Seminar 3

UKRAINIAN LITERATURE: MAJOR PERSONALITIES (1)

The earliest writings of the Ukrainians, works produced in Kievan Rus from
the 11th to the 13th century, were composed in Church Slavonic and are thus
the common literary heritage of the Russians and Belarusians as well. After the
Mongol invasion (13th century), Ukrainian literature was in decline until its
revival in the 16th century. By the early 19th century the Ukrainian vernacular
had become the primary vehicle of literary expression, and an era of prolific
writing began.
Nineteenth-century Ukrainian literature reflected the rapid development of
Ukrainian national consciousness under Russian rule. Ivan Kotliarevskyi,
classicist poet and playwright, inaugurated modern Ukrainian literature with his
Eneida (1798), a burlesque travesty of Virgil’s Aeneid that transformed its
heroes into Ukrainian Cossacks. Modern Ukrainian prose was inaugurated by
Hryhorii Kvitka-Osnovianenko’s novel Marusia (1834).
About 1830 the city of Kharkiv became the centre of Ukrainian
Romanticism, with such authors as Izmail Sreznevskyi, Levko Borovykovskyi,
Amvrosii Metlynskyi, and Mykola Kostomarov publishing ethnographic
materials, native interpretations of Ukrainian history, and collections of folk
legends and Cossack chronicles. In western Ukraine, Romanticism was
represented by the “Ruthenian Triad”: Markiian Shashkevych, Yakiv
Holovatskyi, and Ivan Vahylevych. The Romantic movement reached its peak
in the work of the Kiev Romantics and found its highest expression in the
Brotherhood of Saints Cyril and Methodius (1846).
The early poetry of Taras Shevchenko, the outstanding Ukrainian poet of
the 19th century, expressed the interests of the Romantics, but it soon moved
to a more sombre portrayal of Ukrainian history, especially in the long poem
Haidamaky (1841; “The Haidamaks”), and to works satirizing Russia’s
oppression of Ukraine – e.g., Son (“The Dream”), Kavkaz (“The Caucasus”),
and Poslaniie (“The Epistle”). After Shevchenko, the most important Romantic
was Panteleimon Kulish, poet, prose writer (Chorna rada; “The Black Council”),
translator, and historian.

УКРАЇНСЬКІ СПОРТСМЕНИ, ПРО ЯКИХ ГОВОРИТЬ УВЕСЬ СВІТ (1)

Сергій Бубка
Феномена, який народився поблизу Луганська, знає кожен. Про себе
він заявив ще у 1980 році, ставши майстром спорту СРСР серед юнаків.
Опісля розпочався злет його кар’єри, адже на рахунку спортсмена десятки
перемог і 35 легкоатлетичних рекордів зі стрибків, які нікому не вдалося
перевершити. І хоча Сергій Бубка не представляв незалежну Україну на
міжнародній арені як учасник, але він доклав тренерську руку не до однієї
команди наших спортсменів.
Андрій Шевченко
Андрій Шевченко – український футболіст та віднедавна тренер, який
у власній колекції має щонайменше 100 зіграних матчів у складі нашої
збірної. Йому доводилося грати й у складі «Мілану» та «Челсі». Та ось вам
приклад патріота, який повернувся додому, і, беручи участь у Євро – 2012,
забив два таких важливих для України голи.
Василь Вірастюк
Василь Вірастюк – один із трьох китів, на яких стоїть Земля. Звісно,
це жарт, але недарма його вважать найсильнішою людиною України та
світу з 2004 року. Також у складі команди виборов для нас титул
«Найсильніша нація світу». Ось вам простий хлопець з Івано-Франківська,
який із дитинства займався атлетикою та вперто йшов до своєї мети.
Володимир та Віталій Клички
Ці хлопці мають на своєму рахунку безліч титулів і нагород із боксу. А на
Олімпійських іграх 1996 року молодший із братів завоював золоту
медаль. А через 4 роки отримав титул чемпіона світу. Не менш амбітний
і старший брат, внесений до Книги рекордів Гіннесса як перший чемпіон,
що виграв 26 поєдинків із найменшими витратами часу.

Seminar 4
UKRAINIAN LITERATURE: MAJOR PERSONALITIES (2)
Ukrainian realism, which began with Marko Vovchok (Narodni
opovidannia, 1857; “Tales of the People”), was long confined to populist
themes and the portrayal of village life. Realist poetry developed with the work
of Stepan Rudanskyi and Leonid Hlibov. The novelist Ivan Nechui-Levytskyi’s
work ranged from the portrayal of village life in Kaidasheva simia (1879; “The
Kaydash Family”) to that of the Ukrainian intelligentsia in Khmary (1908; “The
Clouds”). Panas Myrnyi was the major representative of Ukrainian realism. His
depiction of social injustice and the birth of social protest in Khiba revut voly,
yak yasla povni? (1880; “Do the Oxen Low When the Manger Is Full?”) had a
new psychological dimension. Ivan Franko’s naturalistic novels chronicling
contemporary Galician society and his long narrative poems Moisei (“Moses”),
Panski zharty (“Nobleman’s Jests”), and Ivan Vyshenskyi mark the height of
his literary achievement.
The modernism of the late 19th and early 20th centuries is seen in the
poetic dramas and dialogues of one of the finest Ukrainian poets, Lesia
Ukrainka, and in the prose of such writers as Mykhailo Kotsiubynskyi and Vasyl
Stefanyk. In the first three decades of the 20th century, Ukrainian literature
experienced a renaissance characterized by a variety of literary movements.
Realism, with a distinctly decadent strain, was the most notable characteristic
of Volodymyr Vynnychenko’s prose, while Pavlo Tychyna was the leading
Symbolist poet. Neoclassicism produced the poet Mykola Zerov, and Futurism
was initiated by Mykhailo Semenko.
After the Russian Revolution, during a period of relative freedom granted
by the Bolsheviks between 1917 and 1932, a host of other talented writers
emerged, including the short-story writer and critic Mykola Khvylovyi, who at
first extolled the revolution but became increasingly critical of Soviet policies
before his death. But in 1932 the Communist Party began enforcing Socialist
Realism as the required literary style. The Soviet leader Joseph Stalin’s great
purges of 1933-38 decimated the ranks of Ukrainian writers, many of whom
were imprisoned or executed or who fled into exile.
The post-Stalinist period saw the emergence of a new generation that
rejected Socialist Realism, but repressive measures taken in the 1970s
silenced many of these authors or else turned them back to Socialist Realism.
Ukraine’s attainment of independence in 1991 opened up unprecedented
opportunities for indigenous literary expression, but the Soviet suppression of
so much Ukrainian talent in prior decades left the task largely to the younger
generation.

УКРАЇНСЬКІ СПОРТСМЕНИ, ПРО ЯКИХ ГОВОРИТЬ УВЕСЬ СВІТ (2)

Яна Клочкова
Уродженка Сімферополя – Яна Клочкова – плавчиня, «Золота рибка»
України, рекордсменка, олімпійська чемпіонка, яка на своїх тендітних
плечах здобула 9 медалей до колекції державних перемог на
Олімпійських іграх 2000 та 2004 років. А ще вона жінка, мама та щира
патріотка.
Лілія Подкопаєва
Наступною в списку олімпійських чемпіонок варто згадати спортивну
гімнастку Лілію Подкопаєву. Якщо і є люди справді працелюбні та
наполегливі, то ця жінка власне одна з них. Її гучна кар’єра розпочалася
ще в 1995 році. На сьогодні ця донеччанка є волонтером, а також
організатором благодійних заходів та турнірів для юнаків.
Ірина Мерлені
Прийнято вважати, що українські жінки найкращі, і недарма, адже у
нас є навіть триразова чемпіонка світу та дворазова чемпіонка Європи з
вільної боротьби – Ірина Мерлені. Ця тендітна Дюймовочка зростом 1,51
сантиметр тісно пов’язала своє життя зі спортом; із дитинства її тренером
був батько, а пізніше борчиня вийшла заміж за майстра спорту.
Ольга Харлан
Варто згадати і про цьогорічну срібну та бронзову призерку
Олімпійських ігор у Ріо – Ольгу Харлан. Представниця молодої гвардії,
фехтувальниця, яка з 2008 року представляє Україну та здобуває
перемоги. Цьогоріч вона втерла носа російській фехтувальниці з рахунком
15:10.