Етнічна культура Іспанії

«Архітектура»
Великий внесок в іспанське мистецтво зробили араби які створили розвинену
культуру орнаменту і залишили ряд прекрасних пам'ятників архітектури в
мавританському стилі, серед них мечеть в Кордове і палаці Альгамбра в
Гранаде. Архітектуру Іспанії можна поділити на декілька етапів:
1. ХІ-ХІІ ст. Романський стиль
2. ХV ст. Готичний стиль
3. У XVI ст. Мавританський стиль
4. ХVII-XIX ст. Класицизм
Особливе художнє явище є так званий стиль "мудехар", що склався в
результаті злиття в архітектурі елементів готики, а пізніше за Ренесанс з
мавританською спадщиною.
"Золотим століттям" іспанського живопису називають століття коли творили
великі художники Хусепе Рібера (1588-1652), Бартоломе Естебан Мурільо
(1618-1682), Франсисько Сурбаран (1598-1664) і Дьего де Сильва Веласькес
(1599-1660). У архітектурі стриманий "еррересько" в другій половині XVIIст.
змінявся надмірно декоративним стилем "чуррігуресько". Період XVII-
XIXст. в цілому охарактеризується занепадом іспанського мистецтва,
замкнутого в наслідувальному класицизмі, а пізніше в поверхневому
костумбрізме. На цьому фоні особливо яскраво виділяється творчість
Франсисько Гойі (1746-1828).
Відродження ж великої іспанської традиції припало на першу половину
XXст. Нові шляхи проклали митці :Антоніо Гауді (1852-1926), якого
називали "генієм модерна", зачинає і яскравий представник сюрреалізму в
живописі Сальвадор Далі (1904-1989), один з основоположників кубізму
Хуан Гріс (1887-1921), абстракціоніст Хуан Міро (1893-1983) і Пабло Пікассо
(1881-1973), що зробив внесок до розвитку декількох напрямів сучасного
мистецтва.
«Образотворче мистецтво»
У XVI ст. під впливом італійського мистецтва в Іспанії виникає школа
маньєризму: її відомими представниками були скульптор Алонсо Берругете
(1490-1561), живописці Луїс де Моралес (прибл. 1508-1586) і великий Ель
Греко (1541-1614). Основоположниками мистецтва придворного портрета
стали відомі живописці Алонсо Санчес Коельйо (прибл. 1531-1588) і його
учень Хуан Пантоха де ла Крус (1553-1608). У світській архітектурі XVI ст.
затвердився орнаментальний стиль "платереск", що змінився в кінці століття
холодним стилем "ерререско", зразком якого є монастир-палац Ескоріал
поблизу Мадрида, побудований у 1563-1584 як резиденція іспанських
королів.
"Золотим віком" іспанського живопису називають XVII ст., коли творили
великі художники Хусепе Рібера (1588-1652), Бартоломе Естебан Мурільйо
(1618-1682), Франсиско Сурбаран (1598-1664) і Дієго де Сільва Веласкес
(1599-1660). В архітектурі стриманий "ерререско" у другій половині XVII ст.
змінюється надмірно декоративним стилем "чурригуреско".
Період XVIII-XIX ст. в цілому характеризується занепадом іспанського
мистецтва, замкнутого в наслідувальному класицизмі, а пізніше
у поверхневому костумбризмі. На цьому фоні особливо яскраво виділяється
творчість Франсиско Гойї (1746-1828).
«Музика»
Розквіт іспанської музичної культури, в особливості в жанрі церковної
музики, почався в XVI ст. Провідними композиторами тієї доби були майстер
вокальної поліфонії Крістобаль де Моралес (1500-1553) і його учень Томас
Луїс де Вікторія (1548-1611), а також Антоніо де Кабесон (1510-1566), що
прославився творами для клавесина й органу. ХІХ ст. нажаль було застоєм в
музичному мистецтві, але в найближчому часі ініціатором відродження
національної музичної культури став Феліпе Педрель (1841-1922),
основоположник нової іспанської композиторської школи і автор сучасного
іспанського музикознавства.у
У кінці XIX - на початку XX ст. іспанська музика виходить на світову арену
завдяки таким композиторам, як Енріке Гранадос (1867-1916), Ісааку
Альбеніс (1860-1909) і Мануель де Фалья (1876-1946). Сучасна Іспанія дала
таких всесвітньо відомих оперних співаків, як Пласидо Домінго, Хосе
Каррерас і Монтсеррат Кабальє.