Тема 13. Методи навчання, класифікація методів.

1. Поняття «метод навчання»

2. Класифікація методів.
3. Різноманітні підходи до використання комплексу методів на уроках історії і
суспільствознавчих предметів в середніх і старших класах.

1. Поняття «метод навчання».

Научіння, як стверджував Е. Стоунс, слід організовувати таким чином, щоб
здійснювалося просування вперед, а не просто захаращувався час учня.

Метод – це спосіб взаємодії вчителя і учнів, за допомогою якого досягається

оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд учнів і
розвиваються їх пізнавальні можливості. Проте таке визначення методу
приймають не усі. Так, наприклад, методист М. О. Данилов дав своє визначення
методу: метод – це логічний спосіб, через який учні свідомо засвоюють знання і
опановують уміння і навички, тому автор запропонував навчати дітей
прийомам аналізу, синтезу, порівнянню, дедукції і індукції.
Метод навчання – це упорядкований спосіб взаємопов'язаної діяльності
вчителя і учнів.
Метод навчання історії - це впорядкований спосіб взаємодії учасників
навчального процесу, спрямований на досягнення цілей і завдань шкільної
історичної освіти

2. Класифікація методів.
Класифікація методів склалася ще на початку ХХ ст., хоча була запропонована
ще Я. А. Коменським: словесний метод навчання; наочний; практичний.
Одним з перших специфіку навчального історичного матеріалу в класифікації
методів врахував учений методист 50-х pp. XX ст. В. Карцов. Виступаючи за
«органічний зв'язок методики викладання історії із сутністю самого предмета»,
він в основу класифікації методів поклав загальноприйняту на той час
філософську теорію про ступені пізнання дійсності. Він виділив: 1) методи
створення історичних уявлень і одиничних понять (про географічне
середовище, що оточує людей, про самих людей, про предмети матеріальної
культури, про події і типові явища); 2) методи формування загальних понять; 3)
методи розкриття діалектики історичного розвитку в часі і просторі (тобто
історичних закономірностей); 4) методи встановлення зв'язку історії із
сучасністю і застосування історичних знань на практиції.
У 60-х - першій половині 70-х pp. відбулося часткове повернення до ідей
активізації пізнавальної діяльності учнів у навчанні. Були обґрунтовані і
введені у практику проблемне навчання, евристична бесіда, програмоване
навчання тощо. Саме тоді радянський дидакт Є. Голант запропонував розподіл
методів навчання на «пасивні» та «активні», залежно від участі учнів у
навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін «пасивні» застосовувався умовно,
оскільки будьякий спосіб навчання обов'язково передбачає певний рівень
пізнавальної активності учня, інакше досягнення результату, навіть
мінімального, неможливе.
У 1960-початку 1970-х рр., у зв’язку з поширенням теорії розвиваючого
навчання, за основу класифікації методів почали приймати й інші критерії. У
дидактиці існують різні критерії, підходи до класифікації методів навчання:
· за джерелами передачі й характером сприйняття інформації: словесні,
наочні та практичні (С. Петровський, Е. Талант);
· за основними дидактичними завданнями, які необхідно вирішувати на
конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і
навичок, застосування отриманих знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б.
Осипов);
· за характером пізнавальної діяльності (І. Я. Лернер і М. М. Скаткін)
запропонували в основу класифікації методів покласти: наукові цілі; зміст
навчання; особливості способу засвоєння знань; характер пізнавальної
діяльності учнів. Вони виділили наступні методи:
1) пояснювально-ілюстративний (проста передача інформації, мінімум
пізнавальної діяльності учнів);
2) репродуктивний метод (відтворення отриманої інформації);
3) проблемний виклад; частково-пошуковий або евристичний;
5) дослідницький.
Проте у цій класифікації взагалі не відображений зміст навчання. Одні і ті ж
прийоми використовуються при будьякому з цих п’яти методів.
Відомий дослідник педагогіки Ю. Бабанський виділяє 3 великі групи методів
навчання (кожна передбачає декілька класифікацій).
а) організацію та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
б) стимулювання і мотивацію навчально-пізнавальної діяльності;
в) контроль і самоконтроль навчально-пізнавальної діяльності.
.
В. Р. Карцев спробував дати класифікацію методів з урахуванням
особливостей формування історичних знань. Він виділив чотири групи
методів:
- методи створення історичних уявлень й оціночних понять;
- методи формування загальних, абстрактних історичних понять;
- методи розкриття діалектики історичного розвитку;
- методи, що встановлюють зв’язок між минулим і сучасністю.
В. Р. Карцев уперше використав замість дидактичного підходу методичний
(врахував особливості історичного матеріалу).
О. І. Стражев також використав методичний підхід. В основу запропонованої
класифікації він поклав вивчення важливих сторін суспільного життя,
виділивши наступні методи:
 методи вивчення умов матеріального життя суспільства;
 методи формування понять про класи, класову боротьбу, державу;
 методи вивчення історії і воєн;
 методи вивчення ролі народних мас і історичних осіб;
 методи вивчення історії культури; методи вивчення хронології і розвитку
уявлень про історичний час;
 методи локалізації історичних явищ в просторі і вивчення карти.
Найбільше уточнень вніс П. В. Гора. Він показав, що не можна протиставляти
методичний і дидактичний підходи до проблеми класифікації методів, їх
необхідно поєднувати. П. В. Гора запропонував розглядати проблему методів
навчання тільки в дидактичному відношенні і дотримуватися традиційної
класифікації,
o за методом усного навчання. При застосуванні прийомів усного навчання
учитель і учні працюють спільно і спілкуються один з одним за
допомогою слова безпосередньо;
o метод навчання за друкованими текстами (друковано-словесний метод).
Друкованословесний метод пропонує використання в навчанні
друкованих або письмових текстів разом з усним словом.
o Метод наочного навчання – аналогічним чином в наочному методі з
усним і друкованим словом поєднуються наочні засоби.
o Практичний метод включає в себе дії з матеріальними навчальними
предметами. Ці дії супроводжуються усним і друкованим словом, а також
демонстрацією наочних засобів. У навчанні історії практичний спосіб
фактично не використовується.
П. В. Гора запропонував на основі співвідношення прийомів і змісту навчання
використати методичний підхід. Його суть полягає в тому, що різному за
характером історичному матеріалу відповідають певні засоби і прийоми
навчання. У зв’язку з цим він виконав структурнофункціональний аналіз змісту
шкільного курсу історії. У ньому автор виділив два основні компоненти:
фактичний зміст історичного матеріалу; теоретичний зміст. Фактичний
матеріал не є однаковим, автор виділив вісім груп історичних фактів, які
відрізняються об’ємом, складністю і значущістю: однакові факти; головні
історичні факти; неголовні, проте важливі у виховному відношенні тощо. Усі
факти можуть вивчатися на емпіричному і теоретичному рівнях. У зв’язку з
цим і відповідно до виділених груп історичних фактів, він підібрав прийоми і
засоби навчання і звів їх в таблицю. Те саме було зроблено і з теоретичним
матеріалом. П. В. Гора виділив чотири групи: 1) історичні уявлення; 2)
історичні поняття, 3) закономірності суспільного життя; 4) теоретичні
висновки. За ступенем взаємодії учителя і учнів: розповідь, бесіда,
самостійна робота.
Залежно від конкретних дидактичних завдань: підготовка до сприйняття,
пояснення, закріплення матеріалу.
За принципом аналізу та синтезу знань: аналітичний, синтетичний,
порівняльний, узагальню вальний. За характером напрямку думки від
незнання до знання: індуктивний, дедуктивний, традиційний.
Адаптуючи загально дидактичні методи навчання до предмету викладання (до
шкільного курсу історії) методисти, насамперед, виділяють дві сторони в
методах навчання – явище і сутність, зовнішнє і внутрішнє, форму і зміст.
До зовнішньої або формальної сторони методів навчання ми відносимо різні
способи їх прояву в навчальній діяльності вчителя і учнів, які можна
безпосередньо спостерігати. Вона показує вчителю, як саме формуються в
учнів знання, навички і уміння. Ця сторона методу може бути описана через
виділення різних його аспектів: 1) словесна або слухова форма інформації і
усне відтворення знань учнями; 2) зорова форма подання навчальної інформації
і її сприйняття за допомогою використання наочності. Вона виступає у різних
способах поєднання слова і засобів наочності; 3) різноманітні практичні роботи
учнів під керівництвом або за завданнями вчителя як форма обміну
інформацією між тими, хто вчить і тими, хто вчиться; 4) різні зовнішні
прийоми, що їх використовує вчитель для більшого успіху учнів у навчанні.
Внутрішня сторона методу навчання історії становить його сутність і не
підлягає зовнішньому спостереженню. До неї можна віднести такі моменти: 1)
цілеспрямованість викладання і учення; 2) зміст навчання, яким визначаються
методи; 3) процес логічної розумової діяльності учнів (аналіз і синтез, індукція
і дедукція, узагальнення, порівняння і аналогія, абстрагування, конкретизація);
4) психологічна сторона методу. Це стимулювання і мотивація учення як опора
і передумова методу, певний вид і ступінь пізнавальної самостійності і
активності учнів у навчанні. Науковий характер викладання, його емоційність,
особисте ставлення вчителя до предмета, його любов до своєї роботи і учнів,
вся особистість вчителя в цілому також визначають внутрішню психологічну
сторону методів навчання.
Доведено, що методи викладання слід ставити в пряму залежність від тих
джерел, з яких учні набувають знань. Такими джерелами є навчальна
діяльність, що здійснюється: а) в словесно-слуховій формі; б) у вигляді зорової
форми подання навчальної інформації з допомогою наочності; в) у формі
практичної діяльності учнів, іншими словами – це словесна, наочна і практична
форми діяльності вчителя і учнів.
Відповідно критерієм для класифікації методів навчання історії може бути
характер цієї взаємодії, насамперед між учителем і учнями. Виходячи з
цього критерію і враховуючи класифікацію Є. Голанта, розподіляємо методи
навчання історії
на пасивні (умовно-пасивні),
активні та
інтерактивні.
Основою інтеракції є принцип багатосторонньої взаємодії, яка
характеризується відсутністю полярності, і мінімальною сконцентрованістю на
точці зору вчителя. Організації процесу такої взаємодії сприяє використання
відповідних методів навчання. Такими методами є:
- груповий (взаємодія між учасниками процесу навчання реалізується через
співпрацю у малих групах);
- колективний (багатостороння взаємодія є полілогом, у якому бере участь
кожен учень класу);
- колективно-груповий (коли робота малих груп поєднується з роботою всього
класу)
Сприятливими факторами є : 1. це самокритичність як можливість адекватно
оцінити результати своєї діяльності, якщо вони не витримують критики. 2.
прагнення самостійно осмислювати навчальну та іншу інформацію; відсутність
остраху не погодитись зі співрозмовником; активне висловлення власних ідей,
протистояння навіюванню думок. 3. пізнавальна спрямованість або цікавість
проявляється у бажанні оволодіти новими знаннями. Людина з пізнавальною
спрямованістю не буде сприймати та запам’ятовувати отриману інформацію,
вона завжди аналізуватиме її. 4. Творчість. 5. Активність.

3. Різноманітні підходи до використання комплексу методів на уроках

історії і суспільствознавчих предметів в середніх і старших класах.
Кожна нова тема уроку історії має визначений програмою зміст. Але багато в
чому від учителя залежить, в якій формі і як цей зміст буде засвоєно учнями на
уроці. В першу чергу, йдеться про використання різних методів, прийомів і
засобів на уроках. Від чого ж залежить їх вибір?
Ю. К. Бабанський, спираючись на дослідження різних педагогів і досвід
учителів, визначив шість основних критеріїв вибору методів навчання. При
виборі методів навчання учитель повинен керуватися їх відповідністю
поставленій меті уроку та можливістю вирішити освітні, розвивальні і виховні
завдання; відповідати змісту навчального матеріалу та формам організації
пізнавальної діяльності учнів: індивідуальні, фронтальні, групові і колективні
форми пізнавальної діяльності, природно, вимагають різних методів навчання;
методи повинні повністю відповідати реальним навчальним можливостям
школярів, маються на увазі як внутрішні (рівень навченості учнів), так і
зовнішні (наявність дидактичного матеріалу, необхідних умов для роботи)
умови для успішної навчальної діяльності. Учитель, вибираючи метод, повинен
враховувати відповідність своїм можливостям з їх використання. Методи
навчання мають відповідати принципам дидактики: науковість, системність,
послідовність, врахування вікових особливостей. Активне ставлення учнів до
навчання, формування у них пізнавальної мотивації та уміння отримувати
знання самостійно зараз є актуальними питаннями навчання. Передбачається,
що саме з цього повинен виходити учитель. Проте не завжди необхідно
використати тільки методи активного навчання. Так, на початковій стадії
формування знань краще використати пояснювально-ілюстративний метод
викладання. Його суть полягає в організації усвідомленого сприйняття учнями
готової інформації різними засобами і прийомами. При цьому учитель
користується усним словом, письмовим текстом, кінокартиною, зображенням
пам’ятників матеріальної і духовної культури, або їх макетами, символічною
наочністю. Чи потримає в руках учень якийсь історичний предмет, побачить
його зображення, або почує його опис – в усіх випадках організована діяльність
учня зі сприйняття інформації і первинному засвоєнню знань. Прийоми можуть
бути різні: малюнки на дошці, аплікації, читання вірша, пояснення, опис,
побудова схеми тощо. В усіх випадках педагогічна сутність методу організації
усвідомленого 102 сприйняття однакова, як і однаковий результат – учень
зробив запропоновану йому готову інформацію своїм надбанням. Розглянемо
класифікацію методів, запропоновану І.Я. Лернером і М.М. Скаткіним та
визначимо рівні пізнавальної діяльності учнів при використанні учителем
різних методів. Пояснювально-ілюстративний, або інформаційно-рецептивний,
метод полягає в тому, що викладач різними засобами надає інформацію про
об’єкт вивчення, а учні сприймають її, усвідомлюють і запам’ятовують. Це
один із найбільш економних способів подання узагальнених і систематизованих
знань. Цей метод не формує уміння і навички користуватися знаннями, але
забезпечує репродуктивну діяльність першого рівня – пізнавання і знання
першого рівня – знання-знайомства. Репродуктивний метод передбачає
складання викладачем завдань для учнів на відтворення ними знань і способів
діяльності. З точки зору розумової діяльності учнів це є відтворення, а на рівні
знань – знання-копії. Цей метод має ряд форм і способів реалізації (письмово,
усно, індуктивно, дедуктивно). Проблемний виклад полягає в тому, що педагог
ставить проблему і сам розкриває суперечливий шлях і логіку рішення,
надаючи учням зразок міркування. За цією логікою, учитель спонукає до
питань і показує учням доступний для них, більш високий рівень мислення.
Сутність методу полягає в тому, що учні, стежачи за логікою викладу,
засвоюють етапи вирішення усієї проблеми. Проблемний виклад матеріалу на
відміну від інформаційного, тобто передачі готових положень, яке припускає
пояснювальноілюстративний, активізує мислення учнів. Проблемний виклад
забезпечує продуктивну діяльність і розумову діяльність третього рівня –
застосування, а на рівні знань – це третій рівень – знанняуміння.
п/пСтруктура уроку Методи і прийоми навчання Засоби навчання
2 3 4

Урок засвоєння нових знань

1  Короткочасні:усне і письмове
1.  Перевірка опитування; короткочасна
Картки
домашнього письмова робота; тестове
програмованого
завдання, відтворення опитування;програмоване
опитування
і корекція опорних безмашинне опитування з
знань перфокартами
Постановка пізнавальних
2. Повідомлення
завдань, проблемних запитань: Використання
теми,мети, завдання
розкриття практичного стенду
уроку імотивація
значення даної теми; створення "Що сьогодні
навчальної діяльності
ситуації несподіваності; науроці".
створення проблемної ситуації
3. Сприйняття і Усвідомлення проблеми Аудіовізуальні
первиннеусвідомленн (перетворення її в завдання): засоби, об'єкти,
 постановка педагогом
риторичних запитань під
часпояснення
матеріалу;крупноблочне
деталі, макети
викладання
матеріалу;евристична бесіда;
постановка запитань і завдань
перед демонструванням фільму

Репродуктивний метод:
складання учнями плану чи
конспекту за підручником;
перемальовування таблиць,
Підручник,
малюнків;використання    
таблиці,
прийому     порівняння,    
схеми,
встановлення елементарних
я новогоматеріалу рисунки,
зв'язків і відношень:
графи,
а) виділення головної думки чи
опорний конспект
ідеї;
б) подібність чи відмінність
предметів, об'єктів, явищ,
процесів;
в) встановлення зв'язку між
явищами, процесами;
г) відбір матеріалу за якою-
небудь ознакою;
д) розкриття причинно-
Підручник,
наслідкових зв'язків
довідник
Самостійна робота з книгою
Розв'язування пізнавальних
завдань і запит виконання
репродуктивних завдань,
завдань на аналіз і синтез
Бесіда на порівняння і
співставлення; складання
4.Узагальнення і
учнями систематизуючих
систематизація знань
таблиць
Оцінювання роботи всієї групи
й окремих учнів
5. Підбиття підсумків Домашнєзавдання і вивчення
уроку  і повідомлення тексту підручника: підготовка
домашнього завдання відповідей на запитання;
виконання письмових завдань
Урок формування умінь і навичок

2 1. Перевірка Репродуктивна і евристична

домашнього бесіда:
 Б  безмашинне програмоване
опитування; виконання
завдання, відтворення підготовчих вправ;
і корекція основних     взаємоопитування;
знань і практичного відтворення опорних
досвіду учнів конспектів і окремих їх граф;
експрес-метод за допомогою
кольорокоду ("світлофор"); 
виконання письмової
контрольної роботи (10 хв.)
Прийоми мотивації: створення
2. Повідомлення ситуації новизни,
теми, мети, завдань несподіваності, "яскравої
уроку і мотивація плями"; створення проблемних
навчання ситуацій; повідомлення   про  
практичне   значення  
засвоюваних вмінь і навичок
Пояснювально-ілюстративний
метод з
використаннямпобіжних
запитань. Плакати, схеми,
Проблемне викладання моделі, макети,
3. Вивчення нового
матеріалу. малюнки,механізми,
матеріалу
Самостійна робота з текстом матеріали,
(10-15 хв.). інструменти
Виконання  завдань 
розумового  характеру  на
аналіз, синтез, порівняння,
узагальнення
Виконання учнями вправ
пробних; коментованих.вправ у Довідник,
4. Первинне
читанні креслення і аналізі інструкційно-
застосування
креслень, схем, у вивченні технологічні картки
засвоювальних  знань
технічної документації.
Розв'язування виробничих
завдань
5. Застосування Репродуктивний метод: Тренажери,
учнями знань у виконання вправ: кросворди,комплект
стандартних умовах а) за зразком; и роздаткових
с метою засвоєння б) за інструкцією; матеріалів
навичок в) згідно із завданням педагога;
(тренувальні вправи) використання кольору коду для
експрес-інформації;
лабораторна робота (7- 10 хв.);
програмоване безмашинне і
машинне опитування; спільне
обговорення питань; технічний
 диктант; імітація способів
роботи; розв'язування
кросвордів;
ігри: "Підбери пару", "Лото",
Мозаїка"
Колективне    обговорення   
окремих    робіт    учнями.
Евристична бесіда:
Тексти виробничих
аналіз виробничих ситуацій;
ситуацій.
6. Творче дискусія з "мозковою атакою" і
перенесення без неї;
знань і навичок у нові вправи    в    складанні   
умови з метою принципових    схем    машин,
формування умінь механізмів, обладнань.
Схеми, механізми,
Розробка особливостей нових
технічні пристрої
трудових операцій.
Лабораторно-практична       
робота        дослідницького
характеру
Частково-пошуковий і
дослідницький методи:
виконання    письмових   
7. Підсумки уроку,
завдань    творчого    характеру
домашнє завдання
(доповідей, рефератів); аналіз
виробничих
ситуацій
Урок застосування знань, умінь і навичок

3 Репродуктивний метод:
1.Перевірка  фронтальна бесіда;
домашньогозавдання, усне та ущільнене опитування;
відтворення і взаємоопитування, групове
корекція опорних опитування;
знань, умінь і  програмоване машинне і
навичок безмашинне опитування;
відтворення опорних
конспектів
2. Повідомлення Пояснювально-ілюстративний     Кінофільм, діафільм
теми, мети і завдань      метод,         проблемне
уроку, мотивація викладання: подача    цільової   
навчальної діяльності установки    на    урок   
(пояснення значущості знань,
умінь і навичок, практичних
завдань, виконуваних на уроці);
створення проблемної ситуації;
фрагмент кінофільму,
діафільму;
 зв'язок матеріалу з життям,
досвідом учнів
Проблемне викладання і
частково -
3. Осмислення змісту
пошуковий методи. Інструкція Технологічна карта,
і послідовності
педагога про виконання алгоритмічні карти-
застосування
практичних дій. Розв'язання   завдання
практичних дій
проблемної   ситуації   в   ході   
пояснення матеріалу
Виконання лабораторних і
контрольних робіт
4. Самостійне Обладнання,
підконтролем педагога:
виконання механізми,
індивідуально; попарно;
учнями завдань пристрої, зразки
групами. Взаємоконтроль і
самоконтроль
5. Узагальнення і Відображення результатів
систематизація роботи у вигляді Графіки,
учнями таблиць,графіків, діаграм, креслення.
результатів роботи креслень;оформлення діаграми
результатів письмового чи графічного звіту
Репродуктивний та
евристичний методи (розкриття
6. Звіт учнів про
учнями ходу роботи):
способи і Обладнання,
аналіз результатів;оформлення
результати виконаної інструменти,
таблиць, графіків, діаграм;
роботи і теоретичне матеріали.
виконання письмового звіту;
тлумаченняотримани зразки, довідники
усні відповіді учнів;
х результатів
парногрупове
взаємоопитування
Аналіз досягнень цілей і
7. Підсумки уроку і завдань уроку в
домашнє завдання цілому.Комплексні
міжпредметні завдання.
Виконання творчих робіт
Комбінований урок

6 1. Організація учнів Пояснювально-ілюстративний

до занять, мотивація метод;
навчальної діяльності проблемне викладання:
постановка цілей і завдань
уроку;
роз'яснення характеру
діяльності на уроці і
практичного значення
матеріалу;
зв'язок матеріалу із життям,
досвідом учнів
 Репродуктивно-евристична
бесіда:
фронтальне опитування;
2. Повторювально- швидке опитування;
навчальна робота з індивідуально-ущільнене
пройденого матеріалу опитування;
письмові відповіді на
заздалегідь підготовлені
запитання; групове опитування
Пояснювально-ілюстративний,   
репродуктивний    методи,
проблемне викладання: чітке
визначення педагогом основних
питань теми; установлення
зв'язку нового з тим, що
вивчалось раніше.
Варіанти:
Двократне викладання
матеріалу (з опорним
конспектом); пробне
3. Робота з Плакати, макети,
опитування;
осмислення і схеми, механізми,
усне викладання матеріалу
засвоєння нового матеріали, опорний
педагогом.
матеріалу конспект
 Самостійна робота з
підручником:
виклад матеріалу укрупненими
блоками;
виклад матеріалу з
використанням графів;
постановка і вирішення
проблемної ситуації;
організація    лабораторної   
роботи    із   застосуванням
підручника
Репродуктивний метод:
4. Робота з виконання усних, письмових і
формування практичних вправ, практичні і Макети, вузли,
умінь і навичок вимірювальні  роботи,  монтаж, обладнання,
застосування знань на демонтаж  вузлів; інструкції
практиці виконання    завдань 
репродуктивного   характеру
5. Завдання додому Репродуктивний і частково- Підручник
пошуковий методи:
вивчення тексту за
підручником:
відповіді на заздалегідь
підготовлені запитання
 (диференційовані за
складністю);
письмові і практичні вправи,
диференційовані за складністю
(рівневі завдання):
підготовка схем, креслень,
діаграм;
складання узагальнених
таблиць з вивченого матеріалу;
виконання комплексних
внутрішньопредметних і
міжпредметних завдань;
підготовка доповідей,
рефератів.

Самостійна робота:
Алгоритм складання схеми
1. Сформулювати мету.
2. Визначити специфіку досліджуваного об’єкта.
3. Підібрати матеріал із кількох навчальних джерел.
4. Проаналізувати текст, виділити головні та другорядні поняття, категорії,
основні ідеї та смислові блоки, зв’язки між поняттями й категоріями,
інформаційними блоками.
5. Виокремити найбільш загальні поняття й категорії.
6. Підібрати тип структурно-логічної схеми з урахуванням специфіки змісту та
вимог форматування тексту.
7. Обрати тип графічних елементів (коло, овал, прямокутник і т.п.), тип ліній та
стрілочок як позначення зв՚язків, а також колір, шрифт ін.
8. Створити проект схеми на папері або електронний, оцінити його.
9. Перевірити адекватність вибору типу схеми, зв’язків між її елементами. При
потребі доповнити.

Логічно-структурні зв’язки – схеми, які вказують конкретну залежність

кожного наступного поняття від попереднього, тобто послідовність процесів.
Кластер графічно відображає міркування. Важливо! Посередині є ключове
слово – основа теми. Навколо поняття або речення, що відображають ідеї,
факти. Елементи кластеру поєднують стрілками з ключовим поняттям. У
кожного із «супутників» є свої «супутники», завдяки чому встановлюються
нові логічні зв’язки.
Діаграма Венна дозволяє показати можливі логічні відношення в межах
множин. Перекриті частини відображають подібності між поняттями, ідеями,
категоріями та групами, а частини, що не перекриваються, – відмінності.
«Павучки» вживаються для роботи над поняттями, коли записуються назви
поняття, обводячи його овалом, потім, підбираються ключові слова – так
створюються «ніжки».
Лінійна діаграма Венна використовується для перекриття зв’язків у
послідовності.
Піраміда відображає ієрархічне втілення ідей, позицій.
Класифікація – це схема, у якій виділяється основне поняття, що об’єднує інші
за певним принципом або певною ознакою. Може бути горизонтальна,
вертикальна, кругова і т.д.
Фішбоун відображає найбільш суттєві причинно-наслідкові взаємозв’язки між
чинниками та наслідками.