Національна риса англійця – консерватизм.

Так само, як щирість українця,

легковажність француза, практичність американця. Незважаючи на це, про
«чисто англійський гумор» і про те, як тонко жартують англійці, можна
говорити годинами. Вміння видавати смішні речі і при цьому не ворухнути
жодним мускулом обличчя – це чисто по-англійськи! Що таке "англійський
гумор"? Це коли один дуже інтелігентний джентльмен говорить іншому
поважаному джентльмену щось таке, чого не розуміють оточуючі. Саме це
обох і тішить.
Британія оточена морями, тому до неї важко було дібратися, англійська нація
виховувалась у повній ізоляції. Через своє острівне положення країна до 16
століття запізнювалась в розвитку на 200 – 300 років. Звідси їхня специфіка,
адже змішування культур не відбулося. Тому вони не такі, як всі, дивакуваті і
з гордістю несуть свій титул англійця. Весь світ поділений для них на
англійців і іноземців. Знаєте, коли найлегше захопити Англію? О 16:00, коли
всі будуть пити чай. А коли просто неможливо відволікти англійця? Під час
грає в гольф. Іронізують, що навіть загроза вітчизні не дозволить англійцю
відірватись від цієї гри.
Природжена недемонстративність англійця підкріплюється боязню
вторгнення у чуже приватне життя. Англійців зближують спільні інтереси,
які частіше пов’язані не з відпочинком, а з роботою. Англійський гумор є
чимось інтимним, приватним, не призначеним для сторонніх. Він
виявляється у напівпомітних натяках і усмішках, адресованих певному колу,
яке здатне оцінити ці недомовки. Ось чому цей гумор здається нам чужим і
незрозумілим. Його важко відчути, прочитавши з сотню англійських
анекдотів, або вивчивши мову. Його можливо осягнути, зрозумівши всю
англійську ментальність, відчувши дух країни.
У своїй книзі "Англійський гумор" Джон Б. Прістлі вважає, що англійці
жартівливі в думках і серйозні у відчуттях. Англієць поважає ваші думки, але
абсолютно не цікавиться Вашими відчуттями (Уїлфрід Лорієр). Коли вони
думають, вони не бояться бути жартівливими у думках. З іншого боку,
англійці віддають перевагу бути серйозними у відчуттях, так як це їх
особисте. Англієць не буде ридати над мелодрамою, він просто скаже
«lovely» («мило»). А втратити контроль над собою означає відкрити для всіх
свій інтимний світ, який вони так ревно оберігають. Англійський гумор і
представляє собою це вміння. Тому його головні характеристики
недомовленість, здатність сміятися над собою, а також схильність ігнорувати
неприємні сторони життя, часом викликати оптимізм, побудований на
самообмані.
Часто, почувши англійський анекдот, ми не можемо в’їхати: «А де ж тут
сміятись?». А причина цього в наступному:
– гра слів, коли одна і та ж фраза має два значення. Або значення слова
невідоме;
– гумор має яку-небудь культурну передісторію (спирається на старий фільм,
жарт гумористів та ін., які знає кожна людина, що виросла в цій країні);
– якість перекладу. Є речі, які неможливо дослівно перевести, тому їх
потрібно замінювати своїми аналогічними жартами.
У суспільстві англійців існує багато заборон і норм поведінки, які
обмежують людину. Звідси зайві напруги психіки: наприклад, треба бути
завжди ввічливим, уважним, стриманим, педантичним і т. д. Тому є 2 сфери,
де англійці ведуть себе нетрадиційно: футбол і гумор. Саме тут вони дають
вихід емоціям, які накопичилися у буденному житті.
Англійці дуже самокритичні. Гумор дозволяє виявити і висміяти ідіотські
заборони суспільства. Ця нація вміє поглянути на себе збоку, посміятись над
собою. Англійський гумор – це найнадійніший засіб проти зовнішніх дурнів і
власного «внутрішнього дурня», який час від часу прокидається в будь-
якому. Національна приказка свідчить: «Everyone has a fool in his sleeve» – «У
кожного у рукаві сидить свій дурень».
Священик їде в колясці уздовж дбайливо обробленого, житнього поля. На
краю поля стоїть фермер і палить люльку. "Добрий день, син мій!" – "Добрий
день, отче". –  "Це ваше поле?" – "Моє". –  "Чудово!" –  "Що чудово?" –
"Чудово, коли з’єднуються зусилля Господа і людини". –  "Можливо, воно і
так. Тільки подивилися б ви, на це поле, коли Господь господарював тут
сам".
В цьому анекдоті можна побачити, наскільки невинно можна пожартувати
над такими святими речами, без долі грубості. Англійці можуть придумати
жарт, який нікого не кривдить.
Ще одна риса англійців – лицемірність. Вони рідко говорять те, що думають,
уникають правди. В анекдотах ця грань характеру часто висміюється:
За обідом в багатому заміському особняку один з гостей, випивши зайвого,
падає лицем в тарілку. Господар кличе дворецького і говорить: "Смітерс,
будьте добрі, приготуйте, будь ласка, кімнату для гостей. Цей джентльмен
люб’язно згодився залишитися у нас ночувати".
Дуже тактовний англієць не знає, як повідомити секретарку, що вона
звільнена... І формулює це так:
- Міс Джонс, Ви так прекрасно справляєтеся зі своїми обов’язками, що я
навіть не знаю, що б ми робили без Вас. Але з понеділка ми все-таки
спробуємо...
Ритуал суперечки дуже стриманий. Англієць старається не створювати
ситуацію для сварки. Цю рису і безкінечні розмови про погоду теж не
оминули насмішки:
У човні сидять троє рибалок.
Яка сьогодні чудова погода !"- каже перший.
Проходить година, і другий заперечує йому: "Ні, сьогодні огидна погода!"
Проходить ще година, і подає голос третій: "Джентльмени, перестаньте
сперечатися!"
Сміються англійці і над своєю сором’язливістю і скутістю:
– Що таке чоловічий стриптиз по-англійськи?
– Це коли джентльмен під музику Стінга повільно... ослабляє вузол
краватки.
І наостанок анекдот, у якому англієць постає у всій своїй красі:
Потрапив якось англієць на безлюдний острів. Жив він там, жив довго, і ось,
нарешті, рятувальники припливли. Ну, вони дивляться, як він там
влаштувався, оглядають все, розпитують...
– А що ось це за хатина така стоїть?
– А це мій будинок, тут я живу.
– А це що за величезна гарна будівля недалеко від вашого будинку?
– А це клуб, який я відвідую.
– А що це там, на іншому кінці острова, така покинута маленька хатина
стоїть?
– А це клуб, який я ігнорую.
Англійський гумор – це не тільки фільми про Містера Біна. Тому не
поспішайте зробити висновок, що англійці плоско жартують. Так, є в них і
плоскі жарти, але є гострі та іронічні. А ви спробуйте англійцю розповісти
анекдот про комуністів, москалів чи там про Галю з Васьою. Не сміються?
Чужий гумор потрібно вивчати так само, як і чужу мову. Щоб всі розуміли
один одного.

Читать полностью: http://h.ua/story/16597/#ixzz1mjHBLkIe