Поверхневi iнтеграли другого роду – II

доц. I.В. Орловський

доц. I.В. Орловський

1. Формула Остроградського-Ґаусса

Tеорема 1
Якщо функцiї P (x, y, z), Q(x, y, z), R(x, y, z) неперервнi разом зi своїми частинними
похiдними першого порядку в усiх точках просторової областi Ω, то має мiсце формула
Остроградського-Ґаусса
 
∂P
 ∂Q ∂R

P dydz + Qdxdz + Rdxdy = + + dxdydz,
∂x ∂y ∂z
G Ω

де G є межею областi Ω та iнтегрування по G береться за її зовнiшньою стороною.

доц. I.В. Орловський

Дивергенцiя поля

Означення 1
Дивергенцiєю векторного поля

F~ = P (x, y, z)~i + Q(x, y, z)~j + R(x, y, z)~k

в точцi M називають скаляр вигляду

∂P ∂Q ∂R
div F~ (M ) = + + .
∂x ∂y ∂z

ДЗ. Записати властивостi дiвергенцiї

Використовуючи поняття дивергенцiї та векторний запис поверхневого iнтеграла 2-го роду,
формулу Остроградського-Ґаусса можна переписати наступним чином
 
F~ · ~n dσ = div F~ dv.
G Ω

доц. I.В. Орловський

2. Формула Стокса

Tеорема 2
Якщо функцiї P (x, y, z), Q(x, y, z), R(x, y, z) неперервнi разом зi своїми частинними
похiдними першого порядку в точках орiєнтовної поверхнi G, то має мiсце формула
Стокса
 
∂R ∂Q
 
∂P ∂R
 
∂Q ∂P
 
− dydz + − dxdz + − dxdy = P dx + Qdy + Rdz,
∂y ∂z ∂z ∂x ∂x ∂y
G L

де L є межею поверхнi G та iнтегрування вздовж кривої L береться у додатному

напрямi (при обходi межi L обрана сторона поверхнi G має залишатися весь час злiва).

Використовуючи поняття ротора, формула Стокса може бути переписана наступним чином
 
rot F~ · ~n dσ = F~ d~r.
G L

доц. I.В. Орловський

3. Деякi застосування поверхневого iнтеграла 2-го роду

I. Об’єм тiла
Об’єм V тiла Ω, обмеженого замкненою поверхнею G можна знайти за формулою

1

V = xdydz + ydxdz + zdxdy,
3
G

де iнтеграл в правiй частинi береться по зовнiшнiй сторонi поверхнi G.

Доведення
Дiйсно, застосовуючи формулу Остроградського-Ґаусса до даного криволiнiйного
iнтеграла, отримаємо

1
 
P (x, y, z) = x,


 1

xdydz + ydxdz + zdxdy = Q(x, y, z) = y, = 3dxdydz = V.
3  R(x, y, z) = z.  3
G Ω

доц. I.В. Орловський

 II. Потiк векторного поля
Нехай векторне поле утворюється вектором
F~ = F~ (M ) = P (x, y, z)~i + Q(x, y, z)~j + R(x, y, z)~k (1)
Для наглядностi будемо вважати, що F~ є полем швидкостей те-
чiї деякої рiдини, що рухається стацiонарно (швидкiсть в кожнiй
точцi не залежить вiд часу). Нехай G – деяка поверхня. Пото-
ком рiдини П через поверхню G називають кiлькiсть рiдини, що
протiкає через поверхню G за одиницю часу.
Якщо швидкiсть течiї стала F~ = const, а поверхня G пласка, то
потiк П рiдини буде дорiвнювати об’єму цилiндричного
  тiла з
~
паралельними основами i твiрними завдовжки F . Отже,
П = V = S · H,
де S – площа основи, H = пр~n F~ = F~ · ~n – висота цилiндра, ~n – одиничний вектора нормалi
основи цилiндра. Тодi, остання формула перепишеться, як
 
П = F~ · ~n · S, (2)

доц. I.В. Орловський

 Розглянемо загальний випадок, коли F~ задається (1) є неперервним вектором, а G – гладка
поверхня. Оберемо певну сторону поверхнi G.
Розбиваємо поверхню G на n частин Gk , площi яких рiвнi ∆σk , а дiаметри dk , оберемо на
кожнiй з цих частин точку Mk , обчислимо значення F~ (Mk ) в кожнiй з цих точок та ~nk =
~n(Mk ) – одиничний вектор нормалi до обраної сторони поверхнi в точцi Mk , k = 1, n.
Будемо вважати, що кожна з частинок Gk поверхнi є ”прибли-
зно” плоскою з вектором нормалi ~nk , а вектор F~ є постiйним в
точках Gk i рiвний F~ (Mk ), k = 1, n. Тодi потiк Пk через ча-
стинку Gk буде наближено рiвний (див. (2))
 
Пk ≈ F~ (Mk ) · ~nk · ∆σk .

Отже, потiк П через всю обрану сторону поверхнi G,

n 
X 
П≈ F~ (Mk ) · ~nk · ∆σk , (3)
k=1

причому остання рiвнiсть тим точнiша, чим щiльнiше розбиття поверхнi G на частини.

доц. I.В. Орловський

Тому, у якостi точного значення потоку вiзьмемо границю знайденої суми при необмеженомуз
зростаннi кiлькостi елементарних частинок поверхнi (n → ∞) та прямування до нуля їх
розмiрiв max dk → 0, тобто
k1,n

n 
X  
П = n→∞
lim F~ (Mk ) · ~nk · ∆σk = F~ · ~n dσ.
(λ→0 ) k=1
G

Враховуючи зв’язок мiж поверхневими iнтегралами 1-го та 2-го роду, отримуємо

 
П= F~ · ~n dσ = P dydz + Qdxdz + Rdxdy.
G G

доц. I.В. Орловський

Означимо потiк векторного поля F~ , що задається (1) через вибраний бiк гладкої поверхнi
G незалежно вiд фiзичного змiсту вектора F~ .

Означення 2
Потоком П векторного поля F~ = F~ (M ) через поверхню G називають поверхневий
iнтеграл 2-го роду вiд векторного поля F~ за поверхнею G, тобто
 
П= F~ · ~n dσ = P dydz + Qdxdz + Rdxdy.
G G

доц. I.В. Орловський

Властивостi потоку через замкнену поверхню

Розглянемо потiк П через замкнену поверхню G.

1 якщо П = 0 це означає що з тiла Ω, яке обмежене поверхнею G, витiкає стiльки ж
рiдини, скiльки й втiкає в нього;
2 якщо П > 0, то рiдини витiкає бiльше, нiж витiкає. Це означає, що всерединi тiла Ω є
джерело – мiсце, де з’являється рiдина;
3 якщо П < 0, то рiдини витiкає з тiла менше, нiж втiкає. Це означає, що всерединi тiла
Ω є стiк — мiсце, де зникає рiдина.
Потiк векторного поля через замкнену поверхню G, враховуючи формулу Остроградського-
Ґаусса, можна обчислювати наступним чином
 
П= F~ · ~n dσ = div F~ dv.
G Ω

Останнє означає, що потiк векторного поля через замкнену поверхню G, дорiвнює потрiй-
ному iнтеграли вiд дивергенцiї цього поля по тiлу Ω, яке обмежується поверхнею G.

доц. I.В. Орловський

Враховуючи фiзичнi застосування криволiнiйного iнтеграла 2-го роду, формула Стокса
прийме вигляд  
Ц= F~ d~r = rot F~ · ~n dσ,
L G

тобто циркуляцiя векторного поля F~ вздовж замкненого контура L дорiвнює потоку ротора
цього векторного поля через поверхню G, яка лежить в цьому полi i обмежується контуром
L (натягнуту на контур).

доц. I.В. Орловський

Лiтература

[1] Алєксєєва, I. В., Гайдей, В. О., Диховичний, О. О., Федорова, Л. Б. Математика в

технiчному унiверситетi. (Т. 3). К.: КПI iм. Iгоря Сiкорського, 2021
[2] Дубовик В.П., Юрик I.I. Вища математика, - К.: Вища школа, 1998.
[3] Письменный Д.Т. Конспект лекций по высшей математике, 2 часть. - М.: Рольф,
2000.

доц. I.В. Орловський