Шевчук Олександр ХН-02

1) Розрізняють статичну обмінну ємність (СОЄ) або ПСОЄ

(повна статична обмінна ємність) – визначають її в умовах рівноваги (у розчині
CaCl2, HCl, NaOH) і динамічну обмінну ємність (ДОЄ) (до проскакування) –
визначається при фільтруванні (динамічна обмінна ємність завжди менше
статичної обмінної ємності)
2) Осмотична стабільність(ОС) - один із найважливіших показників – характеризує здатність
іоніту зберігати цілісність зерен внаслідок багатократного переходу з кислої (для катіонітів)
або основної (для аніонітів) форми в солеву та навпаки. Поперемінне розтягування і
стискання полімеру при наявності дефектів у його структурі супроводжується розривами
ланцюгів у місцях max напруги. Мікроскопічні розриви згодом перетворюються в тріщини і,
зрештою, призводять до самодовільного розтріскування зерен.
3) Складається з 5 послідовних стадій: переміщення сорбованого іона до поверхні зерна
сорбенту та всередині нього, власне І.о., переміщення витиснутого іона всередині зерна
сорбенту і від його поверхні в розчині. Усі стадії, за винятком хімічної реакції обміну, мають
дифузійний характер.
4) Недоліками хімічного способу очищення стоків є значні витрати вапна і великі обсяги
отриманих осадів гідратів оксидів металів. Використання більш досконалих процесів йонного
обміну дозволяє практично повністю виділити зі стічних вод катіони кольорових металів та
утилізувати отримані метали.
5)

6) Гетеротрофи вважаються споживачами і розміщуються на вторинному або третинному

рівні в харчовій павутині, тоді як автотрофи є первинними виробниками .
Гетеротрофи не містять хлоропласт, хлорофіл і, отже, не в змозі приготувати власну їжу, також
залежать від інших для отримання енергії. Автотрофи містять хлоропласт, хлорофіл і, отже,
здатні виробляти власну їжу і залежать від сонячного світла, повітря та води для приготування
їжі.
Гетеротрофи здатні переміщатися з одного місця в інше в пошуках їжі, автотрофи не здатні
рухатися.
Гетеротрофи отримують свою енергію безпосередньо або опосередковано від інших
організмів, тоді як автотрофи отримують енергію з неорганічних джерел, де вони
перетворюють світлову енергію (сонячне світло) в хімічну енергію.
Гетеротрофи залежать від автотрофів їх їжі, тоді як автотрофи - ні.
7) Активний мул — метод біологічного очищення стічних вод, в основі якого лежить
біотичний колообіг речовин, що включає процеси утилізації, трансформації та мінералізації
органічних речовин за допомогою реалізації процесу аеробної ферментації органічних стоків
специфічним комплексом мікроорганізмів з бактерій, дощових червей, грибів, водоростей,
найпростіших, коловерток, нематод, кліщів та ін.
Вид біологічного очищення методом активного мулу є екологічно чистим та економічно
найбільш раціональним заходом. Більше 90% стічних вод очищається саме цим методом.
Біологічна очистка стічних вод, яка застосовується на очисних спорудах каналізації, складає
блок біологічної очистки з аеротенків і вторинних відстійників і застосовується після
механічної очистки стічних вод в блоках механічної очистки.
Біоплівка зростає на наповнювачі біофільтра, вона має вигляд слизових обростань товщиною
1-2 мм і більше. Колір її змінюється зі зміною складу стічних вод від сірувато-жовтого до
темно-коричневого.

Біоплівка складається з бактерій, грибів, дріжджів та інших організмів. У ній зустрічаються

більш різноманітні представники найпростіших, коловерток, черв'яків, ніж в активному мулі.
Личинки комарів і мух, черви і кліщі поїдають активний мул і біоплівку, викликаючи їх
розпушування. Це сприяє процесу очищення. Число мікроорганізмів в біоплівки менше, ніж в
активному мулі. У 1 м 3 біоплівки міститься МО 12 бактерій
8) Анаеробний метод очищення протікає без доступу повітря. Анаеробний
процес часто застосовують для очищення дуже концентрованих стічних вод, що
викидаються малярними, лакувальними, машинобудівними, деревообробними
та іншими промисловими підприємствами. Його в основному використовують
для знешкодження твердих осадів, що утворюються при механічній, фізикохімічної та
біологічної очистки стічних вод. Ці тверді опади зброджуються
анаеробними бактеріями в спеціальних герметичних резервуарах, які
називаються метантенки. Залежно від кінцевого продукту бродіння буває
спиртове, молочнокисле, метанове та ін.
9) Різні схеми та конструкції аеротенків класифікують за двома напрямками:
за способом подачі на аеротенки стічної води та активного мулу та відведення мулової
суміші;
за способом аерації (забезпечення процесу очищення киснем).
Класифікація за першим напрямом дозволяє розділити застосовувані очисні споруди на три
основні групи:
аеротенки, де стічна вода, що надходить, і активний мул практично не змішуються з водою,
що вже знаходиться в них (витіснювачі);
аеротенки, де відбувається швидке і повне перемішування води та мулу з усім об'ємом
рідини (змішувачі);
аеротенки з різними варіантами розподілу подачі води та активного мулу (неповного
змішування).
У кожній із цих груп можливі схеми з регенерацією або без регенерації активного мулу. Крім
того, з аеротенків зазначених груп можна комбінувати різні варіанти двоступінчастої
біологічної очистки. Досить широкого поширення набули аеротенки, переважно змішувачі,
поєднані з відстійниками. Існують також конструкції з фільтрами – фільтротенки та із
заповнювачами різного виду – біотенки.
Класифікація аеротенків за системами аерації дозволяє виділити дві основні групи: з
пневматичною аерацією та з механічною аерацією.
Поряд із цими двома групами зустрічаються й інші системи аерації та забезпечення процесу
подачі кисню: пневмомеханічна аерація, подача технічного кисню – окситенки, система з
біодисками та ін.
10) Надлишковий мул збирається та підсушується на мулових майданчиках. Способом
утилізації надлишкового мулу, а також стічних вод органічного походження може бути
метанова ферментація та біометаногенез з отриманням біогазу.