Екзаменаційна робота

з основ економічної теорії

студентки Ширяєвої Маргарити Олексіївни
група 11-УОз
 1. Прибуток фірми. Маса і норма прибутку. Бухгалтерський нормальний на
економічний прибуток.
Економічний прибуток - це різниця між валовим доходом і валовими витратами
фірми, включаючи як явні" так і неявні.
основним економічним змістом прибутку є факт перевищення доходів,
отриманих від підприємницької діяльності, над понесеними фірмою видатками.
Коли доходи більші ніж витрати - фірма має прибуток, а коли переважають
витрати над виручкою-збиток на величину різниці між ними.
Бухгалтерський прибуток - цс різниця між валовим доходом і явними ви
ґратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським прибутком або
ще інакше розрахунковим, тому що він враховує при розрахунку тільки явні
(грошові) платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.
Поняття "нормальний прибуток" часто використовують для позначення
альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток - це
прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні
ресурси у своїй фірмі, але який він міг би отримувати, вкладаючи свої ресурси в
інше діло.
Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб
утримати ресурси фірми у даній галузі діяльності. Нормальний прибуток має
бути достатньо високим, щоб існуючі фірми залишилися в даній галузі, і
достатньо низьким, щоб нові фірми не входили в цю галузь. Він є неявним
фактором витрат який одержує підприємець за організацію своєї справи.
Маса прибутку - це абсолютна величина прибутку в грошовому вираженні. Але
абсолютний обсяг прибутку сам по собі не відбиває ступінь ефективності
виробництва, цю функцію виконує якісний показник - норма прибутку.
2. Формування попиту та виробничі ресурси та його фактори. Правило
оптимального співвідношення виробничих ресурсів.
Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної
доходності ресурсу і його кількості. Представляє криві попиту на працю
досконалого конкурента  та монополіста на ринку готової продукції . Кожна
точка на кривих попиту фірми на працю показує кількість праці, яку купувала б
фірма за кожної можливої ціни (граничної доходності). Крива попиту має
від’ємний нахил: чим нижчою буде гранична доходність (і ціна), тим більша
кількість ресурсу буде придбана фірмою для розширення виробництва до рівня,
який забезпечить максимізацію прибутку.
 3. Кожна людина має свої потреби, а отже і бажання їх задовольнити.
Кожен споживач задовольняє свої потреби виходячи з тих чи інших
пріоритетів. Будь – який споживач в першу чергу прагне отримати
якомога більше за свої гроші, тобто максимізувати свій добробут.
Економічна поведінка споживача визначається багатьма чинниками
пов’язаними з його уподобаннями, цінами на ті чи інші товари,
можливостями використання його доходу. Для типового споживача на
ринку, що прагне максимізувати свій добробут, характерна визначена
система смаків та уподобань. Але, на жаль, споживач не має можливості
придбати все, що він забажає. Він завжди здійснює свій вибір в умовах
бюджетного обмеження.
Корисність – це здатність блага задовольняти ту чи іншу потребу людей,
задоволення (міра задоволення), яке отримає людина, споживаючи те чи інше
благо. Всі блага ми споживаємо дискретно, тобто порціями, одиницями блага і
саме спожита кількість одиниць блага і визначає міру насиченості благом.
Гранична корисність блага – це корисність останньої одиниці (найменша
користь) із наявного запасу блага.(Згадаймо “парадокс Сміта”. Значний запас
води в помірних широтах визначає достатньо велику кількість запасу одиниць
даного блага і, як результат, низьку його граничну корисність, що і відбивається
в оцінці.)
Загальна корисність ─ це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку
отримує особа від споживання деякої конкретної кількості продукту ─ скажімо,
10-ти одиниць товару або послуги.
Гранична корисність одиниці блага – та корисність, яку отримує споживач при
споживанні додаткової одиниці блага, тобто це додаткове задоволення, яке
споживач отримує від додаткової одиниці цього блага.(Іншими словами
граничну корисність ще можна визначити, як приріст загальної корисності).
Корисність є суб’єктивною характеристикою і те, що корисне для однієї
людини, може бути абсолютно нецікавим для іншої. Виходячи з високої міри
суб’єктивності оцінки корисності, її дуже важко виміряти кількісно. Економісти
домовились вимірювати корисність в “ютілях” (utility англ. ─ корисність).
Закон спадної граничної корисності можна сформулювати ще наступним чином
корисність будь-якого блага зменшується із збільшенням наявного запасу блага.
Як результат, тому що споживач погоджується придбати кожну наступну
одиницю блага за нижчою ціною, кожну наступну одиницю він оцінює для себе
дешевше.
 4. Запропоновані Портером у книзі «Стратегія конкуренції» загальні
конкурентні стратегії мають універсальний характер, оскільки, як показав
час, підприємства, котрі сприйняли ці стратегії, досягли успіхів.
Загальноконкурентні стратегії існують у таких видах:
· лідирування у зниженні витрат (цін);
· диференціація;
· фокусування.
Стратегія лідирування за рахунок зниження витрат — одна із загальних
конкурентних стратегій фірми, що полягає в орієнтації на зайняття лідируючого
положення в галузі (або на великому сегменті ринку) за рахунок економії на
витратах при виготовленні масової продукції.
Стратегія диференціації — одна із загальних конкурентних стратегій, що
полягає в орієнтації діяльності підприємства на створення унікальних у будь-
якому аспекті продуктів, який визначається важливим достатньою кількістю
споживачів.
Стратегія фокусування — одна із загальних конкурентних стратегій,
спрямована на підвищення спеціалізації та концентрації діяльності
підприємства, з урахуванням вимог певного сегменту без орієнтації на весь
ринок.
Ці стратегії пов’язують визначені керівниками цільові орієнтири щодо
заповнення стратегічної прогалини з конкурентними перевагами, завдяки яким
підприємство може їх досягти