Наталія Гурницька

Мелодія кави в
тональності сподівання

предоставлено правообладателем
http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=23178218
Наталія Гурницька «Мелодія кави в тональності сподівання».
Роман: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»; Харків;
2017
ISBN 978-617-12-2706-4,978-617-12-2703-3,978-617-12-2260-1

Аннотация
Анна таки вирвала в долі надію на майбутнє без Адама.
Не білий панський будинок з кам’яними колонами, де вона
тепер господиня, не поважний статус удови заможного
шляхтича, не багатство чи впевненість у завтрашньому
дні, а дитину від Адама, яку носить під серцем. Заради
цієї дитини могла б жити, бо живуть же якось інші. Слабка
жінка. Чи здужає вона вгамувати біль утрати й навчитися
жити без Адама, чи зуміє завершити чоловікові справи
та допомогти зрадженій у першому коханні кузині, чи
відгукнеться її серце на знову почуту мелодію любові?
А що, як у чужій, випадково розгаданій таємниці вона
вловить ту саму тональність – сподівання дива?…
 Содержание
Передмова 5
Частина перша 10
Розділ 1 11
Розділ 2 29
Розділ 3 45
Розділ 4 53
Розділ 5 61
Розділ 6 73
Розділ 7 81
Розділ 8 90
Частина друга 99
Розділ 1 102
Розділ 2 120
Розділ 3 130
Розділ 4 141
Розділ 5 158
Розділ 6 171
Розділ 7 184
Розділ 8 195
Розділ 9 206
Частина третя 230
Розділ 1 233
Розділ 2 248
 Розділ 3 267
Розділ 4 278
Розділ 5 292
Розділ 6 307
Розділ 7 328
Розділ 8 339
Розділ 9 357
Розділ 10 366
Словничок музичних термінів 375
Подяки 376
 Наталія Гурницька
Мелодія кави в
тональності сподівання
Передмова
Мелодія кави у вирі життя
Що буває, коли втрачаєш кохання? Кохання таке ве-
лике, що заступає цілий світ? Те почуття, котре й ста-
ло для тебе цілим світом? Стало небом і зорями, по-
вітрям і хлібом… як вижити, втративши все це? Як ди-
хати, рухатися, сміятися, коли те, що тримало тебе, –
зникло без вороття? І чому інші почуття, схожі на бліді
відбитки цього, найголовнішого, уже здаються неваж-
ливими, притлумленими, попелясто-сірими тінями у
безкінечному дощовому дні, який ніколи не забарвить-
ся сонцем?
Чи буває життя після втрати любові? Так. І зазвичай
ним рухає слово «мусиш».
Перший роман Наталії Гурницької «Мелодія кави
у тональності кардамону» став явищем у сучасній
українській літературі – яскравий, захопливий, ніжний
і проникливий, неймовірно чарівний, він підкорив чи-
тачів із тією ж легкістю, з якою був написаний. Але ця
легкість позірна – за кожним рядком стоять роки ко-
піткої, титанічної праці авторки, її безсонні ночі, сот-
ні й тисячі архівних сторінок, досконало вивчене істо-
ричне минуле рідного Львова… Нерозривний зв’язок
поколінь, любов довжиною у вічність – реальна, най-
справжнісінька, така, що аж віддих переймає, коли
думаєш про неї, – усе це, майстерно перенесене на
літературний ґрунт, забезпечило роману заслужений
успіх, зробивши його еталоном романтичної прози, на-
справді вибуховим дебютом. Нині маємо довгоочіку-
ване продовження, не менш яскраве і талановите.
«Мелодія кави в тональності сподівання» – це
історія Анни та її життя після втрати коханого чоловіка.
Образ Анни набуває зрілості та довершеності, лиша-
ючись повнокровним і неймовірно реальним; у цій жін-
ці ми бачимо незламний внутрішній стрижень, глибоку
віру в Бога, усвідомлення своїх обов’язків перед ро-
диною, жіночу мудрість і силу, не фізичну, але душев-
ну, духовну, розважливість, поміркованість – і велику
жагу щастя. Щастя найпростішого, побутового, тако-
го, щоб діти не хворіли і достаток був, адже любого
чоловіка поруч вже немає, тому й не жде Анна при-
страсті, не прагне нового шлюбу чи амурних пригод.
Проте життя непередбачуване і часто-густо підкидає
саме те, чого не ждеш, те, про що не мрієш, і те, із
чим не завжди виходить дати раду. Але що робити з
викликом? Відповідати на нього. Як? То залежить від
багатьох чинників. Головне – за будь-яких викликів ли-
шатися собою і точно знати, що тобі потрібно. Герої-
ня Гурницької певна себе і приймає те, що їй судило-
ся долею, з величезною внутрішньою гідністю, прита-
манною справжнім жінкам. При всій своїй тендітності
та жіночності, Анна – незламна, і любов у неї буде ли-
ше справжньою. Або не буде взагалі.
«Мелодія кави в тональності сподівання» не зали-
шить вас байдужими. Цей роман не забудеться, не
зітреться з пам’яті, неодмінно торкнеться вашого сер-
ця ніжними, мудрими словами, покличе вас до своїх
сторінок мріями та сподіваннями, чарівними спогада-
ми, лагідним теплом неймовірної історії про вічне ко-
хання. Заваріть собі кави, охопіть філіжанку долоня-
ми, щоб зігріти їх – і своє серце – передчуттям дива, а
потім сядьте в улюблене крісло і розгорніть цю книгу.
І незабаром ви почуєте її – ту чарівну Мелодію Істин-
ної Любові, Симфонію Пристрасті у вирі непростого,
швидкоплинного, жорсткого, а часом і жорстокого, але
завжди прекрасного, бо єдиного, – життя.
Наталка Шевченко, письменниця.
 Присвячується моїй бабці Олі та
дідусеві Івану-Михайлу Гурницьким.

Їхнє життя було непростим, доля

складною, а кохання трагічним,
проте вони завжди залишалися
для мене зразком інтелігентності,
вишуканості та культури,
притаманних довоєнному Львову.
Частина перша
Мінор життя

1856 рік
 Розділ 1
До вікна зазирала ніч – темна, безпросвітна, без-
надійно холодна, занурена у власну осінню прире-
ченість, замкнена на неможливість повернення до
теплих літніх вечорів, до соковитих барв і яскравих
емоцій. Ще одна тривожна самотня ніч, відгородже-
на від домашнього затишку стіною сірого дощу, про-
низливого вітру та померлого листя. Час, коли надії
примарні, туга здається невиліковною, а від зневіри
та остаточного розчарування рятує непевне сподіван-
ня на кращі часи. Саме таке сподівання на кращі ча-
си, а ще крихітне дитя всередині й рятувало Анну від
цілковитої втрати бажання жити. Нескінченно довгі мі-
сяці по смерті чоловіка не так жила, як виживала. Не
так намагалася бути діяльною та енергійною, як пра-
гнула не розгубити бажання жити, робити хоч щось,
рухатись, ходити, говорити. Не так будувала плани на
майбутнє, як примушувала себе не жити лише мину-
лим. Очевидно, у житті є втрати та трагедії, з якими
неможливо змиритися або забути. Час лікує далеко не
всі рани. Він лише притлумлює гостроту відчуттів, дає
перевести подих, щоб жити далі, але, як задавнена
хвороба, ніколи не відпускає повністю. Варто необе-
режно торкнутись спогадів – і біль повертається з но-
вою силою.
Зрештою, Анна й сама це бачила. Смерть Адама за-
лишила у ній надто глибокий шрам, і не лише щеміла
в серці, але й примушувала боятися думок про май-
бутнє. Єдине, чого хотілося в такі моменти – захова-
тися, затаїтися, не будувати жодних планів чи ілюзій,
а жити одним днем та берегти у собі їхнє з Адамом ще
не народжене дитя.
Смерть чоловіка боляче вдарила по всьому, чим
жила раніше, позбавила ілюзій та легкості. Вже не ди-
вилася на світ широко розплющеними очима, не очіку-
вала подарунків долі і не сподівалася на щастя, проте
в якусь мить невловимий порух дитячого тільця все-
редині повернув у її життя приємність звичних речей:
захоплення барвами світу, красу звуків музики, тепло
доторку сонячного проміння до шкіри, смак гарно при-
готованої кави, затишок упорядкованого побуту, мож-
ливість займатися тим, що подобається. Зрештою в
ній перемагало прозаїчне бажання просто жити далі і,
може, колись налагодити життя так, щоб воно не було
суцільним болем та тугою за минулим.
Відчувала, що чинить правильно, а тому трималася
саме за буденне та банально просте: за спокійне теп-
ло ненародженої дитини під серцем, за неквапливість
часу очікування пологів, за звичність щоденних справ,
за любов до дітей, за маленькі радощі, які роблять іс-
нування приємним та зручним, але найдужче – за пра-
гнення виносити та народити здорове немовля. Як жи-
тиме далі, думати поки що не хотілося. Найголовніше
– це їхня з Адамом ненароджена дитина, а все інше
якось залагодиться. Дитина, яку носила у собі, – це,
певно, єдине, що не лише примирило її зі смертю чо-
ловіка, але й подарувало надію. Якби втратила дитя,
то навряд чи пережила би втрату Адама.
Анна підійшла до вікна, притулилася чолом до хо-
лодного скла, глянула у темряву ночі. Перша осінь без
Адама майже проминула. Сад в очікуванні зими втра-
тив листя, жовті хризантеми при брамі зів’яли, при-
хоплені вчорашнім приморозком, скулилися і тепер
стояли замерзлі та самотні, занурені в туман невираз-
ності. Ще трохи – і взагалі зникнуть під снігом.
Близько тижня крижаний вітер з півночі гуляє протя-
гом на горищі, вистуджує будинок і додає клопоту при-
слузі. Дедалі частіше доводиться розпалювати п’єци, 1
гріти воду та тягати по сходах дрова. Холодно. Дуже
холодно. І на душі так само холодно, порожньо і самот-
ньо. Як у склепі. Лише промінчиком надії – маленький
вогник життя у ній. Адамове ненароджене дитя. Ан-
на мимоволі щільніше закуталась у теплу кашеміро-
ву шаль, легенько торкнулася округлого живота і зно-
ву глянула на вулицю. Сліди від дощових крапель на
1
П’єц – піч (діал.).
шибі робили силуети дерев старого саду примарними,
розпливчастими, химерно викривленими, майже ілю-
зорними. Усі ці старі яблуні та грушки давно не родять,
а лише затіняють кімнати нижнього поверху, проте ані
вона, ані Адам так і не наказали їх вирубати. Берегли
навіщось. Певно, як згадку про час, коли будинок ли-
ше зводився, а Адам сподівався, що колись вони жи-
тимуть тут разом. Зрештою, так воно і сталося. Ста-
рий сад став свідком народження їхнього з Адамом по-
дружнього життя та щедро дарував тепло, затишок і
тихе родинне щастя.
Анна сперлася долонею на підвіконник. Живіт де-
далі дужче заважав, і стояти було щодень важче.
Вона притиснулася плечем до стіни при вікні й зосе-
реджено глянула в глибину саду. Довгу мить вдивля-
лася в темряву, тоді завмерла, ніби побачила посеред
дерев примару з іншого світу. Саме тут вони з Адамом
стояли тієї січневої ночі відразу після одруження і на-
віть не підозрювали, яке недовге їхнє щастя. Напевно,
найбільша милість Божа саме в тому, що у щасливі
моменти людина не знає, яким крихким є життя та які
втрати очікують її незабаром.
Раптовий спогад здушив спазмом горло, й Анна му-
сила перевести подих. Картини з минулого були аж
надто ясними та виразними, а ніч відразу по весіллі
так міцно вкарбувалася в пам’ять, що й досі стояла
перед очима. Тоді почувалася такою щасливою, що
навіть не хотіла йти додому. Хотіла спокою, неквапно-
го плину часу і присутності поряд коханого чоловіка.
А тепер понад усе хотіла повернутися в ніч їхнього з
Адамом щастя.

– Подивіться, а сніг знов почав сильніше падати.

Вона простягнула руку вгору, мимоволі зачепила
долонею гілку старої яблуні і струсила з неї весь сніг.
Той посипався їй на голову й оголив кострубаті по-
кручені галузки. Мить стояла засипана снігом, тоді
тихенько розсміялася.
– І все одно тут гарно. Ще трохи постоїмо тут.
Добре?
– Навіщо? – Адам теж усміхнувся і, щоб зігріти
дружину, прикрив її полою свого хутра. – Ліпше йде-
мо додому. Ще змерзнеш тут мені. Відчуваєш, як до
ночі позимніло?
Вона усміхнулася й щільніше притиснулася до ньо-
го.
– Нехай. Мені все одно тут добре.
Раптом щось собі пригадавши, вона ледь відхили-
лася, обережно торкнулася пальцями снігової поро-
ші на плечі Адама і змела сніг із темного ворсу його
хутра.
– А пам’ятаєте? Тоді, як ми вперше… – не дого-
ворила, бо й не мусила.
Усміхнувшись, Адам, як тоді, перейняв її руку і, зов-
сім як тоді, підніс її долоню до губ та спробував зі-
гріти подихом.
– А ти в мене, виявляється, й зараз така ж неро-
зумна дівчинка, – дивився на неї так, що й не мусив
нічого казати. Вона розуміла його без зайвих слів. –
Бачиш, я ж обіцяв, що все у нас з тобою буде добре.
Кивнувши, Анна тихенько розсміялась і знов при-
горнулася до Адама. Нарешті коло їхнього життя
замкнулося і вже не випростається у спіраль. Вони
завжди будуть разом. Вона знов глянула кудись по-
верх плеча Адама в темряву ночі. Сніг тихенько па-
дав і вкривав галузки старої яблуні тоненьким сер-
панком снігу. Відчувала, що любить Адама з такою
силою, що аж дихати від надлишку емоцій було важ-
ко.
– А знаєте, я хочу зістарітися з вами. А більше
мені нічого й не треба.
Адам розсміявся.
– Дурненька моя. Я не зістарітися з тобою хочу, я
хочу з тобою довго жити.
Дивлячись на нього так само серйозно та зосере-
джено, вона кивнула.
– А ми й житимемо. Довго-предовго. Аж доки у нас
стане на це сили і Божої ласки…
 Анна відвела погляд від пейзажу за вікном. Не ста-
ло їм сили на довге життя поряд. Тепер дуже боля-
че згадувати ту зимову ніч відразу після одруження з
Адамом. Здається, ніби втратила щось, чого вже ніко-
ли не матиме. Може, краще взагалі б нічого не було,
а вона спокійно жила б у Жовкві? Вийшла б заміж за
рівного собі чоловіка, народила йому купу діточок і ті-
шилася б звичайному простому життю.
Анна відсунула крісло подалі від вікна, обережно сі-
ла, поправила подушку за плечима… Але тоді б не бу-
ло такого великого і гарного кохання, як у неї з Ада-
мом. І дітей від нього вона теж не мала б.
Анна прислухалася до дитини в животі, зловила її
обережний порух і ледь усміхнулася. Вони з Адамом
були щасливі разом, а щастя, як і горе, ніколи не три-
ває вічно. Все колись минає. Навіть таке кохання, як
їхнє, відходить разом з людьми, які його відчували,
стає звичайною родинною історією, а потім забуваєть-
ся правнуками. Зрештою, нешлюбні стосунки та те,
що дитя саме від такого зв’язку, взагалі намагаються
приховати і зайвий раз не нагадують про це внукам та
правнукам. Вона теж ніколи не розповідатиме про те,
що було до одруження, а Еля хоч і знає, що Адам її
батько, проте й вона навряд чи дорослою говоритиме
про це дітям і внукам, а підозри забудуться разом зі
смертю людей, які знали правду.
Анна знову торкнулася округлого живота. Тут голов-
не, що вона таки стала законною дружиною Адама і
що всі його діти тепер живуть однією родиною. Еля,
Яся, Люцина, Войцех, а тепер ще й дитинка, яка на-
родиться по смерті батька, проте також носитиме йо-
го ім’я. І зовсім неважливо, що мамою Ясі, Люцини
та Войцеха є покійна друга дружина Адама Анеля, а
її Еля офіційно вважається донькою іншого чоловіка.
Зараз всі вони непогано ладять. Найменшим дітям
Адама, Елі та Яніні, по вісім років, і ці дівчатка дав-
но не уявляють себе одна без одної. Витягнулись, по-
дорослішали, потроху втрачають дитячу округлість, а
зовні стали ще подібнішими. В обох такого ж відтін-
ку, як у тата, темне волосся, чорні очі, схожої форми
брови та ніс, навіть губи однакові. А поведінка, мане-
ри, міміка – вже й не ясно, чи це у них вроджене, чи
скопійоване одна в одної. Зрештою, те, що вони донь-
ки одного батька, давно від них не приховується. Дів-
чатка з тим виросли і приймають як належне. Просто
знають, що стороннім про це говорити категорично не
можна. Може, це й неправильно виховувати їх з таким
усвідомленням подвійності, проте так є і на то нема
ради.
Вона мусить захистити їх. Колись вони це зрозумі-
ють і надто суворо не осуджуватимуть її.
 Дівчатка вже зараз, знаючи правду, ставляться до
Анни так, ніби вона їм обом рідна мама. Навіть Люци-
на дедалі частіше забуває, що та їй лише мачуха. Коли
пологами померла її рідна мама, дівчинці було тільки
п’ять років, і Люцина не зовсім виразно її запам’ята-
ла. Зараз їй тринадцять, і за ці вісім років їх усіх поєд-
нало багато спільних спогадів, переживань та щасли-
вих моментів. Не дивно, що Люцина звикла сприймати
мачуху як маму. Анна і сама любить Люцину так, ніби
виховувала її з пелюшок.
Лише сина Адама Войцеха так і не зуміла полюбити
по-справжньому. Та й він не особливо прихильний до
неї. Лише декілька місяців по смерті батька у них було
перемир’я, а зараз він знову тримається прохолодно і
не завжди шанобливо.
Цього року Войцеху минуло вісімнадцять і він май-
же дорослий молодий чоловік. Вимагати від нього при-
язного ставлення до мачухи наївно, а намагатися пе-
реконати, що тепер для ворожості нема жодних під-
став, безрезультатно. Войцех надто добре пам’ятає
минуле і ніколи не подарує того, що вона була кохан-
кою його батька ще за життя мами. Навіть у смерті
Анелі звинувачує насамперед її. Добре, що хоч відкри-
то не воює з нею. Лише іноді сперечається, ігнорує та
виказує норов. Щастя, що колись поїде на навчання у
Відень.
 Майже не мучилася докорами сумління, коли дума-
ла про переваги такого розвитку подій. Уявляти, як усе
зміниться по від’їзді Войцеха, було не лише приємно,
але й заспокійливо. Коли він поїде, не доведеться по-
стійно слідкувати за словами, намагатися втриматися
в межах доброзичливого ставлення до нього, прихову-
вати те, що насправді її дратує поведінка Войцеха та
його докучливе прагнення не коритися мачусі. Навіть
його манери та рухи виводять із себе. Він дедалі різкі-
ше сприймає її накази та бажання самій вести справи,
а вона у відповідь намагається ще ретельніше вдава-
ти, ніби її це не дратує.
Навіть те, що зараз вона носить під серцем ще од-
ну дитину його батька, не зупиняє Войцеха, і він нав-
мисно намагається дошкулити або ж боляче вколоти
натяками на те, що вважає саме її винною у смерті
своїх батьків. Проте зараз Анна вже не була тією наїв-
ною недосвідченою дівчинкою, яка колись закохала-
ся у його батька. Тепер вона почувалася повноправ-
ною і впевненою у собі господинею великого дому, і
запросто могла дати відсіч так, щоб зберегти гідність,
не скотитися у дріб’язковість і водночас показати свою
владу. Воліла б не застосовувати все це до сина Ада-
ма, проте іноді таки мусила. Якщо він відчує її слаб-
кість чи невпевненість, то вилізе на голову, і тоді поч-
нуться справжні проблеми.
 Анна ледь скривила губи в гіркій посмішці і щільніше
загорнулася в шаль. Розуміла, що ситуація на межі, і
аж ніяк не хотіла відкритого конфлікту з сином Адама.
Воліла у мирі дочекатися моменту, коли Войцех стане
цілком самостійним і замешкає десь окремо. Вже за-
раз із задоволенням передала б єдиному сину Адама
все майно та землі, які йому належатимуть за батько-
вим заповітом, проте розуміла, що наразі це неможли-
во. По-перше, це суперечить волі Адама, бо Войцеху
ще не виповнилося 25 років, по-друге, бачила, що той
і за чотири роки буде надто недосвідченим, аби вдало
провадити справи маєтку. Відразу зведе нанівець все,
чого досягнув батько, а ще за два-три роки доведеться
закладати землі або взагалі їх продавати. Адам вклав
у маєток дуже багато зусиль, коштів і нервів, і Анна аж
ніяк не могла дозволити Войцехові змарнувати все це
за декілька років. Нехай хлопець змужніє, порозумні-
шає і навчиться чогось. Добре було б, якби до того ча-
су він одружився та мав дітей. Необхідність турбувати-
ся про найрідніших робить людину значно розсудливі-
шою та відповідальнішою. Принаймні так буває зазви-
чай. Молила Бога, щоб у випадку з Войцехом це теж
спрацювало.
Анна сперлася на підвіконня і, намагаючись підве-
стись, мимохіть торкнулася долонею живота. Не вло-
вивши рухів дитини, сильніше притиснула долоню до
живота. Лікар сказав, що час би вже й розродити-
ся. Живіт значно більший, аніж першого разу, дити-
на швидко набирає вагу, і щодень зростає небезпека
важких пологів. Якщо так триватиме ще з тиждень, во-
на переносить дитину і, не приведи Господи, та наро-
диться кволою чи й хворою.
Анна стурбовано прислухалася до себе. А може,
дитя саме тому й не поспішає з’явитися на світ, що не
сильне або ж нездорове? Так нервувала у перші міся-
ці вагітності, що цілком могла нашкодити дитині.
Запхнувши руку під нічну сорочку, Анна занепокоє-
но втиснула долоню у живіт.
– Ну, і що ж ти там засиділося? Нечемне ти моє зай-
ченя!
Коли ж ти нарешті народишся?
Анна знов прислухалася до себе. Пологів почали
очікувати ще з позаминулого тижня, а дитя навіть не
опустилося вниз. Лише живіт росте і дедалі важче
сидіти та ходити. Може, справді щось не так? Іноді діти
не народжуються, а завмирають всередині. Анна ледь
нахилилася і ще дужче втиснула долоню в живіт.
У відповідь на таке не надто делікатне поводження
дитина посунулася вбік, боляче штовхнула під ребра-
ми, ледь повернулася, змінила позу і знову затихла.
Полегшено зітхнувши, Анна випросталася. Все нор-
мально. Просто дитя якесь мляве сьогодні. Напевно,
ця гидка погода впливає навіть на ненароджену дити-
ну. Завтра визирне сонечко і все здаватиметься ліп-
шим. Очевидно, треба знайти лікаря та порадитися з
ним.
Вона ледь прогнулася в попереку, який звично від-
лунив болем, поправила сорочку і знов закуталась у
теплу кашемірову шаль. Останні дні перед пологами
стали нестерпними. Болять ноги, живіт, поперек, му-
чить безсоння, хвилини тягнуться безкінечно, а недоб-
рі передчуття не дають спокою ані на мить, та й апети-
ту немає. Хоч би з дитинкою нічого поганого не стало-
ся. Напевно, треба щось робити. Сидіти склавши руки
– це не вихід. Досидиться до того, що дитя завмре в
животі.
Важко спираючись на спинку крісла, Анна знов про-
гнулася в попереку і кинула ще один похмурий погляд
у глибину саду. Ні, межа у страждань таки є. Якщо ди-
тя помре, то вона теж не житиме. І нехай її, як першу
дружину Адама Дару, теж поховають в одній домовині
з дитиною.
Раптом дитя так сильно штовхнулося під ребрами,
що Анна аж скривилась від болю. Господи! Про що во-
на взагалі думає? Що сама собі пророкує, і головне –
навіщо? Мало їй нещасть і смерті чоловіка? Треба ще
самій на себе біду накликати? Таке щось дурне собі
надумала. Прости, Господи.
 Анна знову глянула у вікно. Гілки старої яблуні май-
же торкалися шиби, і в місячному світлі на мить зда-
лося, ніби то до неї тягнуться не покручені часом га-
лузки старого дерева, а руки мерця.

Злякано відсахнувшись, Анна швидко перехрести-

лася. Привидиться ж таке щось несусвітнє! Яка ж тем-
на і моторошна сьогодні ніч! Не ніч, а страхіття.
Вона похапцем перевела погляд на ікону Матері Бо-
жої Ченстоховської над ліжком. Все добре, і вона та її
дитя під надійною Божою опікою. Страх – це так, мит-
тєва слабкість. Якщо жінка носить у собі дитя, то й у
душі вона мусить носити світло, добро і любов, а не
зневіру та страх. Завжди намагалася це пам’ятати, а
сьогодні так тривожно на душі, аж плакати хочеться
і ввижаються страхіття. Напевно, це від самотності і
спогадів.
Скоряючись внутрішньому пориву, Анна звела очі
на ікону, тоді, притримуючи живіт, незграбно вклякну-
ла на землю і, обіпершись ліктями на ліжко, а чолом
на складені докупи руки, почала гаряче молитися. Це
єдине, що зараз могла зробити для своєї ненародже-
ної дитини. Молитися, вірити, сподіватися на краще.
Якщо щиро вірити, то Матір Божа обов’язково засту-
пить, вбереже від усього лихого і дасть те, чого про-
сиш. Інакше навіщо їй подаровано цю дитину? Наві-
що пережила все це? Певно, це знак, що їм з Адамом
прощено гріх перелюбу. Вони ж висповідалися, пока-
ялися, спокутували свій гріх так, як сказав священик, і
шлюб у храмі теж взяли. Між ними завжди була любов,
а справжня любов здатна здолати навіть такий страш-
ний гріх, як адюльтер. Вони перед Богом подружжя, і
дитя це зачате у шлюбі.
Перебирала вервечку, промовляла слова молитви
і поступово страх відпускав. Чи аж такий великий гріх
лежить на ній та Адамові? Вони просто любили одне
одного і не мали сили опиратися своїм почуттям. Хіба
ж не бувають тяжчі гріхи, аніж любов? Та й чи одна
вона така велика грішниця на цьому світі? У кожного
щось своє. Бог не зважає на зовнішні прояви, як це
роблять люди, а бачить глибше – те, що у кожного в
душі й на серці.
Анна на мить підняла голову і знов глянула перед
собою. А дитя в ній узагалі нічим не завинило перед
світом. Воно таке крихітне, беззахисне, миле, вже за-
раз таке рідне. Боже, нехай ця дитина народиться жи-
вою і здоровою. Якщо так станеться, то й усі страж-
дання та біль немарні.
Анна знов спробувала заглибитись у молитву. Вже
й сама не знала, як благати небо бути милосердним.
Може, дати якусь обітницю? Так зазвичай роблять, ко-
ли мають душевну потребу знайти опертя у вірі, то чо-
му б і їй теж так не зробити. Наприклад, поїхати та
помолитися перед іконою Матері Божої Утішительки у
Сокальському кляшторі Бернардинів,2 а тоді подару-
вати їй щедрі воти? 3
Анна на мить замислилася, знов глянула на об-
раз Богородиці над ліжком. А ще можна побудувати
капличку. Так теж роблять, дякуючи за милість Бо-
жу чи спокутуючи провину. Саме так колись зробив
Адам відразу по смерті Анелі. Ця маленька капличка
стоїть неподалік їхнього будинку. Адам хотів спокуту-
вати те, що не жив згідно з Божими заповідями і зра-
джував шлюбну жінку, занапастив її життя та наразив
на небезпеку майбутнє родини. А вона спокутуватиме
те, що тоді теж не опиралася гріху. Анна замислила-
ся. Напевно, її чоловік схвалив би будівництво каплич-
ки неподалік маєтку. Гарна справа залишиться, навіть
коли помруть ті, що її зробили. Он у них в маєтку є ве-
лика каплиця в парку. Її побудував батько Адама, ко-

2
Кляштор (монастир) Бернардинів побудований у XVII столітті. Архі-
тектурний комплекс монастиря складався з костелу Богородиці, дзвіни-
ці, келій та оборонних мурів. У ньому знаходився чудотворний образ
Діви Марії Утішительки. За радянських часів тут була виправна колонія
суворого режиму № 47. Будівлю дуже ушкодила пожежа 27 березня 2012
року.
3
Воти – дари чудотворній іконі Богородиці, виготовлені із золота, сріб-
ла чи інших цінних металів на знак подяки за зцілення від хвороб чи
здійснення молитовних бажань.
ли в нього народився довгоочікуваний спадкоємець, і
нею тепер захоплюються його діти та внуки.
Анна механічно торкнулася рукою маленького ме-
дальйона з портретом Адама на шиї. Після смерті чо-
ловіка носила цей медальйон, не знімаючи ані вдень,
ані вночі. Ніби боялася, що, розлучившись із ним,
втратить єдине опертя. Зараз теж стиснула пальця-
ми овал металу так міцно, ніби намагалася знайти
в ньому підтримку для себе, для дитини і для свого
рішення. Навесні можна розпочати попередні роботи
з будівництва каплиці, за рік-два завершити зовнішні
роботи, тоді внутрішні, а ще за рік навіть повністю об-
лаштувати. Взимку закінчиться найсуворіший період
трауру,4 і можна буде з’являтися у товаристві, здійс-
нювати необхідні візити і зустрічатися з людьми, які
займатимуться проектуванням і будівництвом капли-
ці. Зрештою, до того часу трохи підросте дитинка, яка
наразі ще й не народилася, і стане значно простіше
залагодити проблеми, пов’язані з господарюванням і

4
Траур вдови тривав два роки і ділився на декілька етапів. Найсуворі-
шими були перші три місяці, коли навіть заборонялося піднімати з об-
личчя вуаль. Суворий траур тривав один рік і один день. Заборонялося
робити візити чи покидати дім або помістя. Наступні шість місяців вдова
вже могла виходити на прогулянку і робити візити. Ще наступні шість
місяців могла відмовитися від крепу і носити просто чорний одяг. Період
напівтрауру починався після двох років і тривав від півроку до нескінче-
ності залежно від волі самої вдови.
веденням справ у маєтку.
Відчуваючи, що заспокоюється, Анна знов заглиби-
лася в молитву. Тепер у ній не було розпачу і самотно-
сті, які примусили її думати про смерть. Навпаки, на-
решті почувалася умиротвореною і майже спокійною.
Здається, людина й сама не знає, якою сильною може
бути та як багато здатна витримати і пережити. Іноді
навіть понад межу можливого.
 Розділ 2
Помолившись, Анна підвелася. Погляд її мимоволі
впав на скромну жалобну сукню з бумазеї5 та крепу,6
яку вона, роздягаючись, кинула на крісло. Носила такі
ж жалобні сукні, коли була вагітна Елею, але тоді лише
вдавала вдову, насправді ж була утриманкою Адама і
почувалася більш-менш захищеною та щасливою. За-
раз теж носить жалобу і дитя під серцем, проте вже не
вдає вдову, а є нею насправді. Та й захищеності нема.
Як і щастя.
Анна відвела погляд від сукні. Химерні виверти зро-
било життя за ці роки. Таки не можна випробувати до-
лю і кидати їй зухвалі виклики. Розплата іноді така ж
вигадлива та цинічна, як і ці виклики. Доля – пані з
дуже своєрідним характером і з не менш самобутнім
та специфічним почуттям гумору. Зазвичай сміється
останньою саме вона. Іноді доля влаштовує такі гой-
далки, що не лише на злеті подих переймає від швид-
кості, висоти польоту і щастя, але й на землю летиш
із не меншою швидкістю, аніж здіймався вгору, а по-

5
Бумазея – тканина з шерсті, переплетеної з шовком. Невиразна, без
блиску, використовувалась у період суворого трауру, який тривав рік і
один місяць.
6
Креп – шовкова тканина, оброблена так, щоб не було блиску.
тім ще довго не можеш отямитися після падіння, зро-
зуміти, як вижив, і врешті підвестися на зранені ноги.
Анна озирнулася довкола. Ні-ні, це не докір. Звіс-
но, її становище зараз краще, аніж у часи, коли була
коханкою одруженого чоловіка. Ніхто тепер не дорік-
не, що вона негідна товариства добропорядних жінок
чи що соромить власну родину. Стала законною дру-
жиною Адама, тоді його вдовою і опікункою всіх його
дітей. Колись мешкала у скромних кімнатках на Кра-
ківській, а тепер у великому білому панському будин-
ку з ґанком та кам’яними колонами, на які опираєть-
ся ґонтовий дах. У будинку анфілада кімнат: великий і
малий салон, кабінет Адама, її будуар, бібліотека, по-
дружня спальня, кімнати дітей, приміщення для при-
слуги, покої для гостей, велика кухня, безліч комірчин
і допоміжних кімнат. Давно звикла до всього цього і
майже не помічає.
Ось і зараз ніби наново побачила спальню. Посере-
дині кімнати велике різьблене ліжко з безліччю поду-
шок. При ліжку два накаслики,7 при стіні готувальня8
з дзеркалом у срібній рамі, на ній гребінці з панцира
морської черепахи, три щітки для волосся, коробочка
з пудрою і декілька флаконів з парфумами. На каміні
срібний литий підсвічник і безліч коштовних дрібничок
7
Накаслик – тумбочка біля ліжка (діал.).
8
Готувальня – туалетний столик (діал.).
для затишку та краси. На підлозі перський килим, у
ворсі якого зараз тонуть її босі ноги, а в дальньому куті
спальні – двері до її власної вбиральні. У ній стоїть
шафа для одягу, комод, дзеркало на повен зріст і мий-
ник із мармуровою плитою.
Вбиральню Адама з його речами у шафі вона зачи-
нила на ключ, проте перебратися в іншу спальню не
змогла. Звісно, у подружній спальні самотність гострі-
ша, проте саме тут почувалася ближчою до Адама. Бу-
ла у тяжі його дитиною, і бути там, де все нагадувало
про чоловіка, видавалося кращим для дитинки. Коли
це дитя народиться, то не побачить свого батька, про-
те зараз воно, мабуть, переживає те саме, що й вона.
Анна зітхнула. Сльози мимоволі наверталися на очі,
проте стримала їх. З досвіду знала, що нічого добро-
го від такого жаління себе не буде. Півночі проплаче,
знервується і вранці прокинеться з головним болем та
запухлим від сліз обличчям. Кому від того буде гірше?
Аж ніяк не її ворогам. Адама вона не поверне, а її жит-
тя теж не назвеш таким поганим, щоб побиватися від
ранку до вечора.
Навіть сердечну колежанку має, вроджену шлях-
тянку і заміжню жінку, яка посідає гарне місце у това-
ристві, має добру репутацію і з якою приємно спілкува-
тися. Коли була коханкою Адама, то не сміла й споді-
ватися на таке, а зараз Геля стала її найкращою ко-
лежанкою, і нікому й на думку не спаде вважати їхню
дружбу дивною або ж такою, що компрометує жінку з
гарного товариства. Її остаточно прийняли не лише всі
друзі та родина Адама, але й товариство чоловіка за-
галом. Так, ніби вона теж була вродженою шляхтян-
кою, а не бідною сиротою з міщанського стану. Іноді
добре, що люди бувають надто зайняті собою і забу-
вають нюанси з життя ближніх. Анна підійшла до вікна
і, щоби зберегти тепло у кімнаті на цілу ніч, наглухо
затягнула важкі темно-зелені штори. У спальні відразу
стало значно затишніше, а на душі спокійніше. А мо-
же, й не варто падати духом і втрачати надію? Вдови
теж якось живуть і навіть виглядають цілком задово-
леними.
Он тітка Стефа, наприклад. Або ж сусідка Терези
пані Ядзя. Вона втратила чоловіка лише два роки то-
му, а тепер і не скажеш, що їй чогось бракує. Щаслива і
втішена. Тереза казала, що подумує про новий шлюб.
Тітка теж не бідує, а навпаки розквітла. Ніби десяток
років скинула, а отже, вдови теж живуть.
І вона нічим не гірша за тітку Стефу чи оту пані Яд-
зю. Заміж, звичайно, не піде, бо кращого, аніж Адам,
чоловіка не зустріне ніколи, та й полюбити нікого ін-
шого не зможе, але принаймні боліти душа постійно
теж не буде. Чорна смуга мусить колись закінчитися,
а життя – набути нового сенсу. Скаржитись на таку, як
у неї, долю взагалі нерозумно. Безліч жінок не мають
навіть того, що є у неї. Адам забезпечив родину всім
необхідним, і їй не доводиться ламати голову, як зве-
сти кінці з кінцями, або ж де взяти гроші на придане
дівчатам чи кошти на гідне життя Войцеху як єдиному
спадкоємцю роду.
Анна замислено усміхнулася, легенько торкнулася
живота і прислухалася до відчуттів. А може, незаба-
ром вже й не єдиному. Можливо, народиться ще один
хлопчик. Він теж стане законним спадкоємцем Адама.
Носитиме його ім’я, продовжить його фамілію. 9
Вона легенько погладила живіт долонею. І все ж та-
ки цікаво, хто там: син чи донька. Адам, напевно, хотів
би хлопчика.
Вона знову усміхнулася.
– Ну і чого ж ти там сидиш, сонечко маленьке? Мор-
дуєш маму так, що вже й сили нема чекати. Вже б на
ручки тебе взяла, а ти ніяк не хочеш народжуватися.
Не мордуй маму.
Вона торкнулася долонею живота, вловила порух
дитини у відповідь і мимоволі усміхнулася. А, нехай…
Байдуже, хто там – хлопчик чи дівчинка. Аби швидше
народилося і здоровеньке було. Любила цю дитинку
так сильно, аж перехоплювало подих від ніжності, ко-
ли уявляла, як візьме її на руки і прикладе до грудей.
9
Фамілія – тут: рід.
Дівчинку любитиме не менше, аніж хлопчика. Та й Лю-
цина з Елею та Ясею зрадіють, якщо у них з’явиться
маленька сестричка. Зрештою, братику вони теж зра-
діють.
Анна підійшла до ліжка, відкинула ковдру набік і
обережно присіла на постіль. Заради дитини треба
нарешті спробувати виспатися. Вже за північ, а вран-
ці прийде Тереза, і треба виглядати більш-менш нор-
мально. Останнім часом сестра Адама дуже засму-
чується, коли бачить її втомленою, пригніченою або ж
невиспаною. Здається, після смерті Анелі вона діста-
ла якийсь страх перед усім, пов’язаним із вагітністю
та народженням дітей. Навіть наполягла, щоб від зав-
тра тут замешкала повитуха. Сказала, що сама опла-
тить її послуги, а заодно домовилася з лікарем, який
завжди їх усіх лікує. Тепер той двічі на день навіду-
ватиметься сюди і перевірятиме, чи не розпочинають-
ся пологи. А ще Тереза дала адресу другої повитухи,
яка теж мешкає неподалік, та наказала прислузі бути
напоготові. Навіть разів десять пояснила всім, як по-
водитися та куди бігти, коли пологи почнуться надто
стрімко.
Від згадки про Терезу погляд Анни потеплів і вона
лагідно усміхнулася. Очевидно, сестра Адама дуже
сильно боїться ще раз приймати пологи, а тому напе-
ред намагається убезпечитися від несподіванок. Але
які можуть бути несподіванки у так детально проду-
маній події? Та і їй не вперше народжувати. Має не
лише уявлення про пологи, але й розуміння, що і як
треба робити.
Кинувши шаль на накаслик та дмухнувши на свіч-
ку, Анна залізла на ліжко з ногами і спробувала зруч-
но влаштуватись під ковдрою. Живіт заважав, дити-
на штовхалася під ребрами, проте Анна чесно заплю-
щила очі і спробувала зосередитися і заснути. Марна
справа. Хоч як намагалася, але сон вперто не йшов до
неї, і вона сердито перевернулася на інший бік. Щось
її сьогодні непокоїть. Але що? Вслухалася у темряву
довкола, у звуки нічного міста за вікном, у неясну три-
вогу в собі. Живіт стискали ледь чутні спазми, проте
вони ще не нагадували перейми, а були надто слаб-
кими та невиразними. З тиждень відчуває їх час від
часу, і вони то затихають, то знов з’являються.
Швидше б розродитися. Коли дитя народиться, то
буде не так тривожно на душі, як зараз. А за зиму
та весну немовля підросте, і можна буде влітку з ним
навідатися до Гелі на вулицю Курницьку. 10 До літа та
якраз повернеться до Львова. Коли помер Адам, Геля
10
Вулиця Курницька – теперішня Кирила і Мефодія, мальовнича ву-
лиця в Галицькому районі Львова на схилах Калічої гори. При ній роз-
міщений (стара частина), заснований у р. Гіацинтом Лобажевським на
території колишнього саду монастиря тринітаріїв. У – роках садом опіку-
вався Карл Бауер.
була за кордоном, мала незабаром повертатися, про-
те у неї народилося дитя і вони з чоловіком затрима-
лися у Відні на невизначений час. Обставини ці, звіс-
но, були дуже гарні, проте за колежанкою Анна таки
сумувала. Чи не вперше за час їхнього знайомства во-
ни так довго не бачилися, а лише переписувалися. І
хоча листи – це теж непогано, проте живої розмови
написані слова ніколи не замінять.
Анна замислено погладжувала круговими рухами
живіт. От незабаром у неї теж народиться дитя і вони з
Гелею матимуть іще одну спільну тему для розмов. Це
зблизить їх ще дужче. Тим паче, що влітку Геля приїде
додому.
Швидше б розродитися. Майже заздрила подрузі,
бо у тої пологи були позаду, а у неї все ще попереду.
Цікаво, як склалася доля сестри Гелі? Рік тому та
опинилася у пікантній ситуації. Завагітніла від одно-
го одруженого пана, а заміжньою ніколи й не була.
Скандалу вдалося уникнути, таємницю зберегти, про-
те дитину потім віддали на виховання, а сестра Гелі на
якийсь час зникла з товариства і навідувалася до ди-
тини потай. Анна всім серцем співчувала цій молодій
жінці, бо й сама колись була у такому ж становищі, а от
допомогти нічим, окрім грошей та співчуття, не могла.
При зустрічах Геля завжди ділилася з нею новинами
про сестру, але писати про це не наважувалася ніколи.
 Анна зітхнула й акуратно розправила ковдру на жи-
воті. Ні, все ж таки жіноча цікавість – це дивовижна річ.
Здається, нещодавно розвалювався весь світ, і нічого
не треба було, бо втрачено сенс життя і найдорожче, а
щойно перестають сипатися уламки і починаєш виби-
ратися з-під завалів, як відразу прокидається жіноча
цікавість. Як же вона скучила за Гелею і за їхніми роз-
мовами. Неймовірно. Аж не віриться, що колись вони
були незнайомі.
Заприятелювала з цією молодою жінкою три роки
тому на одній з гостин у Терези. Знову побачилася на
святкуванні Сильвестра11 у племінника Адама Любо-
мира, потім запросили Гелену з чоловіком до них з
Адамом в гості, згодом декілька разів приїхала до неї
з візитом сама, а тоді Геля заїхала до них зі своїми
доньками та сином. А ще за якийсь час вони разом з
дітьми почали їздити на прогулянки у ліс Венґльовсь-
кого, смакували льодами на Погулянці, їздили в околи-
ці Винник на Чортові скелі, прогулювалися до джерел
Залізної Води та на Цетнерівку. З давніми колежанка-
ми з Жовкви перестала спілкуватися ще з тих часів, як
втекла від тітки до Адама у Львов, а тому Геля стала
чи не єдиною її справжньою та близькою колежанкою.
З усіма іншими знайомими жінками хіба зналася,
а от з Гелею могла обговорювати все що завгодно:
11
Сильвестра (День Святого Сильвестра) – Новий рік.
господарські справи, клопоти, пов’язані з вихованням
дітей, ситуацію в родині, спільних знайомих, останні
світські плітки, разом з Гелею ходили до модних крав-
чинь, їздили на закупи в крамниці середмістя, вечо-
рами ходили з чоловіками у театр Скарбека, обміню-
валися прочитаними книжками, пили каву, заходили у
цукерні чи просто прогулювалися за гарної погоди з
дітьми. Коли ще живий був Адам, ділилася з Гелею всі-
ма таємницями і могла не переживати, що та їх не збе-
реже. Кажуть, що жіночої дружби не існує, але анітро-
хи в це не вірила. Дружба з Гелею була для неї саме
такою – справжньою та безкорисною, зі спільними су-
то жіночими інтересами, з душевним теплом. Можли-
во, між ними не було фальші та ворожості, бо ніколи
не заздрили одна одній і не суперничали між собою.
Обидві були щасливо заміжніми, мали дітей, кохали
своїх чоловіків, обидві навіть заміж вийшли за вдівців.
Адам, щоправда, був трохи старшим за чоловіка Гелі
Стефана, проте це несуттєво. Отримали схожі можли-
вості й навіть зовні були однаково привабливими: мо-
лодими, бажаними для чоловіків, вміли справити гар-
не враження, носили у собі таємницю пікантної зваб-
ливості й незмінно привертали до себе увагу, бо ма-
ли отой жіночий шарм, який виділяє жінку і робить її
особливою в чоловічих очах. Про жодне суперництво
між ними ніколи не йшлося. Не мали що ділити, бо на
момент знайомства вже отримали все, що робить жін-
ку по-справжньому щасливою та спокійною. А щасливі
жінки заздрісними не бувають.
Не надто різнилися також походженням і вихован-
ням. Анна була сиротою та належала спочатку до мі-
щанського стану, а перед офіційним одруженням з
Адамом стала вдовою збіднілого шляхтича. Геля ж
хоч і відразу народилася у шляхетській родині, проте
змалку не розкошувала, бо походила з бідної та бага-
тодітної сім’ї. Дітей, окрім Гелі, у її батьків було ще де-
сятеро, тож родина не мала достатньо коштів, щоб да-
ти добру освіту всім. Грошей вистачило лише на хлоп-
ців, а дівчат виховувала мама сама, бо змоги найняти
для доньок гувернантку чи вчителів не було. Як і Ан-
ну, вчили дівчаток серйозніше хіба музики та ще трохи
мов.
Об’єднувало Анну з Гелею ще й те, що в товаристві
до них обох ставилися дещо зверхньо, проте доволі
поблажливо та доброзичливо. Зла вони нікому не ро-
били, пихатості не виявляли, пліткували в міру, а ха-
рактер мали легкий, неконфліктний і бачили у житті
та людях насамперед добре та світле. Навіть зовні ко-
лежанки були чимось подібними одна на одну. Геля,
щоправда, мала темніше волосся, очі глибокого каро-
го кольору, форми тіла виразніші і зростом вона була
трохи вищою, аніж Анна.
 Обидві були фанатично віддані дітям. Геля мала
трьох власних дітей: двох доньок і сина, а ще вихо-
вувала доньку Стефана від першого шлюбу. Аж троє
власних дітей – це, напевно, єдине, чому Анна таки
заздрила і чого прагнула всім серцем. На жаль, Адам
ніяк не погоджувався на цю, як він казав, авантюру, і
вона на якийсь час затаїлася з тим своїм бажанням
від рідних та знайомих. А потім Геля народила ще ди-
тя, тоді помер Адам, а згодом виявилося, що й вона
матиме дитину. Анна лягла навзнак і втупилася у сте-
лю. Бодай ця її мрія таки здійсниться і вона народить
ще одну дитину від Адама. Не могла дочекатися, ко-
ли це станеться, і вже втрачала терпіння та починала
нервувати. Ще й сьогодні щось її непокоїло по-особ-
ливому гостро. Якийсь невиразний спогад чи перед-
чуття. Щось муляло, здавалося важливим, але ніяк не
набувало означеності, а зникало, так і не перетворив-
шись у щось конкретне. Щось вона таки забула. Але
що? Схоже, щось важливе, вагоме, щось таке, чого
не мала б забувати. Якісь події чи обставини? Може,
чиїсь уродини або дату смерті?
Анна проаналізувала всі значні дати: уродини
близьких, іменини знайомих, дати смерті своїх та Ада-
ма родичів. Ні, таке б не забулося. Може, щось пообі-
цяла дітям і не зробила? Може, кудись з ними мала
піти? Щось їм купити? Допомогти у чомусь?
 Анна знов на декілька хвилин замислилася. Ні. Од-
нозначно, ні. Малі вже давно нагадали би про це. Во-
ни не з тих, що мовчатимуть. Радше докучатимуть і
випоминатимуть за кожної слушної і зовсім не слуш-
ної для того нагоди. Це щось інше. Може, передчуття
чогось недоброго?
Важко зітхнувши, Анна повернулася на лівий бік і
спробувала вигідніше прилаштувати ноги. Останнім
часом ті немилосердно боліли, і вона ніяк не могла
знайти зручну для відпочинку позу. Ще й на додачу до
фізичних нездужань надто помітний живіт не дозволяв
ані вдягнутися звично, ані вийти на люди. Зрештою,
усі жінки з доброго товариства в останні місяці вагіт-
ності намагаються сидіти вдома. А вона ще й у суворій
жалобі. Тут вимоги до пристойності в рази жорсткіші.
Далі костелу, цвинтаря і помешкання Терези взагалі
нічого носа потикати. Навіть на звичайну прогулянку
по Верхніх Валах12 чи по вулиці Карла Людвіга нижчій
або ж вищій13 не вийдеш. Порядні жінки суворо осу-

12
Верхні Вали – бульвар на місці давніх міських укріплень між вули-
цею Чарнецького (Винниченка) та Підваллям. Довгі тінисті алеї, висад-
жені липами, каштанами, кленами, зайняли площу 1,8 га. Цей надзви-
чайно популярний свого часу променад створив у 1816–1820 роках гу-
берніальний радник Вільгельм Райценгайм.
13
Вулиця Карла Людвіга, сучасний проспект Свободи, від 20-х років
XIX ст. стала улюбленим місцем променаду львів’ян. 30 липня 1855 року
її назвали на честь австрійського ерцгерцога Карла Людвіга.
дять і про майбутні візити в пристойне товариство чи
на карнавальні забави можна забути надовго, якщо
взагалі не назавжди. Зрештою, взимку настане другий
період глибокого трауру і вже можна буде вільно хо-
дити на прогулянки або ж робити візити до близьких
знайомих. Втомилася жити замкненою у чотирьох сті-
нах і почувалася так, ніби бракує повітря та просто-
ру, щоб вільно дихати та рухатися. Навіть до косте-
лу не вийдеш без потворної крепової вуалі на капе-
люшку. Вона затуляє півобличчя і заважає нормаль-
но дивитися на світ. Та що там казати. Навіть на лю-
дей іноді боїшся глянути прямо. Ще подумають, ніби
вона недостатньо сумує за чоловіком і вишукує собі
товариства для пустих розмов. Все, що дозволено, –
це тихенько молитися, ходити на цвинтар і до костелу,
приймати вдома візити найближчої родини та знайо-
мих, а ще іноді ходити на закупи чи з дітьми на прогу-
лянку. Ще й, ніби навмисно, навіть до Гелі не підеш,
бо та не у Львові. Колежанка хоч трохи розрадила б
і додала позитиву. А тут ще й очікування дитини спів-
пало з суворим трауром, то краще взагалі зайвий раз
не витикати носа в людні місця та не виходити з до-
му далі, аніж на власне подвір’я. Особливо в останні
місяці вагітності, бо тепер її живіт не приховує навіть
простора осіння накидка та чорна траурна шаль. Ан-
на важко зітхнула й охопила живіт рукою. Але все це
дрібні незручності. Колись вони минуть. Головне, що
незабаром народиться їхня з Адамом спільна дитина,
і думати про траурні обмеження не буде часу та ба-
жання. Поява дитини у родині – це завжди майбутнє,
радість та надія на ліпші часи, а в родині, де похова-
ли когось найріднішого, це ще й порятунок від зневіри,
смутку і небажання жити. Не сумнівалася, що поява
ще однієї дитини допоможе пережити річницю смерті
Адама так, щоб знову не загрузнути в минулому чи в
безнадії. Людина мусить іти своєю дорогою навіть піс-
ля смерті рідних. І не просто йти, а смакувати кожен
день та вірити у краще, навіть тоді, коли втрачено най-
дорожче, а на віру не стає ні сил, ані бажання. Інакше
жити нема сенсу. Тоді це вже не життя, а смерть при
житті. Навряд чи померлі хотіли б, щоб існування тих,
хто їх оплакує, перетворилося на пекло. А в неї ще й
дитинка в животі, то навряд чи Адамові сподобалося
б, якби вона впала у смертельну тугу. Та й інші його
діти потребують підтримки, уваги й притомної мами.
Маленькі діти взагалі дуже тонко вловлюють стан ма-
ми, і коли та занепокоєна чи сумує, теж відразу втра-
чають відчуття захищеності та спокою.
Анна ніжно погладила долонею живіт. І все ж таки
цікаво, хто в неї незабаром народиться? Хлопчик чи
дівчинка? Намагалася переконати себе, що їй це бай-
дуже: аби здорове і сильне, та направду дуже хотіла
саме хлопчика. І нехай би був схожим на Адама, а ще
щоб легко народився і ріс міцним та здоровим.
 Розділ 3
Анна незчулася, як заснула, проте вже за годину
знову прокинулася від того, що дитина боляче пере-
вернулася в животі. Боліли ноги, тягнув поперек і ле-
жати було геть незручно. Спробувала задрімати, про-
те так і не знайшла вигідну позу. Постійно поправляла
подушку, тоді ковдру та нічну сорочку, час від часу тор-
калася живота, прислухалася до рухів дитини в собі
і важко зітхала. Дитина товклася так, ніби надворі бі-
лий день, а не друга година ночі. Напевно, коли наро-
диться, то безсонних чатувань не уникнути. Буде таке
ж неспокійне вночі, як і зараз у животі.
Анна розрівняла постіль, старанно розправила со-
рочку і знову прислухалася до дитини в собі. По-
штовх… іще один… довга пауза… декілька поштовхів
без перепочинку… Ще поштовх і вже півгодини майже
без руху. Невже воно там нарешті заснуло?
– Змучилося, мамине сонечко? Спатки лягло. Теж
правильно. Чого посеред ночі товктися? Все одно те-
бе там зараз ніхто не чує. От народишся і…
Анна вимучено всміхнулася. Швидше б уже попро-
силося на світ. Все одно іншого шляху, аніж розроди-
тися, нема.
Вона прислухалася до нічних звуків за вікном. Десь,
не надто й далеко звідси, проїхала бричка, а ще за
хвилину Анна почула, як бричка завернула на їхню ву-
лицю, минула будинок і зупинилася десь неподалік.
Цокіт копит вщух, надворі пролунали спочатку приглу-
шені голоси, потім шарпанина, тоді щось впало, хтось
вилаявся, а згодом вона почула незрозумілі вигуки,
сміх і шум явно п’яної чоловічої компанії. Не живеть-
ся ж людям спокійно. На пригоди тягне посеред ночі.
Нарешті здогадалася, що це повернувся з якоїсь гуч-
ної забави сусід. Він мешкає за два будинки від їхньо-
го і полюбляє отакі гулянки. Була в доволі приязних
стосунках із його дружиною, інколи вони навіть ходи-
ли одна до одної в гості, і Анна знала, що чоловік у
сусідки затятий картяр. За ніч може програти ледь не
чверть маєтку. Ще й міцнішими напоями зловживає. У
товаристві пліткують, що й по борделях поволочиться
і в скандали непристойні встрянути може. Бідна жінка
його дружина. Ніколи не почувається впевнено з та-
ким чоловіком. А в них ще й п’ятеро дрібних дітей. Яке
їх очікує майбутнє?
Як добре, що Адам ніколи так легковажно не по-
водився. Завжди зберігав здоровий глузд та самовла-
дання, коли сідав за картярський стіл. Він і не пив без
міри, і в сумнівні афери не встрявав. Значно охочіше
вирушав на полювання чи проводив час із друзями.
Завжди думав насамперед про інтереси родини та про
справи, а тому тепер у них є за що жити і всі госпо-
дарські справи більш-менш у порядку. Та й дітям буде
що у спадок залишити. Принаймні якщо не станеться
чогось несподіваного.
Анна поклала долоню собі на живіт, намацала ди-
тинку і важко зітхнула. Що з того, що Адам був таким
хорошим батьком. Ця дитинка ніколи не знатиме сво-
го тата. Навіть не сумуватиме за ним, бо ніколи й не
бачила. Хіба просто прикро буде через те, що в інших
є батько, а в неї нема.
Анна скривила губи в гіркій посмішці. Може, краще б
Адам теж був затятим картярем. Тільки щоб жив. Та й,
якщо вже зовсім чесно, то й він міг за картярським сто-
лом до світанку засидітися, і щось там іноді теж про-
гравав. Не надто багато і для родини невідчутно. Ще й
фортуна була до нього прихильною, а він не втрачав
голову і міру знав. Але нехай би навіть і програвався.
Це така дурниця. Лише смерть не можна виправити.
Все інше якось залагоджується. І по борделях Адам не
ходив, і міцними трунками не зловживав. Життя з ним
взагалі не обіцяло жодних прикрих несподіванок. Коли
Адама не турбувало здоров’я чи проблеми в справах,
у них усе було так гармонійно і щасливо, що годі й ба-
жати кращого.
Анна обережно повернулася на інший бік і знов по-
чала вслухатись у те, що діялося на вулиці. Сусід дов-
го не дебоширив. Напевно, ті, хто його привіз, не ма-
ли настрою ворохобити людей посеред ночі і якнай-
швидше спекалися товариша по чарці та забралися
геть з-перед очей його дружини. Незабаром усе дов-
кола затихло і вулицю знов огорнула тиша. Лише вда-
лині чувся приглушений цокіт копит, і десь на сусідній
вулиці надривно гавкав пес.
Анна прислухалася до звуків у домі. Спочатку нічо-
го, тоді скрипнуло ліжко в дитячій, за декілька хвилин
ще раз, потім знов. Здається, Елі та Яніні сняться над-
то яскраві й неспокійні сни. Вчора слуги якраз приби-
рали перед зимовими холодами сад, альтанку, стрих 14
та закуток саду поза будинком. Без малих таке дій-
ство, звісно, обійтися не могло, то надурілися за цілий
день досхочу, нагасалися по хаті та подвір’ям поміж
старого мотлоху до знемоги і тепер неспокійно сплять.
Які ж вони непосидючі. Зовсім від рук відбилися. Тре-
ба перевірити, чого вони там навчились у гувернантки
цього тижня. Минулого не надто старалися і не вив-
чили того, що вона їм наказала завчити напам’ять. З
французьких поезій, наприклад.
Та й Войцех постійно десь пропадає всі ці тижні.
Навіть не каже, куди йде, а мовчки вдягається і зни-
кає з дому. Мала підозру, що він знайшов собі дівчи-
ну чи жінку не дуже суворого виховання, бо щось над-
14
Стрих – горище (діал.).
то багато тепер грошей витрачається на його розваги,
одяг та щоденні потреби. Та й ходить він останнім ча-
сом невідомо куди ледь не кожного вечора. Ще дити-
ну приживе невідомо з ким, то доведеться утримува-
ти дитину і його самого одночасно. Краще б навчався
та зайнявся б чимось корисним. Наприклад, допоміг
провадити справи у маєтку і хоч разочок з’їздив та по-
дивився, що там діється. Їй як вдові у цікавому стані
не можна виїздити з міста, а він хоч і знає, що єдиний
мужчина у домі, а помочі від нього не дочекаєшся.
Зовсім від рук відбився у свої вісімнадцять років.
Геть не до того його постійно тягне. Навіть у власному
домі місяць тому намагався звабити молоденьку по-
коївку. Найняла її зовсім нещодавно для Люцини, а він
відразу око на неї поклав. Добре, що як тільки притис-
нув її десь у закутку під сходами на другий поверх, во-
на не лише відразу дала йому відсіч, але й пожаліла-
ся. Пригоду вдалося владнати без втрат для репутації
обох сторін. А якби вона не пожалілася? Якби набу-
дувала собі ілюзій і закрутила з ним любов. Не приве-
ди Господи, ще б дитя від Войцеха народила. Тільки
незаконних дітей їм тут бракувало до повного щастя.
І без того скандальних родинних історій є з надлиш-
ком. І перший нерівний шлюб Адама з Дарою більш
аніж скандальний. І Еля вдалася у нього зовні, а запи-
сана як донька іншого. І смерть другої його дружини
Анелі така ж несподівана, як і смерть першої дружи-
ни Дари. І втретє Адам узяв шлюб надто швидко після
смерті Анелі. Та й взагалі… Усе життя як виклик доб-
рому товариству. Ні, однозначно ні. Ще одного скан-
далу репутація родини не витримає. А дівчаткам ще
ж треба заміж виходити. Хто з пристойних женихів їх
візьме за дружин після таких скандалів у родині? А тут,
може, ще одна донька народиться незабаром. Колись
і її заміж доведеться видавати. Хочеться, щоб вийш-
ла за мужчину шляхетного стану, доброго виховання і
з гарної фамілії. Законнонароджена дитина гідна вда-
лого шлюбу.
Анна ледь усміхнулася. От понавигадувала собі
всякого. Спочатку треба народити це дитя, а тоді вже
заміж видавати чи одружувати. Зовсім глузд здоровий
втратила. Про заміжжя ненародженої дитини думає.
Безсоння все ж таки химерна річ. Думаються всілякі
дурниці і переживається за те, що вдень би навіть не
помічалося.
Анна прогнулась у попереку і спробувала зручніше
прилаштувати ноги. Заснути хоча б на декілька годин.
Бо знов не виспиться і вдень ходитиме як сонна му-
ха. А якщо ввечері народжувати доведеться? Де си-
ли візьмуться з таким геть кепським спанням та відпо-
чинком? Невже отак цілу ніч мордуватиметься сьогод-
ні без сну? Хоч би швидше світанок. Іноді найкраще
засинається саме тоді, як настає час вставати з ліж-
ка. Але зовсім не обов’язково зриватися отак зранку.
Можна спати хоч до обіду. І прислуга, і домашні вже
декілька тижнів шанують її сон та не будять. Самі собі
раду дають. Молодці вони в неї.
Анна повернулася на інший бік, підібгала ковдру під
живіт, ледь скулилася на боці, проте зручніше від та-
ких маніпуляцій не стало. Господи, чому ж так сильно
ноги болять? На зміну погоди чи від довгого лежання
без сну? Коли ж це дитя нарешті народиться і стане
легше ходити, лежати та сидіти? Сил нема.
Анна відкинула ковдру вбік і сіла на ліжку. Ні, це про-
сто нестерпно. Аніж отак мордуватися, краще вста-
ти і зайнятися чимось корисним. Наприклад, ще раз
перевірити звіт управляючого маєтком. Здається, її
намагалися обманювати. Наразі, щоправда, не над-
то серйозно, проте перші дзвіночки очевидні. Коли на-
родиться дитина, треба обов’язково поїхати у маєток
і все там перевірити, а передусім ще раз зустрітися
з управляючим. Прибутками не можна легковажити.
Витрати на облаштування будинку, на ремонт фліге-
ля, на прислугу, на виїзд, на навчання дітей ростуть
із кожним роком, а ще є щоденні потреби на їжу, одяг,
дрова, лікаря, що приходить до неї та до дітей, на бла-
гочинність, допомогу тітці… Та що там казати: у ро-
дині, де четверо дітей і великий будинок у столичному
місті, завжди є куди подіти гроші та прикласти сили.
Незабаром ще й немовля народиться, то витрати теж
обов’язково зростуть.
Появу ще однієї дитини Адам не передбачав, а от-
же, не згадав про неї в заповіті. Але нічого. Аби здо-
ров’я було, все інше докладеться. І щоб нарешті на-
родилося дитя, бо несила чекати.
 Розділ 4
Анна знову ледь прогнулась у попереку, навпомац-
ки знайшла капці й повільно підвелася на ноги. Ще й
пологи, ніби навмисно, ніяк не розпочинаються. Вто-
милася їх очікувати. Напевно, варто щось зробити,
аби їх пришвидшити. Здається, колись чула від тітки,
що в таких випадках та бралася за важку роботу: ми-
ла вікна чи підлогу, полола грядки, ходила сходами ту-
ди-сюди, до знемоги працювала в пекарні чи на кухні,
щось прала або ж прасувала.
Накинувши на плечі шаль, Анна намацала в темряві
свічку, засвітила її. Посеред ночі ходити сходами вго-
ру-вниз – дурна затія. Перебудить весь будинок і на-
лякає дітей. Зрештою, вдень бігати сходами теж якось
по-дурному. Мити вікна чи підлогу, поратися на кухні
або ж прати чи прасувати взагалі неможливо. Прислу-
га та домашні неправильно зрозуміють її порив і диви-
тимуться на неї, як на людину несповна розуму. Ска-
жуть, що досі не вміє поводитися як шляхетна пані.
Спробуй потім повернути до себе повагу. Ще пере-
стануть серйозно сприймати її накази, поради або ж
невдоволення. А їй такого аж ніяк не треба.
Щоб чимось себе зайняти, Анна вирішила вийти на
кухню та приготувати собі каву. Дістала з полички дже-
зву, розпалила в пічці вогонь, налила воду, а як та за-
кипіла, насипала в джезву мелену каву та кинула ту-
ди декілька зернин кардамону, дрібку цинамону і дві
бруньки сушеної гвоздики. Зачекала, щоб вода з ка-
вою та спеціями тричі піднялася вгору, накрила дже-
зву невеличкою покришкою і відставила вбік. Звичний
ритуал та улюблений аромат кави з кардамоном на
декілька хвилин повернули Анні самовладання, проте
вона розуміла, що це ненадовго. До серця вже підкра-
далася тривога і якась слабкість. Невже це передчут-
тя чогось поганого?
Анна налила каву в невеличку порцелянову філі-
жанку, поцукрувала її дрібкою цукру, яку відколола від
великого шматка, поставила філіжанку на срібну тацю
і, обережно причинивши за собою двері кухні, повер-
нулася до своєї кімнати. Звичайно, після кавування ні-
защо не заснути, проте нехай буде так. От хочеться їй
зараз саме кави – і все тут.
Так само тихенько Анна зачинила двері спальні, по-
ставила тацю з філіжанкою кави на невеличкий сто-
лик і обережно присіла на ліжко. Пила каву маленьки-
ми ковточками, з насолодою вдихаючи її аромат і роз-
кошуючи смаком. Допивши, відсунула філіжанку тро-
хи далі від краю столика і знов прислухалася до се-
бе. Спочатку дитя не рухалося і вона навіть встигла
запанікувати. Міцно втиснула долоню в живіт та ми-
моволі затамувала подих. За мить дитина завовтузи-
лася, і Анна зітхнула з полегшенням. Рухається. Не
завмерло там у ній, на щастя. Але, Господи, коли ж
воно нарешті народиться. Сили нема безкінечно при-
слухатися та ловити рухи дитини в собі.
Анна ще раз важко зітхнула, поправила на грудях
сорочку і щільніше закуталася в шаль. Хоч би розвид-
нилося швидше. У денній метушні час не так довго тяг-
неться, забуваєш ловити рухи дитини та й пологів лег-
ше очікувати. Цікаво, коли нарешті світатиме? Після
кави їй геть вивітрився з голови сон. Анна підійшла до
вікна, відхилила штору й визирнула на вулицю. Зовсім
темно. Дерева саду танули в густих сутінках, доріжка
та клумба перед ґанком виглядали нечіткими, розми-
тими, проте тепер ніч чомусь не лякала її. Навпаки,
було в ній щось таке, що приваблювало, не дозволяло
відвести погляд, манило, кликало до себе, не відпус-
кало. Дивилася у ніч за вікном і ніби бачила минуле.
Колись саме в отакій темряві саду стояла поряд з Ада-
мом і почувалася такою щасливою, такою захищеною
ним, до безтями коханою та бажаною. Нічого іншого й
не потребувала. Як бракує зараз цієї захищеності бі-
ля надійного і люблячого чоловіка, до щему в серці та
до одуріння. Як гірко, що нічого відтоді не залишило-
ся. Лише маленька дитинка в ній і спомини про щастя,
яке зблиснуло яскравим променем, засліпило очі лю-
бов’ю, поманило обіцянкою залишитися надовго, але
згасло так само миттєво, як і засвітилося. Анна важ-
ко зітхнула і ще раз сумно глянула у вікно. Понад усе
на світі хотіла повернутися в минуле і знов опинити-
ся поряд з Адамом: у затишку, в теплі його обіймів, у
передчутті довгого родинного щастя, і щоб нічого не
знати про неминучу смерть чи втрати.
Вона глянула у вікно. Воліла відволіктися від важ-
ких думок, заспокоїтися, повернути собі самовладан-
ня. Може, вийти на подвір’я і декілька хвилин постояти
там, посеред дерев саду? Саме там, де такою щасли-
вою була колись. Там, де вони з Адамом були разом.
Хіба у тому є щось погане? Тим більше, що все одно
заснути не вдається.
Вона замислено покрутила пальцями медальйон на
шиї, тоді, ніби відганяючи сумні думки, рішуче підве-
ла голову, підійшла до стільця з одягом і почала вдя-
гатися. Натягнула на сорочку спеціальний корсет для
вагітних, зверху прості полотняні спідниці, розправила
чорні жалобні стрічки на них, дістала з шафи черевич-
ки на хутрі і, присівши на стільчик, заходилася їх взува-
ти. Насилу впоралася з цією простою роботою і ще раз
важко зітхнула. Живіт не дозволяв ані нормально зіг-
нутися, ані присісти навпочіпки, щоб зав’язати шнурів-
ки на взутті, ані сидіти за столом так, щоб їжа не па-
дала на коліна чи на живіт. Ледь не щодня доводить-
ся затягувати корсет слабше і слідкувати, щоб він під-
тримував, а не перетискав живіт. Коли вдома, дедалі
частіше взагалі не вдягає його, а це вкрай непристой-
но для жінки з гарного товариства. Добре, що ніхто,
окрім домашніх, не бачить її у такому вигляді. Зовсім
нечупарою стала.
Анна потягнулася за сукнею. Тканина ледь зашур-
хотіла під її пальцями і здалася надто холодною на
дотик. Таки зимно сьогодні. Доведеться зверху на сук-
ню вдягнути зимову накидку на хутрі. У ній точно не
замерзне. Прогуляється трохи і відразу назад. Хоч би
ніхто не побачив її і не зупинив. Зрештою, якщо не шу-
міти, ніхто з домашніх і не здогадається, що вона ви-
ходила з дому. Ще годин зо п’ять усі спатимуть.
Годинник у салоні пробив квадранс15 на четверту
і Анна рішуче зав’язала стрічки чорного капелюшка
під підборіддям. Мучитися бездіяльністю не могла вже
ані хвилини. Так втомилася від очікування пологів, що
перестала їх боятися. А може, прогулянка допоможе
пришвидшити пологи?
Вдягнувшись, Анна прихопила з собою свічник і
прокралася в передпокій. Намагалася ступати яко-
мога тихіше, щоб не скрипнула жодна дошка підло-
ги. Вийшла в сіни, так само обережно причинила за
собою вхідні двері й прослизнула на ґанок. Густий
15
Квадранс – 15 хвилин (діал.).
дощ давно вщух, проте погода анітрохи не покращала.
Навпаки, стало значно прохолодніше, а з неба сіяв-
ся справжній сніг з крупинками льоду. Наразі не надто
рясний, проте до ранку він міг перетворитися на серй-
озний снігопад та накрити опале листя щільним білим
накривалом. Невже зима розпочнеться раніше?
Анна поставила свічник на землю, невпевнено
оперлася рукою на кам’яні поручні сходів і глянула в
темряву подвір’я та саду. І чого вона у таку темінь та
холод на прогулянку зібралася? Що це за таке див-
не і непереборне бажання раптом на неї накотилося?
Певно, це з тих дивних бажань, які жінка в тяжі навіть
сама собі пояснити не годна. Майже не сумнівалась,
що Адаму ця її ідея з нічною прогулянкою не сподоба-
лася б. Зрештою, він взагалі не відпустив би її з дому
посеред ночі. Ну, може, хіба сам погодився б її супро-
воджувати.
Тримаючись за поручні, Анна ступила декілька обе-
режних кроків по сходах донизу. Зрештою, а що пога-
ного, як вона подихає свіжим повітрям і відразу повер-
неться додому? Це її власний сад і прогулянка в ньому
не загрожує жодною несподіванкою. Знала тут кожну
стежку, камінчик та дерево, і була абсолютно впевне-
на у своїй безпеці. Напевно, після гуляння навіть ди-
хатиметься і спатиметься значно краще. Адам теж не
заперечував би проти такого. Завжди казав, що…
 Раптом зрозумівши, що її думки недоречні, Анна
скривила губи в гіркій посмішці. Яка тепер різниця,
що сказав би Адам і чи схвалив би він її прогулянку?
Чомусь ніяк не могла позбутися звички звіряти кожну
свою дію та вчинок із його оцінкою. Так, ніби досі жила
з ним одним життям, а не втратила його назавжди.
Анна ковзнула рукою у рукавичці по мокрому ка-
меню поручнів і мимоволі відсмикнула руку, бо навіть
крізь цупку лайкову рукавичку її пронизав холод твер-
дої та вологої поверхні. Господи, моторошно ж як. Чо-
го їй не сидиться вдома? Невже посеред саду і на то-
му місці, де вони з Адамом були щасливі, полегшає?
Адам помер і нічого не повернеш, не переживеш на-
ново, не зміниш. Так багато не збулося, не склалося,
не здійснилося.
Хотіла торкнутися живота, проте рукавичка заважа-
ла, й Анна зняла її. Холоду не відчула, просто незахи-
щеною долонею виразніше відчувалися рухи дитини
в животі.
Анна ледь підняла чорну бумазейну спідницю, ма-
шинально ступила крок вперед, якось невдало поста-
вила ногу на край сходинки і раптом посковзнулася на
обледенілому камені… О Боже! Боже!
Анна гарячково спробувала вхопитися за поручень,
потім за стовпець загороди, знову за поручень, заплу-
талася у важкій зимовій накидці – і зрозуміла, що оста-
точно втрачає точку опертя.
Злякано хитнувшись, Анна ступила мимовільний
крок вперед, проте зачепилася підбором за нижні спід-
ниці і з жахом зрозуміла, що не може втримати рівно-
вагу.
Вона ще раз спробувала схопитися за поручень,
звільнити черевичок, ногу, останнім відчайдушним зу-
силлям затриматися на верхній сходинці, але відчула,
що летить шкереберть і не може зупинитися. О Боже!
Боже, тільки не на живіт!
 Розділ 5
Отямилася Анна від різкого болю в збитих колінах
і в невдало підставленій для захисту від падіння руці.
О Боже! Таки впала! А дитина? Її дитина! Як вона?
Важко опершись на збите коліно, Анна сіла на зем-
лю і злякано обмацала живіт. О, ні, дитина не рухаєть-
ся!
Анна з жахом притиснула обидві долоні до живота
і за мить почула під пальцями поштовхи. О Господи,
таки рухається! Тільки б минулося! Все що завгодно з
нею самою, тільки аби все було добре з дитиною.
Анна спробувала підвестися, проте якось невдало
повернулася і мимоволі скривилася від різкого болю у
нозі. Так проїхалася колінами по сходах, що тепер не
могла стати на ноги. Яким тільки дивом не впала на
живіт? Чи, може, таки щось там пошкодила?
Намагаючись не застогнати від болю, Анна ледь за-
кусила губу, трохи підняла нижні спідниці й легенько
торкнулася рукою живота. Не відчувала жодного на-
тяку на гострий біль ані в животі, ані в крижах, лише
розбите коліно дуже кривавило, а ще немов вогнем
опекло збиту долоню, якою зачепила землю. Витерши
спідницею кров з коліна, Анна спробувала роздивити-
ся в темряві ушкоджену руку. Хоч би не зламала. Тіль-
ки поламаної руки бракувало в пологах, і тим паче, ко-
ли дитя народиться.
Вона обережно порухала пальцями. Та ні, здається,
нічого серйозного. Навіть зап’ясток не вивихнула, ли-
ше долоню пошкодила.
Здоровою рукою Анна витягнула з кишені носови-
чок і туго обмотала ушкоджену долоню. Принаймні так
кров не тектиме, а вдома перемотає руку старанніше.
Опершись на здорову руку, Анна незграбно підвела-
ся із землі. Ні, це просто диво, що вона нічого серйозно
собі не пошкодила. Так летіла, що досі дихання спер-
ло і все в грудях болить. Анна знов торкнулася живо-
та. Чи, може, з дитиною щось таки сталося? Гепнула-
ся додолу з таких високих кам’яних сходів, що взагалі
вбитися на смерть можна, не те що дитя в животі пош-
кодити. Щастя, що хоч головою не вдарилася і не зне-
притомніла, бо замерзла б тут під сходами. Он сніг не
лише кружляє в повітрі, але й лягає на землю серпан-
ком та навіть не тане. Мороз серйозно береться. То-
му й сходи геть заледеніли після дощу. Шкода, що в
темряві не помітила цього і почала спускатися. І чого
її взагалі понесло у таку негоду на вулицю? Декілька
хвилин Анна стояла, з тривогою прислухаючись до се-
бе. Ні, здається, окрім долоні та коліна нічого сильно
не болить. Невже обійшлося? Господи, тільки б обій-
шлося! Намагаючись не посковзнутися ще раз на об-
леденілих сходинках, Анна міцно схопилася здоровою
рукою за поручень й обережно піднялася по сходах
на ґанок. Почувалась ніби у жахливому сні й мало що
тямила. Довкола темрява, холод, вітер сипле в очі ко-
лючим снігом, а вона чогось опинилася на вулиці. Так,
ніби втрапила сюди в напівпритомному стані, а зараз
намагається втямити, навіщо прийшла. Пороблено їй,
чи що? Певно, в голові перекручується від того, що по-
логи ніяк не розпочинаються.
Зайшовши у будинок, Анна дошкутильгала до
спальні, засвітила свічку, поставивши свічник ближче
до краю столу, і важко опустилася в крісло. Божевілля
якесь.
Якийсь час вона з тривогою прислухалася до себе,
тоді відкинула спідниці вгору і спробувала роздивити-
ся збиті коліна уважніше. Жалюгідне видовище. На-
віть панчохи розірвала ледь не на клапті.
Анна обережно стягнула панчохи, кинула біля кріс-
ла на землю і знову нахилила голову, щоб роздивити-
ся коліна. Кров струмочком текла по її ногах і геть зіп-
сувала нижні спідниці. Треба швидше змити бруд та
кров, бо позаляпує тут усе. Та й нога запалиться від
бруду. Так сильно гримнулася колінами об землю, те-
пер довго заживатимуть. А рука?
Анна розмотала долоню і наблизила руку до свіч-
ки. Теж неперевершено виглядає: шкіру здерла і синці
добрячі будуть. Купа клопоту перед пологами.
Підвівшись з крісла, Анна важко зітхнула, підійшла
до масивної шафи при стіні й дістала з нижньої полич-
ки рушник та шматок білого полотна. Притискаючи все
це до себе та припадаючи на ушкоджену ногу, підійш-
ла до столика в дальньому закутку кімнати. Розгубле-
но глянула на миску і збанок з водою, які там стояли,
тоді підвела голову. Як їй взагалі спало на думку ку-
дись іти посеред ночі? Неймовірна дурість!
Вона глянула на своє відображення в дзеркалі, по-
клала рушник та полотно на край столика і потягну-
лася до дзбанка з водою, проте взяти його в руки не
встигла. Раптом відчула, як по ногах щось потекло, і
обмерла. Невже кров бухнула? Але звідки її так бага-
то? Не з розбитих же колін? Дитина! Щось таки пош-
кодила там при падінні!
Анна злякано провела рукою по нозі знизу догори,
піднесла тремтячу долоню до світла свічки. Ні, це не
кров. Це щось прозоре. Води відійшли, чи що? Так бу-
ло й першого разу, проте тоді вони відійшли не відра-
зу, а коли боліло немилосердно і до народження Елі
залишалося, може, з півгодини.
Анна оглянула освітлену свічкою руку, перевела по-
гляд на своє відображення у дзеркалі. Дивилася на
себе розширеними від жаху очима і зблідла так, що
сама себе злякалася. О Господи, що ж тепер буде? А
якщо кровотеча всередині?
Анна прислухалася до себе. Ні, у животі нічого не
болить, лише якось недобре стало. Чому ж відійшли
води?
Вона ще раз занепокоєно прислухалася до себе.
Якщо розпочинаються пологи, то чому нема перей-
мів? Це нормально? Що це взагалі таке? Навіть живіт
якось враз опустився. А дитина? Що з дитиною? Вона
жива? Може, вмерла там?
Анна похапцем послабила шнурування корсету і ще
раз торкнулася руками живота. Взагалі нічого не бо-
лить, але рухів дитини теж чомусь не чути! Невже
немовля забилося надто сильно і вмерло там у ній?
Що ж тепер буде?
Ноги її не тримали, тож Анна обіперлася рукою на
столик при стіні. Дурні, які ж дурні думки лізуть у го-
лову. Вона сильна, молода, здорова жінка. Подумаєш,
впала! Хіба інші жінки ніколи не падають? Дитя ж за-
хищене в животі від усіляких ударів та несподіванок.
Чи не захищене?
Анна запустила пальці в розтріпане волосся. А як-
що воно там таки забилося всередині? Померло і…
Вона насилу стримала у собі розпачливий стогін.
Треба негайно кликати на допомогу. Будити прислу-
гу. Сказати, щоб привели повитуху. Покликали Терезу.
Нехай рятують дитину! Може, ще не пізно! Взагалі хоч
щось роблять!
Схопивши зі столика рушник, Анна сяк-так повити-
рала ноги і, важко ступаючи на ушкоджену ногу, вий-
шла з кімнати. Намагалася в темряві не перечепитися
об щось, проте вже за хвилину таки заплуталася в ки-
лимі при сходах і ледь не впала. Трохи стишила крок,
тоді й зовсім зупинилася. Ні, так не можна. Хіба паніка
допоможе?
Анна прислухалася до себе. О, здається, дитя
штовхнулось. А он ще раз. І ще. Нічого страшного не
сталося. Слава Богу!
Полегшено видихнувши, Анна на мить заплющила
очі. Ні, треба негайно заспокоїтися. Кровотечі нема і
дитя знов штовхається доволі сильно. Дитина жива
і все більш-менш нормально. Переймів наразі нема,
але вони обов’язково мусять розпочатися. Напевно, є
якісь ліки чи зілля на те, щоб дитя почало просувати-
ся. Треба порадитися з кимось досвідченішим. З пови-
тухою, наприклад, чи з лікарем. Але насамперед вар-
то покликати Терезу. Мабуть, саме падіння спровоку-
вало те, що відійшли води. Все в руках Божих, але…
Трохи все ж таки й у її власних теж.
Глибше вдихнувши повітря, Анна відступила від сті-
ни, навпомацки пройшла декілька кроків темним кори-
дором, перейшла до приміщення для челяді і штовх-
нула двері до кімнати покоївки. На мить зупинилася,
щоб трохи опанувати себе та призвичаїтися до півте-
мряви, тоді рішуче підійшла до ліжка, на якому спала
покоївка.
– Касю, чуєш? Вставай… – Намагаючись не наляка-
ти покоївку, Анна стишила голос і обережно торкнула-
ся долонею її плеча. – Треба лікаря чи повитуху при-
вести. Я щойно впала і в мене відійшли води. Вставай.
Чуєш?
Спершу покоївка не реагувала, але за кілька хви-
лин таки почала подавати ознаки життя, ворушитися,
щось говорити крізь сон, потім раптом широко розплю-
щила очі, різко сіла на ліжку і втупилася в темряву за-
туманеним поглядом.
– Пані? Ви? Що сі стало? Пані народжує? Так? Анна
заперечно хитнула головою.
– Ні, Касю, ще не народжую. Але я щойно впала.
– О, Єзус-Марія! – Покоївка на мить заціпеніла, то-
ді аж сплеснула долонями. – Та де ж ви, пані, могли
впасти посеред ночі? З ліжка?
– Та якого там ліжка, Касю? Я на вулицю виходила,
але послизнулася на сходах при ґанку і впала донизу.
На вулиці все заледеніло.
– О, Матка Боска, а пощо пані взагалі на вулицю
пішли? – Зі сну покоївка ніяк не могла второпати, що
відбувається і чого від неї хочуть. – Йой, пані. Ніч на-
дворі, а пані не спиться. Вона спробувала відшукати
на накаслику свічник, щоб засвітити свічку, але скину-
ла на землю горнятко та миску, які там стояли, і зав-
мерла, так само спантеличено вдивляючись в облич-
чя Анни.
– Йой, пані… Чого ж вам не спиться? Раптом Анна
відчула спазм у животі.
– О Матка Боска, Касю! А тобі не все одно, чого мені
не спиться? Ліпше вставай і біжи за лікарем.
Злякано глянувши на господиню, покоївка похап-
цем відкинула перину, підвелася і знову зашурхотіла
чимось на накаслику.
– Я зараз, пані… зараз… Бігме вже біжу!.. Де ж та
свічка? Як лягала спати, бігме-м тут була біля мене.
Я ж гасила її.
Анна сама намацала свічку на накаслику.
– Та тут вона… Тут… Швидко вдягайся, я сама за-
палю свічку. І приведи мені Терезу. Потім біжи по ліка-
ря. Але якщо раптом така біда, що лікаря на місці не
буде, то веди повитуху.
– Так, пані, так… Тільки темно дуже… Ніц не бачу.
Десь із третьої спроби таки запаливши свічку, Анна
знов озирнулася на покоївку.
– Маєш світло. Вдягайся тепер… Ще Зоню мені по-
клич і води гарячої з кухні принеси в мій покій. Але в
тій хвилі, а не через квадранс часу. Бо вроджу тут без
допомоги. Ти приймеш дитину?
 – Боже збав. Я не вмію.
– То біжи за тими, хто вміє.
Кася спантеличено глянула на господиню.
– Пані, я вбратися мушу. Мені ж надвір йти. Он який
вітер свище. Ще перестуджуся там.
Анна сердито зиркнула на покоївку, яка ніяк не мог-
ла втрапити рукою у рукав сукні, а потрапивши, захо-
дилася шукати десь під ліжком чоботи, тоді облиши-
ла їх, так і не взувши, та почала закутуватися в теплу
хустку.
– О Боже ж мій милий, Касю, і чого ж ти, дівчино,
гуздраєшся?16 Слухай мене уважно: я Зоню сама по-
кличу, і води сама принесу. Зараз ліпше вдягайся і бі-
гом мені по лікаря. Одна нога тут, друга там. Не треба
повторити ще раз? Зрозуміла?
– Та зрозуміла я, пані, – Кася ображено насупила-
ся. – Що там розуміти. Бігме, пані, так до мене бала-
каєте, ніби я дитина мала. Це Юльця, яку пані спочат-
ку на моє місце брати хтіли, така оферма,17 і така…
– Слухай, Касю, – Анна рішуче обірвала покоївку на
півслові, – я тебе зараз слухати не маю ані настрою,
ані часу. Вдягайся швидко і бігом марш робити те, що
я сказала. Все. Не зробиш у тій хвилі, то підеш шука-
ти собі іншої господині. Намагаючись зберігати само-
16
Гуздратися – баритися, гаяти час (діал.).
17
Оферма – незграба (діал.).
владання, Анна, шкутильгаючи, вийшла з кімнати. Від
хвилювання нею починало трусити, проте виказувати
слабкість перед прислугою вона не могла, а тому не
лише розправила плечі, але й кожен свій рух намага-
лася контролювати. Ще бракувало остаточно втрати-
ти авторитет серед челяді. І без того її тепер не надто
бояться. Зі смертю Адама якось непомітно порозпус-
кались усі. Ось нехай тільки дитя народиться, і в домі
знову будуть такі ж порядки, як при Адамі. Вона про
це потурбується.
Анна важко оперлася на стіну плечима, ледь торк-
нулася рукою живота і скривила губи у гіркій посмішці.
Якщо, звичайно, з тією дитиною не станеться чогось
несподіваного, бо тоді байдуже, як поводиметься при-
слуга і що відбуватиметься довкола. Не відчувала ані
натяку на перейми. А якщо перейми взагалі не розпоч-
нуться?
Анна вже вкотре прислухалася до себе, вловила
слабкий порух дитини в животі й примусила себе від-
ступити від стіни. Чого вона взагалі панікує? Дитя жи-
ве і незабаром народиться. Нерозумно думати про по-
гане, коли нічого жахливого не сталося. Недобрими
думками можна прикликати біду на свою голову. Всі ж
знають, що завжди стається саме те, чого найдужче
боїшся. То ж чи варто боятися? Що б сказав на таке
Адам? Це ж його дитина зараз у ній, його рід, його про-
довження, а вона подумки перекреслює все це у собі.
Ні, так не можна. Треба вірити у хороше, не думати
про трагічне і народити здорову дитину. Інакше наві-
що Бог подарував їй саме таке складне кохання і та-
ку важку долю? Чому дозволив виносити цю дитину?
Чому зараз уберіг від найгіршого? Кровотечі ж нема,
вона жива і дитя у ній теж живе. Рухається, як завжди.
Та й всередині нічого не болить. Отже, вона таки в Бо-
жій опіці. Нічого не трапляється просто так. Знала це
достеменно.
Анна обережно поклала руку на живіт, завмерла і
подумки звернулася з молитвою до неба. Вже давно
нічого так палко не просила, як того, щоб зараз їхнє з
Адамом дитя щасливо і легко прийшло в цей світ.
Помолившись, Анна перехрестилася і вже хотіла
йти, проте ще на мить затрималася, розщепнула два
верхні ґудзички на сукні й витягнула зі споду малень-
кий хрестик на простому ланцюжку. Носила цей хре-
стик від народження. Був подарунком від батька та
мами, а тому означав для неї так само багато, як за-
раз медальйон з портретом Адама. З ним завжди бу-
ло спокійніше і затишніше. З ним вона завжди в опіці
Бога.
Анна міцно стиснула хрестик у долоні, нахилила-
ся, торкнулася його губами і прошепотіла: «Прися-
гаюся, якщо дитина народиться живою та здоровою,
то обов’язково помолюся у Сокалі перед чудотвор-
ною іконою Матері Божої Утішительки 18 і пожертвую їй
щедрий дар. Амінь».

18
Ікона Діви Марії Утішительки – чудодійний образ, написаний 1400
року Яном Венжиком. Завдяки образу Сокаль став одним із найважливі-
ших місць для паломництва на східних землях Речі Посполитої. Під час
пожежі 1843 року образ згорів, а його копія, намальована львівським ху-
дожником Яном Машковським, наново освячена 7 вересня 1848 року.
Нині чудотворна ікона знаходиться в польському місті Грубешів у костелі
св. Станіслава Костки.
 Розділ 6
Розбудивши Зоню, Анна повернулася до своєї кім-
нати. Тепер почувалася значно спокійнішою. Ситуа-
ція, коли від тебе хоч щось залежить (а її ситуація
була саме такою), – це ще далеко не безнадія і не
безвихідь. Лише смерть фатальна, а боротьба завжди
несе у собі сподівання на краще.
Підступивши до дзеркала, Анна глянула на своє ві-
дображення. Забруднила обличчя болотом та кров’ю
і навіть не побачила цього. Добре, що зараз темно,
бо перелякала б усіх домашніх до півсмерті. І без то-
го Зоня, почувши про падіння, зірвалася на рівні ноги,
миттєво вдягнулася і відразу побігла по Терезу. Навіть
воду не поставила гріти, а звечора ж усю гарячу вико-
ристали.
Сяк-так відмивши кров та болото з обличчя холод-
ною водою, Анна присіла на розстелену постіль. Не
цілком чітко уявляла, що мала б зараз робити, проте
розуміла, що сидіти склавши руки теж не повинна. Мо-
же, походити? Кажуть, від ходіння перейми розпочи-
наються швидше.
Вона невпевнено підвелася на ноги і ступила кіль-
ка обережних кроків. Ніби нічого. Навіть збита нога не
надто болить. Треба наразі глянути, як там малі. Якщо
прокинулися, то треба їх заспокоїти. Добре, якби все
ж таки спали. Не треба їм чути і бачити того, що зараз
має відбуватися. Зрештою, якщо їх досі нема тут, то,
певно, й не прокинулися. Діти сплять міцно. Та й кім-
нати їхні трохи на віддалі від її спальні.
Анна вийшла до передпокою, проте до сходів не до-
шкутильгала, майже відразу низ живота схопило спаз-
мом і відлунило у крижах. Перейми?
Ледь припадаючи на ушкоджену ногу, Анна повер-
нулася до спальні, ще трохи походила і знову прислу-
халася до себе. Боліло не сильно, проте доволі ви-
разно. Здається, це вже справжні перейми. Пам’ята-
ла той біль ще з минулого разу і знала, що незабаром
притискатиме доволі жорстко. Але нехай! Тільки б не
припинялося, і щоб нічого там всередині не пошкоди-
лося від падіння. Все інше якось витримає.
Анна підійшла до вікна, відхилила штору і з триво-
гою вдивилася в темряву подвір’я. Де ж той лікар чи
повитуха? Прийшли б уже і сказали, що все нормаль-
но. Ще й на вулиці темно, незатишно і нічого не видно.
Лише вітер кидає у шибку сніговою крупкою та почи-
нає вистуджувати покій. Господи, та що ж це таке? Де
ж той лікар?
Анна на мить притиснулася чолом до холодної шиб-
ки. Її раптом охопив гострий жаль до самої себе. Адам
міг би бути з нею, а вона зараз сама, і не знати, що
буде в пологах з нею та їхньою дитиною. Чому ж так
скупо відпущено їй жіночого щастя? Чому так швидко
все минулося? Якби Адам був живий, то зараз приту-
лилася б до нього, відчула б його тепло, захист, надій-
ність, і все б у них було добре. І появі дитини Адам ра-
дів би разом з нею, а не лежав би, як тепер, у мерзлій
землі на цвинтарі.
Відчуваючи, що зараз розплачеться, Анна рішуче
витерла сльози тильним боком долоні. Ні, не можна
плакати. Скажуть, що вона слабка та нерозважна і що
зовсім не думає про дитину, а лише себе шкодує. А
про те, як гірко народжувати дитя, коли чоловік помер,
ніхто й не згадає. Говоритимуть, що вона не одна та-
ка вдова на світі і що тисячі жінок мають значно гіршу
долю, аніж її.
Анна знову витерла очі й глянула в простір темно-
го саду за вікном. Може, вони й праві. У кожного свій
хрест, і треба вміти гідно його нести.
Відійшовши від вікна, Анна почала готувати речі до
пологів, але, почувши шум на подвір’ї, все облишила
і з тривогою прислухалась. Гримнули вхідні двері, пе-
ремовилися між собою покоївка з куховаркою, Зоню
про щось запитала Тереза. Дивно. І покоївка поверну-
лася, і сестра Адама теж тут, але чомусь не чути, що-
би з ними прийшов хтось чужий. Невже не привели ані
повитуху, ані лікаря? Ні, це просто неймовірно! З кож-
ною хвилиною біль дужчає, а вони нікого не привели.
Не дай Боже, знову без допомоги народжувати дове-
деться.
– Анно, що ж ти твориш? – Стрімко ввірвавшись у
кімнату, Тереза занепокоєно озирнула невістку з ніг
до голови. – Геть чисто звар’ювала?19 Мало тобі про-
блем, так ти ще й надумала посеред ночі пригод собі
шукати! Що тобі на вулиці треба було?
Анна розпачливо глянула на сестру Адама.
– Так хто ж знав, що я зі сходів впаду. Тепер от…
– Та розказали вже мені. Дуже забилася? Нема кро-
вотечі? – Тереза з тривогою озирнула заляпану кров’ю
спідницю Анни, тоді перевела погляд на її живіт. – Ди-
тя хоч рухається? Нічого не пошкодила собі чи дитині?
– Та ніби нічого. Рухається. – Анна прислухалася до
себе. – Але пологи щось надто стрімко починаються.
Відразу так сильно болить, що терпіти важко. Думала,
ви лікаря чи повитуху приведете. Невже знов нікого не
застали?
– Уяви! Але не переживай, зараз інший лікар прий-
де. – Тереза підійшла до Анни ближче. – Моя покоївка
побігла по нього. З хвилини на хвилину приведе. На-
разі перевдягнися. Вся спідниця в болоті та крові. Де
в тебе чиста білизна? У цій шафі?
Тереза швиденько подіставала все необхідне, до-
19
Звар’ювати – збожеволіти (діал.).
помогла Анні перевдягнутися в чисте і наказала кухар-
ці нагріти води, а покоївці перестелити постіль. Сама
заходилася вибирати речі для пологів та складати на
невеличкий столик при ліжку. Час від часу кидала за-
непокоєний погляд на Анну, яка тепер не лише ходила
кімнатою, припадаючи на ушкоджену ногу, але й де-
далі виразніше мучилася від болю в животі й хапала-
ся за стіну, меблі та закусувала губи у нападі болючих
спазмів.
– Як почуваєшся? Ще можеш терпіти? Не вродиш
у тій хвилі?
– Не мала б… – Ледь прикусивши губи, Анна з
острахом прислухалася до себе. – Але здалось би гля-
нути, що там. Якось підозріло сильно тисне донизу. І
болить так, ніби ножем вдарили. Недобре все це.
Тереза скрушно зітхнула, підійшла до вікна і, відхи-
ливши важку штору, визирнула на вулицю.
– Сказала покоївці, щоб негайно вела сюди лікаря.
Зможеш іще трохи потерпіти?
– Хіба я знаю… Напевно, зможу… – Анна зупини-
лася. – О, згадала… Ви там скажіть, щоб глянули, чи
Люцина, Еля і Яся сплять. Не треба їм дивитися. Ще
налякаються.
– Сказала вже. За ними приглянуть і заспокоять, як-
що прокинуться.
– Добре, бо хоч вони дівчатка, але не треба, щоб…
 Раптом Анна вчепилася рукою в бильце крісла і зіг-
нулася у різкому нападі болю.
– Ні, не зможу чекати… Починається… О Боже ж
милий, як сильно заболіло… Минулого разу так силь-
но не боліло! О!
Тереза занепокоєно подивилася на Анну і спохмур-
ніла.
– Добре було б протриматися ще хоча б квадранс
часу. Зможеш?
– Хіба я знаю. Води відійшли ще дві години тому.
Щось не так! Розумієте, щось не так! О Боже…
Анна хапнула повітря ротом і розпачливо обхопила
живіт руками.
– А якщо я зараз народжу? Воно ж задушиться там!
Так швидко не можна народжувати! Я вмру, і дитина
не виживе! Ой, воно…
Вмить оцінивши ситуацію, Тереза підхопила Анну
під руку і ледь не силоміць потягнула до ліжка.
– Нічого воно не задушиться і ніхто не вмре… Лягай
на бік і спробуй розслабитися. Бракувало, щоб дити-
ну тут мені зараз вродила ось так алярмово.20 Заспо-
койся. Чуєш, що кажу? Не смій мені навіть думати про
недобре. Все у тебе нормально. Мусиш народити цю
дитину. Зрозуміла?
Тереза з тривогою подивилася на Анну, яка зляка-
20
Алярм – сигнал тривоги (діал.).
но зіщулилася на краєчку ліжка, нахилилася до неї і
швидко відгорнула її сорочку вгору.
– Подивлюся, що там у тебе діється. Нічого ще не
зрозуміло. Зараз вирішимо, що нам з тобою робити.
Прості дівки в полі народжують, а ти тут в теплі та з
вигодами! Все буде добре. Чого наперед панікуєш?
Міцно зціпивши зуби, Анна на мить приглушила в
собі стогін, тоді не втрималася і таки застогнала.
– Бо болить… Дуже сильно болить… Та що там ви-
рішувати… Так болить і так тисне донизу, що аж пе-
че… О Матка Боска, я не зможу народити дитину! Не
рухайте… Мені боляче!
– Ну, і чого ж ти так кричиш? – спохмурнівши ще
дужче, Тереза підвелася і накинула на ноги Анни ков-
дру. – Кровотечі нема. Тільки сама себе і мене настра-
шила. Ляж собі ось так помаленьку на бік і заспокойся.
Зараз ще раз пошлю когось по допомогу. Ще маємо
час. Принаймні з півгодини.
– Думаєте? – Анна приглушено застогнала від ще
одного гострого нападу спазмів, проте спробувала
опанувати себе. – Може, ця дитина просто дуже вели-
ка, тому й болить сильніше… Я терпітиму… Ой!
Тереза якось непевно хитнула головою.
– Може, й велика… Побачимо. Зараз ти ліпше не
вставай і не ходи по покою. Полеж собі спокійно, а я
пошлю когось по іншу повитуху. Знаю тут одну. Меш-
кає поряд. Приходила до моєї покоївки якось… Була
одна проблема, то вона дала раду. Не чула, щоправ-
да, щоб її приводили до когось з доброго товариства,
але менше з тим. Зараз і така згодиться.
 Розділ 7
Залишившись у спальні сама, Анна міцно закусила
краєчок подушки, і, коли нахлинула нова хвиля болю
та спазмів, спробувала не кричати. Насилу стримала-
ся. Так нестерпно боліло, що не могла спокійно лежа-
ти, і щосили вперлася ногами в бильце ліжка. Та що
ж воно так сильно болить? Аж в очах темно. Господи,
невже це ніколи не закінчиться?
Обхопивши живіт рукою, Анна приглушено застог-
нала. Ще й Тереза ніби навмисно десь запропастила-
ся. Господи, що ж воно так тисне донизу? Ще народить
зараз.
Міцніше закусивши край подушки, Анна заледве пе-
ретерпіла черговий напад спазмів, а коли відпусти-
ло, знесилено відкинулася навзнак. Це вже не про-
сто перейми, а дитина ось-ось з’явиться на світ. Якесь
нещастя на її голову. Щойно надходить час народжу-
вати, то обов’язково всі лікарі та повитухи десь щеза-
ють. Не приведи Господи, ще дитя почне народжува-
тися з наступною хвилею спазмів, а прийняти нікому.
А якщо дитина обвита пуповиною? Що тоді?
Анна з тугою глянула у вікно, де на небі потроху зай-
мався світанок. Якщо з дитинкою станеться щось по-
гане, нізащо не подарує собі того, що так нерозважно
повелася сьогодні, що пішла надвір і впала.
Тримаючись руками за живіт, Анна спробувала сі-
сти. Посунулася трохи і перенесла вагу тіла на ноги.
Ніби нічого. Відпустило трохи. Сильно не болить. Тре-
ба покликати Терезу. Нехай сама пологи приймає. Ні-
чого не станеться. Елю ж прийняла. А тут законна ди-
тина Адама народжується. Мусить допомогти.
Обережно підвівшись на ноги, Анна трохи постоя-
ла, насторожено прислухаючись до себе, тоді ступи-
ла кілька несміливих кроків. Навіть взялася за клям-
ку, щоб відчинити двері, проте раптово тіло пронизала
гостра хвиля болю – і Анна мимоволі випустила з руки
клямку та вхопилася за стіну. Боже, як сильно заболі-
ло. Аж дух забило. Ніби хтось вивернув усе всередині.
Біль був сильним, несподіваним та різким, цілком спа-
ралізував думки, забрав орієнтацію і не дозволяв ру-
хатися декілька довгих хвилин.
– О Матка Боска, як болить, – не в змозі втрима-
тись на ногах, Анна вклякнула на землю, проте якось
невдало оперлась на ушкоджене коліно і приглушено
застогнала, бо тіло одночасно з болем у коліні скрутив
новий ще дужчий спазм болю в животі. – Та що ж воно
таке! Терезо! Терезо! Ходіть сюди! Намагаючись під-
вестись на ноги, Анна декілька разів ковзнула доло-
нею по жорсткому ворсі килима, спробувала схопити-
ся за край, проте не змогла знайти точку опертя, лише
від того, що занадто сильно вчепилася в килим, поча-
ли дужче кровити збиті пальці та долоня.
– О Господи, та де ж всі поділися в цій хаті? – Анна
обхопила живіт скривавленими долонями. – Терезо! Я
вже не можу терпіти! Терезо! Ох!
Незграбно перевернувшись навзнак, Анна лягла на
підлогу і перевела подих, а потім, долаючи біль, посу-
нулася вгору і важко оперлася плечима на стіну. Біль
та тиск внизу живота не відпускали, навпаки, щосекун-
ди дужчали та ставали нестерпними. А якщо дитина
саме зараз з’явиться на світ? Що з нею робити? Як
допомогти?
– Терезо! Терезо! – обхопивши живіт руками, Анна
вперлася п’ятками в підлогу і спробувала дихати рів-
ніше. – Терезо, я вже не можу терпіти! Ох! Терезо…
Анна перечекала хвилю болю і важко перевела по-
дих. Та що ж воно за нещастя таке? Чого ж воно так
тисне там внизу? Дитя сунеться занадто швидко. Ще
народиться зараз.
– Та дідько вас всіх візьми! Терезо, Зоню! Йдіть сю-
ди! Воно народжується!
Анна відкинула спідниці вгору і почала налякано об-
мацувати живіт руками. Твердий, як камінь. Дитя таки
виходить.
– Терезо! Терезо… – з жахом дивлячись на те, як
під її долонею дедалі дужче напружується живіт, Ан-
на раптом закричала від нового ще гострішого нападу
болю. – Терезо, я… вже… не можу… Терезо!
Відчинені двері на мить заховали від Анни тих, хто
заходив, але майже відразу вона побачила над собою
схилені обличчя Терези та повитухи і полегшено зітх-
нула.
– Ну, нарешті, я вже подумала, що… – вона спробу-
вала ще щось сказати, проте не встигла. На неї нако-
тилася потужна хвиля болю, і Анна остаточно втрати-
ла орієнтацію в просторі та подіях. Тепер не лише го-
лосно стогнала, але й цілком ясно відчувала, що ди-
тина справді ось-ось народиться.
Тереза злякано присіла біля Анни на підлогу.
– Що ж ти робиш? Зачекай. Я повитуху зустрічала
на подвір’ї. Нащо ти взагалі встала з ліжка? Я ж казала
тобі лежати. Тепер на підлозі дитину приймати, чи що?
– Я тут народжуватиму… Не рухайте мене. Боля-
че… Дуже!
Відчуваючи, як слабшає потуга, Анна в напівзабутті
заплющила очі. Яка різниця, де вона народить дитину,
на підлозі чи в ліжку? Що Тереза взагалі від неї хоче?
Господи, нехай усе це нарешті закінчиться.
Майже нічого не сприймала у зовнішньому світі. Ли-
ше відчула, як їй підсунули подушку під плечі, тоді
розплющила очі й побачила, як Тереза та повитуха
розстеляють довкола неї чисті простирадла та руш-
ники. Ще за хвилину вони допомогли влягтися зручні-
ше, щось почали робити з нею і врешті дали ковтнути
якесь зілля. Корилася без жодних роздумів. Все відбу-
валося ніби у напівсні й немов не з нею.
Коли біль нарешті відступив, Анна розгублено гля-
нула на жінок, які поводилися так спокійно й зосе-
реджено, ніби нічого страшного не діялося. Може, й
справді все минеться добре і їй не варто боятися?
Тереза півголосом перемовилася з повитухою, гук-
нула Зоню та звеліла тій принести до спальні води. Ще
поговорила з повитухою, тоді повернулася до Анни.
– Мусиш слухатися і не панікувати. – Вона торкну-
лася теплою долонею передпліччя невістки. – Я зараз
посиджу тут біля тебе. Якщо хочеш, можеш тримати
мене за руку.
Тривоги в голосі Терези Анна не вловила і трохи
розслабилася. Може, й справді все буде добре. Тіль-
ки відчуття дивні. Світ іде обертом, тяжка хвиля на-
кочується на голову, важко дихати, а в вухах дивний
дзвін, і ніби темна пелена опускається на очі.
Анна ледь стиснула руку сестри Адама і на декіль-
ка хвилин заплющила очі. У якийсь момент її охопи-
ла сонливість та апатія. Стало майже байдуже, майже
добре, в голові згасали думки, а реальний світ почав
кудись віддалятися і втрачати барви.
– Пані, що ви тут собі надумали? – повитуха затор-
мошила Анну за плече і раптом хлюпнула холодною
водою в обличчя. – Не млійте тут нам. Як дитя вроди-
ти думаєте?
Анна злякано розплющила очі. Мить майже нічого
не розуміла, тоді глибше хапнула ротом повітря.
– Я не млію… Так щось мені… – Вона перевела по-
гляд на Терезу, тоді знову глянула на повитуху. – Я не
розроджуся?
– О, маєш! – Повитуха аж сплеснула руками. – Щось
таке пані собі дурне вигадали. Дитя онде почало про-
ситися на світ, а ви таке кажете. Як то не розродитеся?
Голову дитини вже бачу.
– Це добре, – Анна слабо усміхнулася. – Зле тільки
мені щось… трохи.
– Ще недовго, пані. Мусите потерпіти. Як почне пані
тиснути, то вже тужитися можете. Чулисьте, пані, що
кажу?
Знов поринувши в напівзабуття, Анна не відреагу-
вала на запитання повитухи. Єдине, чого зараз гостро
хотілося – щоб усе це якомога швидше завершилося,
щоб більше не боліло і щоб дитя народилося живе та
здорове.
Відчувши наближення чергової перейми, Анна рап-
том здригнулася, як від різкого поштовху, широко роз-
плющила очі й гарячково стиснула руку Терези.
– Воно знов тисне… І болить знов. Сильно так.
 – Мусить боліти. Ну, помагай дитині… Постарай-
ся трохи, – Тереза ще нижче нахилилася над Анною.
Мить помовчала, забрала з її обличчя пасмо розтріпа-
ного волосся і легенько погладила по щоці. – Не бійся,
хороша моя. Все буде добре… Слухайся тільки.
– Але… я… я… Терезо. Ой, я вже… не можу.
Від напруження темніло в очах, і Анна міцніше вче-
пилася в руку Терези. Та коли ж це нарешті завер-
шиться? Закусивши до крові губи, вона нахилилася
вперед і спробувала проштовхнути дитину назовні.
Заболіло так, що втратила самовладання і голосно за-
кричала.
– Та що ж ви, пані, так кострубато тужитеся! – на-
силу втримавши ситуацію під контролем, повитуха
невдоволено зиркнула на Анну. – Ще дитя пошкодите!
Пощо аж так спішитися?… Як на алярм…
Вона ще нижче схилилася над Анною і знов спро-
бувала допомогти.
– За пані ж ніхто не женеться… Ще порветеся
тут мені… Воно пані треба? Поволечки… Відпочиньте
собі трохи. Зараз знов попроситься.
Відкинувшись навзнак, Анна спробувала дихати
рівніше, проте відчула повернення потуги й застогна-
ла від гострого нападу болю.
– А от зараз пані мусить постаратися, – повиту-
ха ледь притримала Анну. – Але легенько так мені…
Поволечки… Допіру ледь не нашкодили собі. Воно
пані треба? Ще дитину скалічите. Намагаючись слу-
хати, що кажуть, Анна знов закричала від болю, проте
відразу міцно зціпила зуби і, відірвавши голову від по-
душки, спробувала вигнати дитину назовні. Відчува-
ла, що дійшла до межі, і знов запанікувала. Господи,
та коли ж те дитя нарешті вродиться? Сили нема.
– Тереза! Руку! Швидко! Мені треба!
Анна так міцно стиснула руку Терези, аж та скриви-
лася від болю, проте руку від невістки не забрала. І
далі обережно підтримувала ту під плечі вільною ру-
кою і пошепки заспокоювала.
– Все, Анно, все! Ще трохи – і народиться. Не пані-
куй головне.
Знов голосно закричавши, Анна відразу замовкла.
Залишки самовладання та розсудливих думок приму-
шували її слухатись того, що наказує повитуха, але
десь у глибині свідомості наростав такий шалений від-
чай, що хотілося не кричати, а голосити. Втекти б від
усього цього світ за очі, і гори воно все ясним полу-
м’ям.
Анна закусила губи. Потуги тепер йшли майже без
перерви, і якби не чіткі окрики повитухи та рука Тере-
зи, яку Анна міцно стискала, то взагалі перестала б
володіти собою.
– О Боже, Терезо, я вже… не можу… Ой, мамо…
воно…
Раптом Анна відчула, що дитя вислизає назовні і за-
мовкла, а потім на цілу страшну мить світ перед її очи-
ма пішов обертом, обвалився уламками на голову і не
дозволив сприймати те, що розгорталося перед її очи-
ма як дійсність.
– О Боже, Терезо, що це таке?!
Дитя не плакало і не ворушилося. Лежало поміж ніг
Анни маленьким скривавленим тільцем, а кругом шиї
в дитини затягнулася в петлю пуповина.
Затиснувши рот долонею, Анна з жахом перевела
погляд на повитуху, потім на Терезу, знову глянула на
новонароджену скулену дитину поміж своїх ніг і вже
не змогла відвести від неї погляду. Реальність і увесь
трагізм ситуації ще не цілком ясно доходили до її сві-
домості, проте передчуття непоправного вже знеру-
хомлювали тіло так, що Анна не могла ані кричати,
ані ворушитися. Лише гостро відчула, як темрява дов-
кола стає задушливою, страшною, зовсім безпросвіт-
ною. Дитя не дихало і не рухалося. Воно було мертве.
 Розділ 8
Не роздумуючи ані секунди, повитуха підхопила ди-
тину на руки, швидким рухом звільнила шию від пупо-
вини, перевернула немовля донизу головою, ляснула
раз, тоді ще раз, підняла вгору, повернула вниз, ляс-
нула знов – і за мить дитя крутнуло голівкою, хаотично
замахало ручками та ніжками і голосно заплакало.
Дивлячись на все це широко розплющеними очима,
Анна й слова сказати не встигла, як повитуха одним
швидким рухом поклала їй дитину на груди.
– З Божою поміччю маєте сина, пані… Гарний хлоп-
чик. Ніц йому не бракує… Пуповина не моцно обмо-
талася… Закричав… Зо три дні ще слабким буде, а
затим все минеться. Най росте здоровим на втіху пані
та людям.
Підтримуючи тремтячою рукою мокре і тепле тільце
дитини біля своїх грудей, Анна ошелешено дивилася
довкола, а тоді обхопила дитя обома руками та жадіб-
но притулила до себе. Син! Живий! Боже милосерд-
ний, він живий! Хлопчик. Рухається, плаче, дихає. Її з
Адамом син. Нарешті народився.
Анна ще раз пожадливо охопила поглядом новона-
роджене дитя. Розчепірені тоненькі пальчики дрижать
і поривчасто рухаються в такт голосному немовлячо-
му крику, широко розтулений ротик, мокре темне во-
лоссячко, маленький приплюснутий носик, безладні
рухи крихітних ніжок, напнутий животик. Ще не відрі-
зана пуповина звивається і досі поєднує її з сином.
Тремтячими пальцями Анна торкнулася ручки дити-
ни, і коли мацьопкі21 пальчики стиснули її палець, рап-
том голосно схлипнула та розплакалася. Син! Її ма-
ленький син. Їхня з Адамом спільна дитина. Все б від-
дала, тільки б Адам зараз був поряд.
Сильніше опершись плечима на стіну, Анна нахи-
лилася і торкнулася губами теплої голівки сина, про-
вела долонею вздовж маленького мокрого тільця і аж
задихнулася від захвату. Любила, до безтями любила
це вистраждане і кохане дитя. Любила та почувалася
так, ніби Адам був поряд з нею, і це лише питання ча-
су, щоб він прийшов і побачив сина. Напевно, він за-
раз дивиться на неї та сина з неба.
– Бачиш, який гарний хлопчик у тебе народився? –
Тереза огорнула дитину зверху теплою пелюшкою й
усміхнулася. – Адам завжди боявся, щоб ти ще раз
народжувала, але я знаю, що він все одно хотів від
тебе сина.
Підвівши голову, Анна розгублено глянула Терезі в
очі, заперечно хитнула головою.
– Адам мені ніколи такого не казав. Завжди говорив,
21
Мацьопкі – маленькі (діал.).
що четверо дітей йому достатньо.
Тереза слабо усміхнулася.
– Адам завжди був потайним. Лише раз обмовився
в розмові зі мною, що хотів би сина. Один спадкоєме-
ць для фамілії – то замало. – Тереза ледь відхилила
пелюшку від личка дитини й уважно придивилася до
немовляти. – На Адама схожий. Має його чоло, під-
боріддя, ніс, брови.
Вона ще раз глянула на малого.
– Гарний хлопчик. Не придушений навіть, – вона пе-
ревела погляд на повитуху. – Врятували нам дитину.
Матимете втричі більшу платню, аніж домовлялися.
Задоволено всміхнувшись, повитуха ствердно кив-
нула.
– Років з двадцять тим на хліб заробляю, то трохи
розуміюся на тому, що роблю… Та й молода пані по-
старалися. Хлопець великий, а пані худенька і мало
сили має… Але нічого, ще трохи – і відпочинете собі. –
Вона підняла немовля з пелюшкою на руки, ще декіль-
ка хвилин потримала так, щоб дитя опинилося трохи
внизу, тоді вміло перев’язала та перерізала пуповину
і передала хлопчика Терезі. – Потримайте, пані. Мушу
приглянути, щоб і з молодою пані все добре було.
Прослідкувавши поглядом за Терезою, яка взяла на
руки її сина та почала мити теплою водою зі срібного
збанка, Анна крізь сльози усміхнулася. Який же гарний
хлопчик народився. Дивовижний, неймовірний. І такий
великий. А як голосно та вимогливо кричить. Тільки б
він здоровеньким ріс.
Терпіла легкі спазми в животі, проте не могла від-
вести погляду від дитини і не зважала на неприємні
відчуття. Та й боліло не надто сильно. Так, хіба лег-
ка незручність. Намагалася змиритися з нею, як із чи-
мось неминучим, а всю увагу зосередила на новона-
родженому синові, якого якраз пеленала Тереза. Які
ж у нього всі рухи потішні, милі, зворушливі. Який він
гарненький, доладний, хороший. Найкращий хлопчик
у світі.
Дивилася на сина і жадібно вбирала поглядом кож-
ну найдрібнішу рисочку його обличчя. Аж не вірилося,
що змогла народити такого великого хлопчика. Куди
там її Елі до нього. Донька народилася тендітною, ху-
денькою і крихітною, а син мав не лише значно біль-
шу голову, але й важив, певно, так, як її Еля, лише у
два місяці. Он навіть сорочечка зовсім не завелика на
нього. Високим виросте. Як Адам.
Раптом Анна тихенько застогнала, бо всередині
щось неприємно заболіло, проте погляду від сина не
відвела. А кумедний же який. Очка ще припухлі після
пологів, носик смішно приплюснутий, а вже видно, що
хлопчик, а не дівчинка. Риси обличчя крупніші й голо-
ва велика. І чепчик йому якраз. Не дивно, що, коли на-
роджувався, так сильно їй боліло.
– Все добре тепер, пані, – полегшено зітхнувши, по-
витуха відійшла від Анни, щоб помити руки. – Відпо-
чивайте собі. Зараз перейдете на ліжко. Лиш постіль
розстелю чисту і пані переодягну в чисту сорочку. Ба-
чу, килим обляпався кров’ю, але тут ніц не зробиш.
Ви ж сказали, що на підлозі будете, то мусила дитину
приймати внизу. Шкода, що пані не годна була до ліж-
ка дійти.
Неуважно усміхнувшись, Анна продовжувала сте-
жити за тим, як Тереза порається біля дитини, а ще за
декілька хвилин, опираючись на руку повитухи, пере-
бралася на ліжко.
– Боже, як добре, що все закінчилося, – Анна ледь
посунулася на ліжку, щоб звільнити біля себе біль-
ше місця для дитини. – Малого покладіть мені сюди.
Нехай біля мене полежить. Все одно колиску ще не
принесли навіть.
– Нехай полежить, – поклавши дитину біля Анни,
Тереза теж присіла біля неї на постіль. – Як сина на-
звеш? Надумала вже?
Анна підвела голову й усміхнулася Терезі. В очах
ще стояв відблиск пережитого болю та страху, проте
погляд вже світився щастям та передчуттям майбут-
нього.
– Адамом назву, а друге ім’я буде Кароль… На честь
вашого з Адамом батька. Хороше ім’я.
Тереза здивовано вигнула брови.
– Те, що Адамом назвеш – не сумнівалася, а що Ка-
ролем – несподівано навіть для мене.
– Чому? – Анна ледь усміхнулася покусаними від
болю губами, тоді ніжно погладила долонею голівку
дитини. – Навпаки. Очікувано. Адамові б сподобало-
ся, що я хочу назвати сина на честь його батька. Він
любив і поважав тата. Розказував якось мені, що й зов-
ні до нього подібний. Малий теж такий. Одна фамілія.
Вона замовкла і знов з любов’ю глянула на немов-
ля.
– Ви гляньте уважно на нього. Малий і зараз до Ада-
ма дуже подібний, а з часом взагалі викапаний тато
буде. Думаю, що й на діда теж схожим ростиме.
Вона підсунула сина трохи ближче до себе, взяла
на руки, уважно глянула на його маленьке личко і їй
аж подих забило від захвату і шаленої любові до си-
на. Малий неймовірний. Дуже схожий на Адама, на-
віть придивлятися особливо не треба, щоб зрозуміти,
чий він син. Викапаний тато. Очі, ніс, підборіддя – усе
від Адама. Від неї наразі нічого й не проглядається.
Анна пожадливо розглядала кожну рисочку в облич-
чі сина, тоді, ніби отямившись, підвела очі на Терезу.
– Дивіться, який гарний. А виросте, то у найкращій
гімназії вчитиметься. Потім у Відні чи у Варшаві. Як
собі сам захоче.
Вона знов із ніжністю глянула на сина. Малий те-
пер не плакав, ротик мав кумедно стулений, очі роз-
плющені, а личко так зворушливо виглядало в чепчи-
ку, який з’їхав набік і майже затулив одне очко, що Ан-
на не втрималася, знов усміхнулася і пригорнула сина
до себе.
– Моє ти сонечко рідненьке! Хлопчик ти мій малень-
кий. Тепер ми з тобою будемо щасливі! От побачиш.
Тереза кинула на Анну швидкий погляд. Щасливі,
не щасливі… Принаймні тепер можна не переживати,
що Анна не впорається з горем від втрати чоловіка і
впаде в якусь хворобу. Життя триває. Он як тішиться,
що малий на батька схожий. Схоже, що Анна таки зу-
міла пережити втрату.
Тереза глянула на новонародженого хлопчика і ти-
хенько зітхнула. Адам би теж зрадів, що у нього наро-
дився син. Завжди хотів ще одного сина, а помер і на-
віть не взнав, що Анна в тяжі. Тепер син ростиме без
батька.
Вона торкнула теплою долонею голівку дитини, тоді
обережно погладила щічку і перевела погляд на Анну.
– Бог милосердний. Ти заслужила собі трохи щастя.
Відпочинь зараз. Ти молодець. Такого гарного нам
усім хлопчика народила. Нехай Матка Божа його в опі-
ці має і береже від усього лихого.
 Вона поправила подушку під головою Анни, усміх-
нулася і раптом нахилилася та поцілувала невістку в
щоку.
– Адам завжди тебе любив. І, думаю, що я його ро-
зумію. Ти хороша жінка. Краща за багатьох вроджених
шляхтянок. – Тереза підвелася на ноги і глянула на
новонародженого хлопчика. – І син у вас з Адамом хо-
роший народився. Знаєш, Анно, відпочинь собі трохи
ці дні. Я заберу старших дітей до себе. Будемо прихо-
дити до тебе в гості. Когось тобі для допомоги з дити-
ною теж пришлю сьогодні.
Анна здивовано глянула на Терезу. Давно поміча-
ла, що та дедалі краще ставиться до неї, проте Тере-
за ніколи не говорила про це так відверто. Здається,
саме зараз вона цілком змирилася з вибором брата.
Тереза перехопила здивований погляд Анни й
усміхнулася. Цій, такій колись наївній дівчинці, таки
вдалося майже неможливе. Вона ввійшла в їхню ро-
дину так, що не виглядала чужинкою. Стала гарною
мамою дітям Адама, хорошою господинею, перейня-
ла гарні манери і навчилася гідно триматися. Ціл-
ком зріла, розсудлива і розумна жінка. І не скажеш,
що інакшого походження. Майже дорівнялася Анелі.
Адам не помилився, коли взяв її за дружину, а не за-
лишив коханкою. Таки зумів роздивитися в Анні щось
більше, аніж молодість і гарненьку ляльку. Якби не
хворе серце, то міг би прожити з такою дружиною дов-
го і щасливо. Ще й онуків міг би дочекатися.
Раптом Анна підвела голову і глянула на Терезу ши-
роко розплющеними очима.
– Знаєте, а я щойно згадала, що за день сьогодні.
Саме сьогодні минуло рівно тринадцять років від того
дня, як я вперше побачила Адама в Жовкві, – вона на
мить замовкла і глянула на Терезу якось дивно. – А
якщо це поганий знак? Тринадцять років зрівнялося.
Того дня я навіть не уявляла, що колись вийду заміж
за Адама, а я от саме цього дня народила йому сина.
Тереза важко зітхнула, перевела погляд на малень-
кого Адася, який заснув у Анни на руках. Новонарод-
жений хлопчик був таким зворушливим і кумедним, що
вона мимоволі усміхнулася.
– Не вигадуй дурниць, Анно. Дивися, який гарний
син у тебе народився. Що було, то давно минулося, і
не треба ворохобити старе та вишукувати якісь знаки.
На все воля Божа. Маєш іще одну дитину від Адама,
маєш родину, добрий маєток і гарний дім. Живи собі
спокійно та не надумуй проблем там, де їх нема і ніко-
ли не було.
Частина друга
Анданте
1858 рік
 Розділ 1
Без особливих пригод та неприємних подій проми-
нуло півтора року від народження сина, і Анна потро-
ху змирилася з думкою, що житиме та виховуватиме
дітей без чоловіка. Гострі напади відчаю вже не нако-
чувалися так часто, як у перший рік по смерті Адама,
а з тугою та самотністю вона навчилася співіснувати і
вже не почувалася аж надто нещасною. Інколи навіть
хотілося по-справжньому радіти, сміятися та тішитися
найпростішим речам: сонцю, теплу, гарному самопо-
чуттю, музиці, квітам, кумедним витівкам дітей і навіть
тому, що життя дарує маленькі приємності, а не обва-
люється на голову великими проблемами.
Та й не мала вона часу на те, щоб довго сумува-
ти. Діти, щоденні клопоти, побут, прагнення налагоди-
ти будні родини так, щоб домашні не відчували жодних
змін на гірше. Хіба ж мало у жінки роботи в помешкан-
ні, яке є достатньо великим і потребує постійної уваги
та присутності господині? А діти? Тут роботи ще біль-
ше. Зрештою, в хорошої господині з доброго дому все
має бути так, щоб не соромно було запросити гостей
у дім, щоб прислуга бездоганно знала свої обов’язки,
щоб діти поводилися саме так, як повинні поводитися
діти в шляхетній родині, і щоб нікому не далося взна-
ки, що прибутки таки впали.
Банальне бажання втриматися на поверхні та не
розгубити здобуте Адамом допомогло Анні здолати
горе. З власного досвіду знала, що після пережитої
трагедії силу жити далі дають прості речі: необхідність
піклуватися про рідних, відчуття потрібності дітям, лю-
бов до них, розуміння того, що ніхто інший не зро-
бить за тебе твою буденну роботу, прагнення вижити
тоді, коли не вижити, – означає зробити нещасними
найдорожчих людей. У простому не лише найглибша
мудрість, але й допомога в найтяжчі моменти горя. Ко-
ли стається біда, то все несправжнє, несуттєве, наду-
мане раптом кудись відходить, а лишається просте і
справжнє: саме те, що й допомагає вижити. І байдуже,
що збоку це виглядає, як рутинна робота та піклування
про банальні потреби. Іноді саме у таких буденних ре-
чах і є найбільше мужності, сили та любові до рідних
людей. Так Анна і жила ці півтора року, з головою по-
ринувши в побут і щоденні клопоти. Без особливих по-
трясінь, надзвичайних подій чи гострих відчуттів. Зре-
штою, після пережитого горя саме такого спокійного
життя й потребувала найдужче. Єдиним негативним
досвідом та прикрою пригодою стало те, як десь рік
тому ввечері хотіла зайти в гості до сусідки, у якої чо-
ловік любив випити і дебоширити, і наштовхнулася на
нього в подвір’ї їхнього дому.
 На вулиці споночіло, і вона не відразу запримітила
його біля каретного сараю. Лише побачила, як у те-
мряві хитнулася непевна тінь, а тоді перед нею рап-
том виникло щось велике та незрозуміле.
Анна злякано сахнулася, тоді підвела голову і впер-
лася поглядом в обличчя сусіда.
– О Боже, як ви мене налякали, – вона спробува-
ла обминути мужчину, який заступив їй дорогу, проте
сусід несподівано притягнув її до себе.
– Зачекайте, пані, – він дихнув їй в обличчя перега-
ром, і Анна мимоволі поморщилася. – Ми ж сусіди…
Можна по-простому. Я прийду вночі.
– Куди прийдете? – Намагаючись второпати, що ка-
же їй цей чоловік, Анна знову відхилилася від нього
якомога далі, проте сусід хитнувся і раптом навалився
на неї всією вагою тіла.
– Ей, легше! – Анна спробувала випрямити руки. –
О Господи… Та стійте ж ви на ногах!
Вона сердито відштовхнула сусіда від себе, проте
той лише заточився і раптом важко задихав їй просто
в вухо.
– Анно, ти така… – Він спробував силою повернути
обличчя Анни до себе, – такі губки аж просяться…
На що просяться її губи, Анна не дослухала. Сусід
спробував нахилитися до неї так, щоб поцілувати, а
його руки вона раптом відчула в себе на грудях, а тоді
й на стегнах.
– А шляк би тебе наглий трафив, – Анна аж задих-
нулася від огиди і мимоволі шарпнулася в бік, а тоді з
такою силою заліпила йому ляпас, аж боляче стало її
пальцям та запашіла долоня. – Курвар22 старий. Щоб
тебе кров нагла залляла. І воно туди ж!
Анна різко вивернулася і штовхнула сусіда так силь-
но, що той таки не встояв на ногах, ще раз заточився,
тоді зашпортався об щось і повалився на землю, як
сніп соломи.
Анна аж рота розтулила від подиву.
– Господи, та ж він п’яний як чіп!
Анна на декілька кроків відступила в тінь дерев,
спантеличено завмерла, розглядаючи сусіда, який на-
магався підвестися із землі, тоді підхопила поділ сукні
й вибігла з подвір’я геть. Старалася заспокоїтися, про-
те серце шалено калатало в грудях, а коли прибігла
додому, то руки трусилися від огиди. От же ж дурень
який. І що йому зайшло в голову? Ні, іноді сусід таки
подивлявся на неї масними очима, але так багато хто
подивляється. Тільки ж руки розпускає далеко не ко-
жен. Здається, добряче його штурхнула. Загримів на
землю, як лантух з бадиллям. Добре, що сусід був п’я-
ним і не очікував чогось такого від неї, то вирватися
вдалося без особливих проблем. Зрештою, коли ніко-
22
Курвар – той, що ходить до чужих жінок (діал.).
му захистити, то допомагає досвід з тих часів, як була
простою дівчиною і навчилася прикласти руку для то-
го, щоб захистити себе самій. Та й слова знаходяться
такі, що не промовляються тепер ніколи. Аж дивно, як
ляпнула таке. Ніби не з гарного товариства пані.
Анна нервово розсміялася, проте, потроху заспоко-
юючись, почала навіть з гумором дивитися на цю при-
году. Цікаво, як сусід пояснюватиме дружині розбиту
губу й обдерте обличчя? Що впав у кущ аґрусу чи порі-
чок? А може, що з котами побився за прихильність ки-
цьки? Так йому й треба. Дурень самовпевнений.
Щоб зайвий раз не засмучувати сусідку, Анна їй про
цю пригоду не розповіла. Та й у гості до неї того дня
не пішла. Як, зрештою, і всіх наступних днів. Відтоді
хіба запрошувала її до себе або ж бачилася десь на
нейтральній території. Сусід теж більше не чіплявся з
непристойними пропозиціями. Лише іноді здалеку по-
дивлявся як на трохи зварйовану особу, проте їй бу-
ло байдуже. Відтоді вона стала втричі обережнішою і
вже ніколи не виходила з дому без супроводу хоча б
покоївки. Маленький Адась ріс здоровим і доволі міц-
ним хлопчиком.
Майже не хворів і навіть коли у нього почали ро-
сти зубки, не особливо вередував. Коли ж його нічого
не турбувало, то й взагалі був безпроблемною дити-
ною, бо добре їв, вночі спокійно спав і не надто доку-
чав удень.
З його появою життя Анни знову набуло сенсу та
радісних барв. З головою поринула в пелюшки, году-
вання, колисання, присипляння і тішилася кожній миті
поряд з сином так щиро і самовіддано, що навіть Те-
реза іноді підсміювалася з її сліпої материнської лю-
бові, проте Анна не надто зважала. У відповідь на кеп-
кування щасливо усміхалася і запевняла Терезу, що
любов до немовлят ніколи не буває надмірною. Саме
вона дарує маленькій дитині впевненість у безпеці, у
тому, що вона бажана і що цей світ зустрічає її добром
та ласкою. Дитина, яка росте в любові, не боїться жи-
ти і більше вірить у власні сили та в те, що зможе бага-
то досягнути. А це половина успіху. Принаймні наразі
Анна саме це спостерігала на власному досвіді вихо-
вання дітей. Адась ріс щасливим, жвавим і впевненим
у собі малюком. З іншими дітьми теж особливих про-
блем не було. Еля та Яся витягнулися, підросли і по-
ступово входили у вік, коли дитинство зустрічається
з початком дорослішання. Вчилися доволі непогано,
були компанійськими, вміли наполягти на своєму і не
страждали від невпевненості у власних силах. Радше
навпаки. Їх зазвичай доводилося стримувати та закли-
кати до обережності.
Люцина теж тішила успіхами в музиці та навчанні,
а зростом уже перегнала Анну і виглядала як майже
повнолітня панна. За характером, щоправда, не була
такою відкритою та безшабашною, як сестри, проте
саме вона була значно серйознішою, вдумливішою й
емоційно глибшою. З нею можна навіть про щось по-
радитися, як із цілком дорослою панною.
І лише Войцех дедалі дужче непокоїв Анну. Не змог-
ла приборкати ані його дурних нахилів, ані завоювати
хоч краплю симпатії чи поваги. Він хіба терпів її та від-
крито не конфліктував, проте безодня між ними шир-
шала. Він заводив та міняв друзів, можливо, навіть
мав коханок, за цей рік встряв не в надто добру ком-
панію марнотратників, декілька разів Анні навіть до-
водилося оплачувати його картярські борги, а витрати
на одяг та розваги росли з кожним місяцем.
Від повного краху рятувало хіба те, що він досі був
фінансово залежним від неї, вчився і мусив рахувати-
ся з її думкою, умовами та ультиматумами. Розуміла,
що довго так не триватиме, бо його поведінка загро-
жує обернутися публічним скандалом, виключенням
з гімназії та поганою славою для цілої фамілії. Окрім
того, такий спосіб життя Войцеха дедалі дужче висна-
жував родину фінансово.
Ще й, ніби навмисно, того року прибутки з маєт-
ку впали, управляючий геть занедбав обов’язки і пе-
рестав надсилати звіти, а листи, які вона відправила
до маєтку вже тричі за цей місяць, так і залишилися
без відповіді. Розуміла, що далі тягнути з приїздом у
маєток не можна і почала планувати цю поїздку для
всієї родини. Серйозно сподівалася, що літо в маєт-
ку трохи зекономить їм грошей. Життя у столичному
місті значно дорожче, аніж у селі, а те, що вдасться
заощадити за літо, потім знадобиться і щоб гардероб
дівчаткам обновити, і за ремонт львівського будинку
заплатити, і з боргами розрахуватися.
Та й для здоров’я дітей чисте повітря, літнє сон-
це, лісові ягоди, овочі з власного городу і прогулянки
на березі річки підуть лише на користь. Головне, що
Адась достатньо підріс для того, щоб не створювати
проблем у дорозі, а для старших дітей така мандрів-
ка стане несподіваною радістю і сприйматиметься як
гарна та цікава пригода. Вони скучили за маєтком. Ко-
лись їздили туди щороку відразу по Великодню, а піс-
ля смерті Адама ще жодного разу нікуди далі околиць
Львова не виїздили. Вже й свято Паски не за горами,
то саме час лаштуватися в дорогу. Вирішила їхати в
маєток буквально в один день, проте якби хтось ска-
зав, що клопоти з від’їздом заберуть в Анни стільки
часу, зусиль та нервів, то заходилася б збиратися за-
довго до Великодня. І це незважаючи на те, що Паска
того року була доволі рано, 4 квітня, і почати збирати-
ся в дорогу теж могла ще на початку квітня. Серйоз-
но припізнилася з від’їздом, напевно, ще й тому, що
якраз по Великодню Тереза одружувала наймолодшо-
го сина Матеуша. Турботи з весіллям не лише відібра-
ли багато часу, уваги та примусили всіх похвилювати-
ся, але й не дозволили Анні зосередитись на буденних
справах та на від’їзді в маєток.
Наймолодший син Терези декілька років не міг виб-
рати наречену, і коли це нарешті сталося та призна-
чили дату шлюбу, Тереза з таким розмахом і запалом
взялася за організацію весілля, що без допомоги Ан-
ни просто не змогла б дати з усім раду. Зрештою, Ан-
на й сама перейнялася передвесільними турботами,
облишила приготування до власного від’їзду в маєток,
та й про себе саму цілком забула. Довелося ледь не
в останній тиждень замовляти кравчині нову сукню,
бо у своєму звичному чорному вдовиному вбранні аж
ніяк не могла з’явитися на таку урочистість, як весіл-
ля. Зазвичай на подібні святкування вдови знімають
траур, навіть коли ще не минув термін суворої жало-
би, а їй давно дозволено носити напівтраур. Адам по-
мер взимку позаминулого року, і її закрита чорна сукня
та капелюшок із траурним крепом тепер здаються не
лише недоречними, але й понад міру скорботними.
Розуміла, звичайно, що варто пошити щось бодай
сіре чи фіолетове, але зволікала. Чулася у чорному
захищеною і ніби ближчою до Адама. От і дозволікала-
ся до того, що на весілля сина Терези у її гардеробі не
знайшлося жодної пристойної для цієї церемонії сук-
ні. Псувати своїм скорботним виглядом настрій моло-
дятам не хотіла, а тому алярмово замовила собі нову
лавандову сукню з ліонського шовку. І фасон вибра-
ла модний для цього сезону: з широким криноліном,
з акуратними, не надто широкими рукавами та з без-
ліччю фальбанок від низу і до середини спідниці. На-
віть капелюшок, рукавички та черевички справила в
тон сукні. Коли вперше вдягнула все це на себе та гля-
нула в дзеркало, аж серце стиснулося. За понад два
роки вже й забула, як виглядає у світлому одязі, і на-
віть не думала, що так змінилася від смерті Адама.
Із дзеркальної поверхні на неї дивилася цілком ін-
ша жінка. Зріла, зваблива зовсім не невинною красою,
значно впевненіша та цікавіша, аніж була раніше, а яс-
краві аметистові сережки, які вдягнула замість своїх
традиційних жалобних з чорного бурштину, надали їй
зовсім незвичного вигляду. Внутрішньо не була готова
до змін, а тому мимоволі злякалася відображення у
дзеркалі. Схоже, її життя входить у новий етап, а во-
на навіть не помітила цього. Не тішило навіть те, що
виглядала справді привабливо, що уста зберегли свій
колір та округлість, очі зосталися виразними та гарни-
ми, а фігура не лише не втратила принадних форм,
але й стала ще звабливішою.
Анна мимоволі придивилася до себе уважніше. Ні,
таки не все аж так бездоганно. У волоссі з’явилося
декілька срібних ниток передчасної сивини, а на чолі
намітилися легенькі зморшки. Але, хоч як дивно, це
її не засмучувало. Таки справді стала іншою жінкою.
Найдужче їй тепер подобалося в собі не зовнішнє, а те
нове, що з’явилося вже по смерті чоловіка: шляхетна
виваженість рухів, спокійна впевненість, глибоко захо-
ване і таки гідно пережите горе, мудрість та розуміння
чогось такого, що розкривається в людині, лише коли
вона не просто пізнала справжню трагедію, але й зу-
міла достойно з неї вийти.
Наразі взагалі не бачила жодного сенсу в своїх жі-
ночих принадах. Поряд нема чоловіка, якого кохала б
понад усе на світі, а зовнішня привабливість вкупі з
вдовиною самотністю лише заважають жінці спокійно
жити. Занадто часто притягують до себе хтиві чоловічі
погляди, манять незахищеністю та будять аж ніяк не
платонічні бажання. У товаристві особливо нав’язливі
чоловіки після року жалоби підступалися до неї з до-
волі неоднозначними натяками та увагою. Навіть на-
стирно шукали її товариства. У такі моменти Анна по-
чувалася так, ніби чинить злочин та зраджує Адама,
а тому зазвичай намагалася якомога рідше бувати в
товаристві, старанно уникала чоловічої уваги та хова-
лася в свою жалобу, як у надійний прихисток, та відго-
роджувалася нею так, як відгороджуються щитом від
нападу. Навіть на напівтраур не переходила, а пока-
зово носила все чорне, неблискуче та жалобне. Так,
ніби поставила між собою та світом міцну стіну, яка
дозволяла уникати зайвого та непотрібного їй спілку-
вання й уваги чоловіків.
Тим паче, що добре засвоїла: зазвичай жінці за її
обставин добра від уваги чоловіків мало. Значно біль-
ше шкоди, бо коханням там і не пахне. Не відмовляєш
і терпиш залицяння – ти легкодосяжна жінка в очах
чоловіка, проте тобі це пробачають заради мети за-
воювати. Відмовляєш відразу – ти дивна особа і в те-
бе щось негаразд з головою. Коли чоловіча увага стає
надмірною, то незалежно від того, як жінка поводиться
з цим залицяльником, шкереберть летить саме її, а не
його репутація. Відмовляєш у залицяннях і не терпиш,
коли стає зрозуміло, чого від тебе хочуть, – ти легко-
досяжна, але вже підступна жінка, яка хіба дратує, бо
хороша жінка такому скарбу, як цей залицяльник, не
відмовила б, а ти просто набиваєш собі ціну. Жінку в
такому випадку обговорюють, звинувачують, припису-
ють те, чого не було, і знов шкереберть летить саме її
репутація. Логіка мислення тут залізна. Зрештою, ко-
ли в мужчині говорить самолюбство та егоїзм, то ця
логіка завжди така. Тобто в усіх випадках для жінки тут
більше проблем, аніж радості. Щоб не влазити в усе
це, Анна намагалася уникати таких ситуацій взагалі.
 Цілком можливо, що серед її залицяльників трап-
лялися й нормальні мужчини, проте вона не заморо-
чувалася. Все одно, коли це не любов, то там нічого
гарного не буде. Її реальне життя сконцентрувалося
на родині, побуті та маленькому синочку, який ріс над-
звичайно подібним до Адама і вже зараз дивував ней-
мовірною схожістю до батька. Ті самі чорні очі, темне
густе волосся, та сама виразна лінія губ і брів, ніс та-
кої ж, як в Адама, форми, та сама будова підборіддя,
вилиць і чола. Лише округлість дитячого личка трохи
згладжувала цю подібність. Саме вона робила риси
обличчя сина м’якшими, розмитішими, не такими різ-
кими, як у батька, а приємними і дуже зворушливими
в цій дитячій незавершеності.
Любила маленького синочка надзвичайно сильно,
і сама вже розуміла, що своєю сліпою материнською
любов’ю робить йому погану послугу. Таки недарем-
но кажуть, що все на світі, навіть материнська любов,
добре і корисне лише в розумних межах. Коли любо-
ві забагато, то вона затуляє дитині реальний світ. Вже
й сама боялася, що надмірною материнською опікою
привчає сина до того, що все дається надто легко,
понад міру просто і на першу вимогу. На щастя, на-
разі Адась ще не встиг зжитися з цим уявленням, а
тому Анна потроху почала міняти своє ставлення до
виховання сина та давати йому більше волі й водно-
час суворіше вимагати доброї поведінки. І так непо-
коїлася, що без чоловічого сильного впливу малий ро-
стиме надто розніженим, м’яким або вередливим. На-
разі, щоправда, нічого такого не спостерігала. Адась
мав від природи доволі своєрідний і сильний харак-
тер. Без причини ніколи не вередував, хіба втомлений
був або конче хотів привернути до себе увагу. Напо-
легливо добивався бажаного, не скиглив, коли падав,
не плакав, коли йому щось не вдавалося і ніколи не
полишав спроб досягнути результату. Навіть більше:
так зосереджено займався своїми справами, що Анна
мимоволі дивувалася з такої невластивої маленьким
дітям настирності. Утім, чого тут дивуватися. Все вка-
зувало на те, що й характером малий Адась пішов у
батька. Якщо нічого не зміниться і ніхто не втручати-
меться в його виховання, то їхній з Адамом син виро-
сте справжнім мужчиною і зуміє гідно продовжити фа-
мілію.
Єдине, що трохи непокоїло Анну, – це те, що у май-
бутньому їй буде дуже нелегко з такою дитиною. Впер-
тий до неможливості, різкий у своїх реакціях на тиск,
він навіть у своїх півтора року вже був надто агресив-
ний в іграх з іншими дітьми, надто безкомпромісний
та непоступливий до краю. Може, це у нього вікове?
Малий все ж таки. Ще не навчився нормально бави-
тися з іншими дітьми. Окрім того, Адась довго пам’я-
тав образи, намагався поквитатися з тими, хто його
скривдив, а поводився так незалежно, що й сам часто
страждав через власну самостійність і безстрашність.
Варто було випустити його з уваги хоч на мить, як він
ліз у бійку зі старшими дітьми та діставав стусанів. Ко-
ли ж намагався дослідити все, що його зацікавило або
до чого міг досягнути, то постійно падав, не зважав на
небезпеку і на власних гулях здобував досвід.
А останнім часом так часто встрягав у пригоди, що
Анні аж серце заходилося від страху за нього. Приста-
вила до нього нову бонну23 і суворо наказала тій ані на
хвилину не спускати з малого очей. А тепер, напере-
додні від’їзду, ще й непокоїлася, що в маєтку, де вони
незабаром мешкатимуть, є доволі велике озеро та до-
сить глибока річка. Щоб вслідкувати за Адасем, дове-
деться дати няньці когось на допомогу. Та й самій не
можна надовго відволікатися від сина. Якби могла, то
не відпускала б сина ані на мить від себе, проте зна-
ла, що це неможливо.
Вже два роки маєток полишений на управляючого,
і тепер доведеться самій серйозно взятися до роботи.
Насамперед провести ревізію всіх паперів, зазирнути
в книгу витрат та фінансових оборудок, перевірити, як
платяться відсотки від дрібніших боргів, що діється з
податками і чи вчасно виплачується викуп селянами.
23
Бонна – нянька (заст.).
Ще, напевно, здалося б відразу перевірити, як працює
відкрита Адамом гуральня і чи не треба там дещо за-
мінити в обладнанні. Зараз саме вона давала непога-
ний прибуток, і, якщо вдасться його збільшити, це бу-
де вагомим внеском у добробут родини.
Он Войцех минулого тижня заборгував товаришу
велику суму грошей, витратив їх на дурне, а їй довело-
ся повертати борг, щоб зам’яти цілком реальний роз-
голос і скандал для фамілії.
Того дня увірвалася, як фурія, до його кімнати.
– Войцех, якщо ти в цій хвилі не поясниш мені, чо-
му мама твого Ярослава прийшла до мене сьогодні
вранці і сказала, що ти не повертаєш її сину борг, то я
направду говоритиму з тобою інакше. Скасую всі твої
привілеї.
Войцех повільно підвівся з-за столу й озирнув Анну
важким поглядом.
– Не ваша справа. Ви мені ніхто.
Анна вдихнула повітря глибше, щоб заспокоїтися,
та подумки повільно порахувала до десяти.
– Я вдова твого батька. І наразі твоя опікунка, Вой-
цеху.
Він хмикнув і демонстративно склав руки перед со-
бою на грудях.
– То тимчасово. Не маєте права мені вказувати. То
чоловіча справа.
 – Ах чоловіча це справа, – Анна окинула пасинка
зневажливим поглядом, витримала багатозначну па-
узу, а тоді чітко відчеканила кожне слово. – Справж-
ні чоловіки насамперед не доводять справу до того,
щоб жінки за них платили. Звідки борг? Войцех ще раз
зміряв Анну сердитим поглядом і промовчав.
– Знову карти?
У відповідь він лише насупився і не зронив жодного
слова.
– Ясно. Цього разу я розрахуюся, але знай, що це
востаннє. Вона ще раз зневажливо озирнула Войцеха
з ніг до голови, тоді рішуче розвернулася і вийшла з
кімнати. Розуміла, що заплатити мусить, бо це борг че-
сті, але така була зла на пасинка, що, здається, розір-
вала б його на дрібні клапті й не пошкодувала б. Поз-
бавила його кишенькових грошей на цей місяць і по-
передила: якщо таке повториться, взагалі виділятиме
йому мінімум коштів на рік, прикрутить розваги і не ви-
рішуватиме проблем, які виникатимуть. Якщо ж і це
не допоможе, то таки почне думати над тим, як обме-
жити його доступ до спадку батька. Меценас24 Адама
розсудливий чоловік, і в усіх питаннях на стороні ін-
тересів його вдови, то щось можна комбінувати. При-
наймні час потягнути можна. І нерви спадкоємцю по-
мотати теж.
24
Меценас – судовий оборонець (заст.).
 А от у маєтку незайве також подивитися, чи добре
обліковано і організовано роботу на всіх тих моргах 25
орних земель, лук, городів та пасовищ, які все ще на-
лежать їм. Заодно непогано перевірити, чи правильно
виплатили того року оренду посесори,26 а ще прокон-
тролювати, як ведуться судові процеси.
На маєтку висить чималий борг, і це може оберну-
тися серйозною проблемою. Свого часу цей борг дуже
непокоїв Адама.
Йому вдавалося виплачувати лише відсотки. Не
приведи Господи, ті відсотки управляючий не випла-
чує, і тоді її чекає судовий процес або великі неприєм-
ності. Ні, з тим усім врешті треба детально розібрати-
ся, бо серйозно занедбала обов’язки господині й пе-
реклала роботу на управляючого та на посесорів. Та-
ке зазвичай тягне за собою небажані наслідки чи й ро-
зорення. Аж моторошно уявити щось таке. Опинитися
в наш нелегкий час у скрутному становищі чи, не при-
веди Господи, на межі банкрутства – це справжня ка-
тастрофа для цілої родини.

25
Морг – міра землі, що дорівнювала 0,56 га (заст.).
26
Посесори – орендарі (заст.).
 Розділ 2
Коли відгуляли весілля молодшого сина Терези Ма-
теуша, а з усіма клопотами з від’їздом було покінчено,
Анна полегшено зітхнула. Нарешті в маєток відправ-
лені всі речі, які можуть знадобитися їм влітку, дрібніші
речі, одяг та коштовності зібрані в дорожні сумки, ка-
рета, коні та візник напоготові, слугам усі накази відда-
ла ще звечора і залишається лише вирушити в дорогу.
Принаймні Зіслання Святого Духа27 святкуватимуть у
маєтку, а не у Львові. До 23 травня, щоправда, є ще
трохи часу, проте й роботи з облаштуванням у маєтку
теж не бракує. Ще трохи затрималися б – і вже можна
було нікуди не їхати. Минулого року взагалі ціле літо
просиділи у Львові, але тоді Адась був ще зовсім ма-
леньким і вона годувала його груддю, а зараз він гасає
по будинку так, що й не вслідкуєш, і їсть усе те саме,
що й інші діти. Добре, що нянька сумлінно ставиться
до обов’язків. Адась із нею у безпеці. Вона досвідче-
на жінка і з нею не страшно залишити маленьку дити-
ну навіть у маєтку, де у рази більше небезпек. Гарно,
що того року Адась трішки побігає на свіжому повітрі,
побавиться у парку при садибі, зміцніє до зими. Та й
27
Зіслання Святого Духа християни святкують на 50-й день після Ве-
ликодня.
дівчаткам життя поза містом піде на користь. Вони за-
раз так стрімко ростуть, що доводиться щодекілька мі-
сяців оновлювати їхній гардероб. Елі виповнилося де-
сять, Яніні незабаром буде стільки ж.
Люцина ж у свої чотирнадцять років стала ще кра-
сивішою і ще подібнішою на маму. Густе чорне волос-
ся хвилею лягає на плечі, завивається у локони і, як в
Анелі, контрастує з кольором очей. Постава у Люцини
така ж гарна, як у мами, і така ж витончена лінія шиї
та плечей. А ще вона має мамині небесної барви очі,
сніжно-білу шкіру, прекрасної форми ніс та рот, вишу-
кану форму рук і маленькі ступні. Зараз Люцина ще й
потроху набуває округлих жіночих форм і це їй дуже
личить. Анеля, щоправда, була надто худорлявою, а
Люцина очевидно успадкувала округлість від котроїсь
з бабусь, бо вже зараз виглядає значно жіночнішою,
аніж її мама. Нема ані натяку на хворобливо-нервову
худорлявість Анелі і на її різкість ліній тіла. У Люци-
ни все навіть зараз доволі жіночно і гармонійно. Гля-
неш на неї – і відразу бачиш, що вона вже не дити-
на. Ще рік-два – і виїздити у світ почне, а отже, до-
ведеться серйозно потурбуватися про те, щоб зібрати
для неї гарне придане. А ще треба її пристойно і ви-
шукано вдягнути для візитів та балів. Дівчина з добро-
го дому повинна і вдягатися добре, і вміти підтримати
розмову в товаристві, і гарно танцювати, і досконало
знати мови, і добре малювати. Та й загалом вона має
бути такою панною, щоб, дивлячись на неї, ніхто ані
на мить не засумнівався, що вона гідна найвдалішої
партії та найзаможнішого нареченого. Це потребує не
лише зусиль, а й грошей.
Походження Люцина має бездоганне, а те, що ви-
ховувалася мачухою, яка не завжди пристойно пово-
дилася, навряд чи серйозно зашкодить. Хто там за-
раз згадуватиме події десятилітньої давності. У това-
ристві давно втратили інтерес до їхнього з Адамом
позашлюбного зв’язку. Найжвавіше обговорюють сві-
жі плітки і нещодавні новини. Ними можна зацікавити
співрозмовника, полоскотати собі нерви, насолодити-
ся ефектом новизни і справити враження на товари-
ство обізнаністю. Тобто відчути свою значущість, а за-
одно й потай потішитися, що обговорюють не тебе, а
когось іншого. Нових пікантних ситуацій ніколи не бра-
кує, а отже, давні історії потроху стають нецікавими і
відходять у минуле. Скількох людей це рятує від краху
та остаточної втрати репутації – не злічити. Іноді за-
будькуватість дуже милосердна штука.
Анна підвелася з крісла і розправила складки на
сукні. Розвиднилося зовсім нещодавно, але вона ще
годину тому встигла прослідкувати, щоб діти були на-
годовані, зручно вдягнені в дорожній одяг, щоб нічого
не забули з речей, не посварилися між собою, не по-
билися, не залізли в шкоду, а півгодини тому відпра-
вила їх з нянькою та гувернанткою на вулицю. Мусила
хоч трішки побути на самоті та зосередитися на май-
бутній подорожі.
Це вперше по смерті Адама зібралась так надовго
їхати з дому і почувалася зовсім не затишно та боя-
лася того, як зустріне її маєток. Ніколи не була там
без чоловіка, не керувала справами, не контролюва-
ла управляючого, не перевіряла всі наявні папери і
ще не робила безліч з того, що робитиме як господи-
ня та власниця. Проте найдужче Анна боялася навіть
не цього, найдужче її лякала перспектива повернути-
ся туди, де все нагадуватиме їй про Адама і щасливі
роки поряд з ним. У Львові це відчуття встигло приту-
питися, бо мешкала тут постійно, а у маєтку туга могла
накотитися з подвійною силою, і хтозна, чи вона дасть
тому раду. Буде боляче, гірко і зовсім не захочеться
займатися справами.
Анна мимовільним жестом торкнулася медальйона
з портретом Адама на шиї і заперечно хитнула голо-
вою. Цього аж ніяк не можна допустити. Це слабкість,
негідна справжньої жінки. Сильна людина біль втра-
ти носить у собі, а не черпає його ззовні. Слабка нав-
мисно шукає трагічних моментів, бо підсвідомо не год-
на дозволити собі жити не в розпачі. Так буває у ба-
гатьох вдів, але вона не має права впадати у відчай.
Того, що було, все одно не повернути, а в неї на руках
їхні з Адамом діти, великий маєток, буденні клопоти,
реальні справи, зрозумілі турботи і бажання вберегти
родину від розорення та краху. Хоч не хоч, а мусиш
жити реальністю, поводитися розважно і думати про
насущні проблеми.
Зрештою, воно й на краще. Життя взагалі дуже
справедливе й одночасно жорстоке. Ти або приймаєш
його правила і продовжуєш боротися та жити, або по-
волі скочуєшся з уторованого шляху на узбіччя та ги-
неш. Якщо не бути сильною, розсудливою та мудрою
жінкою, все полетить шкереберть і родина втратить
навіть те, що має зараз. Он скільки людей шляхетного
походження тепер заледве кінці з кінцями зводять. У
їхній родині зараз теж замайоріла реальна загроза та-
кого. Прибутки падають, витрати зростають, а діти ро-
стуть і мають дедалі більше потреб, проте це не ката-
строфа, а звичайна проза життя. Вона поїде у маєток
і в усьому там розбереться. Все буде гаразд.
Анна ледь відхилила фіранку, замислено глянула
перед собою, прочинила вікно в сад і мимоволі заче-
пила яблуню, яка росла при вікні. Легеньким вітром у
спальню занесло пахощі квітучого саду, вологої землі
та свіжої молодої трави, а порух від доторку до дере-
ва хитнув гілку, пробіг рясним яблуневим квітом вгору
і виразніше відсвітив сонячний промінь, який зазирав
у кімнату.
Анна мимоволі примружила очі від яскравого світла
і цілком ясно почула, як у відчинене вікно голосніше
полилися звуки пташиного щебету та дитячого сміху.
Яка ж сьогодні краса надворі.
Анна глибше вдихнула весняне повітря – і відчут-
тя повноти життя стало таким виразним, що затопило
її всю. Такого дня стаються лише гарні події, започат-
ковуються тільки вдалі справи та закладається лише
щасливе майбутнє.
Вона перевела погляд вглиб саду і відчула умиро-
творення. Завжди любила вранці дивитися на сад за
вікном. Особливо коли щойно прокинулася і лежала
в ліжку. Момент, коли все ще блукаєш між світом ре-
альності та сновидінням, чуєш у собі відголосок чогось
нетутешнього, а погляд уже мимоволі бродить кімна-
тою, зупиняється на світлій плямі вікна, мить мандрує
поміж кронами дерев старого саду і м’яко переносить
у дійсність. Тоді навіть неважливо, що бачиш за вік-
ном: ясний літній ранок, обережний перестук дощових
крапель осені чи в кружлянні снігу народжується зи-
мовий день. Саме таке неквапне повернення у реаль-
ність дарує душі справжню гармонію, спокій та зати-
шок.
Анна сперлася ліктями на підвіконня. Напевно, са-
ме цього спокою найдужче бракуватиме в маєтку. У
Львові досконало налагоджений побут дозволяє роз-
слабитися та насолоджуватися ранком, а в маєтку до-
ведеться добряче попрацювати над тим, щоб усе за-
крутилося у потрібному ритмі. Та й встається у маєт-
ку значно раніше, аніж у місті. Трохи проспиш – і вся
робота шкереберть.
– Елю, Яніно, Люцино, – Анна вихилилася з вікна,
щоб краще бачити дітей, які бавилися поміж дерев са-
ду. – Дивіться мені, щоб не позамащувалися. Бо часу
перевдягатися нема. І за Адасем дивіться. Бо самі йо-
го на руках триматимете такого бруднючого.
Переконавшись, що діти її почули, Анна випро-
сталася. Карету підготували, багаж закріпили, зали-
шається тільки гукнути дітей, щоб повсідалися якнай-
швидше. Сьогодні ще треба заїхати у Жовкву до тітки
Стефи. Якщо гаяти час, то приїдуть у Жовкву хіба по
обіді, і тоді надто мало часу залишиться на гостюван-
ня. Давно обіцяла навідатися до тітки, але за клопота-
ми та буденною метушнею ніяк не могла викроїти на
це час. Спершу народився Адась, тоді зовсім дрібонь-
ким був, а потім зима і не хотілося вирушати у дорогу,
бо боялася застудити малого. Тітка вже й ображатися
почала. Каже, що небога забула родину, загордилася і
не бажає згадувати про міщанське походження. Спро-
буй переконати її у протилежному, якщо й справді по-
над рік не була в Жовкві. Востаннє ще тоді, як не зна-
ла, що в тяжі. Потім лише листи надсилала та гроші
передавала. Тітка Стефа, щоправда, двічі чи тричі са-
ма до них приїздила, востаннє на Різдво.
Анна покликала Касю, щоб та допомогла вбрати
чорну з широким криноліном сукню, вдягнула перед
дзеркалом невеличкий чорний з траурними шовкови-
ми стрічками капелюшок, обережно заправила локон,
який вибився з доволі невигадливої зачіски і глянула
на своє відображення. Все акуратно, стримано, при-
стойно. Жодної зайвої деталі чи неелегантної лінії. Те-
пер любила саме такий стиль в одязі, а з прикрас но-
сила хіба перлини та чорний бурштин, а ще нещодав-
но почала вдягати аметисти. Такі прикраси напівтраур
допускав: перлини нагадують сльози, а аметисти ма-
ють дозволений для другого періоду трауру фіолето-
вий колір. Могла б, звісно, одягнути щось сіре, дода-
ти в оздоблення білий колір чи мереживний комірець,
проте до ясніших кольорів руки наразі не доходили.
Щоправда, після весілля сина Терези дедалі серй-
озніше замислювалася над тим, що таки час обновити
гардероб і потроху відмовлятися від глибокого трауру.
До нового зимового сезону, наприклад, пошити декіль-
ка сірих суконь, а ще нову пурпурову бальну сукню до
аметистового гарнітуру, який подарував колись на уро-
дини Адам. Любила аметисти, а ці ще й були гарно об-
рамлені діамантами. Розкіш, звісно, але доволі стри-
мана та вишукана. Продавати їх не хотілося. Хіба б
зовсім сутужно їм стало. Все ж таки пам’ять про Ада-
ма. Давно мріяла, що знову надягне їх на якийсь бал
у час карнавалів чи на Сильвестра.
Анна акуратно розправила чорні рукавички, траур-
ний креп на сукні і взяла до рук ридикюль. Дорожня
сукня була порівняно зручною, проте новомодні пиш-
ні спідниці з безліччю воланів та стрічок, а ще нижня
спідниця на кінському волосі, вплетеному у лляну тка-
нину, були занадто об’ємними. Не сумнівалася, що це
створюватиме проблеми в дорозі. Раніше мода була
не до порівняння зручнішою. Не така пишна, як зараз,
верхня спідниця займала менше місця, а м’якші нижні
спідниці дозволяли зручніше всістися в кареті. Але що
вдієш, з’явитися у Жовкві в старій сукні не дозволяла
гордість. За ці десять років її становище так стрімко
і скандально пішло вгору, що поява в тітки Стефи ви-
кликає незмінний інтерес у всіх сусідів та знайомих, а
кожен крок, поведінка, жест та одяг потім ще з тиждень
жваво обговорюються. І ніби ж тепер то не мало б її
хвилювати, проте все одно мимоволі думала про це.
Очевидно, звичка жити, рахуючись з думкою інших,
міцно вкоренилася в її свідомість ще з тих часів, коли
вона й сама мешкала в невеликому містечку і постій-
но наштовхувалася на оцінювальні погляди та готов-
ність людей судити інших. Свого часу її втечу теж до-
волі жорстко осудили сусіди та знайомі, а втрата гар-
ної репутації багатьом дала привід зловтішатися. Що
могла цьому протиставити? Доки не була дружиною
Адама, то хіба терпіння і смиренність, а ще любов та
щирі почуття до нього. Це вже потім було високе ста-
новище, законний шлюб, нова родина і заможне жит-
тя. Своєрідна сатисфакція за осуд і небажання зро-
зуміти та пробачити. Зрештою, сама ніколи нікому не
мстила, не осуджувала і не заздрила, то якось спокій-
но все це прийняла і просто намагалася стати щасли-
вою.
 Розділ 3
Вийшовши на подвір’я, Анна жестом покликала по-
коївку та няньку Адася.
– Допоможіть мені, будь ласка, всістися. Цей кри-
нолін – якась Божа кара, а не нижня спідниця. Не за-
лізу сама з ним до карети. Притримайте трохи збоку,
а тоді запхайте всередину, – вона поставила ногу на
першу сходинку. – Але обережно, щоб сукню мені не
пом’яти. І низ сукні потримайте хтось, щоб пристойно
було. Бо постійно вгору задирається. Ноги видно, як
до карети сідаю.
З горем навпіл прилаштувавшись на сидінні, Ан-
на акуратно розправила довкола себе складки дорож-
ньої сукні і прослідкувала, щоб зручно влаштувалися
в сусідньому фіакрі няня, покоївка та гувернантка. Ма-
лого Адася Анна взяла до себе в карету, а не зали-
шила з нянькою. Розуміла, що понад міру панькається
з сином і понад здоровий глузд хвилюється за нього,
проте нічого не могла з собою вдіяти.
Після смерті Адама син став для неї центром іс-
нування, і вона панічно боялася, що з ним станеться
щось погане, коли вона бодай на годину випустить йо-
го з поля зору. Ось і зараз воліла, щоб Адась їхав з
нею, а не з нянькою. Можна було б запросити бонну
сісти разом з ними у карету, проте місця й без того
бракувало. Модна сукня вимагала простору, та й дів-
чатка не були малими дітьми і теж хотіли зручностей.
Коли всі нарешті всілися, а коні рушили з місця, Анна
полегшено зітхнула. Не любила останні миті прощан-
ня з домом. У них багато суму, неспокою і чогось та-
кого, що примушує серце стискатися та завмирати від
страху перед невідомістю. Це потім яскраві враження,
калейдоскоп нових пейзажів за вікном і рух притлум-
люють тривогу та дозволяють спокійно насолоджува-
тися мандрівкою.
Принаймні так було раніше. Сьогодні Адась зібрав-
ся внести серйозні корективи в ці плани. Малий непо-
слух категорично не погоджувався сидіти спокійно та
чемно дивитися у вікно. Намагаючись присадити ма-
лого на лавку, Анна за декілька хвилин зрозуміла, що
мусить взяти його на руки. Адась крутився так, що
ледь не впав з лави на землю та не набив собі на чолі
ґулю. З такою прикрасою якраз «блискуче» виглядав
би в Жовкві.
Анна невдоволено глянула на сина.
– Ну, і чого ти, скажи, товчешся? Ні щоб спокійно
сидіти, як всі чемні дітки. Дивися, яку гарну забавку я
з собою взяла, – вона тицьнула малому до рук яскра-
во розмальованого коника, яким у свій час бавилася
ще Яся, проте Адась лише байдуже глянув на запро-
поновану іграшку, зіп’явся на ноги і заходився смикати
оббивку всередині екіпажу.
Анна невдоволено глянула на сина і потягнула його
до себе.
– Адась, негайно мені лишися того. Хочеш зараз від
мами дістати по дупці? – Вона посадила малого собі
на коліна і знов ткнула йому в руки іграшку. – Диви-
ся, який гарний коник. Будеш чемним хлопчиком, то
колись матимеш такого справжнього. Бачив, Войцех
якого має? Найкращого з тих, що ще тато купував.
Виростеш і куплю тобі такого самого, як у Войцеха,
справжнього коня. А зараз посидь собі спокійно і по-
бався оцим.
Вона знову спробувала запхати Адасю в руку іграш-
ку.
– Ану покажи мамі, як коник скаче. Твій коник вміє
скакати. Правда ж? Покажи сестричкам, якого маєш
гарного коника.
Малий заперечно крутнув головою і спробував
впхати іграшку в руку мамі.
– Мама… на… ко… не Дась… кази…
– Е ні, це ти мені спочатку покажи, як коник скаче,
а потім я вже побавлюся з тобою, – без особливих зу-
силь розшифрувавши слова сина, Анна зручніше при-
лаштувала його у себе на колінах. – От приїдемо в
маєток і я попрошу, щоб тобі гарного дерев’яного во-
зика до коника змайстрували. Будеш возити у ньому
все, що тобі заманеться. Ти ж хочеш возика? Правда
ж?
Скориставшись з того, що малий задумався над
перспективою отримати непогану нову цяцьку, Анна
знову вклала йому до рук іграшкового коника.
– Покажеш мамі, як коник бігає? Чи наш коник не
вміє бігати? Прослідкувавши поглядом, як малий зо-
середжено почав пересувати коника вперед-назад по
її спідниці, Анна машинально розгладила зіжмакану
тканину і зручніше прилаштувала малого собі на колі-
нах. До завершення поїздки сукня виглядатиме, як ко-
рові з горла. Адась сьогодні вирішив влаштувати її
нервам випробування на міцність, проте що вдієш. Він
уперше вирушає в дорогу каретою, то й капризує. Пев-
но, ще й не відразу втихомириться та засне. Добре,
що з іншими дітьми простіше.
Дівчатка великі і навпаки радіють поїздці. Еля та
Яся взагалі чи не найдужче задоволені з того, що пої-
дуть у маєток.
– Еля, Яніна, – Анна уважно глянула на дівчаток,
які більш-менш чинно влаштувалися на лавці навпро-
ти неї, проте постійно перешіптувалися одна з одною,
весело хихотіли, смикали одна одну за одяг чи за кіски
і радісно обговорювали те, що бачили за вікном каре-
ти. – Ні, я розумію, що вам і одна з одною зовсім не
нудно, але ж можна хоча б трохи побавитися з Ада-
сем. Ви що, й у маєтку отак осібно від усіх триматиме-
теся? Дівчатка на мить завмерли, тоді спідлоба гляну-
ли на Анну.
– А чого відразу ми з Елею? – першою знайшлася
Яся. – Он Люцина сидить і нічого не робить. Хай по-
бавиться з Адасем. Він з нею ліпше бавиться. Нас все
одно не слухає.
Анна перевела погляд на Люцину. Та справді до
розмов та забав менших дівчаток не приставала. Оче-
видно, вважала, що панні, яка незабаром виїздитиме
в світ, дитячі пустощі не пасують. Сидить чинно, склав-
ши на колінах руки, і лише час від часу кидає погляд
у вікно. Те, що до неї говорять, взагалі не почула. Як
завжди замріяна та заглиблена в себе.
– А вам би тільки на когось перекласти те, що я про-
шу зробити вас, – Анна поправила на колінах малого,
який почав з’їжджати донизу. – Не хочете бавитися з
Адасем, то дайте нам якусь із ваших ляльок. Він по-
бавиться і віддасть.
– Він поламає, – втрутилася в розмову Еля. – Ми
його знаємо.
– Ага, обов’язково поламає, – підтакнула Яся і непо-
мітно почала відсувати ляльку, яку прихопила з собою
у карету, подалі від очей мами та Адася. – Он роз-
бив аж три горнятка і цукерничку з нашого лялькового
сервізу. Ну, з отого нового, порцелянового, з намальо-
ваними стокротками.28 У нас тепер замість цукернички
звичайне пуделко. 29
Анна приречено звела очі вгору.
– От сервізу вашого йому ніхто не давав. Я казала
ховати подалі новий сервіз. А ви що? Побавилися і за-
лишили все посеред кімнати. Адась і прихопив собі те,
що його найдужче зацікавило.
– А чого ж тоді…
– Все. Досить прирікатися. – Анна рішуче обірвала
суперечку. – Одна з вас або дає свою ляльку Адасю,
або сама з ним бавиться.
Еля та Яніна одночасно перевели погляд на Адася,
тоді так само дружно глянули на маму, тоді одна на
одну.
– Нехай бавиться, – Яся неохоче витягнула з-за
плечей ляльку і простягнула її мамі. – Але щоб не по-
ламав.
Усміхнувшись, Анна взяла до рук ляльку і передала
її Адасю.
– Дивись, не поламай. Бо сестрички тобі більше ні-
чого не дадуть.
Малий зацікавлено потягнувся до ляльки. Така уда-
ча йому випадала нечасто. Зазвичай сестри не лише
28
Стокротка – маргаритка.
29
Пуделко – коробочка (діал.).
не давали йому своїх ляльок до рук, але й бавилися
з ними, коли він не бачив. Анна заховала іронічну по-
смішку. Добре знала, що саме цим усе й завершиться.
Дівчатка і вдома не завжди погоджувалися бавитися
з братиком, а в поїздці їм взагалі такого не хотілося.
На декілька хвилин у кареті запанував спокій. Адась
зосереджено крутив у руках нову іграшку, а дівчатка
повернулися до своїх справ.
Анна з ніжністю глянула на Елю та Яніну, які сиді-
ли навпроти. Сьогодні їм надягнули нові майже одна-
кового крою дорожні сукенки блакитного кольору та
білі полотняні панталончики, які благопристойно вид-
нілися з-під нижніх спідниць на обумовлені два дюй-
ми довжини. На головах дівчатка мали нові солом’яні
капелюшки, а на ногах добротні черевички. Вигляда-
ли не лише мило, але майже як дорослі панни, і були
страшенно горді собою. Намагалися навіть поводити-
ся відповідно, проте постійно збивалися з поважного
настрою і пирскали зі сміху.
Анна перевела погляд на Люцину. Та й далі дивила-
ся у вікно і всі розмови сестер її мало зачіпали. Воно
й не дивно. Зовсім велика панна стала. Про що їй го-
ворити з малими. Ще й гарна яка виросла. Чіткий про-
філь, виразно окреслене підборіддя, довга шия, яка
плавно переходить в лінію плечей, добре розвинені
груди, витончена форма рук. Незабаром вже й заміж
можна віддавати. Аж не віриться. Такою маленькою
була, коли вперше її побачила, а зараз панна на ви-
данні. Ще й справжня красуня. Все вказує на те, що
вона стане популярною і бажаною нареченою вже у
першому сезоні. Ще й посаг, дасть Бог, матиме гідний.
Шкода лише, що Адам не дожив до цих днів. Зараз він
напевне пишався б донькою. Завжди якось прохолод-
но ставився до неї, але тепер він би визнав, що такою
красунею і розумницею неможливо не пишатися. Лю-
цина ще й талановита. Не лише бездоганно грає на
фортепіано, але й гарно малює. Вчитель малювання
сказав, що саме в неї з усіх дітей найвиразніший хист
до штуки.30
Тільки Войцех навряд чи потішив би батька. Геть не
слухається, розгулявся і явно скочується невідомо ку-
ди. Добре, що народився ще один спадкоємець. Вихо-
ванням Адася вона опікується від народження і ніза-
що не дозволить синові збитися з правильної дороги
та знеславити фамілію.
Більш-менш прилаштувавши сина на колінах, Ан-
на не втрималася і ніжно поцілувала його в маківку.
Адась лише невдоволено крутнув головою і навіть не
глянув на неї. Зосереджено роздивлявся ляльку, спро-
бував щось відколупати від сукенки, а коли це вдало-
ся, явно задоволений пожбурив іграшку геть і почав
30
Штука – мистецтво (діал.).
вивчати дверцята карети.
Анна кинула швидкий погляд на ляльку, зиркнула на
Елю з Яніною і потай накрила ляльку каретною подуш-
кою. Малий таки надірвав декілька шовкових квіток,
якими була оздоблена сукенка ляльки. Нічого. Вдома
пришиє. Ніхто й не помітить.
Не очікуючи, яка нова ідея спаде на думку синові,
Анна пересадила його плечима до дверцят, пригорну-
ла і почала розповідати його улюблену казку. Говори-
ла неголосно, майже пошепки, а щоб малий швидше
заспокоївся, взялася ледь колихати його на руках у
такт руху карети.
– …а як тільки котик побачив, що мишка заховала-
ся у нірку, він вирішив обов’язково дочекатися, коли ж
вона вилізе знову. Зручно влігся перед ніркою, заплю-
щив очі і вдав, ніби спить. Але мишка теж була мудра,
бо вона ж досвідчена мишка і не один рік жила на світі,
та й у коморі зерна мала вдосталь…
Потроху втихомирюючись, малий почав куняти, а
ще хвилин за п’ять міцно та спокійно заснув.
– Тихенько мені. Заснув.
Приклавши палець до губ, Анна шикнула на Елю з
Ясею, які саме цієї миті чогось надто голосно заспе-
речалися між собою, і обережно переклала малого на
вільне місце біля себе. Добре, що не розбудився, бо
марудив би ще дужче, а так поспить і настрій матиме
кращий.
Ледь нахилившись, Анна дістала з сусідньої лавки
невеличку подушечку і підклала Адасю під голову, а
щоб не змерз, вкрила його своєю кашеміровою шал-
лю. Якщо нічого його не розбудить, то проспить зо дві
години. Цього достатньо, щоб доїхати до Жовкви.
Вона з ніжністю глянула на сина. Так зворушливо
спить. Ручка під щічкою, розтріпане волоссячко, тінь
від вій на щоці, округлість ліній підборіддя. Все по-
дитячому мило та невизначено, але відразу зрозумі-
ло, що це хлопчик. Риси обличчя крупніші, міміка інак-
ша, аніж у дівчаток, щось уже зараз доволі вольове в
обрисах чола та губ. І все одно таке миле дитя. Особ-
ливо коли спить.
А коли не спить, то важко з ним дати раду. Все йо-
му треба, всюди він мусить влізти і про все має свою
думку. А впертий до неможливості й затятий до край-
нощів. Як не знайдеш до нього підхід, то й не посту-
питься. Зрештою, таким сином Адам лише пишався б.
Викапана його копія. Чоловікам таке подобається.
Войцех теж багато має від батька, проте у нього все
це отримало якесь зовсім інше спрямування. Всі нега-
тивні риси загострилися, а хороші дедалі рідше про-
являються. Останнім часом вони з Войцехом взагалі
спільної мови знайти не можуть. Навіть не погодився
поїхати разом з усіма в маєток. А йому зовсім не зай-
ве було б подивитися, як ведуться справи, і спробу-
вати допомогти у господарюванні. Колись доведеться
самостійно це робити, а що він вміє? Нерви хіба псу-
вати. Обіцяв, щоправда, навідатися в маєток влітку,
то, може, дотримає слова. Наразі ж хочеться сподіва-
тися, що не встряне в якусь халепу у Львові. Добре,
що Тереза та її чоловік обіцяли придивитися за ним.
Є надія, що все обійдеться.
 Розділ 4
До Жовкви Анна з дітьми приїхала якраз в обід. Тіт-
ка й не сподівалася, що вони з’являться саме сьогод-
ні. Анна не попередила її про приїзд, бо й сама чітко
не знала, коли вибереться у дорогу. Та й чого зайві це-
ремонії розводити. Не чужі ж люди. Попереджати тітку
наперед – це лише завдавати клопоту та примушува-
ти нервувати. Зараз почне клопотатися і виварювати
невідомо що. А вони ж не їсти сюди приїхали, а поба-
читися з нею.
– Анна, ти? – тітка аж руками сплеснула, коли поба-
чила небогу на порозі кухні. – Чого ж ти не попереди-
ла, що приїдеш? Була б хоч приготувалася.
– Та якось так склалося, – Анна хитро посміхнула-
ся, підійшла до тітки і ніжно поцілувала її в щоку. – Все
відкладали, відкладали, а потім довго збиралися, зно-
ву відкладали, а тоді раптом в один день взяли та при-
їхали.
Вона роздивилася довкола. Нічого у тітки й не змі-
нилося особливо.
– Цьоцю, приготування – то дрібниці. Ми по-родин-
ному. Всі ж свої. Мені головне вас усіх побачити, а не
стіл, який ломитиметься від наїдків.
Вона ледь відступила і глянула на тітку уважніше.
Та теж практично не змінилася. Хіба ледь поповніша-
ла, але це їй навіть личило. Обличчя посвіжіло, з’яви-
лася приємна округлість підборіддя, майже виклична
плавність ліній стану і на щоках проступив здоровий
рум’янець. Аж ніяк не скажеш, що вдівство пішло їй на
шкоду. Навпаки, виглядає тітка Стефа навіть краще,
аніж при житті чоловіка.
Воно й не дивно. Вуйко лише нерви їй псував, по-
стійно скандалив, прискіпувався до дрібниць, вимагав
суворого звіту за кожну копійку, гнівався на всіх ні за
що ні про що, контролював кожен крок, ще й не доз-
воляв найняти помічницю, а вимагав, щоб уся робо-
та робилася швидко та бездоганно. Та що там каза-
ти. Про небіжчиків говорити погано ніби й не можна,
але треба визнати, що вуйко таки додав тітці сивого
волосся на скроні. Без нього вона віджила.
Анна обвела поглядом кухню і, відповідаючи на при-
вітання присутніх, усміхнулася. Сьогодні тут зібралися
лише найменші діти тітки, Павлусь та Марися. Павлу-
ся вона виняньчила з пелюшок, а зараз він був на доб-
ру голову вищим від неї. А от Марися хоч і була стар-
шою за брата на два роки, проте зріст мала порівня-
но невеличкий і статуру делікатну. Марисі виповнило-
ся 17 років і наразі вона була незаміжньою, проте, як
казала тітка, вже мала залицяльника, який виглядав
перспективною для неї партією. Інші дівчата давно по-
виходили заміж, мали по декілька дітей і мешкали ок-
ремо. Середульший син тітки Стефи зараз навчався у
Відні і приїздив додому лише на ферії. 31 З тіткою зали-
шився мешкати її одружений старший син Петро, про-
те зараз його на кухні не було. Напевно, подався ку-
дись у справах. Він тепер найстарший у родині, і вся
робота в пекарні – це його безпосередній обов’язок і
клопіт.
Анна перевела погляд на тітку.
– Вирішили того року всі разом до вас приїхати в
гості. Ціле літо житимемо в маєтку, то по дорозі туди
надумали заїхати й до Жовкви.
Вона озирнулася на своїх дітей. Дівчата притих-
ли і явно не почувалися тут упевнено. Люцина диви-
лася на все з обережним занепокоєнням і здивуван-
ням. Очевидно, соромилася. Еля та Яся більш сміли-
во привіталися з родиною, проте й вони залишилися
стояти майже при порозі. І лише малий, якого спусти-
ли з рук, спочатку на мить завмер, потім діловито і
серйозно обвів поглядом кухню, придивився уважніше
до великої різьбленої скрині з мальованими на ній яс-
кравими квітами, а відразу потому, анітрохи не крем-
пуючись,32 помандрував її вивчати.
Анна ледь усміхнулася.
31
Ферії – канікули, вакації (діал.).
32
Кремпуватися – бентежитися (діал.).
 – Еля, Яся, Люцинко, ви теж не стійте тут при порозі.
Заходьте, сідайте. Марисю та Павлуся ви вже бачили.
Знайомити вас не треба. Років три тому бавилися ра-
зом. Як забули, то згадайте собі.
Вона прослідкувала поглядом за доньками, які без
особливого ентузіазму присіли на лаву біля столу, і ти-
хенько зітхнула. Таки варто привозити дітей частіше в
Жовкву, бо й не знатимуть, де та як росла їхня мама,
і нікого, окрім родини Адама, не визнаватимуть. Вже
зараз її родина ледь не чужі для них люди. Аж ніяк не
хочеться, щоб так було й у майбутньому. Свого часу
зробила надто великі поступки Адаму та його родині.
Фактично відмовилася від власної родини, і тепер ду-
же шкодувала про це. З братом Андрієм досі стосунки
напружені. Не знати, чи й покращаться колись. Щось
вона втратила таке, чого аж ніяк не можна було втра-
чати. Відриватися від власного коріння – це велика по-
милка для людини. Те, що було у дитинстві та юності,
продовжує жити в людині, і вже незабаром почуваєш-
ся так, ніби відмовився від часточки власної душі та
серця. А з напівмертвим серцем жити ой як непросто.
Анна зітхнула і перевела погляд на тітку.
– Думала, не виберемося того року в маєток, але з
Божою допомогою таки зібралися. Навіть Адась нічо-
го несподіваного не встругнув. У дорозі виспався і… –
вона глянула на малого, який саме в цю мить намагав-
ся припідняти важку ковану ляду на скрині й обірвала
себе на півслові. – Адась, не зачіпай! Пальця притис-
неш. Негайно облиш!
Перехопивши стривожений погляд Анни, тітка сту-
пила декілька кроків до малого й підхопила його на ру-
ки.
– Як ся маєш, малий збитошнику? Маму слухати
треба. Дивися, як виріс з того часу, як бачилися на Різ-
дво. – Вона поцілувала малого в щічку, спробувала
обійняти, проте Адась лише насторожено насупився
та відхилився від неї якомога далі. – О, ти диви, який…
Так давно не бачилися, що й тітку забув. Підійшовши
ближче, Анна забрала малого з тітчиних рук.
– Йому минеться. Тепер ми частіше приїздитимемо
у Жовкву. Адась підріс, то з ним легше кудись виїха-
ти. – Вона опустила малого на долівку біля Люцини. –
Люцинко, дитино, приглянь за малим. Зараз принесе-
мо йому забавок зі стриху, то на дві години матимемо
чистий спокій.
Анна перевела погляд на сина і ніжно йому усміх-
нулася.
– Адась, ти ж у нас великий хлопчик. Чемно бави-
тимешся? Правда ж?
– А куди він дінеться? – Люцина теж усміхнулася і
взяла малого за руку. – Певна річ, що буде чемним.
Пішли зі мною, я тобі зараз щось гарне покажу на
подвір’ї. Бачив, там біля хати гойдалка є?
Тітка Стефа провела поглядом малого, якого три-
мала за руку Люцина.
– А малий у тебе, Анно, просто викапаний Адам. Це
ж треба, щоб так сильно вдався в тата. Ото б Адам
тішився сином, – вона затнулася і глянула на небогу. –
Ти вже вибач. Не хотіла тобі душу тривожити.
– Нічого, цьоцю, – Анна ввічливо усміхнулася, ще
раз глянула тітці в очі й стенула плечима. – Те, що лю-
дині призначено, все одно сталося б. На все воля Бо-
жа. Я звикла, що Адам помер. Тітка Стефа кинула на
Анну швидкий погляд і промовчала.
Небога виглядала на цілком безпристрасну і таку,
що змирилася з власною долею, проте всі рідні пам’я-
тали, як важко вона пережила смерть чоловіка, і тепер
не обманювалися її незмінною незворушністю в роз-
мовах про Адама.
В Анні тепер взагалі мало залишилося від неї ко-
лишньої. Стала потайною, стриманою, іноді аж над-
то офіційною, все частіше ніхто не здогадувався, про
що вона думає і що відчуває насправді. Замкнулася в
собі, ніби в міцній шкарлупі. Й не достукаєшся до неї.
Стримана, відсторонена від світу, серйозна й аж за-
надто спокійна. Навіть із рідними тепер така. Так, ніби
її тут хтось не зрозуміє чи осудить.
Ще раз перехопивши ввічливу усмішку небоги, тітка
відвела погляд. Зрештою, хто там її тепер зрозуміє.
Може, у них у Львові саме так і прийнято. Крутиться
серед великого панства, то й сама такою ж стала. Це
як сукенка, яка на ній сьогодні. Геть не пасує до їхнього
будинку та кухні. У Жовкві взагалі такого майже ніхто
не носить, але Анна вже й не помічає того. Живе за
інакшими приписами.
І мода ця нова така ж дивна, як те життя у Львові.
Анна ледве в двері протиснулася у своїх рясних спід-
ницях, але й не засумнівалася, що все добре. Тюль-
пани і нарциси при стежці, певно, геть-чисто полама-
ла. І не скажеш їй нічого. Велика пані стала, то відвик-
ла від зауважень. Треба потім піти і глянути на квіти.
Може, щось і порятується. Зараз все одно не до квітів.
Усі голодні з дороги. Не знати, чого б то кращого їм на
стіл поставити.
Вона занепокоєно глянула на Анну.
– Шкода, що не попередила про приїзд. У мене, са-
ма знаєш, у будень обід по-простому готується. Ви до
такого тепер не звикли. Може, я хоч малим чого ліп-
шого зварю? Діти ж не будуть голодні сидіти.
Анна лише усміхнулася на ці слова тітки.
– Таке скажете, цьоцю. Нічого їм особливого не тре-
ба. Вони в мене тепер все їдять. Вік такий, що ростуть,
як на дріжджах. Тут головне, аби не забракло страви.
А Адасю я зараз сама щось зварю.
 – Ти? Сама звариш? Звар’ювала! – Тітка Стефа оки-
нула Анну іронічним поглядом. – В отій своїй сукні з
величезними спідницями? Дай спокій! Навіть не під-
ходь мені в тому до пічки! Або повимазуєшся, як ко-
міняш,33 або ж взагалі попалиш спідниці. Або ще, бо-
ронь Боже, обпечешся. Я сама щось малому зварю.
Присядь собі ліпше тут на лавку здалеку. Павло зараз
принесе малому забавки зі стриху. Твої дівчата з Ада-
сем пішли на подвір’я. Марися зараз приєднається до
них, а ми з тобою поговоримо собі без сторонніх очей
та вух. Давно не бачилися, то маємо що сказати одна
одній.
Мимоволі перевівши погляд на свою спідницю, Ан-
на розгублено усміхнулася. Якось і не подумалося, що
недоречнішого одягу для кухні годі й вигадати. Але що
тут дивуватися? На кухні тепер поратися не треба, то
й байдуже, що сукня з криноліном. Талія у такій сук-
ні виглядає ще тоншою, спідниця коливається у такт
рухам ще звабливіше, а жінка здається ще витончені-
шою та недосяжнішою. А головне, з таким криноліном
дистанція при розмові та зустрічі з чоловіками три-
мається сама. Ще й дуже суворо. Двадцять дюймів,
щонайменше. Он на весіллі Матеуша отой знайомий
Терези, у якого півроку тому померла дружина, наду-
мав, як ніхто не бачив, підступитися з непристойними
33
Коміняш (діалект) – польською kominiarz – сажотрус.
залицяннями, то й не надто приступився. Без проблем
вивернулася так, що й не торкнувся.
Анна усміхнулася краєчком губ. Цю моду ніби нав-
мисно вигадано саме для неї. Зараз була доволі віль-
ною та незалежною в своєму становищі вдови, проте
анітрохи не хотіла скорочувати дистанцію спілкування
з чоловіками. Не уявляла, як би взагалі могла впусти-
ти якогось іншого мужчину в своє серце та постіль. По-
чувалася дружиною Адама і збереження вірності йо-
му анітрохи її не обтяжувало. Це як дихати чи жити.
Відбувалося само собою. На всі залицяння інших чо-
ловіків нічого в її душі досі не відзивалося. Навіть до-
торк чоловічих рук не викликав жодних емоцій. Он той
знайомий, що теж удівець, то так виразно почав ціка-
витися нею, а їй лише хочеться, щоб він тримався яко-
мога далі. Ні, таки чудова тепер мода, хоч і не надто
зручна. Лише черевички довелося замовити на вищих
підборах, бо при її маленькому зрості фасон сукні на
великому криноліні трохи псує пропорції тіла.
Анна мимоволі затримала погляд на Марисі, яка
підвелася, щоб вийти з кухні. За ці два роки наймо-
лодша донька тітки Стефи подорослішала так, що й
не впізнаєш тепер. Справжня панна. Ще й гарна яка.
З усіх доньок тітки чи не найвродливіша. Виглядає на
те, що саме вона взяла з родинних рис усе найкраще
і найяскравіше. Фігура доладна, русяве волосся дов-
ге та пишне, риси обличчя гармонійні, саме такі, як ко-
лись у бабці були, а як усміхнеться, то ніби засвітиться
зсередини. Кажуть, що це їй від прабабці передалося.
Та теж була привітною і мала легку вдачу. Зрештою,
Марися й малою завжди була світлою та лагідною ди-
тиною. І очі завжди мала виразні та гарні, з жвавим
блиском, ясно-зелені, ніби трава чи листя навесні. Ду-
же рідкісний відтінок і надзвичайно їй личить. От тіль-
ки зараз очі в Марисі чомусь трохи сумні. Ніби хтось
пригасив у них світло чи зробив боляче.
Анна провела замисленим поглядом дівчину і при-
сіла на лаву біля столу.
– Марися так виросла за цей рік. Але все одно ще
така молода. Ви писали, що вона заміж надумала ви-
ходити. А чи не зарано? Нехай би не спішила. Її доля
від неї не втече.
Тітка скрушно зітхнула у відповідь.
– Вже не спішить. Такий клопіт маю з тим її заму-
жем, що й не знати, як раду даватиму.
Анна здивовано підвела голову.
– А що сталося? Ніби ж писали, що все в неї добре.
– Тепер не добре. Мала файного хлопця, заручин
сподівалися, а після Різдва йому як поробили. Зміни-
вся. Спершу приходити перестав, потім недобре по-
чав говорити про нашу Марисю. Ще за тиждень нам
сказали, що він ходить до найліпшої колежанки Ма-
рисі Юзефи. Місяць тому он заручився з нею, а мину-
лої неділі про їхній шлюб оголосили в церкві. Чи не в
тяжі ота Юзя від нього, бо так на алярм усе роблять,
що й людей не встидаються. Давно казала Марисі, що
фальшива та її колежанка, що заздрісна і недобра. Не
слухала мене. Тепер посварилася з нею, але що то
дасть. Та ще й брехню розмаїту про мою Марисю роз-
пускає. Думає, що від того про неї саму менше гово-
ритимуть.
Анна вражено звела брови.
– Господи, щось таке розказуєте, що й в голові не
вкладається. А що Марися на все це каже?
– А що має казати? Закрилася у собі й ніц не хоче
мені розказувати. Плаче, коли думає, що я не бачу. Ще
й сусіди перешіптуються в неї за плечима. Так, ніби
то вона винна, що таке сталося. Кажуть, що не вміла
втримати хлопця, і що він пішов до тієї, яка не така
дурна і добра, як моя Марися.
Анна підвелася з лави, роздратовано обсмикнула
спідницю і заходила по кухні нервовим кроком.
– Дурість якась. Це що, тепер сусіди будуть вказува-
ти, що вона вміла чи не вміла зробити, та яка вона за
вдачею? А той її хлопець хіба святий? А та її колежан-
ка Юзя? Не розумію, нащо Марисі взагалі потрібен та-
кий чоловік і така колежанка? Знаєте, цьоцю, думаю,
що то добре, що в неї до шлюбу з ним не дійшло. Все
одно він би потім гуляв, ображав і зраджував, а так усе
щасливо для неї завершилося.
Тітка глянула на небогу здивовано і трохи невдово-
лено, проте промовчала. Тепер мудра, а свого часу
жила два роки з чужим чоловіком, і навіть не думала,
нащо він такий потрібен їй. Каже, що любила, і тому
не дуже переймалася, що він зраджує з нею свою жін-
ку. Ще й дитя йому не в шлюбі народила. Тут сусіди
справді мали про що говорити, а її Марися ніколи й не
дозволила собі нічого зайвого, то чого ж її тепер обмо-
вляють? За те, що теж любила?
– Та що там тепер говорити, Анно. Все одно розлад-
налося все в Марисі з тим шлюбом. Шкода мені своєї
дитини, бо нічим на осуд від людей не заслужила. Те-
пер на неї зглядаються, а вона робить вигляд, що їй
все одно. Так, ніби не болить їй. І за що, скажи, моїй
дитині таке? Від маленької шанувалася і мене слуха-
ла. Тільки в людях ніколи не розумілася. Вірила… Та
й досі вірить всім. От і має науку. Не приведи, Господи.
Анна на мить зупинилася, розв’язала стрічки капе-
люшка і роздратовано відкинула його від себе.
– А хіба довіра до людей – то гріх? Хтось виявився
дрантям, а Марися мусить страждати і брати на себе
всі провини світу? Хіба то справедливо?
Анна знову сердито заходила кухнею туди-сюди, то-
ді раптом зупинилася і виразно глянула на тітку, яка
саме в цей момент таки взялася за приготування обі-
ду і почала викладати з креденсу на стіл посуд.
– Слухайте, цьоцю, а давайте я заберу Марисю з
собою в маєток! Мої дівчата навчать її всього, що вмі-
ють самі. Мова, музика, танці. Приїду до Львова, то
водитиму її на бали, а коли робитиму візити чи їхатиму
до когось на гостину, то братиму з собою і її. От поба-
чите, що ще того сезону для неї віднайдеться гідний
її чоловік. Марися красуня, і характер у неї золотий.
Самі подумайте, чого їй тут біля вас сидіти. Я навіть
додам щось до її віна. Це щоб не вважали бідною на-
реченою.
Тітка облишила роботу і здивовано глянула на Анну.
– Таке скажеш. Що вона у тебе робитиме. Намарно
хліб їстиме?
– Чому ж намарно? З нею нам у маєтку веселіше
буде. Та й їй не доведеться дивитися на те, як її ко-
лишній хлопець одружується з тією Юзею. Думаєте,
Марися не захоче поїхати зі мною у маєток?
Тітка на хвилину замислилася, тоді підвела голову
і серйозно глянула Анні в очі.
– Я запитаю Марисю. Тут вона зовсім скисла, а з то-
бою хоч розвіється. На заміж не сподіваюся, але хто
там знає. Може, й зустріне своє щастя. Тільки дивися
там мені за нею. Щоб не звабив її хто і не покинув з
дитям мені на встид. Пропаде дівка, і ніхто потім на-
віть не гляне на неї отаку знеславлену.
Анна сердито насупила брови, зачепила широким
криноліном діжу з тістом, але навіть не зауважила того
і роздратовано всілася на лаву при столі.
– Таке, цьоцю, скажете. Сама дівчат маю, то добре
розумію, що ви відчуваєте. Я з Марисі ока не спущу.
І взагалі… – Анна нетерпляче змахнула крихти зі сто-
лу й оперлася на стільницю ліктями. – Господи, та що
ви таке дурне кажете, і взагалі, що там сумніватися.
Нехай Марися їде зі мною, а я її прилаштую. Поверну-
тися додому зможе в будь-який момент, а в мене хоч
світ побачить. За літо я їй гардероб новий справлю,
навчимо всього, що треба знати та вміти панні доб-
рого виховання, а наступного сезону виведу Марисю
в люди. Вона гарна, то не загубиться серед дебютан-
ток. Чого тут біля вас сидіти. Роки минають, а життя
не стоїть на місці.
Тітка з сумнівом подивилася на Анну.
– Та воно-то так, але ж, знаєш, синиця в руках… Ан-
на сердито підвела очі на тітку.
– Потрібна їй ота синиця. Бачу, яка тут синиця втра-
пилася. Вона сама, як ота пташка в клітці. – Анна вста-
ла з-за столу. – Знаєте, цьоцю, а давайте спитаємося
в неї. От не сумніваюся, що Марися погодиться поїха-
ти зі мною. Я закличу її сюди.
Як і передбачала Анна, Марися ані хвилини не впи-
ралася запрошенню. Відразу відповіла ствердно.
– Добре, пані Анно, – дівчина скромно опустила очі і
втупилася поглядом в одну точку на підлозі, – я з при-
ємністю поїду з вами. Ми так давно не були у вас в
маєтку, що я вже й забула, коли то було. Пам’ятаю, що
за малих літ мені там сподобалося.
Анна мимоволі усміхнулася.
– Ти ще й зараз дитина, Марисю. Але коли поїдеш з
нами, то не лише розвієшся трохи, але й тут не стир-
чатимеш, коли отой одружуватиметься.
Марися кинула на неї швидкий погляд і відразу опу-
стила очі, проте Анна встигла зауважити таке виразне
полегшення та радість в них, що їй і самій потепліло
на душі. Отже, ця дівчина справді хоче їхати з нею, а
не просто скоряється проханням мами. Коли людина
робить щось добровільно і з радістю, то домовитися
з нею в рази легше.
Зрештою, Анну це анітрохи не дивувало. Хто б хотів
лишатися вдома за подібних обставин? По собі знала,
що найпершим виникає гостре бажання втекти якомо-
га далі від таких проблем. Це вже потім починаєш ду-
мати і шукати інші шляхи. Чи шукатиме їх Марися? На-
вряд чи. Вона ще надто молода і недосвідчена для то-
го.
Замолоду все сприймається без напівтонів і ду-
же гостро. Зазвичай молоді дівчата поводяться вкрай
нелогічно та собі на шкоду. Сама колись такою була.
Налякалася людського пересуду і втекла з дому. Ледь
не занапастила себе.
Щастя від Бога, що Адам не просто по-справжньому
її любив, але й виявився порядним чоловіком та зао-
пікувався нею. Цілком міг побавитися і покинути. Дав
би на життя пару сотень золотих ринських 34 – і масти
собі голову сама з дитям на руках та без підтримки
родини.
Цікаво, невже тітка не розуміє, що, залишаючись
тут, Марися ризикує вчинити щось таке ж нерозважне
і дурне. Наприклад, вийти заміж надто швидко або ж
зовсім не за того, кого полюбить і хто насправді зро-
бить її щасливою. Для неї зараз важливою є помста,
бажання здолати душевний біль та показати всім і на-
самперед собі, що вона може влаштувати своє життя
з іншим. Чи буде їй самій затишно у таких стосунках і
чи справді це стане втіхою? Невідомо.
Ця помилка саме з тих, які потім майже неможливо
виправити. Шлюб – це навіки, і сепарація тут не зара-

34
Золотий ринський – поширена в Україні, особливо в Галичині,
українська назва австрійської та німецької валюти, ґульдена. Походить
назва від валюти Рейнський ґульден, введеної згідно з Рейнським мо-
нетним союзом, що був укладений рейнськими курфюрстами Німеччи-
ни у 1385 році. Пізніше це «прізвисько» застосовували в Україні до всіх
ґульденів пізніших епох, зокрема австро-угорського ґульдена (флоре-
на). «Ґульден» у перекладі з німецької означає «золотий».
дить. Хіба смерть розлучить. Тільки не знати, чия то
смерть буде та які від такого шлюбу виростуть діти.
Навряд чи щасливі, бо нещасні тато і мама аж ніяк не
роблять щасливими своїх дітей. Зрештою, Марисі на-
разі все це не загрожує. Вона хоч і молода, проте не
виглядає на таку, що геть не думає головою.
Можна спробувати порозумітися з нею.
 Розділ 5
День у Жовкві минув швидко та суєтно, Анна й
незчулася, як на землю опустилася ніч та довелося
вкладати дітей спати. Тітка, щоправда, ще трохи по-
сиділа й погомоніла з нею в кімнаті, яку виділила їм з
Адасем для ночівлі, проте недовго. Вона теж втомила-
ся за день і незабаром почала позіхати. Завтра ще му-
сила допомогти Марисі скласти наготовані речі у до-
рожню сумку та в невеличку скриню, яку та захотіла
взяти з собою до маєтку Анни. Непокоїлася за доньку,
проте розуміла, що від’їзд з дому піде Марисі на ко-
ристь. Тут дівчина дедалі глибше занурювалася у свої
проблеми, а в Анни отримає шанс щось поміняти на
краще.
– Ти ж там, Анно, дивися за моєю Марисею, – вже
вкотре повторивши цю фразу і вкотре важко зітхнув-
ши, пані Стефа подивилася на небогу так, ніби вона не
в гості свою доньку відправляла, а на каторгу. – Вона в
мене дівчинка наївна. Життя не знає, поза домом ще
ніде довго не мешкала без мене. Відповідаєш за неї.
Хто їй в житті допоможе, як не така пані, як ти тепер.
– Боже, та що ж ви так переживаєте, – Анна глянула
на тітку приреченим поглядом. – Я вам, певно, разів
десять урочисто пообіцяла дбати за Марисю так, як
ви самі дбаєте про неї тут. Вона ж не чужа мені. Та
й я пам’ятаю, як ви допомогли мені свого часу. Самі
знаєте, що вдячною я бути вмію.
– Та воно-то так, – тітка ще раз тяжко зітхнула, – але
щось все одно неспокійно мені на душі.
– Це просто вечір, а ви втомилися за день. Завтра
все виглядатиме значно простіше і веселіше.
Побажавши тітці доброї ночі та зачинивши за нею
двері, Анна зітхнула з полегшенням. До вечора в неї
розболілася голова і присутність тітки її дратувала.
Напевно, за ці два роки звикла до самотності пе-
ред сном, і коли хтось втручався в узвичаєний ритм,
анітрохи не раділа. Після смерті Адама взагалі звузи-
ла коло спілкування до найближчої родини та коле-
жанки Гелі. Самотність, яка є усвідомленим вибором,
ніколи не обтяжує. Вона стає найкращою супутницею,
бо дозволяє жити так, як хочеться. А хотілося Анні за-
раз не надто багато: вижити, почуватися захищеною,
добре дбати про дітей та дім і вдало вести справи гос-
подарські. Наразі виглядало на те, що майже все їй
вдається. Коли ясно розумієш, що покластися нема на
кого, у характері з’являється те, що дозволяє долати
труднощі, відкидати зайві сентименти і робити те, що
необхідно саме зараз. Зрештою, коли в жінки за пле-
чима малі діти та інтереси родини, вона стає в рази
мудрішою, передбачливішою і сильнішою. У цьому на-
віть геройства особливого нема. Лише банальна ре-
альність виживання.
Якийсь час Анна посиділа біля сина, який, підклав-
ши ручку під щічку, спокійно і солодко спав на ліжку, то-
ді нахилилася, ніжно поцілувала малого в маківку і по-
чала готуватися до сну. Звично вклякнувши перед об-
разом, Анна помолилася, тоді підвелася з колін, аку-
ратно розгладила складки на сукні, накинула на плечі
шаль. Стомилася сьогодні, проте спати не хотілося.
На серці оселилася тривога, і чомусь саме зараз під-
крадалася давно притлумлена туга та млість.
Анна знову підійшла до ліжка і замислено глянула
на сина. Той усміхався вві сні та виглядав хоч і трохи
змореним, проте цілком задоволеним. Син був її ве-
личезною втіхою та надією, проте туга за Адамом по-
вністю не відпускала. Стискала серце і боліла, боліла,
боліла… Ніби заціпило їй на тому почутті. Вже навіть
сердилася, що не могла цілком себе опанувати. Ду-
же боляче ставало саме тоді, коли на очі потрапляло
щось, що нагадувало їй Адама. А в тітки вдома такого
було аж із надлишком.
Анна важко зітхнула, мерзлякувато повела плечи-
ма і закуталася в шаль щільніше. Цікаво, доки це три-
ватиме? Проминуло понад два роки, а туга за чоло-
віком не відпускає. Невже вона не годна жити без Ада-
ма взагалі?
 Анна торкнулася звичним рухом медальйона на
шиї, стиснула пальцями металевий овал, тоді відпу-
стила, ніби втратила. Любов до Адама досі тримала в
облозі серце і не дозволяла йому битися так, щоб ко-
жен удар не відкликався болем. Майже навчилася ви-
живати зі скалкою болю в серці, проте остаточно зми-
ритися з втратою не могла. Особливо якщо накочува-
ли спогади.
Анна замислено глянула перед собою. Насправді
дуже сильно хотіла жити, а не виживати. Банально
втомилася від болючих споминів, від невтішних думок
і від того, що не бачить жодного просвітку в такому
існуванні. Гостро прагнула інакшого життя та інакших
емоцій. Хотілося світлих подій, жіночого щастя, радо-
сті, а натомість мала лише тугу та відчуття, що її життя
теж завмерло тоді, коли серце Адама перестало від-
лічувати удари. Невже так триватиме довіку?
Повільно підійшовши до вікна, Анна визирнула на
вулицю. Перед очима був темний клапоть зоряного
неба вгорі і стіна будинку, де колись жив Адам. Світло
від місяця уповні обережними променями скрадалося
поміж дерев, і здавалося, ніби це туман клубочеться
над землею та дивним чином роз’яснює від темряви
будинок тітки, ґанок з дерев’яними сходами при ньо-
му, прибудови, стежку від обійстя тітки до колишнього
обійстя Адама, його будинок, подвір’я.
 Анна спробувала прослідкувати поглядом за цим
світлом, проте місячний туман губився десь у густій
тіні дерев за огорожею саду та зникав, ніби танув. Ко-
ли була зовсім юною дівчиною, то так само стояла при
вікні цієї кімнати та дивилася на будинок Адама. Тоді
в її серці панувало світло першої любові, а зараз ли-
ше тривога, неспокій, розчарування та туга за чимось
давно втраченим, проте дорогим і справжнім.
У цьому саду вони з Адамом зустрілися, у його бу-
динку вона провела першу ніч поза домом, тут вона
віддалася Адамові, саме тут була поряд з ним така
безтямно щаслива… Аж не віриться, що цей дім дав-
но належить іншим людям. Адам продав його ще до
того, як узяв із нею шлюб. Уже й думати забула про
цей будинок, а зараз глянула – і її не полишає відчут-
тя, що дім і досі якось пов’язаний з нею та Адамом.
Напевно, це тіні їхніх образів застигли в цих стінах та
живуть у тому часі та просторі, де у них з Адамом було
щастя, любов та надія.
Анна ще раз придивилася до будинку, і раптом від-
чула, як серце похололо від страху. У вікні навпроти
ворушилися якісь неясні тіні, щось ходило, мінилося,
але вона ніяк не могла роздивитися нічого певного.
Мимоволі притиснулася чолом до шибки, ще уваж-
ніше вдивилася у вікно навпроти і заціпеніла. Примар-
на тінь у вікні не лише рухалася, але й ставала де-
далі виразнішою, набувала чітких обрисів, форми, а в
якийсь момент Анна навіть ясно побачила прозорий
чоловічий силует. Адам? Там у вікні? Неможливо! Він
помер! З тамтого світу не повертаються.
Анна втупилася у вікно сусіднього будинку широ-
ко розплющеними очима. Ні, їй не привиділося. Там
справді хтось стоїть. І той хтось зараз уважно дивить-
ся на неї. Але це не жива людина. Могла чітко бачити в
контурі обрисів людського тіла всі предмети в кімнаті.
Невже там привид з минулого? А може, справді Адам
не годен залишити її саму? Може, це він намагається
сказати їй щось важливе з тамтого світу? Він помер
дуже раптово і забрав із собою в могилу всі свої таєм-
ниці. Можливо, серед них була якась особливо важли-
ва для неї? Анна ледь хитнулася й оперлася рукою на
підвіконник. Ні, божевілля якесь. Такого не буває. Та й
нема такої таємниці в Адама. Чи є?
Вона знову глянула на силует у вікні. Чи привиди та-
ки існують і люди повертаються з тамтого світу? Іноді
вона чула такі історії від різних людей. Їх розповідають
не лише в покоях прислуги, але й у шляхтянських са-
лонах. Може, це правда? Анна притиснула долоню до
серця і спробувала стримати шалене його биття. Ні,
ні, так не буває. Теперішнє не повертається минулим.
Воно лише передчуття майбутнього. Адам давно по-
мер, і всі його таємниці навіки з ним під землею.
 Ввижається.
Анна міцно притиснула долоню до губ. Не плакати,
не плакати, за будь-яку ціну не плакати. І не кричати,
бо налякає малого. Вона глибше вдихнула повітря і
раптом сльози затуманили очі, покотилися по щоках,
по пальцях, залишили солоний смак розпачу на губах.
Що вона взагалі намагається побачити в тому вікні?
Втрачену любов? Чоловіка, без якого ніяк не живеть-
ся і не дихається? Здається, так сильно прагне повер-
нення в минуле, що воно ввижається їй посеред ночі
в чужому вікні.
Перевівши подих і намагаючись впоратися з хвилю-
ванням, Анна придивилася до вікна сусідського будин-
ку уважніше. Тінь у вікні ще раз хитнулася, дивно змі-
нилася, і Анна раптом чітко побачила звичайні фіран-
ки.
– От немудра, – не втримавшись, мовила сердито. –
Здуріла чисто! То ж фіранка.
Вона нервово розсміялася. Сусіди не зачинили на
ніч вікно, а їй привиділося невідомо що. Все так зро-
зуміло і так ясно, що аж гидко.
Анна знову визирнула на вулицю, якусь мить вдив-
лялася у вікно сусіднього будинку, тоді в непевне мі-
сячне світло, яке лилося до кімнати крізь шибку, і рі-
шуче витерла сльози тильним боком долоні.
– Нічого там нема і ніколи не було. Привиділося.
 Вона ще раз кинула швидкий погляд на вікно сусід-
нього будинку, тоді одним рухом засунула штори в
спальні. Адама нема. Нема і ніколи вже не буде. Він
залишив її саму отут на цьому світі, а сам відійшов ту-
ди, звідки ніколи не повернеться. Навіть тінню у вікні.
З цим треба нарешті змиритися і не вигадувати собі
сентиментальних дурниць та казок, а жити далі. Зав-
тра буде новий день, обступить клопотами, дитячими
голосами, лісом проблем, які треба негайно вирішува-
ти, і все минеться. Які там привиди чи тіні у вікні? Фан-
тазіями можуть забивати собі голови хіба діти, бо вони
люблять казки, або ж люди, яким нічого робити і чиє
існування бідне на сильні емоції та справжні почуття.
Яскравого особистого життя нема, от і вигадують собі
цікавішу реальність. Ще й таку, щоб з привидами, фан-
тастичними героями… А їй ніколи таким бавитися.
Її ніхто не питає, як вона виживає без чоловіка і що в
неї на душі та в серці. І тим паче, не береться їй постій-
но допомагати. Навіть Тереза та Геля мають насампе-
ред власне життя та власні проблеми. І це нормаль-
но. Не можна на когось вішати свої клопоти та справи,
треба самій вчитися жити. Інакше ніколи не вирвешся
із замкнутого кола нещасть. Саме тому їй не фанта-
зувати треба, а працювати та піднімати на ноги дітей.
Взагалі все гранично просто. І нічого фантазувати чи
себе жаліти. На жалощах нічого не побудуєш. Хіба на
вірі в добро, з надією на краще, у любові і так, щоб
самій давати собі раду.
Анна знову втерла очі долонею, взяла фаянсовий
дзбанок із водою і за ширмою в кутку спальні вмила
обличчя та руки над мийником. Досить з неї дурних
думок і фантазій. У неї є цілком реальні справи та кло-
поти. Он завтра приїде до маєтку з дітьми. Можна ли-
ше уявити, скільки роботи очікує на неї. Не була там
ще від смерті Адама, і ніхто нічого до пуття не контро-
лював. Тепер угору глянути ніколи буде, не те що вига-
дувати химери. Та й дорога їх завтра очікує неблизька.
Запланувала заїхати у Сокальський кляштор, щоб по-
молитися перед чудотворною іконою Богоматері Уті-
шительки та залишити пожертву на храм.
Анна відклала вологий рушник убік, зітхнула і по-
чала переодягатися в нічну сорочку. У Львові якось
більш-менш владнала життя без Адама, а зараз опи-
нилася в Жовкві, згадала, як народжувалося кохання
до нього, і геть розклеїлася. Ніби пороблено їй. Таки
варто помолитися перед іконою Матері Божої Утіши-
тельки та дотриматися обітниці, яку дала тієї ночі, ко-
ли народився Адась.
Анна перенесла свічник ближче до дзеркала, взяла
з розшитої кольоровими шовковими нитками дорож-
ньої сумки туалетний набір, поставила його на полич-
ку під дзеркалом і заходилася вибирати гренадлі 35 із
зачіски. За декілька хвилин кинула їх на поличку, хит-
нула головою так, щоб волосся розсипалося хвилею
по плечах, і мимовільно кинула погляд на своє відо-
браження в дзеркалі. Тепер не робила вигадливих за-
чісок, проте пишалася, що ніколи не доводилося ви-
користовувати накладних локонів, щоб надати зачісці
потрібного об’єму.
Та й модна форма зачіски тепер змінилася. Зникли
надто сильно завиті кучері, а лінії зачіски стали м’як-
шими та вишуканішими. Це їй личить, бо гарно пасує
до теперішнього її віку, становища та робить обличчя
шляхетно витонченим. Ввійшла у вік розквітлої жіноч-
ності, а тому чітко знала, що саме личить їй найдужче і
що робить її ще привабливішою. Спокійна впевненість
жінки, яка знає собі ціну і нізащо не дозволить модним
тенденціям зробити з себе посміховисько.
Анна витягнула з несесеру оправлену в срібло щіт-
ку для волосся та почала розчісуватися. Звичні рухи
не лише заспокоювали, але й повертали самовладан-
ня. На мить Анна зупинилася і знов уважніше приди-
вилася до свого відображення в дзеркалі. Навіть при
невиразному світлі свічки могла цілком чітко роздиви-
тися кожну рисочку обличчя. Цікаво, а що залишилося
в ній від тієї невинної дівчинки, якою вона була тоді,
35
Гренадлі – шпильки для волосся (діал.).
коли мешкала в Жовкві у тітки? Таємно закохалася в
Адама, вмирала від кохання до нього, а зараз самій не
віриться, що в такий юний вік не побоялася занапасти-
ти собі життя і стала коханкою одруженого чоловіка.
Анна ще раз провела щіткою по волоссю. Понад де-
сять років минуло відтоді, як вона виїхала з Жовкви.
За цей час стільки всього пережила, що людина мала
б змінитися до невпізнання, натомість із дзеркальної
поверхні на неї дивиться майже така сама жінка, якою
вона була колись. Навіть у погляді не з’явилося вто-
ми чи розчарування. Лише побільшало самовладан-
ня і впевненості у власних силах. Та й зовні вона досі
гарна. Але чи потрібна тепер їй ця краса? Лише жит-
тя ускладнює. Анна кинула в дзеркало ще один зами-
слений погляд і відвернулася. Пусте все це. Головне,
що в неї є діти, родина, подруга для душі, становище в
товаристві, великий маєток, господарка, маленькі ро-
динні радощі і… музика.
Після смерті Адама потроху почала знову сідати за
фортепіано і повертатися у світ музики та мелодій.
Фортепіано колись належало Анелі, проте зараз її це
не лякало, як раніше. Навпаки, допомагало примири-
тися з минулим і ніби творило місток, який пов’язував
її теперішнє життя з часом, коли їхнє з Адамом кохан-
ня лише зароджувалося, а Анеля ще була жива.
Життєва драма об’єднала їх усіх в єдине ціле, і ді-
лити їм тепер було нічого. Смерть розділила так, що
не залишилося нічого з колишньої ворожнечі та кон-
фліктів. А музика? А музика не винна в тому, що тво-
рять люди. Вона вічна. Звісно, грати на фортепіано
Анна тепер могла лише для власного задоволення, і
про жодні серйозні здобутки не йшлося, проте музи-
ка дарувала втіху, і цього їй наразі вистачало. Однією
приємністю більше.
Власне становище в товаристві теж тішило. Як удо-
ва заможного шляхтича мала значно більше свободи,
привілеїв і можливостей, аніж раніше. Не мусила ні пе-
ред ким звітувати, не було кому обмежувати її волю і
не мала озиратися щомиті на те, як сприйме її діяль-
ність чоловік. Навіть важливі рішення приймала тепер
сама. А кохання? Воно вже було. Напевно, двічі та-
ке сильне кохання людині не дається. Змирилася. Ан-
на ще раз ніжно глянула на сина, поправила ковдру,
яка сповзла трохи вбік, і відкрила маленькі ніжки. Тро-
хи постояла, тоді підійшла до дзеркала, зосереджено
глянула на своє відображення. Хай там як, а почувати-
ся гарною теж приємно. Навіть заради того, щоб поз-
бутися зайвих чоловічих домагань, не хотіла б втра-
тити привабливість. Гарній жінці, звісно, важче жити,
проте краса дарує впевненість у собі, з нею значно ці-
кавіше життя, різноманітніші враження і… Зрештою,
там дасться чути. Від хорошого голова не болить.
 Кількома рішучими рухами Анна заплела довге во-
лосся в акуратну косу, ще раз оцінююче глянула на
себе в дзеркало, усміхнулася, загасила свічку і напо-
темки обережно пробралася до ліжка.
 Розділ 6
Ранок завітав до Анни з радісним щебетом птахів
за вікном, із затишком чистої постелі й приємним за-
пахом свіжої випічки та кави з кухні.
Задоволено потягнувшись, Анна перевернулася на
інший бік, позіхнула і знов почала провалюватися в
сон.
– Анно, прокидайся! – раптом почула вона голос тіт-
ки, яка саме цієї миті заходила до кімнати і доволі го-
лосно гримнула дверима. – Всі в домі давно на ногах,
а ти досі в ліжку. Я тебе не підганяю, але сонце висо-
ченько.
Тітка підійшла до ліжка, на якому спала небога, і
присіла біля неї на постіль.
– Ще трохи поспиш – і доведеться не снідати, а
відразу обідати.
Вона торкнулася рукою плеча Анни, але та тільки
ледь поворухнулася і не розплющила очі.
– Бачу, зовсім ти відвикла там у себе вдосвіта вста-
вати. – Тітка підвелася з ліжка і попрямувала до вік-
на. – Вже й діти попрокидалися, а ви з Адасем спите.
Що твої діти люблять на снідання їсти?
– А яка то година? – Анна насилу розплющила очі
й спробувала виборсатися з-під ковдри. – Це що, вже
полудень? Вона сіла на ліжку і рукою ледь відхилила
вбік балдахін, який закривав від неї частину кімнати.
Тоді примружилася, бо саме цієї миті тітка різко розсу-
нула штори на вікні – і Анну засліпило яскраве соняч-
не світло, яке увірвалося до кімнати разом зі звуками
вулиці.
– О Боже, цьоцю, ціхо. Ще Адася мені налякаєте.
Спить дитина.
Вона озирнулася на сина. Той спав і блаженно усмі-
хався вві сні, лише від різкого звуку на якусь мить за-
тремтіли повіки під довгими темними віями і він повер-
нув голову на інший бік.
Анна перевела погляд на тітку.
– Давно малі попрокидалися? Я так розумію, що ще
не їли. – Вона потягнулася за дезабільє, 36 яке лежало
на кріслі при ліжку і накинула його на плечі. – Щось
мені вчора вночі не засиналося, то сьогодні проспала.
І навіть малий не розбудив мене. Уявляєте? Цілу ніч
не просинався. Певно, змучився з дороги. Анна ніжно
глянула на сина, поправила балдахін над ліжком так,
щоб сонце не світило дитині в обличчя, і повернула
голову до тітки.
– Нехай Адась трохи поспить. Добре? Чемнішим у
дорозі буде.
36
Дезабільє – легкий домашній, зазвичай жіночий одяг, що не носиться
при сторонніх, щось на кшталт халата чи пеньюара (діал.).
 Вона солодко позіхнула, вдоволено потягнулася,
проте відразу зиркнула на тітку і прикрила рот доло-
нею.
– Перепрошую. Таки не виспалася. Тітка слабо
усміхнулася.
– Панькаєшся ти з сином, Анно. Дивися, потім пе-
ревиховувати доведеться. – Вона глянула на Адася,
який солодко спав, порозкидавши вбік ручки, і знову
усміхнулася. – Але він у тебе добра дитина, і до Ада-
ма дуже подібний. Нехай росте здоровий.
Поводитися тітка намагалася звично, проте вигля-
дала задуманою і дещо розгубленою.
– Цьоцю, що з вами? – Анна намацала ногою капці,
взула їх і підвелася. – Переживаєте через те, що Ма-
рися їде з дому? Не бійтеся. У мене їй буде добре. За-
товаришує з моїми дівчатками, чогось у них навчить-
ся, виведу її в люди. Колишній наречений ще лікті ку-
сатиме, як побачить, якою гарною панною вона стала.
Анна підійшла до тітки й обійняла її за плечі.
– Та що там казати. Вона й сама не гляне на такого,
як він.
Така хороша дівчина вартує ліпшого хлопця.
Тітка скрушно хитнула головою.
– Дай-то Бог, Анно. Але щось мені не хочеться від-
пускати Марисю з дому. Ми навіть у тебе в маєтку го-
стювали разом. Боюся, скучатиме вона за домом, за
Жовквою, за родиною. Мусиш мені ще раз пообіця-
ти… ні, присягнути на Біблії, що дбатимеш про неї, як
дбаєш про рідних дітей.
– Не сумнівайтеся, дбатиму, – Анна серйозно гля-
нула тітці в очі. – Ми й листи кожного тижня вам пи-
сатимемо. Та й ви, як час матимете, приїдете до нас
у маєток. Вранці виїдете, а ввечері на місці будете.
Будинок у мене великий, то місця всім стане. Візьме-
те собі до компанії Павлуся. Йому теж сподобається
у мене. Маємо по сусідству великий став. Та й річ-
ка близько. На човні поплаває, порибалить. Зрештою,
що я говорю. Ви ж були у нас, то й самі все це бачили
та знаєте. А щоб ви не переживали, я за ним попро-
шу приглянути когось із чоловічої челяді. Разом підуть
рибу ловити.
Тітка важко зітхнула.
– Подивлюся, як там складеться. Може, залишу пе-
карню на Петра і приїду до тебе на тиждень погостю-
вати. Там дасться чути.
Анна усміхнулася.
– От і домовилися. Ви теж відпочинете у моєму
маєтку. Напрацювалися за життя.
Вона підійшла до вікна і прочинила його навстіж.
Подивіться, який сьогодні гарний день заповідаєть-
ся. Сонячний та гарний, то й дорога легкою буде, – Ан-
на озирнулася на тітку. – Не переживайте. Марися мо-
лода. У її віці зміни легко приймаються. Та й спокійно
зараз. Нема жодних заворушень, пересувань війська
чи збуїв.37 Навіть про випадки холери нічого не чути в
околицях. У нас у маєтку так гарно та затишно, саме
задоволення там жити. Дім великий маємо. Аж чоти-
ри спальні для гостей умеблювали, і ще є два покої
вільні про запас. Місця ще нікому не забракло. Я Ма-
рисі найліпшу спальню виділю. Світлу та зручну. А сад
і парк який у нас тепер гарний став. Ви б, цьоцю, ба-
чили. Ми дві нові альтанки три роки тому збудували, і
дерева нові насадили. Аж зі Львова черехи38 везли. Не
знати тільки, чи прижилися. От приїду в маєток і поба-
чу. Якщо перебули цьогорічні морози, то зараз цвітуть,
певно. Марисі в нас сподобається. У дитинстві ж при-
їздила із задоволенням. А не сподобається, то я при-
везу її назад до Жовкви. Як собі сама захоче.
Анна знов повернулася до вікна, з насолодою вдих-
нула свіже ранкове повітря, яке увірвалося до кімнати
разом з подихом вітру, тоді глянула на вікно будинку
навпроти і ледь усміхнулася. При денному світлі від
нічних примар не залишилося й сліду, а напад учо-

37
Збуй – розбійник (діал.).
38
Черехи – дерева, що давали великі солодкі, смачні ягоди, гібрид
вишні й черешні. Черехи утворилися природним шляхом – перехресним
запилюванням, росли тільки у Львові. Ще у ХVІІІ ст. плоди возили до
Парижа.
рашньої гострої туги за Адамом змалів до напівпрозо-
рих спогадів і заховався на денці серця. Все минає.
Погане, на щастя, теж.
Насолоджуючись лагідними доторками весняного
проміння, Анна заплющила очі. Ранок ще дихав прохо-
лодою, проте сонце вже щедро дарувало світові теп-
ло і яскраве світло. Саме в таку погоду дуже приємно
подорожувати. Таки не помилилася, коли обрала для
мандрівки цю пору року. Ще не літня спека, але вже й
не холодна весна.
Анна ледь вихилилася з вікна, розплющила очі й
блаженно усміхнулася. Яка чудова весна. Хочеться
дихати на повні груди, радіти кожній дрібничці, думати
про щось гарне, світле, радісне, кудись іти, щось ро-
бити, долати якісь перешкоди. Добре, що саме зараз
треба їхати у маєток. І погода гарна, і настрій прекрас-
ний. Життя взагалі чудова річ. Надто коли дарує ось
такі безхмарні та безпроблемні дні.
Анна ще дужче вихилилася з вікна і сперлася лік-
тями на підвіконня. Вітер знадвору заплутався в її во-
лоссі, розгойдав фіранку, а від пахощів квітучого саду,
які він приніс, аж запаморочилося в голові.
Глибше вдихнувши повітря, Анна безтурботно
усміхнулася. Раптом її охопило таке шалене відчуття
щастя, аж подих перехопило. Якби не тітка, не втри-
малася б і закружляла в танці босими ногами по до-
щаній підлозі.
Вона мимоволі затамувала подих. Ні, ні, не можна
так! Вона вдова! Які танці? Яка радість?
Анна знову трохи вихилилася з вікна і глянула на
квітучі дерева за вікном. Але ж, Господи, як приєм-
но почуватися молодою, здоровою та сильною. Піс-
ля розпачу та зневіри це як справжній подарунок долі.
Зрештою, вона анітрохи не гірша, ніж інші жінки. Он
тітка теж удова, проте їй нормально живеться. Навіть
краще, аніж у шлюбі з вуйком.
Анна озирнулася на тітку, щоб усміхнутися їй, проте
несподівано наштовхнулася на її вкрай невдоволений
погляд.
– Анно, ти що, здуріла? Навіщо ти висунулася з вік-
на? У тій хвилі відійди мені звідси.
– А що таке? Хіба мені не можна тут стояти?
– А ти як думаєш? Стоїш тут при вікні ледь не го-
ла. – Тітка рішуче відтіснила Анну вглиб кімнати, при-
крила вікно і щільно засунула фіранку на вікні. – Чисто
звар’ювала? Подивися на себе. Щойно з ліжка. Хочеш,
щоб тебе побачили сусіди і потім обмовляли тебе і ме-
не? Встиду перед людьми собі та мені наробиш.
Анна ледь повела плечима і здивовано глянула на
безлюдну вулицю за вікном.
– Нікого там нема, цьоцю. Дайте собі і мені спокій з
таким, – вона нетерпляче відкинула волосся з чола на-
зад. – Та навіть якби й був там хтось. Нехай собі пліт-
кують. Ще не народилася така людина, яка б усім вго-
дила. Я нормально вдягнена для ранку. Та й не видно
мене за деревами саду. І взагалі, мені є про кого і про
що думати. Сусіди мені точно не в голові.
Вона підійшла до ліжка, присіла біля сина на по-
стіль і легенько торкнулася долонею щічки.
– От про кого я маю думати, а не про сусідів. Дивіть-
ся, як міцно Адасю спиться. Як по купанню.
Вона відхилила балдахін над ліжком трохи вбік,
спритно підчепила його вгорі на гачок і дозволила со-
нячним променям залити яскравим світлом постіль,
на якій спав Адась.
– Бачите? Не рухається навіть. – Вона розсміяла-
ся і потормошила малого, який, ніби нічого не відбу-
вається, солодко спав на білосніжній подушці, огорну-
тий ковдрою так, щоб випадково не звалитися з ліж-
ка. – Прокидайся, Адасю. Сплюх малий. Сонце висо-
ко, а нам ще шмат дороги до маєтку.
Вона торкнулася сина рукою, ледь нахилилася, по-
цілувала в розрум’янену від сну щічку, усміхнулася і
підвела погляд на тітку.
– А Марися всі свої речі зібрала? Нехай одягу бага-
то не бере. Краще я їй нові сукні та гарні черевички
справлю. Вони їй швидше знадобляться, аніж старі.
Тітка важко зітхнула.
 – Речі я їй ще вчора допомогла скласти. Взяли все,
що Марися хотіла. – Вона трохи помовчала, тоді важ-
ко зітхнула. – Я тобі, Анно, от що скажу… Марися від
світанку на ногах, але щось не дуже вона тішиться
поїздці. Весь час думає, думає… Не знаю, чи й спала
вночі.
Анна уважніше глянула на тітку, вловила в її погляді
правдиву тривогу, на мить спохмурніла сама, проте
відразу відкинула побоювання і спокійно усміхнулася.
– Може, це навіть добре, що Марисі не спалося.
Сьогодні ввечері краще засинатиме на новому місці.
Зміни завжди важко даються. Не переживайте. Я ніко-
му не дозволю її скривдити. Краще скажіть, нехай її
речі потроху зносять у карету. Ми з нею сьогодні ще за-
їдемо в Сокальський кляштор Бернардинів. Хочу по-
дякувати Богородиці за те, що Адась народився здо-
ровим. Добре, якщо Марися теж помолиться зі мною
перед іконою Божої Матері і теж складе обітницю. То-
ді їй роз’ясниться на душі, а там, дасть Бог, щось змі-
ниться на краще.
Тітка замислено глянула на Анну, машинально роз-
гладила складки фартуха. На мить її руки завмерли в
повітрі, тоді безсило опустилися.
– Добре, Анно. Нехай Марися теж помолиться з то-
бою. Це ще нікому не зашкодило. – Вона перевела по-
гляд на небогу, яка тепер дивилася на неї уважним і
трохи настороженим поглядом, тоді якось невпевне-
но усміхнулася. – Може, ти, Анно, й права. Чого Мари-
сі біля мене сидіти. Що вона тут висидить? Хіба таку
долю, як у мене була. Ти от вирвалася звідси – і нічо-
го, щаслива. То невже моя Марися гірша? Теж нівроку
вдалася.
Провівши замисленим поглядом тітку, яка, сказав-
ши це, вийшла з кімнати, Анна зітхнула. Прекрасно ро-
зуміла і тітку, і Марисю. Самій моторошно згадувати
той час, як замешкала тут після смерті мами. І вуйко
прикрим був, і все вирішувалося без неї і не на її ко-
ристь. Пережила тут і зневіру, і безпросвітність, і ба-
жання змін, і страх перед ними. Минулося, як страш-
ний сон. Була зовсім молоденькою, недосвідченою і
нерозумною, от і дозволяла крутити собою, як циган
сонцем. Добре, що тепер усе інакше і що вона таки не
вийшла заміж за нелюба. Дітей тепер має від коханого
чоловіка, а не від того, кого нав’язував їй вуйко.
Анна ніжно погладила ручку сина. Цікаво, а якби бу-
ла мудрішою і старшою тоді, то чи наважилася б утек-
ти до Адама? Чи стала б його коханкою? Мала підоз-
ру, що аж ніяк. Напевно, у зрілому віці для кардиналь-
них змін бракує якраз нерозсудливості, наївності і ба-
жання ризикувати. Навряд чи зараз повелася б так,
як у 17 років. Навіть заради кохання. Хоча… Анна за-
мислилася. Хтозна, як поведеться людина, охоплена
емоціями. Щоб знати це напевно, треба дуже любити
тієї миті, як на щось наважуєшся. Любов таки добряче
відбирає розум і здоровий глузд. Та й людина в спокій-
ні дні думає собі одне, а як стається щось непередба-
чуване, то раптом розуміє, що здатна на таке, чого са-
ма від себе не сподівалася. Анна перевела погляд на
сина. Може, це навіть на краще, що зараз у неї більш-
менш спокійний період, і вона нікого, окрім Адама, не
кохає. Син та донечки – це найважливіше, а виховува-
ти дітей найліпше, коли в душі панує спокій, гармонія і
впевненість, що все влаштовано гарно та правильно.
Анна обережно взяла малого на руки і пригорнула до
себе.
– Сплюшок ти мій маленький. Прокидайся, моє ти
сонечко.
У відповідь малий обвив її рукою за шию, довірливо
притулився ще розімлілим після сну тільцем до плеча
і знов засопів носиком.
– О, маєш! Спатки ще хочеш? – Анна ніжно торкну-
лася губами волосся сина. – Зайчик ти мій маленький.
Сонечко моє. Ти ж хочеш поїхати гайту 39 на конику в
кареті? Правда ж? То як такий сонний поїдеш? Ніц не
побачиш, бо спатимеш.
Анна усміхнулася своїм думкам і поцілувала сина в
щічку.
39
Гайту – на прогулянку (діал.).
 – От приїдемо у маєток, я ще й озеро тобі покажу.
Зовсім близенько у наших сусідів є. Там і качечок, і гу-
сей побачиш. Навіть лебеді плавають. Хлібом їх пого-
дуємо. Пам’ятаєш, як ми годували качечок на Вулець-
ких ставах?40 – Вона злегенька полоскотала малень-
ку п’яточку сина і засміялася, помітивши невдоволе-
ну мінку Адася. – Ось побачиш, тобі сподобається у
маєтку. Полюбиш його так само сильно, як сестрички
люблять. Побігаєш собі на волі. Це не те, що в нас
вдома на Хорунщизні.41 Кругом огорожі й чужі кам’яни-
ці, а в маєтку маємо величезний сад, город, подвір’я.
Матимеш де розвернутися.
Малий неохоче розплющив очі, скоса глянув на ма-
му і, не відриваючи заспаного погляду від стіни, позіх-
нув. Маєток, качечки, лебеді й навіть озеро цікавили
його зараз найменше. Якби мама знову занесла його
у тепле ліжечко, то й не треба було б йому жодних ка-
чечок, і гайту на кониках теж не треба.
Розсміявшись, Анна пригорнула малого до себе.
– Ну, нічого, синочку. Потім усе це оціниш. Зараз іде-
мо снідати. Мусиш добре мені поїсти, бо вдома буде-
мо хіба вечеряти. Сподіваюся, що в маєтку все приго-

40
Вулецькі стави – стави і ставки, які утворював Вулецький потік, про-
тікаючи долиною (тепер це вулиця Академіка Сахарова).
41
Хорунщизна – місцевість у Львові між Полтвою, Шембековою і Калі-
чою горою. Район теперішньої вулиці Чайковського.
тували, і мені не доведеться алярмово все там обла-
штовувати.
 Розділ 7
Доволі швидко впоравшись зі сніданком та наказав-
ши всім збиратися в дорогу, Анна заквапилася з від’їз-
дом. Вирушаючи в мандрівку з дітьми, варто мати в
запасі декілька зайвих годин, бо щось таки обов’яз-
ково не врахуєш, затримаєшся в дорозі, і доведеться
ночувати десь по заїжджих дворах, пошарпаних про-
вінційних готельчиках або ж у корчмах. Малоприємна
перспектива, яка провіщає нові проблеми, а не відпо-
чинок. Краще ще засвітла бути на місці і тішитися ви-
гóдами та смачною домашньою їжею.
– Ну все, тіточко, ми їдемо, – Анна визирнула з вік-
на карети і заспокійливо усміхнулася їй, – здається,
нічого не позабували. Та навіть якщо й забули, то по-
тім довезеться. Скільки там тої віддалі. Не до Відню
чи Парижа їдемо.
– Та знаю я, Анно. Знаю. Ну все… З Богом, – тітка
непомітно витерла сльозу на щоці, – Марисю, шануй-
ся там мені. Відразу ж напишіть, як приїдете. Я чека-
тиму.
– Аякже ж, – Анна ще раз заспокійливо усміхнула-
ся тітці. – Приїдемо, і вранці когось пришлю з листом
сюди. Не переживайте.
Карета рушила з місця, і Анна полегшено зітхнула.
Виїхали з Жовкви без проблем. Навіть Марися не за-
трималася і доволі швидко попрощалася з мамою та
домашніми. Та й ранок, який обіцяв перетворитися на
погожий день, не лише цілком виправдав очікування,
але й перевершив їх, бо став по-літньому сонячним і
погожим. Дивлячись на пейзаж за вікном, Анна мимо-
волі розслабилася та насолоджувалася кожною мит-
тю не надто втомливої мандрівки. Залишалося кілька
годин до Сокалю, а там рукою подати до маєтку. За
такої погоди не помітиш, коли опинишся вдома. Ще й
коні на диво спокійно та злагоджено йдуть. Візник на-
віть не особливо їх підганяє. Вони самі слухняно тяг-
нуть карету, бо незабаром їх очікує відпочинок.
Анна визирнула з вікна карети, на мить затримала
погляд на полі, яке тягнулося вздовж гостинцю, і вже
милувало око не лише чорною ріллею, але й свіжи-
ми паростками жита, тоді перевела погляд вгору, до
неба, і усміхнулася. Простір небес був таким глибоким
і безмежно-голубим, що навіть сонце губилося в його
безкраї. Якби не сиділа, то й у голові запаморочилося
б від безконечності цього простору. Давно не була за
містом, то й відвикла, що горизонт не затуляють дахи
кам’яниць, а дихати можна так глибоко і легко, ніби не
надихатися хочеш пахощами, а прагнеш напитися ни-
ми, як гарним вином.
Анна ще далі висунула голову з вікна карети і за-
плющила очі. Дуже скучила за можливістю подорожу-
вати, і зараз мимоволі насолоджувалася кожною мит-
тю. Вже й забула, як це приємно, коли теплий вітер
приносить здалеку запах лісу, коли легенько ворушить
волосся і ніжно торкається шкіри. Усміхнувшись, Ан-
на відкинулася на спинку сидіння і глянула на сина.
Той сидів біля неї на м’якій подушці та зосереджено
перебирав іграшки, які їм в дорогу дала тітка Стефа.
Який він іще маленький і беззахисний… Проте колись
Адась виросте, стане дорослим чоловіком і здійснить
усе те, чого не встиг зробити його тато.
Анна не втрималася, нахилилася і ніжно торкнула-
ся губами теплої голівки сина. Адась уперше отак на-
довго вирушав зі Львова, але сьогодні поводився на
диво спокійно та чемно. Вони в дорозі понад годину,
а він все ще зацікавлено дивиться у вікно, щось лепе-
че своєю дитячою мовою, а коли набридає, то бавить-
ся із забавками. Навіть на руки майже не проситься
та не вимагає, щоб із ним безперестанку няньчилися.
Довелося лише разів зо три зупинитися та вийти з ка-
рети, щоб прогулятися з ним обіч дороги. Вдома жод-
ної зайвої хвилини не сидить без діла і постійно в русі,
а тут геть інша дитина. Така мандрівка задоволення,
а не проблема.
Яся та Еля, щоправда, майже відразу попросилися
у фіакр до покоївки, няньки та гувернантки, бо не за-
хотіли залишатися в таку гарну погоду в закритій ка-
реті, проте загалом ніхто з дітей не вередував та не ви-
магав чогось особливого. Марися задрімала у куточку
карети на м’якому сидінні. Навіть не будила її, так со-
лодко і спокійно та спала. Напевно, справді геть кеп-
сько відпочила перед від’їздом. Нічого, її можна роз-
будити й перед Сокалем. Зараз краще, щоб вона яко-
мога менше згадувала і зосереджувалася на минуло-
му. Для дівчини її віку зрада в коханні – це всесвітня
катастрофа. Нехай поспить дитина. Не доїхавши до
Сокаля декілька миль, Анна наказала візникові зупи-
нитися поряд з фіакром, у якому їхали її дівчатка, по-
коївка, гувернантка та нянька.
– Касю, їдьте з дітьми відразу до маєтку, – вихилив-
шись з вікна карети, звернулася вона до покоївки. –
Я в Сокалі хочу заїхати з Марисею та Люциною в кля-
штор Бернардинів. Помолимося там перед чудотвор-
ною іконою.
– А Адась? Нам і його з собою забрати?
– Ні, не варто. Він ще не був у маєтку, то без мене
плакатиме там. Візьму його з собою. Дасте собі раду
самі?
– А чого б то ми, пані, не мали дати собі раду? –
покоївка самовпевнено глянула на Анну. – Коли пан
Адам… Царство йому Небесне… живими були, то ми
всеньке літо сиділи в маєтку. Кожен кут знаємо, як свої
п’ять пальців. Най собі пані не гризеться, а спокійно
їде та помолиться до Матінки Божої. Ми з панною Бро-
нею та пані Стасею приглянемо і за дітьми, і за реча-
ми, які привезли.
Анна усміхнулася.
– От і добре. Я листом попередила, що приїду, то
щось там таки зробили, а що не встигли, то завтра й
доробиться. Аби Адась не заважав і не ліз куди не тре-
ба.
Покоївка мимоволі озирнулася на няньку.
– Адась чемний хлопчик. У шкоду не лізе.
Пані Стася якось непевно скривилася у відповідь,
проте кивнула.
– Майже не лізе.
Глянувши на няньку, Анна весело розсміялася.
– Та знаю я, знаю, що майже… Он на долоні досі
шрам залишився від гарячих дверцят п’єцу, – вона гля-
нула на сина і трохи відсунула його від краю лави. – Ну,
добре, їдьте до маєтку. Вдома поговоримо. Потім вас
наздожену, а як не встигну, то прослідкуйте там, щоб
усе по-людськи було. Головне, простежте, щоб дівча-
ток добре нагодували і нормальну постіль на ліжка за-
стелили. Минулого разу геть вогка була. Все прасува-
лося потім останньої миті.
Кася хмикнула.
– Чи ж я не пам’ятаю того, пані. Я ж і мусила ту по-
стіль прасувати. Пам’ятаєте?
Анна неуважно усміхнулася.
– Звідки? Три роки минуло. Добре, що ти пам’ятаєш,
то прослідкуєш за всім… – Анна ледь кивнула покоїв-
ці, тоді перевела погляд на Елю та Ясю, які хоч і нетер-
пляче поглядали на неї, проте намагалися зберігати
перебільшено зосереджений вигляд. Того року впер-
ше мандрують у майже дорослого крою сукнях, ще й
сидять у відкритому фіакрі. Мусять виглядати серйоз-
ними. Анна глянула на гувернантку панну Броню, яка
сиділа поряд з дівчатками і виглядала трохи неуваж-
ною та задуманою. – Ну добре, їдьте швидше, бо Еля
з Ясею геть помучаться отак штивно42 сидіти. При-
дивіться за ними, панно Броню.
Анна суворо глянула на доньок.
– І щоб чемними мені там були. Панну Броню слу-
хайте, бо першого ж дня покараю, якщо жалітиметься
на вас.
– А чого то саме нас мають карати? – Яся та Еля
вдавано сердито насупилися, а Яся, як сміливіша з
двох, таки не змогла втримати язик за зубами. – Пан-
на Броня жалітиметься, а карати мають нас! Де спра-
ведливість?
Анна розсміялася.
– Дожартуєтеся мені обидві, – вона подивилася на
42
Штивно – рівно (діал.).
доньок, тоді озирнулася на Адася і знову відсунула йо-
го подалі від краю лави. – Ну, добре, дівчатка, я зро-
зуміла, що ви вже великі і все у вас буде гарно. Їдьте.
Побачимося ввечері в маєтку.
Прослідкувавши поглядом, як фіакр поїхав одразу
на Сокаль, Анна ледь висунулася з вікна карети і на-
казала візникові звернути в бік Бернардинського кля-
штору та лівого берегу Бугу. Дала обітницю не лише
помолитися перед Сокальською чудотворною іконою,
але й пожертвувати гроші на монастир. Зараз це стане
дуже доречним для храму. Декілька тижнів тому дізна-
лася, що на початку березня у костел знову двічі вда-
рила блискавка і що це спричинило пожежу. Ченцям,
щоправда, вдалося її загасити, проте чудотворна іко-
на заледве знову не згоріла.
Таке трапилося під час пожежі у сорок третьому ро-
ці. Тоді і монастир постраждав, і ікона перетворилася
на попіл. Довелося все наново відновлювати. Новий
чудотворний образ посвятили у вересні сорок восьмо-
го, проте чи виглядав він так, як давній, не знала.
Потрапила до Бернардинського кляштору, лише ко-
ли взяла шлюб з Адамом та почала офіційно виходити
з ним на люди. Це було в п’ятдесятому році. Саме тоді
вперше приїхала до маєтку не як коханка Адама, а як
його законна дружина. Після принижень минулих ро-
ків почувалася дивовижно піднесеною і пишалася, що
тепер була тут господинею. Нарешті змогла відкрито
дивитися людям в очі, приймати в маєтку гостей та ро-
бити з Адамом візити до сусідів. Та й прислуга пере-
стала перешіптуватися у неї за плечима. Того року во-
на стала не просто коханкою їхнього дідича,43 а його
законною дружиною. Досі дивувалася, що Адам так і
не втямив, чому тоді їй було так по-особливому радіс-
но та гарно, чому хотілося обійняти весь світ і чому
так щиро вірилося в те, що найгірше позаду. Навіть ко-
хання до Адама набуло нових яскравих барв і було як
ніколи гармонійним. Досі найчастіше згадується саме
це літо і саме ці відчуття. Шкода, що тепер гарні спо-
гади болять. Так сильно, що іноді хочеться все забути.
Очевидно, досвід трагічних втрат навіть найщасливіші
моменти життя перетворює на гіркий полин споминів.
Під’їжджаючи до кляштору, Анна мимоволі замилу-
валася монастирем. Їй завжди подобалося те, що він
збудований на березі Бугу і трохи на віддалі від Со-
каля. Віддзеркалення споруд кляштору у воді робило
це місце по-особливому світлим, затишним і умиро-
твореним, а відірваність від мирської суєти дуже пасу-
вала Божому храму. Зрештою, споглядання течії ріки
завжди створює особливий настрій та гармонію. На-
віть на проблеми дивишся ніби збоку і не так гостро
на все реагуєш. Анна відхилила шторку на вікні каре-
43
Дідич – поміщик (діал.).
ти. На тлі ясного неба двоярусна дзвіниця при костелі
Богородиці чітко виділялася досконалими пропорція-
ми і притягувала погляд, а її білі стіни дарували будо-
ві кляштору витонченість та налаштовували на врочи-
стий лад. Як добре, що вони потрапили сюди саме за
ясної погоди. Сонячного та погожого дня тут особливо
гарно.
– Михайле, залишіться з каретою тут. Не під’їжд-
жайте ближче до кляштору. Я з дітьми пройдуся тро-
хи. Адась втомився. Хай звикне трохи.
Наказавши візникові чекати, Анна взяла на руки
Адася, вийшла з екіпажу і разом з Марисею та Лю-
циною попрямувала до храму. Йшли мовчки, навіть
Адась, ніби відчувши щось особливе в настрої мами,
на декілька хвилин притих у неї на руках. Перехре-
стившись, Анна з дітьми ввійшла досередини храму.
Цієї пори в костелі було малолюдно та тихо, лише
неголосно перемовлялися між собою в дальньому за-
кутку дві старшого віку парафіянки, а перед образа-
ми монахи прибирали зів’ялі квіти. Анна ступила ще
декілька маленьких кроків уперед і зупинилася. Крізь
великі вітражні вікна всередину храму лилося тепле
світло, а в променях сонця переливалися золотисті
порошинки. Затишно, умиротворено і світло. Тут на-
віть дихається легше і на душі ясніше. Востаннє була
в цьому храмі три роки тому разом з Адамом на свято
Божого Тіла.44 Тоді все було так щасливо і безхмарно,
а зараз здається, ніби прожила ціле життя за ці три
роки. Давно треба було приїхати сюди.
Молитва та пожертва на кляштор подарували б їй
душевний спокій і допомогли позбутися почуття про-
вини.
Люцина уважно глянула на Анну і відвела погляд. Ін-
туїтивно вловила настрій мачухи і відразу взяла Ада-
ся за ручку, щоб притримати його біля себе. Розуміла,
що мачуха зараз має потребу стати на коліна перед
образом та зосередитися на молитві.
– Іди сюди, малий збитошнику, – прошепотіла Лю-
цина на вухо малому і легенько потягнула його вбік від
Анни. – Дай мамі спокійно помолитися. Не заважай.
Адась не надто й заперечував. Зацікавлено роз-
дивлявся довкола, а коли Люцина та Марися вкляк-
нули на коліна трохи на віддалі від Анни, він у своїй
дитячій безпосередній манері наслідувати дорослих і
собі впав на коліна, показово махнув рукою, ніби теж
перехрестився, та звів на дівчат хитрющий погляд.
У його очах на мить промайнули бісики непокори та
непослуху, і Люцина пригрозила йому пальцем. Уже

44
Свято Божого Тіла – свято католицької церкви, присвячене вшану-
ванню Тіла і Крові Христа, у які переосутнюється хліб і вино під час єв-
харистії. Святкується як торжество в четвер, наступний за Днем Святої
Трійці.
бачила, що малий не налаштований серйозно, а на-
магається привернути до себе увагу. Така поведінка
брата її не здивувала. Коли він хвилювався або ж був
утомленим, на нього зрідка таке находило. Тут треба
вчасно все це припинити, бо як розгуляється, то не
відразу до пам’яті приведеш. Ще вередувати надумає
в храмі або вимагатиме, щоб займалися лише ним.
Люцина приклала палець до губ, насупилася, удава-
но розгнівалася і поглядом наказала братові мовчати
та поводитися пристойно. Адась теж сердито зиркнув
на сестру, кумедно скривив личко у невдоволеній гри-
масі, проте не сперечався, як зробив би це вдома, а
таки притих. Щось йому підказало, що зараз Люцина
поганого не нарадить.
Зосередившись на молитві, Анна навіть не поміти-
ла всіх цих маніпуляцій у себе за плечима. Ніби по-
ринула в інші світи. Так гарно на душі їй давно не бу-
ло. Говорила напряму з Небом і тієї миті була поряд
з Адамом.
 Розділ 8
Анна й хотіла б зберегти піднесений молитовний
настрій надовго, проте, щойно вийшовши на вулицю,
мусила зосередитися на нагальних проблемах. Адась
одразу ледь не впав, бо забіг наперед, а тоді різко роз-
вернувся і кинувся до неї. Добре, що міцно вхопився
за спідницю і Анна на льоту встигла його піймати та
взяти на руки. Він таки втомився чемно поводитися в
храмі й зараз буквально повис у неї на шиї, а Мари-
ся, помітивши неподалік кляштору молодих чоловіка
та жінку, важко зітхнула і вже не відривала від них сум-
ного погляду. Ті очевидно були подружжям, бо чоловік
турботливо підтримував жінку під руку, а та, судячи з
усього, була в тяжі. Тримала іншу руку на рівні живо-
та, а її гранатова з вишивкою накидка якось занадто
сильно випиналася на талії вперед.
– Марисю, допоможеш мені з малим? – Анна призу-
пинилася, ступила крок убік і закрила собою пару, на
яку витріщалася двоюрідна сестра. – Адась геть сук-
ню мені повимазує черевиками. Треба загорнути шаль
так, щоб нею захистити сукню. Зробиш?
– Звичайно, зроблю. Я можу й Адася на руки взя-
ти, – дівчина перевела погляд на Анну і ніяково усміх-
нулася їй. – Моя сукня не така делікатна, як ваша. Я в
дорогу навмисно нової не вдягала.
Анна лагідно глянула на дівчину, тоді перевела по-
гляд на її сукню. Справді, цю річ таки доведеться за-
ховати подалі в скриню і більше ніколи не витягувати.
Зовсім не личила дівчині. Більш аніж непоказна. Ма-
рисі варто вдягати щось таке, що підкреслюватиме її
красу, бо їй таки є що підкреслювати. Вона яскрава
молода панна. Має доладну фігурку. Тонка талія, гар-
на лінія плечей, округлі груди і виразно звабливі виги-
ни тіла. Та й личко гарне. Великі зелені очі, маленький
рот і ніс. Ну і волосся теж гарне. Аж сяє на сонці.
Лише зростом Марися вдалася в маму. Така ж неви-
сока, як і всі жінки їхнього роду. Доведеться замовити
їй черевички на високих обцасах.45 А ще півдюжини
суконь, капелюшків та шаль на літо та зиму. Нехай на-
разі просто вчиться все це носити. А ще над її манера-
ми та рухами варто попрацювати. І обов’язково танці,
мови та музика. Треба Люцині сказати, щоб з нею по-
займалася, а там дасться чути. До сезону карнавалів
взагалі лялечку можна зробити з цієї дівчини.
– Ні, Марисю, брати на руки Адася не треба. Ще ко-
лись своїх натягаєшся. Згадуватимеш, як вільною бу-
ла. Відпочивай, доки заміж не вийшла. Ти така красу-
ня, що довго не засидишся. Марися спідлоба глянула
на Анну. Зараз навіть думати про та ке не могла. Яке
45
Обцаси – підбори (діал.).
заміжжя? Які діти? Єдине, чого хотілося – якнайшвид-
ше забути все, що було раніше. Коли стається зрада,
то не лише саме життя розривається на шматки, але й
себе доводиться збирати докупи з уламків. А тут іще й
подвійна зрада: і наречений зрадив, і найкраща коле-
жанка. Біль такий, що хочеться хіба плакати або втек-
ти світ за очі і вже ніколи не повертатися. А ще хочеть-
ся зробити щось дуже й дуже лихе їм обом.
Щоб знали, що така підлість обов’язково карається.
Розривалася між цими несумісними бажаннями та бо-
ролася сама з собою. Гордість не дозволяла виказу-
вати, як їй боляче, а відчай та вражене самолюбство
вимагали помсти та рішучих дій.
Особливо важко було, коли бачила колишнього на-
реченого і розлучницю разом. А в невеликому містеч-
ку спробуй не бачитися ледь не щодня. Навіть меш-
кають в одному кутку. Ще й до тієї самої парафії на-
лежать, то постійно зустрічаються не лише на вулиці,
але й у церкві. Добре, що виїхала якраз перед тим, як
вони братимуть шлюб. Вчасно Анна зі Львова заїхала
до них погостити. Просто не уявляла, як би витрима-
ла, якби залишилася того дня вдома. Або собі, або їм
би щось зробила. Марися важко зітхнула. Мама досі
сприймала її як малу дитину і не здогадувалася, як ба-
гато всього передумалося за ці місяці. Коли пережи-
ваєш розчарування та біль, дорослішаєш дуже швид-
ко. Та й років їй не мало. Сімнадцять минуло. Щось
трохи побачила та зрозуміла. Кажуть, що гарна. Ма-
ма натякнула, що на Анну, яка за заможного шляхтича
вийшла заміж, найдужче схожа. Напевно, думає, що
теж змогла б так гарно влаштуватися, як Анна. Але яке
їй щастя від того? Вона досі любить отого Іванка, що
зрадив її з Юзею. А чим вона не така, як та безсором-
на? На вроду навіть ліпша і до шлюбу себе берегла, а
та, кажуть, у тяжі піде в церкву. І не соромно їй перед
людьми та отцем Миколаєм. Кожен полічить місяці і
знатиме, як вона свого домоглася.
Марися знову важко зітхнула і на очі їй навернулися
сльози. Це ж кожен у Жовкві знатиме, що її проміняли
на іншу. Таке приниження, що хоч ніколи не повертай-
ся додому.
Анна уважніше придивилася до дівчини.
– Ну, що ж ти, Марисю, переймаєшся дурним? Ти ж
така хороша дівчина. Значить, не твоє воно було. Якби
твоє, то все б у вас склалося, а так… – Анна виразно
глянула на Марисю і після невеличкої паузи додала. –
Потім з таким чоловіком лише б натерпілася біди. Гу-
ляв би наліво й направо, а ти б мучилася і плакала
біля нього прив’язана. Можеш мені повірити, що доля
краще знає, як і що має вкладатися в житті людини.
Викинь дурне з думок, важке з серця, а погане з влас-
ного життя. Ліпше дивися у майбутнє, а не озирайся
на минуле.
– Та я ніби дивлюся у майбутнє. Он навіть з дому
поїхала.
– От і молодець, – Анна зручніше прилаштувала на
руках Адася, якому потроху набридало сидіти спокій-
но і він почав смикати її за шовкові стрічки капелюш-
ка. – Адась, негайно припини, бо зараз ніжками підеш.
І не подивлюся, що змучився та спати хочеш.
Марися перевела погляд на малого і крізь сльози
усміхнулася йому.
– А ви дайте Адася на ручки мені. Я люблю дітей.
Дома мені няньчитися не було з ким. Я наймолодша
у родині.
Анна усміхнулася.
– Ще наняньчишся за свій вік. Мріятимеш, як виспа-
тися та відпочити… Але, якщо тобі так сильно хочеть-
ся… – Анна глянула на сина й обережно передала йо-
го дівчині. – Адась ніколи не проти на ручках поноси-
тися. Особливо, як змучився.
– Та ясно. Він розумний хлопчик. Ще не бачила ди-
тини, яка б була проти. Я й у маєтку за ним придивлю-
ся. Так, маленький?
Адась лише скоса зиркнув на дівчину і потягнувся
ручками до мами.
– Е ні, – Анна усміхнулася. – Посидь трохи в Марисі.
Ще встигнеш до мене перебратися. А в маєтку є кому
за ним придивитися. У тебе там інші заняття будуть.
Вона оцінююче глянула на дівчину.
– Та й не матимеш ти часу з малим бавитися у маєт-
ку. До зимового сезону повернемося до Львова, то до-
ведеться твоїм гардеробом зайнятися. Кравчиню маю
непогану і в Сокалі, а от гарну тканину доведеться за-
мовляти у Львові чи й у Варшаві. Добре, що ми взяли з
собою декілька найновіших часописів «Лада».46 Про-
глянеш їх собі. Може, щось цікавого там надивишся.
Люцина на тому добре розуміється, то допоможе.
Почувши своє ім’я, Люцина усміхнулася.
– Здається, якісь цікаві фасони суконь я минулого
тижня змалювала до свого альбому. Вдома глянемо.
Анна усміхнулася. Навіть не сумнівалася, що Люци-
на їм допоможе. Вона не лише талановита дівчинка,
але й має бездоганний смак. Зрештою, це й не дивує.
Вдалася в маму, а Анеля завжди вишукано вдягалася
і вміла поєднати деталі одягу в єдине ціле.
– От, Люцинко, й допоможеш Марисі щось вибрати з
тих фасонів. А я вже доєднаюся до вас потім. У маєтку

46
Часопис «Лада» виходив друком від 1853 року. На цей модний часо-
пис орієнтувалися галичанки з аристократичних кіл, які замовляли для
себе вбрання. Там публікували детальний аналіз та опис фасонів суконь
і видів тканин, поради щодо поведінки і манер, прийнятних для дам із
добірного товариства, підказки щодо господарювання та виховання ді-
тей. Доволі традиційний для тих часів часопис, утім, неприйнятний для
емансипованих жінок.
роботи й без вибирання фасонів суконь не бракує.
Вона глянула на Люцину. Добре, що та завжди до-
помагає і виконує прохання, бо з Яніни та Елі користі,
як із козла молока. Де сядеш, там і злізеш. Все йде з
таким скрипом, що й просити іноді не хочеться.
Сівши в карету разом з Люциною, Марисею та Ада-
сем, Анна якомога старанніше затягнула шторки на
вікнах. З початком літнього сезону в Сокаль на купелі 47
приїздить чимало знайомих не лише зі Львова, але й
з усіх кінців Галичини та Любомерії. Не приведи Гос-
поди, зіштовхнутися з кимось із них на вулиці. Сьогод-
ні їй зовсім не кортить встрявати у довгі розмови чи
приймати запросини в гості. Тоді і самій доведеться
запрошувати гостей у маєток, а вона ж навіть не уяв-
ляє, що там зараз діється. Мала підозру, що в садибі
панує безлад. Без господарів життя в маєтку завми-
рає, а коли так, то й сам будинок і все довкола теж за-
непадає. Про сад і говорити зайве. Навряд чи хтось
серйозно ним займається. Доведеться все там пороз-
чищати, прорідити і насадити нові квіти та кущі, особ-
ливо при головному фасаді будинку. Це тітці сказала,
щоб заспокоїти, що все в маєтку бездоганно, а сама
не дуже в це вірила.

47
Від 1830-х років пішла мода на купелі в Бузі, які приваблювали до
Сокаля шляхту ледь не з усієї Галичини. Сокаль розбудовувався літніми
двориками, і поступово тут утворився своєрідний курорт.
 Замислившись, Анна не особливо придивлялася до
дороги. Та й визирати на вулицю надто часто не хоті-
лося. З досвіду знала, що найбільше знайомих зустрі-
чаєш саме тоді, коли найдужче хочеш прошмигнути
непоміченою. І лише коли Сокаль залишився далеко
позаду, Анна наважилася обережно відхилити штор-
ку на вікні та визирнути назовні. Нічого небезпечного
не побачила. Дорога була доволі пустельною і жодних
несподіванок не передбачалося.
Переконавшись, що Адась задрімав, Анна обереж-
но присунула його ближче до стіни. Добре, якби він
проспав ще хоча б годинку. Якраз до маєтку добрали-
ся б.
Анна зручніше розклала довкола себе спідниці, зня-
ла капелюшок і відкинула голову трохи назад. Дивила-
ся у вікно і ледь усміхалася своїм відчуттям, бо знай-
омі краєвиди за вікном заспокоювали і дарували за-
тишок. Зграбні хатки при дорозі, зелені поля, які меж-
ували з лісом та острівцями квітучих садів, невелич-
кі ошатні каплички при шляху, хрести на роздоріжжі,
доглянуті церкви і костели поміж сільських будинків та
дерев. Весною все це наповнене передчуттям свята.
Так, ніби нещодавно й не було холодної зими та дов-
гих лютневих ночей. У природі все як у житті. Народ-
ження, смерть, нове життя, поступове згасання, щоб
відродитися ще раз. Коло, яке щоразу випростовуєть-
ся в спіраль.
Анна мимоволі задивилася у вікно. Давно треба бу-
ло їхати у маєток. Ще минулого року. Ближче до зем-
лі та простого життя легше пережити нещастя і горе.
Природа сама заліковує рани, а улагоджений провін-
ційний побут дарує затишок, тепло та впевненість у
правильності того, що робиш.
Зрештою, щоб почуватися по-справжньому добре,
людині й не треба чогось надзвичайного. Всі важливі
складові життя вкрай прості та банальні. Здоров’я рід-
них, розуміння їхніх потреб і вчинків, підтримка у важ-
ку хвилину, поділена на всіх радість, вміння прощати
і віддано любити, бажання бачити в людині насампе-
ред хороше, відсутність заздрості, потреба дарувати
людям добро, а ще віра в те, що все погане обов’яз-
ково минеться.
Анна сумно усміхнулася. Шкода лише, що навіть ду-
же чітке розуміння цих істин аж ніяк не гарантія, що
матимеш це назавжди. Доля іноді забирає в людини
найдорожче саме тоді, коли дуже боїшся його втрати-
ти. Вони з Адамом теж могли б ще довго та щасливо
жити. Натомість смерть розвела їх у різні світи. Чи ж
зустрінуться вони ще коли-небудь хоча б на тамтому
світі? Мабуть, зустрінуться. Принаймні їй дуже сильно
хотілося в це вірити.
Анна озирнулася на Адася. Але зараз їй хотілося
жити. Її зустріч з Адамом станеться дуже нескоро. Їх-
ній син зовсім маленький, і вона обов’язково мусить
поставити його на ноги. Та й дівчатка потребують ува-
ги. А зараз іще й взяла на себе опіку над Марисею.
Анна продовжувала дивитися на краєвиди за вік-
ном. Такої прекрасної пори року сумним думкам не
місце в голові. Так гарно довкола, аж на душі роз’яс-
нюється. Незабаром кінець мандрівки. Час від часу
вдалині то виринає, то зникає плесо Бугу, а очі дедалі
частіше ловлять блиск вод невеличких озер і ставків.
Їх поблизу маєтку багатенько.
Анна перевела погляд на Люцину та Марисю, які
сиділи навпроти неї та мовчки дивилися у вікно.
– Втомилися, дівчата? Довго їдемо?
Люцина якось непевно повела плечима.
– Може, трохи ноги стерпли від сидіння без руху. А
так… Цілком добре.
Анна усміхнулася Люцині й перевела погляд на Ма-
рисю.
– Ще трішки потерпіть і побачимо маєток. Дивіться,
он річку видно… Там, на горизонті. Мало залишилося
їхати. Думаю, ще за світла будемо вдома.
– Мабуть, – Марися ввічливо усміхнулася Анні й нія-
ково заховала очі. – Я не чітко пам’ятаю дорогу. Я вза-
галі не звикла далеко їздити. Хіба у вас в маєтку бу-
вала і до Львова їздила.
 – Нічого. Ти молода. Все твоє ще попереду. Знаєш,
дитино… Анна хотіла ще щось сказати Марисі, проте
не встигла. Каре та з’їхала на правий край дороги, тоді
гепнула у глибоку яму, а ще за мить щось підозріло
заскрипіло спереду карети, потім хруснуло – і Анна з
жахом зрозуміла, що зламалася передня вісь.
– О Боже! Зупиняйте коні!
Марися та Люцина голосно зойкнули і схопилися ру-
ками за оббивку сидіння, а Анна, вмить збагнувши, що
зараз буде, швидко нахилилася вперед і затулила со-
бою сина. В останню секунду навіть встигла підстави-
ти руку так, щоб Адась не розбив голову об край лави
в момент удару об землю.
Дуже вчасно, бо карета важко гепнула вниз, ледь не
перевернулася, дивом залишилася в хиткій рівнова-
зі, тоді проїхала декілька десятків ліктів48 юзом, а ще
за мить візник так різко натягнув віжки упряжі, що коні
враз зупинилися, а карета, не витримавши ще одного
сильного поштовху та ривка, загрозливо накренилася
і раптом завалилася у рів обіч шляху.

48
Лікоть львівський – міра довжини, яка діяла на теренах Галичини у
50-х роках ХІХ ст. Дорівнювала 59,6 см.
 Розділ 9
На секунду світ потемнів в очах у Анни і вона втра-
тила орієнтацію в просторі. Ще за мить відчула, що
боляче вдарилася головою об дверцята карети, проте
навіть не скривилася. Відразу кинулася до сина, під-
хопила його на руки і жадібно озирнула з голови до
ніг. Адась ошелешено витріщився на неї, проте не за-
плакав. Здається, зі сну навіть не зрозумів, що стало-
ся. Анна ще раз огляділа його і полегшено видихну-
ла. Жодних видимих травм чи подряпин не зауважи-
ла, малий навіть не перелякався, а здивовано диви-
вся на неї та мовчав.
Вона перевела погляд на Люцину та Марисю. Ті теж
звалилися з сидіння на підлогу, проте не постражда-
ли при падінні, а лише злякано витріщалися на неї.
Здається, як і Адась, лише налякалися, і тому не мо-
жуть зрушити з місця та щось сказати.
– Шляк би трафив того Міська! – Анна торкнулася
рукою ґулі на голові і спробувала підвестися хоча б на
коліна, проте широкі спідниці не відразу дозволили їй
змінити позу і вона просто вперлася плечима в сидін-
ня. – Я його на гарматний постріл не підпущу до коней
та карети. Не візник, а нещастя. Марисю, Люцино, вам
нічого не сталося? Не сильно вдарилися?
 – Не вдарилися, – дивовижно одностайно видих-
нули вони і так само дружно замовкли, спантеличе-
но дивлячись на Анну. Анна прилаштувала Адася бі-
ля сидіння, яке перехилилося так, що на ньому сидіти
було неможливо, і ще раз уважно оглянула сина з ніг
до голови. Малий починав кривити рот у роздумах, чи
не розплакатися, проте Анна вирішила не чекати на
сольний виступ і обірвала його на півзвуці:
– Навіть не думай мені скиглити! Нічого тобі не ста-
лося. Зараз витягну тебе з карети і ніжками підеш гай-
ту, – вона озирнулася на дівчат. – Ну, все… Все… Ні-
чого вам усім не сталося. Присядьте біля Адася і при-
тримайте його. Мені треба вибратися назовні.
– О Боже! – першою прийшла до тями Люцина і
спробувала підвестися. – Ми всі могли розбитися на
смерть!
Марися нічого не сказала, але її погляд був таким
красномовно-панічним, що Анна не витримала.
– Ну, але ж не розбилися. Якби я думала про все
погане, що могло статися, то вже давно з глузду з’їха-
ла б. Зараз вас щось болить?
– Ні… не болить, але…
– От і добре, що не болить. Забудьте. Ліпше допо-
можіть мені вибратися звідси. Боюся, що Місько таки
впав і поламав собі щось. Коней ніхто не притримує.
Чуєте, як смикають. Не приведи Господи, теж полама-
ють собі ноги.
Вона пересунула Адася ближче до дівчат.
– Люцино, малого тримай, а ти, Марисю, від двер-
цят відсунься. Спробую їх відчинити.
– Мамо, Адась і так не впаде. Я з дверцятами до-
поможу.
– Не треба мені допомагати, – Анна стягнула накид-
ку та рукавички і кинула на підлогу. – Малого ліпше
тримайте, бо коні без нагляду. Смикнуть кудись вбік
і карету перевернуть ще раз. Доки вона міцно стоїть,
треба вибиратися.
– Мама, хоцю… дай… – Далі Адась заскиглив і
спробував вхопитися руками за сукню Анни. – Мама…
не хоцю…
– Ану цить мені. Зараз я вас повитягую звідси. Не
нудзяти тут мені!
Анна прим’яла руками широкий кринолін сукні,
вперлася ногами в підлогу та спробувала налягти пле-
чем на дверцята, проте їх заклинило і вони не відчи-
нялися.
– Та що ж це таке! Люцино, Адася міцно тримай. Я
спробую з розгону вибити двері. Ніби ж не перекосило
їх.
Анна зручніше вперлася ногами в підлогу і глибше
вдихнула.
– Тримайте мені Адася, бо…
 – Ей, пані, ніхто у вас тут не поранився? – Раптом
Анна почула чоловічий голос із тамтого боку карети і
завмерла. – Пані, чуєте мене? Зараз спробую витяг-
нути вас звідси. Ви рухатися можете?
Анна перезирнулася з Люциною та Марисею.
– Рухатися? Так. Можемо. Ми вилізти не можемо.
Тут зсередини дверцята не відчиняються.
– Їх колодою ззовні притиснуло. Зараз її відтягну.
Зачекайте. Ви не покалічилися?
– Ні, ні, пане. Все добре.
Анна відсунула шторку на вікні і спробувала визир-
нути назовні, проте мало що побачила. Лише клапоть
неба вгорі і схил рову. Під кутом, у якому опинилася
карета, майже не проглядалася не лише дорога, але й
практично весь простір довкола неї. Ще й у кареті па-
нувала напівтемрява, а зовні світило яскраве сонце,
яке відразу сліпило очі.
Анна знов прислухалася до того, що діялося назов-
ні.
– Може, мені якось панові допомогти? Не треба на
дверцята натиснути зсередини?
– Наразі не треба. Просто тримайтеся там за щось,
щоб ніхто не поранився. Зараз коні випряжу. Шар-
пають карету. Зрозумівши, що незнайомець зайнявся
кіньми, Анна притиснула Адася до себе міцніше, про-
те тепер карету жодного разу не смикнуло, і вона роз-
слабилася. Певно, незнайомець таки дав собі раду з
кіньми. Гарна новина. Зовсім не хотілося втрачати хо-
роших коней. Адам придбав їх для виїзду лише кілька
років тому і заплатив за них кругленьку суму золотими
ринськими. Нових купувати дорого.
– Пане, там усе добре з кіньми?
Не дочекавшись відповіді, Анна передала Адася
Люцині і знов спробувала визирнути з карети. Остан-
ньої миті таки встигла зауважити, що незнайомець від-
водить коней убік і ті, здається, нічого собі не пошко-
дили. Проти сонця роздивитися обличчя їхнього рятів-
ника вона не змогла, але те, що коні не постраждали,
трохи Анну втішило.
– Пане, передайте коней візнику. Він їх притримає.
– Зачекайте, пані… Ну, ну… Спокійно… Тпру… –
Щоб заспокоїти коней, незнайомець трохи пригнув
вниз голову спочатку одного, а тоді другого коня. –
Все… Все… Спокійно. Постійте спокійно. Хороші те-
пер.
Анна прислухалася, проте голосу кучера не почула.
– Пане, дуже прошу, подивіться, як там наш візник.
Не чую його. Не забився часом? Може, йому теж до-
помога потрібна?
Вона знову прислухалася. Незнайомець не відпо-
вів, проте було зрозуміло, що зараз він відводить ко-
ней кудись убік. А ще за декілька хвилин вона почу-
ла, як цей чоловік перемовляється з кучером, вловила
звук кроків, які наближалися до карети, та зрозуміла,
що незнайомець зіскочив у рів.
Анна спробувала хоч щось роздивитися крізь шпар-
ку в дверцятах карети.
– Пане, ви говорили з візником. Що з ним? Він не
дуже забився?
– Трохи є. Тепер довго не зможе правити кіньми. Ру-
ку зламав. З ногою теж недобре. Ходити нормально
не може. Треба, щоб лікар глянув. Тут недалеко ма-
лий пастух корову пас, то я сказав, щоб побіг додому
і привів сюди когось з возом. Треба вашого кучера в
Сокаль доправити. Знаю там одного доброго лікаря,
то дам грошей і попрошу до нього завезти.
– О Господи, Місько хоч калікою не залишиться? У
нього дружина щойно народила. Там взагалі родина
велика, а він єдиний годувальник у них.
Незнайомець помовчав, тоді знову озвався.
– Важко сказати. Треба, щоб лікар його подивився.
Ваш візник упав, коли коней намагався втримати. Я
їхав позаду і бачив, як усе сталося. Гепнувся смачно.
Але дуже не переживайте, він дошкутильгав на узбіч-
чя і зараз під деревом сидить. У вас самих все нор-
мально?
– Так, так, все добре, – Анна ще раз спробувала ви-
зирнути у вікно. Щось у голосі цього чоловіка було їй
знайоме, проте вона ніяк не могла роздивитися цього
пана краще. – Ви мене знаєте? Я вас зсередини не
бачу.
– Нічого, Анно, ще побачите. Прослідкуйте там, щоб
панни вашого сина потримали, а я спочатку вас спро-
бую витягнути з карети. Малий до мене навряд чи пі-
де.
Боятиметься чужого. Від несподіванки й подиву Ан-
на аж рота розтулила і на секунду завмерла, намага-
ючись зібратися з думками.
– О! То пан мене таки знає? – Вона знову спробу-
вала зрозуміти, хто б то міг бути, проте не змогла. –
Але звідки пан мене знає? Ми з паном знаємося, чи
візник сказав?
– Вашому візникові не до розмов. До пам’яті прихо-
дить, а ми з вами дійсно знайомі.
– Але ж… – Анна на мить замовкла. Отже, вона таки
знала цього чоловіка. – А як ваше ім’я, пане? Де ви
мешкаєте? Звідки ви знаєте, хто їде в кареті?
– Мешкаю у Львові, а знаю хто в кареті, бо бачив
пані біля кляштору Бернардинів.
Анна ще хотіла щось запитати, проте почула, що
незнайомець почав відтягувати колоду вбік і знову
спробувала визирнути у вікно.
– Я можу якось панові допомогти?
– Ні, Анно, не варто мені допомагати. Я зараз сам
відчиню дверцята, а ви потроху вибирайтеся. Тільки
обережно, бо карета перехилилася. Давайте руку. Не
бійтеся мене.
– Я й не боюся.
Анна спробувала протиснутися в щілину, яка по-
троху ширшала, бо незнайомець таки зміг прочинити
дверцята.
– Анно, зачекайте, треба ширше відчинити. Обе-
режно, бо ще затисне вас тут. Не хочу, щоб ви пост-
раждали.
Анна ледь відхилилася, а ще за секунду побачила,
як дверцята відчинилися майже повністю. Очі заслі-
пило яскраве сонячне світло, а в ніздрі вдарив запах
весняної вологої землі та свіжої зелені.
– О, панові таки вдалося… Я…
Анна замовкла, бо дужі руки незнайомця міцно об-
хопили її і потягнули до себе. Не впиралася, навпа-
ки, спробувала допомогти. З силою відштовхнулася
від сидіння в кареті й таки вибралася назовні. Лише
зорієнтуватися в просторі не встигла. Не розрахував-
ши сили поштовху, втратила рівновагу, почала падати,
але зачепилася криноліном за щось у кареті й раптом
зрозуміла, що не може звільнитися, а й далі з’їжджає
по нахиленій стінці карети донизу.
– О Боже! Я… Ой!
Як опинилася в обіймах незнайомого мужчини – так
і не зрозуміла. Отямилася, коли вткнулася носом у йо-
го сюртук і відчула на своєму тілі чоловічі руки.
– О Боже! Я… я не хотіла.
– Пані, обережно!
Анна спробувала відхилитися і почервоніла, бо
враз усвідомила, що поза, у якій вона зараз сидить,
більш аніж пікантна. Мало того, що всі її спідниці
непристойно високо задерлися, бо вона незграбно ви-
биралася назовні, але й сама вона примудрилася на-
летіти на незнайомця так, що майже обхопила його но-
гами, а кринолін вивернуло вбік і геть здеформувало.
– О Боже, я… я не хотіла, – Анна злякано вперла-
ся долонями в сюртук мужчини, який тримав її в обій-
мах, шарпнула кринолін до себе і спробувала хоч сі-
сти пристойніше. – Я ненавмисно. Я…
Вона гарячково смикнула спідниці, які зачепили-
ся за щось у кареті, підвела голову і закам’яніла від
несподіванки.
– Пан Тадеуш! Ви? Тут? Але… Що ви тут робите?
Тадеуш глянув Анні в очі й розсміявся.
– Анно, не лякайтеся мене аж так сильно. Я не при-
мара. Просто мав справи у кляшторі Бернардинів, по-
бачив вас і поїхав за вашою каретою.
Анна приголомшено дивилася на Тадеуша. Цей чо-
ловік давно загубився десь у круговерті подій та обста-
вин, проте вона зовсім не забула про нього. Людина з
її минулого. Колись на одному з балів саме цей чоло-
вік видався їй неймовірно подібним до Адама і саме
цим привернув увагу. Таким вона ніколи не знала сво-
го чоловіка, а Тадеуш був схожим на нього і одночасно
значно молодшим, сповненим енергії, безтурботності
та жаги до життя. Танцювала з цим чоловіком і почу-
валася так, ніби якимось дивним чином опинилася по-
ряд з Адамом, молодшим років на двадцять. Гостро
пам’ятала, що шалено шкодувала за оті тридцять ро-
ків різниці, які розділяли її з власним чоловіком. На-
певно, якби не було тієї різниці у віці, то ще й досі на-
солоджувалася б родинним щастям. Ці спогади про-
майнули за декілька секунд і геть спантеличили Анну.
Вона ще уважніше глянула на Тадеуша і раптом її об-
дало жаром. Цей чоловік і зараз видався їй неймовір-
но подібним на Адама. Ті самі чорні з лукавими бісика-
ми очі, таке саме чорне з помітною сивиною волосся,
такі ж невловимо подібні риси обличчя, навіть шрам
на підборідді мав такий самий.
Заприсяглася б, що й в очах цього чоловіка зараз
читалося щось надто подібне до того, що іноді бачила
й у погляді Адама.
Анна спробувала звільнитися з обіймів Тадеуша,
проте якось невпевнено. Так, ніби керувалася не ба-
жанням це зробити, а лише правилами пристойності.
Чомусь світ зімкнувся на доторку рук цього чоловіка,
на відчутті жорсткої тканини сюртука під долонями і
на тому, що їй подобається, як міцно він притискає її
до себе.
Вона ще раз спробувала однією рукою шарпнути
кринолін, але його таки міцно затиснуло і він не піддав-
ся. Ще й Тадеуш тепер не рухався, проте вона чітко
вловлювала, що його серце починає прискорено би-
тися, а подих збивається зі спокійного ритму. Те, що
відчувала сама, воліла не аналізувати. Це було щось
за межею пристойності, і вдова про таке навіть дума-
ти не повинна.
– Не тримайте мене, – нарешті Анна спромоглася
не лише на розсудливу фразу, але й на те, щоб легень-
ко відштовхнути Тадеуша. – Я не падаю. Відпустіть.
Говорила пошепки, проте дивилася на нього так ви-
разно, що жодних сумнівів у серйозності сказаного не
виникло.
– Анно, – Тадеуш ледь відсторонився і теж стишив
голос, проте обіймів не розімкнув. – Ви така ж гарна,
як і раніше.
Він охопив її жадібним поглядом. Пам’ятав відчут-
тя присутності біля цієї спокусливої жінки ще відтоді,
як танцював із нею на балах у Львові. Солодкий ту-
ман і агресивне бажання володіти її тілом впереміж із
ніжністю та прагненням захистити. Коли сьогодні ви-
падково побачив її біля кляштору Бернардинів, саме
ці спогади з минулого примусили його поїхати за нею.
Це було щось, що не піддавалося логічному пояснен-
ню. Мав справи у Сокалі та в Бернардинському кля-
шторі, і сьогодні не збирався їхати кудись поза межі
містечка, а побачив Анну – і раптом зрозумів, що му-
сить знати, куди вона їде та чому опинилася тут.
Ловлячи долонями тепло її тіла, Тадеуш мимоволі
сильніше притиснув Анну до себе. Зараз вона була
так близько, що він відчував кожен вигин її тіла, за-
пах волосся і міг торкнутися ніг. На мить йому навіть
здалося, що він поринає в густий теплий морок, зану-
рюється в щільний туман і перестає володіти собою.
Ця жінка досі зводила його з розуму, поряд з нею плу-
талися думки і понад усе хотілося, щоб вона належала
тільки йому. Не втримавшись, Тадеуш торкнувся до-
лонею ніжної шкіри над підв’язками панчіх Анни. До-
торк до гладенької шкіри і те, як Анна на мить завмер-
ла, вражена безцеремонністю, примусили його хотіти
більшого. Проте вона раптом якось нервово смикну-
лася, глибше вдихнула повітря і з силою відштовхну-
ла його від себе.
– Пане! Я…
Вона розпачливо глянула на Тадеуша, перевела по-
дих і густо почервоніла. Сама розуміла, що пізно гні-
ватися, коли дозволила собі та йому потрапити у та-
ку неоднозначну ситуацію. Відразу треба було звіль-
нитися з обіймів Тадеуша, а не чекати, доки він поч-
не розпускати руки. Тепер сердитися могла хіба на се-
бе, бо в момент доторку чоловічих рук гостро відчула
щось подібне до жалю за тим, що все це для неї тепер
недосяжне, що насправді скучила за тілесними радо-
щами, що їй їх бракує. А ще вогнем обпекло розуміння
того, що їй таки подобається те, як цей чоловік її тор-
кається. Напевно, якби проігнорував її жіночу приваб-
ливість чи виявив поштивість у такій пікантній ситуа-
ції, то була б розчарована. Божевілля якесь. Вважала,
що ніколи не відчує ні з ким чогось подібного. Тіло, яке
знало лише одного чоловіка, раптом перестало кори-
тися розуму та переконанням.
– Я не повинен був… – Тадеуш забрав долоню з
ноги Анни, й усміхнувся. – Перепрошую.
Анна ще дужче почервоніла і спробувала опусти-
ти оберемок нижніх спідниць, проте зробити це зава-
жав невдало вивернутий кринолін, який ще й затисну-
ло дверцятами карети.
– Я теж якось так… незграбно… – Вона відвела по-
гляд. Ховаючи ніяковість, відвернулася від Тадеуша і
щосили шарпнула спідниці та кринолін до себе. Тка-
нина тріснула, кринолін вивільнився і так химерно роз-
клався довкола неї, що майже затулив від Анни світ.
– Якась напасть на мою голову, а не сукня. Ця нова
мода…
 – Доволі пікантна, – Тадеуш теж спробував допо-
могти Анні і спільними зусиллями вони таки трохи при-
м’яли сукню донизу.
– Перепрошую пана… У цій сукні незручно рухати-
ся… Напевно, я послизнулася.
– Напевно, – Тадеуш усміхнувся і в його погляді за-
стрибали бісики. – Я сам зніму вас звідси, бо ще раз
послизнетеся – і я зовсім голову втрачу. Хто нас обох
порятує? Ваша сукня така непередбачувана.
Анна кинула на Тадеуша швидкий погляд, вловила
смішинки в його очах і їй самій стало смішно. Насилу
стрималася, щоб не розсміятися.
– Геть непередбачувана, але ж про це зовсім не
обов’язково знати всім.
– З тим погоджуся… І навіть небажано!
Тадеуш нахилився, торкнувся руки Анни поштивим
поцілунком і вона усміхнулася. Атмосфера незручно-
сті раптом зникла, і їй стало дуже затишно поряд із
цим чоловіком.
– Ні, справді… Все це смішно, але що мені тепер
робити? Ми тут поміж маєтками моїх сусідів. Ще й пан
без екіпажу, а верхи. Треба нам якось вибиратися звід-
си і карету витягувати.
Тадеуш усміхнувся.
– І добре, що поміж маєтками сусідів. Нащо мені тут
конкуренти на увагу і вдячність пані.
 Розсміявшись, Анна обережно торкнулася плеча
Тадеуша. Була вдячна, що він звів усю пригоду до ба-
нального компліменту та жарту. Якби раптом почав
довго і серйозно вибачатися, то згоріла б від сорому.
– Добре! Ловлю пана на слові. Знімайте звідси ме-
не самі й витягуйте з карети дітей. У рові болота вище
кісточок, а пан все одно заляпав чоботи, – вона обе-
режно пересунула ноги на один бік, поклала другу ру-
ку на плечі Тадеушу і знов усміхнулася. – Обіцяю, що
міцно триматимуся за пана і не впаду.
– Ну, впасти я вам і сам не дозволю.
Тадеуш підхопив її однією рукою під коліна, а дру-
гою обійняв за талію, і Анна мимоволі затамувала по-
дих, бо те, як він підійняв її на руки та міцно притиснув
до себе, збурило у ній давно забуті емоції.
– Пане, отам є клапоть сухого ґрунту. – Намагаю-
чись приховати свій стан, Анна ввічливо усміхнулася
Тадеушу. – Поставте мене туди. Я тут зачекаю, доки
ви дітей теж перенесете до мене.
Вона з тривогою озирнулася з-за плеча Тадеуша на
карету з дітьми. На щастя, екіпаж стояв під кутом, і
зсередини бачити те, що відбувається зовні, діти не
могли.
Анна знову повернула голову до Тадеуша і легенько
відхилилася від нього. Не приведи Господи, він зараз
почує, як шалено калатає її серце, і вирішить, що їй
зовсім не байдуже, що зараз діється.
– Пані така легенька, що можна й на руках носити, –
пошепки проговорив Тадеуш і сильніше пригорнув Ан-
ну до себе. – Аби бажання навзаєм було.
– Навзаєм? – Анна на мить затамувала подих і по-
дивилася Тадеушу в очі. – Ні, краще все ж таки опу-
стіть мене на землю. Не треба бажання навзаєм. Так
безпечніше.
– Як скажете, пані. Але зачекайте ще трохи. Донесу
вас туди, де сухо. Інакше черевички забрудните.
Вона кинула на нього швидкий погляд.
– Нехай ліпше черевички, аби не репутацію. Тадеуш
глянув на Анну уважніше.
– Теж правильно.
Вона заховала погляд. Здається, вони зрозуміли
одне одного з півслова.
– Але я таки перенесу пані на сухе. Від того репута-
ція не постраждає, – Тадеуш ступив ще декілька кро-
ків убік і поставив Анну на землю. – Зараз біля карети
покладу кілька колод. Так легше буде вашим паннам і
синові вибратися. Постійте тут. Зараз повернуся.
– Добре, я… – раптом Анна подалася вперед і обе-
режно притримала Тадеуша за рукав сюртука.
– Прошу пана… А можна я дещо вас запитаю? Та-
деуш озирнувся.
– Що пані хотіли б почути?
 Анна кинула на нього швидкий погляд з-під вій.
– Нічого особливого. Просто цікаво, чому пан поїхав
за моєю каретою? Випадково?
Тадеуш витримав паузу, тоді глянув на Анну доволі
виразно і стишив голос.
– Ні, не випадково, а саме тому, що впізнав вас.
Анна перевела подих, проте не наважилася диви-
тися співрозмовнику в очі. Таке зізнання неможли-
во проігнорувати, але дуже ризиковано обговорювати.
Декілька секунд вона вагалася, проте жіноча цікавість
таки взяла гору над обережністю. Анна підвела голову
і глянула Тадеушу в очі.
– А чому пан не підійшов до мене раніше? Ще біля
кляштору. Чому їхав за мною потай? Чому не загово-
рив?
Тадеуш ввічливо усміхнувся.
– Ви не виглядали на людину, яка шукає товари-
ства. Мені навіть здалося, що пані уникає людей.
Анна знову заховала погляд і відпустила рукав сюр-
тука Тадеуша.
– Може, й уникаю, – вона глянула кудись поверх го-
лови співрозмовника і декілька секунд помовчала. – І
саме тому пан вирішив поїхати за мною потай? Дивна
поведінка.
Тадеуш знизав плечима і подивився на Анну так, ні-
би й сам дивувався з власної нерозважливості.
 – А що мені залишалося робити? У Сокалі я затри-
маюся на декілька тижнів. Маю тут справи, то зупи-
нився в заїжджому дворі. До монастиря поїхав верхи.
Для мене це швидше і зручніше, аніж бричкою. За ка-
ретою пані поїхати верхи теж не складно. Невідомо,
чи ще колись зустріну вас отак випадково. Ви не з’яв-
ляєтеся в товаристві, не ходите на бали, не відвідує-
те театр, а сьогодні я зрозумів, що ви взагалі їдете на
літо в маєток і що теж навряд чи приїдете у Сокаль
відпочити. Пані зробилася такою відлюдницею, що й
не знати, де шукати. Я побачив вас тут, і мені захоті-
лося знати, де ви мешкаєте.
– А чому… – Анна вже хотіла запитати Тадеуша, чо-
му він захотів знати, де вона мешкає, проте вирішила
не ризикувати. – Самі бачите, я вдова, то в товарист-
ві майже не буваю. Навіть у напівтраур ще не перехо-
дила. Та й дитина в мене маленька. Куди мені бігати
по балах чи з візитами по друзях. І, взагалі, я лише
цього року вирішила виїхати в світ, а минулого сиділа
вдома. Тадеуш глянув на Анну ще уважніше. З трауру
на ній зараз була лише чорна сукня і черевички. Капе-
люшок, вуаль, накидку та рукавички вона не вдягнула.
Очевидно, зняла, коли їхала в кареті. Та перекинула-
ся, і їй тепер не до приписів пристойного для вдови
вигляду. Доволі незвично бачити на вулиці отак вбра-
ну жінку з доброго товариства.
 Тадеуш не втримався й озирнув Анну з ніг до го-
лови. Стояла перед ним простоволоса і розтріпана,
проте подобалася йому такою навіть дужче, аніж коли
зустрічав її бездоганно вдягненою на балах у Львові.
Волосся повибивалося із зачіски і розлетілося по пле-
чах, сукня зім’ялася і розірвалася по низу та на плечі,
кринолін відкривав щиколотки, проте в цій неприбра-
ності було щось таке, що його дуже хвилювало і на-
віть збуджувало. Все ж таки Анна гарна жінка. Та й
не виглядає вона на безутішну вдову. Цікаво, як їй жи-
веться без чоловіка? Чи є у неї коханець? І якщо є, то
хто він? У товаристві про це не пліткують, проте така
ситуація виглядає цілком імовірною. Анна надто при-
ваблива для того, щоб поховати себе заживо. Хоча…
Деяким жінкам досить і дітей для щастя.
Він іще раз озирнув Анну з голови до ніг. Сонячні
промені відсвічували янтарем у її густому волоссі, на
щоках грав здоровий рум’янець, а добре розвинені й
округлі форми тіла не дозволяли відволіктися від гріш-
них думок. Вона молода, здорова і приваблива жінка.
Такі вдови не залишаються самотніми. Вона або вже
має коханця, або незабаром матиме, або просто вий-
де заміж ще раз.
Тадеуш уважніше глянув на Анну.
– Так, пані, я чув про ваше горе. Співчуваю. Такі мо-
менти складно пережити, але життя триває. Пані тре-
ба починати виїздити в світ. Ви ще така молода. У вас
усе попереду. Зарано замикатися в чотирьох стінах.
Ваш період глибокого трауру давно минув.
Анна кинула на Тадеуша швидкий погляд. Як він мо-
же знати, що їй робити і коли виїздити. Мужчині вза-
галі складно зрозуміти багато речей. Він вільніший у
своїх бажаннях та поведінці. Навіть період глибокого
трауру у вдівців триває лише півроку, а не два роки,
як у вдів. І чорний одяг вони не носять постійно. Лише
на похорон, а потім хіба чорну стрічку на сюртуку. Та
й з дому виходити чоловікові в траурі ніхто не заборо-
няє, не накладає таких суворих обмежень, як на жінку,
і не осуджує так вимогливо за недотримання траурно-
го етикету.
– Я, звичайно, вдячна панові за співчуття, але…
Сказати, що там «але», Анна не встигла. З вікна ка-
рети раптом висунулася Люцина.
– Мамо, Адась не хоче спокійно сидіти, – вона роз-
пачливо махнула рукою Анні. – Ми з Марисею не мо-
жемо його втримати. Він битися починає. Я ліпше вий-
ду і поставлю його на землю.
– Яке на землю поставлю! – Анна з Тадеушем одно-
часно повернули голови у бік карети, тоді так само од-
ночасно перезирнулися. – Люцино, зачекай. Зараз пан
Тадеуш допоможе вам вибратися з карети. Хвильку…
Пан мусить колоди в болото біля карети покласти. Без
них дуже незручно вибиратися. Анна запитально гля-
нула на Тадеуша, а той у відповідь хитро усміхнувся.
– Звичайно. Саме так. Але ці колоди ще треба знай-
ти.
Враз пригадавши, як вона щойно вибиралася з ка-
рети, Анна почервоніла. Щастя від Бога, що дівчат-
ка не могли зсередини карети побачити всіх подроби-
ць цього дійства. І взагалі щастя, що тут нікого чужо-
го немає. Навіть візник далеко. Годі зрозуміти, що це
на неї таке найшло. Дурман якийсь. Зазвичай ніколи і
нікому не дозволяла переходити межі пристойності, а
тут ніби щось у голові перемакітрилося.
Анна прослідкувала поглядом за Тадеушем. Той
прилаштував дві колоди на землю біля карети, від-
чинив іще раз дверцята і допоміг вибратися Люцині.
Все поштиво, акуратно і пристойно. Люцина навіть не
особливо забруднила болотом черевички. Зрештою,
Люцина взагалі дуже уважна, акуратна і розсудлива
дівчинка. Перш ніж поставити ногу або ж кудись по-
ткнутися, вона разів з десять переконається, що все
безпечно. З нею, певно, взагалі ніколи не виникне про-
блем. Анна глянула на карету. Марися передала Ада-
ся на руки Тадеушу, а той відразу передав його Люци-
ні.
Малий навіть скривитися не встиг. Лише здивовано
подивився на Тадеуша – і опинився на руках у сестри.
 – Люцинко, дитино, дай Адася мені, – Анна обереж-
но припідняла спідницю і ступила крок назустріч Лю-
цині. – Бачу, втомився малий. Ніяк додому не добере-
мося!
Вона взяла на руки сина і пригорнула до себе. Ма-
лий невдоволено скривився і не затих, як зазвичай у
неї на руках, а почав вириватися та проситися на зем-
лю.
– Хоцю… Ходяти… Мама. Нє.
– Це ще що таке? Куди я тебе тут поставлю? Диви-
ся, яке болото внизу. Повимазуєшся сам і мене потім
всю повимазуєш. Посидь спокійно.
Малий сердито брикнувся і ще раз спробував звіль-
нитися з рук мами.
– Ходяти… Нє… Нє хоцу…
– Нікуди ти ходяти не будеш. Дивися, Люцинка чем-
но стоїть. Пан Тадеуш подивиться на тебе такого і ска-
же, що ти нечемний хлопчик. Не стидаєшся? Ти ж та-
кий великий!
Адась спідлоба глянув на незнайомого йому пана,
скривив губи і відвернув голову. Цей чоловік не викли-
кав у нього ентузіазму, проте поводитись при незнай-
омцеві так, як він міг би повестися, коли б був із мамою
сам, теж якось не випадало, і Адась вирішив наразі
оцінити новий об’єкт на безпечність. Тим часом Таде-
уш допоміг вибратися з перевернутої каре ти Марисі,
тоді знов повернувся, відчинив дверцята і дістав зсе-
редини накидку та капелюшок Анни.
Не виказував жодних особливих емоцій, поводився
буденно, і Анна полегшено зітхнула. Головне, що з
дітьми все гаразд, а сама вона якось переживе сьо-
годнішню пікантну пригоду. Не дівчинка. Та й Тадеуш
не хлопчисько. Навряд чи розповідатиме про все це
в товаристві. Зрештою, нічого особливого й не стало-
ся. Просто неоднозначність ситуації, слів та пози. Не
катастрофа. Це нерви зрадили, бо налякалася, коли
карета перевернулася. От і все. Цей чоловік такий, як
і всі інші мужчини.
– Люцинко, ще потримай Адася хвилинку, – Анна
передала малого на руки дівчині. – Я вдягну накидку
та капелюшок. Треба когось кликати на допомогу. Не
знаю, як добиратимемося додому. Був би пан Тадеуш
на бричці, а не верхи, ми б попросилися до пана в екі-
паж, а так… Може, пан покличе когось нам на допо-
могу?
– Вже покликав, – Тадеуш підійшов до Анни і подав
їй капелюшок та накидку. – З отим пастухом корови
я передав лист до свого слуги. Той зараз в одному із
заїжджих дворів Сокалю. Наказав, щоб візник приїхав
сюди бричкою разом зі слугою. До речі, тому хлопцеві
з коровою я добре заплатив зараз, а коли приїде брич-
ка, він отримає вдвічі більше. Свого слугу залишу бі-
ля вашої карети, а сам поїду з пані у маєток. Потім по-
вернуся сюди з вашими людьми і допоможу витягнути
з рову карету.
– Навіть так! – Анна невпевнено взяла капелюшок
з рук Тадеуша, мить вагалася, тоді підвела голову. –
Буду панові дуже вдячна за допомогу.
– Нема за що дякувати. Мені приємно. Може, ко-
лись напрошуся до пані в маєток з візитом, то приго-
стите кавою. Анна не відповіла. Тільки ледь усміхну-
лася. Починала підозрювати, у що може вилитися ота
приємність та допомога Тадеуша, проте не злякалася
і не опиралася. Він шляхетний чоловік і не вимагати-
ме від неї такого, чого б вона не хотіла сама. Цікаво,
як і де він зараз мешкає? Які в нього новини? Від того
часу, як танцювала з ним на балах у Львові, минуло
майже три роки. Навіть не знала, чи був він одруже-
ний тоді, а які новини у нього зараз, не знала й поготів.
Треба довідатися.
Тільки якось згодом.
Наразі ж мала інші клопоти. Візник із поламаною но-
гою, карета в рові при дорозі, вона з Люциною, Мари-
сею та Адасем посеред шляху. Та й про коней не за-
вадило б потурбуватися. Хоч би цей слуга Тадеуша з
бричкою приїхав сюди швидше.
Частина третя
Інтермедія
 Розділ 1
На щастя, бричку Тадеуша довго чекати не довело-
ся. Так само як і того, щоб приїхали фірою за візни-
ком і відвезли його до лікаря. Саме вчасно, бо Анна
вже почала серйозно непокоїтися і нервувати, а малий
Адась дедалі дужче вередував і просився на руки. Лю-
цина та Марися теж переживали, проте поводилися
стримано. Очевидно, соромилися незнайомого пана.
Трохи заспокоїлася Анна лише тоді, як вони з сином
та дівчатками сіли в бричку, а Тадеуш прив’язав поза-
ду коней із карети. Остаточно відлягло від серця, коли
бричка рушила з місця. Почувалася заспокоєною Ан-
на недовго. Коли вдалині з’явилися знайомі краєвиди
і вона ось-ось мала побачити власну садибу, занерву-
вала знову. Раптом подумалося, що маєток зустріне
їх облупленим фасадом будинку, занедбаними госпо-
дарськими будовами та запущеним садом і квітником.
Адам помер, а вона не була тут три роки, і за цей час
садиба могла занепасти. Що подумає про неї Тадеуш?
Напевно, вважатиме її геть кепською та безпорадною
господинею.
Коли під’їздили до маєтку, Анна мимоволі напру-
жилася і затамувала подих, проте відразу полегшено
зітхнула. Стара липова алея, яка вела від воріт маєт-
ку до будинку, була доглянута, як і сад, а квітники при
доріжках парку вражали різнобарвністю кольорів та
розмаїттям квітів. Будинок теж не виглядав занедба-
ним, а навпроти ґанку була розбита велика клумба і
барвисто цвіли перші весняні квіти: шафран, сон-тра-
ва, первоцвіт, тюльпани та нарциси.
Зрештою, вся садиба аж ніяк не справляла вра-
ження покинутої напризволяще. Будинок і флігель при
ньому наново пофарбовані набіло, фасад не облуп-
лений і не зруйнований негодою, а рівні ряди вікон ся-
яли вимитим склом. Навіть високий ґонтовий дах був
не пошкоджений, а широкі кам’яні сходи при ґанку не
надщерблені й добре помиті. До будинку вів забруко-
ваний та посипаний свіжим піском під’їзд. Очевидно,
це було зроблено зовсім нещодавно, щоб у негоду ті,
хто виходитиме з брички чи карети, не забруднили в
багнюці взуття та поділ сукні.
Коли Анна з Тадеушем переступила поріг помеш-
кання, її теж приємно вразило те, як виглядає дім все-
редині. Великі сіни не захаращені й не запилюжені.
Усе там збереглося саме в тому вигляді, який запам’я-
тався їй ще від минулих відвідин маєтку. На стінах та
поличках мисливські трофеї Адама: гарно опірені опу-
дала фазанів, тетерука та яструба, голова вепра з ік-
лами і скляними очима, роги оленя, праворуч опудало
вовка. В кутку сіней та сама велика старовинна скри-
ня для одягу, трохи далі давня і масивна дубова ша-
фа, а біля неї потерта канапа. Ця канапа стояла ко-
лись у салоні, проте коли придбали новий гарнітур, її
разом зі столиком переставили в сіни. На столику досі
стос книжок, який залишив тут Адам. Мав дивну звич-
ку після обіду сидіти за читанням не в кабінеті, а саме
тут. Пояснював це тим, що йому подобається краєвид
з вікна на стару липову алею та на річку.
Анна мимоволі відчула, як серце боляче стискаєть-
ся на цей спогад, завмирає на мить і пропускає по-
штовх. Не помилилася. Кожна річ у маєтку нагадува-
тиме їй про Адама та викликатиме пекучі спомини, і з
цим їй теж доведеться якось жити. І бажано так, щоб
це не шкодило їхньому перебуванню тут. Час, коли
могла шкодувати себе, минув без вороття. Вона тепер
єдина людина в родині, яка може щось вирішувати,
реально багато зробити та опікуватися всіма.
Анна підвела голову і спокійно глянула на покоївку,
яка з’явилася на порозі.
– Касю, проведи дівчаток до їхніх кімнат, а Адася
нехай пані Стася візьме в покій, який для них нещо-
давно приготували. Діти потомилися з дороги, їх тре-
ба погодувати… І Адася перевдягнути треба, а Марисі
нехай приготують оту найбільшу кімнату для гостей. –
Вона озирнулася на гостя. – Пане Тадеуше, ви вже да-
руйте, що не можу гідно вас прийняти. Самі розумієте,
ми наразі й самі в маєтку ніби в гостях. Ще не знаю,
що і де тут розмістили. Мушу роздивитися.
Тадеуш усміхнувся.
– Не переймайтеся, пані Анно. Я ж не з візитом до
вас прийшов. Робіть те, що маєте зробити. Я зачекаю.
– Я накажу, щоб панові наразі подали каву до сало-
ну, – Анна глянула Тадеушу в очі. – Ходімо, я проведу
вас туди сама. Мушу переконатися, що вам там буде
зручно.
Вона навстіж розчинила двері до салону. Тут теж па-
нував ідеальний порядок, і вона задоволено й полег-
шено відзначила, що їй не соромно запросити сюди
гостя. Все в салоні досконало підібране, зручне, мод-
не і розраховане на затишне та заможне життя вели-
кої родини.
За рік до смерті Адам придбав новий горіховий гар-
нітур, і вона ним дуже пишалася, бо він їй не лише по-
добався – вона вклала у нього бажання зробити побут
родини приємним. Елегантний овальний столик, інкру-
стований бронзою, зелена в тон шпалер канапа, два-
надцять стільців з плавно вигнутими спинками, оздоб-
лена бронзою шафа та два серванти для посуду. Та і
її столик для рукоділля сюди гарно пасував, а стіл для
гри в карти та відповідні до нього стільці – і поготів.
Вона із задоволенням допомагала чоловікові під-
бирати кожну дрібничку і розставляла все по місцях.
Кожна деталь досконало гармоніює із зеленим кольо-
ром стін салону й обрана з розрахунку на те, що має
прослужити довго та тішити око не лише гостей, а й
господарів.
Того року вони з Адамом запланували, що з часом
оселяться в маєтку назавжди. Будуть тішитися затиш-
ком улагодженого побуту, сімейним щастям і зосере-
дяться на господарюванні. У свій немолодий вік Адам
дедалі дужче хотів жити спокійно та розмірено, ма-
ти час на улюблені розваги та полювання, а бігати на
прийняття та бали йому ставало дедалі важче і нудні-
ше. І хоча Анна не відчувала потреби усамітнюватися,
проте погодилася з чоловіком. Яка різниця, де почува-
тися щасливою. Це мужчинам потрібно щось більше,
аніж просто любов, а жінці зазвичай найкраще там, де
її люблять та цінують по-справжньому. Особливо, як-
що вона любить сама. Анна сумно усміхнулася. Люди-
на ніколи не знає власного майбутнього, проте у щас-
ливі моменти щиро вірить, що все це триватиме дуже
довго, і легковажно будує собі плани. Та коли в одну
не надто прекрасну мить опиняється посеред уламків
колишнього щастя, то не лише гостро усвідомлює, як
багато втрачено, але й іноді думає, що, може, краще
б взагалі не було того щастя.
Анна ледь чутно зітхнула. Ні, неправда. Щасливі
моменти все одно залишаються в пам’яті. Хоч і бо-
лять, проте саме вони дарують людині повноцінне і
яскраве життя. Просто треба чітко зрозуміти, що мину-
ле не повернути, не прокрутити, як мелодію в музич-
ній шкатулці, ще раз, а тому треба вчитися жити сьо-
годнішнім та майбутнім. Інакше буде не життя, а безкі-
нечне проживання щасливих моментів минулого в те-
перішньому часі. А коли нема руху вперед, то нема й
майбутнього.
Вона озирнулася на гостя.
– Пане Тадеуше, буквально квадранс часу зачекай-
те мене тут. Каву вже несуть, а я влаштую дітей і по-
вернуся до вас. Мусимо вирішити, що робити з каре-
тою в рові.
Намагалася дивитися на нього якомога спокійніше і
поводитися так, ніби нічого особливого не відбуваєть-
ся. Розуміла, що Тадеуш стоїть за декілька кроків і не
лише уважно спостерігає за нею, але й намагається
щось у ній зрозуміти. Ні, йому аж ніяк не варто бачити
те, що діється в її душі. Він чужа людина. Тільки й того,
що на Адама схожий. Але ця схожість не робить його
ріднішим. Лише примушує серце завмирати на спога-
ди. Анна відвернулася і, щоб відволіктися від сумних
думок, спробувала зачепитися поглядом за деталі то-
го, що бачила перед собою. За пейзаж за вікном, за
блиск вод річки вдалині, за вазони на вікні, за промін-
ня сонця, яке зазирало у салон золотими відсвітами і
тішило око теплим світлом.
Вона мимоволі затримала погляд на Тадеушеві. Він
стояв обличчям до вікна і в неї мимоволі защеміло
серце від чогось невловимого, що вгадувалося в йо-
го зовнішності. Чогось такого, що нагадало їй Адама.
Щось у рисах обличчя, в погляді, статурі, у тому, як він
зараз дивився на неї. Навіть жест, яким поправив во-
лосся, нагадав Адама. І волосся у нього таке ж чорне
з сивиною, як було в її чоловіка.
Анна затамувала подих і на мить прикрила очі. Бо-
ляче. Неймовірно боляче бачити все це в іншому чо-
ловікові, але одночасно було в тому щось таке, що її
заворожувало та приваблювало так, що вона не мог-
ла відвести погляд від Тадеуша. Їй навіть захотілося
побути поряд із ним довше, аніж це дозволяли прави-
ла пристойності.
Анна кинула погляд на двері. Хто там у її власному
маєтку бачить, скільки часу вона затрималася в това-
ристві несподіваного гостя? Вона ж сама не запрошу-
вала його сюди. Тадеуш опинився тут цілком випад-
ково.
Вона відвернулася від дверей.
– Я вдячна панові за допомогу. – Вона підійшла до
Тадеуша ближче. – Без вас ми б так швидко сюди не
добралися. За весь цей час на дорозі не з’явилося
жодної брички чи карети. Лише вози з подорожніми.
 – Нема наразі за що дякувати, Анно, – Тадеуш гля-
нув на неї якось дивно і на мить замовк. Їй навіть зда-
лося, що він вкладає у свій погляд якийсь подвійний
зміст, проте зрозуміти його вона поки що не могла. –
Потім подякуєте. За кращої нагоди і в інакший момент,
а зараз я мушу повернутися з вашими людьми до ка-
рети. Прослідкую, щоб усе там нормально зробили і
аж тоді поїду в Сокаль. Повертатися сюди вже не бу-
ду. Завтра вранці маю термінові справи, то маю бути
на місці ще сьогодні. Пані не заперечує?
Анна звела на нього здивований погляд.
– Бога ради, пане Тадеуше! Ви й так багато для нас
зробили. Я вам дуже вдячна. Може, пан залишиться
хоча б на вечерю? Мої люди і самі дадуть раду з каре-
тою. Зрештою, ви кінно, то потім можете їх наздогнати.
Вона перевела подих, бо все це вирвалося у неї
якось мимоволі й вона сама злякалася того, що про-
мовила таке вголос, проте відступати та скасовувати
запрошення було надто пізно.
Тадеуш з інтересом глянув на Анну. А вона смілива.
Цікаво, вона сама усвідомила, що каже, чи це випад-
ковість?
Він придивився. Анна позирала на нього трохи зни-
зу і так уважно та зосереджено, ніби намагалася роз-
дивитися в його обличчі щось украй їй потрібне, а не
запитувала про буденне. Навіть губи ледь прикусила.
 Намагаючись зрозуміти, чого насправді очікує від
нього Анна, Тадеуш перехопив її погляд, тоді підійшов
ледь не впритул і зазирнув в очі. Вона усміхнулася йо-
му якось трохи дивно, ніби поманила й одночасно від-
штовхнула поглядом. Її губи ворухнулися, проте вона
не сказала нічого, лише ледь чутно зітхнула, і він рап-
том відчув, що опиняється під впливом чогось незро-
зумілого. Так, ніби його накрила пелена густого тума-
ну чи серпанку, а реальність відпливла кудись вбік, і
раптом стало дуже терпко, загадково та млосно. Анна
дивилася на нього так, ніби намагалася проникнути в
саму душу, сказати щось важливе, спокусити на особ-
ливе, і так, ніби саме на нього вона чекала дуже давно
та довго.
Анна ще раз зазирнула в очі Тадеуша, ледь нахили-
ла голову і насилу стримала зітхання. Душу б віддала
за те, щоб зараз із нею був Адам, а не Тадеуш. Са-
ма не зауважила, як мимоволі витворила собі ту саму
атмосферу та настрій, які мала в мить знайомства з
Адамом. Невже таке справді могло б повторитися?
Жадібно вдивлялася в обличчя гостя і мимоволі ло-
вила в ньому знайомі риси померлого чоловіка. Очі,
погляд, чорне з сивиною волосся, шрам на підборідді,
щось у рухах. Ця подібність і приваблювала, і лякала
одночасно. Були б Тадеуш з Адамом родичами, то це
ще зрозуміло було б, а так годі пояснити таку зовніш-
ню подібність. Хоча… Хіба мало схожих між собою лю-
дей? І зовсім не обов’язково, що вони з однієї родини.
– Ні, дійсно, – першою отямилася Анна. – Хіба пан
не голодний? Залишайтеся на вечерю без церемоній.
Тадеуш не відповів, лише нахилився до Анни ближ-
че. Все ще ловив дивні відчуття, що охопили його по-
ряд з нею, проте зачарування розсіювалося. Анна при-
крила очі, заховала погляд, ніби враз розірвала нитку,
яка поєднувала його з нею.
– Від вечері я не відмовлюся, – нарешті озвався
він. – Але приїду сюди через тиждень. Ваше запро-
шення буде в силі? Так?
Анна не відразу відповіла. Лише спробувала якнай-
далі відсторонитися від Тадеуша. Звук його голосу
остаточно привів її до пам’яті. Не був різким чи непри-
ємним, просто цілком інакшим, аніж в Адама.
Анна тихенько зітхнула і заперечно похитала голо-
вою. Такий наперед запланований візит без свідків
виглядав би відверто скандальним і пошкодив би її ре-
путації доброчесної вдови. Банальність і непристой-
ність ситуації була кричуще очевидною, проте Тадеуш
так виразно нагадував їй Адама, що вона не наважи-
лася відразу і різко осадити його. Нехай десь згодом.
Без попередження про візит він однаково не приїде.
Обов’язково напише, і тоді вона відмовить йому ли-
стом.
 Тадеуш обережно торкнувся руки Анни, тоді легень-
ко, ніби пестячи, погладив долоню.
– Ви ж не виженете мене через тиждень? Правда?
Анна подивилася на нього стривожено, проте руку
не забрала. Сама не знала, чого їй хочеться дужче:
щоб він тримав її за руку, чи щоб відпустив.
– Я, пане Тадеуше… – Анна витримала паузу і уваж-
но глянула Тадеушу в очі. – Я направду ще нічого
не знаю. У маєтку багато роботи. Не була тут майже
три роки. Навіть не знаю, чи зможу найближчим ча-
сом влаштувати велику вечерю або ж святкування для
друзів.
Тадеуш стискав її пальці, проте не сильно, а ледь-
ледь. Так, ніби просто насолоджувався доторком до її
шкіри, а не тримав за руку.
– Я не потребую великої вечері з безліччю друзів,
Анно. Сьогодні ви запросили мене на звичайну вече-
рю. Нехай це запрошення таким і залишається. Домо-
вилися?
Анна якось непевно повела плечима й обережно за-
брала руку з долоні Тадеуша.
– Наразі я ні про що з паном не домовлялася. Це
сьогодні незвичайний день. Ви допомогли мені з каре-
тою, я вдячна вам, ви опинилися тут усупереч влас-
ним планам, і я подумала, що можна повечеряти без
церемоній та умовностей, але…
 Тадеуш обірвав її на півслові.
– Умовності іноді можна зігнорувати.
– Зігнорувати? Жартуєте? – Анна на мить завмерла
і глянула співрозмовнику просто в очі. – Якщо я ігно-
руватиму умовності, то добре товариство почне ігно-
рувати мене. Не вигадуйте, пане Тадеуше. Я можу хі-
ба пообіцяти, що якщо влаштовуватиму якесь велике
прийняття, то обов’язково запрошу й вас.
Тадеуш скривився.
– Навіщо мені великі прийняття? Я не відчуваю бра-
ку товариського спілкування. Мені приємніше скори-
статися вашим сьогоднішнім запрошенням і повечеря-
ти лише з вами.
Анна кинула на Тадеуша ще один здивований по-
гляд.
– А пан не занадто самовпевнений? Я не сказала,
що сьогоднішнє запрошення в силі на інші дні. – Вона
на мить затамувала подих, підняла голову і спокійно
глянула співрозмовнику просто в очі. – А про вечерю
без свідків раджу панові взагалі забути.
Тадеуш нахилився до Анни так близько, що майже
торкнувся її.
– Анно, пропоную залишити цю тему недомовле-
ною. Не скасовуйте запрошення. Якщо умовності та-
кі для пані важливі, я погоджуюся їх дотримуватися.
Добре?
 Анна спробувала відновити дистанцію між собою та
співрозмовником.
– То дуже залежить, пане Тадеуше… – Намагаю-
чись відступити, Анна вперлася в канапу ногою і на-
силу втримала рівновагу. – Ох… це дуже залежить від
ваших намірів.
Тадеуш притримав Анну за талію так, щоб вона не
впала.
– Добре, нехай залежить… Ну, а просто погодувати
через тиждень вечерею голодного подорожнього ви ж
не відмовитеся? Чи мені доведеться вмирати від го-
лоду на вашому ґанку?
Анна кинула на Тадеуша спантеличений погляд,
вловила тінь усмішки в його очах і мимоволі розсла-
билася.
– То пан все ж таки жартує. А я налякалася, що ви
серйозно. Я вдова, і пересуди мені ні до чого.
– Розумію. Вони й для мене зайві. – Тадеуш тримав
руку на талії Анни, і вона відчувала, що цей жест тепер
не має нічого спільного з прагненням підтримати її. –
Отже, ми з вами просто домовимося дотримуватися
умовностей і не давати поживу пересудам.
Анна легенько крутнулася, вивільнилася з напіво-
біймів Тадеуша і глянула на нього іронічно.
– Все жартуєте собі? А мені не до жартів. Репутацію
втратити легко. Важко потім жити з поганою славою.
 Тадеуш подивився на неї якось дивно.
– Я, Анно, не зазіхаю на вашу репутацію. Невинна
вечеря нікому з нас не зашкодить. Погодьтеся, це та-
ки краще, аніж нудьгувати за вечерею самій. Хто там
знатиме, що я приїхав сюди і трохи вас розважив.
Відчуваючи, як кров бухнула в скроні, Анна вражено
втупилася поглядом у свого співрозмовника. Якась ця
пропозиція у нього сумнівного штибу. Так, ніби він на-
магається її образити на рівному місці чи вважає жін-
кою вільної поведінки.
– Я, пане Тадеуше, не збираюся жертвувати своєю
репутацією заради вашої вечері. Та й розважати мене
не треба.
– Аж так категорично?
Анна зміряла Тадеуша оцінюючим поглядом, тоді
рішуче підійшла до дверей.
– То пан вечерятиме сьогодні чи ні? Втретє я пана не
припрошуватиму і на інші дні мого запрошення ви на-
разі теж не маєте. – Вона сердито перевела подих, то-
ді глянула на спантеличене обличчя Тадеуша і мимо-
волі усміхнулася. – Пан сам собі зле робить. Навряд
чи вам подадуть таку ж смачну вечерю в заїжджому
дворі Сокаля. Маю тут дуже хорошу куховарку.
Вона прослідкувала, як міняється вираз обличчя
Тадеуша і знов усміхнулася. Ні, він не хотів її образи-
ти. Він серйозно сподівався отримати запрошення на
вечерю на інший день, бо вона йому дуже подобаєть-
ся як жінка. А коли чоловікові подобається жінка, він
втрачає критичність мислення і деколи робить дивні
пропозиції. Кумедно. Але таке жінки легко пробачають
мужчині.
Анна ще раз кинула на співрозмовника лукавий по-
гляд.
– То що, мені наказувати подавати після кави вече-
рю чи ви вечерятимете в себе в Сокалі?
Тадеуш важко зітхнув.
– Давайте вже вашу вечерю. Не їхати ж мені в Со-
каль голодним.
 Розділ 2
Після вечері Тадеуш відразу розпрощався з Анною
і разом з її челяддю поїхав у бік Сокаля. Жодного при-
пису етикету чи правил пристойності він тепер не по-
рушив, двозначних натяків більше не кидав, і Анна
зітхнула з полегшенням.
Зустріч з Тадеушем починала її непокоїти. Завжди
підозрювала, що подобається йому, проте тепер, коли
була вдовою, ситуація змінилася, і вона не знала, як
реагувати. Якщо він надумає залицятися до неї серй-
озно, це її скомпрометує, якщо ж вона заборонить йо-
му все це, то, найімовірніше, більше ніколи не поба-
чить. А Тадеуш так подібний до Адама, що їй аж серце
стискається, коли вона ловить у ньому цю подібність.
Та й їй подобається його увага. Напевно, наразі краще
нічого не вирішувати, а просто подивитися, як розви-
ватимуться події далі. Насамперед, здалося б написа-
ти листа Гелі і запитати, що та знає про Тадеуша. Вона
майже напевно в курсі всіх львівських новин і пліток,
бо весь цей час не була в траурі, та й з-за кордону
давно повернулася. Окрім того, її родина таки ближча
до пана Тадеуша, аніж її. Здається, в них і маєтки десь
поряд, а Адам ніколи навіть не запрошував пана Та-
деуша до них додому. Він взагалі його недолюблював,
тому вона ніколи не намагалася говорити з чоловіком
про цього пана.
Та й у товаристві бачила Тадеуша лише зрідка. Він
не належав до близького кола знайомих їхньої роди-
ни. Вона навіть не цікавилася, чи одружений він та чим
взагалі займається. Дружину його вона ніколи не ба-
чила, про неї не говорили в товаристві й цілком імо-
вірно, що її взагалі не існувало. Треба запитати Гелю.
Давно вони з колежанкою не розмовляли так ду-
шевно та відверто, як звикли. Все якісь турботи і на-
гальні справи. Та й весілля сина Терези і клопоти з
від’їздом у маєток забрали доволі багато часу, сил і
нервів. На спілкування з Гелею її не вистачило. Так і
поїхала сюди, лише похапцем попрощавшись із коле-
жанкою.
Анна замислилася. Відчувала, що сумуватиме за
нею в маєтку. Після народження Адася вони з Гелею
ще дужче зблизилися, і тепер довірливі розмови ста-
ли невід’ємною частиною життя та дарували обом ду-
шевний затишок. Може, запросити Гелю з дітьми сю-
ди на декілька тижнів? У них маєток у глушині, і вона
не надто любить туди їздити, а тут, поблизу Сокаля та
модних купалень на Бузі, і товариство вишуканіше, і
разом приємніше було б робити візити та виходити в
люди. Треба тільки дати раду з облаштуванням життя
в маєтку, допомогти Марисі звикнути до нового місця,
залагодити справи.
Та й Геля не може все відразу кинути, зібратися
за кілька днів та приїхати сюди. Щонайменше мусить
вмовити чоловіка відпустити її з дому. Він у неї такий
же ревнивий, як колись був Адам. Нізащо не відпра-
вить її кудись саму. Зрештою, щоб серйозно підготу-
вати маєток до приїзду гостей, роботи непочатий край.
Ще й історія з паном Тадеушем далеко не заверше-
на. Мала виразне передчуття, що він незабаром на-
пише їй. Навіть якщо він одружений, то де гарантія,
що не шукатиме зближення з нею? Чоловіки часто не
заморочуються такими проблемами, як законна дру-
жина поряд, і далі залицяються до жінки, яка їм подо-
бається. Але навіть якщо він неодружений, чи бояла-
ся б вона продовження знайомства з ним? Сама на-
разі не знала. Напевно знала лише те, що якщо хова-
тися від проблеми, вона сама нікуди не зникне. Так са-
мо, якщо ховатися від життя, то можна не відчути його
смак, не побачити, яким яскравим та насиченим воно
може бути, і назавжди залишитися в рутині сірих днів
та буденних клопотів.
Вирішивши зайняти свої думки чимось нейтраль-
ним, Анна взялася до роботи. Насамперед перекона-
лася, що діти добре нагодовані, зручно влаштовані в
своїх кімнатах і що їм нічого не бракує, тоді прослід-
кувала, щоб нормально влаштувалася її особиста по-
коївка та нянька Адася, а потім іще раз перевірила,
щоб речі були розпаковані та розкладені по місцях. З
Марисею побула навіть трохи довше, аніж могла собі
дозволити. Сама перевірила, як дівчині готують покій
і як Марися почувається на новому місці.
Кімнату вибрала для неї неподалік від кімнати Лю-
цини і наказала, щоб туди принесли гарний килим, но-
ву подушку та ковдру, застелили тонкого полотна по-
стіль і потурбувалися, щоб покій гарненько провітрили
та прибрали.
– Марисю, якщо тобі щось не сподобається, або чо-
гось бракуватиме, то відразу скажеш мені. Домовили-
ся? – Анна присіла на ліжко поряд з Марисею і торк-
нулася її руки. – Ручки маєш зимні. Переживаєш? Не
треба, дитино. Тобі тут не буде погано. Завтра скажу
пані Броні, щоб і з тобою позаймалася трохи науками.
Платню їй підвищу, і вона навчить тебе мов та раху-
ванню, а там подивимося, чого б іще тебе навчити.
– Дякую, – Марися звела на Анну свої глибокі світ-
ло-зелені очі і навіть спробувала усміхнутися. – Мені
тут усе подобається. Он яка кімната велика. Як дві
моїх у Жовкві. І ліжко велике та зручне. А дзеркало –
то втричі більше, аніж у мене вдома було. Хіба тут мо-
же щось не сподобатися?
Анна глянула на Марисю, і погляд її потеплів.
– Ні, не може. Я рада, що тобі подобається. –
Впізнавала і не впізнавала в дівчині себе колишню.
Теж отак мусила поїхати з дому і звикати до інакшо-
го життя, а тому розуміла, як непросто тій зараз. – Ні-
чого, дитино. Все залагодиться. Ми тебе любимо. Мої
дівчатка допоможуть тобі звикнути до будинку. Завтра
скажу їм, щоб показали тобі дім, маєток, флігель. З то-
го часу, як ти тут була, багато що змінилося. Потім по-
гуляєте собі по парку, до річки підете. Люцина з Елею
та Яніною покажуть тобі нашу каплицю. У нас взагалі
гарно влітку. Киснути часу нема. Розваг більше, аніж у
місті іноді. Дивися веселіше на все це. Як на пригоду.
А мама до тебе в гості незабаром приїде. Я запрошу
її завтра.
Марися слабо усміхнулася і заховала погляд. Розу-
міла, що Анна намагається їй допомогти, проте досі
почувалася невпевнено.
– Нічого, дитинко, звикнеш, – Анна підвелася. – Моя
тобі порада. Не думай надто багато сьогодні. Ти вже
повечеряла, то ліпше лягай спати. День сьогодні був
важкий, а отже, не можна щось вирішувати або ж му-
читися сумнівами. Все одно нічого доброго такого дня
не надумаєш і не вирішиш.
Анна ще раз усміхнулася Марисі й вийшла з кімна-
ти. Потроху заспокоювалася та відчувала, що входить
у звичний ритм. Страшно уявити, що хтось із дітей міг
постраждати, коли карета перекинулася. Добре, що
все завершилося щасливо. Діти цілі та неушкоджені,
а у неї лише ґуля на голові й синець на коліні. Навіть
візник відбувся лише зламаною рукою. Ногу не пола-
мав і всередині нічого собі не пошкодив. Лікар сказав,
що після такого карколомного падіння все для нього
завершилося доволі непогано.
Та й допомога пана Тадеуша була доречною. Тільки
чим обернеться для неї ця допомога, ще не відомо.
Він не виглядав на людину, яка зважає на умовності чи
заморочується пристойністю. Трохи пожила на світі,
і такі моменти тепер бачила безпомилково. З ним не
можна втрачати пильність або щиро йому вірити.
Що почувала вона сама, наразі не знала. Подібність
Тадеуша до Адама збивала з пантелику і тривожила.
Що бачила в ньому насамперед? Подібність до Ада-
ма, чи він сам цікавив її, як мужчина. Мала підозру,
що ця подібність таки серйозно затьмарює реальність
і враження від Тадеуша як людини. Напевно, її кохан-
ня до Адама таке сильне, що вона не здат на його за-
бути. Може, так буде навіть усе її життя. Дехто каже,
що справжнє кохання приходить лише раз, а дехто, що
його можна пізнати кілька разів. Просто з віком те інше
кохання стає трохи інакшим. Іноді навіть сильнішим і
глибшим, аніж перше, бо буває значно зрілішим, і при-
ходить тоді, коли станеш мудрішим і навчишся люби-
ти так, як не вмів раніше.
 Чи судилося їй пізнати ще одне кохання? Напевно,
в усіх буває по-різному. Є люди, які ніколи не відчують
його. Є такі, що кохають лише раз, а є й такі, що за-
кохуються декілька разів, і щоразу це нове кохання є
справжнім. Головне, щоб це не було банальне бажан-
ня погуляти та поблудити. 49 Мабуть, все залежить від
людини.
Цікаво, а якою є вона сама? Напевно, таки нале-
жить до тих, хто закохуються лише раз. Адама вона
навіть зараз любить понад усе на світі, а тому про жод-
не інше кохання думати не годна. Воно й зрозуміло. Як
можна одночасно любити двох: померлого і живого?
Якийсь нонсенс. Щоб полюбити іншого мужчину, тре-
ба розлюбити попереднього. А як розлюбити помер-
лого? Він продовжує жити в серці, у думках, у спога-
дах. І ніколи не відбудеться чогось такого, що розча-
рує або вб’є це кохання.
Анна на мить зупинилася й уважно глянула перед
собою. То що ж примушує вдів виходити заміж удру-
ге? Може, у їхньому першому шлюбі не було кохання?
Та ні, вона знала випадки, коли кохання було, а вдови
все одно одружувалися вдруге. Напевно, це щось ін-
ше. Може, це туга за нормальним життям, за чолові-
чою ласкою, за жіночим щастям і реальним спілкуван-
ням з близькою людиною, за теплом рідної людини, за
49
Блудити – вести розпусне життя (заст.).
можливістю народити ще одну дитину.
Самій жити теж не з медом. Не раз і не двічі відчу-
ла це на собі. Дедалі частіше десь посеред ночі по-
тай плакала в подушку від жалю до себе або дов-
го крутилася в ліжку та не могла заснути, бо почува-
лася самотньою, скривдженою і гостро хотілося, щоб
хоч хтось був поряд. Щораз важче витримувати таке.
Іноді, щоб забутися відразу і без снів, доводиться пра-
цювати до знемоги або ж сидіти за роботою до пізньої
ночі. Але вона ще не стара, і їй дуже хочеться того, що
й іншим жінкам.
Анна взяла до руки свічник і ще раз, уже повільні-
ше, обійшла весь будинок: салон, їдальня, маленький
фісташковий салончик біля великого зеленого салону,
її власний будуар у модному фре 50 кольорі, їхня з Ада-
мом спільна спальня.
У спальні затрималася довше. Стільки щасливих
моментів пережито тут поряд з Адамом, стільки всього
мовлено, як затишно і гарно їй тут засиналося в обій-
мах коханого чоловіка, як приємно було прокидатися
вранці від його поцілунку та неквапно займатися лю-
бощами на великому подружньому ліжку. Потім посту-
пово повертатися до тями та ловити поглядом тепле
проміння сонця, яке зазирало крізь нещільно засунуті
муслінові фіранки і важкі оксамитові штори. Коли ж
50
Фре – рожевий.
вставала з ліжка і одним рухом розсувала штори, со-
нячне світло враз затоплювало кімнату яскравим світ-
лом і на мить засліплювало очі. У такі моменти почу-
валася так, ніби одночасно купалася в променях сон-
ця й у відчутті абсолютного щастя.
Анна поставила свічник на туалетний столик і вкляк-
нула на лавочку для молитви під розп’яттям. Уперше
їй чомусь саме зараз подумалося, що окрім неї тут
молилася й друга дружина Адама Анеля, а ще мама
Адама Ельжбета, певно, його бабуся теж. Може, на-
віть прабабця. Кілька поколінь жінок, які дали життя
спадкоємцям роду. Так дивно усвідомлювати, що й во-
на тепер належить до них. Хай би хто і що казав про
її походження, відчувала, що й для неї це тепер стає
надзвичайно важливим. Родинна пам’ять, обов’язок,
гонор фамілії, почуття обов’язку перед дітьми Адама.
Дивний цей Тадеуш. Як вона може злегковажити
всім цим і відповісти на його залицяння? Може, він на-
віть одружений. Треба таки запитати Гелю про це.
Анна замислено глянула на старовинну вервечку,
яка, певно, належала ще прабабці Адама, тоді на «ло-
ретанський» дзвіночок, 51 звук якого оберігав від бурі
51
Лоретанський дзвоник – освячений дзвоник, дзеленчання якого від-
вертає грозу. Назва пов’язана з ушануванням святого дому в Лорето,
першою міжнародною святинею, присвяченою Діві Марії. Згідно з тра-
дицією, святий дім з Назарету, у якому ангел привітав майбутню Матір
Божу і де Слово стало Тілом, був перенесений до Лорето.
та блискавки, тоді перевела погляд на маленьку літо-
графію з ікони Матері Божої Ченстоховської. Її колись
привіз Адам з паломництва. Тереза розповідала, що
він поїхав до цієї чудотворної ікони після того, як під
час холери померла перша дружина Дара. Просив,
щоб моровиця більше ніколи не ввійшла в дім, і щоб
душа покійної дружини та їхньої ненародженої дитини
впокоїлася у раю. Кажуть, що саме такі прохання за-
звичай і складають до Ченстоховської Богородиці. 52
Анна глянула на ікону і перехрестилася. Адам таки
не марно здійснив це паломництво. Вже тридцять ро-
ків холерна пошесть обминає не лише його дім, але й
усю родину і навіть прислугу та челядь.
Помолившись, Анна підвелася з колін і знову взя-
ла свічник. Не знала, чи зможе тепер спати тут. Над-
то багато всього пережито в цій спальні, понад міру
гостро відчувалася самотність і занадто важким тяга-
рем лягали на душу спогади. Напевно, доведеться пе-
ребратися спати в будуар. Сьогодні переночує там на
канапі, а завтра треба наказати, щоб туди принесли
старе односпальне ліжко. Нехай трішки втихнуть емо-
ції і звикнеться до маєтку. Тоді можна буде спробува-

52
До Богородиці Ченстоховської звертаються по допомогу та захист
від припадків та інфекційних хвороб, по захист від ран, завданих вог-
непальною і холодною зброєю, по допомогу при глухоті та німоті, а ще
митці звертаються до неї за натхненням.
ти перебратися спати сюди. Анна вийшла зі спальні,
пройшла в іншу частину будинку і зазирнула в канце-
лярію. Вікна канцелярії виходили у внутрішній двір та
на господарські будівлі садиби, а ще ця кімната мала
другий, цілком осібний, вхід для відвідувачів-прохачів.
Тут Адам розмовляв з управляючим, вів господарсь-
ку книгу, перевіряв цифри та звіти, писав ділові листи,
приймав орендарів, клієнтів і прохачів, віддавав роз-
порядження прислузі, читав часописи та листи. Розу-
міла, що й цю частину роботи їй тепер доведеться взя-
ти на себе, і трохи непокоїлася. Чи стане їй мудрості,
досвіду та вміння для цієї суто чоловічої роботи? Зре-
штою, вагатися чи уникати такої роботи – це теж не
вихід у її ситуації. Войцех навіть не намагається вчи-
тися вести господарські справи. Йому лише гульки та
карти в голові. Добре, що хоч у борги великі не зала-
зить, проте декілька разів таки доводилося виділяти
гроші на його картярські програші.
Вона важко зітхнула. Ні, від нього роботи в маєтку
не дочекаєшся. Може, коли нагуляється, посерйозні-
шає та одружиться зі спадкоємицею хорошої фамілії,
тоді й візьметься за господарювання, а наразі їй до-
ведеться давати всьому раду самій. Не святі горщи-
ки ліплять, і жінці так само доступно все, що робить у
маєтку господар. Це ж не важка фізична праця, а ли-
ше вміння хазяйнувати так, щоб отримати прибуток.
Опустити руки та сказати, що вона нерозумна жінка,
і тому їй нізащо з цим не впоратися, легко. Але чим
це їй допоможе? Абсолютно нічим. Дітей треба году-
вати і ставити на ноги, а після смерті Адама це крім
неї зробити нікому. Нема сенсу забивати собі голову
сумнівами. Якщо людині справді чогось дуже треба і
нема на кого перекласти роботу, то вона швидко пе-
рестає байдикувати чи вдавати нездатність виконува-
ти цю роботу. Легко відкидає сумніви чи відмовки, за-
касує рукави і мовчки береться до справи.
Анна обвела поглядом канцелярію. Просто умеб-
льована, вона нічим не вражала. Звичайний письмо-
вий стіл, шафа для паперів, вогнетривкий сейф для
важливих документів, стільці для клієнтів та відвідува-
чів, комод для дрібних речей, фотель перед каміном,
барометр із ртутною трубкою, термометр для вимірю-
вання температури на вулиці, дві крушуарки 53 по ку-
тах. Все аскетично і зручно. Саме так, як завжди лю-
бив Адам.
Не втримавшись, Анна зазирнула ще й у кабінет чо-
ловіка. Ця кімната була суміжною з канцелярією, про-
те не мала виходу на вулицю, а лише другі двері в ко-

53
Крушуарка – французька назва. Дерев’яні плювальниці, наповнені
піском. Ставили принаймні по одній у кімнаті. Предмет настільки звич-
ний для ХІХ століття, що жіночі часописи вміщували зразки елегантних
крушуарок.
ридор. Тут Адам теж проводив левову частку свого ча-
су. У кабінеті навіть запах його тютюну досі не вивітри-
вся, а в заскленій шафі є ціла колекція файок.54 Воно
й не дивно, Адам завжди курив лише тут. Добре вихо-
вання не дозволяло йому курити при дамах, а в жит-
лових кімнатах вона й сама не дозволяла йому диміти
файкою.
Як гарна господиня почувалася зобов’язаною слід-
кувати, щоб у помешканні гарно пахло і не соромно
було запросити гостей. Підлогу наказувала посипати
дрібно порізаним аїром, у спальні розбризкувала па-
хучу олійку, у салоні використовувала спеціальні пор-
целянові посудинки з дірочками і наповнювала їх су-
шеними квітами та пижмом, а всю постіль та білизну
перекладала маленькими полотняними мішечками, у
які вкладала сушену лаванду, запашну гвоздику і кору
кориці. Дух тютюну вносив би дисонанс у цю приємну
мелодію запахів. Це ж не корчма, а родинний дім. У
товаристві взагалі куріння тютюну в кімнатах відкида-
ють як поганий смак.
Анна постояла в нерішучості біля кабінету Адама,
але таки переступила поріг. Знала ще у Львові, що їй
нелегко буде сюди зайти, проте розуміла, що мусить
це зробити. Для того щоб прийшло майбутнє, треба
навчитися жити поряд із найболючішими спогадами з
54
Файка – люлька (діал.).
минулого. Та й кабінет Адама – це таки не спальня. Тут
їй засинати щовечора не треба, то й душевний спо-
кій не такий важливий. Можливо, з часом спогади про
життя в маєтку з Адамом відболять і вона навіть до
спальні перебереться. Час. На все потрібен час.
Анна ступила декілька невпевнених кроків досере-
дини і зупинилася біля заскленої шафи з мисливською
зброєю та ловецьким знаряддям. Замислено торкну-
лася дверцят. Колись Адам дуже пишався цією колек-
цією зброї, але зараз їй треба якомога далі все це за-
ховати. Не приведи Господи, малий Адась зацікавить-
ся цією шафою і полізе щось звідси добувати. Хтозна,
що і як тут зберігається. Адам цілком міг залишити за-
рядженими декілька рушниць. Безпека родини в ньо-
го була на першому місці. Якщо б у маєток заліз гра-
біжник чи, не приведи Господи, сталися б заворушен-
ня селян, то він би мав під рукою заряджену зброю.
Треба взагалі уважно слідкувати за малим Адасем у
маєтку. Побут тут не пристосований до появи малень-
кої дитини. Коли вони з Адамом від’їздили з садиби, то
не сподівалися ані на народження дитини, ані на те,
що Адам більше ніколи сюди не повернеться.
Зачинивши за собою двері на ключ, Анна попря-
мувала до дитячих. Для дівчаток тут були обладнані
власні дівочі кімнати. Шпалери з малюнком польових
квітів, пофарбовані набіло меблі, однакове покриття
туалетного столика, маленькі жіночі секретери, заск-
лені шафи для книжок і дівочих дрібничок, канапи для
відпочинку та сентиментальні образочки на стінах для
краси. Кімнати Елі, Ясі і Люцини різнилися хіба кольо-
ром шпалер, а ще кількістю та виглядом дрібничок, які
доповнювали інтер’єр. Для Елі кімнату облаштували
в рожевому кольорі, для Ясі – у кремовому, а для Лю-
цини в її улюбленому небесному. Марися тепер теж
мешкатиме в подібній кімнаті. Тільки колір шпалер зе-
лений.
Для Адася і його няні Анна теж виділила окрему
кімнату, проте її облаштуванням ще мусила зайняти-
ся. Наразі тут поставили лише ліжка для Адася та
пані Стасі, маленький секретер, декілька стільців, а
за ширмою мийник із мармуровою плитою та шафкою
для відра. На підлозі розстелили килим, а на стіні над
головою сина Анна повісила образочок Ангела-хоро-
нителя і Матері Божої з дитям. Ще щось зробити за
один вечір їй не вдалося. Завтра за цілий день можна
встигнути більше.
Анна навшпиньках підійшла до синового ліжечка.
Адась безтурботно спав на спині, ледь повернувши
голову набік, і виглядав уві сні ще зовсім маленьким.
Майже як немовля. Такі ж округлі щічки, маленький но-
сик і м’яке волоссячко. Невже колись і Адам був таким
же маленьким, як зараз його син? Чи не вперше шко-
дувала, що не застала живою маму чоловіка. Може,
вона б щось цікавого розповіла про дитинство сина.
Зазвичай, якщо знаєш батьків, можна багато чого до-
відатися і про їхніх дітей. Хоча…
Кажуть, що мама Адама була доволі гоноровою
шляхтянкою і навряд чи прийняла б таку, як вона, про-
сту невістку. Та й батько Адама, як розповідала Тере-
за, теж мав доволі нелегкий характер і не йшов на ком-
проміси. Вони навіть із власним сином не хотіли спіл-
куватися після того, як той одружився з Дарою. З нею
й поготів не говорили б. Вона не лише з міщанської
родини, як Дара, але й у чужу сім’ю втрутилася, і ко-
ханкою Адама була два роки. Ні, якби батьки Адама
були живі, то нізащо б не признали таку невістку. Ще й
від сина відреклися б. Все ж таки найкраще саме так,
як складається само, а не так, як собі вигадуєш. Лю-
дині взагалі властиво думати, що якби щось було інак-
ше, то обов’язково краще, проте, найімовірніше, було
б значно гірше.
Анна поправила синову ковдрочку, нахилилася та
обережно поцілувала маленьку ручку, яка висунулася
з-під ковдри, і враз тепла хвиля ніжності накрила її.
Аж подих на мить перехопило відчуттям материнської
любові та замилування сином. Здається, душу і сер-
це віддала б за те, щоб він був здоровим, задоволе-
ним та щасливим. Почувалася здатною на найвищу
самопожертву і подвиг, проте розуміла, що насправ-
ді материнська любов проявляється дуже звичайними
речами. Щоденною і непомітною для оточуючих пра-
цею, турботою про повсякденні потреби дитини, про її
освіту, виховання, розвиток. А це аж ніяк не зводить-
ся до високих поривів, а радше є такою ж рутинною
роботою, як і вся інша домашня робота. Анна глянула
на сина, ледь усміхнулася і щільніше підіткнула дов-
кола нього ковдру. У Львові побут і життя Адася більш-
менш нормально влаштовані, а в маєтку треба ще ба-
гато зробити, щоб вони стали безпечними. Насампе-
ред треба завтра із самого ранку наново обійти всі кім-
нати і позабирати все, що може приховувати небезпе-
ку для півторарічного малюка, наказати челяді поста-
вити заглушки на вікна, а на дверях перевірити замки.
А ще треба наказати куховарці, щоб добре слідкувала
за кухнею і не дозволяла малому туди заходити.
Анна перевела погляд на няньку, яка спала непо-
далік від Адася. Для неї з кімнати гостей вона нака-
зала принести велике ліжко. Хотіла, щоб нянька не
відчувала тут жодних незручностей і була задоволена
побутом. Була щиро вдячна їй за те, що вона добре
доглядає сина і не створює жодних проблем. Таки з
вибором няньки для Адася вона не помилилася. Пані
Стася хоч і була доволі немолодою і не вирізнялася
міцним здоров’ям, проте мала спокійну та несварливу
вдачу, чималий досвід догляду за дітьми і вміла зна-
ходити спільну мову навіть із найнечемнішими малю-
ками. А Адась хоч і був непосидючий, проте поводи-
вся порівняно чемно.
Анна ще раз замислено глянула на няньку. Та на-
віть зовні викликала симпатію і довіру. Невеличка на
зріст, приємно повна, завжди охайно вдягнена, затиш-
на і дуже домашня. Колись вона доглядала дітей Те-
рези, і та не лише ніколи не мала до неї жодних пре-
тензій, але й зараз із чистим серцем порадила запро-
сити для Адася саме цю няньку. Не помилилася. Став-
лення пані Стасі до малого Адася Анну цілком вла-
штовувало. Вона вміла знайти до нього підхід і він її
слухав.
З гувернанткою для доньок усе було далеко не так
безхмарно. Гувернантка і знань потрібних не давала
дівчатам, і з дисципліною були проблеми. Еля з Ясею
геть від рук повідбивалися і зовсім її не слухалися.
Треба шукати для доньок іншу вчительку, бо ця ще й
особливою скромністю не відзначається. Мала підоз-
ру, що гувернантка завела інтрижку з учителем музики
Люцини. Ще й не просто завела інтрижку, але, здаєть-
ся, віднедавна спить з ним. Ще важкою стане від ньо-
го без шлюбу.
Як на таке дивитимуться дівчатка? Вони в небез-
печному віці, і їм таких прикладів бачити аж ніяк не
варто. Досвіду власного ще нема, а всі нюанси сто-
сунків чоловіка та жінки цікавлять дуже гостро, а то-
му відразу западають у душу. І без того з Войцехом
постійно доводиться бути насторожі, а тут іще гувер-
нантка з учителем. Здається, що світ здурів, і всім у
голові лише кохання, флірт або адюльтер. Не розумі-
ла, чи так воно є насправді, чи це просто вона звертає
увагу саме на такі речі.
Почергово зайшовши в спальні дівчаток та переко-
навшись, що й вони зручно влаштовані та спокійно
сплять у своїх ліжках, Анна повернулася до себе. Від-
чувала, що втомилася так, що навіть думки починали
плутатися в голові. Напевно, їй теж варто нарешті від-
почити. Занадто важкий і неспокійний видався сьогод-
ні день, а вона хоч і господиня тут, проте насправді ли-
ше звичайна слабка жінка, і теж потребує часу на від-
новлення сил. Та й завтра очікується нелегкий день.
Зрештою, як і весь наступний тиждень теж. Облашту-
вання великої родини в маєтку на літо таки вимагає
часу, зусиль і нервів.
 Розділ 3
До нового ритму в маєтку потроху звикали всі: і діти,
і Анна, і прислуга, яку вона привезла з собою з міста, і
нянька Адася, і гувернантка дівчаток, і навіть управля-
ючий маєтку, якому таки довелося звітувати про робо-
ту та стан справ у садибі. Анна, щоправда, очікувала
значно кращого порядку в господарській книзі, особли-
во в експенсах,55 вищого прибутку від орендарів і ліп-
шого враження від того, як загалом ведуться записи,
проте значної катастрофи наразі не зауважила. Все
доволі прозаїчно: вона запустила справи в маєтку, і її
почали злегенька обкрадати. Не так щоб аж дуже без-
божно, проте помітно.
Остаточно Анна зітхнула з полегшенням тоді, коли
витратила на вивчення реального стану справ май-
же два тижні й повністю заглибилася в суть того, що
відбувається в маєтку. Зауважила трохи прихованих
прибутків і необґрунтованих витрат, проте про бан-
крутство не йшлося, і це тішило. Довелося, щоправда,
посваритися з управляючим, пригрозити йому судом,
розголосом та грандіозними неприємностями. Це їй
вартувало трохи нервів та здоров’я, проте вона таки
домоглася повернення частини розтрат. Решту управ-
55
Експенси – витрати (діал.).
ляючий обіцяв повернути ще цього року восени.
Нового управляючого наразі знайти не вдалося. Ко-
лишній пообіцяв працювати чесно і пояснив, що гроші
позичив із прибутку, бо опинився в скрутному станови-
щі через хворобу дружини, і що таке більше ніколи не
повториться, проте Анна не дуже йому вірила. Справи
намагалася вести сама і написала чоловікові Терези,
щоб той допоміг знайти нового управляючого. Наразі
відповіді не отримала, проте це не особливо її засму-
чувало. При ній управляючий красти не наважиться, а
до того часу, як їм повертатися до Львова, новий обо-
в’язково знайдеться.
За два тижні життя в маєтку потроху налагоджува-
лося і роботи теж не стояли на місці. Весна все-таки.
Кожен день багато важить і годує весь рік. Анна на-
віть вирішила запровадити деякі нововведення. Доб-
ре, що гроші на ці нововведення наразі були, а якщо
вміло повести справи у цьому сезоні, то можна отри-
мати непоганий прибуток у майбутньому.
Будинок і сад не вразили запущеністю, а отже,
не потребували великого вкладення грошей. Це було
приємно, і Анна потім винагородила тих, хто доглядав
і за садом, і за будинком, і за парком. Так завжди ро-
бив Адам, і вона теж намагалася дотримуватися та-
ких принципів. Добра робота і сумлінне ставлення до
обов’язків завжди мали щедро винагороджуватися, а
лінощі, брехня чи крадіжки каратися.
З покаранням у неї, щоправда, не дуже складалося.
Хоч як намагалася вона стати суворою господинею,
але м’якість характеру і невміння довго гніватися псу-
вали ці наміри. Тим іноді безбожно користалася при-
слуга в львівському будинку, проте в маєтку вся че-
лядь ще пам’ятала Адама та його суворі правила, а
тому доглядала за садибою так, як вимагав він. Сидя-
чи за письмовим столом у канцелярії, Анна мимоволі
усміхнулася своїм спогадам. Коли приїхала до маєтку
в супроводі Тадеуша, їй навіть не довелося соромити-
ся того, як виглядає садиба. Навпаки, відчула задово-
лення та гордість. Тепер смішно це згадувати. І чого
їй тоді так залежало на думці Тадеуша про її маєток?
Невже він так сильно їй тоді сподобався?
Анна поклала на місце перо з металевим наконеч-
ником, закрила каламар і знов усміхнулася. Тадеуш
за ці понад два тижні написав їй з десяток листів, про-
те приїхати без запрошення і цим злегковажити всі
приписи пристойності він таки не наважився. Декілька
разів натякав на свій візит та запрошення на вечерю,
проте вона вдавала, що не розуміє натяків, і він не на-
полягав.
Чи відчувала розчарування через таку його нері-
шучість? Сама не знала. Можливо, трішки. Завжди
подобалися рішучі чоловіки, а вагання, відтягування
часу реальних дій і непевність пропозицій здавалися
дивними, як на справжнього чоловіка. Мужчина або
зважується на щось виразне, або просто не морочить
голову жінці.
А Тадеуш таки серйозно морочив їй голову. Не ска-
зати, що його компліменти та розлогі розповіді у ли-
стуванні були їй неприємні. Навпаки, те, що він писав,
примушувало її приємно бентежитися. Майже натяк
на щось більше, аніж звичайне знайомство, а це са-
мотню жінку хвилює попри все, що вона думає про то-
го, хто їй пише, і навіть коли вона не планує жодних
стосунків. А може, він теж не планує собі нічого, а про-
сто розважається отак у листах до неї?
Тільки дивна це якась розвага. Зовсім не властива
чоловікам. Це жінки іноді таким грішать, бо флірт у ли-
стуванні збуджує їхню фантазію й одночасно нічим їм
не загрожує. Але навіть у жінок він безкінечно тривати
не може. Рано чи пізно гра набридає або переходить
у серйозну площину, і тоді хочеться отримати від сто-
сунків щось більше, аніж ілюзію реального життя. Ма-
ла підозру, що саме таким і було листування Анелі з
її таємничим незнайомцем. Оті знайдені нею в секре-
тері листи до покійної дружини Адама від загадкового
кавалера спочатку читалися як вигаданий роман. Зго-
дом стало ясно, що між Анелею і тим чоловіком діяло-
ся щось цілком реальне. Можливо, це навіть він був
ініціатором.
Для чоловіків взагалі властиво не забивати собі го-
лову пустими фантазіями на тему стосунків, не вит-
рачати багато слів і відразу хотіти чогось конкретного.
Довге відтягування зустрічі для чоловіка цілком зрозу-
міле, коли він нічого вже не може як мужчина, проте
його ще хвилює флірт із привабливою жінкою, і він на-
магається бодай у листах творити ілюзію фактичних
стосунків. Це і зусиль особливих не потребує, і вит-
рачатися не треба на зустрічі та облаштування місця,
де ці зустрічі могли б відбутися, і самій жінці годі зро-
зуміти, що чоловік уже нічого не може. У листуванні
омана приємних компліментів та гарних слів цілком
здатна створити привабливий для жінки світ фантазій
і гарних вражень про мужчину. Жінки взагалі частень-
ко люблять вигадувати собі і чоловіка, у якого хочеть-
ся закохатися, і те, що є поміж ними.
Іноді отак письмово стосунки розвиваються тоді, ко-
ли чоловік боїться відмови і геть нерішучий за харак-
тером. Не схоже, що Тадеуш нерішучий або ні на що
не здатний як чоловік. Було б йому років шістдесят, то
вона б зрозуміла, що тут справді починаються чоловічі
вікові проблеми і що він боїться не задовольнити або
розчарувати молодшу за себе жінку. Якось підслухала
доволі відверту та пікантну розмову служниць за шит-
тям у гардеробній. Ті пліткували про якогось пана ро-
ків шістдесяти і казали, що він досі чогось хоче від жі-
нок, бо вони його приваблюють, проте як мужчина він
мало що вже вартий, а тому все обмежується флір-
том. Залицяється до всіх більш-менш гарненьких, ки-
дає компліменти, багато говорить, жартує, натякає на
щось більше, грає самовпевненого мужчину, навіть на
побачення піти може, а далі цього нічого не посуваєть-
ся. Йому досить ілюзії того, що він іще може звабити
жінку. Що тут вдієш? Не всі вміють гідно старіти.
Навряд чи Тадеуш теж такий. Може, у шістдесят і
стане таким, а зараз він значно молодший навіть від
Адама. А Адаму ще й п’ятдесяти не було, коли вона
народила йому першу дитину, і він багато міг як муж-
чина. Очевидно, Тадеуш таки належить до нерішучих
чоловіків або ж боїться її чи можливої відмови від неї.
Навіть шкода, якщо це справді так.
Щось у цьому чоловікові її приваблювало. При-
наймні такий тип зовнішності їй однозначно подобав-
ся. Але «подобався» аж ніяк не означало, що вона
справді хотіла бачити його у своєму маєтку і тим па-
че мати з ним стосунки. Навіть незапланований при-
їзд мужчини у будинок самотньої вдови міг кинути тінь
підозри на її репутацію.
Зрештою, вона зараз далеко не та наївна дівчин-
ка, якою була в сімнадцять років, і чітко розуміє, чим
для неї може обернутися легковажність. Суспільний
осуд, втрата доброго імені та неможливість бувати в
товаристві аж ніяк її не приваблювали. Навіть заради
феєричних відчуттів тепер у неї не виникає бажання
втратите все те, що так важко далося.
Та й Адама вона досі любить усім серцем. Таки кра-
ще бути вдовою такого чоловіка, як він, аніж кидати-
ся в сумнівні авантюри невідомо з ким. Зараз не мог-
ла навіть помислити, що хтось торкатиметься її так,
як мужчина торкається бажаної жінки, і що вона сама
відповідатиме тому чоловікові так, як робила це з рід-
ним чоловіком. А робили вони все це з Адамом таки
дуже різноманітно, цікаво і часто.
Анна перевела подих, усміхнулася і мимоволі по-
червоніла, згадавши, що було у них з Адамом в най-
таємніші моменти. Ні, однозначно, ні. Важко уявити,
що вона могла б віддатися іншому чоловікові так, як
колись віддавалася Адамові. Навіть думати про таке
дивно. А якщо дивно думати, то краще й не думати. У
неї інших, значно важливіших справ не бракує.
Анна рішуче підсунула до себе важку господарську
книгу і пробіглася поглядом по підсумкових колонках
цифр. У всіх записах більш-менш навела лад і взагалі
багато зробила за ці два тижні. Тепер усе в маєтку ма-
ло б налагодитися. Перевірила орендарів, гуральню,
подивилася, як ведуться роботи в полі, що росте на
городі та в саду, як працює млин і навіть для збіль-
шення прибутку вирішила розширити землю, яку від-
ведено під земняки.56 Ці чужинські плоди потроху ста-
вали популярними. Їх тепер можна було побачити у
багатьох господарствах, і дедалі частіше споживали
навіть у звичайні, а не в святкові дні. Іноді навіть важ-
ко вірилося, що ще зовсім нещодавно їх мало хто й
знав. Сама вона такого, звичайно, не пам’ятала, але
Адам розповідав, що в юності був на гостині, де кухар
від незнання приготував цю нетутешню страву разом
з бадиллям і так подав гостям, а серед гостей мало
хто й зрозумів, що воно за страва така і чому її тре-
ба готувати інакше. Смішно припустити, що зараз ко-
мусь прийде до голови така ідея. Дехто вже навіть не
знає, що колись цей кущ вирощували лише як городні
квіти, а ріпки в землі вважали геть непотрібними або
й отруйними. Минуло якихось пару десятків років – і
чужинський овоч вирощують ледь не всі дідичі. Чоло-
вік Терези взагалі порекомендував їй поставитись до
розведення земняків серйозніше. Наразі цей плід, що-
правда, не давав доброго врожаю. Заледве вистачало
для посадки, на Святвечір та на великі гостини, як ра-
ритет, проте з тих особливих ріпок гнали добру горілку,
і це обіцяло незлий прибуток57 у майбутньому. Як мог-
56
Земняки – польська назва картоплі.
57
Першим картоплю у Східній Галичині висадив засновник львівського
театру Станіслав Скарбек на початку ХІХ століття.
ла таке зігнорувати? Гуральні взагалі давали левову
частку прибутку від господарювання і потребували ба-
гато сировини. А легковажити тим, що годує цілу ро-
дину та утримує великий будинок у Львові, аж ніяк не
можна. Прислухалася до порад чоловіка Терези та ри-
зикнула збільшити землю під земняки. Восени дасться
чути, чи мудрим було це її рішення. Вставши з-за сто-
лу, Анна підійшла до барометра. Глянула на позначки
ртутної трубки. Схоже, погода обіцяє бути ясною. От
і добре. Встигнуть усе зробити в полі. Цього року вза-
галі гріх жалітися на погоду. Доволі тепло, волого і без
приморозків навесні. Це обіцяє непоганий урожай на
осінь і незлий прибуток від його продажу.
Анна потягнулася всім тілом, позіхнула і знов гля-
нула на папери, які лежали на столі. Ні, на сьогодні з
усіма справами завершено, листи написано і можна
нарешті розслабитися та відпочити. Ще, звісно, треба
б написати Гелі, бо через роботу в маєтку вона так і не
викроїла на це час. Але можна й завтра. Сьогодні так
втомилася сидіти за письмовим столом та перебира-
ти папери, аж усе тіло болить. Треба хоч трохи вийти
на вулицю, і подихати свіжим повітрям. А ще поїсти
б чогось смачненького та випити кавусі. Обід їй пода-
ли в канцелярію, то їла похапцем і зовсім мало. Зате
написала та відправила декілька термінових ділових
листів і зекономила собі півтори години часу.
 Ще й саме сьогодні довідалася, що давня справа
тяжби за землю та сінокіс з сусідом по маєтку знову
стала актуальною. Меценас Адама написав, що, на-
певно, доведеться судитися, бо сусід поступатися ка-
тегорично не бажає і вимагає повернення землі. Тре-
ба це серйозно обдумати і порадитися не лише з ме-
ценасом, але й з чоловіком Терези. Якщо сусід виграє
таку тяжбу, то їхнє фінансове становище серйозно по-
хитнеться. Не приведи Господи, доведеться у ще біль-
ші борги влазити. Так і до розорення недалеко. Варто
знайти в паперах Адама все, що стосується цієї тяжби.
Не сумнівалася, що там щось обов’язково знайдеться.
Адам ніколи не викидав нічого важливого.
Ще можна поговорити з сусідом, який забажав суди-
тися з нею, але тоді доведеться почекати на приїзд чо-
ловіка Терези. Хоча… Можна просто написати сусідо-
ві листа і передати його покоївкою. Досі не була осо-
бисто з ним знайома, проте її провини в тому не було.
Ще як приїздила до маєтку з Адамом, цей сусід жив
із родиною за кордоном, а коли він повернувся, вона
перестала сюди приїздити. Цікаво, який у нього харак-
тер, чи має він якісь слабкості і чи можна з ним домо-
витися без суду? Витрачати гроші на сумнівні проце-
си аж ніяк не хотілося. Треба обдумати, як цю справу
залагодити зі взаємною для обох сторін вигодою. Але
насамперед треба написати сусідові листа і засвідчи-
ти свою до нього повагу. Починати знайомство з кон-
флікту не в її правилах.
Анна підійшла до столу і нерішуче глянула на перо
та каламар. Добре було б написати цього листа ще
сьогодні, проте їй абсолютно не хотілося це робити.
Може, й справді, не варто отак відразу писати першій.
Треба спочатку випитати, що він за людина та як до
нього краще підступитися.
Анна приставила крісло ближче до столу. О, забула
Терезі лист написати. Треба запитати, як поводиться
Войцех. Не дай Боже, знов за карти засів.
Анна скоса глянула на каламар. Ні, хай теж зав-
тра. Нарешті треба й відпочити. Тим більше, що Адась
спить після обіду, пані Стася сидить із рукоділлям при
ньому, дівчатка мають урок арифметики і зараз у нав-
чальній кімнаті разом з гувернанткою. У Люцини урок
музики, а Марися взялася за вишивку гладдю, яку роз-
почала ще у Жовкві. Навіть челядь відпочиває після
обіду, а вона ніяк від роботи відірватися не може. На-
певно, зараз зварить собі на кухні каву, візьме чогось
смачненького й піде пити каву до парку. Вона заслу-
жила сьогодні просто сісти з кавою в альтанці, розгор-
нути недочитану книжку і нарешті насолодитися спо-
коєм, гарною погодою та тишею.
 Розділ 4
Приготувавши на кухні каву, Анна взяла зі спіжар-
ки глечик із топленими вершками, тоді декілька ци-
58

намонових тістечок, які куховарка спекла на вечерю,

завернула їх у лляну серветку і підійшла до креденса.
Не поспішаючи дістала з полички невеличкий кавник,
ложку та маленьку філіжанку для кави. Перевіривши,
що кавник має добре припасовану кришку та стійко
стоятиме в кошику, Анна перелила в нього приготова-
ну у мідній джезві каву, відставила пусту джезву на де-
рев’яну підставку і дістала з-під столу невеличкий ко-
шик. Неквапність рухів, передчуття насолоди від щой-
но приготованої кави і проміння сонця, яке зазирає в
кухню лагідним теплом пообіднього світла. Затишно,
спокійно і дуже тихо.
Так, як буває тоді, коли зранку всі ще сплять, або ж
тоді, коли відпочивають після обіду.
Ковзнувши поглядом по кухні, Анна мимоволі зади-
вилася на те, як у сяйві сонячного проміння перели-
ваються і танцюють у повітрі порошинки. Який все ж
таки сьогодні гарний день. Майже по-літньому теплий,
безхмарний і ясний. Тільки трави досі по-весняному
яскраві та свіжі, а в повітрі бринить отой неповторний
58
Спіжарка – комірка для смаколиків (діал.).
запах вологої весняної землі, квітучого саду і перших
городніх квітів.
Анна завернула кавник у цупку вовняну тканину, за-
пхала його в кошик, поставила збоку неповний глечик
із топленими вершками, накрила все це білою полот-
ниною і всміхнулася. Чомусь саме в такі сонячні дні
дуже гостро розумієш, яке прекрасне життя і як важ-
ливо вміти цінувати кожну мить. Якби могла поверну-
ти час, коли Адам був живий, то вже б не витрачала
його на пусте, а проживала б кожен, навіть найсклад-
ніший та найболючіший момент так, ніби це найваж-
ливіше завдання. Саме тепер, коли так багато втрати-
ла, почала усвідомлювати, що іноді значно важливіше
гостріше відчути, глибше пережити, болючіше ранити-
ся, аніж не відчути, не зрозуміти і не пережити взагалі
нічого. Лише людина, яка вміє гідно проживати дуже
складні чи прикрі моменти, здатна пізнати справжню
радість та насолоду.
Своєрідні ваги. Щоб їх зрівноважити, доводиться на
другу шальку покласти щось таке ж вагоме, як і на пер-
шу. Якщо зважуєш на них пусте, то й у руках потім три-
маєш хіба пустку. Так, ніби й не жив, не дихав, не лю-
бив і не почував взагалі нічого. Ще жодна людина не
змогла вчепитися за пустку і, тим паче, нікому ще не
вдалося втримати її в руках так, щоб вона подарувала
відчуття повноти і немарності прожитого.
 Навстіж розчинивши вікно, Анна з насолодою вдих-
нула чисте повітря. На кордоні весни та літа воно
якесь особливе. Ще не літнє, проте вже й не зрадли-
во-весняне. Нестійка рівновага між передчуттям спе-
котного літа та напівтонів із пахощів весняних квітів,
свіжої зелені й вологи.
Анна закинула голову вгору. А простір неба над го-
ловою такої світлої барви, яка теж буває лише на по-
чатку літа або ж весною. Тон дуже м’який, розмитий і
ніби в димці. Неймовірно любила саме таку весну.
Залишивши вікно розчиненим, Анна взяла до рук
кошик і вийшла з кухні. Добре, що на вулиці не лише
тепло, але й нема нікого чужого. Можна злегковажити
приписи пристойного для вдови вигляду і не надягати
на себе ані рукавичок, ані чорного капелюшка. Навіть
парасольку жалобну можна не брати. Все одно цієї по-
ри дня сонце лагідне і не зіпсує шкіру обличчя, а відчу-
ти, як воно легенько торкається шкіри, дуже приємно.
Та й взагалі чорний капелюшок у таку ясну погоду
вдягати не хочеться. Надворі буяє весна, а вона в ньо-
му, як чорна ворона посеред клумби з різнобарвними
квітами. І це тільки початок, а що ж буде спекотного
літа? Геть змучиться ходити у спеку в чорному.
Все ж таки треба знімати траур і надбати собі чогось
світлішого. А ще вигіднішого за кроєм. Новомодні сук-
ні з величезними кринолінами геть невигідні в маєтку.
Треба завтра попросити швачку пошити їй нову сукню
з отієї бузкової в маленькі білі квіточки тканини, яка
вже три роки лежить без руху. Анна на мить зупини-
лася при порозі. А ще ж можна перешити декілька ста-
рих світлих суконь. Вони зберігаються у гардеробній
маєтку відтоді, як вона приїздила сюди разом з Ада-
мом. Це, звісно, не жалобні сукні, але хто там її поба-
чить у них. Лише челядь і домашні. Вони не осудять.
Тим більше, що час глибокого трауру давно минув, а
вона чогось тримається за сувору жалобу. Так, ніби па-
м’ять про померлого і жалобу людина носить не гли-
боко в собі, а має афішувати її зовні. Та й сукні без
величезного криноліну куди вигідніші, аніж оті модні.
Змучилася з ними. Важко навіть у вужчі двері пройти.
Анна поставила кошик при дверях, тоді знову визир-
нула у вікно надвір. Зовсім літо надворі. І не скажеш,
що лише травень.
Анна кинула швидкий погляд на зелену траву при
будинку й усміхнулася. А ще сьогодні можна не ли-
ше чорний капелюшок вдома залишити, але й вийти
на вулицю босоніж. Земля достатньо прогрілася, а під
довжелезною сукнею все одно не видно її босих ніг.
Ніколи нікому не зізнавалася, але шалено любила
ходити босоніж. Коли ніхто не бачив, у маєтку частень-
ко отак вибігала на вулицю без черевичків. Розуміла,
звичайно, що така поведінка аж ніяк не пасує поваж-
ній господині й шляхетній пані, проте нічого не могла
з собою вдіяти. З дитинства любила, коли шкіри стоп
торкаються м’які трави, ноги відчувають теплу землю,
а все тіло охоплює блаженна єдність із природою.
Та й, якщо вже зовсім відверто, вона таки не врод-
жена шляхтянка, а звичайна проста дівчина. У па-
лацах не виховувалася, гувернантки не мала, і доки
Адам не привіз її до Львова, то частенько не лише бі-
гала босоніж, але й так важко працювала в пекарні, на
кухні й вдома в тітки, що й не надто відрізнялася від
звичайної наймички. Тільки ж хто про це зараз знає
чи згадує. Хіба найближчі люди і ті, які знайомі з нею
давно. Для всіх інших вона тепер доброго походжен-
ня шляхтянка, яка двічі стала вдовою шляхтичів і яка
має по дитині від кожного шлюбу. А ще вона господиня
маєтку біля Сокаля і власниця будинку у Львові.
Анна знов усміхнулася. Ніхто й не здогадується, що
в душі вона та сама проста і невибаглива дівчина,
якою була в Жовкві. Вона ж жінка, а жінки легко при-
стосовуються до змін, швидко переймають нові пра-
вила поведінки й цілком гармонійно вписуються в інак-
ше оточення. Зрештою, все, що подобається та при-
носить втіху, приймається без зусиль. Пристосовува-
тися до змін на гірше куди складніше. Але людині все
одно властиво сподіватися на краще, і тому зміни на
гірше приймаються як період, який просто треба пере-
жити без втрат.
Анна швиденько заскочила до своєї кімнати. При
порозі роззулася, тоді зайшла за ширму біля ліжка,
стягнула з себе панчохи, кинула їх на край застеле-
ного ліжка, прихопила з накаслика недочитану книгу з
романом Юзефа Крашевського59 і так само швидень-
ко повернулася до виходу на ґанок. Нахилилася, за-
пхала книгу в кошик, взяла його до рук, ступила крок
за поріг і завмерла.
Яскраве сонячне світло після напівтемряви сіней
засліпило очі, проте вже за мить вона звикла до світ-
ла і майже задихнулася від захвату. Різнобарвність ко-
льорів, звуків і відчуттів спліталася у калейдоскоп яс-
кравих вражень.
Не втримавшись, Анна підхопила поділ чорної сук-
ні рукою і збігла сходами донизу. При ґанку знову за-
трималася і підставила обличчя лагідному сонячному
світлу та теплу. Розкішно. Сонце таке ніжне і так обе-
режно пестить шкіру, що хочеться ловити кожний його
промінчик і усміхатися від того, що просто живеш на
світі.
Анна ступила ще кілька кроків і прислухалася до се-

59
Юзеф-Ігнацій Крашевський (1812–1887) – польський письменник,
публіцист, видавець, історик, філософ, польський та український гро-
мадський і політичний діяч, найплодовитіший автор в історії польської
літератури.
бе. Неймовірно приємно відчувати подих свіжого вес-
няного вітру на обличчі, доторк розігрітої за день зем-
лі й ловити поглядом різнобарвність квітів. Здається,
вперше за ці два тижні її повністю відпустили гіркі спо-
гади, а на серці було так добре, затишно і приємно, що
хотілося, як у дитинстві, сміятися, бігати босоніж і го-
стро переживати кожну мить, емоцію та отримане вра-
ження. Сама не розуміла, що з нею таке, проте анітро-
хи не картала себе за це. Приємно в її віці та після пе-
режитого горя так гостро радіти і на щось сподіватися.
Вона жива, здорова, гарна і сильна жінка. Ніби заново
народилася.
Анна усміхнулася, на мить завмерла поряд з різ-
нобарвною клумбою перед ґанком, тоді пройшла го-
ловною липовою алеєю до річки, завернула на вуж-
чу алейку. Проминула і залишила обіч фруктовий сад,
овочевий город, каретний сарай, ремонтні майстерні
й помешкання для робітників та челяді, а щоб зріза-
ти кут, обійшла з іншого боку стайню і комору. Цієї по-
обідньої пори з челяді там нікого не було, і вона зітх-
нула з полегшенням. Зараз їй було так гарно, радісно і
затишно на душі, що не хотілося бачити жодну люди-
ну, тим паче не хотілося відволікатися на розмови чи
господарські проблеми.
Анна знов вийшла на бокову алею парку і зупини-
лася. Ця алея вела до каплички з фігурою Божої Ма-
тері всередині та з образом Діви Марії Утішительки у
вівтарній частині. Каплицю збудував ще батько Ада-
ма, а Адам лише добудував до неї маленьку башточку,
замостив підлогу кам’яними плитами, прикрасив вів-
тар, поставив перед ним два ряди різьблених дубових
лавок, а вікна засклив кольоровим склом.
Цього року, як, зрештою, і в ті роки, коли вони з чо-
ловіком приїздили сюди разом, у цій капличці впро-
довж цілого травня збиралися не лише всі домашні,
але й робітники та челядь. Співали марійських пісень,
читали з молитовника молитви та навіть відправля-
ли літанію.60 За потреби в цій каплиці можна було від-
правляти і Літургію, бо тут був літургійний посуд, за-
христя та вівтар, проте, щоб відправити Службу Божу,
треба було запросити з найближчої парафії священи-
ка, а це робилося лише за нагальної потреби і тоді,
коли траплялося щось надзвичайне.
Зазвичай усі домашні та челядь їздили чи ходили
до найближчого костелу. Коли був дощ, наказувала
запрягати елегантний фаетон, який використовували
лише для прогулянок на короткі відстані, для відвідин
сусідніх маєтків і поїздок у Сокаль. Коли ж була тепла

60
Літанія – молитва, що складається з повторюваних коротких молеб-
них благань. Літанії можуть адресуватися до Христа, Діви Марії або свя-
тих. Читаються зазвичай укупі з богослужінням, але можуть читатися і
в рамках приватної молитви.
та ясна погода, на Службу Божу ходилося пішки. Не
сказала б, що того року часто їздила чи ходила в ко-
стел.
Після смерті Адама їй значно дужче подобалося
приходити в оцю капличку. Тут їй спокійніше молило-
ся, і саме тут почувалася ближчою до покійного чо-
ловіка. Біля каплиці був старий цвинтар із кам’яни-
ми хрестами, давніми гробівцями та порослими мохом
старезними скульптурами плакальниць і схилених у
задумі над могилами ангелів. Хто саме там похований,
Анна достеменно не знала. Напевно, окрім челяді, ще
дідусь та бабця Адама, а ще, можливо, хтось з даль-
шої за часом родини. Але хто б там був, Анна, щойно
приїхавши до маєтку, відразу наказала прополоти від
трав та бур’янів усі могили, розчистити від кущів мали-
ни та ожини проходи між похованнями, а перед гробів-
цями, скульптурами і хрестами посадити квіти. Так ро-
билося за життя Адама, і так вважала за потрібне ро-
бити зараз вона сама. Батьки Адама, його дві дружини
та він сам були поховані на Личаківському цвинтарі у
Львові й за цими могилами їй допомагала доглядати
Тереза.
Анна проминула каплицю з цвинтарем та заверну-
ла на майже непримітну бокову стежку. При ній Адам
збудував одну з трьох дерев’яних паркових альтанок.
Дві більші альтанки були неподалік будинку і до них
вели доволі широкі, обсаджені вербеною та флоксами
доріжки. У цих альтанках любили бавитися діти, іноді
навіть їли та готували там уроки, саме в них зазвичай
сиділося ввечері всією родиною, відпочивалося вдень
і туди для перепочинку заходили на прогулянці гості
маєтку.
А от у тій, до якої йшла зараз, мало хто й бував.
Ця альтанка була найменшою, найстарішою та розта-
шовувалася у найдальшому закутку парку, проте Ан-
на любила її найдужче. Напівзахована в густій тіні кри-
слатої яблуні та кількох старих верб, вона була обви-
та диким виноградом та плющем, а при вході до неї
рясно цвіли кущі жасмину та бузку. Альтанка не про-
глядалася від стежки та дарувала відчуття затишку і
спокою відстороненості від великого маєтку. Посеред
альтанки був стіл, зроблений з великого стовбура ли-
пи, а по трьох його боках розміщувалися лавки з фі-
гурно різьбленими дерев’яними спинками. До цієї аль-
танки треба було трохи пройтися від будинку, проте
Анну це не зупиняло. Тут їй завжди дуже гарно відпо-
чивалося, мріялося і неквапно пилося каву, бо ніхто не
турбував, щохвилини не смикав і не намагався заве-
сти з нею розмову або порадитися щодо якихось про-
блем. Підозрювала, що про цю альтанку і її любов до
неї челядь та домашні таки знали, проте милосердно
дозволяли іноді тут усамітнюватися після обіду з ка-
вою, книжкою або ж із рукоділлям у руках. Очевидно,
навіть вони відчували, що і їй час від часу таки тре-
ба трохи відпочити від усіх. Того року, щоправда, мала
стільки роботи в маєтку, що й часу на такий неквапний
відпочинок не мала. Це вперше вирішила навідатися
до улюбленої альтанки і спокійно попити тут каву.
Анна не поспішаючи проминула квітучі кущі жасми-
ну, ступила на підвищення до альтанки, тоді на поріг.
В альтанці панував напівзатінок, а на дощатій підлозі
стрибали химерні світлотіні від виноградного галуззя,
яке обвивало альтанку зовні. Листя на виноградних га-
лузках хиталося на легенькому вітрі в променях по-
обіднього сонця і відкидало мерехтливі тіні на підлогу
та стіни альтанки. Ніби химерне мереживо, яке щомиті
змінювало візерунок.
Вдихнувши повітря глибше, Анна обережно ступи-
ла крок до середини альтанки – і її відразу огорнуло
теплом розігрітої деревини, легким запахом жасмину,
свіжої зелені й відчуттям абсолютного спокою та гар-
монії.
Блаженно усміхнувшись, Анна ступила ще декіль-
ка кроків босими ногами по теплій від сонячних про-
менів дерев’яній підлозі і завмерла, насолоджуючись
лагідним теплом. Вбирала приємність кожним дюй-
мом шкіри босих стоп і намагалася насолодитися ни-
ми так, як це роблять діти. Неквапно, забувши про
весь світ довкола, і так, ніби жодних інших справ у неї
немає. Так гарно і так затишно, ніби десь посеред ста-
рого маминого саду на вулиці святої Анни у Львові.61
Анна знову ступила крок уперед і з цікавістю роз-
зирнулася довкола. За три роки тут майже нічого не
змінилося. Хіба трохи густішими стали зарості дикого
винограду на решітці альтанки, і ще дужче потемнів
від часу та негоди дерев’яний стіл, але, на щастя, ні-
чого серйозно не зруйнувалося і не розвалилося. На-
віть дощана підлога прогнила лише в дальньому кут-
ку альтанки, а решта дошок були ще доволі міцними
та виглядали добре. Щоправда, у тому ж куті, де про-
гнила підлога, струпішіли ще й дошки лави та дуже
почорніла стіна, проте катастрофою для альтанки це
не виглядало. Певно, саме з цього боку протікав дах, і
вода стікала по стіні та довго стояла всередині. Треба
завтра наказати робітникам, які ремонтують у садибі
флігель, щоб полагодили дах, лаву та підлогу й тут.
Анна поклала кошик на столик посередині альтан-
ки, присіла на лавку при ньому, неквапно розклала
довкола себе чорні спідниці, обсмикнула рукави сук-
ні, а тоді добула з кошика спочатку книжку, тоді тацю,
за нею порцелянову філіжанку, ложку, тістечка, гле-

61
Вулиця святої Анни – від площі Торгової до вулиці Шевченка, рай-
он церкви святої Анни. У середині ХІХ століття забудова переважно де-
рев’яна одноповерхова, мешкали в основному українці.
чик із топленими вершками і насамкінець кавник. Та-
цю поставила посередині, на ній акуратно порозкла-
дала все решта. Так добре, що нарешті не треба ніку-
ди поспішати, бігати по маєтку, щось вирішувати, пи-
сати листи, перевіряти папери та віддавати накази че-
ляді, а можна спокійно насолодитися і кавою, і відпо-
чинком, і цікавою книжкою. Таки варто хоч іноді давати
собі перепочинок, бо нерви почнуть зраджувати, і во-
на сваритиметься з усіма домашніми та вичитуватиме
за дрібні провини челядь і робітників.
Наливши з кавника у філіжанку каву, Анна додала
до неї вершки, тоді взяла до рук тістечко, розгорну-
ла книжку, зробила невеличкий ковточок кави і вже за
мить із головою поринула в світ книжкових героїв.
На сонці хиталися і мерехтіли тінями гілки старого
винограду, сонячні зайчики танцювали по дощаній під-
лозі світлотінями, а в повітрі панував запах кави впе-
реміж з цинамоном та весняними квітами. Світ уявно-
го книжкового життя забирав у полон, не відпускав, а
реальність цілком кудись відпливла. У якийсь момент
Анні здалося, що вона почула хрускіт гілок біля аль-
танки та чиїсь кроки. Вона підняла голову та прислу-
халася. Десь далеко мукала корова, у кущах жимоло-
сті цвірінькав зяблик, а від того, що вона щойно заче-
пила ліктем філіжанку з кавою, дзенькнула ложка на
блюдці. Жодного підозрілого шуму поряд з альтанкою.
Причулося, певно. Окрім неї тут нікого немає. Та й хто
б її тут шукав. Дівчатка з гувернанткою, а Адась що-
найменше годину ще спатиме.
Анна знов налила собі з кавника тепер уже холод-
ної кави, перегорнула в книжці сторінку, мимохіть під-
вела голову, щоб поправити волосся, яке вибилося із
зачіски, і заціпеніла. На порозі альтанки стояв Адам.
 Розділ 5
Філіжанка з кавою випала з рук Анни і з дзенькотом
покотилася по дощаній підлозі.
На цілу довгу мить в очах їй потемніло, а дихання
перехопило так, що Анна не змогла ані вдихнути, ані
видихнути. Сиділа з широко розплющеними очима та
тупо витріщалася на чоловіка, який стояв навпроти
неї в світлі променів сонця і не рухався. Жодних ясних
думок не було, лише глухі удари пульсу лічили миті
нерозуміння та шоку, а свідомість аж волала, що то-
го бути не може, що це якась помилка і що насправді
всього цього немає. І тільки серце завмерло сподіван-
ням дива.
Ще за декілька секунд чоловік ступив крок уперед,
опинився всередині альтанки й Анна змогла побачити
його значно виразніше.
– О Господи, Тадеуш! Щоб вам пусто було, – видих-
нула вона. З хвилину сиділа мовчки. Кров потроху при-
ливала до її щік, проте серце тепер товклося так, що
ледь не вистрибувало з грудей. – Господи, як ви мене
налякали. Щоб вас… Як ви тут опинилися?
– Я не хотів вас лякати, – Тадеуш ступив крок до
Анни, нахилився і підняв з підлоги кавову філіжанку,
яка випала з її рук. – Горня ціле, кава розлилася, але
будемо вважати, що моя провина не така вже й вели-
ка. Маєте ще каву в кавнику?
– Маю, – машинально відповіла Анна і мимоволі
притиснула руку до грудей. Серце ще лічило удари
пульсу в такому шаленому ритмі, що вона насилу мог-
ла дихати і в голові не було жодної розсудливої дум-
ки. – Ну, хіба ж так можна. Я мало атак серця з вами
щойно не отримала. Як ви додумалися так тихенько
підкрадатися?
Тадеуш поставив кавову філіжанку на тацю й усміх-
нувся.
– Я не підкрадався, Анно. Ішов звичайним кроком.
Очевидно ви просто зачиталися і не почули.
Анна мимохідь кинула погляд на книгу, яку щойно
читала, проте так і не усвідомила, куди подивилася.
Знову підвела погляд на Тадеуша.
– Що ви тут взагалі робите? Навіщо ви сюди прий-
шли?
– А що я мав робити? Ви ж ігноруєте моє бажання
повечеряти з вами. Хіба моя провина аж така велика?
Анна опустила руку. Самовладання потроху повер-
талося до неї і ритм серця теж потроху ставав спокій-
нішим, проте вона досі не могла відійти від потрясіння.
Думки стрибали в голові й емоції ніяк не хотіли впоряд-
ковуватися. Що відчувала найвиразніше? Полегшен-
ня? Розчарування? Напевно, все це одночасно.
 – І саме тому, що я досі не запросила вас, ви вирі-
шили звалитися мені на голову отак раптово?
– А ви хіба не чекали на мене сьогодні? – Тадеуш
здивовано глянув на Анну. – Я передав вам листа по-
сильним. Попередив про свій сьогоднішній пообідній
візит. Ви не читали лист? Чи ви взагалі листа не отри-
мували?
Анна глянула на Тадеуша з не меншим подивом,
аніж він щойно подивився на неї, і мимохідь торкнула-
ся рукою медальйона на шиї. Сама не зауважила, що
зробила це, проте звичний жест повернув їй самовла-
дання.
– Якого ще листа, пане? Я читала лише той, який ви
написали мені передвчора. Про ваш візит я ні сном ні
духом нічого не чула, – вона замовкла, намагаючись
втямити, про який лист Тадеуш говорить, проте нічо-
го такого не пригадала. – Ні, мені ніхто не передавав
жодного листа з таким змістом.
Тадеуш витримав невеличку паузу, очевидно, теж
щось прикидаючи в голові.
– Цікаво, а мій посильний сказав, що сьогодні вран-
ці вручив листа вашій покоївці особисто в руки. Відпо-
віді від вас він не отримав. Ваша покоївка сказала, що
передала вам листа, але ви маєте багато роботи.
Анна зі ще виразнішим подивом глянула на Таде-
уша.
 – Це Кася таке сказала вашому посильному?
Тадеуш неквапно підійшов до Анни і зупинився нав-
проти неї.
– Пані дозволить присісти біля вас на лавку?
– Так, так… звичайно, – Анна ледь посунулася, щоб
звільнити місце для Тадеуша, і акуратно розправила
кринолін та чорні спідниці сукні. – Перепрошую. Геть
забула про приписи гостинності. Сідайте. Не виганяти
ж мені вас, якщо ви вже тут. Тадеуш нахилив голову у
вдячному кивку, усміхнувся і присів біля Анни на лавку.
– Ну, таких нюансів, як ім’я вашої покоївки, я не
знаю. – Він повернувся до Анни впівоберта, ледь
оперся плечем на спинку лавки і, незворушно дивля-
чись Анні в очі, сказав: – Лист я передав. Про приїзд
попередив. Відмови я не отримав, то вирішив вважа-
ти це вашою згодою. Шкода, що мій візит вас налякав.
Я сподівався хоч трохи пані розважити. Така гарна та
молода жінка потребує чоловічого товариства й уваги.
Анна підвела голову.
– Навіщо мені таке товариство? Ви забуваєте, що
я вдова, і товариство в мене доволі обмежене. Ваш
несподіваний візит може мене хіба скомпрометувати.
Тадеуш продовжував уважно дивитися на Анну.
– Моя поява тут вас не скомпрометує. Навіть ваша
челядь вважає, що це діловий візит. Наше з вами спіл-
кування невинне. Як і листи. Ви думаєте інакше?
 Анна не відповіла. Лише тихенько зітхнула і теж по-
вернулася до співрозмовника впівоберта.
– Зовнішня пристойність ще не робить спілкування
невинним.
Тадеуш ледь усміхнувся.
– А я сподівався, що непорозуміння з вранішнім ли-
стом не зіпсує ваше до мене ставлення. Ви ж мені до-
віряєте?
Губи Анни іронічно скривилися, проте вона кивну-
ла. Сперечатися з цим чоловіком їй чомусь зовсім не
хотілося. Поряд з ним почувалася трохи спантеличе-
ною, трохи розгубленою і не цілком впевненою, що їй
хочеться різко відштовхнути його від себе. Його подіб-
ність до Адама діяла на неї майже магнетично. Анна
ще раз уважно глянула на Тадеуша, і в неї знову на ці
лу довгу мить завмерло серце. Він таки надзвичайно
подібний на Адама. Такі ж очі, губи, таке ж темне з си-
виною волосся, навіть шрам на підборідді подібний, і
щось невловиме в манерах, у рухах та в погляді.
Лише голос цілком інакший. Нема отієї приємної
приглушеності та низької тональності, яка була в го-
лосі Адама, а ще нема цікавої і характерної для нього
вимови окремих слів. Навіть щось занадто різке вчу-
вається в мелодиці голосу. Як фальшива нота в му-
зичному творі або ж занадто різкий для ока колір у па-
стельній палітрі кольорів, проте не сказала б, що го-
лос у Тадеуша неприємний. Звичайний голос. Таких
тисячі. Ну, може, хіба занадто гучний.
Таки манера говорити у нього цілком інакша, аніж в
Адама. Шкода. Вона так любила голос чоловіка. Все-
редині неї все аж тануло і пливло від низького бари-
тона Адама. Ще й зараз, як почує десь у товаристві
чи на вулиці таку ж низьку тональність у чоловічому
голосі й таку ж характерну вимову, то аж мліє на кожен
звук такого голосу. Навіть бачити не мусить мужчину,
який говорить. Він їй подобається ще до того, як во-
на озирнеться і побачить його обличчя, зауважить вік
чи оцінить статуру. Напевно, у фразі про те, що жінка
любить вухами, закладено щось більше, аніж вплив
на неї суті мовлених чоловіком слів. Є моменти, ко-
ли тембр голосу, інтонація та емоції чоловічого голосу
куди важливіші для жінки, аніж суть того, що він гово-
рить.
Анна знову кинула швидкий погляд на Тадеуша. Го-
лос у нього так собі. Нічого видатного, проте Тадеуш
їй подобається все одно.
– Я запитаю покоївку про лист. Може, вона забула
його передати. Кася сьогодні взагалі якась незібрана.
Тадеуш ще раз дуже уважно придивився до Анни.
– Неважливо. Головне – ви пробачили, що я вас на-
лякав. Зрештою, жодної небезпеки ви побачити в мені
не могли. У відповідь Анна кинула на нього дивний по-
гляд, тоді якось непевно хитнула головою і заховала
очі. Йому навіть здалося, що хоче щось сказати важ-
ливе, проте вона лише глибше вдихнула повітря, зно-
ву глянула йому в очі і промовчала. Її погляд блукав
його обличчям так уважно та зосереджено, ніби вона
бачила його вперше і намагалася запам’ятати кожну
рисочку в ньому. Тадеуш ледь примружив очі. Не лише
її сьогоднішня реакція на нього та на його візит вида-
лася незрозумілою, але й зовні Анна виглядала доволі
дивно. Ніби дівчисько якесь, а не шляхетна пані. Була
не лише без рукавичок та капелюшка, але й босоніж.
Устиг це зауважити, коли нахилився, щоб підняти гор-
ня. І не просто роззулася, щоб відпочити від незруч-
ного взуття, але, очевидно, прийшла до альтанки бо-
соніж, бо ніде на землі не побачив черевичків, а на Ан-
ні не було навіть панчіх. Екстравагантна вона жінка. З
такою було б цікаво поспілкуватися ближче.
Вона здатна на ризик і неординарні вчинки.
Він ще раз оцінюючи подивився на Анну. І гарна з
себе. Навіть у цій жахливій вдовиній наглухо закри-
тій сукні. Чорне контрастує з її здоровим рум’янцем та
геть не трагічним виглядом. Зваблива і свіжа, хоч і не
юна дівчинка. Але з жінкою, а не з невинною дівчин-
кою навіть менше клопоту та проблем. Доросла жінка,
і сама знає, чого їй треба.
Зрештою, з досвідченою жінкою і нормально пого-
ворити можна. Судячи з листів, Анна далеко не дур-
на. Щось уже пережила, зрозуміла і побачила. Такій,
як вона, привабливій жінці розум лише додає шарму.
Тільки як до неї підступитися?
Подобалася йому ще тоді, коли танцював із нею на
балах у Львові, а зараз вона стала для нього ближчою,
проте не розкривалася повністю. У Львові не раз і не
двічі уявляв, як міг би переспати з нею, але тоді вона
була щасливо одружена і він мав мало шансів стати
її коханцем. Тепер вона вдова, і щось йому підказує,
що їй таки бракує чоловічого товариства. Хай там що
вона сама про це говорить, але очі її зраджують. Він
їй подобається, проте не все тут однозначно, і увага
Анни не гарантує того, що вона погодиться стати його
коханкою. Ця жінка не з тих, які легко здаються.
Тадеуш знов пильно придивився до Анни, перехо-
пив її погляд у відповідь і усміхнувся. Вона потай спо-
стерігає за ним, а отже, до нього її теж тягне, а якщо
тягне, то й шанс у нього таки є. Тадеуш продовжував
уважно вивчати Анну. Гарне обличчя, довге густе во-
лосся, тоненька у стані, але в грудях округла, босі ноги
маленькі, ручки теж. Коли перекинулася карета й Анна
вибиралася з неї, він торкнувся її ніг значно вище, аніж
дозволялося бачити правилами пристойності, і заува-
жив, що коліна у неї теж гарні та округлі. Цікаво було
б побачити її всю без одягу. Шкода, що вона сьогод-
ні налякалася його. Тепер треба час, щоб у стосунках
просунутися далі.
– І все ж таки, Анно, чому ви так сильно переляка-
лися? – Очі Тадеуша ковзнули вигином її шиї донизу
і зупинилися. – Не очікували побачити мене чи є ще
якась причина? Мабуть, ви чекали тут когось іншого?
Анна кинула на Тадеуша швидкий погляд з-під вій.
– Боже збав. Кого я могла тут чекати?
– У гарної жінки можуть бути таємниці. Анна зніти-
лася.
– Жартуєте? Які таємниці? Я вас просто не впізна-
ла. Ви стояли спиною до сонця, і я не дуже чітко змог-
ла вас роздивитися. Подумала, що… Подумала, що
хтось… хто аж ніяк не міг прийти. Вона заплуталася в
словах, почервоніла і врешті замовкла.
Тадеуш усміхнувся. Навіть її невміння збрехати
виглядало доволі спокусливим. Вона таки не ханжа.
Тадеуш перевів погляд на її губи. Хтось у неї таки є.
Але нехай. Не факт, що це тривалий зв’язок і що вона
з тим іншим зайшла далеко. Анна не виглядає на жін-
ку, яка має вдосталь кохання. На щасливу і закохану
жінку вона теж не виглядає. Так. Інтрижка якась. Вона
гарна, то й липнуть до неї.
– То ви, Анно, не проганяєте мене? Може, навіть
запросите до себе ще колись? Я погоджуюся навіть
бачити вас лише в цій альтанці.
 Анна кинула на Тадеуша погляд. Це вже відверта
пропозиція. А чи не занадто він поспішає? Невже вона
справляє враження легкодоступної жінки?
– То дуже залежить, пане Тадеуше. Я вдова, і добра
репутація для мене багато важить. Як ви взагалі взна-
ли, що я в альтанці?
Тадеуш перехопив її погляд.
– Коли я приїхав до маєтку, вас не знайшли в будин-
ку, але покоївка поривалася бігти кудись і кликати вас
в дім. То я сказав, що цілком можу й сам вас знайти.
Дав їй декілька крейцерів і вона вказала, куди йти, на
яку доріжку звернути та де саме шукати вашу улюбле-
ну альтанку.
– От уже ж… – Анна спробувала відшукати прийнят-
ний для гарного товариства епітет для своєї покоївки,
проте не знайшла такого. – Ні, я таки колись влаштую
їй веселе життя. Вона не повинна всім та кожному роз-
повідати, де я відпочиваю від усіх.
Тадеуш лукаво посміхнувся і подивився на губи Ан-
ни.
– Думаєте, варто? Без неї я поїхав би додому ні з
чим, а так маю приємність бачити вас зблизька. Про-
поную вибачити вашу покоївку. Тим більше, що тут
схитрував я. Сказав, що маю термінову справу до вас
щодо закупівлі збіжжя.
Анна хмикнула.
 – Нема у вас жодної термінової справи до мене що-
до збіжжя.
– Щодо збіжжя немає, – Тадеуш ще ближче підсу-
нувся до Анни і повернувся так, щоб бачити її облич-
чя. – Але таку привабливу пані не повинно цікавити
лише збіжжя і господарювання в маєтку. Не повірю,
що ви не вмієте насолоджуватися життям.
Анна кинула на Тадеуша погляд з-під вій і слабо
усміхнулася. Компліменти в нього, звичайно ж, ба-
нальні до неможливості, та й фрази сумнівні з погля-
ду пристойності, проте в цьому випадку не слова чи
оригінальність слів щось справді важать. Тут значно
серйозніші нюанси. Ще з листів Тадеуша зрозуміла,
що він залицяється до неї, а зараз це більш аніж оче-
видно. Але чи хотілося б їй відповідати йому взаєм-
ністю? Сама наразі не знала. Принаймні їй подобала-
ся його увага. Та й якій жінці не подобається те, що її
вважають привабливою. Хіба тій, яка серйозно пост-
раждала через свою красу.
Вона ще раз усміхнулася Тадеушу.
– Я б панові запропонувала каву, але не маю тут
ані чистої філіжанки, ані гарячої кави. У цьому кавнику
кава давно вистигла, а в будинок я вас запрошувати
наразі не буду. – Вона на кілька секунд багатозначно
замовкла, а тоді знов кинула лукавий погляд на свого
співрозмовника. – Зі збіжжям справи теж почекають.
Я ще взагалі не знаю, чи вестиму з вами якісь справи.
Тадеуш виразно глянув в очі Анни і теж усміхнувся.
– Сам винен. Треба було мені раніше сюди прийти.
А каву можна пити по-різному і будь-де. Аби бажання
було.
Вона зустрілася з ним очима, і погляд її раптом став
дуже уважним та серйозним.
– Скажіть, Тадеуше… Тільки чесно. Навіщо ви сюди
взагалі прийшли? Не каву ж пити і не збіжжя купляти.
Тадеуш перевів подих і так само серйозно глянув в
очі Анні.
– Звичайно, що ні. Збіжжя я можу купити деінде
значно вигідніше, аніж у вас. Та й за кавою я не пропа-
даю… Просто вирішив, що коли не прийду сюди сам,
то втрачу вас. А втрачати вас я не хочу.
Анна подивилася на співрозмовника довгим погля-
дом.
– Я ціню вашу чесність, пане Тадеуше, але… Він
нахилився до неї ще ближче.
– Але що?
Анна не відвела погляду вбік, проте й не відповіла.
Чогось явно вичікувала і тримала на віддалі.
– І це все, що ви можете мені сказати?
Анна ще раз серйозно глянула Тадеушу в очі й ледь
відсунулася на лаві.
– Наразі все. Повірте, для мене велике диво вже те,
що я зараз не дорікаю вам непристойністю ситуації та
слів, – вона помовчала, збираючись з духом. – Розу-
мієте, пане Тадеуше, ви таки псуєте мені репутацію
своїм візитом. Для мене добре ім’я теж не пустий звук,
а тому вам зараз краще піти звідси. Я теж відразу по-
вернуся в дім. Ваш візит, на щастя, не триває довго, то
спробую щось вигадати для прислуги. Не можна, щоб
челядь пліткувала про свою господиню.
Тадеуш кивнув.
– Розумію, Анно. Обіцяю, що надалі не ставитиму
вашу репутацію під такий удар. Визнаю, що сьогодніш-
ній візит був моєю помилкою.
Анна відвела погляд.
– Мені приємно зустріти таке розуміння в пана.
– Навзаєм, Анно.
Тадеуш спробував зазирнути їй у вічі. Попри ввіч-
ливість і безбарвність фраз, щось у її поведінці було
неспокійне, тривожне, але одночасно й звабливе та
каламутне, як чари або ж глуха ніч. Щось таке, що ма-
нило, затягувало, обіцяло і одночасно тримало на від-
далі. Як пастка чи туман, який раптом опускається на
землю і накриває з головою так, що вже неможливо
чітко розрізнити ані реальність, ані контури предметів.
Скоряючись якомусь імпульсивному пориву, Таде-
уш раптом нахилився до Анни, припідняв її обличчя
вгору, зазирнув в очі й міцно поцілував.
 Від несподіванки Анна навіть зреагувати не встигла.
Просто широко розплющила очі. Не відповіла на поці-
лунок Тадеуша, проте й не відштовхнула його. Підсві-
домо очікувала чогось такого від нього. Здається, її не
так вразив сам факт поцілунку, як те, що їй було при-
ємно відчути поряд чоловіка, тепло його тіла, запах,
натиск і те, що їй самій відразу ж шугонула в голову
гаряча хвиля солодкого запаморочення від спонтан-
но-пристрасного доторку рук та губ Тадеуша. Сама не
підозрювала, що аж так сильно скучила за цим.
Тадеуш відсторонився від неї.
– Сподіваюся, цей невинний поцілунок не зашко-
дить вашій репутації.
Анна не знайшлася з відповіддю, лише заперечно
похитала головою. Сама не знала, що їй може зашко-
дити дужче, аніж вона сама. Здається, поцілунок Та-
деуша анітрохи її не обурив. Навіть більше, їй подоба-
лося те, що він поцілував її. Невже їй хочеться бути з
цим мужчиною? Невже вона не бачить, чим це може
для неї обернутися? Та й взагалі, навіщо їй аж так уск-
ладнювати своє життя? Вона ж досі любить Адама і
почувається його дружиною. Хто насправді цей Таде-
уш? Вона ж його практично не знає. Як взагалі можна
отак сидіти і цілуватися з малознайомою людиною?
Всі ці запитання вихором пронеслися в голові Анни,
проте вона промовчала. Сиділа і дивилася на те, як
Тадеуш мовчки підводиться з лавки, тоді нахиляється
над її рукою, на мить завмирає і торкається вже ґреч-
ним та ввічливим поцілунком кінчиків її пальців. Знову
промовчала, лише ввібрала поглядом те, що він дуже
низько нахилив голову над її рукою, і те, яке у Тадеуша
подібне до Адама волосся. Таке ж чорне з сивиною,
трохи хвилясте, густе і таке ж м’яке на вигляд. Серце
ще раз пропустило поштовх, і Анна насилу здолала в
собі гостре бажання занурити пальці в це волосся та
відчути його приємну м’якість і шовковистість.
Тадеуш підвівся. Нічого не сказав. Між ними просто
стояла пообідня тиша і жоден з них не хотів її пору-
шувати словами. Анна обережно торкнулася пальця-
ми власних губ. Поцілунок Тадеуша досі відчувався
теплом та легеньким поколюванням шкіри вуст, проте
тепер здавався їм чимось нереальним. Вона глибше
вдихнула повітря й опустила руку. Сонячні промені ла-
гідно відсвічували світлотінями простір альтанки, па-
дали на дощану підлогу яскравими плямами світла
і мерехтіли, мерехтіли, мерехтіли. Все це просто не
могло відбутися з нею насправді. Це сон.
Анна підвела голову і глянула на Тадуша. Він теж
мовчки стояв на порозі альтанки та дивився на неї так
само вичікувально та уважно, як і вона на нього.
– Ідіть уже, – м’яко сказала вона. – Не варто вам тут
затримуватися. Там дасться чути, що з того буде.
 Розділ 6
Проминуло майже два тижні від зустрічі з Тадеушем
в альтанці, а Анна й досі не знала, що насправді почу-
ває вона до цього чоловіка і навіщо їй його увага.
Він щодня писав їй гарні й надзвичайно ніжні та зво-
рушливі листи. Потроху підпадала під чар прекрас-
них слів, вишуканих компліментів і власного бажання
ще раз пережити щось хоч віддалено подібне до того,
що відчувала колись до Адама. Непереборне бажан-
ня звичайної жінки бути коханою, любленою і потріб-
ною чоловікові, який викликає симпатію. Тадеуш, без
сумніву, подобався їй, але чи змогла б його полюбити
по-справжньому, наразі не знала. Потреба в коханні
дедалі дужче підпорядковувала Анну собі і творила в
її уяві образ мужчини, якого хотілося любити, який ко-
хав би її і з яким вона могла б почуватися щасливою.
Чи був Тадеуш саме таким чоловіком? Не була пев-
на цього. Практично нічого про нього не знала і май-
же боялася того, що могла б довідатися про його жит-
тя чи характер. Навіть листа до Гелі написала лише
нещодавно, і не особливо прагнула отримати на нього
відповідь. Іноді потреба любити і бути коханою в жінці
настільки сильна, що цілком затьмарює їй реальність
та бажання правди.
 Зараз для Анни найбільше важило лише те, що зов-
ні Тадеуш був надзвичайно подібний до Адама, що їй
хотілося уваги саме такого мужчини, що вона подоба-
лася йому і що їй було приємно це усвідомлювати. А
ще Тадеуш дарував їй оту ніжність та передчуття гар-
ного роману, яке так необхідне самотній і давно поз-
бавленій чоловічого товариства жінці. Вже й забула,
як воно буває, коли подобаєшся мужчині, який подо-
бається й тобі, коли він присвячує тобі багато часу, на-
магається звабити, сподобатися, вразити уяву та пе-
реконати в тому, що ти саме така жінка, про яку він
давно мріяв. Цілком можливо, що це була лише ілюзія
та солодкий обман, проте зараз такий обман був їй ду-
же потрібний.
Втомилася бути сильною та мужньою, втомилася
покладатися лише на себе, змучилася від того, що чо-
ловіка немає поряд і навіть нема з ким порадитися чи
просто поговорити так, як жінка може поговорити ли-
ше з мужчиною. Здається, період суворого трауру й
цілковите підпорядкування власного життя інтересам
дітей та родини на якийсь час позбавили її всього того,
що дозволяє жінці почуватися беззахисною, слабкою і
жіночною. Сила духу і самостійність – це дуже добре,
але, як і все інше, приносить втіху та задоволення ли-
ше в розумних пропорціях і тільки тоді, коли є усвідом-
леним вибором жінки, а не необхідністю чи примусом.
 Відчувала, що з незалежністю тепер перегинає пал-
ку і що їй стає незатишно з цим жити. Знайомі жінки, які
мали стільки ж незалежності, як і вона сама, теж були
вдовами, і це так само не надихало Анну. Отримати
самостійність у такий спосіб – сумнівна втіха. Особли-
во якщо любиш чоловіка, живеш з ним у мирі та зла-
годі, а тоді раптом втрачаєш і розумієш, що життя без
нього – трагедія.
Гостро потребувала змін. Але яких? Не була певна,
що їй би хотілося негайно вийти заміж. У її ситуації та
віці одруження – це виважене рішення й усвідомлений
вибір, а не порив чи пристрасть, проте чоловічої уваги
таки хотілося. Невже вона не заслужила на звичайну
крихточку жіночого щастя? Для цього їй навіть не тре-
ба говорити Тадеушу, що він теж подобається їй, що
хочеться чогось більшого, аніж уваги, і зовсім не обо-
в’язково йти на зближення. Наразі їй досить почувати-
ся бажаною, гарною, звабливою жінкою і знати, що на
світі є мужчина, якому небайдуже до неї.
Врешті Анна почала навіть очікувати листів від Та-
деуша, перечитувала їх і впродовж дня думала про
нього частіше, аніж це дозволялося вдові. Але хіба
це аж такий великий злочин? Вона ще надто молода,
щоб ставити на собі хрест і жити лише дітьми та гос-
подарськими клопотами. Що взагалі заважає їй поко-
хати вдруге? Адам теж колись дуже кохав Дару, важко
переживав її смерть, проте він таки зумів покохати ще
раз. І це аж ніяк не означало, що його друге кохання
було гіршим. Ні, вона цілком ясно бачила, що він лю-
бив по-справжньому. Просто друге його кохання було
інакшим, аніж перше, і прийшло у зрілому віці. Тоді і
відчуваєш глибше, і знаєш чітко, чого хочеш, і є розу-
міння того, що саме відбувається.
Анна замислено глянула на лист, який вранці отри-
мала від Тадеуша, тоді склала його учетверо і захова-
ла в рукав сукні. Зараз вона теж цілком чітко усвідом-
лювала, що з нею і чим це може для неї обернутися.
Вона ризикує закохатися в Тадеуша і цим доволі серй-
озно ускладнити собі життя. Наразі, щоправда, ще не
закохалася, проте його увага була приємна і сам він
теж подобався дедалі дужче. Після смерті Адама та-
ке з нею вперше. Невже зараз їй по-справжньому хо-
четься закохатися знову?
Так, щоб до туману в голові, до непам’ятання себе
самої і так сильно, щоб нічого і нікого не бачити, окрім
людини, яку любиш. Пам’ятала той стан закоханості
в Адама з минулого і зараз понад усе на світі бажала
повернутися до нього знову. Невже їй не судилося ще
хоч раз відчути таке ж сильне кохання? Інші ж відчу-
вають. Чим вона гірша? Абсолютно така сама, як всі
жінки, і так само, як і вони, гідна справжнього кохання.
Просто в її віці вже не варто летіти назустріч почут-
тю так, як летить метелик на світло свічки. Можна об-
палити крила і розчаруватися. Якщо взагалі не дове-
деться повзати у багнюці з поламаними крилами, на-
магатися вибратися на сухе і заліковувати рани. Да-
леко не кожен мужчина такий, як Адам, і не кожен гід-
ний кохання, уваги та часу. Треба таки більше довіда-
тися про Тадеуша, бо того, що їй про нього відомо,
явно недостатньо. Він виглядає порядною людиною,
проте як воно є насправді, невідомо. Іноді люди ма-
ють доволі відразливе подвійне дно. Анна підвелася
з крісла. Сьогодні засиділася в канцелярії допізна, бо
мала трохи роботи та листів, проте до вечора впора-
лася з усім. Не обійшлося й без прикрощів. Занепо-
коїв її дуже сильно лист від Терези. Та повідомляла,
що Войцех знову взявся за старе. Грає в карти на гро-
ші, а декілька днів тому Терезі довелося з власних за-
ощаджень повертати його картярський борг. Щоправ-
да, не надто великий, проте така ситуація і поведінка
пасинка Анні не подобалася. Таки доведеться їй їха-
ти до Львова та забирати Войцеха до маєтку. Тут, під
наглядом, менша ймовірність того, що він наробить
дурниць, боргів і проблем. Здається, підійшла до цієї
проблеми впритул. Таки доведеться витратити декіль-
ка днів на поїздку до Львова. Такої гарячої пори року
це недобре. Маєток залишиться без нагляду. Але що
вдієш? Треба. Добре, що нарешті спромоглася напи-
сати листа сусідові, з яким у неї передбачалася тяж-
ба за землю. Щойно наказала Касі занести цього ли-
ста йому додому і прослідкувати, щоб вручили особи-
сто в руки. Початок покладено, а там дасться чути. Як-
що сусід розумний чоловік, то прислухається до її ар-
гументів і, можливо, справа не дійде до суду. У її не
надто стабільному фінансовому стані судитися – це
божевілля. Краще все залагодити миром.
Анна старанно поскладала на столі письмове при-
ладдя, відставила вбік каламар, поправила стос кни-
жок, тоді акуратно підсунула крісло ближче до столу
і розправила трохи зім’яті після довгого сидіння спід-
ниці. Проминув майже тиждень відтоді, як нарешті на-
важилася зняти траур, проте досі не могла звикнути
до світлих суконь і незвично легковажних як на вдову
фасонів. Надто багато мережива, оздоблення та шов-
кових стрічок, а ще ж довелося взяти світлі рукавички,
таку ж парасольку та розшиту яскравими шовковими
квітами літню шаль. Зараз аж не вірилося, що вона все
це колись спокійно носила. Тепер кожного ранку, ко-
ли вдягала якусь зі своїх кольорових суконь, Анну охо-
плювало незрозуміле сум’яття і тривога. Не сказати,
що сумувала за звичним трауром чи їй не подобали-
ся світлі сукні. Радже почувалася в них незахищеною
і вразливою. Так само, напевно, чувся б середньовіч-
ний лицар у незнайомому місці без звичного для ньо-
го обладунку та зброї. Неясно, чим це обернеться в
майбутньому, незрозуміло, чи зуміє він захистити се-
бе від ворожого нападу, проте неймовірно легко йти,
не так часто доводиться зупинятися для перепочинку і
хочеться радіти кожному доторку сонячного проміння
та вітру до незахищеної шкіри.
Анна зняла зі спинки крісла шаль і накинула на
плечі. Досі почувалася трохи дивно у сукні з тонко-
го полотна. Не те щоб мерзла в ній. Надворі було
справжнє літо, і вдень сонце пекло немилосердно.
Просто призабулися відчуття, коли тіло прикрите ли-
ше делікатним полотном, а в сукні є виріз. Весь її тра-
урний одяг був із цупкої непрозорої тканини і наглу-
хо закривав її аж по саме підборіддя. Повертатися до
інакшого стилю життя непросто.
Анна акуратно зав’язала стрічки капелюшка під під-
боріддям, зазирнула у дзеркало на стіні, поправила
волосся, тоді на мить завмерла, уважно розглядаючи
себе в дзеркальній поверхні. Ні, світла бузкова сукня
їй таки пасує. У ній вона виглядає значно молодшою,
аніж у чорній. Аж не віриться, що через два роки їй ви-
повниться тридцять років. У юності жінки такого віку
здавалися їй такими солідними і зовсім не молодими,
а зараз підходила саме до цього віку й анітрохи не по-
чувалася ані поважною, ані старою. Здається, ніби ще
гори могла б звернути і все почати спочатку, проте ро-
зуміла, що жінка її віку мусить критично оцінювати се-
бе та свої можливості. Старші колежанки, які повихо-
дили заміж у п’ятнадцять-шістнадцять років, тепер за-
мислюються над тим, щоб вдало видати заміж доньок,
а промине ще три-чотири роки – і вони внуків бавити-
муть. Уявити страшно, що й вона могла б отак. Добре,
що її Еля ще замала для такого. А Адась то й взагалі
нещодавно з немовлячого віку вийшов. Доки діти ма-
ленькі, почуваєшся теж молодою.
Знаючи, що Адась набігався за день та спить у своїй
кімнаті під наглядом няньки, яка любила куняти з ви-
шивкою в руках при його ліжку саме ввечері, Анна ви-
рішила спокійно прогулятися по алеях парку сама. На-
віть дівчаток вирішила не брати з собою. Ті давно по-
вечеряли, і зараз кожна з них займалася тим, що най-
дужче подобалося робити перед сном. Люцина малю-
вала, Еля читала книжку, а Яніна щось записувала в
дівочий альбом. Марися все ще мучила оту свою ви-
шивку гладдю. Дивовижне терпіння має дівчина. Але
вишивка таки їй вдається. Того в неї не забереш. Май-
стерна робота і золоті руки. Добре, що Марися наре-
шті цілком звикла до життя в маєтку. Навіть знайш-
ла спільну мову з Люциною і вони стали колежанками.
Шушукаються одна з одною, сміються, ходять на про-
гулянку парком, мають якісь свої таємниці від Ясі та
Елі, а ще Люцина взялася вчити Марисю гри на фор-
тепіано, а сама в неї вчиться рукоділлю. Хоч тут усе
без проблем. Відпочивають та тішаться життю. І сла-
ва Богу!
Щоб нікого не турбувати, Анна вирішила вийти з бу-
динку через бокові двері канцелярії. Так вона відра-
зу опинялася у внутрішньому дворику і залишалася
непоміченою. Мала потребу спокійно подумати, тому
навіть до кухні не зайшла, щоб прихопити щось поїсти.
Зрештою, дві години тому нашвидкуруч перекусила в
канцелярії хлібом і холодним печеним м’ясом, а нещо-
давно випила філіжанку холодної кави, яка ще зали-
шилася в кавнику після підвечірку і доїла рогалики з
рожею, які принесла до кави Кася.
Зачинивши за собою двері канцелярії, Анна захова-
ла ключ у сховок зліва від вікна і вийшла у внутріш-
нє подвір’я дому. Перетнула його, відчинила невелич-
ку хвіртку. На вулиці ще було доволі тепло, але сонце
вже схилялося до небокраю. Парасольку можна зали-
шити вдома.
Щоб не забруднити поділ сукні, Анна ледь припід-
няла рукою спідницю над черевичками, тоді неспіш-
но проминула господарські будівлі та будиночок для
робітників і завернула на майже непомітну у високій
траві вузьку стежку. Ця стежка огинала сад та город
збоку, а далі бігла пасовищем донизу, проте до ріки не
доходила, а завертала вліво і заглиблювалася в гуща-
вину парку.
Анна на мить призупинилася посеред пасовища і
глибше вдихнула повітря, у якому ще лишався запах
розпечених за день трав. У полудень тут немилосерд-
но палить сонце, проте ввечері доволі затишно і спо-
кійно. Спека відступає, квіти потроху стуляють яскраві
пелюстки і хиляться додолу, завмирає денна метуш-
ня комах, а в повітрі бринить тиша. Навіть корів дав-
но позаганяли в стайні, і лише десь ближче до ріки
пасуться коні. Незабаром тут стелитиметься клубами
туман, але наразі сутінки лише ледь чіпляють за очі, а
на обрії палахкотить червоним та жовтогарячим захід
сонця.
Анна ледь примружила очі. Проміння згасаючого
сонця лагідним теплом торкається шкіри і потроху
блякне півтінями. До ночі денна спека зовсім спала, а
вітер зі сторони Бугу дарує приємну прохолоду та сві-
жість.
Усміхнувшись приємним відчуттям, Анна підібрала
спідниці так, щоб не намочити їх у росі, яка потроху
падала на трави, і неквапно заглибилася в гущавину
парку. Ішла повільно, повністю поринувши в свої дум-
ки, і незчулася, як проминула головну алею, тоді ве-
лику клумбу з пишно квітучими флоксами, вийшла на
бічну алею, залишила в стороні каплицю Божої Ма-
тері, старий цвинтар і наблизилася до альтанки в най-
глухішому закутку парку.
Біля альтанки трохи стишила крок і прислухалася.
Тиша, півтемрява, спокій. Чути запах старого дере-
ва, з якого побудована альтанка, та пахощі улюблених
матіол, які нещодавно розквітли при ній. Ці квіти во-
на наказала посіяти відразу по приїзді в маєток і за-
раз нарешті могла по-справжньому насолоджуватися
їхнім запахом. Не лише любила матіоли з дитинства,
але завжди підпадала під отой особливий чар чуттєво-
сті та створену ними ввечері атмосферу солодкого пе-
редчуття. Так, ніби поринаєш в густий туман мрій і по-
вільно кружляєш у напівсні.
Анна обережно торкнулася стіни альтанки, мимо-
волі ковзнула рукою по шорсткій поверхні дерев’яної
дошки і заплющила очі. Колись вона вже ловила в
собі щось подібне до сьогоднішніх відчуттів. Щось ду-
же потаємне і хвилююче, щось таке, що зараз забу-
лося, проте ще відлунювало солодким болем у серці.
Але що це було? Коли? З ким? Напевно, це було десь
в інакшому житті чи світі.
Анна розплющила очі й замислено глянула в темря-
ву парку. Ні, цілком чітко усвідомлювала, що дуже дав-
но з нею щось таке справді відбувалося. Відчувала під
рукою таку ж шорстку поверхню дерева і вдихала за-
пах матіоли так, ніби хотіла напитися ним до знемоги
чи оп’яніння, і потім було ще щось. Але що?
 Раптом Анна помітила якийсь слабкий порух листя
поряд з альтанкою і затамувала подих. Тут хтось був,
проте загрозою це не відчувалося. Навіть страху не
було, лише передчуття чогось таємничого і приємно-
го. Хтось очікував на неї поряд з цією альтанкою. Чи
не Тадеуш?
– Хто там? – Анна спробувала роздивитися того, хто
стояв у тіні. – Що вам треба в нашому парку?
Тадеуш обережно ступив декілька кроків вперед і
вийшов з півтіні альтанки.
– Я не хотів вас налякати ще раз, Анно. Чекав, коли
ви самі мене помітите.
Анна ледь усміхнулася і ступила крок назустріч Та-
деушу.
– Я б не злякалася. Починаю звикати до сюрпризів.
Але звідки ви знали, що я прийду сюди саме сьогодні?
Тадеуш усміхнувся і трохи несподівано для Анни
нахилився і торкнувся її руки ввічливим поцілунком.
– Вас легко передбачити. Декілька днів тому ви на-
писали в листі, що любите ввечері після спеки прогу-
лятися парком. Сьогодні була спека, а тут ваше улюб-
лене місце відпочинку. Я подумав, що вам сподобаєть-
ся мати товариство для прогулянки.
Анна підняла голову і глянула Тадеушу просто в очі.
– Цей мій лист не був запрошенням для вас. Ви по-
миляєтеся.
 – Я майже ніколи не помиляюся, Анно, – Таде-
уш ступив ще крок вперед і раптом опинився зовсім
близько поряд з нею. – Вам неприємно мене бачити?
Анна заперечно похитала головою, подивилася на
нього довгим поглядом і опустила очі.
– Принаймні я вас не проганяю. Тадеуш тихенько
розсміявся.
– Думаю, для мене навіть така ваша відповідь – це
вже поступ.
Анна усміхнулася.
– Напевно, але прогулюватися з вами парком я не
буду.
Мені проблем не треба.
Більше нічого не сказала. Залишила ініціативу для
нього. Тадеуш теж усміхнувся, спробував зловити по-
гляд Анни, проте не зміг.
– Я розумію, що ви не можете запросити мене до
себе додому, але ж в альтанку ви мене запросити таки
можете.
– Напевно, – Анна кинула на нього ще один швид-
кий погляд і відвела очі. – Напевно, можу, Тадеуше. То
залежить.
– Залежить? Від чого чи від кого?
– Від вашої поведінки насамперед. – Анна тихенько
розсміялася. – Напевно, Тадеуше. То залежить.
– А щось більш певне ви сказати можете? Анна за-
перечно хитнула головою.
– Ні, напевно, – вона багатозначно помовчала. –
Відсуньтеся трохи. Ви заважаєте мені пройти.
Вона ледь прогнулася в попереку і, щоб опинитися
на віддалі від Тадеуша, який зараз стояв непристой-
но близько, легенько вперлася долонею йому в груди.
Обережний доторк, відчуття чужого теплого тіла під
власною долонею, запах матіоли впереміж із чолові-
чим запахом, мимовільна хвиля млосного передчуття
в грудях – і раптом майже панічний страх.
Анна вивернулася, ковзнула спідницями по ногах
Тадеуша й опинилася на безпечній віддалі від нього.
– Ви заважаєте мені пройти. Будете так поводитися
– і я піду геть.
Він обережно притримав її за руку.
– Не йдіть, Анно. Я ж не роблю вам нічого поганого.
Тадеуш ступив крок убік, і Анна нарешті протисну-
лася між ним та стіною альтанки, проте втікати тепер
не намагалася. Стояла біля входу в альтанку і мовч-
ки дивилася на Тадеуша. Думки ледь плуталися, про-
те страх зник остаточно. Відчувала, що цей чоловік
справді не зробить їй кривди.
Тадеуш дуже серйозно глянув Анні в очі.
– Обіпріться на мою руку зручніше. Тут сходинка.
Надворі стемніло, і я не хочу, щоб ви послизнулися чи
впали.
 Стояв якраз біля дверей альтанки, й Анні не зали-
шалося нічого іншого, як спертися на руку Тадеуша та
зайти досередини.
На неї війнуло запахом дерева, зелені і ще виразні-
шими пахощами матіоли.
– Мені не варто було сюди заходити, – вона ледь
розвернулася і раптом знов опинилася небезпечно
близько від Тадеуша. – Ми могли поговорити там, де
стояли.
– Тут значно приємніше і ніхто не побачить, – йо-
го погляд став несподівано вдумливим і вивчаючим. –
Анно, ви дуже гарна. Мені приємно бачити вас так
близько.
Вона не знайшлася з відповіддю. Просто ловила
удари власного серця. Не відчувала страху, лише
якесь незрозуміле сум’яття. Що почуває вона до цьо-
го чоловіка? Чи подобається він їй? Чи хотілося б їй
стосунків з ним? Не знала відповіді на всі ці прості за-
питання, проте, здається, дуже хотіла їх отримати.
Вона підвела голову і так само зосереджено та
серйозно глянула на Тадеуша. Її погляд блукав його
обличчям. Через напівтемряву, яка панувала в альтан-
ці, не могла чітко бачити риси його обличчя, але те, що
бачила, примушувало її серце збиватися з ритму. Такі
ж, як в Адама, очі та погляд, ті ж брови, дуже подібні
губи, підборіддя, шрам збоку підборіддя і таке ж, як у
нього, чорне з сивиною волосся. Боже, як же їй хочеть-
ся ще хоч раз торкнутися, обійняти, занурити пальці
у волосся, забути про все на світі й відчути, що її міц-
но-преміцно пригортають чоловічі руки.
Раптом Тадеуш подався вперед, і Анна опинилася
притисненою плечима до стіни альтанки. Страху чи
спротиву не було, лише дуже швидко почало битися
серце, а півтемрява маленької альтанки перетворила-
ся на цілий всесвіт емоцій і бажань. Тепло чоловічого
тіла дуже близько від її тіла, його запах, натиск, одна
рука доволі владно лежить на її талії, друга так само
впевнено піднімає її обличчя вгору, приємна важкість
тіла Тадеуша і зовсім не боляче від того, що він за-
надто міцно притискає її до стіни альтанки своєю ва-
гою. Майже неможливо вдихнути і в голові плутаються
думки. Як він взагалі посмів таке робити з нею?
Несподівано Тадеуш різко смикнув шовкові стрічки
капелюшка і відкинув його кудись на підлогу альтанки.
Волосся від різкого руху розсипалося в Анни по пле-
чах, а шпильки градом полетіли на дощану підлогу,
проте вона не обурилася, лише тихенько ахнула.
Тадеуш нахилився над її обличчям, торкнувся теп-
лими губами її губ – і серце Анни, пропустивши по-
штовх, на мить завмерло, а тоді враз, ніби обірвав-
шись, теж полетіло додолу. Вона жива, ще й досі жива
жінка. І вона теж прагне всього того, що й кожна інша
жінка: любити, жити повним життям, чути своє тіло,
кохати чоловіка, бути йому необхідною, до шалу в го-
лові бажаною і до втрати бажання зупинятися – необ-
хідною. Гостро, шалено і так, ніби нічого важливішого
у світі немає. Вона так добре пам’ятала всі ці відчуття,
що зараз аж задихалася від їх повернення. Наче вми-
раєш і відроджуєшся одночасно. Нікого й нічого, понад
того єдиного чоловіка, і нічого приємнішого, аніж до-
торк його рук і тіла. Тільки ж Тадеуш аж ніяк не Адам.
Анна відсторонилася від Тадеуша, глянула на ньо-
го. Невже їй заказане таке просте жіноче щастя? Нев-
же ніколи більше не пізнати того, що дарує жінці
справжнє кохання? Чому вона не дозволить собі лю-
бити і бути коханою? Навряд чи їй назавжди заборо-
нено все те, що кожній іншій жінці дозволяє почувати-
ся живою та бажаною.
Анна ледь вперлася руками в груди Тадеуша. Забо-
ронено. Звичайно, все це їй заборонено. Вона – вдова
чоловіка, який був сенсом її життя і без якого вона не
уявляє щастя. Спогади про Адама ніколи не дадуть їй
права дивитися на іншого мужчину так, як вона диви-
лася лише на нього.
Анна ледь відхилила голову. Не дозволила Тадеушу
поцілувати її ще раз, проте не змогла відсторонитися
від його присутності, не змогла не втонути в очах, не
відчути, як глухо і важко стукає в його грудях серце та
яким сильним є бажання його тіла. Господи, вона сама
насилу зберігає цю кляту дистанцію.
Ніби відчувши її стан, Тадеуш так міцно пригорнув
Анну до себе, що їй аж дихання збилося і стало со-
лодко від болю та розуміння, що цей чоловік хоче її до
божевілля, до втрати контролю над своїми діями і по-
над усе на світі. А вона? Чого хоче вона сама? Невже
того ж? Ні, навряд чи. Тадеуш – не Адам. Але чому
ж тоді вона не тікає від цього чоловіка? Чому стоїть і
прислухається до того, як його руки все безсоромніше
шукають її тіла, торкаються грудей, спускаються ниж-
че талії, тягнуть вгору її спідниці. Він не її доля, не її
щастя і не її кохання. Він – лише ілюзія повернення до
того, чого людина ніколи не може собі повернути.
Тадеуш нахилився, глибше вдихнув її запах, поцілу-
вав волосся, пройшовся губами вниз від скроні до ку-
тиків вуст, тоді раптом знов накрив її губи своїми гу-
бами: міцно, терпко, на межі болю і насолоди. Анна й
подумати нічого не встигла, як її саму накрила темна
хвиля бажання: солодка, гаряча, до чорноти щільна,
аж дихання забракло. Як же сильно вона скучила за
доторками чоловічих губ, за чоловічими безсоромни-
ми руками на своєму тілі, скучила за самим життям, за
коханням, за можливістю бути собою. Так довго почу-
валася мертвою, що й забула, як дихається тоді, коли
понад усе прагнеш віддатися бажанням тіла.
 Перевівши подих, Анна міцніше притиснулася до
Тадеуша, підняла руки, притиснула його до себе, за-
нурила пальці в густе волосся, вдихнула запах, відчу-
ла бажання і несподівано для себе зреагувала на по-
цілунок порухом губ. Здається, взагалі не цілком тя-
мила, що з нею діється.
Тадеуш міцно притиснув її до себе, і Анна сховала-
ся в його обійми, як у сподівання чи мрію, як в ілюзію
справжнього щастя. Головне – не мучитися, нічого не
ускладнювати, нікого не згадувати, нічого не обіцяти.
Ані собі, ані йому.
Ледь відсторонившись, Анна раптом сама злякала-
ся того, що відреагувала на поцілунок іншого чоловіка.
Напевно, вона зраджує пам’ять Адама? Зраджує ко-
хання до нього? Чинить ще один гріх. Чи не забагато
гріхів, як на одну жіночу долю?
Анна різко відсторонилася і мимоволі притиснула
руку до серця. Воно так шалено стукало в грудях,
що збивалося з ритму, глухо відбивало удари десь
аж у животі та скронях. Ніби впіймана птаха в руках
мисливця. Божевілля якесь, а не реальність. Тадеуш
зовсім чужа їй людина.
– Господи, що ж ви робите? – Анна з силою впер-
лася долонями в груди Тадеуша і відштовхнула його
від себе. – Ми не повинні так поводитися. Це непра-
вильно.
 – Чому неправильно?
Тадеуш спробував втримати Анну біля себе, проте
вона не дозволила йому це зробити.
– Відпустіть мене, чуєте! Негайно відпустіть.
Врешті вона таки зуміла вивернутися з рук Тадеуша
і на крок відступила від нього.
– Ніколи більше такого не робіть. Я… Я…
Вона замовкла. Сказати, що навіки забороняє йому
все це – неправда. Сама не знала, чого їй зараз хо-
тілося. Здається, остаточно заплуталася в своїх дум-
ках, бажаннях та емоціях. Тадеуш уважно подивився
на Анну і відпустив її від себе.
– Я не примушую вас до чогось вам неприємного.
Все буде лише так, як ви самі забажаєте.
Анна підняла на нього очі.
– Господи, Тадеуше, хоч ви не мучте мене.
Тадеуш спробував знову приступити до Анни ближ-
че, проте вона не дозволила йому це зробити. Чар мо-
менту потроху зникав і вона отямлювалася.
– Не затримуйте мене, будь ласка. І не йдіть за
мною. Вас ніхто не повинен тут бачити. Ви приїхали
сюди бричкою чи верхи?
– Верхи, Анно. І коня залишив за межами вашого
маєтку. Не бійтеся, мене ніхто не бачив.
Вона полегшено зітхнула.
– І слава Богу. Мені поганої слави не треба.
 – Не переживайте, я помилок не роблю. Все добре,
Анно. Вона скривилася.
– Маєте аж такий великий досвід?
Тадеуш розсміявся і нічого не відповів на це її запи-
тання.
Анна ще раз глянула на Тадеуша, почервоніла і ки-
нулася з альтанки геть.
Тадеуш перейняв її при порозі.
– Анно, я запрошую вас на таке ж побачення. Зав-
тра ввечері в цій альтанці.
Вона ледь оперлася плечима на дерев’яну стіну
альтанки і перевела подих.
– Я не прийду. Ви збожеволіли, – вона підняла руку і
торкнулася долонею грудей Тадеуша. – І ви теж не ви-
ходьте за мною зараз. Підете звідси, як зовсім стемніє.
Не очікуючи на відповідь, Анна вибігла з альтанки
і, притримуючи рукою спідниці та насилу стримуючи
тремтіння рук, швидким кроком пішла до будинку.
 Розділ 7
Всю дорогу додому Анна йшла швидким кроком, ні-
би втікала сама від себе, і зараз насилу переводила
подих. Проте перед будинком трохи опанувала себе,
стишила крок, і всередину їй вдалося прошмигнути
безшумно. Увійшла через внутрішній дворик та двері
канцелярії так само обережно та непомітно, як годи-
ну тому вийшла. Домашні навіть не помітили, що вона
кудись зникала. І слава Богу. Бракувало ще поясню-
вати, навіщо та куди вона виходила. І без того голова
обертом.
Зайшовши в канцелярію, Анна тихенько прикрила
за собою двері, ступила крок убік і притиснулася пле-
чима до стіни. Серце стукотіло в грудях у шаленому
ритмі, і вона ніяк не могла примусити його битися спо-
кійніше. Господи, що ж вона наробила? Навіщо цілу-
валася з Тадеушем? Чому відразу не пішла від ньо-
го? Вона ж досі любить Адама, і їй зовсім не хотіло-
ся зраджувати його пам’ять. Навіщо їй взагалі все це?
Якщо в товаристві довідаються про візит Тадеуша в її
маєток, то їй пригадають всі колишні провини, а репу-
тацію вже ніщо не порятує. Анна притиснула долоню
до губ. Поцілунки Тадеуша досі горіли на її вустах, а
доторки його пальців вона відчувала так, ніби він тор-
кався її щойно, а не квадранс часу тому. Чужі губи,
інакші руки, незнайоме чоловіче тіло під її долонею і її
власна реакція на цього чоловіка.
Чому все це так схвилювало її? Сама до ладу не
розуміла. Що бачила вона в цьому мужчині насампе-
ред? Подібність до Адама, чи він подобався їй сам?
Не була певна, що якби зовні Тадеуш не був так разю-
че подібним на її покійного чоловіка, то вона б взагалі
звернула на нього увагу. Голос у нього цілком інакший,
аніж в Адама, і це її насторожує, а не приваблює. Мо-
же, й написане в листах гарно нею сприймається саме
тому, що вона не чує голосу цього чоловіка. Зрештою,
як людину вона Тадеуша теж не знає. Сама собі щось
про нього уявила, а в реальності він, напевно, цілком
інакший.
Навіть зараз згадувала поцілунки та доторки Таде-
уша і розуміла, що нічого особливого там не було.
Адам і цілувався краще, і був куди вправнішим. Цілком
імовірно, якби дозволила Тадеушу посунутися далі, то
не відчула б нічого, окрім розчарування. Хоча…
Вона так довго була самотня, що й сама тепер не
знала, як могла б зреагувати на все це. Вона ж зви-
чайна жінка, а не монашка. Це хіба змалку мріяла про
те, щоб піти в монастир, але навіть тоді розуміла, що
ніколи не зможе цілком присвятити себе служінню Бо-
гу, і перестала про це мріяти. Вона звичайна грішна
жінка, і їй хочеться мати та відчувати все те саме, що
й інші жінки. Любити, бути коханою, мати дітей, власну
родину, чоловіка.
Анна ступила крок досередини кімнати, мимохіть
кинула погляд у дзеркало і жахнулася. Була не лише
розтріпана, але й без капелюшка та шалі. От роззява.
Здається, забула все це в альтанці. Щастя від Бога,
що ніхто не побачив її в такому розшарпаному вигляді.
Завтра вранці треба непомітно прокрастися в альтан-
ку та забрати шаль і капелюшок додому. Анна кинула
ще один погляд у дзеркало. Зачіска геть розлетілася,
волосся порозсипалося по плечах, а сукня зім’ялася.
Давно з нею чогось такого не траплялося. Якщо при-
слуга побачить її у такому вигляді, то пліток не уник-
нути.
Анна швидким кроком підійшла до столу, запалила
свічку, повернулася до дзеркала і похапцем почала
приводити до ладу зачіску. Без шпильок та гребінця
це погано їй вдавалося, проте вона сяк-так закрутила
волосся у важкий вузол на потилиці й заходилася так
само поспішно розправляти зім’яті стрічки та мережи-
во на сукні. Впоравшись із цим, майже бігом поверну-
лася до столу, відсунула крісло і важко опустилася в
нього. Саме вчасно, бо за дверима почулися кроки, а
ще за мить у двері хтось голосно постукав.
– Хто там? Я зайнята.
 – Пані, я вам листа від пана Северина принесла, –
Анна почула голос покоївки і шарпнула до себе найб-
лижчий стос паперів, тоді швидким рухом присунула
ближче каламар, міцно стиснула пальцями перо й по-
хапцем розкрила першу-ліпшу книгу. – Так… Так, Ка-
сю, заходь. Я тут на тебе якраз чекаю.
Вона кинула погляд на двері, тоді швиденько нахи-
лила голову над книгою, а коли у канцелярію ввійшла
покоївка, вдавано неспішно перегорнула сторінку кни-
ги і так само повільно підвела очі.
– Поклади лист сюди, – Анна якомога спокійніше
глянула на покоївку і поглядом вказала їй на край сто-
лу. – Ти бачила пана Северина? Яким він тобі видав-
ся?
– Звичайний собі чоловік, – покоївка обережно при-
крила за собою двері канцелярії, підійшла до столу і
поклала перед Анною якісь папери. – Я не дуже добре
його роздивилася. Я, як і пані, ще нігди його не бачила.
Ото чекала надворі, доки він напише відповідь, і гово-
рила з гувернанткою його дочки. Гувернантку я знаю.
Анна скоса зиркнула на покоївку.
– Не знала, що в нашого сусіда є донька. Кася зни-
зала плечима.
– Усі знають, а пані не знає. Його Анеля років на
три старша за нашого панича. Така файна дівчинка.
Тільки шустра дуже.
 Анна кинула ще один обережний погляд на покоївку.
Та, здається, нічого підозрілого не помічала. Говорила
про своє і на неї навіть не дивилася. І слава Богу, ще
бракувало зараз дурних розпитувань.
– Мала на пана Северина подібна, – провадила
своє Кася. – Ото минулого тижня бачила її в нашому
саду. Гувернантка бігала і шукала її всюди, а панночка
заховалася в кущах порічок і бавилася з малою кухо-
варки. Добре, що гувернантка до нас забігла. А то ми
собі думаємо, і чия ото дитина до нас приблудилася.
Анна здивовано глянула на покоївку.
– А чому мені про це нічого не сказали? Не виста-
чало, щоб сусід прийшов і вичитував мені, що я доз-
воляю таке чи сама не знаю, що в мене в маєтку ро-
биться.
– Боже збав, пані. Наш сусід ніколи б не прийшов.
Йому ж не сказали, що його дочка до нас приходила.
А малу відразу знайшли та забрали. Або я знала, що
пані треба таке дрібне казати. Малі ж діти. Що з них
візьмеш? Панна Анеля забрела до нас нехотячи, то-
ді побачила таку ж дівчинку, як сама, то й побавилася
собі трохи разом. Гувернантка просила не казати ніко-
му, що вона дитя не вгледіла. Пан Северин сварився
б на неї.
Анна невдоволено скривилася.
– Всі такі мудрі та самостійні, що аж страшно. До-
граєтеся колись. Скільки можна просити, щоб усе мені
розповідали.
– А воно пані треба? Хіба у пані роботи мало?
– Роботи не мало, але… – Анна глянула на покоївку
і замовкла. Думки все ще плуталися в неї в голові, і
вона забула, про що хотіла запитати Касю. – Ну, доб-
ре. Пізно зараз пояснювати, що і чому мені треба роз-
повідати. Йди відпочинь. Сьогодні я сама візьму собі
вечерю на кухні, і роздягнуся теж сама.
Кася мимоволі затримала погляд на Анні.
– У пані фризура якась інша. Така ладна була вран-
ці, а зараз ніби й не робилося нічого з волоссям.
Кинувши швидкий погляд на Касю, Анна на мить
знітилася, проте відразу опанувала свої емоції і спо-
кійно глянула покоївці в очі.
– Мені від шпильок розболілася голова. Повитягу-
вала їх. Тому й волосся довелося вкласти простіше.
Все одно зараз вечір. Ніхто чужий не прийде.
Кася ще раз зацікавлено глянула на господиню.
– У Львові пані ніколи такого не робила. Завжди такі
гарні фризури маєте цілий день. А тут…
– Ми зараз не у Львові, – Анна доволі різко обірвала
покоївку на півслові. – І взагалі, Касю, дай мені спокій.
Дійсно, голова болить.
– Це від спеки. Може, пані який напар із зілля при-
нести. На стриху бачила багато ріжного. Є і м’ята, і ла-
ванда, і розмарин.
Анна кинула ще один обережний погляд на покоївку.
– Дякую, Касю. Я потім сама собі запарю зілля. Мо-
же, справді голова перестане боліти.
Покоївка ще уважніше придивилася до Анни.
– Пані виглядає дивно. Не захворіли часом?
Анна з силою стиснула в руках перо, проте навіть
погляд не заховала.
– Я чудово себе почуваю, Касю. Не вигадуй, – Анна
відкинула перо геть. – Знаєш, я вчора вранці перегля-
дала свої сукні й вирішила подарувати тобі оту небес-
ну з двома фальбанками по низу і з мереживом на ру-
кавах. У тебе очі голубі. Тобі пасуватиме той колір. Що
ти про це думаєш?
Покоївка аж рот розтулила від подиву.
– О, пані… – тільки й спромоглася сказати вона. –
Та сукенка така ладна! Я не знаю.
Щоки в Касі порожевіли і вона замовкла. Про таку
сукню вона могла хіба мріяти. Пані, звичайно, часто їй
щось дарувала, проте щоб таку дорогу сукню, і отак,
без жодної на те причини, то такого ще не траплялося
ніколи.
Кася набрала побільше повітря в легені.
– Пані така до мене добра. Я така пані вдячна. Я…
Анна обережно потерла пальцями скроню і знов
обірвала покоївку на півслові.
 – Облиш. Голова болить. Не дякуй. Я ще вчора ви-
рішила.
Ти заслуговуєш.
Вона ковзнула поглядом по столу. Каламар, папери,
господарська книга, перо поламане чогось. Навіть не
помітила, коли і як це зробила.
Анна на мить затрималася поглядом на листі, тоді
знову глянула на покоївку.
– Йди, Касю, відпочинь собі. Мені лист від сусіда
треба прочитати. Сукню забереш завтра. Зараз не
треба зі свічкою по гардеробній ходити. Ще нехотячи
підпалиш там щось. Я тобі завтра ще й капелюшок до
тієї сукенки підберу. Матимеш на вихід. Заміж тобі тре-
ба виходити і життя власне влаштовувати. Кася зди-
вовано витріщилася на Анну. Вперше щось таке чула
від господині і не знала, як на все це реагувати.
– Пані, я… Ви така щедра.
Перехопивши здивований погляд покоївки, Анна
слабо усміхнулася.
– А що тебе, Касю, дивує? Я вдова, і не всі колишні
сукенки мені тепер пасує носити, а ти ще молода, –
Анна глянула на дівчину, яка дивилася на неї так, ніби
вона сказала щось вкрай нелогічне, і мимоволі відчу-
ла роздратування. – І взагалі, Касю, не бери дурне до
голови, а важке до рук. Усе добре. Йди відпочинь.
Анна провела поглядом покоївку, яка з доволі спан-
теличеним виглядом попрощалася з нею та зникла за
дверима канцелярії, і полегшено відкинулася на спин-
ку крісла. Здається, обійшлося. Навряд чи Кася щось
запідозрила. Це добре, бо прощатися з цією дівчиною
їй аж ніяк не хотілося. Взяла її до себе насамперед
тому, що та була сиротою, і тепер почувалася відпо-
відальною за її долю. Не сказала б, що завжди була
в захваті від її роботи чи кмітливості, проте за ці роки
звикла до неї. Та й жаліла її. По собі знала, як воно
– опинитися без підтримки родини. Життя сироти аж
ніяк не з медом.
Анна ще раз неуважно глянула на лист від сусіда.
Незрозуміло лише, чого їй раптом захотілося подару-
вати Касі майже нову сукню? Невже щоб підкупити або
ж задобрити? Ні, дурниці. Чого б це їй таке дивне спа-
ло на думку? Вона ж нічого поганого не зробила сьо-
годні ввечері, і Кася нічого підозрілого теж побачити
не могла. Садиба пана Северина в протилежному від
альтанки боці.
Анна підвелася з-за столу, підійшла до вікна, за
яким зовсім споночіло, і ледь відхилила фіранку. Сер-
пик місяця вгорі й сутінки, які поступово перетворюва-
лися на глуху ніч. Не розуміла чому, але зараз почува-
лася доволі незатишно. Здається, зовсім не була пе-
реконана, що чинить правильно і що справді йде за
покликом власного серця. Чи аж так сильно потрібний
їй цей Тадеуш? Чи не намагається вона побачити в
ньому людину, якою він анітрохи не є? Що їй взагалі
відомо про нього? Практично ж нічого. Лише те, що
він написав їй про себе сам? А якщо він цілком інша
людина? Тоді розчарування не уникнути. Анна ще раз
глянула у ніч за вікном і важко зітхнула. Як же вона
змучилася від самотності й від того, що нема на кого
опертися. Скільки можна плакати в подушку лише то-
му, що досі молода, сповнена сил, бажань і невираз-
ної туги за ніжністю та коханням? Доки можна оплаку-
вати те, що людина, яку любиш понад усе на світі, те-
пер на цвинтарі?
Анна ледь відступила від вікна. А може, Тадеуш
справді хороший чоловік, і вона даремно мучиться
сумнівами? Сьогодні ж цілком ясно відчувала, що во-
на дуже сильно подобається йому, і що як жінку він її
справді хоче. Може, вона йому потрібна не лише для
ліжка? Може, з часом він би міг стати для неї близькою
людиною? З Адамом у неї теж усе починалося з чут-
тєвих моментів і його тілесних бажань, а потім прий-
шла душевна близькість, повага до вимог та бажань
одне одного, співчуття в горі, тепло присутності поряд,
тиха ніжність, справжня любов і розуміння того, що во-
ни одне для одного дуже багато означають.
Анна замислено поправила волосся і опустила ру-
ки. Ні, наразі нічого певного про Тадеуша вона сказа-
ти не може. Варто зачекати, як розвиватимуться події
далі. Принаймні треба хоча б обдумувати все це на
свіжу голову, а не мучитися сумнівами зараз. Коли в
голові хаос, найкращим рішенням є оте найлегше і
найпростіше: все облишити та піти спати. Тим більше,
надворі ніч, і від того, що вона ламає собі голову над
проблемами, нічого не зміниться. Завтра буде новий
день, а з ним нові сили та свіжі думки.
 Розділ 8
Анна розплющила очі, повернула голову до вікна і
полегшено зітхнула. Прокинулася навіть раніше, аніж
планувала. Світанок лише ледь-ледь займався на об-
рії, сонячні промені майже не пробивалися крізь пе-
редсвітанкову імлу, а птахи ще не прокинулися, і за
вікном панувала тиша. Підводитися з ліжка так рано,
звісно, не хотілося, проте Анна розуміла, що мусить
забрати з альтанки капелюшок та шаль ще до того, як
попрокидаються всі домашні, і до того, як над річкою
повністю розсіється вранішній туман, який сховає її від
стороннього ока.
Важко зітхнувши, Анна тихенько підвелася. На
жаль, після сну в голові їй анітрохи не прояснилося.
Та й думки не стали виразнішими. Лише серце стис-
калося незрозумілим передчуттям чи то радості, чи то
суму. Ніби зважувало на уявних вагах її майбутнє і ніяк
не могло знайти рівновагу, яка подарувала б щастя.
Анна ще раз важко зітхнула і простягнула руку за одя-
гом, який звечора підготувала собі на ранок. Натяг-
нула панчохи, зашнурувала корсет, вдягнула нижню
спідницю та сукню, накинула шаль, тоді взула чере-
вички і, намагаючись нікого в помешканні не розбуди-
ти, обережно вислизнула з будинку на вулицю.
 На порозі призупинилася. Здається, туман не лише
не розсіювався, а навпаки, густішав і зараз клубочи-
вся щільними шарами вологого повітря над пасови-
щем аж до річки. Як добре. Ніхто з робітників чи селян
навіть випадково не помітить її в такому щільному ту-
мані.
Намагаючись не надто намочити у високій траві
поділ сукні, Анна проминула господарські прибудови
та сад і завернула на бокову доріжку парку. Ранок був
доволі прохолодний та росяний, і Анна швидко відчу-
ла, що змерзла та цілком промочила літні черевички.
Щастя, що до альтанки недалеко. Зайшла туди ще до
того, як в альтанці цілком розвиднилося, але те, що
їй було потрібно, побачила відразу. Капелюшок і шаль
лежали посеред вкопаного в землю столу. Очевидно,
із землі їх підібрав Тадеуш, а потім акуратно поскла-
дав шаль та поклав на стіл разом із капелюшком.
Не надто роздивляючись, Анна схопила в обере-
мок свої речі й відразу вийшла з альтанки геть. Сонце
піднімалося над обрієм дедалі вище, промені світла
починали потроху прокрадатися крізь густий туман, а
сам туман ставав напівпрозорим, а тоді й зовсім та-
нув у золоті світанку. Новий день прокидався разом із
несміливим, а тоді дедалі гучнішим цвіріньканням пта-
шок. Ще за півгодини зовсім розвидниться, а в маєтку
завирує життя.
 Намагаючись встигнути додому до того, як туман
цілком розсіється, Анна пришвидшила крок, проте в
будинок прослизнула, коли сонце сліпило очі, а від ту-
ману залишилася тільки роса на траві.
Навшпиньках зайшовши до кімнати, Анна тихенько
причинила за собою двері. Поклала на стіл капелю-
шок, повішала на бильце крісла шаль, почала розщі-
бати сукню. Одяг був вологим від роси та туману, а са-
ма вона змерзла й аж тремтіла від холоду.
Анна присіла на край ліжка, роззулася, стягнула
мокрі панчохи і почала витирати ноги рушником. На
мить зупинилася і глянула у вікно. Так рано виходити з
кімнати не можна. Це викличе подив у прислуги. Тре-
ба спробувати ще трохи посидіти тут. А може, спробу-
вати поспати ще годинку?
Перевдягнувшись в сухе, Анна швиденько розкла-
ла на канапі вологу сукню, панчохи та білизну і прош-
мигнула назад в ліжко. Спочатку ніяк не вдавалося зі-
грітися та заспокоїтися, проте поступово вона пере-
стала тремтіти, тоді відчула, що їй стає спокійно і за-
тишно під теплою ковдрою, потім у неї поважчали по-
віки, а ще за квадранс часу вона міцно спала.
Прокинулася від того, що до кімнати ввірвався
Адась. Спершу щось вигукнув, тоді голосно траснув
дверима, радісно засміявся і, втікаючи від няньки, яка
намагалася його зупинити, підбіг до ліжка Анни і за
секунду вже не лише опинився на ліжку, але й міцно
обійняв маму за шию.
– О Боже, що це таке! – Анна злякано розплющи-
ла очі, проте впізнала сина і мимоволі усміхнулася. –
Адась, але ж ти нечемнота мамина. Чого так репетуєш
із самого ранку? Обійнявши малого, вона затягнула
його до себе під ковдру.
– Тепер лежи і грійся тут біля мене. Моє ти сонечко
раннє.
– Нє, мамо… Не хочю… Мама дай Дасю ходяти…
Випручавшись, малий спробував злізти на підлогу,
проте відразу опинився на руках няньки і сердито за-
махав ногами, вимагаючи, щоб та його опустила на
землю.
– Доброго ранку, пані, – намагаючись втримати Ада-
ся на руках, нянька ввічливо усміхнулася Анні. – Ми
вже й вдягнутися встигли, а тут панич почав утікати.
Насилу його догнала. Перепрошую. Ми вас розбуди-
ли.
Анна усміхнулася.
– Нічого. Не переймайтеся. Мені теж давно встава-
ти треба. Он сонце як високо в небі. Зараз усі разом
будемо снідати. Скажіть там Люцині та Марисі, щоб
ішли до малого салону. Еля та Яся, думаю, вже там.
Я зараз теж прийду.
 Вона сіла на ліжку і потягнулася за шляфроком. 62
День починався звично і, слава Богу, не обіцяв вели-
ких несподіванок.

Поснідавши разом з усіма, Анна ще якийсь час про-

вела разом з Адасем та дівчатками, тоді зазирнула до
господарських прибудов, потім перевірила, як ремон-
тують флігель, а ближче до полудня пішла в канце-
лярію, щоб трохи попрацювати. Відвідувачів сьогодні,
щоправда, не було, і щоб не марнувати час, вона ви-
рішила наразі просто прочитати листи, які їй принес-
ли зранку, а заодно й ті, які залишилися непрочита-
ними ще з учора. Позіхнувши, Анна присіла за стіл.
Відчувала, що геть не виспалася, а тому наказала по-
коївці принести в канцелярію кавник із кавою та чисту
філіжанку. Якщо не прокинеться, то принаймні пода-
рує собі декілька приємних хвилин.
– Щось ти, Касю, довго сьогодні, – насилу дочекав-
шись, коли покоївка принесе з кухні свіжозварену ка-
ву, Анна відразу налила собі повне горня. – Тебе щось
затримало в кухні?
– Та ні, пані, нічого мене не затримало. Все як за-
вжди. Пані здалося.
– Мабуть, – маленькими ковточками смакуючи каву,
Анна одночасно намагалася впорядкувати хаотично
62
Шляфрок – домашній халат без ґудзиків, носився з поясом (діал.).
розкидані по столі папери та книги. – Не знаєш, Касю,
коли завтра вчитель музики Люцини поїде до Львова?
Хочу ще раз написати листа Гелі, а завтра він би взяв
його з собою і передав їй. Щось Геля довго не відписує
мені. Свій лист я їй написала ще позаминулого тижня,
а вона досі мовчить.
Кася здивовано скосила очі на Анну.
– Та чому ж мовчить? Не мовчить вона. Пані Геля
ще вчора вам лист передала посильним. Я навіть са-
ма того листа поклала на стіл разом із листом від пана
Северина. Пані не читали?
Різко відставивши кавове горня вбік, Анна підвела
погляд на покоївку.
– Вперше чую. – Вона глянула на стіл, знайшла вчо-
рашній лист від сусіда, підняла його, проте листа від
колежанки під ним не побачила. – Ти совість маєш, Ка-
сю? Скільки можна повторювати, щоб ти відразу при-
носила мені всі листи. Де лист від Гелі?
Кася розгублено повела поглядом по столі.
– Або я знаю. Певно, пані кудись самі його перекла-
ли. Он там скраю лежать якісь папери, то, може, під
ними.
Обдарувавши покоївку красномовним поглядом,
Анна почала шукати на столі лист від Гелі і незабаром
таки витягнула його з-під стосу книжок.
– Маєш щастя. Знайшовся лист, – Анна підсунула
до себе філіжанку з кавою й відпила ковточок. – Але,
Касю, Богом тебе прошу, від сьогодні відразу давай
мені всі листи і говори, що саме ти мені даєш. Не де-
нервуй63 мене.
– Так я вчора й дала той лист пані до рук. Чим я
винна, що ви не бачите, що я вам даю.
Анна звела очі вгору.
– Добре, будемо вважати, що вчора ми не зрозуміли
одна одну. Але зараз, Касю, ліпше таки йди до себе.
Я хоч сьогодні цей лист спокійно почитаю.
– Як пані собі хоче.
Ображено скривившись, покоївка з гордо піднятою
головою обійшла стіл з іншого боку і попрямувала до
дверей. Уже два дні з її господинею діялося щось геть
незрозуміле. Сама на себе не подібна і поводиться так
дивно – не знаєш, що й думати. Вчора була така добра
і новою сукнею обдарувала, а сьогодні злиться цілий
ранок. Не вгодиш їй. Не виспалася, чи що? Чоловіка
їй треба. Де ж то бачено, щоб така молода і ще раз не
хотіла заміж.
Переконавшись, що двері за покоївкою надійно за-
чинилися і та не повернеться, Анна важко зітхнула, то-
ді знову зробила невеличкий ковточок кави, розгорну-
ла лист і заглибилася в читання.
Доброго дня, мила Анно!
63
Денервувати – нервувати (діал.).
 Нарешті дочекалася від тебе листа. Розумію,
що в тебе зараз багато справ, і маєток
потребує твоєї уваги, але я рада, що ти
знайшла час і написала мені. Ми з тобою
давно не бачилися, і я теж скучила за
нашими розмовами. Вдячна тобі за запросини
погостювати у твоєму маєтку. Думаю, що днів
за десять зможу приїхати до тебе з дітьми.
Стефан приїхати не зможе, але мене з дітьми,
хоч як дивно, він відпустив. Напевно, вирішив, що
влітку дітям за містом буде в рази ліпше, аніж
у Львові. Можеш починати готувати кімнату
для мене, для дітей, а ще для няньки та
гувернантки. Я дітям сказала, що ми того
року до вас таки приїдемо, і вони втішилися.
Думаю, що твої Еля, Яся, Люцина та Адась теж
зрадіють. Всім разом їм буде веселіше. Приїду і
ми з тобою нарешті наговоримося. Відчуваю, що
зараз ти, як ніколи, потребуєш моєї поради та
підтримки.
А якщо щиро, то твій лист мене налякав. Що
це в тебе за історія з паном Тадеушем? Раніше
ти навіть не згадувала таке ім’я в розмовах.
Але добре, що зараз ти мені так детально все
розповіла. Я розумію, що ти вдячна йому за
допомогу того дня, як у твоїй кареті зламалася
вісь і ти з дітьми залишилася посеред дороги
сама. Це зрозуміло, але мені геть не зрозуміло
все те, що відбулося з тобою потім. Без сумніву,
добре, що ти мені дуже детально описала, як
пан Тадеуш виглядає зовні, але могла того не
робити. Я добре знаю його самого та його
родину. У них маєток поряд із нашим, а ще він
з дружиною мешкає якраз навпроти будинку, у
якому мешкає мама мого Стефана. Але що я
тобі пояснюю, ти там і сама бувала добрих
два десятки разів ще тоді, як ми зі Стефаном
мешкали в моєї свекрухи. Та й потім тиходила зі
мною до неї в гості не раз і не двічі. Дивно лише,
що ти жодного разу не побачила її сусідів. Але
менше з тим. Я ще можу припустити, що ти
вмудрилася не побачити ся з паном Тадеушем
тоді. Мене дивує інше. Як тебе згараздило
взагалі нічого не знати про його життя? Те,
що він одружений, я думаю, ти вже зрозуміла.
До речі, дружина його називається так само,
як і ти. Що доволі кумедно, як на мене. У них
двоє дітей і взагалі все їхнє життя у мене перед
очима, як на долоні. Приїду і все тобі докладно
розповім.
Думаю, що тобі буде цікаво. Хоча, якщо чесно,
цікавого чи особливого там мало. Ну, але це при
зустрічі.
Мене зараз хвилює інше. Відчуваю, що тобі
трохи перемакітрилося в голові з тим паном
Тадеушем. Що це у вас за переписка і флірт?
Прочитавши те, як ти все це описуєш, маю
підозру, що ти не цілком ясно розумієш, що з
тобою діється. Те, що він має дружину, – це,
звичайно, геть погано для тебе. Але з тим
простіше. Тепер ти це знаєш, і не мені тобі
пояснювати, які люди жорстокі в своїх судженнях
про адюльтер. А ти ще й вдова. Ніхто не
співчуватиме жінці, яка опустилася так низько.
Та й на ноги тобі ніхто не допомагатиме
піднятися. Сама розумієш, що я від тебе не
відмовлюся, але реально допомогти навряд чи
зможу. Ми з тобою маємо ворогів та заздрісників
більше, аніж достатньо, бо якщо жінка гарна,
то їй не лише заздрять, але й намагаються
її очорнити. Приписують таке, чого з нею
ніколи не було, і таке, чого вона ніколи не
робила і навіть не збиралася робити. Тим паче,
що чоловіків, охочих до того, щоб їх вважали
коханцями гарної жінки, теж ніколи не бракує,
бо це підносить їх в очах інших чоловіків. І, хоч
як це сумно, таких чоловіків репутація жінки
найменше цікавить. Це пристрасть і бажання
тіла, а не любов.
Я трохи знаю отого пана Тадеуша. От
подивилася б ти на його дружину і багато б
що про нього зрозуміла. Його тягне і до гарних
жінок, і до пригод. Але це не любов. Щонайбільше
– це пристрасть. Але, Анно, не мені тобі
пояснювати, що таке любов, а що пристрасть.
З Адамом у тебе була любов. Він і піклувався про
тебе, і допомагав, і шкодував тебе, і намагався
захистити. А коли пристрасть у мужчини, то
це хіба задоволення для його пихи чи тіла, якщо
він, звичайно, щось ще може. Бо іноді й не може,
а лише хоче, щоб так подумали інші. Якщо
ж мужчині не вдається досягти бажаного або
жінка здогадується про його чоловічу слабкість,
то на жінку тоді чекає хіба агресія, злість і
роздратування. Це в найкращому випадку.
Деякі йдуть далі: пускають поголос, що були
з нею. Не скажу, що всі однакові. Є й нормальні,
проте де гарантія, що отой пан Тадеуш саме
такий? Звідки ти знаєш, що йому насправді
в голові? От підуть плітки про тебе і про
нього. Що тоді? Як ти виправдовуватимешся і
кого там цікавить, правда це, чи ні? Обмовлена
жінка мусить виправдовуватися, а якщо людина
виправдовується, то на ній тінь підозри. А де
тінь підозри, там і натяк на реальність провини.
А де натяк на реальність провини, там і цілком
переконливі плітки і зловтішання заздрісників.
Хіба ти, Анно, не помічала, з якою радістю
підхоплюють такі пересуди тоді, як жінка
гарна? Думаю, що помічала. Негарні жінки іноді
цілком спокійно грішать, а нікому й на думку не
спаде їх звинувачувати в такому чи приписувати
собі перемогу над ними. Навіть тоді, коли
насправді саме так і є. Якщо ж жінка гарна,
то навіть якщо вона не згрішила насправді,
всі охоче вірять, що вона має коханця чи
грішить. Бо кому цікаво злословити про жінку,
яка нецікава та негарна? Навіть чоловіки іноді
радо долучаються до таких пліток, бо якщо не
вдається мати таку жінку для себе, то чого б
не пофантазувати, як вона безсоромно могла
віддаватися іншим. При гарній фантазії навіть
можна повірити у власні вигадки. Це ніби та
сама сукня на різних жінках. На звабливій навіть
доволі скромна виглядає суцільною спокусою
та провокацією, а вдягне таку ж не надто
приваблива – і нікому й на думку спаде
звинувачувати її в непристойності такої сукні.
Але менше з тим. Все це ти й без мене
добре розумієш. Тут розходиться в іншому. Ти
в листі захоплено розповідаєш про те, який
пан Тадеуш подібний до твого Адама. Але я
його трохи ліпше знаю і не поділяю твого
захвату. Легенька зовнішня схожість – це ще
не подібність до Адама. Ілюзія та картинка,
яку чоловіки створюють дуже досконало і
правдоподібно, – це ще не вони самі. А тут ти
й сама собі створила в думках мужчину, якого
хочеш зустріти. От і бачиш його там, де й
натяку нема.
І ще… Мабуть, ти й сама помічала, як багато
жінок починають чудити, коли в них не все
гаразд у житті. Нема кохання, жінка вдова,
власний чоловік не любить, не поважає чи має
іншу… Ну, або ж ще якісь неприємності в житті.
А тут раптом саме тієї миті чоловіча увага.
Декілька гарних слів, банальних компліментів,
ілюзія того, що ти особлива – і все, жінка
пропала. Досконала гра на потребі жінки бути
коханою, на бажанні мати романтичні почуття,
на прагненні любити, отримувати ніжність,
увагу, турботу. Але що я говорю? Анно, ти ж
сама жінка, і розумієш, як іноді нам мало треба.
От тільки розуміти – це ще не означає не
повестися на все це.
У душі кожна жінка вірить, що саме в неї інша
ситуація і що вона зустріла справжні почуття
та шляхетного чоловіка. Шкода, що зараз я не
біля тебе, і тому не можу дещо тобі розповісти,
проте застерегти тебе від помилки я таки
можу. Ти, Анно, своє бажання любити і бути
щасливою переносиш на людину, яка опинилася
в тебе під рукою. Так збіглося, що пан Тадеуш
видався тобі схожим на Адама, якого ти дуже
сильно любила. От ти і переносиш своє кохання
на нього. А Тадеуш насправді таким не є.
Ні, він не є особливо поганим. Він такий
звичайний, що й заморочуватися не варто з
ним. Таких маєш у своєму оточенніз сотню.
До того ж неодружених і молодших за нього.
Хочеш пораду від мене особисто? Розберися
насамперед у собі. Пан Тадеуш далеко не Адам. А
шрам на підборідді й таке ж волосся чи манери –
це ще не та сама людина. Для нього ти ніколи не
була б такою важливою і близькою, як для Адама.
Скажи, тобі дійсно хочеться бути забавкою в
руках мужчини, який ніколи тебе й не оцінить, бо
найдужче любить хіба себе? Думаю, що в тебе
туга за Адамом, а не симпатія до Тадеуша.
Я знаю дещо про нього. З ним матимеш лише
розчарування. Він не твій мужчина і взагалі не
мрія для жодної іншої жінки… Вже мовчу про те,
що він не вільний, а отже, ти матимеш лише
проблеми. Я дуже багато тобі тут написала і
щось мені підказує, що ти й сама це зрозуміла,
але з власного досвіду знаю, як важливо, щоб
хтось підтвердив усе те, про що ти подумала й
сама. А тому, Анно, думай… Думай головою!
Ще одна тобі порада від мене особисто:
колись подивися на жінку, з якою одружений
пан Тадеуш. Дуже часто, щоб зрозуміти, яким
насправді є мужчина, треба просто подивитися
на жінку, яка поряд з ним багато років.
З досвіду знаю, що найяскравіше мужчину
характеризує зовсім не його власна зовнішність,
розум, поведінка чи всі прикмети багатства
та успіху. Його суть дуже чітко показує те,
з якою жінкою він живе поряд. Приховати чи
зіграти можна що завгодно, але жінка так
виразнохарактеризуєжиттямужчинитайогосамого,
щонавіть не треба вишукувати ще чогось.
Принаймні саме так є тоді, коли чоловік та
дружина разом добровільно, а не з примусу.
 Зрештою, я незабаром приїду, і ми все
це обговоримо детальніше. Наразі ж, мила
колежанко, просто не нароби дурниць. Є
помилки, які виправляти дуже важко, а іноді й
взагалі неможливо.
З любов’ю, твоя Гелена.
Якийсь час Анна сиділа в задумі. Усі думки Гелі на-
стільки були співзвучні її власним, що вона зараз най-
виразніше почувала хіба вдячність до колежанки. Та
так чітко розклала все по поличках, аж на душі стало
спокійніше.
Навіть розповідь Гелі про те, що Тадеуш одружений,
не стала для неї великою неприємністю. У душі за-
вжди це підозрювала. Це лише додатковий аргумент
проти нього, і Геля таки має рацію: Тадеуш – це далеко
не Адам, і вона намарно так багато уваги та часу при-
ділила цьому чоловікові. Напевно, варто скористати-
ся порадою Гелі й поїхати та подивитися на дружину
Тадеуша. Навіщо їй це – сама наразі не знала.
Тадеуш виглядав честолюбним, впевненим у собі і
з претензіями на винятковість чоловіком. Його дружи-
на мала би бути не лише красуня, але й вишукана та
елегантна жінка. Якась така, як колись була Анеля в
Адама. Жінка шляхетна, витончена й особлива. Саме
тому Геля й натякає, що Тадеуша тягне до гарних жі-
нок та до пригод.
 А ще, певно, до різноманітності. Хоча саме цього
вона якраз і не розуміла. Якщо дружина у нього гар-
на, то біля такої жінки пригод ніколи не бракує. Скіль-
ки вміння, зусиль та фантазії треба лише на те, щоб
бути найкращим мужчиною в її очах. Охочих перехо-
пити увагу такої жінки завжди вистачає. Де в нього за-
лишаються ще сили на інших? Хоча… В Адама ж за-
лишалися сили.
Вона мимоволі замислилася. Ні, тут інше. Адам та-
ки не любив свою дружину, і йому не залежало на її
увазі та прихильності. Невже й Тадеуш теж не любить
свою?
Анна повільно склала лист Гелі й заховала в рукав
сукні. Відчувала, що сьогодні матиме потребу перечи-
тати цей лист ще не раз і не двічі. Розумна таки жінка
її колежанка.
Анна оперлася рукою на стільницю, щоб підвести-
ся, і неуважно ковзнула поглядом по столу. Поряд з
кавником лежав ще один лист. Що це таке?
Вона механічно потягнулася за листом. Глянула на
нього і зрозуміла, що вчора забула прочитати лист від
пана Северина.
Покрутивши лист у руках, Анна так само машиналь-
но розгорнула його. Лист від сусіда був несподівано
коротким, і виглядало на те, що був лише даниною
ввічливості.
 Анна байдуже кинула погляд на підпис і раптом від-
чула, як їй шугонула в голову кров. Чогось такого вона
аж ніяк не сподівалася побачити. Оце так! Ще цього
їй сьогодні бракувало. Вона здивовано пробіглася по-
глядом по рядочках, тоді ще раз і опустила руку з ли-
стом. Ні. Це просто нереально. Чогось такого вона аж
ніяк не очікувала. Якщо це не помилка, то у них усіх
передбачаються серйозні проблеми. Сусід таки не за-
спокоїться, доки цілком їх не розорить. Напевно, він
ненавидів ще Адама, а тепер мститиме їй.
Анна знову підняла руку і пожадливо ввібрала по-
глядом кожну буквочку листа. Ні, неможливо! Хоча…
Не була певна, проте ймовірність правдивості її підо-
зри була надто велика. Якщо так, то…
Вона кинула лист на стіл, підвелася і заходила по
кімнаті. Такий розвиток подій аж ніяк не входив у її
плани. Якщо це правда, то їй доведеться серйозно
обміркувати проблему й ухвалити таке рішення, яке
б влаштувало їх усіх. Хоча… Можливо, вона таки по-
миляється і зарано панікує. Треба негайно все це пе-
ревірити, бо ризики надто великі. Зрештою, все одно
треба їхати до Львова та забирати до маєтку Войцеха.
Анна стрімким кроком вийшла з кімнати, перейшла
в інше крило будинку, завернула в коридор, де розта-
шовувалися покої прислуги, і рішуче штовхнула двері
до кімнати покоївки.
 – Касю, негайно починай збирати свої та мої речі.
Сьогодні ми їдемо до Львова. Маю термінову справу.
Багато речей не пакуй. Я Адася з собою не беру, а ми
з тобою повернемося завтра ввечері.
Глянувши на покоївку, яка застигла посеред кімнати
з широко розплющеними очима, Анна роздратовано
перевела подих.
– Касю, чуєш, що кажу? Рухайся швидше. Маємо
бути у Львові сьогодні ввечері. О, і ще… Скажи, щоб
нам приготували щось поїсти в дорозі і щоб візник
негайно готував і запрягав коней у бричку. Надворі гар-
на погода, то бричкою доїдемо швидше, аніж у кареті.
Все. Поквапся. Я пішла до дітей, тоді перевдягатися.
О… Ти теж перевдягнися в щось інше.
 Розділ 9
До Львова Анні вдалося потрапити лише пізно вве-
чері. Зібрати речі та вирушити в дорогу виявилося
не так просто та швидко, як їй уявлялося. Насампе-
ред довелося придумати вірогідне пояснення своєї
несподіваної поїдки до Львова для дітей і прислуги.
Тоді прослідкувати, щоб усі чітко запам’ятали, як ма-
ють поводитися і що робити у ті два дні, коли її не бу-
де в маєтку. Потім виявилося, що Кася позабувала по-
ловину потрібних їм речей, і Анні довелося ще раз пе-
репаковувати все самій. Врешті, коли з усіма клопота-
ми було покінчено, з’ясувалося, що кучер втомився їх
очікувати і кудись гайнув. Довелося розшукувати його
по цілому маєтку. Коли ж усі нарешті зійшлися в од-
ному місці і в потрібний час, несподівано запручався
Адась. Почав проситися до Анни на ручки та катего-
рично вимагав, щоб його взяли з собою до Львова. На-
силу няньці вдалося його відволікти та занести в бу-
динок. Добре, що Марися з Люциною змогли його там
забавити.
Анна лише скрушно хитала головою. Навчилася
ставитися до такого, як до стихійного лиха, проте на-
віть її це вже дратувало. З усіма цими клопотами виї-
хали з маєтку ближче до обіду, а приїхали на Хорун-
щизну тоді, як будинок цілком тонув у нічних сутінках,
сад здавався хаотичним згромадженням темних тіней,
а в сусідських вікнах почало гаснути світло свічок. Від-
чувала, що втомилася з дороги, проте вирішила не
відкладати задумане на завтра. Лише прослідкувала,
щоб бричку поставили в каретний сарай, коней завели
в стайню, щоб Кася занесла речі в дім, а Зоня, яка за-
лишилася в будинку на літо готувати їжу для Войцеха,
принесла вечерю їй, Касі та візнику.
З пасинком бачитися не особливо хотіла, проте таки
примусила себе зайти до Войцеха в кімнату та сухо з
ним привітатися.
– Мені написала твоя тітка, що ти знов програвся
в карти. Войцеху, скажи, доки це триватиме? Ти хоч
розумієш, що з таким ставленням до карт ти нас усіх
розориш.
Той неохоче глянув на Анну і скривився.
– Не прибідняйтеся. Мій тато досить грошей нам за-
лишив, а якщо ви не вмієте господарити, то ніхто вам
не винен. Доки спадок по татові отримаю, то вже й ні-
чого не залишиться. Анна аж задихнулася від образи,
проте подумки таки порахувала до десяти і тоді пере-
вела подих.
– Ти не можеш без доказів таке говорити. Поспіл-
куєшся з меценасом тата, і тоді говоритимеш мені та-
ке. Наразі ти ще не доріс до того, щоб вказувати, як
я маю господарювати в маєтку. Якщо не хочеш зали-
шитися без жодного крейцера в кишені, то завтра пої-
деш зі мною в маєток. Маю твоїх фокусів доста. Не
поїдеш – і про спадок батька взагалі можеш забути.
Все. Я сказала!
Не очікуючи на відповідь, Анна різко розвернулася
і, траснувши дверима, вийшла з покою Войцеха.
Спочатку ще тремтіла від обурення, проте потроху
таки заспокоювалася. Нічого, це ще не катастрофа.
Картярський борг пасинка не був великим, а Тереза
змогла все залагодити без зайвого розголосу. Взагалі
не так усе страшно.
Цієї пізньої години Войцех таки був вдома, не вигля-
дав п’яним і на ніч не привів до їхнього будинку неві-
домо кого. Войцех ще такий молодий і недосвідчений,
а в світі стільки спокус для молодого хлопця. От був би
живим Адам, він би допоміг сину порадами та й у по-
трібний моменти поставив би Войцеха на місце. Все ж
таки честь родини і шляхетне поводження спадкоєм-
ця фамілії понад усе. Чоловік Терези намагається з
ним говорити по-чоловічому і щось там йому постій-
но втовкмачує в голову, але наскільки результативни-
ми є ці розмови, важко судити. Войцех має таку ж, як
і його батько, не зовсім добру рису характеру, як по-
таємність. Іноді не знаєш, що він думає, куди йде, що
робить і як взагалі відреагує на якусь подію чи слова.
Ну, але завтра він таки змушений буде поїхати з нею у
маєток. Мандрівка ця, звісно, не обіцяла нічого добро-
го їм обом, проте це не вперше вони отак сваряться з
Войцехом, і не вперше їм миритися. Войцех, можливо,
й ненавидить її, проте в розумові йому не відмовиш.
Він добре знає, що сперечатися з нею і йти впоперек
– це лише шкодити собі. Нічого. Залагодиться.
Залишившись у спальні сама, Анна насамперед за-
чинила двері кімнати на два оберти ключа, тоді пе-
ревдягнулася в нічну сорочку, накинула зверху шляф-
рок і підійшла до свічника, щоб засвітити на ньому три
додаткові свічки. Вогник свічок спочатку замерехтів,
ледь не згас, проте за мить таки розгорівся рівним теп-
лим світлом, і Анна перенесла свічник ближче до ша-
фи. Робила все дуже методично, спокійно й акуратно,
проте не сказала б, що в душі її теж панував спокій.
Здається, боялася опинитися віч-на-віч із правдою і
затягувала час. Малодушність людини, яка передчу-
ває масу проблем, хотіла б їх уникнути, проте вже ро-
зуміє, що це неможливо.
Врешті Анна витягнула з-під речей у дорожньому
саквояжі лист від сусіда, розгорнула його, ще раз
пробіглася поглядом по рядочках, зупинилася очима
на підписі й відклала лист на стіл. Майже не сумніва-
лася, що її припущення правильні. Тягнути час сенсу
нема. Краще знати напевно, аніж сумніватися. Важко
зітхнувши, Анна відкрила дверцята шафи, проте, зро-
зумівши, що не досягає до верхньої полиці, підсунула
до шафи стілець, залізла на нього і почала перебира-
ти речі, які лежали на поличці. Спочатку ніяк не мог-
ла знайти потрібну річ, але незабаром таки наштовх-
нулася на неї.
Злізла зі стільця, взяла свічник, переставила його
на стіл, озирнулася довкола в пошуках чогось гостро-
го, зачепилася поглядом за кошик із рукоділлям і взя-
ла з нього ножиці.
Низько схилившись над столом, Анна розпорола
зшиту дрібними стіжками тканину, витягнула зі старої
ляльки давні листи Анелі й порозкладала їх на столі.
Один, два, три… Механічно перераховувала листи і
намагалася відновити самовладання. Чотири, п’ять,
шість, сім… Заховала ці листи багато років тому в
цю стару ляльку і практично забула про їх існуван-
ня. Адам так і не довідався, що його дружина зберіга-
ла листи від коханця. Те, що мужчина, який написав
Анелі всі ці листи, був її коханцем, Анна майже не сум-
нівалася. Коли знайшла їх у таємному сховку секре-
тера Анелі, не втрималася і таки прочитала. Тоді ви-
рішила нічого не розповідати про них Адамові, та аж
ніяк не припускала, що ще колись повернеться до них.
Анна акуратно розгорнула перший-ліпший лист і
прикипіла до нього поглядом. Сумнівів практично не
залишалося. Нещодавній лист від сусіда й оті давні
листи написані однією людиною.
Вона розгладила аркуш паперу долонею, поклала
біля нього лист від пана Северина і присунула свічник
ближче. Лист до Анелі пожовтів від часу, букви не так
чітко читалися, як на листі сусіда, проте сумнівів не
було. Почерк, яким були написані ці два листи, нале-
жав тій самій людині.
Відчуваючи, як їй стає трохи не по собі, Анна зне-
силено опустилася на крісло при столі. Сиділа і мовч-
ки дивилася на розкладені перед нею листи. Її най-
гірші припущення підтвердилися. Їхній сусід виявився
отим загадковим незнайомцем, який написав Анелі всі
ці листи. Чи був він її коханцем? Майже не сумнівала-
ся, що так.
Анна мимоволі торкнулася рукою обличчя, тоді обе-
режно потерла пальцями скроню. Напевно, пан Севе-
рин дуже любив дружину Адама. Він навіть доньку на-
звав на її честь. Так ніколи не роблять тоді, коли не
було справжнього кохання. Вона теж сина назвала на
честь померлого чоловіка саме тому, що дуже його
любила.
Анна ще раз кинула замислений погляд на листи.
Нічого доброго від них не очікувала. Прекрасно розу-
міла, що пан Северин і раніше знав та цікавився всім,
що стосувалося життя Адама та Анелі, і що зараз він
теж в курсі того, що відбувається в її маєтку. Він, пев-
но, й про неї давно все знав. І ота його тяжба за зем-
лю, яку він затіяв після смерті Анелі, теж не випадко-
вість. Сусід цілеспрямовано намагався чогось досяг-
нути. Але чого? Зашкодити Адамові, бо ненавидів йо-
го? Цілком імовірно. Та й відновлення претензій на
землю після смерті Адама і саме тієї миті, коли вона
повернулася в маєток, – це теж не випадковість. Її фі-
нансове становище, як ніколи, хитке. Сусід явно за-
мислив щось недобре. Але що? Знищити її? Забрати
землю? Якось шантажувати?
А якщо Люцина справді не донька Адама? Час її на-
родження майже збігається з часом листування Анелі
та пана Северина. Окрім того, вона анітрохи не схожа
на Адама. Імовірність того, що батько Люцини пан Се-
верин, надто велика. Може, саме тому сусід затіяв оту
тяжбу? Тепер він матиме чим шантажувати її. Може,
він саме цим шантажував і Адама?
Анна взяла в руки один з листів пана Северина до
Анелі й заглибилася в читання. Відклала вбік. Взялася
за другий. Незчулася, як прочитала всі.
Підвівшись з крісла, Анна почала ходити по кімнаті.
Нічого нового вона з цих листів, звісно, не довідала-
ся і тому знову губилася в здогадах. Відколи і скільки
тривав цей адюльтер Анелі? Чи знав про нього Адам?
Як Анеля ставилася до пана Северина? Здається, теж
любила. Цікаво, де вона познайомилася з ним? Зре-
штою, це питання якраз не складне. Маєток її бать-
ків неподалік. Всі вони – Адам, Анеля, пан Северин –
могли знатися ще з дитинства. Між ними всіма взагалі
могло відбуватися все, що завгодно. Жодне з найней-
мовірніших припущень не виглядає як бурхлива фан-
тазія чи неправда.
Вона так багато не розуміла і не знала, що почува-
лася цілком беззахисною в цій ситуації. Чи не дове-
деться їй розплачуватися за чужі провини? Таке ціл-
ком можливе, проте аж ніяк не бажала того. Ні, вона
таки мусить знайти відповіді на всі ці запитання. Го-
ловне, щоб відповіді прийшли вчасно. Бо іноді буває
так, що відповіді на колись важливі запитання прихо-
дять саме тієї миті, коли вони не лише вже не потрібні,
але й не здаються важливими.
Анна замислено поскладала всі листи, акуратно їх
вирівняла і перев’язала шовковою стрічкою. Що вона
з ними робитиме, наразі не знала, проте вирішила, що
обов’язково візьме з собою у маєток. Ця справа по-
требує осмислення, роздумів і чіткого розуміння того,
що їй робити далі. З таким поспішати не можна. Наразі
мусить затаїтися і розвідати все про пана Северина,
про його стосунки з Анелею, про Люцину, а ще спро-
бувати зрозуміти, яку гру він затіяв і чого намагається
досягнути. Здаватися аж ніяк не збиралася.
 Анна заховала листи на дно дорожнього саквояжу
і повернулася до столу, щоб загасити свічки. Завтра
вранці мала ще одну справу у Львові й мусила добре
виспатися. Якщо їй пощастить, то вона побачить дру-
жину Тадеуша. Для чого їй це – досі не розуміла, проте
мала передчуття, що мусить це зробити обов’язково.
 Розділ 10
Зранку Анна вдягнулася значно старанніше й вишу-
каніше, аніж звичайно. Елегантно, просто, але модно.
І нічого, що в траур. Він робив її навіть витонченішою
та шляхетнішою. Зрештою, всі її кольорові сукні все
одно були старими та не модними, а їй сьогодні хо-
тілося виглядати бездоганно. І не тому, що знов по-
вернулася до Львова і збиралася побачитися з Гелею.
Навіть не тому, що йшла дивитися на дружину Таде-
уша. Їй на очі потрапляти не збиралася. Просто від-
чувала потребу почуватися впевнено. Для жінки одяг
– це іноді щось на кшталт обладунку лицаря і впев-
неність у тому, що всі несподіванки вона зустріне ціл-
ком «озброєною».
Відкинувшись на спинку сидіння брички та наказав-
ши візникові підняти верх і заїхати в густу тінь дерев,
Анна майже годину терпляче чекала, коли з будинку
вийде дружина Тадеуша. На цей дім ще вранці вказа-
ла Геля. Вона ж порадила не покладатися на випадок
чи долю, а організувати все самим. Зрештою, це так
просто і безпечно, що гріх було не скористатися її по-
радами. Геля була в доволі теплих і приязних стосун-
ках не лише з мамою свого Стефана, але і з його сест-
рою пані Маріанною. Запросто заходила до них в гості
в будь-який час і могла попросити та пояснити їм усе,
що завгодно. Що вона пояснювала сестрі чоловіка і як
вмовила ту запросити з собою на прогулянку дружину
Тадеуша, Анна не знала. Та й особливо не прагнула
довідатися про це.
Десь у глибині душі розуміла, що Геля не прихову-
ватиме від сестри чоловіка її історію з Тадеушем. Все
одно з цим мужчиною у неї до ліжка справа не дійш-
ла, а отже, її репутація не постраждала і така розпо-
відь – лише пікантна пригода, а не скандал. Та й пані
Маріанні якось треба було пояснити суть прохання. Не
знаючи правду, вона могла відмовитися. Нехай Геля
розповідає сестрі чоловіка все, що вважає за потріб-
не. Добре, що пані Маріанна погодилася їм допомог-
ти, а отже, не лише не осуджує, але й сприймає все
це з ентузіазмом. Такі події – це пікантна розвага в її
одноманітному житті.
Очікуючи, доки з’явиться пані Марінна з дружиною
Тадеуша, Анна потроху втрачала терпіння. Може, да-
ремно вона не захотіла, щоб з нею зараз була Геля?
Удвох їм тут сиділося б веселіше. А то стовбичить тут
уже понад годину, і не знати, скільки ще тут сидітиме.
Добре, що вулиця невелелюдна, а дерева та кущі на-
дійно приховують бричку від сторонніх очей.
Нарешті Анна побачила, як з будинку, де мешкав Та-
деуш, вийшли дві жінки. В одній вона навіть на віддалі
впізнала пані Маріанну, а іншої роздивитися наразі не
могла.
Анна ледь нахилилася вперед, придивилася до жін-
ки, яка була поряд з пані Маріанною, тоді на мить зав-
мерла з широко розплющеними очима, закліпала, ма-
ло що розуміючи та сприймаючи, тоді ще нижче нахи-
лилася, щоб краще роздивитися дружину Тадеуша.
Була жінкою цілком інакшого типу, аніж уявляла собі
Анна. Ні, дружина Тадеуша не була негарною. Про-
сто вона анітрохи не нагадувала Анелю з її вишуканою
красою, аристократичністю та елегантністю. Дружина
Тадеуша була звичайною жінкою, проте такою, до якої
відразу відчуваєш глибоку симпатію та повагу. Мила,
затишна, кругленька і приємна жінка. Волосся не над-
то пишне, фігура не дуже виразна і важко зрозуміти,
чи часом ця жінка не вагітна. Такий тип жінок не виді-
ляється з юрби. А може, дружина Тадеуша все ж таки
в тяжі? Анна придивилася до неї уважніше. Напевно,
у неї просто така комплекція. Обличчя не виглядає та-
ким, яке буває, коли жінка в тяжі. Але хтозна. Коли жін-
ка повненька, вагітність легко вгадати лише в останні
два місяці.
У дружини Тадеуша приємне усміхнене обличчя,
округлі щоки, маленький рот, ґудзичком ніс. Нічого
особливого, проте все це викликає щиру симпатію і
прихильність. Таких жінок тисячами зустрічаєш на ву-
лицях міста. Вони не носять вишуканих суконь, не на-
магаються вразити своєю зовнішністю, не користують-
ся шаленою популярністю в чоловіків, ніколи не є фа-
тальними жінками. Їх навіть ніколи не помічаєш по-
справжньому, бо в них присутня ота затишна і не ду-
же яскрава зовнішність, проте вони такі милі, добрі й
світлі, що мимоволі хочеться усміхатися їм. Скривди-
ти таку жінку – це злочин.
Ці жінки зазвичай дуже хороші господині, неймовір-
но віддані мами і добрі дружини для своїх чоловіків.
З ними затишно, комфортно і тепло. Не треба пере-
живати, що хтось намагатиметься спокусити, що така
жінка зважиться на авантюру чи втратить голову. Во-
ни створюють затишок, приємну атмосферу, догляда-
ють дітей і дарують домашнім відчуття стабільності та
тепла.
Анна ще раз глянула на дружину Тадеуша і раптом
відчула, що всі романтичні почуття до її чоловіка в неї
як вітром здуло. Прибити хочеться мужчину, який на-
магається гуляти від такої жінки. Тоді так виразно вид-
но, що його тягне на адюльтерні пригоди лише тому,
що хочеться феєричних емоцій, сильних відчуттів, го-
стрих вражень і хоча б трохи побути поряд з жінкою
іншої зовнішності. Банальне бажання гульнути та роз-
важитися. Навіщо все це? Чим завинила тобі власна
дружина?
 Анна відкинулася назад. Але якщо ти не готовий до
життя зі звичайною, проте хорошою жінкою, то чому
вибираєш саме таку? Що це? Страх не відповідати
жінці інакшого типу? Небажання боротися і постійно
доводити їй, собі та всім навколо, що ти найкращий?
Якщо чоловік відразу не вибрав жінку яскравої зовніш-
ності, то насправді й не треба її такому чоловікові. По-
тім намагатися всидіти на двох кріслах – це нонсенс.
Можна боляче гепнутися поміж кріслами на п’яту точ-
ку.
Мимоволі уявивши, як Тадеуш гепається на п’яту
точку, Анна дзвінко розсміялася.
– Михайло, рушай, – продовжуючи сміятися, нака-
зала Анна візникові. – Поїхали додому. Мені тут нічого
робити. Нам ще сьогодні в маєток повертатися.
Розуміла, що поводиться по-дурному, але не могла
стриматися й усміхалася всю дорогу додому. Ну, дуже
вже потішна картинка стояла у неї перед очима. А ко-
ли з мужчини смієшся, то вже не любиш.
На Хорунщизні Анна стрімко зістрибнула з брички,
на ходу наказала візникові готуватися до повернення
в маєток і збігла сходами на ґанок. При порозі зупини-
лася і, дуже ясно все собі пригадавши, знову дзвінко
розсміялася. Сама від себе такого не чекала, але за-
раз їй хотілося лише сміятися.
Навстіж розчинивши двері, Анна швидким кроком
проминула великий салон, тоді малий, залишила в
стороні їдальню і так само стрімко ввірвалася до
спальні. Почувалася сильною, впевненою у собі, гар-
ною і нарешті цілком вільною від ілюзій жінкою.
Тадеуш – не герой її роману. Це однозначно. Він
взагалі не герой роману, якщо вже відверто. Звичай-
ний чоловік, якому захотілося погуляти від дружини.
Таким він залишиться до старості. Навіть коли нічого
вже не могтиме, то просто морочитиме голову жінкам.
За звичкою. Надивилася на таких за своє життя. Не її
тип мужчини, це однозначно.
Анна скинула з голови капелюшок і швиргонула його
на ліжко. І це ж треба, щоб такий мужчина був подіб-
ним на її Адама. Ну, просто образа якась для її чоло-
віка. Здається, починала розуміти, навіщо Геля ради-
ла їй подивитися на дружину Тадеуша. Коли побачила
її, то відразу зрозуміла, хто він. Анна лукаво посміх-
нулася. Ну, будемо вважати, що того разу пан Таде-
уш не гепнувся поміж двох крісел лише тому, що його
дружина ні про що не довідалася. Хоча… Колись пані
Маріанна може проговоритися, і тоді…
Анна насилу стрималася, щоб знову не розсміяти-
ся. Але це тепер не її клопіт. Як на неї, то нехай Таде-
уш гепається на свою п’яту точку. Ефектне буде видо-
вище.
Анна таки не втрималася, знову весело розсміялася
і почала перевдягатися в дорожню сукню. Почувалася
такою враз вільною, повною енергії, бажання щось ро-
бити, кудись йти, чогось досягати, боротися, прагнути,
що насилу примушувала себе зберігати самовладан-
ня. Нарешті бачила ситуацію і Тадеуша так виразно і
так чітко, ніби їй повернули після довгих місяців сліпо-
ти втрачений зір. Цей чоловік не лише не герой її ро-
ману. Їй взагалі доста стосунків з чужими чоловіками.
Адама вона любила, то мусила миритися з тим, що
в нього є дружина, а зараз їй анітрохи не хотілося вла-
зити у таке. Заради чого? Заради того, щоб чоловік,
який лише зовні нагадує їй Адама, побавився з нею
та задовольнив своє прагнення товариства приваб-
ливішої, аніж власна дружина, жінки? Смішно і зовсім
не по-людськи. Банальні стосунки, пласкі бажання та
вульгарний адюльтер. Тут і натяку нема на такі почут-
тя, які були з Адамом. Так низько вона нізащо не опу-
ститься. Це як літати птахом у небі, а тоді впасти об-
личчям у багнюку. Жодного натяку на справжню лю-
бов та глибокі емоції.
Зрештою, Тадеуш й не стане проблемою. Такому
чоловікові варто натякнути на дружину чи розголос, і
він облишить залицяння та боятиметься зайвий раз
дихнути чи порухатися. Кінець кінцем, дурненьких, не
влаштованих у житті чи наївних жінок завжди виста-
чає. Тадеуш незабаром знайде собі іншу жертву. Але
це вже не її проблема. Аж страшно, у що вона могла
вляпатися і до чого дійти. Таки сильний у неї ангело-
хоронець.
Зрештою, тут не лише Тадеуш винен. Він звичайний
чоловік, і поводився типово та прогнозовано. Людина
взагалі не винна, що не виправдала наших сподівань.
Це наші власні ілюзії та очікування були такі яскраві
та завищені, що затьмарили тверезий погляд на цю
людину. Але добре все те, що добре завершується.
Якщо чогось не сталося, то воно й не мало статися.
Тадеуш – не Адам, і ніколи ним не стане.
Анна раптом зупинилася, перестала усміхатися і,
скоряючись внутрішньому пориву, підійшла до вікна,
витягнула з-під сукенки медальйон із портретом Ада-
ма і відкрила його. Вдивлялася в рідні риси обличчя
і відчувала, як ніжність та любов до чоловіка стискає
серце, стає гострою, всеохоплюючою, немов лавина
чи течія гірської річки. Такою сильною, що радше на-
гадує біль, а не ніжність та любов.
Так чітко, так ясно і так болісно, як зараз, вона ще
ніколи не усвідомлювала, що Адама нема і ніколи
більше не буде поряд. Він такий один був на землі, і
його не замінить навіть сотня подібних до нього лю-
дей. Ця сторінка її життя закрита й остаточно похова-
на під важкою цвинтарною плитою. Розуміння, яке бо-
лить так, що годі дихати, проте біль завжди супровод-
жує народження нового життя. А нове життя – це ще й
народження нової любові, нових сподівань та інакшо-
го майбутнього.
Анна міцно стиснула в долоні медальйон із портре-
том Адама і глянула в простір неба за вікном. Ті, хто
в інших світах, все одно навіки залишаються з нами
спогадами, любов’ю та світлом у душі. Навіть тоді, ко-
ли ми дозволимо собі жити далі.
 Словничок музичних термінів
Анданте (іт. andante – йти помірним кроком) – у му-
зиці помірно повільний темп; також музична п’єса (на-
приклад, «Andante favori» фа мажор Бетховена) або
її частина, що виконується в цьому темпі; іноді друга
частина симфонії, квартету, сонати тощо.

Інтермедія (від лат. intermedius – проміжний) – про-

міжний епізод у фузі (між двома проведеннями те-
ми; невеличка сцена, за характером комічна чи пас-
торальна, яка виконується між діями театральної ви-
стави.

Мінор – музичний лад, звуки якого утворюють ма-

лий тризвук із забарвленням суму, журби.
 Подяки
Насамперед я вдячна моїй родині. Завдяки присут-
ності близьких у моєму житті, їхній допомозі, любові
та розумінню я змогла почуватися затишно і впевнено,
щоб зосередитися на написанні книги.
Особлива подяка коханому чоловікові Володі за лю-
бов, підтримку, відчуття дива, захоплення і моє розу-
міння того, що лише правдиве, щире та реальне дарує
щастя, затишок, любов і тепло серцю. Коли жінка по-
чувається по-справжньому щасливою і коханою, вона
може творити й нести у світ добро, світло та позитив.
Без цього книга не відбулася б. Окрема подяка за ро-
мантичну подорож, яка подарувала мені натхнення й
допомогла дописати книгу з рекордною для мене про-
дуктивністю.
Неймовірно вдячна своїм читачам. Саме завдяки їх-
ній щирій підтримці, доброзичливості, чудовим відгу-
кам і зворушливим словам я писала продовження кни-
ги. Без читачів ідея написати продовження не виникла
б. Вдячна за добро, прекрасну атмосферу літератур-
них зустрічей, за розуміння, тепло, позитив, любов до
книги й радість спілкування.
Щиро вдячна колективу харківського видавництва
«Клуб Сімейного Дозвілля» за злагоджену, професій-
ну і якісну роботу. Вдячна за розуміння, доброзич-
ливість та бажання допомогти. Для мене ця співпраця
стала справжнім задоволенням.