Питання для самостійної підготовки до підсумкової контрольної роботи з

кримінального права (Особлива частина, 6-й семестр)_2021

Блок 1. Кр.пр. у сфері господарської діяльності

1. Чи має значення для кваліфікації збуту підроблених грошей (ст. 199 КК) їх
схожість зі справжніми грошима? Яке саме?

Виготовлення підробленого предмета полягає у виготовленні будьяким способом

повністю фальшивих предметів або фальсифікації справжніх предметів. Підроблені
предмети повинні мати значну схожість зі справжніми за формою, розміром, кольором і
основними реквізитами. У разі грубого підроблення, що легко виявляється, і
обманного способу збуту діяння кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК).

2. Чи має значення розмір предмету кр.пр. при кваліфікації виготовлення,

зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою
використання, збуту підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних
елементів, грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї, за ст.
199 КК?

Діяння вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного предмета Крим,

правопорушення або вчинення з останнім будь-якої із зазначених дій. Зберігання таких
предметів є триваючим Крим, правопорушенням.

!Але, великий розмір є кваліф. ознакою.

3. Збут підроблених грошей, які були вилучені з обігу.

Не визнаються предметом цього злочину грошові знаки та ін. предмети, що були

вилучені з обігу і мають лише колекційну цінність. (Відповідно до Статті 199)

4. Чи має значення при кваліфікації збуту підробленої іноземної валюти на

території України (ст. 199 КК) місце її виготовлення?

Відповідно до Міжнародної конвенції щодо боротьби з підробкою грошових знаків від

20 квітня 1929 р., ратифікованої Урядом СРСР З травня 1931 р., особа підлягає Крим,
відповідальності за вказане у ній Крим, правопорушення незалежно від місця його
вчинення, навіть якщо вона вчинила його за кордоном, проти грошової системи
будь-якої з держав - учасниць конвенції.

5. Зберігання підроблених грошей без мети їх збуту.

Суб’єктивна сторона - прямий умисел, поєднаний з метою збуту предметів Крим,
правопорушення або їх використання при продажу товарів.

Саме по собі зберігання підроблених банкнот без мети збуту складу злочину,
передбаченого ст. 199 КК України, не становить.

6. Виготовлення підроблених грошей з метою збуту: момент закінчення.

Діяння вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного предмета

Крим, правопорушення або вчинення з останнім будь-якої із зазначених дій. Зберігання
таких предметів є триваючим Крим, правопорушенням.

7. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ст. 200 КК.

Об’єктивна сторона крим. правопорушення може виражатися у вчиненні будь-якої

незаконної дії, передбаченої ч. 1 ст. 200 КК: 1) підробка документів на переказ,
платіжних карток чи ін. засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей; 2)
придбання, зберігання, перевезення, пересилання, використання чи збут підроблених
документів на переказ чи платіжних карток; 3) неправомірний випуск або використання
електронних грошей.

Під підробкою розуміється виготовлення будь-яким способом фальсифікованого

предмета або фальсифікація справжнього предмета. Підроблений предмет повинен бути
придатним для використання за функціонально-цільовим призначенням справжнього
предмета.

Поняття придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збуту визначаються

аналогічно ст. 199 КК.

Використання підроблених документів на переказ або платіжних карток здійснюється за

їх прямим призначенням, тобто для розрахунків із банком чи ін. фінансовою установою.
Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом використання
підроблених документів на переказ чи платіжних карток кваліфікується за сукупністю
крим. правопорушень, передбачених ст.ст. 200 та 190 КК.

Неправомірний випуск електронних грошей - це випуск, здійснюваний суб’єктом, який

не має права на випуск електронних грошей.

Під неправомірним використанням електронних грошей слід розуміти таке їх

використання, яке вчинюється: 1) особою, яка не має права використовувати правомірно
випущені електронні гроші; або 2) особою, яка використовує неправомірно випущені
електронні гроші.
Залежно від форми вчинення крим. правопорушення вважається закінченим з
моменту: 1) виготовлення хоча б одного підробленого предмета крим. правопорушення;
2) вчинення з останнім будь-якої із зазначених дій; 3) при неправомірному випуску - з
моменту завантаження емітентом або оператором електронних грошей на електронний
пристрій, що перебуває в розпорядженні користувача або агента; 4) фактичного
неправомірного використання електронних грошей. Зберігання підроблених предметів є
триваючим крим. правопорушенням.

8. Чи має значення для кваліфікації контрабанди за ст. 201 КК розмір її предмета та

спосіб переміщення?

Спосіб має бути поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Після змін розмір значення НЕ МАЄ.

9. Предмет кр.пр. за ст. 201 КК («Контрабанда»). Чи є предметом кр.пр. за ст. 201 КК

(у чинній редакції) товари та іноземна валюта?

Предметом контрабанди можуть виступати: 1) культурні цінності; 2) отруйні речовини;

3) сильнодіючі речовини; 4) вибухові речовини; 5) радіоактивні матеріали; 6) зброя або
боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів до неї); 7)
частини вогнепальної нарізної зброї; 8) спец, технічні засоби негласного отримання
інформації.

товари та іноземна валюта НЕ Є предметом цього злочину!

10. Діяння у складі контрабанди (ст. 201 КК) та способи вчинення кр.пр.

Об’єктивна сторона контрабанди виражається в незаконному переміщенні будь-якого із

зазначених у ст. 201 КК предметів через митний кордон України поза митним контролем
або з приховуванням від митного контролю.

Під переміщенням слід розуміти переміщення відповідних предметів на митну територію

України або з цієї території чи по такій території транзитом.

Переміщення предметів контрабанди поза митним контролем означає: 1) поза місцем

розташування органу доходів і зборів або 2) поза робочим часом, установленим для
нього, і без виконання митних формальностей, або 3) з незаконним звільненням від
митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами
органу доходів і зборів (ст. 482 МК).

Переміщення предметів контрабанди з приховуванням від митного контролю може

здійснюватися: 1) з використанням спец, виготовлених сховищ (тайників) та ін. засобів
або способів, що утруднюють виявлення таких предметів, або 2) шляхом надання одним
товарам вигляду ін., або 3) з поданням органу доходів і зборів як підстави для
переміщення предметів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним
шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги
або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних
місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду
товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості (ст. 483 МК).

Діяння вважається закінченим з моменту незаконного переміщення предметів через

митний кордон України.

11. Способи переміщення предметів контрабанди поза митним контролем (ст. 201
КК).

Переміщення предметів контрабанди поза митним контролем означає: 1) поза

місцем розташування органу доходів і зборів або 2) поза робочим часом, установленим
для нього, і без виконання митних формальностей, або 3) з незаконним звільненням від
митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами
органу доходів і зборів (ст. 482 МК).

12. Момент закінчення контрабанди (ст. 201 КК).

Діяння вважається закінченим з моменту незаконного переміщення предметів через

митний кордон України.

13. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання
та сировини для їх виробництва (ст. 203-1 КК): об’єктивна сторона.

З об’єктивної сторони крим. правопорушення виражається у незаконному вчиненні з

будь-яким із названих вище предметів хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 203 і КК
незаконних дій у значних розмірах:

1) виробництво; 2) експорт; 3) імпорт; 4) зберігання; 5) реалізація; 6) переміщення. Під

значним розміром слід розуміти вартість предмета злочину, що у двадцять разів і більше
перевищує рівень н.м.д.г. (згідно з приміткою до ст. 203 і КК).

Для встановлення незаконності зазначених дій необхідно звертатися до нормативно-

правових актів, які регулюють відносини у сфері виробництва, експорту, імпорту
зазначених предметів, серед яких основне значення для ст. 203 і КК має Закон України
«Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання,
пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем
зчитування» від 17 січня 2002 р. Положення цього Закону мають зв’язок з ін. законами
України, зокрема «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. та «Про
авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р.

Виробництво дисків - це діяльність, пов’язана із застосуванням технологічного процесу

з переробки сировини в оптичні носії інформації у формі диску для лазерних систем
зчитування, матриць, під час якого одночасно з виготовленням диску здійснюється запис
на нього інформації, яка є об’єктом авторського права та/або суміжних прав, або без
запису, а також реалізацією дисків або матриць власного виробництва.

Експортом визнається продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної

діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення
цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів, а імпортом -
купівля українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів
господарської діяльності товарів з увезенням або без ввезення цих товарів на територію
України.

Зберігання, реалізація та переміщення - це дії з дисками для лазерних систем

зчитування чи матрицями власного виробництва, обладнанням або сировиною для такого
виробництва, які вчинюються на порушення вимог зазначеного Закону України від 17
січня 2002 р.

Порушення зак-ва при вчиненні передбачених ч. 1 ст. 203 і КК дій, зокрема, може
виражатися: 1) у виробництві дисків без проставлення на дисках із записом інформації -
спец, ідентифікаційного коду; а на дисках без запису інформації - коду прес-форми, з
якої його було виготовлено; 2) у виробництві дисків для лазерних систем зчитування, які
містять об’єкти авторського права та/або суміжних прав, без наявності дозволу осіб,
яким належить такі права; 3) у експорті дисків або експорті чи імпорті матриць без
наявності на них спец, ідентифікаційних кодів; 4) у зберіганні, переміщенні чи реалізації
дисків чи матриць без зазначених на них спец, ідентифікаційних кодів або дисків із
записом інформації без наявності дозволу осіб, яким належить авторське право чи
суміжні права, та ін.

Крим, правопорушення визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії,

передбаченої ст. 203 і КК. Зберігання зазначених предметів є триваючим злочином.

14. Предмет кр.пр. за ст. 204 КК («Незаконне виготовлення, зберігання, збут або
транспортування з метою збуту підакцизних товарів»).

Предметом крим. правопорушень можуть бути незаконно виготовлені: 1) спирт

етиловий, 2) спиртові дистиляти, 3) алкогольні напої, 4) пиво, 5) тютюнові вироби, 6)
тютюн, 7) промислові замінники тютюну, 8) пальне або 9) ін. підакцизні товари. Під
останніми розуміються товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПДК встановлено
ставки акцизного податку. Види підакцизних товарів вказані в ст. 215 ПДК.
15. Об’єктивна сторона за ст. 204 КК («Незаконне виготовлення, зберігання, збут
або транспортування з метою збуту підакцизних товарів»).

Об’єктивну сторону Крим, правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, утворює

вчинення особою хоча б однієї з таких дій із незаконно виготовленими підакцизними
товарами: 1) придбання; 2) зберігання; 3) транспортування або 4) збут.

Придбання - це одержання незаконно виготовлених підакцизних товарів будь-яким

способом (купівля, одержання в обмін на ін. товари, у рахунок сплати боргу тощо).

Зберіганням є утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у

помешканні, у тайниках чи ін. визначених ним місцях.

Транспортування - це переміщення зазначених предметів будь-яким видом транспорту.

Збут означає будь-яку реалізацію незаконно виготовлених підакцизних товарів: продаж,

дарування, обмін, передача в рахунок погашення боргу тощо. Зазначені дії слід
відрізняти від незаконних дій із законно виготовленими підакцизними товарами.

Крим, правопорушення визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із

зазначених незаконних дій.

16. Об’єктивна сторона підроблення документів, які подаються для проведення

державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців (ст. 205-1 КК).

Об'єктивна сторона крим. правопорушення може виражатися у таких альтернативних

формах: 1) внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення
держ. реєстрації юрид. особи або фізичної особи - підприємця, неправдивих відомостей
або 2) подання для проведення такої реєстрації документів, які містять неправдиві
відомості.

Держ. реєстрація юрид. осіб та фізичних осіб - підприємців – це офіційне визнання

шляхом засвідчення факту створення або припинення юрид. особи, факту набуття або
позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення ін. реєстраційних
дій стосовно зазначених осіб шляхом внесення відповідних записів до Єдиного
державного реєстру. Переліки документів, необхідних для проведення держ. реєстрації
юрид. особи або фізичної особи - підприємця, передбачаються зазначеним Законом
України залежно від виду реєстраційних дій.

При кваліфікації цього Крим, правопорушення у другій його формі слід виходити з того,
що причина появи в зазначених документах неправдивих відомостей може бути різною:
підроблення документа, помилка особи, яка його склала, тощо.
Діяння вважається закінченим: у першій формі - з моменту фактичного внесення
неправдивих відомостей до документа, а у другій формі - з моменту фактичного
одержання документа особою, уповноваженою здійснювати держ. реєстрацію юрид.
особи або фізичної особи - підприємця.

17. Які види вимог та погроз передбачені у диспозиції ч. 1 ст. 206 КК «Протидія
законній господарській діяльності»?

Вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду

або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти
матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається
господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або
близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення
цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки,
об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності
на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання

18. Протидія законній господарській діяльності (ч. 1 ст. 206 КК): момент, з якого
кр.пр. вважається закінченим.

Діяння вважається закінченим, у першій формі - з моменту пред’явлення зазначеної

вимоги, поєднаної з погрозою; в другій формі - з моменту фактичного захоплення
об’єкта, яке було поєднано з незаконним припиненням або обмеженням діяльності на
такому об’єкті та обмеженням доступу до нього.

19. Способи протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації

(ст. 206-2 КК).

Спосіб - шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених

документів, печаток, штампів підприємства, установи, організації.

20. Кримінальна відповідальність за легалізацію майна одержаного внаслідок

вчинення предикатного діяння (злочинним шляхом) і за саме предикатне діяння.

Грошові кошти та інше майно виступають предметом легалізації за умови, що їх

одержання відбулося заздалегідь і було поєднано з порушенням норм тільки
кримінального законодавства України або іншої держави. Вказівка на винятково
злочинний характер одержання майна - предмета кримінально караної легалізації не
означає, що ст. 209 є нормою з кримінально-правовою преюдицією, яка вимагає для
свого застосування попереднього винесення обвинувального вироку за суспільно
небезпечне протиправне діяння - джерело "брудних" доходів. Положення про
необхідність дотримання у повному обсязі стосовно суспільно небезпечного
протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, конституційного принципу
презумпції невинуватості вже на момент порушення кримінальної справи за
розглядуваною статтею КК є необґрунтованим. Вказаному принципу не суперечить та
обставина, що у ряді кримінально-правових норм (зокрема, статтях 45 - 48, 198, 396)
йдеться про вчинення злочину особою безвідносно до того, чи встановлено це у
судовому порядку. Крім цього, можливою є ситуація, коли суб'єкт, який вчинив
предикатне діяння, переховується від слідства і суду або з інших причин не може бути
притягнутий до кримінальної відповідальності, а одержане ним "брудне" майно
відмивається іншими особами. Таким чином, відповідальність за ст. 209 не виключена у
тих випадках, коли особа, котра вчинила предикатне діяння, була звільнена від
кримінальної відповідальності в установленому законом порядку (у зв'язку із
закінченням строків давності, застосуванням амністії тощо) або не притягувалася до
такої відповідальності (наприклад, у зв'язку зі смертю), а одержані внаслідок зазначеного
діяння кошти або інше майно стали предметом легалізації.

Для інкримінування ст. 209 особі, яка не вчиняла предикатного діяння, достатньо

встановленого за допомогою будь-яких об'єктивних даних усвідомлення нею того, що
вона вчинює дії з майном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного
протиправного діяння, що передувало легалізації доходів. Наявність обвинувального
вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні предикатного злочину, іншого
процесуального документа суду, що підтверджує факт вчинення такого злочину
(наприклад, постанови про звільнення особи від кримінальної відповідальності), або
принаймні постанови про порушення кримінальної справи полегшує з'ясування і
доказування усвідомлення кримінально караного характеру походження відповідного
майна.

Кваліфікація за ст. 209 можлива і тоді, коли особа не притягувалась до кримінальної

відповідальності за предикатне діяння. У такому випадку особа одночасно притягується
до кримінальної відповідальності за предикатний злочин та за легалізацію (відмивання)
коштів або іншого майна, одержаних унаслідок його вчинення, тобто за сукупністю цих
злочинів, оскільки вона усвідомлює, що вчинює легалізацію таких коштів (майна).

Не можуть визнаватися предикатними діяннями злочини, відповідальність за які

передбачена статтями 207 і 212 КК, незалежно від того, за якою частиною цих статей
вони кваліфіковані та яке покарання встановлено за їх вчинення.

21. Предмет легалізації (відмивання) майна за ст. 209 КК.

Предмет злочину - кошти та ін. майно, одержані внаслідок вчинення сусп. небезпечного
протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів (воно ще
іменується предикатним діянням). Кошти - це готівка і безготівкові гроші в національній
або іноземній валюті. До ін. майна належить як рухоме, так і нерухоме майно.

22. Чи можуть бути предметом легалізації (відмивання) майна, одержаного

злочинним шляхом (ст. 209 КК), кошти, не сплачені як податки?

Не можуть вважатись одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння

кошти або інше майно, якими особа не заволоділа (які не отримала) шляхом вчинення
злочину, а які вона незаконно утримала, приховала, не передала державі за наявності
обов'язку це зробити, а саме: кошти, не сплачені як податки, збори, інші обов'язкові
платежі; не повернена чи прихована виручка в іноземній валюті від реалізації на
експорт товарів (робіт, послуг) або приховані товари чи інші матеріальні цінності,
отримані від такої виручки, оскільки в подібних випадках має місце не одержання коштів
та іншого майна злочинним шляхом, а незаконне (злочинне) розпорядження ними (якщо
право власності на них особа набула законно).

23. Суб’єктивна сторона легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним

шляхом, за ст. 209 КК.

Суб’єктивна сторона - прямий умисел, який характеризується усвідомленням винною

особою того, що певні кошти чи ін. майно одержані внаслідок вчинення сусп. небезпеч.
протиправного діяння. Таке усвідомлення може бути пов’язане з винесенням судом
обвинувального вироку за первинне крим. правопорушення, про що знає особа, або
базуватись на знаннях фактичних даних про походження коштів чи ін. майна від сусп.
небезпеч. протиправного діяння (за відсутності знань про судовий вирок або самого
вироку).

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета легалізації - надання

правомірного вигляду володінню, користуванню чи розпорядженню предметами,
зазначеними у ст. 209 КК, або приховання чи маскування їх крим.-протиправного
походження, володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення
або прав на них.

24. Суб’єкт легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним, за ст. 209 КК.

Суб’єкт - особа, яка досягла 16-річного віку. Особа, котра не вчиняла предикатного
діяння, може бути суб’єктом Крим, правопорушення при його вчиненні у формі будь-
якої з дій, визначених ч. 1 ст. 209 КК. Особа, яка вчинила предикатне діяння, також може
бути суб’єктом цього Крим, правопорушення в різних його формах, крім набуття та
володіння, а за використання коштів чи ін. майна відповідає лише у разі, якщо воно
полягало у вчиненні фінансової операції чи укладенні угоди (п. 15 пост. ПВСУ «Про
практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за
легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 15 квітня 2005 р.
№ 5).

25. Суб’єкт умисного порушення вимог законодавства про запобігання та протидію

легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, або фінансування
тероризму (ст. 209-1 КК).

Суб’єкт — особа, яка досягла 16-річного віку і на яку згідно із законом покладений
обов’язок подання вищезазначеної інформації та забезпечення достовірності такої
інформації.

26. Предмет ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ст. 212
КК).

Предметом є податки, збори (обов’язкові платежі), що входять у систему оподаткування

і введені у встановленому законом порядку.

Під податком розуміється обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету,

що справляється з платників податку відповідно до ПДК, а під збором - обов’язковий
платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою
отримання ними спец, вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб
держ. органами, органами місцевого самоврядування, ін. уповноваженими органами та
особами юрид. значимих дій.

Предметом цього Крим, правопорушення можуть бути лише ті обов’язкові платежі,

які передбачені ПДК, зокрема, це загальнодержавні та місцеві податки і збори,
передбачені відповідно у ст.ст. 9 і 10 цього Кодексу. У ПДК також передбачений
порядок введення податків та зборів.

27. Об’єктивна сторона і момент закінчення ухилення від сплати податків, зборів
(обов’язкових платежів) (ст. 212 КК).

Об’єктивну сторону цього Крим, правопорушення характеризують: 1) діяння, яке

виражається в ухиленні від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять
у систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку; 2) наслідок у
вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи держ. цільових фондів коштів у
значних розмірах, тобто в сумі, що в три тисячі і більше разів перевищує установлений
зак-вом н.м.д.г. (згідно з приміткою до ст. 212 КК); 3) причинний зв’язок між діянням і
наслідком.
Ухилення від сплати податків, зборів (обоє ’язкових платежів) - це така бездіяльність,
яка часто поєднується із вчиненням певних протиправних дій, зміст і форма якої
визначаються бажанням особи не виконувати свій обов’язок щодо сплати певної суми
податку чи збору за обставин, коли вона була зобов’язана і могла це зробити. Способи
ухилення можуть бути різними: неподання відповідних документів, внесення до поданих
податкових декларацій, розрахунків завідомо неправдивих відомостей про доходи і
видатки, приховування або заниження об’єктів оподаткування, відмова сплатити податок
тощо. Якщо таким способом є підроблення документів або використання підроблених
документів, дії винного потребують додаткової кваліфікації за ст.ст. 366 або 358 КК.

Крим, правопорушення вважається закінченим з моменту ненадходження зазначених

сум до бюджету або цільового фонду. У судовій практиці таким моментом визнається
наступний день після настання строку, до якого мав бути сплачений податок чи збір, а
коли закон пов’язує цей строк із виконанням певної дії, - з моменту фактичного ухилення
від їх сплати.

28. Суб’єкт ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за ст. 212
КК.

Суб’єктом може бути лише особа, яка зобов’язана сплачувати вищезазначені податки чи
збори. Зокрема, це: 1) службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від
форми власності; 2) особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення
юрид. особи; 3) ін. особи.

29. Звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків,

зборів (обов’язкових платежів) на підставі ч. 4 ст. 212 КК.

У ч. 4 ст. 212 КК передбачена підстава для звільнення від Крим, відповідальності особи,
яка, не маючи судимості за це Крим, правопорушення, вчинила діяння, передбачені ч.ч.
1-3 цієї статті. Таке звільнення є обов’язковим, якщо особа до притягнення до Крим,
відповідальності, тобто до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього Крим,
правопорушення, сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала
шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

30. Предмет незаконного виготовлення, підроблення, використання або збут

незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок (ст. 216
КК).

Предметом правопорушення є: 1) контрольні марки для маркування упаковок

примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз
даних; 2) голографічні захисні елементи.
Контрольна марка — це спец, знак, що засвідчує дотримання авторських і (або)
суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників аудіовізуальних творів,
фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних (ст. 2 Закону України «Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм,
комп’ютерних програм, баз даних» від 23 березня 2000 р.).

Голографічний захисний елемент - це голографічний елемент, призначений для

маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою підтвердження їх
справжності, авторства тощо, виконаний із використанням технологій, що роблять
неможливим його несанкціоноване відтворення.

31. Мотив (-и) доведення банку до неплатоспроможності (ст. 218-1 КК).

Суб’єктивна сторона характеризується: а) прямим умислом щодо першого із зазначених

наслідків і умислом або необережністю щодо другого наслідку; б) мотивом - вчиненням
дій з корисливих мотивів, ін. особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб
(про зміст таких мотивів див. у поясненнях щодо ст. 219 КК).

32. Чи має значення для кваліфікації доведення до банкрутства (ст. 219 КК) мотив
вчинення кр.пр.?

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом щодо першого наслідку -

стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, і умислом або
необережністю щодо другого наслідку - великої матеріальної шкоди державі чи
кредитору. Крім того, обов’язковою ознакою є вчинення зазначених у ст. 219 КК дій
із корисливих мотивів (прагнення до отримання будь-яких майнових вигод), ін.
особистої заінтересованості (помста, особисті неприязні стосунки з кредитором тощо)
або в інтересах третіх осіб (напр., в інтересах осіб, які бажають купити збанкрутіле
підприємство за безцінь).

33. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК): об’єктивна сторона і момент
закінчення кр.пр.

Об’єктивну сторону характеризують незаконні дії - надання неправдивої інформації

органам держ. влади, органам влади АРК чи органам місцевого самоврядування, банкам
або ін. кредиторам.

Передбачене ст. 222 КК словосполучення «у разі відсутності ознак кримінального

правопорушення проти власності» слід розуміти як загальну умову застосування цієї
статті, що потрібно враховувати при встановленні всіх елементів цього складу крим.
правопорушення.
Надання неправдивої інформації спрямоване на введення указаних адресатів в оману для
незаконного одержання в такий спосіб субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг
щодо податків.

Під ін. кредиторами слід розуміти тих суб’єктів відносин у сфері господарської
діяльності, які згідно із зак-вом мають право надавати кредити суб’єктам
господарювання або ін. фізичним чи юрид. особам.

Субсидія - це допомога у грошовій або натуральній формі, що надається за умови

цільового призначення для стимулювання певної діяльності. Субвенція - це фінансова
допомога, яка надається для цільової реалізації конкретних програм, проектів і підлягає
поверненню у разі нецільового використання. Дотація - це надання суб’єктам
господарської діяльності бюджетних коштів за умови їх безповоротності, для покриття
виробничих витрат, збільшення обсягів виробництва, реалізації та підвищення якості
продукції тощо. Кредит - це грошова чи товарна позика, що надається кредитором
позичальнику за умови повернення у певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків.

Надання суб’єктам господарювання субсидій, субвенцій, дотацій та кредитів за рахунок

бюджетних коштів здійснюється відповідно до БК, закону України про Державний
бюджет України на відповідний рік та окремих спец, нормативно-правових актів.

Пільги щодо податків - це передбачене податковим та митним заквом звільнення

платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку або сплата ним
податку в меншому розмірі. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання
встановлюються ПДК, рішеннями Верховної Ради АРК та органів місцевого
самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Крим, правопорушення вважається закінченим з моменту надання завідомо

неправдивої інформації.

34. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК): суб’єктивна сторона.

Суб’єктивна сторона — прямий умисел, який характеризується завідомістю, тобто

усвідомленням винною особою неправдивості інформації ще до фактичної передачі її
адресату. Крім того, обов’язковою ознакою є мета одержання субсидій, субвенцій,
дотацій, кредитів або пільг щодо податків.

35. Суб’єкт кр.пр., передбаченого ст. 222 КК («Шахрайство з фінансовими

ресурсами»).

Суб’єкт - особа, яка досягла 16-річного віку.

36. Відмежування шахрайства (ст. 190 КК) від шахрайства з фінансовими ресурсами
(ст. 222 КК України).

Зміст і спрямованість умислу особи, мотив, мета та момент їх виникнення мають

вирішальне значення для відмежування цього злочину від Крим, правопорушень
проти власності. Якщо у момент надання неправдивої інформації особа мала за мету
безвідплатно звернути чуже майно на свою або ін. осіб користь (напр., одержати кредит і
не повертати його), вчинене кваліфікується як незакінчене або закінчене шахрайство (ст.
190 КК). Мотивом цих дій є прагнення особи незаконно збагатити себе чи ін. осіб за
рахунок чужого майна. Якщо такий умисел був спрямований на привласнення лише
частини одержаних коштів, вчинене кваліфікується за ст. 222 КК і як незакінчене або
закінчене шахрайство (ст. 190 КК).

37. Як кваліфікується надання неправдивої інформації для отримання пільг щодо

податків, яке призвело до фактичного ненадходження податків до державного
бюджету на суму, що перевищує 1 тис. нмдг, але не перевищує 5 тис. нмдг?

ч. 2 ст. 222

38. Як кваліфікується надання неправдивої інформації для отримання пільг щодо

податків, яке призвело до фактичного ненадходження податків до державного
бюджету на суму, що не перевищує 500 нмдг?

За ч. 1 ст. 222

39. Об’єктивна сторона умисного введення в обіг на ринку України (випуску на

ринок України) небезпечної продукції (ст. 227 КК).

Об’єктивна сторона виражається у формі дій - це введення в обіг (випуск на ринок

України) небезпеч. продукції, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, тобто загальна
вартість такої продукції перевищує п’ятсот н.м.д.г. (відповідно до примітки до цієї
статті).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»

від 15 січня 2015 р. введення в обіг-це надання продукції на ринку України вперше.
Тобто під введенням небезпеч. продукції в обіг в ст. 227 КК розуміється перше будь-яке
платне або безоплатне її постачання для розповсюдження, споживання (використання) на
ринку України під час здійснення господарської діяльності. Йдеться про введення в обіг
як тієї продукції, що виготовляється в Україні, так й імпортованої продукції.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль

нехарчової продукції» від 2 грудня 2010 р., згідно з яким ст. 227 КК викладена в новій
редакції, у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом
ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг,
вважається кожен суб’єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції,
який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав
документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника
або особи, яка поставила суб’єкту господарювання цю продукцію. Тобто в таких
випадках особою, що ввела небезпеч. продукцію в обіг, може вважатися і особа, яка є
розповсюджувачем такої продукції на ринку України (про це буквально зазначено в ч. З
ст. 25 Закону).

Крим, правопорушення вважається закінченим з моменту введення в обіг (випуску на

ринок України) небезпеч. продукції у великих розмірах, тобто коли така продукція
фактично була передана ін. суб’єктам господарювання (у тому числі підприємцям), що
діють на ринку України, або безпосередньо споживачам (фізичним чи юрид. особам).

40. Суб’єкт умисного введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України)
небезпечної продукції (ст. 227 КК).

Суб’єктом може бути особа, на яку покладено обов’язки забезпечення відповідності

продукції, що вводиться в обіг, встановленим нормативно-правовими актами вимогам
безпечності. Зокрема, це може бути як службова особа чи ін. працівник суб’єкта
господарської діяльності, який є виробником продукції, представником виготовлювача
продукції в Україні чи імпортером продукції, так і підприємець, який здійснює таку
діяльність.

41. Що розуміється під використанням знака для товарів і послуг (ст. 229 КК)?

Використанням знака для товарів і послуг визнається: 1) нанесення його на будь-який

товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, вивіску, етикетку, нашивку, бирку чи ін.
прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням
знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж,
імпорт та експорт; 2) застосування його під час пропонування та надання будь-якої
послуги, для якої знак зареєстровано; 3) застосування його в діловій документації чи в
рекламі та в мережі Інтернет.

Незаконним є таке використання чужого знака для товарів і послуг, яке здійснюється
без дозволу його власника, що є володільцем відповідного свідоцтва про реєстрацію
знака в Україні або володільцем міжнар. реєстрації, або особою, знак якої визнано в
установленому законом порядку добре відомим.

42. Поняття комерційної таємниці як предмету кр.пр. (статті 231 і 232 КК).
Комерційна таємниця - відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням,
фінансовою та ін. діяльністю суб’єкта господарювання, які не є держ. таємницею, але
розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання (ч. 1 ст. 36
ГК). Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту
визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в

цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною
для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у
зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим
обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно
контролює цю інформацію (ст. 505 ЦК).

Комерційною таємницею не можуть бути ті відомості, які відповідно до закону не

можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Водночас існує Перелік відомостей, що
не становлять комерційної таємниці, передбачений пост. КМУ від 9 серпня 1993 р. №611.
До таких відомостей, зокрема, належать установчі документи, документи, що дозволяють
займатися підприємницькою і господарською діяльністю та її окремими видами;
інформація за всіма встановленими формами держ. звітності; дані, необхідні для
перевірки обчислення і сплати податків та ін. обов’язкових платежів та ін. Законом
визначається коло органів, які мають доступ до комерційної таємниці.

43. Поняття банківської таємниці як предмету кр.пр. (статті 231 і 232 КК).

Банківською таємницею визнається інформація щодо діяльності та фінансового стану

клієнта, що стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з
ним чи третім особам при наданні послуг банку (ст. 60 Закону України «Про банки і
банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.). Зокрема це відомості про банківські рахунки
клієнтів; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним
угоди; фінансово-економічний стан клієнтів та ін. відомості. Порядок розкриття
банківської таємниці встановлений у ст. 62 цього Закону та постанові Правління НБУ від
14 липня 2006 р. №267 «Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та
розкриття банківської таємниці».

44. Ким визначається склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну

таємницю (ст. 232 КК «Розголошення комерційної або банківської таємниці»)?

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту

визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону.
45. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що
становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231 КК): момент закінчення.

Крим, правопорушення визнається закінченим: у першій формі з моменту вчинення

дій, спрямованих на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську
таємницю, у другій формі з моменту завдання істотної шкоди.

46. Розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК): момент
закінчення.

Крим, правопорушення вважається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди

суб’єкту господарської діяльності, яка визначається аналогічно ст. 231 КК.

47. Що розуміється під розголошенням комерційної або банківської таємниці (ст.232

КК)?

Під розголошенням відомостей слід розуміти передачу їх без згоди власника хоча б
одній особі, яка не володіла такою таємницею. Розголошення може бути здійснене у
будь-який спосіб - усно, письмово, із використанням засобів зв’язку та масової
інформації, комп’ютерних мереж тощо.

48. Предмет незаконної приватизації державного, комунального майна (ст. 233 КК).

Предметом крим. правопорушення можуть виступати: а) держ. або комунальне майно,

що підлягає приватизації, - при вчиненні крим. правопорушення у перших трьох формах,
названих нижче; б) держ. або комунальне майно, яке не підлягає приватизації, — при
вчиненні крим. правопорушення у четвертій формі.

49. Форми незаконної приватизації державного, комунального майна (ст. 233 КК).

З об’єктивної сторони діяння може виражатися у таких формах:

1) приватизація майна шляхом заниження вартості майна через визначення її у спосіб, не

передбачений законом; 2) приватизація майна шляхом використання підроблених
приватизаційних документів; 3) приватизація майна неправомочною особою; 4)
приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом.

----------------

Приватизація держ. або комунального майна - це платне відчуження майна, що перебуває

у держ. або комунальній власності, на користь фізичних та юрид. осіб, які відповідно до
зазначеного Закону України можуть бути покупцями. Держ. регулювання приватизації є
різним для об’єктів малої і великої приватизації.

Заниження вартості майна означає визначення її способом, який взагалі не передбачений

законами про приватизацію або хоч і передбачений, але не має застосовуватися в
конкретному випадку. Методика оцінки вартості майна в основному залежить від того,
яке майно приватизується і яким способом.

Під приватизацією з використанням підроблених приватизаційних документів слід

розуміти таку приватизацію, в якій саме рішення про відчуження об’єкта приватизації
покупцю було прийнято на правових підставах, сформованих із використанням
підроблених приватизаційних документів. При вчиненні такої незаконної приватизації
можуть використовуватися підроблені приватизаційні папери чи ін. документи, які
мають юрид. значення у процесі приватизації для визначення способу приватизації,
вибору методики оцінки вартості майна чи вибору покупця тощо.

Приватизація неправомочною особою означає приватизацію особою, яка за зак-вом не

може бути суб’єктом приватизації.

Затвердження переліку об’єктів права держ. власності, що не підлягають приватизації, є

виключною компетенцією ВРУ (п. 36 ст. 85 Конституції України). Такі переліки
передбачені у ст. 4 Закону України від 18 січня 2018 р., а також Законом України «Про
перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23 вересня
2008 р.

Блок 2. Кр.пр. проти довкілля

1. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237

КК): форми об’єктивної сторони.

Об'єктивна сторона невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

проявляється в: 1) діянні у формі бездіяльності - ухиленні від проведення або
неналежному проведенні на території, що зазнала забруднення небезпеч.
речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи ін. відновлювальних
заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення; 2)
наслідків у вигляді загибелі людей або ін. тяжких наслідків; 3) причинному зв’язку між
ними.

2. Що є предметом кр.пр., передбаченого ст. 238 КК України («Приховування або

перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення»)?
Предметом - виступають відомості про: 1) екологічний стан, у тому числі радіаційний,
стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря,
харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я
людей, рослинний та тваринний світ; 2) стан захворюваності населення в районах з
підвищеною екологічною небезпекою.

3. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або

захворюваність населення: конструкція складу кр.пр. та момент закінчення за ч. 1
ст. 238 КК.

Об’єктивна сторона крим. правопорушення характеризується діянням у формі дії та/або

бездіяльності особи - приховуванні або перекрученні службовою особою відомостей про
екологічний, у тому числі радіаційний, стан у районах із підвищеною екологічною
небезпекою, а також про стан захворюваності населення. Приховуванням є повне або
часткове неповідомлення інформації тим адресатам, яким вона має бути відома, чи
несвоєчасне доведення її до них, якщо у особи була реальна можливість надати таку
інформацію. Приховуванням визнається і відмова надати таку інформацію.
Перекручення - це повідомлення завідомо недостовірних відомостей (інформації) або
подання документів із завідомо недостовірними даними тощо, тобто спотворення істини
про екологічний стан або стан захворювання населення.

Крим, правопорушення вважається закінченим при вчиненні діяння, хоча б одного із

вказаних видів.

4. Поняття забрудненням земель (ст. 239 КК).

Забруднення полягає у різного виду привнесенні в (на) ґрунт речовин у вигляді різних
шкідливих матеріалів (хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і
агрохімікатів, важких металів, радіоактивних речовин тощо) з таким їх накопиченням,
вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Забрудненням визнається негативний вплив на родючість грунтів та ін. корисні
властивості.

5. Поняття псування земель (ст. 239 КК).

Псуванням земель є порушення природного стану земель, яке здійснюється без

обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому зак-вом
порядку, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також
використання їх спосіб, що погіршує їх природну родючість.
6. Забруднення або псування земель: конструкція складу кр.пр. та момент
закінчення за ч. 1 ст. 239 КК.

З об’єктивної сторони це крим. правопорушення проявляється в:

1) діянні (дії та/або бездіяльності) - порушенні спец, правил щодо охорони та

використання земель; 2) наслідків у виді створеної небезпеки для життя, здоров’я людей
чи довкілля; 3) причинному зв’язку між ними; 4) способі вчинення діяння, яким є
забруднення (хімічне, бактеріальне, радіоактивне тощо) або псування земель. При
псуванні земель 5) засобами вчинення Крим, правопорушення виступають речовини,
відходи чи ін. матеріали, шкідливі для життя, здоров’я людей або довкілля.

Матеріальний склад, закінчене після настання наслідків.

7. Об’єктивна сторона незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим

шаром) земель (ст. 239-1 КК).

Об’єктивна сторона Крим, правопорушення полягає в: 1) діянні (дії), що виражається у

незаконному заволодінні ґрунтовим покровом (поверхневим шаром) земель; 2) наслідків
у виді реальної небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля; 3) причинному
зв’язку між ними.

Незаконним заволодінням ґрунтовим покровом (поверхневим шаром) земель є зняття та

перенесення родючого ґрунту, або ін. встановлення винним контролю над ним, вчинене з
порушенням порядку, регламентованого нормативно-правовими актами.

8. Предмет кр.пр., передбаченого ст. 240 КК («Порушення правил охорони або

використання надр»).

Предметом цього правопорушення виступають надра (ч.ч. 1-4), а також надра і корисні
копалини загальнодержавного значення, як їх складові (ч.ч. 2-4 зазначеної статті).

9. Суспільно небезпечні наслідки в складі кр.пр., передбаченому ч. 1 ст. 242 КК

(«Порушення правил охорони вод»).

Об’єктивна сторона крим. правопорушення складається з наявності трьох ознак: 1)

діяння (у формі дії або бездіяльності) - порушення правил охорони вод (водних об’єктів),
2) наслідків у вигляді - забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних
горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей,
або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи
для довкілля, 3) причинного зв’язку між діянням та наслідками.
10. Забруднення моря: форми об’єктивної сторони за ч. 1 ст. 243 КК.

Об’єктивна сторона крим. правопорушення, яке визначається як забруднення моря

можлива у двох формах. Перша форма включає в себе: 1) діяння (дія або бездіяльність),
тобто порушення спец, правил поводження з матеріалами чи речовинами, шкідливими
для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря, 2) наслідки у вигляді -
забруднення моря і створення небезпеки для життя чи здоров’я людей або живих
ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря, 3) причинний
зв’язок між діянням та наслідками. Друга форма виражається у незаконному скиданні
чи похованні зазначених матеріалів, речовин і відходів.

11. Предмет кр.пр., передбаченого ст. 245 КК («Знищення або пошкодження об’єктів
рослинного світу»).

Предметом цього крим. правопорушення є лісові масиви, зелені насадження навколо

населених пунктів, уздовж залізниць, а також стерня, сухі дикоростучі трави,
рослинність або її залишки.

12. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ч. 1 ст. 245 КК («Знищення або

пошкодження об’єктів рослинного світу»).

Об'єктивна сторона Крим, правопорушення виражається у знищенні або пошкодженні

лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць, а
також стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях
сільськогосподарського призначення вогнем чи ін. загальнонебезпечним способом.

Під знищенням тут розуміється такий фізичний вплив вогнем або ін.
загальнонебезпечним способом на лісові масиви, зелені насадження, у результаті якого
вони припиняють своє існування. Пошкодження означає приведення лісових масивів,
зелених насаджень у непридатний стан значної їх частини, погіршення їх якості з
можливістю відновлення.

13. Ознаки складу кр.пр. «Незаконна порубка або незаконне перевезення,

зберігання, збут лісу» (ст. 246 КК).

Незаконною визначається порубка дерев і чагарників у лісах, вчинена без відповідного

дозволу (тобто лісопорубного квитка чи ордера); з дозволом, виданим із порушенням
чинного зак-ва; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на
призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в
дозволі тощо.
14. Визначення шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу (ст. 246 КК).

Істотна шкода, визначається у примітці.

Примітка. 1. У цій статті істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна
шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення
ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення
лісів.

2. У цій статті тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у шістдесят і більше
разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

15. Об’єктивна сторона порушення законодавства про захист рослин (ст. 247 КК).

Об'єктивна сторона крим. правопорушення виражається: у порушенні правил,

установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та ін. вимог зак-ва про
захист рослин; спричиненні в результаті цих порушень тяжких наслідків; у причинному
зв’язку між ними.

Тяжкими наслідками можна визнати масове поширення шкідників та хвороб рослин, що

призводить до знищення рослинного навколишнього середовища, загибелі великої площі
лісів, втрати врожаю, завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі тощо.

Визнання наслідків тяжкими є питанням конкретного факту, який вирішується з

урахуванням вартості, значення, кількості, розміру заподіяної шкоди внаслідок
порушення правил (вимог зак-ва).

16. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ст. 248 КК («Незаконне полювання»).

Об'єктивна сторона визначається як незаконне полювання, що можливе у двох формах.

Перша форма включає в себе: 1) діяння, тобто порушенні правил полювання

(полювання у заборонний час, у забороненому місці тощо), 2) наслідки у вигляді істотної
шкоди, 3) причинному зв’язку між діяння та наслідками. Істотною шкодою можуть бути
визнані: зникнення того чи ін. виду тварин у певній місцевості; знищення місць
компактного проживання та розмноження звірів та птахів, їхніх жител, споруд;
руйнування об’єктів природного середовища тощо.

Друга форма виражається у незаконному полюванні в заповідниках або на ін. територіях

та об’єктах природно-заповідного фонду, або полюванні на звірів, птахів чи ін. види
тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.
Закінченим це крим. правопорушення вважається за першою формою: з моменту
настання вказаних наслідків, а друга форма-з моменту вчинення дій, які передбачені ч. 1
ст. 248 КК.

17. Кваліфікуючі ознаки незаконного полювання (ч. 2 ст. 248 КК).

Ч. 2 ст. 248 КК передбачена відповідальність за крим. правопорушення, якщо дії,

зазначені у ч. 1 цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового
становища або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення
звірів, птахів чи ін. видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів,
або особою, раніше судимою за це крим. правопорушення.

18. Відмежування незаконного полювання (ст. 248 КК) від незаконного зайняття
рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК).

Основним безпосереднім об'єктом цього Крим, правопорушення є встановлений порядок

охорони та використання рибних ресурсів, водних тварин та ін. водних організмів,
морських водоростей і трави як складової довкілля; додатковим безпосереднім об'єктом
може бути громад, безпека (ч. 2 ст. 249 КК). Предметом цього крим. правопорушення є
риба різних видів (прісні та морські), водні тварини та ін. водні організми, які
перебувають у стані природної волі, а також морські водорості і трави, що мають
промислове значення для виробництва добрива, медичних препаратів і продуктів
харчування.

Незаконна ловля таких водних хутрових тварин, як бобер, видра, ондатра та ін.,
охоплюється незаконним полюванням (ст. 248 КК).

19. Зміст ознаки незаконності в складі «Зайняття рибним, звіриним або іншим
водним добувним промислом» (ст. 249 КК).

Під незаконним заняттям рибним, звіриним або ін. водним добувним промислом треба
розуміти таке вилучення водних живих ресурсів із природного середовища, яке
здійснюється з порушенням чинного зак-ва, що регулює порядок і умови рибальства, ін.
використання водних живих ресурсів.

Блок 3. Кр.пр. проти громадської безпеки

1. У яких формах виражається об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ст. 255

КК?
Стаття 255. Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною
організацією, а також участь у ній

1. Створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними

частинами -

2. Участь у злочинній організації -

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою
з використанням службового становища, -

4. Створення злочинної спільноти, тобто об’єднання двох чи більше злочинних

організацій, керівництво такою спільнотою -

5. Дії, передбачені частинами першою, другою або четвертою цієї статті, вчинені
особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває у статусі суб’єкта
підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі "вора в законі", -

2. Звільнення від кримінальної відповідальності за створення злочинної організації

(ч. 2 ст. 255 КК).

6. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника

злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною другою або
третьою цієї статті, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього злочину
добровільно повідомила про створення злочинної організації або участь у ній та активно
сприяла її розкриттю.

3. Що означає вступ особи до злочинної організації (ст. 255 КК)?

Вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає

надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона
усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх
намірів.

4. З якого моменту злочинну організацію слід вважати створеною (ст. 255 КК)?

Злочинну організацію слід вважати створеною, якщо об’єднання набуло всіх

обов’язкових ознак такої організації.

(стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або
структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної
діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів
учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної
діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації,
так і інших кримінально протиправних груп.)

5. У яких формах виражається об’єктивна сторона сприяння учасникам злочинних

організацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 КК)?

Заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх

злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів,
інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь
не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній
діяльності

6. Форми об’єктивної сторони бандитизму (ст. 257 КК).

Об’єктивна сторона цього крим. правопорушення виражається в таких формах: 1)

діянні у формі дії, що полягає в заздалегідь не обіцяному сприянні учасникам злочинних
організацій та укритті їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ,
транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних
паперів; 2) діянні (дії) - заздалегідь не обіцяному вчиненні ін. дій зі створення умов, які
сприяють їх злочинній діяльності. Заздалегідь обіцяне вчинення цих дій становить
співучасть у злочині, передбаченому ст. 255 КК, за наявності всіх обов’язкових ознак
цього Крим, правопорушення.

7. Поняття банди (ст. 257 КК).

Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка
попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи,
організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної
довготривалої підготовки.

8. З якого моменту банду слід вважати створеною (ст. 257 КК)?

Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення
першого нападу за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності
такого ж характеру та за умови, що об'єднання набуло всіх обов'язкових ознак банди.
При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об'єднання як
організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така.

9. Що слід вважати під нападом озброєної банди (ст. 257 КК)?

Нападом озброєної банди є дії, спрямовані на досягнення злочинного результату шляхом
застосування насильства до потерпілого чи створення загрози його застосування. Такий
напад вважається здійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї,
яка перебувала в їх розпорядженні.

10. Види зброї, наявність та можливість використання якої під час вчинення нападу
утворюватиме ознаку озброєності банди?

Під зброєю розуміють пристрої, прилади та ін. предмети, конструктивно призначені та

технічно придатні для ураження живої чи ін. цілі, тобто зброя у вузькому, власному
значенні слова. Зброя може бути вогнепальною, холодною, вибуховою тощо. У випадках
коли для вирішення питання про належність відповідних предметів до зброї, а також
питання про їх придатність до використання за цільовим призначенням потрібні спец,
знання, у справі необхідно призначати експертизу, яку слід проводити у відповідних
експертних установах. Для вирішення лише другого питання достатньо участі
спеціаліста. Якщо зброя є лише в одного члена банди, необхідно, щоб ін. учасники знали
про неї та розуміли, що вона може бути використана під час нападу. Тобто для
відповідальності за бандитизм достатньо того, щоб зброя була у розпорядженні
банди, вона знаходилася у придатному для використання стані та могла бути
використана.

Напад вважається здійсненим і в тих випадках, коли члени банди не застосовували зброї,
яка перебувала в їх розпорядженні.

11. Як розуміється ознака озброєності банди?

Озброєність банди означає озброєність її учасників або хоча б одного з них (в

останньому випадку ін. учасники мають знати про це й усвідомлювати можливість
застосування зброї під час нападів). При цьому учасники банди могли озброїтись як до
створення банди, так і в ході її організації. Дії, які полягають у незаконному заволодінні
вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими
пристроями, їх придбанні, виготовленні, ремонті, або в незаконному заволодінні
радіоактивними матеріалами чи їх придбанні, або у виготовленні, ремонті холодної
зброї, вчинені з метою організації банди, а також аналогічні дії учасників уже існуючої
банди чи збут останніми зазначених предметів належить кваліфікувати за сукупністю
крим. правопорушень, передбачених ст.ст. 257,262,263 або ст. 263 і КК.

12. Як належить кваліфікувати дії учасників банди, пов'язані з незаконним

носінням, зберіганням, ремонтом та передачею (один одному) предметів, якими
вона озброєна?
Дії ж учасників банди, пов’язані з незаконним носінням, зберіганням, ремонтом та
передачею (один одному) предметів, якими вона озброєна, є складовими елементами
бандитизму і додаткової кваліфікації за ст. 263 чи ст. 263 і КК не потребують. Саме
озброєність для нападів у поєднанні зі стійкістю та ін. ознаками й утворює ту міру сусп.
небезпечності, яка характеризує банду.

13. Коли організація озброєної банди вважається закінченим кр.пр.? Чи буде

бандитизм закінченим кр.пр. в момент нападу стійкого об’єднання осіб на
військовослужбовців чи працівників правоохоронних органів з метою заволодіння
їхньою зброєю, якої до цього часу об’єднання ще не мало?

Організація озброєної банди для вчинення нападу на підприємства, установи, організації

чи на окремих осіб - це створення озброєної організованої групи чи озброєної злочинної
організації для відповідного нападу. Організація такого об’єднання утворює склад
бандитизму незалежно від того, чи встигли його учасники здійснити хоча б один із
намічених нападів.

Оскільки ст. 257 КК передбачено відповідальність за організацію банди, а не за

організаційну діяльність щодо її створення, бандитизм при цій формі об’єктивної
сторони є закінченим Крим, правопорушенням лише у випадках, коли банду дійсно
було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може
розцінюватися як готування або замах на бандитизм.

Як пояснив Пленум ВС України “ Про практику розгляду судами кримінальних

справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями ” в п.19 постанови
№ 13 від 23.12.2005 р. “Під організацією озброєної банди належить визнавати створення
як організованої групи чи злочинної організації, що вже озброєні, але ще не вчинили
нападів, так і таких стійких об’єднань, які, щоб дістати зброю, вчиняють напади на
військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Уже в момент
нападу з метою заволодіння зброєю ці об’єднання стають бандою, оскільки в такий
спосіб її члени озброюються..

14. Відмежування створення злочинної організації (ч. 1 ст. 255 КК) від бандитизму
(ст. 257 КК).

Бандитизм є суміжним із складом злочину, передбаченого ст. 255, тому що банда може
мати ознаки злочинної організації.

Специфіку бандитизму надає мета нападу на підприємства, установи, організації чи на

окремих осіб. У цьому – основна різниця із злочином, передбаченим ст. 255. В
юридичній літературі слушно відмічається, що порівнювані злочини передбачені різними
різновидами норм: загальною – ст. 255 та спеціальною – ст. 257. За такої конкуренції
перевага має надаватись нормі спеціальній.

Відмінність бандитизму (ст. 257 КК) від створення злочинної організації (ст. 255
КК) полягає передусім у тому, що: 1) банда, про яку йдеться у ст. 257 КК, - це
організована група чи злочинна організація, тоді як у ст. 255 КК зазначено тільки про
злочинну організацію; 2) обов'язковою ознакою банди є озброєність, тоді як для
злочинної організації у ст. 255 КК цього не вимагається; 3) метою бандитизму є
здійснення нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян 4)
організована група, що утворює банду, має внутрішню стійкість, а злочинна організація -
додатково ще й зовнішню стійкість; 5) за вчинення бандитизму у ст. 257 КК не
передбачено спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності, тоді як у ч.
2 ст. 255 КК (заохочувальній нормі) вказано про таке звільнення.

15. Кваліфікація дій членів злочинної організації в разі вчинення ними злочинів,
вчинення яких було метою створення злочинної організації. Кваліфікація дій
членів банди в разі вчинення ними нападів, вчинення яких було метою організації
банди.

16. Пособництво в бандитизмі (ч. 5 ст. 27 і ст. 257 КК).

Участь в озброєній банді слід розуміти не тільки як безпосереднє здійснення нападів,

а й як сам факт вступу особи до неї чи вчинення будь-яких дій, спрямованих на
створення сприятливих умов для її функціонування (надання транспорту, приміщень,
здійснення фінансування та матеріально-технічного забезпечення, постачання зброї,
підшукання об'єктів для нападу, зберігання зброї, злочинно набутого майна, коштів
тощо). Проте в будь-якому разі участь у банді (як форма бандитизму) обов'язково
передбачає членство особи в цьому об'єднанні, яке набувається шляхом вступу до
останнього. Вчинення зазначених дій особою, яка не є учасником банди, належить
розцінювати як пособництво у бандитизмі.

17. Як кваліфікувати дії особи, яка не входила до складу банди, однак взяла
безпосередню участь у вчинюваному бандою нападі?

Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі буде у разі, коли члени банди або ін.
особа, не член банди, разом із членами банди спільно братимуть безпосередню участь у
вчинюваному бандою нападі, тобто є його співвиконавцями. Участь може виявитися у
різних діях: придушення опору потерпілого, забезпечення безпеки бандитів, що
нападають, та ін. дії з надання допомоги банді під час вчинення нею нападу. Для
відповідальності за ст. 257 КК необхідно, щоб особа, яка не є членом банди, взяла
участь спільно з бандитами саме в бандитському нападі. Якщо мала місце участь
спільно з бандитами в ін. діянні (не в нападі), то склад бандитизму виключається.

Участь у вчинюваному бандою нападі може брати й особа, яка не входить до її складу.
Проте дії такої особи можуть кваліфікувати за ст. 257 КК тільки в тому разі, коли вона
усвідомлювала, що є учасником нападу, який вчинює банда. Якщо ж зазначена особа
не брала безпосередньої участі у нападі, а лише якимось чином сприяла його вчиненню,
її дії слід вважати пособництвом.

18. Форми об’єктивної сторони терористичного акту (ст. 258 КК).

Об’єктивна сторона цього Крим, правопорушення виражається в:

1) діянні у формі дії, що полягає в застосуванні зброї, вчиненні вибуху, підпалу чи ін.
дій; наслідках у вигляді створеної небезпеки для життя чи здоров’я людини або
заподіяння значної майнової шкоди чи настання ін. тяжких наслідків; причинного зв’язку
між цим діянням та його наслідками;

2) діянні у формі дії, а саме погрозі вчинення зазначених дій.

19. Мета як ознака суб’єктивної сторони терористичного акту та її значення для

кваліфікації терористичного акту (ст. 258 КК)?

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони терористичного акту є наявність мети: 1)

порушення громад, безпеки; 2) залякування населення; 3) провокації воєнного конфлікту,
міжнар. ускладнення; 4) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій
органами держ. влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих
органів, об’єднаннями громадян, юрид. особами; 5) привернення уваги громадськості до
певних політичних, релігійних чи ін. поглядів винного (терориста).

20. Форми об’єктивної сторони створення терористичної групи чи терористичної

організації (ст. 258-3 КК).

Об’єктивна сторона полягає в таких формах: 1) створення терористичної групи чи

терористичної організації; 2) керівництво терористичною групою чи терористичною
організацією; 3) участь у терористичній групі чи терористичній організації; 4)
організаційне чи ін. сприяння створенню або діяльності терористичної групи або
терористичної організації.

21. Поняття терористичної групи (ст. 258-3 КК).

Терористична група чи терористична організація — це стійке злочинне об’єднання,
створене з метою здійснення терористичної діяльності. Терористична група може бути
видом організованої групи, терористична організація - видом злочинної організації

У вказаній статті також передбачено, що організація визнається терористичною, якщо

хоч один із її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б
одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

22. Звільнення від кримінальної відповідальності за терористичний акт (ч. 6 ст. 258
КК).

Особа звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною

першою цієї статті в частині погрози вчинення терористичного акту, якщо вона до
повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно повідомила
правоохоронний орган про цей злочин, сприяла його припиненню або розкриттю, у разі
якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено небезпеку для життя чи здоров’я
людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків,
якщо в її діях немає складу іншого злочину.

23. Що розуміється під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної

мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи
радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 262 КК)?

Під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових

припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів слід
розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства,
яке не є небезпечним для життя або здоров'я, чи з погрозою застосування такого
насильства, їх вилучення у юридичних або фізичних осіб незалежно від того,
законно чи незаконно ті ними володіли.

24. Що розуміється під привласненням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної

мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи
радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 262 КК)?

Привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових

припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів має
місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені
для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв'язку з виконанням
службових обов'язків тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в
іншої особи, котра володіла ними незаконно.
25. Що розуміється під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім
гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових
пристроїв без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК)?

Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської),

бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії,
які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного
дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що
знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

26. Кваліфікація заволодіння завідомо несправною нарізною вогнепальною зброєю і

наступне приведення її в придатний до використання за призначенням стан?

Незаконне заволодіння завідомо несправною вогнепальною зброєю (наприклад,

учбовою) і приведення її в придатний до використання за призначенням стан необхідно
кваліфікувати як заволодіння чужим майном та незаконне виготовлення вогнепальної
зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для
виготовлення придатної до використання зброї частина деталей була ним викрадена, а
решта виготовлена самостійно чи придбана будь-яким іншим чином.

27. У чому виражається об’єктивна сторона завідомо неправдивого повідомлення

про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності за ч. 1
ст. 259 КК?

Об’єктивна сторона цього крим. правопорушення характеризується сусп. небезпечним

діянням у формі дії, що полягає у неправдивому повідомленні про підготовку вибуху,
підпалу або ін. дій, які загрожують загибеллю людей чи ін. тяжкими наслідками.

28. Види діянь, передбачених у ст. 260 КК («Створення не передбачених законом

воєнізованих або збройних формувань»).

Об’єктивна сторона не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ч.ч.

1 і2 ст. 260КК) виражається у двох формах: 1) у створенні таких формувань; 2) участі
у їх діяльності.

29. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК):
момент закінчення.
З моменту настання суспільно небезпечних наслідків (матеріальний склад): загибель
людей або інші тяжкі наслідки

Під загибеллю людей розуміється настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі
наслідки - це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої
тяжкості - двом особам і більше, а також великої матеріальної шкоди будь-якій
юридичній чи фізичній особі.

30. Які дії з холодною зброєю є кримінально-караними (ч. 2 ст. 263 КК)?

Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої
холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

31. У чому полягає порушення встановлених законодавством вимог пожежної або

техногенної безпеки за ч. 1 ст. 270 КК?

Об’єктивна сторона крим. правопорушення полягає у порушенні встановлених зак-вом

вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно
шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

Порушення встановлених зак-вом вимог пожежної безпеки може бути вчинене як

шляхом дії, так і бездіяльності.

Під встановленими зак-вом вимогами пожежної безпеки слід розуміти положення,

які передбачають норми і правила щодо запобігання виникненню пожеж. Вимоги
пожежної безпеки визначають стандарти, паспорти, норми, правила, положення,
інструкції.

Відповідальність за ст. 270 КК настає лише тоді, коли порушення вимог пожежної
безпеки спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або
майнову шкоду у великому розмірі. Пожежа - це неконтрольоване горіння предметів
поза спец, вогнищем, що створює безпосередню небезпеку для життя людей.

Блок 4. Кр.пр. проти безпеки руху та експлуатації транспорту

1. Відмежування кр.пр. проти безпеки руху та експлуатації транспорту від

адміністративних правопорушень.

Треба дивитися конкретні склади. В цілому в ККУ закріплені більш суспільно небезпечні
діяння.
2. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи
повітряного транспорту (ст. 276 КК): об’єктивна сторона та суб’єкт кр.пр.

З об’єктивної сторони крим. правопорушення має матеріальний склад і

характеризується сусп. небезпечними діянням (дією або бездіяльністю), наслідками та
причинним зв’язком між ними.

Діяння може виражатися в трьох формах: 1) порушенні правил безпеки руху (напр.,
перевищення швидкості руху поїзда, неправильне розходження судна із зустрічним із
ним, порушення висоти польоту літака тощо); 2) порушенні правил експлуатації (напр.,
недотримання порядку укладення та закріплення вантажу, недотримання вимог щодо
технічного стану транспортних засобів); 3) недоброякісному ремонті транспортних
засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку (напр., неусунення несправності двигуна
літака або системи гальмування поїзда).

Наслідки полягають у створенні небезпеки для життя людей або настання ін. тяжких
наслідків (ч. 1 ст. 276 КК), спричиненні потерпілому середньої тяжкості чи тяжкого
тілесного ушкодження або заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 276 КК),
загибелі людей (ч. З ст. 276 КК).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони крим. правопорушення є причинний зв ’язок

між діянням і наслідками. При цьому порушення правил руху або експлуатації, а також
недоброякісний ремонт мають бути необхідними і достатніми умовами для створення
небезпеки для життя людей або настання ін. тяжких наслідків, а небезпеч. наслідки є
закономірним результатом таких діянь.

Суб’єкт - спеціальний. Ним може бути тільки особа, яка є працівником залізничного,
водного або повітряного транспорту, трудова діяльність якої пов’язана з рухом,
експлуатацією або ремонтом відповідного транспорту.

3. Об’єктивна сторона здійснення професійної діяльності членом екіпажу або

обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом
(диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп'яніння або під впливом
наркотичних чи психотропних речовин (ст. 276-1 КК).

З об’єктивної сторони Крим, правопорушення має формальний склад і виражається в

таких альтернативних діяннях: 1) здійснення професійної діяльності членом екіпажу
повітряного судна та 2) обслуговування повітряного руху диспетчером управління
повітряним рухом (диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп’яніння або під
впливом наркотичних чи психотропних речовин.

П. 1 ч. З та ч. 4 ст. 58 ПК забороняють члену екіпажу виконувати свої обов’язки на

повітряному судні, якщо він перебуває під дією будьякого препарату, що впливає на
працездатність і може загрожувати безпеці польоту повітряного судна, а також
забороняється вживати алкоголь менш як за вісім годин до зазначеного часу виконання
своїх службових обов’язків у польоті або оголошення режиму готовності, заступати на
льотне чергування з рівнем алкоголю в крові, що перевищує 0,2 проміле, та вживати
алкоголь під час польоту чи перебуваючи в режимі очікування.

Особа добровільно вживає зазначені речовини і здійснює професійну діяльність у

відповідному стані, причому немає значення, як довго член екіпажу або диспетчер
служби руху виконував свої обов’язки. Крим, правопорушення вважається закінченим з
моменту, коли особа у стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних чи
психотропних речовин приступила до виконання своїх обов’язків.

4. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ч. 1 ст. 277 КК):

суспільнонебезпечні наслідки.

Наслідки злочину виражаються в аварії поїзда, судна чи можливості настання такої

аварії, порушенні нормальної роботи транспорту, створенні небезпеки для життя людей
чи настання ін. тяжких наслідків (ч. 1 cт. 277 КК), спричинення потерпілому середньої
тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, завдання великої матеріальної шкоди (ч. 2 cт.
277 КК), спричинення загибелі людей (ч. 3 cт. 277 КК).

5. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ч. 1 ст. 277 КК):

суб’єктивна сторона.

Суб'єктивна сторона характеризується як умисною, так і змішаною виною, тобто діяння

особа завжди вчиняє умисно, а до наслідків псих, ставлення може виражатися в прямому
або непрямому умислі (окрім прямого умислу на настання смерті) або у необережності.

6. Порушення правил повітряних польотів (ст. 281 КК): суб’єкт кр.пр.

Суб’єктом цього Крим, правопорушення є пілот (або член екіпажу), який не є

працівником повітряного транспорту. За цією ознакою це посягання відмежовується від
посягання, передбаченого ст. 276 КК, де суб’єктом виступає працівник повітряного
транспорту.

7. Порушення правил користування повітряним простором (ч. 1 ст. 282 КК):

суспільно небезпечний наслідок.

Наслідками посягання є створення загрози безпеці повітряних польотів.

8. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283 КК): момент
закінчення.

Злочин вважається закінченим з моменту самовільної без нагальної потреби зупинки

поїзда і заподіяння шкоди здоров'ю хоча б однієї особи або створення в загрози настання
тяжких наслідків.

9. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ст. 284 КК.

З об'єктивної сторони це крим. правопорушення має формальний склад. Діяння

виражається у формі бездіяльності капітана судна - ненаданні допомоги в разі зіткнення з
ін. судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на ін.
водному шляху особам, які зазнали лиха. Обов’язковою умовою притягнення до
відповідальності за ст. 284 КК є наявність усвідомленої можливості надати таку
допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів. Посягання
вважається закінченим з моменту ненадання допомоги.

10. Що слід розуміти під транспортними засобами в статтях 286, 287, 289, 290 КК?

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 286-1, 287, 289 і 290 слід
розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси,
а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

11. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту

особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК): діяння та суспільно-
небезпечні наслідки.

Діяння (дія чи бездіяльність) виражається в порушенні правил безпеки дорожнього

руху або експлуатації транспорту. Диспозиція ч. 1 ст. 286 КК є бланкетною, тому для
вирішення питання про притягнення до Крим, відповідальності за цією статтею потрібно
звертатися до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та
експлуатації механічного транспорту. Основним нормативним актом у сфері
забезпечення безпеки дорожнього руху є ПДР. Крім того важливе значення має Закон
України від ЗО червня 1993 р. «Про дорожній рух». При визначенні характеру
порушення правил безпеки руху необхідно встановлювати, яку статтю чи пункт Правил
порушила особа, що керувала транспортним засобом. На це звертає увагу ПВСУ в п. З
пост, від 23 грудня 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України
законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації
транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».
Наслідки крим. правопорушення виражаються у спричиненні потерпілому середньої
тяжкості тілесних ушкоджень (ч.І ст. 286 КК), тяжких тілесних ушкоджень або смерті (ч.
2 ст. 289 КК), загибелі людей (ч. З ст. 286 КК). Якщо порушення особою правил безпеки
руху та/або експлуатації транспорту викликає наслідки, які передбачені різними
частинами ст. 286 КК, вчинене кваліфікується лише за тією частиною статті, яка
передбачає відповідальність за більш тяжкі наслідки. При реальній сукупності крим.
правопорушень, коли мали місце два і більше самостійні не пов’язані між собою
посягання, які викликали самостійні наслідки, відповідальність настає за сукупністю
крим. правопорушень. Якщо особа двічі порушила в різний час правила безпеки руху і в
кожному з цих випадків загинула людина, то скоєне повинно кваліфікуватися за ч. 2 ст.
286 КК. Якщо ж смерть двох і більше осіб є наслідком тієї самої транспортної пригоди,
тобто одного або зв’язаних між собою кількох порушень правил, то відповідальність
настає за ч. З ст. 286 КК.

12. Кваліфікація порушення водієм порядку перевезення пасажирів, неправильного

завантаження, укладення і закріплення вантажів, експлуатації технічно несправних
транспортних засобів, якщо це пов’язано з безпекою дорожнього руху і призвело до
заподіяння смерті потерпілому.

Ін. грубим порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, є

грубе порушення режиму роботи водіїв, відсутність контролю за технічним станом
транспортних засобів, надання дозволу на використання необладнаного належним чином
вантажного транспортного засобу для перевезення пасажирів, перевантаженого
транспортного засобу чи завантаженого із порушенням правил дорожнього руху, допуск
до керування особи, яка стомлена чи перебуває у хворобливому стані, або під впливом
лікарських препаратів, вживання яких не рекомендоване при керуванні транспортним
засобом тощо.

Кваліфікація за ст. 287

13. Суб’єкт порушення правил дорожнього руху, унаслідок чого сталася загибель
людини (ч. 2 ст. 286).

Суб’єктом є фізична осудна особа, яка досягла 16 років та керує транспортним засобом
(незалежно від того, чи має вона посвідчення водія, чи ні).

Під час навчальної їзди в автомобілях з подвійним управлінням суб’єктом злочину є

інструктор, який здійснює навчання курсанта і перебуває поруч із водієм.

14. Відмежування між собою складів кр.пр., передбачених статтями 286 і 286-1 КК.
Склад 286: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої
тяжкості тілесне ушкодження

Склад 286-1: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого
сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість
реакції, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження

Тобто, для кваліфікації за ст. 286-1 потрібно, щоб водій знаходився у стані алкогольного,
наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують
увагу та швидкість реакції

15. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше

порушення їх експлуатації (ст. 287 КК): суб’єкт кр.пр.

Суб’єкт - спеціальний, це особа, яка досягла 16-річного віку і є відповідальною за

технічний стан транспортного засобу, дотримання правил його безпечної експлуатації.
Такими є працівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності
(завідуючі та начальники гаражів, інспектори безпеки руху, механіки тощо), власники та
водії транспортних засобів, які допустили ін. осіб до керування.

16. Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього

руху (ст. 288 КК): суб’єкт кр.пр.

Суб’єкт — спеціальний, це особа, яка досягла 16-річного віку і є відповідальною за

будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання автомобільних доріг, вулиць,
залізничних переїздів, ін. дорожніх споруд, або особа, яка виконує такі роботи.

17. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК): об’єктивна сторона і
момент закінчення.

З об’єктивної сторони посягання характеризується дією, яка полягає у протиправному

вилученні будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача
всупереч їх волі. При незаконному заволодінні (вилученні транспортного засобу) особа
вчиняє дії, спрямовані, по-перше, на встановлення контролю над транспортним засобом
і, по-друге, на переміщення його в просторі з місця первинного знаходження будь-яким
способом (поїздка на транспортному засобі з використанням власного двигуна,
транспортування за допомогою ін. транспортного засобу, штовхання за допомогою
фізичної сили людини тощо).
Встановлення контролю над транспортним засобом - це дії, спрямовані на
встановлення фізичного панування над ним, коли особа сама або з використанням ін.
осіб одержує можливість перемістити його. У більшості випадків здійснюється
проникнення у транспортний засіб шляхом розбивання скла дверного вікна або шляхом
відкривання дверного замка за допомогою різних пристосувань - відмичок, викруток,
металевих прутів (коли транспортним засобом є автомобіль). Двигун транспортного
засобу, як правило, заводиться шляхом злому замка запалювання і з’єднання відповідних
проводів або ж із використанням ключа, що завчасно викрадається особою у власника чи
користувача транспортного засобу. Переміщення транспортного засобу в просторі
передбачає дії, за допомогою яких він переміщається з місця первинного знаходження в
ін. місце будь-яким способом. При цьому відстань, на яку переміщено транспортний
засіб, значення не має.

Крим, правопорушення вважається закінченим з моменту початку такого

протиправного переміщення (формальний склад). Якщо особа лише встановила
контроль над транспортним засобом, але не перемістила його в просторі (напр., проникла
в салон автомобіля, але не змогла завести його двигун), вчинене має кваліфікуватися як
замах на незаконне заволодіння транспортним засобом. Коли ж особа заволодіває
транспортним засобом, який знаходиться у русі під управлінням власника чи
правомірного користувача, то посягання слід вважати закінченим з моменту початку
руху у вказаному винним напрямку (у такій ситуації цей момент, по суті, збігається з
моментом установлення контролю над транспортним засобом).

18. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК): суб’єктивна сторона.

Суб’єктивна сторона виражається в прямому умислі. Особа усвідомлює, що

протиправно заволодіває чужим транспортним засобом всупереч або поза волею
власника (користувача), і бажає це зробити. Мета посягання (як і мотив) може бути
різною та на кваліфікацію вчиненого за ст. 289 КК не впливає (обернути транспортний
засіб на свою чи ін. осіб користь, покататися, перевезти вантаж тощо).

19. Звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння

транспортним засобом (ч. 4 ст. 289 КК).

4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії,
передбачені частиною першою цієї статті, та добровільно заявила про це
правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю
відшкодувала завдані збитки.
20. Порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК): об’єктивна сторона і
момент закінчення.

Об’єктивна сторона посягання характеризується діянням, наслідками і причинним

зв’язком між ними (матеріальний склад).

Діяння (дія та бездіяльність) виражається у двох альтернативних формах: 1) порушення

чинних на транспорті правил, що убезпечують рух\ 2) порушення правил, норм і
стандартів виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів. Порушення
можуть виражатися або у невиконанні нормативних приписів, або у неналежному їх
виконанні, і визначаються умовами роботи певного виду транспорту. Треба точно
встановлювати конкретні пункти, параграфи і статті правил, що діють на будь-яких
видах транспорту. Такими порушеннями, напр., є невиконання вимог при випасі або
прогоні тварин біля аеропортів, залізничних колій або автомобільних доріг, неподання
сигналу повороту велосипедистом, перехід пішоходом дороги не червоне світло,
встановлення забороненого обладнання на транспортний засіб тощо.

Наслідками зазначених порушень є загибель людей чи ін. тяжкі наслідки

(заподіяння хоча б одному потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або двом чи
більше потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень, велика матеріальна
шкода тощо). – закінчений з моменту настання наслідків (!закінчений з моменту
настання наслідків, матеріальний склад).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв'язок між порушеннями і

шкідливими наслідками. Для його встановлення призначаються відповідні експертизи.

21. Кваліфікація порушення правил дорожнього руху велосипедистами, водіями

гужового транспорту та пішоходами, а також погоничами при прогоні тварин, якщо
це спричинило тяжкі наслідки.

Такими порушеннями, напр., є невиконання вимог при випасі або прогоні тварин біля
аеропортів, залізничних колій або автомобільних доріг, неподання сигналу повороту
велосипедистом, перехід пішоходом дороги не червоне світло, встановлення
забороненого обладнання на транспортний засіб тощо. СТАТТЯ 291 – порушення
чинних на транспорті правил.

Блок 5. Кр.пр. проти громадського порядку та моральності

1. Об’єктивна сторона групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК).

З об’єктивної сторони крим. правопорушення має матеріальний склад. Сусп. небезпеч.

діяння в його складі може бути вчинене у двох формах:
1) організація групових дій - тобто створення групи осіб (з попередньою домовленістю
між ними або без такої), яка грубо порушує громад, порядок, керівництво нею під час
вчинення цих дій, спрямування усієї групи чи окремих її учасників на вчинення таких
дій, пропонування чи надання їм будь-якої винагороди за такі дії тощо. При цьому
учасниками такої групи можуть бути як суб’єкти крим. правопорушення, так і особи, що
не є такими (напр., через недосягнення віку, з якого може наставати крим.
відповідальність);

2) активна участь у групових діях - тобто вчинення спільно з ін. особами особливо
інтенсивних дій, які прямо, безпосередньо призвели до грубого порушення громад,
порядку. Це може бути, зокрема, активне створення перешкод для нормальної
життєдіяльності людей, роботи підприємств, установ чи організацій, руху транспорту;
активне обмеження можливостей вільного пересування для ін. осіб; активний супротив
особам, які намагають припинити порушення громад, порядку і тому подібні активні дії.
Не містять складу цього крим. правопорушення неактивна участь у груповому
порушенні громад, порядку (тобто вчинення дій, що не вирізнялися особливою
інтенсивністю і безпосередньо, без дій ін. осіб, не здатні були призвести до грубого
порушення громад, порядку), а також пасивна присутність серед групи, що порушує
громад, порядок (напр., стояння серед учасників такої групи).

Сусп. небезпеч. наслідки цього крим. правопорушення можуть бути трьох видів:

1) грубе порушення громад, порядку, тобто особливо серйозне, істотне, значне

порушення нормальних умов життєдіяльності різних суб’єктів соціуму. Грубість
порушення громад, порядку є оціночною категорією, наявність якої встановлюється
судом. Про грубість можуть свідчити як кількість учасників порушення громад, порядку,
так і місце вчинення їхніх діянь, важливість закладів, чия нормальна діяльність була
порушена, тривалість порушення їхньої діяльності, кількість постраждалих від такого
порушення тощо.

2) суттєве порушення роботи транспорту, тобто зрив графіка руху громад, транспорту
(будь-якого виду міського, міжміського, міжнар. транспорту), створення перешкод для
руху приватного транспорту чи транспорту, задіяного в обслуговуванні населення тощо;

3) суттєве порушення роботи підприємств, установ чи організацій, тобто перешкоджання

їхній нормальній роботі або припиненні їхньої роботи на певний час.

Останні два сусп. небезпеч. наслідки також визначаються через оціночне поняття
суттєвості, про наявність якої можуть свідчити як тривалість порушення роботи
транспорту, підприємства, установи чи організації, так і важливість тих
інфраструктурних одиниць, чия нормальна робота була порушена, розмір майнових
збитків від порушення їхньої роботи, кількість постраждалих тощо.

Крим, правопорушення при будь-якій із двох форм вчинення сусп. небезпеч. діяння
вважається закінченим з моменту настання хоча б одного з видів сусп. небезпеч.
наслідку. При цьому необхідне обов’язкове встановлення того, що ці сусп. небезпеч.
наслідки знаходяться у причинному зв’язку з учиненим особою діянням. Вчинення
особою одразу обох форм сусп. небезпеч. діяння (і організації групових дій, і активної
участі в них), а також настання від її діянь одночасно декількох з указаних сусп.
небезпеч. наслідків на кваліфікацію крим. правопорушення за цією статтею не впливає,
але має бути відображене у формулюванні обвинувачення і враховується судом при
призначенні покарання.

2. У чому виражається об’єктивна сторона масових заворушень (ст. 294 КК)?

З об’єктивної сторони крим. правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 294 КК, має

формальний склад. Сусп. небезпеч. діяння у його складі може мати дві форми:

1) організація масових заворушень - тобто керівництво або координація діяльності

натовпу (юрби), що вчиняє масові заворушення, залучення до них найбільш активних
учасників, розподіл ролей між ними або між окремими групами, що складають натовп,
схилення натовпу до вчинення тих чи ін. дій, викликання у нього загальної чи
конкретизованої агресії тощо. Така організація може здійснюватися як таємно (напр., до
запланованих масових заворушень), так і відкрито (напр., шляхом виступів на мітингах
чи ін. публічних заходах);

2) активна участь у масових заворушеннях — це безпосереднє вчинення особою у складі

натовпу насильства над ін. особою, погромів, підпалів, знищення майна, захоплення
будівель або споруд, насильницького виселенням громадян, опору представникам влади
із застосуванням зброї або ін. предметів, які використовувалися як зброя. Не можна
вважати активною участю у масових заворушеннях просте знаходження особи у складі
натовпу, якщо вона безпосередньо не вчиняла вказаних діянь.

Під масовими заворушеннями слід розуміти дії агресивного натовпу, які хоч до певної
міри і є стихійними, але водночас керуються і направляються або в цілому, або в
окремих частинах. Саме наявність такого натовпу, який складається з великої, часто
необмеженої, інколи змінюваної (одні доєдналися, ін. відлучилися) кількості людей і
відрізняє масові заворушення з-поміж ін. крим. правопорушень, передусім - від
групового порушення громад, порядку. Масовість натовпу створює в окремих його
учасників хибне відчуття «захищеності», причетності до певної «спільної справи» і тим
самим спонукає до вчинення сусп. небезпечних діянь, що є складовими масових
заворушень. Такими діяннями є:

1) насильство над особою — нанесення удару, побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень

різного ступеня тяжкості, насильницьке позбавлення особистої свободи, вчинені
стосовно однієї або декількох осіб;
2) погром — це масова насильницька акція, що вчиняється проти певної групи
населення, що, як правило, виділена за расовою, національною, соціал., релігійною чи ін.
ознакою;

3) підпал — дії, що тягнуть за собою загоряння певного майна для його подальшого
відкритого горіння;

4) знищення майна — приведення майна у повну непридатність для використання за його

цільовим призначенням. Про поняття підпалу і знищення майна — детальніше див. § 4
розд. VII.

5) захоплення будівель або споруд — це протиправне встановлення фактичного

контролю над будівлею чи спорудою (чи їх окремою частиною), що, як правило,
поєднане з проникненням до такої будівлі чи споруди (таємним чи відкритим, з
подоланням перешкод або без), хоча може бути здійснене і без проникнення (напр.,
шляхом зовнішньої блокади);

6) насильницьке виселення громадян — це вигнання людей з їхнього житла із

застосуванням фізичного або псих, насильства; 7) опір представникам влади із
застосуванням зброї або ін. предметів, які використовувалися як зброя - це активний
супротив законним вимогам представників влади (передусім: поліцейських, працівників
ін. органів охорони правопорядку, але це можуть бути й представники ін. органів держ.
влади або місцевого самоврядування), поєднаний із застосуванням вогнепальної чи
холодної зброї, а також вибухових речовин, чи ін. предметів, що використовуються як
зброя (робочий інструмент, камені, палиці тощо).

Усі ці діяння є альтернативними, тому для встановлення наявності масових заворушень

достатньо, щоб окремі особи зі складу натовпу вчинили хоча б одне із них.

Крим, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 294 КК, є закінченим з моменту учинення

особою організації масового заворушення, що супроводжувалося хоча б одним із
названих вище діянь, або активної участі у масових заворушеннях.

Натомість Крим, правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 294 КК, уже має матеріальний
склад, оскільки в ньому передбачені сусп. небезпеч. наслідки дій, передбачених ч. 1 цієї
статті, а саме:

1) загибель людей - заподіяння смерті двом чи більше особам;

2) ін. тяжкі наслідки — заподіяння смерті одній особі або тяжких тілесних ушкоджень
одній чи декільком особам, або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом чи більше
особам, спричинення значної матеріальної шкоди, особливо грубе і тривале порушення
громад, порядку, у тому числі - роботи транспорту, підприємств, установ чи організацій.

З огляду на це, крим. правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 294 КК, є закінченим з

моменту настання хоча б одного з названих наслідків.
3. Суб’єкт масових заворушень (ст. 294 КК).

Суб’єкт — загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

4. Відмежування групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК) від

масових заворушень (ст. 294 КК).

Від масових заворушень, за ознаками об’єктивної сторони, слід відмежовувати й групове

порушення громадського порядку. Так, дії, передбачені ст. 293 КК України, вчиняються
не натовпом (як це має місце при масових заворушеннях), а учасниками окремої групи
людей та не супроводжуються погромами, підпалами, насильством над особою й іншими
діями підвищеної небезпеки.

5. Хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК): поняття.

Хуліганство - це грубе порушення громад, порядку з мотивів явної неповаги до

суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

6. Поняття особливої зухвалості (ст. 296 КК).

Як роз’яснював ПВСУ, особлива зухвалість має місце там, де хуліганські дії

супроводжувалися, напр., насильством із завданням потерпілій особі побоїв або
заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням
майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності
установи, підприємства чи організації, руху громад, транспорту тощо, або таке, яке особа
тривалий час уперто не припиняла. Як вчинені з особливою зухвалістю хуліганські дії
кваліфікуються тоді, коли особа проявила дуже грубе, нахабне нехтування правилами
співжиття у суспільстві, відсутність належної поваги, зневажливе ставлення до
оточуючих, їхніх прав та законних інтересів. У судовій практиці, окрім названих вище,
мали також місце випадки кваліфікації за цією ознакою тих хуліганських діянь, які були
пов’язані з особливим буйством, бешкетуванням, вандалізмом тощо.

7. Поняття виняткового цинізму (ст. 296 КК).

Хуліганством, яке супроводжувалося винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії,

поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, напр.,
проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною,
особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін. Окрім
цього, у судовій практиці мали місце випадки кваліфікації хуліганства за цією ознакою
тоді, коли особа виражала відверто зневажливе ставлення до загальноприйнятих норм
моралі та етики шляхом публічного оголення чи відправлення природніх потреб, наруги
над особливими для певної особи чи групи осіб цінностями та ін.

8. Хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК): суб’єктивна сторона.

З суб’єктивної сторони хуліганство має дві обов’язкові ознаки: вину та мотив. Вина
при вчиненні цього Крим, правопорушення має форму прямого умислу. Мотив учинення
цього злочину - явна неповага до суспільства, тобто т.зв. хуліганський мотив - бажання
протиставити себе суспільству, показати свою зверхність над ін. його членами, виразити
нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі. Хуліганський
мотив має місце також і там, де особа грубо порушує громад. порядок без будь-якої
причини чи з використанням малозначного приводу. При цьому слід мати на увазі, що в
окремих випадках можливі трансформації мотивів діянь особи, переростання одного
мотиву в інший. Напр., насильство над потерпілим, що було розпочате з мотиву помсти
чи ревнощів, у процесі його вчинення може викликати у винного усвідомлення власної
«винятковості», «зверхності», «всемогутності» тощо і тим самим сформувати
хуліганський мотив. Подальші дії на реалізацію цього мотиву, пов’язані з грубим
порушенням громад, порядку, підлягають кваліфікації як хуліганство.

9. Як слід розуміти опір представникові влади, представникові громадськості або

іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 КК)?

Як опір представникові влади, представникові громадськості або іншим

громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 КК, слід розуміти активну
протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння
тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати
службовий чи громадський обов'язок з охорони громадського порядку.

Такий опір охоплюється ч. 3 ст. 296 КК як кваліфікуюча ознака передбаченого нею

злочину, а тому не потребує додаткової кваліфікації за частинами 2 і 3 ст. 342 цього
Кодексу.

Якщо ж опір було вчинено після припинення хуліганських дій - як протидію

затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і
відповідальність має наставати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними
частинами статей 296 і 342 КК.

У разі коли опір представникові влади чи громадськості мав місце під час учинення
дрібного хуліганства, винна особа підлягає відповідно кримінальній (за ч. 2 чи ч. 3 ст.
342 КК та адміністративній (за ст. 173 КпАП) відповідальності.
10. За яких умов має місце в діях особи така кваліфікуюча ознака хуліганства як
застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально
пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень
(ч. 4 ст. 296 КК)?

Хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи ін. предмета,

спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних
ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК) має місце там, де особа під час хуліганства використовує
названі предмети для заподіяння шкоди життю чи здоров’ю чи для створення або
демонстрації загрози можливого заподіяння такої шкоди. Використання названих
предметів хоч і під час хуліганських дій, але без створення загрози для життя чи здоров’я
людини (напр., для пошкодження майна, проти тварин тощо) не охоплюється ч. 4 ст. 296
КК і вимагає самостійної кваліфікації за відповідними статями КУпАП або КК. Про
поняття холодної та вогнепальної зброї - див. § 3 розд. X. При цьому слід мати на увазі,
що ч. 4 ст. 296 КК охоплюється використання будь-якої вогнепальної зброї, у тому числі
й гладкоствольної мисливської.

11. Предмети, заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень при

вчиненні хуліганських дій (ч. 4 ст. 296 КК).

Під ін. предметами, заздалегідь заготовленими для завдання тілесних ушкоджень, слід
розуміти будь-які речі (окрім холодної чи вогнепальної зброї), які особа мала на меті
використати в названій якості під час хуліганства. Це можуть бути ножі, які не належать
до холодної зброї, ін. предмети господарсько-побутового призначення (сокира, вила,
молоток, викрутка, лопата тощо), спец, засоби (гумовий кийок, газовий пістолет, газовий
балончик тощо), травматична зброя, пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні
пістолети, ракетниці, вибухові пакети, імітаційно-піротехнічні та освітлювані засоби, що
не містять у собі вибухових речовин і сумішей, та будь-які ін. речі, якими об’єктивно
можна заподіяти тілесні ушкодження.

!Не становить цієї обставини використання особою під час хуліганства предметів
(що не є холодною чи вогнепальною зброєю), підібраних безпосередньо на місці
вчинення цього Крим, правопорушення, які не зазнали ні найменшого
пристосування для заподіяння тілесних ушкоджень.

12. Які насильницькі дії, вчинені під час хуліганства (ст. 296 КК), не потребують
додаткової кваліфікації? Чи потребує додаткової кваліфікації опір представникові
влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони
громадського порядку?

Заподіяння під час хуліганства шкоди ін. об’єктам Крим.-правової охорони (здоров’ю,
власності та ін.) охоплюється відповідними частинами ст. 296 КК і за загальним
правилом не вимагає кваліфікації за сукупністю зі статтями, що передбачають крим.
відповідальність за відповідні крим. правопорушення. Напр., заподіяння під час
хуліганства удару, побоїв або легкого тілесного ушкодження охоплюється всіма
частинами ст. 296 КК і не вимагає додаткової кваліфікації за ст. 125 чи 126 КК.
Натомість заподіяння під час хуліганства такої шкоди, яка підпадає під ознаки крим.
правопорушення, що має більш сувору санкцію, ніж у відповідній частині ст. 296 КК,
вимагає кваліфікації за сукупністю Крим, правопорушень. Напр., заподіяння під час
хуліганства тяжкого тілесного ушкодження потерпілому вимагає кваліфікації за
сукупністю відповідної частини ст. 121 та відповідної частини ст. 296 КК.

Опір охоплюється ч. 3 ст. 296 КК як кваліфікуюча ознака передбаченого нею крим.

правопорушення, а тому не потребує додаткової кваліфікації за ч.ч. 2 і 3 ст. 342 КК.
Якщо ж опір було вчинено після припинення хуліганських дій - як протидію
затриманню, він не може бути обтяжуючою обставиною хуліганства і відповідальність
має наставати за сукупністю крим. правопорушень, передбачених відповідними
частинами ст.ст. 296 і 342 КК (якщо опір чинився представникові влади або
представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громад, порядку) або за
відповідними статтями, що передбачають відповідальність за крим. правопорушення
проти життя чи здоров’я особи (якщо він чинився приватним особам).

13. Відмежування викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання (ст. 297

КК) від кр.пр. проти власності?

Заволодіння такими предметами або їх пошкодження додаткової кваліфікації за злочини

проти власності не потребує, оскільки ці предмети не мають власника.

14. У чому виражається об’єктивна сторона жорстокого поводження з тваринами

(ст. 299 КК)?

Об’єктивна сторона крим. правопорушення за ч. 1 ст. 299 КК виражається в таких

альтернативних формах: 1) жорстоке поводження, що призвело до каліцтва чи загибелі
тварини; 2) нацьковування тварин одна на одну чи ін. тварин; 3) публічні заклики до
вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами; 4) поширення
матеріалів із закликами до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з
тваринами.

---------

Жорстоке поводження означає знущання над твариною, застосування до неї болісних

методів. Наслідком жорстокого поводження є каліцтво або загибель тварини. З
урахуванням змісту ч. З ст. 299 КК ч. 1 цієї статті охоплює лише пасивний спосіб
жорстокого поводження - бездіяльність у вигляді невиконання винним своїх обов’язків
щодо догляду за тваринами, напр., тримання у явно непридатних умовах, тривале
позбавлення їжі, води, повітря тощо. Активний же спосіб (побиття тварини, тривале
удушення, застосування до неї струму, вогню, хімічних речовин тощо) являє собою
обставину, що обтяжує крим. відповідальність (ч. З ст. 299 КК). Нацьковування тварин
одна на одну означає дії, спрямовані на спонукання тварин до бою між собою, нападу на
ін. тварин, напр., у вигляді боїв собак, півнів, биків тощо. Публічні заклики до вчинення
діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, — це інформаційні дії,
спрямовані на те, щоб викликати бажання (намір) у невизначено великої кількості осіб до
вчинення зазначених діянь (напр., взяти участь у проведенні півнячих боїв). Такі заклики
можуть поширюватися будь-яким публічним способом - під час виступу на масовому
заході, через засоби масової інформації, Інтернет тощо. Поширення матеріалів із
закликами до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, —
розповсюдження зазначених предметів серед широкого кола осіб з метою ознайомлення
з їх змістом.

15. Нацьковування тварин одна на одну (ст. 299 КК) із суб’єктивної сторони.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. При нацьковуванні тварин

одна на ін. обов’язковою є наявність хуліганських або корисливих мотивів.

16. Об’єкт кр.пр., передбаченого ст. 301 КК (ввезення, виготовлення, збут і

розповсюдження порнографічних предметів).

Безпосереднім об’єктом цього Крим, правопорушення є сусп. відносини, що

забезпечують основні засади сусп. моралі у сфері статевих стосунків.

17. Ввезення в Україну, зберігання, збут порнографічних предметів (ст. 301 і ст. 301-
1 КК).

Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів

1. Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру

з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше
переміщення з тією самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також
примушування до участі в їх створенні -

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк
до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм
порнографічного характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них
творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, -

караються штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той
самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за
попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Для цілей статей 301 та 301-1 цього Кодексу отримання доходу у великому

розмірі має місце, коли його сума у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний
мінімум доходів громадян.

Стаття 301-1. Одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання,

ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження

1. Умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-

телекомунікаційних систем чи технологій або умисне її придбання, або умисне
зберігання, ввезення в Україну, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії
без мети збуту чи розповсюдження -

караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до
п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ввезення в Україну дитячої порнографії з метою збуту чи розповсюдження або її

зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування

неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії -

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені повторно або за
попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, або
примушування малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії -

караються позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років з позбавленням

права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
5. Не підлягає кримінальній відповідальності неповнолітня особа за виготовлення,
зберігання, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії, якщо такі дії вчинені
без мети збуту чи розповсюдження.

6. Не підлягає кримінальній відповідальності за діяння, передбачені частиною першою

цієї статті, особа, яка вчинила їх з метою виконання покладених на неї повноважень на
підставах і в порядку, передбачених законодавством.

Примітка. У цій статті одержання доступу до дитячої порнографії з використанням

інформаційно-телекомунікаційних систем або технологій слід вважати умисним, якщо
доведено, що особа усвідомлювала, що у такий спосіб вона отримає доступ до дитячої
порнографії (наприклад, доведено, що особа отримала такий доступ повторно або
шляхом внесення плати тощо).

18. Суб’єктивна сторона створення або утримання місць розпусти і звідництво за ч.

1 ст. 302 КК.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Мотиви і мета вчинення

Крим, правопорушення можуть бути різними, однак мета наживи виступає
кваліфікуючою ознакою (ч. 2 ст. 302 КК).

19. Звідництво, вчинене з метою наживи (ч. 2 ст. 302 КК).

Ч. 2 ст. 302 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені з метою наживи або
особою, раніше судимою за це крим. правопорушення, або вчинені організованою
групою. Для кваліфікації дій за ч. 2 досить вчинити будь-яку зазначену в ній дію. Мета
наживи буде у разі наявності в особи бажання отримати матеріальну вигоду у будь-
якому вигляді.

20. Способи втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до

заняття проституцією (ст. 303 КК).

Способами втягнення в заняття проституцією (примушування її до зайняття

проституцією) є шантаж, обман, використання уразливого стану особи або застосування
чи погроза застосування насильства. Шантаж полягає в погрозі будь-яким способом
розголосити (публічно або конкретному адресатові передачі інформації) відомості, які
потерпіла особа бажає зберегти в таємниці. При цьому не має значення, відповідають
такі факти дійсності чи ні. Обман - це повідомлення завідомо неправдивих відомостей
або умисне приховування інформації, яка мала бути повідомлена, з метою втягнення
особи в заняття проституцією (напр., обіцянка надати роботу офіціантки, няньки,
масажистки тощо, тоді як наміром було втягнути таким чином особу в заняття
проституцією). Під уразливим станом особи розуміється зумовлений фізичними чи псих,
властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її
здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю
волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи ін. незаконним діям, збіг
тяжких особистих, сімейних або ін. обставин (п. 2 примітки до ст. 149 КК). Під
застосуванням насильства слід розуміти протиправний фізичний вплив на особу шляхом,
напр., позбавлення їжі, води, волі, завдання побоїв, мордування, катувань, заподіяння
різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо насильство полягало в мордуванні,
катуванні, заподіянні тяжких тілесних ушкоджень чи ін. більш тяжких злочинах, вчинене
потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів (відповідною частиною ст. 303 та ч. 1 або
ч. 2 ст. 121, або ч. 2 ст. 127 КК). Погроза застосування насильства це інформаційна дія,
що полягає у залякуванні потерпілої особи застосуванням до неї фізичного насильства.
Погроза має сприйматися як реальна та бути адресованою потерпілій особі, або їй та її
близьким водночас.

21. Поняття сутенерства (ст. 303 КК).

Під сутенерством слід розуміти дії особи по забезпеченню заняття проституцією ін.
особою жіночої чи чоловічої статі. Така діяльність сутенера може бути поєднана з
примушуванням чи втягненням у заняття проституцією, а в подальшому виражена у
створенні умов для сексуальної експлуатації зазначених осіб, у здійсненні нагляду за
ними, у захисті від конкурентів, забезпеченні транспортом, у відверненні насильства чи
обману з боку клієнтів та ін. діях, що забезпечують умови сексуальної експлуатації таких
осіб, тощо.

22. Об’єктивна сторона і момент закінчення кр.пр., передбаченого ст. 304 КК

(«Втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність»).

Об’єктивну сторону утворює втягнення неповнолітнього в зазначені види діяльності.

Втягненням неповнолітнього у протиправну діяльність є псих, чи фізичний вплив на
нього з метою викликати рішучість взяти участь у вчиненні одного чи декількох
правопорушень або ін. антигромадських дій (п. 5 пост. ПВСУ «Про застосування
законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу
антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 р. № 2).

Це будь-які види фізичного насильства чи псих, впливу: погрози, шантаж, обман,

переконання, поради, різні обіцянки тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням
неповнолітньому або його близьким будь-якої шкоди і має бути реальною, тобто такою,
що здатна достатньо вплинути на неповнолітнього. Шантаж - це погроза поширення про
потерпілого відомостей, які він бажає зберегти в таємниці. Обманом визнається
повідомлення неповнолітньому завідомо неправдивої інформації або умисне
приховування від нього правдивих відомостей для того, щоб ввести його в оману і тим
самим спонукати до протиправної діяльності. Обіцянка як спосіб втягнення означає
взяття суб’єктом на себе тих або ін. зобов’язань, незалежно від того, чи має він намір їх
виконати (навчити керувати автомобілем або прийомам боротьби, обіцяти дружбу,
захист тощо). У тих випадках, коли суб’єкт крим. правопорушення залучає до його
вчинення особу, яка не досягла віку, з якого настає крим. відповідальність, він виступає
як виконавець цього крим. правопорушення, а вчинене кваліфікується за ст. 304 та за
тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене неповнолітнім діяння (п. 6
пост. ПВСУ від 27 лютого 2004 р. №2).

Втягнення у пияцтво - це породження у потерпілого бажання систематично вживати

спиртні напої. Систематичність утворюють не тільки епізоди безпосереднього втягнення
такої особи до вживання спиртних напоїв, а й втягнення до вживання напоїв шляхом їх
придбання, дарування і вчинення ін. дій, спрямованих на спонукання, або саме
примушування до вживання спиртних напоїв. При цьому повинне мати місце втягнення в
пияцтво того самого неповнолітнього. Тому одноразова дія, у тому числі вживання
спиртних напоїв з кількома неповнолітніми, не утворить систематичності (див. абз. 1 п.
10 пост. ПВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2).

Втягнення у жебрацтво - це схилення неповнолітнього до систематичного випрошування

у сторонніх осіб грошей або ін. матеріальних цінностей. Втягнення у заняття азартними
іграми означає систематичне залучення до ігор, обов’язковою умовою участі в яких є
сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу
учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його
залежно від випадковості (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу
в Україні» від 15 травня 2009 р.1, зі змінами та доповненнями).

Крим, правопорушення визнається закінченим з моменту вчинення винним дії,

спрямованої на втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність. Втягнення у
пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми визнається закінченим за наявності
систематичності, тобто вчинення таких дій не менше трьох разів (абз. 4 п. 10 пост. ПВСУ
від 27 лютого 2004 р. №2). Наслідки таких дій на кваліфікацію не впливають.

23. Чи є кримінально-караним заняття проституцією?

У 2006 році заняття проституцією в Україні було декриміналізовано. Завдяки активній

позиції неурядових і міжнародних організацій, з Кримінального кодексу усунули статтю
за заняття індивідуальною проституцією, одночасно посиливши відповідальність за
торгівлю людьми. Залишається стаття 181-1 Адміністративного кодексу, згідно з якою
жінки за надання послуг комерційного сексу можуть бути притягнуті до
адміністративної відповідальності з максимальним покаранням — штраф у розмірі до 15
неоподатковуваних мінімумів[3].
Блок 6. Кр.пр. у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів
та прекурсорів та інші кр.пр. проти здоров’я населення

1. Поняття наркотичних засобів.

Наркотичні засоби - це включені до Переліку речовин природного чи синтетичного

походження препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі
зловживання ними. Наркотичні засоби можуть бути рослинного походження (похідні
різних сортів конопель: анаша, марихуана, гашиш тощо; опійні препарати, кокаїн);
синтетичного походження (синтетичні наркотики) - це наркотики, синтезовані в хімічних
лабораторіях (часто в кустарних) із різних хімічних речовин (напр., перветин, метадон,
фентаніл, фенамін, фенциклидин, промедол, мелоквалон та ін.) та напівсинтетичного
походження - які виготовляються із рослинної сировини шляхом хімічної обробки (напр.,
героїн).

2. Поняття психотропних речовин.

Психотропні речовини - це включені до Переліку речовин природного чи синтетичного

походження препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та
чинити депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або
викликати порушення сприйняття, емоцій, мислення чи поведінки, і становлять
небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними. До психотропних речовин
відносять мескалін, амфетамін, барбітал, діазепам, феназепам, ЛСД тощо.

3. Поняття аналогів наркотичних засобів та психотропних речовин.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин — це заборонені до обігу в

Україні речовини природного чи синтетичного походження, не включені до Переліку,
хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей
наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини
відтворюють. Звичайно виготовлення наркотиків-аналогів має місце при створенні
нового фармацевтичного препарату, в ході якого визначається і вивчається низка
речовин, які мають подібні властивості, але дещо відрізняються за своєю молекулярною
структурою.

4. Поняття прекурсорів.
Прекурсори наркотичних засобів та психотропних речовин (далі прекурсори) - це
речовини, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів і
психотропних речовин, включених до Переліку. Зокрема, до прекурсорів відносять:
ацетон, етиловий ефір, ефедрин, соляну кислоту, сірчану кислоту, толуол та ін.

5. Поняття коноплі (каннабісу).

Коноплі (каннабіс) (поширені назви - посівні (звичайні, культурні), іноді - індійські) -

однорічна рослина, в якій плодоносні та квітучі верхівки (суцвіття), пилок і смола
містять тетрагідроканнабінол - наркотично активний алкалоїд. Наркотичні засоби
конопляної групи марихуана, гашиш, смола каннабісу, гашишне масло, всі ізомери
тетрагідроканнабінолу.

6. Поняття макової соломи (див. Список 1 Таблиці 1 Постанови КМУ від 6 травня
2000 р. № 770).

Мак снотворний чи опійний — це різні сорти маку, які містять алкалоїди опіуму (морфін,
кодеїн, тебаїн тощо). Поширеним є виготовлення макової соломки. Це зібрані будь-
яким способом стебла і коробочки будь-якого сорту снотворного маку (за винятком
власне макового насіння) у цілому вигляді або подрібнені аж до порошкоподібного
вигляду. Нерідко з макової соломки різними способами (напр., шляхом виділення
наркотично активних алкалоїдів водою або органічними розчинниками) отримують опій
екстракційний у розчиненому, смолоподібному або твердому стані.

7. Поняття одурманюючих речовин.

Одурманюючі речовини — це засоби, що спричиняють одурманюючий ефект, який,

зокрема, змінює психіку і поведінку людини, і не входять до списку наркотичних,
психотропних, отруйних і сильнодіючих речовин та лікарських засобів. До
одурманюючих засобів відносять алкогольні суміші з будь-яким вмістом клофеліну,
хлороформ, ефір, хлоротил, спиртові екстракти рослин, що містять алкалоїди тропанової
групи, барбітурато-алкогольну суміш, суміш димедролу з алкоголем, газоподібні
речовини, лаки, фарби тощо.

8. Поняття токсинів

Токсини — це сполуки (частина білкової природи) бактерійного, рослинного або

тваринного походження, здатні при потраплянні до організму людини спричиняти
захворювання або смерть (містяться в отрутах змій, павуків, скорпіонів). Особливу
небезпеку для здоров’я населення становлять токсичні речовини, які при проникненні в
організм людини через органи дихання, травлення або через шкіру можуть викликати
затяжні або хронічні, у тому числі ракові, захворювання.

9. У якому нормативному акті міститься перелік особливо небезпечних

наркотичних засобів?

Особливо небезпеч. наркотичні засоби та психотропні речовини містяться в списках № 1

та №2 Таблиці І Переліку. Зокрема, до особливо небезпеч. наркотичних засобів
віднесені, напр., героїн, кокаїновий кущ, кока-лист, макова соломка (концентрат з
макової соломки), ефедрон. У свою чергу, особливо небезпеч. психотропними
речовинами визнані, напр., катинон, ЛСД, ЛСД-25, парагексил, МДМА тощо.

10. Нормативне закріплення великого, особливо великого розміру наркотичних

засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у

незаконному обігу, затверджені наказом МОЗ від 1 серпня 2000 р. № 188 (у редакції
наказу МОЗ від 29 липня 2010 р. №634). Цим же нормативним актом затверджені
невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, а також великі та
особливо великі розміри прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу. Також
наказом МОЗ від 31 серпня 2007 р. № 511 затверджено великі та особливо великі розміри
отруйних та сильнодіючих лікарських засобів, які знаходяться у незаконному обігу.

11. Поняття незаконного виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин

або їх аналогів (ст. 307 КК).

Незаконне виробництво - це дії, пов’язані із серійним одержанням предмета Крим,

правопорушення з хімічних речовин або рослин, здійснені всупереч установленому
законом порядку. Під серійним одержанням слід розуміти виробничий процес,
пов’язаний із отриманням партій наркотичних засобів, психотропних речовин або їх
аналогів за відповідною технологією, стандартом, зразком.

12. Поняття незаконного придбання наркотичних засобів, психотропних речовин

або їх аналогів (ст. 307 КК).

Незаконне придбання - це будь-які способи набуття предмета крим. правопорушення

(купівля, обмін на ін. товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані
послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого). До незаконного
придбання судова практика також відносить збирання залишків наркотиковмісних
рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних
ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях
(абз. 6 п. З пост. ПВСУ №4).

13. Поняття незаконного зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин

або їх аналогів (ст. 307 КК).

Під незаконним зберіганням слід розуміти фактичне перебування предмета крим.

правопорушення у володінні винної особи незалежно від його тривалості (при собі, у
будь-якому приміщенні, сховищі або в ін. місці). Для кваліфікації не має значення, чи є
винний власником наркотичних засобів або ін. предметів. Незаконне зберігання може
здійснюватися як таємно, так і відкрито. Перенесення (носіння) наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів є різновидом зберігання.

14. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення,

пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
(ст. 307 КК): види діянь, момент закінчення кр.пр.

Об’єктивна сторона полягає в незаконному виробництві, виготовленні, придбанні,

зберіганні, перевезенні чи пересиланні з метою збуту, а також у незаконному збуті
предметів Крим, правопорушення. Для наявності складу досить вчинення хоча б однієї із
зазначених альтернативних дій.

Закінченим крим. правопорушення у формі незаконного виробництва та

виготовлення вважається з моменту фактичного отримання (виходу) наркотичних
засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Крим, правопорушення є закінченим у формі незаконного придбання з моменту

фактичного отримання (набуття) суб’єктом крим. правопорушення наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів.

Незаконне зберігання зазначених предметів є триваючим крим. правопорушенням.

Тому воно вважається закінченим уже з моменту початку фактичного володіння
наркотичними засобами чи ін. предметами.

НЕЗАКОННЕ ПЕРЕСИЛАННЯ: Закінченим крим. правопорушення вважається з

моменту оформлення і відправлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх
аналогів незалежно від того, отримав їх адресат чи ні. Якщо ж особа була затримана при
оформленні документів на відправку, то її дії підлягають кваліфікації як замах на
пересилання (ст.ст. 15 і 307 КК).

Незаконний збут є закінченим із моменту фактичного одержання предмета Крим,

правопорушення ін. особою незалежно від того, розпорядилася вона ним чи ні.
15. Передумови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності за
незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення,
пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 4 ст.
307 КК).

Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і
вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю кримінальних правопорушень,
пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за
незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення,
пересилання (частина перша цієї статті, частина перша статті 309 цього Кодексу).

16. Відмежування незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання,

перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або
їх аналогів (ст. 307 КК) від незаконного виробництва, виготовлення, придбання,
зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних
речовин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309 КК).

Дивимося, чи наявна мета збуту. Якщо наявна, то 307, якщо такої мети не має, то
відповідальність за ст. 309.

Якщо наркотичний засіб чи психотропна речовина були виготовлені для збуту, а особа
не встигла здійснити останнє, вона має нести відповідальність за виготовлення з метою
збуту наркотичного засобу чи психотропної речовини. Одночасне виготовлення
наркотиків для себе і для збуту охоплюється ст. 307, якщо їх предметом є один і той же
наркотичний засіб (психотропна речовина). Якщо ж один вид наркотичного засобу
(психотропної речовини) виготовляється для збуту, а інший - для особистого вживання,
має місце сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 307 і 309.

17. Відмежування незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання,

перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх
аналогів без мети збуту (ст. 309 КК) від адміністративних правопорушень.

Предметом цього Крим, правопорушення є наркотичні засоби, психотропні речовини або

їх аналоги, розмір яких перевищує невеликий (див. наказ МОЗ від 1 серпня 2000 р. №
188, яким затверджені невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів,
психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу). За
незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення та пересилання
наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих
розмірах передбачена адмін. відповідальність за ст. 44 КУпАП.
18. Особливості кваліфікації незаконного заволодіння наркотичними засобами та
наступного їх збуту чи перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту чи без
такої мети (п.10 ППВСУ від 26.04.2002 №4)

10. Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами,

їх аналогами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без
такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених
статтею 308 і статтею 307 чи статтею 309 КК, проте не утворюють ознаки повторності,
передбаченої частиною 2 статті 307 або частиною 2 статті 309 КК.

Сукупність має місце й тоді, коли з викрадених наркотиковмісних рослин

виготовляється наркотичний засіб нового виду (з коноплі - гашиш, анаша, настойка та
екстракт, марихуана; з макової соломи - екстракційний або ацетильований опій
тощо). Повторності в цьому разі також немає.

19. Передумови та підстави звільненні від кримінальної відповідальності за ч.4 ст.

309 КК

Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від

наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною
першою цієї статті.

20. Посів та вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК): предмет
кр.пр., види діянь та момент закінчення кр.пр.

Предметом Крим, правопорушення є насіння або рослини снотворного маку в кількості

від ста та більше рослин чи конопель у кількості від десяти та більше рослин. За
незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості до ста
рослин чи конопель у кількості до десяти рослин передбачена адмін. відповідальність за
ст. 1062 КУпАП. Посів або вирощування ін. рослин, які містять наркотичні речовини, не
утворюють складу цього Крим, правопорушення.

Об’єктивна сторона полягає у вчиненні двох альтернативних дій: 1) незаконний посів

або 2) незаконне вирощування предмету цього Крим, правопорушення.

Незаконний посів — це внесення без належного дозволу на будь-яких земельних

ділянках у ґрунт насіння або розсади снотворного маку чи конопель.

Крим, правопорушення визнається закінченим із моменту внесення насіння або

розсади в ґрунт незалежно від подальшого проростання чи зростання рослин.

Незаконне вирощування — це будь-які дії з догляду за посівами і сходами з метою

доведення їх до стадії дозрівання (рихлення, прополювання, букетування, прорідження,
полив, підживлення тощо). Причому для наявності вказаного діяння не має значення,
садив ці рослини сам винний, висіяні вони будь-ким ін. або є дикорослими.

Закінченим крим. правопорушення в цьому випадку вважається з моменту здійснення

дій з догляду за відповідними рослинами незалежно від того, чи був вирощений або
зібраний урожай із ділянок, що оброблялися винним.

21. Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або

їх аналогів (ст. 314 КК): склад кр.пр., кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі
ознаки.

Предметом цього крим. правопорушення є наркотичні засоби, психотропні речовини або

їх аналоги.

З об’єктивної сторони крим. правопорушення полягає в незаконному введенні будь-

яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм ін.
особи всупереч її волі.

Способи незаконного введення в організм ін. особи наркотичних засобів і психотропних

речовин можуть бути різними - це обман, примушування, насильство тощо. За своїм
конкретним проявом дії можуть полягати в ін’єкції препаратів, підмішуванні в напої,
дачі під виглядом ліків тощо. Загальними рисами цих дій є їх незаконність і той факт, що
вони вчинюються проти волі потерпілого. При цьому спосіб введення, вид наркотичного
засобу чи психотропної речовини, його кількість на кваліфікацію вчиненого не
впливають.

Введення в організм ін. особи вказаних речовин за згодою потерпілої особи не містить
складу цього крим. правопорушення.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Мотиви, якими керується

винний, можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб’єкт - будь-яка особа.

У ч. 2 ст. 314 КК установлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до

наркотичної залежності потерпілого або вчинені повторно або особою, яка раніше
вчинила одне з крим. правопорушень, передбачених ст.ст. 306-312, 314—318 КК, або
вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке
тілесне ушкодження потерпілому.

Ч. 3 ст. 314 КК передбачає відповідальність за дії, передбачені ч.ч. 1 або 2 цієї статті,
вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи
вагітної жінки, або якщо вони були пов’язані з введенням в організм ін. особи особливо
небезпеч. наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також якщо
внаслідок таких дій настала смерть потерпілого. Якщо ж умисел винного був
спрямований на позбавлення потерпілого життя, злочинні дії підлягають кваліфікації за
ч. 1 або відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 тач. 2 або ч. 3 ст. 314.

22. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх

аналогів (ст. 315 КК) та схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих
засобів (ст. 324 КК): зміст діянь, момент закінчення кр.пр. та суб’єкти цих кр.пр.

З об’єктивної сторони крим. правопорушення полягає у схилянні, тобто

ненасильницькій дії, спрямованій на збудження бажання певної особи вжити наркотичні
засоби або психотропні речовини хоча б один раз (див. абз. 1 п. 14 пост. ПВСУ №4).
Схиляння - такий вплив на свідомість особи, за якого у потерпілого складається
позитивне ставлення до факту застосування зазначених засобів, корисності та навіть
необхідності такого досвіду та виникає бажання їх вжити. Відповідно проста пропозиція
вжити зазначені засоби не утворює аналізованого складу крим. правопорушення.
Схиляння може бути вчинене тільки у формі активної дії і тільки щодо конкретної особи.
Такі дії можуть бути різноманітними: прохання, пропозиції, умовляння, переконування,
примушування шляхом залякування тощо.

Крим, правопорушення вважається закінченим із початку здійснення дій,

спрямованих на те, щоб збудити в ін. особи бажання вжити наркотичні засоби,
незалежно від того, чи вдалося викликати у потерпілого це бажання.

Суб’єктом може бути будь-яка особа.

!Суб’єктом може бути будь-яка особа, яка досягла 18-річного віку (324).

23. Відмежування схиляння до вживання наркотичних засобів від їх збуту.

Якщо при схилянні до вживання наркотичних засобів особа ще й збувала їх або сприяла
їх викраденню, виробництву, виготовленню, придбанню, зберіганню, перевезенню або
пересиланню, її дії належить кваліфікувати за сукупністю крим. правопорушеннь,
передбачених ст.ст. 308 і 315 або 309 КК.

24. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ст. 316 КК): ознаки
об’єктивної сторони кр.пр.

З об’єктивної сторони зазначене крим. правопорушення передбачає два варіанти дій: 1)

незаконне публічне вживання наркотичних засобів; 2) незаконне вживання таких засобів
групою осіб. Для першого варіанта злочинної поведінки характерними є специфічні
спосіб та обстановка вчинення дій - відкрите вживання, тобто не ховаючись,
незважаючи на присутність третіх осіб, які усвідомлюють характер того, що
відбувається. При груповому вживанні наркотичних засобів присутність сторонніх осіб
не обов’язкова, але винні усвідомлюють можливість їх появи. При цьому для
відповідальності винної особи не має значення, вживали учасники групи наркотики
одночасно чи послідовно. Обов’язковою ознакою цього складу крим. правопорушення є
також місце його вчинення. Це територія, призначена для проведення навчальних, спорт,
і культурних заходів (школи, вузи, стадіони, клуби тощо), а також ін. місця масового
перебування громадян (вокзали, пристані, пляжі, парки, дитячі майданчики, підземні
переходи, вулиці, площі тощо).

Закінченим крим. правопорушення вважається з моменту вчинення зазначених дій.

25. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або

психотропних речовин (ст. 319 КК): склад кр.пр.

Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних

речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах

Предмет цього крим. правопорушення - рецепт-документ, який дає право на придбання

наркотичних засобів або психотропних речовин.

З об’єктивної сторони крим. правопорушення виражається в незаконній видачі рецепта

на право придбання вказаних засобів і речовин.

Незаконна видача рецепта має місце, коли медичний працівник (лікар) немає
необхідних повноважень на такі дії (адже відповідно до чинного зак-ва не всі медичні
працівники мають право на виписування таких рецептів); без відповідних медичних
показань або з порушенням установлених правил оформлення; рецепт виданий особі, яка
не має права на придбання наркотичних засобів або психотропних речовин як ліків; або в
ньому збільшена кількість допустимої дози відпуску наркотичних засобів або
психотропних речовин тощо. Крим, правопорушення вважається закінченим із моменту
видачі, тобто з моменту передачі незаконного рецепта ін. особі.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, поєднаним із корисливими

мотивами чи з ін. особистими інтересами.

Суб’єктом є лікар, який видав рецепт. Якщо ж незаконний рецепт виписаний ін. особою
(не лікарем), особа підлягає крим. відповідальності заст. 318 КК.

Ч. 2 ст. 319 КК передбачає відповідальність за вчинення тієї самої дії повторно.

26. Суспільно небезпечні наслідки в складі порушення санітарних правил і норм

щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325 КК).

Ч. 1: якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих
захворювань

Ч. 2: якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки

Створення загрози загибелі людей чи настання ін. тяжких наслідків передбачає
виникнення реальної можливості настання смерті людини або захворювання хоча б
однієї людини на хворобу, небезпеч. для її здоров’я.

Заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого означає фактичне захворювання внаслідок

зазначених дій хоча б однієї особи (за винятком того, хто брав участь у вчиненні цього
злочину). Крим, правопорушення визнається закінченим із моменту настання будь-якого
названого наслідку.

27. За які діяння передбачено кримінальну відповідальність у ст. 321-1 КК

(«Фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських
засобів»)?

Об'єктивна сторона полягає у виготовленні, придбанні, перевезенні, пересиланні,

зберіганні з метою збуту або збуті завідомо фальсифікованих лікарських засобів.

Зміст ін. ознак цього складу крим. правопорушення аналогічний змісту відповідних
ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 307 КК.

Блок 7. Кр.пр. у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних

кордонів, забезпечення призову та мобілізації

1. Предмет розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 предметом цього крим. правопорушення є відомості, що

становлять держ. таємницю, вичерпний перелік яких даний у Законі України «Про
державну таємницю» (у редакції від 19 квітня 2014 р.)1. У ст. 1 цього Закону держ.
таємниця визначається як вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері
оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, держ. безпеки та охорони
правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та
які визнані у порядку, встановленому цим Законом, держ. таємницею і підлягають
охороні державою. Так, напр., відповідно до ст. 8 цього Закону держ. таємницю у сфері
оборони становлять відомості про стратегічні й оперативні плани; у сфері науки - про
наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські і проектні роботи, на базі яких
можуть бути створені прогресивні технології, нові види виробництва продукції і
технологічних процесів, що мають оборонне чи економічне значення або істотно
впливають на зовнішньоекономічну діяльність і національну безпеку України; у сфері
економіки - це відомості про держ. запаси дорогоцінних металів монетарної групи; у
сфері зовнішніх відносин - про експорт і імпорт озброєння, військової техніки, окремих
видів стратегічної сировини. Ці відомості мають гриф секретності, ступінь якої
(«особливої важливості», «цілком таємно», «таємно») залежить від їх важливості і
визначає строк секретності, ступінь обмеженості доступу до неї та рівень охорони
державою.

Водночас ця ж стаття забороняє віднесення до держ. таємниці будьяких відомостей,

якщо цим порушуватимуться конституційні права людини і громадянина,
заподіюватиметься шкода здоров’ю і безпеці населення. Це відомості про стихійні лиха,
катастрофи, стан навколишнього середовища, здоров’я населення, характеристики стану
правопорядку тощо.

2. Зміст діяння – розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).

Об’єктивна сторона крим. правопорушення виявляється в розголошенні відомостей, що

становлять держ. таємницю. Діяння може виражатися як у дії, так і в бездіяльності, які
призводять до того, що відомості стають надбанням сторонніх осіб. Під сторонніми
особами слід розуміти осіб, яким ці відомості не повинні бути відомі. Дія може
виражатися, напр., у розголошенні секретних даних у розмові, письмовому повідомленні,
шляхом публікації у пресі, у виступі на радіо чи телебаченні, у передачі для друкування
особі, що не має права на ознайомлення з цими відомостями, у показі креслень,
документів тощо.

Бездіяльність може полягати в недотриманні правил зберігання, використання,

перевезення матеріалів, документів, коли створюється можливість ознайомлення з
відомостями сторонніх осіб. Спосіб розголошення для кваліфікації значення не має.
Крим, правопорушення вважається закінченим із моменту розголошення відомостей,
коли вони стали відомі хоча б одній сторонній особі.

3. Чи має значення для кваліфікації спосіб розголошення державної таємниці в

складі однойменного кр.пр. (ст. 328 КК)?

Спосіб розголошення для кваліфікації значення не має.

4. Відмежування розголошення державної таємниці (ст. 328 КК) від злочинів проти
основ національної безпеки України (статті 111, 113, 114 КК).

Мотиви розголошення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Утім при

вчиненні цього діяння розголошення відомостей, що становлять держ. таємницю, не
повинно мати ознак держ. зради або шпигунства (ст. 111 КК та ст. 114 КК), тобто воно не
повинно бути умисно спрямоване на спричинення шкоди основам національної безпеки
України.
5. Суб’єктивна сторона розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328 КК).

Суб’єктивна сторона - будь-яка форма вини: якулшсо (прямий і непрямий), так і

необережність (самовпевненість і недбалість). Обов’язковою ознакою вини є
усвідомлення суб’єктом того, що відомості, які розголошуються, становлять держ.
таємницю і що вони доводяться до відома сторонніх осіб. Так, умисним буде
розголошення відомостей, якщо суб’єкт бажав похвалитися про наявність у нього
інформації про держ. таємницю. Недбалість має місце, напр., у випадку, коли особа,
приймаючи відвідувачів, не ховає зі столу документ, який містить держ. таємницю, що
дає можливість прочитати його стороннім особам. Мотиви розголошення можуть бути
різними і на кваліфікацію не впливають.

6. Суб’єкт розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).

Суб’єкт - спеціальний, це особа, якій відомості, що становлять держ. таємницю, були

довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Це може бути як
службова особа, поняття якої дано в примітці до ст. 364 КК, так і ін. особа, пов’язана по
службі з такими відомостями (секретар, шифрувальник тощо). Для цих осіб Закон
України «Про державну таємницю» передбачає спец, порядок допуску до держ. таємниці
і певні обов’язки її охорони. Військовослужбовець за розголошення відомостей
військового характеру, що становлять держ. таємницю, відповідає за ст. 422 КК.

7. Кваліфікуючі ознаки розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).

Ч. 2 ст. 328 КК передбачає таку обставину, що обтяжує крим. відповідальність, як

спричинення тяжких наслідків. Закон не розкриває поняття тяжких наслідків. їх зміст
визначається, виходячи з конкретних матеріалів справи. Це випадки, коли відомості,
напр., стали відомі іноземній розвідці чи її представникам або коли розголошені
відомості за своїм змістом є особливо важливими (напр., особливо важливі дані про
новітні розробки в галузі оборони).

8. Предмет втрати документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК).

Відповідно до ч. 1 ст. 329 КК предметом цього крим. правопорушення є: 1) документи,

тобто письмові, з певними реквізитами акти, що містять відомості, які становлять держ.
таємницю (схеми, карти, накази, звіти, наукові висновки тощо); 2) ін. матеріальні носії
секретної інформації (дискети, кінофільми та ін.); 3) предмети, відомості про які є держ.
таємницею (напр., нові види зброї, прилади, медичні препарати). Саме за характером
предмета слід відмежовувати ст. 329 від ст. 328 КК, в якій предметом крим.
правопорушення передбачені відомості, що становлять держ. таємницю.
9. Об’єктивна сторона втрати документів, що містять державну таємницю (ч. 1 ст.
329 КК).

З об’єктивної сторони Крим, правопорушення характеризується сукупністю трьох

ознак: 1) порушення встановленого законом порядку поводження з документами,
матеріальними носіями інформації або предметами; 2) втрата документа або предмета; 3)
причинний зв’язок між порушенням правил і втратою.

Порушення встановленого порядку поводження з документами або предметами може

виражатися як у дії, так і в бездіяльності, що порушують конкретні правила, спец,
встановлені для охорони документів, носіїв інформації, предметів, унаслідок чого вони
втрачаються, тобто виходять із володіння особи, якій вони були довірені (десь забуті,
викрадені, випадково викинуті тощо). Порушення правил, напр., може полягати в роботі
з документом у неналежному місці; залишенні відкритим сейфа, де зберігаються
документи, предмети тощо. Між порушенням правил і втратою має бути встановлений
необхідний причинний зв’язок. Обов’язковою умовою втрати є вихід документів,
предметів із володіння особи, якій вони були довірені, поза її волею. Якщо ж предмет
переданий, залишений за волею особи і відомості стали надбанням сторонніх осіб, то це
буде розголошенням відомостей, що становлять держ. таємницю, і кваліфікується за ст.
328 КК. Тривалість часу, на який були втрачені документи, предмети (назавжди або
через якийсь час повернені, знайдені), не має значення.

Закінченим це крим. правопорушення є з моменту втрати, при якій створена реальна

можливість ознайомлення з такими документами, предметами сторонніх осіб. Якщо ж
втрата такої можливості не містила, то аналізований склад крим. правопорушення
відсутній. Напр., якщо через порушення правил поводження предмет був знищений, то
осо ба не може відповідати за ст. 329 КК. За наявності в таких випадках ознак
службового Крим, правопорушення відповідальність може наставати за ст. 367 КК.

10. Що слід розуміти під втратою документів, що містять державну таємницю (ч. 1
ст. 329 КК)?

Обов’язковою умовою втрати є вихід документів, предметів із володіння особи, якій

вони були довірені, поза її волею. Якщо ж предмет переданий, залишений за волею
особи і відомості стали надбанням сторонніх осіб, то це буде розголошенням відомостей,
що становлять держ. таємницю, і кваліфікується за ст. 328 КК. Тривалість часу, на який
були втрачені документи, предмети (назавжди або через якийсь час повернені, знайдені),
не має значення.

11. Суб’єкт втрати документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК).
Суб'єктом є особа, якій документи, матеріальні носії секретної інформації, предмети
були довірені. Це може бути обумовлено або службовими функціями, або роботою, що
виконується, або окремим дорученням.

Військовослужбовець за втрату документів, що містять відомості військового характеру,

відповідає за ст. 422 КК.

12. Суб'єктивна сторона втрати документів, що містять державну таємницю.

Із суб'єктивної сторони втрата документів, що містять держ. таємницю,

характеризується змішаною або необережною формами вини: щодо порушення правил
можливий як умисел, так і необережність, а щодо самої втрати - тільки необережність.

13. Яке значення для кваліфікації має усвідомлення особою, яка є винною в
передачі або збиранні відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у
процесі оперативнорозшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони
країни (ст. 330 КК) тієї обставини, що відомості передаються або збираються для
передачі саме іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх
представникам?

Суб’єктивна сторона: Обов’язковим є й усвідомлення винним того, що в ті

передаються або збираються для передачі саме іноземним підприємствам, установам,
організаціям або їх представникам (це можуть бути будь-які іноземні організації: як
держ., так і недержавні — наукові, комерційні, посередницькі тощо).

14. Суб’єктивна сторона основного складу кр.пр. незаконного переправлення осіб

через державний кордон України (ч. 1 ст. 332 КК).

Із суб'єктивної сторони це крим. правопорушення вчинюється з прямим умислом.

Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Як правило, для
цього крим. правопорушення характерні корисливі мотиви і мета.

15. Кваліфікуючі ознаки незаконного переправлення осіб через державний кордон

України (ч. 2 і ч. 3 ст. 332 КК).

У ч. 2 ст. 332 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені у ч. 1, вчинені повторно

або за попередньою змовою групою осіб.

У ч. 3 ст. 332 КК передбачена відповідальність за дії, передбачені у ч. 1 та ч. 2, вчинені

організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.
16. Чи є кримінально караним незаконне перетинання державного кордону
України?

Перетинання державного кордону України:

1) з метою заподіяння шкоди інтересам держави або

2) особою, якій заборонено в’їзд на територію України,

3) або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-

агресора у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України

4) або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів,

5) або за документами, що містять недостовірні відомості

Тобто, незаконне перетинання державного кордону є караним, тільки якщо наявне одне з
діянь, яке зазначене вище.

17. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду

з неї (ст. 332-1 КК).

Відповідно до ч. 1 ст. 332і КК об'єктивна сторона цього Крим, правопорушення

виявляється в порушенні порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та
виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави.

Ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на
тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р.1 тимчасово окупованою
територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні

води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова,

територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя
Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України,
на які поширюється юрисдикція органів держ. влади України відповідно до норм міжнар.
права, Конституції та законів України;

3) повітряний простір над територіями, зазначеними у п.п. 1 і 2 цієї статті.

Із суб'єктивної сторони діяння, зазначені у ч. 1 ст. 332і КК, вчинюється з прямим

умислом. Спец, мета як обов’язкова ознака полягає в заподіянні шкоди інтересам
держави. Мотиви можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб'єкт - будь-яка особа, яка досягла до вчинення крим. правопорушення 16 років.

У ч. 2 ст. 332і КК установлена відповідальність за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, вчинені
повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з
використанням службового становища.

У ч. З ст. 332і КК установлена відповідальність за дії, передбачені ч. 1 та ч. 2, вчинені

організованою групою.

18. Об’єктивна сторона і момент закінчення порушення правил міжнародних

польотів (ст. 334 КК України).

Об’єктивна сторона може полягати в таких діяннях: 1) вліт в Україну без відповідного
дозволу; 2) виліт з України без відповідного дозволу; 3) недодержання зазначених у
дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів, ешелонів. Для
нерегулярних польотів потрібний спец, дозвіл. Переліт через держ. кордон повітряного
судна повинен здійснюватися по спец, виділених коридорах, повітряних трасах,
обмежених за висотою та шириною, забезпечених аеродромами, засобами навігації,
контролем за рухом зазначеними у дозволі маршрутами, місцями посадки та ін., що
складають структуру повітряного простору (ст.ст. 9, 58 ПК України).

Закінченим це крим. правопорушення вважається з моменту вчинення діянь,

зазначених у ст. 334 КК, незалежно від настання наслідків (формальний склад). Якщо
такі діяння були пов’язані з порушенням правил безпеки руху або експлуатації
повітряного транспорту або правил повітряних польотів, кваліфікація повинна бути за
сукупністю ст.ст. 276 та 334 або ст.ст. 281 та 334 КК. Також за сукупністю крим.
правопорушень повинна бути кваліфікація у випадку порушення правил міжнар.
польотів, пов’язаного з угоном повітряного судна (ст.ст. 334 та 228 КК).

19. Суб’єктивна сторона порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК).

Суб’єктивна сторона може виражатися як в умислі, так і в необережності.

20. Суб’єкт порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК).

Суб’єкт - будь-яка особа, яка керує повітряним судном незалежно від його типу і його
приналежності.

21. Об’єктивна сторона і момент закінчення ухилення від призову на строкову

військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (ст. 335
КК).
Загальною ознакою об’єктивної сторони цих крим. правопорушень є бездіяльність -
ухилення від виконання конституційного обов’язку нести військову службу.

Цей обов’язок може бути різним за своїм змістом. Саме в цьому виражається
розмежування крим. правопорушень цієї групи. Так, ст. 335 КК передбачає ухилення від
строкової військової служби, що пов’язана із загальним обов’язком гр. України
проходити військову службу протягом визначеного строку. !Ухилення від військової
служби за контрактом не підпадає під ознаки ст. 335 КК.

Ухилення може здійснюватися різними с собами: підробка документів, заподіяння собі

тілесних ушкоджень, виїзд з постійного місця проживання з метою уникнути виконання
військового обов’язку тощо.

Усі крим. правопорушення цієї групи вважаються закінченими з моменту неявки в

зазначений документом (повісткою, розпорядженням, наказом) час прибуття на
призовний пункт, військовий комісаріат.

Поважними причинами неявки, відповідно до п. 4 ст. 15 Закону України «Про військовий

обов’язок і військову службу», є: 1) хвороба призовника, що позбавляє його можливості
особисто прибути у відповідний пункт; 2) смерть або тяжка хвороба близького родича; 3)
перешкода стихійного характеру або ін. обставини, які позбавили призовника
можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк.

22. Суб’єкт ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу
за призовом осіб офіцерського складу (ст. 335 КК).

Суб’єкт цих крим. правопорушень спеціальний - гр. України, який досяг 18-річного віку
і на якого законом покладений військовий обов’язок.

23. Мотиви та мета ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 КК).

Суб’єктивна сторона - прямий умисел. Мотиви на кваліфікацію не впливають.

Про мету ніде не зазначено.

24. Об’єктивна сторона ухилення від військового обліку за ч.1 ст. 337 КК.

З об'єктивної сторони злочин може мати дві форми: 1) ухилення від військового обліку
після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом (ч. 1 ст. 337); 2)
ухилення від навчальних (перевірних) або спеціальних зборів (ч. 2 ст. 337).
 Блок 8. Кр.пр. проти авторитету органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та об’єднань громадян

1. Родовий об’єкт кр.пр. проти авторитету органів державної влади, органів

місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Родовим об’єктом цих крим. правопорушень є група сусп. відносин, що виникають між
органами держ. влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян і
фізичними особами у зв’язку зі здійсненням адмін.-розпорядчих функцій з метою
захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юрид. осіб, а також відносини при
здійсненні журналістами законної професійної діяльності.

2. Що означає публічний характер дій під час вчинення наруги над державними
символами (ст. 338 КК)?

Публічний характер дій означає, що вони можуть бути вчинені як відкрито, так і
таємно, але за умови, що згодом стануть очевидними для невизначеного кола осіб.

3. За наругу над якими символами передбачено кримінальну відповідальність у ст.

338 КК (ч. 1 та ч. 2)?

Предметом крим. правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 338 КК, є Держ. Прапор

України, Держ. Герб України і Держ. Гімн України. А за ч. 2 ст. 338 КК — офіційно
встановлений або піднятий прапор чи герб іноземної держави. Не є предметом цього
крим. правопорушення прапори і герби, які не є символами іноземної держави (прапор
суб’єкта федерації, прапор міжнар. організації та ін.) або які є такими символами, але не
були офіційно встановлені або підняті. Наруга над державним гімном іноземної держави
не тягне Крим, відповідальності.

4. Об’єктивна сторона кр.пр. та суб’єкт кр.пр., передбаченого ст. 340 КК

(«Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і
демонстрацій»).

З об’єктивної сторони це крим. правопорушення виражається в незаконному

перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і
демонстрацій.

Мітинг - масове зібрання людей для публічного обговорення політичних чи ін.

невідкладних питань соціал., економічного характеру, висловлення ставлення до дій
органів держ. влади, місцевого самоврядування, окремих службових осіб і організацій,
певних подій сусп.-політичного життя.

Вуличні походи - організований масовий рух людей вулицями (по пішохідній або
проїзній частині) з метою демонстрування певного громад.-політичного настрою,
висловлення солідарності, протесту або незгоди з чим-небудь.

Демонстрація - масовий рух великої кількості людей для публічного висловлення сусп.-
політичних, релігійних та ін. настроїв (солідарності, протесту тощо) з використанням
плакатів, транспарантів та ін. засобів наочної агітації.

Перешкоджання - будь-яке діяння, спрямоване на обмеження конституційного права

громадян України брати участь у політичних акціях (зборах, мітингах, вуличних походах
і демонстраціях). Воно може полягати як у дії (незаконна заборона службовою особою
проведення будь-якої з названих акцій), так і в бездіяльності (напр., незаконне ненадання
службовою особою приміщення для проведення зборів тощо).

Незаконним вважається таке перешкоджання, яке вчинюється безпідставно, тобто

всупереч вимогам закону. Напр., службова особа дає вказівку розігнати мітинг,
незважаючи на те, що він проводиться з дотриманням встановленого порядку.
Обов’язковою ознакою цього Крим, правопорушення є те, що перешкоджання виходить
або від службової особи, або від ін. осіб, які застосовують фізичне насильство.

Під фізичним насильством як способом перешкоджання організації або проведенню

зборів, мітингів, походів і демонстрацій слід розуміти заподіяння учасникам таких
заходів умисних середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, а також вчинення
ін. насильницьких дій (завдання ударів, побоїв, незаконне затримання або арешт
організаторів). Якщо насильство поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень
або смерті, це вимагає додаткової кваліфікації за ст. 121 КК або ст. 115 КК.

Крим, правопорушення вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої дії, що

перешкоджає організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і
демонстрацій. Якщо Крим, правопорушення вчинене приватною особою, то воно
вважається закінченим із моменту застосування фізичного насильства хоча б до одного
учасника акції. У разі застосування фізичного насильства службовою особою та
заподіяння відповідної істотної шкоди її дії вимагають додаткової кваліфікації за ст. 364
КК як зловживання владою або службовим становищем, а у разі їх вчинення
працівником правоохоронного органу - за ст. 365 КК як перевищення влади або
службових повноважень.

Суб’єктом можуть бути: 1) службові особи, які використовують своє службове

становище для перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних
походів і демонстрацій; 2) будь-які ін. особи, яким виповнилося 16 років, не наділені
такими повноваженнями, але які застосовують фізичне насильство для вчинення цього
крим. правопорушення.
5. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ст. 341 КК («Захоплення державних або
громадських будівель чи споруд»).

Об’єктивна сторона крим. правопорушення виражається в діях, а саме в захопленні

держ. або громад, будівель чи споруд.

Під захопленням будівель чи споруд слід розуміти протиправне вторгнення і зайняття

цих об’єктів, установлення контролю над ними, блокування їх роботи.

Для наявності об’єктивної сторони не має значення, захоплено всі приміщення будівлі чи
споруди або частину їх площі.

Спосіб захоплення держ. або громад, будівлі чи споруди може бути різним: таємним,
відкритим, насильницьким, шляхом обману тощо.

Крим, правопорушення вважається закінченим із моменту захоплення хоча б частини

площі будівлі чи споруди. Тривалість незаконного утримання цих об’єктів на
кваліфікацію крим. правопорушення не впливає.

6. Спосіб захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341 КК).

Спосіб захоплення держ. або громад, будівлі чи споруди може бути різним: таємним,
відкритим, насильницьким, шляхом обману тощо.

7. Ознаки опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу,

державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського
порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ст. 342 КК).

Опір характеризується такими ознаками: 1) він полягає в активних діях; 2) дії

винного спрямовані на організм потерпілого, полягають у застосуванні фізичної сили до
нього або проти предметів, необхідних для виконання обов’язків цими особами; 3) дії
винного перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації
повноважень; 4) дії винного вчинені в момент виконання потерпілим покладених на
нього обов’язків.

8. Поняття втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника

державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 343 КК).

Під втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу чи працівника

державної виконавчої служби слід розуміти конкретні дії, спрямовані на перешкоджання
виконанню цими працівниками службових обов’язків або на те, щоб добитися прийняття
незаконного рішення. Втручання може проявлятися в умовлянні, шантажуванні
потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі
впливу (абз. 1 п. 11 ППВСУ «Про застосування судами законодавства, що передбачає
відповідальність за посягання на життя, здоров ’я, гідність та власність суддів і
працівників правоохоронних органів» від 26 червня 1992р. № 8 із змінами, внесеними
ППВСУ від 3 грудня 1997р. № 12). Вплив може здійснюватись усно, письмово (у тому
числі й анонімно), за допомогою засобів масової інформації (публікацій у газетах,
виступах по радіо, телебаченню тощо), як особисто, так і за допомогою інших осіб.

9. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу: склад кр.пр.

за ч. 1 ст. 345 КК.

Потерпілими від цього крим. правопорушення можуть бути працівники правоохоронних

органів та їх близькі родичі. Близькими родичами та членами сім’ї є: чоловік, дружина,
батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра,
дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи
усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням,
а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні
права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у
шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. З КПК).

Об’єктивна сторона крим. правопорушення виражена в погрозі вбивством, насильством

або знищенням чи пошкодженням майна. Причому погроза висловлюється винним
обов’язково у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх
службових обов’язків. Погроза може виявлятися у висловлюванні усно, письмово, із
застосуванням технічних засобів, а також у жестах або ін. діях, за допомогою яких
винний залякує потерпілого вчиненням вбивства, застосуванням до нього чи його
близьких родичів насильства або знищенням чи пошкодженням його майна або майна
його близьких родичів. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 КК наявність реальних підстав
побоювання потерпілим виконання погрози не є обов’язковою. Поняття «у зв’язку з
виконанням своїх службових обов’язків» передбачає погрозу потерпілому як під час, так
і до або після виконання таких обов’язків, тобто і тоді, коли особа вже не є працівником
правоохоронного органу (напр., вийшла у відставку). Крим, правопорушення вважається
закінченим, якщо висловлена погроза, її зміст доведений до адресата в будь-який спосіб.

Суб’єктивна сторона - прямий умисел, поєднаний зі спец, мотивом, а саме у зв’язку з

виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків. Під
виконанням службового обов’язку слід розуміти діяльність працівника, що належить до
кола його повноважень. Час виконання потерпілим службових обов’язків (минулий,
теперішній чи майбутній) на кваліфікацію не впливає. Для застосування ч. 1 ст. 345 КК
не має значення, чи розраховував винний реалізувати погрозу щодо працівника
правоохоронного органу або його близьких родичів.

Суб’єкт — будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

(а за заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - особа, яка досягла
14-річного віку)

10. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча: склад кр.пр. за
ч. 1 ст. 346 КК.

Коло потерпілих обмежене законом: Президент України, Голова ВРУ, народний

депутат України, Прем’єр-міністр України, член КМУ, Голова чи член Вищої ради
правосуддя, Голова чи член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голова чи
суддя КСУ або ВСУ чи вищих спеціалізованих судів України, Генеральний прокурор,
Директор НАБУ, Уповноважений ВРУ з прав людини, Голова або ін. член Рахункової
палати, Голова НБУ, керівник політичної партії України, а також їх близькі родичі.

Об’єктивна сторона полягає в погрозі вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю,

знищенням або пошкодженням майна, а також викраденням або позбавленням волі щодо
зазначених осіб (ч. 1 ст. 346 КК)

Суб’єктивна сторона - прямий умисел. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є

мотив - діяння вчиняється у зв’язку з держ. або громад, діяльністю потерпілих.

Суб’єкт - будь-яка особа 16-річного віку,

(+а за заподіяння середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень - особа 14-річного
віку)

11. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського

формування з охорони громадського порядку і державного кордону або
військовослужбовця (ст. 348 КК) з об’єктивної сторони.

З об’єктивної сторони це крим. правопорушення полягає у посяганні на життя

зазначених осіб чи їх близьких родичів, тобто в умисному вбивстві або замаху на нього.
Форми і способи посягання на життя потерпілих для кваліфікації значення не мають.
Крим, правопорушення, передбачене ст. 348 КК, має місце лише тоді, коли посягання на
зазначених осіб вчинено у зв’язку з їх службовою діяльністю або громад, діяльністю
щодо охорони громад, порядку і держ. кордону. Для складу крим. правопорушення не
має значення, чи був потерпілий у цей момент при виконанні обов’язків чи ні (напр., був
у відпустці). Але якщо вбивство або замах на вбивство вчинене не у зв’язку зі
службовою діяльністю або громад, діяльністю щодо охорони громад, порядку (напр., на
ґрунті особистих неприязних стосунків або з ревнощів), то ст. 348 КК не застосовується.
Крим, правопорушення вважається закінченим із моменту замаху на вбивство.

12. Мета захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу

як заручника (ст. 349 КК).

Спеціальна мета - спонукати держ. чи ін. установу, підприємство, організацію або

службову особу вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення
заручника.

13. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої

ради (ст. 351 КК): об’єктивна сторона.

Об’єктивна сторона крим. правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 351 КК, полягає у

невиконанні службовою особою законних вимог депутата, або у створенні штучних
перешкод у їх роботі, або у наданні їм завідомо неправдивої інформації. Невиконання
службовою особою законних вимог депутата виявляється в діях чи бездіяльності
службової особи всупереч законним вимогам депутата. Це діяння, напр., матиме місце у
разі ненадання керівником підприємства (незалежно від форми власності) документів,
необхідних для перевірки дотримання законів, відмови виконати вимоги депутата про
припинення порушення законності, невиконання редактором газети свого обов’язку
щодо опублікування наданих депутатом матеріалів тощо. Як створення штучних
перешкод можна розглядати ухилення службової особи від свого обов’язку надати
депутату можливість консультації із фахівцем, від надання йому юрид. допомоги, від
реалізації права депутата на невідкладний прийом службовою особою тощо. Надання
депутату будь-яких інформаційних матеріалів, необхідних для здійснення його
діяльності, зміст яких для службової особи спотворено, утворить надання завідомо
неправдивої інформації. Це Крим, правопорушення вважається закінченим із моменту
вчинення будь-якого діяння, зазначеного у ч. 1 ст. 351 КК.

14. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (ст.
353 КК) з об’єктивної сторони.

Об’єктивна сторона цього крим. правопорушення виявляється в самовільному

присвоєнні владних повноважень або звання службової особи, поєднаному із вчиненням
будь-яких сусп. небезпеч. діянь. Під самовільним присвоєнням владних повноважень
треба розуміти дії приватної особи, яка шляхом обману ін. осіб видає себе за конкретну
службову особу і використовує це з метою впливу на потерпілого для досягнення
власних інтересів. При цьому законодавець не конкретизує способів, за яких винною
особою здійснюється присвоєння владних повноважень або звання службової особи,
тобто ці способи можуть бути доволі різноманітними, зокрема й у вигляді усного
повідомлення про наявність владних повноважень ін. особам (див.: пост. ВСУ від 4
квітня 2013 р. у справі №5-4кс13). Складу цього Крим, правопорушення немає, якщо
особа видає себе за представника тієї або ін. професії (лікаря, артиста, тренера,
сантехніка, електрика). Присвоєння владних повноважень або звання службової особи
матиме місце і тоді, коли особа, помилково прийнята за службову, підтримує помилкову
думку ін. осіб, користується їх помилкою і вчиняє сусп. небезпеч. дії. Ці дії можуть
становити як Крим, правопорушення (крадіжка, шахрайство), так і являти собою адмін.
делікти (напр., особа видає себе за регулювальника дорожнього руху і створює небезпеч.
дорожньо-транспортну ситуацію). Якщо дії, вчинені з використанням самовільно
присвоєного звання, утворять крим. правопорушення, необхідна додаткова кваліфікація
за відповідними статтями КК.

15. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи (ст.
353 КК) з суб’єктивної сторони.

Суб'єктивна сторона - прямий умисел. Мета самовільного присвоєння владних

повноважень або звання службової особи - використати їх для вчинення сусп. небезпеч.
діяння. За відсутності такої мети цей склад виключається.

16. Яку правову оцінку слід надати самовільному присвоєнню винним певної
професії (напр., лікаря, педагога, інженера) за відсутності мети використати це для
вчинення протиправних дій?

Мета самовільного присвоєння владних повноважень або звання службової особи -

використати їх для вчинення сусп. небезпеч. діяння. За відсутності такої мети цей
склад виключається.

17. Поняття неправомірної вигоди в ст. 354 КК («Підкуп працівника підприємства,

установи чи організації»).

Предметом цього крим. правопорушення виступає неправомірна вигода, під якою

відповідно до п. 2 примітки до ст. 354 КК слід розуміти грошові кошти чи ін. майно,
переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які ін. вигоди нематеріального чи
негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних
на те підстав.

18. Поняття пропозиції надати неправомірну вигоду в ст. 354 КК («Підкуп

працівника підприємства, установи чи організації»).
Пропозиція надати неправомірну вигоду - це висловлення працівнику підприємства,
установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру
про її надання.

19. Поняття вимагання неправомірної вигоди в ст. 354 КК («Підкуп працівника

підприємства, установи чи організації»).

Під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання

неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого
становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка
надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати
неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і
законних інтересів.

20. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань

(ч. 1 ст. 355 КК): об’єктивна сторона.

Об'єктивна сторона Крим, правопорушення має вираз у вчиненні таких двох

взаємопов’язаних дій: 1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи ін. цивільно-
правове зобов’язання; 2) погроза насильства над потерпілим або його близькими
родичами, пошкодження чи знищення їх майна (ч. 1), погроза вбивства чи заподіяння
тяжких тілесних ушкоджень, фактичне застосування насильства, що не є небезпеч. для
життя і здоров’я, пошкодження чи знищення майна (ч. 2), застосування насильства, що є
небезпеч. для життя або здоров’я потерпілого (ч. 3). Обов’язковою умовою кваліфікації
за цією статтею є наявність цивільно-правового зобов ’язання, за яким одна сторона
(боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 ЦК). Моментом закінчення
крим. правопорушення є пред’явлення вимоги виконати чи не виконати договір, угоду чи
ін. цивільно-правове зобов’язання, поєднаної із зазначеними у ст. 355 КК погрозами або
насильством, незалежно від її фактичного виконання потерпілим.

21. Як слід кваліфікувати вимогу повергнення боргу, поєднану з погрозою вбивства

потерпілого, якщо винний при цьому примусово вилучає майно потерпілого
(боржника) в рахунок погашення боргу шляхом проникнення у його житло?

В даному випадку треба кваліфікувати за ч.2 ст. 355 (адже наявна кваліф. ознака –
погроза вбивством) + ч.1 ст. 162
! Слід зазначити, що за правилами конкуренції загальної і спеціальної норм вчинення
примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань повністю
охоплюється ст. 355 і додаткової кваліфікації за ст. 356 не потребує.

22. Самоправство (ст. 356 КК): об’єктивна сторона.

З об’єктивної сторони це крим. правопорушення характеризується сукупністю ознак: 1)

самовільним, усупереч установленому порядку, вчиненням будь-яких дій, правомірність
яких оспорюється окремим гр. або підприємством, установою чи організацією; 2)
наслідками - заподіянням значної шкоди інтересам громадянина, держ. чи громад,
інтересам або інтересам власника; 3) наявністю причинного зв’язку між вчиненням
указаних дій та настанням наслідків.

Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або уявного
права чи вчинення ін. дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень
(див.: ухвалу ВССЦКвід 13 вересня 2012 р. у справі №5-4119км12). Напр., проникнення
до житла боржника та вилучення майна в рахунок сплати боргу, розпорядження без
згоди одним із подружжя майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя,
самовільне зайняття земельної ділянки або житла, які, на думку особи, їй мають бути
передані, тощо. Оспорюваність дій особи означає, що ін. фізична або юрид. особа вважає
такі дії неправомірними, вчиненими всупереч закону. Заподіяння самоправними діями
значної шкоди інтересам громадянина, держ. чи громад, інтересам або інтересам
власника може мати вираз у заподіянні їм матеріальної або моральної шкоди. Питання
про те, чи є заподіяна шкода значною, вирішується в кожному конкретному випадку з
урахуванням обставин справи.

23. Самоправство (ст. 356 КК): суб’єктивна сторона.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом.

24. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ч. 1 ст. 358 КК («Підроблення

документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених
документів, печаток, штампів»).

Об’єктивна сторона може мати вираз в одній із таких дій:

- за ч. 1 ст. 358 КК: 1) у підробленні посвідчення або ін. офіційного документа; 2) збуті
посвідчення або ін. документа; 3) виготовленні підроблених печаток, штампів чи
бланків; 4) збуті підроблених печаток, штампів або бланків;

Під підробленням посвідчення або ін. офіційного документа слід розуміти:

виготовлення фальшивого посвідчення або ін. офіційного документа; внесення до
справжнього з точки зору форми посвідчення (документа) неправдивих відомостей;
внесення змін до тексту посвідчення (документа), які викривляють зміст фактів, що
мають юрид. силу та посвідчуються документами.

Виготовлення підроблених печаток, штампів або бланків - це незаконне виготовлення

форм (кліше) з рельєфним або заглибленим дзеркальним зображенням текстів, знаків,
малюнків або ін. предметів, а також виготовлення будь-яким способом бланків (повне
виготовлення) або внесення змін у справжні печатки, штампи та бланки, які викривляють
зміст реквізитів, які в них є.

Під збутом підробленого посвідчення або ін. офіційного документа чи підроблених

печаток, штампів, бланків розуміють їх відчуження будь-яким способом (продаж, обмін,
дарування тощо) особою, яка Усвідомлює, що ці предмети є фальшивими.

Момент закінчення - вчинення хоча б однієї з указаних дій.

Блок 9. Кр.пр. проти правосуддя

1. Момент закінчення притягнення завідомо невинного до кримінальної

відповідальності (ст. 372 КК).

Склад крим. правопорушення є формальним і визнається закінченим із моменту, коли

повідомлення про підозру доводиться до відома підозрюваного (пред’являється,
вручається йому). Будь-які наслідки цього крим. правопорушення перебувають поза
межами його об’єктивної сторони.

2. Кваліфікуючі ознаки притягнення завідомо невинного до кримінальної

відповідальності (ч. 2 ст. 372 КК).

Склад крим. правопорушення за ч. 2 ст. 372 КК є теж формальним, але поєднаним: а) з

обвинуваченням у вчиненні тяжкого (ч. 5 ст. 12 КК) чи особливо тяжкого (ч. 6 ст. 12
КК) злочину; б) із штучним створенням доказів обвинувачення (напр., складанням
підроблених протоколів допиту, висновку експерта тощо) або в) з ін.
фальсифікацією (напр., вилученням доказів, що свідчать про невинуватість особи
тощо). Оскільки одним із способів штучного створення доказів чи ін. фальсифікації
може бути і службове підроблення, такі дії суб’єкта також охоплюються ч. 2 ст. 372 КК і
додаткової кваліфікації за ст. 366 КК не потребують.

3. Суб’єкт примушування давати показання (ст. 373 КК).

Суб’єкт - спеціальний, ним може бути працівник оперативно-розшукового підрозділу,
слідчий, прокурор. Ним може бути і дізнавач, бо при здійсненні дізнання він наділяється
повноваженнями слідчого (п. 4і ч. 1 ст. З, ст. 40і КПК).

4. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ст. 376-1 КК («Незаконне втручання в

роботу автоматизованої системи документообігу суду»).

Об’єктивна сторона виявляється у вчиненні одного з альтернативно передбачених у

диспозиції діянь, а саме: а) внесення неправдивих відомостей до АСДС; б) несвоєчасне
внесення відомостей до АСДС; в) несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в
АСДС; г) ін. втручання в роботу АСДС. Способом учинення злочину є несанкціонований
доступ до АСДС. Склад Крим, правопорушення є формальним і визнається закінченим із
моменту вчинення однієї із названих дій.

Внесення неправдивих відомостей до АСДС - здійснення несанкціонованого доступу

до АСДС через введення інформації, яка повністю або хоча б частково не відповідає
дійсності (це може стосуватися інформації про рух документів, наявність або відсутність
на роботі суддів, даних, необхідних для проведення автоматизованого розподілу,
інформації щодо стану розгляду судової справи, відомостей про набрання судовим
рішенням законної сили тощо).

Несвоєчасне внесення відомостей до АСДС - здійснення несанкціонованого доступу до

АСДС через введення інформації поза проміжком строку, який передбачено для такої
операції. Так, вхідна кореспонденція приймається і опрацьовується та реєструється в
АСДС в день її надходження (п. 1 розд. VI Положення). Користувачі повинні вносити
або змінювати в АСДС актуальну інформацію у день створення, отримання або зміни
цієї інформації відповідним органом (п. 6 розд. V Положення).

Несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в АСДС, — будьякі дії з такою

інформацією без права на доступ до АСДС. Функціональні обов’язки, права користувачів
АСДС, надання, обмеження, припинення, зупинення або позбавлення користувачів права
доступу до АСДС визначаються в кожному окремому суді на підставі відповідних
наказів (п. 1 розд. V Положення).

Інше втручання в роботу АСДС - будь-який ін. вплив на нормальну роботу АСДС
(блокування, відключення, сповільнення, підміна, злам або ліквідація серверів,
електронних кабінетів, електронних документів, електронних копій документів та ін.).

5. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного:

об’єктивна сторона за ч. 1 ст. 377 КК.
Об’єктивна сторона за ч. 1 ст. 377 - активна форма поведінки - дії, які полягають у
погрозі вбивством, насильством, знищенням (пошкодженням) майна зазначених у цих
статтях потерпілих у зв’язку з їх діяльністю щодо здійснення правосуддя (ст. 377 КК)

У разі погрози вбивством, насильством, знищенням (пошкодженням) майна склад Крим,

правопорушення є формальним і визнається закінченим із моменту вчинення таких дій, а
при заподіянні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень чи знищенні (пошкодженні)
майна матеріальним і визнається закінченим із моменту настання відповідних наслідків.

6. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ст. 380 КК («Невжиття заходів безпеки

щодо осіб, взятих під захист»).

Об’єктивна сторона характеризується: а) сусп. небезпечним діянням; б) спричиненням

тяжких наслідків (вбивство потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження, викрадення особи чи
знищення її майна у значних розмірах тощо); в) причинним зв’язком між діянням і
наслідками.

Діяння стосується заходів безпеки і може виявлятися в таких альтернативно визначених

у законі формах поведінки, як: 1) неприйняття рішення про застосування заходів
безпеки; 2) несвоєчасне прийняття такого рішення; 3) прийняття недостатньо
обґрунтованого рішення; 4) невжиття достатніх заходів безпеки; 5) несвоєчасне вжиття
таких заходів.

До заходів безпеки належать: особиста охорона чи охорона житла, майна; видача зброї
або ін. засобів індивідуального захисту; візуальне спостереження; прослуховування
телефонних розмов; переведення на ін. роботу; зміна зовнішності, документів; переїзд до
ін. місцевості тощо.

Діяння може бути вчинене шляхом як активної поведінки - дії (напр., прийняття
недостатньо обґрунтованого рішення про заходи безпеки), так і пасивної - бездіяльності
(напр., неприйняття рішення про вжиття заходів безпеки). Не виключаються випадки,
коли діяння одночасно складається як із певних дій, так і з бездіяльності (напр.,
несвоєчасне прийняття рішення про заходи безпеки).

Склад крим. правопорушення є матеріальним і визнається закінченим із моменту

спричинення тяжких наслідків (напр., загибель потерпілого). При цьому причинний
зв’язок між діянням і наслідками має опосередкований характер, бо безпосередньою
причиною настання тяжких наслідків є не поведінка суб’єкта цього Крим,
правопорушення, а діяння ін. осіб.

7. Суб’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ст. 380 КК («Невжиття заходів безпеки

щодо осіб, взятих під захист»).
Суб’єктивна сторона - лише необережна форма вини.

8. Хто може бути суб’єктом кр.пр., передбаченого ст. 381 КК («Розголошення

відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист»)?

Суб’єкт - спеціальний, ним можуть бути три категорії службових осіб, а саме такі:

а) які приймають рішення про застосування заходів безпеки;

б) які вживають (застосовують, реалізують) такі заходи;

в) яким рішення про застосування цих заходів стало відомо у зв’язку з їх службовим
становищем.

Суб’єктом цього Крим, правопорушення може бути і сама особа, взята під захист. В
останньому випадку крим. відповідальність можлива лише за умови, якщо шкода
здоров’ю була спричинена ін. особі, теж взятій під захист, а не тій, яка розголосила
відомості про прийняті щодо неї заходи безпеки.

9. Об’єктивна сторона кр.пр., передбаченого ч. 1 ст. 383 КК («Завідомо неправдиве

повідомлення про вчинення кр.пр.»).

Об’єктивна сторона - активна поведінка, це дії, які полягають: а) у неправдивому, тобто

такому, що не відповідає в цілому або хоча б частково дійсності, повідомленні про
вчинення крим. правопорушення, яке б) доводиться до відома певних адресатів: суду,
прокурора, слідчого або до органу досудового розслідування чи до дізнавача, який згідно
зі ст. 40і КПК наділяється повноваженнями слідчого. Склад Крим, правопорушення є
формальним. Діяння визнається закінченим із моменту надходження до зазначених
адресатів і отримання ними неправдивого повідомлення про вчинення крим.
правопорушення. Якщо таке повідомлення хоча і було спрямоване до вказаних адресатів,
але з причин, що не залежать від волі винного, не дійшло до них (не було ними
отримано), вчинене кваліфікується лише як замах на злочин (ч. 2 ст. 15 і ч.ч. 1 або 2 ст.
383 КК). Не виключається і можливість добровільної відмови (ст. 17 КК) від доведення
цього злочину до кінця (напр., у випадку, коли після направлення такого повідомлення у
письмовій формі поштою особа вжила певних заходів для того, щоб воно не дійшло до
адресата).

Зміст повідомлення складають відомості (інформація) про вчинення саме крим., а не

будь-якого ін. (напр., адмін.) правопорушення. Неправдивість цього повідомлення
характеризує лише фактичні обставини крим. правопорушення, а не юрид. його оцінку
(напр., відомості можуть стосуватися події крим. правопорушення або особи, що начебто
його вчинила, окремих обставин його вчинення, обвинувачення у крим. правопорушенні,
яке дійсно вчинене, але не тією особою, що обвинувачується, чи у вчиненні більш
тяжкого крим. правопорушення, ніж те, яке в дійсності вчинила звинувачена особа,
тощо).

Неправдиве повідомлення: а) може виходити від власного імені, бути анонімним чи від
імені ін. особи; б) здійснюється в будь-якій формі (усно, письмово, за допомогою
технічних засобів); в) спрямовується до певних адресатів (до суду, прокурора, слідчого,
дізнавача, органу досудового розслідування). Якщо таке повідомлення спрямовується до
ін. адресатів (напр., за місцем праці звинуваченої особи чи до громад, організації з метою
її дискредитації), склад крим. правопорушення, передбачений ст. 383 КК, відсутній.

Якщо особа повідомляє правдиві відомості про дійсно вчинене крим.

правопорушення, але помилково вважає, що його вчинила певна особа, чи помиляється
щодо юрид. оцінки діяння, ознаки злочину відсутні.

10. Ознаки об’єктивної сторони складу введення в оману суду або іншого
уповноваженого органу (ст. 384 КК).

Об’єктивна сторона - активні дії, які альтернативно перелічені у ч. 1 ст. 384 КК і

полягають: 1) у складанні для надання або 2) наданні органу, що здійснює досудове
розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій
чи спец, тимчасовій слідчій комісії ВРУ завідомо неправдивих: а) показань свідка або
потерпілого; б) висновку експерта; в) звіту оцінювача про оцінку майна; г) перекладу,
зробленого перекладачем, або 3) у поданні завідомо недостовірних або підроблених
доказів.

Склад Крим, правопорушення є формальним, діяння визнається закінченим із

моменту вчинення однієї із названих дій. Способом його вчинення є обман, який полягає
у свідомому перекручуванні даних об’єктивної дійсності (показань, висновку, звіту,
перекладу або доказів), що робить їх неправдивими (недостовірними, підробленими).

11. Суб’єкт введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (ст. 384 КК).

Суб’єкт - спеціальний. У разі складання чи надання: 1) неправдивих показань - свідок

або потерпілий; 2) неправдивого висновку - експерт; 3) неправдивого звіту про оцінку
майна - оцінювач; 4) неправильного перекладу - перекладач; 5) недостовірних або
підроблених доказів - будь-який учасник судочинства (провадження), здатний за своїм
процесуальним статусом подавати докази.

Особа, яка склала для надання або надала неправдиві показання, висновок, звіт про
оцінку майна або переклад, але не була попереджена про крим. відповідальність за
вчинення таких дій (у формі розписки або присяги) або таке попередження не було
належним чином процесуально оформлене, не може нести відповідальності за ст. 384 КК.
Якщо введення в оману суду або ін. уповноваженого органу (ст. 384 КК) є продовженням
надання завідомо неправдивого повідомлення про вчинення Крим, правопорушення (ст.
383 КК), дії винного кваліфікуються за сукупністю цих Крим, правопорушень.

Відповідальність за ст. 384 КК виключається щодо осіб, які ввели в оману суд або ін.
уповноважений орган, однак пізніше були визнані винними у цьому провадженні за
вчинення Крим, правопорушення, стосовно якого вони й надавали неправдиву
інформацію. Не несе відповідальності за ст. 384 КК і особа, яка вчинила такі дії з метою
приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, вчиненого членом її сім’ї або
близьким родичем (ст. 63 Конституції України, ч. 2 ст. 396 КК).

12. Ухилення від покарання у виді обмеження волі відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 390 КК
(«Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення
волі»).

Об’єктивна сторона цього крим. правопорушення за ч. 1 ст. 390 КК полягає в ухиленні

засудженого від відбування (невиконання обов’язку відбути) покарання у виді
обмеження волі (ст. 61 КК), яке може виявитися у вчиненні хоча б одного з таких діянь,
як: 1) самовільне залишення місця обмеження волі; 2) злісне ухилення від робіт, до яких
обов’язково залучається засуджений (ст.ст. 59,60 КВК); 3) систематичне порушення
громад, порядку чи 4) встановлених правил проживання (ст.ст. 59, 68 КВК). Склад крим.
правопорушення за ч. 1 ст. 390 КК є формальним. Крим, правопорушення може бути
вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності та визнається закінченим із моменту вчинення
хоча б одного із зазначених у диспозиції діянь.

Засуджені до обмеження волі відбувають покарання у виправних центрах (ст. 56 КВК),

межі яких вони мають право покинути лише за спец, дозволом адміністрації (ст. 59
КВК). Тому самовільне (тобто без дозволу адміністрації) залишення території такого
центру є підставою для відповідальності за ч. 1 ст. 390 КК.

Злісний характер ухилення від робіт може виявлятися: у відкритій, демонстративній

відмові від їх виконання; тривалому ухиленні від роботи шляхом симуляції хвороби;
прогулах та ін. неодноразових порушеннях трудової дисципліни; з’явленні на роботі в
нетверезому стані тощо.

Систематичне порушення громад, порядку полягає у вчиненні засудженим не менше

трьох адмін. правопорушень (дрібне хуліганство, азартні ігри тощо), а систематичне
порушення встановлених правил проживання - не менше трьох дисциплінарних
проступків (зберігання в житлових приміщеннях заборонених для засуджених предметів,
виробів та речовин, неодноразова відсутність у житловому приміщенні після відбою,
знищення або пошкодження меблів та інвентарю, вживання спиртних напоїв,
наркотичних засобів тощо), за які у встановленому законом порядку до особи були
застосовані заходи стягнення (ст. 68 КВК).
Відповідальність за ч.ч. 2 і 3 ст. 390 КК настає за неповернення до місця відбування
покарання такої особи, яка відбуває обмеження (ч. 2) або позбавлення (ч. 3) волі і якій на
підставі ст.ст. 59,67,111,130 КВК було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення
строку такого виїзду.

Згідно з правовою позицією В СУ ухилення від відбування обмеження чи позбавлення

волі, до якого особа була засуджена на підставі угоди про примирення (ст. 471 КПК) або
про визнання винуватості (ст. 472 КПК), охоплюється ознаками крим. правопорушення,
передбаченого ст. 390 КК, і виключає кваліфікацію за ст. 389і КК (див. про це докладно
аналіз ст.ст. 389 і 389і КК).

Крим, правопорушення, передбачене ст. 390 КК, є спец, видом невиконання судового
рішення і тому додаткової кваліфікації за ст. 382 КК (загальна норма) не потребує.
Окремій кваліфікації (за ст. 393 КК) підлягає і такий вид ухилення від відбування
позбавлення волі, який полягає у втечі з місця його відбування.

Суб’єктивна сторона - лише прямий умисел і спец, мета - ухилитися від відбування
покарання.

Суб’єкт - спеціальний, це особа, яка відбуває обмеження (ч.ч. 1 і 2 ст. 390 КК)

13. Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злісної непокори вимогам адміністрації

установи виконання покарань (ст. 391 КК).

Об’єктивна сторона виявляється у вчиненні одного з альтернативно передбачених у

диспозиції діянь (дії чи бездіяльності), а саме: а) злісна непокора законним вимогам
адміністрації установи виконання покарань; б) ін. протидія адміністрації в законному
здійсненні її функцій. Склад крим. правопорушення є формальним. Правопорушення
визнається закінченим із моменту вчинення діяння, яке полягає у злісній непокорі або ін.
протидії адміністрації в її законній діяльності.

Обов’язковою умовою відповідальності за ст. 391 КК є попереднє застосування до

засудженого протягом року стягнення за порушення вимог режиму відбування покарання
у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переведення
на більш суворий режим відбування покарання (ст.ст. 132, 134 КВК). Поміщення
засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) здійснюється за
рішенням суду (ст. 135 КВК, п. ІЗ2 ч. 1 ст. 537 КПК).

Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони складу цього Крим, правопорушення

є час та місце його вчинення. Часом вчинення діяння є рік, протягом якого засуджений
піддавався зазначеному вище стягненню. Місцем вчинення крим. правопорушення є
установа виконання покарань, в якій засуджений відбуває покарання у виді обмеження
волі (виправні центри) або позбавлення волі (виховні та виправні колонії).
14. Суб’єктом кр.пр., передбаченого ст. 391 КК («Злісна непокора вимогам
адміністрації установи виконання покарань»).

Суб’єкт - спеціальний, це особа, яка відбуває покарання у виді обмеження або

позбавлення волі і яка за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана
протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної
камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання. Згідно з
правовою позицією ВСУ до осіб, що відбувають обмеження чи позбавлення волі,
належать не тільки засуджені до цих видів покарань вироком суду, а й особи, що
відбувають ці покарання, застосовані до них у порядку заміни на підставі ч. 5 ст. 53, ч. 5
ст. 80, ст. 82, ч. 4 ст. 83, ч. 2 ст. 87 КК (див. про це докладно аналіз ст. 389 КК).

15. Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 КК): форми
об’єктивної сторони.

Об’єктивна сторона - лише активна форма поведінки, яка полягає у вчиненні хоча б
однієї з таких альтернативно передбачених у ст. 392 КК дій, як: 1) тероризування
засуджених; 2) напад на адміністрацію; 3) організація (створення) організованої групи
для тероризування засуджених чи нападу на адміністрацію; 4) активна участь у такій
організованій групі.

Склад Крим, правопорушення є формальним. Діяння визнається закінченим із

моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у законі дій незалежно від того, чи
спричинили вони які-небудь наслідки. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є
місце вчинення Крим, правопорушення - відповідна установа виконання покарання (ст.
11 КВК).

Тероризування засуджених — це застосування до них псих, (погроза) або фізичного

насильства з метою примусити їх відмовитися від сумлінного ставлення до праці,
дотримання правил режиму та внутрішнього розпорядку або з метою підкорити своїм
незаконним вимогам, змусити виконувати замість себе ті обов’язки, які були покладені
на винного, а також вчинення таких дій із помсти за виконання вимог режиму, зміцнення
дисципліни та порядку або глум та знущання над засудженими з метою їх залякування та
перешкоджання відбуванню покарання. Проте, якщо такі діяння не мали на меті
дезорганізувати роботу установи, вчинене кваліфікується не за ст. 392 КК, а за статтями,
які передбачають відповідальність за крим. правопорушення проти особи, власності,
громад, порядку тощо.

Напад на адміністрацію - це вчинення насильницьких дій чи погроза ними щодо

представника адміністрації у зв’язку з його законною службовою діяльністю.

Якщо під час тероризування засуджених чи нападу на адміністрацію застосоване

насильство містить ознаки Крим, правопорушень, передбачених ст.ст.
115,348,349,379,400, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 147, ч.ч. 2 і 3 ст. 345, ч. З ст. 350, ч. З ст. 377, ч. З
ст. 398 КК, вчинене кваліфікується за сукупністю зі ст. 392 КК.

Створення організованої групи та активна участь у ній повинні відповідати ознакам

цієї форми співучасті, передбаченим у ч. 3 ст. 28 КК. Створення злочинної організації
або озброєної банди кваліфікується за ст.ст. 255 або 257 КК, а якщо вони здійснювали
тероризування засуджених чи напад на адміністрацію - за сукупністю цих крим.
правопорушень.

16. Потерпілі від дій, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст.
392 КК).

Потерпілими від цього Крим, правопорушення можуть бути: а) особи, що відбувають

покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк чи довічне
позбавлення волі; б) представники адміністрації установ виконання цих покарань.

17. Об’єктивна сторона втечі з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК).

Об’єктивна сторона цього Крим, правопорушення - активна форма поведінки - дії, які
полягають у самовільному, незаконному, здійсненому в будь-який спосіб, постійному
або тимчасовому залишенні місця позбавлення волі (як строкового - ст. 63 КК, так і
довічного ст. 64 КК), арешту (ст. 60 КК) або місця тримання під вартою (ст. 183 КПК).
Склад крим. правопорушення є формальним. Діяння визнається закінченим із моменту
незаконного залишення особою місця відбування зазначених покарань чи попереднього
ув’язнення і саме з цього часу набуває триваючого характеру.

Відповідальність за ч. 2 ст. 393 КК тягне за собою втеча, вчинена: 1) повторно; 2) за

попередньою змовою групою осіб; 3) способом, небезпеч. для життя чи здоров’я ін. осіб;
4) із заволодінням зброєю чи з її використанням (як засіб фізичного чи псих, насильства);
5) із застосуванням насильства чи погрозою його застосування; 6) шляхом підкопу
(таємно проритого підземного ходу (лазу)); 7) із пошкодженням інженерно-технічних
засобів охорони (споруд, пристроїв та приладів, призначених для запобігання втечі й
сповіщення про спробу її здійснення). Для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 393 КК досить
наявності хоча б однієї із зазначених обставин, що обтяжують крим. відповідальність.

Якщо під час втечі застосоване фізичне насильство містить ознаки Крим,
правопорушень, передбачених ст.ст. 115, 348, 349, 379, 400, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 147, ч.ч.
2 і 3 ст. 345, ч. З ст. 350, ч. З ст. 377, ч. З ст. 398 КК, вчинене кваліфікується за
сукупністю з ч. 2 ст. 393 КК.

18. Об’єктивна сторона порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395).

Об’єктивна сторона цього крим. правопорушення виявляється:

а) в активній поведінці (дія) - самовільне залишення особою місця проживання або б) в

пасивній (бездіяльність) - неприбуття без поважних причин у визначений строк до
обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адмін. нагляд у разі звільнення
з місць позбавлення волі. Склад Крим, правопорушення є формальним. Воно визнається
закінченим із моменту вчинення одного із названих діянь.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є час його вчинення - термін адмін.

нагляду (ст. 6 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з
місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р. (далі - Закон від 1 грудня 1994 р.)).

Самовільне залишення особою місця проживання полягає в невиконанні

піднаглядним обов’язку повідомлення співробітників поліції, які здійснюють адмін.
нагляд, про зміну місця проживання (п. «в» ст. 9 Закону України від 1 грудня 1994 р.)

Неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця

проживання означає фактичне невиконання обов’язку особою, щодо якої встановлено
адмін. нагляд, у разі її звільнення з місць позбавлення волі прибути до місця
проживання, визначеного рішенням суду (ст. 9 Закону України від 1 грудня 1994 р.).

Невиконання ін. обов’язків та обмежень піднаглядним, не передбачених у ст. 395

КК, тягне за собою адмін. відповідальність за ст. 187 КУпАП.

Обставиною, що виключає крим. відповідальність, є наявність поважних причин

неприбуття у визначений строк до обраного місця проживання піднаглядною особою. До
таких причин можуть бути віднесені обставини, що унеможливлюють прибуття до
такого місця проживання (тяжка хвороба особи або її близьких, наявність складних
життєвих обставин та ін.).

19. Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони порушення правил адміністративного

нагляду (ст. 391 КК).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є час його вчинення термін адмін. нагляду
(ст. 6 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць
позбавлення волі» від 1 грудня 1994 р. (далі - Закон від 1 грудня 1994 р.)).

20. Об’єктивна сторона приховування злочину (ст. 396 КК).

Об’єктивна сторона цього Крим, правопорушення - лише активна форма поведінки, а

саме такі альтернативно передбачені в законі д/7, які згідно з ч. 6 ст. 27 КК можуть
виявлятися в таких формах їх вчинення, як приховування: 1) особи, яка вчинила Крим,
правопорушення, 2) знарядь і засобів учинення крим. правопорушення, 3) його слідів, 4)
предметів, здобутих крим.-протиправним шляхом, а також 5) у придбанні чи збуті таких
предметів.

Склад крим. правопорушення за ч. 1 ст. 396 КК є формальним. Діяння визнається

закінченим із моменту вчинення хоча б однієї з альтернативно зазначених у ч. 6 ст. 27
КК дії і саме з цього часу набуває триваючого характеру.

21. Поняття (форми) приховування злочину (ст. 396 КК).

При кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 396 КК слід ураховувати, що:

1) приховування здійснюється лише стосовно тяжкого (ч. 5 ст. 12 КК) чи особливо

тяжкого (ч. 6 ст. 12 КК) злочину. Заздалегідь не обіцяне приховування Крим, проступку
(ч. 2 ст. 12 КК) чи нетяжкого злочину (ч. 4 ст. 12 КК) не тягне за собою крим.
Відповідальність за ст. 396 КК;

2) за ч. 1 ст. 396 КК карається не будь-яке приховування злочину, а лише таке, яке не

було заздалегідь обіцяно. Отже, домовленість на приховування хоча і відбулася, але не
до і не в процесі (не до моменту закінчення) приховуваного злочину, а тільки вже після
його закінчення. У протилежному випадку, тобто якщо згода на приховування злочину
надавалася до або в процесі його вчинення (до моменту його закінчення), вчинене
визнається співучастю (пособництвом) у прихованому злочині (ч. 5 ст. 27 КК).
Співучастю (пособництвом) може бути визнане і таке приховування, яке хоча й не було
заздалегідь обіцяне, проте через ін. причини (напр., внаслідок систематичності його
здійснення щодо крим. правопорушень, вчинюваних тими самими особами) давало
підстави розраховувати на таке сприяння з боку приховувача і без попередньої
домовленості з ним;

22. Відмежування приховування злочину (ст. 396 КК) від співучасті в злочині та від
злочину, передбаченого ст. 198 КК. Кваліфікація заздалегідь не обіцяного
систематичного приховування злочину.

Якщо згода на приховування злочину надавалася до або в процесі його вчинення (до
моменту його закінчення), вчинене визнається співучастю (пособництвом) у
прихованому злочині (ч. 5 ст. 27 КК). Співучастю (пособництвом) може бути визнане і
таке приховування, яке хоча й не було заздалегідь обіцяне, проте через ін. причини
(напр., внаслідок систематичності його здійснення щодо крим. правопорушень,
вчинюваних тими самими особами) давало підстави розраховувати на таке сприяння з
боку приховувача і без попередньої домовленості з ним;

Передбачене ч. 1 ст. 396 КК приховування злочину полягало у вчиненні лише фізичних

дій, передбачених ч. 6 ст. 27 КК, бо т. зв. «інтелектуальне» приховування (напр., шляхом
давання завідомо неправдивих показань чи відмови від їх давання) не може
кваліфікуватися за ч. 1 ст. 396 КК і тягне за собою відповідальність тільки у разі, якщо
містить ознаки самостійного складу крим. правопорушення (ст. 384 КК або ст. 385 КК);

Якщо приховування злочину полягає в заздалегідь не обіцяному придбанні або

отриманні, зберіганні чи збуті майна, здобутого крим., протиправним шляхом (тобто
здобутого шляхом вчинення крим. правопорушення будь-якого ступеня тяжкості, а не
тільки тяжкого чи особливо тяжкого), вчинене підлягає кваліфікації не за ч. 1 ст. 396, а за
ст. 198 КК.

Ці діяння визнавалися судовою практикою УРСР, а на сьогодні й судами України як

співучасть у вчиненні злочину. Багатьма криміналістами підтримується позиція
судової практики щодо визначення заздалегідь не обіцяного систематичного
приховування злочину або придбання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом,
як пособництва у вчиненні основного злочину.

23. Чи є кримінально-караним злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта,

перекладача від явки до органів досудового розслідування чи прокурора під час
досудового розслідування?

Ні, відповідальність передбачена АДМІНІСТРАТИВНА, наявний склад у КУПАП

Стаття 185-4.

Блок 10. Військові Кр.пр.. Кр.пр. проти миру, безпеки людства та міжнародного
правопорядку

1. Поняття військового кр.пр.

Військовими Крим, правопорушеннями, згідно зі ст. 401 КК, визнаються крим.

правопорушення проти встановленого зак-вом порядку несення або проходження
військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та
резервістами під час проходження зборів.

2. Кримінальна відповідальність співучасників за вчинення військових кр.пр.

За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці

Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби
України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених
відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної
служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи,
визначені законом.
Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових кримінальних
правопорушеннях підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

3. Поняття непокори (ст. 402 КК). Склад кр.пр.

Непокора - це відкрита відмова виконати наказ начальника, а також ін. умисне

невиконання наказу.

З об’єктивної сторони це Крим, правопорушення вчиняється шляхом відкритої відмови

виконати наказ начальника (непокора) або ін. умисного невиконання наказу. Наказ -
обов’язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим
певних дій по службі. Він може бути звернений до одного або до групи
військовослужбовців і має мету - досягнення конкретного результату (зробити щось, не
робити чогось). Наказ може бути відданий усно, письмово або ін. способом, переданий
підлеглому безпосередньо або через ін. осіб, у тому числі по телефону, телеграфу,
радіозв’язку тощо. З деяких питань служби встановлена тільки письмова форма віддання
наказів (напр., з питань витрати грошових коштів). Невиконання інструкцій, що
визначають порядок діяльності військових службових осіб, або недотримання тією або
ін. групою військовослужбовців загальних вимог військової служби, що містяться у
військових статутах, утворює ознаки ін. військових Крим, правопорушень (напр.,
порушення статутних правил вартової та ін. військових служб - ст.ст. 418, 419, 420, 421
КК та ін.).

Ст. 402 КК відрізняється від ст. 172-10 КУпАП «Відмова від виконання наказу або інших
законних вимог командира (начальника)» тим, що адмін. відповідальність настає за
відмову від виконання загальнообов’язкових законних вимог начальника, які не є
наказом.

Начальник - це особа, якій постійно або тимчасово підлеглі ін. військовослужбовці.

Начальники розрізняються за службовим становищем і за військовим званням.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, є прямими
начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий
начальник є безпосереднім начальником. За військовими званнями начальниками є,
напр., сержанти і старшини - для рядових і матросів однієї з ними військової частини;
молодші офіцери (до капітана включно) - для всіх сержантів, старшин, рядових і
матросів. Поняттям невиконання наказу начальника охоплюються: а) невиконання дій,
зазначених у наказі; б) вчинення дій, заборонених наказом; в) неналежне виконання
наказу, тобто відступ від його розпоряджень про час, місце і характер дій, що
вчиняються.

Відмова виконати наказ начальника вважається відкритою, коли підлеглий, отримавши

наказ, у категоричній формі заявляє чи ін. чином демонструє, що він наказ виконувати не
буде. Відмова від виконання наказу може бути публічною або заявленою начальнику віч-
на-віч, висловлена начальнику безпосередньо або особі, яка передала наказ від його
імені.

Ін. умисне невиконання наказу полягає в тому, що підлеглим наказ начебто приймається
до виконання, але насправді умисно не виконується. Непокора вважається закінченою з
моменту відмови виконати наказ або з того часу, коли військовослужбовець, який мав
можливість виконати наказ, не зробив цього, незалежно від наслідків, що настали.

Суб’єктивна сторона непокори полягає у прямому умислі.

Суб’єкт - військовослужбовець, за службовим становищем або військовим званням

постійно або тимчасово підлеглий начальнику, який віддав наказ.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за непокору, є вчинення її групою осіб,

тобто двома або більше військовослужбовцями, які діють як співвиконавці, або
спричинення тяжких наслідків (ч. 2), вчинення в умовах особливого періоду (ч. 3), а
також вчинення в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 4).

4. Відмежування непокори (ст. 402 КК) від невиконання наказу (ст. 403 КК).

З об’єктивної сторони цей злочин, як і навмисне невиконання наказу, полягає у

здійсненні дій, заборонених наказом, чи невиконанні дій, прописаних наказом, чи в
неналежному (неповному, неточному, несвоєчасному) виконанні наказу командира
(начальника). Від навмисного невиконання наказу (ст. 402 КК) він відрізняється лише
суб’єктивною ознакою.

Із суб’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 403 КК, здійснюється через

необережність у вигляді злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. Практично
– це випадки невиконання, неточного чи неповного виконання наказу через неуважність,
забудькуватість, недобросовісне ставлення до своїх службових обов’язків, якщо такі дії
призвели до тяжких наслідків. При цьому законодавець як у ст. 402 КК, так і в ст. 403 не
дає визначення тяжких наслідків. Тому питання про наявність чи відсутність тяжких
наслідків вирішують у кожному випадку окремо на підставі всіх обставин кримінальної
справи. Разом з тим така практика може зумовити різну кваліфікацію вчиненого і як
результат – різне за тяжкістю покарання за одні й ті самі наслідки вчинених військових
злочинів.

5. Дезертирство (ст. 408 КК): об’єктивна та суб’єктивна сторона.

З об’єктивної сторони дезертирство може бути вчинене як шляхом самовільного

залишення військової частини або місця служби, так і шляхом нез’явлення до частини
або на службу при переведенні, призначенні, з відрядження, відпустки або з лікувального
закладу з метою ухилення від військової служби. Якщо звільнений із військової частини
не повернувся до частини з метою ухилення від військової служби, то його дії також
утворять склад дезертирства у вигляді нез’явлення на службу. Вчиняючи дезертирство,
військовослужбовець протизаконно припиняє несення військової служби, намагаючись
узагалі виключити себе із сфери військово-службових відносин.

Закінченим дезертирство вважається з моменту, коли суб’єкт залишив військову

частину або місце служби, а також не з’явився вчасно до частини з метою ухилення від
військової служби. Дезертирство - триваюче крим. правопорушення. Воно триває доти,
поки не буде припинене внаслідок дії самого винного (напр., його явки з повинною) або
настання подій, що перешкоджають його вчиненню (напр., затримання). Явка з
повинною не виключає відповідальності за дезертирство.

Із суб’єктивної сторони дезертирство може бути вчинене тільки з прямим умислом, що

поєднаний із спец, метою - ухилитися від подальшої служби. Мета - обов’язкова ознака
дезертирства. За цією ознакою дезертирство відрізняється від самовільного залишення
частини або нез’явлення на службу. Мотиви дезертирства можуть бути різними і для
кваліфікації значення не мають.

6. Співвідношення самовільного залишення військової частини або місця служби

(ст. 407 КК) і дезертирства (ст. 408 КК).

Склади злочинів, передбачених у ст. 407 «Самовільне залишення військової частини або
місця служби» та у ст. 408 «Дезертирство» КК України, – це пара суміжних складів
злочинів; розмежувальною ознакою між ними є названа у ч. 1 ст. 408 України мета –
ухилитися від військової служби. Якщо ж самовільне залишення військової частини або
місця служби вчинене з будь-якою іншою метою, крім вказаної, то вчинене може бути
кваліфіковане за відповідною частиною ст. 407 КК України.

7. Способи ухилення від військової служби (ч. 1 ст. 409 КК).

Об’єктивна сторона цього Крим, правопорушення виражається в ухиленні від несення

обов’язків військової служби шляхом: а) заподіяння військовослужбовцем собі якого-
небудь ушкодження (самокалічення); б) симуляції хвороби; в) підроблення документів
чи ін. обману

---------

Самокалічення - це умисне, штучне ушкодження якого-небудь органу або тканин тіла

(напр., ноги або кисті руки), порушення функцій якого-небудь органу (напр., розлади
травлення, серцевої діяльності), викликання якого-небудь захворювання або загострення
захворювання, що вже є.
Симуляція хвороби полягає в тому, що військовослужбовець вдає із себе хворого,
приписуючи собі такі хворобливі симптоми, фізичні або псих, вади, які начебто
перешкоджають йому виконувати військові обов’язки, але насправді він на них не
страждає або свідомо перебільшує ті захворювання, що вже є у нього.

Підроблення документів як спосіб ухилення полягає в тому, що військовослужбовець

подає командиру (начальнику) сфабрикований або підроблений ним самим або ін.
особами на його прохання документ для отримання звільнення від військової служби.

Ін. обман як спосіб ухилення полягає в тому, що військовослужбовець повідомляє

командиру (начальнику) завідомо неправдиві відомості про події чи обставини для
отримання звільнення від несення служби або свідомо замовчує про обставини, про які
зобов’язаний був доповісти.

8. Бездіяльність військової влади (ст. 426 КК): склад кр.пр.

Об’єктивна сторона полягає в умисному неприпиненні Крим, правопорушення, що

вчиняється підлеглим, або ненаправленні військовою службовою особою до органу
досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив Крим,
правопорушення, а також в ін. умисному невиконанні військовою службовою особою
дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо це
заподіяло істотну шкоду (ч. 1) або спричинило тяжкі наслідки (ч. 2).

За відсутності істотної шкоди відповідальність настає за ст. 172-16 КУпАП.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується умисною формою вини. Особа

усвідомлює, що її дії (бездіяльність) суперечать інтересам військової служби, отже,
усвідомлює її суспільно небезпечний характер, але бажає діяти саме так. Психічне
ставлення до настання істотної шкоди (ч. 1) і тяжких наслідків (ч. 2) може
характеризуватися і необережною формою вини.

Суб’єкт - військова службова особа.

У ч. 3 ст. 426 КК установлена відповідальність за ті самі діяння, вчинені в умовах

особливого періоду, а в ч. 4 - за діяння, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій
обстановці.

9.Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

(ст. 426-1 КК): об’єктивна сторона.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 426 КК, характеризується такими

ознаками: 1) суспільно небезпечне діяння - вчинення дій, які явно виходять за межі
наданих військовій службовій особі прав чи повноважень (за винятком тих, які
передбачені ч. 2 ст. 426 КК); 2) суспільно небезпечні наслідки виді істотної шкоди; 3)
причинний зв'язок між зазначеними діянням наслідком.

Ч. 2 - Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення

дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування
насильства щодо підлеглого

10. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст. 429 КК):
об’єктивна сторона.

Об’єктивна сторона полягає в самовільному залишенні поля бою під час бою або у
відмові під час бою діяти зброєю. Залишення поля бою - це вихід військовослужбовця з
бойової позиції, яку займає підрозділ. Воно охоплює і випадки, коли
військовослужбовець залишається на колишній позиції, у той час як весь підрозділ
займає нову бойову позицію. Відмова діяти зброєю виражається у припиненні
застосування зброї під час бою. Сам винний перебуває при цьому на встановленому для
нього місці, не залишаючи поле бою.

11. Добровільна здача в полон (ст. 430 КК): об’єктивна і суб’єктивна сторона.

Об’єктивна сторона виражається в добровільній здачі в полон ворогу як шляхом

вчинення дії, так і бездіяльності. Під здачею в полон розуміється добровільний перехід
військовослужбовця на бік ворога. Крим, правопорушення вважається закінченим із
моменту переходу військовослужбовця на бік ворога.

Суб’єктивна сторона - прямий умисел, поєднаний зі спец, мотивом - боягузтвом або

легкодухістю.

12. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні (ст. 431 КК):
об’єктивна та суб’єктивна сторона.

Для об’єктивної сторони досить вчинення однієї із зазначених дій. Женевська

конвенція «Про поводження з військовополоненими» від 12 серпня 1949 р. забороняє
залучати військовополонених до робіт, що мають військове значення (від таких робіт
військовополонені мають право відмовитися).

Суб’єктивна сторона - прямий умисел, а за ч. З ст. 431 КК — ще й поєднаний зі спец,

метою - забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога або з корисливих
мотивів.

13. Мародерство (ст. 432 КК): об’єктивна сторона.

Об’єктивна сторона мародерства виражається у викраденні на полі бою речей, що
знаходяться при вбитих чи поранених. Викрадення може бути як таємним, так і
відкритим, з насильством або без такого. Під речами розуміють предмети
обмундирування та особисті речі вбитого або пораненого (годинник, гроші тощо). До
них не належать озброєння і боєприпаси, документи, засоби ведення бою та ін. предмети,
що збираються з метою подальшого бойового застосування. Викрадення повинно
відбуватися на полі бою, тобто на ділянці, де ведуться або велися бойові дії, а також
ділянці, що розташована в тилу, але піддається обстрілу ворогом. Крим, правопорушення
вважається закінченим із моменту появи реальної можливості розпорядитися
викраденою річчю.

14. Насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК): об’єктивна та
суб’єктивна сторони.

Об’єктивна сторона полягає в насильстві, протизаконному знищенні майна, а також

протизаконному відібранні майна під приводом воєнної необхідності, вчинюваних щодо
населення в районі воєнних дій. Насильство над населенням включає різні форми
посягання на життя та здоров’я, честь та гідність громадян: тілесні ушкодження,
незаконне позбавлення волі тощо. Якщо насильство виражається в більш тяжких діях -
вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтування тощо, відповідальність
настає за сукупністю крим. правопорушень. Протиправне відібрання майна шляхом
розбою тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 433 КК.

Суб’єктивна сторона - прямий умисел, часто поєднаний із корисливою метою.

15. Погане поводження з військовополоненими (ст. 434 КК): об’єктивна сторона.

Об'єктивна сторона виражається в поганому поводженні з військовополоненими, яке

мало місце неодноразово, або пов’язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти
хворих і поранених, а також у недбалому виконанні обов’язків щодо хворих і поранених.
До військовополонених відносять особовий склад збройних сил, що потрапив під владу
України, а також ополченців і добровольців країни, що перебуває у військовому
конфлікті з Україною.

Під поганим поводженням розуміється будь-яка дія або бездіяльність, що заподіює

шкоду життю та здоров’ю військовополонених, принижує їх честь та гідність: нанесення
тілесних ушкоджень і побоїв, катування, мучення, позбавлення їжі і медичної допомоги,
обмеження у правах, передбачених Женевською Конвенцією «Про поводження з
військовополоненими» від 12 серпня 1949 р. Погане поводження з військовополоненими,
що містить ознаки більш тяжкого злочину (вбивство, зґвалтування тощо), вимагає
додаткової кваліфікації за відповідними статтями.
16. Безпосередній об’єкт кр.пр., передбаченого ст. 436 КК («Пропаганда війни»).

Безпосередній об’єкт цього Крим, правопорушення - мир між державами і народами.

Пропаганда війни була засуджена Генеральною Асамблею ООН ще в 1947 р. Предмет
злочину - матеріали із закликами до агресивної війни або до розв’язування воєнного
конфлікту (друкована і рукописна продукція, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски
та ін. матеріальні носії інформації).

17. Пропаганда війни (ст. 436 КК) з об’єктивної сторони.

Об’єктивну сторону характеризують альтернативні дії: 1) публічні заклики до

агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлікту; 2) виготовлення матеріалів із
закликами до вчинення таких дій; 3) розповсюдження таких матеріалів.

Публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам у їх присутності

або із застосуванням технічних засобів масового інформування (напр., заклики під час
виступу по радіо чи телебаченню) і які спрямовані на те, щоб викликати чи посилити в
адресата бажання вчинювати агресивні дії, про які йдеться в ст. 436 КК. Визначення
агресії дано в резолюції XXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 р. Під
агресією слід розуміти застосування збройної сили державою проти суверенітету,
територіальної недоторканності чи політичної незалежності ін. держави або будь-яким
ін. чином, що несумісний зі Статутом ООН. Аналогічні визначення агресії наведені в
Законі України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р. та Римському статуті
Міжнародного кримінального суду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про
національну безпеку України» від 21 червня 2018 р. воєнний конфлікт є формою
розв’язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім
застосуванням воєнної сили, а основними його видами є війна та збройний конфлікт
(міжнар. і внутрішній).

У ст. 436 КК ідеться про заклики до агресивної війни або до розв’язування воєнного
конфлікту між Україною та ін. державою або лише між третіми державами. Для
кваліфікації цього крим. правопорушення не має значення, яка саме держава
закликається до вчинення акту агресії.

Поняттям «виготовлення» охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін

до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Розповсюдження матеріалів - будь-
яке їх відчуження ін. особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними
(напр., розклеювання листівок і плакатів, розміщення на сайтах в Інтернеті).

Це Крим, правопорушення вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які дії,

зазначені у ст. 436 КК.
18. У якому акті (актах) міститься поняття і ознаки агресії?

Визначення агресії дано в резолюції XXIX сесії Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня
1974 р.

Аналогічні визначення а сії наведені в Законі України «Про оборону України» від 6
грудня 1991 р. та Римському статуті Міжнародного кримінального суду.

19. Об’єктивна сторона виготовлення, поширення комуністичної, нацистської

символіки та пропаганди комуністичного та націонал-соціалістичного
(нацистського) тоталітарних режимів (ч. 1 ст. 436-1 КК) (за редакцією Закону від
09.04.2015).

Об’єктивна сторона Крим, правопорушення виражається у: 1) виготовленні символіки

комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів; 2)
поширенні такої символіки; 3) публічному використанні зазначеної символіки; 4)
публічному виконанні гімнів СРСР, УРСР (УСРР), ін. союзних та автономних
радянських республік або їх фрагментів на всій території України.

Виготовлення полягає у вчиненні будь-яких дій, унаслідок яких створюється символіка

комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

Поширення означає робити доступною, відомою для багатьох символіку

комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (напр.,
роздавати, продавати, розповсюджувати).

Публічне використання - це використання символіки привселюдним, відкритим,

загальнодоступним способом у присутності невизначеного кола осіб.

Публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), ін. союзних та автономних

радянських республік або їх фрагментів на всій території України означає їх
представлення в живому виконанні або за допомогою технічних засобів у присутності
невизначеного кола осіб.

Це Крим, правопорушення вважається закінченим, коли вчинена будь-яка із

вищезазначених дій.

20. У чому полягає ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій (ч. 2 ст. 437
КК).

Веденням агресивної війни або агресивних воєнних дій визнаються управлінські дії з
реалізації агресивних планів, зокрема загальне керівництво всіма задіяними у війні чи у
воєнному конфлікті силами, керівництво збройними силами або проведенням військових
операцій тощо.
21. Порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК): об’єктивна сторона.

Об’єктивну сторону характеризують: 1) жорстоке поводження з військовополоненими

або цивільним населенням; 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт; 3)
розграбування національних цінностей на окупованій території; 4) застосування засобів
ведення війни, заборонених міжнар. правом; 5) ін. порушення законів та звичаїв війни,
що передбачені міжнар. договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ; 6)
віддання наказу про вчинення таких дій.

У ст. 438 КК ідеться про міжнар.-правові закони та звичаї війни, які застосовуються у
випадках війни та збройних конфліктів міжнар. характеру.

Основні правила поводження з військовополоненими і цивільним населенням

передбачені в Женевських конвенціях від 12 серпня 1949 р.: «Про поліпшення долі
поранених і хворих у діючих арміях», «Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб,
які зазнали корабельної аварії, із складу збройних сил на морі», «Про поводження з
військовополоненими», «Про захист цивільного населення під час війни», а також у
Додатковому протоколі І до цих конвенцій від 10 червня 1977 р.

Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням може

виражатися у вбивствах, каліцтвах, тортурах і мордуванні, біологічних експериментах,
зґвалтуванні та ін. формах сексуального насильства, взятті заручників, тілесному або
колективному покаранні, каторжній праці, нарузі над людською гідністю тощо.

Примусовими визнаються роботи, проведення яких вимагається від населення під

погрозою будь-якого покарання. Причому в цій статті КК маються на увазі тільки ті
примусові роботи, які спеціально заборонені міжнар. правом (напр., роботи в
організаціях військового або напіввійськового характеру).

Розграбування національних цінностей на окупованій території охоплює довільне їх

вилучення будь-яким способом, що поєднується з подальшим їх оберненням на користь
ін. держави або окремих осіб. Предметом цих дій виступає майно, що має культурну або
ін. національну цінність. Визначення культурних цінностей та їх особливий міжнар.-
правовий захист передбачений Конвенцією про захист культурних цінностей у випадку
збройного конфлікту від 14 травня 1954 р. Незаконне, довільне і проводжуване у
великому масштабі привласнення ін. майна, що не викликається воєнною необхідністю,
кваліфікується за ст. 438 КК як ін. порушення законів та звичаїв війни (ст. 147
Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949
р.).

Під засобами ведення війни слід розуміти предмети, речовини та гази, що

використовуються збройними силами для знищення противника або придушення його
сили і здатності до опору, завдання шкоди довкіллю.
Заборони застосування певних засобів ведення війни закріплені у вищезазначених
конвенціях, а також у Санкт-Петербурзькій декларації про відміну застосування
вибухових і запалювальних куль від 29 листопада 1868 р., Гаазьких конвенціях 1899 і
1907 рр., Женевському протоколі про заборону застосування на війні задушливих,
отруйних та інших подібних газів і рідин та бактеріологічних засобів від 17 червня 1925
р., Конвенції про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання
засобів впливу на природне середовище від 10 грудня 1976 р., Конвенції про заборону
або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися
такими, що заподіюють надмірні пошкодження або мають невибіркову дію, від 10
жовтня 1980 р.. Конвенції про заборону застосування, складування запасів, виробництва і
передачі протипіхотних мін та про їх знищення від 18 вересня 1997 р. та в ін. документах
(деякі з них наведені далі стосовно ст. 439 КК).

Такі заборони можуть бути загальними або стосуватися конкретних видів засобів
ведення війни. Напр., загальною є заборона застосовувати зброю, снаряди і речовини, що
здатні заподіяти зайві ушкодження або зайві страждання або велику, тривалу і серйозну
шкоду природному середовищу. До заборонених конкретних видів засобів ведення війни
належать: зброя «невибіркової» дії, напалмові, кулькові, касетні, фосфорні бомби,
нейтронна бомба, зброя, що ранить уламками, які не виявляються, міні-пастки тощо.

Серед ін. порушень законів та звичаїв війни найбільш небезпеч. є застосування

заборонених методів ведення війни, напр. використання голоду серед цивільного
населення, бомбардування і атаки незахищених міст, селищ, помешкань і будівель,
симулювання наміру вести переговори під прапором перемир’я. Переліки таких
порушень передбачені у ст. 85 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949
р. та у ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Крим, правопорушення вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яке діяння,

передбачене ст. 438 КК.

22. Безпосередній об’єкт кр.пр., передбаченого ст. 439 КК («Застосування зброї

масового знищення»).

Безпосередній об’єкт цього Крим, правопорушення - безпека людства.

23. Об'єктивна сторона кр.пр., передбаченого ч. 1 ст. 439 КК («Застосування зброї

масового знищення»).

Об’єктивну сторону характеризує застосування зброї масового знищення, забороненої

міжнар. договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. Під застосуванням слід
розуміти використання вражаючих властивостей зброї відповідно до її цільового
призначення як зброї масового знищення. Час і обстановка її застосування не мають
значення для кваліфікації цього діяння.

Застосування зброї масового знищення, щодо якої немає спец, заборони в міжнар.
договорі України, може кваліфікуватися за ст. 438 КК як порушення законів та звичаїв
війни (застосування зброї з невибірковим характером дії або такої, що завдає зайвих
ушкоджень або страждань тощо).

Крим, правопорушення вважається закінченим, коли особа вчинила діяння,

передбачене ст. 439 КК.

24. Екоцид (ст. 441 КК) з об’єктивної сторони.

Об’єктивну сторону характеризують: масове знищення рослинного або тваринного

світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення ін. дій, що можуть
спричинити екологічну катастрофу.

Масове знищення рослинного і тваринного світу означає знищення великої кількості

рослин і/або тварин або їх повне знищення на певній території. Напр., під час війни у
В’єтнамі в деяких районах усе живе практично було знищене хімічними речовинами.
Отруєння атмосфери або водних ресурсів - це їх забруднення отруйними або ін.
шкідливими для людини, тваринного або рослинного світу речовинами. До водних
ресурсів належать як поверхневі, так і підземні води. Під ін. діями слід розуміти ін.
шкідливі дії щодо тваринного і рослинного світу, атмосфери і водних ресурсів або дії
щодо ін. природних об’єктів (напр., землі та її надр) або щодо навколишнього
природного середовища взагалі (напр., руйнування озонового шару).

Кожна із передбачених у ст. 441 КК дій характеризується тим, що вона може спричинити
екологічну катастрофу. Це має принципове значення для відмежування цього Крим,
правопорушення від крим. правопорушень проти довкілля (ст.ст. 236-254 КК).

Екологічна катастрофа - це особливо тяжкі наслідки, які повинні визначатися в кожному

конкретному випадку з урахуванням таких критеріїв: 1) велика площа території, на якій
відбулися несприятливі зміни в навколишньому середовищі; 2) суттєве обмеження або
виключення життєдіяльності людини або життя рослин чи тварин на певній території; 3)
тривалість несприятливих змін у навколишньому середовищі або їх невідворотність; 4)
істотні негативні зміни в екологічній системі, напр. зникнення окремих видів тварин або
рослин, зміна кругообігу речовин або ін. біологічних процесів, які мають значення для
екосистеми в цілому.

Це Крим, правопорушення вважається закінченим, коли вчинене будь-яке із

передбачених у ст. 441 КК діянь, яке могло спричинити екологічну катастрофу.
25. Геноцид (ст. 441 КК) з об’єктивної сторони.

Об’єктивна сторона Крим, правопорушення характеризується як діяння, що спрямоване

на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної
групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої групи; 2) заподіяння їм тяжких
тілесних ушкоджень; 3) створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи
часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій
групі або 5) насильницької передачі дітей з однієї групи в ін. Аналогічне визначення
геноциду передбачене в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за
нього від 9 грудня 1948 р., а також у Римському статуті Міжнародного кримінального
суду.

Позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи - це умисне

вбивство всіх або окремих членів групи, вчинене у зв’язку з належністю потерпілого до
такої групи, спричинене такою належністю. Такий само зв’язок характеризує заподіяння
членам такої групи тяжких тілесних ушкоджень. Створення для групи життєвих умов,
розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, може виражатися у позбавленні
групи продуктів харчування чи ін. життєво важливих засобів існування, обмеженні або
позбавленні медичної допомоги, створенні небезпеч. для життя екологічних умов,
насильницькому переселенні в непридатні для проживання місця тощо. Скорочення
дітонародження чи запобігання йому в такій групі - це насильницька стерилізація,
кастрація або контрацепція, заборона шлюбних союзів між членами однієї групи,
примушування до аборту або створення життєвих умов, які сприяють збільшенню
кількості вимушених абортів, тощо. Насильницька передача дітей з однієї групи в ін.
означає їх передачу в ін. національну, етнічну, расову чи релігійну групу, вчинену
всупереч волі батьків або осіб, які їх замінюють, і поєднану з фізичним насильством або
з погрозою його застосування (псих, насильством).

Кваліфікація геноциду не залежить від того, вчинений він у мирний чи у воєнний час.

Це крим. правопорушення вважається закінченим: у перших двох формах - з

моменту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних
ушкоджень, а в ін. формах - коли вчинені зазначені діяння. Однак у будь-якому випадку
розв’язання цього питання не залежить від того, чи настали фактично наслідки у вигляді
знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої.

26. Безпосередній об’єкт кр.пр., передбаченого ст. 443 КК («Посягання на життя

представника іноземної держави»).

Безпосередній об’єкт цього Крим, правопорушення - нормальні міжнар. відносини,

необхідні для співробітництва між державами.
27. Об'єктивна сторона кр.пр., передбаченого ч. 1 ст. 444 КК («Злочини проти осіб та
установ, що мають міжнародний захист»).

Об’єктивну сторону крим. правопорушення характеризують альтернативні дії: 1) напад

на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнар. захист; 2) викрадення таких
осіб; 3) позбавлення їх волі.

Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на негайне досягнення злочинного

результату за допомогою насильства або створення реальної небезпеки його
застосування. Напад може поєднуватися з проникненням у службові чи житлові
приміщення, знищенням, пошкодженням чи викраденням чужого майна, завданням
тілесних ушкоджень. Викрадення означає протиправне відкрите або таємне захоплення
людини всупереч або поза її волею, поєднане з подальшим перевезенням чи в ін. спосіб
переміщенням її до ін. місця. Таке переміщення не характерне для позбавлення волі, яке
виражається лише в позбавленні потерпілого на певний час можливості за своєю волею
вибирати місце перебування.

Це крим. правопорушення вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із

зазначених у ст. 444 КК дій.

28. Об’єктивна сторона піратства за ч. 1 ст. 446 КК.

Об’єктивну сторону крим. правопорушення характеризує використання озброєного чи

неозброєного судна для: 1) захоплення ін. морського чи річкового судна; 2) застосування
насильства щодо екіпажу чи пасажирів такого судна; 3) пограбування такого судна, його
екіпажу чи пасажирів; 4) ін. ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

Усі піратські дії, альтернативно передбачені ст. 446 КК, вчинюються з

використанням судна. Таким піратським судном, відповідно до зазначених вище
міжнар. конвенцій, як правило, виступає приватновласницьке судно. Використання
військового корабля та ін. держ. судна можна кваліфікувати як піратство лише в тих
випадках, коли над ними встановлений контроль екіпажу, який учинив заколот, або вони
були захоплені сторонніми особами, та в ін. подібних випадках, коли вони фактично
незаконно перебували під владою приватних осіб і використовувалися в їх інтересах.

Захоплення ін. судна означає самовільне встановлення фактичного панування (влади)

над ним з отриманням можливості його використання на власний розсуд. Під
насильством розуміють фізичне насильство щодо екіпажу чи пасажирів ін. судна або
погрозу його застосування (псих, насильство). Фізичне насильство може полягати в
нанесенні тілесних ушкоджень, побоїв, мордуванні тощо. Пограбування - це протиправне
відкрите викрадення чужого майна, яке знаходиться на борту ін. морського чи річкового
судна. Ін. ворожі дп щодо екіпажу чи пасажирів ін. судна можуть виражатися у
позбавленні або обмеженні волі, захопленні в рабство, нарузі над їх гідністю тощо.
Обов ’язковою ознакою піратства є місце його вчинення - відкрите море або ін. місце
поза юрисдикцією держави. Учинення таких дій у межах території держави
кваліфікується за ін. статтями КК: як грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187 КК), бандитизм
(ст. 257 КК), захоплення морського чи річкового судна (ст. 278 КК) тощо.

Крим, правопорушення вважається закінченим, коли особа вчинила будь-які дії,

зазначені у ст. 446 КК.

29. Ознаки найманця за ст. 447 КК («Найманство»)?

Під найманцем у цій статті слід розуміти особу, яка:

1) спеціально завербована в Україні чи за її межами для того, щоб брати на території

України чи території інших держав участь у збройному конфлікті, воєнних або
насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного
ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади
чи порушення територіальної цілісності;

2) бере участь у воєнних або насильницьких діях з метою одержання будь-якої особистої
вигоди;

3) не є ні громадянином (підданим) сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, яка

постійно на законних підставах проживає на території, яка контролюється стороною, що
перебуває у конфлікті;

4) не входить до особового складу збройних сил держави, на території якої здійснюються

такі дії;

5) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває у конфлікті, для виконання

офіційних обов’язків як особи, яка входить до складу її збройних сил.