4 питання – школа Ламперті.

Однією з ключових проблем мистецької педагогіки є становлення національної вокальної школи в

контексті її спадковості та зв’язком з bell cantо. Продовжувачем школи Ламперті в Західній Україні
був Валерій Висоцький. Франческо Ламперті закінчив міланську консерваторію як органіст, певний
час працював диригентом, а згодом директором Міланського театру. Сам Ламперті не був
вокалістом, але чудовий вокальний слух та досвід роботи зі співаками дозволили йому стати
професором міланської консерваторії та виховати цілу плеяду Італійських співаків та світових. На
думку Ламперті співак виховується за чіткою вокально – педагогічною школою. Навіть для
найкращого голосу потрібне планомірне і систематичне тренування над вдосконалення
співочих якостей та природних даних. Ламперті вважав, що через пізнання дихання, людина
пізнає мистецтво співу «школа дихання – мистецтво співу». (для рівномірності витрати повітря
він пропонував піднести до рота запалену свічу і полум’я не повинне коливатися) Ламперті
вважав, що для початкових занять потрібно було найважливішим режим роботи, розумне
тренування, яке не втомлює голосовий апарат. Перші уроки повинні були бути не більше 10-15
хв, поступово тривалість би збільшувалася до максимальної позначки у дві години на
день,поділеними паузами для відпочинку. Написав методичні праці у галузі вок.
Мистецтва( «початкові заняття для голосу», «Мистецтво співу» та ін.) У книці « Мистецтво співу»
він узагальнив првила італійської школи співу. Книга містить відомості щодо фізіології голосу,
співочого дихання, вокальної техніки, вимови та фразування. Розуміння дихання, діафрагми
необхідне співакам, бо саме цим способом горло утримує цілком пружне природне положення.
Початкові вправи потрібно виконувати на середині діапазону з помірною силою, по півтонам, що
дозволить робити плавне легато. Значне місце в роботі Ламперті посідали артикуляційні і
дикційні питання. Недопустимо було заміняти голосні ,подвоєння приголосних там де це
непотрібно. Велике значення надавав заняттям вокальної техніки,що робить голос звучним,
гнучким, зберігає його. Краще вивити одну арію, але добре ніж заучувати багато арій і зле. Бо
якщо добре вивчити одну, то це показник, що і інші підуть добре. Критикував «сучасну» оперу.

Карузо теж написав книгу в якій розглянув проблеми співаків і вплив куріння,
нервозності,голосна розмова. Також немає єдиного методу виховання співака.

З відкриттям Львівської консерваторії італійське бельканто почало проникати в Україну з Росії та

Польщі. Вчителі консерваторії завжди відрізнялись широкою педагогічною ерудицією. Вони не
були прихильниками якогось одного (вузького) способу розвитку голосу.Використовували в
методиці показ голосом, пояснення, фонетичним методом, а найважливіший метод – вплив за
вибором необхідного музичного матеріалу. Найвідомішим співаком і педагогом тих часів є
Валерій Висоцький укр.-пол. Співак, який здобув освіту в Варшаві, а згодом вчився у
Ламперті.Але більшої слави йому принесла педагогічна діяльність. Серед його учнів : Соломія
Крушельницька, Модест Вітошинський, Олександр Мишуга та ін. Розробив свою методику де
особливу увагу приділяв розвитку дикціх, а спів розглядався як правильно подовжена мова. Всі
учні володіли дворегістровою італійською школою, яка передбачала вміння округлено брати
високі ноти, співати « перехідні» ноти в голосі.

Зміни в педагогічній практиці рубежу 19-20ст призвели до якісних зрушень і в мистецьких

методиках. Від цього часу вже стало не обов’язковим викладання співаків – виконавців.
Перевага надавалася всебічно розвинутим музикантам.