ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА У ФРАНЦІЇ.

ЖИТТЯ НА ФРОНТІ

Меренкова Ніколь, Парух Евеліна, Волкова Анна—Марія 23 група

ФРАНЦІЯ В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Участь Франції у Першій світовій війні в 1914-1918 роках. Метою Франції було
повернення Ельзасу й Східної Лотарингії, які були відібрані в неї Німеччиною
1871 року. Також країна прагнула захопити Саарський вугільний басейн та
частину Рейнської області Німеччини, а також заволодіти турецькою Сирією
[1]. В результаті війни, Франція стала однією з країн переможців.
 Воєні дії
У період з 21 квітня по 25 травня 1915 року тривала друга Іпрська битва. 22 квітня
німецька армія розпорошила 168 тонн хлору в сторону позицій французів. Ця атака
викликала серед французів справжню паніку, змусивши їх відступити. В результаті битви
жодна зі сторін не досягла визначених цілей. Німецькій армії не вдалося прорвати
оборони союзницьких військ. Слідом за Німеччиною Франція так само виробляла і іноді
використовувала газ.
У лютому 1916 року німецьке командування вирішило перехопити ініціативу й почало
наступ на Верден. Верденська операція тривала майже місяць і закінчилася поразкою
німців. Під час битви за Верден французи втратили 350 000 чоловік, німці – 600 000. 1
червня командування Антанти почало наступ на річці Соммі. В результаті операції
Антанта захопила територію в 200 квадратних кілометрів, 105 000 німецьких полоненних,
1 500 кулеметів і 300 одиниць зброї, але прорвати фронт англо-французьким військам не
вдалося.
До кінця 1916 року спільні втрати коаліції складали близько 6 мільйонів чоловік вбитими
й 10 мільйонів пораненими.
У червні 1917 року у Франції відбулося 285 страйків у яких взяло участь понад 108 000 чоловік.
Французи вимагали припинення війни, підвищення зарплат, покращення умов праці, скорочення
робочого дня.
З 15 липня по 6 серпня 1918 року тривала друга битва на річці Марні, яка закінчилася перемогою
союзних військ. У цій битві французи втратили 95 165 загиблими та пораненими, німці - 139 000
загиблими та пораненими. Це була остання наступальна операція німецької армії на Західному фронті.
У листопаді 1917 року французький уряд очолив Жорж Клемансо.
Після поразки у другій масштабній битві на берегах Марні німецькі війська перейшли до оборони.
Натомість, союзники захистили спромоглися утримати та захистити Париж й підготуватися до рішучого
контрнаступу.
З 8 серпня по 11 листопада 1918 року тривала серія наступальних операцій союзних військ Антанти на
Західному фронті, що призвело до остаточного краху Німецьку імперію з її подальшою капітуляцією та
завершенням війни.
У вирішальній битві на боці Антанти крім французьких військ брали участь англійські, австралійські,
індійські, бельгійські, канадські та американські й португальські війська. Низкою потужних ударів війська
союзників розгромили супротивників й змусили німецькі війська розпочати відступ з Франції за лінію
Гінденбурга.
Перша світова війна 1914 – 1918 років закінчилася перемогою Антанти. Спільні втрати обох коаліцій
складали 10 мільйонів вбитими і понад 20 мільйонів пораненими.
 Бронетехніка
Ближче до кінця війни справжньою сенсацією стало поява на полі бою
французьких легких танків Renault – FT-17. Французи використали власні важкі
танки Saint-Chamond, які, як і британськи чи німецькі аналоги були сухопутними
броненосцями. Їх завданням було підтримувати піхоту, рухаючись разом із нею.

Однак незабаром французи усвідомили, що армії гостро не вистачає легких

броньованих машин, які змогли б діяти вільніше, без прив’язки до піхоти. Їм була
потрібна кавалерія нового типу. Автомобільна компанія Renault розробила танк,
який відповідав вимогам військових. Renault-FT17 вийшов настільки ефективним,
що компонування цього танка (башта з основним озброєнням нагорі, моторно-
трансмісійне відділення ззаду, бойове відділення попереду) стало класичним і
зберігається майже у всіх танках.
Отже не лише радянські Т-34 та російські Т-90, але і американські «Абрамс» - всі
вони нащадки французького легкого Renault, що воював на полях Першої
світової війни.
Renault FT-17
 Передумови війни або «кровна ворожнеча»
між французами і німцями
"Солдати кайзера виконують свою руйнівну справу із задоволенням і витонченістю
лютих і безсердечні дикунів", - писала газета LeMiroir у вересні 1914 року, вказуючи
на їх сліпе підкорення наказам німецького імператора. Ці повідомлення
супроводжувалися фотографіями спалених німцями церков і бібліотек. Вони ж
друкувалися на пропагандистських поштових листівках, метою яких було викрити
німців і німецьких солдатів в якості диких, безкультурних і жорстоких варварів.
Зустрічалися і листівки зі сценами екзекуцій мирних громадян.
 «Прекрасна епоха» в Парижі

Париж в 1914 році був містом, в якому відбувалися запаморочливі зміни в сферах
індустрії, науки і культури. У той же час десь глибоко всередині нього накопичувалася
тривога про майбутнє.
Чи знали парижани про те, що живуть в останні дні часу під назвою "Прекрасна епоха"?
Навряд чи. Адже саме поняття "La Belle Epoque" або "Прекрасна епоха", яке позначає не
більше ніж щасливі дні минулого, не спало б на думку. Фраза з'явилася набагато пізніше,
коли люди, блискуча молодість яких пройшла в довоєнний час, стали озиратися на
колишню епоху

ЖИТТЯ ЖІНОК ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

 Французькі солдати стріляють з
гармати. Дата і місце знімка
невідомі

Солдати велосипедного Солдати французької армії

підрозділу французької армії на волочать гармату калібру
ділянці Шампань на сході 95 мм. Франція, дата
Франції. 22 вересня 1915 року знімка невідома
 Священик веде богослужіння для
солдатів французької армії на ділянці
Шампань на сході Франції

Солдати французької армії в

Солдати французької армії
окопі на ділянці Шампань на
обідають. Північний фронт
сході Франції
Франції, дата знімка
невідома
Офіцер французької армії стоїть біля Французькі солдати збирають тіла
могил солдатів, полеглих на ділянці загиблих товаришів. Верден, 1 жовтня
Шампань на сході Франції. 19 грудня 1917 року
1916 року
Жозеф Жоффр
«Він каже, що вважає досягнуті результати
задовільними, але не бажає продовжувати атаки
далі, так як в даний момент змушений ще
економити спорядження».
«На противагу тому, що мені сказали офіцери
зв'язку, ми за один місяць витратили більше
снарядів, ніж виробили, і запас їх знову знизився з
шестисот до чотирьохсот п'ятдесяти снарядів на
знаряддя».
«Жоффр говорить про англійців з деяким
присмаком гіркоти. Відмовляється дати їм
Дюнкірхен як морської бази. Тим часом Кітченер
наполегливо заявляє, що, якщо йому не дадуть цю
базу, він не буде в змозі забезпечувати свої війська.
Тут закладено небезпечне насіння розбрату. Я
вказую на це головнокомандувачу і застерігаю його,
але він не поступається».