Була сама коротка ніч у році. Люди мирно спали.

І раптом:
- Війна! Війна!
22 червня 1941 року на нашу Батьківщину напали німецькі фашисти. Напали немов
злодії, немов розбійники. Вони хотіли захопити наші землі, наші міста й села, а наших
людей або вбити, або зробити своїми слугами й рабами. Почалася Велика Вітчизняна
війна. Вона тривала чотири роки
Нелегким був шлях до перемоги. Вороги напали на нас зненацька. У них було більше
танків і літаків. Наші армії відступали. Бої йшли на землі, у небі, на морі. 250 днів не
здавався ворогові героїчний Севастополь. 900 днів у страшній блокаді тримався
мужній Ленінград. Відважно боровся Кавказ. На Україні, у Білорусії, в інших місцях
громили загарбників грізні партизани. Мільйони людей, у тому числі й діти, трудилися
в заводських верстатів і на полях країни. Українські люди робили все, щоб зупинити
фашистів. Навіть у найважчі дні вони твердо вірили: "Ворог буде розбитий! Перемога
буде за нами!"
Пам'ятник — це цілий витвір мистецтва, створений для увічнення пам'яті про людей і
події. У селі Овадне на перехресті доріг височіє могутня постать воїна. Цей пам’ятник
було створено для того, аби ми шанували та пам’ятали тих людей, які пожертвували
своїм життям заради нашого майбутнього. Скульптуру назвали пам’ятником
невідомому герою. У 1956 році за рішенням_____________________________ було
сформовано братську могилу та монументальну споруду у вигляді воїна. Цей чоловік
стоїть на гранітному постаменті. Одягнений у військову форму. В його правій руці
вінок. Знявши каску солдат похилив голову і задумався. Він стоїть передом до великої
братської могили своїх побратимів. Колись, біля героя стояла табличка з приблизною
кількістю та іменами тих людей, які там поховані. Але варвари 21 століття її просто
вкрали. Дуже цікавою частиною цієї композиції є лавровий вінок, який тримає солдат.
Ще з давніх часів вважалось, що лавровий вінок я символом перемоги, а в даному
випадку перемоги над фашистами. Цей кремезний чоловік знає про перемогу, але
автомата зі свого плеча не скидає. Він покликаний захищати Батьківщину і коли солдат
виконав свою роботу, то прийшов до братської могили пом’янути тих, які не дожили до
цієї визначної миті.

Пройшло сімдесят років, як скінчилася велика війна. Зараз всі ми користуємося

плодами боротьби наших прадідів за нашу свободу від рабства. А також – плодами
їхньої праці, адже воєнне та повоєнне покоління відновили промисловість,
відбудували міста та села, де тепер живемо ми. Велич народного подвигу в тому, що
його творили не для себе. Люди зберігали рідну землю для майбутніх поколінь, для
нас.