору, сприйняття часу і сприйняття
руху. За активністю сприйняття поділяють на навмисне (довільне) і ненавмисне (мимовільне).
Ненавмисне сприйняття спричинено особливостями навколишніх предметів: їх яскравістю,
розташуванням, незвичністю; інтересом до них людини. Йдучи вулицею, ми чуємо шум машин, розмови
людей, бачимо яскраві вітрини, сприймаємо різноманітні запахи тощо. У ненавмисному сприйманні не
існує заздалегідь поставленої мети. Відсутнє в ньому й вольове зусилля.
Навмисне сприйняття має іншу характеристику. Здійснюючи нот, людина ставить перед собою мету,
докладає певних вольових зусиль, щоб краще реалізувати свій намір, довільно обирає об'єкти сприйняття.
СПРИЙНЯТТЯ ПРОСТОРУ - це відображення у психіці людини розташування, величини, форми,
об'ємності, віддаленості один від одного предметів та явищ на землі й у небі. У процесі сприйняття
простору розрізняють сприйняття величини, форми, об'ємності й віддаленості предметів.
Найінформативнішою ознакою, яку необхідно вирізнити піл час ознайомлення з формою, є контур. Це
здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виокремлюють контур, і є неодмінною умовою
створення образу форми предмета.
СПРИЙНЯТТЯ ЧАСУ - це відображення об'єктивної тривалості, швидкості та послідовності явищ
дійсності. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому
світі.Фізіологічною основою процесу сприйняття часу є умовні рефлекси на час, які постійно
виробляються у людини. Воно здійснюється шляхом взаємодії аналізаторів, якими ми відображаємо інші
аспекти явищ об'єктивної дійсності" Велике значення у сприйманні часу належить кінестезичному
аналізаторові. Він виконує важливу роль у сприйнятті ритму. Під ритмом розуміють низку подразників,
які послідовно змінюють один одного і мають періодичний характер.
СПРИЙНЯТТЯ РУХУ - це відображення зміни положення об'єктів у просторі. Воно дає змогу
орієнтуватися у відносних змінах у взаємному розташуванні та взаємовідношенні предметів
навколишньої дійсності. Відомості про переміщення предметів людина отримує, безпосередньо
сприймаючи рух. Встановити, в який бік летить літак, з якою швидкістю він рухається, куди спрямований
удар ворога можна на підставі досвіду просторової орієнтації. Ілюзія руху може виникнути за відсутності
реального руху предмета, під час фіксованого погляду. Сприйняття руху здійснюється зоровим, слуховим
і кінестезичним аналізаторами.
Патологія відчуттів та сприймання
Гіпестезія - зниження поверхневої чугливості, що виникає при підвищенні порогів больових відчуттів. У
практиці можна спостерігати
Гіперестезія - підвищена чутливість до подразників, що впливають на органи чуття.
Анестезія - повна втрата больової чутливості.
Парестезія - відчуття заніміння, поколювання, печіння, "повзання мурашок", що виникають спонтанно.
Вони зумовлені порушенням нервових провідників.
Сенестопатія -тяжке і болюче відчуття, локалізоване хворим на якій-небудь ділянці поверхні тіла або у
внутрішніх органах, що виникає при відсутності змін у тканинах і органах (натягування, печіння)
Свербіж - розлад відчуттів, видозмінене больове відчуття, що викликає потребу почухувати певні ділянки
шкіри і слизових оболонок, несприятливо впливає на психіку людини, викликає дражливість, гнів,
злобність. Такі хворі важко вступають у контакт із медпрацівниками і потребують терплячого ставлення.
Можуть спричиняти різні захворювання внутрішніх органів, токсикози, алергічні фактори.
Біль має велике біологічне значення, бо він сигналізує організмові про небезпеку, але, відігравши роль
інформатора, він стає компонентом патологічного процесу і може спричинити шок. При сильному
емоційному збудженні біль притуплюється.. Залежно від характеру больового відчуття і його локалізації,
крім суб'єктивних відчуттів болю, спостерігається зміна функцій різних органів і систем: змінюються
ритм скорочень серця, артеріальний тиск, формуються різні емоційні і вегетативні реакції. Больові
відчуття супроводжуються відчуттям невдоволення і страждання. Сильний хронічний біль виснажує
людину, спричинює пригнічення вольових функцій, виникнення суїцидальних думок. Тому такі хворі не
повинні залишатися без уваги
Галюцинації - це яскраві чуттєві переживання бачених і не бачених предметів і явищ. При справжніх
галюцинаціях хворі проектують галюцинаторний образ у просторі. Цей образ рухається, має рельєф, і
хворі дивуються, чому ніхто з оточуючих не бачить того, що бачать вони. Хворий може бачити предмети,
процеси, події, яких об'єктивно не існує, чути розмови, відчувати запахи, смак їжі і ставитися до
галюцинацій як до чогось, що існує насправді. Галюцинаторний образ виникає мимовільно. Хворий не
може його контролювати, довільно викликати галюцинацію і припиняти її. Крім того, не можна
переконати хворого в нереальності галюцинаторного образу.
Псевдогалюцинації - образи не проектуються у зовнішній світ, а перебувають "у голові" хворого. Голоси
хворий чує "внутрішнім" слухом, зображення бачить "духовними" очима.
Агнозія - порушення процесів упізнавання предметів і явищ при збереженні свідомості і функції органів
чуття. Спостерігається слухова, зорова, смакова, больова, нюхова, тактильна агнозія. Зорова агнозія
характеризується неможливістю впізнавання предметів та їх зображень, не впізнаванням добре знайомих
облич, порушенням здатності орієнтуватися у просторі. Слухова агнозія виявляється нездатністю
розрізняти звуки мови і впізнавати предмети за характерними для них звуками. Агнозія спостерігається
при ураженні певних відділів кори великого мозку.
Дереалізація - розлади психічної діяльності, що виявляються в тяжкому відчутті нереальності,
оманливості, непричетності хворого до навколишнього світу. При дереалізації предмети, явища природи,
люди єприймаються як неіснуючі, неприродні, штучні, змінені, дивні, невиразні, нерельєфні. Голоси і
звуки глухі, чужі, нереальні. Незнайоме (предмети, люди), ніколи не баченесприймається як уже знайоме,
а знайоме сприймається як зовсім незнайоме. Плин часу сприймається хворим як спинений, застиглий або
здається дуже швидким, в інших випадках - сповільненим.
Парейдолії - це зорові ілюзії фантастичного змісту; виникають, як правило, коли людина розглядає хмару,
плями на стіні, малюнок на шпалерах. Від ілюзій парейдолії відрізняються тим, що тут наявні елементи
фантазії, яка не виходить за межі плями. Виникають при різних психічних захворюваннях, але можуть
спостерігатися і у здорових людей внаслідок перевтоми у стані тривоги