Дисципліна «Ризикологія»

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДИ

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ
РИЗИКОМ
Кравченко Тетяна Володимирівна
к.е.н., доцент кафедри математичного моделювання
та статистики
ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана»
Інститут інформаційних технологій в економіці

 Загальні засади управління ризиком (ризик-

СТРУКТУРА менеджмент)
Система еврістичних правил в ризик-менеджменті
ЛЕКЦІЇ Принципи управління ризиком
Способи управління ризиком
Узагальнена процедура управління економічним
ризиком (блок-схема)

Переваги використання ризик-менеджменту

Концепція прийняйнятного ризику

Модель ALARP
Зони ризику
Зв'язок моделі ALARP з методами управління
ризиками
 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ
Управління ризиком має забезпечити оптимальне для
суб’єкта прийняття рішення (СПР) співвідношення
результатів економічної діяльності та ризику, яким вона
обтяжена.
Необхідною умовою розв’язання проблеми ризику є чітке
усвідомлення цілей діяльності економічного агента
(підприємств, організацій, фірм, СПР тощо).
Виходячи із конкретних цілей, слід здійснювати:
збирання, обробку та аналіз інформації про зовнішнє
середовище;
про внутрішні показники фінансової, виробничої,
комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному
періоді;
здійснювати прогнози щодо майбутнього.
Управління ризиком (або ризик-менеджмент) – це процес виявлення й оцінювання ризиків, а також вибір методів
та інструментів управління для оптимізації ризику, тобто використання в управлінській діяльності різноманітних
підходів, процесів, заходів, які дають змогу певною мірою (наскільки це можливо) прогнозувати можливість настання
ризикованих подій і домагатися зниження ступеня ризику до допустимих меж.
Управляння ризиком (або ризик-менеджмент) визначає шляхи і можливості забезпечення стійкості і надійності
суб'єктів господарювання, які незалежно від форми власності є юридично самостійними господарськими
структурами, що визначають свою фінансову та виробничу діяльність.
 КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ УПРАВЛЯННЯ РИЗИКАМИ

У процесі управління
Управління ризиками Мета управління
можливе зниження
– це скоординовані дії ризиками –
окремих ризиків,
щодо управління та прийняття Стратегічна мета
прийняття інших та
контролю економічного усвідомлених рішень з управління ризиками
деяких – навпаки,
агента в усіх сферах, урахуванням та – надання максимальної
збільшення
пов'язаних з ризиком прийняттям ризиків, а стійкості економічного
не їх остаточна агента через
ліквідація ідентифікацію ризиків і
вплив на них

Отже, кінцевою метою управління ризиком є отримання прибутку (максимальної ефективності) при
прийнятному співвідношенні прибутку і ризику.
В межах ризик-менеджменту вирішуються три основні завдання:
профілактика виникнення ризиків;
мінімізація збитку, спричиненого ризиками;
максимізація додаткового прибутку, який отримує суб’єкт господарювання внаслідок управління ризиками
 СИСТЕМА ЕВРИСТИЧНИХ ПРАВИЛ
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

не можна ризикувати треба співставляти не можна ризикувати позитивне рішення не треба думати, що
більше, ніж дозволяє наслідки (вартість) більшим заради приймається лише при існує тільки одне
власний капітал настання ризикових меншого відсутності сумнівів; в рішення, зазвичай є й
подій та наслідки іншому разі доцільно інші, альтернативні
(вартість) управління прийняти негативне рішення
ними рішення
 ПРИНЦИПИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ

Принцип Принцип мінімізації Принцип адекватності Принцип прийняття

максимізації означає, що СПР реакції СПР (управлянці,
передбачає прагнення намагаються звес­ти до полягає в необхідності підприємці, інвестор)
найширшого аналізу мінімуму: адекватно і швидко можуть прийняти на
можливих причин і по-перше, спектр реагувати на зміни, які себе лише
чинників виникнення можливих ризиків можуть призвести до обґрунтований ризик
ризику, тобто цей по-друге, виникнення ризику
принцип наголошує мінімізувати рівень
необхідність зведення впливу ризику на
рівня невизначеності свою діяльність
до мінімуму
 СПОСОБИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ

Уникнення ризику Попередження ризику Прийняття (збереження чи Зниження ступеня ризику

означає просте ухилення від певного метод згідно якого збільшення) ступеня ризику можна здійснювати або
заходу, обтяженого надмірним проводиться оцінка ситуація, коли ризик залишають на шляхом його передачі
(катастрофічним) ризиком. Таке можливих станів щодо розсуд СПР (інвестора, менеджера, ризику (страхування), тобто
рішення приймається увипадку отримання розвитку ситуацій управлянця, підприємця), тобто на зовнішніми способами, або
невідповідності принципам управління ризику та відмова. його відповідальність. Вкладаючи за допомогою внутрішніх
ризиками. .Уникнення ризику є Доволі ефективний спосіб, засоби в конкретну справу, СПР має ресурсів (самострахування),
найбільш простим і радикальним який, утім лише в окремих бути впевненим, що є можливості розподілу фінансових,
напрямом у системі управління випадках дає змогу покриття можливих збитків або ж матеріальних коштів за
ризиком. Воно дозволяє цілком зменшити (уникнути) ризику вони йому не загрожують. принципами лімітування,
уникнути можливих втрат і непевності. в менеджменті Збереження ризику найчастіше диверсифікації, резервування
Однак уникнення ризику для суб’єкта означає відмову від дій, коштів, здобуття додаткової
прийняття рішення (інвестора, спрямованих на компенсацію збитку, інформації, тобто
управлянця, підприємця) нерідко чи його компенсація з якихось внутрішніми способами.
означає відмову від прибутку, а це спеціальних джерел (фонд ризику,

пов’язано з ризиком невикористаних фонд самострахування, кредити і

можливостей т.д.).

 Передача ризику – передача відповідальності за нього третім особам

(часто за винагороду) за збереження існуючого рівня ризику або шляхом
його розподілу, або через механізм зовнішнього страхування. Це означає,
що економіний агент або СПР передає відповідальність за ризик комусь
іншому, наприклад:
Розподілу ризику: полягає в тому, щоб покласти певну частку
ЗОВНІШНІ відповідальності за ризик на того співучасника реального інвестиційного
проекту, який здатний його контролювати краще від інших, наприклад
СПОСОБИ укладення ф’ючерсного контракту. Ф'ючерси дають змогу передавати ризик

ЗНИЖЕННЯ несприятливої зміни цін у майбутньому протилежній стороні торговельної

угоди. Крім того, можна виокремити розподіл ризику, який полягає в тому,
СТУПЕНЯ щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на того
співучасника реального інвестиційного проекту, який здатен його
РИЗИКУ контролювати краще за інших.
передати ризик страховій компанії. У цьому випадку передача ризику
здійснюється шляхом страхування ризику. Зовнішнього страхування
ризику виражається в тому, що інвестор може відмовитися від частини
Зовнішнім способом зниженням
доходів аби уникнути ризику, тобто він здатен заплатити за зниження рівня
ступеня ризику є його передача
ризику до мінімуму.
 Суб’єкт прийняття рішення (менеджер, інвестор, управлінець) може передати на утримання
страховій компанії такі види ризиків:
ризик пошкодження/знищення майна внаслідок пожежі, стихійного лиха, технологічної аварії
тощо;
ризик повної/часткової (тимчасової) втрати працездатності співробітником підприємства під час
виконання службових обов’язків внаслідок нещасного випадку;
фінансово-комерційні ризики, які можуть реалізуватися у вигляді недоотримання прибутку,
збільшення періоду кругообігу коштів тощо в результаті дії зовнішніх непередбачуваних

ЗОВНІШНІ чинників;
ризик, пов’язаний з необхідністю відшкодування збитків, що їх зазнала третя особа внаслідок

СПОСОБИ певних дій (відсутності необхідних заходів) з боку підприємства, його співробітників, а також
ризик збитків, спричинених даному підприємству некваліфікованими (нечесними) діями його

ЗНИЖЕННЯ співробітників.
Страховик, отримуючи плату за страхову послугу, приймає на свою відповідальність ризик. Він має

СТУПЕНЯ компенсувати наслідки реалізації цього ризику, але в розмірі, що не перевищує розмір страхової
суми.

РИЗИКУ До методів, що за своєю суттю близькі до страхування, можна віднести також деривативи
(хеджування), де хеджування – це угода, яка врівноважує перенесення ризику з однієї особи на
іншу.
До таких угод відносяться:
Опціон – це контракт на передачу права купівлі-продажу активу за фіксованою ціною протягом
певного терміну.
Своп – це контракт щодо обміну визначеної кількості активів на певних умовах у майбутньому.
Форвард – це контракт на поставку (продаж) активу у встановлений на дату підписання
договору термін.
Ф’ючерс– контракт на поставку (продаж) активу в майбутньому (усі умови, крім ціни, є
стандартними).
 1. Диверсифікація є найбільш обґрунтованим і відносно менш витратним способом
зниження ступеня економічного ризику в діяльності економічного агента
(підприємства, організації), вона полягає в розподілі зусиль і капіталовкладень між
різноманітними видами діяльності, безпосередньо не пов'язаними один з одним. У
такому випадку, якщо в результаті непередбачених подій один вид діяльності буде
збитковий, то інший може приносити прибуток.

ВНУТРІШНІ (Як відомо, до зовнішніх факторів ризиків відносяться процеси, що відбуваються в

економіці країни в цілому, воєнні дії, цивільні хвилювання, інфляція і дефляція, зміна

СПОСОБИ дисконтної ставки, зміна відсоткових ставок по депозитах, кредитах у комерційних банках
тощо. Ризик, зумовлений цими процесами, не можна зменшити за допомогою

ЗНИЖЕННЯ диверсифікації).

СТУПЕНЯ Як напрями диверсифікації ризиків можуть бути використані:

диверсифікація різних видів діяльності передбачає використання альтернативних
РИЗИКУ можливостей одержання доходу і прибутку від різних видів господарських операцій;
диверсифікація постачальників товарів: передбачає забезпечення розмаїтості
комерційних партнерів з постачання на підприємство основних груп товарів;
те, що стосується об'єкта диверсифікація асортименту продукції, що випускається.
управління диверсифікація портфеля цінних паперів: передбачає розмаїтість цього портфеля за
окремими видами і емітентами цінних паперів (не змінюючи при цьому критеріальних
цілей формування цього портфеля);
диверсифікація депозитного портфеля: передбачає розміщення великих сум тимчасово
вільних грошових активів підприємства на депозитне зберігання в декількох банках (не
змінюючи при цьому істотно умови їх розміщення).
 Розрізняють такі види диверсифікації:
Вертикальна диверсифікація характеризується розширенням і
розгалуженням компонентів, частин і матеріалів.
ВНУТРІШНІ Горизонтальна диверсифікація характеризується введення нових продуктів

СПОСОБИ (товарів, послуг) тоді, коли вони жодним чином не відповідають існуючій
номенклатурі продукції, і набувають місій, які відповідають ноу-хау
ЗНИЖЕННЯ компанії і її досвіду в технології фінансах і маркетингу.
Бічна диверсифікація, яка дає можливість виходити за межі галузі, в якій
СТУПЕНЯ функціонує економічний агент (підприємство, компанія).

РИЗИКУ Якщо вертикальна і горизонтальна диверсифікації, по суті, є стримуючими (в

тому сенсі, що вони обмежують сферу інтересів), то бічна диверсифікація
навпаки, сприяє її розширенню. Цим самим компанія заявляє про свій намір
змінити свою існуючу ринкову структуру.
Зауваження! Диверсифікація може не лише зменшувати, але і збільшувати
ризики. Збільшення ризиків відбувається у випадку, коли СПР вкладає гроші в
область діяльності, в якій його знання та управлінські здібності обмежені.
 2. Лімітування — це встановлення ліміту, тобто граничних сум затрат,
продажу, кредиту і ін. За такими видами діяльності і господарських операцій,
що можуть постійно виходити за встановлені межі припустимого ризику, цей
ризик лімітується шляхом установлення відповідних економічних і фінансових

ВНУТРІШНІ
нормативів.
Система таких нормативів, що забезпечують лімітування економічних

СПОСОБИ ризиків, може включати:

максимальний обсяг комерційної операції по закупівлі товарів, що
ЗНИЖЕННЯ укладається з одним контрагентом;
максимальний розмір сукупних запасів товарів на підприємстві (запасів
СТУПЕНЯ поточного поповнення, сезонного збереження, цільового призначення);

РИЗИКУ максимальний розмір споживчого кредиту, наданого одному покупцю (у

рамках диференційованих груп покупців чи груп товарів);
мінімальний розмір оборотних активів у високоліквідній формі (з
виділенням їхньої суми у вигляді готових коштів платежу);
граничний розмір використання позикових коштів в обороті (чи їхня
частка в загальній сумі використовуваного капіталу);
максимальний розмір депозитного внеску, що розміщується в одному
комерційному банку, та ін.
 3. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних непередбачуваних витрат у
майбутньому (самострахуванням). Це дозволяє оперативно усувати тимчасові
ускладнення у виробничій, фінансово-комерційній діяльності. Самострахування – це
група заходів для внутрішнього страхування ризиків, покликана забезпечити

ВНУТРІШНІ
нейтралізацію їх негативних фінансових наслідків у процесі розвитку підприємства.
У процесі самострахування створюються різні резервні і страхові фонди. Резервні

СПОСОБИ грошові фонди створюються насамперед на випадок покриття непередбачених затрат,

кредиторської заборгованості тощо. Створення їх є обов’язковим для акціонерних
ЗНИЖЕННЯ товариств.
4. Здобуття додаткової інформації: володіння повною інформацією про об’єкт
СТУПЕНЯ дослідження дає можливість СПР(інвестору, менеджеру, управлынцю) зробити кращий

РИЗИКУ прогноз й знизити ступінь ризику. Це робить інформацію товаром, за який менеджери
(інвестори) згодні платити великі гроші та який необхідно оцінювати.
Для визначення доцільності придбання додаткової інформації зазвичай
використовується наступний критерій:

де – вартість придбання додаткової інформації; – ймовірність настання j-го

сценарію; – виграш від реалізації проекту при j-му сценарії; – максимальний з
виграшів
 Крок 1. Інформаційно-аналітичний — дає можливість оцінити
виникнення всієї сукупності ризиків незалежно від того, чи зможе апарат
управління впливати на них у разі їхньої реалізації
Крок 2. Ідентифікація — встановлення можливих параметрів усіх
можливих ризиків з урахуванням управлінської компетент­сті та напрямів
діяльності економіного агента
Крок 3. Комплексний аналіз ризику (якісний та кількісний) із
УЗАГАЛЬНЕНА розрахунком ступеня можливого впливу ризику на функціонування
об'єкта управління. Вирішується питання стосовно доцільності займатись
ПРОЦЕДУРА певним напрямом діяльності за наявності інформації про вже
ідентифіковані ризики. На цьому кроці ще можна уникнути ризику, якщо
УПРАВЛІННЯ він не задовольняє умовам стратегії об'єкта дослідження (фірма, проєкт
інвестування, стратегі) але водночас з'являється ризик невикористаних
ЕКОНОМІЧНИМ можливостей
Крок 4. Зниження ступеня ризику — планування дій. Ведеться пошук
РИЗИКОМ шляхів своєчасного та якісного захисту від недопустимого ризику,
розроблення конкретного механізму їх реалізації, а також планування дій
як для профілактики, так і на випадок реалізації ризику
ПРОЦУДУРА УПРАВЛІННЯ - Крок 5. Контроль можливої чи наявної ситуації. Якщо виконано все
ПОСЛІДОВНІСТЬ КРОКІВ викладене вище, необхідно контролювати обставини, щоб адекватно
(УЗАГАЛЬНЕНИХ ЕТАПІВ) ПРОЦЕСУ відреагувати на певній стадії
УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ З ОГЛЯДУ НА Крок б. Реалізація програми дій у разі виникнення ризику. Відбувається
ЙОГО ПРАКТИЧНУ ЗНАЧУЩІСТЬ
реалізація плану дій
Крок 7. Аналіз, висновки та пропозиції на перспективу. Нега­тивні й
позитивні наслідки управлінських рішень формують досвід, на який слід
зважати в подальшій діяльності
УСПІШНА РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ВИМАГАЄ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНОЇ ПІДГОТОВКИ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ, ЗНАННЯ НИМ
ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, НОВИХ НАПРЯМІВ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОМПАНІЄЮ, ФІРМОЮ, ЇХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
УЗАГАЛЬНЕНА БЛОК-СХЕМА ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ
РИЗИКОМ
 ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ
Перевага 1. Перевага 2. Пошук Перевага 3. Підвищення Перевага 4. Економія Перевага 5. Положення на
Зниження рівня перспективних ефективності та ресурсів ринку та імідж
невизначеності шляхів розвитку оптимізація
планування При управлінні ризиками, Впроваджені процеси
Крім контролю над Крім негативних особлива увага приділяється управління ризиками на
впливом наслідки, управління Ризик-орієнтоване економічній доцільності підприємстві, дають
невизначеності на цілі ризиками дозволяє мислення впроцесі проведення заходів різного можливість бути більш
підприємства, знайти і побачити прийняття рішень характеру. Регулярний привабливими для
розробляється позитивні можливості дозволяє отримати більш перегляд і аудит ресурсів інвесторів, банків, страхових
комплекс заходів шляхом придбання коректні та точні дані, дозволяє збільшити компаній, постачальників і
щодо зниження навичок розпізнавання основні показники, ліквідність активів, тим клієнтів, отримувати пільгові
ймовірності появи ризиків і пошуку нових результати протікання самим уникнувши втрати і кредити, особливі умови
негативних наслідків, перспектив з процесів та можливі збільшивши доходи страхування, участь в
а також дії щодо максимальною перспективи розвитку, організації тендерах, участь в
мінімізації впливу вигодою і ефективністю що надає більш міжнародних проектах,
ризиків, які обєктивні можливості для збільшення кількості
реалізуються ефективного управління клієнтів тощо
та планування діяльності
підприємства

Перевага 6. Виконання вимог зацікавлених сторін

Відповідність очікуванням акціонерів, ради директорів, регуляторів, органів влади, щодо того, що заходи з
управління ризиками будуть вжиті. Це дозволяє не тільки економити кошти, а й підвищити
конкурентоспроможність на ринках
 економічний агент (підприємство, фірма,
організація) знаходиться в пошуках зовнішнього
фінансування

економічний агент має намір поліпшення умов

страхування
ВИПАДКИ, КОЛИ економічний агент знаходиться в пошуках
ВПРОВАДЖЕННЯ стратегічних партнерів в Україні або за кордоном

СИСТЕМИ РИЗИК- економічний агент готується до виходу на

МЕНЕДЖМЕНТУ Є фондовий ринок з метою IPO (Initial Public
Offering — первинна публічна пропозиція - це
ОБОВ'ЯЗКОВИМ перший публічний продаж акцій приватної
компанії на фондовому ринку)

керівництво економічного агента поставило

завдання зниження рівня втрат від операційних
ризиків
 КОНЦЕПЦІЯ ПРИЙНЯТНОГО РИЗИКУ
УПРАВЛІННЯ РІВНЕМ РИЗИКУ – ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ РИЗИК-МЕНЕДЖЕРА

Концепція прийнятого ризику - концепція управління ризиком, що полягає у

визнанні неможливості в більшості ситуацій повністю позбутися ризику, і пропонує
знижувати ризик до рівня, коли він перестає бути загрозливим для підприємства.

Приймається рішення, що забезпечує досягнення цілей діяльності і певний компромісний

рівень ризику – прийнятний ризик.

Досягається баланс між очікуваними вигодами і небезпеками і загрозою понести

допустимі втрати (в тому числі витрати на проведення превентивних антиризикових
заходів).
 МОДЕЛЬ ALARP
(AS LOW AS REASONABLY PRACTICABLE)

ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ПРИЙНЯТНОГО РИЗИКУ

Ширина конуса відповідає розміру ризику, якому

піддається економічно підприємство.
Горизонтальні лінії визначають два критерії:
рівень, на якому ризик незначний і може бути
прийнятий без заходів щодо його усунення,
крім моніторингу;
рівень, на якому ризик неприпустимий і
діяльність слід припинити, якщо ризик не може
бути зменшений.

Між цими рівнями є зона, де враховуються

витрати і вигоди:
коли ризик наближається до неприпустимого
рівня, він повинен бути зменшений;
коли ризики наближаються до прийнятної
області, необхідно вжити заходів з подальшого
зменшення витрат на управління ризиком, щоб
такі витрати не перевищували вигоди.
 МОДЕЛЬ ALARP
СУТЬ МОДЕЛІ : "РИЗИК НИЗЬКИЙ НАСКІЛЬКИ ПРАКТИЧНО МОЖЛИВО"

Принцип ALARP випливає з

того, що на спроби звести
ризик до нуля можна
витратити багато часу, зусиль
та грошей
ALARP відображає практику
судження про співвідношення
ризику та вигоди для економічного
агента (підприємства)
 ЗОНИ РИЗИКУ
ВСТАНОВЛЕННЯ ПОТЕНЦІЙНИХ ЗОН РИЗИКУ ПОЛЯГАЄ У ПОРІВНЯННІ
МОЖЛИВИХ ФІНАНСОВИХ ВТРАТ ІЗ РОЗРАХУНКОВОЮ СУМОЮ ПРИБУТКУ, ДОХОДУ, ВЛАСНОГО
КАПІТАЛУ ЕКОНОМІЧНОГО АГЕНТА (ПІДПРИЄМСТВА, ФІРМИ)

Безризикова зона
Зона катастрофічного ризику
Відсутність втрат під
Найбільш небезпечна;
час здійснення
можливі втрати
діяльності.
перевищують виручку та
можуть досягти величини
вартості майна
Зона допустимого ризику Зона критичного ризику економічного агента
(підприємства, фірми)
Можлива величина втрат не перевищує розміру Можлива величина втрат
Вкрай рідкісні випадки
прибутку. У найгіршому випадку — втрата всього прибутку, перевищує прибуток, але не є
настання ризику
за сприятливого збігу обставин — незначний розмір втрат, більшою за виручку
Дуже низька ймовірність
що припадає на одну ризиковану ситуацію. Нечасті випадки настання ризику
виникнення втрат даного
Часті випадки настання ризику Середній рівень ймовірності
рівня
Велика ймовірність виникнення втрат даного рівня виникнення даного рівня втрат
Настання ризику може
Втрати піддаються точному розрахунку в межах одного року Настання ризикованих подій
призвести до банкрутства або
Настання ризикових подій не змушує систему змінювати цілі. змушує систему до зміни певних
ліквідації.
цілей
 ЗОНИ РИЗИКУ
ТАБЛИЦЯ РІШЕНЬ
 КАРТА РИЗИКІВ
(ВІДПОВІДАЄ МОДЕЛІ ALARP)
ЗВ'ЯЗОК МОДЕЛІ ALARP З МЕТОДАМИ УПРАВЛІННЯ
РИЗИКАМИ