Тотоєва Олександра

2 РТБ курс
Майстерня Юрія Терещенко

Сценарій до документальної роботи

«СХІД»
Хр. 8 хв.
Нат. Загальні плани міста «прикрашені» блокпостами, на одному з яких
з’являється герой, 20-річний юнак у воєнній формі, заходить у під’їзд.
Жіночий голос
Владе, ну як ти?
Інт. Коридор. Жінка, років 50ти, обіймає хлопця.
Влад
Та нічого, от на 2 дні відпустили.
Жінка
Да ти шо, ну переодягайся, кидай, я постіраю, ти йди, я там їсти
зробила.

Крупний план. Воєнна форма прасується у машинці. Чутно розмову.

Влад
Як там тато?
Жінка
Ти як поїхав, то я з ним тільки один раз розмовляла.
Влад
Коли?
Жінка
У суботу.
Влад
Три дні…
Жінка
Так… Я вже хочу і його форму попрати.
Звук пральної машинки стає гучнішим і переходить у шум траси.
Загальний план зверху. Блокпост.
Середній план. Вид з вікна машини, котру зупиняють, чоловік за кермом
опускає скло.
Влад
 Паспорт, будь ласка.
Чоловік показує паспорт. Герой, глянувши на паспорт, відходить
перевірити машину до заднього вікна.
Влад
Дякую, можете проїжджати.
Той же загальний план зверху на заході сонця, але прискорений.
Закадровий голос героя:
«Ну от якось так і проходить мій день,
мені цього мало, знаючи, що на Сході йдуть бої.
Я лише чекаю моменту, коли нас туди відправлять…»
НАТ. Вечір. Світло від ліхтарів. Влад йде у військкомат, заходить у
приміщення, камера «спостерігає» за ним.
«…можливо я туди тікаю від цього стану, від цього сорому,
але я справді цього хочу.»
Один з військових
Зі сусіднього штабу ще трьох відправили.
Влад
Можливо далі наша черга…
Відходить поставити чайник.
Закадровий голос героя:
«Це справжнє життя, воно лише зараз для мене почалось,
це не ті ролі, які я звик грати.
Важко без них, без сцени, без цього паралельного життя,
яке відволікало від реальності…»
Хроніка. Виступи Влада в театрі.
«…зараз я лише граю роль хорошого сина
та хорошого хлопця, і то погано вдається,
я вже мовчу про роль хорошого військового.»
Звук хроніки переходить в основний звуковий ряд.
Певний момент вистави, де повністю гасне світло.
ІНТ. Балкон. Загальний план. Влад та його дівчина стоять біля вікна.
Влад.
Вчора був останній день тут, в теробороні, наш штаб відправляють на
Схід.
Деталь. Довгий план. Тиша. Її рука опускається та міцно стискає його
руку, Влад обіймає її.
Звук закипаючого чайника.
Деталь. Жіноча рука знімає чайник з плити, наливає чай, ставить навпроти
героя.
Влад
Мам, зможеш форму ще раз попрати?
Мама
Звісно
Влад
Говорив з татом, він знає, що я їду.
Мама забирає військову форму і виходить.
Крупний план. Форма прасується у машинці.
Закадровий голос героя:
«Я колись сказав: «А що мені втрачати, я готовий їхати», здається я в
той момент забув про цих двох жінок…»
Дорога. Машина уїжджає за обрій.
«…напевно це егоїзм їхати на Схід, але я по-іншому не можу.»