Стаття.

В статтю можна дати невеликий екскурс в історію, на пару рядків хоча б, основні уявлення про
великомасштабну структуру, проблеми з якими зіштовхуються науковці при її дослідженні,
огляд літератури по тим статтям що Тугай давав мені.Потім про сам метод нашого
моделювання, які схеми були застосованні, що отримали в результаті, графіки v i r, треба буде
дати багато графіків. Придумати чим вони будуть відрізнятись як от на кшталт зміни розділення і
як веде себе дефект, виконати їх в середу на вірго, зберегти і вставити. Висновки вже потім.
Поточна стратегія в тому що б придати об’єм статті іменно графіками.

З однієї сторони, на найбільших масштабах - 1000 Мпк або більше - взагалі

відсутня будь яка структура Всесвіту, в цих масштабах Всесвіт однорідний,
безструктурний і ізотропно розширюється. З іншої сторони, в масштабах менше
50-100 Мпк існує велике разнообразие структур, це гравітаційно зв’язані збірки
галактик які групуються в скупчення і надскупчення які розділяються великими
порожнинами. Відповідно до спостережних даних ці войди займають більшу
частину всієї структури Всесвіту. Організація галактик в бісероподібну, космічну
павутину з’єднану філаментами є природним результатом гравітаційної
нестійкості в холодній темній матерії, яка грає домінуючу роль в просторовому
вигляді Всесвіту майже на всіх масштабах. З аналізу розподілу галактик на
середніх відстаннях, характерних для скупчень ми отримуємо інформацію про
формування великомасштабної структури всесвіту. На цих відстаннях розподіл
галактик певною мірою відповідає відповідає розподілу флуктуацій густини
речовини, що мав місце в епоху рекомбінації. Можна зробити два крайніх
припущення про початкові збурення густини. Згідно першого на ранній стадії
(радіаційно-домінуючій) Всесвіт має ідеальну, незбурену метрику, звязану
розподілом густини. Збурення представляють собою неоднорідності розподілу
випромінювання. Тому відношення гамма/Б (число фотонів, які приходяться на
один баріон) непостійне. Оскільки удельная ентропія речовини пропорційна цій
величині, то такі збурення називаються ентропійними. Другий тип збурень
представляє собою загальний рух фотонів, і баріонів. В таких збуреннях ентропія
зберігається, і тому вони називаються адіабатичними. Згідно цьому адіабатичній
теорії раннє утворення зірок, кулястих скупчень або анвіть галактик неможливе.
Спочатку повинні вирости великомасштабні збурення, і тільки потім можлива їх
фрагментація на більш малі обєкти.(формула 454 ст.)
Розглядається декілька різних фаз розвитку збурень:Войди займають більшу
частину всього об’єму,
1. Акустичні коливання радіаційно-домінючої плазми і їх затухання до і під час
рекомбінації.
2. Ріст малих збурень в нейтральному газі.
3. Нелінійний ріст збурень, який призводить до утворення зжатих газових шарів
- блинів.
4. Подальша еволюція *блинів*, їх взаємодія, розпад на галактики і на
протоскупчення галактик.