Грицик Софія УА-31Б

Моє ставлення до інклюзивної освіти.

Коли я розмірковую над тим, якою б я хотіла бачити інклюзивну освіту

України, то насамперед я думаю про діток, які живуть та навчаються у нашій
країні. Кожна дитина має право на те, щоб піти до школи та бути прийнятою
там незалежно від певних особистісних порушень чи відмінностей та
включеною до процесу як вчителями, так й однолітками. Саме таке кредо
інклюзивної освіти є надзвичайно важливим у наші дні.

Інклюзивна освіта - це комлексний процес забезпечення рівного

доступу до якісної освіти шляхом організації навчання дітей у закладах
освіти на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання з
урахуванням їхніх індивідуальних особливостей у навчально-пізнавальній
діяльності.

Перевагою інклюзивної освіти, насамперед, є те, що школи

забезпечують кращу якість освіти для всіх дітей та сприяють ліквідації
дискримінації у навчальному осередку. Навчальні заклади створюють
середовище, у якому відбувається активна взаємодія дитини з навколишнім
світом, поза межами родини, що розвиває соціальні відносини та суспільні
дії. Повага та розуміння зростають, коли учні з різними здібностями та
потребами, спілкуються і навчаються разом.

Навчаючись в освітньому осередку діти з ООП мають змогу

вдосконалювати емоційну, когнітивну, мовну та соціальну складові
особистісного розвитку. Діти оволодівають новими знаннями, уміннями та
навичками, спілкуючись при цьому зі своїми ровесниками. Тим самим
інклюзивна освіта забезпечує дитині активну інтеграцію у суспільство. Крім
цього діти з ООП можуть навчатися за місцем проживання та отримувати
додаткові освітні послуги відповідно до власних потреб.
 На додачу, навчаючись в одному класі з дітьми з ООП, інші учні
вчаться толерантно та свідомо сприймати та ставитись до відмінностей
кожної людини. Діти усвідомлюють, що кожна людина унікальна та
виражають співчуття, взаємодопомогу. Така атмосфера допомагає будувати
дружні стосунки у колективі, без жодного булінгу чи
дискримінації(звичайно, що перед цим з учнями розмовляють та дають
зрозуміти, що дітей з ООП не можна ображати та потрібно ставитись до них
на рівних).

Щодо робити навчальних закладів, то інклюзивна освіта постійно

розвивається і відповідно педагоги прагнуть розвивати власний педагогічний
досвід, задля цього опановують та застосовують різноманітні методи
навчання з розвитку дітей з ООП. Модернізація інклюзивної освіти також
сприяє зростанню командної співпраці у навчальних закладах та спільної
стратегії задля реалізації поставлених завдань щодо покращення інклюзивної
освіти.

Крім цього, інклюзива освіта формує наше суспільство в ролі

активного члена розбудови інклюзії. Тим самим розвиває інклюзивну
культуру та формує почуття толерантності, взаємоповаги, милосердя до
відмінностей кожної людини.

Щодо пропозицій, то я б запропонувала збільшення курсів підвищення

кваліфікації для педагогів( та обов`язкове їх проходження), які прагнуть бути
частинкою інклюзії. Таким чином, вчителі будуть мати необхідні сучасні
ресурси та знання, щоб навчати діток з різними потребами, спираючись на
різноманітні методи навчання. Не завадило б забезпечити стабільну
фінансову підтримку навчальним закладам, щоб вони могли забезпечити
дітей з ООП всім необхідним (технічні засоби навчання, пристосовані
приміщення, обладнання для різноманітних видів діяльності).
 Отже, моє ставлення до інклюзивної освіти позитивне. Якою б не була
дитина, здорова чи з певними вадами, вона завжди залишається дитиною.
Саме тому кожна дитина має право на освіту та бути включеною в
навчальний процес. Діти з ООП прагнуть спілкування і зі свого досвіду
скажу, що в таких дітей можна багато чому навчитись, а саме силі волі,
терпінню, мудрості. У класі, де з'являється така дитина з`являється
взаємодопомога, обережне ставлення до оточуючих, взаємоповага,
піклування про ближнього. Таким чином діти стануть більш вихованими, а
дитина з обмеженими можливостями може набуває впевненості в собі. А
якщо це вдається розуміти дітям, то наше суспільство рухається у
правильному напрямку…
 21. Передумови успішної розбудови інклюзивного середовища.
Роль педагогів у впровадженні інклюзивної освіти.

Інклюзивне освітнє середовище ̶ сукупність умов, способів і засобів

їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти
з урахуванням їхніх потреб та можливостей.

Аби інклюзія була успішною, потрібно працювати над створенням

відповідного освітнього клімату й сукупності практичних підходів. Йдеться,
насамперед, про:

1. Розвиток позитивного ставлення до ідей інклюзії, дітей з особливими

освітніми потребами та можливостей їхнього розвитку та навчання.
Задля цього потрібно проводити просвітницьку роботу у суспільстві
та формувати відповідну толерантну думку суспільства до інклюзії.
2. Гнучка навчальна програма і викладання. Дана передумова
передбачає застосування у процесі навчання адаптацій та
модифікацій. Вчителям пропонують дещо модифікувати навчальну
програму, тобто використовувати різноманітні адаптації такі як
техніка, додаткові ресурси, новітні методи та засоби навчання.
Інклюзія та загальна якість освіти покращаться, якщо вчителі
адаптуватимуть методи викладання так, щоб вони відповідали
найкращій практиці навчання.
3. Використання перевірених технологій і методів у практичній
діяльності навчального закладу. З кожним роком навчальна система
розвивається, відповідно потрібно дотримуватись тих оновлених
процесів, щоб інклюзивні школи працювали ефективно та
 адаптувалися до відповідних потреб учнів. Педагогам спеціальних
шкіл необхідно поступово вводити в процес навчання новітні
технлогії, щоб покращити й збагатити навчальну практику всіх дітей
у системі освіти, що переходить до інклюзивних підходів. Педагогам
потрібно використовувати надбані знання та вміння та комбінувати їх
з ефектиними меодерними методами, навчитися працювати в
командах разом з асистентами учителів та іншим допоміжним
персоналом задля досягнення однієї мети.
4. Надання підтримки на рівні держави, органів влади, освіти, громади,
навчального закладу. Визначальним чинником у створенні
інклюзивних шкіл є підтримка ініціатив шкільних освітніх систем.
Доцільно створювати команду, що буде керувати й підтримувати
інклюзію у навчальному закладі. Не менш важливо формувати
переконання, що інклюзія це справа, за яку вся школа несе спільну
відповідальність. Шкільна адміністрація повинна може налагодити
контакти зі спеціальними закладами освіти, надаючи колективу
педагогів допомогу під час переходу до нових ролей, сприяючи
обміну досвідом. Необхідно формувати почуття поваги до
індивідуальних відмінностей; сприяти впровадженню інклюзивної
практики через проведення консультацій, заохочення співпраці;
розширювати повноваження вчителів, надаючи їм певної автономії
тощо.
5. Залучення громади, використання її ресурсів та залучення до
діяльності навчального закладу. Школи мають налагоджувати зв'язки
і брати активну участь у житті місцевої громади, а також
запрошувати до закладу нових членів громади. Важливо налагодити
партнерські стосунки з місцевими, національними та міжнародними
громадськими організаціями. Найважливіша групою все ж таки
залишаються батьки, оскільки без співпраці та допомоги батьків
інклюзія просто неможлива: батьки ухвалюють рішення зі своїми
 дітьми або від їхнього імені, допомагають іншим у прийнятті рішень,
надаючи цінну інформацію і своє бачення. Батьки - перші вчителі
дитини і залишаються ними усе життя. Вони дуже добре розуміють
навчальні потреби дитини та можуть допомагати в якості вчителів
удома і в класі. Тому ефективна співпраця з батьками - запорука
інклюзії.
6. Постійний моніторинг власної професійної діяльності (щоденники,
журнали, анкети, аркуші власних спостережень, аналізи планів,
результатів оцінювання, методик викладання, відвідування уроків
інших вчителів як засіб отримання нової інформації, досвіду та
порад). Педагогам потрібно вміти міркувати й навчатися, оскільки їм
необхідна практика, підтверджена результатами їхніх досліджень.
7. Відповідне навчання й ресурси для фахового зростання. Кожен
вчитель повинен розвивати свої вміння, щоб практикувати
інклюзивний підхід. Для цього педагог може підвищувати
кваліфікацію за допомогою курсів, тренінгів та майстер-класів. Також
можна також налагодити партнерські зв'язки з
університетом/науково-дослідною установою і школою. Партнерські
стосунки з громадськими організаціями, які сприяють інклюзії,
можуть надати можливість доступу до додаткових кадрових і
матеріальних ресурсів. Ці ресурси можна використати на користь всіх
учнів( технічні засоби, додатковий час для планування, додаткові
працівники, асистенти вчителів). Інклюзивна практика,
використовуючи відповідні ресурси, може суттєво впливати на
навчання всіх учнів.

Зміни - це процес, який триває певний час. А вчителі - головні провідники

цих змін, оскільки справжні оновлення досягаються на практичному рівні, в
класі, в школі.
Відповідно, задля впровадження інклюзії вчителі мають змінюватися. Вони
мають прийняти й усвідомити нову освітню систему, нові способи організації
навчально-виховного процесу, розробки навчально-методичного
забезпечення, опанувати сучасні методики викладання залежно від
індивідуальних потреб учня. Крім цього вчителі мають взаємодіяти,
спілкуватися один з одним, працювати в команді з іншими педагогами та
батьками, учнями, представниками громади, щоб визначити, які зміни
необхідні для впровадження інклюзивної практики в навчальний заклад.

У навчальному закладі необхідно створити умови для колективного чи

командного аналізу поточної навчальної ситуації , визначити проблеми,
шляхи їх вирішення та окреслити план відповідних змін. Коли педагоги
усвідомлять необхідність у змінах і те, як їх досягнути, вони будуть
вмотивовані покращенням навчальної ситуації та відчуватимуть
відповідальність за досягнення найкращих результатів.

Обравши шлях змін, педагоги повинні усвідомити, що необхідно пройти

курси підвищення кваліфікації, оскільки це стане стимулом до подолання
особистісних бар'єрів у підвищенні власного професійного рівня. Для цього
найкраще використовувати групові, колективні форми роботи, оскільки в
такий спосіб група вчителів формуватиме спільне бачення щодо
впровадження нових педагогічних підходів, практик тощо.

Також у навчальному закладі корисно використовувати спеціальні заходи,

проводити тренінги з підвищення кваліфікації, демонструючи конкретні
технології. Такі заходи можна організовувати за допомогою фахівців певної
галузі, колег зі спеціального навчального закладу, науковців та інших
спеціалістів. Такі заходи надзвичайно ефективні для формування
спеціальних/конкретних умінь і навичок, дають поштовх для відкриття
чогось нового та корисного самим педагогам, згуртовують колектив.
Надзвичайно важливо у навчальному закладі створити атмосферу взаємної
довіри та підтримки, де всі матимуть змогу спілкуватися, ділитися своїми
думками і обговорювати проблеми, які виникають у процесі використання
новітніх впроваджень. Така атмосфера дає відчуття впевненості, що зміни
досяжні й варті зусиль, які докладає кожен. У таких умовах педагоги більше
налаштовані експериментувати, вдосконалювати свою практику, брати
відповідальність за її результати.

Таки чином, вище наведені дії закладають підґрунтя для ретельного аналізу
ситуації, визначення проблем, потреб та окреслення необхідних дій всіма
вчителями закладу. Коли це відбувається у співпраці з колегами, всі члени
команди починають усвідомлювати значення власного внеску у спільну
роботу. Принцип свідомого та командного покращення процесу навчання дає
результати для сприйняття філософії інклюзії, розвитку необхідних умінь і
навичок, для впровадження нових педагогічних практик, втілення змін у
діяльність навчального закладу.